УДК 343(063)+343.98(063) ББК 67.408я43+67.52я43 А437

Рекомендовано до друку вченою радою

Міжнародного гуманітарного університету.

Протокол № 3 від 1 жовтня 2010 р.

упорядники:

Гурджі Юлія Олексіївна Притула Анатолій Михайлович

У науковому збірнику опубліковано матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики», яка відбулась 8 жовтня 2010 року у місті Одеса.

Видання адресоване спеціалістам в галузі кримінального, криміналь-но-виконавчого права, кримінології, процесу, криміналістики та судо-вої медицини, а також усім, хто цікавиться зазначеними проблемами.

В научном сборнике опубликовано материалы II-й Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы уголовного права, процесса и криминалистики», которая состоялась 8 октября 2010 года в Одессе.

Издание адресовано специалистам в отрасли уголовного, уголовно-исполнительного права, криминологии, процесса, криминалистики и судебной медицины, а также всем, кто интересуется указанными проблемами.

ISBN 978-966-438-302-5

Д.В. АББАКУМОВА

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

виЗнАЧеннЯ ПонЯть ЗАконності тА обґрунтовАності вироку суДу

Вирок — це основний акт кримінального судочинства. Відповідно до Конституції України тільки суд своїм вироком, постановлении у результат! судового розгляду, при доведеності вини підсудного мае право виз-нати особу винною у вчиненні злочину і піддати кримінальному покаранню (ст. 62 Конституції України). У судовому вироку вирішуються і всі інші питания у справі. Саме тому вирок є найважливішим актом правосуддя.

Тільки такий, що відповідає всім вимогам закону, вирок суду здатний забезпечити досягнення завдань правосуддя, захист прав і законних інтересів усіх учасників процесу, від імені держави дати оцінку соціальної небезпеки злочинного діяння, сприяє формуванню правової свідомості в суспільстві, переконаності громадян у стабільності і силі судової влади.

Особливість вироку суду, яка відрізняє його від інших актів застосування права, полягає в тому, що він виноситься тільки судом у встановленому законом процесуальному порядку та містить вирішення основних найбільш важливих питань по кримінальній справі — про наявність або відсутність злочину, винуватість або невинуватість підсудного та про призначення йому покарання, якщо винуватість встановлена судом. Таким чином, постановления судом як обвинувального, так І виправдувального вироку є гаран-тією дотримання прав та законних інтересів підсудного, оскільки він виноситься на підставі тих доказів, які були розглянуті в судовому засіданні, їх оцінці за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У теорії кримінального процесу найбільш поширені визначення вироку зводяться до того, що це рішення суду першої інстанції або апеляційного суду (п. 2 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 378 КПК України), постановлене в судовому засіданні з питания про винність чи невинність підсудного та про призначення йому покарання або про звільнення від покарання. Таке визначення відповідає закріпленому в п.12 ст.32 КПК України.

При цьому слід зауважити, що наведене визначення не охоплюе всього комплексу питань, які встановлено у ст. 324 КПК України і які вирішуються у вироку, однак відображає найважливішу його сутність.

Ст. 323 КПК України вказує на такі властивості вироку суду, як за-конність і обґрунтованість. В літературі дослідники висували різні погляди з приводу поняття законності вироку. Науковці зазначають, що законним визнаеться вирок, який винесено з додержанням норм кримінально-процесу-ального права, що стосуються порядку розгляду кримінальної справи, під-готовки І постановления вироку, його оформления та у якому висновки про

кваліфікацію діяння, вид і розмір покарання винного відповідають приписам кримінального закону. Тобто, законність вироку в даному випадку зводиться до додержання кримінального та кримінально-процесуальних законів тільки при постановленні вироку. Проте, враховуючи, що вирок являє собою під-сумок усієї діяльності органів попереднього слідства та суду, причому істотні порушення процедури завжди впливають на нього, слушним є зауваження Ю.М. Грошевого, який вважає, що законним може бути тільки вирок, постановлений при суворій відповідності процесуального закону протягом всього кримінального судочинства.

Можна зробити висновок, що вирок суду може бути визнаний законним, якщо:

— він проголошений законним складом суду;

— на досудовому і судовому провадженні по кримінальній справі були проведені всі слідчі та судово-слідчі дії без порушення кримінально-проце-суального закону та прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які брали в них участь;

— висновки суду, які зазначені у вироку щодо винуватості або неви-нуватості особи, призначення покарання або звільнення від його відбування, застосування інших матеріальних законів ґрунтуються на їх правильному тлумаченні суддями.

З огляду на наведене законність слід розглядати як додержання су-воро передбаченої законом процесуальної форми на всіх стадіях кримі-нального процесу, встановлення необхідних реквізитів, а також пра-вильне застосування інших законів при вирішенні правових питань у вироку.

Якщо законність — це властивість, яка виражає відповідність висновків суду, що міститься у вироку, вимогам закону, то обґрунтованість — це ставлення висновків суду до доказів, досліджених при судовому розгляді, і встановлених на їх основі фактів об’єктивної дійсності, виходячи з яких робиться висновок про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у кримінальній справі.

За загальним розумінням обґрунтованість вироку — це така його влас-тивість, за якої висновки і рішення суду відповідають фактам, що мали місце в дійсності.

Кожне рішення приймається саме у зв’язку з визначеними фактичними обставинами, то вся процесуальна діяльність, що передує цьому, полягає в кінцевому результаті у збиранні, перевірці та оцінці тих фактичних даних, на підставі яких приймається рішення і які його обґрунтовують.

Отже, під обґрунтованістю вироку слід розуміти відповідність викладених у вироку висновків про фактичні обставини справи доказам, які були дослід-жені у судовому засіданні і одержані у результаті діяльності по їх збиранню, перевірці та оцінці, оскільки твердження про факти у більшості випадках спираються на результати аналізу доказів. Таке ж обґрунтування необхідно і для висновків про оцінку самих доказів.

На це звертається увага І п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року за № 5 « Про виконання судами України законодавства І постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ І постановления вироку», де судам про-понуеться звернути увагу на те, що згідно з вимогами ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх су-купності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

Обґрунтованим повинен бути вирок І в частині цивільного позову, ос-кільки висновки суду, що стосуються цього питания, мають Грунтуватись на обставинах, які достовірно встановлюють підстави цивільного позову і розмір завданої злочином шкоди.

Враховуючи наведені аргумента, можна стверджувати, що обґрунтованість

— це властивість вироку, яка випливає із оцінених під час судового розгляду доказів і побудові на їх підставі висновків про подію злочину, кваліфікацію діяння, винуватість чи невинуватість підсудного, обрання покарання чи звіль-нення від кримінальної відповідальності, вирішення цивільного позову, а також інших питань, що виникають у конкретній кримінальній справі.

Законність та обґрунтованість вироку — це дві сторони правосудності вироку, його взаємопов’язані, взаємозалежні та такі, що внутрішньо взає-модоповнюються, правові властивості. Тобто, вони не ізольовані одна від одної, а внутрішньо пов’язані між собою як правові властивості вироку

— акту правосуддя.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що зазначені правові властивості знаходяться в певному взаємозв’язку і лише в своїй єд-ності дають підстави визнавати вирок актом правосуддя, який здатний забез-печити досягнення усіх завдань кримінально-процесуального законодавства.

К.В. АВРАМЕНКО

ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права»

ЗАлог кАк мерА ПресеЧениЯ

АльтернАтивнАЯ ЗАклЮЧениЮ

ПоД стрАЖу

Институт залога применяется в уголовном судопроизводстве многих демократических стран достаточно давно.

Залог обладает целым рядом преимуществ перед другими мерами пресечения: применение залога позволяет сократить число лиц, содержащихся в следственных изоляторах, вследствие чего происходит экономия государственных средств на содержание данных лиц; права и свободы обвиняемого (подозреваемого) претерпевают минимальное, по сравнению с заключением под стражу, ограничение; ограничиваются возможности физического и морально-психологического воздействия на обвиняемого (подозреваемого) со стороны недобросовестных работников правоохранительных органов с целью склонения их к даче признательных, в том числе необъективных показаний и другие.

Как и в украинском уголовном судопроизводстве в РФ залог состоит во внесении или в передаче подозреваемым, обвиняемым либо другим физическим или юридическим лицом на стадии предварительного расследования в орган, в производстве которого находится уголовное дело, а на стадии судебного производства — в суд, предмета залога.

В Российской Федерации по разным причинам широкой правоприменительной практики этой меры пресечения не сложилось. Но очевидно, что одной из основных причин неполноценной реализации любых норм закона на практике является несовершенство правовой регламентации процессуального порядка их применения.

После того, как в феврале 2010 года о необходимости более широкого применения залога как меры пресечения высказался Президент РФ Дмитрий Анатольевич Медведев, Государственная Дума РФ уделила этому вопросу внимание, результатом чего стало внесение изменений в УПК РФ Федеральным законом от 07.04.2010 N 60-ФЗ.

Эти нормы заполняют законодательные пробелы, наличие которых тормозило практическую деятельность работников правоохранительных органов по применению залога в качестве меры пресечения, но всё же далеки от совершенства.

Сравнительный анализ правовой регламентации данной меры пресечения в российском и украинском уголовных процессах позволяет выявить наиболее правильный вариант подхода к каждому элементу данного института. А теоретические разработки, облаченные в закон, помогут увеличить практику применения залога.

В целом, как уже отмечалось, законодатель обеих стран придерживается единого определения залога, однако существуют и различия, которые имеют большое значение.

Одной из важных проблем при выборе меры пресечения в форме залога, является определение вида залога (предмета). Согласно статье 106 УПК РФ предметом залога может быть недвижимое имущество и движимое имущество в виде денег, ценностей и допущенных к публичному обращению в Российской Федерации акций и облигаций. Недвижимое имущество, допущенные к публичному обращению в Российской Федерации акции и облигации, ценности могут быть приняты в залог при условии предоставления

подлинных экземпляров документов, подтверждающих право собственности залогодателя на передаваемое в залог имущество, и отсутствия ограничений (обременений) прав на такое имущество.

В статье 154.1 УПК Украины определено, что предмет залога может выражаться в деньгах или иных материальных ценностях, то есть под это определение подпадают недвижимое имущество, ценные бумаги, ювелирные и другие бытовые изделия из драгоценных металлов и драгоценных камней; произведения искусства; антиквариат и иные предметы, представляющие ценность, например, автомашина, оргтехника, бытовая техника. Причем порядок оценки, содержания указанного предмета залога, управления им и обеспечения его сохранности определяется Правительством Российской Федерации в соответствии с законодательством Российской Федерации. (До настоящего времени данный нормативный акт не вынесен). Украинский уголовно-процессуальный закон также не дает ответа на вопрос о том, кто должен заниматься оценкой заложенного имущества: следователь, специалист или может необходимо назначение товароведческой экспертизы и следует ли проводить переоценку стоимости заложенного имущества?

Очевидно, что такие неконкретные формулировки создают много препятствий уже на стадии выбора меры пресечения, применяемой к подозреваемому, обвиняемому, и преимущество не на стороне залога. Легче принять решение о применении заключения под стражу — проверенной и действенной меры пресечения.

Вызывает трудности и определение размера залога. В российском уголовном процессе вид и размер залога определяются судом с учетом характера совершенного преступления, данных о личности подозреваемого либо обвиняемого и имущественного положения залогодателя. При этом по уголовным делам о преступлениях небольшой и средней тяжести размер залога не может быть менее ста тысяч рублей, а по уголовным делам о тяжких и особо тяжких преступлениях — менее пятисот тысяч рублей. Не может приниматься в качестве залога имущество, на которое в соответствии с Гражданским процессуальным кодексом Российской Федерации не может быть обращено взыскание. В украинском судопроизводстве размер залога устанавливается с учетом обстоятельств дела органом, который применил меру пресечения, то есть это не только суд, но и орган предварительного расследования, также установлены минимальные суммы залога в зависимости от тяжести преступления, в котором обвиняется или подозревается лицо. Следует отметить, что эти минимальные размеры залога слишком велики для большинства граждан, которые не в состоянии внести требуемую сумму. Хотя еще в начале XX в. была высказана интересная и, вероятно, правильная мысль, что малоимущие слои населения, дающие наибольший контингент преступников, особенно блюдут свои материальные интересы, в частности возможность потери залога.

Таким образом, с одной стороны, установление минимальных размеров залога ориентирует орган, применяющий меру пресечения, но с другой

стороны препятствует применению залога в отношении широкого круга лиц.

Немаловажную роль играет цель применения залога — это обеспечение явки подозреваемого либо обвиняемого к следователю, дознавателю или в суд, предупреждение совершения им новых преступлений в российском уголовном процессе, и обеспечение надлежащего поведения, выполнения обязательства не покидать местожительства или пребывания без разрешения следователя или суда, явки к органу расследования и суда подозреваемого, обвиняемого в украинском судопроизводстве. Причем украинский УПК неоправданно расширяет функции залога — залог, внесенный подозреваемым, обвиняемым, подсудимым, может быть использован судом в целях исполнения приговора в части имущественных взысканий по гражданскому иску, подтвержденному достаточными доказательствами.

Ходатайствовать о применении залога перед судом вправе подозреваемый, обвиняемый либо другое физическое или юридическое лицо. Ходатайство о применении залога подается в суд по месту производства предварительного расследования и обязательно для рассмотрения судом наряду с ходатайством следователя, дознавателя об избрании в отношении того же подозреваемого либо обвиняемого иной меры пресечения, если последнее поступит. Это положение было введено совсем недавно, ФЗ от 07.04.2010 № 60-ФЗ

В п. 7 статьи 106 УПК РФ оговаривается, что в постановлении или определении суда о применении залога в качестве меры пресечения суд устанавливает срок внесения залога. К сожалению, в УПК Республики Украины норма, касающаяся сроков внесения залога, отсутствует.

Если залог вносится лицом, не являющимся подозреваемым либо обвиняемым, то ему разъясняются существо подозрения, обвинения, в связи с которым избирается данная мера пресечения, и связанные с ней обязательства и последствия их нарушения. Данное правило является общим для законодательства обеих стран. Интересными являются положения статьи 154.1 УПК Украины — залогодатель может отказаться от взятых на себя обязательств при возникновении оснований для обращения залога в доход государства. В этом случае он обеспечивает явку подозреваемого, обвиняемого, подсудимого к органу расследования или суда для замены ему меры пресечения. Залог возвращается лишь после избрания новой меры пресечения. Данное правило может повлиять на количество третьих лиц, желающих внести залог за подозреваемого, обвиняемого.

Среди ученых встречаются мнения как «против», так и «за» применение залога. Практика, между тем, свидетельствует: при его правильном применении он оказывается довольно эффективной мерой. Преимущество залога в том, что при его применении не нарушается личная свобода обвиняемого, не ограничивается его право свободного передвижения, он не ограничивается в общении с другими членами общества, не прекращает трудовую деятельность. При уклонении от следствия лица, к которому была применена данная мера пресечения, залог обращается в доход государства, что

в определенной степени компенсирует затраты по дальнейшему розыску обвиняемого в случае, если он скроется от следствия и суда. Кроме того, не связанные с лишением свободы меры пресечения избавляют государство от необходимости затрат на содержание лица, способствуют устранению переполненности в СИЗО.

Тем более что мировая практика показывает — достижение целей уголовного судопроизводства может быть обеспечено в большинстве случаев без применения заключения под стражу.

Ю.П. АЛЕНИН

доктор юридических наук, профессор Национальный университет «Одесская юридическая академия»

к воПросу о ПрАвовом ст Атусе слеДовАтелЯ

Действующее уголовно-процессуальное законодательство возлагает на следователя решение сложных и ответственных задач, определяемых общими целями уголовного судопроизводства и сформулированных в ст.2 УПК Украины, в первую очередь задач быстрого и полного раскрытия преступлений и изобличение виновных. А ст. 22 УПК требует от следователя принятия всех предусмотренных законом мер для всестороннего, полного и объективного исследования всех обстоятельств уголовного дела.

Сегодня следователь является процессуально самостоятельной фигурой, наделенной достаточными полномочиями для принятия процессуальных решений, определения направления следствия, выбора разнообразных процессуальных средств для установления истины по уголовному делу. Он же несет и полную персональную ответственность за законность, обоснованность и своевременность своих действий и решений. Следователь, оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном и объективном рассмотрении всех обстоятельств дела в их совокупности, руководствуясь законом (ч.1 ст.67 УПК). Внутреннее убеждение рассматривается в современной теории доказательств и как метод, принцип оценки доказательств, и как результат оценки. Как метод оценки внутреннее убеждение означает, что каждый субъект во время оценки доказательств свободен, не зависит от каких-либо указаний, не связан какими-либо формальными требованиями закона. Это положение закреплено в ч. 2 ст.67 УПК — никакие доказательства для суда, прокурора, следователя и лица, производящего дознание, не имеют заранее установленной силы. В других статьях УПК выражено еще одно правило — оценка доказательств, данная одним субъектом, не обязательна для другого. Это отражено, в частности, в ч. 2 ст.114 УПК, предусматривающей, что следователь, не согласившись с

указанием прокурора по вопросам, которые решаются на основе внутреннего убеждения, может обжаловать эти указания, не выполняя их.

Будучи не согласен с принятым решением, прокурор вправе передать дело другому следователю или непосредственно вынести решение от своего имени, но не вправе предписывать следователю принять решение, которое, по мнению последнего, не вытекает из результатов произведенной им оценки доказательств. Передача дела другому следователю в случае признания вышестоящим прокурором указаний нижестоящего прокурора правильным означает уважение процессуальной самостоятельности следователя и недопустимости принуждать его действовать вопреки внутреннему убеждению, сложившемуся в результате расследования дела. Всякая иная регламентация отношений прокурора и следователя противоречила бы установленным законом правилам оценки доказательств по внутреннему убеждению.

Как представляется, существующий правовой статус следователя себя оправдывает, что подтверждается многолетним опытом наших следователей. Но мы не случайно обратились к проблеме процессуальной самостоятельности и независимости следователя, поскольку как в отдельных литературных источниках и особенно в последних вариантах проекта УПК Украины (см., Проект УПК Украины регистр. № 1233 от 13.12.2007 года) предлагается кардинально изменить правовой статус следователя за счет ограничения его полномочий.

Так, в соответствии со ст. 35 Проекта УПК обжалования следователем решений (указаний) прокурора, начальника следственного подразделения не приостанавливает их выполнение. Кроме того согласно проекту УПК (ст.ст. 166, 167) следователь исключен из числа субъектов осуществляющих уголовное преследование, поскольку это право предоставляется только прокурору, потерпевшим, их представителям, а вследствие этого предлагается лишь. Следователь лишен также и права возбуждать уголовные дела.

А теперь относительно главнейшего нововведения, которое предлагается Проектом. Речь идет о том, что по мнению их авторов только прокурор имеет право выносить мотивированное постановление о привлечении лица в качестве обвиняемого. Он же, прокурор, должен и предъявить обвинение. Логическим продолжением нововведений авторов проекта УПК является и отведенная ими роль следователя на заключительном этапе расследования, также во многом сводима к роли статиста, поскольку ни по одной из четырех форм окончания расследования следователь самостоятельно не принимает решения, итогового документа, а только выносит постановления о направлении уголовного дела прокурору для окончательного решения.

Суммируя сказанное, можно сделать вывод о том, что составители проекта УПК пошли по пути фактической ликвидации процессуальной самостоятельности и независимости следователя, превращая его в статиста, оформителя или писаря при прокуроре, лишая его инициативы, а это чревато потерей личной ответственности за конечные результаты досудебного следствия.

Общий итог сводим к следующим моментам.

1. Предложения авторов проекта УПК, направленное на разное изменение полномочий следователя фактически приводящее к потере его процессуальной самостоятельности и независимости, следует признать недостаточно обоснованными.

2. В настоящее время нашему обществу необходим следователь с такими полномочиями, чтобы он мог быть полноценным субъектом уголовно-процессуальной деятельности, а не бесправным исполнителем чужой воли. С этой целью предлагаю сохранить существующую и многолетним опытом оправдавшую себя систему прав и обязанностей следователя. Он должен быть в полной мере защищен политическими, процессуальными и экономическими гарантиями, которые бы давали ему возможность должным образом выполнять свои обязанности и использовать представленные ему права. Только в таком случае следователь будет являться самостоятельной процессуальной фигурой и нести персональную ответственность за результаты досудебного следствия и за принятие решений с учетом своего внутреннего убеждения, базирующегося на собранных по делу доказательствах, позволит быть принципиальным в отстаивании своей позиции, особенно при разрешении таких важных вопросов, как привлечение лиц к уголовной ответственности, определение юридической квалификации инкриминируемого преступления, избрания меры пресечения, прекращения дела и других.

3. Необходимо также не забывать, что в Украине сложились собственные правовые традиции, в т. ч. и проверенные практикой нескольких десятилетий положения относительно правового статуса следователя, а непродуманное, зачастую слепое, некритическое копирование зарубежных правовых ценностей без учета национальной специфики и накопившегося опыта обречено, как нам представляется, на неудачу.

Д.М. АНДРІЇВ

Львівський національний університет імені Івана Франка

Про ДеЯкі АсПекти використАннЯ

ДоПомоги громАДськості ПіД ЧАс

роЗсліДувАннЯ ЗлоЧинів, об`Єктом

ЯкиХ Є ПрАво влАсності нА Жиле

ПриміЩеннЯ

Важливим етапом розробки методики розслідування злочинів, об’єктом яких є право власності на жиле приміщення, є аналіз та вдосконалення системи тактичних прийомів використання допомоги громадськості. Цей еле-мент слідчої діяльності не є новим, проте ряд питань, пов’язаних із його застосуванням, досі залишаються дискусійними та невирішеними.

Виявленню та розкриттю злочинів, особливо тих, де право власності на жиле приміщення виступає об’єктом, може сприяти тактична опе-рація, заснована на використанні засобів масової інформації, яка перед-бачає цілеспрямоване розповсюдження через державні та приватні засоби масової інформації реальних або вигаданих фактів в межах та обсягах, встановлених слідчим, спрямоване на сприйняття визначеним або невиз-наченим колом осіб з метою отримання інформації, яка має значення для розслідування.

Інформація може бути спрямована:

— на громадськість в цілому;

— на визначене коло осіб, які не мають відношення до вчинення зло-чину, але, імовірно, володіють інформацією про його обставини і приховують це з певних причин від правоохоронних органів;

— на конкретних осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.

Інформування громадськості загалом має, як правило, орієнтуючий характер і полягає в проханні надати допомогу правоохоронним органам у вирішенні окремого завдання у кримінальній справі. Воно може стосуватись допомоги:

— в розшуку підозрюваного, потерпілого у випадку порушення кримі-нальної справи за фактом його зникнення, можливих свідків;

— в ідентифікації трупа;

— у з’ясуванні окремих обставин злочину (певних епізодів діяльності злочинців, потерпілих, інших осіб, що мають відношення до справи);

— у вирішенні інших питань. Вказана інформація є достовірною. В тих випадках, коли повідомлення адресується обмеженому колу або

особам, підозрюваним у вчиненні злочину, допустимими є не тільки викрив-лення фактів, але й пряма дезінформація. Часто виникають ситуації, коли злочинці, отримавши шляхом шахрайства або вимагання довіреність на право продажу житла, вбивають власника і заховують труп, а першочергові слідчі та оперативно-розшукові дії по встановленню обставин зникнення не дають позитивних результатів. Тому головне завдання використання засобів ма-сової інформації — підштовхнути конкретних осіб до певної діяльності, забезпечивши її оперативним супроводом: прослуховування телефонних та інших переговорів, зняття інформації з каналів зв’язку, візуальне спосте-реження в громадських місцях із застосуванням фото-, відео зйомки, оп-тичних та радіоприладів, інших технічних засобів, негласне проникнення в житло, інші приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки, контроль шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень, тощо (ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Це особливо доцільно при провадженні у справах про давні нерозкриті вбивства, коли завдання (поштовх до дії) досягається шляхом раптового відновлення «знайомих подій» у пам’яті злочинців. Дезінформація може полягати, нап-риклад, в наступному:

— повідомлення не про скоєне в дійсності вбивство, а лише про замах;

— неправдиве повідомлення про розкриття вбивства та затримання злочинців;

— повідомлення про виявлення в певному (конкретно вказаному) місці трупа громадянина А. з ознаками насильницької смерті, хоча насправді труп був виявлений в зовсім іншому місці, — при цьому є всі підстави вважати, що у злочинців виникне природне бажання знову відвідати місце вбивства або приховання трупа (вказана рекомендація може бути застосована і в ситуаціях, коли конкретні версії про особу злочинців відсутні).

Запропоновані моделі інформаційних повідомлень можуть бути успішно застосовані також при розслідуванні інших злочинів, спрямованих на заво-лодіння житлом.

Дуже важливо так організувати передачу повідомлення, щоб воно обов’язково дійшло до відома відповідних осіб. Для цього необхідно зібрати та проаналізувати всю можливу інформацію про осіб, яким адресується повідомлення (газети, журнали, які донедавна передплачувались, часто відві-дувані місця, тощо).

Засобами масової інформації можна скористатися і для подання прово-каційних оголошень про продаж квартири (будинку). Результатами даної операції можуть стати не тільки виявлення і розкриття розглядуваних зло-чинів, але й виявлення та постановка на оперативний облік нелегальних «квартирних» маклерів.

Для своєчасного виявлення та запобігання злочинам, об’єктом яких є право власності на жиле приміщення, особливо шахрайств, інформаційна взаємодія з громадськістю має дуже важливе профілактичне значення. Доведення до відома громадськості відомостей про способи підготовки, вчинення, приховування злочинів зазначеної категорії, особу злочинця, по-терпілого, причини та умови, що сприяють їх вчиненню, типові і нетипові помилки, яких допустились особи, що в кінцевому підсумку стали жертвами таких посягань дозволяє не тільки виявити нових свідків у вже порушених справах, латентних потерпілих, але і запобігти вчиненню нових злочинів. Способи такого оповіщення найрізноманітніші: повідомлення, програми, пе-редачі по телебаченню, радіо, публікації в пресі, Інтернеті, обговорення на зборах трудових колективів підприємств, установ, організацій і багато інших. Всі вони повинні використовуватись максимально ефективно.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації всіх форм власності зобов’язані в межах своїх пов-новажень надавати органу дізнання, слідчому, прокурору допомогу у вста-новленні причин та умов, що сприяли вчиненню злочину. Що стосується злочинів, обєктом яких є право власності на жиле приміщення, то особливе значення для їх розслідування та профілактики має допомога органів та установ, що повязані з механізмом переходу права власності на жиле при-міщення, а саме: державних та приватних нотаріусів, органів БТІ, місцевого

самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, органів та служб у справах дітей, тощо. Вказані органи та установи повинні постійно аналізу-вати та перевіряти діяльність своїх службових осіб на предмет порушень в їх роботі, які стосуються процесу передачі прав на житло та інших дій, пов’язаних з такою передачею. Названі порушення та їх причини і умови по-винні бути предметом розгляду відповідних вищестоящих та контролюючих органів не лише з метою вирішення питания про відповідальність винних осіб, але і для розробки пропозицій та механізмів їх усунення, внесения змін до чинного законодавства в цій частині. Слідчому (прокурору) доцільно особисто приймати участь в розгляді вказаних питань. Це дасть можливість не тільки забезпечити належний контроль за їх розглядом, але й дозволить поглибити і закріпити професійні знания та навики слідчого у даній галузі.

Узагальнюючи вищезгадане, можна зробити впевнений висновок про те, що використання допомоги громадськості під час розслідування злочинів, об’єктом яких є право власності на жиле приміщення, є важливою скла-довою частиною їх ефективного розслідування та профілактики, яка і надалі наділена значним науковим потенціалом та потребує подальшого наукового дослідження та впровадження отриманих результатів в практичній роботі правоохоронних органів.

О.Д. АНТОНЮК

Львівський національний університет імені І.Я. Франка

ПовновАЖеннЯ ПрокурорА При

ПритЯгненні особи Як обвинувАЧеноЇ

в кримінАльному суДоЧинстві

Обвинувачення є однією із основних функцій кримінального процесу, яке знаходить свое вираження у різних процесуальних формах, насамперед реалізуючись у постанові про притягнення як обвинуваченого. Відомо, що саме помилковість первинного рішення — про притягнення як обвинуваченого — нерідко закладає основу для подальшого неправильного І незаконного обвинувального ухилу слідчих та прокурорських працівників, І як результат призводить до постановления неправосудного вироку, котрим грубо порушуються права і законні інтереси громадян, принцип законност, що є неприпустимим.

Дослідженням даного питания займались такі науковці як Альперт С.А., Божьев В.П., Давидов П.М., Зеленецький B.C., Савицький В.М., Строгович М.С., Рівлін А.Л., Шумило М.Є., Трагнюк P.P., Рогатюк I.B. та інші. Проте у своїх роботах автори лише частково розкривають повнова-ження прокурора по притягненню особи як обвинуваченої. А це питания

набирає особливої ваги з врахуванням запропонованих змін до чинного КПК України, де прокурор визнається державним обвинувачем не лише під час судового розгляду, а й під час проведення досудового слідства.

Так, аналіз ст. 121 Конституції України та ст. ст. 27, 32 КПК України свідчить про те, що згідно чинного законодавства України прокурор лише в суді обвинувач. На стадії ж досудового розслідування, прокурор може притягнути особу як обвинуваченого винісши про це відповідну постанову лише в одному випадку, коли у відповідності до п.5 ч.1 ст.227 КПК України він самостійно веде розслідування в повному обсязі. На даний час, оцінка за-конності та обгрунтованості притягнення як обвинуваченого у кримінальній справі, як правило, здійснюється прокурором в порядку нагляду за досудовим розслідуванням, «post factum», поряд з іншими питаннями при затвердженні прокурором обвинувального висновку (ст. 228 КПК). Навряд чи такий стан є виправданим. З врахуванням численних порушень, які допускаються слід-чими при прийнятті такого важливого процесуального рішення, чи за браком досвіду, чи у зв’язку із великою завантаженістю, діяльність прокурора слід переглянути на цій стадії процесу, оскільки саме він як державний обви-нувач відповідає за результати розслідування справи підтримуючи державне обвинувачення в суді, а тому повинен приймати активну участь під час його формування на стадії досудового розслідування.

Водночас, на даний час, обвинувальну функцію на стадії досудового розслідування справи фактично повністю покладено на слідчого. Саме він збирає, оцінює та закріплює докази обвинувачення, визнає особу обвинува-ченою і пред’являє їй обвинувачення, проводить її допит, змінює формулу обвинувачення, закриває справу в частині пред’явленого обвинувачення, складає обвинувальний висновок і обґрунтовує його відповідними доказами і аргументами. Та якщо розглянути діяльність слідчого в аспекті функціо-нального підходу, то з’ясується, що під час проведення досудового слідства слідчий проводить, згідно ст.22 КПК України всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи, а відтак встановлює обставини, які обвину-вачують та виправдовують особу, що вчинила злочин. Тобто de facto він здійснює, з одного боку, функцію обвинувачення, а у деяких випадках ви-рішує справи по суті (коли виносить постанову про закриття кримінальної справи) та сприяє реалізації функції захисту, оскільки без конкретних дій слідчого обвинувачений та його захисник не в змозі самостійно здійснити повноцінний захист. Таким чином, слідчий в кримінальному процесі України виступає в трьох іпостасях, виконуючи функцію сторін, а також органу влади, який призваний бути арбітром між цими сторонами. Чи може він при виконанні таких протилежних функцій бути об’єктивним та неупередженим? Безперечно, ні.

Розробники проекту КПК України в редакції від 11.09.2008 року ана-логічно із авторами КПК Російської Федерації знову відносять слідчого до сторони обвинувачення (ст.38 Проекту). Ми не поділяємо таку точку зору та вважаємо, що слідчий при проведенні досудового слідства не повинен бути

ні обвинувачем, ні захисником, а має бути дослідником та шукачем істини, об’єктивним, неупередженим «суддею» на досудових стадіях кримінального процесу. У зв’язку із цим нам імпонують погляди М.М. Полянського, Р.Д. Рахунова, Д.С. Карєва, В.В. Шимановського та інших, які відносять слідчого до суб’єктів у кримінальному процесі, який виконує лише одну специфічну для нього функцію — розслідування кримінальних справ.

Так, обвинувачувати означає стверджувати в усній формі, висловлювати категоричне судження у вигляді висновку про винність конкретної особи у вчиненні конкретного злочину з наведенням відповідних доказів. [1, 118-119]

Усі свої зусилля слідчий спрямовує винятково на відновлювальне, конс-татаційне доказування, що за своєю метою, завданням і характером жодним чином не пов’язане із реалізацією сукупності специфічних обвинувальних заходів у категорично стверджувальній формі. [3, 81] У чинному КПК Ук-раїни характер слідчої діяльності визначається через терміни «збирання», «встановлення», «дослідження», «перевірка».

Що стосується прокурора, то він під час досудового розслідування справи має контролювати кожну процесуальну дію слідчого, кожне процесуальне рішення, спонукаючи до об’єктивності і неупередженості, суворого дотри-мання закону. Саме в такий спосіб прокурор має брати участь у пошуках істини, забезпечувати законність і справедливість.

Потрібно погодитись із думкою професора Маляренка В.Т. з тим, що в ст. 121 Конституції України теза про те, що на прокуратуру України покладається державне обвинувачення лише в суді, є принципово неправильною. Справа в тому, що державне обвинувачення виникає не в суді. Воно формується і формулюється в стадії досудових проваджень. І якщо не прокурор, то хто ж тоді його має формувати, доводити і підтримувати при досудових провадженнях? Слідчий? Але ми довели, що функція об-винувачення має належати не слідчому, а прокурору. За таких обставин на прокуратуру України має бути покладена функція підтримання державного обвинувачення не тільки в суді, але й протягом всього кримінального процесу, для чого слід змінити конституційну норму. При такій формулі прокурор буде мати право здійснювати всі владні обвинувальні функції на всіх стадіях кримінального процесу, який стане змагальним з початку до кінця.

Якщо лише прокурор буде контролювати кожну процесуальну дію та кожне процесуальне рішення працівників оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства, буде сам висувати обвинувачення і складати обвинувальний висновок, відбудуться якісні зміни у всьому кримінальному процесі. [2, 11]

Таким шляхом пішли автори проекту КПК України в редакції від 11.09.2008 року закріпивши тільки за прокурором, а не слідчим, як це пе-редбачено у чинному КПК України, повноваження щодо притягнення особи як обвинуваченого вирішення питання щодо його зміни чи доповнення (Ст.ст.19,33, 232, 235 Проекту). Так зокрема, ст.232 зазначеного проекту

КПК України передбачає, що при наявності сукупності достатніх доказів, що вказують на вчинення особою злочину прокурор виносить мотивовану постанову про притягнення її як обвинуваченого.

Безперечно, коли слідчий перестане бути обвинувачем у кримінальному процесі та стане дослідником і шукачем істини по справі, а прокурор вико-нуватиме притаманну йому функцію обвинувачення як на стадії досудового слідства так і під час судового розгляду, відбудуться якісні зміни у системі кримінального судочинства, досудовий процес відповідатиме принципу зма-гальності, що поставить Україну в ряд цивілізованих країн.

Водночас, при здійсненні таких кардинальних змін до законодавства, необхідно враховувати такі реалії життя, як обмежений кількісний склад прокурорських працівників та категорії справ, які перебувають в провад-женні слідчих різних відомств, які в переважній більшості відносяться до злочинів невеликої чи середньої тяжкості. Так, чи доцільно по всіх кримі-нальних справах впроваджувати порядок висунення обвинувачення саме прокурором, чи не призведе це в подальшому до існування ще одної мертвої процесуальної норми, яка передбачатиме формальне підписання прокурором підготовлених постанов про притягнення осіб як обвинувачених, забиратиме час як у прокурора так і у слідчого, жодним чином не сприяючи реалізації принципу законності. На нашу думку, не доцільно, тому необхідно виважено підходити до таких змін, проводивши їх в комплексі із змінами до самої системи органів прокуратури.

Вихід із даної ситуації вбачається у розмежуванні категорії справ з вра-хуванням суспільної небезпеки скоєних злочинів. Так, згідно ст.200 Проекту КПК України досудове розслідування злочинів відбувається у формі досу-дового слідства, а кримінальних проступків — у формі дізнання в порядку, визначеному цим Кодексом.

Оскільки, саме по тяжких та особливо тяжких злочинах, по яких проводиться досудове слідство, права та законні інтереси осіб, які потрапляють у сферу кримінального судочинства, особливо можуть обмежуватись та по-рушуватись — ця категорія справ потребує особливої уваги, в тому числі активного втручання прокурора. Саме тому, обов’язок по пред’явленню обви-нувачення, складання та затвердження обвинувального висновку по тяжких та особливо тяжких злочинах слід покласти на прокурора. По інших ка-тегоріях злочинів слід залишити існуючий порядок притягнення особи як обвинуваченої. Дана пропозиція потребує детального наукового дослідження, оскільки може покращити як якість досудового розслідування в цілому, так і підвищити роль прокурора у реалізації принципу законності та змагальності сторін.

літерАтурА:

1. Зеленецкий В.С. Соотношение постановления о возбуждении уголовного дела с процессуальными актами обвинения // Вісник ЛІВС МВС України. — 1998. — №3. — С.118-119.

2. Маляренко В.Т. Окремі проблеми реформування кримінальної юс-тиції в Україні // Вісник Національної Академії прокуратури України. — 2008. — №3. — ст.5-15

3) Півненко В., Андрусяк В. Про кримінально-процесуальну функцію органів досудового слідства // Вісник академії прокуратури України. — 2007. — №4. — С 80-83

Л.І. АРКУША

кандидат юридичних наук, доцент Національний університет «Одеська юридична академія»

мІСлЕ, ЧАс тА умови ЗДіЙсненнЯ

легАіЗА ниІЇ (віДмивАннЯ) ДоХоДів,

оДерЖАХ ЗлоЧинним ШлЯХом

Постановка проблеми. Питаниям легалізації (відмивання) незаконних (серед них і злочинних) доходів приділялася увага багатьма вченими, але на нашу думку до теперішнього часу недостатньо розглянуто проблеми місця, часу та умов здійснення легалізації (відмивання) доходів, одержаних зло-чинним шляхом, що негативно впливає на процес протидії означеному виду злочинної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В. Алієв, С Багаудінова, О. Бе-лявська, А. Беницький, Б. Болотський, М. Бондарева, А. Вікулін, А. Ганіхін, Є. Де-ментьєва, С. Дементьев, О. Дудорова, Е. Іванов, Є. Іманов, Ю. Ілько, В. Кар-танцев, Ю. Короткое, А. Корчагін, Н. Кузнецова, А. Кушніренко, В. Лавров, В. Ларічева, М. Мельник, В. Михайлов, В. Нікуліна, I. Мезенцева, В. Панов, В. Попович, А. Савченко, Г. Тосунян, О. Чаричанський, А. Шебунов.

Метою статті є визначення значения місця, часу та умов здійснення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом у криміналістичній характеристик зазначеного виду злочинної діяльності.

Дослідження проблеми. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як реальне явище дійсності відбувається в умовах часу І простору, що обумовлює виникнення між елементами, що складають дану злочинну діяльність, і навколишнім середовищем тимчасових І просторових зв’язків. Таким чином, розуміємо, що різновидами внутрішніх зв’язків є просторов! й тимчасові зв’язки.

Знания, отримані за допомогою аналізу просторово-тимчасових відносин, мають різний характер. Висновок про те, що просторово-тимчасовий зв’язок між конкретними елементами в даній ситуації неможливий, мае достовірний характер. Висновок же про те, що зазначений зв’язок між досліджуваними елементами можливий, є ймовірним знаниям, тобто таким, що припускав

неоднозначне тлумачення: або зв’язок між елементами можливий, або — його немає.

Таким чином, тимчасові зв’язки ми можемо розділити на наступні:

— однозначні, що дозволяють при наявності одного елемента злочину з достатньою імовірністю говорити про наявність інших;

— імовірнісні, що з більшою чи меншою часткою імовірності дозво-ляють при встановленні одного елемента злочинної діяльності припускати наявність інших.

Виявлення зовнішніх зв’язків системи злочину вимагає більш широкого уявлення про діяльність винного у скоєні злочину. Як засвідчує криміналіс-тичне дослідження, система дій винного складається з декількох систем: сис-теми здійснення злочину, системи поводження винного до і після здійснення злочинної діяльності, а також системи дій, що супроводжують зазіхання. У той же час, виникаючи з власної волі винного, усі ці системи обумовлені зовнішнім фактором — обстановкою, у якій живе, працює особа (або особи), що здійснила злочин, у якій вона змушена діяти, а також у якій вона жила і працювала раніше.

Обстановка — це сукупність природних і соціально-економічних умов, зв’язків, відносин, що склалися на визначеному об’єкті (території, підпри-ємстві), які впливають на поведінку людей, котрі там знаходяться.

В обстановці виявляються особистісні якості винних, мотиви й інші еле-менти злочинної діяльності, що значною мірою може полегшити виявлення і викриття злочинця. Вибір винними місця, часу, способу здійснення злочину, а також у цілому господарської чи фінансової сфери діяльності (галузі гос-подарства) багато в чому обумовлений існуючою там обстановкою. У резуль-таті пізнання обстановки, у якій відбувався злочин, можуть бути отримані дані про ступінь підготовленості злочину, про характер поінформованості злочинця про його дії, своєрідність впливу обстановки на спосіб здійснення злочину, можливих співучасників і очевидців злочину, визначені можливі місця їхнього перебування й ін.

«Знання обстановки дозволяє перешкодити здійсненню злочину певним способом, у визначеному місці й у зазначений час, дає можливість зробити логічний висновок про використаний злочинцем спосіб злочину, створює передумови для прогнозування можливості появи нових способів здійснення злочину» [1, 2].

Між діями осіб, що винні у скоєнні злочину, й обстановкою існує прямий і зворотний зв’язок — переломлюючись через свідомість винних, обстановка впливає на їх поведінку, у свою чергу, дії винних відображаються в обста-новці у вигляді різного роду подій, фактів, процесів, слідів.

Винні можуть здійснювати злочин шляхом проведення фінансової опе-рації (угоди) у тому випадку, якщо існують об’єктивні умови, що дозволяють використовувати дану фінансову операцію (угоду) для здійснення злочинної діяльності, тобто, коли відповідна операція в даний період фактично відбу-валася. Наприклад, особа, що здійснює злочинну діяльність, об’єктивно не

може зарахувати на свій рахунок чи списати зі свого рахунка кошти, якщо рахунок на його ім’я не був відкритий.

Можливість здійснення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, також визначається розміром, частотою, періодичністю операцій, достатніх для здійснення злочину в конкретній сумі; виконанням їх особами, які вла-штовують; незадовільним контролем за їх здійсненням.

Відсутність у реальності хоча б однієї з названих умов означає об’єктивну неможливість використання даної фінансової операції (угоди) для здійснення злочинної діяльності.

Обстановка здійснення будь-якого злочину охоплює більш широке коло явищ, ніж безпосередньо фізичні умови, у яких діє злочинець або злочинна група, і включає крім того загальну історичну і соціальну обстановку, конк-ретні умови життя і діяльності колективу, у якому був здійснений злочин, а також соціально-економічну ситуацію в країні і стан правового регулювання економічних відносин.

Для такої злочинної діяльності як легалізація доходів, одержаних зло-чинним шляхом, обстановка, що склалася в країні, багато в чому визначила вибір злочинцями сфер господарської діяльності, найбільш сприятливих для здійснення даного злочину.

До моменту введення кримінальної відповідальності за легалізацію до-ходів, одержаних злочинним шляхом, багато наявних злочинних капіталів уже були запущені в офіційний обіг, установилися стійкі канали надход-ження незаконних доходів з цього джерела, напрацювалися механізми ле-галізації. Усе це стало можливим унаслідок недостатнього вивчення умов, у яких розвивалася економіка в той період часу, і відсутності нормативних документів, що регламентують господарську і фінансову сфери.

При розслідуванні легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, не-обхідно мати на увазі, що на поведінку винних при здійсненні цього злочину також впливає обстановка на підприємстві, де ця злочинна діяльність відбу-вається, на інших підприємствах, котрі використовуються винними в процесі легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, а також обстановка в місті, районі, галузі. Характерною рисою легалізації доходів, одержаних зло-чинним шляхом, є те, що операції з відмивання можуть здійснюватися цілком законними комерційними структурами з цілком реальними обіговими фондами і значним обсягом продажів. Наприклад, відмиті в офшорі гроші можуть ви-користовуватися для придбання на законній підставі товарів, що потім пере-продуються на батьківщині винних, забезпечуючи законне джерело доходу.

Для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, характерна наяв-ність попереднього злочинного діяння, а частіше — низки злочинів чи інших незаконних дій, результатом яких стало отримання коштів чи іншого майна. Між цими діяннями і легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, об’єктивно існують причинно-наслідкові зв’язки. Отже при вивченні й до-слідженні обстановки необхідно визначити канали надходження незаконних доходів і установити причинно-наслідкові зв’язки між джерелом надходження

незаконних доходів і учасниками легалізації. Для цього необхідно ретельне вив-чення кола спілкування осіб, винних у легалізації, а також вивчення безпосе-редньої діяльності підприємства, проведених ними операцій і укладених угод

Обстановка впливає на вибір злочинцем способу здійснення злочину. Специфіка легалізації полягає в тому, що елементи цього злочину найчастіше розгортаються в часі й у просторі у своєрідний «технологічний ланцюжок» дій щодо легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Таким чином, висування слідчо-оперативних версій варто максимально прив’язувати до конкретних сфер фінансової, підприємницької й економічної діяльності, їхнім інститутам, установам, підприємствам і організаціям. Це можливо тільки за допомогою використання інформації про обстановку.

Для встановлення способу здійснення легалізації необхідно усвідомити обсяг повноважень посадових осіб та інших управлінських працівників ко-мерційних організацій, структур організації, її документообіг та інші фактори, що характеризуют обстановку здійснення злочину. Також істотне значення має вивчення нормативно-правових актів, на підставі яких здійснюється виз-начений вид господарської діяльності, знання правового статусу юридичної особи, котрий використовується в процесі легалізації.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Густов Г.А. Расследование должностных хищений в торговле. Криминалистическая характеристика преступлений/ Г.А. Густов. — Л., 1991. — С.30

2. Користін О.Є. Теорія і практика протидії відмиванню коштів: пра-вове та організаційне забезпечення: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07 / Користін Олександр Євгенович. — Київ, 2009. — 486 с

О.Я. БАЕВ

Заслуженный деятель науки РФ,

доктор юридических наук, профессор

Воронежский государственный университет

о ПроблемАХ рАЗумности

сроков ДосуДебного уголовного

ПреслеДовАниЯ

Потребности поступательного формирования правового государства в нашей стране, присоединение ее к международным правовым стандартам с логической неизбежностью повлекли одну из наиболее значимых коррекций действующего отечественного уголовно — процессуального законодательства, которой, на наш взгляд, является дополнение его ФЗ от 30 апреля 2010 г. новым принципом, декларирующим необходимость осуществления уголовного судопроизводства в разумные сроки.

Тут же сразу оговоримся: сроки уголовного судопроизводства в целом, осуществления отдельных процессуальных (в том числе, ряда следственных) действий по очевидным на то причинам и ранее постоянно находились и находятся в настоящее время в «центре современного уголовно — процессуального поля».

Но как самостоятельный процессуальный принцип уголовного судопроизводства, по своей значимости занимающий место между самим назначением этого социального института и принципом законности при производстве по уголовному делу, «разумность срока уголовного судопроизводства» (ст. 6 — 1 УПК) сформулирован, насколько нам известно, впервые в истории российского уголовно — процессуального права.

Но для того, чтобы этот принцип не остался лишь «благим» лозунгом, текст его нуждается, в первую очередь, в критическом его анализе.

Сразу скажем, что нам представляется в высшей степени некорректным совершенно недвусмысленное сведение законодателем сущности всего уголовного судопроизводства лишь к осуществляемому в его рамках уголовному преследованию конкретного лица, прекращению уголовного преследования в его отношении или назначению судом этому лицу наказания.

Воспроизведем это положение ст. 6 — 1 УПК: разумный срок уголовного судопроизводства «включает в себя период с момента начала осуществления уголовного преследования до момента прекращения уголовного преследования или вынесения обвинительного приговора».

Как мы понимаем, под моментом начала осуществления уголовного преследования здесь понимается факт привлечения по уголовному делу некого конкретного лица в качестве подозреваемого в уголовно — процессуальном смысле этого понятия.

Чаще всего этим процессуальным статусом лицо наделяется в тех случаях: а) когда оно задержано в порядке ст. 91 УПК; б) когда к нему применена мера пресечения до предъявления обвинения в соответствии со ст. 100 УПК; в) когда лицо уведомлено о подозрении в совершении преступления в порядке, установленном ст. 223 — 1 УПК (ч. 1 п. п. 2, 3, 4 ст. 46 УПК).

Сроки первого, второго и третьего достаточно краткие и в императивной форме установлены и ограничены законом. Лишь в одном законодательно предусмотренным случае сроки пребывания лица в процессуальном статусе подозреваемого весьма не определенные — когда уголовное дело возбуждается конкретно в отношении него (ч. 1 п. 1 ст. 46 УПК).

Надо сказать, что такой точки зрения на сущность уголовного преследования придерживается и большинство специалистов в области уголовного процесса, считающих, что оно, уголовное преследование, может осуществляться только в отношении конкретного лица¹.

¹ См. напр.: Настольная книга прокурора / Под ред. С.И. Герасимова. — М., 2002., с. 322—323; Курс уголовного судопроизводства. Учебник в 3 томах / под ред. В. А. Михайлова. Москва — Воронеж, 2006, т.1, с. 216.

Вся предшествующая этому моменту, моменту появления в уголовном деле фигуры подозреваемого/обвиняемого деятельность следователя и других лиц, осуществляющих уголовное преследование, направлена, можно сказать, именно на достижения этого «момента истины» — обоснованного и законного привлечения конкретного лица в качестве подозреваемого, а затем обвиняемого в совершении расследуемого преступления (если, разумеется, наличие такового в деянии установлено).

Сроки деятельности следователя до появления в деле процессуальной фигуры подозреваемого/обвиняемого, зачастую, весьма продолжительны, они могут продлеваться в порядке, установленном ст. 162 УПК, если не до «бесконечности», то, как думается, до истечения сроков давности уголовной ответственности за расследуемое преступление.

Общеизвестен ряд «резонансных» уголовных дел, расследование которых продолжалось и продолжается не годами, а десятилетиями… Не думается, что разумность сроков уголовного судопроизводства до появления по делу процессуальной фигуры подозреваемого/обвиняемого, даже если они достаточно длительны, может вызывать какие — либо негативные реакции. Напротив, это в высшей степени разумно, это свидетельствует о непрекращающихся усилиях органов уголовного преследования раскрыть преступление, по факту которого данное дело возбуждено, и по которому, как сказано, с этой целью сроки расследования продлеваются.

Более того, уголовное преследование, осуществляемое в отношении некого лица, может быть за неподтверждением его обоснованности прекращено как в ходе предварительного расследования, так и в результате постановления вступившего в законную силу оправдательного приговора — а само судопроизводство для установления лица, совершившего преступление, несомненно, будет продолжаться.

Таким образом, по нашему мнению, формулируя рассматриваемый принцип, законодатель в этой его части имел в виду не уголовное судопроизводство в целом, а разумные сроки уголовного преследования лица, привлеченного по уголовному делу в качестве обвиняемого, либо наделенного до того процессуальным статусом подозреваемого в связи с возбуждением в отношении него уголовного дела.

А потому, на наш взгляд, этот принцип — мы ни в малейшей степени не сомневаемся в его уместности и необходимости — более корректно следует так и именовать: «Разумные сроки уголовного преследования и назначения наказания».

Этого нашего мнения не колеблет и то, что в соответствии с ФЗ от 30.04.2010 № 68 (речь о нем подробнее пойдет ниже) право на компенсацию за нарушение разумных сроков уголовного судопроизводства предоставлено кроме лиц, в отношении которых осуществляется (или осуществлялось) уголовное преследование, также потерпевшим, гражданским истцам и гражданским ответчикам. Их возможные претензии по этому поводу практически всегда могут быть обусловлены лишь

тем же — неразумностью сроков осуществления по делу уголовного преследования.

Другим возможным паллиативным способом разрешения этой законодательной двусмысленности, думается нам, может явиться исключение из ст. 6 — 1 УПК приведенного выше указания на период, учитываемый при определении разумного срока уголовного судопроизводства. Само же это понятие, как известно, в п. 56 ст. 5 УПК определено совершенно однозначно: «уголовное судопроизводство — досудебное и судебное производство по уголовному делу».

С рассматриваемым принципом, а точнее, с его практической реализацией, связана, думается нам, одна весьма актуальная, обозначенная в наименовании этой статьи проблема.

Мы имеем в виду нечем, в сущности, не ограниченные сроки возможности начала уголовного преследования в отношении конкретного лица, относительно которого ранее в уголовном его преследовании отказывалось или его возобновления в ходе предварительного расследования. Более того, закон не ограничивает каких либо сроков для отмены постановлений об отказе в возбуждении уголовного дела в отношении конкретных лиц. Им также не установлены какие — либо сроки для отмены постановлений о прекращении в отношении конкретных лиц уголовного их преследования.

Заинтересованным лицам лишь разъясняется их право на обжалование таких постановлений, но даже сроки этого законом, как сказано, не оговариваются (ч. 5 ст. 148, ч. 4 ст. 213 УПК).

Мы убеждены, что это положение в свете рассматриваемого принципа разумности сроков уголовного судопроизводства (уголовного преследования, как сказано, по нашему мнению) нельзя признать нормальным. Нам представляется необходимым законодательно установить некие временные сроки, в течение которых названные постановления могут быть обжалованы, а также сроки, по истечению которых принятые решения об отказе в уголовном преследовании конкретного лица или о прекращении такового в отношении, подчеркнем особо, в отношении конкретного лица, могут быть отменены.

Относительно первых — вполне обоснованным нам представляется срок, который для обжалования постановлений о прекращении уголовного дела предусматривала ст. 209 УПК РСФСР 1960г. — пять суток с момента уведомления заинтересованных лиц и прокурора об отказе в возбуждении уголовного дела либо о его прекращении.

Относительно второго — сроков возможной отмены постановлений об отказе в возбуждении уголовного дела в отношении конкретного лица и прекращении уголовного преследования — нам представляется разумным с соответствующими, естественно, коррективами, использовать порядок, установленный законом для пересмотра оправдательного приговора ч. 2 ст. 405 УПК.

Напомним это положение: «…пересмотр оправдательного приговора либо определения или постановления суда о прекращении уголовного дела

допускаются в срок, не превышающий одного года со дня вступления их в законную силу, если в ходе судебного разбирательства были допущены фундаментальные нарушения уголовно-процессуального закона, повлиявшие на законность приговора, определения или постановления суда».

Внося это предложение, автор ясно осознает таящийся в нем «подводный камень». А он следующий: возможность обеспечения «ухода» лица от ответственности за совершенное им деяние стороны правоприменителей в связи с истечением предлагаемого срока для отмены указанных выше постановлений. Мотивы для того могут быть различны, в том числе — и это самое опасное! — коррупционные.

Но такая опасность, увы, существует при осуществлении любой правоприменительной деятельности при принятии процессуальных решений его субъектами по усмотрению.

Но, тем не менее, оставлять лицо под угрозой возбуждения в отношении него уголовного преследования в ситуациях, когда ранее в том в установленном законом порядке было отказано, либо возможности возобновления прекращенного в отношении его уголовного преследования на практически неограниченный срок, по нашему убеждению, противоречит принципу разумного срока осуществления уголовного судопроизводства.

Є.Й. БАРНА

Херсонський юридичний інститут ХНУВС

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ КАНАЛІВ ЗВ’ЯЗКУ

ЩОДО ЯКИХ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ СЛІДЧІ ДІЇ

ТА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ ЗАХОДИ

Чинним кримінально-процесуальним та оперативно-розшуковим законо-давством передбачено можливість зняття інформації з каналів зв’язку як за допомогою слідчої дії (ст.187 КПК) так і оперативно-розшукового заходу (п.9 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Але, ні в першому, ні в другому випадку закон не дає чіткого роз’яснення визначеного способу отримання інформації, що створює певні труднощі у використанні можливостей однойменного оперативно-розшукового заходу та слідчої дії. На нашу думку, встановлення поняття та видів каналів зв’язку, якими може передаватися інформація, дасть можливість визначити спектр застосування зняття інформації з каналів зв’язку, а відповідно і його можливості.

У широкому розумінні поняття «канал» визначається як частина комуні-каційної системи, яка зв’язує між собою джерело та приймач повідомлень. Відповідно до такого розуміння, канал поширення сигналу (зв’язку) може бути штучним, природним і комбінованим. У першому і (або) третьому випадку — це сукупність технічних засобів та середовища розповсюдження,

що забезпечує передавання повідомлень від відправника до одержувача [5]. Звідси, можемо стверджувати, що у широкому розумінні, природним каналом зв’язку є тільки навколишнє природне середовище, яким поширюється ін-формація без застосування будь-яких технічних засобів, виключно завдяки його фізичним властивостям. Як приклад функціонування природного (не технічного) каналу зв’язку, можемо навести просте спілкування між людьми, де одна особа є джерелом інформації, інша — приймачем, а природне сере-довище — канал зв’язку між ними. Пропонуємо відповідні канали зв’язку називати природними або нетехнічними.

Водночас, Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 28 бе-резня 2008 року «Про деякі питання застосування судами України законо-давства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшу-кової діяльності, дізнання і досудового слідства», у п.3 визначає, що при вирішенні питання про зняття інформації з каналів зв’язку слід враховувати положення ст.1 Закону України від 18 листопада 2003 року №1280-IV «Про телекомунікації», якою визначено відповідні терміни, що вживаються у за-значеному Законі [4].

У ст.1 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що канал електрозв’язку — сукупність технічних засобів, призначених для перене-сення електричних сигналів між двома пунктами телекомунікаційної мережі [3].

На нашу думку, вказаний вище Закон у ст.1 визначає поняття каналів зв’язку у вузькому розумінні, оскільки звужує останні виключно до тих, якими передаються електричні сигнали, називаючи їх каналами електрозв’язку. Тобто, технічними каналами, якими передаються електричні сигнали. При цьому, із широкого розуміння поняття канал зв’язку вилучаються природні (нетехнічні) канали зв’язку, які для передачі інформації не потребують ви-користання технічних засобів та електричних сигналів.

Але, разом з тим, ведучи мову про технічні канали зв’язку не слід обме-жуватися тільки тими, які для передачі інформації використовують елект-ричні сигнали. Адже передача інформації можлива і за допомогою технічних засобів, які для передачі інформації використовують механічні коливання (механічні або звукові хвилі) без використання електричних сигналів. Так, за допомогою твердих тіл (наприклад система опалення), використовуючи останні як канал зв’язку, можливо передавати інформацію, у формі сигналів механічних коливань, шляхом використання різноманітних закодованих азбук (азбука Морзе, тощо). Тобто, наявність саме електричних сигналів у тех-нічних каналах зв’язку не є визначальним.

Особливість функціонування технічних каналів зв’язку полягає у вико-ристанні технічних засобів, якими поширюються сигнали, за допомогою яких здійснюється передача інформації. Виходячи з наведеного можемо ствер-джувати про існування технічних засобів, які спеціально призначені для передачі інформації (лінії передач у формі різноманітних кабелів, ретран-

слятори, тощо), а також технічні засоби, що пристосовані для передачі інформації (різноманітні тверді тіла, пружні поверхні тощо). Тобто, і ті, і інші, у разі використання їх для передачі інформації, слід розцінювати як канали зв’язку.

Таким чином, приходимо до висновку, що у природі існують як технічні так і нетехнічні (природні) канали зв’язку, якими може передаватися інфор-мація. Відповідно, вважаємо, що можливості зняття інформації з каналів зв’язку значно ширші ніж ті, на які вказує судова практика. Обмеження сфери застосування зняття інформації з каналів зв’язку тільки каналами електрозв’язку, створює зайві можливості неконтрольованого поширення злочинної інформації.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. — X.: ТОВ «Одіссей», 2007. — 264 с

2. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 року // Відомості Верховно! Ради України (ВВР), 1992, №2, ст.ЗОЗ.

3. Про телекомункації: Закон України від 18 листопада 2003 року №1280-IV // Відомості Верховно! Ради України (ВВР), 2004, №12, ст.155.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року №2 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.nau.ua/ doc/ ?uid=l 077.1723.0

5. Матеріали Вікіпедії. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http:// uk.wikipedia.org/wiki/ Канал_(телекомунікації).

О.В. БАТЮК

кандидат юридичних наук, доцент Волинський національний університет імені Лесі Українки

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ НЕВІДКЛАДНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ

ПОКАРАНЬ

Актуальність теми дослідження є очевидною, оскільки за даними судово-слідчої практики щорічно засудженими вчинюється до 400 злочинів [1, с 166], при цьому значна частина із них або взагалі не реєструється, тобто зали-шаються латентними, або визначаються як адміністративні правопорушення. На наш погляд, саме однією з причин такого стану є неналежне проведения невідкладних слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених в установах виконання покарань (далі — УВП), та низький рівень агентурно-оператив-ного забезпечення цього процесу. Негативно на процес розслідування такої категорії кримінальних справ впливає і відсутність однозначного тлумачення

терміну «невідкладні слідчі дії» та «невідкладні оперативно-розшукові заходи».

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчити, що у науковій літера-турі дана проблема є постійним об’єктом вивчення у роботах як вітчизняних (Дубинський О. Я., Зеленецький В. С., Король В. В., Лукянчиков Є. Д., Маляренко В. Т., Прісьменний Д. П., Тертишник В. М., Шостак Ю. І., ін.), так і зарубіжних вчених (Бєлозєров Ю. М., Гапанович М. М., Кузнєцова Н. Ю., Побєдкін О. В,, Яшин В. М., ін). Проте у контексті завдань боротьби зі злочинністю у місцях позбавлення волі ця тематика розроблена недостатньо. Зокрема, досі не визначений на законодавчому рівні зміст терміну «слідчі дії в УВП», який вживається як в теорії, так і на практиці і у залежності від суб’єкта застосування розуміється неоднозначно.

Варто зазначити, що в установах виконання покарань (надалі — УВП) розслідування злочинів має свою специфіку, що обумовлено особливостями кримінально-виконавчих відносин (нерівнозначне правове становище суб’єктів цих відносин, процес кримінально-виконавчого впливу не може бути цілком і повністю регламентований нормами права, реалізація цих правовідносин не допускає їх розриву в разі взаємного порушення обов’язків сторонами чи принаймні один із суб’єктів, т. ін.) [1, с. 31] та місцем вчинення злочину (як об’єктивної ознаки злочину). Останнє, зокрема, є визначальним у визначенні змісту життєдіяльності засуджених, які, з одного боку, мають (це витікає з їх правового статусу) виконувати законні вимоги адміністрації УВП, а з іншого, — жити по правилах співтовариства засуджених: як у конкретному мікро-середовищі, так і по формальних вимогах злочинної «субкультури» [2, с. 44].

Таке двох-статусне положення засуджених негативно відображається й на організації невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів при проведенні розслідування вчинених злочинів у місцях позбавлення волі та детермінує відмінності цієї діяльності від тієї, що здійснюється за межами УВП (в умовах вільного суспільства).

Як показує практика, у таких умовах виникають складності по виявленню свідків, співучасників злочину у та закріпленню матеріальних доказів по справі (засобів і знарядь злочинів, їх місця, обстановки тощо).

У зв’язку з цим, актуальними та найбільш ефективними у таких ситуаціях виступають невідкладні оперативно-розшукові заходи. Як з цього приводу зробив висновки Куклін В. І., «...Незалежно від способу отримання тих чи інших даних про готування, замах чи вчинений злочин, вони ставлять нас перед необхідністю проведення відповідних заходів, а їх виконання пере-слідує мету отримання певного результату. Звідси видно, що отримання відомостей про злочин у результаті проведеної оперативної роботи, є умовою здійснення невідкладних слідчих дій з метою отримання будь-яких доказів, а отримання останніх, у свою чергу, і визначає завдання» [3, с.13].

Отже, виходячи зі змісту тези про єдність завдань, які є характерними як для невідкладних слідчих дій, так і для невідкладних оперативно-розшукових

заходів, можна говорити про єдність їх мети в умовах вчинення злочину в УВП, а саме: це є збирання вихідних даних про подію злочину, виявлення та закріплення його слідів тощо.

Проте, якщо при розслідуванні злочинів загальної спрямованості з нині існуючою позицією законодавця можна погодитись (про відсутність у законі чіткого переліку невідкладних слідчих дій), то здійснення такої діяльності у місцях позбавлення волі об’єктивно потребує не тільки їх правового закріп-лення, але й змістовного визначення.

Саме такий висновок витікає з аналізу історичного генезису зазначених понять і практики діяльності правоохоронних органів та оперативних апа-ратів місць позбавлення волі.

На підставі вивчення теоретичних джерел, можна запропонувати наступне визначення поняття «невідкладні слідчі дії» — це особлива форма процесуальної діяльності, що здійснюється органом дізнання у випадках, передбачених законом, з моменту офіційного отримання повідомлення про злочин і до моменту передачі кримінальної справи слідчому та спрямована на виявлення і фіксацію слідів злочину, а також доказів, що вимагають негайного вилучення, дослідження та закріплення процесуальними формами і засобами».

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кримінально-виконавче право України. Загальна та Особлива час-тини : навч. посібник / за заг. ред. О. М. Джужи. — К : Юрінком Інтер, 2002. — 446 с

2. Хохряков Г. Ф. Формирование правосознания у осужденных : учеб. пособие / Хохряков Г. Ф. — М. : ВНИИ МВД СССР, 1985. — 188 с.

3. Куклин В. Й. Неотложные следственные действия / Куклин В. Й. — Казань, 1967. — 87 с.

И.Л. БЕДНЯКОВ

кандидат юридических наук ФГОУ ВПО «Самарский юридический институт ФСИН России»

об ЭФФективности ПрАвовоЙ

реглАментА циИи ЗАлогА в свете

новАЙ в уПк рФ

07.04.2010 вступил в силу федеральный закон, которым в новой редакции изложена ст. 106 УПК РФ, регламентирующая порядок избрания и применения залога. Нельзя не отметить очевидные достоинства принятых изменений: возможность избрания залога в любой момент производства по делу, рассмотрения ходатайства о залоге наряду с ходатайством о заклю-

чении под стражу и др. Вместе с тем, в принятой редакции, на наш взгляд, содержится положение, фактически блокирующее возможность применения залога к большинству лиц, подозреваемых и обвиняемых в совершении преступлений — установление необоснованно высокой минимальной суммы залога. Камнем преткновения для отдельных правоприменителей при избрании залога, до принятия анализируемого федерального закона, являлась неопределенность в вопросе об исчислении его размера. Наконец, законодатель вроде бы «закрыл» эту проблему, обозначив, что минимальная сумма залога по преступлениям небольшой и средней тяжести составляет 100 000 рублей, а по тяжким и особо тяжким преступлениям 500 000 рублей.

Как показывает статистика, большинство преступлений совершают маргинальные личности, безработные, лица без определенного места жительства и источника дохода и т.п. Так, по данным Росстата на 2009 год за чертой бедности (т.е. с доходом менее 5 083 рублей в месяц) живут 24,5 млн. россиян, из них 44,2% это мужчины в возрасте от 16 до 59 лет, т.е. возрастная группа, наиболее часто совершающая преступления. Средняя заработная плата по стране к маю 2010 года составляла 17 975 рублей. При этом подавляющему большинству граждан этих денег хватает только на повседневные нужды. На сбережения у граждан РФ остается лишь 12,6% доходов, или в среднем примерно 1850 рублей на трудоспособного человека. Исходя из этого среднестатистическому российскому гражданину необходимо примерно 4,5 года, чтобы накопить деньги для внесения залога по преступлениям небольшой и средней тяжести, и 22,5 года для внесения залога по тяжкому и особо тяжкому преступлению.

По действующему законодательству участие защитника является фактически обязательным по всем категориям уголовных дел. Подозреваемые (обвиняемые) и их родственники, которые имеют определенный материальный достаток, в большинстве случаев стараются заключить соглашение об оказании юридической помощи с кем-либо из адвокатов. Переживая за судьбу близкого человека, в стрессовой ситуации (напр., возбуждение уголовного дела, задержание по подозрению в совершении преступлении), граждане готовы отдать адвокату весьма немалые суммы. Ни в коем случае нельзя говорить о том, что существующие расценки на оплату труда защитника необоснованы и завышены. Однако следует признать, что гонорары адвокатов существенно отличаются от заработной платы рядового российского гражданина. Так, средние минимальные расценки на ведение уголовного дела на стадии предварительного расследования составляют 25-30 тыс.рублей. В зависимости от сложности уголовного дела цена только возрастает. В связи с этим, граждане в условиях ограниченного времени всеми силами стараются изыскать необходимые денежные средства для оплаты труда защитника. Даже если встанет вопрос о возможности внесения залога, существующую в настоящее время в законе сумму будет изыскать весьма проблематично.

Вызывает удивление соотношение минимального размера залога с размерами причиненного ущерба и наказаний за конкретные преступления.

Например, за совершение кражи на сумму до 2500 рублей предусмотрена возможность избрания залога на минимальную сумму в 100 000 рублей, что в 40 раз превышает сумму похищенного. За хищение же на сумму до 250 000 рублей, можно также избрать залог в сумме 100 000 рублей.

Возьмем, к примеру, одно из распространенных тяжких преступлений. Двое преступников с применением насилия не опасного для жизни и здоровья открыто похитили у пострадавшего 1000 рублей. Минимальная сумма залога для этих лиц составит 500 000 рублей. При том, что за это преступление предусмотрено наказание в виде максимального штрафа в 10 000 рублей (в 50 раз меньше), либо дохода осужденного за 1 месяц.

По данным МВД РФ совершают преступления в основном лица без определенного источника дохода. Среди 1 219 789 лиц, совершивших преступления в 2009 году на территории РФ, не имели постоянного источника дохода 785 577 человек (64%). При том, что ситуация по отдельным регионам просто катастрофическая. Доля таких лиц в Ингушетии составила 90,3%, в Краснодарском крае 77,4%, в Астраханской области 76,5%, в Санкт-Петербурге 72,5%. Из вышесказанного напрашивается вывод. Установление минимального размера залога в 100 000 и 500 000 рублей является ошибкой законодателя.

Что делать в такой ситуации следователю? Выбор невелик. Во-первых, в отношении подозреваемого (обвиняемого) можно не избирать меру пресечения. Однако на практике такие случаи достаточно редки. Во-вторых, избрать в качестве меры пресечения подписку о невыезде и надлежащем поведении. Это наиболее простой, но далеко не самый эффективный выбор. Никаких удерживающих факторов, кроме морально-психологических, такая мера пресечения не имеет. В лучшем случае, обвиняемые периодически не являются к следователю, в худшем — либо игнорируют вызовы следователя, либо банально используются эту меру пресечения, чтобы скрыться от правосудия. И в том, и в другом случае налицо отрицательные последствия: затягиваются сроки предварительного расследования, следователь вынужден выполнять дополнительную работу по обеспечению явки обвиняемого и т.д. В-третьих, избрать меру пресечения в виде заключения под стражу. В этом случае обвиняемый никуда не скроется, будет являться по вызовам следователя, да и воспрепятствовать производству по делу иным образом вряд ли сможет. Просто и надежно. Но эффективно ли? С точки зрения обвиняемого (его родственников и близких), а на наш взгляд и потерпевшего, нет. Говорить о минусах такого положения для обвиняемого излишне. А в чем же «проигрывает» потерпевший? Находясь под стражей, обвиняемый лишается работы, постоянного источника дохода, который мог быть направлен на возмещение причиненного потерпевшему вреда. Увеличиваются сроки уголовного судопроизводства, и момент назначения наказания еще более удаляется от момента совершения преступления. Находясь в заключении и осознавая, что в государстве отсутствует нормально работающая система исполнительного производства в части взыскания причиненного вреда,

а наиболее вероятное наказание будет связано только с лишением свободы (реальным или условным), обвиняемый утрачивает всяческое желание участвовать в примирительных процедурах, возмещении ущерба.

Для следователя плюсы от применения к обвиняемому залога видятся в следующем. Поскольку мера пресечения не является видом наказания, а есть одно из средств обеспечения нормального хода уголовного судопроизводства, то вряд ли следователи заинтересованы в том, чтобы заключить под стражу всех и каждого. Им необходимо, чтобы подозреваемый (обвиняемый): проживал по указанному адресу, являлся по первому вызову, не препятствовал производству по уголовному делу. К тому же, избрание в качестве меры пресечения залога, на наш взгляд, позволит избежать многих конфликтных ситуаций между следователем и стороной защиты.

Для обеспечения нормального хода уголовного судопроизводства, должен присутствовать определенный фактор, удерживающий подозреваемого (обвиняемого) от совершения новых преступлений и иных противоправных действий, негативно влияющих на процесс расследования. Полагаем, что залог, в отличие от заключения под стражу, обладает всеми качествами, которые позволят найти компромисс между интересами сторон обвинения и защиты. Вместе с тем, чтобы залог не превратился в привилегию для узкого круга лиц, необходимо отказаться от существующего в законе его минимального размера. Представляется, что минимальный размер залога должен быть существенным образом уменьшен и дифференцирован в зависимости от тяжести инкриминируемого деяния в соответствии с градацией, имеющейся в УК РФ.

И.И. БЕЛ03ЕР0ВА

кандидат юридических наук Российский университет дружбы народов

меЖДунАроДно-ПрАвовЫе АктЫ,

реглАментируЮЩие уголовное

суДоПроиЗвоДство

Современная эпоха, желаем мы того или нет, требует особого правового механизма, который может обеспечивать развитие цивилизации в настоящем и будущем.

Развитие межгосударственных отношений выходит на новый уровень общения во всех сферах человеческой деятельности, в том числе и в вопросах уголовного судопроизводства.

Наполнение внутригосударственного (национального) права нормами международного права является одной из примечательных особенностей современного правового режима, так как усиление и усложнение междуна-

родных связей усиливает и роль международного права, реализация норм которого приводит к тесному взаимодействию с внутригосударственными системами права.

Однако необходимо учитывать, что накапливаемые человечеством достижения юридической культуры на соответствующем этапе исторического развития лишь тогда имеют реальное юридическое значение, когда они находят то или иное строго конструктивное выражение в институтах действующего права.

Это реальное юридическое значение и конструктивное выражение представляется правильным показать применительно к международно-правовым актам, регламентирующим уголовное судопроизводство.

Основными документами, регламентирующими уголовное судопроизводство являются Всеобщая декларация прав человека, которая закрепила комплекс прав и свобод человека: право на жизнь, свободу и личную неприкосновенность (ст. 3); свободу от пыток или жестокого, бесчеловечного или унижающего человеческое достоинство обращения и наказания (ст. 5); равенство всех людей перед законом и равную защиту, без всякого различия, закона (ст. 7); эффективное восстановление в правах компетентными национальными судами в случаях нарушения основных прав человека, предоставленных ему конституцией или законом (ст. 8); свободу от произвольного ареста, задержания или изгнания (ст. 9); рассмотрение, в случае необходимости, дела каждого человека на основе полного равенства граждан и с соблюдением всех требований справедливости независимым и беспристрастным судом (ст. 10); презумпцию невиновности (ст. 11); невмешательство в личную и семейную жизнь каждого; неприкосновенность жилища; тайну корреспонденции и т.д.

Другими важными нормативными актами, регламентирующими международное уголовное судопроизводство следует признать Конвенции и договоры о правовой помощи, к ним в частности относится Европейская конвенция о взаимной правовой помощи по уголовным делам, которая ратифицирована рядом государств, включая Россию — 25 октября 1999 года.

Особое место среди нормативно-правовых актов занимает Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам, подписанная странами СНГ в Кишиневе 7 октября 2002 года и ратифицированная ими в последствии.

Что же касается иных соглашений в сфере уголовного судопроизводства, то они могут быть как многосторонними, так и двусторонними.

В качестве примера следует остановиться на Договоре между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о взаимной правовой помощи по уголовным делам от 17 июня 1992 года.

Данный договор регламентирует общие положения и объем правовой помощи; определяет Центральные органы. В частности Центральным органом для РФ является Генеральная прокуратура Российской Федерации или назначенные Генеральным прокурором Российской Федерации лица.

Центральным органом для Соединенных Штатов Америки является Министр юстиции или назначенные им лица.

Выше названный договор предусматривает основания отказа в оказании помощи (ст. 4), детально закрепляет форму и содержание запроса о правовой помощи.

В ст. 5 Форма и содержание запроса о правовой помощи определено:

1. Запрос о правовой помощи направляется в письменной форме, однако при наличии чрезвычайных обстоятельств центральный орган запрашиваемой Стороны может принять запрос в иной форме. Если запрос направляется не в письменном виде, он должен быть подтвержден письменно в течении 10 дней со дня получения запроса запрашиваемой Стороной, если только центральный орган запрашиваемой стороны не примет другого решения.

2. Запрос включает:

1) название органа, от имени которого направляется запрос;

2) изложение фактов и обстоятельств дела;

3) текст закона, на основании которого деяние признается преступлением;

4) описание запрашиваемой помощи;

5) указание цели, для которой запрашивается помощь.

3. В той мере, в какой это необходимо и возможно, запрос также содержит:

1) данные о личности и предполагаемом местонахождении разыскиваемого лица;

2) данные о личности и местонахождении лица, которому необходимо вручить документ, о связи этого лица с проводимым разбирательством и порядке вручения документа;

3) информацию о личности и местонахождении лица, от которого необходимо получить доказательства;

4) перечень вопросов, которые требуется задать лицу, обозначенному в запросе;

5) точное описание места и лица, подлежащих обыску, и предмета, подлежащего выемке;

6) описание порядка исполнения запроса;

7) информацию о выплатах и возмещении расходов, на которые будет иметь право лицо, вызываемое на территорию запрашивающей Стороны;

8) любую иную информацию, которая может быть доведена до сведения центрального органа запрашиваемой Стороны для облегчения исполнения запроса.

4. Запрос оформляется и подписывается в соответствии с правилами, установленными в запрашивающей Стороне.

Определяет этот договор механизм исполнения запроса и ограничение на использование результатов исполнения запроса.

Основными моментами указанными в Законе следует признать сбор доказательств, предоставление официальных материалов, производство обыска

и выемки. Данный договор определяет сферу применения: после его вступления в законную силу он применяется ко всем Запросам.

Помимо данного двустороннего договора между РФ и США, такие соглашения заключены и с рядом других государств: Польшей, Молдовой, Кубой и т.д.

Роль международного права в регламентации сотрудничества государств по вопросам уголовного судопроизводства и уголовным делам выход на новый качественный уровень, но требует дальнейшего совершенствования, так как невозможно в кратчайший срок соединить воедино различные правовые системы, традиции. Для этого требуется время и желание со стороны всего мирового сообщества.

лИтерАтурА:

1. Всеобщая декларация прав человека и гражданина.

2. Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о взаимной правовой помощи по уголовным делам.

3. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи.

— М.: «Статут», 2000 с. 209.

4. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. Учебник для ВУЗов

— М.: Юрайт, 1999 с. 409.

В.Д. БЕРНАЗ

доктор юридичних наук, професор Одеський державний університет внутрішніх справ

новітні ДосЯгненнЯ нАуки —

в ПрАктику ро ЗсліДувАннЯ

суЧАсниХ ЗлоЧинів

Посилення професіоналізму злочинного світу та їх протиправної протидії здійсненню правосуддя; використання ними нових невідомих науці способів здійснення злочинів, новітніх технологій, синтезованих досягнень із різних областей знань, латентність багатьох видів злочинів, ускладнення цієї бо-ротьби у зв’язку з наявністю організованих форм кримінальних проявів потребують термінову необхідність активізації реальної ефективної протидії сучасній злочинності, — все це ставить перед криміналістичною наукою завдання постійного теоретичного переосмислення наукових підходів в за-безпеченні протидії злочинності.

І криміногенна ситуація в країні ускладнюється так, за 2009 рік у порів-нянні з 2008 збільшилась кількість злочинів на 13.1%, а тяжких та особ-

ливо тяжких—на 30.1%. При цьому кожний третій злочин за 2009 рік не розкритий. [1,8-10].

Результати боротьби зі злочинністю свідчать про те, що підходи, які ви-користовуються сучасними слідчими для розкриття й розслідування злочинів, не завжди адекватні змінам характеру і динаміки злочинності. Труднощі бо-ротьби з кримінальними діяннями, які виникають перед органами внутрішніх справ та іншими правоохоронними органами і, в першу чергу, перед слідчими та оперативними підрозділами створюють низку складних завдань, які не можливо вирішити використовуючи знання тільки криміналістики

У зв’язку з цим одним із напрямків криміналістичної науки становить пошук та інтеграція необхідних знань, досягнень із різних галузей сучасної науки з метою створення новітніх форм, методів та засобів попередження, розкриття та розслідування злочинів.

Розслідування злочинів можливо розглядати як гіперсистему відкритого класу, яка складається із таких складових як об’єктивного відображення в навколишньому середовищі результатів протиправного діяння та діяльності уповноважених на те державою посадових осіб, направленою на пізнання злочинної події. При цьому на початковому етапі здійснюється накопичення інформації про сліди, матеріальні об’єкти, явища, процеси тощо. На цьому ж рівні здійснюється смислова обробка наявної інформації та гіпотетичне ос-мислення відсутньої інформації з визначенням методів та засобів виявлення та шляхів її використання. Безумовно, що для вирішення тих завдань, що виникають перед слідчим все частіше становиться не достатньо тих знань, які є в наявності у нього і тому йому приходиться вести пошук нових знань як самостійно, так і з використанням допомоги інших осіб ( спеціалісти, ек-сперти).Концентрація інтелектуальних можливостей із різних галузей знання надає можливість оптимально вирішувати завдання в виникаючих слідчих ситуаціях.

Активне залучення та використання сучасних досягнень із різних галузей науки та техніки в реальному часі та просторі та прогнозування необхідних у майбутньому — завдання номер один сучасної криміналістичної науки. У зв’язку з цим необхідний синергетичний підхід у протидії злочинності.

Термін «синергетика» був введений Г. Бакеном в 1980 році, який трактує його як взаємодію великого числа підсистем в оптимізації діяльності у над-складних об’єктах [2, 27].

У відповідності з темою нашого дослідження синергетичний підхід дає можливість досліджувати злочинну діяльність з позиції узгодженого між-дисциплінарного підходу, а не просто з позиції багатоаспектності об’єкта дослідження.

Серед наук, досягнення яких використовуються слідчими все більше і більше, відноситься психологія [2].

З часу виникнення поняття «тактика» і до сьогодення здійснюється інтег-рація психологічних знань з криміналістичними. Але проблема не вичерпана і потребує подальшої розробки у відповідності до сучасних досягнень науки.

Вперше термін «тактика» в криміналістику ввів А.Вайнгарт. в роботі «Уголовная тактика» 1910 р., він писав: «Цель этой книги — дать криминалисту то, что дает военному стратегия и тактика. Поэтому я и назвал ее «Уголовная тактика»» [4, 111].

У військовій сфері тактику визначають як складову частину військового мистецтва, що містить в собі теорію та практику підготовки та ведення бою. Її головні характеристики — рішучість та раптовість дій, зосередження сил для головного удару по найбільш слабкому місту [5, 221-222]. В цьому виз-наченні сутність тактики виражена вмінням знайти або створити ситуацію, при якій рішучий удар буде нанесений суперникові в найбільш уразливому для нього місці, тобто у вмінні перехитрувати супротивника.

З цього виходить принципове положення про те, що тактика в діяльності по розслідуванню злочинів присутня, перш за все, там, де слідчому здій-снюється протидія або вона можлива, та виникає потреба її не допустити (попередити) або нейтралізувати. Однак протиборство слідчого та його опо-нентів виникає не тільки в «очних боях», але й тоді, коли вони ставлять один перед одним задачі, які необхідно вирішити для успішного проведення наступних заходів [6, 102].

Одним з найбільш ємних джерел криміналістичної тактики являються до-сягнення різних наук,тобто використання синергетичного підходу, і зокрема, застосування досягнень сучасної психології в рішенні задач, які стоять перед слідчим при розслідуванні злочинів.

У зв’язку з цим, вірно зазначено, що сучасною криміналістикою виявлено основний, генеральний напрямок її розвитку. Цей напрямок знаходиться в напрямку психолого-криміналістичної інтеграції [7, 360,392].

По своєму психологічному механізму злочин являє собою вольову діяль-ність суб’єкта, спрямовану на досягнення свідомо поставлених цілей. Тому для успішного рішення задач, які стоять перед органами розслідування, не-обхідно знати і постійно враховувати психологічні особливості, які впливали на поводження злочинця, як вони проявляються у формуванні інформацій-ного поля злочину і чи можливо психологічні прояви виявити, інтерпретувати з метою встановлення і викриття особи, що скоїла злочин.

В першу чергу, специфіка слідчої діяльності вимагає всебічного вра-хування психологічних особливостей процесу спілкування та партнерів по спілкуванню. Маючи необхідні дані про психологічні особливості осіб, які втягнуті у сферу досудового слідства, про своєрідність їх спілкування, умов життя, культури, слідчі оцінюють свої вчинки, подальші дії щодо покращення міжособистісних стосунків з іншими учасниками кримінального судочинства, визначають, в необхідних випадках, ефективні заходи щодо психологічного впливу на них не тільки спираючись на власну інтуїцію та здоровий глузд, але керуючись науковими розробками.

Підкреслимо також, що рішення тактичних завдань — поліфункціонально, воно завжди направлене на рішення задач з багатьма невідомими, окресле-ними предметом доказування. Важливою психологічною особливістю таких

рішень являється їх обумовленість правовим статусом суб’єкта прийняття рі-шення. При цьому слід врахувати те, що в ході цієї діяльності проявляється одна з основних закономірностей прийняття рішень — феномен часткового розходження нормативного з реальним варіантом індивідуального вибору [8, 307]. Не можна не врахувати і те, що для процесу рішення тактичних завдань характерна висока ступінь їх варіативності, змінності і залежності від слідчої ситуації, яка склалася на даний час розслідування що також потребує, як правило, синтезованих знань.

Вище зазначене встановлює високу складність розв’язання тактичних задач детермінованих поліфакторністю чинників покладених в основу цього процесу, як об’єктивного, так і «суб’єкт — суб’єктного» напрямку.

В цьому плані праві ті вчені-криміналісти, які відзначають, що тактика з’являється там, і тоді, коли слідчому протистоїть особа з протилежними інтересами [9, 14]. У зв’язку з цим не можливо ефективно вирішувати так-тичні задачі без обліку впливу системи протидії розслідуванню. Це, пере-дусім, відносини слідчого з учасниками процесу і, особливо, з суб’єктом, інтереси якого зачіпаються і, який, як правило, протидіє ходу кримінального судочинства. У цьому випадку такі дії особи, яка підозрюється в скоєнні злочину, повинні враховуватись в якості системообразуючого елемента під час вирішення тактичних задач. Так, за даними В.С. Кузьмичова у 80% вивчених ним кримінальних справ, та 90,7% опитаних засуджених чинили протидії розслідуванню [10, 16]. Ця проблема лише частково привернула увагу криміналістів, але набула в останній час особливу актуальність та гостроту [11, 229].

Суб’єкт протидії впливає на слідчого, намагаючись сформувати в ньому потрібну для себе думку, прагне отримати інформацію про хід розслідування, про задуми слідчого та водночас може передавати слідчому дезінформацію, прагне приховати, замаскувати, змінити, сфальсифікувати данні, необхідні слідству. Нарешті, в інтерактивній частині може протидіяти, взаємодіяти, створювати конфлікти і т.п..

При цьому, під час рішення тактичних задач, слідчий повинен викорис-товувати різноманітний арсенал методів: логічні методи, методи: рефлексії, інтерполяції, екстраполяції, інтерпретації, перспективного та інформаційного моделювання та інші.( 12, 87-91)

Таким чином, перераховане дає підстави стверджувати, що проблема вирішення тактичних задач слідчого в умовах протидії розслідуванню необ-хідний синергетичний підхід.. Для її розв’язання, як свідчать теоретичні та практичні розробки, недостатньо тільки криміналістичних засобів та методів. Необхідні інтегративні знання, тобто потрібно більш інтенсивно використову-вати можливості інших наук. І, не випадково, що в криміналістичній тактиці на першому місці по використанню здобутків інших наук стоїть психологія.

Тому ми вважаємо, що без належного психологічного супроводження подальше дослідження процесів вирішення тактичних задач слідчого не пер-спективне.

Синтез здобутків криміналістики і психології, на наш погляд, необхідний для розробки, зазначеної проблеми в наступних цілях:

1) проектування діяльності слідчого;

2) дослідження процесів тактичного вибору, як найважливішого типу рішень слідчого;

3) визначення місця та ролі тактичних та процесуальних рішень в ієрархії психологічних механізмів регулювання діяльності слідчого;

4) встановлення значимості вирішення тактичних задач в спільній діяльності в складі слідчо-оперативних груп;

5) розробки психологічних аспектів вирішення тактичних задач слідчим в умовах протидії розслідуванню та тактичного ризику;

6) розробки психологічної теорії діяльності слідчого;

7) раціоналізації психологічного забезпечення та підтримки цієї час-тини діяльності слідчого;

8) подальшого розвитку теорії і практики професійної підготовки слідчих;

9) ефективної організації системи професійного відбору — в аспекті схильності, здібності до вирішення тактичних задач.

При цьому слід визначитись, які проблеми будуть досліджувати кримі-налісти, які психологи, а що розроблятиметься сумісними зусиллями.

Аналіз криміналістичної літератури свідчить про те, що, як правило, криміналісти і психологи проводять дослідження відокремлено і таке по-ложення не завжди може приводити до необхідних практиці розслідування сучасних злочинів ефективних розробок.

Сьогодні, як ніколи, актуального значення для успішної боротьби зі зло-чинністю і вдосконалення досудового слідства набуває синергетичний підхід при розробці наукового забезпечення боротьби зі злочинністю основних криміналістичних та психологічних аспектів зазначеної проблеми в умовах сучасних реалій протидії розслідуванню, які розкривають їх багатоаспект-ність, складність, що, в свою чергу, потребує подальшого дослідження цих питань з метою оптимізації діяльності по розслідуванню злочинів.

літерАтурА:

1. Інформація про стан законності в державі у 2009 році.-К.-2010;

2. Ершова — Бабенко И.В. Методология исследования психики как синергетического объекта. — Одесса: ОДУКОМ, 1993;

3. Китаев Н.Н. Гипноз и преступления. — Иркутск Изд-во БГУЭП, 2006; Гримак Л.П. Гипноз и преступность. — М. 1997. и др.;

4. Вайнгартъ А. Уголовная тактика. Руководство къ разслъедованію преступлений. — Овручъ, 1910;

5. Большая советская энциклопедия. 3-е изд., М., 1976;

6. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. — Киев, 1973;

7. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: Учебник для вузов. — М.: Юристъ, 1996;

8. Нормативные и дескриптивные модели принятия решений. М.: Наука. 1981;

9. Бахин В.П., Карпов К.С. Понятие и сущность криминалистической тактики // Современные проблемы криминалистики — труды Академии Управления. — М., Изд-во Академии Управления МВД России, 1998;

10. Кузьмичев В.С. Теория и тактика следственной деятельности. — К., НВТ «Правник», 1997;

11. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного следствия. / Под ред. Т.В. Аверьяновой, Р.С. Белкина. — М. «Новый юрист», 1997;

12. Дет. про це див.: Берназ В.Д. Моделювання злочинної діяльності і особливості злочинця як засіб рішення тактичних задач. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ — 2007, №3.

Н.В. БОБЫЛЕВА

Белгородский государственный университет

тАктикА нАЗнАЧениЯ суДебноЙ ЭксПертиЗЫ

В настоящее время при раскрытии и расследовании преступлений все более широко и эффективно применяются специальные знания. Формы использования специальных знаний могут быть различными — проведение судебных экспертиз, помощь специалистов следователю в осуществлении следственных действий и др. Наиболее распространенной формой их использования является назначение и производство судебной экспертизы.

Судебная экспертиза — это следственное действие, состоящее в производстве в установленном законом порядке исследований тех или иных объектов специалистами в науке, технике, искусстве или ремесле и даче ими заключений по вопросам, возникающим в ходе расследования по уголовным делам.

Согласно ст. 196 УПК РФ назначение экспертизы обязательно если необходимо установить: причины смерти; характер и степень вреда, причиненного здоровью; психическое или психологическое состояние подозреваемого или обвиняемого (когда возникает сомнение в их вменяемости или способности самостоятельно защищать свои права и законные интересы), а также потерпевшего (когда возникает сомнение в его способности правильно воспринимать обстоятельства дела и давать показания); а также в ряде других случаев.

Однако на сегодняшний день существует потребность в расширении возможных случаев производства судебной экспертизы. Например, по делам о незаконном обороте наркотиков производство экспертизы необходимо, но на законодательном уровне данный вопрос остается неурегулированным.

С нашей точки зрения разрешить существующий пробел в законодательстве возможно, сформулировав ст. 196 УПК РФ в более общем виде.

При подготовке и назначении экспертизы следователю необходимо решить ряд вопросов и, прежде всего, — вопрос о целесообразности назначения экспертизы.

Экспертиза назначается незамедлительно, как только стала очевидной необходимость ее назначения; задержка с назначением судебной экспертизы может привести к увеличению сроков расследования. Поэтому следует как можно быстрее получить соответствующие материалы и назначить экспертизу.

Важным элементом тактики проведения экспертизы является выбор экспертного учреждения или эксперта, которому поручается исследование.

О компетентности будущего эксперта можно судить по данным, об общем и специальном образовании, стаже научно-исследовательской работы и работы по специальности, наличии научных работ, отзывам и характеристикам его экспертной деятельности, аттестациям и другим данным. Выбор экспертного учреждения осуществляется с учетом характера подлежащих разрешению вопросов и объектов исследования.

Признав необходимым производство по делу судебной экспертизы, следователь или суд выносит мотивированное постановление, которое является процессуальным основанием для ее проведения (ст. 184 УПК). Закон не устанавливает структуры постановления о назначении экспертизы. На практике принята структура постановления, состоящая из трех частей: вводной, описательной и резолютивной.

Во вводной части указываются место и дата составления постановления, лицо, его составившее (фамилия, должность и место работы), уголовное дело, фамилия обвиняемого (если он установлен), статьи Уголовного кодекса, в соответствии с которыми он привлечен к ответственности.

В описательной части постановления кратко излагаются фабула дела и обстоятельства, в связи с которыми возникла потребность в специальных познаниях, могут быть указаны также некоторые особенности объекта исследования, представляющие интерес для эксперта (например, условия хранения объекта, которые могли вызвать его видоизменение), статья УПК, в соответствии с которой назначена экспертиза.

В резолютивной части постановления указывается род или вид экспертизы, формулируются вопросы, выносимые на разрешение эксперта, назначается эксперт или определяется судебно-экспертное учреждение, сотрудникам которого поручено производство экспертизы, приводится перечень материалов, представляемых в распоряжение эксперта.

Большое значение имеет правильная формулировка вопросов, выносимых на разрешение эксперта. При постановке вопросов необходимо учитывать, что хотя согласно ст. 191 УПК, эксперт вправе указать в заключении на обстоятельства, имеющие значение для дела, по поводу которых не были заданы вопросы, однако он не обязан делать это. Поэтому вопросы должны быть конкретными, четкими и ясными, не допускающими двоякого толко-

вания. Если вопросы взаимосвязаны, они должны задаваться в логической последовательности. В методической литературе по судебной экспертизе имеются примерные перечни вопросов для различных родов и видов судебных экспертиз. Задаваемые вопросы должны относиться к компетенции эксперта. При формулировании вопросов следователь или суд могут консультироваться с экспертом или специалистом.

В литературе превалирует точка зрения о том, что перед экспертом не должны ставиться вопросы правового характера. И ранее, и в настоящее время принято ссылаться на общеизвестное Постановление Пленума Верховного Суда СССР №1 от 16 марта 1971 года «О судебной экспертиза по уголовным делам». Однако мы считаем необходимым пересмотреть вопрос о постановке перед экспертом правовых вопросов и возможности производства правовых экспертиз.

В резолютивной части постановления приводится также перечень материалов, предоставляемых в распоряжение эксперта. Такими материалами являются объекты экспертного исследования, образцы, необходимые для проведения сравнительных исследований, протоколы следственных действий и другие документы, содержащие сведения, необходимые эксперту для производства исследований и дачи заключения. Представленные

на экспертизу вещественные доказательства должны быть внимательно осмотрены, сфотографированы, подробно описаны в протоколе осмотра и приобщены к делу в соответствии с требованиями УПК.

Вещественные доказательства, направляемые на экспертизу, должны быть должным образом упакованы. Упаковка должна отвечать требованиям прочности, герметичности и обеспечивать сохранность объектов. Особое значение имеет упаковка биологических следов. Посуда должна быть абсолютно сухой и чистой. Собранные микрообъекты подвергаются экспертному исследованию, а на основании полученных результатов решаются диагностические и идентификационные вопросы, поставленные перед экспертом.

С.Н. БОКОВ

кандидат медицинских наук, доцент Воронежский государственный университет

ПсиХологиЧескАЯ ПосмертнАЯ суДебнАЯ ЭксПертиЗА

Несмотря на очевидную высокую практическую значимость и исключительно широкое присутствие в судопроизводстве зарубежных стран институт психологических судебных экспертиз в Российской Федерации в настоящее время развит недопустимо слабо. Не останавливаясь на всех причинах этого, в качестве одной из основных следует указать на фактическое отсутствие по большинству видов психологических судебных экспертиз собственных

отечественных систематизированных исследований с целью формирования научных основ и сложность получения информации об аналогичных зарубежных работах. Всё это в полной мере можно отнести и к психологической посмертной судебной экспертизе (далее — ППСЭ).

В наиболее полном и подробном пособии по производству психологической судебной экспертизы В. Ф. Енгалычева и С. С. Шипшина [1997] ППСЭ рассматривается как востребованная при дифференциации самоубийства как добровольного акта и доведения до самоубийства. Задачей данной экспертизы в таких случаях является установление наличия у суицидента в период, предшествовавший смерти, психического состояния, предрасполагавшего к самоубийству, и выявление наиболее вероятных причин такого состояния. Традиционно авторы подчёркивают высокую сложность проведения ППСЭ в силу, во-первых, отсутствия непосредственного подэкспертного и необходимости получения о нём лишь опосредованной информации, и, во-вторых, неоднозначности самого пресуицидального поведения, совершенно не обязательно заканчивающегося суицидальной попыткой.

В иностранной (преимущественно англоязычной) литературе ППСЭ, называемой psychological autopsy (термин предложен Э. Шнейдманом в 1958 г.), посвящено огромное количество публикаций; правда, при этом следует иметь в виду то обстоятельство, что чёткого разведения психологической судебной и психиатрической судебной экспертизы за рубежом не существует. Принято считать, что впервые ППСЭ была проведена в промежутке между 1934 и 1940 г.г. Г. Зильбургом для расследования 93 случаев самоубийств, совершенных подряд полицейскими в Нью-Йорке, однако подробно процедура данного исследования впервые разработана Э. Шнейдманом. В настоящее время этот вид психологической судебной экспертизы широко применяется в США при расследовании неоднозначных и двусмысленных смертей и позволяет осуществлять более точную квалификацию таких смертей, а также способствует пониманию экспертами каждого конкретного феномена самоубийства. Согласно S. Russel [2008], psychological autopsy призвана:

1. оказывать помощь в определении способа смерти, так как, по американским данным, от пяти до двадцати процентов всех случаев смертей имеют непонятную сущность и причины, которые и необходимо оценить экспертам;

2. определить «душевное состояние» покойного в момент смерти, чтобы помочь диагностировать, почему умерший покончил жизнь самоубийством;

3. проводить беседы с ключевыми персонами в жизни покойного: членами семьи, друзьями, коллегами. Это необходимо для получения наиболее достоверной информацию и проспективной помощи иным выжившим после попытки самоубийства; 4. Получать информацию, которая будет полезна при помощи будущим потенциальным суицидентам, и выявлять поведенческие модели, которые сопровождают различные степени суицидальных намерений.

Помимо уголовного процесса, ППСЭ в настоящее время всё большее применение находит в гражданском процессе в диагностике состояний

подэкспертного, предшествовавшего составлению гражданско-правового акта (завещания, дарственные и т.д.). Учитывая, что случаи, где необходимо разграничить суицид и убийство, встречаются гораздо реже, чем оспаривание завещания наследниками (или иные гражданско-правовые проблемы), именно в гражданском процессе можно ожидать наиболее интенсивный прирост количества психологических посмертных судебных экспертиз.

ППСЭ должна рассматриваться как один из видов дистанционной психодиагностики личности. Ввиду отсутствия возможности непосредственного изучения подэкспертных, для экспертного исследования используется всё, что может дать представление об их индивидуально-личностных особенностях и особенностях сложившейся предсмертной ситуации. Это, прежде всего, показания лиц, хорошо знавших умершего и могущих дать о нём объективные сведения (надо избегать укоренившегося стереотипа родственников умершего, так как родственные отношения совершенно не обязательно предполагают изначально хорошее знание человека), а также вся творческая продукция, оставшаяся от умершего и по времени недалеко отстоящая от трагического события — письма, записки, дневники, аудио- и видеозаписи и т. п. По сути, для более получения наиболее точного экспертного решения необходима речь испытуемого (как след в криминалистическом понимании). Наличие достаточного количества речевой продукции открывает возможность проведения (в качестве составной части) в рамках ППСЭ психолого-лингвистической судебной экспертизы.

В. П. Белянин — один из ведущих российских и мировых специалистов — определяет судебную психолого-лингвистическую (психолингвистическую) экспертизу как вид судебной психологической экспертизы, исследующий личность через её речевые проявления [2006]. В Российской Федерации разработаны методики проведения судебной психолингвистической экспертизы на уровне, ничем не уступающем зарубежному (диагностические системы В. И. Батова и В. П. Белянина), однако их использование на практике крайне затруднительно в силу организационных моментов, в том числе и отсутствия соответствующих квалифицированных экспертных кадров. Тем не менее, и это следует подчеркнуть ещё раз, включение судебной психолого-лингвистической экспертизы в структуру ППСЭ абсолютно необходимо, так как именно такое сочетание позволяет дать наиболее достоверные сведения об индивидуально-психологических особенностях умерших и особенностях их поведения в предсмертной ситуации.

Следует с сожалением констатировать, что вплоть до настоящего времени в Российской Федерации нет сколько-либо чётко очерченной теоретической системы, лежащей в основе проведения ППСЭ, а также (за исключением психолого-лингвистического подхода) методик её проведения. Поэтому все реализуемые случаи подобных экспертиз основываются не на точном научном подходе, а на индивидуальных теоретических (почти всегда эклектичных) взглядах эксперта-психолога и его экспертном опыте. Понятно, что

это обстоятельство делает ППСЭ преимущественно не научным исследованием, а искусством, хотя иногда и в значительной степени соответствующем действительности. Одной из актуальнейших задач развития судебно-психо-логической экспертологии в России и странах постсоветского пространства является возможно более скорое решение указанных выше проблем.

лИтерАтурА:

Белянин В. П. Психологическое литературоведение. Текст как отражение внутренних миров автора и читателя: монография / В. П. Белянин. — М.: Генезис, 2006. — С. 3-6.

Енгалычев В. Ф., Шипшин С. С. Судебно-психологическая экспертиза: метод. рук-во. — 2-е изд., испр. и доп. — Калуга; Обнинск; М.: Б. и., 1997. — С. 129-135.

Mishara Brian L. Psychological autopsy. — 2009. — [Электронный ресурс]. URL: http:// www.dethreference.com/A-Bi/Autopsy-Psychological.html.

Russel S. What is a psychological autopsy?. — 2008. — August, 23. — [Электронный ресурс]. URL: http://www.authorsden.com/visit/viewArticle.-asp?id=14997.

Л.Г. БОРДЮГОВ

кандидат юридических наук

Донецкий научно-исследовательский институт судебных экспертиз

Министерства юстиции Украины

суДебно-ЭкологиЧескАЯ ЭксПертиЗА: теоретиЧеские основЫ

Успешное расследование уголовных дел, связанных с нарушениями экологического законодательства, нуждается в максимальном использовании современных научных достижений, т.е. невозможно без использования специальных знаний. Одной из основных форм использования специальных знаний при расследовании и судебном разбирательстве данных преступлений является судебно-экологическая экспертиза.

Исходя из этого, целесообразно развивать судебно-экологическую экспертизу для проведения объективной профессиональной оценки природоохранной деятельности (бездеятельности) директоров (владельцев) экологически-опасных предприятий, других ответственных должностных лиц, конкретных исполнителей, и более эффективного исследования техногенных аварий, возникших на этих объектах и, которые привели к значительному экологическому ущербу.

При этом следует провести, опираясь на общую теорию судебной экспертизы, исследования, касающиеся судебно-экологической экспертизы, приблизительно по следующей схеме:

— исследование проблемы загрязнения окружающей природной среды предприятиями с потенциально экологически опасным производством;

— анализ экологических правонарушений (преступлений) на промышленных объектах;

— обоснование актуальности развития судебно-экологической экспертизы и создание концепции ее теории;

— разработка методологии судебно-экологической экспертизы.

За диалектическую и научно-методическую платформу теории судебно-экологической экспертизы целесообразно принять методологию экспертного познания материальных следов-отображений, которая базируется, в свою очередь, на криминалистическом учении о связях взаимодействия [1].

В настоящее время, как в Украине, так и в России ведутся научные исследования, посвященные вопросам теории судебной экологической экспертизы. Однако теоретические и методические основы судебно- экологической экспертизы находятся в состоянии формирования. Недостаточная теоретическая разработанность, большая практическая значимость для деятельности правоохранительных органов по раскрытию и расследованию преступлений, связанных с нарушениями требований экологического законодательства, насущные нужды дальнейшего развития и усовершенствования общей теории судебной экспертизы обуславливают необходимость исследований в данном направлении.

Судебная экологическая экспертиза должна решать поставленные перед ней следственными органами или судом задачи на основе специальных познаний, которые определяют предмет экспертного познания, обусловленный кругом фактических обстоятельств, устанавливаемых по делу, которое расследуется или рассматривается судом.

На сегодня очень важным вопросом является разработка теоретических основ судебно-экологической экспертизы, поскольку до сих пор в полном объеме не определены такие фундаментальные категории, как предмет, объект, задачи, методы судебно-экологической экспертизы.

В качестве первоочередной задачи необходимо проанализировать и возможно более четко определить указанные базовые понятия. Учитывая то, что теория судебно-экологической экспертизы тесно связана с судебной эк-спертологией, понятийно-категориальный аппарат которой в последние годы подвергся основательной проработке, есть все основания использовать, там, где это возможно, определения или методологические подходы, разработанные этой научной дисциплиной.

В Словаре основных терминов судебных экспертиз предмет судебной экспертизы определяется как фактические данные (факты, обстоятельства), устанавливаемые на основе специальных научных познаний и исследования материалов дела [2, с. 60].

Учитывая это, предметом судебно-экологической экспертизы являются фактические данные (факты, обстоятельства), которые устанавливаются в процессе изучения материалов уголовного, гражданского, административного

или хозяйственного дела на основе специальных знаний в области экологии и некоторых прикладных науках, и которые содержат совокупность данных о нарушениях в сфере использования природных ресурсов, охраны окружающей природной среды, экологической безопасности.

Также учитывая определение понятия объекта судебной экспертизы, изложенное в Словаре основных терминов судебных экспертиз [2, с. 53], и с учетом дальнейшего развития науки судебной экспертологии и развития процессуального законодательства, дается следующее определение понятия объекта судебно-экологической экспертизы.

Объектами судебно-экологической экспертизы являются материальные и материализованные источники информации, содержащие фактические данные об обстоятельствах нарушения требований норм охраны окружающей природной среды, экологической безопасности, незаконного использования природных ресурсов, определенные процессуальным законодательством, закрепленные в материалах дела и предоставленные эксперту органом, назначившим экспертизу, для исследования с целью решения поставленных вопросов и установления фактов, которые входят в предмет судебно-эколо-гической экспертизы.

Такими источниками информации могут быть: документы, которые фиксируют назначение, техническое состояние, эксплуатационные характеристики технических сооружений и приспособлений, их соответствие требованиям норм охраны окружающей среды; природные ресурсы (вода, воздух, грунт и т.д.), а также объекты растительного и животного происхождения, на которые загрязнение оказало вредное влияние; химические вещества, промышленные отходы, которые стали средством загрязнения водоемов и воздуха (продукты химического распада, вредные химикаты, гербициды и т.д.); технические сооружения и приспособления, предназначенные для обеспечения охраны окружающей среды; а также другие обстоятельства события, которые изложены в предоставленных материалах дела, совокупность которых дает судебному эксперту-экологу возможность после исследований дать исчерпывающие ответы на поставленные перед ним вопросы.

С учетом современных научных разработок в области судебно-эколо-гической экспертизы ее наиболее типичные задачи можно объединить в следующие группы:

— определение вида и местоположения источника отрицательного антропогенного воздействия на окружающую природную среду;

— определение характеристики отрицательного антропогенного воздействия на окружающую природную среду во времени и пространстве;

— установление механизма отрицательного антропогенного воздействия (механизма возникновения чрезвычайного экологического происшествия);

— определение масштабов, а также условий и обстоятельств, которые оказывали влияние на возникновение отрицательного антропогенного воздействия на окружающую природную среду;

— установление несоответствий экологического характера в проектах технико-экономических расчетов и технико-экономических обоснований строительства (реконструкции) и планирования определенного объекта;

— установление обстоятельств, связанных с нарушениями природоохранного законодательства и условиями эксплуатации потенциально опасных объектов, с действиями (бездействием) специально уполномоченных лиц в области охраны окружающей среды и природопользования, которые способствовали причинению вреда здоровью человека (смерти человека) или привели к иным тяжким последствиям [3, с. 51; 4].

Судебно-экологическая экспертиза — это процессуальное действие, сущность которого состоит в специальном исследовании, направленном на установление связанных с нарушениями требований экологического законодательства обстоятельств и фактов о чрезвычайном экологическом происшествии, приведшем к гибели людей, причинению вреда их здоровью, материальному ущербу, загрязнению окружающей природной среды, а также к иным тяжким последствиям, и которое проведено в предусмотренном процессуальным законом порядке сведущими в области экологии и некоторых прикладных науках лицами по заданию органа расследования или суда с целью установления фактических данных, которые в форме вывода судебного эксперта могут стать доказательством для установления истины в уголовном, гражданском, административном или хозяйственном деле.

Разработка ключевых категорий судебно-экологической экспертизы, т.е. понятий ее объекта, предмета, круга решаемых задач, играет важную роль в определении ее места в системе судебных экспертиз, и в дальнейшей разработке ее теоретических основ.

лИтерАтурА:

1. Сегай М.Я. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии) / М.Я. Сегай, В.К. Стринжа. — К.: Ін Юре, 1997. –147 с.

2. Словарь основных терминов судебных экспертиз / Ответственные редакторы — засл. деятель науки РСФСР, докт. юрид. наук, проф. А.И. Винберг, докт. юрид. наук А.Р. Шляхов, докт. юрид. наук А.А. Эйсман.

— М.: ВНИИСЭ, 1980. — 92 с.

3. Бордюгов Л.Г. Загальні завдання судової екологічної експертизи /Л.Г. Бордюгов // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте’2007». Том 8. Юридические и политические науки. — Одесса: Черноморье. — 2007. — С.49-52.

4. Задачи судебно-экологической экспертизы //[Электронный ресурс].

— Режим доступа: http://ecoreal.ru/content/view/101/29/.

Т.Г. БОРОДИНОВА

кандидат юридических наук, доцент

Северо-Кавказский филиал ГОУ ВПО «Российская

академия правосудия» (г. Краснодар)

системА ПересмотрА суДебнЫХ

реШениЙ в уголовном

суДоПроиЗвоДстве россии:

современное состо Яние и тенДенции

ДАльнеЙШего рАЗвитиЯ

Гарантируя каждому судебную защиту прав и свобод человека и гражданина, Конституция России (ст. 46), закрепляет «право на суд», таким образом, предоставляя возможность обжалования в суд любых решений государственных и судебных органов. Как отмечает, Конституционный Суд РФ: «судебное решение подлежит пересмотру, если какое-либо новое или вновь открывшееся обстоятельство либо выявленные существенные нарушения, допущенные в ходе предыдущего разбирательства, неоспоримо свидетельствуют о наличии судебной ошибки, поскольку такое решение не отвечает требованиям справедливости».¹ В качестве серьезной гарантии права на обжалование решений суда и других государственных органов, Конституционный Суд РФ предоставляет участникам уголовного процесса право на обращение с жалобами на нарушение их конституционных прав и свобод в конкретном уголовном деле непосредственно в Конституционный Суд РФ.²

Институт обжалования судебных решений в уголовно-процессуальном законодательстве гарантирует возможность реального использования процессуальных прав гражданами для отстаивания своих законных интересов.

Закрепляя право на обжалование судебных и иных властных решений, Конституция РФ требует создания механизма реализации этого права в системе уголовно-процессуального права.

Главной целью пересмотра судебных решений является выявление и исправление судебных ошибок. Риск вступления в законную силу судебного

¹ Постановление Конституционного Суда РФ от 11.05.2005 № 5-П «По делу о проверке конституционности статьи 405 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации в связи с запросом Курганского областного суда, жалобами Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации, производственно-технического кооператива «Содействие», общества с ограниченной ответственностью «Карелия» и ряда граждан» // Собрание законодательства РФ, 30.05.2005, № 22, Ст. 2194.

² См.: Федеральный конституционный закон от 21 июля 1994 г. «О Конституционном Суде Российской Федерации» // Собрание законодательства РФ. 1994. №13. Ст.1447.

решения, содержащего в своей основе судебную ошибку, иначе — неправосудного решения, минимизируется в случае, если в действие приводится механизм пересмотра судебных решений.

Пересмотр судебных решений осуществляется в рамках целостной системы, представленной совокупностью самостоятельных стадий уголовного процесса, основным назначением которых выступает проверка судебных решений с точки зрения их законности, обоснованности и справедливости.

В современном уголовном судопроизводстве России существует четырехуровневая система проверки правосудности решений суда, включающая в себя пересмотр как не вступивших, так и вступивших в законную силу судебных решений. Данная система представлена институтами апелляционного и кассационного производства, осуществляющими пересмотр решений, не вступивших в законную силу; надзорного производства и производства по новым и вновь открывшимся обстоятельствам, пересматривающими решения, вступившие в законную силу.

В зависимости от категории уголовных дел, субъекты обжалования приговоров в сложившейся системе пересмотра судебных решений имеют реальную возможность обжаловать решение суда до четырех раз.

Если говорить о степени эффективности производства в стадиях, на которых осуществляется проверка судебных решений, то следует отметить, что оно в достаточной мере является востребованными участниками уголовного судопроизводства, что в определенной мере подтверждается статистическими данными.

Так, количество поступивших жалоб и представлений по уголовным делам, рассмотренных судами России в 2008 году в апелляционных инстанциях составило примерно около 42442; в кассационных инстанциях — около 328442; в надзорных инстанциях — 334996 ходатайств.¹

Касательно вопроса о существующих тенденциях дальнейшего развития системы стадий уголовного судопроизводства в уголовном процессе России, целью которых выступает пересмотр судебных решений, следует отметить, что в ближайшее время ожидается ее серьезное реформирование. В основе этого вывода лежит проводимое в настоящее время в Государственной Думе России обсуждение проекта Федерального конституционного закона РФ «О судах общей юрисдикции». Согласно данному законопроекту, предполагается существенное сокращение надзорного производства и расширение апелляционной формы пересмотра судебных решений на все виды судебных решений.

Предполагаемое расширение апелляционного производства выражается в создании новой системы апелляционных инстанций в судах различного уровня. Взамен упраздняемой Кассационной коллегии Верховного Суда РФ

¹ Статистические данные взяты из официальных отчетов Судебного департамента при Верховном Суде Российской Федерации, представлены Управлением судебным департаментом в Краснодарском крае.

предполагается создание Апелляционной коллегии Верховного суда РФ, которая будет рассматривать уголовные дела, решения по которым в качестве суда первой инстанции вынесены Судебной коллегией по уголовным делам Верховного суда РФ. Пересмотр вступивших в силу судебных решений в кассационном и надзорном порядке предлагается возложить на Президиум Верховного Суда РФ. Решения судов уровня субъектов РФ, не вступивших в законную силу, в апелляционном порядке будут пересматриваться Судебной коллегией Верховного Суда РФ. Пересмотр решений районных судов, не вступивших в законную силу, принятых ими по первой инстанции, предлагается осуществлять судебными коллегиями верховных судов республик, краевых и областных судов, судов городов федерального значения, судов автономных областей и округов. Относительно рассмотрения апелляционных представлений и жалоб, поданных на решения мировых судей должен сохраниться существующий порядок апелляционного пересмотра, т.е. они будут рассматриваться районными судами.

Относительно вопроса о необходимости и целесообразности распространения апелляционной формы проверки судебных решений на все категории уголовных дел в современной науке уголовного процесса было уже высказано немало мнений ученых.

Нельзя сказать, что предлагаемые законодательные новеллы для законодателей и правоприменителей являются неожиданными, поскольку их появление предопределено тенденциями развития уголовного судопроизводства, направленными на расширение и укрепление прав граждан на равный доступ к правосудию всех граждан, на законное, обоснованное и справедливое судебное решение, и в определенной мере на унификацию процессуального права на пересмотр судебных решений.

Так Муратова Н.Г., обосновывая необходимость введения апелляционного порядка пересмотра в обычное производство отмечает: во-первых, институт апелляции позволяет наиболее полно реализовать право каждого на судебную защиту в соответствии с положениями Конституции РФ; во- вторых, он позволит обеспечить быстроту определения судебных ошибок, так как апелляционное производство связано с исследованием новых доказательств и новой их оценкой; в-третьих, условия апелляции позволят сформировать единую правоприменительную судебную практику.¹

Колоколов Н.А. в этой связи обращал внимание на то, что контроль за решениями судов небольшой тяжести организован в стране лучше, чем контроль за процессуальными решениями по делам о тяжких и особо тяжких преступлениях, и что вместо того, чтобы менять и усложнять кассационный порядок пересмотра уголовных дел, было бы правильнее распространить

¹ См.: Муратова Н.Г. Система судебного контроля в уголовном судопроизводстве: вопросы теории, законодательного регулирования и практики. — Казань, 2004. С. 216-217.

апелляционную процедуру на все не вступившие в законную силу приговоры и иные решения суда.¹

Предполагаемые законодательные положения, безусловно, следует расценивать как закономерные и прогрессивные, отвечающие в целом назначению уголовного судопроизводства. Как справедливое, отвечающее требованиям принципа равного доступа к правосудию, видится расширение права на обжалование судебных решений в апелляционном порядке, вынесенных судами общей юрисдикции по первой инстанции, поскольку, в соответствии с ныне действующим уголовно-процессуальным законодательством, правом на дополнительное обжалование в виде апелляционного пересмотра дела, обладают лишь участники уголовных судопроизводств у мировых судей, где предметом рассмотрения выступают менее тяжкие преступления. Данное положение, по отношению к субъектам рассмотрения уголовных дел в судах общей юрисдикции, рассматривающим уголовные дела по более тяжким преступлениям, выглядит как умаление гарантии права на обжалование судебных решений и, соответственно, права на объективное законное и справедливое решение.

Кроме того, пересмотр неокончательных решений по уголовным делам, вынесенных судьями единолично, в вышестоящих апелляционных инстанциях в коллегиальном составе является, бесспорно, действенной и надежной гарантией от вступления в законную силу судебных решений, содержащих судебную ошибку, происхождение которой зачастую связано с правовым субъективизмом и, отчасти, с личностью самого судьи.

Таким образом, представленные выше планируемые изменения в механизме пересмотра судебных решений направлены на создание унифицированного порядка проверки судебных решений в отношении всех категорий дел, что в целом отвечает требованию принципов равенства всех перед судом, справедливости и послужит реальной гарантией вступления в законную силу истинно правосудных актов.

B.I. БОЯРОВ

кандидат юридичних наук, доцент Академія адвокатури України

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ХАБАРНИЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

На початку XXI сторіччя корупція набула тотального характеру і, як зазначається в резолюції Восьмого конгресу ООН, вона вже є світовою проблемою [1, 150].

¹ См.: Колоколов Н.Н. И радость и досада // Юридический вестник. 2003. №13. С.4.

Складність розслідування справ про хабарництво обумовлена об’єктивними причинами, які пов’язані з природою цього явища: в них фактично немає пос-траждалих, оскільки учасники злочину (хабародавець та особа, яка одержує хабар) зацікавлені: одна (що одержує хабар) — у задоволенні своїх, як правило, меркантильних бажань, а інша (хабародавець) — у виконанні в його інтересах дій (бездіяльності), які службова особа виконує з використанням свого службового становища. Тому серед вказаних осіб немає зацікавлених у викритті іншої сторони та у співпраці з слідством.

Серйозними дослідженнями проблем розслідування хабарництва зай-малися науковці-криміналісти у 50-80 рр минулого сторіччя: А.В. Дулов, В.В.Степанов, З.Т.Баранова, Л.Ш. Берекашвілі, В.П. Бурчанінов та ін. Але вони не передбачали змін, які сталися в нашій країні.

Для успішної боротьби з хабарництвом вкрай потрібна, крім суттєвого розвитку законодавчої бази, розробка тактичних рекомендацій та теоре-тичних концепцій розслідування хабарництва.

Традиційно кримінальні справи про хабарництво порушувалися в таких ситуаціях: 1) добровільна заява хабародавця (в тому числі з подальшим затриманням службової особи під час одержання нею хабара); 2) виявлення безпосередньо слідчим факту хабарництва під час розслідування кримі-нальної справи про інші злочини; 3) отримання інформації про хабарництво в результаті проведення оперативно-розшукових заходів.

Найбільш поширеною для України є перша ситуація (майже 70%), яка пов’язана з заявою хабародавця та проведенням оперативним експерименту.

Оперативний експеримент та оперативна комбінація є одним з найефек-тивніших тактичних заходів в оперативно-розшуковій діяльності, що застосо-вуються для створення штучних умов з метою розв’язання окремих завдань оперативно-розшукової діяльності

Оперативна комбінація (в теорії ОРД) — це комплекс поєднаних єдиним задумом оперативно-розшукових, оперативно-технічних та інших тактичних дій оперативних підрозділів щодо виявлення, попередження і розкриття зло-чинів, який полягає у штучному створенні сприятливих умов для вирішення оперативно-тактичних завдань з приводу конкретної оперативно-розшукової ситуації.

Оперативний експеримент — це оперативно-розшуковий захід, пов’язаний з негласним спостереженням за ймовірним злочинцем, процесом вчинення ним злочину або готування до нього в умовах, які забезпечують звичайну по-ведінку, але безпосередньо не пов’язані з ним, в тому числі при відтворенні частини умов ініційованих ним дій, для обов’язкового здійснення постійного контролю за їх ходом з метою отримання даних, які підтверджують або спростовують інформацію про злочинну діяльність особи.

Цей захід тривалий час застосовується в Україні досить широко у кримі-нальних справах про хабарництво. Хоча він і не передбачений у чинному законодавстві України але де-факто він вже є самостійним оперативно-роз-шуковим заходом.

Виникає багато запитань щодо законності проведення таких процесу-альних дій і тому достатньо актуальним є питання щодо правомірності прове-дення цього заходу, спрямованого на викриття хабарників. Зокрема, ст. 370 КК передбачає відповідальність за провокацію хабара, під якою розуміють свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють про-понування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара.

Серед слідчих дій, які найбільш поширені на початковому етапі розсліду-вання хабарництва: допит заявника, огляд місця отримання хабара, обшуки, допити свідків, накладення арешту на майно, огляд документів, речових доказів; вилучення та огляд предметів хабара, допит підозрюваних, очні ставки; судові експертизи тощо.

Після порушення кримінальної справи слідчому належить встановити: обставини передачі службовій особі хабара особою, яка зацікавлена у ви-конанні або невиконанні визначених дій вказаною особою; виконання служ-бовою особою дій (бездіяльності) в інтересах хабародавця або обумовлених попередньою змовою між хабародавцем та відповідною службовою особою; обставини, які є обтяжуючими вину учасників злочину або такі, що звіль-няють їх від кримінальної відповідальності (вимагання, добровільна заява про давання хабара; відповідальне або особливе відповідальне становище службової особи, великий або особливо великий розмір хабара; наявність попередньої змови групи осіб тощо); обставини, які сприяли створенню умов для хабарництва та характер і розмір шкоди, заподіяний злочином.

Проведення оперативного експерименту покладено на оперативних спів-робітників спеціальних підрозділів правоохоронних органів (СБУ і МВС) і це призводить до того, що слідчий «вступає» у справу не відразу і це створює проблеми, пов’язані з перспективою справи, зокрема, щодо виявлення інших епізодів хабарництва.

Затриманна на «контрольованому хабарі» службова особа, як правило, систематично одержує хабар і для виявлення інших епізодів досить ефек-тивним можуть бути результати слідчих дій, які проводяться відразу після затримання підозрюваної особи. В кабінеті службовця, зокрема, можуть знаходитись чорнові записи; гроші та цінності, які є предметами хабара за іншими епізодами злочинної діяльності. Тому в таких ситуаціях треба відразу, після відповідного аналізу отриманої інформації (результати огляду, обшуку, оперативна інформація) проводити допит затриманого (бажано, щоб на цей час слідчий вже отримав інформацію щодо цієї особи від оперативних працівників, які проводили установочні оперативно-розшукові заходи).

Успіх розслідування інших епізодів злочинної діяльності залежить від отримання показань та співробітництва зі слідством осіб, які є носіями інформації стосовно службової особи, в якої зацікавлено слідство: водій, секретар службовця, так звані «хранителі» (особи, яким службовець пе-редає гроші, цінності на зберігання), коханки (коханці); особи, які керували будівництвом будинків та інших споруд для службової особи (її родичів) і

таким чином мали відношення до значних витрат грошей, які отримували від службовця (виконроби, наприклад).

У разі виявлення інших епізодів одержання особою хабарів, слідство в обов’язковому порядку повинно отримати підтвердження факту знаходження хабародавця і особи, яка одержує хабара, в конкретному місці; наявність у хабародавця певної суми грошей; можливість зустрічі хабародавця один-на-один з особою, яка одержала хабар та ін.

Важливим моментом розслідування є пошук грошей, цінностей, неру-хомості, автомобілів та ін. майна з наступним їх вилученням або накла-денням арешту. Це дозволяє довести, що обвинувачений жив «не на одну зарплатню» та суттєво знижує ризик протидії розслідуванню за допомогою фінансування відповідних заходів.

Під час розслідування хабарництва судові експертизи, порівняно з ін-шими категоріями справ, мають відповідну специфіку. Найпоширенішою є судова експертиза відео- і звукозапису. Це пов’язано із застосуванням під час проведення оперативного експерименту відео- і звукозапису та діями захисту, який піддає сумніву результати застосування зазначеної техніки.

Особливістю підготовки матеріалів для проведення вказаної експертизи — це надання експертам всієї (без виключення) технічної апаратури, тех-нічного запису, приладів, дротів, датчиків (зняття інформації), пультів керу-вання пристроїв та ін. На практиці експерту надають протокол допиту особи, яка застосовувала спеціальну техніку під час оперативного експерименту (яка саме техніка застосовувалася та про умови її застосування, в якому режимі, де саме була встановлена; наприклад, де на тілі людини знаходились відповідні датчики та ін.). На нашу думку такий допит є зайвим, оскільки його можна замінити спеціальною довідкою керівника оперативного підроз-ділу, де викладається інформація, яка потрібна експерту (дані з протоколів, які складаються під час проведення оперативно-розшукових заходів, повної та систематизованої інформації не надають).

Серед інших експертиз: судово-хімічна (стосовно наявності на змивах з рук, одягу особи, яка одержала хабар хімічних речовин, які входили до складу спеціальних речовин або чорнил, якими помічають гроші, що пере-дають як хабар); дактилоскопічна (часто це також експертизи, які пов’язані з дослідженням об’єктів, одержаних під час контрольованої передачі хабара); почеркознавчі, технічного дослідження документів (їх об’єктами можуть бути різні документи, рукописні записи); товарознавчі (предмети хабара, упаковка та ін.), економічні та деякі інші.

Поряд із слідчими діями, з врахуванням результатів проведення судових експертиз, проводяться оперативно-розшукові заходи, спрямовані на розшук учасників злочину, які приховуються від слідства, їх затримання, цілеспря-мовані обшуки і виїмки відповідних документів, негласна перевірка окремих даних, які поступають слідчому та ін.

Саме цей орієнтовний перелік (він, зрозуміло не є вичерпним) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на початковому етапі розслідування справ

про хабарництво, дозволяє встановити всі обставини вчинення злочину та довести вину обвинувачених у вчиненні цієї категорії злочинів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Резолюция «Коррупция в сфере государственного управления» / Восьмой Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. — Гавана. Куба, 27 августа — 7 сентября 1990 г. — ООН, Нью-Йорк, 1991.

В.В. БУРЛАКА

Навчально-науковий інститут підготовки сл'щчих та криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ

ТИПОВА СЛІДОВА КАРТИНА

ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ 3 НЕЗАКОННЫМ

ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ АБО ВИКРАДЕННЯМ

ЛЮДИНИ

Система матеріальних та ідеальних слідів, як елемент криміналістичної характеристики окремого видів злочинів в науці мае назву «типова слідова картина».

Утворення слідової картини це складний процес закономірностей та зв’язку між окремими об’єктами, якій пов’язаний, перш за все, з сукупністю певних дій злочинця у взаємозв’язку із способом та умовами вчинення злочину [1, с. 16-17]. Тому, досліджуючи обстановку місця події в цілому, зазначив Ш.Н. Хазієв, криміналісти мають можливість установити низку ознак потер-пілого та злочинця, механізм взаємодії злочинця і потерпілого, взаємодію зі знаряддями та перешкодами, які виявились у процесі такої взаємодії, властивості людей, описати дії, пов’язані із вчиненням злочину, спосіб та особливості переміщення осіб, які беруть участь у ньому. Це дозволить згру-пувати сліди, що залишив злочинець, та використати їх для складання комплексно! криміналістичної інформаційної моделі невідомого злочинця [6, с. 7].

Специфічним є взаємозв’язок таких елементів криміналістичної характеристики, як сліди в їх широкому розумінні та предмет злочинного посягання. О.М. Васильев зазначає, що завдяки взаємозв’язку безпосереднього предмету злочинного посягання та слідової картини, стае можливим з’ясувати, де саме, у кого та які можуть знаходитись сліди. Це питания він розглядає у поєднанні із способом вчинення злочину, його фактичним змістом та на-слідками [2, с. 46-47]. 3 цього ж приводу М.П. Яблоков зазначае, що зв’язок обставин, етапів, фактів події злочину і створює картину злочину, де сліди злочинця проявляються у способі, механізмі, характері предмету злочинного посягання [3, с. 390].

Таким чином, завдяки слідам на місці злочину, як результату матеріальної зміни початкової обстановки, що відбулася після вчиненого злочину [8, с. 201], «...встановлюються механізм, обставини, спосіб, час та предмет злочинного посягання, виявляються характер дій та особисті якості злочинця, потерпі-лого, а в деяких випадках виявляються очевидці злочину» [9, с. 453-454].

Механізм слідоутворення при незаконному позбавленні волі або викра-денні людини має низку особливостей, які відповідно визначають типову слідову картину даного виду злочинів.

Її складають перш за все з традиційних слідів злочинців: слідів взуття, пальців рук, долонею, мікрочастинок одягу тощо. Так наприклад, Велико-лепетиським районним судом Херсонської обл. за вчинення злочину пере-дбаченого cm. 146 ч. 2 КК України було засуджено громадянина М, який з метою одруження неповнолітньої Т. зі своїм сином, викрав її з власного помешкання і перевіз на автомобілі до свого дому, де утримував потерпілу протягом місяця. Вина засудженого М. у вчиненому злочині доказувалась, зокрема, виявленими та вилученими при огляді місця події у житлі по-терпілої речовими доказами — відрізком електричного дроту, пластиковою пляшкою із залишками кави, та двома чашками з відбитками пальців рук

засудженого.¹

Якщо злочинцями використовувалися транспортні засоби, природно ти-повими слідами є сліди протекторів, плями масла, змащення тощо. Так, наприклад, Роменським міськрайонним судом за вчинення злочинів пере-дбачених cm.cm. 185 ч. 1, 146 ч. 2, 186 ч. 2 КК України було засуджено гр. Ж., який незаконно позбавив волі потерпілу В., замкнув її у багажнику власного автомобіля та утримував там протягом декількох годин, після чого пограбував та звільнив, заподіяв при цьому тілесні ушкодження. Вина Ж. у вчиненому злочині доказувалась, зокрема, результатами огляду місця події, а саме виявленим та вилученим на відрізку дороги уламком розбитого автомо-більного скла та декоративною кришкою панелі керування авто-магнітолою автомобіля, який належав злочинцю².

Крім того, типову слідову картину незаконного позбавлення волі або викрадення людини складають предмети, які використовуються злочин-цями для подолання опору потерпілого: мотузки, дроти, наручники, кляпи, а також, безпосередньо сліди, які утворилися в результаті застосування цих засобів (слідами зубів, сліди тертя на трубах опалення, інших жорстко закріплених предметах, до яких могли прив’язувати заручників). Так напри-клад, Чутівським районним судом Полтавської обл. за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 122 ч. 1, КК України було засуджено грома-дянина Н., який з метою примушування до повернення боргу, незаконно

¹ Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-63 / 2009р. http // www. court, gov. ua

² Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-13 / 2008. http // www. court, gov. ua

позбавив волі потерпілу Д., замкнувши її в підвальному приміщенні будинку зв’язавши при цьому тюковою мотузкою руки. Вина Н. у вчиненому злочині доказувалась, зокрема, виявленими та вилученими при огляді помешкання злочинця відрізками тукової мотузки.¹

Звертають на увагу також, ті предмети й документи, які залишають зло-чинці на місці злочину. Ці предмети й документи є нетипові для місця події, або свідки й потерпілі прямо вказали на них, як на залишені злочинцями.

В випадку застосовувалася злочинцями зброї, типовими є сліди пострілу, а також і самої зброї. Так, наприклад, Корольовським районним судом м. Житомира за вчинення злочинів передбачених ст.ст. 257,187 ч. 4, 289 ч. 3, 263 ч. 1, 357 ч. 3, 358 ч. 2, 357 ч. 2, 146 ч. 3, 135 ч. 1 КК України було засуджено членів злочинного угрупування, які вчинили розбійний напад на громадян Ж. та П. погрожуючи їм вогнепальною та травматичною зброєю. При цьому, потерпілі були прив’язані до стовбурів дерев у лісосмузі, тобто незаконно позбавлені волі. Вина злочинців доказувалась, зокрема, результатами оглядів місць їх затримання, а саме виявленими та вилученими пістоле-тами «ІЖ-70 18А» та «ROHM». Потерпілі під час пред’явлення їм предметів впізнали пістолети, якими їм погрожували.²

По справах даної категорії нерідко слідову картину складають нетради-ційні сліди-об’єкти, а саме касети з аудіо- і відеозаписами. Так наприклад, Оболонським районним судом м. Києва за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 147 ч. 2; 146 ч. 2, 3; 189 ч. 4; 364 ч. 1 КК України засуджено членів організованої злочинної групи, які з метою отримання викупу викрали гр. Р. Вина злочинців доказувалась, зокрема, виявленими та вилученими при обшуку та огляді місця події речовими доказами — аналогового диктофону «Panasonic» та мікрокасет до нього із записами переговорів між злочинцями та особами, які повинні були надати викуп.³

Менш типовими слідами-предметами, які зустрічаються у судово-слідчої практиці є цінні папери та інші документи (установчі договори, статути комерційних організацій, інших цивільно-правові документи), які мають еле-менти підробки, або відображають зміни у цивільно-правових відносинах і є результатом задоволення вимог злочинців, а також вказують на зв’язки потерпілих зі злочинцями в період, що передував викраденню.

Таким чином, типова слідова картина, як елемент криміналістичної характеристики, зокрема злочинів пов’язаних з незаконним позбавленням волі або викраденням людини, є поняттям збірним. Вона включає опис матеріальних і ідеальних слідів відображень ознак даного виду злочину. Її значення по-

¹ Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-50/2008. http // www. court, gov. ua

² Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-8/2007. http // www. court, gov. ua

³ Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-6/2007. http // www. court, gov. ua

лягає в тому, що вона є джерелом видимих і невидимих прогнозованих слідів, тобто з однієї сторони відображає та зберігає різну інформацію про конкретну подію злочину і особу, яка його вчинила в даній обстановці, а з іншої сторони дає можливість її використовувати слідчим на початковому етапі розслідування аналогічних злочинів в силу своєї типовості.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бахин В.П. Предмет науки криминалистики. Лекция. / В.П. Бахин.

— Киев, НАВСУ 1999. — 34 с.

2. Васильєв А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов пре ступлений / А.Н. Васильєв. — М., Изд-во Моск. ун-та, 1978. — 72 с.

3. Криминалистика: Учебник / Под ред. М.П. Яблокова. — М., Изд-во Моск. ун-та. 1980. — 496 с.

4. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник.

— К: Кондор, 2005. — 588 с.

5. Сегай М.Я. Методология судебной идентификации / М.Я. Сегай.

— К, РИО, 1970. -256 с.

6. Хазиев Ш.Н. Криминалистическое моделирование неизвестного преступника по его следам: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09. / Ш.Н. Хазиев. — М., 1984.- 22 с.

7. Центров Е.Е. Следы как отражение взаимосвязи объектов и их связи с прошедшим событием / Е.Е. Центров // Вестн. криминалистики / Отв. ред. А.Г. Филиппов. — Москва: Спарк, 2002. Вып. 1(3). — С. 32-36.

8. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (ук-раїнсько-російський і російсько-український) / В.Ю. Шепітько / За ред. акад. НАН України В.Я. Тація, — Харків: Право, 2001. — 560 с.

9. Шурухнов Н. Г. Криминалистика: Учебник. — М.: Юристь, 2004.

— 639 с.

А.Л. ВАСИЛЮК

Національна академія Служби безпеки України

АктуАльні Проблеми використАннЯ

реЗультАтів орД в ДокАЗувАнні По

кримінАльниХ сПрАвАХ

Оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних по-шукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів [1].

Провідна роль у виявленні джерел інформації про обставини злочину належить ОРД. Відомо, що значна частина злочинів виявляється опера-тивно-розшуковим шляхом. Це означає, що дані про злочини та осіб, що їх

вчинили, в багатьох випадках отримані не процесуальним шляхом і часто — ще до порушення кримінальної справи.

Водночас, потребує законодавчого розв’язання питання про можливість та процесуальний порядок використання такої інформації (фактичних даних) для доказування у кримінальній справі.

Важливим етапом у розвитку регулювання результатів ОРД у криміналь-ному процесі стало прийняття 18 лютого 1992 р. Закону України «Про опера-тивно-розшукову діяльність», у частині другій статті 10 якого зазначено, що матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються «для отри-мання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі» [2].

Як зазначає Кириченко С.А., правова основа ОРД складається з сукуп-ності нормативно-правових актів, що регулюють групи однорідних суспільних відносин між державою і особою в процесі діяльності по забезпеченню без-пеки людини і суспільства, шляхом застосування спеціальних методів, сил і засобів, і виконання оперативно-розшукових заходів, якщо іншим шляхом неможливо попередити чи усунути загрозу життєво важливим інтересам людини і суспільства. В такій діяльності через застосування правових норм регламентуються відносини між державою чи її представниками, та особами (перш за все, особами, які посягають на об’єкти, які охороняються кримі-нальним законодавством), і в зв’язку з необхідністю захисту життєво-важ-ливих інтересів особистості, суспільства і держави від злочинних посягань [3].

Завданням ОРД є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах без-пеки громадян, суспільства і держави.

В юридичній літературі правильно відзначається, що «кримінальний процес без оперативно-розшукової діяльності безсилий, а ОРД без виходу через кримінальний процес безрезультатна».

Сьогодні висновок про можливість і необхідність використання резуль-татів ОРД в доказуванні по кримінальних справах практично ніким із спе-ціалістів не заперечується.

Проблема використання результатів ОРД при розслідуванні кримінальних справ має багато аспектів. Один із них — правове закріплення порядку при-йняття цих результатів слідчим та використання їх у досудовому слідстві.

Під результатами ОРД слід розуміти фактичні дані, отримані опера-тивними підрозділами у встановленому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» порядку, про ознаки вчиненного або підготовленого злочину, про осіб, які підготували чи вчинили злочин, переховуються від слідства та суду, ухиляються від виконання покарань, а також про події чи дії, які створюють загрозу для державної, військової, економічної чи екологічної безпеки України.

Необхідно зазначити, що використання матеріалів ОРД, з допомогою яких можна отримати докази по кримінальній справі існує ще з XIX ст. до прийняття Статуту кримінального судочинства 1864 р.

Деякі питання цієї проблеми висвітлювались в кримінально-процесуальній літературі до і після радянської влади.

Термін «оперативно-розшукові заходи» з’явився у радянському Кримі-нально-процесуальному законодавстві 25 грудня 1959 р. —- в День прий-няття Верховною Радою СРСР «Основ кримінального судочинства Союзу РСР та союзних республік» (далі Основи). Згідно зі ст. 29 Основ на органи дізнання було покладено «прийняття необхідних оперативно-розшукових за-ходів з метою виявлення ознак злочину й осіб, які їх вчинили». Дане поло-ження згодом було дослівно відтворене у відповідних нормах кримінально-процесуального законодавства України [4].

Необхідність використання матеріалів ОРД виникає, як правило, при провадженні досудового слідства, коли слідчому самотужки, без допомоги оперативних працівників важко встановити, наприклад, осіб, що вчинили злочин, а також провести їх своєчасну затримку. Оскільки розшук у широкому значенні — це діяльність, яка проводиться з метою з’ясування суті злочинної події, встановлення злочинця, його виявлення й затримання, ви-світлення різноманітних обставин справи, пошук очевидців (свідків), пос-траждалих (потерпілих), знаряддя вчинення злочину (речових доказів), об’єктів злочину та ін.

Тривалий час у юридичній літературі ведуться дискусії з приводу того, чи варто визнавати фактичні дані, отримані оперативно-розшуковим шляхом, доказами і за яких умов. Деякі автори взагалі заперечують таку можливість, стверджуючи, що «дані, одержані в результаті проведення оперативно-розшу-кових заходів, не знаходять відображення в кримінальній справі і не мають доказового значення»; інші виходять з поняття доказу як єдності змісту і форми. У данному випадку змістом є фактичні дані, отримані оперативно-розшуковим шляхом, а формою — процесуальний порядок їх встановлення і введення в кримінальний процес.

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що оперативно-розшукова діяльність дозволяє якомога раніше виявити розвиток подій, що передують вчиненню злочину та запобігти суспільно небезпечних наслідків. Оперативно-розшукова діяльність за часом найбільш наближена до вчинення чи підготування злочину, в окремих випадках дозволяє випередити дії право-порушників, і найчастіше тільки завдяки негласним заходам можливо зафік-сувати попередню змову учасників злочинної діяльності, факти вимагання, погроз, шантажування, діяльність організатора злочину, що нерідко зали-шається непоміченою в процесі традиційного збирання доказів.

літерАтурА:

1. Закон України від 18.02.1992 № 2135-ХII «Про оперативно-розшу-кову діяльність». — ВВР, 1992. — № 22. — Ст. 303.

2. Бандурка A.M., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ. — К.: РИО МВД Украины, 1994. — 160 с

3. Кириченко С.А. Процессуальный статус оперативно-розыскной деятельности в уголовном судопроизводстве // Вісник ЛІВС МВС України. — 2000. — № 1.

4. Біденко М. Процесуальна регламентация оперативно-розшукової діяльності // Вісник прокуратури. — К-, 2002. — № 6.

О.В. ВЕРХОГЛЯД

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ОСІБ

ПРИ ВИРІШЕННІ ПИТАНИЯ ПРО

РЕЧОВІ ДОКАЗИ

Однією з актуальних проблем сучасної кримінально-процесуальної науки є проблема забезпечення майнових прав осіб при застосуванні заходів кримі-нально-процесуального примусу. Адже в багатьох випадках при цьому мо-жуть бути обмежені не тільки права підозрюваного, обвинуваченого а й інших осіб, які не мають безпосереднього відношення до вчиненого злочину (наприклад, співвласники майна, яке вилучене в якості речових доказів або на яке накладено арешт).

В сфері кримінального судочинства майнові права осіб можуть бути обмежені у декількох випадках. Зокрема, у зв’язку із накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які за законом несуть матеріальну відповідальність за його дії з метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна; недосконалим механізмом внесения застави, охорони житла та майна особи, яка тримаеться під вартою, якщо воно залишилося без нагляду; проведениям слідчих дій (обшуку, виїмки) і вилученням в ході них предметів і документів, які в подальшому можуть бути визнані доказами по справі; конфіскацією майна; вирішенням питания про речові докази вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи.

Зважаючи на це, важливого значения набувае детальна регламентація в законі порядку проведения зазначених дій, встановлення гарантій, що забез-печують дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб, інтересів яких стосуються процесуальні дії та рішення.

Чинний КПК передбачає порядок зберігання, вилучення, а також вирі-шення питания про речові докази.

За загальним правилом речові докази зберігаються при справі до на-брання вироком законно! сили або до закінчення строку оскарження пос-

танови чи ухвали про закриття справи (ч. 1 ст. 80 КПК). Отже, остаточно питання про речові докази вирішується при закритті кримінальної справи та при винесенні судом вироку. Відповідно до цього суб’єктом, до компе-тенції якого належить вирішення питання про речові докази є слідчий (при прийнятті рішення про закриття кримінальної справи) та суд (при винесенні вироку або постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи).

З цього правила закон передбачає єдине виключення — відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК речові докази, що можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються державним або кооперативним організаціям для реалізації (ч. 4 ст. 80 КПК). Водночас, слід зазначити, що підзаконний нормативний акт, який регулює порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду інакше вирішує дане питання, розширюючи підстави реалізації ре-чових доказів до набуття законної сили названими процесуальними рішен-нями. Йдеться про однойменну інструкцію, затверджену спільним наказом Генеральної прокуратури, Служби безпеки України, Державної судової ад-міністрації від 13.05.2004 року (далі — Інструкція). На відміну від КПК, в п. 35 цієї Інструкції встановлено декілька виключень із загального правила, зокрема: товари, продукція, майно, які мають значення речових доказів пе-редаються для реалізації спеціально виділеним підприємствам, у порядку, встановленому законом по-перше, якщо вони можуть швидко зіпсуватися; по-друге втратити свою вартість у зв’язку із моральним старінням; по-третє зберігання яких утруднено або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті влас-нику. Отже, зазначеним нормативним актом суттєво розширено підстави реалізації речових доказів до винесення судом вироку або набрання законної сили постановою про закриття кримінальної справи. Більш того, запровад-жуючи нові порівняно із законом підстави їх реалізації, Інструкція містить оцінні поняття, які потребують тлумачення, наприклад, втрата вартості ре-чових доказів у зв’язку із моральним старінням.

Виходячи з цього, постає питання, яке має не тільки теоретичне, а й важливе прикладне значення, а саме стосовно правомірності розширення передбаченого КПК переліку підстав для дострокової реалізації речових до-казів підзаконним актом.

Оскільки вирішення питання про речові докази до закінчення провад-ження по справі пов’язане із позбавленням права власності особи, логічним уявляється висновок про неможливість розширення підзаконним актом пе-реліку винятків, встановленого законом. На наш погляд, він повинен визна-чатися виключно Кримінально-процесуальним кодексом. Що ж до Інструкції, то вона повинна регулювати відповідний порядок реалізації речових доказів, яка має здійснюватися за наяності підстав, визначених законом

Виходячи з потреб правозастосовчої практики, вбачається за необхідне доповнити ч. 4 ст. 80 КПК в частині правового регулювання випадків реалі-

зації речових доказів наступними підставами: громіздкість або інші причини, що унеможливлюють зберігання речових доказів при кримінальній справі, у тому числі великі партії товарів, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості або перевищують її; втрата вартості речовими доказами у зв’язку з їх моральним старінням; труднощі, пов’язані із зберіганням речових доказів. В інструкції доцільно передбачити порядок вирішення питання про речові докази з кожної із зазначених підстав, а також навести тлумачення оцінних понять з метою попередження необгрунтованого застосування органами, до компетенції яких належить прийняття даного рішення, дискреційних повно-важень.

На нашу думку, під моральним старінням в контексті ст. 80 КПК не-обхідно розуміти такі зміни якостей речі, які призводять до суттєвого зниження її вартості або неможливості використання за призначенням. Оскільки визначити стан морального старіння слідчий (дізнавач) самостійно не взмозі у зв’язку із відсутністю спеціальних знань, то для констатації його наявності необхідно обов’язково отримати висновок експерта (наприклад, товарознавця або іншого спеціаліста, залежно від особливостей речі, що є речовим доказом).

У зв’язку з цим, на нашу думку необхідно внести зміни у ст. 7 Закону Ук-раїни «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», доповнивши її положенням такого змісту: проведення оцінки майна є обов’язковим у випадку реалізації об’єктів, які є речовими дока-зами, відповідно до КПК. Це забезпечить уникнення випадків їх реалізації за заниженими цінами. На сьогодні ж при відсутності обов’язку проводити ринкову оцінку речових доказів, які підлягають реалізації, вони зазвичай реалізуються за мінімальними цінами. Як показує практика, суми коштів від подібної реалізації речових доказів здатні компенсувати лише витрати на їх зберігання. У разі ж визнання судом невинності обвинуваченого (власника речових доказів), він отримує виручені від реалізації грошові кошти, не-сумірні з матеріальною цінністю раніше належного йому майна.

Прийняття рішення про реалізацію речових доказів у зазначених вище випадках на досудовому провадженні доцільним уявляється віднести до виключної компетенції судді, адже ним суттєво обмежується конституційне право власності, непорушність якого гарантується державою.

І.В. ВОВК

Львівський національний університет імені I. Франка Львівська міська рада

конкретиЗАціЯ тА АнАлогіЯ в кримінАльно-ПроцесуАльному ПрАві

Прогалини — одне з негативних явищ у праві, навіть, якщо і виникають вони з об’єктивних причин. Це результат недоліків правотворчої діяльності. Найчастіше вони виявляються в процесі реалізації права. Саме тоді перед правозастосовними органами постає завдання своєчасного та правильного вирішення справи.

Заповнення прогалини через звернення до законодавця затягує процес вирішення справи або ж взагалі може не привести до бажаного результату. У такому разі відповідний орган вправі самостійно подолати прогалину. У зв’язку з цим, дослідження питания прогалин у праві зводиться в юри-дичній літературі, головним чином, до правил і прийомів їх заповнення. Ці правила та прийоми в теорії права об’єднуються поняттям «аналогії», що використовується як метод усунення прогалин закону в тих галузях права, де це допускаеться.

Аналогія — це подібність, схожість, відповідність у чому-небудь між яви-щами, предметами, поняттями. Аналогічний — схожий, подібний випадок.

На думку Д.Ю. Сільченка, аналогія в праві — це застосування до сус-пільних відносин, які потребують правового регулювання, але не передбачені прямо законом чи підзаконним актом, правових норм, що регулюють подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності таких норм — загальних основ і принципів правового регулювання відповідної галузі права або правового ін-ституту (аналогія права). ІЇ можна визначити також як спосіб врегулювання кримінально-процесуальних відносин, які виникли у процесі кримінально-про-цесуальної діяльності, але не передбачені кримінально-процесуальним зако-нодавством, на підставі застосування норм, що регулюють подібні відносини, за умови дотримання всіх прав учасників кримінального судочинства та його принципів.

В юридичній літературі висловлена думка, згідно з якою використання аналоги' закону і аналоги' права, у т. ч. в кримінальному процесі, є підвидом правозастосовної конкретизації (М.М. Вопленко).

Справді, як зазначають В.О. Бєлоносов і М.О. Громов, конкретизація мае певні спільні риси з інститутом аналоги', але все ж — це два самостійні юридичні явища, що мають різну природу та призначення у правозастосовній діяльності.

За своїм змістом правозастосовна конкретизація являє собою процес уточнения, деталізації правових нормативних приписів в залежності від кон-кретних фактичних обставин з метою найбільш оптимального, доцільного, правильного та законного вирішення справи. Конкретизація норм можлива

не тільки в процесі застосування права, але й у зв’язку з ним, наприклад, в результаті узагальнення судової практики, у зв’язку із запитами органів дізнання, досудового слідства чи органів прокуратури. Результатом конкре-тизації є висновки, уточнюючі правила, які враховують ознаки конкретних ситуацій (суспільних відносин), і не отримали відображення в даній нормі права.

Дійсно, не завжди можливо в нормах права з вичерпною повнотою відоб-разити всі сторони того чи іншого відношення. Інколи це навіть не потрібно, оскільки закон повинен абстрагувати від індивідуальності. Тому законода-вець найчастіше творить юридичні норми в узагальненій формі, уповнова-жуючи правозастосовні органи на їх конкретизацію. Наприклад, у ст. 177 КПК України вказано, що «обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, … знаходяться в певному приміщенні…». Виникає запитання: що таке «достатні підстави вважати», — інтуїція слідчого, докази, оперативні дані? Видається, що фактичні дані, які є підставою для проведення обшуку — це наявні в кримінальній справі докази, а також відомості, одержані оперативним шляхом, що і є результатом конкретизації.

Конкретизація використовується і тоді, коли процесуальні норми містять оціночні поняття, зокрема: «достатні дані» (ст. 94 КПК України), «досить доказів» (ст. 131 КПК України), «достатні підстави» (ст. 245 КПК України) і т. п.

На відміну від конкретизації, необхідність в інституті аналогії виникає тоді, коли в праві виявлено прогалину і потрібно вирішити конкретний випадок, використовуючи допоміжні, подібні засоби: поширити дію норми права на неврегульовані законом випадки. Суспільне відношення (чи будь-який його елемент) потребує додаткового правового регулювання, оскільки відсутній необхідний нормативний припис. У такому випадку про конкрети-зацію не йдеться, оскільки відсутній її об’єкт; правовідношення потребує врегулювання за допомогою аналогії.

У той же час, аналогія та конкретизація є необхідними явищами у процесі правового регулювання кримінально-процесуальних відносин: забезпечують динамізм кримінально-процесуального права, дію юридичних норм відповідно до змін і розвитку цих відносин.

AT. ВОЄВОДА

Національна академія прокуратури України

ПРОБЛЕМЫ ОРГАНІЗАЦІЇ ОГЛЯДУ МІСЦЯ

ПОДІЇ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ ВОДІННЯ АБО

ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ МАШИН

Відповідно до ч.І ст. 190 КК України з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших об-ставин, які мають значения для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Найбільш складним та цілісним різно-видом огляду є огляд місця події, який поєднує усі зазначені види оглядів в одній процесуальній дії та згідно ч. 2 ст. 190 КК України у невідкладних випадках проводиться до порушення кримінальної справи.

На нашу думку, за фактами порушень правил водіння або експлуатації військових транспортних, бойових та спеціальних машин (злочин, передба-чений ст. 415 КК України) проведения огляду місця події до порушення кримінальної справи є обов’язковим, оскільки результати цієї слідчої дії дають змогу реконструювати об’ективну сторону, механізм події, що є обов’язковою умовою для вирішення питания про порушення кримінальної справи та про винність особи у вчиненні злочину. Саме тому якісне вико-нання цієї слідчої дії є запорукою прийняття законного рішення по перевірці інформації про подію злочину та у кримінальній справі. Огляд місця події є найбільш складною слідчою дією як у пізнавальному, так і в організаційному плані, яка носить пошуково-пізнавальний та реконструктивний характер.

Розглянемо організаційну сторону діяльності слідчого військової прокуратури, пов’язану з оглядом місця порушення правил водіння та експлуатації військових машин. Після одержання повідомлення про подію, організаційна діяльність слідчого, насамперед складається з формування технічної (ма-теріальної) та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи, експерта, спеціалістів, понятихі.

При цьому слідчий мае обмежену, а інколи суперечливу інформацію про цю подію, проте йому з усних та телефонних повідомлень відомо де саме сталася подія, порушення правил водіння, або експлуатації яких машин ймовірно були допущені та їхня належність, кількість постраждалих та їх місцезнаходження, чи є загиблі. Одночасно слідчому слід враховувати не-зацікавленість органу дізнання — командира військової частини у доказу-ванні злочинності дій підлеглих, з вини яких настали суспільно небезпечні наслідки, та враховувати непрофесіоналізм дізнавачів військової частини, основним видом діяльності яких є військова служба.

Одразу після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну при-году, слідчому слід проконтролювати виїзд на місце події працівників відділу дізнання Військової служби правопорядку (далі ВСП), а також працівників

підрозділу Військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних силах України (далі ВІБДР), на який згідно п. 2.1, 5.4.1 наказу МО України № 330 від 01.11.1999 р. «Про затверд-ження положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України» покладено обов’язок проведення службових розслідувань для виявлення причин і обставин виникнення дорожньо-транспортних пригод, вчинених за участю водіїв військових транспортних засобів. Спеціалісти цих підрозділів мають достатню фахову підготовку для надання слідчому допомоги під час огляду місця події, а їх автотранспорт можна використати для доставки учасників події до лікарні, наркологічного диспансеру з метою освідування на наявність наркотичних речовин та алкоголю в крові, доставки до місця події судового експерта, понятих, супроводу транспортних засобів до штрафних майданчиків або до військових частин для зберігання та інш. Також, виїжджаючи на місце події, слідчому необхідно доручити командиру військової частини, на балансі якої перебуває військова машина, забезпечити участь в огляді місця події спеціаліста частини, який має фахову підготовку з перевірки технічного стану та ремонту відповідної військової машини, за-безпечити евакуацію військових машин та інших транспортних засобів з місця події після огляду.

У разі настання загибелі особи, слідчий повинен забезпечити прибуття та участь в огляді місця події судово-медичного експерта. При неможливості за якихось причин забезпечити його участь судово-медичного експерта (від-даленість місці події від населеного пункту, нічний час, хвороба експерта та інш.), слідчому слід доручити командиру забезпечити присутність на місці події лікаря медичної служби військової частини. Також слідчий має право залучити до участі в зовнішньому огляді трупа лікаря, який прибув на місце події у кареті швидкої допомоги.

Також перед виїздом на місце події, слідчому належить вирішити питання про участь у огляді понятих, які не заінтересовані у справі, не працюють та не проходять службу у правоохоронних органах та у військовій частині, якій належить транспортний засіб. Для цього доцільно запросити у якості понятих військовослужбовців іншої військової частини, вирішивши питання про доставку їх на місце події.

Таким чином, по прибуттю військового слідчого на місце події у нього повинна бути з собою заздалегідь приготовлена та укомплектована валіза слідчого, бланки протоколів, пояснень, направлень на судово-медичне ос-відування живих осіб та трупа, а транспортних засобів на штрафний май-данчик, бланки направлення до наркологічного диспансеру на предмет алкогольного та наркотичного сп’яніння, аркуші паперу з кутовими штампами прокуратури, номери телефонів служб з евакуації транспортних засобів та техніки. Спеціалісти та інші особи, що прибули зі слідчим, повинні бути поінформовані про особливості дій кожного з них, проінструкто-вані про заходи безпеки, а також, залежно від слідчої ситуації, і з інших питань.

Після прибуття на місце події, слідчий зобов’язаний насамперед з’ясувати, чи потребує хтось із постраждалих медичної допомоги та подальшої евакуації в медичний заклад. Крім того слідчому доцільно: зорієнтуватися в обста-новці; на місці події одержати попередню інформацію у поінформованих осіб про те, що й коли відбулося; з’ясувати, хто перебував та хто перебуває на місці події, які зміни внесені до обстановки (пересування засобів, машин, трупа та інш.); забезпечити участь понятих в огляді, інших необхідних осіб (якщо вони заздалегідь не запрошені та не прибули); зафіксувати час при-буття на місце події, час початку огляду2.

У разі настання ДТП за участю військових машин на автошляхах спів-робітники ДАІ МВС, які першими прибувають на місце події, встановивши належність машин, обмежуються повідомленнями про подію до військових прокуратур, викликом карети швидкої допомоги, охороною місця події до приїзду військового слідчого, а інколи встановленням очевидців події та складанням схеми ДТП. Саме від співробітників ДАІ МВС слідчому слід одержати попередню інформацію про подію, її учасників, очевидців та за-гиблих, з’ясувати, хто перебував на місці події, які зміни внесені до обстановки, одержати складені ними схеми та документи на транспортні засоби та водіїв, а у разі неможливості своєчасного прибуття інспекторів ВІБДР, за їхньою участю організувати перевірку технічного стану транспортних за-собів, положення приборів, важелів та інш. Для огляду та перевірки техніч-ного стану бойових та спеціальних машин залучаються військові спеціалісти. Результати перевірки технічного стану машин та автомобільного транспорту слід фіксувати у протоколі огляду місця події.

Одночасно, слідчому доцільно доручити дізнавачу відділу ВСП встано-вити, отримати контактні телефони та опитати постраждалих та очевидців події, а самому з участю понятих, та водіїв-учасників події зафіксувати по-ложення всіх наявних та необхідних елементів місця події на фото- або відеокамеру, з одночасним складанням працівниками ВІБДР схеми місця події та вимірюванням необхідних відстаней, розмірів слідів та предметів, звертаючи увагу понятих та водіїв на елементи, що мають значення для встановлення механізму події та винних осіб. Після цього за участю судово-медичного експерта або лікаря проводиться огляд трупа, результати якого заносяться до протоколу огляду місця події. При цьому речі, цінності, гроші та документи, виявлені на трупі та поблизу нього вилучаються з місця події. Також з місця події вилучаються видані суб’єктами водіння або експлуа-тації документи на транспортні засоби та водіїв про що робиться запис у протоколі огляду. Окрім того, за участю водіїв слід оглянути транспортні засоби на предмет наявності в них цінностей, коштовних речей, які з метою запобігання розкрадань вилучаються з місця події.

Після складання протоколу огляду місця події, пакування вилучених з місця події предметів та отримання пояснень учасників події слід організу-вати їх супровід до наркологічного диспансеру для освідування на предмет алкогольного та наркотичного сп’яніння. Одночасно медичним працівникам,

які здійснюють транспортування трупа до моргу слідчий вручає лист до відділу судово-медичних експертиз про направления на освідування трупа загиблого. Також під час огляду місця події слідчий вирішує питания збері-гання транспортних засобів, зазначаючи у протоколі огляду про їх вилучення з місця події та до яких установ їх передано на зберігання. Спеціальну та бойову техніку слідчому доцільно особисто супроводити та передати на збереження у військову частину до закритого боксу, який опечатати своею печаткою та отримати у командира частини або його заступника з озброення — начальника технічної частини розписку про прийняття ма-шини на зберігання. Транспортні військові машини залежно від ситуації доцільно передати на збереження до специального майданчику ВІБДР або до боксу військової частини, а транспортні засоби постраждалих осіб — на найближчий штрафний майданчик відділу ДАІ МВС України, забез-печивши супровід зазначених транспортних засобів та машин представни-ками Військової служби правопорядку, іншими працівниками військової прокуратури.

На нашу думку, саме здійсненням контролю передачі речових доказів на зберігання завершуються організаційні дії слідчого, пов’язані з оглядом місця події порушення правил водіння або експлуатації машин.

В.К. ВОЛОШИНА

кандидат юридичних наук Національний університет «Одеська юридична академія»

ЩоДо Змісту суДового контролЮ у ДосуДовиХ стАДіЯХ кримінАльного

Процесу

Питания принципів досудового слідства у літературі є досить дис-кусійним. Деякі вчені наявність специфічних принципів досудового слідства взагалі заперечують і вважають, що стадія досудового розслідування ре-гулюється загальними процесуальними принципами, покладеними в основу кримінально-процесуального права. На нашу думку, не можна заперечувати наявність принципів, властивих досудовому слідству, оскільки у всіх стадіях кримінального процесу проявляються загальнопроцесуальні принципи, однак існують такі правові положения, які поширюються на одну стадію або одне провадження.

До специфічних принципів досудового слідства відносяться: швидкість та оперативність дізнання та досудового слідства; процесуальна самостій-ність слідчого; недопустимість розголошення даних дізнання та досудового слідства; нагляд прокурора за законністю дій і рішень органів досудового розслідування, відомчий контроль за законністю дій і рішень органів досу-

дового розслідування; судовий контроль за законністю дій і рішень органів досудового розслідування.

Судовий контроль у досудових стадіях кримінального процесу є спе-цифічним принципом досудового провадження, оскільки виражає намагання законодавця не допустити незаконного, необґрунтованого обмеження прав особи у кримінальному судочинстві заінтересованою стороною, тобто стороною обвинувачення (органом дізнання, дізнавачем, слідчим, прокурором). Саме тому Конституція України передбачає судовий порядок обмеження найважливіших конституційних прав людини, зокрема права на свободу і особисту недоторканність, права на недоторканність житла, таємницю листу-вання, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також право на судове оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

На розвиток конституційних положень у 2001 році та надалі до КПК України вносилися зміни та доповнення щодо інституту судового контролю. За діючим кримінально-процесуальним законодавством суд (суддя) приймає рішення про: застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою; проведення обшуку житла та іншого володіння особи; проведення огляду житла та іншого володіння особи; проведення примусової виїмки з житла та іншого володіння особи; виїмку документів, що становлять державну або банківську таємницю; роз-криття інформації, яка містить банківську таємницю; накладення арешту на вклади обвинуваченого, підозрюваного або осіб, які несуть за законом ма-теріальну відповідальність за його дії; накладення арешту на кореспонденцію та її огляд; зняття інформації з каналів зв’язку; поміщення обвинуваченого у медичний заклад для проведення стаціонарної судово-медичної або су-дово-психіатричної експертизи; поміщення у приймальник-розподільник для дітей; усунення захисника від участі у справі. Крім того, КПК передбачає невідкладний судовий контроль, тобто розгляд і вирішення скарг судом у досудовому провадженні: на затримання особи у порядку ст. 106 КПК; постанови про порушення кримінальної справи; постанови про відмову у по-рушенні кримінальної справи; постанови про закриття кримінальної справи; постанови про відмову у застосуванні заходів безпеки або їх скасування.

Судовий контроль можна вважати специфічним принципом усього до-судового провадження, оскільки суддя має повноваження на розгляд та вирішення скарг на постанови, винесені як у стадії порушення кримінальної справи, так і у стадії досудового розслідування; крім того, окремі опера-тивно-розшукові заходи, які є засобом перевірки заяви або повідомлення про злочин на підставі ст. 97 КПК, здійснюються лише з дозволу суду.

Слід зазначити, що у літературі судовий контроль визначається по-різ-ному, що обумовлено дискусією про його правову природу.

На нашу думку, не слід ототожнювати судовий контроль у досудових стадіях кримінального процесу із правосуддям. Правосуддям є діяльність спеціально уповноважених на це державних органів — судів, пов’язана із

розглядом та вирішенням у судовому засіданні конкретних у суворій відповід-ності із встановленими законом процедурами конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинств справ та застосуванням норм кримінального права (зокрема, у кримінальних справах — з розглядом справи у відповідності кримінально-процесуального зако-нодавства та вирішенням питания про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні злочину, про вид та міру покарання винної особи та застосу-вання у зв’язку з цим кримінально-правових норм). При вирішенні питань у порядку судового контролю кримінальна справа не розглядається, норми кримінального права не застосовуються, особа не визнаеться винуватою або невинуватою, питания про призначення покарання не вирішується. Саме тому слід погодитися із тими дослідниками, які виділяють судовий контроль як окрему функцію суду.

Судовий контроль як специфічний принцип відображає, по перше, демок-ратичну природу кримінального процесу; по-друге, є елементом реалізації такого завдання кримінального судочинства, як охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Крім того, він є іманентним стадії досудового розслідування, оскільки саме у цій стадії завдяки її завданням найбільше обмежуються права та свободи особи. У разі недотримання цього принципу (наприклад, проведения обшуку житла особи без рішення суду за відсутності невід-кладних випадків) у подальших стадіях кримінального процесу ця слідча дія буде визнана незаконною, а докази, які зібрані при її проведенні — не-допустимими.

Таким чином, судовий контроль як специфічний принцип досудового про-вадження — це правове положения, в силу якого у досудовому провадженні здійснюється контрольна функція суду за напрямами, визначеними діючим кримінально-процесуальним законодавством, метою якої є охорона та захист конституційних прав та свобод людини у досудовому провадженні.

КБ. ВОРОБЙОВА

Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова

ВИСНОВОК СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ЯК ЮРИДИЧНИЙ АКТ

В правовій науці та в юридичній практиці нагальним є питания визна-чення правової природи висновку судової експертизи.

Судова експертиза — це дослідження експертом матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що знахо-диться у провадженні органів дізнання, досудового слідства або суду [1, 232]. Для того щоб вивчити правомірність ототожнення судової експертизи з юридичним актом, слід розглянути його основні ознаки.

Юридичний акт — це волевиявлення держави (її органів, посадових осіб), формально обов’язкове для виконання. Юридичні акти поділяються: а) за сферою обов’язковості — на нормативні (загальні) та індивідуальні (зокрема правозастосовчі); б) за суб’єктами видання — на законодавчі, президентські, виконавчі, судові та ін.; в) за юридичною формою — на закони, укази, постанови, вироки, рішення, ухвали, накази, інструкції тощо [2, 25].

Щодо індивідуальних юридичних актів, то їх природа, за винятком актів застосування та казуального тлумачення права, залишається майже не до-слідженою. У той же час існує велика кількість різноманітних за природою і функціональним призначенням видів цих актів. Як зазначає М. В. Цвік, окрім правотлумачних і правозастосовних до відповідного понятійного ряду необ-хідно віднести також акти правоскасуючі, праводелегуючі, правоініціюючі, правопризупинюючі, правоухвалюючі, акти призначення і звільнення, кон-трольні акти, наглядові, вето, ратифікації, запити, подання, інформаційні, консультативні, судові акти тощо [3]. Судовий акт є відповідним проце-суально-правовим реагуванням суду на хід розгляду та вирішення справи, яке формалізує владне волевиявлення даної інституції [4]. Судові акти за характерними ознаками питання, яке вирішується судом, можна поділити на судові рішення та ухвали, зокрема, вироки і постанови [5, ст. 208; 6, ст. 45; 7, ст. 32; 8, ст. 158].

Підставою для проведення експертиз в експертних установах є передба-чений законом процесуальний документ: у даному випадку постанова органу досудового слідства або ухвала суду про призначення експертизи [5].

Висновок експерта відповідно до положень законодавства визначається як докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Висновок експерта є одним із засобів доказування, тому він не є обов’язковим для суду і оцінюється ним за правилами, встановленими для оцінки усіх доказів. Якщо слідчий або суд не погоджується з висновком експерта, вони повинні мотивувати свою незгоду у постанові або рішенні [5, ст. 66; 7, ст. 75]. Отже, в даному випадку, постанова слідчого або ухвала суду про призначення експертизи є юридичним актом індивідуальної дії.

Судові експертизи класифікують за різними підставами. Залежно від га-лузі знань, що використовується при проведенні досліджень, експертизи бу-вають: криміналістичні, ґрунтознавчі, біологічні, екологічні із дослідженням пестицидів, інженерно-технічні, економічні, товарознавчі, автотоварознавчі, оціночні, охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, психологічна, мистецтвознавча тощо. Експертизи поділяються також на: первинні, додат-кові й повторні; одноособові і комісійні; однопрофільні і комплексні [9].

З приводу визначення правової природи висновку судової експертизи заслуговує уваги позиція Вищого господарського суду України, який переві-ривши матеріали касаційної скарги у справі № 02-4/1-14 за позовом Відкри-того акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі Львівського обласного управління Ощадного банку України до Львівського

науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції Ук-раїни, третя особа Державна виконавча служба у Стрийському районі, про визнання експертної оцінки недійсною, зазначив у постанові від 1 березня 2007 року, що «юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та по-роджує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на ре-гулювання суспільних відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб’єктів. Предметом даного спору є визнання експертної оцінки недійсною. Даний акт не є правовстановлюючим актом, він є результатом практичної діяль-ності судового експерта з визначених питань, а не актом, обов’язковим до виконання усіма учасниками певних правовідносин. Тобто, він не є актом у розумінні статті 12 ГПК України, тому не може бути предметом позову у господарській справі». Виходячи з наведеного, Вищий господарський суд України визнав висновок апеляційної інстанції про непідвідомчість даного спору господарським судам правомірним та обґрунтованим, залишивши ка-саційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного гос-подарського суду від 12 грудня 2006 року у справі № 02-4/1-14 залишив без змін [10].

Отже, з вищенаведеного випливає, що висновок судової експертизи сам по собі не є юридичним актом, адже не має властивостей юридичного факту і не може породжувати, припиняти чи змінювати правовідносини. Натомість ухвала суду або постанова слідчого про проведення судової експертизи є початком існування відносин між судом та відповідним експертом, що цілком відповідає ознакам індивідуального юридичного акта.

літерАтурА:

1. Нагорний Г. М., Сегай М. Я., Стрижа В. К. Експертиза судова: Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка». — 2007. — 992 с.

2. Рабинович П. М. Акт юридичний: Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка». — 2007. — 992 с.

3. Христова Г. Теоретичні засади класифікації юридичних актів // Елек-тронне видання «Юриспруденція on-line».

4. Педько Ю.С. Становлення та правове регулювання адміністративної юстиції в Україні [Електронний ресурс] // Режим доступу / http://studrada. com.ua.

5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV // ВВР. — 2004. — № 40 — 41, 42. — Ст. 492.

6. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-ХII // ВВР. — 1992. — № 6. — Ст. 56.

7. Кримінально-процесуальний кодекс України. — Затверджений Законом від 28.12.1960 р. № 1000-05 // ВВР. — 1961. — № 2. — Ст. 15.

8. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV // ВВР. — 2005. — № 35 — 36, 37. — Ст. 446.

9. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, за-тверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 46. — Ст. 172.

10. Постанова Вищого господарського суду України від 01.03.2007 р. у справі № 02-4/1-14 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі Львівського обласного управ-ління Ощадного банку України до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, третя особа Державна виконавча служба у Стрийському районі м. Стрий про визнання експертної оцінки недійсною [Електронний ресурс] // Режим доступу / http: // zakon1. rada.gov.ua.

Л.В. ГАЛАНОВА

кандидат юридических наук, доцент Саратовская государственная академия права

исПольЗовАние оргАниЗАционно-тАктиЧескиХ Форм вЗАимоДеЙствиЯ в слоЖнЫХ ситуА туИЯХ рАсслеДовАниЯ ПРЕСТПлениЙ

Взаимодействие является целостной комплексной деятельностью различных субъектов, осуществляющих расследование. Хотя эта деятельность направлена на решение главной задачи — установление истины по конкретному уголовному делу, наиболее наглядно ее результаты проявляются при преодолении сложных, проблемных ситуаций, возникающих как на первоначальном, так и на последующем этапе досудебного исследования обстоятельств преступления. Подобные ситуации особенно характерны для расследования криминальных действий в сфере экономики, коррупционной направленности, совершенных организованными преступными формированиями. При расследовании таких категорий преступлений невозможно обойтись только следственными методами и приемами. Добиться результата позволяет кооперация совместных усилий следователя, оперативных работников и специалистов.

На каком бы этапе расследования взаимодействие не осуществлялось направлено оно, прежде всего, на проверку и процессуальное закрепление имеющихся данных, установление новых эпизодов преступной деятельности лиц, причастных к совершению преступления, и других обстоятельств.

При этом применяются различные организационно-тактические средства взаимодействия, к наиболее эффективным среди которых следует отнести тактические операции. Такие операции хорошо зарекомендовали себя на практике.

В числе наиболее распространенных можно назвать тактическую операцию по задержанию преступников «с поличным». По отношению к процессу расследования в целом, осуществление тактической операции «Задержание с поличным» направлено на решение следующих задач:

— создание базы доказательств, изобличающих преступника;

— создание благоприятных условий для дальнейшего расследования;

— обеспечение предпосылок для установления соучастников преступления;

— пресечение неправомерного воздействия преступников на потерпевшего и иных лиц, располагающих информацией о совершенном преступлении и оказывающих содействие расследованию;

— создание условий для предотвращения противодействия деятельности субъектов расследования как со стороны преступников, так и иных лиц, по тем или иным причинам заинтересованных в осуществлении действий, препятствующих установлению истины по делу;

— предотвращение вредных последствий (причинения имущественного ущерба, а также вреда жизни и здоровью потерпевшего) уже совершенного преступления и принятие мер к недопущению новых преступных актов.

В структуре подобных операций, проводимых сотрудниками правоохранительных органов, значительное место занимают оперативно-розыскные мероприятия. И хотя такие мероприятия, обеспечивающие эффективность проводимой в условиях строгой конспирации и незамедлительности действий по захвату преступников операции, безусловно, важны, подобный подход представляется не совсем верным. Тесное, постоянное взаимодействие со следователем при подготовке и проведении тактической операции, использование широкого арсенала следственных действий и возможностей позволяет, оптимальным образом ввести информацию, полученную в результате деятельности оперативно-розыскных органов, в процесс доказывания, обеспечить решение всех, (а не только задержание преступников), поставленных задач, служит гарантией защиты прав и законных интересов граждан, участвующих в уголовном судопроизводстве.

Преодоление сложных ситуаций расследования, установление значимых для дела обстоятельств могут обеспечить и такие, проводимые следователем совместно с работниками органов дознания и при участии специалистов, тактические операции, главными задачами которых являются установление соучастников преступления, каналов движения денежных средств, местонахождения имущества, добытого преступным путем и др.

Практика убедительно свидетельствует, что одним из факторов, осложняющих расследование, является активное противодействие преступников. В случаях, когда «на кон» поставлена не только личная безопасность и

свобода, но и значительные финансовые средства преступники не гнушаются никакими способами противодействия, начиная с элементарных — лжесвидетельства, фальсификации и уничтожения доказательств и доходя до опорочивания и шантажа, а порой и физического устранения должностных лиц, принимающих участие в расследовании.

В таких условиях одним из актуальных направлений взаимодействия является предупреждение и пресечение противодействия. Есть все основания полагать, что реализацию и данного направления позволит обеспечить использование тактических операций. Именно тактическую операцию, предназначенную для решения конкретной задачи расследования и представляющую собой систему действий следователя и взаимодействующих с ним органов и лиц, осуществляемых согласованно, по единому плану, можно рассматривать в качестве эффективного средства воспрепятствования и позитивного изменения ситуации противодействия.

Нельзя обойти вниманием и использование в сложных ситуациях расследования преступлений такой организационной формы взаимодействия как следственно-оперативная группа (СОГ). Ст. 163 УПК РФ определяет порядок и условия производства предварительного следствия следственной группой и устанавливает возможность привлечения к ее работе должностных лиц органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность. Однако не все вопросы, касающиеся организации и функционирования таких групп законодательно урегулированы, изучение практической деятельности СОГ выявило немало проблем.

Руководитель группы полномочен выносить наиболее важные решения по делу и, соответственно, ответственен за их обоснованность и законность. На практике же такие решения наиболее часто выносят следователи — члены группы, когда необходимость в их принятии возникает в связи с деятельностью на своем определенном участке работы. У руководителя группы, который их подписывает и несет за них ответственность, ввиду большой загруженности, не всегда имеется возможность тщательной проверки таких документов. В этой связи заслуживают безусловной поддержки высказываемые в литературе предложения о необходимости более четкого определения в законе полномочий следователей, входящих в состав группы, что повысит их ответственность за принятие решений на основе фактически собранных доказательств.

Остается пока без внимания и многократно обсуждавшийся вопрос о наделении руководителя группы полномочиями давать непосредственно оперативным работникам, действующим в ее составе, как письменные, так и устные поручения и указания о производстве следственных действий или отработке определенного направления поиска доказательственной информации.

У руководителя группы, в результате довольно длительного контакта с остальными ее членами складывается наиболее полное представление о работе каждого, перспективах использования в новых направлениях и роли

отдельных участников в формировании и поддержании деловой и психологической обстановки. Поэтому представляется целесообразным закрепить в норме закона обязательное согласование с руководителем группы решения об изменении ее состава.

Совместная деятельность в составе СОГ, проведение тактических операций предусматривает тесное сотрудничество следователя с оперативными работниками, для которого характерны общность интересов, взаимный контроль и ответственность. Позитивной стороной такого взаимодействия является и то, что оно способно предотвратить появление и реализацию необъективных, а возможно и незаконных тенденций в самостоятельной деятельности его участников.

O.K. ГАЛИЦКАЯ

Международный гуманитарный университет

суЩность и ПРОкоЕССуАльнАЯ ПрироДА

воЗмеЩениЯ ЭЛОГИЧеского вре ДА

в уголовном Процессе

Правовое государство столкнулось с проблемой борьбы с экологической преступностью, последствия которой наносят вред окружающей природной среде, здоровью и имуществу граждан. В настоящее время превалирует тенденция роста экологической преступности, последствиями которой причиняется вред среде обитания человека, его здоровью и имуществу. На сегоднешний день практика раскрытия преступлений, связанных с загрязнением атмосферы, земли и водных ресурсов уже складывается, но при этом она формируется с большими трудностями, что явно не способствует и успешному возмещению экологического вреда. Включение в закон той или иной нормы об экологических преступлениях и ее социальное назначение не всегда определяются количеством случаев, встречающихся на практике, так как служебная роль права, в том числе и экологического, уголовного, гражданского, далеко выходят за рамки существующих отношений. Сегодня, предметом дискуссии является вопрос о юридической природе института возмещения вреда в уголовном процессе. Так, В.Д. Резвых полагает, что возмещение вреда в уголовном процессе самостоятельного значения не имеет, а является только одной из сторон уголовно- процессуального способа возмещения вреда. О.В. Иванов пришел к выводу, что возмещение вреда в сфере уголовного судопроизводства является смежным, «пограничным» институтом двух отраслей права: уголовно- процессуального и материального (гражданского). Как правильно отмечает В.Г. Даев, гражданский иск в уголовном судопроизводстве является самостоятельным уголовно- процессуальным институтом, в равной мере предназначенным как для обеспечения прав и законных

интересов гражданского истца, так и обвиняемого, гражданского ответчика. И все же, сущность правового возмещения экологического вреда лишь с позиций правового института не раскрывается в полной мере. Поэтому, когда мы говорим о возмещении материального ущерба в экологических преступлениях, необходимо предпринимать какие-то конкретные действия, направленные на восстановление материального положения потерпевшего от преступления . Такими действиями могут быть: при производстве любого процессуального действия на стадии досудебного следствия (допрос свидетеля, потерпевшего, очная ставка и др.) могут быть получены сведения о характере и размере экологического вреда, фактические данные, имеющие непосредственное отношение к возмещению вреда или обеспечению гражданского иска. Не только на стадии досудебного расследования, но и возбуждения уголовного дела подлежат выяснению все вопросы, касающиеся экологического вреда, его характера, размера и приниматься меры обеспечения предъявленного или возможного в будущем гражданского иска. Если же меры по обеспечению гражданского иска не были приняты в ходе досудебного расследования, их принимает суд по собственной инициативе либо обязывает сделать это соответствующие органы. В сообщении о преступлении, в показаниях потерпевшего могут содержаться сведения о причинении вреда и заявление о его возмещении. В заключениии этого дискуссионого вопроса необходимо отметить о значении роли признаков, которые влияют на способы возмещения материального ущерба. Такие способы выражаются в следующем: а) общность конечной цели, восстановление первоначального имущественного и нравственного состояния лица, понесшего материальные и моральные потери от преступления; б) активная деятельность субъектов уголовного процесса (в лице государственных органов, должностных лиц и граждан), направленная на достижение этой цели; в) деятельность осуществляется в сфере уголовного судопроизводства, урегулирована юридическими нормами и протекает в рамках уголовно- процессуальных в) деятельность осуществляется в сфере уголовного судопроизводства, урегулирована юридическими нормами и протекает в рамках уголовно- процессуальных отношений.

М.М. ГЕРУС

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Якість ЗАкону в світлі ріШень ЄвроПеЙського суДу З ПрАв лЮДини

В ході здійснення кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності найчастіше виникає необхідність обмеження закріплених та га-рантованих Конституцією України прав та свобод людини. До таких прав відноситься право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), право на

недоторканність житла (ст. 30), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31), право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32), свобода пересування (ст. 33).

З огляду на двосторонній характер правовідносин, коли правам одного суб’єкта безальтернативно кореспондують обов’язки іншого, слід зробити висновок, що обов’язком державних органів та посадових осіб, що здійс-нюють діяльність, яка пов’язана з необхідністю обмеження прав і свобод людини, є те, що обмеження цих прав повинне здійснюватись на підставах і в порядку передбаченими Законом. Це прямо закріплене у всіх перелічених вище нормах Конституції України.

У зв’язку з тим, що обмеження конституційних прав і свобод може вважатися обґрунтованим тільки тоді, коли воно здійснюється «згідно з законом» неабиякий інтерес представляють критерії, напрацьовані практикою Європейського Суду з прав людини щодо якості закону.

Невід’ємною частиною принципу верховенства закону, який забезпечує захист від невизначеності та несправедливості при виконанні закону і надає гарантію того, що органи виконавчої влади діють згідно з приписами закону, а не свавільно, за своїм розсудом, є принцип юридичної визначеності (ясності). Це передбачає існування національних юридичних рамок, з якими держава рахується, і які обмежують втручання у приватне життя громадян (справа Лендер проти Швеції та справа Слайвер проти Об’єднаного Королівства). Якщо таке втручання здійснюється з порушенням закону, це неминуче по-рушує Конвенцію з захисту прав та свобод людини. Якщо втручання зовсім не прописане у внутрішніх правових рамках, а, наприклад, просто залишено на розсуд поліції або органів виконавчої влади, коли і як вони можуть втручатися в приватне життя громадян, це буде також порушенням Кон-венції. Такі правові рамки можуть включати встановлене статутне право 9справа «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства) або правові норми Європейського Союзу. Прийнятні й нестатутні норми, якщо вони правомірні (справа Де Вільде та інші проти Бельгії ), хоча для органів виконавчої влади нестатутних вказівок, яких важко провести в життя, недостатньо (справа Хан проти Об’єднаного Королівства). Такі вказівки зазвичай не обов’язкові до виконання в юридичному змісті й недостатні, щоб здійснювати втручання «відповідно до закону».

У справі «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства Суд заявив: «По-перше, закон повинен бути доступним. Громадянин повинен мати мож-ливість мати інформацію, адекватну в даних обставинах, про правові норми, які можуть бути застосовані у даному випадку. По-друге, норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньої точністю, так, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати мож-ливість — якщо потрібно одержати пораду — передбачати у розумних межах у даних обставинах ті наслідки, які може викликати дана дія».

Національне законодавство повинне передбачати механізми ефективного захисту особи від зловживань. Такі гарантії захисту мають бути чітко вста-

новлені законом та застосовуватися для нагляду за діяльністю відповідних органів або служб. При наглядових провадженнях мають дотримуватися цінності демократичного суспільства настільки добросовісно, наскільки це можливо, зокрема верховенство права, про що прямо говориться у преамбулі Конвенції. Верховенство права між іншим передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалеж-ності, безсторонності та здійснення належного провадження (справа Волоха проти України).

Законодавство повинне містити адекватні істотні й процесуальні гарантії від свавільного застосування (справа Хувіг проти Франції та справа Аман проти Швейцарії). Вибір осіб, чиї права по Конвенції обмежуються, повинен здійснюватися в рамках визначених і справедливих правил. Якщо необхідно представити органам виконавчої влади дискреційні повноваження, правові норми повинні, принаймні, обмежити їх рамки (справа Сілвер проти Об’єднаного Королівства) та з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, порядок її здійснення, з ураху-ванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (справа Волоха проти України). Європейський суд з прав людини визнає, що значна частина законодавства неминуче містить елемент розпливчастості і дає можливість діяти за розсудом, в іншому ви-падку йому буде бракувати гнучкості, що ускладнить його застосування в різних фактичних ситуаціях, які можуть виникнути (у справі «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства було заявлено, що втручання «необов’язково повинне передбачатися з абсолютною упевненістю: досвід показує, що цього недостатньо. І хоча впевненість дуже бажана, вона може призвести до відсут-ності гнучкості, а закон повинен йти в ногу з обставинами, що змінюються. Тому багато законів формулюються з елементами більш загальної вимоги передбачуваності. Якщо втручання в права відбувається відповідно до закону, особи повинні мати можливість, маючи у своєму розпорядженні знання застосовної правової норми, передбачати, з огляду на їх поведінку, чи будуть порушені їх права»). Такий ризик треба звести до мінімуму, і ступінь його прийнятності має буде залежати як від конкретної справи (справа Корхер проти Австрії), так і від утримування норми й числа й статусу осіб, до яких вони застосовуються (справа «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства).

Вимога достатньої доступності закону означає, що громадянин повинен заздалегідь знати, які норми застосовні до нього (справа Сілвер проти Об’єднаного Королівства). Закон повинен бути досить точним й певним з тим; щоб людина могла вирішити, як йому варто регулювати свою поведінку, щоб уникнути, якщо можливо, порушення своїх прав. Той факт, що статутне положення може бути витлумачене по-різному, необов’язково робить його недостатньо певним (справа Кастелс проти Іспанії). Вимога доступності і точ-ності формулювання є елементами вимоги передбачуваності. Якщо втручання

в права здійснюється згідно з законом, особи повинні мати можливість, знаючи правову норму, передбачати, враховуючи власну поведінку, чи бу-дуть порушені їх права.

3 огляду на вищевказане, слід зазначити, що порядок обмеження кон-ституційних прав осіб, передбачений Кримінально-процесуальним кодексом України у цілому відповідає європейським стандартам щодо якості закону (хоча на недоліки окремих норм КПК Європейський Суд з прав людини звертав свою увагу(справа Волоха проти України)).

На відміну від КПК Закон України «Про оперативно-розшукову діяль-ність», на наш погляд, не відповідає ані критерію доступності та передба-чуваності, ані критерію захисту від свавільного застосування.

Шляхами вирішення цієї проблеми ми вбачаємо наступив:

1. Закон «Про оперативно-розшукову діяльність повинен містити чіткий і вичерпний перелік оперативно-розшукових заходів (як це зробили законодавці всіх країн СНД та Балтії)

2. Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» повинна бути прописана процедура провадження кожного оперативно-розшукового заходу, принаймні: підстави проведения, коло осіб, щодо яких може засто-совуватись захід, порядок відомчого санкціонування та отримання дозволу суду на проведения окремих заходів (зараз порядок отримання дозволу суду регламентований Постановою Кабінету Міністрів від 26.09.2007 p. № 1169), дії, які можуть проводитись в ході окремого оперативно-розшукового заходу, строки проведения заходу, порядок документування, порядок передачі результатів ОРД органам досудового розслідування та суду, випадки та порядок повідомлення особам, чиї конституційні права були обмеженні, про проведения щодо них оперативно-розшукових заходів, підстави та порядок оскарження законності проведения цих заходів.

І.В. ГЛОВЮК

кандидат юридичних наук Національний університет «Одеська юридична академія»

кримінАльно-ПРОиЕСуАльнА ФункціЯ ЗАХисту: трАДЦІЇ тА новАціЇ

У кримінально-процесуальній доктрині поширеним є визначення кримі-нально-процесуальної функції захисту як діяльності, спрямованої на запе-речення обвинувачення, на доказування невинуватості або меншої винува-тості (Т.М. Добровольська, П.С. Елькінд, М.С. Строгович, З.В. Макарова). Також вченими вказується на спрямованість функції захисту і на охо-рону особистих та майнових прав, законних інтересів (Ю.І. Стецовський, Ф.Н. Фаткуллін, 3.3. Зінатуллін, Я-С. Аврах, А.В. Молдован, О.О. Чепурний, С.М. Даровських, М.П. Маланчук, В.О. Попелюшко, О.Г. Шнягін).

Слід зазначити, що, як правило, дослідники по-різному визначають, чи відноситься до функції захисту діяльність із охорони особистих та майнових прав та законних інтересів; чи належить до суб’єктів реалізації цієї функції цивільний відповідач; з якого моменту виникає функція захисту. Однак вище-викладене розуміння цієї функції є найбільш поширеним, але не єдиним.

Так, на думку М.М. Видрі, функцію захисту в кримінальному процесі варто розглядати не в традиційному її розумінні, не як функцію, що протис-тоїть обвинуваченню, а ширше: як функцію, що протидіє неправомірним діям по відношенню до будь-якого учасника процесу і на всіх стадіях судочинства. Її реалізацію не можна розглядати тільки в зв’язку з пред’явленням обвину-вачення, його припиненням, винесенням виправдувального вироку. Завдання захисту полягає в тому, щоб захищати порушені права кожного учасника процесу. Захисту прав потребують не тільки обвинувачені, але і потерпілі від злочину, а також свідки, експерти, поняті і інші особи, права яких були по-рушені [1, с.89]. Із подібним підходом категорично не погоджується В.О. По-пелюшко, зазначаючи, що захист від обвинувачення виникає і здійснюється виключно як «реакція» на нього та діяльність проти цього обвинувачення. Потерпілого та цивільного позивача у вчиненні кримінального правопору-шення не обвинувачують. Отже, їм немає від чого боронитися, а тому немає потреби вступати у відносини протиборства із обвинуваченим [2, с.218].

Як уявляється, М.М. Видря надто розширено трактує поняття кримі-нально-процесуальної функції захисту. Розуміння захисту як діяльності, що протидіє неправомірним діям по відношенню до будь-якого учасника процесу і на всіх стадіях судочинства, має право на існування, але не як сутність кримінально-процесуальної функції захисту, а як розуміння категорії «захист у кримінальному процесі». У межах кримінального процесу у широкому розумінні захист є діяльністю, спрямованою на поновлення порушених прав та свобод, законних інтересів будь-якого суб’єкта процесу. У вузькому ро-зумінні захист є кримінально-процесуальною функцією, яка має чітку цільову спрямованість — протистояти кримінальному переслідуванню.

У зв’язку із новими змінами та доповненнями до КПК щодо захисника свідка виникають сумніви щодо точності використання термінів щодо за-хисту у нормах КПК. Поява такої процесуальної фігури, як захисник свідка, виходячи із етимологічного значення слова «захист», свідчить про захисні повноваження цієї особи щодо свідка. Однак ст. 161 КПК дає перелік осіб, які відносяться до сторін обвинувачення та захисту; і хоча цей перелік наведено щодо стадії судового розгляду, складно заперечувати те, що у стадії досудового розслідування до сторони захисту відносяться: особа, щодо якої порушено кримінальну справу; підозрюваний; обвинувачений; особа, щодо якої ведеться провадження із застосування примусових заходів виховного характеру; особа, щодо якої ведеться провадження із застосування приму-сових заходів медичного характеру; захисник та законний представник цих суб’єктів. Тому складно погодитися із нормативною регламентацією статусу особи, яка надає свідку правову допомогу.

Так, як захисники свідка (виділено мною — І.Г.), запрошені ним для надання правової допомоги під час допиту чи проведення інших слідчих дій за участю свідка, допускаються особи, які відповідають вимогам частин другої і третьої ст. 44 КПК, тобто особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а також близькі родичі обвинуваченого, під-судного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники. Допуск захисника свідка до участі у справі здійснюється у порядку, передбаченому частиною п’ятою ст. 44 КПК.

Однак ці доповнення не враховують ч. 1 ст. 44 КПК — захисником (виділено мною — І.Г.) є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необ-хідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

Крім того, свідок є особою, яка сприяє провадженню у кримінальній справі, а захисник свідка, якщо виходити з буквального тлумачення п. 8 ст. 32 КПК та ст. 44 КПК, є учасником кримінального процесу: таке становище не можна визнати логічним.

Безумовно, як свідок може бути допитана і особа, щодо якої порушено кримінальну справу. І у такому випадку, дійсно, можна стверджувати про початок кримінального переслідування щодо особи та наявність у цієї особи права на захист, оскільки діючий КПК дає підстави виділяти такі форми кримінального переслідування, як порушення кримінальної справи щодо особи (оскільки особа, щодо якої порушено кримінальну справу, не набуває статусу підозрюваного; у Ухвалі Верховного Суду України від 27 грудня 2002 року вказано, що «за своєю правовою природою порушення кримінальної справи є складовою частиною функції кримінального переслідування»), пі-дозра та обвинувачення. Однак нормативне забезпчення прав таких свідків мало б здійснюватися у напрямку надання їм статусу підозрюваних при порушенні щодо них кримінальної справи і відповідного забезпечення реалі-зації права на захист.

У літературі і до прийняття доповнень до КПК від 1 липня 2010 р. вже пропонувалося урегулювати механізм надання свідку правової допо-моги шляхом надання свідку права на запрошення представника (адвоката) (В.М. Трофименко, О.В. Белькова, В.Г. Пожар). У російській юридичній літературі обґрунтовано положення про те, що адвоката, який надає юри-дичну допомогу свідку, слід вважати самостійним учасником кримінального судочинства, який відноситься до групи «інших» учасників [3, с.7]. Крім того, відмічається, що адвокат свідка не може бути визнаний захисником свідка, оскільки свідок не відноситься до сторони захисту, у зв’язку з чим вказується на представницький характер діяльності адвоката свідка [4].

Захист прав свідка шляхом надання йому правової допомоги є необ-хідним, однак ця діяльність із надання свідку правової допомоги — не за-

хист у розумінні кримінально-процесуальної функції захисту, на відміну від, наприклад, діяльності захисника підозрюваного, обвинуваченого. Це захист у широкому розумінні, тобто діяльність, спрямована на поновлення порушених прав та свобод, законних інтересів будь-якого суб’єкта процесу. Однак за-хист прав особи, щодо якої порушено кримінальну справу — це реалізація кримінально-процесуальної функції захисту, оскільки щодо цієї особи здійс-нюється кримінальне переслідування.

Необхідно у КПК диференціювати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу особі, щодо якої порушено кримінальну справу, і яка допитується як свідок, і прирівняти її до захисника підозрюваного, обвину-ваченого, одночасно надавши особі, щодо якої порушено кримінальну справу, статус учасника процесу. Що стосується особи, яка надає правову допомогу свідку (який не є особою, щодо якої порушено кримінальну справу), то її статус повинен бути іншим. Це повинен бути окремий суб’єкт кримінального процесу, який у класифікації суб’єктів займатиме місце, аналогічне свідку — особа, яка сприяє провадженню у кримінальній справі. Цій суб’єкт може бути визначений як представник свідка або особа, яка надає свідку правову допомогу.

Таким чином, функція захисту являє собою напрям діяльності підозрю-ваного, обвинуваченого, їх законного представника, захисника, особи, щодо якої порушено кримінальну справу, особи, щодо якої ведеться провадження із застосування примусових заходів виховного характеру, особи, щодо якої ведеться провадження із застосування примусових заходів медичного характеру, що протистоїть кримінальному переслідуванню. З урахуванням цього розуміння кримінально-процесуальної функції захисту некоректним є вве-дення у КПК такого суб’єкта кримінального процесу, як захисник свідка.

літерАтурА:

1. Выдря М.М. Функция защиты в советском уголовном процессе / М.М. Выдря // Советское государство и право. — 1978. — № 1.

2. Попелюшко В.О. Поняття захисту у кримінальному процесі / В.О. Попелюшко // Попелюшко В.О. Проблеми кримінального процесу та захисту у кримінальній справі / Збірник наукових статей. Укладач Аврамишин С.В. — Острог: Видавництво Національного університету «Ос-трозька академія», 2008.

3. Брежнева М.Ю. Участие адвоката в уголовном судопроизводстве для оказания юридической помощи свидетелю: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.09 — Уголовный процесс; Криминалистика и судебная экспертиза; Оперативно-розыскная деятельность. — М., 2008.

4. Воскобойник И.О. Процессуальный статус адвоката свидетеля // Российское право в Интернете. — 2009. — №05. — Спецвыпуск // Режим доступа: http://www.rpi.msal.ru/prints/200905_42voskoboinik.html

В.В. ГОРСЬКИЙ

кандидат юридичних наук Воронезський державний університет

тАктикА вЗАЄмоДіЇ АДвокАтА-

ПреДстАвникА ПотерПілого

іЗ ДоруЧеноЮ особоЮ

у кримінАльному суДоЧинстві

Особливості взаємин адвоката-представника з потерпілим пов’язані здебільшого з двома тактико-етичними проблемами: а) проблема узгодже-ності позицій потерпілого та його представника, б) проблема відмови адвоката від представництва потерпілого.

Так, взаємини адвоката з потерпілим повинні виключати будь-які проти-річчя, які виникають між ними в процесі. Тому адвокат мае право заявляти клопотання і здійснювати різні дії тільки в тому випадку, якщо з ними згоден потерпілий. На цій позиції стоїть і законодавець.

У пункті 3 частини 4 статті 6 федерального закону «Про адвокатську діяльність І адвокатуру в Російській Федерації» зазначено, що адвокат не мае права займати у справі позицію всупереч волі дорученої особи, за ви-нятком випадків, коли адвокат переконаний у наявності самообмови дору-ченої особи. Схожа норма міститься І в п. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу професійної етики адвоката, згідно з якою адвокат не мае права займати позицію і діяти всупереч волі за винятком випадків, коли адвокат-захисник переконаний у наявності самообмови свого підзахисного. На наш погляд, у цих нормах містяться деякі прогалини. По-перше, обмовити себе може не тільки об-винувачений (підозрюваний), а й інші учасники як в кримінальному, так І в цивільному, арбітражному та інших процесах. Тому правило, містяться в ФЗ «Про адвокатську діяльність І адвокатуру в Російській Федерації», є більш повним, оскільки стосується взаємовідносин адвоката і його до-рученої особи взагалі, а не тільки захисника і обвинуваченого. По-друге, адвокат не повинен, на нашу думку, займати позицію всупереч волі своєї дорученої особи також за винятком ще одного випадку: якщо вона засно-вана на свідомо помилковому доносі. Взагалі проблеми допустимості по-милкового доносу як засобу захисту або такої ж поведінки потерпілого дуже дискусійні. Однак хотілося б звернути увагу, що ст. 306 КК РФ не містить будь-яких винятків у переліку суб’єктів даного злочину. Ми вважаемо, що використання свідомо помилкового доносу е неприпустимий засіб представництва. Пропоноване нами формулювання норми закону про адвокатську діяльність повинна розглядатися не як обов’язок адвоката-представника потерпілого, а як його право (певна гарантія), яке мае застосо-вуватись лише у виняткових випадках, коли діяльність потерпілого є явно злочинною.

Це буде повною мірою відповідати нормам закону та професійної етики адвоката. Тому в п. 3 ч. 4 ст. 6 федерального закону «Про адвокатську діяль-ність і адвокатуру в Російській Федерації» необхідно внести наступні зміни: адвокат не має права займати у справі позицію і діяти всупереч волі дору-ченої особи, за винятком випадків, коли адвокат переконаний у наявності самообмови дорученої особи або коли адвокат переконаний в наявності з його боку свідомо помилкового доносу.

Подібне правило слід було б закріпити також у п. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу професійної етики адвоката.

Далі необхідно зупинитися на другому дискусійному питанні: чи вправі адвокат відмовитися від представництва потерпілого? У науці з цього приводу висловлювалися різні думки. Л.Д. Кокорєв вважав, що «адвокат не має права припиняти представництво, бо тільки потерпілий може відмовитися від його послуг, якщо він не згоден з позицією адвоката або з інших причин» [3, 21].

Проте в подальших своїх роботах Л.Д. Кокорєв наводить ряд винятків, коли адвокат повинен відмовитися від захисту інтересів зазначених осіб. Так, у випадку «якщо адвокат, прийнявши доручення і ознайомившись зі справою, виявить, що особа невірно визнана потерпілим, то ... він повинен відмовитися від участі в процесі як представник особи, помилково визнаної потерпілим» [2, 15-16].

На нашу думку, відмова адвоката від участі у справі в якості представ-ника потерпілого у цій ситуації можлива тільки за умови, якщо він зможе переконати в наявності допущеної помилки самого потерпілого, але якщо останній буде впевнений, що йому злочином заподіяно шкоду, і таку ж по-зицію займає слідчий або суд, то адвокат не має права відмовитися від пред-ставництва своєї дорученої особи. На думку Л.Д. Кокорева, адвокат може також відмовитися від прийняття доручення бути представником потерпілого в кримінальному процесі, якщо наміри потерпілого не відповідають закону, моральним принципам, якщо його вимоги обумовлені лише жагою помсти і т.д. [4, 180]. Далі автор наводить такий приклад: «Якщо в ході судового розгляду адвокат дійшов висновку, що провина підсудного не доведена, а потерпілий наполягає на визнанні його винним, то він не може всупереч матеріалами справи, на переконання про невинність підсудного підтримувати позицію потерпілого» [4 , 180]. Подібну ж позицію займає О.Я. Баєв, який вважає, що «все ж таки етика діяльності адвоката, незважаючи на її спря-мованість, в даному випадку на повне представлення інтересів потерпілого ... вимагає від останнього відмовитися від підтримання обвинувачення особи, у винності якої у вчиненні цього злочину він не переконаний» [1 , 310].

На наш погляд, така позиція є неоднозначною. Так, наприклад, тільки потерпілому може бути достовірно відомі будь-які обставини, що свідчать про винність обвинуваченого, які не підтверджуються більше ніякими дока-зами, проте він продовжує вимагати про застосування до обвинуваченого (підсудного) заходів кримінальної відповідальності. У зв’язку з чим, виходить

так, що йому ніхто не вірить, навіть його адвокат. Тому навряд чи відмова представника потерпілого від виконання своїх обов’язків тут може бути визнана правомірною.

Звичайно, адвокат-представник потерпілого, як і захисник щодо обви-нуваченого (підозрюваного), зобов’язаний захищати лише законні інтереси потерпілого. У силу ч. 1 ст. 10 Кодексу професійної етики адвоката «закон і моральність у професії адвоката вищі за волю дорученої особи. Ніякі поба-жання, прохання чи вказівки дорученої особи, спрямовані на недотримання закону або порушення правил, передбачених цим Кодексом, не можуть бути виконані адвокатом». Тому для вирішення конфліктних ситуацій, які можуть виникнути між потерпілим та його представником (адвокатом), останній повинен намагатися продовжити забезпечення інтересів своєї друченої особи тими засобами (способами), які можливо застосувати в обстановці, що скла-лася. Адвокат-представник в таких випадках повинен роз’яснити дорученій особі, що вимоги останнього не відповідають закону і моральним засадам діяльності адвоката, і що обрані ним (адвокатом) способи і засоби найбільш прийняті для захисту його прав і законних інтересів, і якщо потерпілий не згоден з вибраною тактичної лінією представництва, то у нього є право відмовитися від послуг адвоката.

Однак Л.Д. Кокорєв пише, що «адвокат-захисник обвинуваченого не вправі відмовитися від прийнятої захисту; інша справа адвокат-представник потерпілого, у нього таке право є. Слід визнати, що і та і інша ситуація морально виправдана. Обвинувачений, безсумнівно, повинен мати особливі га-рантії захисту від обвинувачення »[4, 180]. З такою думкою, як ми думаємо, в даний час погодитися не можна. У обвинувачуваного немає і не може бути привілеїв по відношенню до потерпілого у даному питанні. Зворотне буде суперечити основному принципу кримінального судочинства змагальності та рівноправності сторін.

Таким чином, відмову адвоката від представництва потерпілого у кримі-нальному процесі не можна визнати морально виправданою, а тим більше, відповідною закону. Оскільки згідно з п. 6 ч. 4 ст. 6 федерального закону «Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації» адвокат не має права відмовитися від прийнятого на себе захисту. Категорію «захисту», яка використовується в цієї нормі, слід тлумачити більш широко. Під захистом, на наш погляд, тут розуміється не захист як кримінально-процесуальна фун-кція, а захист прав і законних інтересів будь-яких осіб. Законодавець, як ми сподіваємося, навмисно не став уточнювати конкретний статус особи (підозрюваного, обвинуваченого), від захисту якого адвокат не має права відмовитися, як це зроблено у ч. 7 ст. 49 КПК РФ. Отже, в силу даної норми адвокат не має права відмовитися від захисту прав і законних інтересів потер-пілого. Але для усунення неточностей у тлумаченні категорії «захисту», що вживається в цій нормі, доцільно було б викласти цей пункт у такій редакції: адвокат не має права відмовитися від представництва прав та законних інтересів своєї дорученої особи.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Баев М.О. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Прокурорская тактика. Адвокатская тактика: Научно-практическое пособие / М.О. Баев, О.Я. Баев. — М.: Издательство Экзамен, 2005. — 320 с.

2. Кокорев Л.Д. Адвокат-представитель потерпевшего в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев, Г.Д. Побегайло. — Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1969. — 88 с.

3. Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1964. — 138 с.

4. Кокорев Л.Д. Этика уголовного процесса: Учеб. пособие / Л.Д. Кокорев, Д.П. Котов. — Воронеж : Изд-во ВГУ, 1993. — 221 с.

М.В. ГОРСЬКИЙ

кандидат юридичних наук Воронезький державний університет

ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВСТАНОВЛЕННЯ

ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ УЧАСТЬ

У КРИМИНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ:

ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕНИЯ, СТРУКТУРА

Одним з ключових положень правового інституту відводів є норма, за-кріплена в ч. 2 ст. 62 КПК РФ про те, що у випадку, якщо особи, зазна-чені у частині першій цієї статті, не усунулися від участі у провадженні по кримінальній справі, відвід їм може бути заявлений підозрюваним, обви-нуваченим, його законним представником, захисником, а також державним обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками. З одного боку, закон закріпив право певних учасників кримінального судочинства заявити відвід, а з іншого боку — ні в ст. 62 КПК РФ, ні в будь-якій іншої статті не зазначено, як дані учасники можуть реалізувати своє право. Іншими словами в законі не зазначено, яким чином можна встановлювати обставини, що виключають участь у кримінальному судочинстві.

Для того, щоб норма, що встановлює право заявити відвід, почала «пра-цювати» потрібна наявність спеціального додаткового правового засобу — механізму реалізації цієї норми. Правовий механізм встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, є складовою частиною загального механізму правового регулювання відводів професійних учасників кримінального процесу і тому має спільні з ним риси [1].

Виходячи з вищезазначеного, під правовим механізмом встановлення об-ставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, слід розуміти

систему правових засобів (юридичних норм, правовідносин, актів та ін), за допомогою яких з’ясовуються (встановлюються) обставини, що виключають участь у кримінальному судочинстві .

На нашу думку, у правовому механізмі встановлення обставин можна виділити три основні елементи:

1) самі обставини, що виключають участь (тобто нормативна база);

2) засоби (способи) встановлення даних обставин (які залежать від прав і обов’язків учасників, що володіють правом заявити відвід);

3) акти реалізації наданих правовідносин, що полягають в ухваленні рішення заявляти або не заявляти відвід.

Зазначені елементи знаходяться в дуже тісному взаємозв’язку. Особли-вості обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, зумо-влюють вибір способу їх встановлення. На основі отриманої інформації в процесі встановлення (тобто другого елементу механізму) обставин учасники кримінального процесу приймають рішення заявляти або не заявляти відвід. У свою чергу рішення про заяву відведення приводить в дію наступну під-систему загального механізму правового регулювання відводів — процедуру розгляду заявленого відводу.

Головною особливостю самих криміналістичних способів є та обставина, що прямо не передбачена ні в кримінально-процесуальному, ні в іншому законодавстві. Але в той же час, тільки завдяки цьому елементу учасники кримінального судочинства можуть реалізувати своє право заявити відвід, закріплене в ч. 2 ст. 62 КПК РФ. Відсутність прямих вказівок у законі на способи встановлення обставин для відводу, з одного боку, створює склад-ності для учасників кримінального процесу в реалізації названого права, але з іншого боку, жорстка регламентація даного питання може також обмежу-вати реалізацію права заявляти відвід, оскільки учасник процесу, заявляючи відвід, не завжди може вказати джерело своєї інформації. Він просто може знати, що, наприклад, суддя є родичем державного обвинувача.

Процес встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, можна порівняти з доведенням. Оскільки «доведення — це вста-новлення фактів, обставин, що мають значення для вирішення кримінальної справи» [2, 295]. «Доведення є з’ясуванням зв’язків між даним явищем, фактом і обгрунтованням його іншими фактами, явищами» [3, 21]. У цьому значенні поняття доказування рівнозначно, тотожне поняттю дослідження. Процес доказування також має свої способи, засоби встановлення істини — засоби доказування (докази).

І доведення, і процес встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, мають свій предмет, тобто сукупність, під-лягають встановленню обставин, які закріплені в ст.ст. 73, 61 КПК РФ. У кожного з цих двох правових явищ є свої суб’єкти, яких закон наділив певними повноваженнями.

Відмінність же процесу встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, від доказування полягає в тому, що для

останнього законом встановлені конкретні засоби доказування. Найменше відхилення від закріплених правил може спричинити визнання отриманої до-казової інформації неприпустимою. Наприклад, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 75 КПК РФ показання свідка, який не може вказати джерело своєї поінформованості, відносяться до неприпустимих доказів. Що ж стосується заяви відводу, то КПК РФ встановлює, що клопотання має бути мотивованим, але ніде не йдеться, що в ньому має бути вказане саме джерело інформації. І це зро-зуміло, тому що при вирішенні заявленого відводу перевіряється наявність самих обставин, що виключають участь у конкретній справі, тобто юридичних фактів, які продовжують існувати і тим самим впливати на об’єктивність і неупередженість даного професійного учасника кримінального судочинства. І посадова особа, що володіє повноваженням щодо вирішення заявленого відводу, використовує свої кошти з перевірки даної інформації. Докази можна сфальсифікувати (наприклад, підкласти знаряддя злочину, підробити підписи на протоколах слідчих дій і т.д.), оскільки вони відображають події минулого. Тому для них законом і встановлені такі серйозні вимоги, порядок одержання, закріплення, подання, перевірки, оцінки тощо.

Якщо ж помилковою (невідповідною дійсності) є інформація про обста-вини, що виключають участь, то все це може розкритися в процесі вирі-шення заявленого відводу і для цього не потрібно встановлювати серйозні процесуальні вимоги до джерел інформації.

У процесі встановлення обставин, що виключають участь у криміналь-ному судочинстві, і відповідно, заяви відводів, суб’єкти, які мають це право, стикаються з інформацією про професійних учасників кримінального про-цесу. Тому необхідно пам’ятати, що відповідно до Конституції РФ кожен гро-мадянин має право на таємницю особистого життя, а інформація подібного роду охороняється федеральним законодавством. Так, ст. 23 Конституції РФ встановлює, що кожен має право на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, захист своєї честі і доброго імені. Кожен має право на таємницю листування, поштових, телеграфних та інших пові-домлень. Обмеження цього права допускається лише на підставі судового рішення.

літерАтурА:

1. Горский М.В. Механизм правового регулирования отводов участников уголовного судопроизводства (процессуальное и криминалистическое исследование): автореф. дис. … канд. юрид. наук. Воронеж, 2009. — 24 с.

2. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. М., 1968. Т.1. — 470 с.

3. Белкин А.Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве / А. Р. Белкин. М.: Норма, 2005. — 527 с.

Н.А. ГРЕШНОВА

ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права»

АктуАльнЫе ПроблемЫ осуЩествлениЯ ЭкстрАДи омИи в россиЙском уголовНО суДоПроиЗвоДстве

На современном этапе вопрос создания системы международной безопасности находится в органичной связи с совершенствованием механизма сотрудничества государств по уголовно-правовым вопросам. И объединение усилий мирового сообщества в борьбе с международной преступностью может считаться одним из приоритетных направлений международного взаимодействия. Сейчас международная практика свидетельствует, что действенным правовым инструментом, используемым в борьбе с преступностью, является институт выдачи (экстрадиции), обеспечивающий неотвратимость ответственности и наказания правонарушителей. Не случайно в рамках «Глобальной контртеррористической стратегии Организации Объединенных Наций», принятой резолюцией 60/288 Генеральной Ассамблеи ООН от 8 сентября 2006 г. экстрадиция рассматривается как один из центральных элементов механизма сотрудничества государств по уголовно-правовым вопросам.

Итак, экстрадиция — это согласованный между заинтересованными государствами на основе норм международного права акт правовой помощи, заключающийся в передаче физического лица, совершившего преступление международного характера, другому государству в целях привлечения его к уголовной ответственности или для приведения в исполнение вступающего в силу приговора в отношении данного лица.

Но даже несмотря на согласие большинства ученых и практиков о необходимости существования данного института, он является одним из наиболее дискуссионных вопросов. Например, ряд исследователей предлагают рассматривать выдачу в качестве отдельного института международного уголовного права, объединяющего в себе материальные и процессуальные нормы. В связи с этим международное право переносит разрешение многих вопросов экстрадиции в сферу права национального. Таким образом, выдача не может рассматриваться только лишь как международно-правовой институт.

Согласно другой позиции вопросы экстрадиции находятся сугубо в административно-политической плоскости, поскольку часто решение об экстрадиции принимает не суд, а правительство или какой-либо специализированный его орган. При этом решение о выдаче остается за политиками, тогда как судебные инстанции ограничиваются проверкой законности самого запроса. Исходя из этого, экстрадицию следовало бы считать институтом административного или государственного права.

Один из наиболее популярных подходов к характеристике выдачи в качестве правового института заключается в рассмотрении экстрадиции исключительно как области процессуального права. Так, В.М. Волженкина утверждает, что « ... содержанием выдачи как процессуальной деятельности является совокупность общих и специально созданных уголовно-процессуальных процедур. Даже если признать выдачу институтом уголовного права, ее реализация требует производства процессуальных действий и регламентации взаимодействия с другими странами, что относится только к уголовному процессу». Дополнительным аргументом Данной позиции могло бы послужить и то обстоятельство, что в национальном праве наибольшее количество посвященных экстрадиции норм сосредоточено именно в уголовно-процессуальном законодательстве, а точнее, в главе 54 (ст. 460-468) УПК РФ.

Но с какой бы позиции ни рассматривалась выдача, для нее всегда будут характерны основные признаки (черты), установленные уголовно-процессуальной наукой в ходе изучения этого института:

— распространенность только на физических лиц, подозреваемых, обвиняемых или осужденных в совершении преступления;

— комплексность, связанная с нахождением экстрадиции в поле действия двух самостоятельных систем международного и внутригосударственного права;

— применяемость в целях уголовного преследования лиц, предполагаемо совершивших преступление, или исполнения назначенного судом наказания;

— зависимость установления и реализации от степени признания конкретными государствами как главными субъектами международного права приемлемыми для себя тех или иных возможностей экстрадиции в совместной борьбе с международными и национальными преступлениями.

Вместе с тем практическое решение данной проблемы осложняется тем, что не решен вопрос о выдаче запрашиваемой стороной лица, преследуемого по законам запрашивающей стороны за соответствующее преступление при отягчающих (квалифицирующих) обстоятельствах, тогда как в УК РФ в том же составе такие отягчающие (квалифицирующие) обстоятельства отсутствуют, и следовательно, при отсутствии других отягчающих обстоятельств соответствующее преступление квалифицируется как совершенное без этих обстоятельств. Можно констатировать наличие определенного пробела на этот счет, который, однако, может быть преодолен путем последовательного толкования ряда норм как российского законодательства, так и международно-правовых актов об экстрадиции.

Так, в соответствии с ч. 1 ст. 462 УПК РФ может быть выдан иностранному государству иностранный гражданин или лицо без гражданства для уголовного преследования или исполнения приговора за деяния, которые являются уголовно наказуемыми не только по законам иностранного государства, но и по УК РФ. Рассмотрим конкретную возможную ситуацию.

И по УК РФ, и по УК Респ. Казахстан уголовно наказуемой является кража чужого имущества. Допустим, из Казахстана поступает запрос о выдаче лица, обвиняемого в краже, совершенной неоднократно, т.е. в краже при отягчающих обстоятельствах (наказание — до 6 лет лишения свободы). Однако в УК РФ такое отягчающее обстоятельство кражи отсутствует, и, следовательно, по УК РФ такая кража при отсутствии других отягчающих обстоятельств должна квалифицироваться как кража без отягчающих обстоятельств. В соответствии со ст. 8 УК РФ основанием уголовной ответственности является совершение деяния, содержащего все признаки состава преступления, предусмотренного УК. Следовательно, по УК РФ нет оснований для привлечения лица к уголовной ответственности за кражу, совершенную неоднократно. Лицо может быть привлечено лишь за кражу без отягчающих обстоятельств и соответственно лицо не может быть выдано за кражу совершенную неоднократно.

Также анализ положений УПК РФ, соответствующих международных договоров РФ выявляет необходимость разработки положений в сфере разрешения коллизии запросов об экстрадиции, поступивших от нескольких иностранных государств. Так, некоторые исследователи предлагают выделить п.7 ст. 462 УПК РФ в отдельную ст. 462-1 УПК РФ «Правила определения приоритета в удовлетворении запросов о выдаче одного и того же лица, поступивших от нескольких иностранных государств», в которой необходимо наряду с общими положениями предусмотреть правило о том, что предпочтение в выдаче следует отдавать тому государству, с которым у России имеется соответствующий международный договор, при наличии международных договоров о выдаче, заключенных со всеми иностранными государствами, направившими запросы о выдаче, а также в отсутствии соответствующих договоров, если выдача осуществляется на основе взаимности, предпочтение в выдаче должно определяться в соответствии с порядком, учитывающим ряд обстоятельств, а именно: место совершения преступления, его тяжесть, время направления запроса о выдаче, гражданство, постоянное место жительства лица. При этом Генеральный прокурор РФ или его заместитель обязан сообщать заинтересованным запрашивающим государствам о принятом решении с изложением его мотивов и в сроки, определенные международным договором.

В заключение следует назвать несколько основополагающих принципов, разработка которых в сфере экстрадиции еще не закончена, но, по крайней мере, они принимаются международным научным сообществом. Это:

а) последовательное соблюдение прав человека в соглашениях об экстрадиции, соответствие их пактам о правах человека;

б) инкорпорирование во внутреннее законодательство основных прав человека, предусмотренных в международных конвенциях и соглашениях об экстрадиции;

в) осторожное отношение к экстрадиции в случаях возможности применения смертной казни, учитывая в целом отрицательное отношение к этой мере наказания;

г) строгое соблюдение в соглашениях об экстрадиции и практике ее применения так называемых минимальных правил обращения с заключенными, рекомендованных ООН;

д) исключение экстрадиции в страны, где применяются пытки или допускается жестокое обращение с осужденными, а также где существует дискриминация по расовым, религиозным или иным основаниям;

е) поощрение экстрадиции в страны, где руководствуются принципами гуманизма, в том числе в отношении лиц, совершивших преступления.

Подводя итоги рассмотрению проблемы выдачи преступников, следует подчеркнуть, что международное уголовное право как комплексная отрасль права без этого института существовать не может. Применение его не только к международным, но и к другим преступлениям говорит о том, что в развитии международного уголовного права наступил новый этап. Он связан с тем, что границы между преступлениями международными, международного характера и многими видами общеуголовной преступности становятся все более прозрачными. В то же время этот процесс не может быть оценен как поглощение международным уголовным правом внутреннего права государств, или наоборот. Различия всегда останутся. Но учитывать процессы, происходящие в мире, необходимо. Задача этих отраслей — борьба с преступностью, только разными видами и разными способами, направленными на защиту от преступных посягательств, как всего международного сообщества, так и каждого человека.

СО. ГРИНЕНКО

кандидат юридичних наук

Інститут підготовки юридичних кадрів для СБУ

Національної юридичної академії України 'ш. Я. Мудрого

ЩОДО ПИТАНИЯ ПРО ПРАВОМІРНІСТЬ

ПРОВЕДЕНИЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДII

СПІВРОБІТНИКАМИ ОРГАНІВ ДІЗНАННЯ

Незважаючи на майже п’ятдесятирічне функціонування КПК України, у практичній діяльності суб’єктів кримінального судочинства нерідко трап-ляються випадки неоднакового тлумачення і застосування його норм, іноді навіть тих, зміст яких на перший погляд здається очевидним і однозначним. Зокрема актуальним є питання про правомірність проведення огляду місця події співробітниками органів дізнання.

Стаття 190 КПК України, яка регламентує підстави та порядок проведення огляду, вказує, що з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, пред-

метів та документів. Про результати огляду слідчий складає протокол. З метою негайної фіксації обстановки та слідів злочину нерідким є проведення огляду місця події оперативними працівниками — співробітниками органів дізнання одразу після фізичного захоплення злочинців та припинення їх зло-чинної діяльності. Проблемна ситуація знаходить прояв у тому, що органи прокуратури іноді відмовляють у порушенні кримінальних справ, де огляди місця події проводилися оперативними співробітниками, або скасовують постанови про їх порушення, мотивуючи таке рішення тим, що у ст. 190 КПК України мова йде лише про слідчого. Такі випадки непоодинокі у практиці підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, наприклад у справах про контрабанду.

На наш погляд, питання про правомірність проведення слідчих дій спів-робітниками органів дізнання значною мірою пов’язане з недоліками юри-дичної техніки. Наприклад, ст. 121 КПК України містить припис про не-допустимість розголошення даних досудового слідства. До числа осіб, які уповноважені дати дозвіл на їх оголошення, віднесені лише слідчий і прокурор. У випадку буквального тлумачення даної статті вимога про нерозго-лошення даних розслідування на діяльність органів дізнання і відповідний етап судочинства не поширюється. Такий висновок суперечить духу і логіці кримінально-процесуального закону, а також вступає у колізію з іншим за-конодавчим актом — статтею 387 КК України, яка встановлює відповідаль-ність як за розголошення даних досудового слідства, так і дізнання.

Слід зазначити, що подібних прикладів чинний КПК України містить чимало. Так, буквальне тлумачення статей 128, 1281, 129, 130, 151, 161, 166, 167, 168, 172, 174, 175, 176, 177, 179, 183, 184, 185, 187, 1871, 193, 199, 206, 209 може привести до висновку, що орган дізнання не вправі не лише проводити огляд місця події, а й залучати до проведення слідчих дій перекладача та спеціаліста, проводити допит свідка, потерпілого, експерта, очну ставку, пред’явлення осіб і предметів для впізнання, обшук і виїмку, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку, освідування, відтворення обстановки і обставин події, призначати експертизи та одержувати зразки для експертного дослідження, зупиняти дізнання у разі невстановлення особи, яка вчинила злочин, і відновлювати його, не зобов’язаний повідомляти про взяття підозрюваного під варту, розглядати і вирішувати клопотання, на органи дізнання не поширюються положення статей 130 «Постанова слідчого і прокурора», 185 «Нерозголошення об-ставин особистого життя обшукуваних».

Такий підхід практично унеможливлює здійснення досудового розсліду-вання у формі дізнання, що суперечить природі і призначенню цього інституту у кримінальному процесі України, а також суперечить положенням статей 4 та 22 КПК України. Відповідно до принципу публічності кримінального процесу, який, зокрема, знаходить прояв у ст. 4 КПК, та принципу всебіч-ного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи (ст. 22 КПК) орган дізнання і особа, яка провадить дізнання, виявивши ознаки злочину,

зобов’язані у межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до притягнення їх до відповідальності. Суб’єкти, що ведуть процес (до них, крім слідчого, прокурора та судді (суду), відноситься орган дізнання і особа, яка провадить дізнання), в силу свого посадового становища зобов’язані всебічно, повно і об’єктивно досліджувати обставини справи, проявляти ініціативу у здійсненні всіх передбачених законом заходів, необхідних для цього. Таким чином, оперативні працівники — співробітники органу дізнання, виявивши ознаки злочину, не лише вправі, але й зобов’язані у межах своєї компетенції вжити всіх можливих заходів, у тому числі провести слідчі дії, до числа яких належить і огляд місця події, для забезпечення встановлення обставин злочину.

Норми, які регламентують провадження слідчих дій, містяться у роз-ділі другому КПК України, котрий регламентує діяльність на стадії пору-шення кримінальної справи та досудового розслідування (яке здійснюється у формах дізнання і досудового слідства). Системний аналіз норм КПК України свідчить, що порядок проведения слідчих дій, закріплений у цьому ж розділі, є единим для всіх суб’єктів досудового розслідування. Тому термін «слідчий» у статтях, які встановлюють порядок провадження окремих слідчих дій, підлягає поширювальному тлумаченню, і позначає особу, яка проводить слідчу дію — це співробітник органу дізнання, слідчий, а також прокурор (у порядку п. 5 ч.І ст. 227 КПК України). Отже, підстави І порядок проведения огляду місця події слід розглядати як загальні для всіх суб’єктів, на яких покладено обов’язок всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи: прокурора, слідчого І особи, яка провадить дізнання.

При розробці нового кримінально-процесуального кодексу з метою попе-редження подібних різночитань необхідно врахувати описану вище проблему І передбачити загальну норму, у якій закріпити вичерпний перелік осіб, уповноважених на проведения слідчих дій. Відповідні зміни доцільно внести і у чинний КПК України.

А.Б. ГРИНИШИН

Львівський національний університет імені Івана Франка

сПіввіДноШеннЯ вироку суДу

тА верДикту колегіЇ ПрисЯЖниХ

ЗАсіДАтелів

Важливим етапом діяльності суду присяжних є винесення вердикту. Вердикт (франц. verdict — вирок, від латинського vere dictum, буквально означав «вірно, правильно сказане») по суті є узагальненим висновком журі присяжних щодо постановлених перед ними запитань. В українському зако-

нодавстві термін «вердикт» ще не використовується. Він лише неправомірно вживається у публіцистиці як синонім вироку суду. На підставі проведеного аналізу законодавства та практики діяльності суду присяжних за кордоном та теоретичних основ його побудови можемо вивести ряд характерних процедур, пов’язаних із винесенням вердикту присяжними засідателями та з’ясувати його співвідношення із вироком суду. На підставі цього можна сформувати норми, які будуть адекватні українському правосуддю у кримі-нальних справах за участю присяжних засідателів.

Судовий процес за участю присяжних засідателів відрізняється від зви-чайного судового процесу за етапами його проходження. Після закінчення першої частини судового слідства у суді присяжних — дослідження до-казів за участю присяжних засідателів, розпочинається найважливіший етап судового розгляду кримінальної справи за участю присяжних засідателів — формулювання та постановка запитань, на які повинна дати відповідь колегія (лава) присяжних засідателів. Після проведення таємної наради при-сяжні засідателі повинні однозначно відповісти на поставленні перед ними запитання: «так» чи «ні». Письмові відповіді присяжних на ці питання (за-лежно від їх формулювання у законодавствах різних держав) називаються вердиктом присяжних засідателів і кладуться в основу вироку суду, який пізніше виноситься головуючим суддею одноособово.

Окрім стадії прийняття присяжними вердикту ще доцільно виділяти таку окрему самостійну специфічна частину судового розгляду як обговорення на-слідків вердикту присяжних. Цей етап правосуддя доцільно було б поділити ще на кілька частин: підготовча частина, судове слідство, дебати сторін, останнє слово підсудного, винесення вироку та призначення покарання.

Винесення професійним суддею вироку — це, зазвичай, вирішальний момент всієї процесуальної діяльності суду першої інстанції. У ньому вирі-шується кримінальна справа по суті, остаточно дається відповідь на питання про винуватість підсудного у вчиненні злочину, призначається вид та розмір покарання. За своєю природою вирок суду є підсумком діяльності суб’єктів процесу (його сторін) у рамках кримінального правосуддя, направленої на досягнення певного результату.

Варто звернути увагу на те, що роль професійного судді на етапі вине-сення вироку у суді присяжних повинна, з огляду на визначальні ознаки суду присяжних, відрізнятись від повноважень головуючого судді при розгляді справ у порядку загального правосуддя чи за участю народних засідателів, де судді практичного одноголосно приймають рішення у справі, а засіда-телі, переважно, мовчки погоджуються із думкою професійного судді. Таки чином, значення та суть самого вироку у суді присяжних багато у чому змінюється.

Вердикт колегії присяжних засідателів, будучи волевиявленням неза-лежних і непрофесійних суддів, є обов’язковим як для сторін у справі, так і для головуючого судді. Це одно із фундаментальних положень суду присяжних засідателів. Суддя зобов’язаний прийняти своє рішення (вирок

суду) на підставі винесеного присяжними вердикту без будь-яких змін щодо юридичної кваліфікації дій підсудного. Він зобов’язаний застосувати кримі-нальний закон до обставин справи так, як вони були встановлені колегією присяжних засідателів. Таким чином, вердикт присяжних засідателів має значення істинного та беззаперечного акту правосуддя, а суддя зобов’язаний на його підставі прийняти своє рішення у справі без жодних змін.

На підставі аналізу кримінально-процесуальне законодавство багатьох країн, у тому числі і Російської Федерації, та проекту КПК України стає очевидним той факт, що істинність та беззаперечність (в першу чергу обви-нувального вердикту) є досить відносною. Поряд із загальним правилом про обов’язковість вердикту для головуючого судді під час ухвалення вироку у справі, суддя не обмежений у вирішенні інших юридичних питань, зокрема він наділений такими повноваженнями: судді належить право попередньої перевірки вердикту присяжних засідателів до його проголошення (у випадку визнання його неясним чи суперечливим, суддя зобов’язує присяжних внести до нього поправки); обвинувальний вердикт присяжних засідателів не переш-коджає головуючому судді винести виправдувальний вирок, якщо він визнає відсутність у діянні підсудного складу злочину; якщо колегією присяжних за-сідателів винесено обвинувальний вердикт, а головуючий суддя вважає, що у справі є достатні дані, для ухвалення виправдувального вироку (не встанов-лено подію злочину, чи не доведена участь підсудного у вчиненні злочину), то він виносить постанову про розпуск колегії присяжних і передачу справи на новий розгляд в іншому складі суду із стадії попереднього розгляду справи. Вказані положення, на наш погляд, є цілком об’єктивними та виправданими, цілком відповідають суті та визначальним ознакам судочинства за участю лави присяжних засідателів. Право судді на розпуск колегії присяжних, яка винесла обвинувальний вердикт — особлива гарантія попередження ви-падків засудження невинних осіб. На нашу думку, це є одним із необхідних механізмів для усунення негативних моментів, пов’язаних з розмежуванням колегії присяжних засідателів (непрофесійних суддів) і професійного судді.

Світова практика не знає надання головуючому у справі судді права розпускати колегію присяжних засідателів і направляти справу на розгляд нового суду з участю нової лави присяжних у випадку його незгоди із винесеним виправдувальним вердиктом. У перші роки діяльності суду при-сяжних у Російській Федерації формувались пропозиції про необхідність надати судді можливість відхиляти і виправдувальний вердикт присяжних засідателів у випадку незгоди із ним. На наш погляд, такі пропозиції навряд чи можуть бути прийнятими, адже існування можливості неприйняття голо-вуючим суддею виправдувального вердикту присяжних засідателів нівелює саму основу суду присяжних. Це дискредитує суд присяжних засідателів як гаранта прав особи від необґрунтованих репресій збоку державних органів. В умовах досить стійких традицій обвинувального ухилу у кримінальному правосудді, у тому числі і в Україні, може виникнути реальна небезпека здійснення тиску на суддів з метою засудження обвинуваченого.

100

В цілому, можна зробити висновок про те, що структура і форма вироку суду присяжних не відрізняються від структури і форми вироку, ухваленого в рамках загального судового процесу, за винятком кількох особливостей. Перша особливість полягає в тому, що у вступній частині такого вироку суддя не вказує прізвища присяжних, у рамках інших форм правосуддя — вказуються прізвища всіх суб’єктів судового процесу. Друга особливість характеризується тим, що в описовій частині вироку мотивування здійс-нюється шляхом посилання на вердикт присяжних. Якщо присяжні винесли вочевидь неправильний вердикт, то суддя не може вирішити справу інакше, але має право розпустити колегію присяжних і направити справу на новий розгляд в іншому складі суду зі стадії попереднього розгляду справи. Таку практику слід врахувати законодавцю при прийнятті нового Кримінально-процесуального кодексу України.

Призначаючи покарання, головуючий у суді присяжних повинен ке-руватись загальними правилами призначення покарання, які встановлені кримінальним законом. Разом з тим суддя є обмежений рішенням колегії присяжних, якщо вони визнали, що підсудний заслуговує на «полегкість чи особливу полегкість» (згідно проекту КПК України). У цьому випадку правила призначення покарання відносяться до предмету науки криміналь-ного права. Поза рамками вердикту присяжних засідателів суддя призначає покарання самостійно. У ст.469 проекту КПК України вказані правила виз-начення головуючим суддею покарання у випадку визнання присяжними засідателями підсудного таким, що заслуговує на полегкість чи на особливу полегкість.

З огляду на викладене, можна сформулювати наступне визначення вердикту суду присяжних засідателів — це відокремлене за часом і місцем від вироку суду самостійне рішення колегії присяжних засідателів, яке передує суддівському рішенні, і прийняте в суді першої інстанції з питань доведеності фактів та встановлення на їх основі винуватості чи невинуватості підсуд-ного, яке зумовлює вид покарання за вчинене та його розмір, а також хід і напрямок подальшого розгляду кожної конкретної кримінальної справи до винесення вироку судді. Можна стверджувати, що вердикт є визначальним та базовим рішенням у судовому процесі за участю присяжних засідателів. Вирок же суду присяжних засідателів — це акт правосуддя, що за своїм характером є рішенням, яке зумовлене характером та змістом вердикту колегії присяжних.

Вердикт присяжних засідателів та вирок суду, постановлений головуючим суддею, після проголошення вердикту є найважливішими процесуальними рішеннями суду першої інстанції, результатом всієї діяльності під час судового розгляду справи за участю присяжних засідателів. В ідеалі вердикт колегії присяжних засідателів є складовою частиною вироку суду, який, своєю чергою є результатом співпраці присяжних засідателів та головуючого судді.

101

Г.М. ГРИНЮК

Волинський національний університет імені Лесі Українки

ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ СПОСОБУ ВЧИНЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗЛОЧИНІВ

Актуальність теми дослідження визначена тим, що в кримінальному закон! спосіб вчинення злочину лише в деяких випадках називається в якості необхідної ознаки того чи іншого складу злочину. Тобто наука кримінального права відносить спосіб вчинення злочину до факультативних ознак складу злочину. Поряд з цим кардинально протилежні вимоги ставить кримінально-процесуальний закон (п.1 ст. 64 КПК України), який визнає за необхідне встановлювати спосіб діяння по всіх кримінальних справах. А це означав, що спосіб вчинення злочину в предметі доказування мае універсальне про-цесуальне значения. Тобто в більшості випадків встановлення способу зло-чину не мае значения для обгрунтування кримінальної відповідальності і його кваліфікації. Так, наприклад, ступінь суспільної небезпеки ухилення від оподаткування не залежить від способу його вчинення (норма кримінального права нічого не говорить про такі способи), а залежить від важливості об’єкта посягання І головне, від розміру шкоди, яка спричинена даним зло-чином. Так, ч.І ст. 212 КК України наголошує на ненадходженні до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, ч.2.ст.212 КК — у великих розмірах, і ч. 3 ст. 212 КК — в особливо великих розмірах.

Дослідження слідчої і судової практики показує, що однією з головних причин рідкого застосування кримінальних норм про відповідальність за ухилення від сплати обов’язкових платежів при значній поширеності від-повідних діянь, є якраз те, що чинний кримінальний кодекс не описує спо-собів такого ухилення. Узагальнення результатів анкетування працівників податкової міліції показало, що конкретизация способів ухилення від сплати податків є необхідною для правозастосовчої діяльності. Водночас, диспо-зиція ст. 212 КК України не може перераховувати всі конкретні способи вчинення цього злочину, оскільки як зазначають Л.П. Брич та В.О. Навро-цький, їх «винайдено кілька тисяч, і в реальному житті постійно з’являються нові різноманітні способи злочинного ухилення від оподаткування» [1, с. 192-204].

Як зазначено вище, кримінальний закон не містить поняття способу вчинення злочину, а в кримінально-правовій літературі дане питания ви-світлюється по-різному. На нашу думку, спосіб вчинення злочину повинен розглядатись однаково у всіх галузях права, які включають його в предмет свого дослідження. Спосіб вчинення злочину являе собою сукупність вмо-тивованих, цілеспрямованих і необхідних дій, обумовлених обстановкою, засовами вчинення злочину, які виконуються винною особою для досягнення поставлено! мети. Я-М. Брайнін розглядає спосіб як «форму вираження дії чи бездіяльності» [2, с.19].

102

При аналізі суспільної небезпечності діяння, з точки зору його розвитку в часі, відповідні працівники правоохоронних органів повинні виявляти та вив-чати механізм окремих дій, сукупність і характер зв’язків між якими дає під-ставу оцінити їх як злочин. Водночас з’ясування способів ухилення від сплати податків викликає труднощі на практиці. Це породжує помилки при засто-суванні норм матеріального, процесуального права, в тому числі і необгрун-товане притягнення до кримінальної відповідальності чи звільнення від неї.

В якості структурних елементів способу вчинення злочину виділяються наступні: спосіб приготування, спосіб вчинення, спосіб приховування зло-чину. Кожний з цих елементів при вчиненні ухилень від сплати податків може бути самостійним або ж дії, що входять до змісту вказаних елементів, можуть в деякій мірі співпадати за часом їх виконання. Так, наприклад, в процесі виконання підготовчих дій або при безпосередньому вчиненні злочину (виконання об’єктивної сторони злочину) можуть виконуватись дії щодо його приховування. При цьому ці дії будуть входити до єдиної системи способу вчинення злочину. В окремих випадках ухилення від сплати податків може бути вчинено і без виконання підготовчих дій та дій щодо їх приховання.

Для більш детального осмислення при вивченні і в практичній діяльності підлягають з’ясуванню всі можливі дії, спрямовані на підготовку, вчинення і відтворення злочинної діяльності. Але, як показує аналіз слідчої практики, даному питанню приділяється незначна увага. Слідчими в більшості випадків при розслідуванні ухилень від сплати податків досліджуються тільки пи-тання, які відносяться до обставин вчинення даного злочину. Обгрунто-вується невірно така позиція можливістю виходу за межі доказування.

Більшість авторів, які досліджували криміналістичні та кримінально-правові питання кваліфікації ухилень від оподаткування дійшли згоди, що серед способів ухилення від оподаткування найбільш типовими є: неподання податкових декларацій, приховування чи заниження об’єкта оподаткування. Л.П. Брич окремо виділяє ще й укладення фіктивних угод [3, с.17]. Узагаль-нення практики показує, що приблизно в 45 % випадків, за якими пору-шувалися кримінальні справи, мало місце неподання податкових декларацій та розрахунків, в 45% випадків — приховування об’єкта оподаткування, а більш , ніж 5 % — поєднання обох цих способів [3, с.26].

Як висновок варто зазначити, що дослідження конкретних способів ухилень від оподаткування має скоріше криміналістичне значення, з точки зору криміналістичної характеристики злочину. Але зміст цього елементу в структурі предмета доказування не обмежується кримінально-правовим і криміналістичним аспектами. Незалежно від конструкції складу злочину, процесуальний закон пред’являє до цього елементу об’єктивної сторони свої вимоги, тобто своє кримінально-процесуальне значення. Завдання ж кримі-нального процесу, зокрема, предмета доказування полягає в тому, щоб вста-новити чи є спосіб злочинним, чи входить він до складу об’єктивної сторони і чи можна в сукупності з іншими обставинами прийняти певне рішення по справі для встановлення об’єктивної істини.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Брич Л.П. Кримінально-правова кваліфікація ухилень від оподатку-вання в Україні / Брич Л.П., Навроцький В.О. — К : Атака, 2000. — 287 с.

2. Брайнин Я-М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве / Брайнин Я-М. — М. : Юрид. лит., 1963. — 181 с.

3. Брич Л.П. Кваліфікація ухилень від сплати обов’язкових внесків державі / Брич Л.П. — Львів : Юрид. фак-т Львів. держ. ун-ту ім. I.Франка, 1998. — 94 с.

Ю.М. ГРОШЕВИЙ

доктор юридичних наук, професор,

Академік Національної академії правових наук України

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

кон иЕПтуАльні ЗАсАДи

ПобуДов Проекту кримінАльно-

ПроцесуАльного ко Дексу укрАЇни

Процес сучасного реформування кримінального процесуального законо-давства України повинен бути орієнтованим на загальнолюдські цінності, у тому числі на гуманізм, справедливість та законність. Проте при такому ре-формуванні недоцільно копіювати законодавство, яке регламентує судоустрій і здійснення кримінальної процесуальної діяльності жодної із європейських держав, оскільки система органів кримінальної юстиції тісно пов’язана з іншими інститутами українського суспільства, національними традиціями та менталітетом. Необґрунтоване залучення окремих процедур, які відомі зако-нодавству інших країн, штучне перенесения їх до національного правового простору не буде сприяти досягненню очікуваної мети, яку ставили перед собою засновники реформи.

Реформування кримінального процесуального права (результатом якого мае стати новий КПК) вимагае знания І врахування фундаментальних поло-жень, розроблених не одним поколінням українських процесуалістів. Запо-зичення передового іноземного досвіду мае лише допомогти створити ефек-тивний механізм діяльності органів кримінальної юстиції.

Уявляється, що для більш чіткої побудови проекту КПК України, до-ступності його положень для застосування та усвідомлення сутності його інститутів як суб’єктами, які ведуть кримінальний процес, так і особами, які залучені до кримінального судочинства, проект КПК повинен структурно складатися із Загальної та Особливої частини. Загальна частина повинна міс-тити: положения про чинне кримінальне процесуальне законодавство та його дію у просторі, за колом осіб та у часі; завдання кримінального провадження, що обумовлені сучасним суспільним розвитком держави; ієрархічну систему

джерел кримінального процесуального права, яка, крім регулятивної, інфор-маційної функції буде сприяти також подоланню колізій, які можуть мати місце у практичній діяльності; систему засад кримінального провадження; коло суб’єктів кримінального провадження з чітким визначенням їх прав та обов’язків; загальні положення про фіксування кримінального провадження, прийняття процесуальних рішень, а також вимоги до них; положення щодо процесуальних строків та витрат, які виникають в ході кримінального про-вадження; заходи забезпечення кримінального провадження, а також розділ, який містить основні положення доказового права. Особлива повинна рег-ламентувати кримінальне провадження на всіх його стадіях, з урахуванням особливих порядків та окремих видів проваджень.

Глава, яка присвячена засадам кримінального провадження повинна по-чинатися з встановлення їх переліку, викладеному в наступному порядку: загальноправові, загальнопроцесуальні та суто кримінально-процесуальні засади. В подальшому слід розкрити їх нормативно-правовий зміст. Система при-нципів кримінального судочинства повинна бути спрямована на її уніфікацію з цивільним та адміністративним судочинством, з урахуванням особливостей, які обумовлені предметом і завданнями кримінального судочинства. До засад кримінального провадження в проекті КПК України слід віднести: 1) верховенство права; 2) законність; 3) справедливість; 4) право на судовий захист; 5) гарантованість державою прав та свобод людини і громадянина; 6) рів-ність перед законом і судом; 7) право на свободу та особисту недоторканість; 8) здійснення правосуддя тільки судом; 9) незалежність суддів та підкорення їх тільки закону; 10) право на правову допомогу; 11) свобода реалізації прав учасниками процесу (диспозитивність); 12) змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 13) обов’язковість судових рішень; 14) обґрунтованість процесуальних рі-шень; 15) державна мова судочинства; 16) усність та безпосередність судового розгляду; 17) розумні строки кримінального провадження; 18) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 19) право на оскарження рішень, дій та бездіяльності державних органів та їх поса-дових осіб; 20) право на оскарження судового рішення; 21) всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин справи; 22) забезпечення підозрюва-ному, обвинуваченому, підсудному та засудженому та виправданому права на захист; 22) презумпція невинуватості; 23) публічність.

Необхідно звернути увагу, що усталена система засад кримінального процесу доповнена наступними принципами: верховенство права, справед-ливість, право на судовий захист, гарантованості державою прав та свобод людини і громадянина; право на правову допомогу, обґрунтованість про-цесуальних рішень, розумні строки кримінального провадження, право на оскарження судового рішення.

Враховуючи положення ст. 8 Конституції України, якої встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права в КПК також необхідно розкрити його нормативний зміст. Також цінність кримінального судочинства

полягає не тільки в тому, щоб рішення суду відповідало вимозі справедли-вості, а й тому, що шлях до цього рішення повинен включати певні гарантії, які забезпечують його постановлення. Лише додержання вимог справедли-вості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як пра-восуддя. Враховуючи, що вимога справедливості кримінального судочинства закріплена в ряді міжнародних договорів, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно доповнити систему засад кримінального провадження принципом справедливості.

Принципи, які лише проголошені в статтях 55, 59 Конституції України та нормативний зміст яких зроблено спробу розкрити в рішеннях Консти-туційного Суду України повинні бути детально регламентовані в Загальній частині КПК. До них слід віднести право на судовий захист та право на правову допомогу.

В новому КПК суд повинен бути позбавлений будь-яких повноважень, які б свідчили про його обвинувальний ухил.

Статус підозрюваного особа повинна набувати на підставі винесення окремого процесуального рішення у формі постанови про визнання особи підозрюваним. Адже саме такий підхід визначено практикою Європейського суду з прав людини як такий, що сприяє підвищенню ефективності забез-печення прав осіб, що потрапили в сферу кримінального судочинства, а також названий механізм забезпечує індивідуалізацію кримінального пере-слідування особи.

Необхідно переглянути у бік розширення перелік злочинів приватного обвинувачення, а також злочинів по яких можливо закриття кримінального провадження за примиренням з чітким вирізненням домінування приватного інтересу.

Практика свідчить, що на досудовому слідстві, як правило, застосову-ються лише два запобіжних заходи — підписка про невиїзд та взяття під варту. Проте в ряді випадків застосування підписки про невиїзд є недо-статньо ефективним, а взяття під варту не відповідає принципу домірного обмеження прав і свобод, а тому не є адекватним соціально виправданим цілям. Виходячи з цього, систему альтернативних запобіжних заходів, пере-дбачену чинним процесуальним законодавством України, не можна визнати досконалою. З цього приводу заслуговує позитивної оцінки її доповнення в проекті КПК України новими запобіжними заходами, які з урахуванням фактичних обставин кримінальної справи та особи підозрюваного, обвинува-ченого здатні забезпечити досягнення завдань кримінального судочинства: відсторонення від посади; передача під нагляд міліції; домашній арешт. В той же час викликає сумнів доцільність виключення із системи запобіжних заходів поруки громадської організації або трудового колективу.

Доцільно також доповнити передбачені законом види заходів забезпе-чення кримінального провадження новим — тимчасовим обмеженням ко-ристування спеціальним правом, прийняття рішення про застосування якого віднести до компетенції слідчого судді.

1 O

В новому КПК слід врахувати світові тенденції, які існують у сфері протидії злочинності. А саме — при проваджені по окремих видах зло-чинів (наприклад, корупційних) з урахуванням виду злочину та спеціального суб’єкта, покладати тягар доведення окремих обставин предмету доказу-вання (зокрема, законність отримання грошей, цінностей, майна тощо) на цих спеціальних суб’єктів.

Нове кримінальне-процесуальне законодавство повинно бути доповнено інститутом процесуальної відповідальності за зловживання процесуальними правами. Відтак, суд, прокурор, особи, які здійснюють досудове розсліду-вання та інші учасники кримінального провадження зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу як один до одного, так і до їх прав і охоронюваних законом інте-ресів. Отже, на досудових та судових стадіях зловживанням процесуальними правами за загальним правилом можуть відповідно до закону вважатися дії та бездіяльність, які спрямовані, зокрема, на затягування кримінального провадження від кого б із учасників процесу такі дії не виходили; подання учасниками процесу другої і наступних скарг (клопотань) щодо одних і тих самих дій або бездіяльності осіб, які ведуть кримінальний процес з одних і тих самих підстав, одному і тому ж суб’єктові, у тому числі скарг і клопотань у іншій стилістичній формі; заявлення необґрунтованих багаторазових відводів; неподання, або несвоєчасне подання доказів чи інших матеріалів на законну вимогу уповноважених суб’єктів; грубе, або неодноразове виявлення неповаги до суду, тощо.

КПК доцільно доповнити новою главою, яка передбачала б особливості провадження у кримінальних справах щодо окремих категорій осіб: Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати України та його заступників, суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів. Адже на теперішній час такі особливості закріплені в різних законодавчих актах, що значно ускладнює їх застосування.

Ю.А. ГУРДЖИ

доктор юридических наук Международный гуманитарный университет

суЩность социАльноЙ Активности лиЧности в современнЫХ условиЯХ

К настоящему времени психологами выделено три блока истоков активности человека: — сам человек, природная и социальная среды, взаимодействие человека с другими людьми, — на основе которых формируются три подсистемы детерминант, порождающих различные формы активности людей. В первую подсистему включены внутренние противоречия, тенденции, опосредованные в потребностях и свойствах человека, борьбе

мыслей и чувств, отношений, убеждений и инстинктов. Вторая подсистема объединяет внешние противоречия, изменения, происходящие в природной и социальной средах, стимулирующие человека, требующие от него определенного поведения, действия. Внутренне-внешние противоречия, возникающие и развивающиеся в процессе взаимодействия человека со средой, в процессе соактивности людей, составляют третью подсистему.

Любая активность обусловлена как внутренне, так и внешне и может быть направлена на установление равновесия со средой, приспособление к воздействию, преимущественно на саморегуляцию, на изменение среды ради самоуравновешивания, самосохранения, саморазвития, на целесообразное сохранение и развитие одного и уничтожение, изменение другого в характеристиках субъекта и объекта взаимодействия, на созидание нового. Активность человека может быть созидательной или разрушительной, направленной вовне или на себя, приспособительной или преобразовательной, индивидуалистской или коллективистской. Таким образом, типология активности личности определяется функциональной и ценностной ориентацией всех видов деятельности.

Философское, социологическое и психологическое дискурсивные поля отличаются плюральностью мнений по поводу содержания понятий «активность», «деятельность», «социальная активность», «активная жизненная позиция». Контент этих категорий отличается концептуальным многообразием.

Понятие социальной активности личности формируется в современной философской, социологической литературе с учетом категорий деятельности и свойства личности, однако определяется по-разному. Сторонники деятельнос-тного подхода (Л.П.Станкевич, Н.Т.Абрамова, Г.С.Арефьева, П.Ф.Протасеня, Н.Н.Белякович, В.В.Оксамытный, С.Н.Кожевников, В.П.Казимирчук и др.) рассматривают социальную активность как своеобразную меру деятельности человека в обществе, меру направленности деятельности, саму деятельность, совокупную способность субъекта к многообразию деятельных отношений с объективной действительностью.

В понимании самой категории деятельности есть различия. Ряд ученых, в том числе А.Н.Леонтьев, довольно широко трактуя эту категорию, наделяют деятельностью и животных. Возражая против расширительного понимания деятельности, К.К.Платонов включает в рассматриваемую категорию только высшие формы проявления активности, реагирования и целеобразования, основываясь на тезисе о единстве сознания и деятельности, осуществляемых через личность. Резюмируя эту полемику, В.Н.Константинов отличительными признаками деятельности называет целесообразность, направленность воздействия на объект, на изменение мира, на производство материальных и духовных ценностей. В.Ф.Овчинников, выделяя два других значимых аспекта в категории деятельности, указывает на воспроизведение достигнутых результатов и на их изменение на более высокой основе.

Вместе с тем, по мнению отдельных авторов (В.Н.Сагатовский, В.Б.Голофаст) для деятельности не всегда присущи сознательный замысел

или цель, она может осуществляться на базе неосознанных мотивов. Схожая позиция высказывалась и социологом П.А.Сорокиным, который подверг обстоятельной критике теории, рассматривающие все сознательные действия как преднамеренные или как средства для достижения определенной цели; как средство только к достижению определенных целей; а также теории, для которых человеческие действия являются только сознательными и преднамеренными; и теории, идентифицирующие сознательные и преднамеренные действия и рассматривающие все социальные действия как преднамеренные средства для достижения целей.

Концепция П.А.Сорокина предполагает, что феномены сознательного процесса действия, воздержания от действия и толерантности разделяются на два класса: класс преднамеренных, мотивированных сознательной целью и осуществляемых ради ее достижения, и класс непреднамеренных, мотивированных исключительно прошлым и настоящим опытом, включая внушенные нормы и осуществляемых без какой-либо сознательной цели. В преднамеренных действиях, также генерируемых прошлым и настоящим опытом, всегда есть, по мнению П.А.Сорокина, идея цели или конца и средств достижения. Однако большая часть даже сознательных действий не является преднамеренными по мотивации или характеру. Развивая эту концепцию, носящую бихевиористический оттенок, ученый подчеркивает, что большинство действий людей совершается не ради достижения какой-то цели, но в ответ на самые разные мотивирующие факторы. Действия, направленные к определенной цели или ради чего-то, нужно отличать от действий из-за чего-то. Причина кроется в том, что способность вызывать эмоции и через них вызывать действия свойственна не только идеям по поводу будущего, но и в не меньшей степени идеям по поводу прошлого, как например, в случае памяти о перенесенном оскорблении, преступном посягательстве, не всегда причиняющем материальный или физический вред. Вызванные таким посягательством эмоции негодования, ненависти, презрения и т.п. проявляются в определенных реактивных действиях, без какой-либо мысли о достижении некоей цели. В подтверждение своей гипотезы П.А.Сорокин апеллирует к теории И.Павлова об условных и безусловных рефлексах.

Приверженцы позиции с доминирующим личностным началом именуют социальную активность атрибутом социального субъекта, субъективной социальной причиной, источником, основой всех ее социальных качеств, свойств всей ее социальной структуры. В широком философском смысле под активностью обычно понимают имманентное свойство материи, т.е. ее атрибут, всеобщее качество. Ряд ученых (Л.А.Петрушенко, А.В.Маргулис, С.Д.Смирнов, др.) несколько сужают понятие активности, наделяя последней только живые организмы и системы. На досоциальном уровне активность означает только приспособление к среде, но не ее изменение.

Подчеркивая глубокое философское значение феномена социальной активности, Е.А.Ануфриев отмечал, что активность в философском смысле означает коренное свойство материи, родовое понятие по отношению к соци-

альной активности. Последняя, по мнению Е.А.Ануфриева, характеризует социальную форму движения материи, взаимодействие элементов общественной жизни, интенсивность ее развития, способность и меру реакции социальных субъектов на окружающие условия. Содержательная обширность термина порождает и такие взгляды на социальную активность, когда названные подходы, объединяясь, образуют единое представление. Так, Н.В.Щербакова, предлагая активностью в социальной жизни признавать лишь такие действия, поступки личности, которые основываются на интенсивной внутренней деятельности, имеют внутренний импульс или источник, именует активность «внутренним импульсом», «скрытой пружиной деятельности». Встречаются в специальной литературе и определения, построенные на тавтологии, такие, как: «социальная активность — это активность личности, группы, общности, выражающаяся как в социально-психологической активности, так и в различных общественно значимых видах деятельности, направленная не только на людей, но и на все сферы природы и общества, имеющие социальную ценность». Данное определение, содержащее полезную информацию о направленности социальной активности, все же не дает ответа на вопрос о сущности этого явления.

Резюмируем. Как только нам приходится покидать область измеряемых фактических данных, мы вынуждены пользоваться понятиями, которые должны заменить нам меру и число. Для установки таких понятий, как справедливо заметил К.-Г.Юнг — один из основателей аналитической психологии, — необходим в некотором роде consensus gentium. Но так как это не столь прочно, а главное, не сразу достижимо, то каждый исследователь должен постараться придать своим понятиям некоторую устойчивость и определенность. Подобная устойчивость и определенность может быть достигнута на основе анализа дискурсивного поля проблематики наиболее значимых и отличительных свойств социальной активности. Это социально-философское направление представляется определяющим в разработке прикладных вопросов формирования и реализации активной позиции правового субъекта в правоприменительном процессе, включая уголовное судопроизводство современной Украины.

110

Д.П. ГУРІНА

кандидат юридичних наук

Донецький юридичний інститут Луганського державного університету

внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка

ОЦІНКА ВІДОМОСТЕЙ ПРОФІЛАКТИЧНОГО

ХАРАКТЕРУ, ЩО ВСТАНОВЛЮТЬСЯ

В ПРОЦЕСІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Система судово-експертних установ виконує важливу функцію в боротьбі з правопорушеннями. Проте аналіз експертної практики свідчить про недостатнє використання експертними установами досягнень науково-технічного прогресу, новітніх наукових технологій, зокрема, в експертній профілактиці. Така про-філактика здійснюється експертами та експертними установами України, мета її — запобігання правопорушенням за допомогою спеціальних знань експертів.

У криміналістичній літературі проблеми профілактики правопору-шень висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких: Т.В. Авер’янова, І.А. Алієв, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, Ф.Е. Давудов, В.А. Журавель, В.Ф. Зудін, Н.І. Клименко, В.П. Колмаков, О.М Моїсєєв, Ю.С. Сушко, І.Я- Фрідман, Б.П. Холист, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, М.П. Яблоков та ін. Роботи названих авторів мають наукове та практичне значения, але їх праці висвітлюють лише окремі аспекта проблеми і не узагальнюють аналіз оцінки слідчим (судом) відомостей профілактичного характеру, що встанов-люються в процесі експертних досліджень.

І.Я- Фрідман наголошував, що оцінка слідчим (судом) відомостей щодо профілактики правопорушень повинна проводитися відповідно до загальних вимог оцінки висновку експерта. Оцінюючи профілактичну інформацію, що міститься у висновку, слідчий та суд повинні чітко визначити: по-перше, сутність встановлених експертом обставин, що сприяли правопорушенням, обґрунтованість та повноту їхнього виявлення, відповідність матеріалам, які були у наявності в експерта, відповідність чинному законодавству; по-друге наявність та характер рекомендаций, спрямованих на знищення цих обставин, їх обґрунтованість; адресата, до якого слід звернутися для найбільш ефек-тивної реалізації пропозиції експерта.

Схиляємося до думки, що оцінка експертних висновків, які містять про-філактичні рекомендації, не рівнозначна оцінці доказів. Тому що в даному випадку немає необхідності вирішувати питания щодо достовірності, до-пустимості та належності, що звичайно виникають під час оцінки доказів. Але з цього не випливає, що профілактичні висновки експертів взагалі не підлягають оцінці слідчого та суду. Необхідно лише мати на увазі основні критерії, за якими оцінюються експертні рекомендації: наукова обґрунто-ваність рекомендаций, їхня надійність, економічна ефективність, можливість швидкого впровадження тощо.

Ill

Встановлення обставин, що сприяли злочину, повинно проводитися слідчим та судом на основі всіх матеріалів справи. Тому, оцінюючи відомості, що містяться у висновку експерта, необхідно зіставляти з іншими матеріа-лами справи, що характеризують обставини, які сприяли даному злочину. Таке зіставлення та сукупна оцінка є кінцевим критерієм для вирішення питання про те, які зі свідчень і рекомендацій експерта слід використати для підготовки подання або ухвали про усунення обставин, що сприяли скоєнню злочину. Необхідно мати на увазі, що слідчий та суд звертаються у конкретній справі з поданням (ухвалою) відносно обставин, що сприяли конкретному злочину, який розглядається. У висновку експерта ж може іти мова про обставини, які в даному випадку не сприяли злочину, але можуть сприяти здійсненню аналогічних злочинів. Якщо оцінка цих обставин вказує, що вони є криміногенними факторами, це повинно бути відображено у по-данні (ухвалі).

Використання слідчим у конкретних кримінальних справах відомостей профілактичного характеру, наданих експертом, повинно контролюватися судом, що розглядає цю справу. Такий контроль полягає у тому, що вказані експертом у висновку обставини, які сприяли злочинові, а також рекомен-дації щодо усунення цих обставин, використані слідчим для складання по-дання, повинні стати предметом судового розгляду. Можливо, суд по-іншому оцінить профілактичну інформацію, викладену експертом. В такому випадку суд, за допомогою того ж самого або іншого експерта, може встановити додаткові обставини, що сприяли скоєнню злочину, але не були вказані у поданні слідчого. Суд може внести суттєві корективи до обставин профілак-тичного характеру, встановлених слідчим за допомогою інформації експерта, викладеної у висновку. Також суд може дійти висновку, що:

— експертом неправильно встановлені обставини профілактичного характеру;

— обставин, вказаних експертом, в дійсності не існує;

— між обставинами, вказаними експертом, і подією злочину немає причинного зв’язку;

— запропоновані експертом заходи щодо попередження злочинів не відповідають його науковій компетенції тощо.

Інформація експерта з питань профілактики, повинна бути оцінена на-віть у тому випадку, коли кримінальна справа припиняється. Обставини, які сприяли скоєнню злочину, в багатьох випадках, до моменту припинення кримінальної справи ще не усунені, тому слідчий або суд повинні вжити певних заходів щодо їхнього усунення.

Підвищення ефективності профілактичної роботи експертів — одна з най-важливіших умов боротьби зі злочинами. Напрямами підвищення ефектив-ності експертної профілактики є: удосконалення нормативного регулювання експертної профілактики; покращення методичної роботи з питань профілак-тики правопорушень, зокрема, використання з цією метою рекомендацій експертних установ; надання профілактичній роботі систематичного харак-

112

теру, використання комплексних знань для профілактики правопорушень; покращення взаємодії експертних закладів та правоохоронних органів щодо реалізації профілактичних рекомендацій.

Л.М. ГУРТІЄВА

кандидат юридичних наук Національний університет «Одеська юридична академія»

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ МОРАЛЬНІСНИХ

ЦІННОСТЕЙ У СФЕРІ КРИМИНАЛЬНОГО

СУДОЧИНСТВА

Постановка проблеми дослідження моральнісних цінностей у сфері кримі-нального судочинства пов’язана із завданнями науки та практики з рефор-мування кримінально-процесуального законодавства України з характерною для нашої держави орієнтацією на міжнародні стандарти у сфері здійснення правосуддя по кримінальних справах.

Аналіз наукових досліджень, об’єктом яких є моральнісні основи кримі-нально-процесуального законодавства, дозволяє зробити висновок, що в радянський період науковці велику увагу приділяли обґрунтуванню пра-вильності чинного законодавства, а проблеми забезпечення моральнісних цінностей особи не знайшли надежного висвітлення.

Вважаємо, що це пов’язане з тим, що законодавство радянського періоду ґрунтувалося на позиціях позитивізму І часто ставилося в конструктивно-ідеологічних цілях обґрунтування програми КПРС, единого Морального кодексу будівника комунізму.

Так, деякі автори (А.Д. Бойков, І.І. Карпець) зазначають, що «критерій моральності визначається реальними класовими інтересами, а не абстрактною «людською природою» і не веліннями витого розуму... Моральним є те, що служить справі будівництва комунізму» [1, с.202].

Автор даного дослідження не погоджується з таким підходом визначення критерію моральності у сфері кримінального судочинства. Вважаємо, що зміст етичного критерію кримінально-процесуального законодавства повинні складати моральнісні цінності особи та суспільства, їх розумне співвідно-шення.

Аналізуючи аксіологічний аспект розвитку теорії судової етики, який до-сліджує проблеми цінностей у сфері кримінального процесу, зазначимо, що термін «цінність» широко використовується у філософській літературі для вказівки на людське, соціальне і культурне значения певних явищ дійсності [2, с.732].

У словнику з етики визначено, що моральнісні цінності — це одна з форм вияву моральнісних відносин в суспільстві. Під ними розуміються,

по-перше, моральнісне значення, гідність особи та її вчинків або мораль-нісні характеристики суспільних інститутів; по-друге, ціннісні уявлення, що відносяться до області моральної свідомості, — моральні норми, принципи, ідеали, поняття добра і зла, справедливості, гуманізму та ін [3, с.388].

Аксіологічний (ціннісний) підхід до правових явищ визнається цілком прийнятним і науковим. Без вчення про моральнісні цінності немає і не може бути справжньої наукової юридичної, судової етики. Ціннісний підхід

— це теж науковий підхід, якщо цінність розуміється не як суб’єктивне уявлення, а як справжнє досягнення, дійсне людське благо, суть і значення якого пізнаються в результаті наукового дослідження і підлягають перевірці практикою.

Останнім часом аксіологічний підхід більш застосовується у вивченні права. Значний внесок в розвиток правової аксіології в радянський період зробили, зокрема, С.С. Алєксєєв, Нено Неновскі, М.П. Орзіх, П.М. Рабі-нович, а в сучасний період — В.А. Бачинін, В.І. Букреєв, Ю.М. Оборотов та інші вчені. Але особливої актуальності набуває питання про реалізацію моральнісних цінностей особи у сфері кримінального процесу як в законо-давстві, так і в правозастосовній практиці, оскільки вони визначають відно-сини суб’єктів кримінального судочинства, є орієнтиром їх діяльності, висту-пають гарантією забезпечення суб’єктивних прав і законних інтересів особи.

Як зазначає М.С. Строгович, проблема моральних цінностей, їх розвиток і охорона, — важлива проблема судової етики. Шлях її вирішення один

— зміцнення моральних принципів в діяльності органів юстиції, найсуворіше дотримання ними при розслідуванні та вирішенні кримінальних справ як правових, так і моральних норм [4, с.24].

В сучасний період окремі питання забезпечення моральнісних цінностей людини та суспільства у сфері кримінального процесу досліджені в роботах І.О.Антонова, В.С. Кузьмічова, О.В. Мельник, Т.М. Москалькової, С.М.Стахівського, І.В. Строкова та інших вчених.

Зазначимо, що найвищою цінністю, реалізувати яку повинне право, є життя кожної окремої людини та стабільне існування суспільства. Таким чином, можна виділити два види моральнісних цінностей: моральнісні цінності особи та моральнісні цінності суспільства. Дані цінності взаємопов’язані.

Одним з принципів правової держави є непорушність цінностей, які виражають природу особи: життя, свобода, честь, гідність, їх охорона та гарантованість [5, с.288]. Моральнісні цінності особи є об’єктом правового забезпечення багатьох міжнародних актів, Конституції України (ст.ст. 3, 21, 27 та ін.), а також галузевого, зокрема, кримінально-процесуального законодавства.

Так, Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року (прий-нята резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН) закріплює наступні положення:

— «Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність» (ст. 3);

— «Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання» (ст. 5);

— «Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань» (ст. 12) та ін.

Україною укладені міжнародні договори з питань розробки міжнародних мінімальних стандартів правил функцінування правосуддя і поводження з особами, що беруть в ньому участь (наприклад, Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. та ін).

Особливе місце в правовому регулюванні кримінально-процесуальної діяльності займає Європейська конвенція про захист прав людини і ос-новних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 року (набула чинності для України з 11.09.1997 р.). На підставі ст. 1 Конвенції Україна гарантувала кожному, хто перебуває під її юрисдик-цією, права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції. В сфері кримінального судочинства це право на життя (ст. 2), заборона катування (ст. 3), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 5), право на справедливий судовий розгляд (ст. 6), ніякого покарання без закону (ст. 7), право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8), право на ефективний засіб правового захисту (ст. 13), право на оскарження у кримінальних справах (ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Страсбург, 22.11.1984 р.).

Позиція законодавця в питанні про пріоритетність моральнісних цін-ностей особи відображає зміст концепції взаємовідносин держави та особи в кримінально-процесуальній (публічній) сфері. От чому тенденція всебічної охорони особи, яка обумовлена приєднанням української держави до ряду міжнародних актів, вимагає від публічної влади більшої уваги до забезпе-чення моральнісних цінностей особи у сфері кримінального судочинства.

літерАтурА:

1. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / Под ред. А.Д.Бойкова и И.И.Карпеца. — М.: Юрид. лит., 1989. — 640 с.

2. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичев и др. — 2-е изд. — М.: Сов. энциклопедия, 1989. — 815 с.

3. Словарь по этике / Под ред. И.С. Кона. — 5-е изд. — М.: Политиздат. — 1983. — 446 с.

4. Проблемы судебной этики / Под ред. М.С.Строговича — М.: Наука, 1974. — 272 с.

5. Філософія права: Навч. посібник / О.О.Бандура, С.А.Бублик, М.Л.Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В.Костецицького, Б.Ф.Чміля. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 334 с.

К.В. ГУТНІК

кандидат юридичних наук

Кримський економічний інститут ДВНЗ «Київський національний

економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ

ДО ПРОВЕДЕНИЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ

В УМОВАХ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ

ЗЛОЧИНІВ

Найбільш розповсюдженим видом огляду є огляд місця події. За своїм змістом огляд місця події є винятково складною слідчою дією і посідає найбільш важливе, ключове місце, що неодноразово підкреслювали відомі криміналісти [1, 2, 3].

Успішність огляду місця події багато в чому залежить від конструктивно! й організаторської діяльності слідчого. Чим вищий прояв цих сторін діяльності слідчого, тим повніше можливість пізнання події, що сталася. А це багато в чому залежить від наявності відповідного досвіду в слідчого, від його готовності приймати рішення в певних ситуаціях, що виникають в процесі огляду місця події.

У роботі розглянуті деякі організаційно-тактичні особливості проведения огляду місця події в умовах протидії розслідуванню злочинів, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості та можливі шляхи подо-лання такої протидії.

Особливе значения, на наш погляд, враховуючи обстановку протидії роз-слідування, що здійснюється з використанням факторів соціальної напруже-ності, мае підготовчий етап проведения огляду місця події.

На стадії підготовки до проведения слідчого огляду слідчий повинен ви-рішити наступні організаційно-тактичні завдання:

— визначення мети, завдань слідчого огляду, шляхів їх досягнення, складення плану, визначення об’єкта тактичного впливу;

— системний аналіз вихідної слідчої ситуації за певною кримінальною справою, поведінки її учасників, а також ходу і результатів виконаної по справі роботи; оцінка наявної у справі доказової, оперативно-розшукової, орієнтуючої інформації;

— застосування прийомів рефлексивного мислення; методів і правил криміналістичного прогнозування; методів комплексного вивчення особис-тості; багатоваріантного програмування слідчої дії;

— обрання місця, дати, часу, найбільш доцільного, з тактичного боку, моменту початку провадження слідчої дії та визначення часу, який необ-хідний для її провадження;

— визначення кола учасників слідчої дії та їх завдань; забезпечення їх явки та участі на місці провадження слідчої дії; постійне керівництво учас-никами та надання їм допомоги з практичної реалізації наданих вказівок;

— вжиття заходів щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, захисту речових доказів та слідів злочину від протиправного впливу;

— розробка тактичної лінії поведінки слідчого та інших залучених до провадження слідчої дії уповноважених службових осіб;

— забезпечення взаємодії слідчого з необхідними державними та пра-воохоронними органами, громадськими установами і організаціями, окремими фізичними особами, а також організація взаємодії у межах підрозділу, що здійснює розслідування злочину;

— визначення потреби та забезпечення можливості застосування тех-нічних засобів під час провадження слідчої дії (засоби фіксації ходу та результатів слідчої дії, пошукові засоби тощо);

— передбачення можливості використання допомоги громадськості та її форм тощо [4, с. 119-120].

Безперечно, зменшення невизначеності шляхів пізнання досягається збільшенням попереднього збору інформації про сутність події, відновити картину якої слідчий повинен при огляді. Саме через це будь-який огляд місця події завжди починається з опитування очевидців, за допомогою інфор-мації яких уже буде можливим уявно відтворити подію, що сталася. Сам же огляд буде спрямований на виявлення окремих елементів, що доповнюють, підтверджують, уточнюють, змінюють уявну модель події, що була складена спочатку [5, с. 255].

Тому слідчий повинен опитати очевидців події, якщо такі є. При цьому він має зважати на соціально-психологічну обстановку в регіоні і можливий природний (що не стимулюється зацікавленими особами) вплив вчиненого злочину на рівень соціальної напруженості в регіоні.

Проаналізувавши можливий сценарій проведення огляду місця події (особливо враховуючи зовнішні умови), слідчий повинен підготуватися до адекватного психологічного протистояння негативній реакції населення. Він повинен зуміти грамотно, у коректній і ввічливій формі переконати громадсь-кість в неупередженості і зацікавленості правоохоронних органів у розкритті вчиненого злочину і величезній значимості для цього якісного проведення цієї слідчої дії.

Аргументи слідчого повинні бути обміркованими, об’єктивними, щоб про-тидіючі особи не могли їх заперечити, інакше це лише підсилить конфлікт. З метою залучення очевидців на свій бік, слідчий повинен поводитися стосовно громадян чемно, доброзичливо, а до заподіювача конфлікту — пред’являти справедливі, зрозумілі оточуючим вимоги; коротко і ясно показати

громадянам аморальний і протиправний характер дій «супротивника», повідо-мити їм про його небезпеку [6, с. 164]. Однак при цьому слід уникати зайвої багатослівності, тому що це може привести до розголошення відомостей, що є тактично недоцільним.

Виїжджаючи на місце події, де можна очікувати протидії, слідчий повинен не тільки психологічно підготуватися сам, але і підготувати залучених по допомогу співробітників і громадян (повідомити про можливості вчинення провокаційних дій з боку протиборчих осіб — звертання за допомогою до оточуючих, спроби введення в оману понятих помилковими повідомленнями тощо).

Напослідок необхідно зазначити, що при проведенні огляду місця події, як в інших слідчих діях, та й розслідування в аналізованих обставинах у цілому, вагоме значення мають особисті якості слідчого і його поведінка в конфліктній ситуації.

Слідчий повинен у будь-якій ситуації діяти аргументовано і не підда-ватися на провокації, що нерідко ретельно плануються і підготовляються суб’єктами протидії з метою зриву проведення слідчої дії і позбавлення слідства можливості отримання доказової інформації, а також з метою дис-кредитації працівників правоохоронних органів. Слідчому необхідно зберігати витримку, холоднокровність, коректність та делікатність у спілкуванні з кон-фліктно налаштованими особами; не допускати дій, що принижують честь і гідність оточуючих, ображають їхні вірування і переконання, національну гордість тощо.

літерАтурА:

1. Попов В.И. Осмотр места происшествия / Попов В.И. — М.: Госюриздат, 1959 // Социалистическая законность. — М.: Известия, 1961, № 7. — С. 94-95.

2. Быховский И.Е. Осмотр места происшествия / Быховский И.Е. — М.: Юрид. лит., 1979. — 223 с. — (Справочник следователя).

3. Колмаков В.П. Следственный осмотр / В.П. Колмаков. — М.: Юрид. лит., 1969. — 196 с.

4. Чорноус Ю.М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Чорноус Юлія Мико-лаївна. — К., 2005. — 245 с.

5. Дулов А.В. Судебная психология / Дулов А.В. — Минск: Вышэйш. школа, 1970. — 392 с.

6. Выявление причин преступности и предупреждение преступлений. Общие положения / [Гришанин П.Ф., Зуйков Г.Г., Кривошеев А.С., Ратинов А.Р. и др.]; под ред.: Г.Г. Зуйкова, М.И. Якубовича. — М.: НИиРИО МВШ МООП СССР, 1967. — 179 c.

И.Д. ДЖАМАЛОВ

кандидат юридических наук Бакинский Государственный Университет

ПринциПЫ и условиЯ ДосуДебного уголовного ПроиЗвоДствА

Определенные сложности при описании принципов уголовного процесса в качестве руководящих правовых норм возникают и ввиду отсутствия единого взгляда относительно необходимости их нормативного выражения. При этом одни авторы рассматривают принципы как основные, наиболее общие положения, руководящие идеи независимо от их законодательного закрепления в той или иной форме (8, с. 136-138). Другие ученые признают в качестве принципов лишь те положения, которые получили свое закрепление в уголовно-процессуальных нормах наиболее общего характера. Существует также определение принципов как основных положений, идей, получивших свое закрепление в законе независимо от приемов и форм их закрепления, и, кроме того, положений, хотя и не получивших непосредственного выражения в законе, но вытекающих из ряда его норм (5, с. 24-26).

Принципы не существуют обособленно друг от друга, а тесно связаны между собой, ввиду чего возникает особое правовое образование — система принципов уголовного судопроизводства. Следует подчеркнуть, что данная система обладает всеми общими признаками систем, и вместе с тем имеет ряд особенностей, которые выявляются в каждом случае применения положений системного анализа при характеристике уголовно-процессуальной деятельности.

Системный подход к исследованию принципов не является самоцелью, он необходим для того, чтобы наиболее точно и полно описать процессы, происходящие в ходе реализации принципов; объяснять и прогнозировать свойства и поведение системы принципов; определять влияние на систему от дельного принципа в зависимости от конкретного содержания, которое в него вкладывается; закреплять в законе содержание принципов, при котором будет оптимально функционировать вся система.

Реализация системы уголовно-процессуальных принципов состоит в наполнении абстрактной системы принципов конкретным содержанием в каждом отдельном случае возбуждения, расследования и разрешения уголовного дела. Следовательно, пространством для реализации системы принципов служит совокупность правоотношений, которые возникли при производстве по делу, а временные рамки определяются с момента начала стадии возбуждения уголовного дела и до окончания всех правоотношений между субъектами.

Реализация любого из принципов может носить в конкретной правоприменительной ситуации как позитивный, так и негативный характер. Если имело место правильное использование правовых норм, входящих в

содержание определенного принципа, то можно говорить о его позитивной реализации, если же требования принципа были нарушены, это вызывает его негативную реализацию. Однако, как представляется, в любом случае разрушения системы принципов не происходит, т.к. функциональность абстрактной системы не зависит от ее практической реализации в конкретном уголовном деле.

При негативной реализации все системные процессы происходят в том же порядке, что и в первом случае, с той лишь разницей, что при этом не достигается цель судопроизводства по делу.

Система принципов уголовного процесса оказывает регулятивное и охранительное воздействие по отношению к остальным нормам, которые подлежат использованию при производстве по конкретному делу.

Регулятивное воздействие системы принципов заключается в том, что при формировании решения лицо, ведущее производство по делу, выбирает из действующего законодательства совокупность норм, необходимых для позитивного урегулирования конкретной ситуации и определяет соответствие принимаемого решения требованиям системы принципов.

Охранительное воздействие системы характеризуется тем, что при обнаружении несоответствия между требованиями принципов и ранее принятым решением такое решение отменяется и уголовное производство должно быть начато с реализации именно тех норм права, которые были нарушены.

Таким образом, для того, чтобы система уголовно-процессуальных принципов выполняла свое назначение, необходимо, чтобы с ее стороны осуществлялся непрерывный контроль за реализацией всех остальных правовых систем. Поэтому, по словам С.А. Альперта, как вся система, так и каждый отдельный принцип должны обеспечивать позитивную реализацию всех норм права в любой дискретный момент правоприменительной деятельности, определять характер всех других процессуальных правил (2, с. 50).

Следующей проблемой, возникающей при классификации принципов, является вопрос о наличии принципов отдельных стадий.

Так, согласно одной точки зрения, стадии уголовного процесса не имеют своих собственных принципов, в них проявляются лишь общепроцессуальные начала (9, с. 37-38). Г.Н. Агеева считает, что условия стадий служат правилами производства, которые представляют собой проявления принципов с учетом непосредственных задач и особенностей этих стадий (1, с. 21-24). Иначе говоря, как пишет Ц.М. Каз, «...общие черты стадий уголовного процесса есть специфическое преломление принципов процесса к конкретным стадиям» (7, с. 109-111). Более того, С.А. Альперт подчеркивает, что «...тесная связь и взаимозависимость стадий уголовного процесса обеспечивается прежде всего тем, что они имеют общие принципы, объединяющие их в единую цельную систему» (2, с. 49-52).

Иную позицию по данному вопросу заняли авторы, которые считают, что, кроме общих принципов, следует выделять и принципы отдельных стадий.

120

Например, М.С. Строгович, Н.В. Жогин, Ф.Н. Фаткуллин, Г.И. Пичка-лева, В.И. Власенко говорят о принципах предварительного расследования (11, с. 56; 6, с. 70-96; 10, с. 193; 3, с. 143-144). Н.А. Громов выделяет самостоятельную систему принципов, действующих на стадии возобновления дел по вновь открывшимся обстоятельствам (4, с. 5-8). Возражая против этого, Т.Н. Добровольская пишет, что ни одно из подобных положений «...не характерно только для предварительного следствия, а по содержанию не представляет какого-то начала, существующего отдельно от общих принципов уголовного процесса» (5, с. 28-29).

В юридической литературе содержание принципов уголовного процесса подразделяется на а) обеспечивающих надлежащую уголовную процедуру и б) обеспечивающих соблюдение прав и свобод участников уголовного процесса (5, с. 21-27).

К принципам, обеспечивающим надлежащую уголовную процедуру относят: законность; судебную защиту прав и свобод человека и гражданина; независимость должностных лиц, действующих в пределах своей компетенции; всестороннее, полное и объективное исследование обстоятельств дела; оценка доказательств по внутреннему убеждению и гласность.

К принципам, обеспечивающим соблюдение прав и свобод участников уголовного процесса относят: уважение чести и достоинства личности; неприкосновенность личности; охрана прав и свобод гражданин при производстве по уголовным делам; неприкосновенность жилища; неприкосновенность частной жизни, тайна переписки, телефонных переговоров, почтовых, телеграфных и иных сообщений; презумпция невиновности; осуществление судопроизводства на началах равенства граждан перед законом и органами уголовной юстиции; осуществление судопроизводства на основе состязательности и равноправия сторон; язык производства по уголовным делам и свобода обжалования процессуальных действий и решений.

УПК Азербайджанской Республики выделяет принципы и условия уголовного судопроизводства, которые согласно ст. 9 УПК: определяют правила, составляющие основу осуществления уголовного преследования; обеспечивают защиту человека и гражданина от случаев незаконного ограничения его прав и свобод; устанавливают законность и обоснованность каждого уголовного преследования.

Согласно ст. 9.2. УПК, нарушение принципов или условий уголовного процесса, в случаях, установленных УПК, может быть причиной вывода о недействительности законченного производства по уголовному преследованию, отмены постановлений, принятых в его ходе, либо вывода об отсутствии доказательственной силы собранных материалов (14, с. 13).

Согласно «Толкового словаря», условие это: а) обстоятельство, от которого что-нибудь зависит; б) требование, предъявляемое одной из договаривающихся сторон; в) устное или письменное соглашение о чем-нибудь, договоренность (устар); г) правила, установленные в какой-нибудь области жизни, деятельности; д) обстановка, в которой происходит, осуществляется

121

что-нибудь; е) данные, требования, из которых следует исходить (12, с. 839).

Представляется, что условия являются составной частью принципов уголовного процесса, необоснованно выделенные из них в качестве самостоятельных положений.

Кроме того, содержание главы второй УПК не содержит четкой грани между принципами и условиями уголовного судопроизводства, в связи с чем пользователь вынужден самостоятельно определять какое положение отнесено законодателем к принципам, а какое к условиям уголовного судопроизводства.

Что касается принципов уголовного судопроизводства, то следует отметить, что в ранг таковых законодателем возведено обеспечение ряда принципов, при учете в качестве самостоятельных других общепринятых принципов уголовного процесса.

Так, в качестве принципов (либо условий) уголовного судопроизводства значатся обеспечение закрепленных Конституцией прав и свобод человека и гражданина (ст. 12 УПК), обеспечение права на свободу (ст. 14 УПК), обеспечение принципа неприкосновенности личности (ст. 15 УПК), обеспечение права на неприкосновенность личной жизни (ст. 16 УПК), обеспечение права на неприкосновенность жилища (ст. 17 УПК), обеспечение права собственности (ст. 18 УПК), обеспечение права на получение юридической помощи и на защиту (ст. 19 УПК), обеспечение права требования судебного разбирательства (ст. 22 УПК), обеспечение права на повторное обращение в суд (ст. 35 УПК) и обеспечение восстановления нарушенных прав реабилитированных (ст. 36 УПК).

В качестве самостоятельных принципов (условий) уголовного судопроизводства указаны законность (ст. 10 УПК), равноправие каждого перед законом и судом (ст. 11 УПК), свобода самообличения и обличения родственников (ст. 20УПК), презумпция невиновности (ст. 21 УПК), осуществление уголовного судопроизводства исключительно судом (ст. 23 УПК), осуществление уголовного судопроизводства с участием представителей народа (ст. 24 УПК), независимость судей и присяжных заседателей (ст. 25 УПК), язык уголовного судопроизводства (ст. 26 УПК), гласность (ст. 27 УПК), объективность, беспристрастность и справедливость уголовного судопроизводства (ст. 28 УПК), соблюдение подсудности дел (ст. 29 УПК), ограничение участия судьи в уголовном судопроизводстве (ст. 30 УПК), недопустимость непроцессуальных отношений в уголовном судопроизводстве (ст. 31 УПК), состязательность сторон (ст. 32 УПК), оценка доказательств (ст. 33 УПК) и недопустимость повторного осуждения за одно и то же деяние (ст. 34 УПК).

Конституция Азербайджанской Республики к основным правам и свободам человека и гражданина относит право на равенство, защиту прав и свобод, право на жизнь, право на свободу, право собственности, право на личную неприкосновенность, право на неприкосновенность жилья, право

122

пользования родным языком, право на защиту чести и достоинства, судебная гарантия прав и свобод, право на получение правовой помощи, недопущение изменения судебной юрисдикции, презумпция невиновности, недопущение повторного осуждения за одно и то же преступление, право повторного обращения в суд, недопущение принуждения свидетельствовать против родственников, защита прав и свобод человека и гражданина и др. (13, с. 9-18).

Таким образом, получается, что ряд конституционных прав и свобод личности указан в УПК в качестве самостоятельных принципов (условий) уголовного судопроизводства, а их же обеспечение (ст. 12 УПК) указано в качестве отдельного принципа (условия).

Наряду с изложенным, содержание ряда принципов (условий) уголовного судопроизводства в свете его основных понятий представляется неверным. Так, согласно ст. 7.0.8 УПК, уголовное судопроизводство — это досудебное производство, а также производство в судах первой, апелляционной и кассационной инстанций. В связи с изложенным, представляется неверным принцип (условие) осуществления уголовного судопроизводства только судом, поскольку в этом случае исключается досудебное производство.

Представляется, что обеспечению подлежит не право требовать, а право на проведение справедливого и открытого судебного разбирательства в связи с предъявленным обвинением или примененной мерой процессуального принуждения (ст. 22 УПК).

Ограничение участия судьи в уголовном судопроизводстве (ст. 30 УПК), по сути своей является одним из оснований отвода, предусмотренного ст. 109 УПК.

Произведенный анализ показал, что основные принципы и условия, указанные в главе 2 УПК полностью относятся и к досудебному производству, однако существуют особенности их применения. Так, ст. 10.5 УПК гласит, что процессуальные действия, совершенные с нарушением указанных в ней (в статье) требований, и постановления, принимаемые с таким нарушением, не имеют юридической силы. Между тем, в ст. 10 «Законность» УПК говорится о необходимости соблюдения положений Конституции, УПК и других законов Азербайджанской Республики, а также международных договоров, участником которых является Азербайджанская Республика. В результате принцип законности приобретает декларативный характер, поскольку даже незначительные отклонения от требований закона, в ряде случаев обусловленные существующими коллизиями, способны перечеркнуть все досудебное производство по формальным основаниям.

Лицо содержится под стражей только по постановлению суда, и дознаватель и следователь не вправе освободить лицо, как это указано в ст. 14.5 УПК, если только оно не содержится произвольно.

Согласно ст. 19.3 УПК, орган, осуществляющий уголовный процесс, не вправе запретить адвокату, приглашенному в качестве представителя для участия в допросе свидетеля или потерпевшего. Однако, согласно ст. 105 УПК в качестве представителя свидетеля может быть приглашено любое

лицо, в связи с чем упоминание лишь адвоката является неверным.

Принцип гласности, закрепленный в ст. 27 УПК, при досудебном производстве имеет ограничения, обусловленные необходимостью соблюдения тайны следствия.

При досудебном производстве особенности имеют и другие принципы (условия) судебного производства, происходящие из специфики данной стадии уголовного процесса.

лИтерАтурА:

1. Агеева Г.Н. Принципы советского уголовного процесса, их сущность и значение. М.: ВЮЗИ, 1972, — 86 с.

2. Альперт С.А. Принцип публичности (официальности) и его значение в деятельности органов предварительного расследования.//Ученые записки Харьковского юрид. Ин-та. Вып 9. Харьков, 1957, с. 49-60

3. Власенко В.Г. О принципах советской криминалистики//Актуальные проблемы отраслевых юридических наук. Саратов: Саратовск. госуд. ун-т., 1982, с. 139-144

4. Громов Н.А. Вновь открывшиеся обстоятельства в уголовном процессе. М.: Спарк, 1999, — 220 с.

5. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса. М.: Юрид-лит., 1971. — 199 с.

6. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие. М.: Юрид. Лит., 1965, — 205 с.

7. Каз Ц.М. Осуществление принципов советского уголовного процесса в доказывании//Актуальные проблемы отраслевых юридических наук. Саратов: Саратовск. Юрид. ин-т., 1982, с. 106-113

8. Касумов Ч.С. Презумпция невиновности в советском праве. Баку: Элм, 1984, — 149 с.

9. Перлов И.Д. Кассационное производство в советском уголовном процессе. М.: Юрид. Лит., 1968, — 395 с.

10. Пичкалева Г.И. Основные положения предварительного следствия и их связь с нормами нравственности//Вопросы криминологии, уголовного права, процесса и прокурорского надзора. М.: Всесоюзн. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1975, с. 191-197

11. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. В. 3 т. Т.2. М.: Наука 1970, — 516 с.

12. Толковый словарь. Академия. М., 2008- 1009 с.

13. Конституция Азербайджанской Республики. С дополнениями по 13.12.2005. Ганун, Баку, 2009 — 60 с.

14. Уголовно-процессуальный кодекс Азербайджанской Республики. По состоянию на 10.01.2010 г., Ганун, Баку, 2010 — 536 с.

О.М. ДРОЗДОВ

кандидат юридичних наук, доцент Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

СУДОВІ ПРЕЦЕДЕНТЫ — ДЖЕРЕЛА

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО

ПРАВА УКРАЇНИ

В даний час відбувається динамічний І поступальний розвиток системи джерел кримінально-процесуального права в Україні. Саме тому місце в ній судових прецедентів є дискусійним серед учених-юристів як з точки зору визначення їх правової природи так і щодо видової множинності. Таким чином цілком закономірною є постановка проблеми дослідження таких форм зовнішнього вираження кримінально-процесуального- процесуального права України як судові прецеденти. Поряд з автором цих рядків, питания пра-вової природи судових прецедентів в різних галузях права досліджували С. Бодров, I. Вітов, П. Гук, А. Дорохова, С. Загайнова, О. Капліна, О. Ко-ростєлкіна, Д. Кухнюк, С. Маркін, М. Марченко, Н. Нор, К- Ображиев, П. Пилипчук, С. Сіпулін, О. Стрельцова, Д. Удалов, Д. Фетіщев, М. Хав-ронюк, Д. Хорошковська, С. Шевчук та ін. Під судовим прецедентом ро-зуміється судове рішення, яке приймаеться вищими судовими інстанціями по конкретним справам та мае імперативний характер і застосовується як джерело права при розгляді аналогічних справ. Втім, формальні основи по-будови системи джерел сучасного кримінально-процесуального права до те-перішнього часу позбавлені системності, що стае закономірним наслідком, зокрема, мозаїчності відповідних науково-теоретичних передумов. Названа обставина обумовлює поступове збільшення розриву між реально діючими І формально визнаними державою джерелами права. Спеціфіка розвитку реально діючих джерел кримінально-процесуального права саме на сучасному етапі полягає в тому, що вона формуеться не тільки під впливом змін, що відбуваються всередині країни (що було характерно для дореволюційного і радянського періодів), але і безпосередньо реагує на тенденції розвитку загальносвітової системи права. У зв’язку з цим існує нагальна необхідність у виробленні нових загальнотеоретичних підходів до дослідження джерел кримінально-процесуального права, що базуються, перш за все, на аналізі чинної Конституції, міжнародних договорів України, кримінально-процесуаль-ного законодавства та враховують соціально-економічні, політичні, духовні, доктринальні та інші процеси, що відбуваються в суспільстві. Загальнотео-ретичний аналіз тенденцій розвитку в цілому джерельної бази кримінально-процесуального права в сучасному суспільстві з урахуванням нових реалій дійсності покликаний сприяти виробленню більш чітких орієнтирів її онов-лення і вдосконалення.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

від 7.07.2010 р. N 2453-VI (далі — Закон N 2453-VI ) та внесенням ним відповідних змін до КПК дослідження системи джерел кримінально-процесу-ального права України знову потрапило в актуальне поле сучасних наукових розробок.

Отже судові прецеденти, як джерела кримінально-процесуального права, можна умовно поділити на дві групи: міжнародні судові прецеденти та націо-нальні судові прецеденти. Так з ратифікацією у 1997 р. Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) у сфері регу-лювання відносин усередині держави з’явилося нове джерело права — між-народний судовий прецедент у вигляді постанов Європейського Суду з прав людини (далі — Євросуд). Вважаємо за необхідне в законі чітко визначити положення постанов Євросуду в ієрархії джерел кримінально-процесуального права. Окрім іншого слід законодавчо встановити в КПК норми про виз-нання обов’язковості як постанов Євросуду щодо України, так і щодо інших держав. Відомо, що постанови Євросуду щодо України, за певних умов є підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України. В свою чергу, підставами за певних умов для перегляду судових рішень повинні бути і постанови Євросуду щодо інших держав. Адже, в Інтерлакенській декларації Конференція нагадувала про першочергову відповідальність де-ржав-сторін за те, щоб гарантувати застосування і здійснення Конвенції, і, виходячи з цього, закликала держави-сторони взяти на себе зобов’язання у відношенні того, щоб враховувати розвиток правової практики Євросуду, зокрема, для розгляду наслідків, які виникають у зв’язку з певним постановами, констатується порушення Конвенції іншою державою-стороною, коли в його правовому порядку виникає така ж принципова проблема. Тому необхідна спеціальна процедура приведення винесених судових рішень (з моменту приєднання України до Конвенції) у відповідність до постанов Єв-росуду за ініціативою заінтересованих та уповноважених осіб. Постанови Євросуду повинні розглядатися у системі джерел права як акти прямої дії, подібні рішенням Конституційного Суду.

До складу національних судових прецедентів належать рішення Консти-туційного Суду, рішення Верховного Суду, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення відповідно до ст. 400-25 КПК, постанови Пленуму Верховного Суду, прийняті до набрання чинності Закону № 2453-VI, постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі — Вищий суд) та рішення цього суду.

Рішення, ухвалені Конституційним Судом з питань, передбачених ст. 150 Конституції, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, що свідчить про їх прецедент ний характер. Отже правові позиції, викладені в рішеннях Конституційного Суду мають наступні ознаки: загальнообов’язковість, оскільки правові позиції є результатом тлумачення норм Конституції, вони стають обов’язковими для всіх фізичних та юридичних осіб; загальний характер, тобто правові

позиції поширюються не тільки на конкретний випадок, який був розгля-нутий судом, а й на всі аналогічні випадки; усталеність правових позицій полягає в тому, що вони не можуть бути скасовані або змінені ніким, крім самого Конституційного Суду або у зв’язку зі зміною відповідних положень Конституції; пряму дію на території України, тому правові позиції, що міс-тять роз’яснення норм Конституції, можуть безпосередньо застосовуватися суб’єктами кримінального процесу; можуть міститися як мотивувальній, так і в резолютивній частині рішення Конституційного Суду. Пропонуємо розглядати правові позиції Конституційного Суду як загальнообов’язковий результат інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду, що має пряму дію на території України та виражає його ставлення до значимої юридичної проблеми і вирішує її. Надалі Конституційний Суд повинен ними керуватися при вирішенні однорідних правових ситуацій, так як результат є в достатній мірі стійким. Саме тому рішення Верховного Суду, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення відповідно до ст. 400-25 КПК, постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі — Вищий суд) та рішення цього суду повинні відповідати зазначеним правових позиціям Конституційного Суду.

На нашу думку, до кола судових прецедентів входять і постанови Пленуму Верховного Суду, які були прийняті ним до набрання чинності Законом № 2453-VI та за умови, що Конституційним Судом або Верховним Судом не було прийнято загальнообов’язкових рішень з питань, які містяться в наведених постановах Пленуму Верховного Суду.

Науковий інтерес становить новела КПК, яка безпосередньо впли-нула на формування системи джерел кримінально-процесуального права є доповнення КПК стадією перегляду судових рішень Верховним Судом (Глава 32-1). Статтею 400-25 Глави 32-1 КПК («Обов’язковість судових рішень Верховного Суду України») встановлено, що рішення Верховного Суду, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рі-шення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосо-вують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України. Невиконання таких судових рішень тягне за собою відповідальність, вста-новлену законом. Виходячи з викладеного можна стверджувати в Україні діє національний прецедент у формі постанов Верховного Суду відповідно до ст. 400-25 КПК. Водночас виникає питання щодо подолання колізій у випадку їх виникнення між правовими положеннями постанов Пленуму Верховного Суду та рішеннями Верховного Суду. Такого роду колізії слід вирішувати на користь рішень Верховного Суду прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення відповідно до ст. 400-25 КПК. Адже на від-міну від статті 55 Закону України «Про судоустрій України» ст. 400-25 КПК містить пряму вказівку, що такі рішення Верховного Суду є обов’язковими

для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.

Втім, як вже зазначалося, правові реалії змушують переглядати нау-кові підходи щодо визначення системи джерел кримінально-процесуального права України та під новим кутом зору піддавати аналізу окремі їх види. Так Законом № 2453-VI створено Вищий суд (ст. 31). Цей суд наділений повноваженнями, зокрема, давати спеціалізованим судам нижчого рівня ре-комендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирі-шення справ відповідної судової юрисдикції та розглядати справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку(ст. 32). Окрім цього, Пленум Вищого суду за результатами узагальнення судової практики дае роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції (ст. 36). Це означав, що система судових прецедентів поповнилася постановами Пленуму Вищого Суду та рішеннями, прийнятими ним у касаційному порядку.

Наразі суттєвою перепоною у формуванні та ефективності дії постанов Верховного Суду прийнятих відповідно до ст. 400-25 КПК становитиме практика Вищого суду. Адже відповідно до ст. 400-16 КПК заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду через Вищий суд. В свою чергу, Вищий спеціалізований суд за наслідками розгляду відповідної заяви вправі постановити ухвалу про відмову у допуску справи до провадження. Відтак саме зазначеною постановою особі фактично відмовляється у реалі-зації права на судовий захист у Верховному Суді. Водночас, законодавець не встановивши підстав за яких Вищий спеціалізований суд постановляв ухвалу про відмову у допуску справи до провадження створив загрозу ви-несення Євросудом з прав людини рішення проти України щодо порушення державою ст. 6 Конвенції, а саме права кожного на справедливий судовий розгляд

1.0. ДУБРОВІНА

Національний університет «Одеська юридична академія»

ПроблемА істини

в кримінАльно-ПроцесуАльному

ПрАві укрАЇни

Діючий КПК України не тільки не орієнтує учасників судового розгляду на отримання істини по кримінальній справі як мети доказування, що, зви-чайно обумовлено різновидами їх процесуальних інтересів, але взагалі не керується поняттям «істина». Однак, не дивлячись на цю обставину, не можна стверджувати, що КПК України не вміщує вимог встановлення істини в кримінальному процесі.

У наш час кримінально-процесуальний закон виступає способом вирі-шення злочину. На мою думку він повинен виступати засобом, адже лише засіб може допомогти розв’язати відповідну проблему. Це аргументується тим, що виступаючи способом не береться до уваги, те, що особи (якщо це стосується злочинів невеликої і середньої тяжкості), можуть відмовитись від покарання винного, адже може й відбутися примирення сторін, а таким, яким виступає кримінально-процесуальний закон в наш час, це зводиться до нулю.

На думку Е.А. Карякіна, сучасні прибічники концепції об’єктивної істини забувають чи закривають очі на те, що ця концепція виражає ідеологію інк-візиційной форми процесу, так як породжує ініціативу суду в зборі доказів. А це не погоджується ні з міжнародно-правовими актами, ні з Конституцією України. Процес починає розвиватись не по волі сторін, а в силу потреб закону про проведення всестороннього, повного, об’єктивного розслідування зі сторони посадових осіб. Ця точка зору помилкова, так як вона нерозривно пов’язує досягнення об’єктивної істини по кримінальній справі з необхід-ністю всестороннього, повного, об’єктивного розслідування доказів. Такий підхід дійсно не підходе для змагальго процесу, оскільки зобов’язує суд по власній ініціативі збирати свідчення для встановлення обставин справи. Звільнивши суд від обов’язку встановлювати істину, законодавець не міг позбути його можливості повно і об’єктивно розслідувати обставини справи і встановлювати обставини, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання, а також ті, які можуть послідувати звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Свої судження по даному питанню висказували А.М. Ларін, Е.Б. Мельникова, В.М. Савицький, стверджуючи, що «досягнення об’єктивної істини, представляє і принцип кримінально-процесуального права, і мету кримі-нально-процесуальної діяльності».

На думку А.С. Александрова, «сучасний законодавець відмовився від кон-цепції об’єктивної істини, але зобов’язав суд приймати правильні рішення, тобто такі, які відповідають потребам разуму, моральності, закона». Ця думка не протиставляється нормативно-правовим предписанням кримінально-процесуального закону до суду, вирок якого виноситься на основі доказів, представлених сторонами. Висновки суду в вироці повинні опиратись не на противоречиві свідчення, а на об’єктивні та достовірні докази, які повинні привести до законного, обгунтованого та справедливого вироку.

Встановлення об’єктивної істини не може бути метою кримінального процесу, оскільки її в повному об’ємі досягнути не можливо. Саме рішення суду незалежно від його сили вже вважаться істинним. Активність суду в збиранні та оцінці доказів веде до не розв’язаного протиріччя, яке викликане змішуванням його основної функції, пов’язаної з розв’язком справи та не притаманної йому функції обвинувачення.

Таким чином, не відмовляючись від належності істини в кримінальному судочинстві, слідує бачити в ній не мету процесу доказування, а лише один засобів цього процесу, ототожнюючи істину із знанням факту.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Пашков СЮ Роль председательствующего в обеспечении всесторонности и полноті исследования обстоятельств уголовного дела. Уголовній процесс. — 2009. — №10, 236-39 с.

2. Попелюшко В. Чи потрібна істина у кримінальній справі? // Юри-дична Україна. 2006. — №2, 95-98 с.

Д.А. ЗАГОНОВА

Воронежский государственный университет

ПроблемЫ реАлиЗА иИи

ЗАконоДАтельнЫХ ПреДПСАниЙ

о стрАХовАнии ПроФессионАльноЙ

ответственности АДвокАтов

в уголовном суДоПроиЗвоДстве

В современной юридической науке актуальна проблема введения института страхования профессиональной ответственности адвокатов.

Проблема возникла 1 января 2007 года с вступлением в силу пункта 6 статьи 7 ФЗ «Об адвокатской деятельности и адвокатуре в РФ», тогда же и началось активное обсуждение вопроса об ограничении имущественной ответственности адвоката перед доверителем. Данное положение предполагало принятие отраслевого законодательства, регулирующего правила адвокатского страхования.

Однако ни проекта, ни иного нормативного акта, устанавливающего порядок и условия страхования профессиональной ответственности адвокатов, принято не было. В этой связи отсутствуют и единые правила страхования риска профессиональной имущественной ответственности адвокатов.

Согласно гражданскому законодательству условиями ответственности являются нарушение обязательств вытекающих из договора, а так же вследс-твии причинения вреда, как правило, в случае отсутствия договорных отношениях. Таким образом, гражданско-правовая ответственность адвоката может возникать как за нарушение договорных обязательств, так и за причинение вреда.

Деликтная ответственность наступает ввиду противоправности поведения, умысла или неосторожности причинения вреда. Однако возникает вопрос, что является основанием привлечения к ответсвенности адвокатов? И кто именно будет определять вину адвоката? Страховым компаниям нужен авторитетный орган, который и будет устанавливать наличие страхового случая. Поскольку не разработана и не создана нормативно-правовая база по этому вопросу, основанием привлечения адвокатов к дисциплинарной

130

ответственности является заключение квалификационной комиссии и Совета Адвокатской палаты.

Очевидно, что адвокат по-разному осуществляет адвокатскую деятельность в уголовном, гражданском и арбитражном процессах, одним образом взаимодействует с доверителями по гражданским делам и другим выступает защитником в уголовном процессе. Именно это, на наш взгляд, станет основной трудностью в будущем законе.

Вопрос доказывания остается открытым.

Ответственность за нарушение гражданско-правовых обязательств вытекающих из договора, применяется независимо от того, предусмотрена она договором или отраслевым законодательством, регулирующим данное обязательство.

В практике так же имеет место быть вопрос о том, что же такое объект страхования? По сути это имущественная ответственность адвоката перед доверителем за ущерб, причиненный некачественным оказанием юридической помощи. Не все страховые компании предлагают страховать определенный перечень юридической помощи. Существуют виды деятельности, которые адвокат не осуществляет в ходе своей работы, а страховые компании неразумно увеличивают размер страховой премии именно за счет этих видов помощи. Было бы целесообразно предоставлять адвокату выбор тех видов юридической помощи, которые он желал бы застраховать, и при этом регулировать размер страховой премии в зависимости от объема оказываемой помощи.

Ввиду того, что в законодательстве наличествует неясность о предмете страхового случая, адвокат должен заблаговременно информировать клиента о всех возможных результатах сотрудничества. И ни о каких гарантиях положительного разрешения дела со стороны адвоката не может идти и речи. Такое разъяснение должно содержаться в договоре оказания юридической помощи. В таком случае исключается возможность предъявления претензии клиентом в случае проигрыша дела.

Исключением является участие адвоката в уголовном судопроизводстве. Участие защитника по уголовному делу обеспечивает защиту от незаконного и необоснованного обвинения, также обеспечивает реабилитацию лица, необоснованно подвергшегося уголовному преследованию. Иными словами, его деятельность должна быть направлена на максимально благоприятный исход дела для подзащитного. Конечно, невозможно гарантировать вынесение оправдательного приговора судом, так как качество ведения уголовного судопроизводства, ошибки, допущенные профессиональным защитником и субъектом уголовного преследования, участь подсудимого, интересы потерпевшего, в результате, оценивается судом.

Страхование профессиональной ответственности может быть возможным только с учетом особенностей адвокатской деятельности в гражданском, уголовном и административном судопроизводстве. Подобное практикуется в ряде зарубежных стран. По законодательству ФРГ адвокаты в обязательном

131

порядке осуществляют страхование своей профессиональной ответственности. Согласно немецкой статистике 20% клиентов обращаются в страховые компании за возмещением вреда, который причинен некачественным оказанием юридической помощи. Французским законодательством помимо прочего регламентирован сам порядок получения клиентом страхового возмещения в случае утраты адвокатом ценностей, имущества и документов, принадлежащих клиенту и оказавшихся у адвоката в связи с исполнением профессиональных обязанностей.

Безусловно, институт страхования профессиональной ответственности адвоката возникнет ввиду его социальной необходимости и непосредственной заинтересованности самих адвокатов и их доверителей. Но и регулироваться данный вопрос должен федеральным законодательством, где будут закреплены единые правила страхования риска имущественной профессиональной ответственности адвокатов. По большому счету, разработка такого законопроекта дело времени, остается вопрос каким же он будет, и чьи интересы будет лоббировать?

О.Б. ЗАГУРСЬКИЙ

кандидат юридичних наук, доцент

Юридичний інститут

Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника

верХовенство ПрАв і основниХ

свобоД лЮДини в ПАрАДигмі

кримінАльно-ПРОкрЕСуАльноЇ

ПолітиКИ УАЇни

Дотримання прав людини і громадянина в кримінально-процесуальній політиці торкається правового статусу всіх учасників кримінального процесу і тому повинні бути усунуті всі випадки процесуального примусу, обмеження прав особи, які не викликаються інтересами встановлення істини по справі; гуманне відношення до особи повинно бути гарантоване достовірністю вис-новків посадових осіб, які здійснюють процес доказування по кримінальній справі і забезпечувати винесення, законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

О.М. Костенко вважає, що »наразі все більш очевидним стає поширення у світі феномену зловживання правами людини. Сваволя і ілюзії, що вияв-ляються у вигляді зловживання правами людини, представляють реальну загрозу для сучасної цивілізації. Цим зловживанням сприяють, зокрема, не-правильні (застарілі) уявлення про сутність прав людини» [1, с. 4].

На думку В. Півненка та В. Турича, «доти, поки потерпілий не займе центральне місце у кримінальному судочинстві, а дії всіх його суб’єктів і

132

самої держави не будуть спрямовані на швидке та повне відновлення по-рушених прав і відшкодування збитків, завданих жертві злочину, говорити про належне реформування кримінального процесу України передчасно» [2, с. 101].

Нова кримінальна політика в Україні може і повинна ґрунтуватися лише на новій парадигмі, яка потребує значного підвищення правового статусу жертви злочину. Традиційні ж методи значною мірою себе вже вичерпали і не відповідають нинішньому стану злочинності. Використовувати їх вже немає жодного сенсу [2, с. 103].

Заслуговує підтримки пропозиція про надання можливостей використання по більш ширшому колу справ примирних процедур для вирішення конфлікту між потерпілим і злочинцем. В Концепції реформування кримінальної юстиції від 8 квітня 2008 р. вказано, що «потрібно значно розширити застосування процедур відновного і примирного правосуддя, відповідно до яких суд при-йматиме рішення щодо угоди про визнання вини або примирення обвинува-ченого з потерпілим» [260].

На нашу думку, наділення потерпілого правом впливати на вирішення питання про відповідальність злочинця може сприяти зниженню рівня кримі-налізації населення, негативних наслідків судимості, підвищить активність і відповідальність, правове значення участі потерпілого в кримінальному процесі.

Після проголошення незалежності одним із основних напрямів розвитку правової системи України є розробка ефективної кримінально-процесуальної політики, наближення її до міжнародних стандартів в галузі правосуддя та забезпечення прав і свобод людини. Невід’ємні права людини набувають в правовій державі безпосереднє юридичне значення, а їх дотримання стає головною метою як законодавчої, так і правозастосовної діяльності.

При розробці пропозицій щодо подальшої реаліхації судово-правової ре-форми в Україні, органи кримінальної юстиції повинні залучати на свою сторону широкі верстви громадян, активно формувати визначену суспільну думку, яка могла б виправдати їх позиції, якщо вони відповідають істинним суспільним потребам.

літерАтурА:

1. Костенко О.М. Концепція прав людини як об’єкту кримінально-пра-вової охорони (у контексті «натуралістичної юриспруденції») // Монографія. кер. авт. колективу О.М. Костенко. — К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. — С. 4-20.

2. Півненко В. Про необхідність зміни парадигми кримінального судо-чинства / В. Півненко, В. Турич // Вісник Верховного Суду України. — 2009. — № 1. — С. 101-104.

3. Концепція реформування кримінальної юстиції України від 8 квітня 2008 р. // Офіційний вісник Президента України. — 2008. — № 12. — Ст. 486.

Д.А. ЗАХАРОВ

Крымский юридический институт Национальной юридической академии Украины имени Ярослава Мудрого

реФормА ДосуДебного ПроиЗвоДствА

и ПроблемЫ ДокАЗЫвАниЯ

в уголовном Процессе

В публикациях, посвященных реформированию уголовной юстиции, достаточно давно одно из лидирующих положений занимает позиция «пора наконец приблизить наш уголовно-процессуальный закон к общепринятым в цивилизованных странах нормам» [1, c.8]. Что такое нормы цивилизованного уголовного процесса? Практически весь предшествующий опыт украинского законодателя в их заимствовании был связан с рядом международных актов, закрепляющих тот минимум прав и свобод участников процесса, которые должны быть гарантированы национальным отраслевым законодательством. Случаи заимствования процессуальных институтов, непосредственно устанавливающих порядок расследования и судебным рассмотрением уголовных дел, припоминаются с трудом (например, даже такая свойственная исключительно состязательному процессу стадия апелляционного рассмотрения, в отечественном процессе сохранила влияние предшествующей ей «советской» кассации).

Возможно, уголовное судопроизводство — это отрасль права, в которой наиболее настороженно относятся к нововведениям. Не исключено, что в свое время отмена пыток, применяемых к обвиняемому и приобретение им статуса не объекта, а субъекта процесса воспринималось как «подрыв устоев судопроизводства». Но общее правило реформирования — концентрация на эволюционном пути развития процессуального законодательства и отсутствие революционных преобразований, особенно связанных с необходимостью что-либо «разрушить до основанья», а лишь затем экспериментировать с новыми формами процессуальных институтов.

Главное новшество готовящейся реформы уголовной юстиции в Украине будет состоять в том, что из уголовного производства исключат стадию досудебного следствия. По ее итогам в уголовном процессе должны остаться две стадии: негласная, в ходе которой МВД, СБУ и налоговая милиция проводят оперативно-розыскные мероприятия, направленные на раскрытие преступлений, и стадия судебного следствия, которая начинается с момента присвоения конкретному лицу статуса подозреваемого.

Необходимо отметить возможные положительные аспекты предстоящего реформирования. Грядущая реформа уголовной юстиции должна решить давно существующую проблему одновременного использования в процессе данных полученных процессуальным и оперативно-розыскным путем. Данная проблема является одной из наиболее актуальных в отечественном уго-

ловном судопроизводстве. Многолетняя практика подтверждает, что «процессуальная деятельность без применения непроцессуальных методов была бы невозможной, а непроцессуальная деятельность без последующего использования её результатов — бесцельной» [2, c.80].

Действующая на сегодняшний момент редакция статьи 8 Закона Украины «Об оперативно-розыскной деятельности» определяет порядок ввода в процесс доказывания по уголовным делам оперативно-розыскных данных, полученных в результате четырех оперативно-розыскных мероприятий, оставляя по остальным данным полученным указанным путем вопрос открытым. Можно согласиться с образным выражением М.Полякова о том, что с учетом степени законодательного урегулирования, в настоящее время выстрелить в преступность из «уголовно-процессуального ружья», заряженного «оперативно-розыскным патроном», весьма проблематично [3, c.19]. Реформа досудебного производства будет требовать системного урегулирования данного вопроса, а именно, детальной разработки критериев по которым информация, полученная в ходе негласного производства, будет признаваться судом доказательствами. При этом справедливым является замечание С.Н.Стахивского о том, что в данном случае исключается наличие процесса доказывания в досудебном производстве и отсутствует ясность в определении статуса данных, которыми органы, его производящие, должны будут обосновывать свои решения [4, c.56] . Но с другой стороны, данная позиция подтверждает необходимость именно системных изменений в уголовно-процессуальном праве, касающихся, в том числе и норм доказательственного права.

Несмотря на большой объем предстоящей работы по разработке и особенно по внедрению нового законодательства, главным критерием успешности реформы должна оставаться эффективность досудебного производства. Должна быть решена проблема дублирования функций органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность, и органов досудебного следствия. Различие в деятельности по «раскрытию» и «расследованию» в уголовном судопроизводстве с точки зрения решаемых задач выглядит достаточно надуманным. В ряде случаев изобличение преступника осуществляется на основании данных обнаруженных оперативным работником и зафиксированных в надлежащей процессуальной форме следователем. С учетом того, что на сегодняшний день оба они являются представителями обвинения, разделение полномочий по выявлению и фиксации доказательственной информации, не может расцениваться как реальная гарантия ее достоверности и отсутствия злоупотреблений в процессе ее получения.

лИтерАтурА:

1. Федорченко В. О досудебном следствии и не только…// Зеркало недели. — 2003. — №26. — С.8.

2. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. — М.: Юрид.лит., 1991. — 112 с.

3. Поляков М.П. Уголовно-процессуальная интерпретация результатов оперативно-розыскной деятельности — Нижний Новгород: Нижегородская правовая академия, 2001. — 197 с.

4. Стахівський С. Новий кримінально-процесуальний кодекс України: хто замовляє музику? // Право України. — 2008. — №4. — С. 54-58.

Ю.Б. ЗАХАРОВА

ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права»

реконструкциЯ ПАмЯтников истории

и культурЫ кАк воЗмоЖнЫЙ сПособ

иХ униЧтоЖениЯ

Уничтожение или повреждение памятников истории и культуры может быть результатом как неосторожных, так и умышленных действий (например, несоблюдения правил пожарной безопасности на охраняемом в качестве памятника истории и культуры объекте либо умышленного создания пожароопасной ситуации в целях уничтожения такого объекта и последующего завладения земельным участком, который занимал уничтоженный памятник).

Представляется, что в современных условиях реконструкцию, то есть воссоздание копии утраченного объекта с предварительным умышленным его уничтожением при условии наличия реальной возможности восстановления (реставрации) памятника истории и культуры следует выделить в качестве способа уничтожения объектов культурного и исторического наследия. Изложенную позицию поддерживают около 70% опрошенных нами сотрудников милиции Российской Федерации.

Эта ситуация во многом обусловлена тем, что консервация исторического объекта и его ограниченная реставрация несет за собой большие затраты и не обеспечивает образования новых потенциально полезных площадей [1].

Кроме того, одним из причинообразующих аспектов существования рассматриваемого нами способа уничтожения или повреждения памятников истории и культуры в Российской Федерации, при наличии реальной возможности их сохранения, являются пробелы в законодательстве.

Так, в соответствии с абз. 9 ст. 17 Федерального Закона «Об объектах культурного наследия (памятниках истории и культуры) народов Российской Федерации» от 25 июня 2002 года № 73-ФЗ, под понятие «предмет охраны», то есть описание особенностей объекта, послуживших основаниями для включения его в реестр и подлежащих обязательному сохранению [2], может подпадать только одна часть исторического объекта, например, одна из стен, или элементы декора экстерьера, или «композиция фасада», а остальная часть строения, несмотря на ее подлинную историческую ценность, а также конструктивную и моральную связь с объектом в целом, может

быть подвергнута демонтажу, с последующим воссозданием его копии, то есть, по сути может быть подвергнута полному и безвозвратному уничтожению самого памятника.

В связи с этим, зачастую руководители инвестиционных, строительных и иных организаций, имея в собственности подобный объект или приобретая его с целью получения финансовой выгоды (например, от сдачи его в аренду), фактически принимают решение об уничтожении памятника истории и культуры, даже если формально в соответствующих контролирующих и регистрирующих органах ими согласуются все действия с объектом, а непосредственно «предмет охраны» не подвергается воздействию.

Создается видимость существования отреставрированного охраняемого законом памятника, тогда как в действительности воссозданный таким способом объект является лишь макетом прежнего памятника истории и культуры в натуральную величину.

Вероятно, некоторые объекты, признаваемые в соответствии с законом памятниками истории и культуры, действительно требуют защиты лишь в своей части, например, если сохранение объекта полностью является нецелесообразным с точки зрения, к примеру, безопасности. Исходя из ветхости, непригодности для последующей реставрации большинства элементов здания, сооружения, реставраторы принимают решение о демонтаже всей конструкции с максимально возможным сохранением ее подлинных элементов, дабы впоследствии наиболее точно воссоздать его первоначальный облик и чтобы наиболее точно сохранить дух исторической или культурной ценности памятника.

Вместе с тем, собственники зачастую злоупотребляют предоставленным им законом правом, и, не желая нести финансовое бремя по реставрации исторических объектов, которые находятся в аварийном и требующем ремонта состоянии, фактически уничтожают бесценное наследие народов Российской Федерации. Хотя сохранить такие исторические объекты, не разрушая, а восстанавливая их, имеются необходимые научные основы и технические возможности реставрации.

Так, летом 2002 года в процессе осуществления реставрационных работ дом Трубецких по улице Усачева, 1-3 в Москве разобрали до цоколя. Произошел фактический снос памятника архитектуры, на официальном языке именуемый реставрацией с заменой конструкций.

Кроме того, в 1993 году префектура Центрального административного округа Москвы подписала контракт с «Сибнефтегазом» о реконструкции под жилой комплекс здания Тверского подворья по улице Кузнецкий Мост, 17, стр. 1, 2, 5 и 7 в Москве. В результате «реконструкции» к весне 1996 года снесены четыре строения ансамбля. Строение 1 — «воссоздано». К палатам XVII века сделана пристройка. Проектная документация «реконструкции», поступив в Министерство культуры РФ уже после фактического сноса усадебных строений, не была одобрена Министерством как не отвечающая требованиям проектирования в заповедной зоне Москвы. По данным СМИ в октябре 1997 года Министерство культуры обратилось в прокура-

туру Москвы с просьбой принять меры по охране памятников и привлечь виновных к ответственности. В ответном письме прокуратура ЦАО города Москвы отказала в возбуждении уголовного дела [3].

Представляется, что устранение вышеуказанного законодательного пробела и внесение в соответствующую норму Закона положений о предпочтительной охране памятника истории и культуры как целого, связанного конструктивно и морально объекта, если это не противоречит нормам безопасности, помогло бы сохранить многие исторические ценности.

Таким образом, мы полагаем, что исходя из данного в законодательстве определения объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) [4] умышленный демонтаж исторического объекта и создание фактически только его копии должен быть признан содержащим все признаки состава преступления, в Российской Федерации предусмотренного статьей 243 Уголовного кодекса Российской Федерации, в Украине — статьей 298 Уголовного кодекса Украины [5].

лИтерАтурА:

1. Между руинами и новоделом // http://www.expert.ru/printissues/ thing/2006/08/tema_2/

2. Об объектах культурного наследия (памятниках истории и культуры) народов Российской Федерации): Федеральный закон от 25 июня 2002 г. № 73-ФЗ // Собрание законодательства РФ. 2002. № 26. Ст. 2519.

3. Об охране всемирного культурного и природного наследия: Конвенция. Париж, 16 ноября 1972 г. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных с иностранными государствами. Вып. XLV. М., 1991. С. 482-492.

4. Конвенция об охране всемирного культурного и природного наследия (Париж, 16 ноября 1972 года) определяет объект культурного наследия как произведение архитектуры, монументальной скульптуры и живописи, элементы или структуры археологического характера, надписи, пещеры и группы элементов, которые имеют выдающуюся универсальную ценность с точки зрения истории, искусства или науки, а Федеральный закон «Об объектах культурного наследия (памятниках истории и культуры) народов Российской Федерации» от 25 июня 2002 года № 73-ФЗ как объекты недвижимого имущества со связанными с ними произведениями живописи, скульптуры, декоративно-прикладного искусства, объектами науки и техники и иными предметами материальной культуры, возникшие в результате исторических событий, представляющие собой ценность с точки зрения истории, археологии, архитектуры, градостроительства, искусства, науки и техники, эстетики, этнологии или антропологии, социальной культуры и являющиеся свидетельством эпох и цивилизаций, подлинными источниками информации о зарождении и развитии культуры.

5. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 25-26. Ст.131; Уголовный кодекс Российской Федерации // Собрание законодательства РФ. 1996. № 25. Ст. 2954.

B.C. ЗЕЛЕНЕЦКИЙ

доктор юридических наук, профессор, академик Национальной академии правовых наук Украины

воЗбуЖДение уголовного ДелА При

Добровольном откАЗе от соверШениЯ

ПрестуПлениЯ

Социальная ценность добровольного отказа от преступления общеизвестна: как уголовно-правовой институт; особая разновидность социального поступка (действия) конкретного гражданина; специфический вид правового отношения между лицом, отказавшимся от совершения преступления и государством, поощряющим такого рода поведение граждан, уже было предметом неоднократного исследования. Данные о состоявшемся добровольном отказе лица от запланированного им преступления могут поступить в орган дознания, к следователю, прокурору или в суд из самых разных источников. Об этом могут сообщить в названные органы посторонние лица, например, очевидцы совершенных конкретным лицом действий или сделанных им заявлений; руководители учреждений, предприятий или организаций, где лицо, заявившее об отказе от преступления работает или учится; представители средств массовой информации, которым в силу различных обстоятельств стало известно о принятом названным лицом решений и т.д. Но чаще всего на практике сведения о состоявшемся добровольном отказе от преступления поступают от виновного в связи с явкой его с повинной в соответствующие органы. Получение одним из названных органов такой информации инициирует возникновение доследственного уголовного процесса, в котором и должен быть решен весь комплекс возникающих в этой связи вопросов. Именно здесь возникает прежде всего вопрос о наличии или об отсутствии оснований для возбуждения уголовного дела или об отказе в этом по тем действиям, которые были совершены конкретним лицом и, естественно, о тех основаниях, по которым названные решения в отношении данного лица могут быть приняты. Понятно, что это может быть сделано правильно лишь при условии адекватной уголовно-правовой квалификации содеянного. В противном случае принятые решения не будут отвечать требованиям законности и обоснованности. В самом деле, если добровольный отказ от совершения преступления рассматривается законодателем в качестве обстоятельства исключающего уголовную ответственность, то истинно-верная квалификация совершенных лицом действий должна исключать ошибочное возбуждение уголовного дела в отношении конкретного лица. Единственно правильным в таком случае будет принятие решения об отказе в возбуждении уголовного дела по основаниям, предусмотренным п.1 ст. 6 УПК Украины. Но здесь, прежде всего возникает вопрос: можно ли в доследс-твенном уголовном процессе, т.е. до возбуждения уголовного дела, решить

вопрос о наличии или отсутствии добровольного отказа от преступления и на оснований полученных в этом процессе данных принять законное и обоснованное решение, освобождающее лицо от уголовной ответственности. По сути дела, вопрос сводится к определению реальной возможности получения в названном процессе достаточных достоверных данных для принятия истинного решения по существу. Следует подчеркнуть, что постановка такого вопроса правомерна, поскольку традиционно считается, что принятие истинных решений, в том числе и о квалификации преступления, возможно лишь на тех доказательствах, которые получены в стадии предварительного досудебного расследования или (и) судебного разбирательства. Сравнительный анализ доказательственных возможностей доследственного, следственного и судебных процессов выходит далеко за пределы данного исследования. Но в пределах обсуждаемого здесь вопроса о возможности установленния в доследственном уголовном процессе истины при уголовно-правовой квалификации совершенных деяний укажу, что в настоящее время и теория и юридическая практика дают на этот вопрос вполне удовлетворительный ответ. Сам факт, что в реальном уголовном процессе подавляющее число постановлений о возбуждении уголовного дела и об отказе в этом признается законным и обоснованным однозначно, подтверждает правильность сделанного нами вывода.

Но вернемся к уголовно-правовой квалификации действий лица, заявившего о добровольном отказе от продолжения преступной деятельности. Поскольку названная деятельность, как нечто криминогенно- целостное, всегда реализуется в конкретных преступных действиях, то уже в доследс-твенном уголовном процессе возникает проблема отграничения указанных действий (т.е. частей преступной деятельности), от того преступления, которое планировалось совершить. В тоже время в сложившейся правовой ситуации требуется осуществление (выработка) правових оценок, а значит и уголовно-правовой квалификации, с одной стороны, того, что уже совершено до принятия лицом решения о добровольном отказе от продолжения преступной деятельности, а с другой стороны, квалификации оставшейся части запланированного, но не доведенного до конца данного преступного акта.

В указанном анализе соотношения части и целого исходным является именно отграничение уже совершенных преступных действий от той части преступления, которое не доведено до конца в связи с отказом лица от дальнейшей преступной деятельности.

С точки зрения методики отграничения совершенного деяния от того, что не доведено до конца, можно осуществить лишь на основе сопоставления двух названных частей деятельности с той моделью состава преступления, который предусмотрен конкретной нормой Уголовного кодекса. Если, например, преступник замышлял совершение убийства, но затем, на этапе подготовки к его осуществлению отказался от этого намерения, то уголовно-правовой квалификации подлежит именно то, что совершено с учетом, естественно, того, что не доведено до конца в связи с решением лица об отказе

140

от продолжения преступной деятельности. Вне такого подхода невозможно дать истинную правовую оценку содеянному. Не случайно в литературе специально обращается внимание на то, что следователь, судья обязаны предварительно произвести тщательную уголовно-правовую квалификацию неоконченной преступной деятельности, которая предшествовала добровольному отказу. И это действительно так, ибо, во-первых, то, что было совершено может само содержать признаки законченного преступления, а, во-вторых, добровольный отказ может действительно иметь место, но при этом виновный не смог сделать все возможное, чтобы негативные последствия запланированной им ранее преступной деятельности не наступили.

Как видно, и в первом, и во втором случаях речь идет об оконченных составах преступления, которые, естественно, должны бать соответствующим образом оценены, а значит и квалифицированы. Если выполненные до отказа от совершения действия образуют самостоятельный состав преступления, то они должны квалифицироваться по конкретной норме УК устанавливающей уголовную ответственность за данное преступление. Если, например, подготовка к совершению преступления была связана с приобретением на рынке огнестрельного оружия, то налицо самостоятельный состав преступления, предусмотренный ч. 1 ст.263 УК.

Что касается второй части преступной деятельности связанной с безуспешной попыткой виновного предотвратить негативные последствия совершенного им деяния то она должна квалифицироваться как покушение на умышленное убийство потерпевшего. Именно так должен быть отражен процесс уголовно-правовой квалификации в постановлении о возбуждении уголовного дела. Для правильного решения вопроса о возбуждении утоловного дела представляет интерес и правовая квалификация добровольного отказа на этапе оконченного покушения на преступление. Поскольку речь идет о последней стадии совершения преступления, то именно оконченное покушение стоит на своеобразном правовом стыке последнего элемента завершающего преступного действия и начала наступления преступных последствий.

Определяя роль добровольного отказа лица от преступления в общей структуре преступной деятельности, следователь должен выяснить, во-первых, что именно сделало конкретное лицо для недопущения преступного результата, а во-вторых, сумело ли оно предотвратить последствия, задуманного им ранее преступного акта.

Если в процессе исследования указанных вопросов будет установлено, что лицо действительно пыталось предотвратить задуманное им убийство, но смерть потерпевшего все же наступила, то квалифицировать совершенные им до отказа от преступления действия необходимо по характеру и тяжести тех последствий, которые реально наступили, т.е. по ч.1 ст. 115 УК, как умышленное убийство без отягчающих обстоятельств. По этой же статье должно быть возбуждено и уголовное дело.

В тех случаях, когда реализуя свой добровольный отказ от убийства лицо совершило ряд действий предотвративших смерть потерпевшего, но все же

141

тяжкие телесные повреждения наступили, то опять-таки, исходя из наступивших последствий действия виновного, следует квалифицировать по ч. 1 ст. 121УК, как умышленное причинение тяжких телесных повреждений.

Д.А. ЕФРЕМОВ

Саратовская государственная академия права

инФормА ниИЯ в ДеЯтельности

По вЫЯвлеЮ и рАсслеДовАниЮ

ПрестуПлениЙ

На сегодняшний день нет единого мнения о том, что надо понимать под содержанием понятия «информация», в том случае, когда она входит в сферу деятельности по выявлению и расследованию преступлений, а так же каков характер и разновидность данных, функционирующих в данной области.

В специальной литературе широко оперируют категориями «криминалистическая информация» и «криминалистически значимая информация», в связи с чем важно исследовать их содержание, соотношение и значение для теории и практике борьбы с преступностью. Существующие точки зрения по данной проблеме условно могут быть дифференцированы на три направления.

Согласно одному из подходов предпочтение отдается термину «криминалистически значимая информация», понимая под ней любую информацию, используемую в процессе расследования. Среди сторонников данной точки зрения: Р.С. Белкин, А.Ф. Волынский, В.А. Жбанков, Е.Р. Россинская, С.А. Ялышев.

Р.С. Белкин понимал под криминалистически значимой информацией «сведения, данные, имеющие отношение к раскрытию и расследованию преступлений». [1]

А.Ф. Волынский и Е.Р. Россинская отмечают: «…под информацией в криминалистике понимаются фактические данные или сведения, находящиеся в причинно-следственной связи с событием преступления и характеризующие способ его совершения, лиц, его совершивших, предметы преступного посягательства, орудия преступления и тому подобные обстоятельства. Такую информацию принято называть криминалистически значимой». [2]

Второе направление характеризуется тем, что вся информация именуется криминалистической, не делая акцента на ее значимости. Такой позиции придерживаются: Г.А. Зорин, М.А. Миловидова, Н.С. Полевой, Р.А. Усманов и др. [3]

Р.А. Усманов, раскрывает понятие «криминалистическая информация» как «изменения, образующие содержание отображения объектов, взаимодействующих в связи с событием преступления». [4]

142

Третье направление в рассматриваемой проблеме характеризуется отождествлением терминов «криминалистическая информация» и «криминалистически значимая информация». [5]

Исследуя данные категории, их суть и дискуссируя о приемлемости того или иного понятия, авторы вкладывают в них различное содержание.

Криминалистика как наука, возникла и существует с целью обеспечения своими данными деятельность по выявлению и расследованию преступлений. Под данными науки криминалистики следует понимать информацию о технических, тактических, организационных и методических средствах, приемах и методах по обеспечению деятельности при выявлении и расследовании преступлений. Именно такого рода сведения входят в круг криминалистической информации. Следовательно, криминалистическая информация не может включать в себя сведения, относящиеся к тому или иному событию преступления.

Под криминалистической информацией следует понимать весь объем данных криминалистической науки о технических средствах, приемах и методах по обнаружению, фиксации, изъятию и анализу сведений, способствующих выявлению и расследованию преступлений. Данная информация имеет потенциально важное значение при выявлении преступлений и расследовании преступлений, так как служит теоретической базой по проведению вышеперечисленных операций с информацией, имеющей важное значение для следствия. Потенциальность в данном случае означает, что не все сведения криминалистической науки одновременно используются при выявлении либо расследовании конкретного преступления, следователь выбирает лишь нужный для него объем данных с учетом фактических обстоятельств дела. Таким образом, не зная фактических обстоятельств каждого конкретно дела можно лишь говорить об общем потенциальном значении информации, именуемой криминалистической.

В термине «криминалистически значимая информация» ключевой смысл играют два слова: «криминалистически» и «значимый».

В толковом словаре С.И. Ожегова под значением понимается «смысл, то, что данное явление, понятие, предмет значит, обозначает; важность, значительность, роль». [6] В советском энциклопедическом словаре содержание слова «значение» раскрывается как «важность, значительность, роль предмета, явления, действия в человеческой деятельности». [7] Следовательно, криминалистически значимой информацией являются сведения, используемые при выявлении и расследовании конкретного преступления. В круг таких сведений могут входить данные различного характера, что напрямую зависит от каждого конкретного факта выявления и расследования по уголовному делу.

В то время как криминалистическая информация содержит весь объем теоретических данных криминалистики необходимых для работы с нужными для следствия сведениями, то криминалистически значимая информация, во-первых, включает в себя лишь часть этих сведений, необходимых для вы-

явления и расследования преступления в каждом конкретном практическом случае.

Вторым возможным структурным элементом криминалистически значимой информации являются данные других областей научных знаний, необходимые для разрешения конкретных задач, стоящих перед правоохранительными органами по уголовному делу. Сюда, в частности, могут входить данные таких наук как химия, биология, физика психология и т.п. Применение данного рода сведений в ходе выявления и расследования преступлений происходит в форме привлечения специалистов и экспертов в тех или иных областях знаний.

В-третьих, в круг данных криминалистически значимой информации входят сведения, собранные по делу процессуальным путем.

Четвертым элементом криминалистически значимой информации являются данные правового характера, под которыми следует понимать законодательно закрепленные сведения, регулирующие деятельность правоохранительных органов по выявлению и расследованию конкретного преступления, а так же иные сведения правового характера, влияющие на эту деятельность. Под иными сведениями правового характера следует понимать данные тех или иных нормативно-правовых актов, влияющих на деятельность по выявлению и расследованию преступлений в зависимости от фактических обстоятельств конкретного уголовного дела. Все остальные данные правового характера, не задействованные в расследовании по уголовному делу, не входят в круг сведений криминалистически значимой информации.

Пятым элементом криминалистически значимой информации могут выступать иные сопутствующие сведения, которые представляют собой данные, относящиеся к событию преступления, полученные оперативно-розыкным, либо иным способом. В эту группу входят: информация, полученная в ходе оперативно-розыскных мероприятий, сообщения граждан, сведения справочного характера, консультации с коллегами, материалы уголовных дел прошлых лет, курсы повышения квалификации, публикации в средствах массовой информации и т.п.

Наличие одновременно всех информационных составляющих криминалистически значимой информации при каждом фактическом случае выявления и расследования преступления не является обязательным. Это объясняется тем, что некоторые информационные элементы носят факультативный характер, т.е. могут не примяться в зависимости от фактических обстоятельств дела. Обязательными информационными элементами являются данные криминалистической науки, сведения правового характера, имеющие значение для установления истины по конкретному уголовному делу, а так же данные, собранные по делу процессуальным путем, Остальные информационные составляющие носят факультативный характер.

Таким образом, деятельность по выявлению и расследованию имеет сложную информационную структуру. Только комплексное использование информации из различных областей обеспечит всесторонний, полный,

объективный процесс по обнаружению, изъятию, фиксации и исследованию сведений о фактических обстоятельствах по уголовному делу.

лИтерАтурА:

1. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. 2-е изд., доп. М., 2000. С. 83;

2. Волынский А.Ф., Россинская Е.Р. Криминалистическая регистрация. М.: ВЮЗШ МВД России, 1992 С. 3;

3. См. например: Полевой Н.С. Криминалистическая кибернетика. М.: Изд-во МГУ, 1980; Миловидова М.А. Криминалистический учет по способу выполнения преступных действий: учебное пособие. Н. Новгород: Нижегородский юридический институт МВД России, 1996; Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики. Мн.: Амалфея, 2000;

4. Усманов Р.А. Теория и практика использования криминалистической информации в процессе раскрытия и расследования преступлений: монография / Р. А. Усманов. — Челябинск: Челябинский юридический институт МВД России. 2006 С.63;

5. См., например: Крылов В.В. Проблемы совершенствования обучения криминалистике в университете // Современная криминалистика, правовая информатика и кибернетика. М., 2007. С. 154-156;

6. Ожегов СИ., Шведова Н.Ю.. Толковый словарь русского языка Издательство «Азъ», 1992;

7. Советский энциклопедический словарь. Издание 4-е. Главный редактор Прохоров А.М. Москва, «Советская энциклопедия», 1987.

О.В. КАПЛІНА

доктор юридичних наук, доцент

Національна юридична академія України

/мен/ Ярослава Мудрого

МІКРОТЕКСТ НОРМИ-ДЕФІНІЦІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

В МАЙБУТНЬОМУ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ

Два десятиліття відділяє нас від вислову В. М. Савицького про те, що будь-який новий термін — певною мірою подія для юридичної науки і за-конодавства. У судовому праві, старому як світ, реальна потреба в нових термінах дуже невелика. Проте, уявляється, сучасні правозастосовники мо-жуть стверджувати зворотне. Деяка уповільненість еволюції правової мови, що спостерігалася на початку 80-х років минулого сторіччя, про яку писав В. М. Савицький, змінилася бурхливим розвитком і вплетінням до семіо-

тичної тканини національного законодавства нових термінів. Кожна епоха збагачує мову новими лексичними одиницями. Історичний екскурс дозволяє зробити висновок про можливість групування правових неологізмів за часом виникнення: нові слова петровської епохи, періоду судово-правової реформи другої половини ХIX сторіччя, перших років жовтневої революції (1917 р), часів перебудови. Приплив нових слів збільшувався в періоди найбільшої активності суспільно-політичного й культурного життя країни.

Проголошення України суверенною державою, ухвалення Конституції України, нових кодексів, проведення судово-правової реформи, зміна теоре-тичних концепцій, інтеграція в міжнародне співтовариство, розширення між-народних зв’язків, ратифікація багатьох міжнародних документів — усе це спричиняє стрімкий розвиток кількісного та якісного аспектів національного законодавства на цьому етапі. Це не може не позначитися на еволюційних процесах, що відбуваються в правовій термінології. Буквально за останнє десятиліття тезаурус кримінального процесу поповнився новими термінами. Шляхи такого поповнення найрізноманітніші. Різні і лексичні типи нововве-день. Одні терміни, які тривалий час уважалися архаїзмами, знову з’явилися в активному вжитку — суд присяжних, присяжний, апеляція, апеляційне ос-карження, апелянт, моральна шкода, реабілітація, застава. Інші були введені законодавцем у зв’язку із заміною старих термінів, їхнім удосконаленням, уточненням або для позначення нового поняття — військова служба правопорядку, інший спеціаліст у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги; судівництво, заходи забезпечення безпеки; від-шкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями; досудове розслідування, правова допомога, доручення про надання правової допо-моги; організована злочинність; відеоконференція; запит про видачу, запит про передачу; клопотання про транзит; держава ухвалення вироку; держава виконання вироку; клопотання про прийняття провадження у кримінальній справі та ін.

Істотно впливає на сучасну нормотворчість розширення міжнародних зв’язків, співробітництво держав у сфері боротьби зі злочинністю, які спри-яють закріпленню в юридичній термінології запозичених іншомовних слів: тероризм, екстрадиція, експатріація, імплементація, імунітет, омбудсмен, примат (міжнародного права), юрисдикція, легітимність та ін.

Ратифікація Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і функціонування Європейського суду з прав людини також поставили перед вітчизняними правозастосовниками проблеми, пов’язані не лише з імплемен-тацією нових термінів, але й зі з’ясуванням їх семантичного значення: доступ до правосуддя, доступність правосуддя, розумні строки судового розгляду. Недаремно, вчені стали пропонувати навіть новий спосіб тлумачення норм права — семантичний, який сприяв би більш поглибленому вивченню зна-чення мовних виразів, зокрема у зв’язку з перекладом їх мовами держав, що підпадають під юрисдикцію Європейського суду. Не секрет, що останнім часом найголовнішим і найбільшим недоліком застосування іншомовних

словозапозичень, що часто спостерігається, є смислова неадекватність перекладу або складність знаходження відповідного еквівалента того чи іншого терміна.

Якщо використання нових або іншомовних слів і термінів на рівні со-ціального спілкування виправдано, а на рівні наукового презумується, то до термінології кримінального процесу або будь-якої іншої галузі права ці слова і терміни увійти так легко не можуть. Кримінальний процес — це галузь права, де досить сильні нормативістські начала. Тому при використанні ін-шомовних понять передусім має порушуватися питання про офіційний юри-дичний текст, в якому дано визначення поняття або міститься якась описова конструкція, що пояснює його значення. Якщо такого офіційного перекладу ще немає, то в правозастосовній практиці можна використовувати найбільш авторитетний переклад.

Учені неодноразово зверталися до питань використання неологізмів у мові законів, розробляючи рекомендації до їх уживання. Але процес адап-тації неологізмів до правової системи складний і тривалий. Разом з тим тривале використання нової термінології сприяє тому, що нові слова ос-воюються і переходять із пасивного словникового запасу до активного, асимілюються, закріплюються в законодавстві й перестають виділятися на тлі решти лексики.

Точне і ясне розуміння юридичних термінів, у тому числі й неологізмів, успішно досягається при їх максимально чіткому й небагатослівному визна-ченні в нормативних актах. Презумується, що чим більшій кількості юри-дичних термінів даватиметься визначення, тим менше буде правотлумачних і правозастосовних помилок. Наявність легальних дефініцій полегшує роботу суб’єкта правотлумачення і правозастосування, оскільки зобов’язує їх ро-зуміти термін саме в тому значенні, яке вказане законодавцем. У той же час у теорії права немає єдиної думки про характер легальних дефініцій. Одні науковці розглядають їх як різновид правових (дефінітивних) норм, інші ж узагалі не відносять їх до норм права, але визнають їх обов’язкове значення. Треті ідеалізують дефінітивні норми, уважаючи, що чіткі юридичні визначення повинні даватися всім термінам, що мають вирішальне значення для правового регулювання. Безперечним є той факт, що точні визначення юридичних термінів, що становлять зміст дефінітивних норм, — неодмінна умова підвищення юридичної культури правотворчості й зміцнення закон-ності. Терміни можуть бути визначені або шляхом узагальненої формули, що охоплює всі суттєві ознаки поняття, або через казуїстичний перелік з відкритою чи закритою структурою. Крім того, правові дефініції можуть бути подані в класичному вигляді, тобто такому, що прямо розкриває поняття, яке визначається. Дефініція також може будуватися так, щоб виникати з контексту. Прикладом того є ст. 172 КПК України «Очна ставка», де визна-чення поняття виокремлюється із загального контексту статті закону: очна ставка — це одночасний допит двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечності.

Таким чином, легальна дефініція не завжди є засобом уточнення значення терміна, оскільки, імовірно, не може охопити всебічних зв’язків явища. Крім того, дефініція будується за загальними лексико-граматичними правилами, що не виключає виникнення тих же проблем, які властиві будь-якому правовому тексту, у зв’язку з чим також може виникнути необхідність тлумачення самої дефініції.

Зважаючи на специфіку кримінально-процесуальних відносин, законода-вець повинен прагнути до того, щоб саме в тексті кримінально-процесуаль-ного закону було подано якомога більше визначень уживаних понять. Їхне призначення — сприяти правильному з’ясуванню смислу норми права.

Термінологія кримінального процесу — не просто список термінів, а семіологічна система, тобто вираження певної системи понять, що відоб-ражає певний науковий світогляд. Вона виникає і закріплюється лише за умови досягнення наукою кримінального процесу достатньо високого сту-пеня розвитку, оскільки розвиток правової термінології неможливий без гли-бокої наукової розробки юридичних понять, їх логічного аналізу й точного визначення. Недаремно ще М. М. Полянський зазначав, що дати належну формулу, яка визначає юридичний термін, це іноді може мати значення не менше, ніж навіть серйозне технічне відкриття.

Наш законодавець обрав два найбільш зручних способи визначення ос-новних використовуваних у кримінально-процесуальному законі понять — шляхом розміщення їх в окремій статті КПК України «Роз’яснення значення термінів Кодексу» (ст. 32) і шляхом визначення поняття в статтях закону. В останні роки перевага першого способу викладу визначень понять одержує своє підтвердження при ухваленні нових законодавчих актів (ст. 3 «Визна-чення понять» КАСУ; ст. 2 «Визначення термінів» Закону України «Про третейські суди» тощо. Про його зручність говорять науковці і практики.

Ще більш широке термінологічне поле міститься в ст. 6 проекту КПК України (реєстраційний № 1233), де нараховується 58 роз’яснень значень термінів, розташованих в алфавітному порядку, що, безсумнівно, полегшує правотлумачну практику.

Разом з тим доречно щодо цього навести думку В. М. Савицького про те, що закон — не підручник і не теоретична робота. Він написаний з іншою метою, в іншому логіко-семантичному і стилістичному ключі. Захоплення визначеннями може заблокувати соціальне призначення закону, перетво-рити його на щось на зразок словника юридичних термінів або енциклопедії правових знань. Проте, уявляється, що основні базисні поняття безумовно повинні отримати автентичне тлумачення, щоб потім стати вихідними в пра-возастосовній діяльності й наукових дослідженнях.

Потреба в чітких нормативних дефініціях стала особливо відчутною ос-таннім часом у зв’язку із зростанням загального обсягу законодавства, між-народними правоінтеграційними процесами. На жаль, практично неможливо передбачити, в яких саме випадках необхідно давати дефініцію, це зале-жить від суб’єктивної волі законодавця. Очевидно, якщо термін однозначний,

уживається у своему звичайному значенні, ясний для правозастосовника, то він навряд чи потребуе визначення. Якщо ж термін без додаткового пояснения видається недостатньо чітким, можливим є його двозначне тлу-мачення, він повинен визначатися законодавцем. На нашу думку, у КПК слід дати чітку дефініцію спеціальним юридичним термінам, а також між-галузевим і термінам, що мають у різних галузях права свое специфічне значения. До таких, зокрема, можна віднести терміни, які до цього часу не отримали в кримінально-процесуальному законі автентичного тлумачення: «затримання», «алібі», «клопотання», «заява», «скарга», «належність до-казів», «допустимість доказів», «нічний час», «мотивованість», «пред-ставник», «державне обвинувачення», «окрема думка», «житло», «інше во-лодіння», «санкція» та ін. Причому якщо термін уживається в різних актах, пов’язаних ієрархічною підпорядкованістю, то його визначення доцільно дати в акті найбільшої юридичної сили у кримінальному процесі, зокрема, у КПК Це забезпечить єдність правового регулювання, ліквідує неузгодженість і колізії.

М.О. КАРПЕНКО

кандидат юридичних наук Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ

НЕПОВНОЛІТНЬОГО, ЯКИЙ ВЧИНИВ

ЗЛОЧИН, ЯК КРИТЕРІЙ ВИЗНАЧЕННЯ

ЙОГО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Вирішення питания про кримінальну відповідальність та покарання непов-нолітнього тісно пов’язане з аналізом його особистості, з оцінкою багатьох факторів, які впливають на формування і розвиток свідомості особи, яка не досягла 18 років. Повне і всебічне вивчення особистості неповнолітнього правопорушника дає можливість органам, які здійснюють кримінальний процес, з’ясувати конкретний спосіб втягнення його в протиправну діяль-ність, вирішити питания про його подалыпу долю, а також розробити ряд профілактичних заходів для попередження виникнення у нього нового зло-чинного наміру.

Положения про необхідність детального вивчення особистості непов-нолітнього злочинця повністю узгоджуеться з Мінімальними стандартними правилами, щодо відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила), які були прийняті Генерального Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року. ЦІ правила визначають мінімальні стандарти поводження з непов-нолітніми правопорушниками І можуть бути застосовані у різних правових системах.

Кримінально-процесуальним законодавством України пред’являються підвищені вимоги до провадження в кримінальних справах щодо неповнолітніх (глава ХХХVI КПК України). У статтях 64, 433 КПК України (далі по тексту КПК) визначене коло обставини, які необхідно встановити у справах про злочини осіб, які не досягли 18 років. Аналіз статей дає підстави вважати, що законодавець прагнув підвищити вимоги саме до вивчення особистості неповнолітнього, що обумовлені особливостями його психічних і соціальних якостей. Разом з тим положення зазначених статей мають загальний орієнтир про інформацію, яку необхідно зібрати про особу неповнолітнього. До того ж ні в КПК, ні в інших законах немає конкретного переліку тих даних про особистість правопорушника, які необхідно встановити в кримінальній справі для прийняття обґрунтованого кінцевого рішення. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосу-вання судами України законодавства в справах про злочини неповнолітніх» та від 15 травня 2006 р. № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» лише частково тор-каються даного питання.

Визначаючи обставини, що необхідно встановити по кожній кримінальній справі неповнолітнього, на наш погляд, необхідно врахувати наступні мо-менти: а) для того, щоб дати об’єктивну характеристику особистості не-повнолітнього обвинуваченого, підсудного, необхідно вивчити її з позиції трьох взаємопов’язаних частин: як члена суспільства, як індивіда, з при-таманними тільки йому індивідуально-психологічними особливостями і як суб’єкта кримінально-процесуальної діяльності; б) всі якості особистості не-повнолітнього правопорушника необхідно вивчати в системі, елементи якої невід’ємно пов’язані між собою; в) необхідно зібрати та дослідити дані про особистість неповнолітнього як за період, який передував скоєнню злочину, так і після нього; г) при провадженні кримінальних справ відносно непов-нолітніх необхідно передбачити створення певного зведеного документа, в якому б відображалися всі найбільш характерні дані про особистість молодого правопорушника (його приблизний вигляд наведений нижче).

Довідка — характеристика

на неповнолітнього ___________________________ , який вчинив злочин,

передбачений статтею __ КК України. (Кримінальна справа № __ )

I. 1.1. Автобіографічні дані: число, дата та рік народження; національ-ність; місце навчання, роботи; дані про судимість неповнолітнього; дані про батьків неповнолітнього та інше.

1.2. Характеристика особистості неповнолітнього: а) стан здоров’я (за-хворювання, якими страждає(в) підліток; чи перебуває(в) на обліку ПНД; чи зловживає(в) наркотичними речовинами, алкоголем тощо); б) стан загаль-ного розвитку (відповідність розвитку неповнолітнього його календарному віку); в) темперамент неповнолітнього, позитивні та негативні риси характеру; г) ставлення до навчання, інтереси, ціннісні орієнтації (зацікавленість мистецтвом, технікою; участь у спортивних секціях тощо); д) коло осіб,

150

з якими проводить дозвілля неповнолітній, особи, які користуються повагою у підлітка і здатні позитивно або негативно вплинути на нього.

1.3. Умови життя та виховання неповнолітнього: наявність батьків (мае обох батьків чи ні, сирота, знаходиться під опікою або піклуванням, характеристика їх особистості); побутовий (житловий) стан сім’ї; умови навчання або роботи тощо.

1.4. Дані про правопорушення, які вчиняв неповнолітній: вид правопору-шення, чи перебувае на обліку КМСН, які заходи впливу застосовуються, їх результат.

П. 2.1. Стислі дані про злочин, який вчинив неповнолітній (який, коли, ким, його характер): а) роль неповнолітнього обвинуваченого у вчиненні злочину; чи знаходився під час вчинення злочину під впливом алкоголю, наркотиків; б) дорослі та їх роль (чи приймали участь у вчиненні злочину, їх роль, стисла характеристика особистості; якщо приймали участь у вчиненні злочину, то завдяки чому втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність; чи є обвинуваченими або притягнутими до кримінальної відповідальності за ст. 304 КК України); в) інші неповнолітні та їх роль. 2.2. Мотив вчинення злочину неповнолітнім.

III. 3.1. Ставлення неповнолітнього до злочину (його наслідків), який він вчинив (розкаюеться, не розуміє протиправність своїх дій, пишається вчиненим тощо).

3.2. Поведінка неповнолітнього під час провадження досудового слідства (щиро розкаявся та допомагав слідчому встановити істину в справі, пасивна поведінка; перешкоджав встановленню істини; продовжував протиправну діяльність; вів антигромадський спосіб життя).

А.Г. КАТКОВА

кандидат юридичних наук Харківський економіко-правового університет

Про ДеЯкі ПитАннЯ ДіЯльності

АДвокАтА, Що виникАЮть ПіД

ЧАс оскАрЖеннЯ ПостАнови Про

ПоруШеннЯ кримінАльноЇ сПрАви

До суДу

В умовах європейської інтеграції та становления України як правової держави однією з важливих конституційних гарантій справедливого право-суддя, надежного захисту прав і свобод людини та громадянина у кримі-нальному судочинстві є розбудова судочинства на підставі змагальності та рівності сторін відповідно з принципом, який закріплений ст. 129 Конституції України.

151

В ході проведення в Україні судово-правової реформи Законом України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи» № 462-V від 14.12.2006 року діючий КПК України був доповнений ст. 236-7 «Оскар-ження до суду постанови про порушення кримінальної справи» та ст. 236-8 «Розгляд судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи». Згодом, 30 червня 2009 року Конституційний Суд України виніс рішення № 16-рп/ 2009 щодо відповідності Конституції України деяких положень ст. 236-8 КПК України (справа №1-17/2009), а 4 червня 2010 року Вер-ховний Суд України виніс Постанову Пленуму Верховного Суду України №6 «Про деякі питання, що викликають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи».

Аналізуючи чинне законодавство та судову практику, хотілося б звернути увагу на деякі труднощі, що виникають у діяльності захисника (адвоката) при оскарженні до суду постанови про порушення кримінальної справи. Частина 3 ст. 236-7 КПК України надає можливість особі, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа або її захиснику (адвокату) подати до суду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи з достатнім обґрунтуванням порушених прав та законних інтересів відповідної особи. Ст. 98-2 КПК України передбачає вручення чи направлення копії постанови про порушення кримінальної справи, особі інтересів якої стосується порушена кримінальна справа або її захиснику (адвокату). Але в практичній діяльності непоодинокі випадки, коли у самій постанові читко не вказані приводи і підстави до порушення кримінальної справи. Тому, як правило, у захисника (адвоката) виникає гостра потреба, в дослідженні матеріалів дослідчої перевірки, які стали приводами до порушення кримінальної справи з метою достатнього обґрунтування скарги. Згідно ч. 13 ст. 236-8 КПК України захисник (адвокат) може ознайомитись з матеріалами, які обґрун-товують порушення кримінальної справи, тільки під час судового розгляду справи. Отже, захисник (адвокат) потрапляє у так зване, замкнене коло, коли не має можливості з’ясувати, чи законно та обґрунтовано була порушена кримінальна справа, чи законні джерела доказів та яким шляхом вони були отримані і т.д., а внаслідок цього не може скласти достатньо обґрунтовану скаргу, це і порушує принцип змагальності та рівності сторін у кримінальному процесі. Тому пропоную передбачити в новому КПК Ук-раїни можливість ознайомлення особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, або її захисником (адвокатом) з матеріалами, які обґрун-товують порушення кримінальної справи з моменту вручення копії або на-правлення копії постанови про порушення кримінальної справи.

Змагальність та рівність сторін у кримінальному процесі, і це необхідно підкреслити, не є самоціллю. Це засіб встановлення істини про обставини, що підлягають доказуванню, з урахуванням позицій не тільки обвинувачення, а і захисту. Тому справедливому правосуддю в однаковій мірі необхідні як

152

позиція державного представника в особі прокурора, так і адвоката-захис-ника, оскільки тільки в спорі цих процесуальних сторін, боротьбі їх обґрун-тованих висловів, думок, суджень та доводів в кримінальному судочинстві може бути встановлена істина.

Т.В. КАТКОВА

кандидат юридичних наук, доцент Харківський національний університет внутрішніх справ

ПРОБЛЕМНІ ПИТАНИЯ ПРОДОВЖЕННЯ

СТРОКУ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ

ОБВИНУВАЧЕНОГО ПРИ ОБ’ЄДНАННІ

ТА ВИДІЛЕННІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У період підготовки нового КПК України важливим з точки зору забезпе-чення конституційного права людини на свободу та особисту недоторканість залишаються процесуальні питания обрання обвинуваченому запобіжного заходу взяття під варту та продовження строків тримання особи під вартою.

У рішеннях Європейського суду з прав людини відмічалось, що одноразового розгляду судом питания про законність та обґрунтованість тримання особи під вартою недостатньо для забезпечення гарантованості її прав, пе-редбачених ст. 5 Європейської конвенції про захист прав І основних свобод людини.

Проблеми законності та обґрунтованості продовження строку тримання обвинуваченого під вартою розглядалися останнім часом в роботах Ю.А. Гришина, Ю.М. Грошевого, Л.М. Давиденко, П.М. Каркача, О.В. Кондратьева, Л.В. Черечукіної, В.І. Чорнобука та інших. Але питаниям продовження строку тримання обвинуваченого під вартою при об’єднанні та виділенні кримінальних справ приділялось недостатньо уваги.

Розглянути деякі проблемні аспекти підсудності розгляду подання слід-чого при об’єднанні та виділенні кримінальних справ.

Діючий КПК України не визначає підсудності розгляду подання слідчого, яке винесено в порядку судового контролю. Частина 2 статті 165-2 КПК Ук-раїни передбачає: «якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду». Аналогічна диспозиція міститься і у статті 165-3 КПК України, яка передбачає порядок продовження строків тримання під вартою «За відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі не-можливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинува-чення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або прокурор звер-тається до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою».

Зі змісту цих статей розуміється, що подання направляється до суду за місцем провадження досудового розслідування. Але в практичній діяльності

слідчих застосування цих норм викликає суттєві складнощі, коли виникає необхідність продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, якщо рішення про взяття обвинуваченого під варту було прийнято іншим судом. Такі випадки виникають, коли слідчий одного району об’єднує в одне провадження декілька кримінальних справ про злочини обвинувачених, які були заарештовані у різних районах або областях України.

Деякі судді відмовляються розглядати подання слідчого про тримання під вартою, мотивуючи таку відмову тим, що обрання запобіжного заходу здійснювалось у іншому суді і навіть у іншій області, і вони не бажають нести відповідальність за обґрунтованість і законність рішення інших суддів, рекомендуючи слідчому звертатись до того суду, який виносив постанову про взяття особи під варту. А ті судді, що постановили таке рішення, те ж відмовляються продовжувати строк тримання під вартою, мотивуючи таку відмову тим, що справа знаходиться у іншому регіоні (з такими проблемами стикалися слідчі Львівської, Харківської та інших областей).

Вимога всебічного, повного та об’єктивного розслідування кримінальних справ (ст. 22 КПК) зумовлює необхідність у кримінальному процесі об’єднувати кримінальні справи або виділяти кримінальні справи в окреме провадження. Частина 1 ст. 26 КПК України встановлює вичерпний перелік для об’єднання в одному провадженні декількох справ:

а) за обвинуваченням кількох осіб — співучасників вчинення одного злочину;

б) за обвинуваченням кількох осіб — співучасників кількох злочинів. Цілком зрозуміло, що обвинувачені по цих кримінальних справах можуть

бути заарештовані у різних регіонах України різними судами, але досудове розслідування проводиться відповідно ст. 112 та ст. 116 КПК України, а тому і рішення в порядку судового контролю мають прийматися тим судом, на території якого здійснюється досудове слідство.

Статті 33,34,36, 37, 38, 40, 41,42 КПК визначають повноваження суддів лише по розгляду кримінальних справ, а підсудність прийняття рішення суддею в порядку судового контролю залишається невизначеною.

Це ще раз підтверджує висловлені в юридичній літературі точки зору про необхідність уведення у кримінальний процес процесуальної фігури слідчого судді та законодавчого закріплення об’єму та меж його повноважень, у тому числі і щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою при об’єднанні та виділенні кримінальних справ.

Пропонується повноваження про продовження строку тримання обвину-ваченого під вартою закріпити за слідчим суддею того району, на території якого здійснюється досудове розслідування незалежно від того, яким судом було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Н.В. КІЦЕН

Національний університет «Одеська юридична академія»

неДоПустимість «Повороту

До гірШого» При Перевірці вироків,

уХвАл, ПостАнов, Які не н АбрАли

законноЇ сили

Останнім часом у літературі є суперечності щодо дії при перегляді су-дових рішень, які не набрали законно! сили, у кримінальних справах, положения про «недопустимість повороту до гіршого». Це положения було класичною рисою радянської касації, І у ряді сучасних українських та росій-ських наукових досліджень вказується його значения при перегляді судових рішень, які не набрали законно! сили (С.І. Беззубов, В.П. Бойко, Л. Кульчак, Ю.П. Ковбаса, О.Б. Муравін). При цьому це положения формулюеться по-різному: недопустимість погіршення положения засудженого (виправда-ного) у справі, яка переглядаеться за його скаргою, а також скаргою його захисника чи законного представника; виправдувальний вирок може бути скасовано тільки за поданням прокурора чи за апеляційною скаргою по-терпілого або його представника; «недопустимість повороту до гіршого». Однак є вчені, які заперечують існування цього положения. І.Л. Петрухін вказував, що у апеляційному провадженні заборона повороту до гіршого не діє [1]. На думку СБ. Россинського, «у суді касаційної інстанції на відміну від апеляційного порядку неможливий «поворот справи до гіршого» [2]. Крім того, рисою апеляційного провадження визнається обмеженість можливості суду в погіршенні становища засудженого чи виправданого [3].

КПК України у ст. 397 недопустимість погіршення становища засудженого чи виправданого формулюе наступним чином: касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин. Обви-нувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апе-ляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано у зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або більш суворе покарання лише у разі, коли з цих підстав подав скаргу прокурор або потерпілий чи його представник. Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку міс-цевого суду може бути скасовано не інакше як за скаргою прокурора або потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання.

У ст. 365 КПК до внесения змін у 2001 році закріплювалося правило про недопустимість посилення покарання засудженому або застосування до нього закону про більш тяжкий злочин у касаційній інстанції: суд при розгляді справи в касаційному порядку може пом’якшити призначене судом першої інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин, але не

вправі посилити покарання, а так само застосувати закон про більш тяжкий злочин. Вирок може бути скасовано в зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або за м’якістю покарання лише у випадках, коли на цих підставах вніс подання прокурор або скаргу потерпілий.

У зв’язку з цим необхідно визначити сутність правила про недопустимість повороту до гіршого. Я.О. Мотовіловкер розглядав сутність цього правила у «усуненні побоювань у підсудного, що поданням касаційної скарги його становище уде погіршено» [4]. Цей підхід підтримувався і іншими вченими: так, на думку Л.І. Лазаревої, недопустимість повороту до гіршого — одне з найважливіших положень радянського процесу, яке означає, що суд при роз-гляді справи у касаційному та наглядовому порядку, а також при повторному розгляді справи після скасування вироку, винесеного судом першої інстанції, не вправі посилити покарання або змінити обвинувачення на більш тяжке чи таке, що істотно відрізняється за фактичними обставинами, а також по-гіршити становище засудженого при вирішенні інших кримінально-правових питань за відсутності умов встановлених законом у інтересах забезпечення обвинуваченому права на захист (тобто без протесту прокурора, скарги потерпілого в касаційній інстанції, без протесту посадової особи суду чи прокуратури у наглядовій інстанції, принесених не на користь засудженого) [5].

Підхід про необхідність певних юридичних умов для можливості погір-шення становища засудженого або виправданого підтримується і сучасними дослідниками. Однак є деякі наукові дослідження, де звужується сутність цього правила і вказується, що у апеляційній та касаційній інстанції принцип недопустимості погіршення становища засудженого діє у урізаному вигляді [6].

Але, як видно із вищевикладених визначень правила про недопус-тимість повороту до гіршого, радянська кримінально-процесуальна доктрина пов’язувала його не із принциповою неможливістю погрішити становище засудженого або виправданого, а з неможливістю погіршення становища при оскарженні рішення самим засудженим або виправданим, а також із неможливістю погіршення становища при відсутності певних правових умов (недотримання гарантій права на захист, гарантій об’єктивного, неупередже-ного здійснення правосуддя тощо). На це вказує і попередня редакція ст. 365 КПК: вирок може бути скасовано в зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або за м’якістю покарання лише у випадках, коли на цих підставах вніс подання прокурор або скаргу потерпілий.

Як уявляється, недопустимість повороту до гіршого реалізується і у апеляційному, і у касаційному провадженні, але ступінь її реалізації прояв-ляється по-різному. Якщо касаційний суд не вправі прийняти своє рішення, яким безпосередньо погіршити становище засудженого або виправданого, то апеляційний суд таке рішення прийняти може — шляхом скасування вироку або постанови місцевого суду та постановлення свого вироку або постанови. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику постановлення

судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» від 15 травня 2006 р. у п. 8 звертає увагу суддів на те, що за змістом статей 373, 378 КПК погіршення становища засудженого можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку (постанови), а при винесенні ним ухвали не допускається. Але при цьому скасування вироку або постанови суду першої інстанції і постановлення вироку або постанови апеляційним судом допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування ви-року або постанови. Тобто скасування вироку або постанови суду першої інстанції і постановлення свого вироку або постанови, якими погіршується становище засудженого або особи, щодо якої винесено постанову, апеля-ційним судом у випадках оскарження їх суб’єктами зі сторони захисту — не допускається. Якщо ж виправдувальний вирок був оскаржений виправданою особою, її захисником чи законним представником у частині підстав і мотивів виправдання, то такий вирок не може бути скасований, а лише змінений апеляційним судом у частині підстав і мотивів виправдання і тільки в бік покращення становища виправданого [7].

І саме тому можна стверджувати про дію правила про недопустимість «повороту до гіршого» при перевірці вироків, ухвал, постанов, які не набрали законної сили.

літерАтурА:

1. Петрухин И.Л. Запрет поворота к худшему в российском уголовном процессе // Государство и право. — 2006. — №3. — С. 47, 48

2. Россинский С.Б. Уголовный процесс России: курс лекций / С.Б. Россинский. — М.: Эксмо, 2008. — С. 453

3. Правова система України: історія, стан та перспективи : У 5 т. Т.5. Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні / За заг. ред. В.В. Сташиса. — Х.: Право, 2008. — С. 521

4. Мотовиловкер Я.О. Некоторые вопросы теории советского уголовного процесса в свете нового уголовно-процессуального законодательства / Под ред. П.И. Бородько. — Кемерово, 1962. — С. 212

5. Лазарева Л.И. Недопустимость поворота к худшему в системе основных положений советского уголовного процесса // Вопросы борьбы с преступностью. — 1979. — Вып. 30. — С. 90

6. Калинин В. Н.Принцип недопустимости ухудшения положения осужденного при пересмотре судебных решений //Следователь. — 2004. — № 5 (73). — С. 18

7. Бойко В.П. Правила про недопустимість погіршення становища об-винуваченого як процесуальні гарантії: Монографія. — К.: Атіка, 2008. — С. 96

H.I. КЛИМЕНКО

доктор юридичних наук, професор Київський національний університет /мен/ Тараса Шевченка

ЩОДО КОНЦЕПТУАЛЬНЫХ ПИТ АНЬ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Судова експертиза є однією з важливих форм використання спеціальних знань в судочинстві. В сучасний період судова експертиза вийшла за рамки кримінального процесу і застосовується у всіх видах процесу. Судова експертиза являе собою складну і багатоаспектну діяльність, яка здійс-нюється в експертних державних і недержавних установах висококваліфі-кованими спеціалістами. Результативне використання можливостей судової експертизи передбачае встановлення багатьох фактів і обставин у справах. Теорія дозволяє пізнати загальні закономірності, які характеризуют її предметну сутність, що слід враховувати під час вирішення різноманітних питань, пов’язаних з розвитком і раціональним використанням можливостей науки і техніки в проведенні експертних досліджень. Це формування науки судової експертології. Вперше про доцільність її виділення з криміналіс-тики заговорили в 50-х роках (в рамках криміналістичної експертизи — Ю.М. Кубицкий І О.Р. Шляхов), пізніше в 70-х роках намагалися система-тизувати знания про експертизу (АЛ. Вінберг і Н.Т. Малаховська).

Роботи АЛ. Вінберга І Н.Т. Малаховської, Т.В. Авер’янової та І.А. Алієва, СБ. Бичкової, Ю.Г. Корухова, М.Я- Сегая, Н.Т. Волчецької, Н.І. Клименко та інших розкрили поняття науки судової експертології як вчення про зако-номірності формування та розвитку судових експертиз, ІТ систему І структуру, а також окремі вчення (про об’єкти, суб’єкти, методи загальної теорії судової експертизи, про судово-експертну діяльність, процеси і відношення комунікації в судовій експертизі, ретроспекцію і прогнозування тощо). Загальна теорія є евристичною, дослідницькою програмою, яка визначає цілі, спеціальні завдання і шляхи подальших наукових розробок в галузі су-дової експертизи. Подальшими завданнями є розробка концептуально! моделі структури загальної теорії судової експертизи, уточнения її та доповнення новими елементами, а також подальше розвинення окремих вчень загальної теорії судової експертології.

Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року виз-начає правову основу, принципи організації і основні напрями державної судово-експертної діяльності в кримінальному й інших видах судочинства. В аспекті реалізації принципів у роботі Міністерства юстиції України на 2010 рік, а саме прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу, який базується на сучасних принципах, реалізація низки питань, що є предметом дискусії вже довгий період (проведения судової експертизи до пору-шення кримінальної справи, розширення кола обов’язкових випадків призна-чення судової експертизи, розширення кола джерел доказів, що отримуються

із застосуванням спеціальних знань, введення норм щодо комплексної, ко-місійної експертиз, уточнення підстав для призначення додаткової або пов-торної експертизи тощо); встановлення єдності норм з питань призначення та проведення судової експертизи в кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному судочинстві. Необхідна уніфікація методичних підходів до діяльності державних і недержавних СЕУ, законодавче забезпечення принципу рівноправ’я тих і інших. Ввести механізм державного контролю за діяльністю недержавних експертів: введення єдиного державного реєстру експертів і експертних установ, ліцензування діяльності тощо.

Реалізація зазначених пріоритетів, перш за все, реформування системи судочинства та кримінальної юстиції неможливі без удосконалення нормативно-правового забезпечення судово-експертної діяльності. Розглянемо деякі аспекти перспектив регулювання судово-експертної діяльності з метою виконання передбачених заходів і завдань з удосконалення нормативно-правового забезпечення судово-експертної діяльності. У сучасний період в су-дочинстві стає реальністю принцип змагальності. У практиці застосовується проведення експертиз в недержавних установах незалежними експертами на зразок окремих зарубіжних держав (США, Німеччина, Франція тощо), що потребує більш чіткої правової регламентації.

Особливості призначення, проведення і використання результатів неза-лежних (альтернативних) експертиз, як свідчить практика, викликають певні проблеми, до яких відносяться ліцензування, якість підготовки кадрів, тех-нічне оснащення і наявність стандартизованих методик їх проведення тощо. Останній час у літературі дискутується питання про можливість розглядати як спеціальні знання судових експертів деякі правові знання (О.М. Селі-ванов, Лідмяе, В.Г. Гончаренко, О.Р. Росинська, Ю.К. Орлов, Т.Ф. Моисеева, В.К. Легких, О.О. Ексархопуло тощо). Сучасна практика судочинства пот-ребує використання спеціальних правових знань у формі консультацій і в рамках проведення експертних досліджень для вирішення протиріч між правовими актами і нормами, а також аналізу можливості застосування певних правових норм.

Необхідна розробка методів дослідження речових доказів, аргументація критеріїв їх допустимості, а також їх інтерконкурентності, тобто необхідної з процесуально-правової точки зору здатності методу впливати на стан дослід-жуємого об’єкта, ускладнювати його подальше пізнання. Необхідно внести ясність в розуміння «вчення про методи науки судової експертизи». Розме-жування методів експертології і методів судово-експертної діяльності, недо-статня наукова розробка окремих методів, а також відсутність ефективних методик дослідження є однією з причин не вирішення питань, поставлених перед експертами.

На сучасному етапі проведення експертних досліджень на їх тактику і методику впливають науково-технічні засоби, експертні інформаційні системи з метою автоматизації збирання, накопичення, оброблення, збереження, по-шуку й надання інформації, яка використовується для вирішення завдань

судово-експертної діяльності. Усі види експертних досліджень (ідентифіка-ційні, класифікаційні, діагностичні) піддаються автоматизації, їх результати мають об’єктивний характер, що зменшує вплив суб’єктивного фактора. Усі системи можна використовувати для створення комп’ютеризованих робочих місць. Труднощі у застосуванні ЕОМ в експертній діяльності — це відсут-ність у штатах експертних установ або підрозділів фахівців з технічного та програмного обслуговування ЕОМ, відсутність досконалих розробок про-грамних засобів для вирішення завдань експертних досліджень, недостат-ність сучасних ЕОМ з текстами відповідних програм, недоліки організації навчання експертів як користувачів ЕОМ тощо.

Для розвитку експертної діяльності важливе значення має організація науково-експертної інформації. Вона є передумовою прискорення темпів на-уково-технічного прогресу. Ще 29.11.1966 р. була прийнята спеціальна постанова «Об общегосударственной системе научно-технической информации», яка передбачала створення в країні протягом 1967-1970 рр. галузевих систем і мережі територіальних органів науково-технічної інформації. Ця постанова і Закони України «Про інформацію» 1992 р., «Про науково-технічну інфор-мацію» 1993 р. стали основою розробки заходів по організації науково-екс-пертної інформації.

Відділи повинні збирати ГОСТи, еталони і дані про технічні умови, які часто зустрічаються як об’єкти експертного дослідження, колекції (пасти, чорнила, олівці, лаки, фарби, фарне скло, тютюнові вироби). Інформацію після обробки слід надати в інші експертні установи України. Відповідно завданням організації науково-експертної інформації повинна бути перебу-дована робота бібліотек і наукових архівів експертних установ. Слід більше повно враховувати науково-методичний потенціал судово-експертних установ інших відомств (МВС, МО, СБУ, МОЗ, Прикордонної служби). Необхідно створити перелік експертних спеціальностей і програм підготовки експертів за цими спеціальностями в учбових юридичних закладах, де спеціальні бази — наукові судово-експертні установи (Львів, Харків, Київ). Доцільно ство-рити окремі групи підготовки експертів певної спеціалізації на юридичних факультетах університетів, можливо Інститут підготовки експертів (на зразок Москви та Бєлгороду) або Академію експертизи. На території СНГ доцільно створити єдину професіональну суспільну організацію судової експертизи за аналогією з іншими міжнародними організаціями.

Національна судова експертиза не може існувати ізольовано, виключно в межах окремо взятої держави. Вона не може ефективно виконувати свої фун-кції забезпечення правоохоронної діяльності поза інтеграції з міжнародним експертним суспільством. Метою такої інтеграції є возз’єднання експертних ресурсів, обмін передовим досвідом експертної роботи, врахування сучасних досягнень науки і техніки, позбавлення дублювання при розробці науково-методичного забезпечення, раціональний розподіл окремих завдань між су-дово-експертними установами та їх концентрація на розробці профільних експертних напрямів.

160

1.1. КОГУТИЧ

кандидат юридичних наук, доцент, Львівський національний університет імені Івана Франка

КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗНАНИЯ: ОДИН 3

НАПРЯМІВ ЇХ СУЧАСНОГО ВИКОРИСТАННЯ

В КРИМИНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Наукове повідомлення присвячене аналізу однієї з сучасних проблем криміналістичної науки: чи існує принципова можливість і, відповідно, практично обумовлена необхідність використання криміналістичних знань під час розгляду кримінальних справ у суді?

Ключові слова: криміналістика, криміналістичні знания, тенденції роз-витку криміналістики, судовий розгляд кримінальних справ.

У контексті пояснения обґрунтування доцільності постановки вищеоз-наченої проблеми, бодай, у декількох тезах необхідно відповісти на деталі-зуючи запитання: а чи тут, взагалі, є якась проблема? Якщо так, то в чому її сутність і який рівень її дослідження у доктрині криміналістичної науки? Адже необхідно зазначити, що ця проблематика в криміналістиці започат-кована вже давно.

Серед її розробників справедливо назвати, принаймні, професора А.Л. Ципкіна (з його статтею 1938 р. «Судове слідство і криміналістика») та професора Л.Ю. Ароцкера (з його монографією 1964 р. «Використання даних криміналістики в судовому розгляді кримінальних справ» і, відповідно, захищеною ним у контексті цієї ж теми докторською дисертацією).

До цих прізвищ ми ще повернемось, а наразі констатуємо, що науково-практична проблема щодо використання криміналістичних знань під час розгляду кримінальних справ у суді, безумовно, існує.

По-перше, хоча б тому, що — і раніше (аж з моменту виникнення науки криміналістики), і сьогодні, ні переважна більшість науковців (передусім криміналістів, не кажучи вже про процесуалістів кримінального циклу), ні практиків (зокрема, професійних суддів, прокурорів — державних обвину-вачів, адвокатів-захисників), як засвідчує аналіз літератури та узагальнень слідчої, судової, адвокатської практики не вважають за потрібне збагачувати арсенал судового розгляду кримінальних справ положениями та рекомендациями цієї науки.

Як панувала, так і продовжує переважати традиційна, однак, скоріш за все, хибна думка, що криміналістика — це галузь специфічних знань, сферою використання яких є, винятково, діяльність, пов’язана із досудовим розслідуванням у кримінальних справах.

3 цим хибним підходом (наслідком якого, як засвідчувала і продовжує вочевидь засвідчувати статистика, є численні судові помилки, обумовлені безпідставним і необґрунтованим поверненням кримінальних справ зі стадії

161

судового розгляду на додаткове досудове слідство з мотивів неповноти до-судового розслідування), одними з перших саме і почали не погоджуватись вже нами названі науковці, та їх послідовники з цих питань — криміналісти вже більш сучасного періоду розвитку цієї науки, зокрема, всіма відомі про-фесори Р.С. Бєлкін, О.Я. Баєв, Т.В. Варфоломеєва та не менш на сьогодні титуловані науковці — дослідники тих чи інших аспектів проблеми, так званої судової криміналістики — В.М. Бозров, К.С. Єгоров, Ю.В. Коренев-ський, С.Л. Кисленко, В.І. Комісаров, О.Ю. Корчагін та ін.

Однак, (і це буде вже другим аспектом актуальності), незважаючи на кількість і гучність названих імен, у працях цих науковців, так чи інакше не проглядається комплексний підхід в аналізі усієї багатогранності проблематики використання криміналістичних знань під час судового розгляду кримінальних справ.

Наразі не наводитимемо цієї багатогранності, однак, на одному, чи не найважливому як на нас, аспекті актуальності, залишеному без розгляду цими науковцями, хотілося би акцентувати увагу.

Навіть, якщо вже, з одного боку, і зроблені відповідні теоретичні пояс-нення потреби та необхідності використання в суді криміналістичних знань, а з іншого, — обґрунтовано неабияку прикладну їх обумовленість, — тим не менш, ніхто чомусь не вважає за потрібне у певний спосіб відобразити цю закономірну, як видається, тенденцію у системі криміналістичних знань.

Іншими словами, ніхто не ставить питання про потребу в удосконаленні системи криміналістики, зокрема, в контексті необхідності відображення в ній відповідних положень так званої судової криміналістики.

А це, своєю чергою, було, і продовжує залишатись головною причиною відсутності змін у підходах до викладу теоретичного матеріалу з дисципліни «Криміналістика», а отже до перегляду навчальних програм з підготовки відповідного профілю фахівців і т.і.

Адже, відомо, принаймні криміналістам, що в жодному із наявних сьо-годні академічних підручників з криміналістики, курсах лекцій, наукових чи навчальних посібниках та різноманітних інших джерелах накопичення і зберігання криміналістичних знань, немає відповідних спеціальних розділів щодо сутності та особливостей «судової криміналістики ». Тобто судовій криміналістиці фахово не вчать, а отже її майже не знають, і, відповідно, згодом недостатньо використовують на практиці.

162

И.М. КОМАРОВ

доктор юридических наук, профессор

Национальный исследовательский университет «БелГУ»

Белгородский государственный университет

к воПросу о ПонЯтии версии слеДственного ДеЙствиЯ

За последние десятилетия вопрос криминалистической версии исследовался достаточно подробно и разносторонне. В настоящей статье мы не станем утомлять читателя приведением имен известных ученых, которые посвятили проблематике вопроса свои исследования, специалистам, как в Украине, так и в России, они хорошо известны.

Мы намерены предпринять попытку обоснования понятия «версия следственного действия», которое не встречается в исследованиях различных аспектов криминалистической версии, хотя и понимает, что отведенный регламент статьи для такого исследования не вполне достаточен. По этой причине ограничимся только формулированием основополагающих тезисов данной проблемы.

В процессе подготовки материалов к статье мы не обнаружили в специальной литературе определения понятия версии следственного действия, которое, на наш взгляд, может быть полезным практике предварительного расследования, попытаемся его обосновать

Исходным моментом проблемы вопроса будет понятие криминалистической версии. Оно является родовым для искомого определения.

Мы склоняемся к мнению Р.С. Белкина, что криминалистическая версия — это обоснованное предположение относительно отдельного факта или группы фактов, имеющих или могущих иметь значение для дела, указывающее на наличие или объясняющее происхождение этих фактов, их связь между собой и содержание и служащее целям установления объективной истины.

Очевидно, что это определение имеет прикладное значение для предварительного расследования и судебного разбирательства по уголовному делу как элементов уголовного судопроизводства.

Следственное действие — элемент системы досудебного производства, преимущественно предварительного расследования преступления. Поэтому определение версии следственного действия мы будем обосновывать для прикладных целей предварительного расследования.

Следственное действие в процессе реализации следователем имеет следующие общие цели: получение доказательственной и ориентирующей криминалистически значимой информации, подтверждение факта ранее выдвинутой версией, проверка версии, установление причин и условий, способствующих совершению преступлений.

Эти цели подразумевают конечный результат следственного действия, так сказать, формирование на его основе источника доказательства по уго-

ловному делу. Этот источник, закрепленный следователем в процессуальной форме — протоколе, никак не связан с процессом проведения следственного действия, то есть с криминалистическим механизмом достижения следователем этих целей.

Данный же механизм, как свидетельствует практика, представляет собой сложную систему действий следователя, его тактическое построение, оптимальная реализация которого обеспечивает эффективность в достижении конечной цели следственного действия — формирования на его основе полноценного источника доказательств.

Данный тезис справедлив для любого следственного действия, предусмотренного действующим Уголовно-процессуальным кодексом РФ. Как в процессе подготовки, например, к допросу следователь должен разрабатывать определенные варианты (версии) своего поведения на случай изменения его ситуации, в силу возникновения тех или иных объективных и субъективных обстоятельств, так и возможные изменения ситуации при производстве других следственных действий без непосредственного вербального контакта следователя и участника следственного действия должны быть учтены и при необходимости оптимизированы (в соответствии с версиями) в целях увеличения результативности данного действия.

Последняя часть тезиса означает, что изменение ситуации, например, в процессе осмотра места происшествия должно предполагать наличие у следователя соответствующей версии осмотра на тот случай, когда определенный в начале данного действия алгоритм поведения следует изменить для увеличения его результативности.

Тактическое построение следственного действия мы относим к важному существенному признаку понятия версии следственного действия. По существу это алгоритм линии поведения следователя «привязанный» своим содержанием к оценке ситуации, в которой данное следственное действие проводится.

Вместе с тем, этот алгоритм должен быть его «домашней заготовкой», то есть заранее, на подготовительной части следственного действия, спланированной линией поведения следователя. В зависимости от сложности следственного действия, личностей его участников, других обстоятельств предварительного расследования таких «заготовок» должно (может) быть несколько, что, разумеется, не лишает следователя возможности творческой импровизации, в «непросчитанных» ситуациях предварительного расследования.

В основе содержания тактического построения лежит тактический прием (тактическая комбинация). С учетом постоянного мониторинга и оценки ситуации следственного действия, своим применением тактический прием (тактическая комбинация) рассчитан на достижения целей, которые определил следователь.

Понятия ситуации следственного действия в криминалистике нет. На наш взгляд, для того, чтобы определить его для содержания (процессуальный и

криминалистический аспект) следственного действия следует экстраполировать на его понятие группы компонентов (условий) следственной ситуации, определенные Р.С. Белкиным, естественно, в их видовом приложении к следственному действию.

Итак, что же собой может представлять ситуация производства следственного действия, из оценки каких условий должен исходить следователь применяя то или иное теоретическое построение для проведения следственного действия и достижения поставленной ему цели?

Во-первых, это компоненты психологического характера. Для вербальных (с участниками, дающими показания) и невербальных следственных действий они отличны, так как включают оценку результата возможного конфликта между следователем и противостоящего ему лица, собственную оценку следователем своих психологических свойств и т.п. факторы.

Во-вторых, компоненты информационного характера: осведомленность следователя об обстоятельствах преступления, возможных доказательств и возможностях их обнаружения, местах сокрытия искомого и пр., осведомленность противостоящих следователю и иных проходящих по делу лиц, о степени информированности следователя и свидетелей, об обнаруженных и необнаруженных доказательствах, о намерениях следователя и пр. обстоятельствах.

Компоненты процессуального и тактического характера относятся к третьей группе условий, влияющих на оценку ситуации следственного действия. К ним относится состояние производства по делу, возможность избрания меры пресечения, изоляции друг от друга проходящих по делу лиц и т.д.

Четвертым компонентом, рассматриваемой криминалистической категории являются материальные и организационно-технические условия производства следственного действия (возможность мобильного маневрирования наличными силами и средствами, наличие средств передачи информации из учетных аппаратов органов внутренних дел и пр.).

Таким образом, на основе аналитической оценки данных условий, ситуацией проведения следственного действия можно называть обстановку, в которой осуществляется следственное действие, где доминирующей является информационная компонента.

Правда, определяя свои взгляды на содержание следственной ситуации, Р.С. Белкин отметил, что сочетание этих компонентов (условий), составляющее содержание следственной ситуации, есть результат воздействия факторов, влияющих на ее формирование, но оценка сложившейся следственной ситуации и принятие на основе такой оценки тактического решения в понятие и содержание ситуации не входят.

Полагаем, вторая часть данного тезиса является актуальной для версии следственного действия и ее необходимо включать в содержание этого понятия. В ходе следственного действия следователь должен постоянно проводить оценку ситуации его проведения, а при ее изменении оперативно принимать тактические решения об использовании другой версии следственного

действия с новым тактическим построением. То есть он должен использовать другую, более оптимальную версию его производства, когда оценкой ситуации установлено, что прежняя версия не обеспечит достижения поставленной следственному действию цели.

Таким образом, наряду с тактическим построением ситуационный подход к производству следственного действия является следующим существенным признаком понятия версии следственного действия.

Остался не исследованным еще один вопрос относительно того, какой субъективный фактор является доминирующим при построении следователем версий следственного действия, при условии, если исключить типичные версии, например, подозреваемый будет давать правдивые показания, подозреваемый откажется от дачи показаний и пр.

Мы имеем в виду более сложную систему отношений следователя как творческого субъекта доказывания и главного участника стадии предварительного расследования преступлений, когда отсутствует необходимость решать тактические задачи по примитивному алгоритму следственной деятельности.

На наш взгляд таким субъективным фактором, практически не исследованным в криминалистике, является следственная рефлексия. Данного вопроса касался только А.Р. Ратинов. В приложении к предварительному расследованию его теоретическое исследование было бы достаточно полезным.

В психологии рефлексия это умственная активность субъекта, концентрирующаяся на определенном содержании сознания инстинкт и влечение, включающие в себя поиски смысла.

Несколько сложно, а если этот тезис упростить, то рефлексия, хотя и инстинктивна, но выступает как процесс сознательный, предполагающий использование воображения при принятии решений и последующего действия.

Предметно-рефлексивные отношения следователя в процессе построения версий для такого следственного действия как, например, допрос могут быть выражены отображением допрашиваемого в следующей схеме: каков этот субъект в действительности; как этот субъект оценивает сам себя; каким, с позиции этого субъекта, он видится окружающим. В соответствии с ответами на эти вопросы и могут быть выстроены версии допроса.

Таким образом, искомое понятие — версия следственного действия, на наш взгляд содержит следующие существенные признаки: 1) теоретическое построение; 2) ситуация следственного действия; 3) рефлексия следователя.

Следовательно, ее можно определить как основанное на рефлексии следователя ситуационное тактическое построение, линию его поведения с целью установления криминалистически значимой информации в расследовании преступлений.

Р.В. КОМІСАРЧУК

кандидат юридичних наук Національний університет «Одеська юридична академія»

оглЯД Документів, Як ПерШоЧерговА

сліДЧА ДіЯ При ро ЗсліДувАнні

ЗлоЧинів, Що вЧинЯЮтьсЯ Проти

ПорЯДку ПривАтиЗАціЇ ДерЖАвного

тА комунАльного мАЙнА

За оцінками деяких фахівців, рівень латентності злочинів у сфері прива-тизації складає 80-90%. При цьому, як показують проведені дослідження, до кримінальної відповідальності притягуються не більше 15% осіб, про злочинні махінації яких стало відомо правоохоронним органам. Це обумов-лено тим, що безпосередньо вчиняє злочин обмежена кількість осіб, а також те, що при виявлених фактах незаконно! приватизації відсутня «потерпіла» сторона, адже шкода, у разі вчинення зазначених посягань, спричиняється державним інтересам, з відповідним приховуванням. Це призводить до того, що органи, які представляють відповідні інтереси держави, у разі вчинення відповідного правопорушення, не в змозі виявити вчасно його ознаки.

Для їх виявлення необхідно виконати комплекс відповідних дій та заходів: оперативно-розшукових, контрольно-наглядових тощо (тематичні, оперативні, документальні, зустрічні перевірки діяльності об’єктів приватизації та ін.). Тому, розслідування злочину викликає необхідність у провадженні різно-манітних слідчих дій. Однією із таких слідчих дій, що проводяться у ході розслідування фактів незаконно! приватизації державного та комунального майна, виступає огляд документів.

Як відомо, всі криміналісти визнають важливість огляду місця події. У справах про злочини що вчиняються проти порядку приватизації державного та комунального майна матеріальні сліди злочину переважно несуть на собі документи.

Слідчий огляд документів є різновидом огляду як слідчої дії, передбаченої ст. 190 КПК України, у зв’язку з чим на нього поширюеться загальний порядок оглядів, та із загальних завдань.

Дослідження документів, що зберігають доказову інформацію у кримі-нальних справах про злочини у сфері приватизації, являє собою складний, багатоступінчастий процес і може здійснюватися як процесуальними засовами (оглядом, експертизою, пред’явленням у ході допиту, пред’явленням для впізнання), так І вивченням у ході підготовки до процесуальних дій або після їх проведения з метою оцінки одержаних результатів.

Слідчий огляд документів повинен відповідати основним вимогам, що висуваються до огляду речових доказів. Одна з таких вимог — невідклад-ність. Зволікання з вилученням та оглядом документів може спричинити

їх знищення або внесення в них змін зацікавленими особами. У винят-кових випадках, зокрема при великому обсязі майбутньої оглядової роботи та неможливості негайно переключитися на неї, огляд може бути тимча-сово відкладений. Документи при цьому треба вилучити й забезпечити їм належне зберігання, що виключатиме внесення змін у їх початковий зміст.

Іншою важливою вимогою є повнота, всебічність огляду, охоплення ним усіх частин документа, всіх без винятку елементів. Повнота допускає вклю-чення в його сферу всіх документів, що можуть мати доказове значення у кримінальній справі. Для добору необхідних документів корисно ознайо-митися з системою обліку, що діє на даному підприємстві або установі, показаннями свідків.

Робота слідчого з документами структурно складається з двох основних, тісно пов’язаних між собою, етапів:

1) встановлення та аналіз зовнішніх ознак і реквізитів документа,

2) аналіз його змісту. Обидва етапи поєднуються при перевірці по суті операцій, відображених

у документі. Назвемо деякі специфічні організаційні й тактичні правила слід-чого огляду документів.

По-перше, треба усвідомити характер і призначення документа, при цьому скласти уявлення про відповідність виду документа оформлюваної ним операції або засвідченому факту. Під час огляду варто відповісти на за-питання, чи відповідає офіційний документ необхідній формі, для чого треба перевірити наявність і зробити оцінку всіх обов’язкових його реквізитів. Для вирішення цього питання рекомендується керуватися стандартними зразками документів, у кожному випадку порівнювати документ, що оглядається, із зразком аналогічного документа (наприклад, договору, накладної, доручення тощо).

По-друге, необхідно з’ясувати достовірність форми документа, для чого усвідомити, чи відповідає вид печатки і штампу найменуванню організації, від якої він виходить; перевірити, чи відсутні протиріччя між текстами від-битків печатки і штампу; переконатися, чи має організація, від імені якої виходить документ, право користуватися печаткою цього виду; з’ясувати, чи підписала документ посадова особа, уповноважена на це відповідними посадовими інструкціями.

По-третє, ретельно проаналізувати текст документа з точки зору його змісту, з’ясовуючи при цьому, чи не суперечить він загальновідомим фактам або обставинам, що відомі слідчому, чи немає в тексті помилок, що ставлять під сумнів справжність документа.

Оглядати документи доцільно за принципом від загального до окремого: від найменування, зовнішнього вигляду документа до його реквізитів, ре-тельно дослідити ту його частину, що має або може мати значення для розслідування. При огляді документа бажано використовувати лупу та інші технічні пристрої, що дозволять дослідити індивідуальні особливості доку-

мента, виявити сліди підробок. З цією ж метою доцільно розглядати доку-менти на просвіт, під косо падаючим променем світла, вивчати зворотний бік документа.

Оглядаючи документи, слідчому треба пам’ятати, що окремі з них надалі можуть бути використані експертами, що вимагає обережного, дбайливого поводження з документами, не допускати внесення позначок, виправлень, перегинання паперу, підшивки документа, що тягне за собою пошкодження тексту.

Щоб уникнути псування, втрати документа — речового доказу, а також попередити можливу протидію з боку зацікавлених осіб, доцільно при до-питах використовувати не оригінал, а ксерокопію документа. За цією ж причиною доцільно направляти матеріали в копіях на вимогу різних осіб правоохоронних органів для контролю. Пояснити це можна частим вико-ристанням документа та бажанням зберегти його у «пристойному вигляді» до суду або для експертизи.

У деяких випадках з міркувань повноти огляду доцільно залучати до участі в ньому обвинуваченого, підозрюваного, свідка та інших учасників процесу. У кримінальних справах про злочини досліджуваної групи роз-міщуються сотні найрізноманітніших документів. Найдоцільніше групувати документи за епізодами справи або за іншими ознаками: стосовно діяльності конкретних фізичних або юридичних осіб; за схемами вчинення окремих опе-рацій (етапів, приватизаційного циклу) тощо. У будь-якому випадку важливо, щоб ця ознака була «витримана» повністю або надавала можливість швидко знайти у матеріалах справи необхідні документи.

Стосовно названої мети всі документи за існуючим порядком укладання доцільно розподіляти на доброякісні та недоброякісні. Доброякісні документи мають відповідати встановленим вимогам: формі (дотримання всіх необхідних реквізитів); законності (відображати фінансово-господарські операції, що не суперечать законодавству та існуючим нормативам); дійсності (відображати реальні факти). Якщо документ не відповідає принаймні одній з названих вимог, то він є недоброякісним.

У ході огляду варто звертати увагу на ознаки матеріальної підробки, для чого потрібно знати відповідні ознаки, які можуть свідчити про повну або часткову матеріальну підробку, а також способи їх виявлення. Важливо підкреслити, що виявити й дослідити ознаки матеріальної підробки в доку-менті інколи досить складно, а при використанні ксерокопій, у тому числі й факсограм, практично неможливо.

Отже, щоб виявити ознаки можливої підробки, треба ознайомитися з оригіналом документа. Тому першочерговим завданням слідчого є їх своє-часне виявлення, вилучення та приєднання до матеріалів справи. Результати огляду відображають у протоколі. При описанні документа — речового до-казу у протоколі огляду мають бути відбиті найважливіші його ознаки.

Досить специфічним є огляд та дослідження засобів комп’ютерної тех-ніки і електронних носіїв інформації. При розслідуванні злочинів у сфері

приватизації стає очевидним, що ряд протиправних операцій, здійснюваних за допомогою комп’ютерної техніки, залишають сліди на магнітних носіях. Це однаковою мірою стосується й інших способів електронної обробки ін-формації. Специфіка слідоутворення значною мірою визначає особливості виявлення, вилучення, вивчення та використання таких слідів в інтересах розслідування.

Організаційні і тактичні особливості виявлення, огляду та вилучення комп’ютерних засобів зіставляються в ході огляду місця події, об’єкта або як самостійна слідча дія. Це стосується також проведения інших слідчих дій, наприклад обшуку, виїмки, відтворення обстановки й обставин події, а також організаційних заходів під час попередньої перевірки інформації про злочин. Кожна слідча дія вимагає ретельної підготовки, зумовленої особливостями комп’ютерних засобів. Бажаним або навіть обов’язковим при проведенні дій є залучення спеціаліста-фахівця в галузі комп’ютерних технологий. За наяв-ними даними, лише 14% слідчих працюють на ЕОМ на рівні користувачів; 56% не знають нічого про принципи роботи ЕОМ. 3 іншого боку, 92% опитаних програмістів вважають, що на сучасному рівні обчислювальної техніки без участі професіонала знайти «заховану» у комп’ютері інформацію вкрай складно.

Отже, загальна значущість огляду документів у справах про злочини у сфері приватизації визначається тим, що ця слідча дія немов би «про-низує» весь процес розслідування, оскільки виконує пошукову та орієнтуючу функції, є основним засобом процесуального закріплення вже зібраних у справі доказів, а також дозволяє уникнути приєднання до справи значних за обсягом документів, якщо доказове та інше значения мають окремі його фрагмента чи записи.

В.П. КОРЖ

Доктор юридических наук, доцент

Харьковский региональный институт государственного управления НАГУ

при Президенте Украины

теХнологиЯ ситуАционнЫХ

ЭксПертиЗ в метоДике рАсслеДовАниЯ

ЭкономиЧескиХ ПрестуПлениЙ

Рыночные условия хозяйствования существенно повлияли на все составляющие экономических отношений и в частности на отношения финансово- экономические, которые в этих условиях стали основным регулятором производственной, посреднической и других видов предпринимательской деятельности. Современные рыночные отношения — это прежде всего отношения финансово-экономические.

170

По данным правовой статистики, в Украине 90% экономических преступлений составляет « беловоротничковая преступность». Многие бизнесмены нового поколения через свои теневые или подконтрольные банковские учреждения совершают криминальные операции по незаконному обналичиванию денежных средств. Через банковские, финансовые учреждения более 60% всей наличноденежной массы оборачивается в теневом секторе экономики.

Успех раскрытия и расследования преступлений, в т.ч. совершаемых организованными преступными группами в сфере экономики, напрямую зависит как от знаний эффективных методов расследования, тактических приемов проведения следственных действий, умелого использования их в различных ситуациях на досудебном следствии, так и от привлечения квалифицированных специалистов, осуществляющих кропотливую работу научного обеспечения, сбора доказательственной информации.

Следует отметить высокую степень латентности экономической преступности, особенно ее организованных форм. Криминологи считают, что в структуре преступности экономические преступления составляют 60%, а это вдвое раз больше, чем выявляется органами МВД Украины. Высокий уровень латентности экономических преступлений — это показатель недееспособности государства контролировать преступность в сфере экономических отношений, а также показатель уровня не надлежащей профессиональной подготовки работников правоохранительных органов, которые не способны своевременно выявлять следы экономических преступлений и противодействовать организованной экономической преступности, в т.ч. путем использования специальных знаний.

Наиболее важной и доступной формой реализации научно-технического потенциала в процессе раскрытия и расследования экономических преступлений являются судебная экспертиза, участие специалистов и экспертов в производстве отдельных следственных действий.

Современные задачи, решаемые уголовным судопроизводством, требуют дальнейшего развития теории криминалистики, прежде всего, в части понятия современной технологии производства следственных действий и технологии судебных экспертиз. Актуально рассматривать данные аспекты с точки зрения системного подхода. Следует согласиться с точкой зрения Н.П. Яблокова в том, что в современных научных исследованиях по криминалистике и судебной экспертизе далеко не всегда четко и правильно соблюдается системный подход. Соблюдение принципа системности является одним из основополагающих условий строгой научной доброкачественности проводимых исследований и дальнейшего развития криминалистики, как единой целостной науки и судебной экспертизы как целостного комплекса научных и практических знаний.

Основной базой организационно-управленческой деятельности выявления и раскрытия экономических преступлений в финансово-кредитной, банковской, бюджетной сферах выступает технологический подход, обеспечивающий взаимосвязь и интерпретацию элементов системы предписанных последова-

171

тельных действий, материальных объектов, средств и знаний. В этой связи, следует акцентировать внимание на организационные и технологические аспекты экспертно-криминалистической деятельности при производстве отдельных следственных действии, назначении и проведении ситуационных экспертиз финансово-экономической направленности.

Каждая финансово-хозяйственная операция в сфере экономической деятельности отражается в учетных документах и на электронных носителях информации, на основании которых делаются записи в учетных регистрах, журналах, счетах. При расследовании экономических преступлений документы являются основным источником информации о событии преступления, его способе, исполнителе и других обстоятельствах, свидетельствующих о преступном бизнесе или создании условий для совершения преступных акций. Поэтому осмотр, выемка и исследование документированной и компьютерной информации об экономическом преступлении является одним их основных направлений работы требующей целостного комплекса научных и практических знаний. Так, участие бухгалтера, финансиста, сетевого инженера, программиста и других специалистов в осмотре и выемке документированной и компьютерной информации в банковских учреждениях, и одновременно у клиентов банка — коммерческих структурах и последующее их исследование поможет обнаружить признаки сомнительных финансовых операций, материального и интеллектуального подлога, установить исполнителей документов, отобрать документы необходимые для экспертного исследования, предупредить уничтожение информации или ее модификацию, блокирование и нарушение работы ЭВМ.

На мой взгляд наиболее эффективным направлением деятельности в раскрытии и расследовании экономических преступлений является технологический аспект производства ситуационных экспертиз, проводимых непосредственно при осмотре документированной и компьютерной информации, машинных носителей, компьютерной информации. Их проведение предполагает самое активное взаимодействие экспертов со следователем, т.е. здесь имеет место скоординированная совместная работа следователя и эксперта с документированными и компьютерными источниками доказательств, другими обстоятельствами, которые являются технической цепью взаимодействия участников в едином процессе доказывания.

Технология ситуационной экспертизы включает последовательное изучение отдельных следов преступной деятельности как в документированной информации (зафиксированной на материальном носителе с реквизитами, позволяющими ее идентифицировать), так и компьютерной (хранящейся в ЭВМ или управляемой ею в соответствии с программой и предписаниями пользователя), а также их сопоставление друг с другом, с обстановкой до, вовремя и после совершения экономического преступления, и на основе комплексного использования криминалистических, других специальных знаний позволяет экспертам формировать выводы о последовательности действий субъектов преступной экономической деятельности и ее признаках.

172

В этой связи можно выделить следующие этапы технологического процесса экспертного исследования:

первый этап — это экспертный осмотр документированной и компьютерной информации, выявление следов преступной деятельности; определение видимых изменений, которые произошли с исследуемым объектами; выдвижение экспертных версий о происхождении тех или иных следов или изменений;

второй этап включает аналитическое исследование документальных источников информации об экономическом преступлении и его признаках, а также сопоставительный анализ; оценку изученных источников информации об экономическом преступлении, формирование выводов.

Характерной особенностью ситуационных экспертиз является комплексный квалифицированный осмотр, исследование документированной и компьютерной информации, системы ЭВМ, машинных носителей компьютерной информации в банковских и иных финансовых учреждениях, коммерческих структурах (клиенты банка или финансовых услуг), соответствующими специалистами.

Следует отметить, что ситуационные экспертизы целесообразно проводить при расследовании контрабанды. Путем экспертного исследования устанавливается, какие именно предметы перемещались через таможенную границу, каковы их действительные количественно-качественные характеристики: код товара, страна происхождения, норма выхода компенсационного товара в режиме переработки, стоимость, идентичность товаров, их физическая и химическая структура и т.д. Эти специальные знания необходимы при выявлении замены одних товаров другими. В связи с этим, следователю целесообразно осматривать предметы контрабанды с участием соответствующих специалистов. Как свидетельствует практика расследования контрабанды в отдельных ситуациях возникает необходимость проведения ситуационных экспертиз, в т.ч. ситуационной идентификационной, ситуационной квалификационной, ситуационной сертификационной и других.

Современный технологический подход к производству отдельных следственных действий, назначению и проведению ситуационных экспертиз непосредственно на месте происшествия при осмотре документированной и компьютерной информации, системы ЭВМ и машинных носителей компьютерной информации способствует своевременному раскрытию и расследованию экономических преступлений, предупреждению фактов уничтожения документальных источников информации о преступлении.

О.М. КОРІНЯК

Національна академія прокуратури України

ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО

РОЗУМІННЯ ДЖЕРЕЛ КРИМІНАЛЬНО-

ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

Питания джерел кримінально-процесуального права України набуло особливо! актуальності в контексті необхідності забезпечення пріоритету прав та свобод особи у кримінальному судочинстві, створення механізмів їх ре-алізації. Особливої актуальності набув пошук дієвих механізмів вирішення численних колізій та прогалин у кримінально-процесуальному законодавстві України, що на сьогодні становлять дійсну загрозу правам та інтересам учас-ників кримінального судочинства, порушують конституційну засаду рівності кожної людини перед законом і судом.

Аналіз кримінально-процесуальної літератури, в якій розглядаються дже-рела кримінально-процесуального права, свідчить про певні розбіжності в трактуванні цього питания. В деяких випадках під ним розуміють як форму правових актів, що містять норми, які регулюють суспільні відносини у га-луз! кримінального судочинства, так і самі ці норми, система яких утворює кримінально-процесуальний закон [5, 49]. А іноді, під поняттям «кримінально-процесуальний закон» розуміють форму і зміст кримінально-процесуального права в органічному поєднанні.

Теоретичні розробки зазначеної проблематики здійснювались в працях вчених з кримінально-процесуального права М. Бажанова, В. Божьева, Ю. Грошевого, Г. Гурвича, 0. Ларіна, В. Маляренка, 0. Михайленка, М. Ми-хеєнка, П. Пилипчука, М. Полянського, М. Фойницького, М. Чельцова та ін. Іх наукові дослідження є значним вкладом в теорію кримінального процесу, однак не повністю вичерпали всі суттєві питания даної сфери.

Якщо виходити з загальнопоширеного значения терміну «джерело права», то в сфері права під ним розуміється сила, яка створюе право. Такою силою є влада держави, яка реагуе на потреби суспільства, розвиток суспільних відносин і приймає відповідні правові рішення.

Прийнято виділяти: джерело права в матеріальному змісті; джерело права в ідеальному змісті та джерело права в юридичному (формальному) змісті.

Джерелом права в матеріальному змісті є розвиток суспільних відносин. Під джерелом права в ідеальному змісті розуміють правову свідомість. Коли ж кажуть про джерела у юридичному змісті, то мають на увазі різноманітні форми (засоби) вираження правових норм.

На нашу думку, для позначення форм вираження правових норм до-цільно використовувати термін «джерело норм права», тоді «джерелом права» можна позначати соціальні умови І передумови права, а «юри-дичним джерелом» — правотворче рішення компетентного органу про

прийняття, зміну або скасування нормативного правового акту, правових норм.

В сучасній юридичній літературі, термін «джерело» у сенсі форми вира-ження норм права одержав широке поширення, став достатньо зручним і образно показує, що нормативний правовий акт містить правові норми і з нього як із джерела беруться дані про склад правових норм. Тобто, джерела права — це способи вираження і закріплення правових норм, надання їм юридичного значення.

Деякі автори визнають кримінально-процесуальний закон єдиним дже-релом кримінально-процесуального права [1, 27]. На нашу думку, це не зовсім вірно, адже кримінально-процесуальний закон є основним, але не єдиним джерелом кримінально-процесуального права — іноді кримінально-процесуальна діяльність регулюється постановами Верховної Ради України або рішеннями Конституційного Суду України.

Крім цього, кримінально-процесуальні норми як зміст кримінально-про-цесуального закону можуть міститися в кримінально-процесуальних, норма-тивно-правових актах, у комплексних нормативно-правових актах, «присвя-чених» кільком галузям права.

При цьому слід зазначити, що визначення закону єдиним джерелом кримінально-процесуального права усуває з переліку цих джерел міжна-родні договори (конвенції), які заключила Україна з іншими державами і які, деякою мірою, регулюють кримінально-процесуальну діяльність посадових осіб судових та правоохоронних органів України. Ці правові документи статусу закону не набувають, проте містять ряд кримінально-процесуальних норм.

Пропонується наступна ієрархічна система джерел кримінально-проце-суального права: Конституція України; міжнародні договори, угоди, кон-венції; КПК України; Закони України про судоустрій, прокуратуру, адвокатуру тощо; Постанови Верховної Ради України; Укази Президента України; Рішення Конституційного Суду України.

Необхідно зазначити, що роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, накази, інструкції, вказівки Генерального прокурора не є джерелами кримі-нально-процесуального права, бо вони містять не нові норми права, а лише тлумачення, роз’яснення судам, органам розслідування і прокурорам щодо правильного застосування вже чинних правових норм.

В суто теоретичному аспекті пропонується визначати джерела кримі-нально-процесуального права — це форма вираження сукупності про-цесуальних норм, що регулюють кримінально-процесуальну діяльність і спрямовані на забезпечення завдань кримінального судочинства, зна-чення яких полягає в тому, що вони встановлюють порядок реалі-зації матеріального закону, регулюють правові відносини між учасни-ками кримінально-процесуальної діяльності, забезпечують охорону прав і свобод громадян, які залучаються до сфери кримінального судочинства [2, 32-33].

Таким чином, можна виділити наступні ознаки джерел кримінально-проце-суального права: 1) це акт, що має найвищу юридичну силу; 2) він формулює принципи і регулює процедуру кримінального судочинства; 3) він регла-ментує діяльність учасників процесу, надаючи їм певні права й обов’язки; 4) цей акт націлений на вирішення завдань кримінального процесу.

Запропоноване поняття має декілька суттєвих вад. Зокрема, використання терміну «сукупність», але ж кримінально-процесуальне право — система. Далі йде опис призначення, важливості та значимості цієї категорій, а не її суттєвих характеристик. Якщо ж вести мову про ознаки джерел кримінально-процесуального права, то ми раніше зазначали, що до них належать акти всіх рівнів юридичної сили, а не лише найвищого.

Інші автори пропонують розглядати під джерелом кримінально-процесу-ального права форму об’єктивізації кримінально-процесуальних норм, яка має визначений порядок встановлення, використання та припинення дії, зміст та прояви якої перебувають у динамічному розвитку, обумовленому потребами суспільства та особливостями правової системи [3, 7].

Таким чином, ознаки джерела кримінально-процесуального права будуть наступні: 1) є формою об’єктивізації (закріплення) кримінально-процесу-альних норм; 2) має нормативний характер; 3) має обов’язковий характер та визнання з боку держави; 4) відкритість та загальнодоступність, яка проявляється головним чином у загальному доступі до джерела кримінально-процесуального права та необхідності оприлюднення норм, що містяться у відповідному джерелі; 5) має системний та ієрархічний характер.

Необхідно зауважити, що складності визначення ознак джерел саме кримінально-процесуального права додає включення до них Конституції, з іі особливим положенням в системі національного законодавства в Україні. Мова йде про принцип верховенства Конституції, під яким розуміють три основні елементи: Конституція є найвищим фундаментальним позитивним правом; твердість Конституції, що означає своєрідний конституційний імунітет від втручання законодавчої влади; визнання неписаних конститу-ційних принципів, з якими пов’язана характеристика принципу верховенства права [6, 225-231]. Це єдиний національний правовий акт, який сам визначає свою особливу юридичну силу. Найвища юридична сила чинного Основного Закону прямо передбачена ст. 8. Це означає, що вона має верховенство над іншими законами, що всі норми й інститути поточного законодавства повинні відповідати нормам та інститутам Конституції [7, 148].

Як слушно зазначають В.Я. Тацій і Ю.М. Тодика, положення Конституції про пряму дію конституційних норм не відкидає, а вимагає ґрунтовного забезпечення нормативного регулювання суспільних відносин поточним за-конодавством [4, 7]. Пряме застосування Конституції — окремий випадок «саморегуляції», подолання колізій правових норм, ієрархічних колізій, прогалин у нормативних правових актах. Нормами прямої дії, які потребують конкретизації в кримінальному судочинстві, є положення, що містяться в ст. 29-33, 55-63 Конституції.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та використовуючи наукові розробки інших вчених ми пропонуємо визначити джерело кримінально-про-цесуального права, як форму об’єктивізації системи процесуальних норм, які врегульовують сферу суспільних відносин, пов’язаних з кримінальним судочинством. Ознаки джерел кримінально-процесуального права пропону-ються наступні: 1)завжди містять норми процесуального характеру; 2) сфера впливу конкретних норм — кримінальне судочинство; 3) містять норми, що врегульовують правовідносини в яких однією із сторін завжди є держава.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гуткин И. М. Советский уголовно-процессуальный закон / И.М.Гуткин // Советский уголовный процесс. — М., 1972.

2. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. / Є.Г. Коваленко — К.: Юрінком Інтер, 2004.

3. Кухнюк Д.В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесу-ального права України // Автореф. дис. ... канд. юр. наук / Д.В.Кухнюк — Київ, 2008.

4. Тацій В. Проблеми становления сучасного конституціоналізму в Ук-раїні / В.Тацій, Ю.Тодика // Право України. — 2001. — № 6.

5. Фаткуллин Ф. Н. Советский уголовно-процессуальный закон / Ф.Н.Фаткуллин // Советский уголовный процесс. — М., 1980.

6. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції / С. Шевчук. — X.: Консум, 2002.

7. Юридический энциклопедический словарь / [Гл. ред. А.Я- Сухарев] ред. кол.: М.М. Богуславский, М.И. Козырь, Г.М. Миньковский и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1984.

А.О. КРАВЧЕНКО

Інститут права імені Володимира Сташиса, Кластнш приватний університет

уЧАсть сПе ркиІАлістів При ПровеДенні Переві ПокАЗАнь нА місці

Перевірка показань на місці є відокремленою складовою слідчої дії — від-творення обстановки і обставин події, проводиться з дотриманням вимог ст. 194 КПК й характеризуемся особливою процесуальною природою, що мае свою властиву пізнавальну функцію і полягає у зіставленні показань про пов’язані з певним місцем або предметом обстановки злочину з фактичного обстановкою на цьому місці, показана слідчому в присутності понятих особою, яка дала показания, з метою встановлення їх достовірності.

Питания про необхідність проведения перевірки показань на місці може виникнути у слідчого як відразу після допиту свідка, потерпілого, підозрю-

ваного або обвинуваченого, так і через деякий час (наприклад, після зістав-лення інших зібраних у справі доказів). Результативність перевірки показань на місці багато в чому залежить від повноти та значення одержаних при розслідуванні злочину показань. Тому ретельний допит осіб та отримання інформації про обставини події та місця, де вона відбувалася, є головним джерелом підготовки до проведення перевірки показань на місці.

Під час допиту слідчий може запропонувати допитуваному власноручно скласти схему, показати на ній маршрут руху до місця, де відбувалась подія, розташування об’єктів, які там знаходяться, тощо. Схема, котру підписав допитуваний, додається до протоколу допиту як додаток. Успіх перевірки показань залежить від попередньої підготовки. У тактичному плані остання містить питання процесуально-організаційного і технічного характеру, а тому слідчий:

а) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому проводитиметься дана слідча дія;

б) пропонує особі, показання якої будуть перевірятися, взяти участь у проведенні даної слідчої дії і показати на місці все те, що вона повідомила при допиті;

в) добирає та запрошує понятих, роз’яснює їм права та обов’язки;

г) у разі потреби до участі залучає спеціалістів (автотехніка, кримі-наліста, судового медика, педагога, перекладача);

д) готує необхідні допоміжні засоби (манекени, макети предметів, транспорт тощо);

є) складає план і призначає час проведення даної слідчої дії;

ж) повторно допитує, особу яка братиме участь у даній слідчій дії, з метою уточнення і деталізації відомостей про обстановку і предмети на місці наступної перевірки, маршруту, яким вона рухалась до місця події, як зникла з місця події і куди;

з) проводить інструктаж учасників слідчої дії, роз’яснює їм права і обов’язки, мету і порядок проведення даної дії.

В процесі підготовки до перевірки показань на місці слідчому необхідно визначити, які науково-технічні засоби можуть бути використані. Оскільки слідчий під час проведення перевірки показань на місці зосереджує увагу на поясненнях та діях особи, показання якої перевіряються, застосування тех-нічних засобів для фіксації ходу та результатів може бути доручено кримі-налісту. Звичайно, слідчий ще на етапі підготовки до проведення перевірки по-казань запрошує криміналіста, знайомить його з показаннями, які підлягають перевірці, обговорює з ним план, дає вказівки щодо підготовки технічних за-собів та умов їх застосування. Залежно від характеру показань та обстановки може виникнути необхідність виїзду слідчого разом із спеціалістом на місце, де буде проводитися дана слідча дія, для ознайомлення з останнім, визна-чення пунктів, з яких проводитиметься фіксація окремих етапів названої дії.

Питання тактики участі спеціалістів при підготовці та проведенні пере-вірки показань на місці свідків, потерпілих, підозрюваних або обвинувачених

у криміналістичній літературі розроблені недостатньо. У зв’язку з цим на практиці зустрічаються розбіжності та недоліки, які негативно впливають на результати даної слідчої дії.

Аналіз слідчої практики свідчить, що при розслідуванні вбивств, гра-бежів, розбійних нападів, зґвалтувань до участі у перевірці показань на місці найчастіше як спеціаліст запрошується криміналіст. При проведенні даної слідчої дії можуть брати участь також інші спеціалісти, але на практиці це робиться рідко.

Слід зазначити, що у тактичному плані перевірка показань на місці свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого не має яких-небудь специфічних особливостей та не відрізняється своїми завданнями. Проте у конкретних випадках підготовки до проведення даної слідчої дії слідчий повинен враховувати особисті якості того, чиї показання перевіряються, оцінити особливості можливої його поведінки і накреслити тактичні заходи із забезпечення проведення перевірки.

Залежно від процесуального становища особи, показання якої належить перевірити, її стану і зібраних даних про особистість останньої, суттєву допомогу при підготовці та проведенні перевірки показань поряд з іншими спеціалістами (криміналістом, судовим медиком) може надати психолог. Але, як свідчить слідча практика, при проведенні даної слідчої дії спеціалісти-пси-хологи запрошуються дуже рідко. Оскільки особи, показання яких перевіря-ються, були учасниками події, то їх виїзд (вихід) на місце разом із слідчим часто викликає хвилювання та інші психологічні процеси, які впливають на їх поведінку і точність пояснення. У зв’язку з цим доцільно, враховуючи специфіку завдань цієї слідчої дії, запрошувати спеціаліста-психолога, який, спостерігаючи за особою, показання якої перевіряються, зможе зорієнтувати слідчого у потрібному напрямі, допомогти особі, показання котрої переві-ряються, зосередитись на конкретних пунктах раніше даних показань та пояснити їх значення на місці. Показання на місці супроводжується демонс-трацією допитуваного, який усвідомлює свої дії, показує, як і за допомогою чого, у якій послідовності він це робив.

У тому разі, коли планується перевірка показань глухонімої особи, слідчий повинен пояснити, наприклад, спеціалісту-криміналісту, що при проведенні даної дії братиме участь перекладач, який має постійно знахо-дитись у кадрі (при фотографуванні, відеозапису) разом з особою, пока-зання котрої перевіряються. Слідчий повинен роз’яснити перекладачу, що під час перекладу показань дії та миги того, чиї показання перевіряються, мають бути чіткими, щоб потім можна використати зафіксовані дані при доказуванні. У цих випадках доцільно використовувати відеозапис, під час проведення якого пояснення та дії особи, показання якої перевіряються, а також перекладача, фіксуються на відеоплівку. Аналіз практики свід-чить, що слідчі органів внутрішніх справ і прокуратури України порів-няно рідко застосовують цей зручний спосіб фіксації ходу і результатів даної дії.

Після проведения інструктажу учасників вказаної дії слідчий ставить запитання суб’єкту, показания якого належить перевірити, чи бажає він роз-повісти на місці про факти, про які дав показания під час допиту. Отримавши позитивну відповідь, слідчий приступав до проведения перевірки показань на місці. Особі, показания котрої перевіряються, повинні бути забезпечені необхідні умови для виконання певних дій та прямування до об’єктів, про які раніше вона давала показания, демонстрації своїх вчинків та розповіді про вчинений злочин.

Основним засобом фіксації ходу і результатів перевірки показань на місці є протокол відтворення обстановки та обставин події, який складається з дотриманням вимог статей 85, 195 КПК- До нього додаються: схематичний план місця проведения перевірки показань, фотознімки, матеріали відеоза-пису, які пояснюють і збагачують зміст протоколу. Спеціаліст може надати допомогу в складанні плану (схеми), відмічаючи на ньому розташування учасників слідчої дії і окремих предметів, з яких проводились фотографу-вання або відеозапис.

О.В. КРИКУНОВ

кандидат юридичних наук, доцент Волинський національний університет імені Лесі Українки

реЗерви уДосконАленнЯ оФі иІЙного Проекту кПк укрАЇн

Метою даних тез виступу є науково обґрунтована спроба посилити у проекті КПК України, внесеному народними депутатами В. Мойсиком, I. Вернидубовим, С Ківаловим та Ю. Кармазіним (реестр. № 1233 від 13 грудня 2007 р.) змагальний характер на стадії досудового розслідування, забезпечити участь сторін у діях по формуванню доказів, збалансувати при-ватні та публічні інтереси, а також права сторін кримінального процесу щодо захисту їх законних інтересів, забезпечити відповідність нормам Єв-ропейської конвенції про права людини та основоположні свободи 1950 p., практиці Європейського суду з прав людини, нормам Конституції України, врахувати передові норми іноземних кримінально-процесуальних законів, су-дову практику, рекомендації вчених.

Згідно із наведеним пропонуємо доповнити ч.4 ст. 55 проекту КПК таким приписом: «Винесення постанови про визнання особи потер-тлим або цивільним позивачем чи відмову у цьому повинно відбуватися не пізніше 3 днів з часу подання нею заяви про злочин чи цивільного позову. Якщо ж особа не подавала такої заяви, то слідчий, державний обвинувач, суд мають право визнати особу потерпілим лише за ЇЇ пись-мової згоди. У разі відмови жертви злочину від участі у кримінальній справі ЇЇ не можна буде примусити до цього. У подальшому жертва

180

злочину може за власним бажанням взяти участь у кримінальній справі».

У п.3 ст. 60 проекту КПК слід закріпити право позивача та відповідача укласти мирову угоду щодо відшкодування завданої злочином шкоди, як це передбачене для їх представників (ст. 65).

Ч.4 ст.55, ч.3 ст.58, ч.2 ст.59 проекту КПК слід доповнити, передбачивши вручення постанови про визнання особи потерпілим, цивільним позивачем, відповідачем разом із переліком процесуальних прав та обов’язків, заходами відповідальності за порушення цих обов’язків. В основі цієї ідеї — досвід Республіки Польща, де ефективно застосовують «Карту прав потерпілого», що відчутно посилює правову захищеність цих осіб через реальне інформу-вання.

У окремій статті закріпити обов’язки слідчого, суду по роз’ясненню про-цедури примирення (медіації), якщо вона можлива у даній кримінальній справі, та її правових наслідків підозрюваному, обвинуваченому, потерпі-лому, повідомляти про наявність у районі (області) таких фахівців-посе-редників, надавати останнім відповідну інформацію про вчинений злочин. За клопотанням зацікавлених учасників судочинства слідчий та суд повинен надати їм можливість звернутися до зазначених посередників для вирішення конфлікту і досягнення примирення. Слід передбачити, що строки проце-дури примирення не враховуються у строки провадження по кримінальній справі.

Закріпити обов’язок слідчого, суду роз’яснювати підозрюваному, обви-нуваченому, підсудному позитивні наслідки відшкодування шкоди, завданої злочинами, та вплив на вид і міру покарання. В основі цієї ідеї — пропо-зиції науковців В.Нора, В.Понаріна, спрямовані на стимулювання особи до відшкодування завданої шкоди.

Ст. 246 проекту КПК доповнити положенням: «Допит неповнолітнього потерпілого, а також потерпілих від статевих злочинів проводиться один раз суддею у належно обладнаному приміщенні за участі психолога та в присутності сторін обвинувачення та захисту. Сторони можуть задавати пи-тання такому потерпілому через суддю. Процес допиту обов’язково повинен фіксуватися за допомогою технічних пристроїв. Наступний допит вказаних потерпілих допускається у виняткових випадках». В основі цієї ідеї — до-свід Республіки Польща, де вказаних осіб допитують лише один раз без-посередньо судді, які пройшли психологічну підготовку в умовах «приязної судової зали», коли мінімізуються усі травмуючі психологічні впливи.

Слід змінити зміст ст.270 проекту КПК і передбачити, що арешт майна на стадіях порушення кримінальної справи, досудового розслідування повинен проводитися лише на підставі рішення слідчого судді — інше суперечитиме ст. 41 Конституції, яка декларує непорушність приватної власності .

Варто передбачити обов’язковість участі призначеного чи запрошеного захисника та представника на допитах підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та при виконанні інших слідчих дій, виконуваних за участю

181

вказаних суб’єктів або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника чи представника, а при виконанні інших слідчих дій — за мотивованим клопотанням захисника, представника. Вважаємо за доцільне передбачити право захисника чи представника, який є присутнім під час слідчої дії, ста-вити запитання допитуваним, звертати увагу слідчого, понятих на обставини, які мають значення для захисту представлених осіб, та на порушення прав відповідної сторони, які обов’язково мають дослівно вноситися в протокол, використовувати портативні технічні засоби фіксації перебігу слідчої дії.

Закріпити у КПК України наступне положення: «Особа, яка провадить дізнання, слідчий зобов’язані своєчасно повідомляти захисника і представ-ника про час і місце провадження слідчих дій, участь у яких для них є обовязковою. У разі неявки захисника чи представника слідча дія може бути проведена лише за умови, що його участь у ній не є обов’язковою. Порушення вимог закону щодо участі захисника при проведенні слідчих дій є підставою для визнання недопустимими тих доказів, що були зібрані під час виконання таких дій».

Підтримуємо думку М. Маркуш, В.Попелюшка про необхідність запро-вадження обов’язкового режиму щодо виконання запиту захисника та пред-ставника на надання для ознайомлення посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності інформації, яка не містить охоро-нюваних законом таємниць, видачу для дослідження предметів, документів, які можуть містити доказову інформацію, та право її фіксувати за допомогою технічних засобів. Паралельно слід передбачити обов’язок не розголошувати отримані дані поза провадженням по кримінальній справі.

Пропонуємо змінити редакцію ч.4 ст. 56 проекту КПК щодо юридич-ного зобов’язання потерпілих у справах приватно-публічного та публічного обвинувачення до участі у освідуванні, одержанні зразків для експертного дослідження, поміщенні до медичного закладу для проведення експертизи і виключити можливість таких слідчих дій, якщо вона, а у відповідних ви-падках — її законний представник не дає на це згоду у письмовому вигляді, що буде свідчити про виконання ст. 28 Конституції України, згідно із якою «жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, нау-ковим чи іншим дослідам».

182

О.В. КУЗЬМИНА

кандидат юридических наук, доцент Ивановский государственный университет

сПрАвеДливость и состЯЗАтельность

уголовного суДоПроиЗвоДствА

в евроПеЙском ПрАве

Справедливость — это основа надлежащей организации общества. В правовой сфере государственного устройства справедливости уделяется большое внимание. В уголовном процессе она является индикатором соблюдения прав человека. Защита прав человека и основных свобод, их признание являются основой справедливости. Каждый уголовный процесс позволяет проверить уважение государством прав человека, соблюдение международных правозащитных норм о справедливом суде. Только в подлинно правовом государстве права человека обеспечиваются по-настоящему независимым справедливым судом, при соблюдении презумпции невиновности обвиняемого, на основе состязательности и равноправия сторон.

Аспект справедливости остается актуальным и в условиях правовой реформы в Российской Федерации. Любое демократическое государство должно создавать справедливые механизмы правовой защиты, одним из которых является уголовное судопроизводство. Поэтому важно правильно определить содержание справедливости в уголовном процессе, пределы ее действия.

Необходимость приведения российского законодательства в соответствие с общепризнанными принципами и нормами международного права предполагает, прежде всего, максимально полное уяснение их подлинного смысла и содержания, которые могут быть выявлены только с помощью анализа решений международных юрисдикционных органов, применяющих и толкующих соответствующие принципы и нормы.

Рассматривая проблему соотношения норм международного и национального законодательства, необходимо сделать вывод о том, что нормы Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод, прецедентные решения Европейского Суда по правам человека являются неотъемлемой частью правовой системы и уголовно-процессуального законодательства России, где высшее место в системе источников уголовно-процессуального права занимает Конституция РФ. Европейская Конвенция и решения Европейского Суда обладают приоритетом только перед уголовно-процессуальным законодательством Российской Федерации. Значимость ратификации Россией Европейской Конвенции не столько в том, что ее положения являются частью правовой системы России, сколько в правовых последствиях воздействия прецедентного права, сформировавшегося в рамках Совета Европы, на уголовно-процессуальное законодательство и деятельность

соответствующих государственных и должностных лиц, осуществляющих уголовное судопроизводство.

В международных правовых документах неоднократно упоминается термин «справедливость» как необходимое условие осуществления правосудия во всех его формах. Справедливость является основой демократического правосудия. Европейский Суд по правам человека и Европейская комиссия по правам человека выработали ряд критериев, которые важны для понимания действия принципа справедливости правосудия. (Судебное решение по делу «Dombo Beheer BV» от 27 октября 1993 г.). Основополагающим среди них является принцип равенства исходных условий, согласно которому обе стороны судебного разбирательства должны иметь равные возможности представить свою позицию и ни одна из сторон не должна пользоваться какими-либо существенными преимуществами. Процедурное равенство обвиняемого и прокурора рассматривается Европейской комиссией по правам человека в качестве неотъемлемого элемента справедливого судебного процесса. По сути дела справедливость правосудия зиждется на идеях равенства перед законом и судом и состязательности. В современном мире состязательная модель уголовного судопроизводства играет роль эталона, своего рода политического критерия демократичности, цивилизованности и справедливости судопроизводства.

Идеи справедливости уголовного процесса легли в основу международных стандартов в сфере отправления правосудия и были регламентированы еще во Всеобщей Декларации прав человека и гражданина (ст. 10 — право на то, чтобы дело было рассмотрено гласно и с соблюдением всех требований справедливости независимым и беспристрастным судом).Критерием же соответствия судебной процедуры требованиям справедливости являются положения ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод от 4 ноября 1950 года. Она гласит, что каждый при предъявлении ему любого уголовного обвинения имеет право на справедливое и публичное разбирательство дела в разумный срок независимым и беспристрастным судом, созданным на основании закона. В данной статье также определяется значение презумпции невиновности как одного из основных условий справедливости судебного разбирательства и устанавливается минимум процессуальных прав обвиняемого, который обеспечивает справедливость правосудия.

Право на справедливый суд включает принцип равенства сторон. Это означает, что обвинению и защите должна быть гарантирована равная возможность изложить и обосновать перед судом свою позицию по делу. Положение сторон в процессе должно быть справедливо уравновешено. В этом выражается суть принципа равенства исходных условий, который прямо не сформулирован в ст.6 Европейской Конвенции, но приобрел четкие очертания в практике Европейского Суда (например, в деле Офнер и Хопфингер против Австрии 1960 г., деле Ноймастер, деле Бениш).

Комиссия по правам человека сформировала широкое определение «равенства исходных условий», которое представляет собой процедурное

равенство обвиняемого и прокурора в качестве неотъемлемого элемента справедливого судебного процесса.

На вопрос — предполагает ли ст. 6 Европейской Конвенции право на состязательность, существуют две противоположные точки зрения: 1) ст. 6 закрепляет право на состязательность; 2) ни ст. 6, ни органы Конвенции не устанавливают, должен ли процесс носить состязательный характер.

Термин «состязательность» довольно распространен, но его легальный дефиниции нет. Как правило, этот термин используется в двух значениях: как тип (форма) процесса и как принцип процесса. Следует подчеркнуть, что принцип состязательности заключается в таком построении процессуального порядка судебного разбирательства и исследования в нем доказательств, при котором сторонам обеспечивается одинаковая возможность активно отстаивать свои или защищаемые (представляемые) права. Если, основываясь на этом положении, проанализировать ст. 6 Европейской Конвенции и практику Европейского Суда, то можно придти к следующим выводам. Право на состязательное судебное производство означает применительно к конкретному уголовному делу, что и обвинению, и защите должна быть предоставлена возможность ознакомиться с представленными замечаниями и выдвинутыми доказательствами другой стороны и высказаться по ним. Национальное законодательство может обеспечить соблюдение этого требования различными методами. Однако вне зависимости от избранного метода оно должно обеспечить, чтобы другая сторона была осведомлена о представленных замечаниях и имела реальную возможность высказаться по ним. Из текстов самих решений Европейского Суда следует, что право на состязательность включается в понятие «справедливое разбирательство». Нужно лишь иметь в виду, что сущность принципа состязательности Европейским Судом по правам человека и Комиссией по правам человека понимается гораздо более узко, нежели это принято в российской уголовно-процессуальной доктрине. Европейский Суд, говоря о праве на состязательное уголовное судопроизводство, не имеет в виду тип процесса, а сводит принцип состязательности к обеспечению равенства сторон, не затрагивая при этом вопроса о роли суда. В рамках российской правовой традиции не принято сводить состязательность только к процессуальному равноправию сторон. Такая позиция Европейского Суда вполне понятна, ведь различия в правовых системах государств достаточно существенны, а она не позволяет автоматически считать не соответствующей Конвенции инквизиционную форму процесса.

Итак, право на состязательное судопроизводство, по мнению Европейского Суда, означает право на принципиальную возможность быть информированным обо всех представленных другой стороной доказательствах или зафиксированных замечаниях и комментировать их. Это значит, что государства вправе устанавливать любую форму процесса, не рискуя нарушить Европейскую Конвенцию. Государства вправе также вкладывать в понятие «состязательность» любое содержание в соответствии с их правовой традицией. Главное при этом закрепить в законодательстве и обеспечить

реализацию в правоприменительной практике равные для сторон возможности представлять и использовать доказательства и высказываться по ним.

Однако важным остается вопрос о роли суда в состязательном судопроизводстве. Состязательность, построенная по принципу «активные стороны и пассивный суд», в чистом виде не реализуется ни в одном национальном уголовном процессе. Тем более в таком виде он не характерен для континентального европейского процесса, общепризнанные принципы которого отражены в Европейской Конвенции. Вместе с тем нельзя закрывать глаза на сложность проблемы, связанной с активной ролью суда в установлении фактических обстоятельств дела. Уголовный процесс зарубежных стран и России предусматривает определенную судебную активность в ходе судебного разбирательства уголовных дел, а полномочия суда позволяют влиять на собрание доказательств по делу. Однако, подобная активность должна иметь определенные законом пределы. Тем не менее, ни уголовно-процессуальное законодательство, ни судебная практика не определили направления проявления судебной активности.

Приведение российского уголовно-процессуального законодательства в соответствие с международными правовыми нормами — это не только переход от инквизиционного процесса к состязательному, обеспечивающему равные права спорящих сторон в демократическом обществе. Это в настоящее время и серьезный шаг в международное правовое сообщество, высшим арбитром которого является Европейский Суд по правам человека. Но такое изменение национального законодательства должно осуществляться с учетом множественных российских реалий, традиций отечественного судопроизводство и менталитета его участников.

В.В. ЛАВРЕНЮК

Міжнародний гуманітарний університет

ОСОБЛИВОСТІ «СЛІДОВОЇ КАРТИНИ»

ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРАДІЖОК

3 ПРОНИКНЕННЯМ У ЖИТЛО, ВЧИНЕНИХ

ОРГАНІЗОВАНИМИ ТРУПАМИ

При вчиненні будь-якого злочину в навколишню обстановку вносяться певні зміни, тобто залишаються сліди. В залежності від характеру змін сліди несуть певну інформацію про подію злочину. Криміналістичне вчення про сліди сформовано, розвинуто і освітлено в працях Л.Г. Грановського, І.Ф. Крилова, Д.А. Турчина, М.Н. Русакова та інших учених, що дало змогу визначити їх поняття, властивості, класифікацію, місце в межах криміналістичної характеристики, значення для виявлення і розслідування злочинів.

Сліди злочину є одним з важливих елементів криміналістичної характеристики злочину. Багато науковців розглядають та вивчають сукупність слідів певного злочину і називають їх слідовою картиною злочину. Так, нап-риклад, В.О. Коновалова зазначає, що слідова картина злочину представляє собою досить новий для криміналістичних характеристик елемент і є комплексом слідів, які відображають картину події злочину, дозволяє висунути найбільш обґрунтовані версії щодо його вчинення. М.В. Салтевський називає слідовою картиною злочину — матеріальну й ідеальну слідову обстановку, яка відображає та зберігає різноманітну інформацію про конкретну подію злочину та особу, яка його скоїла.

Ми вважаємо, що термін «слідова картина» не зовсім вдалий, адже його розуміння викликає асоціації з художнім мистецтвом, по аналогії з яким слідчий має нібито «читати» залишені злочином сліди. При цьому фактично нівелюється діяльність по відшуканню, виявленню, фіксації і вилу-ченню слідів, не говорячи вже про отримання з них інформації та її оцінку. Вважаємо, що термін «сліди злочину» більш відповідає загальному розумінню даної категорії, є простішим та більш ємним.

Дискусійним також, на наше переконання, є відокремлення в слідовій картині саме слідів та обстановки вчинення злочину, адже остання категорія за характером зв’язків, властивостями та ознаками ближче розташована до таких елементів криміналістичної характеристики як місце та час вчинення злочину.

Ми приєднуємося до позиції В.Ю. Шепітько, який справедливо відзначає, що «виявлення слідів і встановлення причинних зв’язків між ними дозво-ляють побудувати картину події, побудувати вірогідні або дійсні моделі зло-чину, механізм його вчинення. Дослідження цих слідів або речових доказів повинно вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити інші негативні обставини і сліди приховування злочину».

Сліди вчинення крадіжки поєднаної з проникненням в житло, вчиненої організованою групою, виражаються у формі: а) змін в речовій обстановці місця злочину (полягають у порушенні первісного положення і стану різних об’єктів); б) слідів-відображень (сліди рук, ніг, взуття, знарядь і засобів зламу, транспортних засобів та ін.); в) предметів — речових доказів (в тому числі знарядь зламу, особистих речей та документів залишених злочинцем на місці злочину, а також викраденого майна, унесеного злочинцями з собою); г) мікрооб’єктів .

Зміни в речовій обстановці місця події проявляються у таких елементах як вибиті або зламані двері, вікна та їх запірні пристрої, порушення порядку розташування меблів, висунуті шухляди, відкриті дверцята шаф, розкидані речі тощо.

На місці вчинення крадіжки поєднаної з проникненням в житло часто залишаються такі матеріальні сліди:

— на предметах, з якими контактували злочинці (ручки та інші еле-менти конструкцій дверей або вікон, кнопки дзвінків, ліфтів, знаряддя і

засоби зламу, предмети, залишені злочинцями, переміщені предмети меблі, поверхні ящиків, сейфів, дверцята шаф, столів, посуд, скриньки), — сліди рук, долоні, лоба, губ, носа, мікрооб’єкти (волосся, шкіра, слина, кров, елементи відбитків пальців рук), сліди знарядь зламу, запахові сліди, сліди індивідуальних засобів маскування, мікроволокна тканини;

— на покритті підлоги, м’якому ґрунті, в пилу, снігу — сліди взуття, босих ніг (їх дослідження може надати можливість встановити кількість співучасників, як перебували на місці злочину, дефекти і особливості побу-дови ступній ніг, зріст, напрямок і швидкість руху, особливості ходи, тощо), мікрооб’єкти (попіл від цигарок, недопалки, слина, піт, волосся, частинки ґрунту, об’єкти рослинного та тваринного походження, мікроорганізми), за-пахові сліди;

— на одязі та взутті підозрюваних — запахові сліди, мікрочастинки з місця події (частини ґрунту, фарби, рідини), сліди застосування знарядь і засобів злому (частини фарби, деревини, викришені зубці, стружка, тощо);

— у аудіо записах домофонів — голоси підозрюваних, у відеозаписах камер спостереження — зовнішній вигляд злочинців, особливості ходи, манер поведінки;

— на викраденому майні — відбитки пальців рук, мікрооб’єкти;

— на шляхах відступу злочинців — сліди взуття, покинуті або загуб-лені злочинцями речі, мікрооб’єкти, сліди транспортних засобів.

Не дивлячись на те, що крадіжки є викраденнями, які вчинюються в обстановці таємності, непомітності для потерпілого і оточуючих, ідеальні сліди все ж таки займають значну частину доказової інформації при розслі-дуванні цих злочинів. Джерелами такої інформації є в першу чергу потерпілі, підозрювані (обвинувачувані), свідки. До свідків, яким можуть бути відомі обставини, що мають суттєве значення для справи, слід віднести:

— співмешканців, рідних, близьких, членів родини винних осіб, що можуть підтвердити факт знайомства і тісних зв’язків членів організованої групи, повідомити інформацію стосовно часу, місця і тривалості зустрічей співучасників або контактів, встановлених в групі окремих правил, джерел доходів у підозрюваних, дат, коли ті були відсутні вдома, обговорення ними злочинної діяльності, появи вдома або у підозрюваних речей або грошей, легальність походження яких було сумнівним та інші обставини;

— сусідів потерпілого, осіб, які несуть вахтову службу біля парадного входу у під’їзд, продавців магазинів та кіосків розташованих біля житла потерпілого, членів будівельних або ремонтних бригад, які виконували від-повідні роботи поблизу, двірників чи інших осіб, які могли напередодні або в день крадіжки спостерігати обстановку на місці злочину, помітити сторонніх підозрілих осіб, транспортні засоби, якими користувалися зло-чинці, або могли чути звуки зламу перешкод, пересування меблі в квартирі потерпілого, голоси злочинців, тощо.

М.І. ЛЕОНЕНКО

кандидат юридичних наук, доцент

Інститут права імені Володимира Сташиса

Класичного приватного університету

ПРОЦЕСУАЛЬНЕ КЕРІВНИЦТВО ДОСУДОВИМ СЛІДСТВОМ: МЕЖІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Проблематика вдосконалення та нормативного визначення такої скла-дової кримінально-процесуальної діяльності як «процесуальне керівництво досудовим слідством» постійно знаходиться в центрі уваги спеціалістів.

Відсутність достатньо вивіреної концепції побудови та удосконалення механізму процесуального контролю та керівництва досудовим слідством обумовлює дисгармонію досудового провадження у своему правовому розвитку. Тому одним з найважливіших напрямів удосконалення діяль-ності національних слідчих підрозділів є підвищення ефективності керів-ництва досудовим слідством, визначення науково обґрунтованих форм правового регулювання процесуальної діяльності начальника слідчого відділу і його відносин із слідчим та іншими учасниками кримінального процесу.

В юридичній літературі існує неоднорідний і суперечливий підхід до визначення поняття «процесуальне керівництво досудовим слідством». Дуже часто використовується це словосполучення, але важко визначитись, що вкладається у зміст «процесуальне керівництво», «досудове слідство». Досудове слідство як орган, чи як відповідна процедура провадження у кримінальній справі (форма досудового розслідування)? Звідси об’єктивно постає питания: чим або ким керує начальник слідчого підрозділу — слідчим (як органом досудового слідства), чи процесом провадження у кримінальних справах?

3 огляду на це хотілось би навести свої міркування щодо вирішення даного питания.

1. Вважаємо, що небажаним є використання різних термінів для позна-чення двох і більше явищ, оскільки це призводить до одночасного існування категоріального і не категоріального вживання понять, наслідком чого, як правило, є термінологічна плутанина та суміщення різних понять (явищ), а також їх суперечливих елементів.

Перш за все, слідчий є не просто посадовою особою, а саме органом держави (див. ст.102 КПК). Цим законодавець підкреслює, що провадження досудового слідства — виключна функція слідчих відповідних відомств. Тому при провадженні досудового слідства «всі рішення про спрямування слідства і про хід провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе персональну відповідальність за їх законне і своєчасне проведения» (ч.І ст.114 КПК України).

Слід відзначити, що етимологія слова «керувати» передбачає собою «спрямування процесу, впливання на розвиток, стан чого-небудь», що дає можливість стверджувати про те, що законодавець наділив слідчого керів-ними функціями щодо процесуального провадження у конкретній кримі-нальній справі.

В свою чергу, виходячи з положень ст.114-1 КПК України, начальник слідчого відділу здійснює лише відомчий процесуальний контроль за роботою підлеглих йому слідчих і несе персональну відповідальність за належну ор-ганізацію діяльності слідчого апарату та її результати, а не за безпосереднє провадження у кожній кримінальній справі, тому що це вже сфера персо-нальної відповідальності слідчого, як це випливає зі ст.114 КПК України. Здійснюючи контроль (Контроль — перевірка виконання законів, рішень тощо. Є однією з найважливіших функцій державного управління) за своє-часністю дій слідчих по розкриттю злочинів і запобіганню їм, він вживає заходів (процесуального та організаційного характеру) до найбільш повного, всебічного і об’єктивного провадження досудового слідства в кримінальних справах. І для вжиття відповідних заходів КПК наділяє начальника певним обсягом процесуальних прав.

На нашу думку, правильно було б казати, що керівництво досудовим слідством (як органом, а не як процесом провадження) здійснює начальник слідчого відділу і ця діяльність є організаційно-управлінською (за своїм змістом) і процесуальною (за формою здійснення). Так, дійсно керівництво включає комплекс процесуальних заходів впливу на діяльність слідчого і на-самперед прямо зазначених у законі, а саме — контроль та надання кваліфі-кованої допомоги слідчому. Тим самим законодавець підкреслює, що основним суб’єктом організації розслідування є слідчий, а начальник слідчого відділу лише контролює правильність організації ним розслідування, і в разі певних порушень, негайно вживає необхідні заходи, передбачені законом до їх усу-нення. Тобто начальник слідчого відділу не може безпосередньо «керувати» процесом розслідування у конкретній кримінальній справі, а лише процесу-альними засобами контролю впливати на організацію розслідування слідчим.

Тому, об’єктивно постає питання що саме вкладається в зміст поняття «процесуальне керівництво», в чому полягає сутність такого керівництва зараз, якими методами і в яких процесуальних формах передбачається прак-тичне здійснення цієї процесуальної діяльності в перспективі?

2. Вважаємо, що одним з можливих та реальних шляхів вдосконалення досудової частини вітчизняного кримінального судочинства може і повинно бути зміцнення процесуальної самостійності та незалежності слідчого при чітко визначеній відповідальності за законність та обґрунтованість рішень у конкретній кримінальній справі, які він приймає. З огляду на це постає питання відповідальності не лише слідчого, а й начальника слідчого відділу. Яким чином співвідноситься відповідальність слідчого з начальником слідчого відділення, з прокурором? Хто несе повну відповідальність за організацію та результати розслідування? Які межі цієї відповідальності?

190

На нашу думку, необхідно максимально повно окреслити обов’язки по-садових осіб, які беруть участь у кримінальному процесі і межі їх від-повідальності. Вказані обставини пов’язані з тим, що реалізація кримі-нально-процесуальної діяльності проходить не тільки шляхом виконання кримінально-процесуальних обов’язків, але й через реалізацію суб’єктивних прав, що передбачає дію зовсім інших за своєю правовою природою засоби досягнення задач та цілей учасників кримінального судочинства. Тому необ-хідно чітко виписати положення, які регламентували б підстави кримінально-процесуальної відповідальності суб’єктів, які наділені владними повноважен-нями і уповноваженні на ведення кримінального процесу та застосування примусових заходів. Серед них слід відзначити суд, прокурора, слідчого, дізнавача, начальника слідчого відділу та начальника органу дізнання, від-носно яких передбачається і повинен бути передбачений підвищений рівень відповідальності за виконання обов’язків та реалізацію процесуальних пов-новажень.

3. Крім того проблематику «процесуального керівництва» слід про-аналізувати з огляду на Концепцію вдосконалення судівництва для утверд-ження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (схвалена Указом Президента України №361 від 10 травня 2006р.) в якій йдеться про те, що на основі структурних підрозділів прокуратури, на які покладено функцію досудового слідства, доцільно створити державну службу розслідувань, а також Концепцію реформування кримінальної юс-тиції України (затверджену Указом Президента України №311 від 8 квітня 2008р.) в якій відзначається, що прокуратура має стати єдиним органом, на який покладається кримінальне переслідування особи, у тому числі вису-нення обвинувачення, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та складання обвинувального акта, і при цьому на прокуратуру покладається нагляд за досудовим розслідуванням. З аналізу цих Концепцій та відповідних законопроектів (КПК, «Про систему досудового слідства», «Про статус слідчого», «Про прокуратуру», «Про СБУ») виникає безліч запитань: щодо місця та ролі начальника слідчого підрозділу та його процесуальних повно-важень? Співвідношення функцій начальника слідчого відділу і прокурора, розподіл між ними процесуальних повноважень? Що означає процесуальне керівництво досудовим розслідуванням? Хто буде нести персональну від-повідальність за хід та кінцевий результат розслідування? Прокуратура має стати єдиними органом кримінального переслідування — чи єдиним органом нагляду за кримінальним переслідуванням на досудових стадіях?

Ясна річ, що зазначені концептуальні пропозиції мають досить супереч-ливий і дискусійний вигляд, що закликає нас до більш глибинних досліджень правової природи кримінально-процесуальних правовідносин.

191

Ю.П. ЛИТВИНЕНКО

Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка

уЧАсть сПеціАлістА в оглЯДі місцЯ кримінАльного вибу Ху

Останнім часом в Україні зростають тяжкі І особливо тяжкі злочини. До них належать кримінальні вибухи, а також інші злочини, скоєні із використанням вибухових пристроїв. Дослідженням кримінальних виб-ухів займалися вчені-криміналісти України та інших держав: В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.А. Буханченко В.Г. Гончаренко, Ю.М. Дільдін, А.В. Іщенко, H.I. Клименко, М.А. Михайлов, B.I. Пащенко, М.В. Салтевський та інші.

Огляд місця події (ОМП) не тільки є першочерговою слідчою дією при розслідуванні кримінальних вибухів, а й мае ряд певних особливостей, що відрізняють його від ОМП за іншими категоріями злочинів. Специфіка ог-ляду, перш за все, полягає у наявності ускладненої для сприйняття обстановки та додаткової небезпеки для учасників огляду, визначається характером слідів вибуху і засобів його здійснення та іншими особливостями. Ще однією ознакою, яка суттєво відрізняє ОМП кримінального вибуху є залучення до проведения огляду широкого кола спеціалістів з різних га-лузей знань, спеціальних та технічних помічників для допомоги слідчому. Особливу допомогу в огляді надає спеціаліст-вибухотехнік (стаття 128-1 Кримінально-процесуального кодексу України).

3 метою забезпечення безпеки учасників огляду до приїзду на місце події спеціалістів-вибухотехніків усі роботи повинні бути призупинені, а учасники — віддалені на безпечну відстань. При огляді місця криміналь-ного вибуху спеціаліст-вибухотехнік надає допомогу в огляді місця події та прилегло! території на наявність вторинних вибухових пристроїв (ВП), або вибухонебезпечних компонентів, які могли залишитись після вибуху. Адже, як свідчить статистика, досить часто на місці події залишаються вибухові пристрої, що не спрацювали, або ж злочинці навмисно встановлюють до-даткові ВП поблизу від місця первинного вибуху для знищення учасників слідчо-оперативної групи (СОГ). При наявності загрози життю учасників СОГ та оточуючих саме спеціалісти-вибухотехніки розряджують вибухові пристрої, їх компоненти, вибуховонебезпечні речовини та предмети, забез-печують їх транспортування у безпечне місце чи знищення на місці події. Крім того, перед початком огляду місця вибуху спеціаліст-вибухотехнік обов’язково проводить інструктаж всіх учасників СОГ щодо дотримання заходів особистої безпеки та правил поводження на місці події.

При проведенні огляду місця події за вказаною категорією злочинів спе-ціаліст-вибухотехнік надає допомогу слідчому у визначенні епіцентру вибуху, зовнішнього периметру місця події, безпечної відстані від вибухових пристроїв. Як правило, огляд місця кримінального вибуху розпочинають

192

з епіцентру вибуху, при встановленні меж огляду також слід проконсуль-туватися зі спеціалістом-вибухотехніком, адже оцінка ним таких факторів як напрям дії ударної хвилі, потужність заряду, характер руйнувань допо-магають правильно визначити межі огляду й запобігають нераціональному використанню фізичної сили та технічних засобів, оскільки вже сам огляд місця вибуху потребує значного часу та матеріальних витрат.

Допомога слідчому у пошуку, фіксації, вилученні та збереженні речових доказів є одним із основних завдань, покладених на спеціаліста-вибухотех-ніка. Як відомо, при скоєнні злочинів із застосуванням вибухових пристроїв на місці події майже не залишається «традиційних» криміналістичних слідів (відбитків пальців рук, слідів взуття, слідів біологічного походження, слідів транспортних засобів), тому одним із джерел отримання інформації про злочин у даному випадку є пошук фрагментів вибухового пристрою, об’єктів зі слідами вибуху, вибуховонебезпечних предметів та визначення конструкції ВП. Адже, оглянувши фрагменти ВП, кваліфікований спеціаліст-вибухотехнік може не тільки визначити професіоналізм злочинця, а й надати інформацію щодо способу приведення його в дію, джерел походження складових частин, інструментів, які використовувалися для його виготовлення, наявності у підозрюваного відповідних деталей та матеріалів. Крім того, досить часто при проведенні огляду спеціалісти-вибухотехніки застосовують метод моде-лювання місця вибуху та поведінки злочинця за оточуючою обстановкою, що допомагає поповнити інформацію про злочин й сформулювати слідчому обґрунтовані версії про його здійснення. Спеціаліст-вибухотехнік допомагає слідчому упакувати виявлені сліди так, щоб забезпечити їх збереження для подальшого експертного дослідження.

Фіксація результатів огляду місця кримінального вибуху та їх оцінка теж неможливі без участі спеціаліста-вибухотехніка. Саме він допомагає слідчому скласти протокол огляду, виготовити плани та схеми до нього, а також надає слідчому необхідні консультації щодо специфічних термінів, які використовуються під час опису в протоколі слідів, способів їх вилучення та використання спеціальних технічних засобів.

Таким чином, при проведенні огляду місця кримінального вибуху спе-ціаліст-вибухотехнік не тільки надає співробітникам СОГ консультації з питань, які потребують спеціальних знань, допомагає у пошуку, фіксації, вилученні та збереженні речових доказів, а й надає допомогу у вирішенні загальних завдань огляду, спрямованих на визначення усіх обставин, що ста-новлять предмет доказування у справі і забезпечення повного, об’єктивного розслідування злочину з метою встановлення істини.

І.Ф. ЛІТВІНОВА

Інститут землевпорядкування та інформаційних технологій при Національному авіаційному університеті

До ПитАннЯ нормАтивного

ЗАкріПленнЯ ПрАвА особи

нА неДоторкАнність ЖитлА Чи

інШого воло ДіннЯ в ЗАконоДАвстві:

ПорівнЯльно-ПрАвовиЙ АнАліЗ

ЗАконоДАвствА крАЇн снД

Право особи на недоторканність житла закріплено у багатьох міжна-родних документах з прав людини. Йому присвячені ст. 12 Загальної декла-рації прав людини 1948 р., ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські І політичні права 1966 р., ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. та інші. Будь-яка держава, що проголошує демократичні засади здійснення правосуддя, намагається аби ці міжнародні положения найбільш повно, чітко та послідовно були відображені в її національному законодавстві. Як правильно зазначає В. Новіков, захист І свобод людини та громадянина забезпечуеться на двох рівнях. По-перше, права людини охороняються національними законодавствами держав, по-друге, на більш високому рівні міжнародно-правовими актами [1, с. 68].

У загальному значенні недоторканність житла пов’язана з волевияв-ленням особи, яка в ньому проживав [2, с. 9]. У законодавстві більшості країн пострадянського періоду право особи на недоторканність житла та іншого володіння сформульовано приблизно однаково. Так, у ч.ч. 1, 3 ст. 141 КПК України проголошено, що громадянам гарантуеться недотор-канність житла, що ніхто не мае права увійти в житло проти волі осіб, які проживають в ньому, а обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян можуть провадитись тільки на підставах І в порядку, встановлених цим Кодексом. У ст. 12 КПК Російської Федерації зазначено, що житло є не-доторканим, огляд житла проводиться тільки за згодою осіб, які в ньому проживають або на підставі судового рішення, як І обшук та виїмка в житлі, за винятком випадків, передбачених ч. 5 ст. 165 цього Кодексу [3]. У КПК Азербайджанської Республіки забезпеченню права особи на недоторканність житла присвячена ст. 17, яка встановлюе, що за виключенням випадків, передбачених цим Кодексом, ніхто не може проникнути в житло всупереч волі осіб, які в ньому проживають. У випадках І порядку, передбачених цим Кодексом, огляд житла, службових і виробничих приміщень, проведения в них обшуку та інших слідчих і процесуальних дій, що обмежують право власності, здійснюється примусово, як правило, за постановою суду [4]. У ст. 12 КПК Республіки Молдова зазначено, що недоторканність житла гарантуеться законом, а під час кримінального судочинства ніхто не вправі

проникати в житло всупереч волі осіб, які в ньому проживають чи його займають, інакше як у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом [5]. Стаття 14 КПК Республіки Білорусь гарантує недоторканність житла та інших законних володінь фізичних і юридичних осіб і встановлює, що ніхто не вправі увійти в житло та інше законне володіння особи всупереч її волі. Обшук, виїмка, огляд приміщень, провадження інших процесуальних дій, пов’язаних із проникненням у житло та інше законне володіння, можуть проводитись тільки на підставах і в порядку, передбачених Кодексом [6]. У КПК Республіки Казахстан недоторканність житла визначена у ст. 17, в якій зазначено, що житло є недоторканим, а проникнення до житла всупереч волі осіб, які його займають, провадження його огляду та обшуку допус-кається лише у випадках і в порядку, встановлених законом [7].

Порівняльне дослідження текстів вищезазначених законів дозволяє дійти певних висновків щодо тенденцій нормативного закріплення права особи на недоторканність житла та іншого володіння в тексті кримінально-процесу-ального закону. З одного боку, законодавець нормативно закріплює право особи на недоторканність житла лише в Основному законі держави, а в кримінально-процесуальному законі, як правило, встановлює винятки з цього правила. Так, зокрема, побудована ст. 12 КПК РФ.

З іншого боку, законодавець більш повно та послідовно розкриває зміст права особи на недоторканність житла не тільки в конституційних нормах, а й безпосередньо в тексті кримінально-процесуального закону (наприклад, КПК Республіки Молдова). Таким же шляхом пішов законодавець і в Україні.

Разом з тим, на наш погляд, найбільш вдала конструкція нормативного врегулювання права особи на недоторканність житла в кримінально-проце-суальному законі має враховувати позитиви обох тенденцій. По-перше, слід забезпечити чіткість і лаконічність кримінально-процесуальних норм, впро-вадження конституційних приписів у текст КПК, чим реалізувати закріплене у ст. 8 Конституції України положення, відповідно до якого Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. По-друге, забезпечуючи значимість самого кримінально-процесуального закону, в його нормах слід роз’яснити і сут-ність конституційного положення, і зміст виключень з нього. При цьому, враховуючи те, що конкретні ситуації, що виникають під час провадження в кримінальній справі, мають оцінюватись з точки зору їх конституційності загалом, слід забезпечити повне, а не часткове (фрагментарне) перенесення тексту відповідної конституційної норми в кримінально-процесуальне зако-нодавство. Крім того, виходячи з загальної теорії права, при формулюванні норм будь-якої галузі права пріоритет слід надавати положенням, які вста-новлюють загальні правила поведінки і лише після цього переходити до викладення винятків

Звертає на себе увагу і те, що в ст. 30 Конституції України принцип недоторканності житла та іншого володіння особи закріплений недостатньо

повно. По суті його стосується лише правило про те, що кожному гаран-тується недоторканність житла (ч. 1 ст. 30 Конституції України). Надалі в цій статті міститься положення про те, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Виходячи з особливостей конс-труювання правових норм, є нелогічною заборона проникнення до іншого володіння особи інакше як за вмотивованим рішенням суду, позаяк у ч. 1 цієї статті недоторканність гарантується тільки житлу. Про те, що житло та інше володіння особи Основним законом не ототожнюються, свідчить той факт, що у ч.ч. 2, 3 ст. 30 Конституції України між цими словами вжитий сполучник «чи». Крім того, цілком погоджуємось з В.Т. Маляренком і також висловлюємо подив з приводу відсутності у ст. 30 Конституції України згадки про виїмку, яка можлива як під час огляду або обшуку житла чи іншого володіння особи, так і як самостійна слідча дія [8, с. 84].

Положення ч. 3 ст. 30 Конституції України є бланкетним і відсилає суб’єкта правозастосування до іншого закону (тобто до КПК України). Цим положенням встановлено, що у невідкладних випадках, пов’язаних із вряту-ванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший. Встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Звернувшись до тексту ст. 141 КПК України, встановлюємо, що вона, в свою чергу, в ч. 3 відсилає до інших норм КПК України.

Таким чином, принципове положення про недоторканність житла та ін-шого володіння особи мов би «розсіюється» в спеціальних нормах і в резуль-таті з важливого правила перетворюється в набір винятків з нього.

літерАтурА:

1. Новиков В. Право гражданина на неприкосновенность жилища / В. Новиков // Уголовное право. — 1999. — № 1. — С. 68-69.

2. Володина Э.А. Конституционное право советских граждан на неприкосновенность жилища: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Э.А. Володина. — М., 1981. – 17 с.

3. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. — М.: ИНФРА-М, 2004. — 704 с.

4. Уголовно-процессуальный кодекс Кыргызской Республики. — Бишкек, 1999. — 125 с.

5. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова. — Кишинев, 2003. — 184 с.

6. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь. — Минск, 1999. – 196 с.

7. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан. — Алматы, 2003. — 232 с.

8. Маляренко В.Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / Маляренко В.Т. // Кримі-нальний процес України: Стан та перспективи розвитку: [навч. посібник]: вибрані наукові праці. — К.: Ін Юре, 2004. — С. 74-103.

Л.М. ЛОБОЙКО

доктор юридичних наук, доцент Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ЦІЛІ РЕФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-

ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

УКРАЇНИ

Протягом тривалого часу продовжуються дискусії щодо напрямів рефор-мування кримінального процесу. Висловлюються найрізноманітніші позиції. Але для того щоб рухатися у якомусь напрямі треба спочатку визначитися яким мае бути цим напрямок. Визначення напряму (напрямів) реформування кримінально-процесуального законодавства залежить від правильного і чіт-кого формулювання цілей реформування.

Під час формулювання цілей реформування кримінально-процесуального законодавства слід враховувати два тісно пов’язаних між собою аспекта.

По-перше, цілі реформування законодавства йдуть «від сучасного». Це означав, що будь яке реформування (реформа) ставить за мету позбави-тися тих негативних положень, що існують у законодавстві, яке плануеться реформувати. Виходячи із аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства, практики його застосування та теоретичних робіт з проблем сучасного кримінального процесу можна зробити висновок про те, що до числа таких положень належать наступні: невідповідність кримінально-про-цесуального законодавства у частині регламентації прав суб’єктів процесу європейським стандартам правового положения особи у кримінальному су-дочинстві; високий ступінь формалізму у кримінально-процесуальній діяль-ності; нерівність можливостей сторін обвинувачення і захисту, особливо на досудових стадіях процесу; роз’єднаність (автономність) процесуальної і оперативно-розшукової діяльності у кримінальних справах; пасивна роль прокурора під час досудового провадження; право судів першої інстанції вирішувати долю апеляції; право суду направляти кримінальну справу для провадження додаткового слідства, що є «процесуальним архаїзмом» у су-часному праві; відсутність законодавчої регламентації підстав до здійснення відновного (нетрадиційного) правосуддя, визнаного у Європі досить дієвою альтернативою традиційному правосуддю та ін.

Усунення зазначених негативних положень є загальною метою реформування кримінально-процесуального законодавства.

По-друге, оскільки цілі обов’язково мають бути спрямовані у майбутнє, то реформатори повинні чітко заявити про те, що вони планують досягти у результаті реформування.

Сформулювати цілі у всіх деталях вкрай важко. Точніше нереально. Фор-мулювання цілей реформування у подробицях на рівні інститутів і статей позбавляло б необхідності утворювати робочі групи з підготовки проектів законів. Діяльність цих груп у такому разі зводилася б до механічного викладення цілей (бажаних результатів) реформування у відповідному про-екті закону. Тому ініціатори реформування кримінально-процесуального за-конодавства спочатку викладають у програмному документі, ухваленому на найвищому, загальнодержавному рівні, загальні цілі реформування. Дані цілі стають орієнтиром для робочої групи з підготовки проекту кодифікованого нормативно-правового акту (Кримінально-процесуального кодексу України — КПК).

Так розпочиналася реформа кримінально-процесуального законодавства у 1992 році, коли Верховна Рада Україна ухвалила Концепцію судово-правової реформи в Україні. На підставі цієї Концепції підготовлено проект КПК за № 1233.

У 2006 році так само розпочалася робота з підготовки альтернативного проекту КПК. Тільки ініціативу у реформуванні законодавства взяв на себе Президент України. У травні 2006 року він своїм Указом затвердив Кон-цепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Концепція стала відправним пунктом для підготовки нового проекту КПК. Робоча група розпочала свою діяльність відразу після затвердження Концепції. Пізніше, коли робота над проектом КПК підходила до завершення, цілі реформування кримінального процесу були сформульовані конкретніше у схваленій Президентом України Концепції реформування кримінальної юстиції. Цілі реформування кримі-нально-процесуального законодавства у цій Концепції стали частиною цілей реформування кримінальної юстиції України. Сформульовані у 2008 році цілі змусили робочу групу внести певні корективи до тексту проекту КПК.

Мета реформування кримінально-процесуального законодавства може ста-витися кардинальна — повністю змінити законодавство. Зрозуміло, що повна заміна кримінально-процесуального законодавства, систему якого складають Конституція України, ратифіковані Верховною Радою України міжнародні договори, КПК, Закони України «Про прокуратуру», «Про адвокатуру», «Про міліцію» та інші є завданням вкрай складним, але не неможливим. Основним же нормативно-правовим актом, що регулює кримінально-процесуальні від-носини, є КПК. Тому, коли мова йде про кардинальне реформування кримі-нально-процесуального законодавства як про мету, то найчастіше мається на увазі саме реформування КПК.

Кардинальне реформування КПК іноді розуміють просто як прийняття нового. Такий підхід до мети реформування є спрощеним. Досягнення такої мети не призводить до кардинальних змін у регламентації кримінально-про-

цесуальних відносин. Прикладом реалізації такої мети з урахуванням вис-новків експертів Ради Європи можна вважати законопроект 1233. Експерти Ради Європи, проаналізувавши зазначений проект, дали негативні висновки. Проект КПК, текст якого не дублює чинного КПК, але концептуально від нього і не відрізняється, не сприймається як такий, що забезпечує реалі-зацію мети кардинального реформування кримінально-процесуального зако-нодавства.

Якщо готувати новий КПК з метою кардинального реформування чинного, то зміст його має бути побудований на концептуально нових ідеях, звичайно, із збереженням окремих положень чинного КПК, котрі «впису-ються» у нову концепцію. Таким проектом наразі є той, що підготовлений робочою групою Національної комісії із зміцнення демократії та утверд-ження верховенства права при Президентові України. Цей проект реалізує мету кардинального оновлення кримінально-процесуального законодавства і наближає вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство до європей-ських правових цінностей і традицій, про що свідчать висновки експертів Ради Європи.

Реформування кримінально-процесуального законодавства може бути і частковим. При чому більшою чи меншою мірою. Прикладом широкого, але все ж таки часткового реформування, є реформування КПК, здійснене у межах так званої «малої судової реформи», що відбулася в Україні у червні-липні 2001 року. За мету реформування тоді ставилося приведення поло-жень КПК у відповідність до Конституції України. Закінчення п’ятирічного терміну дії перехідних положень Конституції України спонукало реформа-торів швидко внести відповідні зміни до КПК. Поспішність реформування призвела до виникнення суперечностей у тексті КПК, залишення старої термінології, неоднозначності тлумачення його нових положень практиками і вченими.

Реформування кримінально-процесуального законодавства в умовах, коли в Україні змінився державний устрій, запроваджена ринкова економіка, має ставити за мету кардинальну перебудову КПК, тобто прийняття його на концептуально нових політико-правових ідеях з урахуванням правових цін-ностей європейського співтовариства.

Складність роботи над таким важливим законопроектом, яким є проект КПК, полягає у тому, що усі причетні до неї суб’єкти визнають цінними положення щодо посилення забезпечення прав людини; підвищення відпові-дальності посадових осіб за результати своєї діяльності; наближення змісту проекту до європейських стандартів дотримання прав людини тощо. Кожне із них може бути задеклароване як мета реформування кримінально-проце-суального законодавства. Однак зазначені положення виглядають як красиві гасла. Ніхто проти них не має заперечень. Але шлях реалізації, що забез-печило би мету реформування кримінально-процесуального законодавства, кожен бачить по-своєму. Це є нормальним. У європейських державах до забезпечення прав людини існують різноманітні підходи. Але ж Європа не за-

проваджує єдиний Європейський кримінально-процесуальний кодекс. Кожна держава встановлює свої гарантії (стандарти) забезпечення прав і законних інтересів особи, але робить це у відповідності до вимог Європейської кон-венції 1950 року і практики Європейського суду з прав людини.

Моделей (форм, систем) процесу є багато. Важливо під час реформування визначитися остаточно із вибором однієї із них. Це завдання політичне. Його виконав Президент України, який взяв на себе відповідальність за реформування кримінальної юстиції і визначив завдання та основні напрями реформування кримінально-процесуального законодавства, що суттєво змінюють концепцію сучасного КПК, розширюючи змагальність та диспозитивність у кримінальному судочинстві у тому числі і на його досудових стадіях (п. 2 розділу 2 Концепції реформування кримінальної юстиції України).

Чинна влада демонструє відданість європейським цінностям, а отже можна сподіватися, що, ухвалюючи новий КПК, буде досягнута мета кардинального реформування кримінально-процесуального законодавства і приведення його у відповідність до європейських стандартів кримінального судочинства.

Е.А. ЛОГВИНЕНКО

кандидат юридических наук, доцент Российская академия правосудия (г. Краснодар)

к воПросу о роли слеДов

биологиЧеского ПроисХоЖДениЯ

в рАсслеДовАнии

Увеличение объема информации, возможности использования следов биологического происхождения требуют углубленных специальных знаний, средств, методов, специальных умений и навыков в работе с ними, квалификации специалистов-биологов, медиков и других специалистов, от обеспечения органов необходимыми техническими средствами. Однако невсегда следы биопроисхождения могут выступать в качестве доказательств. На это влияют многие факторы.

Уголовно-процессуальный закон призван предоставлять надежную правовую основу применения специальных познаний по уголовным делам. Общей целью использования любых специальных знаний является оказание помощи и получение доказательств по уголовным делам, которое достигается специалистом путем оказания содействия следователю при собирании, поиске, обнаружении, закреплении, изъятии, удостоверении и упаковке объектов и использовании их в качестве судебных доказательств.

Многие авторы публикаций отмечают, что ряд методик по работе со следами биологического происхождения, обеспечивающих их эффективное использование в расследовании и доказывании устарели. Поступают предло-

200

жения по пересмотру, переосмыслению методов повышения уровня профессиональной подготовки и обучению следователей по вопросам закрепления таких следов, введению специализаций, разработке новых методик и методических рекомендаций по работе с материалами и следами биологической природы.

Рассматривая следы биологической природы, как элемент системы следов преступления, стоит помнить, что они взаимосвязаны в первую очередь со следами, имеющими значимые морфологические признаки для человека: рук, ног, зубов, иных частей тела, и животных: шерсть, слюна, рельеф царапин, укуса и т.д., традиционно исследуемыми методами трасологии, и в этом, заключается необходимость их комплексного исследования.

Многие криминалисты по традиции относят объекты жизнедеятельности человека к судебной медицине, в т.ч. и его следы на месте происшествия. Однако учение о следах биологической природы как следах преступления, особенностях следообразования в обстановке места его совершения (зависимость возникновения этих объектов от способа, вида деяния), комплексный характер следов (сочетание следов различного происхождения); специфика работы с подобными следами в ходе следственных осмотров и действий: поиск, выявление, фиксация, предварительное исследование, изъятие, подготовка к экспертизе, к предмету судебной медицины они не относятся. Это раздел криминалистической трасологии.

Развитие научно-технического прогресса способствует внедрению в процесс доказывания новых методов исследований, которые могут дать дополнительные возможности для решения криминалистических задач. Все это должно способствовать реализации Федеральной программы по борьбе с преступностью в целом, и в разработке эффективных приемов работы с лицами, совершившими тяжкие преступления, ведению розыска по их следам (биологическим характеристикам) и в использовании этих свойств в процессе доказывания.

Вместе с тем, необходимо обратить внимание на то обстоятельство, что не всем вопросам изучаемой темы уделяется одинаково должное внимание. Одни из направлений подлежат достаточно полному изучению, другим посвящены лишь отдельные публикации. Такая ситуация мешает объективному и полному пониманию роли биологических следов в процессе доказывания, расследовании уголовных дел, решении задач всего уголовного судопроизводства и объясняет внимание к этой теме многих ученых.

Следователь, знакомясь с обстановкой места происшествия, отыскивает, изучает, оценивает материальные объекты в т.ч. биологической природы, определяет их признаки, свойства, состояния, взаиморасположение, по-возмож-ности устанавливает взаимосвязь предметов и явлений, противоречия между ними, получая таким образом фактические данные — доказательства. Следы различной природы выявляют в основном визуальным (и оптическим), физическим, химическим, реже — органолептическим и биологическим способами. Как правило, способ зависит от уровня развития технических средств

201

и объема вещества в следе, подготовленности следователя, его адаптации к ситуации. Осмотр места происшествия является следственным действием, основанным на чувственной сфере познания и направленным на отражение пространственно-предметного (абстрактного) единства воспринимаемой обстановки, временной последовательности событий и на выявление их причинно-следственных связей, то естественно, диагностика играет большую роль. Она позволяет «связать» в единое целое ту информацию, которая поступает следователю от различных рецепторов при её восприятии в ходе осмотра места происшествия или того участка поверхности, на которой находятся и выявляются микрообъекты, микроследы. Чувственно-предметное отражение действительности подчиняется ряду общих психологических закономерностей процесса восприятия, для которого место происшествия является информационным комплексом — специфичным комплексным объектом.

Большой объем исходных знаний, более высокий уровень профессиональной подготовки позволяет глубже, достовернее познать сущность наблюдаемых и изучаемых процессов, явлений, событий. Этому способствует криминалистическое мышление следователя и специалиста, что в свою очередь оказывает существенное влияние на работу с микромиром, а особенно, в выявлении следов биологического происхождения. Снимаемая информация не только непосредственно отражается, но и после диагностики и изучения, позволяет установить внутренние связи, зачастую невидимые, между чувственно полученными данными и внутренними взаимосвязями объектов.

Судебная биология совместно с судебной медициной и достижениями других наук характеризуется новыми методиками исследований вопросов, связанных с освещением механизма образования биоследов, определения их давности, отыскания, выделения из комплекса аналогичных, закрепления, консервации и сохранения до предъявления в суде как доказательств.

Уже давно уделяется внимание знанию особенностей и свойств различных следов биологической природы, разработаны и продолжают совершенствоваться методики по эффективной работе с ними, выявлению их на месте происшествия и предметах, на преступнике и потерпевшем, а также в их дальнейшем применении в процессе доказывания и расследовании преступлений. Однако на сегодняшний день этого оказывается все ещё недостаточно. Не будем забывать, о том, что уровень применения специальных знаний, результаты исследования образцов специалистом-биологом по спецсистеме служат оперативной информацией, оформляются справкой произвольной формы, не являются экспертизой и источником доказательств в соответствии с законом. Их можно использовать в оперативно-розыскных мероприятиях: сравнить с данными местных и централизованных учетов.

В работе с микрообъектами, микрообъектами и микроколичествами на месте происшествия принято выделять следующие стадии: подготовительную (профилактическая работа и планирование), поиск, фиксацию, изъятие, предварительное исследование, упаковка и консервация, отметка в протоколе следственного действия.

202

Трасологическое исследование начинается с момента обнаружения следов на месте происшествия. Предварительное исследование следов производится следователем. Для участия в нем рекомендуется приглашать специалиста-криминалиста. Результаты предварительного трасологического исследования позволяют сделать следователю (совместно с приглашенным специалистом) умозаключения об особенностях механизма образования следов, выдвинуть и проверить следственные версии об обстоятельствах совершения преступления, наметить осуществление необходимых следственных и оперативно-розыскных действий.

Здесь необходимо отметить, что в уяснении механизма образования следов биологической природы существенную роль играют такие особенности, как а) следовое вещество и б) следовоспринимаемый объект.

Расследование — это сложный и непрерывный процесс познания, в ходе которого должно быть применено всё разнообразие известных методов расследования. Здесь ситуации, с составляющими их компонентами, в определенном временном интервале могут ограничиваться как малым, так и разворачиваться на протяжении длительного периода времени. Поскольку специфика следов биологического происхождения сложна и многогранна, то, как система она может повторяться в чертах, сохраняющих свою индивидуальность, но обязательному изменению подвержен временной и пространственный факторы, занимающие в характеристике системы особое место. Выявление таких соотношений позволяет систематизировать различные компоненты в определенную подсистему. Сама система остается открытой, поскольку основания, которые могут быть положены в её построение, не только разнообразны, но предполагают еще создание новых, комбинации уже созданных подсистем. В этом случае временные промежутки, разграниченные на фазы, эпизоды, фрагменты не только конкретизируются, но и дополняются типичными перечнями промежуточных фактов, подлежащих установлению.

Таким образом, оптимизация исследований данного направления — одна из перспективных задач развития и формирования представлений о возможностях расследования и раскрытия различных видов преступлений с использованием следов биологического происхождения, именно в аспектах разработки предмета и средств доказывания по уголовным делам.

А.В. ЛУЖАНСКИЙ

Институт государства и права им. В.М. Корецкого (г. Киев), Судебная палата по гражданским делам Верховного Суда Украины

ДостуП к суДу в реШениЯХ евроПеЙского суДА По ПрАвАм

ЧеловекА: новое виДение клАссиФикАции нАруШениЙ

Гарантированное п. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее — Конвенция) право на справедливый суд нельзя сводить только к рассмотрению дела собственно в суде, поскольку реализация такого права самым непосредственным образом зависит от наличия права доступа к суду. Отсутствие упоминания о нем непосредственно в тексте Конвенции сполна компенсируется многочисленными решениями Европейского суда по правам человека (далее — Суд), в которых определяются конкретные составляющие права на доступ к суду, которые в комплексе составляют отдельный элемент права на справедливый суд.

Развитие понятия «право на доступ к суду» берет свое начало с решения Суда в деле «Голдер против Соединенного Королевства» от 21.02.1975 г. [1, 39-80]. Суд, в частности указал, что ст. 6 включает в себя неотъемлемое право на доступ к суду наряду с существованием принципа международного права, который запрещает отказ в правосудии.

В юридической литературе предлагается классифицировать две группы дел, в которых Суд рассматривает вопросы доступа к суду в контексте п. 1 ст. 6 Конвенции: первая из них касается дел, связанных с обжалованием отказа в праве на обращение в суд в процессе рассмотрения некоторых видов гражданских дел национальными судами или органами административной юстиции (это касается как лиц, требующих определения «гражданских» прав, так и лиц, обвиняемых в «совершении уголовного правонарушения» [2]); ко второй группе относят жалобы относительно чрезмерных расходов или сложных процедур, которые делают невозможным обращение в суд при его формальной доступности [3, 204].

Прежде всего, считаем необходимым обратить внимание на то, что исходя из исключительной важности решения Суда как такового в плане толкования положений Конвенции, любое, в том числе и единичное, решение является чрезвычайно значимым не только для защиты прав того или иного находящегося под защитой Конвенции лица, но и для национальных судебных и законодательных практик всех государств, ратифицировавших упомянутый международный договор. С учетом особенностей развития положений Конвенции сквозь призму динамики их толкований Судом, вряд ли в ближайшем обозримом будущем можно рассчитывать на появление более-менее полной классификации дел в контексте относительно нарушений конкретной статьи.

С учетом изложенного, на наш взгляд, приведенная выше классификация является неполной. Анализ практики Суда дает основания отдельно выделить, по крайней мере, такие самостоятельные категории дел, в которых реализация права на доступ к суду поставлена в прямую зависимость от:

I) организации судебной системы государства [4]; 2) соблюдения судом полномочий, определенных законом [5, 301]; 3) обусловленного отсутствием законодательства, влияющего на отправление правосудия, отказа суда рассматривать факты, имеющих важную роль в решении спорного вопроса, что является лишением себя соответствующих судебных полномочий [6]; 4) должной организации работы судов (невозможность вынесения судебного решения вследствие утери судом материалов дела) [7, 37]; 5) невозможности ограничения государством действия отдельных судебных решений путем принятия законов [8, 21-22]; 6) недопустимости изменения законодательства, влекущего положительный для государства и противоречащий интересам заявителей результат длящегося гражданского дела [9, 30-31]; 7) наличия ограничений на доступ к суду для отдельных категорий лиц, например: отца внебрачного ребенка [10], миноритарных акционеров [11, 18-19], несовершеннолетних [12, 25-26], незаконно пребывающих на территории страны [13]; 8) наличия судебных иммунитетов [14, 26-28]; 9) предоставления правовой помощи [15, 16-17]; 10) надлежащего поведения должностных лиц [16, 29-30];

II) исполнения решения суда [17, 25-27]. Суд иногда производит оценку решений национальных судов на соответствие своей практике. Например, Суд признал нарушением права на доступ к суду вследствие присуждения Конституционным судом Хорватии компенсации за чрезмерную длительность судебного рассмотрения в значительно меньшем размере (на уровне 15%) сравнительно с теми, которые присуждает Суд в аналогичных делах [18, 22].

Представляется, что значение классификации дел в контексте нарушения тех или иных статей Конвенции имеет чрезвычайно важное значение. Это, в частности, обусловлено тем, что детальное изучение конкретных видов выявленных Судом нарушений дает возможность организации национального законодательства и судебных процедур таким образом, который исключает возможность создания препятствий в доступе лица к суду, а в случае объективной необходимости существования определенных ограничений такого права — делает необходимым и обязательным соблюдение принципа законной цели и обеспечения при этом должного пропорционального соотношения между использованными средствами и преследуемой целью.

Вместе с этим, считаем целесообразным в качестве объекта классификации в дальнейшем использовать не группы дел, рассмотренных Судом, а выявленные им нарушения Конвенции.

лИтерАтурА:

1. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. — Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. — М.: Норма, 2000. — 856 с.

2. Решение Европейского суда по правам человека по делу «Deweer v. Belgium» от 27.02.1980 г. // Series A, no. 35, Application no. 6903/75.

3. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. — М.: МНИМП, 1998. — 600 с.

4. См., напр., Решения Европейского суда по правам человека по делам: Colozza v. Italy, 12.02.1985 // Series A, no. 89, Application no. 9024/80; Dobbertin v. France, 25.02.1993 // Series A, no. 256-D, Application no. 13089/87.

5. Решение Европейского суда по правам человека по делу «Сокуренко и Стригун против Украины» от 20.07.2006 г. // Официальный вестник Украины. — 2007. — № 1. — Ст. 59.

6. Решение Европейского суда по правам человека по делу «Терра Во-нинген против Нидерландов», 1996 // www.coe.kiev.ua/putivnn/f_010.htm.

7. Решение Европейского Суда по правам человека по делу «Дубин-ская против России» от 13.07.2006 г. // Бюллетень Европейского Суда по правам человека. — № 2, 2007.

8. Решение Европейского суда по правам человека по делу «Еличич против Боснии и Герцеговины» от 31.10.2006 г. // Бюллетень Европейского Суда по правам человека. — № 4, 2007.

9. Решение Европейского Суда по правам человека по делу «Компания «Эс-се-эм сканнэ де л`Уэст Лионе» и другие против Франции» от 21.06.2007 г. // Бюллетень Европейского Суда по правам человека. — № 1, 2008.

10. Сase Keegan v. Ireland // Series A, no. 290-А, Application no. 16969/90.

11. Решение Европейского Суда по правам человека по делу «Коль-хофер и Минарик против Чехии» от 15.10.2009 г. // Бюллетень Европейского Суда по правам человека. — № 2, 2010.

12. Решение Европейского Суда по правам человека по делу «Станьо против Бельгии» от 07.07.2009 г. // Бюллетень Европейского Суда по правам человека. — № 12, 2009.

13. Решение Европейского суда по правам человека по делу «Анакомба Юла против Бельгии» от 10.05.2009 г. // http://www.pribir-palata-moscow. ru/documents/id/4605.

14. Решение Европейского суда по правам человека по делу: «ВИКТ и Кофферати против Италии» от 24.02.2009 г. // Бюллетень Европейского Суда по правам человека. — № 6, 2009.

15. Решение Европейского суда по правам человека по делу: «Куликовский, Антоницелли против Польши» от 19.05.2009 г. // Бюллетень Европейского Суда по правам человека. — № 10, 2009.

16. Решение Европейского Суда по правам человека по делу «Марпа Зееланд Б.В.» и «Метал Вельдинг Б.В.» против Нидерандов» от 09.11.2004 г. // Бюллетень Европейского Суда по правам человека. — № 4, 2005.

17. против правам

18. против правам

Решение Европейского суда по правам человека по делу «Хиршхорн Румынии» от 26.07.2007 г. // Бюллетень Европейского Суда по человека. — № 2, 2008.

Решение Европейского Суда по правам человека по делу «Томашич Хорватии» от 19.10.2006 г. // Бюллетень Европейского Суда по человека. — № 4, 2007.

М.Р. МАЗУР

Львівський національний університет імені Івана Франка

ПіДстАви ре АбілітАціЇ ПіДсуДного

нА стАДіЇ суДового ро ЗглЯДу

кримінАльноЇ сПрАви

Конституція України проголошує людину найвищою соціальною цінністю, а тому держава, в особі своїх інституцій, повинна гарантувати високий рі-вень захищеності її прав, особливо тих, котрі стосуються сфери кримінальної юстиції, забезпечуючи їх реалізацію, а в разі порушення, швидке і повне відновлення. У зв’язку з цим, існування в діючому законодавстві нових демократичних інститутів, одним з яких являється інститут реабілітації, є необхідністю.

Інститут реабілітації у кримінальному процесі сьогодні перебуває на етапі формування чим і викликає великий інтерес до себе. Принципово важливим для розуміння сутності реабілітації, застосування даного інституту на прак-тиці є визначення його підстав. Вимоги щодо об’єму тез не дають можливості проаналізувати їх усі, тому свою увагу ми зосередимо лише на підставах реабілітації, котрі існують на стадії судового розгляду кримінальної справи щодо підсудного.

На превеликий жаль, в Кримінально — процесуальному кодексі України (далі — КПК України) не визначено підстав реабілітації, в тому числі і підстав реабілітації на стадії судового розгляду кримінальної справи, однак це не є свідченням відсутності напрацювань з цього приводу в науці.

Звернувшись до юридичної літератури, ми побачимо певну узгодженість в поглядах вчених щодо цього питания. Бона полягає у віднесенні до підстав реабілітації підсудного такої підстави як постановления виправдувального вироку судом.

Постановления виправдувального вироку означав виправдання особи, ІТ невинуватість і свідчить про безпідставність її обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК України, виправдувальний вирок поста-новляеться у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсуд-ного у вчиненні злочину. Цей перелік є вичерпний.

Усі названі випадки є різними за змістом, але рівнозначні за правовими на-слідками, оскільки підсудний визнається невинуватим і підлягає реабілітації.

В процесуальній літературі вони отримали назву — реабілітуючі.

Наявність такої підстави реабілітації, як виправдувальний вирок суду, ми бачимо і в ряді КПК інших держав, зокрема Російської Федерації ( ст. 133 ).

Також, і Проект КПК України (внесений народним депутатом В. Мой-сиком та іншими, і зареєстрований у Верховній Раді України 13 грудня 2007 року за № 1233 — надалі Проект КПК України за № 1233), виділяє серед підстав реабілітації підсудного виправдувальний вирок суду.

Крім того, Проект КПК України за № 1233 в п. 2 ч. 5 ст. 617 передбачає, що підсудний, провадження в кримінальній справі відносно якого закрито у зв’язку з відмовою прокурора від обвинувачення, також має право на реабілітацію. Тобто, передбачає ще одну підставу реабілітації — постанову про закриття кримінальної справи у зв’язку з відмовою прокурора від об-винувачення.

КПК Російської Федерації в п. 2 ч. 2 ст. 133, як підставу реабілітації на даній стадії кримінального процесу, також виділяє постанову про закриття кримінальної справи у зв’язку з відмовою державного обвинувача від під-тримання обвинувачення.

Чи правильним є такий підхід ?

Дійсно, в стадії судового розгляду кримінальної справи, може виник-нути ситуація, коли прокурор відмовиться від підтримання державного об-винувачення, якщо прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення (ч. 3 ст. 264 КПК України), а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим ч. 2 ст. 267 цього Кодексу (тобто вимагати продовження розгляду справи й особисто підтримувати обвинувачення). За таких обставин, відповідно до ч. 2 ст. 282 КПК України, суд своєю постановою (ухвалою) закриває справу, не доводячи її розгляд до кінця. З приводу цього в юридичній літературі існує багато думок, зокрема, про доцільність в цій ситуації постановляти виправдувальний вирок судом, а не закривати кримінальну справу. Такий підхід має право на існування, однак зупинятись детально на ньому ми не будемо, оскільки нашої теми він стосується лише частково.

Для нас важливо з’ясувати, які саме фактичні дані можуть слугувати причиною для виникнення у прокурора переконання про непідтвердження обвинувачення ? КПК України їх не наводить. З логічної точки зору, такими фактичними даними можуть бути будь — які, які вплинули на переконання прокурора, чим спричинили зникнення в нього впевненості у вині підсудного.

Як зазначає в своїй дисертації російський науковець Д. Л. Проказін, такими фактичними даними можуть бути не лише реабілітуючі обставини. Тому, в такій ситуації буде неприпустимим відносити відмову прокурора від обвинувачення до підстав реабілітації.

Вітчизняні науковці, зокрема І.В. Вернидубов, В.Т. Маляренко, схиля-ються до іншої думки. Так, прокурор повинен відмовитись від підтримання

державного обвинувачення в трьох випадках — коли дані судового слідства не підтверджують: події злочину; наявності у діянні підсудного складу зло-чину; участі підсудного у вчиненні злочину. Як бачимо, йдеться виключно про реабілітуючі обставини, які фактично збігаються з підставами постановления виправдувального вироку.

Вирішити дану ситуацію нам видаеться можливим наступним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 264 КПК України, у випадку відмови від підтримання обвинувачення прокурор в кожному разі зобов’язаний викласти мотиви такої відмови. Лише в тому випадку, коли мотиви відмови будуть співпа-дати з підставами постановления виправдувального вироку (також закриття кримінальних справ за реабілітуючими обставинами), то особі буде нада-ватись право на реабілітацію. Як видаеться, саме така позиція є найбільш вірною.

Отже, підводячи підсумок вищенаведеному, пропонуємо виділяти, як в теорії, так і в майбутньому на законодавчому рівні, дві підстави реабілітації на стадії судового розгляду: виправдувальний вирок суду і постанову про закриття кримінальної справи у зв’язку з відмовою прокурора від обвинувачення.

CO. МАКЕЄВ

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ ВОЛОДІННЯ

МОВОЮ СУДОЧИНСТВА В МЕХАНІЗМІ

РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ НАЦЮНАЛЬНОЇ

МОВИ СУДОЧИНСТВА

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показания, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 2 ст. 19).

Закріпивши дане положения, законодавець не визначив що включається до поняття володіння мовою, якою провадиться судочинство, які існують критерії для встановлення факту володіння (неволодіння) мовою, якої проце-дури слід дотримуватися для встановлення зазначеного факту. Отже поняття «володіння мовою судочинства» є оцінним, тобто відносно визначеним по-няттям, зміст якого встановлюеться лише з урахуванням конкретно! ситуації, обставин справи, що розглядаеться. Як відзначає В.Б. Ісаков оцінні поняття мають ряд особливих ознак: з логічної сторони їм властиві певна невиз-наченість та незавершеність змісту; з юридичної — суттєво те, що зміст

оцінного поняття встановлюється безпосередньо суб’єктом застосування права.

Встановлення змісту оцінного поняття прийнято називати у науці оцінною діяльністю, в структурі якої більшість вчених виділяють такі елементи, як суб’єкт, предмет, характер, підстави і стандарти. Володіння мовою судо-чинства як предмет оцінної діяльності є оціночним юридичним фактом, тобто, за визначенням В.Б. Ісакова судженням компетентних державних органів, посадових осіб ... про ті або інші явища дійсності, які можуть мати упов-новажуюче або зобов’язуюче значення. Тож факт володіння (неволодіння) мовою судочинства набуває значення юридичного факту тільки після оцінки даного факту правозастосувачем.

Як бачимо, наявність у нормі права оцінного поняття є підставою для за-стосування практичними працівниками власного розсуду в процесі прийняття того чи іншого процесуального рішення, що передбачає вплив суб’єктивного фактору на зміст цього рішення. Адже незважаючи на те, що в основі оцінки здебільшого лежать об’єктивні критерії, цілком виключити суб’єктивний кри-терій неможливо, тому що це завжди чиясь оцінка. Крім того, як зазначає О.В. Капліна, через відсутність чіткої законодавчої фіксації критеріїв, що входять до обсягу оцінного поняття, вироблення стандартів таких критеріїв є прерогативою суб’єкта, який застосовує норму права.

Щоб уникнути впливу суб’єктивного фактору під час оцінної діяльності суб’єктів пізнання деякі автори пропонують взагалі уникати вживання у законодавстві оцінних понять. Однак нам вбачається, що уникнути вживання оцінних понять у нормах права не тільки неможливо, а й шкідливо, тому що така якість понять як їх оцінність дозволяє передбачити усю різноманіність ситуацій, з якими правозастосувач може зіштовхнутися на практиці і які неможливо перелічити у законодавстві. Відсутність у нормах права оцінних понять призвела б до абсолютної формалізації кримінального процесу та повного його паралічу.

Правильна оцінка оцінного поняття є доволі складним завданням і залежить від рівня професійної підготовки особи, яка його застосовує, її політична, правова й моральна свідомість, судова практика, правова теорія та ін. Незважаючи на те, що зміст оцінного поняття є для практичного пра-цівника приблизно відомим, конретний зміст його встановлюється кожного разу окремо.

Тож на перший план виходить власний розсуд правозастосувача. Тут слід відзначити, що розсуд за визначенням передбачає певну свободу суб’єкта пізнання. Як зазначив А.А. Малиновський, розсуд має місце тоді, коли суб’єкт вільний не тільки у виборі відповідного варіанту правомірної поведінки, але і має можливість втілити його на практиці, тобто вчинити згідно зі своїм вибором, інакше кажучи, вільний не тільки у думках, але й у вчинках. Однак дана свобода не повинна бути абсолютною. І.А. Тітко відзначає, що розсуд при реалізації норм з оцінними поняттями в криміналь-ному процесі недоречно визначати як можливість вільного вибору, оскільки

210

завжди існують об’єктивні реалії, на які змушений зважати правозастосувач: орієнтири, встановлені законодавцем або офіційним інтерпретатором, суттєві ознаки конкретної ситуації, принципи та завдання кримінального процесу, спрямованість практики, контекст норми, до складу якої входить оцінне поняття, його загальновживане розуміння тощо. Отож кожного разу під час визначення ступеня володіння мовою судочинства особою, яка залучається до кримінального процесу, практичні працівники мають прийняти самостійне рішення, яке має бути продуктом аналізу фактичних обставин, наукового доробку і методичних рекомендацій і яке має відповідати цілям криміналь-ного процесу.

Одразу необхідно зазначити, що встановлення факту володіння (нево-лодіння) особою, що залучається до кримінального процесу, мовою судо-чинства є однією з перших обставин, які необхідно з’ясувати для подальшого успішного розслідування кримінальної справи. Помилка, допущена на цьому етапі може стати причиною затягування процесу, скасування вироку суду та інших негативних наслідків.

Для того, щоб убезпечити себе від помилки під час виявлення факту володіння особою мовою судочинства, а якщо особа не володіє нею, то під час з’ясування якою мовою вона володіє в обсязі, необхідному для реалізації завдань кримінального судочинства, практичні працівники, реалізуючи свою свободу в межах власного розсуду, вправі або призначити мовну експертизу, або залучити спеціаліста-мовознавця.

Зважаючи на те, що здебільшого правозастосувачі не володіють спеціаль-ними знаннями у сфері мовознавства, такий варіант вважаємо оптимальним. При цьому, однак, слід мати на увазі, що участь особи у кримінальній справі в якості спеціаліста унеможливлює її подальшу участь у цій кримінальній справі у якості перекладача. Така заборона встановлена у ст. 62 КПК: пере-кладач не може брати участі в розгляді кримінальної справи, якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача. Хоча такий стан справ і спричинює певні незручності для слідчого, пов’язані з повторним пошуком особи-мовознавця, проте це є обв’язковою і необхідною умовою.

Таким чином, встановлення факту володіння мовою судочинства є одним з найважливіших елементів в механізмі реалізації принципу національної мови судочинства, без додержання якого неможливе додержання прав лю-дини під час провадження по кримінальним справам і постановлення пра-вомірного вироку суду.

211

М.П. МАЛЮТИН

кандидат юридических наук, доцент Кубанский государственный университет

тАктиЧескиЙ риск слеДовАтелЯ

Сложность принятия решений следователем при производстве следственных действий в ряде случаев обусловлена недостаточностью информации, как о преступном событии, так и о лице его совершившем. Выход из указанной ситуации требует принятия определенного решения, имеющего значение для всего процесса расследования. Одним из способов устранения проблемной ситуации на начальном этапе расследования является тактический риск следователя. Тактический риск является необходимым атрибутом следственной деятельности. Следователь имеет право на риск. Однако риск — это не опрометчивые поступки, осуществляемые в надежде на счастливый исход, а тактически грамотные, правильные в конкретной следственной ситуации действия, основанные на точном расчете, сообразительности, смекалке.

Практика расследования требует разрешения ряда вопросов, относящихся к тактике действий в условиях риска. Среди них: правомерность и допустимость тактического риска следователя; мотивы, побуждающие к использованию в тактике следственного действия риска; требования, предъявляемые к тактике риска. При оценке тактического риска следует выяснить, чем обусловлен тактический риск, в какой мере он неизбежен, а также, какие условия необходимо соблюдать в случае принятия решения о действиях в условиях риска. Риск, на наш взгляд, обусловлен наличием в процессе расследования элемента случайности, «выражающего некоторую степень неопределенности».

В теории игр считается, что условия риска имеют место, когда лицо, принимающее решение, не может быть уверено в конкретном результате и должно быть готовым, что осуществится худший из возможных вариантов. При этом выделяют два классических случая:

1. собственно условия риска: когда возможно узнать или хотя бы оценить вероятность наступления тех или иных событий, в связи с чем можно планировать некоторую «среднюю выгоду»;

2. условия неопределенности, когда информация о вероятности наступления событий отсутствует или неизвестна лицу, принимающему решение, так что приходится делать предположение об оптимальности ходов соперника и стремиться обеспечить себе некоторую «максимальную гарантированную выгоду» (стратегия максимина).

Риск представляет собой действия следователя, допускающие наступление неравнозначных последствий, как положительных, так и отрицательных.

Тактический риск тем и характеризуется, что следователь вынужден принимать решение в сложных для него условиях. Риск как действие

212

следователя, имеет две негативные стороны, которые могут влиять на процесс расследования. Это чрезмерная наступательность действий следователя и чрезмерная осмотрительность следователя в построении тактики следственных действий, где как чрезмерный риск, так и уклонение от него равнозначны по наступлению отрицательных последствий. Действия следователя должны носить активный характер, однако эта активность должна опираться на некоторую совокупность доказательственного материала. Чрезмерная осмотрительность следователя заключается в том, что уклонение его от принятия волевого решения обусловлено боязнью утраты доказательств в случае наступления неблагоприятных последствий.

Избирая тактику в условиях риска, следователь должен для успешного проведения следственного действия соблюдать ряд условий: прогнозирование наступления возможных результатов; надлежащее варьирование имеющейся доказательственной информацией; правомерность и допустимость тактического риска в зависимости от конкретно сложившейся ситуации.

В проблеме тактического риска наиболее важным является определение минимума наступления вредных последствий. Р.С. Белкин справедливо утверждал, что «стремление вообще избежать риска нереально: задача заключается в том, чтобы избрать стратегию наименьшего тактического риска, предвидеть возможные отрицательные последствия своего решения и заранее продумать меры по ликвидации или ослаблению этих последних, что в конечном счете и приведет к максимально возможному в данных условиях положительному результату». В целом целесообразность действий, связанных с тактическим риском, определяется по силе наступления вредных последствий, то есть по силе наступления ущерба. Однако, строя тактику с учетом результатов тактического риска, следователю в целом следует ориентироваться не на наступление крайних результатов, а на средний ожидаемый ущерб, его и нужно минимизировать.

Исходя из этих позиций, следователь может строить свою тактику в пределах среднего ожидаемого результата. Достижение среднего результата не свидетельствует о том, что тактический риск следователя себя не оправдал. Средний результат — это положительный исход в результате тактического риска, который исключает наступление вредных последствий, но в результате которого следователь не достиг максимально положительного эффекта. Следователем получается доказательственная информация той направленности, на которую он рассчитывал, что позволяет ему соответствующим образом оценить ее и избрать дальнейшую линию поведения.

Изложенное позволяет определить в общем виде тактический риск как действия следователя в экстремальных условиях, направленные на получение доказательственной информации путем использования возможностей следственной ситуации, допускающей противоположные по характеру результаты.

В.І. МАРИНІВ

кандидат юридичних наук, доцент Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

У кримінальному судочинстві важливе значения мае забезпечення мож-ливості оскарження рішення суду до вищестоящої інстанції. Конвенція про захист прав людини І основоположних свобод (ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції) і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (п. 5 ст. 15) закріпили право кожного засудженого за вчинення кримінального злочину на те, щоб постановлений відносно нього вирок або призначене йому покарання були переглянуті вищестоящою судовою інстанцією.

Серед форм перегляду судових рішень важливе місце посідає касаційне провадження. Його відмінними рисами від інших форм перегляду є від-сутність дослідження нових доказів та відсутність провадження судового слідства. У касаційній інстанції здійснюється перевірка правильності засто-сування норм кримінального закону та дотримання норм кримінально-про-цесуального закону.

30 липня 2010 р. набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів», якими було внесено ряд радикальних змін до положень КПК, що регулюють процедуру оскарження судових рішень у касаційному порядку.

До прийняття вказаного закону в науковій літературі касаційне провадження традиційно визначалося як самостійна стадія кримінального процесу, сутність якої полягала у перегляді (перевірці) за касаційною скаргою сторін чи касаційним поданням прокурора рішень місцевих судів, що набрали законно! сили, та рішень апеляційних судів, постановлених ними як судами першої чи апеляційної інстанції, які не набрали законно! сили. Таким чином, у касаційному порядку перевірялися: 1) вироки, ухвали І постанови апеляцій-ного суду, постановлен! ним як судом першої інстанції; 2) вироки І постанови апеляційного суду, постановлен! ним в апеляційному порядку; 3) вироки міс-цевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування при-мусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджали подалыпому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлен! щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд.

Внісши останні зміни до КПК законодавець звузив перелік судових рі-шень, які підлягають касаційному перегляду. Відповідно до частин 1, 2 ст. 383 КПК, такими е: 1) вироки І постанови апеляційного суду, постановлен! ним в апеляційному порядку, 2) а також вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових за-ходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які пере-

шкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеля-ційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Важливим нововведенням є подача прокурором, як і іншими учасниками процесу, скарги, при незгоді з рішенням суду. Вказане поза всякого сумніву являється проявом реалізації засади змагальності на протязі всього провад-ження по кримінальній справі. Проте це, на наш погляд, в жодному разі не означає звуження функцій прокурора. Як і раніше, прокурор зобов’язаний оскаржувати кожне неправосудне рішення, чиїх би інтересів воно не стосува-лося (засудженого, виправданого, потерпілого тощо). Таким чином, подання касаційної скарги є формою представництва прокурором інтересів громадя-нина або держави в суді у цій стадії кримінального процесу.

До внесення змін у КПК розгляд справ у касаційній інстанції здійснював Верховний Суд України. Ця найвища ланка судової системи виконувала функцію не тільки касаційної інстанції, а й переглядала справи в порядку виключного провадження. Новий закон «Про судоустрій і статус суддів» передбачає до 01 жовтня 2010 р. створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у складі якого діятиме Судова палата у кримінальних справах, яка і буде розглядати справи у касаційному порядку.

Розгляд справ відбуватиметься за участі колегії суддів, яка визначати-меться за допомогою автоматизованої системи документообігу суду під час реєстрації касаційної скарги за принципом вірогідності, який ураховує кіль-кість справ, що знаходиться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків, ухвал та постанов для судді, який брав участь в ухваленні вироку, ухвали та постанови, про перевірку яких порушується питання, пе-ребування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Крім того, справи розподілятимуться з урахуванням спеціалізації суддів.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зберіг всі повноваження, які мав Верховний Суд України як касаційна інстанція. У результаті касаційного розгляду справи суд зможе прийняти одне з наступних рішень: 1) залишити вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги — без задоволення; 2) скасувати вирок, постанову чи ухвалу і направити справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3) скасувати вирок, постанову чи ухвалу і закрити справу; 4) змінити вирок, постанову чи ухвалу.

Водночас, деякі статті КПК, які стосуються касаційного провадження були збережені у старій редакції, що свідчить про їх відповідність сучасним вимогам науки і практики.

Так, за результатами розгляду справи суд касаційної інстанції поста-новляє ухвалу, яка повинна відповідати вимогам законодавства, тобто скла-

датися з вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин, у яких має бути зазначено: 1) місце і час постановлення ухвали; 2) назва і склад суду, що постановив ухвалу; 3) особи, які брали участь у розгляді справи в засі-данні касаційної інстанції; 4) зміст вироку (постанови); 5) особа, яка подала касаційну скаргу; 6) суть касаційної скарги; 7) короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні; 8) докладні мотиви прийнятого рішення касаційної інстанції; 9) результати розгляду справи.

Законодавець залишив без змін порядок касаційного оскарження судових рішень. Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 КПК, подаються через суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення — безпосередньо до касаційного суду. До скарги додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується. Цей обов’язок не поширюється на засудженого, який перебуває під вартою. До скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 КПК, додаються копії судових рішень, що оскаржуються.

Без змін залишилися положення КПК, що касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 КПК, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови. Разом з тим, законодавець скоротив строк подання касаційних скарг на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 КПК, до трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

Касаційна скарга на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 КПК, призначаються до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня їх направлення до касаційного суду, а скарга на судові рішення, за-значені у частині другій статті 383 КПК, — не пізніше двох місяців з дня винесення постанови про призначення справи до касаційного розгляду.

Таким чином, положення чинного КПК зазнали істотних змін, які є пот-рібними і своєчасними. Можна погодитися зі створенням окремого суду, який здійснюватиме виключно касаційний перегляд судових рішень. Вод-ночас, внесені зміни не знімають необхідність прийняття нового КПК, у якому буде виписана сучасна модель кримінального судочинства взагалі та касаційного перегляду судових рішень зокрема.

О.В. МЕДВЕДЕВА

Одеський національний університет ім. /./. Мечникова

РОЛЬ СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ

ЕКСПЕРТИЗИ В ОБҐРУНТУВАННІ ОКРЕМИХ

ОБСТАВИН СПРАВИ

Постійно зростаючий рівень злочинності в сучасному суспільстві вимагає від правоохоронних органів використання нових методів, технологій дослід-ження, зокрема залучання спеціалістів різних галузей науки та техніки.

Спеціаліст у кримінальному процесі є суб’єктом, який володіє проце-суальною правосуб’єктністю та виконує свої обов’язки, спираючись на професійні знания. Неабиякого значения набуває участь спеціаліста психолога в кримінальному процесі, хоча судово-психологічна експертиза не є обов’язковою, а призначається лише у необхідних випадках. Для встанов-лення окремих етапів розвитку особистості до участі у проведенні такого дослідження може бути залучений і педагог. В цьому випадку можливе проведения комплексного психолого-педагогічного експертного дослідження за-гального розвитку особистості, зокрема, неповнолітньої особи [1, ст. 433].

Знания психолога використовуються у трьох різних формах, як то: пси-хологічних консультант, участі спеціаліста-психолога в проведенні слідчої дії або експертного психологічного дослідження [2, 51].

Психологічна експертиза може бути призначена на стадії досудового та судового слідства у кримінальних справах, а також під час підготовки та судового розгляду у цивільних справах. Психологічна експертиза також може бути часткою комплексного експертного дослідження у разі потреби синтезу спеціальних знань з різних галузей науки (психолого-психіатрична, психо-лого-медико-психіатрична, медико-психологічна, психолого-автотехнічна).

Об’єктом дослідження психологічної експертизи є психічні прояви лю-дини, що не виходять за межі норми. Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці людини, які мають юридичне значения та викликають певні правові наслідки.

Головним завданням психологічної експертизи є встановлення у підекспер-тної особи таких чинників, як: 1) індивідуально-психологічні особливості, риси характеру, провідні якості особистості, обставини психічного життя та поведінки; 2) емоційні реакції та стани; 3) закономірності перебігу психічних процесів, рівень їхнього розвитку та індивідуальні властивості.

Для проведения дослідження суд або слідство надає експертові мож-ливість психологічного обстеження підекспертного та матеріали справи.

Необхідно (з огляду на вік підекспертного та конкретні питания, поставлен! перед експертизою) надавати: медичну документацію, особову справу, шкільні характеристики і характеристики з місця роботи, свідчення співучнів, педагогів, колег, друзів, знайомих, родичів та інших людей, з якими

підекспертний близько спілкувався. У свідченнях рідних та близьких по-винні бути відображені особливості його розвитку та поведінки, умов життя, оточення, притаманні йому схильності, захоплення, інтереси. За наявності потрібно надати щоденники, листи, зразки творчості підекспертного.

Психологічна експертиза може бути об’єктивною лише за умов автен-тичних показань, тобто таких, які не залежать від будь-якого стороннього впливу або примусу.

Одним із найважливіших питань, покладених на вирішення психологічної експертизи є визначення можливого розміру грошової компенсації за за-вдані особі страждання. Оцінювання кожною конкретною особою моральної шкоди, завданої протиправними діями, носить суб’єктивний характер. Відтак, виникає необхідність розробки певних критеріїв оцінювання.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає за-лежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин [3, п. 9]. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ді-лової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неопо-датковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатко-вуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Виз-начаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Обґрунтування судового рішення в частині відшкодування моральної (не-майнової) шкоди, як правило, повинно базуватися на матеріалах проведеного судово-експертного психологічного дослідження особистості.

При проведені судово-психологічних експертиз використовуються загаль-новідомі в науковій практиці психологічні методики та їх авторські модифі-кації, що пройшли апробацію та відбираються з урахуванням специфіки судових експертних досліджень і конкретних питань, поставлених перед психологічною експертизою. Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень встановлений широкий перелік вирішуваних психологічною експертизою питань, зокрема визначення: індиві-дуально-психологічних особливостей підекспертної особи та їх вплив на її поведінку; характеру впливу сімейної ситуації, індивідуально-психологічних особливостей батьків на протиправну поведінку особи; змін в емоційному стані підекспертної особи, які перешкоджають активному соціальному функ-ціонуванню її як особистості; емоційного стану, в якому перебувала особа підчас вчинення злочину, в період, який передував її самогубству; ступеня

емоційного збудження чи напруження, що можуть розглядатись як психоло-гічна підстава стану сильного душевного хвилювання; наявності відхилення в психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання; впливу індивідуальних властивостей психічних процесів підекспертної особи на адек-ватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації, на їх відтворення у показаннях тощо.

Висновок експерта є джерелом доказів, хоча для особи, яка проводить дізнання, слідство, прокурора чи суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути вмотивованою. Результати проведеного експертного дослід-ження мають слугувати обґрунтуванням системи доказів під час досудового слідства та відігравати значну роль при винесенні рішення суду.

Вважаємо, що проведення експертизи при розслідуванні певних категорій справ має бути обов’язковим. Зокрема, при розгляді справи, пов’язаної із відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди слід призначати психологічну експертизу в усіх випадках. Обов’язковість проведення експертного дослід-ження дозволить мінімізувати використання оціночних категорій при вирі-шенні суддею справи.

літерАтурА:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. — Затверджений Законом від 28. 12. 60 р. № 1000-05 // ВВР. — 1961. — № 2. — Ст. 15.

2. Кошинець В. В., Марчак В. Я. Спеціальні психологічні знання в кримінальному процесі: теоретичні засади та практичні проблеми: навчальний посібник. — Чернівці: Рута, 2007 — 215 с.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 травня 1995 року «Про практику розгляду судами справ про відшкодування мо-ральної (немайнової) шкоди» / Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України за 1972 — 2002 роки. К.: Інтер Лінгва, 2002. — 346 с.

4. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, за-тверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 № 53/5 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 46. — Ст. 172.

Э.З. МЕХТИЕВ

Центр Судебной Экспертизы МЮ Азербайджанской Республики,

Главное управление следствия и дознания

МВД Азербайджанской Республики

ПроблемЫ сУоД ебного контролЯ При

ПроиЗВОонСТВЕ ДоЗнАниЯ

в ЗАКООДАтельстве

АЗербАЙДЖАнскоЙ ресПублики

Широкое признание на постсоветском пространстве, в том числе и в Азербайджане получила идея сочетания в уголовном судопроизводстве различных форм контроля (надзора) — прокурорского, ведомственного и судебного. Эти формы, дополняя и подстраховывая, друг друга, гарантируют не только успешное производство по делу, но и защиту прав и свобод граждан, вовлекаемых в сферу уголовного судопроизводства.

Общие положения по осуществлению судебного надзора содержатся в статье 442 УПК Азербайджанской Республики (далее УПК): судебный контроль осуществляет в рамках своих полномочий соответствующий суд первой инстанции по месту принудительного проведения следственных действий, применения меры процессуального принуждения или осуществления оперативно-розыскной меры.

Одной из основных форм осуществления судебного контроля является обжалование в суд процессуальных действий или постановлений органа осуществляющего уголовный процесс: дознавателя (лица, осуществляющего его полномочия); лица, осуществляющего задержание или содержание задержанного в местах содержания под стражей; лица, осуществляющего оперативно-розыскную деятельность; следователя; прокурора, осуществляющего процессуальное руководство предварительным расследованием. (ст.449 УПК)

Законодателем в рассматриваемой статье были допущены неточности, не было учтено, что органы предварительного расследования могут нарушить права участников уголовного процесса и в результате бездействия. Ведь в ст. 60 Конституции Азербайджанской Республики, указывается, что каждый может обжаловать в суд решения и действия (или бездействие) государственных органов, политических партий. Из этого можно сделать вывод, что рассматриваемая норма УПК не соответствует главному закону государства. Поэтому считаем необходимым дополнить УПК положением о «бездействии» органов осуществляющих уголовный процесс.

Принципиально новой выглядит позиция законодателя по поводу возможной судебной защиты тех общественных интересов, которые не могут преобразоваться в уголовно-процессуальные отношения по причине противодействия со стороны правоохранительных органов. Законодатель в статье 449.3.1. УПК предусмотрел возможность судебного обжалования решении

220

об отказе в принятии заявления о преступлении, поставив под судебный контроль область тех общественных отношений, которые ранее регулировались исключительно ведомственными актами, либо традиционно являлись предметом контроля со стороны прокурора.

Однако, учитывая современные реалии, гражданам сложно доказать факт отказа о принятии заявления о преступлении, так как в случае доказанности факта работники правоохранительных органов могут быть привлечены к дисциплинарной ответственности.

Наиболее распространенной формой судебного контроля над органами предварительного расследования является проверка судами обоснованности принятия дознавателями постановлений об отказе в возбуждении уголовного дела или прекращении дела. Соответственно, в зависимости от реабилитирующих или нереабилитирующих оснований прекращения дела и отказа в его возбуждении, суд обязан проверить как формальное соблюдение норм, позволяющих принять такое решение, так и доказанность системы условий, делающих такое решение обоснованным. По результатам проверки суд согласно статье 451.1. УПК может вынести постановление о признании постановления законным или вынести постановление о незаконности постановления органа дознания и об отмене такого постановления.

Однако отсутствие в данном случае у суда полномочия на возбуждение уголовного дела сужает на наш взгляд полномочия судебных органов. Данная обязанность возлагается на прокурора. Иными словами, суд, выявив, нарушение закона при проверке по жалобе постановления об отказе в возбуждении уголовного дела или о прекращении уголовного преследования выносит соответствующее постановление об отмене этого постановления. Но в тоже время, суд не наделен полномочиями возбуждать уголовное дело, или давать такие указания органам предварительного расследования. Мы считаем, что отсутствие у судов данных полномочий ограничивает деятельность суда и его контрольных функций, лишает его самостоятельности, делает его неспособным выполнять в полном объеме стоящие перед ним задачи контроля над предварительным расследованием. Хотелось бы отметить и практическое значение наделения суда правом возбуждать уголовное дело. Прокуроры районных звеньев обычно периодически проверяют материалы дознания, по которым вынесены постановления об отказе в возбуждении уголовного дела. Нередко встречаются случаи, когда постановления проверенные, но не неотмененные прокуратурой отменяются судами.

Одним из существенных недостатков осуществления судебного контроля над органами предварительного являются сроки рассмотрения жалобы на процессуальные действия или постановления органа осуществляющего уголовный процесс. Согласно статье 450.1. УПК жалоба на процессуальные действия или постановления органа, осуществляющего уголовный процесс, рассматривается в закрытом судебном заседании судьей единолично в течение 10 суток с момента ее поступления. Если сроки следствия по уголовному делу исчисляются месяцами, то максимальный срок дознания

221

составляет максимум 20 дней. В упрощенном досудебном производстве этот срок доходит до 10 суток. Простой арифметический расчет показывает, что участники процесса на стадии дознания, обратившиеся с жалобой на действия дознавателя или прокурора не могут рассчитывать на своевременную защиту своих прав и интересов по причине сжатых сроков.

Представляется, что указанный срок не отвечает требованиям быстроты реагирования судебных органов на правонарушения органов дознания. Установленный статьей 450.1. УПК срок в 10 суток может повлечь за собой утрату смысла судебного контроля над органами предварительного расследования, поскольку промежуток времени не достаточен для устранения судами нарушений закона на стадии предварительного расследования. Несвоевременное рассмотрение судами жалоб этой категории может привести к утрате доказательств, освобождению лица, совершившего преступление от уголовной ответственности. Полагаем, что трое суток было бы вполне достаточно судебным органам для рассмотрения вопроса о законности и обоснованности решений и постановлений, нарушающие конституционные права и свободы граждан, чьи интересы затрагиваются в ходе досудебного производства. Вышесказанное говорит в пользу сокращения срока рассмотрения жалобы

Введение судебного контроля над органами предварительного расследования, безусловно, является значительным достижением судебной реформы, проводимой в Азербайджанской Республике, но, как видно, нормы действующего Уголовно-процессуального кодекса еще нуждаются в существенной доработке путем внесения изменений в законодательство.

лИтерАтурА:

1. Ковтун Н.Н. Судебный контроль в уголовном судопроизводстве России. Н.Новгород: Нижегородская Правовая академия, 2002, 331 с.

2. Колоколов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования. М.: Юнити-Дана, Закон и право, 2004, 303 с.

3. Масленникова Л.Н. Судебный контроль за законностью процессуальной деятельности органов дознания и предварительного следствия. Лекция. М., 1994, 31 с.

О.М. МИКОЛЕНКО

кандидат юридичних наук, доцент Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова

ПонЯттЯ кримінАльно-ПроцесуАльноЇ ДіЯльності в ЮриДиЧніЙ нАуці

Кримінальний процес в юридичній літературі зазвичай визначають через поняття »діяльність», зокрема як діяльність компетентних органів та осіб

222

щодо порушення, розслідування, судового розгляду і винесення рішення по кримінальній справі. Але, характеризуючи кримінальний процес через по-няття »діяльність», вчені не завжди зупиняються на характеристиці змісту та особливостей кримінально-процесуальної діяльності. Це призводить до того, що в різних випадках цьому поняттю надається різний зміст.

Частково питання змісту кримінально-процесуальної діяльності до-сліджувалося в працях М. І. Бажанова, В. Г. Даєва, О. Р. Михайленко, М. М. Михеєнко, В. Т. Нора, Р. Д. Рахункова, М. С. Строговича, Ф. Н. Фат-кулина, І. Я. Фойницького та інших. Але для вирішення існуючих теоре-тичних проблем кримінально-процесуального права та термінологічних проблем кримінально-процесуального законодавства ґрунтовних наукових до-сліджень з цієї проблематики є недостатньо.

Аналіз юридичної літератури, де відображені різноманітні думки та твер-дження вчених-криміналістів, не дає змоги нам остаточно визначитись з таким важливим поняттям. Вирішення цього питання важливе з наступних причин. По-перше, таке визначення має теоретичне і практичне значення. Оскільки деталізація функцій органів кримінального судочинства необхідна в якості єдиної основи для подальшої розробки функціональних обов’язків певних посадових осіб [1, 16]. Незважаючи на те, що такі дослідження міс-тяться за межами кримінально-процесуальних питань, і відносяться до сфери адміністративного права, вони базуються на нормах кримінально-процесуаль-ного права. По-друге, зміст кримінально-процесуальної діяльності визначає природу та характер процесуальних функцій, оскільки процесуальні функції є структурними елементами кримінально-процесуальної діяльності. По-третє, з’ясування природи та характеру процесуальних функції має значення для визначення форми кримінального процесу в цілому. Поділ функцій, встанов-лення взаємозв’язку між ними лежить в основі визначення одного з важ-ливих критеріїв, який відображає суть історичної і реальної форми процесу і визнання його змагальним, розшуковим чи змішаним процесом, в якому превалює змагальність чи елемент змагальності.

Кримінально-процесуальну діяльність окремі автори визначають як врегу-льована кримінально-процесуальним правом діяльність органів дізнання, досу-дового слідства, прокуратури и суду, зміст якої полягає в перевірці і розгляді заяв (повідомлень) про злочин, досудовому розслідуванні, судовому розгляді та вирішенні кримінальної справи, а також вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироку [2, 6-7; 3, 4]. Інші процесуалісти розглядають кримі-нально-процесуальну діяльність в контексті задач кримінального процесу: кримінально-процесуальна діяльність — це основана на законі діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, суда і судді з розкриття злочинів, ви-явлення і покарання винних та недопущення покарання невинних [4, 9]. Але незважаючи, на те, що кримінально-процесуальна діяльність розглядається ними тільки як діяльність певних суб’єктів кримінального процесу, ці ж ав-тори стверджують, що кримінально-процесуальні функції — це визначені в законі основні напрями процесуальної діяльності, які здійснюються з метою

реалізації задач кримінального судочинства суб’єктами, уповноваженими на ведення процесу, або учасниками, наділеними правами для активної участі в справі з метою захисту своїх законних інтересів [2, 12; 3, 26-27]. Таке про-тиріччя деякі автори намагаються розв’язати за допомогою більш широкого визначення кримінально-процесуальної діяльності. Так, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко характеризують кримінально-процесуальну діяль-ність як систему передбачених законом процесуальних дій і рішень органів досудового розслідування, прокурора, суду та інших суб’єктів кримінального процесу [5, 9].

Таке розмаїття думок щодо кримінально-процесуальної діяльності впливає і на розуміння поняття функції, яке, нажаль, застосовується в різних аспектах в межах теорії кримінально-процесуального права. Зокрема, його вжи-вають і по відношенню до основних напрямів діяльності і напрямів впливу, а також щодо реєстрації прийнятих джерел інформації про злочини тощо. Це обумовлено тим, що термін »функція» використовується в більшості областей знань як інтуїтивно зрозумілий, але формально невизначений термін, і це дозволяє вкладати в нього зовсім різний зміст.

Визначення змісту та кількісного складу кримінально-процесуальних фун-кцій обумовлено, перш за все, формулюванням комплексного поняття кримі-нально-процесуальної діяльності, яке, на наш погляд, необхідно розглядати в двох аспектах. Перший аспект — це розгляд кримінально-процесуальної діяльності як діяльності основаної на нормах права, що здійснюється окре-мими учасниками кримінально-процесуальних відносин. Тут йдеться саме про здійснення цими органами і службовими особами такої діяльності, яка має безпосередньо значення для встановлення істини по справі, повного і швид-кого розслідування кримінальної справи і викриття винного. Тому цю діяль-ність здійснюють державні органи і службові особи (орган дізнання, особа, що проводить дізнання, слідчий, прокурор, суд, суддя), також професійні суспільні організації — адвокатура, окремі учасники процесу: експерт, спе-ціаліст, секретар судового засідання. Інші учасники процесу не здійснюють кримінально-процесуальну діяльність, а реалізують свої процесуальні права і обов’язки в провадженні по кримінальній справі.

Другий аспект кримінально-процесуальної діяльності, полягає в роз-гляді її в якості правозастосовної діяльності. Ця діяльність має наступні особливості: 1) це вид державної діяльності; 2) здійснюється державою в особі державних органів і службових осіб, які ведуть кримінальний процес; 3) ця діяльність заснована на приписах і вимогах кримінально-процесуального закону та носить імперативно-владний характер. Кримінально-процесуальну діяльність здійснюють: органи дізнання (особа, що проводить дізнання), органи досудового слідства, порушуючи та розслідуючи кримінальні справи; прокуратура, здійснюючи функцію державного обвинувачення; суд (суддя) як орган, що вирішує кримінальну справу.

Якщо кримінально-процесуальну діяльність розглядати як правозасто-совну діяльність, то необхідно виділяти лише ті функції, що здійснюються

державними органами і службовими особами, причому кількість цих функцій не обмежується виділенням традиційних функцій (обвинувачення, захист і вирішення кримінальної справи). Також в кримінально-процесуальній діяль-ності слід виділяти функцію розслідування, яку виконують слідчій та особа, що проводить дізнання, і наглядову функцію, яку здійснюють прокурор і начальник слідчого відділу.

При розгляді кримінально-процесуальної діяльності як діяльності, основаної на нормах права, кількість функцій значно більше. До них необхідно відносити: функцію обвинувачення, функцію захисту, функцію розслідування кримінальної справи, функцію вирішення кримінальної справи, функцію на-гляду, допоміжну (технічну) функцію.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Якупов Р. Х. Уголовный процесс : учебник для вузов / Р. Х. Якупов, В. Н. Галузо и др.; под ред. В. Н. Галузо. — М. : Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1998. — 448 с.

2. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право. Курс лекцій : навч. посібник / Л. М. Лобойко. — К. : Істина, 2005. — 456 с.

3. Назаров В. В. Кримінальний процес України : підручник / В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко. — К. : Юридична думка, 2005. — 548 с.

4. Удалова Л. Д. Кримінальний процес України. Загальна частина : підручник / Л. Д. Удалова. — К. : Кондор, 2005. — 152 с.

5. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. — К. : Либідь,1992.- 431 с.

Т.М. МИРОШНИЧЕНКО

кандидат юридичних наук, доцент Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

Проблеми реАліЗА обиІЇ нормАтивного

Змісту ПрАвА ОСО нА еФективні

ЗАсоби ЗАХисту у кримінАльному

Процесі укрАЇни

Одними з найбільш витребуваних у науці і практиці кримінального про-цесу України є норми Європейської Конвенції 1950 р. (далі — Конвенції), зокрема, статті 13, присвяченої праву особи на ефективні засоби правового захисту. Зміст цієї норми полягає в тому, що «кожна людина, чиї права і свободи, визнані Конвенцією, порушені, має право на ефективні засоби правового захисту перед державним органом навіть у тому випадку, якщо таке порушення скоєно особами, що діяли офіційно».

Не зважаючи на лаконічність ст. 13, вона, на думку деяких авторів і окремих членів Європейського Суду (далі — Суду) є одним з найменш ясних положень Конвенції і викликає певні складнощі її тлумачення.

Рішення у справі Лендер проти Швеції (1987 р.) свідчить про те, що ст. 13 Конвенції носить субсидіарний (допоміжний) характер, її зазвичай застосовують разом з іншою матеріальною нормою Конвенції. Основне при-значення ст. 13 полягає у тому, що вона є з’єднувальною ланкою між Конвенцією і національним законодавством. Разом із ст. 35 Конвенції дана норма означає, що у національному законодавстві повинні бути передбачені ефективні засоби юридичного захисту, а заявники мають застосовувати ці засоби перед тим, як звернутись до Страсбургу.

Аналіз тексту ст. 13 Конвенції дозволяє виділити складові змісту права особи на ефективні засоби захисту.

1. Суб’єкт права на ефективні засоби захисту. Буквальне тлумачення вислову «кожна людина, чиї права і свободи,

визнані Конвенцією, порушені... «означає, що будь-яка людина, а не тільки учасники кримінального судочинства, є суб’єктами даного права. Головне, щоб саме вона стверджувала, що її права і свободи порушені (справа Класс проти ФРН, 1978 р.).

Конвенція вимагає, щоб засоби захисту були в принципі ефективними, і на практиці, і за законом; їх використанню не повинні безпідставно переш-коджати дії або, навпаки, бездіяльність національної влади.

У цьому зв’язку, думається, не відповідають вимогам ефективності засобів захисту норми статей 234, 236 КПК України, що передбачають можливість оскарження тільки дій ( а не бездіяльності) слідчого і прокурора. На практиці особа, яка подала заяву про скоєний злочин і не от-римала відповідного рішення у порядку ст. 97 КПК, не має ефективних засобів захисту своїх прав, бо КПК не передбачає процедури оскар-ження у суд бездіяльності слідчого, прокурора (для порівняння — КПК РФ у ст. 144 її передбачає). У подальшому слід передбачити у КПК ме-ханізм реалізації ч. 2 ст. 55 Конституції України щодо права громадян на оскарження у суді бездіяльності посадових осіб у сфері кримінальної юстиції.

2. Заходи правового захисту.

Європейський Суд у справі Класс проти ФРН пояснює, що заходи правового захисту необов’язково повинні бути судовими. «Державним органом» може бути і орган законодавчої і виконавчої влади.

Що стосується ефективності засобів правового захисту, то її критеріями, виходячи із практики Суду, є:

а) «достатня незалежність» органу, що розглядає скаргу. У справі Меріт проти України (2004 р.) Суд вказав, що скарга вищестоящому прокурору на постанову про зупинення розслідування у справі як засіб правового захисту не може розглядатись як ефективний засіб, оскільки «статус прокурора у відповідності з національним законодавством і його участь у

кримінальному судочинстві проти заявника не надають достатніх гарантій незалежності і неупередженого розгляду скарги заявника».

б) засіб захисту повинен бути ефективним за законом.

У відповідності зі ст. 1 Конвенції всі учасники договору зобов’язані за-безпечити права і свободи, гарантовані цією міжнародною угодою. Україна як член Ради Європи досить активно реформую своє кримінально-процесу-альне законодавство, приводить його у відповідність із нормами міжнарод-ного права. Однак, існують і невідповідності.

Так, потребує змін законодавство щодо затримання особи. У відповід-ності із п. 3 ст. 5 Конвенції кожна арештована або затримана особа негайно доставляється до судді або іншого посадовця, уповноваженого законом ви-конувати судові функції.

Сучасне кримінально-процесуальне законодавство України не передбачає негайної доставки затриманого до судді, а тільки можливість оскарження підозрюваним до суду свого затримання. Для виправлення становища слід запровадити у кримінальному судочинстві процесуальну фігуру судового слідчого, до компетенції якого віднести контроль за законністю затримання, яке є різновидом обмеження права на свободу і особисту недоторканність;

в) засоби захисту повинні бути ефективні на практиці. Для визнання ефективності рішення національних органів необхідно, щоб

за позитивного рішення скарги особа мала реальну можливість одержання відшкодування за порушення відповідної норми Конвенції (справа Костелло Робертс проти СК, 1993 р.).

У справі Меріт проти України Суд визнав, що в національному зако-нодавстві відсутні ефективні і доступні засоби правового захисту щодо скарги заявника на занадто тривалий час розгляду кримінальної справи. При цьому Суд зазначив, що засіб є «ефективним», якщо він може бути використаний для прискорення винесення рішення у справі або для забез-печення заявника відповідним відшкодуванням за вже допущену затримку, а також для винесення рішення про можливе покарання осіб, винних у вчиненні незаконного порушення прав, свобод (справа Аксой проти Турції, 1996 р.).

Наразі є надзвичайно актуальним для України рішення у цій справі, оскільки воно торкається незаконних методів розслідування кримінальних справ (зокрема, застосування тортур). Суд наголошує: «Там, де людина взята під варту у повному здоров’ї, а в момент звільнення мала тілесні ушкодження, держава зобов’язана надати правдоподібні пояснення про причини пошкоджень; невиконання цього обов’язково тягне обговорення даного питання у Суді за статтею 3 Конвенції».

Однією з характеристик ефективного засобу захисту є доступність оскарження рішення у справі. Суд у справі Кучеренко проти України (1999 р.) підкреслив: «для того, щоб оскарження вважалось ефективним, воно повинно бути доступним, — а це означає, що заінтересована особа повинна мати можливість самостійно почати процедуру оскарження».

Нажаль, зміни в порядку оскарження вироку, які були не так давно внесені в КПК України, не сприяють ефективній реалізації права особи на захист, закріплення в законі жорстких вимог до змісту апеляції змушують засуджених звертатись до послуг професійного представника (переважно, платних).

З метою забезпечення доступності апеляційної інстанції для громадян пропонується розглянути досвід інших країн, зокрема, ФРН щодо спрощеної форми подачі апеляції — усну і письмову. Усна заноситься до протоколу суду протягом тижня з моменту проголошення вироку.

3. Підстави для застосування ефективних засобів захисту.

Не всяке твердження про порушення права, гарантованого Конвен-цією, дає особі право на «ефективний захист». У справі Сілвер проти СК (1983 р.) Суд роз’яснює, що зобов’язання за ст. 13 виникає тільки тоді, коли заявник має «оспорювану» вимогу про те, що він є жертвою порушення Конвенції. Це означає, що заява не може бути явно необґрунтованою і не підтверджуватися ніякими доказами.

А.Р. МИХАЙЛЕНКО

доктор юридических наук, профессор Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко

о времени и его ПАрАметрАХ в уголовном Процессе укрАинЫ

Феномен времени привлекал к себе внимание людей с древности и до сих пор. Времени приписывалось божественное происхождение и сила, которая способна умертвить все живое. Разные народы имели свое представление, свои символы времени, из Трипольской культуры (эпоха неолита — 5-6-тис. лет назад) видим, что у язычников символом времени был круг — колесо, а полет стрелы означал его бесповоротность. Время как объективная реальность присутствует и в Библии, где речь идет об отделении дня от ночи, о знамении времени, дней и лет. А исчисление времени, ритм жизни связывается с движением небесных тел (светил).

В современных условиях социально-общественной жизни время понимается в основном как хронологическая шкала с четкими причинно-наследственными связями. По-другому, в природе реализуется последовательно темпоральное измерение триплета — прошлое, настоящее и будущее. Исследование философской и физической сути времени, его структуры привлекают внимание многих современных ученых. Но эти явления до конца не осмыслены учеными и досконально не изучены.

По своей природе время является абсолютным, универсальным и однородным для всей Вселенной, неразрывно связанным с пространством. Ничто не может существовать вне времени и пространства, не имея своих ка-

чественных и количественных характеристик (Я.Ф. Аскин, Ю.Б. Молчанов, В.И. Свидорский, А.В. Солдатов, Р.Я. Штейман и др.) Атрибутами времени, есть его становление, продолжительность, последовательность, однородность.

Известные классики подчеркивали, что основными формами всякого бытия является пространство и время, что материя не может двигаться иначе как в пространстве и времени. Пространство и время существуют только там, где имеются материальные объекты, поля, т.е. то, что можно определить, увидеть, взять, почувствовать. Исключение же из пространства конкретных объектов не означает, что пространство и время исчезли, т.к. «пустого» пространства и времени не бывает.

Все отмеченные фундаментальные, сущностные философские положения имеют определенное значение и для расследования преступлений и производства дел в судовых инстанциях, что составляют уголовный процесс, но установленные временные понятия прямо не относятся к конкретному уголовному делу, потому что представляют уголовно-процессуальные и др. законодательные нормы общеобязательного характера. Это в основном уголовно-процессуальные строки, последовательность действий, возраст субъектов и т.п. Однако, необходимо отметить, что не все философские свойства времени непосредственно могут применятся к временным уголовно-процессуальным параметрам. Ибо по УПК течение времени, срок можно приостановить, прервать, возобновить, отказать в возобновлении. В философском понимании этого сделать нельзя, потому что время — объективно, неизменяемо, вечно и бесконечно. Оно не имеет ни начала, ни конца.

Важное конституционное значение имеют положения о действии законов во времени. Как правило, новый закон вступает в действие через 10 дней после его публикации. Остается без изменений сформулированное еще древнеримскими юристами правило «закон обратной силы не имеет» (lex ad praetorian non valet), если его правила не смягчают положение лица. Все процессуальные действия проводятся в определенных законом сроках и других временных параметрах, например, в установленной последовательности.

В УПК Украины насчитывается более 330 норм, положений, который в той или иной мере относятся к срокам и иным временным признакам, рационального и наиболее эффективного их использования. За законом подлежат доказыванию время, место, способ и другие обстоятельства совершения преступления. Могут иметь важное значение соответствующие ведомости и об временных связях относительно обстоятельств дела. В этом случае существенным может быть установление алиби не только в отношении обвиняемого, но и потерпевшего, свидетеля и других лиц.

Процессуальное время как его параметр — сроки занимают важное место в организации оперативного, эффективного расследования преступления и судебного рассмотрения уголовных дел. Уголовно-процессуальные сроки направлены прежде всего против волокиты и промедления. Продол-

жительность времени может быть критерием оценки человеческого труда. Но неоправданная поспешность может сыграть свою противоположную роль, привести к задержке ожидаемого окончательного решения по делу, например, при возвращении его на доследование. Установленные законом сроки очерчивают временные границы как в целом по делу, так и по отдельным ее этапам, стадиям, действиям.

Некоторые сроки ставят следователя в трудное положение, например, в пределах 72 часов необходимо определить достаточные основания для взятия под стражу подозреваемого в совершении тяжких преступлений. Пропуск этого срока может способствовать подозреваемому скрыться от следствия и суда, утрате доказательств. А с другой стороны недопустимо принимать решение об аресте лица без достаточных на то оснований. Потому, что риск может быть неоправданный. На людях, их свободе, правах экспериментировать недопустимо.

Неисполнение установленных процессуальных сроков, их несоблюдение может расцениваться как существенные нарушения уголовно-процессуального закона, что может влечь за собой даже отмену приговора (стечение строка давности привлечения к уголовной ответственности, несвоевременный допуск защитника к участию в деле и т.п.).

Закон предписывает, что бы у процессуальных актах были указаны место, время, дата их составления, а также другие временные данные. Характерными в этом плане являются, например, постановление о привлечении обвиняемым, протокол задержания подозреваемого и др.

Временные параметры входят в предмет и объект прокурорского надзора. Здесь имеются ввиду не только конкретные процессуальные сроки, а и другие временные параметры, устанавливается последовательность проведения процессуальных действий. Таких вариантов насчитывается где-то до 60-ти. Так, очную ставку допустимо провести только между ранее допрошенными особами; гражданский иск может быть предъявлен до начала судебного следствия; заявление об отводе судьи также подается до начала судебного следствия; обвинительное заключение составляется после окончания следствия и выполнения необходимых действий с этим связанных. К временным характеристикам также относятся предписания закона о том — в какой период, на каком этапе уголовного процесса, его стадиях допустимо проведение определенных процессуальных действий. Так, обыски, приводы, допрос обвиняемого, как правило, проводятся днем. В совещательной комнате во время совещания и постановления приговора могут находиться только лишь судьи.

Отдельные статьи закона 89 и 90 УПК посвящаются исчислению и восстановлению сроков. Процессуальные строки исчисляются часами, сутками (днями) и месяцами. При том, как правило, принимается во внимание тот же день и тот час, которыми начинаются течение срока. При исчислении срока сутками — срок истекает в 24 часа последних суток, а если месяцами, то в соответствующее число последнего месяца. Исчисление сроков необходимо

230

отличать от их течения. Если первое означает подсчет времени и обозначается конкретным числом, то течение сроков относится к свойствам времени как формы существования материи. В философском понимании остановить течение времени невозможно, а также, прервать или возобновить, ибо время объективно, неизменно, вечно и бесконечно.

Особенности процессуальных сроков как правовой категории в том, что закон устанавливает им пределы, предусматривает перерыв течения времени, приостановление, возобновление, отказ в этом и т.п. Закон не отождествляет начало течения срока с началом его исчисления. При исчислении сроков действует принцип, при котором не принимается во внимание тот день и тот час, от которых начинается срок, поэтому и считается, что новый срок начинается после последнего его периода, который устанавливает закон. На наш взгляд, прокурор вправе в любой момент, в пределах давности привлечения к уголовной ответственности отменить постановление следователя о прекращении дела и это не должно связываться со сроками подачи жалобы. Этот срок законодательно должен быть прировнён к сроку отмены оправдательного приговора, т.е. в пределах года с момента вступления его в законную силу. Представляется, что восстановление срока — это по сути является его продолжением. Разница только в том, что восстановление срока решается после истечения основного, а продолжение срока — до его полного окончания.

Как видно, при исчислении сроков, закон конкретизирует конец их истечения. А с «какого нуля» они начинаются, закон не уточняет. Без определенного начала и конца невозможно установить весь интервал времени, протяженность его срока. Во многих случаях закон начало и конец сроков обозначает не совсем определенными «моментами». В УПК Украины таких «моментов» мы насчитываем более 25. Моменты как отдельные единицы временных параметров нами исследованы отдельно (см. Вісник прокуратури, № 4, 2000. — с. 46-49; № 1, 2001 — с. 49-53). Моменты законом связаны с конкретными сроками. Например, сроки проведения дознания не больше 10 дней, начинаются с момента установления лица, совершившего нетяжкое преступление и с момента возбуждения дела, если совершенное тяжкое преступление, обвинение должно быть предъявлено не позднее 10 дней с момента применения к подозреваемому меры пресечения. Права защитника возникает с момента допуска его к участию в деле и т.д.

В некоторых случаях «моментом» определяется слишком неопределенные сроки. Так, подозреваемый, обвиняемый и подсудимый имеют право в любой момент производства по делу отказаться от защитника.

Характеристика времени, его параметров на конкретных территориях предопределяется часовыми поясами (в России их 11). В смежных поясах время различается на один час. Это имеет отношение и к уголовному процессу, особенно там, где речь идет о таком времени как сутки, пересечения часовых поясов и т.п.

Так, при определении возраста, скажем несовершеннолетнего обвиняемого, рассчитано на идеальную ситуацию, когда лицо, возраст которого

231

устанавливается, родилось в том часовом поясе, в котором и совершило преступление. А если, к примеру, лицо родилось в г. Москве, а преступление совершило на Камчатке и там привлекается к ответственности, то для достижения определенного возраста у него не будет доставать где-то девять часов до окончания 24 часов последних суток. И как раз эти часы могут исключить лицо из числа привлекаемых к уголовной ответственности. Возраст человека характеризует его существование на Земле, по сути, выступает мерой прошлого.

Научно-технический прогресс и другие обстоятельства также вносят свои поправки в определении времени, возраста, которые необходимо учитывать, если мы стремимся обеспечить защиту законности, прав и законных интересов лица.

При перелете, например, от Владивостока в сторону Киева на современных реактивных самолетах, время как-будто пойдет вспять, назад, поскольку скорость самолета может опережать наступление новых суток в разных часовых поясах. В связи с чем могут возникнуть временные возрастные проблемы.

Проблемы времени возникают при ситуации в связи с пересечением условной международной линии перемены даты (о. Рахманова близ Чукотки). При пересечении этой линии с Востока на Запад пропускается в календаре один день, а пересечение линии в обратном направлении ведет к тому, что одни и те же сутки подсчитываются дважды и получается, что попадаешь во вчерашний день. При этой ситуации могут возникнуть проблемы при исчислении сроков дознания, задержания, содержания под стражей (в отдельном помещении), если дознание проводит капитан на судне, что находится в дальнем плавании.

На полюсах же Земли поясное время вообще теряет смысл, потому что там сходятся все меридианы и полярники пользуются временем нулевого меридиана. В Антарктиде система исчисления времени не установлена и не объявлена.

Биологический возраст человека, не зависимо от временных характеристик, которые устанавливаются на земных территориях, может существенно отличаться от века хронологичного, то есть, посмертного. Нас, юристов, должен интересовать не только суто механический, хронологический подход к оценке возраста, а больше биологическое и психологическое состояние лица, потому что хронологичное время для исследования глубины проблемы мало что дает. Оно лишь указывает, к примеру, что за свои 17 лет неполнолетний вместе с Землей 17 раз облетит вокруг Солнца. Год и означает промежуток времени равной периоду обращения Земли вокруг Солнца. Для индивидуального возраста лица при механическом образно «катании» на Земном шаре вокруг Солнца, мало что дает, ибо для биологического и психологического времени, тех процессов, которые происходят в организме человека, непосредственное отношение вращение Земли, которая накручивает свои годы, прямого влияния не имеет. Лишь при некоторых внут-

232

ренних процессах человека (обмен веществ, биоритмы человека) связаны с приспособлением организма к географическим циклам, например, суточным. Степень развитости человека, его умственные, психические способности можно будет определить с помощью судебно-психиатрических, медицинских экспертиз. У медиков существует система тестов для определения биологического возраста человека.

Осуществление конкретных сроков по уголовным делам зависит от следователя и других компетентных лиц. Однако следователь с одной стороны не должен выступать в роли песенного ямщика, который «гонит лошадей, хоть некуда больше спешить», а с другой — обеспечить, к примеру, своевременное, без волокиты ознакомление участников процесса с материалами дела, которые могут злоупотреблять этим своим правом, явно затягивать время ознакомления. Этот конфликт не должны решать следователь и прокурор с помощью суда и устанавливать, например, для обвиняемого, защитника конкретный срок для ознакомления с материалами дела. Например, был случай, когда следственные органы в г. Запорожье для ознакомления с 75 томами уголовного дела выделили 2 дня! Комментарии здесь излишни. Этот вопрос должны решать специалисты, эксперты-филологи, графологи, окулисты, психологи и возможно другие, с учетом физического состояния особи, ее образования, качества и четкости оформления материалов дела, условий для их ознакомления и т.п. Не по всем делам может быть реальным и 3-хдневный срок для ознакомления с обвинительным заключением, например, по известному делу Одилова, такое заключение составило 6 томов — где-то 6 тыс. страниц.

Могут быть и другие проблемы временных характеристик, в уголовном процессе.

Г.В. МОСКАЛЕНКО

Національний університет «Одеська юридична академія»

сліДЧі ДіЇ нА ПоЧАтковому етАПі роЗсліДувАннЯ ЗлоЧинів

При розробці методики розслідування злочинів з числа слідчих дій по-винні бути виокремленні ті, що треба виконувати одразу ж після порушення кримінальної справи — початкові слідчі дії, які виступають в якості основного змісту початкового етапу розслідування злочинів.

Отже, специфіка початкового етапу розслідування «каждого вида преступлений заключается в правильном выборе тех следственных действий и оперативно-розыскных мер, которые дадут возможность получить с первых же шагов максимум информации о преступлении и преступнике» (Д.Я. Мирський).

В ході провадження початкових слідчих дій вирішуються певні завдання: 1) невідкладне виявлення доказів, що з часом можуть бути втрачені;

2) встановлення, пошук та затримання осіб, що здійснили злочин; 3)по-передження шкідливих наслідків здійсненого злочину та прийняття мір з метою недопущення інших злочинів; 4) перевірка версій, що були висунуті на початку розслідування; 5) створення інформаційної бази для будування нових версій та розробки розгорнутого плану розслідування; 6) забезпечення при необхідності відшкодування нанесеної матеріальної шкоди.

Таким чином, до початкових слідчих дій відносяться ті, з яких доцільно починати розслідування злочинів певних категорій та які забезпечують невід-кладні виявлення та фіксацію доказів, встановлення, пошук та затримання осіб, що здійснили злочин, створення інформаційної бази, яка є достатньою для перевірки версій та оптимальної організації розслідування, формування умов для запобігання шкідливих наслідків злочинного діяння, відшкодування матеріальної шкоди та встановлення обставин, що сприяли здійсненню зло-чину.

До типових слідчих дій початкового етапу розслідування злочинів можна віднести:

1. Огляд місця події;

2. Допит потерпілого і свідків;

3. Затримання і допит підозрюваного;

4. Огляд підозрюваного, у деяких випадках і потерпілого;

5. Проведення обшуків за місцем проживання і роботи підозрюваного, його родичів, знайомих;

6. Проведення впізнання предметів (викраденого, знарядь злочину й ін.) і підозрюваного;

7. Призначення експертиз.

Таким чином, початкові слідчі дії можна визначити як «дії, що прово-дяться на початку розслідування справи, з метою з’ясування в загальних рисах характеру події злочину, а також для виявлення та закріплення такого доказового матеріалу, що служить відправним моментом в розслідуванні злочинів та дозволяє розробити якщо не вичерпне, то велике коло версій з основних обставин справи та скласти розгорнутий план розслідування, на основі якого можна широким фронтом повести слідство» (Є. Г. Мальцев). Отже, при провадженні початкових слідчих дій фактор часу має вирішальне значення в тому сенсі, що у випадку зволікання можуть виявитися втра-ченими важливі для справи докази (наприклад, запізнення з оглядом місця події може призвести до зникнення деяких важливих слідів під впливом атмосферних явищ, часу, сторонніх осіб і т.д.).

Початкові слідчі дії служать засобом:

а) орієнтації слідчого в обстановці і зміст злочинного події;

б) уявлення про його механізм і шкідливі наслідки;

в) розкриття злочину по «гарячих слідах», збору необхідних відомостей для встановлення і розшуку злочинця;

г) закріплення тих доказів, які під впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів можуть не зберегтися;

д) отримання вихідної інформації для побудови обгрунтованих слідчих версій, що охоплюють собою весь зміст предмета доказування.

Яке ж співвідношення між початковими та невідкладними слідчими діями?

В тлумачних словниках «невідкладний » (-а, -е) визначається як тер-міновий; такий якого не можна відкладати; якого треба здійснювати, розв’язувати негайно.

Деякі вчені вважають невідкладними лише слідчі дії, які провадяться одразу після порушення кримінальної справи, тобто на першому етапі до-судового слідства. Така думка досить поширена серед російських науковців (С.Л. Масльонков, Б.А. Лукічев). Вона навіть знайшла своє відображення в нормах кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації (ст. 5 КПК), згідно з якими невідкладні слідчі дії — це дії, що здійснюються органом дізнання після порушення кримінальної справи, по якій провад-ження попереднього слідства обов’язкове, з метою виявлення і фіксації слідів злочину, а також доказів, що потребують закріплення, вилучення та дослідження без затримки.

Згідно з українським законодавством, при наявності обставин, що не можуть терпіти зволікань, невідкладні слідчі дії можуть бути проведені, як виняток, до порушення кримінальної справи, наприклад, огляд місця події (ст.190 КПК України).

Взагалі, будь-яка слідча дія є невідкладною, бо максимальне скорочення строків розслідування — важлива умова успішної боротьби зі злочинністю. Тем не менш ступінь невідкладності слідчих дій неоднакова. При розсліду-ванні будь-якого злочину можна виокремити групу таких слідчих дій, що необхідно провести негайно за для скорішого виявлення і закріплення до-казів, пошуку і затримання злочинця, а також для виконання інших раніше відмічених першочергових завдань. Ці дії з позиції криміналістики й вважа-ються невідкладними.

Під час провадження невідкладних слідчих дій особливо важлива своє-часність їх виконання, адже вони проводяться в першу чергу з метою збе-реження доказів. Так, якщо негайно не провести огляд місця події на міс-цевості або судово-медичну експертизу трупа, сліди можуть бути змінені або знищені в результаті впливу зовнішнього середовища або зацікавлених осіб, а стан трупу зміниться в наслідок процесу розкладання. Невідкладними діями звичайно починається розслідування по кримінальним справам. Але в криміналістиці будь-яка слідча дія може стати невідкладною, навіть не тільки на початку розслідування. Слідча практика стикається з необхідністю проведення невідкладного провадження деяких дій в середині і навіть напри-кінці розслідування (наприклад, ексгумація трупу при отриманні додаткової інформації про обставини загибелі потерпілого).

Початкові слідчі дії — це не особливий вид слідчих дій, а звичайні дії, що утворюють певний комплекс, виходячи з слідчої ситуації, яка склалася, вибору напрямку розслідування і кола обставин, які підлягають першочер-говому встановленню.

Отже, початкові слідчі дії відіграють істотну роль в методиці розслі-дування, бо зібрані в результаті їхнього проведения відомості створюють фактичну основу розслідування, що забезпечує можливість розгорнутого планування розслідування і його цілеспрямованість.

Правильний методичний підхід до вибору необхідного комплексу пер-вісних слідчих дій і черговості їхнього проведения є запорукою успішності не тільки першого етапу, але і усього розслідування в цілому. Тому виділення в методиці розслідування первісних слідчих дій, визначення оптимального їхнього набору і послідовності мае принципове методичне значения.

Н.В. НЕЛЕДВА

кандидат юридичних наук Міжнародний гуманітарний університет

ПрАвА особи у кримінАльному Процесі тА меХАніЗм ЇХ реАліЗАціЇ

Стаття 3 Конституції України встановлює, що утвердження і встанов-лення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Так відповідно до ст. 2 КПК України одним із основних завдань кримінально8го судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь. Одним із основних критеріїв стану розвитку демократичного суспільства являється рівень захищеності прав особи в кримінальному судочинстві.

Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає механізм як внутрішню будову, систему чого-небудь, сукупність станів і процесів, з яких складається певне явище [1, с 523]. Поняття «механізм» на рівні права розкривається як система правових засобів, мета яких — захист прав людини. Потреба в такому захисті виникає при здійсненні певного право-порушення або об’єктивного діяння. Подібні юридичні факти спричиняють виникнення правоохоронного суб’ективного права, іменованого в юридичній науці домаганням І такого що може бути реалізовано у рамках правоохо-ронних відносин, які виникають або можуть виникнути з передбачених законом конфліктних ситуацій, що перешкоджають здійсненню регулятивних правовідносин [2, с. 54].

Для реалізації конституційно закріплених прав І свобод людини в Україні необхідно мати налагоджений соціально-правовий механізм забезпечення прав І свобод людини. Основними підсистемами механізму забезпечення прав І свобод людини є: механізм реалізації; механізм охорони; механізм захисту. Механізм реалізації прав людини включає заходи спроможні ство-рити умови для реалізації прав І свобод людини. Механізм охорони прав людини включае заходи з профілактики правопорушень для утвердження правомірної поведінки особи. Механізм захисту прав людини включае за-

ходи, що призводять до відновлення порушених прав неправомірними діями і відповідальності особи яка вчинила ці правопорушення [3, с. 190].

Актуалізація цього механізму зумовлена винятково ситуаціями перешкод-жання реалізації прав або їхнім порушенням, а також погрозою порушення; саме захист може здійснюватися за допомогою втручання органів держави у процес реалізації прав і свобод [4, с. 441].

Проблема вдосконалення механізму забезпечення прав суб’єктів кримі-нального процесу, розумного його вдосконалення, зокрема захисту суб’єктів кримінального судочинства — одна з найважливіших не тільки в Україні, а й також в Європі. Що підтверджує катастрофічне зростання кількості справ розглянутих Європейським судом з прав людини, в тому числі і проти України.

У кримінально-процесуальному провадженні механізму захисту, повинен бути пріоритетним напрямком діяльності правоохоронних органів щодо від-новлення порушеного права та неприпустимості такого порушення, а також створення відповідних правових гарантій.

Крім того, захист прав є об’єктивною необхідністю, оскільки всі права надані особистості і не забезпечені необхідними засобами захисту у випадку їх порушення, є лише «декларативними правами». Нажаль сьогодні до за-собів захисту відносять тільки ті які направлені на відновлення порушених прав, але необхідно було б віднести і заходи запобігання та припинення правопорушень відносно певної особи. Пасивність і бездіяльність право-охоронних органів може призвести до суспільно небезпечних наслідків, які можуть виявитися у масових обмеженнях та порушеннях прав і свобод, у зростанні правового нігілізму, що зрештою приводить до порушення принципу законності.

Механізм захисту прав особи у кримінальному процесі реалізується через структурні елементи: необхідно мати право на захист врегульовано на рівні Конституції та законів; захист здійснюється у певному нормативно-закріп-леному порядку звернення громадян до правоохоронних органів та суду; захист здійснюється тільки в певній процесуальній формі; проводиться комплекс заходів захисту. Детально ці заходи розкриті в Законі України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року.

Незважаючи на кількість державних органів, що забезпечують і захи-щають права і свободи людини у кримінальному провадженні дві третини громадян не вважають Україну державою, у якій дотримуються прав і свобод людини [ 5, с.5].

Аналіз прийнятих протягом останніх років законодавчих актів у галузі захисту конституційних прав дає підстави стверджувати, що кількість актів всіх рівнів зростає, але ефективність роботи механізму у сфері захисту прав не покращується.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Великий тлумачний словник української мови/ (уклад. і голов. ред. В.Т. Бусол). — Ірпинь:: ВТФ «Перун», 2003.-1440 с.

2. Мотовиловкер. Теория регулятивного и охранительного права — Воронеж: Изд-во Воронеж. Университета, 1990, 160 с.

3. Скакун О.Ф. Теорія держави та права: підр. — Ч.: Консум, 2001. — 656 с.

4. Гурджі Ю.О. Гарантії прав особи: функциональна характеристика //Держава І права: зб. наук. пр. — К.: 1н-т держави І права ім. В.М. Корейского НАН України, 2006. — вип. 36. — С. 440-447.

5. Права І свободи людини в Україні (результати загальнонаціональ-ного опитування громадянської думки). — К.: Сфера, 2000. — 116 с.

О.Ю. НЕТУДИХАТКА

доктор медичних наук, професор Одеський національний університет «Юридична академія»

СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ВІКУ ДИТИНИ

Запропонований нами спосіб відноситься до судової медицини, саме кріміналістичних досліджень, коли необхідно встановити вік дитини (до 14 років), при проведенні судово-медичної експертизи, особливо при розчлену-ванні трупа дитини.

Відомий спосіб [1] визначення віку дитини заснований на зовнішньому огляді, антропометричних даних, кількості зубів та ін. Недоліком відомого способу є приблизна оцінка віку дитини з великою вірогідністю помилок.

Існу інший спосіб визначення віку людини, обгрунтований на вимірюванні окремих сегментів (руки, ноги т.і.) людського тіла. Кореляційний аналіз отри-маних даних показав наявність вираженого зв'язку віку і більшості вивчених ознак. Самі значні коефіцієнти кореляції з віком мали місце у сумарного бала по всій кисті (г=0,911) , який описує розвиток остеофітів на проксимальній фа-ланзі 5 пальця (г=0,711). Реєстраційні моделі, побудовані на підставі вивчених ознак, дозволяють визначити вік індивіда з точністю до 5 років в залежності від статі і приблизного вікового інтервала [2]. Але ця процедура потребує тривалого часу, коштовного устаткування, складного математичного апарату.

Найбільш близьким по суті та отриманому результату є [3] визначення віку дитини за рентгенографічними змінами кісток дитини та ядрами окостініння в головках кісток. Педоліком відомого способу є невисока точ-ність визначення віку та небезпека частого опромінення живої дитини для отримання даних.

В основу нашої пропозиції поставлена задача розробки способу кількісної оцінки віку дитини шляхом визначення гемоглобіну загального і відсоток фетального гемоглобіну серед загального гемоглобіна.

На сучасному рівні розвитку діагностики недостатньо обмежитися визна-ченням загальної кількості гемоглобіну тому, що в деяких випадках визна-чення якісного складу має вирішальне діагностичне значення.

Гемоглобін — основний дихальний білок крові, який відноситься до хро-мопротеідів. Складається з білкової (глобін) і небілкової (гем) частини.

Гемоглобін дорослого типу (Нb A) має 2- і 2-поліпептидні ланцюги. Фе-тальний гемоглобін, який перевищує в крові новонародженого (HbF) має в своєму складі 2- і 2-поліпептидні ланцюги. У дорослої людини в крові 95-98% приходиться на долю гемоглобіну А, 1-1,5% складає HbF. Вікові зміни якісного складу гемоглобіну наведені в таблиці.

Поставлена задача вирішується таким чином. Береться 1 мл крові і визначається за методикою електрофорезу гемоглобін, з якого окремо виді-ляється відсоток фетального гемоглобіну, який змінюється, починаючи від народження дитини до 14 років. Отримані дані порівнюються з табличними даними [4].

Аналіз отриманих результатів доводить, що за допомогою отриманих даних дитини і порівняння з табличними даними можна визначити дні, тижні, місяці, роки дитини. Об`єктивна, кількісна характеристика віку дитини дає відповідь на поставлені питання в судово — медичній експертизі і кримі-налістичній практиці. Наприклад. При виявленні 71% фетального гемог-лобіна кров відноситься до дитини віком 1-7 днів; при визначенні 56,1% фетального гемоглобіна вік дитини складає 1-2 місяця; а при кількості фе-тального гемоглобіна 0,8% вік дитини буде в межах 3-7 років.

Таблиця

Вікові зміни утримання гемоглобіну дорослого і фетального типу

(у відсотках до загального гемоглобіна)


Вік	Фетальний гемоглобін (Hb F)	Гемоглобін дорослого типу (Hb A)
Новонароджені	75,0	25,0
1-7 днів	71,0	29,0
8-21 день	65,4	34,6
22-30 днів	60,0	40,0
1-2 місяця	56,1	43,4
2-3 місяця	38,3	60,9
3-5 місяців	22,5	75,3
6-9 місяців	9,1	88,2
9-12 місяців	4,3	92,8
1-3 роки	1,6	94,9
3-7 років	0,8	94,9
7-14 років	0,7	94,9

На підставі отриманих даних визначення % загального І фетального ге-моглобіну в крові дитини дозволяє вирішити питания про невідомий вік трупа або живої дитини, якщо дитині не більше 14 років. Спосіб простий, не потребує додаткового устаткування І може бути застосований у звичайній біохімічній лабораторії.

Hi один з існуючих способів експертизи віку дитини віком до 14 років, за винятком запропонованого нами, особливо при наявності частин розчле-нованого тіла дитини не дає змоги визначити вік дитини. Тому втілення авторського способа в практику криміналістичних досліджень вважаємо об'єктивно обгрунтованим і практично здійснюваним.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Авдеев М.И. Судебная медицина. М.- 1975.- 535 с.

2. Пиголкин Ю.И., Черепов А.В., Гончарова Н.Н., Федулова М.В. Новая методика определения возраста на основании возрастных изменений костей кисти //СМЭ. №3.-2004.-С.3-7.

3. Привес Г.Н. Анатомія людини у рентгенологічному зображенні, 1952.-Медична література.- 420 с.

4. Данилова Л.А. Анализы крови и мочи.- Санкт-Петербург. Салит-Деан.-2000.С 18.

ВТ. НОР

доктор юридичних наук, професор Академік Національної академії правових наук України Львівський національний університет імені Івана Франка

істинА у кримінАльному суДоЧинстві:

концеПтуАльні ПіДХоДи тА ЇХ

реАліЗАціЯ

3 проведениям судово-правових реформ, демократизацию кримінального судочинства насамперед за рахунок істотного розширення засади змагаль-ності у науці кримінально-процесуального права на всьому пострадянському просторі знову постала проблема істини у кримінальному судочинстві. Впро-довж останніх 10-15-ти років у кримінально-процесуальній науці точиться гостра дискусія щодо цієї проблеми, зокрема: чи встановлення істини у кримінальній справі в змагальному судочинстві є його засадою (принципом); чи її замінила засада всебічності, повноти і об’єктивності дослідження об-ставин справи, а чи ці засади є відносно автономними і діють паралельно, не поглинаючи одна одну; якщо ж все-таки встановлення істини є принципом кримінального судочинства, то який характер мае така істина. Далеко неод-нозначні підходи авторів І щодо гносеологічних проблем істини, зокрема мож-ливості її пізнання в кримінальному судочинстві, критеріїв її досягнення тощо.

240

Для того, щоб дати відповідь на питання, що собою являє істина, яка до-сягається в кримінальному судочинстві, необхідно ознайомитись з природою істини у її загально-філософському значенні. В сучасній науці кримінально-процесуального права є широкий спектр концептуальних поглядів на проблему істини у кримінальному судочинстві. В цілому вони вкладаються ( з деякими особливостями) в такі три загально філософські підходи: класичний (кореспондентський), когерентний, прагматичний.

Класична (кореспондентська) концепція істини у науці кримінального судочинства ґрунтується на відповідності знання, які одержують суб’єкти процесу (насамперед ті, що ведуть процес) про обставини вчиненого злочину (про минулу дійсність) за допомогою одержаних доказів, самим цим обста-винам (дійсності). Фактично — це є концепція «об’єктивної (матеріальної) істини», яка лягла в основу радянського кримінально-процесуального права взагалі і його доказового права зокрема, і яка ґрунтувалась на матеріаліс-тичній філософії, для якої аксіомою було положення про те, що матеріальний світ піддається пізнанню, а одержані при цьому знання будуть істинними, якщо вони відповідають об’єктивній реальності. Реальність не залежить від суб’єкта пізнання та його знань про неї, а тому істина є одна — та, яка відповідає цій реальності. Таким чином, дана концепція побудована на мож-ливості пізнання оточуючої нас дійсності, і на достовірності наших знань, що мають значення об’єктивних істин.

Альтернативою класичній (кореспондентській) теорії істини виступає когерентна теорія. Когерентність (від лат. сohaerentia-внутрішній, взаємний зв’язок, пов’язаність) стосовно істини означає, що окремі судження щодо певного об’єкта мають сенс лише у системі таких суджень (Є.О. Карякин, А.А.Кухта). Тому встановлення істини або її не встановлення вимагає ін-терпретації. Під час використання складних, багаторівневих логічних конс-трукцій необхідно враховувати послідовність, системність і взаємний зв’язок суджень. Стверджувати, що щось є істинним, а щось неістинним, означає стверджувати, що воно когерентне чи не когерентне системі інших тверд-жень. Чим більше пов’язані, узгоджені між собою твердження, як частини системи, тим більше вони є істинними. В науці кримінально-процесуаль-ного права ця загально- філософська теорія істини знайшла свій прояв у концепції процесуальної ( формальної, юридичної) істини. У відповідності з нею процесуальна істина відповідає не стільки об’єктивній дійсності, скільки наперед встановленим умовам, правилам, стандартам, правильність яких постулюється. Кримінально-процесуальний закон має бути зорієнто-ваний не стільки і не тільки на кінцевий результат дійсності, а на спосіб її практичної реалізації суб’єктом, який веде процес. Саме спосіб забез-печує організацію його мислення за певним принципом (презумпцією не-винуватості), а тому одержаний результат може взагалі не відображати істини (Є.Б.Мізуліна). Формальну (процесуальну) природу істини під-тверджує і наявність та використання у кримінальному судочинстві пре-зумпцій і преюдицій, а також правова кваліфікація діяння (за умови, що

241

вона включається в зміст істини), яка носить чітко виражений формальний характер.

Таким чином, згідно цієї концепції істиною у кримінальному судочинстві є не встановлення (принаймні не обов’язково) реальних обставин вчинення злочину, а їх процесуальне (формальне) відображення, одержане за допо-могою відповідної процесуальної форми, в матеріалах справи.

Загальнофілософська концепція прагматичної істини у науці кримінально-процесуального права знайшла свій прояв у т. зв. конвенціальній теорії істини, згідно якої істиною вважається те, про що сторони процесу (обви-нувачення і захист) дійшли згоди вважати такою. Ілюстрацією реалізації цієї концепції є вітчизняний інститут скороченого судового слідства (ч. 2 ст. 299, ст. 301-1 КПК), чи без проведення судового слідства (гл. 48 проекту КПК), а в РФ — особливий порядок прийняття судового рішення при згоді обвинуваченого з пред’явленим обвинуваченням (гл. 40 і 40-1 КПК РФ).

Таким чином, названі три основні концепції істини характеризують сьо-годенний доктринальний підхід до проблеми істини у кримінальному судо-чинстві. Немає жодного сумніву, що всі вони мають під собою певну основу і можуть впливати на визначення самого поняття істини у кримінальному судочинстві, її характеру та критеріїв її пізнання (досягнення). І все ж, як чинний КПК України, так і його новий проект (йдеться про проект КПК, внесений до Верховної Ради України народними депутатами Мойсиком В.Р., Вернидубовим І.В., Ківаловим С.В. і Кармазіним Ю.А. і зареєстрований 13 грудня 2007 р. за № 1233), ґрунтуються на вимозі встановлення в кожній кримінальній справі об’єктивної істини. Про це свідчить системний аналіз їх норм.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство України (КПК) ставить перед кримінальним судочинством завдання, насамперед охороняти права і законні інтереси фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь. Також швидко і повно розкривати злочини, викривати винних у їх вчиненні та забезпечити правильне застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК). Дещо в іншій вербальній інтерпретації та зміні акцентів, але за своєю суттю ті ж самі завдання пропонуються закріпити і в проекті нового Кримінально-процесуального кодексу (ст. 2).

Перелічені завдання кримінального судочинства є елементами єдиної сис-теми. Всі вони взаємопов’язані та взаємообумовлені, і вирішення кожного з них залежить від вирішення інших. Власне, вирішенню цих завдань кримі-нального судочинства підпорядковані всі врегульовані кримінально-проце-суальним законом дії суб’єктів кримінального судочинства та процесуальні відносини, що виникають при цьому, і насамперед дії та правовідносини пов’язані з доказуванням. Метою ж доказування є досягнення істини в кримі-нальній справі. Тож, мета доказування і завдання кримінального судочинства знаходяться в нерозривній єдності. Досягнення мети доказування — істини є необхідною умовою вирішення завдань кримінального судочинства, оскільки

242

без правильного пізнання того, що відбулося в дійсності, не можна розкрити злочин і викрити винних у його вчиненні та притягги їх до відповідальності, не можна правильно застосувати Закон, а отже, і забезпечити охорону прав і законних інтересів відповідних суб’єктів права.

Вимога законодавця до органів держави, які ведуть кримінальний процес, встановити істину (об’єктивну, матеріальну) у кожній кримінальній справі є характерною ознакою процесу, що реалізується на засаді публічності. Власне, у такому процесі на орган дізнання (особу, яка проводить дізнання), слідчого, прокурора кримінально-процесуальний закон покладає обов’язок порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, незалежно від думки окремих фізичних чи юридичних осіб, вжити всіх пе-редбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання (ст. 4 КПК; ст. 21 проекту КПК). Ці ж публічні органи зобов’язані в кожній кримінальній справі встановити (дослідити) її обставини повно, всебічно і об’єктивно (ст. 22 КПК; ст. 16 проекту КПК). В судовому засіданні головуючий спрямовує судове слідство на забезпечення повного, всебічного і об’єктивного встановлення обставин справи, що підлягають доказуванню, і встановлення істини(ч. 1 ст. 339 проекту КПК). Суд має здійснити правосуддя, керуючись законом, своєю правосвідомістю та внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному дослідженні всіх обставин кримінальної справи (ст. 67 КПК; ст. 18 проекту КПК), і постановити обвинувальний вирок лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена (ч. 3 ст. 327 КПК; ч.2 ст. 408 проекту КПК).

Власне, приведені положення чинного кримінально-процесуального закону та його нового проекту є нічим іншим, як вираженням одного і того ж явища — необхідності встановлення істини у кримінальній справі.

Поняття правосуддя в його ідеальному розумінні нерозривно пов’язане з істиною — встановленням фактів та обставин справи так, як вони відбува-лись у реальній дійсності. Необхідність (вимога законодавця) встановлення у кримінальний справі істини щодо обставин вчиненого злочину — це по-ложення, яке визначає зміст фактично всієї діяльності суб’єктів, що ведуть кримінальний процес, на всіх його стадіях. Під його безпосереднім впливом формуються норми доказового права, досудового розслідування справи та її розгляд і вирішення судом. Це положення є загальною вимогою для всього кримінального судочинства, воно є керівною ідеєю ( засадою, принципом) діяльності тих органів, які ведуть кримінальний процес. Водночас встанов-лення істини у кожній кримінальній справі є метою такої діяльності, її успішним результатом, без яких не можливе вирішення завдань криміналь-ного судочинства. Тому досягнення у ньому об’єктивної істини — це і мета діяльності органів, на які покладено вирішення завдань кримінального судо-чинства, і його принцип (засада).

Принцип істини — незмінний і незамінний фундамент, основа правосуддя у кримінальних справах. Без нього правосуддя у цій сфері судочинства

неможливе. Без нього воно втрачає свою конститутивну ознаку — справед-ливість. Відмова від принципу встановлення (досягнення) істини у кримі-нальному судочинстві є відмовою від правосуддя. «Істина — найважливіший орієнтир, втрата або нехтування яким перетворює рух судової справи в блукання» (Є.М.Мурадьян). І це також є істиною.

Т.К. ОСОЯНУ

доктор права, доцент, адвокат

старший научный сотрудник, Института истории, государства

и права Академии наук Молдовы

гАрАнтии рАвноПрАвиЯ сторон

При рАссмотрении суДом воПросА

о риЕлесообрАЗности

ПреДвАТельного ЗАклЮЧениЯ

в стАДии уголовного ПреслеДовАниЯ

На основании ст. 66 ч.2 п.21 УПК РМ¹, обвиняемый вправе знакомиться с материалами, представленными в суд в подтверждение его ареста. Адвокат, а также задержанный или арестованный согласно ст.66 ч.2 п.21 УПК в ходе рассмотрения судебной инстанцией ходатайства вправе ознакомиться с материалами, представленными в суд в подтверждение его ареста.²

Между тем, о таком праве не говорится в перечнях прав подозреваемого (64 УПК РМ). С другой стороны, закон устанавливает ограничения ознакомления указанных участников уголовного судопроизводства с материалами уголовного дела до окончания уголовного преследования, за исключением тех, о возможности ознакомления с которыми прямо указано в УПК РМ. На практике указанные положения УПК толкуются таким образом, что они предоставляют судье дискреционное право решать — с какими материалами уголовного дела, приложенными к ходатайству, можно знакомить обвиняемого и его защитника, а с какими — нет. В итоге возникает нарушение равенства сторон в судебном заседании, на котором рассматривается ходатайство об аресте, поскольку одна из сторон (прокурор) и судья знакомы

¹ Здесь и в дальнейшем имеется виду Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова принимаемый Законом №122-XV от 14 марта 2003г. и вступивший в законную силу 12 июня 2003г. на основании Закона №205- XV от 29 мая 2003 г.

² П.6 Постановления Пленума Высшей Судебной Палаты Р.М. от 28.03.2005. №4 О применении судебными инстанциями некоторых требований уголовно-процессуального законодательства о предварительном аресте и домашнем аресте, (измененная Постановлением Пленума Высшей Судебной Палаты Р.М. от 07.11.2005 №19)

с материалами, подтверждающими обоснованность и законность заключения под стражу, а обвиняемый и его защитник — нет.¹

Состязательный процесс по сути своей тесно связан с принципом «равенства сторон в судебном разбирательстве». Равенство процессуальных прав сторон в теории уголовного процесса рассматривается как необходимый элемент основополагающего принципа уголовного судопроизводства-состязательности.²

Участвующие в уголовном судопроизводстве стороны пользуются равными правами и наделены уголовно-процессуальным законом равными возможностями в защите своей позиции. (Ст.24 ч.3 УПК РМ).

Состязательность связывают традиционно в уголовном процессе со стадией судебного разбирательства.³ Такое мнение вытекает из характеристики отдельных элементов состязательности, данных в отдельных норм закона.

Стороны процесса избирают свою позицию, способы и средства ее отстаивания самостоятельно и независимо от суда, других органов или лиц. (ст.24 ч.4 УПК РМ).

Уголовное судопроизводство понимается как совокупность двух этапов деятельности: досудебного и судебного производство по уголовному делу. Напрашивается вывод о придании состязательности статуса, действительно общего процессуального принципа и распространение его действия, в том числе и на стадию предварительного расследования.⁴

Судебное разбирательство должно так же соблюдать требование состязательности и равенства сторон, сформулированное Европейским Судом в процессе применения ст.6 ЕКПЧ, т.е. лицо, добивающееся своего освобождения, должно быть в курсе представления, внесенного для обоснования содержания его под стражей, а также должно ознакомится с сопутствующими доказательствами, и иметь возможность подготовиться к их опровер-жению.⁵

¹ Насонов С.,Состязательность процедуры («equality of arms») рассмотрения судом ходатайства об избрании в качестве меры пресечения заключения под стражу. http://sergei-nasonov.narod.ru/links2.html-13.02.2010

² Александр Ярмыш, Юрий Яновичь, Процессуальное равноправие сторон в уголовном судопроизводстве-проблемы справедливости // Материалы Международной научно практической конференции, Уголовно-процессуальная справедливость, Рига, 2005, стр.205

³ Екимова Л., Состязательность при рассмотрении судом ходатайств органов предварительного расследования // Правовая защита частных и публичных интересов по уголовным делам, Материалы V Международной межвузовской научно-практической интернет конференции, Челябинск, 2008, с.196

⁴ Там же

⁵ Моника Маковей, Разумов С.А., Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод, Статья 5, Право на свободу и личную неприкосновенность, Прецеденты и комментарии, М., 2002, с. 102

В решении по делу Нидбала против Польши Суд постановил, что, хотя порядок, установленный § 4 ст.5. не должен обязательно сопровождаться гарантиями, которые предусмотрены § 1 ст.6 ЕКПЧ, тем не менее, он должен «иметь судебный характер и предоставлять гарантии, соответствующие рассматриваемому типу лишения свободы». Европейский Суд также добавил, что «в особенности, в ходе судебного разбирательства, касающегося жалобы в отношении ордера на арест, должно быть обеспеченно «равенство сторон»

прокурора и задержанного».¹

В решении по делу Илийков против Болгарии Суд напомнил, что судебное разбирательство, касающееся обжалования задержания, «должно быть состязательным и должно адекватно обеспечивать «равенство сторон»

прокурора и задержанного».²

Оценка необходимости содержания под стражей и последующее определение виновности слишком тесно связаны, чтобы отказывать в доступе к документам в первом случае, если закон требует этого в последнем.

В то время как королевский адвокат был ознакомлен со всем делом, разбирательство не дало апеллянту возможности соответствующим образом опровергать доводы, от которых зависела обоснованность содержания под стражей. Поскольку оно не обеспечило равенства сторон, разбирательство не было действительно состязательным» Lamy п. Бельгии, Решение от 30.03.89, Seria A nr. 151, pp. 16-17, § 29, и Garcia Alva п. Германии, Решение от 13.02.2001, nr. 23541/94, §§ 39-43,).

Таким образом, Европейский Суд признает нарушение § 4 ст. 5 Конвенции, если обвиняемый или его защитник не были ознакомлены с материалами уголовного дела, направленными в суд для обоснования ходатайства о применении меры пресечения в виде заключения под стражу.³ Это позволяет обратиться в Европейский Суд с жалобой на указанное нарушение, либо использовать изложенную прецедентную практику в кассационной жалобе на постановление судьи, удовлетворившего ходатайство об избрании заключения под стражу в отношении обвиняемого или подозреваемого.⁴

В решении ЕСПЧ по делу Цуркан и Цуркан против Молдовы признал, что equality of arms не было обеспечено, поскольку адвокату небыли предоставлено в стадии уголовного преследования, возможность ознакомится с теми материалами уголовного дела, которые являются существенными для эффективного обжалования в кассационном порядке законность ареста. (Заявление № 39835/05, Решение от 23.10. 2007).

¹ Там же, с.103

² Там же, с.103

³ Насонов С., Состязательность процедуры («equality of arms») рассмотрения судом ходатайства об избрании в качестве меры пресечения заключения под стражу. http://sergei-nasonov.narod.ru/links2.html-13.02.2010

⁴ Там же

В данном решении ЕСПЧ, сылаясь на решение по делу Бекчиев против Молдовы, (Заявление № 9190/03, Решение от 04. 10. 2005) в частности обращает внимание на то, что в случае наличия доказательств, которые имели бы взаимосвязь с законностью продления срока ареста, соответствующее рассмотрение и оценка этих доказательств национальными инстанциями, является принципиальным для соблюдения ст. 5 § 4 ЕКПЧ. Европейский Суд напомнил, что Буюканский Суд, отказав в допросе свидетеля C.N. нарушил права V.T. гарантированные 5§ 4 Конвенции.

В решении ЕСПЧ по делу Мушук против Молдовы (Заявление № 42440/06 Решение от 06. 11. 2007) постановил, что основательный отказ национальных судов в удовлетворении просьбы заявителя об ознакомлении с показаниями свидетеля, в том случае, когда в качестве обоснования его содержания под арестом в ходе уголовного преследования приводится предположение о давлении на свидетеля, признается нарушением § 4 ст.5 Конвенции.

В обоснование вывода о наличии оснований для заключения обвиняемого (подозреваемого) под стражу органы уголовного преследования могут приводить доказательства, допустимость которых вызывает у защиты сомнения. Не исключено, что на эти доказательства может ссылатся суд в обоснование своего решения о заключении под стражу. Проблема усугубляется тем, что процедура судебного заседания по рассмотрению ходатайства о заключении под стражу, предусмотренная ст. 307, 308 УПК РМ, не содержит указания на возможность разрешения судьей ходатайств о признании каких-либо доказательств недопустимыми. Не содержится четкого указания на это и в ч.4 ст.ст. 307, 308 УПК РМ, в котором перечислены решения, принимаемые судьей по результатам рассмотрения ходатайства о заключении под стражу подозреваемого и соответственно обвиняемого. Безусловно, что сторона защиты может и в суде, и в кассационной жалобе ссылаться на ст.94 УПК РМ, согласно которой недопустимые доказательства не имеют юридической силы и не могут быть использованы для доказывания оснований заключения под стражу. Однако, в отличие от предварительного слушания и судебного заседания по делу, возможности защиты в данном судебном заседании существенно ограничены.¹

На основании ст. 94 ч.1 УПК РМ при производстве по уголовному делу не могут быть допущены в качестве доказательств и, следовательно, положены в основу приговора или другого судебного решения данные, полученные незаконным путем.

Существенными нарушениями УПК при получении доказательств считаются нарушения конституционных прав и свобод человека или каких-либо положений уголовно-процессуального закона путем лишения участников процесса гарантированных им прав или ограничения этих прав, что повлияло

¹ Насонов С., Состязательность процедуры («equality of arms») рассмотрения судом ходатайства об избрании в качестве меры пресечения заключения под стражу. http://sergei-nasonov.narod.ru/links2.html-14.02.2010

или могло повлиять на достоверность полученных информации, документа

или предмета.¹

Справедливость получения доказательств по общему правилу определяется национальным правом и оценивается национальным судом. Вместе с тем, термин «в соответствии с законом» («предусмотрено законом») в п. 2 ст. 6 Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод, как и во многих других положениях Конвенции, не подразумевает безусловной отсылки к внутреннему праву.

Вместе с тем, использование судом недопустимых доказательств² не всегда влечет признание Европейским Судом проведенного судебного разбирательства несправедливым.³ В случае ссылок судьи в мотивировочной части

¹ Порядок собирания доказательств, предусмотренный национальным правом, должен соответствовать основным правам, признаваемым Европейской Конвенцией: праву на личное достоинство, праву на личную неприкосновенность, праву на неприкосновенность частной жизни, праву на тайну переписки и телефонных переговоров, на неприкосновенность жилища, праву на защиту. Нарушение этих прав в каждом конкретном случае собирания доказательств может привести к признанию Европейским Судом несправедливости судебного разбирательства. по конкретному делу. Так, по делу Австрия против Италии было отмечено, что основываясь на признаниях, полученных от обвиняемого с помощью истязаний, суд нарушил положения п. 2 статьи 6 Конвенции. (См.: Европейская конвенция о защите прав и основных свобод. Комментарий к статьям 5 и 6. М.,1997, стр.124)

² В решении по делу Доорсон против Нидерландов был сформулирован критерий «решающей степени», согласно которому использование доказательств, полученных с нарушением закона, влечет признание нарушения права заявителя на справедливое судебное разбирательство только в том случае, если они были «единственными или в решающей степени» основанием приговора. Использование незаконно полученных свидетельских показаний само по себе не является нарушением ст. 6, но, как указал Суд в деле Шенк (Scenk) против Швейцарии (Судебное решение от 12 июля 1988 г.), это может вызывать нарушение принципа справедливости судебного разбирательства при рассмотрении фактических аспектов конкретного дела. В указанном деле, касавшемся использования магнитофонной записи, добытой незаконным путем, поскольку она была произведена без согласия или разрешения судебного следователя, Суд не усмотрел нарушения ч. 1 ст. 6, поскольку представители защиты имели возможность оспорить факт использования записи и, кроме того, имелись иные доказательства. подтверждавшие вывод о виновности обвиняемого. (См.: Европейский Суд по правам человека. Избранные решения. Т.1. Изд. НОРМА, М., 2001, стр.605, п.48)

³ Напротив, по делу Ван Мехелен (Van Mechelen) против Нидерландов Судебное решение от 23 апреля 1997 г использование показаний анонимных свидетелей Европейский Суд счел нарушающим указанное право, поскольку «единственным доказательством, на которое полагался суд были показания анонимных офицеров полиции». (См.: Европейский Суд по правам человека. Избранные решения. Т.2. М., 2001, стр.440-454.)

постановления о заключении обвиняемого под стражу на недопустимые доказательства, в жалобе в Европейский Суд, можно указывать на нарушение ст.ст. 5 и 6 Конвенции с оговорками, изложенными выше.1

Поэтому в определениях суда связанных с арестом лица в стадии уголовного преследования не следует ссылаться на доказательствах полученных незаконным путем. В этом контексте, так же важно выявление судами других нарушений прав человека, в том числе соблюдение прав, свобод и человеческого достоинства в местах предварительного заключения.

Обобщая вышеизложенное, можем сделать следующие выводы.

Республика Молдова присоединившись к ЕКПЧ, взяла на себя обязательство гарантировать защиту прав и свобод, провозглашенных ЕКПЧ, всех лиц находящихся под ее юрисдикцией. Из положений Конституции Р.М. (ч.2 ст.4), а также из Постановления Конституционного Суда №55 от 14 октября 1999 О толковании некоторых положений ст.4 Конституции Р.М., следует, что ЕКПЧ является составной частью внутренней правовой системы и соответственно применима на прямую, как и другие законы Р.М., с той лишь разницей, что ЕКПЧ пользуется приоритетом перед любыми другими внутренними законами, противоречащим ей.

Отказ прокурора или судебной инстанции (в том числе и коллегией по уголовным делам Апелляционной палаты) в удовлетворении заявления подозреваемого, обвиняемого и их защитника об ознакомлении с материалами, представленными в суд в подтверждение его ареста, квалифицируется как нарушение ст.66 ч.2 п.21 УПК РМ и п.6 Постановления Пленума Высшей Судебной Палаты Р.М. от 28.03.2005. №4 и может привести к признанию нарушения ст. 5 § 4 ЕКПЧ.

Являются недопустимым, вынесение определения о предварительном аресте и последующим его продлении по одному и тому же уголовному делу, только на основании ходатайства прокурора, без приобщении других материалов уголовного преследования. В таких случаях не только защита лишается своих прав в связи с процедурой ареста, но сам суд не в состоянии проверить законность и обоснованность ареста, а так, же наличие других оснований для его продления. Нередко представители обвинительной стороны ссылаются необоснованно на конфиденциальность уголовного преследования, хотя на основании ст.212 ч.2 УПК РМ, защитник может представлять письменное заявление о том, что были предупрежден об ответственности, предусмотренной ст.315 УК РМ.

Предлагаем дополнить ст.64 ч.2 УПК РМ новым пунктом, наделяющим и подозреваемого правом ознакомления с материалами, представленными в суд в подтверждение его ареста.

¹ Насонов С., Состязательность процедуры («equality of arms») рассмотрения судом ходатайства об избрании в качестве меры пресечения заключения под стражу. http://sergei-nasonov.narod.ru/links2.html-15.02.2010

Предлагаем дополнить ст.ст.64 ч.2, 66 ч.2 п.21 и 68 ч.2 п.3 УПК РМ положениями наделяющим правом ознакомления с материалами уголовного преследования, приобщенные к ходатайству о применении или продлении ареста для обжалования этого решения, в кассационном порядке соответственно подозреваемого, обвиняемого и защитника. Данная рекомендация призвана соблюдать права стороны защиты в процессе для случая: если в праве ознакомления с материалами дела отказал судья по уголовному преследованию; либо если при рассмотрении кассационной жалобы в порядке ст. 312 УПК РМ участвует другой адвокат; а так же для случая представления новых документов прокурором, который подал жалобу на определение суда об отказе в удовлетворении ходатайства для применения предварительного ареста.

Мы полагаем, что в качестве другого судебного решения может быть в смысле ст. 94 ч.1 УПК РМ и определение судьи по уголовному преследованию о применении предварительного ареста на стадии уголовного преследования, а так же определение кассационной инстанции проверяющее законность определения судьи по уголовному преследованию. Исходя из этого в определениях суда связанных с арестом лица в стадии уголовного преследования, не следует ссылаться на доказательствах полученных незаконным путем, для обоснования ареста.

По нашему мнению в своих определениях по делам связанные с процедурой ареста и его обжалования, национальные суды должны высказываться помимо мотивации применения или отказа в предварительном аресте, и в отношении заявлений защиты о представлении материалов уголовного преследования, предъявленные прокурором в подтверждении ходатайства об аресте, а так же в отношении заявлений защиты о констатации нарушении прав человека в местах лишения свободы, одновременно с вынесением частного определения, в соответствующих случаях.

Л.В. ПАЛАМАР

кандидат юридичних наук Донецький юридичний інститут ЛДУВС /м. Е.О. Дідоренка

УСУНЕННЯ ПРИЧИН, ЩО СПРИЯЮТЬ

ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ

3 НЕЗАКОННИМ ОТРИМАННЯМ

БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

Усунення причин, що сприяли вчиненню злочину, є необхідною умовою реалізації завдань криміналістичної профілактики.

Усунення причин конкретного злочину, у тому числі й незаконного отри-мання банківського кредиту, пов’язано із застосуванням до обвинуваченого

250

(підсудного, засудженого) певних виховних, примусових і виправно-трудових заходів під час досудового та судового слідства, призначенням кримінального покарання та його виконанням. Мета таких заходів полягає у нейтралізації негативних якостей і рис особи, яка вчинила злочин. Остаточне усунення причин конкретного злочину слід асоціювати з визначенням судом кримі-нального покарання, адекватного вчиненому злочину, і його належним ви-конанням. Таким чином, головна роль в усуненні причин злочину належить суду та органам виконання покарань.

Роль слідчого в усуненні причин конкретного злочину полягає у розв’язані виховних тактичних завдань протягом усього процесу розслідування, які об-межуються справлянням впливу на особу, котрі вчинила злочин, з метою осудження нею самою свого вчинку і розкаяння у цьому.

Можна визначити процес нейтралізації негативних якостей і рис особи, яка вчинила злочин, як своєрідну суперечку світоглядів злочинця та праців-ника правоохоронних органів. Весь перебіг суперечки диктується відповід-ними принципами і прийомами суперечки. Провідним принципом є об’єктив-ність.

Принцип об’єктивності конкретизується у декількох вимогах. Так, не-припустимо приписувати своєму опонентові будь-які інші положення, окрім тих, які він висунув. Не можна замовчувати, минати його аргументи, особливо основні, найголовніші з них. Важливою є порада філософа Б. Паскаля: за бажанням сперечатися немарно і переконати співрозмовника, на-самперед необхідно з’ясувати для себе, з якого боку він трактує предмету суперечки, бо цей бік він звичайно бачить правильно. Визнаючи його правоту, відразу слід показати, що якщо підійти з іншого боку, він не матиме рації.

Не можна забувати, що така суперечка відбувається під час усього роз-слідування, вона триває як під час проведення слідчих дій, спілкування слідчого та обвинуваченого, так і поза їх проведенням. Вона не є чітко вираженою, але сам процес розслідування є виявом суперечки світоглядів злочинця та слідчого. У цьому разі слідчий виступає як представник сус-пільства, де верховенство закону має бути пріоритетом.

«Інструментом» слідчого під час усунення причин злочину є прийоми психологічного впливу. Психологічний вплив — це процес передачі інфор-мації, метою якого є виклик необхідної реакції з боку іншої особи, у на-шому випадку особи, яка незаконно отримала банківський кредит. Цільовим напрямом такого впливу є психіка людини. Будь-яка комунікація, будь-яке спілкування є насамперед психологічним впливом на співрозмовника. Вплив слідчого на психіку підозрюваного, обвинуваченого є одним з елементів криміналістичної тактики .

А.В. Дулов рекомендує такі методи психологічного впливу: 1) метод пере-дачі інформації; 2) метод переконання; 3) метод наказу; 4) метод прикладу; 5) метод регульованих спілкувань; 6) метод поставлення і варіювання ро-зумових завдань. М.В. Костицький для впливу на особу правопорушника

251

пропонує застосування методів: 1) передачі інформації; 2) навіювання; 3) поставлення і варіювання розумових завдань; 4) переконання; 5) реф-лексії; 6) психологічних «пасток».

Анкетування слідчих свідчить, що метод передачі інформації викорис-товують найчастіше (92% опитуваних). Метод передачі інформації — це цілеспрямована передача повідомлень про події, факти, знания. Сутність за-значеного методу полягає у залученні особи до інтелектуальних, емоційних, вольових процесів. На неї справляють вплив шляхом надання інформації. Цю інформацію особа переробляє, що і викликає досягнення запланованої мети впливу.

Вплив слідчого на особу злочинця мае здебільшого «підготовчий» характер. I якщо виявлення причин злочину наприкінці розслідування є практично завершении процесом, то усунення таких причин під час розслідування є лише першим етапом, який мае бути «підґрунтям» для діяльності суду та органів виконання покарань.

Д.В. ПАШНЄВ

кандидат юридичних наук

Кримський юридичний інститут

Одеського державного університету внутрішніх справ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ КОРИСТУВАЧА МЕРЕЖІ

ІНТЕРНЕТ В ЦІЛЯХ РОЗСЛІДУВАННЯ

КОМП’ЮТЕРНОГО ЗЛОЧИНУ

Нинішня ситуація із злочинністю в Інтернет нагадує ситуацію в світі на початку XIX століття, яку описував Юрген Торвальд в своїй знамениты книзі [1]. По-перше, стикаються різні права людини: право на без-пеку і право на свободу. Наприклад, в Англії перебільшено хворобливі уявлення про цивільні свободи привели, природно, до того, що англійська громадськість доти убачала у будь-якому вигляді поліції загрозу цим свободам, поки в 30-х роках XIX століття лондонці не сталі буквально то-нути в болоті злочинів, насильства і беззакония. Аналогічно і в Інтернет. — 3 одного боку користувачі Інтернету страждають від злочинів, що скою-ються в мережі, з іншого — не хочуть обмежувати свою свободу дій в кіберпросторі.

По-друге, в світі початку XIX століття не було скільки-небудь ефективних методів ототожнення людини, що суттєво знижувало ефективність боротьби зі злочинністю. Лише в 1881 році з’явився Бертільонаж, а в 1914 році по-чалося повномасштабне упровадження в практику дактилоскопії, розробка якої надала правоохоронним органам метод ототожнення особи, який є і досі найбільш простим і ефективним.

252

В основі ж ідентифікації користувача в мережі Інтернет лежать його дії, кожна з яких описується рядом технічних параметрів, які можна зафіксу-вати. Наприклад, у випадку перегляду Інтернет-сторінки, ними є:

— деякі передані серверу характеристики браузера (тип, мова, вбудо-вані розширення, підтримка прикладних програм),

— сторінка, що переглядається,

— сторінка, з якої йде посилання,

— IP-Адреса,

— дані проксі-сервера,

— підтримка cookie і Java,

— годинний пояс та інші.

Очевидно, що за вказаними даними можна ототожнити тільки комп’ютер, але не людину. Суб’єкт комп’ютерного злочину особисто не приймає участі в механізмі слідоутворення у віртуальному просторі. Він діє через програмно-технічні засоби, технічна частина яких невід’ємна від іншої. На основі «комп’ютерних» слідів можна виявити конкретний комп’ютерно-технічний засіб, за допомогою якого діяв суб’єкт, але неможливо достовірно встано-вити самого суб’єкта. І тут не в змозі допомогти навіть програмні засоби аутентифікації, тому що вони можуть бути подолані різними способами (на-приклад, використанням зловмисником пароля законного користувача, або використання сеансу роботи законного користувача для злочинних дій).

Отже при розслідуванні комп’ютерних злочинів не слід нехтувати зби-ранням та дослідженням традиційних слідів, тому що в більшості випадків вони є відображенням властивостей суб’єкта і дозволяють його ідентифікувати.

При огляді місця події за фактом комп’ютерного злочину необхідно ви-явити і зафіксувати такі сліди — відбитки пальців, сліди взуття, мікрочас-тинки та інші — на зовнішніх поверхнях комп’ютера, периферійних при-строїв і носіїв інформації.

Слід враховувати, що при прямому (фізичному) доступі до засобу комп’ютерної техніки злочинець контактує з різними предметами, пристроями комп’ютерної системи, носіями інформації. При окремих способах вчинення злочинів виникає необхідність підключення додаткових пристроїв (напри-клад, пристроїв роботи з машинними носіями інформації, модему тощо), електронної плати та ін. У ряді випадків при безпосередньому доступі до інформації злочинець стикається з необхідністю подолання системи захисту ЕОМ (відключення елементу незалежної пам’яті, витягання вбудованого машинного носія інформації (жорсткого диска) ЕОМ і т.д.). Тому сліди можуть бути знайдені на різних пристроях комп’ютерної системи, машинних носіях, кабелях, на сховищах машинних носіїв та ін.

Сліди ніг і взуття можуть знаходитися поряд з місцем підключення ко-мунікаційного обладнання, ліній зв’язку, кабелів, під робочим столом, де розміщується ЕОМ. Сліди інструментів можуть зустрітися на сховищах з машинними носіями інформації, на захисних механічних пристроях ЕОМ (на кришці системного блоку, пристрої блокування клавіатури, на кріпленні

корпусу ЕОМ і т.д.). На місця знаходження слідів, що залишені злочинцем, можуть вказувати переміщення меблів в приміщенні, переміщення самої ЕОМ, периферійних пристроїв та інші зміни звичайної обстановки. Слід при-йняти заходи по збиранню рукописних, машинописних та інших паперових носіїв інформації, можливо виконаних або залишених злочинцем, предметів, залишених злочинцем. При цьому можна порекомендувати оглянути засоби вводу-виводу інформації, зокрема, скануючі та друкуючі пристрої, адже най-частіше папери забувають під кришкою або в закритих лотках цих пристроїв.

Слід мати на увазі, що вживання найпоширеніших на практиці механічних методів виявлення слідів може привести до попадання порошку у вентилятор, дисковод, роз’єми, на робочу поверхню дисків і порушити роботу ЕОМ або знищити інформацію. Тому, по-перше, ширше слід використовувати немеханічні методи, які розроблені зараз у великій кількості. Наприклад, експерименти показали, що УФ- та ІЧ- промені не знищують і не змінюють інформацію при опромінюванні дискет [2, с. 375]. Ще не перевірена дія лазерного проміння, не з’ясовані можливості посилення необроблених сла-бовидимих слідів за допомогою методу реконструкції системи «Папіллон» і т.д. По-друге, потрібна дуже акуратна робота з порошками. Сліди пальців на комп’ютері можуть бути залишені темною речовиною, на запорошеній пилом поверхні частин комп’ютера, для їх виявлення достатньо мати лупу з підсвічуванням.

Після фіксації виявлених без механічної обробки слідів повинна бути ви-лучена сама речовина сліду (потожирова, грунт тощо). Слід уважно оглянути ті ділянки комп’ютерів і периферійних пристроїв, які могли (по своєму розта-шуванню) контактувати з одягом особи, що проводила несанкціонований доступ до комп’ютерної інформації або інші маніпуляції, і за допомогою липкої стрічки вилучити виявлені мікроволокна або мікрочастинки іншої речовини.

Таким чином, сліди, які традиційно досліджуються засобами та методами криміналістики та використовуються при розслідуванні усіх злочинів, допома-гають встановити особистість зловмисника і при розслідуванні комп’ютерних злочинів. Найкращім же рішенням проблеми ідентифікації особи в мережі Інтернет логічно може бути застосування ефективних засобів її ототож-нення при доступі до комп’ютерного засобу. І найкращими ідентифікуючими ознаками будуть такі, підробка яких є найскладнішою — природні, на яких основуються біометричні засоби ідентифікації особи.

літерАтурА:

1. Торвальд Ю. Сто лет криминалистики. Пути развития криминалистики: Перевод с немецкого / Торвальд Ю.; Пер.: Колдаева М.Б.; Под ред. и со вступ. ст.: Алексеев Н.С. — М.: Изд-во «Прогресс», 1974. — 439 c.

2. Криминалистика: Учебник /Авт. кол. : А. И. Александров, А.Н. Басалаев, В. Л. Бежан-Бек и др.; Под ред. Т. А. Седовой, А. А. Эксар-хопуло; Санкт-Петербургский государственный университет. Юридический факультет. — СПб. : Лань, 2001. — 928 с.

В.П. ПЕНЬКІВСЬКИЙ

Національна академія Служби безпеки України

РОЛЬ I ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТНИХ ПІДРОЗДІЛІВ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Експертна служба безпеки України як і інші експертні установи різних відомств мае забезпечити науковими і науково-технічними засобами та методами практику оперативно-розшукових правоохоронних органів, а також слідчу практику розкриття і розслідування злочинів.

Потенціал експертної служби, яка вирішує завдання практики, залежить від:

а) забезпечення її кадрами кваліфікаційного складу і вікової структури;

б) науково-інформаційного забезпечення, тобто наявності теорії і ефек-тивних методик дослідження, інформованості про вітчизняний та зарубіжний досвід;

в) матеріально-технічного забезпечення;

г) ефективної організації наукової системи [1, с 19].

На сьогодні в Україні склалася система судово-експертних установ, які є розгалуженою моделлю спеціалізованих установ, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам: МЮ, МВС, МОЗ, МО; Прикордонної служби, а також СБ України.

Ці установи різняться між собою не стільки використанням різних видів експертиз, скільки обслуговуванням проведения експертиз відповідними органами, які мають право призначати ці експертизи. Основні функції, порядок їх діяльності визначаються інструкціями, наказами, положениями (статутами) про експертні установи (2, с 43; 3 с).

Експертним установам України відводиться важлива роль у вирішенні завдань боротьби зі злочинністю, усунення причин, що ІТ породжують, вста-новлення різних юридичних фактів поряд зі слідчими І судовими органами. Спираючись на сучасні досягнення науки і техніки, вони покликані викону-вати покладені на них завдання систем організації дослідження широкого кола об’єктів І покликана сприяти судово-слідчим органам у встановленні істини.

Усе це вимагає від експертів достатнього обсягу спеціальних знань, пос-тійного вдосконалення своїх професійних навичок та умінь, оволодіння новіт-німи засобами дослідження речових доказів, що розширяють можливості експертизи, усвідомлення своєї ролі як спеціаліста професійної сміливості у вирішенні службових питань, ініціативи і творчої самостійності експертного дослідження.

Діяльність експертів у судочинстві мае двояку природу. 3 одного боку, слідча експертиза призначається органами дізнання, досудового слідства з дотриманням правил встановлених законом, і проведения мае характер процесуальної дії, з іншого боку експертиза є спеціальним дослідженням

певних об’єктів, матеріалів справи, яке здійснюється експертами на основі своїх професійних знань у конкретній галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла з метою розв’язання поставлених питань.

Експертному дослідженню притаманні риси, характерні для будь-якого наукового дослідження. До них належать:

— відтворюваність за наявності тих же умов, в яких воно здійснюва-лося експертом на початковому етапі;

— виводимість (висновки експерта можуть бути отримані на підставі зіставлення досліджуваних ознак і властивостей об’єктів, проте вони і за-соби їх отримання повинні бути науково обґрунтованими в певній галузі знань);

— повторюваність (висновки про факти повинні бути доступними пе-ревірці шляхом повторного дослідження або проведення окремих слідчих дій;

— критичність-критичне ставлення експерта до відповідності спе-ціальних знань рівневі розвитку науки і практики є необхідною гарантією повноти, всебічності і об’єктивності проведених ними досліджень, а також наукової обґрунтованості зроблених висновків;

— практична користь, яка означає, що висновок експерта повинен чітко і докладно відповідати на поставлені перед ним питання і мати дока-зове значення для кримінальної справи.

Проте експертиза відрізняється від наукового дослідження своєю виз-наченістю, тобто вона проводиться обізнаною особою в конкретній галузі спеціальних знань з метою вирішення певних питань, що виникають в кримі-нальному судочинстві.

Система і структура експертної служби СБ України наступні.

Експертну службу СБ України очолює Науково-дослідний інститут спе-ціальної техніки та судових експертиз, куди входить 6 відділів і 10 секторів, які проводять практично всі види криміналістичних експертиз, фізико-тех-нічних, біологічних, комп’ютерної техніки і програмних продуктів, радіоло-гічних, телекомунікаційних систем.

Інститут має 6 зональних експертних секторів і 10 експертних секторів в різних областях України і м. Севастополі.

Одним із основних напрямів діяльності експертно-криміналістичних підрозділів СБ України є ведення ними криміналістичних обліків, які спри-яють в найкоротші терміни розкриттю неочевидних злочинів.

Основними завданнями Науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України згідно його статуту є:

— розвиток науково-технічного потенціалу СБ України у сфері ство-рення спеціальних технічних засобів та спеціальної техніки, науково-органі-заційне забезпечення науково-технічної діяльності в системі СБ України;

— експертне забезпечення оперативно-розшукової, розвідувальної діяльності органів і підрозділів СБ України та інших правоохоронних органів та суду;

— створення, виготовлення та участь у провадженні спеціальних тех-нічних засобів та спеціальної техніки для потреб органів і підрозділів СБ України, інших суб’єктів сектору державної безпеки;

— організація та здійснення науково-технічної діяльності для розробок, методик та методів та їх впровадження в практичну діяльність;

— атестація (перевірка), випробування, спеціальні (тематичні) дослід-ження, науково-технічна експертиза спеціальних технічних засобів і спе-ціальної техніки;

— організація та здійснення метрологічного забезпечення в системі СБ України.

Для якісного розслідування злочинів та встановлення юридичних фактів необхідна належним чином організована робота експертної служби у всіх відомствах.

З метою розширення її можливостей необхідні:

а) вдосконалення існуючих і розробка нових засобів;

б) розповсюдження практики комплексних експертиз;

в) наближення початкового моменту експертного дослідження до ви-явлення її об’єктів слідчим;

г) дозвіл на проведення експертизи в необхідних випадках до початку порушення кримінальної справи;

д) забезпечення безпосередності сприйняття об’єктів утворення слідів експертом в момент їх виявлення з метою отримання повної уяви про ме-ханізм відображення слідів, їх розташування на місці події;

е) розробка гносеологічних основ процесу експертного дослідження, подальший розвиток теорії криміналістичної ідентифікації загальних при-нципів методики експертних досліджень. [4, с 87]

На сучасному етапі проведення експертних досліджень вчені приділяють багато уваги використанню автоматизованих інформаційних систем у судовій експертизі.

Основними напрямками впровадження інформаційних систем в експер-тних підрозділах є:

— автоматизація проведення експертних досліджень;

— інформаційне забезпечення, функціонування криміналістичних обліків;

— інформаційне управління експертними підрозділами;

— удосконалення методів, прийомів і засобів ЕОМ при вирішенні су-дово-експортних завдань;

— використання типових систем і моделей під час експертних досліджень.

літерАтурА:

1. Добров Г.Н., Клименко В.Н., Смирнов Л.П., Савельов А.А., Потен-ціал науки, К. 1969.

2. Шляхов А.Р. Производство криминалистических экспертиз в экспертных учреждениях и пути совершенствования организации их работы // Вопросы судебной экспертизы, Баку, 1969, в 9, с43-72.

3. Сучасні проблеми розвитку судової експертизи, Севастополь, 2010 p. 234 с. /статті Головченко Л.М., Лозового А.І., Джавадова І.Ф./

4. Белкин Р.С. Роль криминалистической экспертизы в реализации ленинского принципа неотвратимости наказания //Вопросы судебной экспертизы, Баку, 1969, С 85-87

C.I. ПЕРЕПЕЛИЦЯ

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

особливості тА Форми реАліЗАціЇ

Прин ноИПів ПубліЧності тА

ЗмАгАлЬОСТі При ПровАДЖенні в

сПрАвАХ ПривАтного обвинувАЧеннЯ

В юридичній літературі існує едина точка зору, що принципи відоб-ражують фундаментальні положения щодо закономірностей і найбільш суттєвих властивостей кримінального процесу та мають значения засобу для захисту прав І свобод людини, а також засобу врегулювання діяль-ності органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес. Вдоско-налення змісту та форми кримінально-процесуальної діяльності в справах приватного обвинувачення не можливе без з’ясування ролі та значения принципів кримінального процесу, які лежать в основі існування цього провадження.

Таким чином, стосовно провадження в справах приватного обвинувачення принципи кримінального судочинства:

— визначають закономірності кримінально-процесуальної діяльності та найбільші суттєві властивості цього провадження;

— виступають засобом захисту прав і свобод осіб;

— регулюють діяльність органів та посадових осіб, які забезпечують кримінально-процесуальну діяльність, у тому числі під час провадження по таким справам.

В контексті наведеного загального значения принципів кримінального судочинства розглянемо реалізацію при провадженні по справам приватного обвинувачення таких двох засад кримінального процесу як публічність та змагальність.

Так, аналіз та узагальнення точок зору науковців стосовно змісту та значения вказаних принципів кримінального процесу (зокрема, М.А. Маркуш, С.Л. Деревянкін, О.П. Герасимчук) дають підставу для низки наступних висновків:

— як принцип змагальності, так І принцип публічності мають відповідне власне значения для врегулювання кримінально-процесуальної діяльності, яка виникає під час провадження в справах приватного обвинувачення;

— кожний з цих принципів визначає окремі закономірності та найбільш суттєві властивості цього провадження, впливаючи на встановлення таких важливих його складових як процесуальна форма та статус суб’єктів про-вадження;

— принцип змагальності реалізується через визначення суб’єктного складу провадження шляхом надання учаснику кримінально-процесуальної діяльності статусу сторони провадження, він також відображує істотні за-кономірності взаємовідносин між основними учасниками (сторонами) цього провадження;

— принцип публічності визначає, який саме суб’єкт кримінального процесу, що виступає стороною при провадженні по справам приватного обвинувачення, повинен забезпечувати реалізацію завдань кримінального су-дочинства, тобто хто повинен вчиняти активні дії для їх виконання, а також цей принцип визначає, які саме правові можливості для цього надаються суб’єкту провадження;

— належна реалізація обох принципів виступає засобом захисту прав і свобод осіб, які є учасниками кримінального процесу, де принцип зма-гальності забезпечує захист прав і свобод особи, зокрема при провадженні по справам приватного обвинувачення завдяки визнанню її як суб’єкта, а не об’єкта провадження, а принцип публічності завдяки наділенню особи, наприклад, потерпілого, сукупністю процесуальних прав для відстоювання своїх інтересів;

— відповідна правова регламентація вказаних принципів, насамперед, повинна бути спрямована на регулювання діяльності органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, адже саме вони повинні роз’яснювати, забезпечувати реалізацію та сприяти можливості реалізації прав осіб-учас-ників провадження по справам приватного обвинувачення.

Таким чином, є всі підстави для висновку, що вдосконалення змісту та форми кримінально-процесуальної діяльності в справах приватного обвинува-чення повинно здійснюватись в напрямку подальшої правової регламентації (деталізації) положень принципів кримінального процесу, яку вони повинні отримати в новому Кримінально-процесуальному кодексі України. Це спри-ятиме формуванню належним чином регламентованого та впорядкованого провадження в справах приватного обвинувачення. І такий підхід здатний забезпечити відповідний захист прав, свобод та законних інтересів осіб, які приймають участь в цьому провадженні, що є одним з основних завдань кримінального судочинства України.

О.Ю. ПЕТЕЧЕЛ

кандидат юридичних наук Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

НАПРЯМКИ ВИКОРИСТАННЯ

СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ

ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ ОБВИНУВАЧЕНИХ

Нерідко в слідчій практиці взаємодія слідчого з іншими учасниками ус-кладнюється через різноманітні причини: сильна емоційна напруга у спілку-ванні з обвинуваченим, апатія або негативне ставлення до слідчого тощо. Це може здійснюватися у різних формах, зокрема, у приховуванні обставин зло-чину, перекручуванні, спотворенні інформації, добросовісній помилці, фантазії тощо. Важливе значения мае визначення емоційного стану обвинуваченого. У таких випадках без використання психологічних знань не обійтися.

На нашу думку, використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх може здійснюватися за такими напрямками:

— вивчення особи неповнолітнього;

— налагодження психологічного контакту з неповнолітнім;

— здійснення психологічного впливу на неповнолітнього;

— оцінка достовірності показань неповнолітнього;

— визначення тактики проведения окремих слідчих дій.

Однією з необхідних умов реалізації конституційного принципу закон-ності в процесі кримінального судочинства є повне, всебічне та об’єктивне встановлення обставин справи. Чинний КПК України вимагає від слідчого вивчити особу неповнолітнього обвинуваченого. Встановлення індивідуально-психологічних особливостей особи необхідне для встановлення суб’єктивної сторони злочину, форми, виду, ступеня вини особи, що вчинила злочин. Дане дослідження слідчий може проводити самостійно шляхом проведения слідчих дій та застосування власних знань і досвіду у сфері психології або залучати фахівців-психологів. В своїй практичній діяльності кожен слідчий, прокурор опирається на психологічні знания. Але в більшості випадків це психологія, що базується на власному досвіді. При вивченні особистості неповнолітнього необхідно виходити з того, що вплив зовнішніх причин, умов і обставин відбувається не механічно, а через призму психіки дитини.

Оскільки найголовнішим джерелом інформації в кримінальній справі є особа обвинуваченого, його показания є одним з основних джерел доказів у кримінальній справі. Показания обвинуваченого неповнолітнього можуть бути одержані шляхом проведения допиту, який є найпоширенішим способом отримання доказів у кримінальній справі. Але допит, на наш думку, є і найскладнішою слідчою дією. Його проведения вимагає від слідчого, крім високої професійної підготовленості, ще й такої ж психологічної, адже при проведенні допиту відбувається спілкування між людьми.

260

На думку Л. Л. Каневського, психологічний контакт можна розглядати як такий стан, при якому учасники слідчої дії проявляють інтерес і готовність до спілкування, до обміну інформацією і до сприйняття інформації, яка ви-ходить від кожного з них [1, c.16]. Психологічний контакт — це найбільш сприятлива психологічна «атмосфера» допиту, яка допомагає взаємодії та взаємовідносинам між її учасниками, це певний «настрій» на спілкування [2, c.269]. Р. С. Бєлкін вважає, що психологічний контакт — це створення такої атмосфери допиту, при якій допитуваний відноситься з повагою до слідчого, розуміє його завдання і обов’язки, виключає будь-які особисті мотиви в його діях, усвідомлює необхідність сприяти своїми показаннями встановленню істини [3, c.200].

Чи не найважливішою проблемою сучасного кримінального судочинства є проблема психологічного впливу, психологічного тиску учасників криміналь-ного процесу один на одного під час проведення слідчих дій та визначення допустимості, правомірності і меж такого впливу.

Ефективне здійснення слідчим психологічного впливу, вибір виду, ме-тодів, прийомів, засобів його здійснення неможливе без врахування індиві-дуальних особливостей неповнолітніх учасників процесу. Слід пам’ятати, що зовнішній вплив буде більш ефективний тоді, коли він співвідноситься з мотиваційною сферою, яка є рушійною силою вчинків людини і на яку цей вплив направлений. Слідчому необхідно пізнати систему мотивів особи та встановити домінуючі з них. Таким чином можна правильно обрати прийоми та методи впливу.

На думку Л. Є. Орбан-Лембрик, психологічний вплив — це застосування у міжособистісній взаємодії винятково психологічних засобів з метою впливу на стан думки, почуття, дії іншої людини [4, с. 243].

При провадженні досудового слідства у справах про злочини непов-нолітніх, в основному, застосовуються загальні правила проведення слідчих дій. Але є певні психологічні особливості, без використання та врахування яких проведення даних дій може бути неефективним або проблематичним.

Таким чином, ефективність розслідування злочинів, що вчинені непов-нолітніми, багато в чому залежить від вчасного і правильного використання психологічних знань, котрі необхідні, зокрема, для вивчення особи непов-нолітнього, встановлення психологічного контакту, вибору прийомів і методів психологічного впливу. На нашу думку, для вирішення завдань психологічного змісту при проведенні слідчих дій необхідно залучати фахівців-психологів. А в деяких випадках і законодавчо забезпечити обов’язкову участь психолога, зокрема, при допиті та очній ставці, що проводяться за участю неповнолітніх обвинувачених (підозрюваних), що не досягли шістнадцятирічного віку.

літерАтурА:

1. Каневский Л. Л. Расследование и профилактика преступлений не-совершен-нолетних / Л. Л. Каневский. — М., 1982. — 112 с.

2. Криміналістика / За ред. В. Ю. Шепітька. — К. : ІнЮре, 2001. — 682 с.

261

3. Лившиц Е. М. Тактика следственных действий / Е. М. Лившиц, Р. С. Белкин. — М., 1997. — 357 с.

4. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія : підручник / Л. Е. Орбан-Лембрик. — К. : Академвидав, 2003. — 448 с.

В.В. ПЕЧЕРСКИЙ

кандидат юридических наук, доцент

Российский государственный социальный университет

(филиал в г. Минске)

ПроблемнЫе АсПектЫ реАлиЗАции

ПринциПА состЯЗАтельности сторон

в уголовном Процессе

В УПК практически всех постсоветских стран закреплен принцип состязательности сторон. Ч.1 статьи 24 УПК Республики Беларусь устанавливает, что «правосудие осуществляется на основе состязательности и равенства сторон обвинения и защиты». Ст. 15 УПК Российской Федерации также определяет, что уголовное судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. При этом функции обвинения, защиты и разрешения уголовного дела отделены друг от друга и не могут быть возложены на один и тот же орган или одно и то же должностное лицо. Суд не является органом уголовного преследования, не выступает на стороне обвинения или стороне защиты. Он создает необходимые условия для исполнения сторонами их процессуальных обязанностей и осуществления предоставленных им прав.

В то же время содержание законодательных норм, реализующих исследуемый принцип, и практика их применения, не дают возможность в полной мере признавать действующий уголовный процесс состязательным. Мы сталкиваемся с его многочисленными противоречиями, начиная, от передачи прокурором всех материалов предварительного расследования в суд, и заканчивая фактом отсутствия сторон в кассационном производстве.

Основным проблемным аспектом, самым непосредственным образом влияющим на реализацию принципа состязательности, является передача в суд всех материалов предварительного расследования.

В настоящее время суд, вступая в процесс судебного разбирательства, имеет перед собой все материалы дела, предоставленные стороной обвинения. Суд предварительно знакомится с представленными материалами предварительного расследования, с результатами деятельности только одной стороны процесса — обвинения, создавая у себя тем самым заранее общее и конкретное представление о событии преступления, обвиняемом, потерпевшем, свидетелях, других обстоятельствах и доказательствах. Как в таких

262

случаях суд может сохранять беспристрастность и непредубежденность при рассмотрении материалов уголовного дела?

Поскольку процесс судебного разбирательства является состязательным, постольку ни одна из сторон не должна пользоваться преимуществами в оказании влияния на суд, в том числе и предоставлением каких-либо материалов для изучения. Что означает для суда предварительное изучение материалов, направляемых ему прокурором после окончания дознания или предварительного следствия? Ответим: возникновение определенного предубеждения в виновности обвиняемого. Сторона обвинения, собрав вместе определенную совокупность доказательств и их источников, передавая их суду, пытается заранее убедить суд в том, в чем она сама убеждена (полностью или частично) — в виновности обвиняемого. Изучая все материалы предварительного расследования в том виде и содержании, в котором они избраны представителями стороны обвинения, суд, еще не начав непосредственного судебного разбирательства, вырабатывает у себя пристрастное отношение к обвиняемому (подсудимому), так называемый обвинительный уклон.

Выход из ситуации в условиях невозможности стороне защиты проводить параллельное расследование и вместе со стороной обвинения представлять материалы своего «дела» может быть следующим — в суд должно поступать не уголовное дело целиком, а отдельные материалы, содержащие в себе сущность предъявленного обвинения, причем без доказательственной базы. Только в этом случае в суде действительно будет происходить состязание стороны обвинения и стороны защиты под руководством суда, который при этом должен сохранять объективность и беспристрастность, обеспечивать сторонам обвинения и защиты необходимые условия для реализации их прав. Сторона обвинения должна будет на основе материалов, полученных от органа уголовного преследования исполнить свою обязанность доказывания предъявленного обвинения.

В итоге получается достаточно логичная схема судебного разбирательства:

1. Прокурор, рассмотрев поступившие от следователя (дознавателя) материалы оконченного производством уголовного дела и признав их достаточность для поддержания государственного обвинения, направляет в суд итоговый документ, в котором отражаются основные позиции обвинения. Доказательственная база в данном итоговом документе (можно условно обозначить его как обвинительный акт) отсутствует. Государственный обвинитель формирует список лиц, подлежащих вызову в судебное заседание, и обеспечивает явку в судебное заседание этих лиц.

2. Суд, получив обвинительный акт, проверяет соблюдение подсудности (по существующим ныне критериям) и иные обстоятельства, принимает решение о назначении судебного разбирательства.

3. Государственный обвинитель на основе всех имеющихся у него материалов предварительного расследования (то есть находящегося у него уголовного дела) доказывает выдвинутое обвинение в отношении определенного лица (или группы лиц). Для этого он самостоятельно определяет

последовательность представления и исследования имеющихся доказательств, вызывает и допрашивает свидетелей обвинения, потерпевшего, экспертов, исследует вещественные доказательства и письменные материалы, подтверждающие виновность и другие обстоятельства, входящие в предмет доказывания. Обвинитель также осуществляет перекрестный допрос представителей стороны защиты и участвует в исследовании иных доказательств, представленных стороной защиты.

4. Адвокат, осуществляя защиту доверителя, участвует в исследовании доказательств, представленных стороной обвинения, производя перекрестные допросы соответствующих свидетелей, потерпевшего, экспертов и т.д. Кроме того, он самостоятельно определяет порядок и последовательность представления суду имеющихся доказательств, вызывает свидетелей защиты, представляет вещественные доказательства и письменные документы, направленные на оправдание или смягчение ответственности доверителя.

5. Суд обеспечивает соблюдение распорядка судебного заседания, разъясняет участникам судебного разбирательства их права и обязанности, непосредственно вместе со сторонами процесса исследует представленные обвинительные и оправдательные доказательства, создавая необходимые условия для всестороннего, полного и объективного исследования обстоятельств уголовного дела. После окончания судебного разбирательства суд постановляет приговор, который может быть основан лишь на тех доказательствах, которые были непосредственно представлены и исследованы в судебном разбирательстве. В этом случае суд, находясь в совещательной комнате, не должен использовать материалы предварительного следствия (как это происходит в настоящее время). Суд может и должен сформировать свое решение только на содержании протокола судебного заседания, в котором нашли отражение все исследованные доказательства, необходимые для принятия итогового решения, а также на приобщенных и исследованных в ходе судебного разбирательства вещественных и письменных доказательствах.

Логическим продолжением преодоления обнаруженных противоречий и высказанных предложений может стать еще одно — только суд формирует материалы уголовного дела, на основании которых им принимается итоговое решение — приговор. В число этих материалов должен входить протокол судебного заседания и материалы, непосредственно исследованные в суде и приобщенные к протоколу судебного заседания. Никаких других документов в уголовном деле, рассмотренном в суде быть не должно. При этом протокол судебного заседания должен быть составлен до удаления суда в совещательную комнату.

В вышестоящие судебные инстанции (кассационную, надзорную) в случаях обжалования и/или опротестования приговора должны направляться не материалы объединенного уголовного дела (в состав которых в настоящее время входят материалы предварительного расследования и судебного разбирательства), а только материалы уголовного дела, непосредственно

исследованные судом в процессе судебного разбирательства. В их состав включается полный протокол судебного заседания с материалами, приобщенными сторонами, прошедшими соответствующее исследование и признанными судом в качестве доказательств. Материалы предварительного следствия должны оставаться у государственного обвинителя для случаев производства по вновь открывшимся обстоятельствам.

Принцип состязательности, осуществляемый там, где реализуется функция правосудия, с необходимостью последовательно должен быть реализован не только в ходе судебного разбирательства в судах первой инстанции, но и во всех других судебных инстанциях, деятельность которых предусмотрена уголовно-процессуальным законодательством. Мы имеем в виду как кассационную, так и надзорную инстанции, где в настоящее время реализация функции обвинения совершенно не претерпела трансформацию, в частности в деятельности прокурора. В данных инстанциях он по своим полномочиям перестает быть представителем стороны обвинения, перестает состязаться со стороной защиты, выступая как бы независимым представителем, дающим заключение по делу. Подобное противоречие в содержании функции обвинения, несмотря на введение состязательности, плавно перешло в новый УПК, ничуть не подвергнувшись изменениям.

Є.В. ПОВЗИК

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

ЗАПровАДЖеннЯ сПроЩениХ

тА скороЧениХ ПроцеДур в новому

кПк укрАЇни

Перспективним напрямком розвитку кримінального процесу у ХХI ст. є запровадження спрощених і скорочених процедур з розслідування та судового розгляду кримінальних справ, які вже сьогодні існують в багатьох країнах світу — США, Англії, Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Польщі, Чехії, Словаччині, Росії та інших. Тенденція до диференціації кримінально-процесуальної форми в цьому напрямку спостерігається й у проектах кримінально-процесуального кодексу, які на даний час існують в країні: проект КПК України № 1233 від 13.12.2007, який було внесено на роз-гляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи народними депутатами В. Мойсиком, І. Вернидубовим, С. Ківаловим, Ю. Кармазіним (далі — проект КПК №1233) та проект Кримінального процесуального кодексу, підготовлений робочою групою Міністерства юстиції спільно з Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові України (далі — проект КПК Національної комісії).

Однією з умов застосування спрощених процедур, які передбачено цими проектами на досудовому провадженні та в суді першої інстанції в кримі-нальному процесі, є визнання обвинуваченим своєї вини, яке має бути доб-ровільним.

Проект КПК №1233 містить окрему главу, яка присвячена особливому порядку судового провадження. Так, відповідно до глави 48 «Розгляд справ судом після скороченого досудового провадження та прийняття судового рі-шення при згоді обвинуваченого з пред’явленим обвинуваченням і цивільним позовом» обвинувачений (підсудний) може заявити клопотання про ухва-лення вироку без проведення судового слідства у кримінальних справах про злочини невеликої і середньої тяжкості при закінченні досудового слідства (у момент ознайомлення з матеріалами кримінальної справи) або у підготовчій частині головного судового розгляду. Основні положення цього проекту, які визначають порядок скороченого провадження:

— коло осіб, згода яких необхідна для застосування даного порядку провадження (прокурор, потерпілий,цивільний позивач);

— обов’язкова присутність захисника при заявлені такого клопотання про ухвалення вироку без проведення судового слідства;

— ухвалення судом обвинувального вироку лише за умови, коли він переконається, що обвинувачення, з яким погодився підсудний, обгрунтоване і підтверджується доказами, які зібрано у справі.

Проектом КПК Національної комісії передбачено нові інститути, які сто-суються укладення угод, а саме: угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та угода про визнання винуватості між державним обвинувачем та підозрюваним, обвинувачуваним. Ініціатива ук-ладання угоди про примирення може виходити від будь-якої сторони (по-терпілого або підозрюваного, обвинуваченого) та в будь-який момент від початку кримінального провадження до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Угода про примирення може бути укладена у приватному кримінальному провадженні лише щодо кримінальних проступків та злочинів невеликої і середньої тяжкості, під час її укладання та розгляду судом, обов’язковою є участь уповноваженого представника потерпілого. Зміст такої домовленості складають істотні для відповідного кримінального провадження обставини, визнанні підозрюваним, обвинувачуваним, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний, обвинувачуваний забов’язаний вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення та наслідки невиконання або неповного виконання угоди. При цьому, слідчий, державний обвинувач забов’язаніздійснювати заходи щодо примирення потерпілого з підозрюваним, обвинувачуваним, у тому числі роз’яснити їм право на примирення і механізм його реалізації, надавати необхідну допомогу, але в домовленості стосовно угоди не можуть брати участь. Потерпілий, який уклав угоду з підозрюваним, обвинувачуваним, після її виконання у визначений в ній строк, позбавляється права вимагати

в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за кримі-нальне правопорушення щодо якого укладена ця угода та змінювати розмір вимоги про відшкодування шкоди.

Угода ж про визнання винуватості та про співробітництво у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою,може бути укла-дена у кримінальному провадженні за ініціативою державного обвинувача або підозрюваного, обвинувачуваного щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості і тяжких злочинів. Особливістю цієї угоди є те, що вона застосовується лише за умови, коли злочином завдано шкоду лише державним чи суспільним інтересам.ЇЇ укладенняможе ініціюва-тися в будь-який момент від початку кримінального провадження до призна-чення судового розгляду. Під час укладання та розгляду угодипро визнання винуватості обов’язковою є участь захисника підозрюваного, обвинуваче-ного.Державний обвинувач при вирішенні питання про укладання угоди про визнання винуватості забов’язанийвраховувати ступінь та характер сприяння підозрюваного, обвинувачуваного у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб, характер і тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні більш швидкого досудового розгляду, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень.

У разі досягнення угодипро визнання винуватості під час досудового розслідування обвинувальний акт з проектом угоди, узгоджений і скріплений підписами її сторін, невідкладно надсилається до суду. Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати, чи розуміє обвинуваченийіснування права на справедливий судовий розгляд; характер кожного обвинувачення, щодо якого обвинувачуваний визнає себе винуватим; вид покарання та інші заходи, які застосовуватимуться до нього у разі затвердження угоди судом; чи є визнання добровільним. Повторне звернення з угодою в одному кримі-нальному провадженні не допускається.

Запозичення іноземного досвіду функціонування інституту угод в кримі-нальному процесі заслуговує на позитивну оцінку, оскільки це дозволяє скоротити процес та вирішити завдання кримінального судочинства у най-більш стислі строки. Разом з тим, таке спрощення має здійснюватися не за рахунок відмови від передбачених законом гарантій, а шляхом впровадження ефективного механізму, який дозволяє належним чином забезпечити права учасників кримінального процесу. Тому доцільним вбачається передбачити також наступні положення, які стосуються порядку укладення угоди про визнання винуватості між державним обвинувачем та підозрюваним, обви-нувачуваним:

- необхідно закріпити письмову форму клопотання щодо ініціювання угоди, яка буде гарантією реалізації права підозрюваного, обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості;

- детально та чітко регламентувати порядок заявлення такого клопотання, порядок прийняття державним обвинувачем рішення щодо угоди, порядок

складання проекту угоди, оскарження дій та рішень, які стосуються угоди в разі відмови в її укладенні;

— встановити строки розгляду клопотання про укладення угоди де-ржавним обвинувачем, строки розгляду проекту угоди судом, строк оскарження дій та рішень державного обвинувача в разі відмови від укладення угоди, що забезпечить своєчасне прийняття рішень таперешкоджатимезволі-канню процесу;

— необхідно закріпити зміст клопотання, яке стосується ініціювання угоди, зміст самої угоди про визнання винуватості, що дозволить уникнути суперечності з приводу тлумачення підозрюваним чи обвинуваченим, його захисником, державним обвинувачем або суддею норм, які регулюють укладення цієї угоди;

— також чіткого регламентування потребують і правові наслідки угоди, які стосуються можливої міри покарання, що дозволить забезпечити прозорість цієї процедури та її передбачуваність для обвинуваченого (під-судного).

М.А. ПОГОРЕЦЬКИЙ

доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

ПРО СПІВВІДНОШЕННЯ ОПЕРАТИВНО-

РОЗШУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ТА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОГО

СУПРОВОДЖЕННЯ КРИМИНАЛЬНОГО

СУДОЧИНСТВА

Аналіз кримінальних справ, розслідуваних та розглянутих судами України в останні десятиліття свідчить про зростаючу роль використання можли-востей оперативно-розшукової діяльності (далі ОРД) в інтересах криміналь-ного судочинства. Так, якщо у 1991—1995 роках матеріали ОРД викорис-товувалися лише в 52% кримінальних справ про тяжкі та особливо тяжкі злочини, то у 2005-2010 роки — у понад 85%, а у кримінальних справах про злочини, вчинені організованими злочинними угрупуваннями, про тяжкі та особливо тяжкі неочевидні злочини — у 100%.

Останні роки у наукових джерелах, відомчих правових актах та у право-застосовній практиці при використанні можливостей ОРД в інтересах кримі-нального судочинства оперують такими категоріями як «оперативно-розшу-кове забезпечення кримінального судочинства» та «оперативно-розшукове супроводження кримінального судочинства», не розкриваючи їх понять та надаючи їм нерідко одне і теж значения. Між тим, на наш погляд, ці кате-горії хоча і є близькими, проте повністю між собою не співпадають.

Оперативно-розшукове супроводження кримінального судочинства здій-снюється лише з моменту виникнення кримінального процесу. Початковим його етапом є стадія порушення кримінальної справи. Відповідно до чинного законодавства оперативно-розшукове супроводження кримінального судо-чинства здійснюється на усіх стадіях кримінального процесу, у той час, коли його оперативно-розшукове забезпечення може здійснюватися і до початку кримінального процесу в межах ОРД. Його початком є стадія оперативного пошуку, як одна із форм ОРД. Оперативно-розшукове забезпечення кримі-нального судочинства здійснюється як на усіх стадіях ОРД, так і на усіх стадіях кримінального процесу.

І оперативно-розшукове забезпечення кримінального судочинства і його оперативно-розшукове супроводження — це активна діяльність, спрямована на реалізацію мети і завдань ОРД та кримінального судочинства.

При оперативно-розшуковому супроводженні кримінального судочинства, як і під час його оперативно-розшукового забезпечення з початку криміналь-ного процесу проявляються як процесуальні, так і непроцесуальні форми взаємодії оперативно-розшукових підрозділів та органів слідства.

Під такою взаємодією слід розуміти необхідний, заснований на законі та відомчих нормативних актах, координований за проміжними цілями напрямок діяльності незалежних один від одного в адміністративному відношенні ор-ганів, спрямований слідчим і здійснюваний у формі правових відносин при комплексному сполученні та ефективному використанні повноважень, ме-тодів та форм, властивих кожному з них, яка, будучи процесуально й тактично правильно організованим, дозволяє об’єднати і на цих засадах більш ефективно й раціонально використати їхні кримінально-процесуальні та опе-ративно-розшукові можливості для досягнення мети та вирішення завдань ОРД і кримінального процесу.

Вибір конкретних форм взаємодії при оперативно-розшуковому супровод-женні досудового розслідування зумовлено слідчою чи оперативно-розшу-ковою ситуаціями. Слідчий при процесуальних формах — основний (ведучий, відповідальний) суб’єкт взаємодії. Процесуальні форми взаємодії залежать від слідчого й реалізується за його ініціативою та під його контролем.

При непроцесуальних формах взаємодії ініціатива може належати як слідчому, так і оперативному працівнику. Однак тактика та організація про-ведення оперативно-розшукових заходів є виключною компетенцією оперативного підрозділу. Ані слідчий, ані прокурор, ані суд не вправі вмішуватися в організаційно-тактичні питання проведення оперативно-розшукових заходів оперативним підрозділом, у тому числі й тих, які проводяться за їх дору-ченням чи вказівкою. При цьому проведення таких заходів не повинно впли-вати на організацію і тактику діяльності слідчого чи суду, в провадження, який знаходиться кримінальна справа.

Оперативно-розшукове супроводження кримінального судочинства, як і під час його оперативно-розшукове забезпечення полягають у комплексному здійсненні оперативно-розшукових заходів, що проводяться як ініціативно

оперативно-розшуковими підрозділами в ході оперативно-розшукового суп-роводу досудового розслідування у таких кримінальних справах, так і за до-рученням слідчого чи прокурора, а також суду (на судових стадіях процесу) з метою вирішення завдань ОРД та кримінального судочинства.

Аналіз кримінальних справ зазначеної категорії свідчить про те, що од-нією з причин недостатньої ефективності їх досудового розслідування та розкриття, а також допущення при цьому слідчих і судових помилок є саме неналежне оперативно-розшукове забезпечення їх досудового розслідування та судового розгляду, у тому числі й в ході проведення оперативно-розшу-кової розшукової розробки. Саме неякісна оперативно-розшукова розробка, в ході якої належним чином не встановлені оперативно-розшуковим шляхом обставини злочину та особи, які до нього причетні, а також не створені відповідні умови для легалізації матеріалів ОРД, у подальшому негативно впливає на оперативно-розшукове супроводження кримінального судочинства та на розслідування кримінальної справи і її судовий розгляд.

Метою оперативно-розшукового забезпечення та супроводження досудо-вого розслідування є: здобуття оперативної інформації в інтересах розкриття злочинів; виявлення й оперативне документування всіх епізодів злочинної діяльності особи (групи осіб), стосовно якої порушено та розслідується кримінальна справа, а також її співучасників; встановлення осіб, які можуть бути свідками у кримінальній справі; легалізація отриманих матеріалів ОРД з метою використання їх як доказів у кримінальній справі, а також для прийняття відповідних рішень у кримінальні справі; здійснення оперативно-розшукових заходів на виконання доручень слідчого та вказівок прокурора у кримінальній справі; захист осіб, які беруть участь у кримінальному судо-чинстві, членів їх сімей та близьких родичів, якщо виникає реальна загроза їх життю, здоров’ю, житлу, майну, а також відповідних працівників правоохо-ронних органів та їх близьких родичів у зв’язку зі службовою діяльністю цих працівників, з метою створення необхідних умов для належного виконання своїх повноважень; встановлення оперативним шляхом місцезнаходження вибухових пристроїв та їх компонентів, а також інструкцій щодо їх вико-ристання та застосування; майна, цінностей, коштів, здобутих злочинним шляхом, а також іншого майна, цінностей та коштів, що належать особам, які притягуються до кримінальної відповідальності, з метою забезпечення можливої конфіскації для відшкодування завданих збитків; оперативний контроль за місцезнаходженням підозрюваних та обвинувачених за кримінальною справою; запобігання можливому негативному впливу зв’язків підозрюваних та обвинувачуваних на хід розслідування кримінальної справи; вжиття за-ходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинних дій обвинувачуваними тощо й у цілому — забезпечення ефективного виконання завдань кримінального судочинства на досудових стадіях процесу.

При оперативно-розшуковому забезпеченні та супроводженні криміналь-ного судочинства матеріали ОРД, отримані в ході їх здійснення, можуть бути використанні для обґрунтування рішень про порушення кримінальної

270

справи, про проведенні слідчих дій, про застосування запобіжних заходів та заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, а також для отримання доказів у кримінальній справі.

Слідчий, прокурор, суд, суддя при оцінці матеріалів ОРД повинен їх оцінити з точки зору законності отримання підрозділом, що здійснював ОРД, законності їх надання відповідним оперативно-розшуковим підрозділом органу досудового розслідування для використання в кримінальному процесі та придатності (належності й допустимості) їх використання для прийняття відповідного процесуального рішення.

Для прийняття рішення про використання матеріалів ОРД як приводів і підстав до порушення провадження у кримінальній справі уповноважений суб’єкт кримінального процесу повинен встановити чи містяться в матеріалах ОРД достатні дані (ч. 2 ст. 94 КПК), які вказують на наявність ознак зло-чину, а також чи проведені оперативно-розшуковим підрозділом відповідні ОРЗ на встановлення таких обставин, які виключають провадження у кримі-нальній справи (ст. 6 КПК).

Для прийняття рішення про використання матеріалів ОРД як приводів і підстав проведення слідчих дій у них повинні бути зафіксовані дані про зміст підстав для проведення відповідної слідчої дії, а також дані, які вказують на можливість встановлення обставин предмета доказування у конкретній кримінальній справі, або інші обставини, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. Зокрема, це відомості щодо характеру і місцезнаходження можливих джерел доказів, осіб, яким відомі обставини, що мають значення для розслідування кримінальної справи, а також щодо інших обставин, які дозволяють визначити обсяг і послідовність проведення слідчих дій, обрати найбільш ефективну тактику їх проведення та опти-мальну методику розслідування конкретної кримінальної справи.

Для прийняття рішення про використання матеріалів ОРД як приводів і підстав для прийняття рішення про застосування відповідних примусових за-ходів та заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства уповноважений суб’єкт кримінального процесу повинен встановити, чи міс-тяться у них дані, які є змістом відповідних приводів та підстав.

Для використання фактичних даних, що отримані у ході ОРД, як доказів у кримінальному процесі вони повинні бути належним чином задокументовані у відповідних оперативно-розшукових документах, містити фактичні дані, які мають значення для встановлення обставин предмета доказування у справах відповідної категорії, давати змогу формувати відповідні види кримінально-процесуальних доказів, вказувати джерело отримання цих фактичних даних, а також відомості, які дають можливість перевірити засобами кримінального процесу докази, отримані на підставі матеріалів ОРД.

271

В.Л. ПОДПАЛЫЙ

кандидат юридических наук, профессор,

Межрегиональная Академия Управления Персоналом

В.В. ПОДПАЛЫЙ

Печерский районный суд города Киева

особенности ПровеДениЯ теХнико-криминАлистиЧескоЙ ЭксПертиЗЫ Документов

Технико-криминалистическая экспертиза документов представляет собой совокупность разновидностей судебно-экспертных исследований (технической, физических, химических и др.), целью которых является установление способа изготовления документов или нанесение текста и удостоверяющих знаков, факта и вида подделки, а также решение вопросов о свойствах примененных материалов и особенности письменных инструментов и других вспомогательных средств, их групповую принадлежность, общность источника происхождения или тождественность.

Предметом технико-криминалистической экспертизы документов являются обстоятельства, связанные с изготовлением, хранение и использованием с определенной целью конкретных документов, установление которых необходимо при расследовании преступлений и решении судом отдельных уголовных и гражданских дел и требует применения специальных знаний о материалах письма, способы изготовления и подделки документов, а также методы их технико-криминалистического исследования.

Объектами технико-криминалистической экспертизы выступают рукописные или отпечатанные на машинке, множительных аппаратах и других полиграфических средствах документы. Возникает необходимость в исследовании в разных документах дат, подписей, отражений штампов и печатей или материалов, которые применялись при их изготовлении (бумага, чернила, копирка, штемпельная и печатная краска и т.п.), а также письменных инструментов и других средств нанесения знаков (перо, карандаш, печатная машинка, печать, штамп и т.п.).

В криминалистике различают полную и частичную подделку документов. При полной преступник изготовляет необходимый ему документ в целом (бланк и весь реквизит). Наиболее часто на практике встречаются подделанные полностью личные документы (диплом, аттестаты, удостоверения, пропуска, доверенности и т.п. ). При частичной подделке в настоящий документ вносятся отдельные измненения путем правок, дописывания, удаления отдельных записей подчисткой или соскабливанием. Частичная подделка нередко встречается по уголовным делам в документах, которыми оформляются материальные ценности, денежные средства, а также разных по характеру зафиксированных правоотно-

272

шений и засвидетельствованных фактов соглашений, расписок, протоколав, отчетов и т.п.

Документы, относительно которых назначается технико-криминалистическая экспертиза, как правило, являются вещественными доказательствами в конкретном деле, поэтому всегда нужно осмотрительное обращение с ними. В каждом случае, если документ приобщается к уголовному или гражданскому делу как вещественное доказательство, следователь (судья) должен внимательно осмотреть его и описать в протоколе все характерные особенности и признаки. Кроме общей характеристики назначения и содержания документа, должны быть описаны данные о его форме, размерах, состояния, а также примененных материалов письма (цвет бумаги, чернила или стержня карандаша, особенностях печатного шрифта и т.п.), выявленные повреждения и прочие признаки возможной его подделки (пятна, остатки стертых штрихов и т.).

На примере проведенного экспертного исследования судебно-технической экспертизы документов по судебному спору между одним из банков с торговым домом и заводом по изготовлению пива можно проиллюстировать особенности исследований технико-криминалистической экспертизы документов:

а) материалов, использованных для изготовления документов;

б) веществ штрихов текста, нанесенных чернилом, пастой;

в) изменений в тексте документов;

г) оттисков штампов и печатей;

д) машинописных текстов;

е) достоверностей подписей.

Суть спора заключалась в следующем: банком был предоставлен торговому дому кредит в сумме 450 000 долларов США для проведения международной торговой выставки в Объединенных Арабских Эмиратах. В качестве обеспечения обязательств по кредитному договору завод по изготовлению пива по Договору залога передал Банку оборудование — линию по изготовлению пива на сумму 1 858 000 тысяч гривень Украины, эквивалент 993 000 долларов США.

В обусловленный Договором срок торговый дом банку кредит не возвратил и Банк в свою очередь начал принимать меры к судебному взысканию с завода по изготовлению пива задолженности по кредитному договору за счет заложенного по договору залога оборудования.

В ходе судебного спора Банк и завод по изготовлению пива предоставили суду оригиналы кредитных договоров и договоров залога, однако, в представленных сторонами экземплярах договоров были существенные разночтения, которые повлекли за собой необходимость проведения судебно-технической экспертизы документов.

Перед экспертами были поставлены следующие вопросы:

1. Каким способом нанесены оттиски печатей в двух экземплярах Договора залога, двух экземплярах описи имущества к кредитному договору, двух экземплярах кредитного и дополнительного соглашения?

2. Одними и теми печатями нанесены оттиски печатей в двух экземплярах Договора залога и экземплярах описи имущества?

3. С помощью какого пишущего приспособления (ручки) или технических средств выполнены подписи в двух экземплярах Договора залога и описей имущества?

4. На одинаковых ли листах бумаги изготовлены соответственно представленные на исследование экземпляры Договора залога ? Одинаковым ли способом исполнен печатный текст на всех четырех листах каждого сиз представленнях экземпляров Договора?

5. Изменялись ли записи дат в представленных документах?

6. Является ли Договор залога представленный Банкои, экземпляром Договора залога представленного заводом по изготовленимю пива?

7. Является ли кредитное соглашение представленное банком, экземпляром кредитного соглашения заводом по изготовлению пива?

Результаты проведенных экспертных исследований дали основания для вывода о том, что Договор залога и кредитное соглашение, которые были предоставлены Банком, составлены не в тот период времени, которым они были соответственно датированы, и не являются экземплярами аналогичных документов — Договора залога и кредитного соглашения, которые были предоставлены заводом по изготовлению пива.

При оформлении кредитного договора, соглашений, описи имущества и договора залога должностные лица торгового дома (фирмы) воспользовались тем обстоятельством, что при подписании такого рода документов — руководители, подписывают только последнюю страницу документа, на которой имеются их должности, фамилии и юридические адреса сторон. Соответственно, эта страница документа, на которой ставятся их личные подписи, удостоверяется печатью.

Таким образом, используя предыдущий контракт и аналогичную коммерческую ситуацию, которая имела место ранее, то есть несколько лет назад, руководители торгового дома (фирмы) переделав, то есть сфальсифицировав первые страницы договора залога оборудования, и приложив последнюю оригинальную, то есть действительную страницу договора залога исказили ситуацию, при которой пивной завод фактически не давал банку в залог линию по разливу пива за полученный торговым домом кредит, а документально представленный залог был принят банком в обеспечение кредитных обязательств торгового дома (фирмы).

В.Г. ПОЖАР

Національний університет «Одеська юридична академія»

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАНИЯ

ПРЕДСТАВНИЦТВА ЗАЯВНИКА

ПРО ЗЛОЧИН

Діючий кримінально-процесуальний закон наділяє осіб, які беруть участь у стадії порушення кримінальної справи, обмеженим колом суб’єктивних прав і обов’язків, реалізація яких не може повною мірою задовольнити їх інтереси. Недостатнє регулювання правового статусу цих осіб негативно позначається на практиці застосування законодавства і є однією з істотних причин формального відношення практичних працівників до забезпечення прав осіб, які приймають участь у процесі на першій стадії.

Одним з таких суб’єктів є заявник про злочин. Заявник — це постраж-дала або будь-яка інша фізична особа, яка подала заяву, в якій міститься повідомлення про злочин до органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду та заява якої, прийнята цими органами у встановленому законом порядку.

Законодавець не встановлює жодних критеріїв, яким повинен відповідати громадянин, щоб набути статусу заявника. Проте, на нашу думку, повністю процесуально недієздатна особа не може самостійно подавати заяву про злочин. Тому малолітня особа, яка недосягла 14 років або особа, визнана у встановленому порядку недієздатною, не може самостійно вступати у відно-сини з правоохоронними органами та виступати у ролі заявника. Це випливае з загальної цивільної дієздатності осіб (ст.ст. 31, 32, 39-41 ЦК України). Отже, якщо заявник про злочин не володіє кримінально-процесуальною дієз-датністю, то замість нього правом подачі заяви про злочин повинен бути наділений його законний представник.

У світлі рішення КСУ у справі за конституційним зверненням громадя-нина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) від 30.09.2009 р., навіть заявники з повною процесуальною дієздатністю мають право на представництво вже на цьому етапі кримінально-процесуального провадження.

Отже, право на представництво заявника у кримінальному процесі, хоча І не передбачено нормами КПК, існує і є конституційним правом кожної особи, яка заявила про злочин. Проте, тут діє загальноправове представництво передбачене нормами матеріального права.

Однією з причин звернення особи, яка постраждала від злочину, до представника є невпевненість у власних можливостях повноцінно здійснити захист своїх прав І законних інтересів і недовіра представникам органів слідства і дізнання. Маючи реальну перспективу отримати постанову слід-чого про відмову в порушені кримінальної справи, багато громадян зверта-ються по допомогу до представника.

КПК окремо не визначає статус таких суб’єктів як заявник про злочин та його представника, тому у процесуальній літературі обговорюється питання про наділення цієї особи самостійним кримінально-процесуальним статусом. Проте аналіз норм КПК дозволяє стверджувати, що їх процесуальний статус вже сьогодні складається з відповідних прав й обов’язків.

Представник заявника здійснює представницькі повноваження направ-лені не тільки на відстоюванню прав і законних інтересів постраждалих від злочину ще не визнаних потерпілими, але і будь-яких осіб, що заявили про злочин відповідно до ст. 95 КПК. Участь представника в стадії порушення кримінальної справи в порядку публічного обвинувачення проявляється в двох основних аспектах: заявлені про вчинений злочин та участі в розгляді і вирішенні такої заяви.

Представник заявника про злочин здійснює свою діяльність лише на стадії порушення кримінальної справи. Особливості, що відрізняють пред-ставництво заявника від представництва потерпілого, обумовлені різним об-сягом прав та обов’язків самих потерпілих та заявників про злочин.

Ще одна проблема постає при порушені справ приватного обвинувачення. Як відомо, порушення цих справ та їх судовий розгляд перебуває в залеж-ності виключно від активних дій потерпілого (заявника). Тому участь у них неповнолітніх, осіб з психічними та фізичними вадами фактично неможлива без їх представництва. Тут потрібно виходити з таких властивих законному представництву ознак як право захищати права і законні інтереси осіб, яких представляють, у всіх установах, включаючи судові, та незалежність у своїх діях від волі осіб, яких представляють. Тому законний представник має безумовне право на подання скарги з метою порушення справи приватного обвинувачення. Проте КПК не передбачає можливості подання скарги на порушення таких справ представником. В той же час, Пленуму ВСУ у своїй постанові від 2 липня 2004 року «Про практику застосування судами законо-давства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» прямо визначив, що такі справи можуть порушуватися і за наявності скарги законного представ-ника потерпілого (п. 25). Що, на нашу думку, є виходом Верховним Судом за межі своїх повноважень, адже суд фактично зайнявся нормотворенням, що не належить до його функцій. Тому вважаємо, що більш правильною та законною буде регламентація у КПК цього права законного представника.

Діючий КПК передбачає можливість оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи представником заявника (ст.ст. 99-1, 236-1). За даними судової статистики Верховного Суду України у 2008 р. суди роз-глянули 9 тис. таких скарг (у 2007 р. — 8,9 тис. скарг), із них задоволено майже 4 тис., або 44,3% (45,2 % — у 2007 р.), тобто майже половина задоволених скарг. Як показує вивчення матеріалів судової практики, ефек-тивність такого оскарження багато в чому залежить від можливості ознайом-лення зацікавлених осіб з матеріалами, що покладені в основу прийнятого рі-шення. Заявники та їх представники нерідко стикаються з такими питанням: чи мають вони право знайомитися з матеріалами дослідчої перевірки?

На нашу думку, рішення про відмову у порушенні кримінальної справи є кінцевим рішенням, яким може взагалі закінчитися кримінально-проце-суальне провадження. Тому у таких випадках, є обов’язковим надання за-цікавленим суб’єктам процесу права на ознайомлення з матеріалами, що стали підставою для винесення такого рішення. Внесения відповідних змін до діючого КПК сприятиме реальному забезпеченню права заявника та його представника на оскарження цього рішення.

Є.В. ПРЯХІН

кандидат юридичних наук Львівський державний університет внутрішніх справ

ЗАВДАННЯ СЛІДЧОГО НА ПОДАЛЫНОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНУ

Питания подальшого етапу розслідування злочинів розглядається майже всіма науковцями-криміналістами, які пишуть на теми, пов’язані з методикою розслідування окремих видів злочинів. Характерним є те, що більшість з них не виокремлює подальший етап розслідування як самостійне питания, а, описавши початковий етап розслідування, зупиняється виключно на ха-рактеристиці специфіки проведения окремих слідчих дій. Серед таких робіт останніх років можна назвати дисертації Р.С. Довбаша [1], Р.В. Комісарчука [2], А.В. Реуцького [3], Я-А. Соколової [4] та ін. Криміналістичному значению подальшого етапу розслідування приділив свою увагу В.В. Тищенко. Він справедливо зауважив, що у криміналістичній літературі по-різному оці-нюється значения подальшого етапу розслідування злочинів для розробки окремих методик. Він слушно зазначає, що головне в теорії — проаналізу-вати особливості початкового етапу, на практиці — його успішно провести, а надалі розслідування піде ніби само собою по уторованому шляху [5, с. 131]. Р.С. Бєлкін лише в загальному вигляді визначив, що подальший етап розслідування — це етап, на котрому вирішується проблема подальшого зби-рання доказів, їх перевірки та оцінки. Це завдання вирішується з допомогою інших, окрім початкових, слідчих дій та оперативних заходів [6, с. 299]. Така ситуація вказує на наявність прогалин у теоретичних криміналістичних дослідженнях, що в свою чергу вимагає обґрунтування потреби врахування специфіки подальшого етапу розслідування для кожного виду злочинів.

Подальший етап розслідування починається, як правило, з моменту, коли буде виконана підсистема невідкладних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, незалежно від конкретних результатів. Однією з визначальних об-ставин, яка визначає діяльність слідчого на подальшому етапі розслідування є особа злочинця. Якщо злочинець затриманий, то починається робота з затриманою особою, встановлюються усі обставин події злочину, причетні до неї особи, усі елементи предмету доказування. Якщо особу злочинця не

встановлено (чи невідоме її місцеперебування), то слідчий повинен систе-матизувати, проаналізувати і оцінити вже зібрані докази, скласти розгор-нутий план розслідування злочину, визначити шляхи подальшого пошуку доказів (особливо тих, що стосуються особи злочинця), провести слідчі дії і оперативно-розшукові заходи з метою розкриття злочину. Однак, завдання подальшого етапу розслідування у будь-якій з цих ситуацій залишаються незмінними.

За основу візьмемо пропозицію, висловлену у своїй монографії А.Ф. Воло-буєвим. Він до основних завдань подальшого етапу розслідування відносить такі:

1) формування системи доказів щодо обвинувачення особи у вчиненні злочину (встановлення злочинної діяльності в повному обсязі);

2) встановлення всіх співучасників злочину і збір доказів для їх обви-нувачення;

3) встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину і при-йняття заходів щодо їх усунення;

4) забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних зло-чином, та можливої конфіскації майна;

5) збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідної для ви-несення обґрунтованого і справедливого вироку [7].

Не вдаючись до аналізу повноти вищевказаного переліку завдань, хоті-лося б коротко розкрити окремі з них. Під формуванням системи доказів по обвинуваченню особи у вчиненні злочину пропоную розуміти процес на-копичення слідчим в ході розслідування події злочину достовірної і повної інформації, яка свідчить про те, що саме підозрювана особа вчинила злочин, і таке твердження з огляду на зібрані докази не викликає сумнівів. Разом з тим, слід зауважити, що в ході розслідування слідчий може зібрати до-кази, які свідчитимуть про непричетність особи до події злочину. В такому випадку в його обов’язки входить вирішення питання щодо винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно цієї особи. Кожен зібраний по справі доказ повинен бути об’єктивно пов’язаний з іншими доказами, оскільки всі вони є наслідком однієї причини — злочину.

Обов’язок виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину покла-дається на слідчого ст. 24 КПК України [8]. Для встановлення таких причин і умов дослідженню підлягають: 1) поведінка посадових осіб і службовців під-приємств, установ і організацій, де стався злочин, які своїми діями свідомо чи несвідомо полегшили злочинцю досягти поставленої мети; 2) поведінка посадових осіб і службовців державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів, причетних до утворення таких сприятливих умов; 3) поведінка окремих громадян, які своїми діями сприяли вчиненню злочину проти них; 4) недоліки організаційної структури конкретних підприємств, ус-танов чи організацій, де стався злочин; 5) недоліки в здійсненні контрольних функцій з боку конкретних посадових осіб чи органів.

У ст. 29 КПК України передбачається обов’язок слідчого вживати під час розслідування злочину заходів для забезпечення цивільного позову [8]. Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкод-женням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) [9].

У зв’язку з цим слідчий в ході досудового слідства повинен: 1) чітко визначити наявність шкоди, заподіяної злочином; 2) встановити доказову базу, якою підтверджується така шкода; 3) встановити причинний зв’язок між злочином та заподіяною шкодою. 3 метою захисту прав та законних інтересів потерпілих осіб у сфері відшкодування завданої їм злочином шкоди необхідно:

— визначити характер та розмір завданих збитків і упущеної вигоди;

— з’ясувати у потерпілого, чи була завдана моральна шкода;

— визначити розмір відшкодування конкретній фізичній чи юридичній особі;

— розшукати викрадені у результаті злочинного діяння матеріальні цінності та повернути їх власнику;

— виявити можливі джерел відшкодування збитків;

— описати й накласти арешт на майно обвинуваченого, підозрюваного чи осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії;

— здійснити заходи для збереження майна. Як бачимо, на подальшому етапі розслідування перед слідчим виникає

значний обсяг завдань, не вирішивши які, він не зможе успішно закінчити розслідування злочину. Дослідження в цьому напрямі є актуальними і по-винні враховуватися під час наукових розробок, що стосуються методики розслідування злочинів.

літерАтурА:

1. Довбаш Р.С. Методика розслідування злочинів, пов’язаних з неза-конним відшкодуванням податку на додану вартість: автореф. дис. на здо-буття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Р.С. Довбаш. — К., 2009. — 22 с.

2. Комісарчук Р.В. Основи розслідування фактів незаконної привати-зації державного та комунального майна: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та кримі-налістика; судова експертиза» / Р.В. Комісарчук. — Одеса, 2008. — 20 с.

3. Реуцький А.В. Методика розслідування злочинів у сфері виготовлення та обігу платіжних карток: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експер-тиза; оперативно-розшукова діяльність» / А.В. Реуцький. — Х., 2009. — 20 с.

4. Соколова Я-А. Основні положения методики розслідування викра-дення людини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Я-А. Соколова. — К-, 2009. — 20 с.

5. Тищенко В.В. Криміналістичне значения подалыпого етапу розсліду-вання корисливо-насильницьких злочинів / В.В. Тищенко // Право України. — 2003. — № 3. — С.131-134.

6. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3-х т. / Р.С. Белкин. — М.: Юристь, 1997. — Т. 3. — 480 с.

7. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва / А.Ф. Волобуєв // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.net/book_zl295.html.

8. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. (станом на 20.08.2010 р.) // Відомості Верховно! Ради. — 1961. — № 2. — Ст. 15.

9. Цивільний кодекс України від 18.03.2004 р. (станом на 20.08.2010 р.) // Відомості Верховно! Ради. — 2004. — № 40-44. — Ст. 356.

П.І. РЕПЕШКО

Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз

НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В

УКРАЇНІ

Усвідомлення необхідності удосконалення організації судово-експертної діяльності сприяло на різних етапах розбудови незалежної держави України прийняттю окремих нормативно-правових актів програмно-концептуального характеру, безпосередньо або опосередковано спрямованих на реформування судово-експертної діяльності. Наприклад, пунктом 1 Розділу V Концепції судово-правової реформи в Україні, затвердженої Верховною Радою України у квітні 1992 року, однією із важливих умов реформування органів розслі-дування, прокуратури, адвокатури та юстиції визнано створення судової експертизи, як важливої і самостійної інституції, незалежної від органів попереднього (досудового) розслідування, діяльність якої повинна регулю-ватись процесуальним законодавством. Концепція поклала обов’язок здійс-нення судово-експертного забезпечення на Міністерство юстиції.

Така позиція щодо визначення органу державно! виконавчої влади, на який покладалося здійснення судово-експертного забезпечення, видавався на час ухвалення Концепції судово-правової реформи в Україні обґрунто-ваним. Країна стояла на початку шляху розбудови незалежної держави І обраний напрямок мав вести до демократизації держави, що у першу чергу повинно бути спрямоване на приведения правоохоронної діяльності та право-

280

суддя до норм та принципів, визнаних та прийнятих у демократичному світі. З радянських часів організація судово-експертної діяльності в нашій державі сформувалася за принципом обслуговування відомчих завдань та інтересів. Зокрема, історично склалося так, що свої судово-експертні служби та підроз-діли були створені та діють по чинний період в системах Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки, тобто в органах державної виконавчої влади, до основних завдань яких входить провадження досудового слідства і дізнання, оперативно-розшукової та контррозвіду-вальної діяльності. Окрім цих силових відомств судово-експертні установи існували також в системі Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров’я. Прийнятий у лютому 1994 року Закон України «Про судову ек-спертизу» статтею 7, всупереч прийнятій за два роки до цього Концепції судово-правової реформи в Україні, законодавчо закріпив належність експер-тних служб, окрім Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров’я, до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України та Служби безпеки України. А у квітні 2003 року перелік силових відомств, які мають власні експертні служби, було доповнено Державною прикордонною службою України.

Прийнята у 1996 році Конституція України закріпила у пункті 14 частини 1 статті 92 умови визначення засад судової експертизи виключно законами України, що свідчить про визнання високої ролі та вагомого значення судової експертизи у здійсненні правосуддя. При цьому слід зазначити, що питання підпорядкованості судово-експертних установ залишається предметом досить тривалої дискусії і проблеми утворення системи судової експертизи, неза-лежної від міністерств та відомств, на які покладено функції дізнання, роз-слідування та судового розгляду, вже тривалий час є предметом обговорення науковців і практиків. Результати цих обговорень знаходять відображення в нормативних актах, спрямованих на подальше провадження судово-правової реформи. Абзацом 8 пункту 2 Розділу IV Концепції вдосконалення судів-ництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до євро-пейських стандартів, схваленої Президентом України у 2006 році, визначено, що судові експертизи у кримінальних справах не повинні здійснювати екс-пертні служби, які перебувають у структурі органів досудового слідства.

З наведеного виходить, що організацію експертної діяльності все ж таки слід удосконалити шляхом позбавлення органів державної виконавчої влади, наділених правоохоронними функціями, зокрема Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки та Державної прикордонної служби відомчих експертних служб, наділених правом виконання судових ек-спертиз. Єдиними міністерствами, у складі яких можуть перебувати судово-експертні установи, можна визначити Міністерство юстиції та Міністерство охорони здоров’я. Чинним законодавством України, у тому числі й підзакон-ними актами на ці два міністерства не покладено жодних із правоохоронних функцій. В них відсутні служби чи підрозділи, які б займалися оперативно-розшуковою, розвідувальною чи контррозвідувальною діяльністю, дізнанням

281

та досудовим слідством. Не перебувають у їх складі і органи правосуддя. Отже для забезпечення незалежності, неупередженості та об’єктивності су-дово-експертної діяльності у складі цих міністерств мають бути створені дійсно належні умови.

Але сьогодні кожне міністерство та відомство, у правозастосовчій діяль-ності якого виникає законодавчо обумовлена необхідність застосування судових експертиз, вдається зусиль до утворення власних або утримання вже створених підпорядкованих їм експертних служб, заперечуючи доціль-ність утворення єдиного державного органу організації судової експертизи. З 1998 року по минулий рік від різних суб’єктів законотворчої діяльності до Верховної Ради України надходили на реєстрацію проекти законів, якими передбачалося внесення змін до статті 7 Закону України «Про судову ек-спертизу», спрямованих на розширення кола суб’єктів судово-експертної діяльності за рахунок експертних служб Державної податкової служби Ук-раїни та Державної митної служби України.

Такі дії суб’єктів законодавчої ініціативи не відповідають прийнятим раніше нормативно-правовим актам, у яких закріплені концептуальні на-прямки удосконалення судової влади та правоохоронної діяльності, спря-мовані на забезпечення незалежності, неупередженості, об’єктивності та законності судово-експертної діяльності. Видається доцільним утворити при Кабінеті Міністрів України Державний департамент судово-експерт-ного забезпечення правосуддя. Новоутвореному Департаменту перепідпо-рядкувати існуючі науково-дослідні судово-експертні установи Міністерства юстиції, установи судово-медичних та судово-психіатричних експертиз Міністерства охорони здоров’я, експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної прикордонної служби та Міністерства оборони. Передати новоутвореному Департаменту атестовані судово-екс-пертні кадри, а також приміщення, устаткування, прилади, технічні засоби, архіви, колекції та бібліотеки спеціальної наукової, довідкової та експертної літератури.

Створення Державного департаменту судово-експертного забезпечення правосуддя при Кабінеті Міністрів України надасть можливість досягти на-ступного:

1) уніфікації організації судово-експертної діяльності, що створить умови для стандартизації діяльності, у тому числі і у питаннях управління якістю;

2) незалежності експертних установ від органів дізнання, досудового слідства та правоохоронної діяльності загалом (реальну, а не декларовану, як станом на сьогоднішній день в системах МВС, СБУ, ДПСУ, МО);

3) незалежності експертів від керівництва експертної установи при виконанні доручених їм на виконання судових експертиз у виборі експертних методик, оцінці результатів дослідження та формулюванні висновків;

4) науковості методик експертного дослідження, які мають бути визна-ними науковою спільнотою та перевіреними на практиці, що має виключити

282

можливість використання неперевірених даних і науково не обґрунтованих методів досліджень при виконанні експертних досліджень;

5) компетентності експертів у застосуванні спеціальних знань у певній галузі науки, техніки, мистецтва для забезпечення правильного вирішення поставлених перед експертизою питань;

6) внутрішнього переконання експерта, лише на підставі формування якого, після всебічного, повного та об’єктивного дослідження, в умовах забезпечення захисту від стороннього впливу, у тому числі і від колег чи керівництва, експерт може дійти висновку з поставлених перед ним пи-тань;

7) юридичної відповідальності експертної установи за наслідки діяль-ності її співробітників, що обумовить підвищення якості добору кадрів;

8) персональної відповідальності експерта за якість та достовірність наданих експертних висновків, що позбавить експертні установи від випад-кових осіб та підвищить роль професійного удосконалення експертів;

9) персональної відповідальності посадової (службової) особи, яка при-значила експертизу, за достовірність наданих даних і матеріалів, представ-лених на експертизу, що можливе лише за умови незалежності експертів від міністерств та відомств, до складу яких входять органи дізнання та досудового слідства, а також органи, які виконують правоохоронні функції та здійснюють оперативно-розшукову і контррозвідувальну діяльність.

Для збереження експертних кадрів відомчих експертних служб, що мають бути ліквідовані одночасно із утворенням Департаменту, видається доцільним затвердити Положення про проходження державної експертної служби, яким слід передбачити єдиний підхід до забезпечення професійних прав судових експертів, а також право на пенсійне забезпечення, порядок та розміри грошового утримання. Крім того слід передбачити для державних судових експертів кваліфікаційні класи, що мають залежати від наукових досягнень, рівня теоретичної підготовки та практичного досвіду конкретного співробітника, та запровадити класні чини радників державної експертної служби на зразок запроваджених у прокуратурі класних чинів, порядок при-своєння і позбавлення яких має бути затверджене Кабінетом Міністрів Ук-раїни разом із Положенням про проходження державної служби в державних судово-експертних установах. Експертні підрозділи у силових міністерствах мають бути ліквідовані, натомість має бути створена служба суто техніко-криміналістичного забезпечення правоохоронної діяльності. Альтернативою новоутвореному Державному департаменту судово-експертного забезпечення правосуддя можуть бути лише приватні експерти, науково-експертні установи недержавної форми власності та відповідні кафедри університетів і академій.

А.В. РЕУЦЬКИЙ

кандидат юридичних наук

Кримський юридичний інститут Національної юридичної академії України

імені Ярослава Мудрого

особливості вЗАЄмоДіЇ тА коорДинАціЇ

ДіЙ сліДЧого При ро ЗсліДувАнні

ЗлоЧинів у сФері виготовленнЯ тА

обігу ПлАтіЖниХ кАрток

В криміналістичній літературі загальновизнано, що ефективне розсліду-вання злочину неможливе без чіткої координації цього процесу. Як правило, особливості взаємодії та координації діяльності слідчого з різними органами відносять до числа збірних елементів організації розслідування.

Координувати діяльність може одна особа (слідчий, прокурор, начальник відділу), або як систему зустрічних зусиль — декілька осіб. Рівень коорди-нації залежить як від типу розумового завдання, яке треба розв’язати, так і від конкретних обставин, що супроводжують це рішення.

Координація боротьби зі злочинами в сфері виготовлення та обігу платіжних карток покладається на Управління по боротьбі із правопо-рушеннями в сфері інтелектуальної власності та високих технологій, ут-вореного в Департамент! ДСБЕЗ МВС України Наказом МВС України № 429 від 31 травня 2001 р. 3 метою координації роботи в зазначеному напрямку це Управління здійснює: (а) систематизацію й комплексний аналіз інформації, необхідної для вжиття невідкладних заходів реагування на зміни оперативно! обстановки у сфері електронних платежів; (б) взаємообмін ін-формацією щодо злочинів і злочинців між підрозділами МВС України та іншими заінтересованими правоохоронними органами; (в) відстеження тен-денцій розвитку «карткової» злочинності, причин та умов, що сприяють їй, і повідомлення підрозділів МВС, правоохоронних органів про наявні тенденції її поширення.

При розслідуванні злочинів у сфері виготовлення та обігу платіжних карток слідчий може взаємодіяти з органом дізнання, спеціалістом, екс-пертом, державними органами та ін.

Основними завданнями взаємодії слідчого з органами дізнання є: (1) розкриття і розслідування злочинів; (2) притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин; (3) спільна діяльність по розшуку злочинців; (4) попередження злочинів.

3 огляду на теоретичні положения та слідчу практику можна вирізнити такі форми взаємодії слідчого й органів дізнання при розслідуванні зло-чинів у сфері виготовлення та обігу платіжних карток: (1) спільний виїзд на місце події; (2) погоджене планування слідчих дій та оперативно-розшу-кових заходів, спільне обговорення слідчих та оперативно-розшукових даних;

(3) своєчасне інформування взаємодіючими суб’єктами один одного про відомі їм факти готування або вчинення злочинів, дізнання або розсліду-вання яких законом покладено на той орган, якому про це повідомляється;

(4) створення тимчасово або постійно діючих слідчо-оперативних груп для здійснення в межах визначеної законодавством компетенції заходів по ви-явленню, розкриттю й розслідуванню злочинів; (5) постійний обмін інфор-мацією, яка міститься в централізованих, обласних та інших банках даних оперативно-розшукового, оперативно-довідкового та іншого призначення, про розшукуваних злочинців, поведінку обвинуваченого, його наміри зникнути і т. д.; (6) створення загальних банків даних про осіб, які займаються або можуть бути причетні до вчинення злочинів цієї категорії; (7) спільне пла-нування й проведення слідчих дій і тактичних операцій.

Складно сперечатися з багатьма криміналістами, що конкретні форми взаємодії слідчого з органами дізнання, їх доцільність та ефективність обу-мовлені слідчими ситуаціями, що складаються на тому чи іншому етапі розслідування по кримінальній справі. Характер, зміст і форми взаємодії з органами дізнання при розслідуванні злочинів у сфері виготовлення та обігу платіжних карток визначаються обсягом інформації, якою володіє слідчий на певному етапі цього процесу, про спосіб вчинення злочину, чисельність, структуру і зв’язки злочинної групи, канали обготівковування грошових коштів, збут викрадених матеріальних цінностей і т. д. На даному етапі аналіз способу й засобів учинення злочину, даних, одержаних при огляді місця події, дозволяє слідчому одержати необхідну інформацію шляхом ви-користання оперативно-розшукових карток, інформаційно-довідкових, опера-тивно-розшукових і криміналістичного обліків. На перший план виходять такі форми його взаємодії з органом дізнання, як вивчення функціональної струк-тури й документообігу підприємств, що обслуговують платежі картками, ознайомлення з технологією розрахунків платіжними картками, призначення перевірок, ревізій тощо.

Узагальнення слідчої практики дало змогу виокремити низку оперативно-розшукових дій, які найчастіше доручає слідчий органу дізнання при розслі-дуванні злочинів розглядуваної групи: 1) з’ясування нових епізодів злочинної діяльності; 2) з’ясування місця виготовлення підроблених платіжних карток; 3) встановлення місцезнаходження грошових коштів та інших цінностей, от-риманих злочинним шляхом; 4) виявлення каналів використання викрадених грошових коштів та інших цінностей; 5) встановлення конкретних учасників злочину, які входять в організовану злочинну групу, зв’язків між ними й ролі кожного при вчиненні злочинного діяння; 6) виявлення можливих співу-часників, свідків, предметів і документів, що мають значення для справи; 7) одержання даних про причетність до злочину працівників банківських установ, процесингових центрів, підприємств, що обслуговують розрахунки платіжними картками та ін.

Великого значення при розслідуванні злочинів розглядуваної категорії набуває також взаємодія слідчого з контролюючими органами. Вважаємо, що

слідчому в цьому випадку необхідно співпрацювати з установами Національ-ного банку України, комерційними банками, процесинговими компаніями.

Слідчому для успішного розслідування злочинів у сфері виготовлення та обігу платіжних карток необхідно налагодити тісне співробітництво зі службами безпеки банків і процесингових компаній, які на постійній основі провадять роботу з попередження втрат у цій сфері, вживають заходів щодо технічної захищеності банківських каналів зв’язку, стежать за збереженням банківської таємниці (за нерозголошенням даних клієнта, а також реквізитів його платіжної картки) і т. д.

Проте, як показує практика, керівники комерційних банків і процесин-гових компаній неохоче йдуть на будь-які контакти з правоохоронними органами. Це пояснюється відсутністю віри в можливість кримінально-правовими способами відшкодувати заподіяну шкоду, небажанням підривати репутацію банку в ділових колах, виявленням можливої невідповідності займаному становищу посадових осіб банку, неминучими збитками банку, які від офіцій-ного розслідування можуть бути навіть більшими від суми заподіяної шкоди, можливістю відтоку інформації, що становить банківську таємницю, до кон-куруючих структур тощо.

Правова база обміну інформацією між банками і правоохоронними органами розроблена не досить чітко, без урахування необхідності діяти дуже швидко при розслідування злочинів розглядуваної категорії. На цей час також склалася практика, що керівники банку ухиляються від надання необхідних органу дізнання даних до порушення кримінальної справи, посилаючись на банківську таємницю, що в деяких випадках дозволяє злочинцям залишатися безкарними і заважає ефективній боротьбі зі такими злочинами.

Взаємообмін інформацією здійснюється неформально, на рівні особистих відносин. У зв’язку із цим для ефективного розслідування злочинів у сфері виготовлення та обігу платіжних карток взаємодію належить будувати за такими напрямками: 1) своєчасне виявлення фактів злочинів у цій; 2) опе-ративне й ефективне реагування на виявлені факти злочинних посягань; 3) своєчасне й безпроблемне одержання необхідної інформації в міжнародних платіжних системах; 4) взаємні консультації відповідно з повноваженнями; 5) обмін інформацією, зокрема, ведіння спільних обліків; 6) допомога при збиранні доказів за фактами правопорушень; 7) аналітична робота, ство-рення методологічної бази, навчання, законодавчі ініціативи; 8) здійснення загальних профілактичних заходів.

Для забезпечення ефективного розслідування злочинів у розглядуваній сфері необхідно вирішити такі організаційні завдання: 1) розробити і впро-вадити методики виявлення, розслідування й попередження таких злочинів; 2) навчити слідчих, працівників органів дізнання методам та особливостям боротьби зі злочинами цієї категорії; 3) підсилити підрозділ правоохоронних органів, що розслідує злочини цього виду (створити окремий підрозділ у структурі МВС); 4) організувати ефективну взаємодію оперативних і слідчих підрозділів органів внутрішніх справ та СБУ при розслідуванні розгляду-

ваних злочинів; 5) налагодити співробітництво правоохоронних органів з контролюючими органами, процесинговими центрами, банківськими устано-вами, підприємствами, що обслуговують розрахунки платіжними картками, з питань виявлення й попередження даних злочинів; 6) розробити й законо-давчо закріпити можливість швидкого та безпроблемного доступу органів по боротьбі зі злочинами в сфері виготовлення та обігу платіжних карток до інформації, потрібної для виявлення, розслідування й попередження злочинів цього виду; 7) налагодити оперативно-пошукові й інформаційно-довідкові об-ліки платіжних карток; 8) створити координаційний комітет для розробки і забезпечення погоджених дій правоохоронних органів і структур, що забез-печують обіг платіжних карток.

РУСТАМОВ КЯМРАН ЭЛЬХАН ОГЛЫ

Центр судебных экспертиз Министерства Юстиции Азербайджанской Республики

исПольЗовАние сПЕиИАльнЫХ ЗнАниЙ

При оргАниЗА нИи ПлАнировАнии

рАсслеДовАиЯ ПрестуПлениЙ

Предложение об использовании при организации и планировании расследования преступлений методов оценки и обзора программ, названного в криминалистической литературе сетевым планированием и управлением, было высказано впервые в 1966 году А.П. Сыровым, теоретически обосновавшим его как новый метод следственного планирования. В последующем идея эта была поддержана А.Р. Ратиновым, А.А. Герасуном, А.И. Лариным и др., однако их высказывания носили общий характер (1, с. 41;2, с. 152; 3, с.17-18).

Суть метода, апробированного в строительстве, кораблестроении, ракетостроении и других видах человеческой деятельности, заключается в том, что на основе специальной компьютерной программы согласно построенной модели и известного количества исполнителей в считанные минуты определяется время, необходимое для выполнения всего комплекса предстоящих работ и другие параметры, позволяющие маневрировать как людскими, так и временными ресурсами.

Среди криминалистов нет единой точки зрения о целесообразности, надежности и эффективности применения методов оценки и обзора программы при расследовании преступлений. Ряд авторов констатирует целесообразность его применения, никак не аргументируя свою точку зрения (Н.А. Якубович, И.Ф. Крылов). Другие ограничиваются осторожными оценками, (Н.И. Порубов), третьи, акцентируя, внимание на, с их точки зрения, недостатках метода, считают его использование в процессе расследования

невозможным либо крайне ограниченным.(Р.С. Белкин, А,Н. Васильев). Положительная оценка и глубокий анализ метода оценки и обзора программ были сделаны Н.А. Селивановым и Д.И. Сулеймановым (7, с. 166-167; 9, с. 63-68).

Основная аргументация противников метода сводится к следующему: на начальном этапе расследования нельзя составить перечень работ с нужной для програмного планирования точностью и полнотой; программа не предусматривает новые следственные действия, необходимость производства которых возникает в процессе расследования; вероятностный метод определения продолжительности работ неточен; невозможно графически интерпретировать весь процесс расследования; сложность метода (8 с. 160-177).

Между тем, сторонники метода отмечают, что негативное отношение к нему связано с отсутствием достаточного практического материала и неполной осведомленностью криминалистов относительно его содержания и особенностей применения в следственной практике. Практика показала несостоятельность возражений против использования метода в следственной деятельности, доказывает его целесообразность, эффективность и перспективность. Этот вывод вытекает из следующих взаимосвязанных положений, установленных на основе изучения практики и экспериментальным путем.

Любое преступление, его криминалистическая характеристика и процесс расследования являются сложными динамическими системами разных социальных уровней, значения и содержания, однако между ними существуют определенные корреляции. В большинстве случаев это нелинейные, коррелятивные зависимости как динамического, так и статистического характера, для которых справедливы статистические законы. Каждая из систем обладает общими интегративными свойствами, определяющими в своей совокупности общую функциональную характеристику системы, характеризуется определенной необходимостью сохранения системы как единой целостной организации при воздействии на нее внешней среды.

Одним из методов исследования сложных динамических систем является моделирование, разновидностью которого является метод оценки и обзора программ. Использование моделирования в расследовании преступлений положительно оценивалось и оценивается рядом исследователей, однако предлагаемые ими модели статичны и сами по себе не подвергаются коррекции.

Метод оценки обзора программ выполняет две функции: она служит средством плановой организации и одновременно позволяет моделировать многие черты преступлений, а именно: точные даты начала и завершения отдельных следственных действий (работ), их продолжительность; резервы времени, их точное измерение; продолжительность всего расследования, цепочку работ (путь), влияющую на продолжительность расследования; обеспечить следователя информацией о фактическом выполнении плана; систематически корректировать план (6, с. 224).

Метод сетевого планирования расследования состоит из следующих этапов: 1) составления перечня следственных действий по установлению и

доказыванию элементов преступной деятельности; 2) распределения обязанностей между исполнителями; 3) построения модели — графика; 4) расчета параметров графика расследования на компьютере и анализе полученных результатов.

Перечень следственных действий по установлению и доказыванию элементов преступной деятельности рекомендуется составлять с участием всех членов бригады следователей после анализа исходной информации и данных, полученных в результате производства неотложных следственных действий, иначе одну и ту же работу придется проделывать дважды. Аналогичные перечни следственных действий составляются и при календарном планировании. Условно перечень можно разделить на шесть основных групп, соответствующих элементам криминалистической характеристики преступления.

Если уголовное дело возбуждено по оперативным материалам, все шесть групп должны содержать действия, касающиеся конкретного эпизода преступной деятельности. Если одно и тоже действие способно дать ответ сразу на несколько вопросов, относящихся к разным элементам преступной деятельности, оно включается в ту группу, к которой имеет большее отношение, но не дублируется. В зависимости от результатов просчета параметров модели расследования, место данного действия в графике с учетом логической связи может быть изменено.

Объемы третьей и четвертой групп находятся в прямой зависимости от количества эпизодов преступной деятельности. В зависимости от сложности и объема дела каждую группу перечня следственных действий можно расчленить на взаимосвязанные части (3, с. 45-46 ).

Распределение обязанностей между членами группы производится тем же образом, что и при любом методе следственного планирования. Отметив в перечне исполнителя каждого действия, можно организовать централизованную, децентрализованную или комбинированную форму работы следственной группы. Необходимо отметить, что распределение обязанностей производится перед или после расчета параметров модели, что на планирование не влияет.

Выполнение следственных действий, предусмотренных моделью, может отмечаться различными способами. Достаточно удобно подчеркивать условное обозначение выполненного действия в модели или перечне, ставить возле него знак «плюс», а рядом с обозначением действия, надобность в выполнении которого отпала, знак «минус».

В непосредственной связи с составлением перечня следственных действий находится построение графика. Рекомендуется использовать ориентированную на следственные действия форму построения модели, которая для следственной практики является более наглядной и доступной. Практикуется и другая форма, когда стрелками обозначаются работы, а геометрическими фигурами — события, однако эта форма моделирования для следователей представляет определенные трудности.

Построение модели начинается с вычерчивания у левого края листа исходной геометрической фигуры под №1, обозначающей ознакомление с полученными материалами и возбуждение уголовного дела. С отступлением вправо располагается вертикальный ряд фигур с порядковыми номерами сверху вниз, обозначающими первоначальные следственные действия и организационные мероприятия. Далее, в таком же порядке располагаются ряды фигур с цифровыми обозначениями последующих работ (действий), связанных с установлением тех или иных обстоятельств, входящих в предмет доказывания. Фигуры — работы, находящиеся в логической связи, соединяются стрелками. В зависимости от логических связей, от одной и той же фигуры одного ряда стрелки могут быть проведены к нескольким фигурам другого ряда, и, наоборот, к одной фигуре последующего ряда могут быть проведены стрелки от нескольких фигур предыдущего ряда.

Программа любого дела состоит из нескольких частей. Объясняется это тем, что сразу составить весь перечень следственных действий по делу практически невозможно, т.к. невозможно предугадать их результаты и необходимость производства новых действий. Каждая часть завершается действием по анализу собранных документов, а последняя — составлением обвинительного заключения.

Знание и соблюдение правил построения модели позволяет еще в процессе планирования предусмотреть необходимые и нужные и отбросить бесполезные для выполнения плана действия. Так, в модели не должно быть «тупиков», т.е. действий, из которых не выходит ни одно событие; в модели не должно быть действий, в которые не входит ни одно событие; стрелки событий не должны своим концом повисать свободно. Нарушения этих правил свидетельствуют не только о технических, но и об организационных, логических ошибках при планировании. В частности, наличие «тупиковых» событий может свидетельствовать или о том, что забыли указать связь данного следственного действия с другим, или о том, что результат действия, предшествующий данному событию, не нужен для выполнения следующих действий.

Составление программы завершается определением продолжительности следственных действий и организационных мероприятий, которое рекомендуется производить в днях. В отличие от календарного планирования, рассматриваемый метод располагает понятием так называемого расчетного ожидаемого времени, представляющего собой результат вероятностного метода оценки продолжительности работ. Расчетное время в нём определяется по специальной формуле, для чего сначала формируются две исходные вероятностные временные оценки того или иного действия: минимальная и максимальная продолжительность, а затем по специальной формуле происходит статистическое усреднение времени.

В целях уменьшения влияния волевых моментов на процесс определения продолжительности действий и мероприятий, они условно делятся на четыре группы: 1) срок производства определен законом или вытекает из

290

требований закона; 2) срок производства регламентирован ревизионными или экспертными учреждениями; 3) продолжительность определяется их характером; 4) продолжительность определяется на основании опыта следователя. Определение продолжительности работ может быть произведено до или после составления графика, что на планирование не влияет.

Основным этапом метода является расчет параметров графика на компьютере. Для этого техническому персоналу передаются данные об исходной дате, продолжительности работ и их связях. Наименования следственных действий программистам не предаются, что обеспечивает неразглашение данных следствия. Через несколько минут в распоряжение следствия будет представлена таблица, содержащая данные о продолжительности всего расследования и следственных действий, наиболее ранних из возможных и наиболее поздних из допустимых сроков начала и окончания всех действий и мероприятий, включенных в план, всех видах резервов времени для действий, не лежащих на критическом пути. Чтобы избежать возможных технических ошибок при составлении моделей, работу с последними и расчет параметров следует сдублировать, благо она занимает минуты (5, с.245).

Наибольшая суммарная продолжительность определенной цепочки следственных действий, т.е. критический путь, может быть меньше или больше заданного срока. В первом случае возникает дополнительный резерв времени, а во втором — так называемый «отрицательный резерв». В последнем случае график пересматривается с целью его «уплотнения», которое может осуществляться несколько раз методом последовательных приближений, т.е. неоднократным «сжатием» критического пути. Приведение графика в соответствие с заданными сроками осуществляется путем: а) изменения временных оценок, т.е. замены нормальной продолжительности того или иного действия на сокращенную; б) так называемого изменения топологии сети , т.е. устранения одних запланированных следственных действий и замены их на другие; в) расчленения действий и их совмещения во времени. Все эти коррекции могут быть рассчитаны в оптимальном варианте на компьютере.

При реализации плана расследования, естественно, могут возникнуть различные изменения. Появится необходимость проведения новых действий, первоначально включенные в график мероприятия окажутся ненужными, могут измениться продолжительности отдельных работ как в меньшую, так и в большую сторону, в результате чего критическим станет другой путь, другая цепочка следственных действий. Но это не является препятствием для метода сетевого планирования, поскольку новый критический путь можно сразу же обнаружить, проведя повторный расчет параметров модели с учетом внесенных в график изменений.

Преимущество разработанной методики состоит не только в том, что выявляется совокупность взаимосвязанных следственных действий, определяющая конечный срок всего расследования, но и в том, что создается возможность периодического и быстрого выявления взаимосвязанной цепочки

291

следственных действий по ходу выявления плана с учетом его изменений.

Использование при организации и планировании расследования преступлений методов оценки и обзора программ по сути своей является конкретным использованием специальных знаний.

На первом этапе, пока следователь не овладеет навыками расчета параметров сетевой модели на компьютере, он будет вынужден обращаться к помощи специалистов, но в последующем научится и сможет обходиться своими силами — приобретенными специальными знаниями. Представляется, что подобная ситуация может и будет возникать систематично, что должно найти свое отражение в уголовно-процессуальном законе.

лИтерАтурА:

1. Сыров А.П. Общие методы и научные основы тактики следственных действий. «Вестник МГУ», М. «Право», 1966, вып.5.

2. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. М, 1967

3. Герасун А. Бригадный метод расследования в советском уголовном процессе. Автореферат канд. диссерт., М., 1968

4. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация., М., Юридическая литература. 1970.

5. Руководство для следователей. М.: Юридическая литература, 1971.

6. Порубов Н.И. Научная организация труда следователя. Минск, 1970.

7. Селиванов Н.А. О методе СПУ в расследовании преступлений. Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 39, М., 1984.

8. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики., т.3, Академия МВД СССР, 1979.

9. Сулейманов Д.И. Опыт применения метода сетевого планирования при расследовании крупного хищения. Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 41. — М.: Юрид лит., 1984.

В.В. СЕДНЕВ

доктор медицинских наук, доцент Донецкий НИИ судебных экспертиз МЮ Украины

суДебнАЯ ЭксПертологиЯ в контексте ПАрАДигм ЗнАниЯ

Существенная функция судебной экспертизы — обеспечение специальными познаниями органы следствия и суда, может быть в пределе трансформирована и понята как перевод действительности (в её явной и неявной форме существования) в знание, доступное для исследования в качестве доказательств.

292

С общенаучной точки зрения этот процесс перевода действительности в знание представлен тремя парадигмами, в их строгом, Куновском смысле [1]: классической, неклассической и постнеклассической [2].

Первая предполагает наличие экспериментально установленного соответствия знания об объектах им самим благодаря строгому следованию методу познания и все более совершенным средствам измерения. Обязательным условием является исключение как познающего субъекта, так и воздействия на процесс получения и трансформации знания и средств и операций познания. Т.е. имеет место отстраненно-созерцательная позиция некоего «абсолютного наблюдателя». Фактически элиминирована гносеологическая, мировоззренческая и социальная позиции субъекта. Указанное, сочетаясь с целью познания — описание объектов (вещей: предметов либо явлений, их свойств и отношений) такими, какими они существуют в объективной реальности, сузило объем субъектов, которые «производят» знание. Представляется, что именно этого рода подход породил в свое время понятие об эксперте как о «научном судье».

Релевантными для судебной экспертологии и существенными признаками классического подхода к формированию знания, является то, что удаляются средства и операции познавательной деятельности и предполагается существование наилучшего метода, гарантирующего адекватное действительности, истинностное знание.

Мифология абсолютной объективности и единственно правильного метода и сегодня оказывает свое влияние на представления об экспертном исследовании.

Неклассический подход постулировал неотделимость от объекта познания как познающего субъекта, так и средств и орудий познания. Отсюда был осуществлен переход от описаний и классификаций к поиску конечных оснований теорий и анализу того, как качества и свойства познающего субъекта обуславливают сущность и форму знания.

Признание того, что исследователь, вместе со своим методом, составляет часть объекта познания, а процесс познания есть одновременно и процесс конструирования реальности разрушает и позицию абсолютного наблюдателя и мифологию единственно верного метода.

В силу этого появляется представление о теории (и, соответственно знании, которое она обеспечивает) как идеализации, схематизации, рационализации и упрощении. Формируется представление о рефлексии метода: в процессе познания природа отвечает на вопросы человека, но её ответы определяются не только конструкцией природы, но и от формы и содержания вопросов. Субъективность знания объясняется, прежде всего тем, что познающий субъект является частью мира, понимает и переживает его индивидуально. Объективация знания предполагает учет особенностей средств и методов познавательной деятельности, прежде всего, их ограничений. Отсюда множественность методов исследования и описаний реальности, их взаимная дополнительность, возможность появления нового знания

в результате исследования методического обеспечения познания. В силу этого была поставлена под сомнение возможность существование единой теории и единственно верного метода, прямого онтологизма в научном знании. Тогда знание стало интеллектуальным соглашением, осознанной, оговоренной формой субъективности, достижимой при условии установления границ наших познавательных возможностей, влияний метода и совмещения нескольких перспектив.

Введение в процесс добычи знания и установления истины социального, мировоззренческого и технологического компонентов, рассматриваемых в целом, как влияние цивилизационной формации на процесс познания, сформировало постнеклассическое понимание познания. Приоритетной становится проблематика целей и ценностей научной деятельности, определяющих научную картину мира. Приоритетность в определении предмета познания целей экономического и социально-экономического характера приводит к подмене объективности эффективностью (знаковым в этом плане является требования обоснования актуальности и социальной значимости исследования [3]), познания — «пониманием действием» и «участвующим наблюдением», а воспроизведения в теории реальности — «конструированием смысла».

Своеобразным «ответом» со стороны законодателя на неклассическое и постнеклассическое расширение роли познающего субъекта в экспертном познании было появление требований об отводе эксперта в ряде определенных обстоятельств [4]. Так же существенной уступкой классической парадигме истинности знания, а именно свойственному ей мифу о существовании единственно правильного метода познания, является требование ст. 8 Закона Украины «О судебной экспертизе» [5] об обязательной аттестации и государственной регистрации методик проведения судебных экспертиз.

В судебной экспертологии влияние неклассической (как представляется, в большей мере) и постнеклассической парадигм объективности познания в экспертологии отразилось, скажем, в работах о логике экспертного познания [6, 7], интуиции эксперта [8, 9], его внутреннем убеждении [10, 11], психологических особенностях его деятельности [12, 13], экспертной инициативе [14, 15]. Примечательно, что указанные публикации появляются не просто вслед за аналогичными работами в области, скажем физики, а намного позже, вызывая определенные споры и до сих пор. Однако, для цели данного сообщения важен не предмет спора, а его наличие, как факт, подтверждающий, что судебная экспертология приняла неклассическую парадигму научности.

Существенно и то, что, как представляется, именно в противовес мифологии «единственно верного метода», выработано положение о самостоятельной компетенции эксперта в выборе методов исследования в Постановлении Пленума Верховного Суда Украини «О судебной экспертизе в уголовных и гражданських делах» [16].

Из сказанного вытекает несколько значимых противоречий:

— первое — между постулируемым законодателем классическим типом исследователя (эксперта) как отсутствующего субъекта познания в

соответствии с корреспондентской теорией объективности и практической невозможностью (доказанной как неклассической, так и постнеклассической парадигмами истинности познания) выполнения экспертом такой роли. Данное противоречие можно обозначить как парадигмальное.

— второе — между подходами ученых к методологическим регуля-тивам судебной экспертологии, либо включающих, либо отвергающих неклассическую парадигму знания. Данное противоречие можно обозначить как внутренне-регулятивное. Фактическое отсутствие работ в области судебной экспертологии, сформулированных на базе постнеклассической парадигмы, относительно её социальных ценностей, мировоззренческих элементов, etc, как представляется, будет ликвидировано в ближайшей перспективе, что ещё более усугубит данное противоречие.

Таким образом, рассмотрено влияние парадигм знания на структуру судебной экспертологии и функционирование судебной экспертизы, выявлено не менее двух противоречий. Дальнейшие направления исследований в данной области очевидны и требуют не сколько материальных, сколько временных и интеллектуальных ресурсов.

лИтерАтурА:

1. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. /Т.Кун; Сост. В.Ю. кузнецов. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. — 605 с.

2. Лекторский В.А. Эпистемология классическая и неклассическая.

— М.: Эдиториал УРСС, 2001. — 256 с.

3. Бюллетень ВАК Украины, 2007. — № 6 (92). — С. 9 — 18.

4. Уголовно-процессуальный кодекс Украины с постатейными материалами. — Х.: Легас, 2000. — 528 с.

5. Закон України «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 28, ст.232 ).

6. Берзин В.Ф. Логические аспекты отражения результатов исследования в заключении криминалистических экспертиз // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: «Вища школа», 1977. — вып. 15. — С. 51-55.

7. Сегай М.Я., Стринжа В.К. О структуре экспертного познания // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: «Вища школа», 1985. — вып. 31. — С. 3-8.

8. Грановский Г.Л. Эвристические начала в деятельности эксперта // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: «Вища школа», 1973. — вып. 10. — С. 165-171.

9. Грузкова В.Г. Формирование опыта судебного эксперта // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: «Вища школа», 1980. — вып. 20.

— С. 44-48.

10. Михайленко С.Г. К вопросу об аспектах внутреннего убеждения // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы. — Мн., 1980. — вып. 6.

— С. 50-57.

11. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. К вопросу о внутреннем судейском

убеждении и убежденности судебного эксперта // Вопросы судебной экспертизы. — Баку, 1982. — вып. 23. — С. 29-40.

12. Меленевская З.С. Опыт экспериментального изучения внушаемости и конформности в деятельности группы экспертов // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: «Вища школа», 1977. — вып. 14. — С. 83-87.

13. Ковальчук З.А. Психологическая характеристика методики экспертного исследования и пути её совершенствования // Криминалистика и судебная экспертиза. — Криминалистика и судебная экспертиза. — К: «Вища школа», 1981. — вып. 23. — С. 30-35.

14. Надгорный Г.М. Экспертная инициатива: дискуссионные вопросы // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: «Вища школа», 1988. — вып. 36. — С.22-27.

15. Винницкий Л.В., Мельник С.Л. Экспертная инициатива в уголовном судопроизводстве. — М.: Изд-во «Экзамен», 2009. — 382 с.

16. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 8 із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 № 15.

Р.І. СИБІРНА

Доктор біологічних наук, професор Львівський державний університет внутрішніх справ

ПИТАНИЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕНИЯ СУДОВО-ТОВАРОЗНАВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ

Незважаючи на значну чисельність законодавчих актів та нормативно-правових документів на території України виявлено велику кількість пору-шень прав людини, які стосуються права на доброякісну продукцію. Так, продовжується ввезення неякісних товарів, виготовлення продукції, яка не відповідає вимогам нормативно-правової документації та є шкідливою, реалі-зуються товари без відповідної супровідної документації та з порушенням вимог законодавства. У зв‘язку з цим, більш актуальними стають питання щодо підстави призначення та проведення судово-товарознавчої експертизи, її значення та доцільності при захисті прав споживачів на високоякісну, не шкідливу для здоров‘я продукцію.

Судово-товарознавча експертиза включає дослідження якості (споживчих властивостей, нешкідливості, харчової цінності тощо), кількості та відповід-ності умовам нормативної документації, умовам договору (контракту) партії товару з поданням мотивованого об‘єктивного, незалежного, кваліфікованого висновку. У завдання експертизи входить встановлення відповідності дослід-жуваного об‘єкта вимогам та нормам чинного законодавства, стандартам, технічним умовам, технічним регламентам, правилам якості та безпеки в експлуатації, застосуванні та вживанні. У зв‘язку з цим, для вирішення

поставлених завдань судово-товарознавча експертиза проводиться стосовно чотирьох груп об‘єктів: товарів народного споживання; сировини, напівфаб-рикатів, допоміжних матеріалів; тари, упаковочних засобів та документів. Відтак, підстави призначення судово-товарознавчих експертиз передбачені та строго окреслюються законодавством України. До числа основних норма-тивних документів, які регламентують призначення експертизи відносяться: Кримінально-процесуальний кодекс України, Арбітражно-процесуальний кодекс України, Закон України «Про судову експертизу» та «Інструкція про призначення та проведення судових експертиз», затверджена наказом Мініс-терства юстиції України.

Згідно цих законодавчих документів експертиза призначається у випадках порушення умов постачання, купівлі-продажу, закупівлі, комісії, під час збері-гання, транспортування, при розгляді громадських справ у судах, проведенні дізнань, розслідувань та судових розглядів кримінальних справ. Призначення експертизи відносять на розсуд слідчого та суду, які приймають рішення, виходячи з конкретних обставин та коли є необхідність у застосуванні нау-кових, технічних, або інших спеціальних знань і неможливість встановлення фактичних даних іншим шляхом. Документами, що є підставою для призна-чення судово-товарознавчої експертизи є постанова судово-слідчих органів та наряд на проведення експертизи, в яких повинні бути чітко мотивовані завдання експертизи для вирішення усіх необхідних питань. Важливу роль відіграє вибір моменту призначення експертизи, що повинно відбутися у максимально короткий термін з початку слідства по справі.

Відповідно до законодавства товарознавчу експертизу мають право про-водити визначені органи та організації, до компетенції яких належить право здійснювати таку діяльність. Зокрема, це Торгово-промислова плата України, Держспоживстандарт України, науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції, санепідслужба та деякі громадські організації, діяль-ність яких пов‘язана з контролем якості товарів. Важливу роль відіграє організація і техніка проведення судово-товарознавчих експертиз, оскільки це має вагоме значення для отримання достовірних результатів. Така експер-тиза доручається виключно експертам, спеціалістам, вченим, які володіють спеціальними професійними знаннями, мають відповідну підготовку та не є зацікавленими у результатах проведення експертизи.

Під час попереднього слідства судово-товарознавчу експертизу викорис-товують: у формі судової експертизи; у формі участі спеціаліста-товароз-навця при виконанні визначених слідчих дій, та у вигляді довідково-кон-сультаційної форми.

Необхідність проведення судово-товарознавчих експертиз обумовлюється і тим, що при виготовленні недоброякісної, нестандартної чи некомплектної продукції, при шахрайстві та інших видах злочинів, в якості предметів зло-чинного посягання часто виступають товарні цінності різноманітного спожи-вчого характеру. Тому судово-товарознавча експертиза займає важливе місце при вирішенні питань у розслідувані злочинів, які пов‘язані із товарними

цінностями. У зв‘язку з цим, важливими є підстави, відповідно до яких призначається така експертиза. При розслідуванні злочинів, пов‘язаних будь-яким чином з товарами (реалізація, перевезення, зберігання, застосування усіх заходів щодо збереження їх таких основних властивостей, як якісні та кількісні показники та ін.) вагоме місце у доказуванні багатьох суттєвих обставин справи займає саме судово-товарознавча експертиза. Найчастіше вона призначається у справах про розкрадання у різних галузях промисло-вості (легкої, харчової, м‘ясної та молочної та ін.), торгівлі, громадському харчуванні, сільськогосподарській діяльності. Однак, іноді у кримінальних справах, коли необхідні для повного та всебічного доказування спеціальні товарознавчі знання, судово-товарознавча експертиза не призначається. У той же час, призначається будь-яка інша експертиза, що призводить до дачі неправдивого висновку експерта. З огляду на це, постає питання щодо виділення судово-товарознавчої експертизи серед інших видів експертиз, виз-начення основних її завдань, методів та принципів роботи.

Оскільки в Україні гостро стоїть питання щодо реалізації фальсифіко-ваних товарів, неналежних умов їх зберігання і перевезення, одним з ос-новних завдань судово-товарознавчої експертизи повинно бути визначення причин та умов виникнення порушень законодавства та застосування заходів щодо їх усунення.

Отже, виходячи з того, що важливе місце займає законодавство, яке регулює діяльність органів та осіб, які уповноважені призначати та прово-дити судово-товарознавчі експертизи, законодавцю доцільно проаналізувати причини основних правових, наукових та методичних проблем судово-екс-пертного правосуддя.

літерАтурА:

1. Експертиза у судовій практиці / за аг. ред. В.Г. Гончаренка. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 384 с.

2. Судові експертизи в Україні. Загальні положення. Організаційно-пра-вові засади. Участь експертів у виконавчому провадженні. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 413 с.

3. Ємченко І.В. Експертиза товарів / І.В. Ємченко, А.П. Батутіна. — К.: ЦУЛ, 2003. — С. 199-213.

4. Рудавська Г.Б. Санітарно-гігієнічна експертиза товарів / Г.Б. Ру-давська, Л.І. Демкевич — К.: Київ. нац. торг.-ек. ун-т, 2003. — 409 с.

Д.Ю. СМАГІН

Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Є.О. Дідоренка

Проблеми При ЗАтримАнні особи у кримінАльному Процесі укрАЇни

Затримання особи за підозрою у вчиненні злочину є заходом процесуаль-ного примусу, суть якого полягає в тому, що ця особа на короткий строк поміщається в спеціальне приміщення (ізолятор тимчасового тримання, гауптвахта для військовослужбовців) і таким чином позбавляється волі. Метою затримання є з’ясування причетності затриманого до злочину і вирішення питания про застосування до затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Дуже проблемним питаниям є ототожнення затримання підозрюваного, яке регулюеться КПК та фізичного затримання підозрюваної особи на місці вчинення злочину представниками влади, громадськості або окремими громадянами з метою доставления цієї особи у відповідні правоохо-ронні органи, а також затримання особи, передбаченого законодавством про адміністративні правопорушення [1]. Кримінально-процесуальне затримання можуть здійснювати лише спеціально уповноважені учасники кримінального процесу: особа, що провадить дізнання, орган дізнання, слідчий, прокурор.

Крім Кримінально — процесуального кодексу України, норми щодо затримання особи передбачені Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Так, ст. 5 Конвенції передбачає можливим законний арешт або затримання особи за невиконання законно! вимоги суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, передбаченого законом. Законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження ІТ до встановленого законом компетентного органу на під-ставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Передбачено й інші підстави для затримання І арешту: затримання неповнолітнього, затримання осіб для за-побігання поширенню інфекційних захворювань, затримання психічно хворих, алкоголіків, наркоманів, бродяг, затримання осіб, щодо яких вживаються заходи з метою депортації або екстрадиції [2]. Отже, у ст. 5 Конвенції питания арешту І затримання вирішено значно ширше ніж в Конституції. При цьому ця ж стаття відсилає до внутрішнього закону, який мае визначати порядок затримання І арешту. Але у процесуальному кодексі право на затримання І арешт (зокрема, право на запобіжне затримання передбачене Конституцією) належним чином не реалізовано. Наслідком маемо ситуацію, коли слідчий, прокурор неминуче буде змушений порушити вимоги ст. 106 (115) КПК України. Аналіз ст. 106 КПК засвідчує, що вона дозволяе органу дізнання провести затримання тільки у випадках, якщо злочинця застали на місці, на нього вказали очевидці, на ньому або на його одягу є сліди злочину, або ж ця особа намагалась втекти. Затримання також допустиме, якщо особа не

мае постійного місця проживания або коли не встановлено її особу. В основному це випадки, коли щодо особи ще не порушено кримінальну справу. Тоді немає потреби одержувати дозвіл суду. Таке ж право на затримання мае і слідчий (ч. 1 ст. 115). Але законність затримання впродовж 72 годин мае бути перевірена судом. Як бачимо, ст.ст. 106 та 115 КПК не регулюють всіх ситуацій, передбачених ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кримінально — процесуальний кодекс України: Законопроект «1233» від 13 грудня 2007 р. // Офіційний web — сайт Верховно! Ради України.-[Електронний ресурс].- Режим flocTyny:http://gska2.rada.gov.ua/

2. Конвенція про захист прав людини І основоположних свобод від 27 травня 2007 р. // Офіційний web — сайт Верховно! Ради України.- [Елект-ронний ресурс].- Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/

Д.В. СМАПНА

Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Є.О. Дідоренка

РОЗГЛЯД КЛОПОТАНЬ НА СТАДІЇ

ВИКОНАННЯ ВИРОКУ У КРИМИНАЛЬНОМУ

ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Чинний Кримінально — процесуальний Кодекс України передбачає мож-ливість заявления засудженими та осіб, що відбули покарання лише двох видів клопотань, повязаних із виконанням вироку:

1) за клопотанням осіб, які відбули покарання, і колективу підпри-ємства, установи чи організації вирішується питания про дострокове зняття судимості;

2) за клопотанням колективу — питания про заміну штрафу пока-ранням у вигляді громадських робіт, виправних робіт штрафом, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням для військовослужбовців.

Однак, коло питань, які можуть розглядатися в клопотаннях набагато ширший. Це, зокрема, такі питания, як звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; зарахування в строк покарання часу перебування засудженного в лікувальній установі; звільнення від покарання за хворобою; застосування умовно — дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частина покарання більш м’яким тощо. В науковій літературі неодноразово висловлювалися думки про необхідність розширення та законодавчого закріплення прав за-судженого. Так, О.Г. Торянніков пропонує доповнити кримінально — проце-

суальний закон вказівкою, що засуджений може звертатися до суду з кло-потанням про розгляд питань, пов’язаних з виконанням вироку, наприклад, у випадках, коли адміністрація виправно — трудової установи відмовляє у представленні засудженого до умовно — дострокового звільнення чи за-тримує вирішення цього питання, а також заявляти клопотання з інших питань, які вирішуються у стадії виконання вироку [2, с. 18]. Пропозицію про розширення кола осіб, які б мали право звернення до суду про умовно

— дострокове звільнення від кримінального покарання висловлював А.Л. Ципкін [3, с. 133 — 136]. О.О. Ніколаєв пропонував внести допов-нення до глави 33 КПК України в частині надання засудженому права безпосередньо звертатися до суду про звільнення від покараня або про більш м’яке покарання у випадках, визначених законом [4, с. 7]. Ми погод-жуємося з думкою вищезазначених авторів щодо внесення змін до чинного КПК України.

Крім того, ст. 411 КПК України регулює порядок вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку, однак не передбачає можливості заявлення клопотань в ході процесу особами, що беруть участь у судовому засіданні. На думку В.Т. Маляренко, при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироку, стикаються дві сторони: прокурор і засуджений (захисник, законний представник), які повинні мати рівні права у дослідженні обставин і доказів, заявленні клопотань і висловленні думок [5, с. 304]. Певні сумніви викликає і ст. 410 КПК України, де зазначене право колективу заявляти клопотання про заміну штрафу покаранням у вигляді громадських робіт, виправних робіт штрафом, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні, об-меження чи позбавлення волі службовим обмеженням для військовослуж-бовців. На нашу думку, в даній статі не зазначено про який саме колектив йде мова, тому вважаємо за необхідне внести до статті зміни, надавши право заявляти клопотання лише трудовому колективу засудженого, в якому той працює чи навчається в даний час (в момент заявлення клопотання), тільки зі згоди самого засудженого, та передбачити право цього колективу на участь у судовому розгляді.

Таким чином, було б доцільно та необхідно надати засудженому, його захиснику, законному представнику право особистого звернення до суду з клопотаннями в порядку виконання вироку.

літерАтурА:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Законопроект «1233» від 13 грудня 2007 р.// Офіційний web — сайт Верховної Ради України.-[Електронний ресурс].- Режим доступу:http://gska2.rada.gov.ua/

2. Торянников А.Г. Права защитника на заявление ходатайств и принесение жолаб в уголовном судопроизводстве : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, судоустройство, прокурорский надзор, криминалистика» / А.Г. Торянников.

— М., 1983. — 22 с.

3. Цыпкин А.Л. Право на защиту в кассационном и надзором производстве, при исполнении приговора / А.Л. Цыпкин. — Саратов. — 1956.

— 152 с.

4. Ніколаєв О.О. Проблеми забезпечення процесуальних прав та за-конних інтересів обвинуваченого на досудовому слідстві : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О.О. Ніколаєв. — К-, 2001.

— 19 с.

5. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контекст! європейських стандартів / В.Т. Маляренко. — К- : Юрінком Інтер, 2005. — 511 с.

Ю.В. СТЕЦЕНКО

кандидат юридичних наук Міжрегіональна Академія управління персоналом

нАукові емПіриЧні ДАні Як ЗАсіб ДокАЗувАннЯ: ДосвіД сША

Методи наукового дослідження вже мають певну історію свого вико-ристання у судочинстві. Власне, криміналістика, як нова наука, що покликана забезпечувати потреби кримінального судочинства, була породжена розвитком природничих наук і техніки у кінці XIX століття. Зокрема, перша робота з криміналістики Ганса Гроса «Керівництво для судових слідчих» (1892 р.) містила такі розділи, як «Залучення спеціаліста із мікроскопіч-ного дослідження», «Залучення хіміка», «Залучення фізика», «Залучення спеціалістів з мінералогії, зоології та ботаніки» та ін. Із того часу триває активне використання результатів наукових розвідок у судочинстві.

У наш час результати наукових досліджень у кримінальному судочинстві України використовуються у таких процесуальних формах, як висновок екс-перта І допит експерта, а непроцесуальною формою використання наукових знань є консультація спеціаліста. Разом із тим, ознайомлення із судовою практикою США дозволяе говорити, що результати наукових досліджень можуть використовуватись у судочинстві як самостійний засіб доказування. Так, цікавими з точки зору перейняття досвіду адвокатської діяльності та формування стандартів діяльності правоохоронних органів виглядають судові справи, пов’язані із етнічним профайлінгом, під яким у міжнародній спільноті розуміється практика використання правоохоронними органами етнічних і ра-сових ознак, а не об’єктивних ознак поведінки особи, як підстави для підозри її у вчиненні правопорушення. У цих справах були використанні результати досліджень професора психології Джона Ламберта (John Lamberth).

Однією із перших справ у США, у яких були використані наукові емпі-ричні дані як самостійний засіб доказування можна назвати справу «Уілкінс

проти поліції штату Меріленду» (Wilkins v. Maryland State Police). Роберт Л. Уілкінс, чорношкірий юрист, був зупинений на своєму автомобілі на трасі І-95 штату Меріленд і затриманий поліцейськими цього штату без будь-яких законних підстав. У його автомобілі було проведено обшук. Вказані дії поліцейських були оскаржені Уілкінсом до суду. У обґрунтування своєї позиції Уілкінсом були використані результати аналізу порушень правил дорожнього руху на трасі І-95 штату Меріленд, отримані Американським союзом боротьби за громадянські права (АСLU — American Civil Liberties Union). Вказане дослідження проводилось під керівництвом Джона Ламберта. Дослідження виявили, що 74,7% із 5354 порушників, які перевищили швидкість і були зупинені поліцейськими у штаті Меріленд, були білими, і лише 17,5% були афроамериканцями. Проте за період з січня 1995 року по вересень 1996 року поліція штату Меріленд повідомила про 823 водіїв, щодо яких проводився судовий розгляд. 600 із них, або 72,9% були чор-ношкірими. 80,3% (661 особа) всіх затриманих складали афроамериканці, іспаноамериканці або представники інших расових меншин. Тільки 19,7% затриманих за цей період водіїв були білими. На підставі цих емпіричних даних суд дійшов висновку про незаконність зупинки поліцією автомобіля Уілкінса і проведення обшуку лише через расове походження водія.

У іншій справі «Держава проти Сото» (State v. Soto) поліцією штата Нью-Джерсі було затримано 17 чорношкірих водіїв за незаконне переве-зення наркотичних засобів. Їм були висунені обвинувачення. Під час судового розгляду ці особи стверджували, що їх затримання було незаконним, бо є результатом антиконституційної практики етнічного профайлінгу. Адже поліція навмання зупиняла чорношкірих водіїв. Такі дії поліцейських не були результатом заздалегідь спланованої операції. У межах розгляду цієї справи Дж. Ламбертом проводилось дослідження обставин зупинок поліцією водіїв на окремому відрізку автомагістралі у Нью-Джерсі. Було встановлено, що лише 13,5% усіх водіїв, що рухались по цій автомагістралі, були афроаме-риканцями. Однак вони становили 37,4% водіїв, яких поліція зупиняла для перевірки. Ці результати дозволили Ламберту визначити, що чорношкірих водіїв поліція зупиняє майже у 5 разів частіше, аніж білих. Результати до-сліджень Ламберта переконали Верховний Суд штату Нью-Джерсі у тому, що поліція із порушенням Конституції США дискримінаційно порушує права чорношкірих водіїв, а тому відхилив докази, отримані поліцією у вказаний спосіб, як отримані незаконно.

Із наведеної судової практики США можна зробити певні висновки, які є важливими для розвитку сфери кримінального судочинства в Україні. По-перше, судові рішення у вказаних справах демонструють приклад фор-мування належної правової процедури (due process of law), як стандарту діяльності правоохоронних органів на підставі наукових емпіричних даних. Актуальність цього питання для України певною мірою підтверджуються результатами досліджень Дж. Ламберта у Росії, проведених ним у 2006 році. Тоді американським вченим також досліджувалось питання етнічного про-

файлінгу у Москві щодо осіб неслов’янського походження. В першу чергу це стосувалось вихідців із кавказького регіону. Було виявлено, що вірогідність зупинки міліцією такої особи у московську метро у 20 разів більше, аніж у особи слов’янського походження. Як бачимо, наукові методи виявлення ознак етнічного профайлінгу показують свою ефективність і у США, і у Росії. Тому перейняття досвіду США у використанні наукових емпіричних даних у судочинстві може мати не тільки теоретичний, але й практичний сенс. По-друге, наведені судові справи також вказують на нові можливості використання захистом наукових емпіричних даних у доведенні незаконності отримання доказів стороною обвинувачення.

А отже питания, пов’язані із проведениям наукових емпіричних дослід-жень у межах розгляду кримінальних справ та їх методологією, є доволі ак-туальними для сфери кримінального судочинства України, а тому потребують свого подальшого вивчення, обговорення та впровадження у правоохоронній, адвокатській та судовій діяльності.

Г.О. СТРІЛЕЦЬ

кандидат юридичних наук Ізмаїльський інститут водного транспорту

ПРИНЦИПЫ ДІЯЛЬНОСТІ СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ

Судово-експертна діяльність як система процесуальних і організаційних процедур пов’язана з проведениям судових експертиз. Відповідно до ст. З Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність засно-вана на принципах законності, дотримання прав і свобод людини і громадя-нина, прав юридичної особи, а також незалежності експерта, об‘єктивності і повноти його досліджень, що проводяться з дотриманням сучасних досягнень науки і техніки [1].

Законність — основний принцип права, який визначає інші його положения і принципи. Принцип законності в судово-експертній діяльності мае декілька аспектів:

— це забезпечення та захист прав і свобод громадян під час здійснення державної судово-експертної діяльності як з боку самих судово-експертних установ, так і посадових осіб-судових експертів, які працюють у цих уста-новах;

— в організаційному плані режим законності означає регламентацію діяльності судово-експертних установ.

Правову основу діяльності судово-експертних установ складають: Консти-туція України, законодавчі акти різних галузей права, зокрема, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільний про-цесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України,

О'

Господарський процесуальний кодекс України, Закон України «Про судову експертизу» та різні міжнародні договори України, відомчі інструкції та накази.

Як професійна діяльність судово-експертна діяльність регулюється Кодексом законів про працю України та іншим трудовим законодавством, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами Ук-раїни «Про державну службу», «Про наукову та науково-технічну діяльність», «Про науково-технічну інформацію», «Про підприємництво», «Про забезпе-чення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» тощо.

Закон України «Про судову експертизу» є базовим законом і регулює пи-тання щодо поняття видів і завдань судово-експертної діяльності, загальних принципів, гарантій незалежності та умови праці судового експерта, ор-ганізаційно-управлінського забезпечення судово-експертної діяльності, здій-снення державного контролю (у формі ведення державного Реєстру) за на-лежним рівнем професіоналізму судових експертів, атестованих відповідно до вимог Закону, суб`єктів судово-експертної діяльності, їх прав і обов`язків, відповідальності, науково-методичного, фінансового, кадрового та організа-ційного забезпечення судово-експертної діяльності, оплати праці, соціального захисту, охорони державних спеціалізованих установ та міжнародного спів-робітництва в галузі судової експертизи.

Оскільки, Закон України «Про судову експертизу» розглядає не тільки професійний статус судово-експертної діяльності, а й включає до її поняття експертну практику, а також її правовий, організаційний і науково-прак-тичний супровід, Закон доцільно було б назвати, як справедливо зазначено окремими вченими [2;3,66], Законом України, «Про судово-експертну діяль-ність» тому, що в ньому викладені основи підготовки, атестації і кваліфікації професійних судових експертів, методичного забезпечення, фінансування, міжнародного співробітництва в галузі судової експертизи.

Закон слід змінити і доповнити нормами, які оптимізують пізнавальну діяльність судового експерта. У ньому слід визначити статус судового екс-перта, керівника судово-експертного закладу та відомства, в підпорядкуванні якого знаходяться цей заклад і державні структури, що забезпечують його діяльність. Доцільно доповнити Закон загальними питаннями про порядок проведення судових експертиз, навчання судових експертів, розроблення і вдосконалення судово-експертних методик. Закон також має містити норми, які регулюють загальні питання відповідальності за порушення судово-екс-пертної діяльності, статусу керівника судово-експертного закладу, судового експерта, співробітників та інших учасників процесу.

Крім законів України, правову базу діяльності судово-експертних установ становлять міжнародні договори. Відповідно до вимог ст. 9 Конституції Ук-раїни правила міжнародного договору в галузі судово-експертної діяльності, не передбачені законодавством України, застосовуються лише за умови, якщо згода на обов`язковість такого договору надана Верховною Радою України.

Також правовою базою діяльності судово-експертних установ є численні міжвідомчі, відомчі та локальні нормативні акти. До відомчих інструкцій та наказів відносяться : Інструкція МЮ України, затверджена наказом від 15 липня 1997р. № 285 (7А) «Про призначення та проведення судових експертиз», Положення про кваліфікаційні класи, Положення про Коорди-наційну раду, Положення про науково-консультативну та методичну раду з проблем судової експертизи, Положення про експертно-кваліфікаційні ко-місії та атестацію судових експертів, Положення про Державний Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охо-рони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканського бюро (Автономна Республіка Крим) затверджено наказом МОЗ України від 17.01.1995р., Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, затвер-джена наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р., Положення про амбула-торну судово-психіатричну судово-експертну комісію, затверджене наказом МОЗ України від 14.10.2003р. № 477 — 1л., Порядок проведення стаціо-нарної судово-психіатричної експертизи в психіатричних закладах осіб, які утримуються під вартою, затверджений наказом МОЗ України № 218/6506 від 08.10.2001р., Настанова «Про діяльність експертно-кримінальної служби МВС України», затверджена наказом №682 від 30 серпня 1992р., Інструкція «З організації судової експертизи у Збройних Силах України у мирний час», затверджена наказом № 12 від 1 лютого 2002р., Положення про Центральну лабораторію криміналістичних досліджень паспортних документів Державної прикордонної служби України, затверджене наказом №266 від 20.03.2004р. тощо.

Принцип незалежності слід розглядати в науковому і процесуальному аспектах [4,18-23].Державні установи судових експертиз повинні мати до-статню фінансову, матеріально-технічну, інформаційну і методичну бази, які забезпечують використання судовими експертами досягнень науки і техніки при проведенні судових експертиз. Незалежність експерта слід розуміти як відсутність його залежності від суб’єкта, який призначив судову експертизу в кримінальній, цивільній справі і справі про адміністративне правопору-шення[5,12-18].Можливість відзиву експерта у випадках, коли встановлено його заінтересованість у справі, є підкріпленням цього принципу. Судовий експерт незалежний у виборі методів, засобів і методик експертного дослід-ження, яке він проводить у відповідності зі своїми спеціальними знаннями. Незалежність експерта гарантується законом.

Принцип повноти і об’єктивності при проведенні експертних досліджень теж є важливим принципом для здійснення правосуддя. Експерт після до-слідження матеріальних об’єктів, що містять інформацію про обставини справи, має право вказувати у висновку експерта на виявлені в ході прове-дення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання (п. 2 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу»).

Експерт дає об’єктивний висновок, виходячи з результатів проведених всебічних і повних досліджень відповідно до своїх спеціальних знань з ви-користанням сучасних досягнень науки і техніки. Об’єктивність експерта і, відповідно, об’єктивність його висновку можлива лише за умови його процесуальної та особистісної незалежності.

Всебічність і повнота дослідження пов’язані з необхідністю вирішення питань, поставлених експерту, з дослідженням усіх об’єктів, поданих на експертизу, з використанням усіх існуючих, апробованих рекомендованих для практичного застосування методик експертного дослідження речових доказів.

Об’єктивність експертного дослідження полягає в тому, що експерт не пов’язаний у своему дослідженні тільки версією слідства, а встановлює за допомогою спеціальних знань усі обставини справи в межах інформації, яку містять досліджувані об’єкти.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХП // Відомості Верховно! Ради України. — 1994. — № 28. — Ст. 232.

2. Форис Ю. Б. О формировании судебно-экспертного права: постановка проблемы /Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. /Харків: Право, 2003.-Вип. 1.-С. 48.

3. Клименко Н. I. Судова експертологія: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальних вищих навчальних закладів. /Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. — 528с.

4. Шерстюк В.М. Принципи судово-експертної діяльності /Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: збірник наукових праць. — Харків: Право, 2008р. — Вип. 8. — С.18-23.

5. Москвина Т.П. Основные направления совершенствования нормативно-правовой базы по обеспечению качества судебной экспертизы в судебно-экспертных учреждениях Минюста РФ. /Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: збірник наукових праць.— Харків: Право, 2008р. — Вип. 8. — С.12-18.

А.О. СУХОВІЛІНА

Харківський національний університет внутрішніх справ

сутність тА ПонЯттЯ інституту реАбілітАціЇ в кримінАльному Процесі

Відповідно до вимог Конституції України (ст.З) дотримання прав лю-дини — фундаментальна конституційна засада у державі. Право на життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку належать до тих прав людини, що зумовлені її природою, а тому вони в міжнародній практиці

позначаються, як фундаментальні. Україна визначила їх, як найвищу со-ціальну цінність у Конституції України, приєдналася до європейських і сві-тових договорів з цього питання, закріпила його загальнолюдське вирішення як обов’язкове для держави, всіх її органів та посадових осіб, інших учас-ників суспільних відносин.

Так, у ч.2 ст.3 Конституції України виокремлені права і свободи людини та їх гарантії, що визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і за-безпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Принцип відповідальності держави за свою діяльність перед людиною, закріплений цією нормою формі загального положення і конкретизується в інших нормах Конституції. Насамперед, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи без-діяльністю органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повнова-жень (ст.56 Конституції України). Так, шкода, яка заподіяна громадянину внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного взяття під варту, як запобіжного заходу, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини службових осіб, органів дізнання, досудового слідства, прокура-тури і суду в порядку, встановленому Законом України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудо-вого слідства, прокуратури і суду».

Зазначене свідчить про нагальну потребу подальшої розробки теоре-тичних положень принципу відповідальності держави перед громадянином у кримінальному судочинстві.

У зв’язку з цим слід погодитися з точкою зору М.Є.Шумило, що у кримінальному судочинстві мають отримати розвиток і конкретизацію фунда-ментальні принципи, на яких базуються відносини між правовою державою і особою: верховенство закону, обмеженість і підзаконність державної влади, невід’ємність, непорушність прав і свобод особи, взаємна правова відпові-дальність держави і особи [1, с.5]. Водночас, слід зазначити, що чинне кримінально-процесуальне законодавство України не відповідає зазначеним конституційним нормам, міжнародним правовим стандартам щодо відпові-дальності держави у разі незаконного притягнення до кримінальної відпові-дальності особи, незаконного її засудження. Незаконне заподіяння шкоди в сфері кримінального судочинства підриває у громадян віру в законність. Так, за даними правової статистики щорічно відносно однієї тисячі громадян незаконно порушуються кримінальні справи при відсутності події або складу злочинів, а судами щорічно постановлюється понад 300 виправдувальних вироків. Офіційна статистика у зв’язку з її недосконалістю не дозволяє отримати достовірні дані щодо закритих кримінальних справ за підставами, що дають право громадянам на реабілітацію та відшкодування майнової і

моральної шкоди. Слід зазначити, що факти незаконного заподіяння шкоди особі у сфері кримінального судочинства свідчать про недбалість посадових осіб органів дізнання та досудового слідства, недосконалість чинного зако-нодавства про реабілітацію, відсутність реальної відповідальності суб’єктів кримінального процесу за незаконність дій і рішень. У зв’язку з цим у науці кримінального процесу дослідження проблеми реабілітації є актуальним.

Аналіз юридичної літератури і законодавства свідчить про те, що ре-абілітація як комплексна наукова проблема в Україні не була предметом глибокого наукового дослідження і не отримала належного вирішення в чинному кримінально-процесуальному законодавстві.

В літературі проблеми теорії і практики реабілітації в кримінальному процесі були предметом дослідження. Зокрема, зазначені проблеми дослід-жувалися в роботах: В.П. Бахіна, Б.Т. Бєзлєпкіна, Л.В. Бойцової, Т.В. Вер-фоломєєвої, Ю.М. Грошового, В.Г. Гончаренко, О.В. Капліної, Т.Т. Таджиєва, Н.Я. Шило, М.Є. Шумило та інших.

На наш погляд, проблеми реабілітації в кримінальному процесі потре-бують подальшого комплексного наукового дослідження у зв’язку із дис-кусійністю низки теоретичних положень щодо поняття, сутності реабілітації, інституту реабілітації, теорії правового регулювання суспільних відносин, які виникають у сфері кримінального судочинства у зв’язку із заподіянням шкоди особам незаконно притягнутим до кримінальної відповідальності.

Вченими процесуалістами викладено різні точки зору щодо реабілітації як кримінально-процесуального поняття. Більшість авторів, які досліджували проблему реабілітації намагалися у визначенні підкреслити характерну рису, яка, за їх баченням, найбільш точно виражає сутність цього поняття.

Так, на наш погляд не безспірна точка зору Б.Т. Бєзлєпкіна, який визначає реабілітацію, як виправдання судом підсудного або припинення кримінальної справи відносно засудженого, обвинуваченого, а також підоз-рюваного при відсутності події або складу злочину, у зв’язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, а також за іншими підставами, які представляють собою різні варіанти перерахованих умов і обставин [2, с.145].

В цьому визначенні автор чітко вказав на коло осіб, які мають право на реабілітацію та відшкодування шкоди, але не визначив чи підлягають реа-білітації особи, відносно яких незаконно здійснювалися процесуальні дії.

Слід погодитися з точкою зору М.Є.Шумило, який дає більш чітке визна-чення реабілітації і вважає, що реабілітація у кримінальному процесі — це діяльність суду по встановленню факту незаконності кримінально-процесу-ального провадження щодо конкретної особи та визначення розміру завданої їй майнової і моральної шкоди, а також її відшкодування за участю інших посадових осіб, організацій, підприємств і установ та поновлення в раніше обмежених правах у встановленому процесуальному порядку з метою по-вернення її до соціального і правового статусу, який вона мала до вчинення щодо неї незаконних дій чи рішень [3, с.69].

Автори проекту КПК вперше на законодавчому рівні пропонують визна-чити поняття реабілітації. Так, у ст. 618 проекту КПК України визначається, що реабілітація полягає в усуненні моральної та компенсаційної майнової шкоди , а також у поновленні інших прав особи у зв’язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності.

Вважаю, що зазначене в проекті КПК України поняття реабілітації пот-ребує удосконалення. По-перше, даний процес включає окрему процедуру, яка передбачає комплекс дій. По-друге, поновлення прав в ст. 618 проекту передбачається у зв’язку з незаконним притягненням особи до кримінальної відповідальності, яка не охоплює процедуру реабілітації на досудовому слідстві.

Заслуговує на увагу законодавче визначення реабілітації в КПК РФ. Зокрема, в п. 34 ст.5 КПК РФ визначається, що «реабилитация — это порядок восстановления прав и свобод лица, незаконно или необоснованно подвергнутого уголовному преследованию, и возмещения причиненного ему вреда». Законодавче визначення реабілітації в КПК РФ розкриває сутність реабілітації.

Аналіз законодавства РФ, ст. 618 проекту КПК України та наукових джерел дозволяє викласти ст.618 проекту КПК у наступній редакції: «Реа-білітація — це процедура офіційного визнання у відповідному юридичному акті невинуватості особи у вчиненні злочину та поновлення прав і свобод особи, яка була безпідставно і незаконно притягнута до кримінальної від-повідальності, необґрунтовано чи незаконно засуджена або звільнена від відповідальності, а також визначення порядку відшкодування спричиненої шкоди за рахунок держави.

Розробка проблем реабілітації в кримінально-процесуальному судочинстві спрямована на вдосконалення чинного законодавства і практики його засто-сування з метою посилення гарантій прав і свобод людини і громадянина.

літерАтурА:

1. Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України: Моно-графія. — Харків: Арсіс, 2001. — 320 с.

2. Безлепкин Б.Т. Возмещение вреда, причиненного гражданину су-дебно-следственными органами. М.: Академия МВД СССР, 1979. — 204 с.

3. Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України: Моно-графія. — Харків: Арсіс, 2001. — 320 с.

4. Закон України від 1 грудня 1994 р. «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» //Відомості Верховної Ради України — 1995 р.

5. Конституція України — К.: Українська Правнича Фундація, 1996. — 64 с.

6. Проект КПК України — К., 2005. — 278 с.

7. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.В. Мозякова. 2-е изд., перераб. и доп. М., 2002. — 294 с.

А.Н. ТИТОВ

кандидат юридических наук Донецкий университет экономики и права

к воПросу о мотивировАнности

ПостАновлениЯ о ПривлеЧении

в кАЧестве обвинЯемого

Статья 131 УПК Украины провозглашает, что если имеется достаточно доказательств, указывающих на совершение преступления определенным лицом, следователь выносит мотивированное постановление о привлечении этого лица в качестве обвиняемого .

Теория уголовного процесса определяет, что постановление о привлечении в качестве обвиняемого состоит из трех частей: вступительной, описательной (мотивировочной) и резолютивной. При этом авторы учебников по уголовно-процессуальному праву отмечают, что закон не требует, чтобы в постановлении (его мотивировочной части) следователь приводил доказательства и их источники, на которых основано обвинение. Действительно, на практике сложно найти постановление о привлечении в качестве обвиняемого, которое содержало бы ссылки на такие доказательства (исключение — ссылка на заключения экспертиз).

Толковые словари определяют содержание слова «мотивировать» как «приводить мотивы, объясняющие, оправдывающие определенные действия, поступки и тому подобное; синоним — обосновывать»; «приводить мотивы, доводы в пользу чего-нибудь».

А.Р. Михайленко, рассматривая требования, выдвигаемые к уголовно-процессуальным актам, отмечает, что в определенных случаях указанные акты должны быть мотивированы. Мотивированность акта — это наличие в нем не только описания деяния, события, обстоятельств, но и ссылки на доказательства, их анализ, соответствующие разъяснения.

Проанализировав мнения ученых и анкетирование практиков, В.В. Рож-нова, А.Ф. Штанько и Ю.И. Азаров пришли к выводу, что «следователь должен все-таки приводить в постановлении о привлечении в качестве обвиняемого те доказательства, на основании которых он пришел к выводу о правомерности принятого им решения. Уголовно-процессуальные кодексы других стран, например, Казахстана и Литвы, требуют приведения в постановлении о привлечении в качестве обвиняемого основных доказательств».

В научно-практическом комментарии к УПК Украины под редакцией В.Т. Маляренко и В.Г. Гончаренко отмечено, что под мотивированием постановления о привлечении лица в качестве обвиняемого следует понимать приведение таких доказательств и в таком объеме, как это посчитает необходимым следователь в каждом конкретном случае.

Позиция стороны обвинения относительно отсутствия необходимости ссылки на доказательства в постановлении о привлечении лица в качестве обвиняемого наиболее четко изложена в учебнике по уголовному процессу, изданном Волгоградской академией МВД РФ: законодатель, исходя из интересов предварительного расследования, намеренно не требует приводить доказательства в означенном постановлении, поскольку в противном случае следователь не имел бы возможности сохранить в тайне от стороны защиты имеющиеся в его распоряжении обвинительные доказательства. С такой позицией трудно согласиться. О какой тайне можно вести речь, когда УПК Украины в ст. 48 содержит право защитника знакомиться с материалами, которыми обосновывается привлечение в качестве обвиняемого? Если же в постановлении просто изложено, как произошло определенное событие, кто совершил какое деяние и под действие какой нормы Уголовного кодекса оно подпадает, то непонятно, почему именно лицо, которое вынесло постановление, пришло к этим выводам и чем эти выводы мотивированы. Кроме того, отсутствие мотивировки в постановлении о привлечении в качестве обвиняемого фактически приводит к невозможности для защитника воспользоваться своим правом ознакомления с материалами, которыми данное постановление обосновано.

Отметим, что если принять точку зрения, в соответствии с которой постановление о привлечении лица в качестве обвиняемого должно содержать ссылки на доказательства, то такое постановление будет практически дублировать обвинительное заключение. Возможно, следует внимательнее рассмотреть выраженное Б.Я. Гавриловым предложение относительно реформирования института предъявления обвинения: на досудебном следствии лицу сообщается об имеющемся относительно него подозрении, а обвинение предъявляется прокурором по результатам расследования дела. Такой порядок должен упростить производство досудебного расследования и более четко разграничить функции между органами, которые проводят расследование и поддерживают обвинение.

Н.В. ТИТОВА

Кіровський РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, Донецький юридичний інститут ЛДУВС /м. Е.О. Дідоренка

ЩоДо новел у ЗАконоДАвстві віДносно

уЧАсті у кримінАльному Процесі

ЗАХисникА свіДкА

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. 30 вересня 2009 року Конституційний Суд України виніс рішення у справі за конституційним зверенням громадянина Голованя Ігоря Воло-

димировича щодо офіційного тлумачення положення статті 59 Конституцій України (справа про право на правову допомогу), в якому зазначив, що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої до-помоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень.

З метою захисту прав свідків у кримінальному процесі до КПК України було внесено зміни та доповнення. Так, 1 липня 2010 року було прий-нято Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо права свідка на захисника та іншу правову допомогу». Прийняття цього Закону було викликано необхідністю посилення захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина шляхом надання свідку права на користування правовою допомогою під час провадження у кримі-нальній справі.

Статтю 44 КПК України було доповнено частиною шостою наступного змісту: «Як захисники свідка, запрошені ним для надання правової допомоги під час допиту чи проведення інших слідчих дій за участю свідка, допуска-ються особи, які відповідають вимогам частин другої і третьої цієї статті. Допуск захисника свідка до участі у справі здійснюється у порядку, перед-баченому частиною п’ятою цієї статті». Внесення вказаної норми до чинного КПК України відповідає вимогам часу та наближає державне законодавство до світових норм. В той же час викликає певне запитання найменування нового суб’єкта кримінального процесу захисником, адже він не здійснює процесуальну функцію захисту (не можна стверджувати, що під час допиту свідка, непричетного до злочину, він захищає його від слідчого).

До статті 48 КПК України було внесено доповнення наступного змісту: «У разі участі захисника, запрошеного свідком для надання йому правової допомоги під час допиту чи проведення інших слідчих дій за його участю, він має право бути присутнім під час їх проведення; надавати в присутності слідчого консультації свідку, якщо фактичні обставини у справі можуть бути використані для кримінального переслідування особисто самого свідка або членів його сім’ї чи близьких родичів; ставити з дозволу слідчого запи-тання, що підлягають занесенню до протоколу, для уточнення і доповнення його відповідей; заперечувати проти незаконних дій слідчого щодо порядку проведення ним допиту чи інших слідчих дій з посиланням на норму закону, яка порушується, що підлягає занесенню до відповідного протоколу; оскаржувати дії слідчого в порядку, встановленому цим Кодексом, у разі якщо з характеру і змісту питань випливає, що свідок має допитуватися як підозрюваний».

Вказані доповнення, на нашу думку, потребують уточнень з боку за-конодавця. Так, не зовсім зрозумілим, на нашу думку, є наділення захис-ника правом «…надавати в присутності слідчого консультації свідку, якщо

фактичні обставини у справі можуть бути використані для кримінального переслідування особисто самого свідка або членів його сім’ї чи близьких родичів...». А саме не зрозуміло, хто визначає коло вказаних фактичних об-ставин та чому консультації можуть бути надані лише з вказаних питань?

Викликає сумнів, чому оскаржувати дії слідчого захисник свідка може лише «...у разі якщо з характеру і змісту питань випливає, що свідок мае допитуватися як підозрюваний...». А як бути в інших випадках порушення закону?

Аналіз норм КПК Російської Федерації, а саме ч.5 ст. 189 та ч.2 ст.53, свідчить про те, що адвокат свідка може бути присутнім на допиті І при цьому мае право давати свідкові у присутності слідчого короткі кон-сультації, ставити з дозволу слідчого питания, робити письмові зауваження з приводу правильності і повноти записів в протоколі даної слідчої дії, тобто захисник свідка не мае обмежень з приводу надання консультацій свідку під час допиту. Така позиція вбачається більш виваженою.

Статтю 61 КПК України доповнено частиною такого змісту: «Одна і та сама особа в даній кримінальній справі не може бути захисником двох І більше свідків, а також захисником свідка та підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, цивільних позивача чи відповідача». Відповідно до ч. 3 ст. 61 КПК України одна І та ж особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого. Щодо захисника свідка такого правила не встановлено. Крім того, закон не містить підстав для усунення захисника свідка від участі в справі і процесуального порядку таких дій.

Слід зауважити, що внесения до КПК України норм щодо участі в про-цесі захисника свідка носить позитивний характер, але вони потребують якомога скорішого доопрацювання з метою вирішення вказаних питань І забезпечення однозначного застосування закону.

В.В. ТИЩЕНКО

доктор юридических наук, профессор,

Национальный университет «Одесская юридическая академия»

член-корреспондент Национальной академии правовых наук Украины

о структуре ЧАстнЫХ

криминАлистиЧескиХ метоДик

рАсслеДовАниЯ

Вопрос о структуре методик расследования отдельных видов преступлений (частных методик) остается дискуссионным в современной криминалистической литературе.

Так, одними авторами в структуру методики включается криминалистическая характеристика рассматриваемой группы преступлений (А.Н. Васильев, И.Ф. Герасимов, Н.А. Селиванов и др.). Другими такая характеристика в нее не включается либо потому, что отрицается ее методическое значение (А.В. Дулов, Р.С. Белкин), либо потому, что она рассматривается как основа разработки частных методик, но не ее элемент (В.П. Бахин, В.П. Лавров, А.В. Шмонин).

Неоднозначно и отношение к такому элементу как обстоятельства, подлежащие доказыванию. Высказывается мнение о необходимости их рассмотрения в частных методиках наряду с криминалистической характеристикой преступлений (Л.Я. Драпкин, А.Г. Филиппов и др.), как исключающего необходимость в такой характеристике (С.Н. Чурилов), как ненужного в связи с изложением в методиках криминалистической характеристики (И.А. Возгрин, Н.И.Порубов).

В структуру частных методик расследования традиционно включались этапы расследования, отражающих специфику следственной деятельности, в зависимости от решаемых задач того или иного периода расследования. Но в последнее время В.Е. Корноуховым было высказано мнение о нецелесообразности выделения этапов расследования, поскольку понятие этапа довольно размытое, не имеющего своего содержания и не раскрывающего закономерностей расследования преступлений [1, 138-139].

Предлагается также включать в качестве самостоятельных элементов криминалистическую классификацию рассматриваемой группы пре ступлений, особенности доследственной проверки, вопросы использования специальных познаний, организация взаимодействия следователя с органами дознания и общественностью, тактические особенности производства отдельных следственных действий и тактических операций, а также и некоторые другие.

Многочисленные предложения по формированию структуры методик расследования отдельных категорий преступлений не получают должного обоснования. В их основу кладутся различные принципы образования такой структуры. Поиск таких принципов приводят иногда авторов к выводам, что единой структуры частных методик быть не может (В.Е.Корноухов). В другом случае утверждается, что существуют две структуры частных методик: 1) функциональная (пространственная), которая включает такие элементы как следственная ситуация, планирование расследования, тактические комплексы, предмет доказывания; и 2) временная, включающая три этапа расследования — первоначальный, последующий и заключительный [2, 98-110].

С приведенными точками зрения нельзя согласиться. Методика расследования преступлений отдельных категорий преступлений является системным образованием, имеющим общую структуру для всех ее видовых и подвидовых разновидностей, поскольку она должна отражать закономерности поисково-познавательной деятельности. Различно лишь содержание составляющих ее элементов, т.к. оно отражает специфику такой деятельности в зависимости

от характера, вида и других свойств преступлений. Вряд ли целесообразно в частных методиках выделять две структуры, что только усложняет и без того непростую проблему.

Представляется, что структура частных методик расследования должна соответствовать принципам построения последних, о чем уже нами говорилось ранее [3, 115-124]. При этом такую структуру целесообразно формировать по следующим блокам: 1) криминалистический анализ соответствующей категории преступлений (их криминалистическая классификация и характеристика); 2) обстоятельства, подлежащие выяснению и установлению; 3) следственные ситуации, задачи и средства их решения на проверочном и начальном этапах расследования; 4) следственные ситуации, задачи и средства их решения на последующем и заключительном этапах расследования; 5) тактические и организационные особенности проведения следственных действий и тактических операций.

Названные элементы детализируются и наполняются соответствующим содержанием по каждой конкретной методике расследования.

лИтерАтурА:

1. Корноухов В.Е. Методика расследования преступлений: теоретические основы.- М.:Норма, 2008.- 224 с.

2. Шмонин А.В. Методология криминалистической методики.- М.: Юр-литинформ, 2010.- 416 с.

3. Тіщенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів.- Одеса:Фенікс,2007.-260 с.

В.М. ТРОФИМЕНКО

кандидат юридичних наук, доцент Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого

особливості ЗАбеЗПеЧеннЯ

АДвокАтськоЇ тАЄмни укІ в

кримінАльному Процесі рАЇни

В останні роки в кримінально-процесуальній науці актуалізується проблема забезпечення адвокатської таємниці під час розслідування кримі-нальних справ. Це пов’язано перш за все з тим, що реформа судових та правоохоронних органів, яка на даний час здійснюється в Україні, пере-дбачає необхідність системних змін законодавства, що б забезпечило збалансовану діяльність суду та всіх правоохоронних органів, які будучи державними органами, зобов’язані захищати права, свободи та законні ін-тереси людини, визначені ст. 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю.

Звичайно, що реформування правоохоронних органів, кримінально-проце-суального законодавства не може обійти інститут адвокатури, оскільки він також потребує суттєвого оновлення та зміни механізму реалізації адвокатами їх професійних обов’язків.

До недавнього часу в кримінальному процесі адвокат діяв як захисник або представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача. Проте, рішення Конституційного Суду України № 23-рп / 2009 від 30 ве-ресня 2009 р. у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Кон-ституції України (справа про право на правову допомогу) суттєво змінило ситуацію, оскільки в ньому зазначено, що кожній особі, зокрема свідкові під час допиту в органах дізнання чи досудового слідства та особам при наданні пояснень у державних органах, має бути забезпечена реальна можливість отримувати правову допомогу для захисту від можливого порушення права не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, які можуть бути використані у кримінальному процесі для доведення обви-нувачення зазначених осіб. Правильність такого висновку підтверджується і практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішеннях «Яременко проти України» від 12 січня 2008 р., «Луценко проти України» від 18 грудня 2008 р., «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 р. Суд визнав, що використання показань осіб, які вони давали як свідки без участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права, для доведення вини у вчиненні злочину ними (свідками) або їх співучасниками є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сфера діяльності адвоката в кримінальному процесі значно розширена як за суб’єктами права на його правову допомогу, так і за просторо-часовими межами, оскільки його участь можлива вже з самого початку кримінально-процесуальної діяльності.

Це актуалізує питання щодо гарантій адвокатської діяльності, які одно-часно є й гарантіями права на правову допомогу та права підозрюваного, обвинуваченого на захист. Однією з таких гарантій є інститут адвокатської таємниці, який закріплено в Законі України «Про адвокатуру» та в КПК України.

Відповідно до закону предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об’єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Законом встановлено гарантії збереження адвокатської таємниці: забо-роняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань

вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Звернення до КПК дозволяє констатувати, що ним передбачено декілька важливих положень, які у сукупності складають кримінально-процесуальний механізм забезпечення адвокатської таємниці: по-перше, документи, пов’язані з виконанням захисником його обовязків при участі в справі не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без його згоди; по-друге, захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням його обов’язків; по-третє, не мо-жуть бути допитані як свідки адвокати з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, а також захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Будучи привілеєм громадянина та основою довіри до адвокатської про-фесії, адвокатська таємниця є абсолютною і з неї не може бути жодних виключень. Визнаючи адвокатську таємницю, І.Я.Фойницький вважав, що закон поступається інтересами правосуддя і ставить вище їх етичні інтереси адвокатської таємниці. Без неї не існує і не може бути належного правосуддя. Сучасна практика Европейського Суду з прав людини розглядає конфіден-ційність побачень обвинуваченого із своїм захисником як одну з основних вимог справедливого судового розгляду, передбаченого ст. 6 Конвенції.

Незважаючи на те, що КПК не встановлює будь-яких особливостей про-ведення слідчих дій стосовно адвоката (крім допиту), тлумачення вищеза-значеного поняття адвокатської таємниці та юридичних гарантій її захисту дозволяє дійти висновку, що не тільки допит адвоката як свідка є непри-пустимим, а й здійснення будь-яких інших слідчих дій, спрямованих на от-римання від нього інформації, яка складає предмет адвокатської таємниці, а саме –огляду його офісу, обшуку в ньому, виїмки документів чи предметів тощо. Адже адвокат є особою, яка має особливий правовий статус в силу публічної природи його діяльності.

Разом з тим, адвокат, безумовно, не має і не повинен мати абсолютного імунітету, оскільки у випадках вчинення ним злочину має спрацьовувати інший правовий механізм, спрямований на розкриття злочину та здійснення правосуддя. Тому у зазначених ситуаціях виникає питання щодо можливості здійснення щодо нього слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Проте, слід підкреслити, що незважаючи на відсутність в КПК положень щодо особливого порядку здійснення слідчих дій в офісі адвоката, юридичною підставою для їх проведення має бути виключно рішення суду, оскільки офіс адвоката відповідно до практики Европейського Суду з прав людини є таким обєктом, який підпадає під дію судових гарантій забезпечення його недоторканності.

Фактичною підставою для проведення в адвокатському офісі слідчих або оперативно-розшукових заходів має бути наявність достатніх даних, які є

підставою для їх проведения, що мае бути зафіксоване у рішенні суду. Це унеможливить отримання від адвоката тієї інформації, яка стосується інших клієнтів. У звязку з цим доречним е звернення до відомого рішення Евро-пейського Суду з прав людини «Німітц проти Германії», в якому Суд дійшов висновку що оспорюваний захід не був сорозмірним його меті, оскільки ордер на обшук у адвокатській конторі містив надто широкі повноваження: знайти і вилучити без будь-яких обмежень документи, що розкривають особу автора листа. Отже, обшук у приміщеннях, які використовуються для адво-катської діяльності, не може призводити до отримання загальної інформації про клієнтів окремих адвокатів або адвокатського об’єднання вцілому.

Відступ від адвокатської таємниці не може бути свавільним. Він мае бути адекватним та необхідним лише для захисту конституційно значимих цінностей І може бути виправданий лише метою захисту конституційного ладу, життя та здоров’я інших людей, їх прав та законних інтересів, а також безпеки держави.

Якщо питания щодо здійснення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів стосовно адвоката за умови підозри його у вчиненні злочину є до-сить зрозумілим, хоча й потребуе удосконалення порядок їх проведения, то питания розповсюдження режиму адвокатської таємниці на документи І предмети, отримані адвокатом від клієнта, є значно більш дискусійним.

Вбачається, що прийняття адвокатом на зберігання предметів або документе з метою їх надійно сховати не мае нічого спільного з адвокатською діяльністю, сутність якої полягає в тому, що він мае бути правовим радником свого клієнта.

Незважаючи на дискусійність даного питания, вважаемо, що на предмети І документи, які адвокат отримав від клієнта, розповсюджується режим ад-вокатської таємниці, крім тих предметів та документів, які є знаряддям зло-чину, або виключені із цивільного обігу. 3 метою збереження адвокатської таємниці адвокат мае здійснювати діловодство окремо від тих предметів та документів, які належать його довірителю.

А.Р. ТУМАНЯНЦ

кандидат юридичних наук, доцент Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

ДЕЯКІ ПИТАНИЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЇ

ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ

В КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

В останні роки все більшої уваги приділяється питанию впровадження в правову систему України відновного правосуддя, сутність якого полягає

у можливості примиренні правопорушника та постраждалого без втручання компетентних державних органів. Інститут примирення може стати норма-тивним відображенням ідеї компромісу в концепції сучасної кримінально-пра-вової боротьби зі злочинністю в Україні. Його комплексне впровадження в правову систему України відіграватиме позитивну роль в профілактиці пра-вопорушень, в забезпеченні охорони прав та законних інтересів людини.

Сучасне національне правосуддя в кримінальних справах відрізняється каральним підходом до обвинуваченого, підсудного, які незалежно від їх каяття, примирення з потерпілим, відшкодування заподіяної шкоди в біль-шості випадків притягуються до кримінальної відповідальності. Виключення становлять справи приватного обвинувачення (ч.1 ст.27 Кримінально — про-цесуального кодексу України) та справи, в яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення деяких передбачених законом позитивних посткримінальних вчинків (ст.ст. 45-48, 97 Кримінального кодексу України (далі — КК), ст.ст. 7, 71, 72, 8, 9, 10 КПК України (далі — КПК)). У цій категорії кримінальних справ принцип невідворотності по-карання поступається місцем врегулюванню конфлікту між обвинуваченим та потерпілим без використання заходів державного примусу. Злочин розгля-дається не як діяння, що є небезпечним для суспільства, а як конфлікт між сторонами (обвинуваченим і потерпілим), вирішення якого контролюється органами, які ведуть процес (слідчим, прокурором, судом).

На сучасному етапі розвитку правової науки у світі все більшого по-ширення набуває ідея відновного правосуддя, сутність якої полягає у при-миренні правопорушника та постраждалого без втручання компетентних державних органів. Дана концепція описана відомим американським вченим Г. Зером у роботі «Зміна об’єктива: новий погляд на злочин та правосуддя». Вивчення положень цієї роботи свідчить, що у світі існує декілька різновидів відновного правосуддя, зокрема, «сімейні конференції», «коло правосуддя» та програми примирення жертви та правопорушника (медіація). Остання, є найбільш розповсюдженою. Її сутність полягає в діяльності спеціально підготовленого посередника — медіатора, що спрямована на залагодження конфлікту, який стався внаслідок вчинення злочину, між потерпілим та зло-чинцем. Аналіз та співставлення концепції національної правової системи та інституту примирення дає підстави зробити висновок відносно переваги медіації перед іншими моделями відновного правосуддя. З одного боку, вона дасть широкі можливості постраждалому та правопорушнику самостійно ви-рішити конфлікт, що стався, з іншого, враховуючи публічність кримінального судочинства України, дозволить органам, які ведуть процес, «контролювати» процедуру примирення, зокрема, обирати кримінальні справи, що будуть спрямовуватися на медіацію, враховувати її наслідки при визначенні виду та міри відповідальності за вчинене суспільно небезпечне діяння.

Аналіз практики застосування примирення в багатьох країнах світу, свід-чить про доцільність його впровадження в правову систему України. Для реалізації цього завдання, на наш погляд, необхідно:

а) розробити єдину науково — обґрунтовану програму (концепцію), що стане теоретичною основою впровадження інституту відновного правосуддя в правову систему України. Підсумком цієї роботи має стати спеціальний закон «Про медіацію в кримінальних справах»;

б) реформувати національне кримінальне та кримінально — проце-суальне законодавство у сфері дії процедури примирення з метою підви-щення його ефективності та приведення у відповідність до міжнародних стандартів;

в) здійснювати постійний моніторинг законодавства та судової практики, з метою оперативного реагування на проблеми, що будуть виникати під час реалізації вказаної програми;

г) запровадити єдиний центральний орган, метою діяльності якого стане координація зусиль установ, закладів, громадських організацій та об’єднань, що будуть займатися питанням відновного правосуддя в Україні.

Відповідно до статті перший Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадя-нина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Метою запровадження програм відновного правосуддя, яка повністю коригується з завданням, що має Кримінальний кодекс України, є примирення конфліктуючих сторін, а саме жертви та правопорушника, шляхом каяття останнього, усвідомлення відповідальності за вчинене суспільно небезпечне діяння, відшкодування за-подіяної жертві моральної, фізичної та матеріальної шкоди. На наш погляд, передбачив у КК та КПК України механізм реалізації програм примирення, законодавець прагне переорієнтувати правозастосовувачів на нову стратегію і тактику реагування на вже вчинені злочини, зокрема трансформувати іс-нуючу каральну модель правосуддя в реституційну та реінтеграційну. Інститут відновного правосуддя стане нормативним відображенням ідеї компромісу в концепції сучасної кримінально-правової боротьби зі злочинністю в Україні. Його комплексне впровадження в правову систему України відіграватиме позитивну роль в профілактиці правопорушень, в забезпеченні охорони прав та законних інтересів людини.

Не викликає сумнівів, що правова система України містить деякі еле-менти, притаманні відновному правосуддю, однак його широкому застосу-ванню на практиці перешкоджає відсутність детальної регламентації проце-дури примирення в законодавчих актах України, обмежене коло справ, по яких можна застосовувати відповідну процедуру, незацікавленість деяких учасників кримінального судочинства в існуванні цієї програми в конкретних кримінальних справах.

Одним із етапів впровадження відновного правосуддя в правову систему України стане відпрацювання на практиці механізму застосування прими-рення жертви та правопорушника, а також детальна регламентація його в КПК України.

В.М. ФІГУРСЬКИЙ

Львівський національний університет імені Івана Франка

особливості ДосліДЧиХ ситуАціЙ

у сПрАвАХ Про ЗлоЧини, Пов’ЯЗАні

іЗ невиПлАтоЮ ЗАробітноЇ ПлАти,

стиПенДіЇ, ПенсіЇ Чи інШиХ

устАновлениХ ЗАконом виПлАт

(ст. 175 кк укрАЇни)

Відомо, що у криміналістиці виділяють три види ситуацій, що вини-кають під час досудового розслідування — слідчі, оперативно-розшукові та експертно-криміналістичні. Кожна з них характеризуется обстановкою, в якій здійснюється відповідний вид діяльності в конкретний момент. У тепе-рішній час роль і значения слідчої ситуації для організації розслідування і вдосконалення його методики загальновідома. В криміналістичній літературі широко розроблені поняття слідчої ситуації, її ознаки та їх класифікація (Р. С Бєлкін, В. Е. Коновалова, В. К- Лисиченко, О. В. Батюк, Л. Я- Драпкін, Н. Селеванов, Н. П. Яблоков, С. В. Веліканов, Г. А. Матусовський та ін.).

Не зупиняючись на аналізі позицій щодо визначення та суті слідчих си-туацій, лише зазначу, що більшість робіт присвячено дослідженню слідчих ситуацій на початковому чи на наступному етапах розслідування злочинів. В той же час проблема формування дослідчих ситуацій на стадії порушення кримінальної справи, а особливо щодо злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, недостатньо досліджена в криміналістиці.

Вивчаючи проблему формування методики дослідчої перевірки в справах про злочини, передбачені ст. 175 КК України, необхідно виділити обстановку, в якій здійснюється кримінально-процесуальна діяльність слідчого на стадії порушення кримінальної справи. В умовах діяльності слідчого з ви-явлення підстав, достатніх для проведения дослідчої перевірки і порушення кримінальної справи, формується дослідча ситуація, яку можна визначити як сформовану (наявну) на стадії порушення кримінальної справи обстановку, що характеризуется, з одного боку, наявністю певних даних, що вказують на ознаки злочину, передбаченого ст. 175 КК України, а з іншого — об’єктивними і суб’єктивними умовами, в яких здійснюється діяльність слідчого на цій стадії, і оцінка яких дозволяє правильно визначити необхід-ність проведения тих чи інших перевірочних заходів та вирішити питания про необхідність порушення кримінальної справи чи про відмову в цьому. Вона, залежно від суб’єктивних та об’єктивних чинників, в певній мірі (пов-ністю чи частково) трансформується або ж безпосередньо чи опосередковано впливає на формування слідчих ситуацій початкового етапу розслідування після порушення кримінальної справи.

У зв’язку з цим варто коротко зупинитися на цьому питанні та виділити ряд типових дослідчих ситуацій, які можуть виникати під час проведення дослідчої перевірки заяв, повідомлень, іншої інформації про вчинення зло-чину, пов’язаного з невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

Насамперед зазначимо, що дослідчі ситуації можна класифікувати за наступними підставами:

— залежно від приводу до порушення кримінальної справи;

— залежно від мети проведення дослідчої перевірки;

— залежно від характеру заходів, що виконують у ході перевірки;

— залежно від обсягу та результатів оцінки зібраних матеріалів;

— за видом процесуального рішення, яке може бути прийняте за результатами проведення дослідчої перевірки.

Для прикладу наведемо різновиди дослідчих ситуацій, які розрізняють залежно від мети проведення дослідчої перевірки:

Перша ситуація має місце, коли за отриманою інформацією про вчи-нення невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, проводиться дослідча перевірка з метою виявлення підстав, необхідних для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, перед-баченого ст. 175 КК України.

Друга ситуація пов’язана з необхідністю проведення дослідчої перевірки, що обумовлена сумнівами в достовірності отриманої інформації про вчинення вказаного виду злочину. Зазначимо, що такі сумніви можуть породжувати всі види фактичної інформації, проте в різній мірі.

Третя ситуація має місце, коли у ході проведення конкретної тактичної операції, керівник підприємства, установи, організації чи громадянин-суб’єкт підприємницької діяльності затриманий з поличним (при привласненні коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших уста-новлених законом виплат чи при їх нецільовому використанні). Дослідча перевірка за цієї ситуації проводиться з метою виявлення як окремих ознак складу злочину, передбаченого ст. 175 КК України, так і їх сукупності.

За четвертої ситуації з отриманої інформації не можливо зробити вис-новок про наявність в ній даних, що вказують на ознаки злочину, пов’язаного з невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. Тобто в сукупності виявлених ознак очевидно недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність складу злочину, передбаченого ст. 175 КК України. За цієї ситуації слідчому необхідно бути особливо уважним у прийнятті рішення про порушення кримінальної справи, оскільки відпові-дальність за недотримання встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати чи виплата їх не у повному обсязі передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

П’ята ситуація має місце, коли необхідність проведення дослідчої пе-ревірки викликана неповнотою інформації про ознаки об’єктивної чи суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 175 КК України.

У цьому випадку необхідно ретельно перевірити інформацію, яка поступила в правоохоронні органи, оскільки відповідальність настає за наявності умислу керівника підприємства, установи, організації чи громадянина-суб’єкта під-приємницької діяльності та безпідставності невиплати установлених законом виплат більш як за один місяць.

В шостій ситуації перевірка проводиться з метою виявлення достатності даних, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 175 КК України, з метою прийняття рішення про порушення кримінальної справи.

Як показує практика, найчастіше (біля 65%) зустрічається саме остання дослідча ситуація, за якої первинна інформація про ознаки злочину, передба-ченого ст. 175 КК України, не завжди містить достатні дані, необхідні для прийняття рішення про порушення кримінальної справи (як і в більшості злочинів, що не є насильницькими). Тому часто виникає необхідність в про-веденні дослідчої перевірки інформації щодо достатності даних, які вказують на наявність ознак злочину в повідомленні, що надійшло в компетентні правоохоронні органи. Методи та засоби такої перевірки як і алгоритм та тактика їх застосування обумовлені особливостями конкретної дослідчої си-туації, способом отримання інформації про вчинення злочину та джерелом її поступлення.

Так, зокрема, слідчий наділений великим арсеналом як процесуальних, так і непроцесуальних засобів.

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс дозволяє слідчому, прокурору, органу дізнання до порушення кримінальної справи з метою перевірки первинної інформації (ст. 97, 66, 187, 190 КПК України) відбирати пояснення від окремих громадян чи посадових осіб; витребувати необхідні документи; вимагати проведення ревізій; оглядати місце події та звертатися з поданням, погодженим із прокурором до голови апеляційного суду про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв’язку. Також заяви або повідомлення про злочин, передбачений ст. 175 КК до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.

Серед непроцесуальних перевірочних дій можна виокремити: отримання консультацій у компетентних осіб — спеціалістів з питань документообігу, бухгалтерського обліку тощо, вказівки встановити місцеперебування певних осіб та документів чи інших слідів злочинної діяльності та інші.

Так чи інакше, незалежно від виду дослідчої ситуації в справах про злочини, пов’язані з невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, завдання дослідчої перевірки — це, передусім, перевірка первинної інформації про вчинений злочин, збір додаткової інфор-мації, їх накопичення, аналіз і оцінка, необхідні для встановлення достатності даних, що вказують на наявність ознак складу злочину, передбаченого ст. 175 КК України. Тому дослідча перевірка проводиться лише в межах, не-обхідних для правильного прийняття рішення про порушення кримінальної справи чи про відмову в цьому.

Ю.О. ФІДРЯ

кандидат юридичних наук Волинський національний університет /мен/ Лесі Українки

ОКРЕМІ ПИТАНИЯ ПОДАННЯ ПРОКУРОРОМ ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА АПЕЛЯЦІЮ

Право подати заперечення на апеляцію традиційно вважається одним з елементів реалізації права особи на судовий захист та захист власних інтересів у справі. Для прокурора подання заперечення на апеляцію мае принципово інший зміст у контексті реалізації ним на стадії апеляційного провадження законоохоронного та правозахисного завдань, а також про-довження кримінального переслідування. Йдеться, насамперед, про захист прокуратурою прав та інтересів держави, суспільства та громадян, а не обстоювання власних. Хоча заради об’єктивності, варто зауважити, що іноді прокурори подають заперечення, зумовлені виключно особистими амбіціями та прагненням захистити «честь мундира», особливо у випадку наявності у апеляції відомостей, що вказують на серйозні прорахунки та упущения, зроблені прокурором.

Право на подання заперечень на апеляцію, в тому числі І прокурором, передбачено ст. ст. 351, 355 КПК України. Певною мірою до подання пись-мових заперечень прокурорів на апеляції інших учасників процесу спонукає і вимога п. 5.9. галузевого наказу Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 5 гн «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення».

Як правило, для прокурора це питания стае актуальним тоді, коли він сам не знайшов підстав для апеляційного реагування, але апеляція подана кимось із учасників процесу. Однак, як свідчить вивчена автором проку-рорсько-судова практика, прокурори майже не використовують право на подачу заперечень на апеляцію, вважаючи це зайвою тратою часу, оскільки заперечення позбавлене самостійного процесуального значения, а якщо І використовують, то фактично все зводиться до переписування державним обвинувачем власної обвинувальної промови із незначними редакційними правками.

Очевидно, пояснюеться це тим, що участь прокурора у апеляційному розгляді справи є обов’язковою, а тому він в будь-якому разі матиме мож-ливість виступити у судових дебатах та висловити власну позицію (в т.ч. й заперечити доводи апелянтів), навіть якщо не він ініціював апеляційне провадження. Іншими словами, прокурор мае можливість викласти свої заперечення на апеляцію (апеляції) в усній формі у ході висловлення власної позиції під час судового засідання суду апеляційної інстанції. Але в апеля-ційному розгляді справи бере участь прокурор обласної ланки, який може мати іншу думку, ніж прокурор-апелянт, тому останньому для підтвердження своєї позиції варто скористатися правом подати заперечення.

Ще однією причиною небажання прокурорів подавати заперечення на апеляцію є побоювання того, що суд апеляційної інстанції скасує судове рішення суду першої інстанції за апеляцією когось із учасників процесу, в той час, коли прокурор у своєму запереченні стверджує про законність, обґрунтованість та справедливість цього рішення. З огляду на це, прокурорам слід більш критично підходити до оцінки судового рішення та доводів апеляцій, а також постійно підвищувати свій фаховий рівень та кваліфікацію з метою недопущення набрання законної сили та виконання неправосудного рішення.

КПК не встановлює жодних обов’язкових вимог до змісту заперечень. Думається, що вони, як і апеляція, також повинні містити крім назви суду і даних про державного обвинувача, вказівку на оскаржуване рішення, подану апеляцію та власне заперечення проти наведених у ній доводів.

Проте, як слушно зазначає В. Теремецький, письмовому запереченню аж ніяк не можна надавати значення, рівного апеляції. Посилення покарання на вимогу обвинувача може мати місце лише тоді, коли про це йдеться в апеля-ційному поданні прокурора, поданому в установленому законом порядку, але воно не допускається за аналогічною вимогою, яка заявлена в письмовому запереченні, спрямованому на апеляцію засудженого [1, с. 85].

Щодо строків подачі заперечень, то зі змісту ч. 1 ст. 355 КПК випливає наступне положення: якщо прокурор подавав апеляцію, то він вправі подати свої заперечення на апеляції інших учасників судового розгляду до початку розгляду справи в апеляційному суді.

Якщо ж прокурор не подавав апеляції, то діє правило, закріплене у ч. 1 ст. 351 КПК, відповідно до якого прокурор (як і інші учасники процесу) вправі подати свої заперечення на апеляцію протягом п’яти діб з часу от-римання копії або ознайомлення з апеляцією.

Подання прокурором заперечення на апеляцію має важливе значення. Написання цього процесуального документу є непростою справою і потребує ретельної підготовки, а тому для спростування доводів поданої апеляції та наведених у ній підстав для скасування чи зміни судового рішення про-курори часто вдаються до вивчення матеріалів судової практики, зокрема ухвал судів апеляційної інстанції, що не може не позначатися на підвищенні кваліфікації прокурора. Заперечення на апеляцію виступає своєрідним інс-трументом обстоювання правосудності судового рішення, винесеного судом першої інстанції. З огляду на це, прокурорам варто оптимізувати роботу у цьому напрямку, що сприятиме більш ефективній реалізації завдань проку-ратури на стадії апеляційного провадження.

літерАтурА:

1. Теремецький В. Процесуальна природа заперечень на апеляцію в кримінальному судочинстві України / В. Теремецький // Юридична Ук-раїна. – 2005. — № 7. — С. 83–90.

СБ. ФОМІН

кандидат юридичних наук Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

Про ДемокрАтиЧні ЗАсАДи ПобуДови кримінАльного суДоЧинствА

Конституція проголосила, що Україна є суверенного і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Коли мова йде про кримінальний процес, основна увага звертаеться саме на те, що ця діяльність повинна відповідати положению Основного Закону про правовий характер української держави. Демократичність кримінального процесу частіш за все пов’язується з порядком формування судової гілки влади або з участю громадськості у відправленні правосуддя.

Проте, як ми вважаемо, в державі, яка позиціонує себе як демократична, основні засади (принципи) демократа' повинні розповсюджуватися на усі сфери державно! діяльності.

Основною засадою і, одночасно, основним досягненням демократії є свобода, одним із проявів якої є свобода вибору І сама можливість такого вибору. Стосовно кримінального процесу, на наш погляд, це переломлюеться в свободі вибору засобів захисту потерпілих від злочинних посягань І сама наявність альтернативи у засобах захисту.

Таким чином, конституція будь-якої демократично! держави повинна гаран-тувати множинність форм захисту прав та законних інтересів громадян, а галу-зеве законодавство — передбачати альтернативні засоби правового захисту.

За діючим КПК України майже по всім справам, крім невелико! групи, які віднесені до категорії справ приватного обвинувачення, особи, які постраж-дали від злочину безальтернативно змушенні звертатися за захистом своїх прав та порушених інтересів саме до державних органів, які представлені органами дізнання, досудового слідства або прокурором та сподіватися на те, що останні сумлінно та професійно виконають покладені на них обов’язки. Саме ці «монополісти» у сфері захисту потерпілих повинні за законом про-являти ініціативу та активність у вирішенні питания про порушення кримі-нальної справи та напрямки її розслідування.

Саме прокурор як представник держави є основним, якщо можна так вис-ловитися, «гравцем» в суді. В деяких судових стадіях процесу обов’язковою є тільки участь прокурора, а неявка інших учасників процесу, незалежно від причини такої неявки, не є перешкодою для розгляду справи. I навіть тоді коли в процесі зустрічаються прокурор та потерпілий — представники, начебто, однієї процесуальної функції, потерпілому іноді до останнього моменту не відома позиція прокурора з того або іншого питания, яку він буде висловлювати в суді.

Така ситуація зберігається на фоні критично! недовіри до системи пра-воохоронних органів в суспільстві. Незважаючи на задеклароване намагання

побудувати змагальний процес жоден з проектів КПК не є проектом кодексу змагального типу кримінального процесу. Процес, в якому принцип змагальності у повному обсязі реалізується тільки в судових стадіях, може вважатися лише змішаним і аж ніяк не змагальним.

Загальновідомо, що змагальна форма процесу існує в англо-американській системі права. Основним проявом змагальності на досудовому розслідуванні є наявність додаткових можливостей для потерпілого, а іноді і для обви-нуваченого, який вважає себе невинуватим, з пошуку та виявленню даних, які мають значення для справи, і наданню їх слідству та суду (так звана рівність можливостей в доказуванні).

Цікаво, що коли в суспільстві обговорюються питання про додаткові засоби захисту громадян від протиправних посягань, частіше за все мова йде про можливість користуватися зброєю, хоча цивілізація напрацювала і інші, не менш дійові, механізми.

Серед багатьох правових засобів захисту порушених злочином прав і одночасно реалізації змагальності на досудових стадіях процесу слід назвати використання допомоги приватних детективних агенцій.

За даними, які наводить за матеріалами преси Ю. В. Кореневський в 1988 році в США в приватних сискних агенціях працювало 1,2 млн. спів-робітників, тоді як в державних правоохоронних органах — 675 тис. Уряд заохочує таке співвідношення, оскільки при цьому зменшуються видатки державного бюджету. Річні витрати на діяльність сискних служб складають в США 22 млрд. дол., а на утримування поліції — 14 млрд¹.

Слід сказати, що лише прийняттям Закону про приватних детективів і розшукних агентствах навряд чи вдасться обійтися. Для того, щоб приватні детективи стали реальним механізмом захисту учасниками кримінального судочинства своїх прав та законних інтересів він повинен бути синхроні-зований з КПК і стати реальною частиною кримінально-процесуального за-конодавства. Наслідки відсутності такої синхронності можна спостерігати в наших північних сусідів — Російській Федерації. За часів президентства Бориса Єльцина в Росії був прийнятий Закон «Про приватну детективну та охоронну діяльність в Російській Федерації», однак, прийнятий у 2001 році КПК РФ абсолютно нічого не говорить про можливість використання даних, отриманих детективом у процесі доказування. А нещодавно в цей Закон були внесені зміни, які ще більше скоротили можливості приватних детективів. Тому, крім як у численних телесеріалах, у реальній правозастосовній кримі-нально-процесуальній діяльності для детективів не залишається місця.

Необхідно відзначити, що якщо для Росії детективна діяльність — порів-няно нове явище, то в більшості закордонних держав (США, Великій Бри-танії, Німеччині, Італії, Канаді, Франції, Японії та ін.) цей вид діяльності здійснюється сторіччями й активно розвивається. Там детективна діяльність

¹ Доказывание в уголовном процессе: традиции и современность / Под ред. В. А. Власихина. — М. : Юристъ, 2000. — С. 34.

детально та чітко врегульована законодавством. Вона більше об’ємна за змістом, послугами, що надаються та засобами, які використовуваним. За-кордонні приватні детективи наділені більшими повноваженнями в порівнянні з їхніми російськими колегами. У цілому ряді закордонних країн приватні детективи беруть участь у розслідуванні злочинів, володіючи при цьому широкими правами, аж до провадження окремих слідчих дій.

Наприклад, у США кожний громадянин може найняти приватного детектива для розслідування будь-якої справи. Після виявлення ознак злочину він вправі здійснювати його розкриття й розслідування. При цьому приватний детектив може проводити непроцесуальні дії, які могли б стати підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

У Німеччині розшукною діяльністю займаються приватні детективи та приватні детективні агентства, причому пріоритет віддається індивідуальної детективної діяльності. Детективи займаються приватним розслідуванням в основному злочинів економічного характеру.

Діяльність японських приватних служб спрямована на боротьбу не тільки з окремими злочинами, але й з гангстерськими організаціями та тероризмом. У рамках розшуку детективи вправі здійснювати негласне спостереження, опитувати потерпілих від злочинів, свідків і інших громадян.

У Великій Британії приватний детектив, як правило, працює разом з адво-катами-солісіторами. Така кооперація дуже продуктивна й вигідна клієнтові та обом сторонам. Солісітор, вибравши детектива, ставить перед ним певні завдання, оскільки саме він керує розслідуванням. Детективи здійснюють кримінальне переслідування на тих же підставах, що й поліція. Зібравши досить інформації, детектив і солісітор роблять від імені замовника заяву про обвинувачення. Це означає, що магістрат (суд першої інстанції) доводять до відома про злочин, у зв’язку з яким потрібен наказ про виклик особи до суду. Перевіркою заяви займається суддя¹.

Проблеми, які мають бути вирішені у випадку прийняття в Україні Закону про приватних детективів, досить серйозні і майже не досліджуються в вітчизняній кримінально-процесуальній науці. Насамперед, необхідно ви-рішити, як бути з державними органами, що покликані боротися зі злочин-ністю, які, на думку потерпілого, а саме його, на наш погляд, слід вважати центральною фігурою процесу, заради захисту інтересів якого в більшості випадків і починається такий вид діяльності як кримінальний процес, зава-жають йому досягти своєї законної мети, як бути з дізнавачем або слідчим, які не «бачать» у заяві або повідомленні потерпілих ознак злочину (на-віть тоді, коли постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була оскаржена до суду і скарга заявника була судом задоволена), як бути із прокурором, який без попередження потерпілого може відмовитися від підтримання державного обвинувачення, встромивши при цьому, образно

¹ Семенов В. Г. Частная детективная деятельность при расследовании преступлений. — М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2006. — С. 8-9.

висловлюючись, ніж у спину потерпілого (зрозуміло, що шанси на перемогу у потерпілого в судовому процесі, у якому прокурор прилюдно висловив позицію про відсутність події злочину, складу злочину або недоведеність підсудного в вчиненні злочину, неймовірно малі) або прокурора, що приймае участь у розгляді скарги в суді, чия позиція до останнього моменту невідома потерпілому І яку потерпілий не може корегувати, тощо.

Дозволю висловити власну думку з цього приводу. Вона полягае в тому, що якщо держава, в особі прокуратури або органів досудового розсліду-вання, не захищає потерпілого, вона повинна, на прохання останнього, піти з арени судочинства І хоча б не заважати йому відстоювати свої законні інтереси.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Доказывание в уголовном процессе: традиции и современность / Под ред.. В. А. Власихина. — М. : Юристъ, 2000. — 272 с.

2. Семенов В. Г. Частная детективная деятельность при расследовании преступлений. — М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2006. — 192 с.

Ю.В. ХОМАТОВ

доцент, кандидат юридичних наук Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УЧАСТЬ ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХИСНИКА

ПРИ ОБРАННІ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ

— ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ

ПРАВОВОЇ ПОЗИЦІЇ У КРИМІНАЛЬНІЙ

СПРАВІ

Конвенція про захист прав людини І основних свобод, ратифікована Верховною радою України 17 липня 1997р., передбачае право кожного обви-нуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд (ст.6). У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966р., ратифікованому Указом Президії Верховно! Ради Української РСР від 19 жовтня 1973р. № 2148 У11, зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту, і таке право повинно встановлюватись судовим або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави (ст.2), та можливість вільного вибору обвинуваченим захисника (п.З ст.14). » Основні принципи, що стосуються ролі адвокатів», прийняті 8 Конгресом ООН з питань попе-редження злочинності і поводження з правопорушниками, від 27 серпня — 7 вересня 1990 р., передбачають, що кожна людина мае право звернутися

до будь-якого юриста за допомогою для захисту і відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства (принцип 1); жодний суд чи адміністративний орган, в якому визнається право на адвоката, не відмовляється визнавати права юриста відстоювати в суді інтереси свого клієнта, за винятком тих випадків, коли юристу було відмовлено в праві виконувати свої професійні обов’язки відповідно до національного права і практики та цих принципів ( принцип 19).

Однією з вагомих гарантій реалізації конституційних прав особи у кримінальному судочинстві є участь професійного захисника на досудовому слідстві, а саме, при обранні підозрюваному (ст..43-1 КПК України), обвину-ваченому (ст..43 КПК України) запобіжних заходів та застосування до них інших засобів кримінально-процесуального примусу, наприклад, затримання особи (ст..106 КПК України), привід (ст..136 КПК України).

Неодноразово, в теорії кримінального процесу, пропонувалась необхід-ність, що в разі обмеження конституційних прав громадян на особисту недо-торканність (ст. 29 Конституції України), по-перше, слід забезпечити судову юрисдикцію з таких обмежень на досудовому слідстві, а по-друге, обов’язкову участь у відповідних судових процедурах професійного захисника, тому, що тільки захисник — адвокат, відповідно до розподілу основних функцій у кримінальному процесі, може тактично, послідовно і спрямовано виконувати функцію захисту, як основний напрямок своєї кримінально-процесуальної та професійної діяльності, з урахуванням методики, тактики, криміналістичних та етичних рекомендацій здійснення захисту ( ст.ст.44,48 КПК України; ст.6 Закону України »Про адвокатуру», ст. 7 Правил адвокатської етики).

Слід зазначити, що ст..44 КПК України (редакція 1993р.) передбачала більш вагомі процесуальні гарантії забезпечення участі захисника при затри-манні особи та обранні запобіжних заходів. З моменту затримання особи або взятті під варту — участь захисника, була обов’язковою, зокрема випадків відмови від захисника, коли така відмова не могла бути прийнята органами попереднього розслідування.

Специфіка здійснення функції захисту в системі сучасних правозахисних механізмів, дозволяє стверджувати, що в новому КПК України повинні бути більш чітко визначені правила, стосовно яких допуск адвоката-захисника до участі в справі повинен бути обов’язково пов’язаний з обранням до особи будь-якого виду запобіжного заходу, а при обранні запобіжного заходу у вигляді — взяття під варту, участь захисника є обов’язковою.Так, ст.1 п.п. Е Європейської конвенції, Резолюції Комітета Міністрів Ради Єв-ропи №65 від 9.04.1965р.»Взяття під варту», та Рекомендація № 80 від 27.06.1980р. «Про взяття під варту», де підкреслено, що держави повинні прийняти до уваги такі правові засоби захисту особи при взятті під варту, як допомога адвоката.

Розширення судової юрисдикції на досудових стадіях кримінального про-цесу є результатом послідовного виконання основних напрямків Судово-пра-вової реформи України (2006-2008р.р.), імплементації загальноєвропейських

принципів та норм у національне кримінально-процесуальне законодавство. Що ж стосується судових процедур оскарження рішень органів досудового слідства, то сприятимуть захисту такі з них які будуть ґрунтуватися на засадах змагальності та диспозитивності (ст..16-1 КПК України), здійсненню правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом (ст.16 КПК України). Професійний захисник повинен враховувати, що його присутність при судовому розгляді будь-якого питання стосовно обвинувачення чи за-хисту є обов’язковою. При здійсненні своєї професійної діяльності на досу-довому слідстві, зокрема, в судових процедурах, він керується загальними положеннями судового розгляду кримінальних справ та є представником сторони захисту (ст..261 КПК України).

Особливе значення цих загальних положень набуває під час обрання на досудовому слідстві запобіжного заходу відносно підзахисного. В п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003р. »Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» зазначено, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК України можуть не забез-печити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків , що випливають із ч.2 ст.148 КПК України, і його належної поведінки. Практика застосування запобіжних заходів на досудовому слідстві показує, що взяття під варту це не виключна міра, а напроти — міра запобіжного заходу яка носить загальний характер. Тому, коли захисник присутній в судовому засіданні, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу в порядку ст.165-2 КПК України, він висловлює свою думку лише при необхідності, яка визнається суддею, що не сприяє функції захисту. В цій думці захисник повинен не тільки довести до суду, що ні яких виняткових випадках не існує для обрання до свого підзахисного такої мірі як взяття під варту, але й вказати, що інші запобіжні заходи можуть забезпечити належну поведінку підозрюваного, обвинуваченого (ст.148 КПК України). Також професійний захисник вправі звернути увагу суду на те, що з урахуванням обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу (ст.150 КПК України) його під-захисний має додаткові гарантії передбачені Конституцією, а саме: наявність постійного місця проживання, не зловживає спиртними напоями, не вживає наркотичні засоби, має сім’ю, неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочин який йому інкримінується не є тяжким або особо тяжким (ст.12 КК України), підзахисний не підтримує соціальні зв’язки негативного, кримінального характеру. Уявляється, що такий підхід повністю співпадає з основними положеннями п.6.1 Мінімальних стандартних правил ООН щодо заходів, не пов’язаних із позбавленням волі ( Токійські правила 1990р.).

Здійснення професійного захисту у кримінальній справі, зокрема, при обранні виду запобіжного заходу має свої особливості. Так, ч.4 ст.29 Кон-

ституції України вимагає, щоб кожному заарештованому чи затриманому було роз’яснено мотиви арешту чи затримання, а також його право за-хищати себе особисто або користуватися правовою допомогою захисника. Сталою є думка, що підстави (ст.148 КПК України), обставини, що врахо-вуються (ст.150 КПК України), обрання будь-яких запобіжних заходів, їх зміна, відміна не може входити у загальний предмет захисту підозрюваного, обвинуваченого, тому, що даному випадку обвинувачений захищається не від пред’явленого обвинувачення (ст.ст. 131,132,140 КПК України), а від не-обґрунтованого, незаконного позбавлення волі, свободи та недоторканності; обмежень майнового та психологічного характеру.

Розробка основних положень теорії професійного захисту у кримінальному судочинстві, стосовно визначених питань, вимагає від вчених-процесуалістів, практиків відповіді на проблемне питання : правомірною чи неправомірною є правова позиція адвоката-захисника про своєчасне подання мотивованих клопотань на досудовому слідстві, про застосування до підзахисного інших, не пов’язаних із взяттям під варту, запобіжних заходів, наприклад, підписка про невиїзд, порука трудового колективу (ст.149 КПК України). Адвокат-за-хисник повинен мотивувати своє клопотання і впливати на внутрішнє переко-нання слідчого, прокурора, судді стосовно того, що його підзахисний не буде ухилятися від слідства, перешкоджати встановленню істини, продовжувати злочинну діяльність, буде виконувати процесуальні рішення ( ст.148 КПК України), що насамперед повністю виключає можливість обрання будь-якого запобіжного заходу. Тому на нашу думку, правомірною буде правова позиція професійного захисника, яка загалом виключає застосування до підзахисного будь-якої міри запобіжного заходу, коли до нього не обирається взяття під варту.

Захисник також може наполягати, щоб до підзахисного було об-рано не запобіжний захід, а лише запобіжне обмеження, як зазначено в ст.98-1 КПК України. Це положення повною мірою співпадає з п.1 б) ; с) Резолюції (65) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 09.04.65, та Реко-мендаціям від 27.06.80 R (80) 11 »Про взяття під варту», де зазначено, що взяття під варту повинне розглядатись як винятковий захід і застосуватися та продовжуватися тільки в разі суворої необхідності, за жодних обставин воно не може застосовуватися для цілей покарання.

1.0. ХОМИЧ

Національний університет «Одеська юридична академія»

тАктиЧні оПерАціЇ Як ЗАсіб виріШеннЯ ЗАвДАнь При ро ЗсліДувАннЯ тЯЖкиХ

ЗлоЧинів

Виконання тактичних завдань стає ефективнішим, якщо в процесі роз-слідування злочинів, поряд з окремими прийомами, слідчими діями й опе-ративно-розшуковими заходами, використовуються комплекси цих дій, що в криміналістиці отримали назву тактичних операцій.

Вперше ідею тактичних операцій сформулював і висунув А.В. Дулов в 1972 р. Вона була підтримана багатьма криміналістами, зокрема Л. Я- Драпкіним, В. I. Шикановим та ін.

Тактичну операцію можна охарактеризувати як обумовлену слідчою си-туацією цілісну, внутрішньо узгоджену систему процесуальних, оперативно-розшукових, організаційно-технічних, перевірочних, допоміжних дій та за-ходів, що проводяться під единим керівництвом слідчого, для вирішення конкретного тактичного завдання, коли поставлено! мети неможливо досяг-нути проведениям окремої дії або заходу.

Метою тактично! операнд завжди є рішення конкретного завдання розслі-дування, наприклад встановлення істини у справі, тобто здійснення процесу доказування.

Тактична операція є засобом розслідування, вона завершує процес ситу-аційного розслідування, який включає ситуацію, тактичне рішення та тактичну операцію.

Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає за-соби, якими користується слідчий коли збирає, закріплює, досліджує та використовує в доказуванні інформацію. Згідно з законодавством до них належать: слідчі дії, оперативно-розшукові заходи, відібрання пояснень, вит-ребування документів, призначення відомчої ревізії.

Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретно! слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефективного застосування процесуальних засобів.

До засобів криміналістичної тактики традиційно відносять тактичний прийом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію.

Велике значения мають тактичні операції, особливо у вирішенні завдань при розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів. В багатьох випадках для встановлення І з’ясування обставин, що мають значения для вирішення справи, по даній категорії справ виникає необхідність в застосуванні цілого комплексу слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційно-технічних та інших заходів, оскільки поставлено! мети неможливо досягнути проведениям окремої дії або заходу.

Виділяють наступні види тактичних операцій: «Збирання інформації», «Затримання на місці злочину», «Серія очних ставок», «Виявлення», «Атри-буція трупа», «Викриття», «Контрольна закупівля», тактичні операції групи «Пошук», тактичні операції групи «Фіксація» та ін.

Для з’ясування змісту тактичних операцій та завдань, які вони вирішують слід проаналізувати деякі з них.

Тактична операція «Розшук і затримання злочинців». Для підвищення ефективності розшукової діяльності на початковому етапі розслідування не-обхідно проводити тактичні операції. Проведення розшуку злочинців у формі тактичної операції дозволяє поетапно зібрати інформацію про вчинений злочин і злочинців, висунути на основі аналізу зібраної інформації версії про особи злочинців та їх можливе місцезнаходження, виявити і затримати їх і зібрати достатній обсяг інформації для пред’явлення звинувачення.

Тактичні операції групи «фіксація». Одне з найважливіших завдань роз-слідування — доведення причинно-наслідкових зв’язків між результатом і діями певної особи. Це завдання полегшується, коли в процесі розслідування фіксується факт безпосередньої взаємодії обвинуваченого з об’єктом пося-гання, знаряддям вчинення злочину, прямо встановлюються його злочинні дії. Встановлення факту безпосереднього контакту особи з об’єктами, які є елементами структури злочину, і становить зміст тактичної операції «фік-сація». Вона покликана тактично забезпечити викриття особи, яка вчинила злочин.

До самостійної групи слід віднести комплексні тактичні операції, характерною особливістю яких є те, що при їх здійсненні вирішується комплекс завдань, що виникають у процесі розслідування. Проведення таких операцій має на меті одночасно (у різних місцях) вилучити необхідні для розсліду-вання об’єкти (документи, цінності, засоби вчинення злочину), зафіксувати зв’язок суб’єктів з вчиненням протиправних дій і т. д. Такі операції у всіх випадках повинні запобігти можливій протидії з боку злочинців.

Розробка комплексних операцій особливо необхідна по тих кримінальних справах, в яких розслідується злочин, скоєний групою осіб.

Продумана, добре організована і матеріально-технічно забезпечена тактична операція дозволяє в значно коротший строк і з меншими витратами забезпечити вирішення завдань кримінального судочинства. Оволодіння на-виками розробки, проведення та організації тактичних операцій є необхідною складовою загальної професійної підготовки не тільки слідчого та оперативного працівника, але й керівників слідчих та оперативних підрозділів органів внутрішніх справ і прокуратури.

літерАтурА:

1. Авер’янова Т. В., Бєлкін Р. С., Корухов Ю. Г., Російська Е. Р. Криміналістика. Підручник для вузів. — М.: Норма, 2000. — 990 с.

2. Бєлкін Р. С. Криміналістична енциклопедія. — М.: Мегатрон XXI, 2000. — 2-е вид. доп. — 334 с.

3. Волинський А.Ф. та ін Криміналістика .- М., 2002 .- 615 с

4. Крилов І.Ф. та ін Криміналістика .- М., 2001 .- 800 с

5. Криміналістика: Підручник. / За ред. П. Д. Біленчука- 2-ге вид., випр. І доп.- К.: Атіка, 2001.- 544 с.

Б.С. ЧЕРНИШОВ

ПП «АСАД Юридична компанія»

ДоПуск АДвокАтА До веДеннЯ сПрАв, Що містЯть ДерЖАвну тАЄмницЮ

У статті 59 Конституції України зазначено, що «кожен мае право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надаеться безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпе-чення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

В останні роки в Україні активно формуеться ринок надання кваліфіко-ваної юридичної допомоги, де найвагоміше місце займає, безперечно, адвокатура — інститут, який найтісніше пов’язаний з правовим захистом прав і законних інтересів громадян та організацій. Цей захист може забезпечити функціонування дієздатного інституту адвокатури з чітко визначеним статусом адвоката та адвокатських об’єднань. Чинний Закон «Про адвокатуру», прийнятий 19 грудня 1992 p., вже об’єктивно не відповідає потребам сього-дення. Про актуальність «адвокатського» питания свідчить і чимала кількість поданих до Верховно! Ради законопроектів, які пропонують як зміни до вже існуючого Закону «Про адвокатуру», так і повністю нові варіанти остан-нього. Обговоренню проблем та перспектив української адвокатури приді-ляється постійна увага в юридичній пресі. Необхідність якісного оновлення законодавства, що регулює адвокатську діяльність, не викликає заперечень, але Україні сьогодні потрібен не просто новий чи оновлений закон про адвокатуру, а якісно прогресивний нормативний акт, який би повністю та чітко відповідав би потребам сьогодення.

Так одною з потреб сьогодення є представництво інтересів адвокатом у справах, що містять державну таємницю.

Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1991 року — державна таемниця — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державно! безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс наділяє захисника широкими процесуальними правами із захисту прав та законних інтересів.

Так п. 3 ч. 2 ст. 48 Кримінально-процесуального кодексу України пере-дбачає право адвоката на ознайомлювання з матеріалами, якими обґрун-товується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред’явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства — з усіма матеріалами справи.

Також відповідно п. 5 ч. 2 ст. 48 Кримінально-процесуального кодексу Ук-раїни адвокат вправі застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи — з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого, а у суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, — з дозволу судді чи суду.

Стаття 219 КПК України надає право захиснику обвинуваченого при оз-найомленні з матеріалами справи має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз’яснювати обвинуваченому зміст обвинува-чення, обмірковувати з обвинуваченим питання про заявляння клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого і прокурора.

Разом с тим практика показує зворотнє та йде тим шляхом, що у тому випадку коли адвокат не має спеціального допуску до державної таємниці за відповідною формою , то у цьому випадку захисника не допускають до участі в якості захисника у кримінальну справу, матеріали якої містять державну таємницю.

Отже з цього можна зробити висновок, що у тому разі коли матеріали кримінальної справи містять інформацію, що є державою таємницею, то захиснику перед тим, як приступити до виконання своїх обов’язків по за-хисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного потрібно отримати доступ до інформації, що містить державну таємницю.

Натомість ст. 9 Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відо-мостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків.

Дані досудового слідства, які стали відомі адвокату у зв’язку з вико-нанням ним своїх професійних обов’язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавс-твом.

Виходячи з попереднього аналізу даної статті можна зробити висновок, що навіть у тому разі, якщо у адвоката не має спеціального дозволу для ознайомлення з матеріалами, що мають державну таємницю, то адвокат вправі ознайомитись з цими матеріалами та надати кваліфіковану допомогу підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному.

Відповідно до ст. 61 КПК України, захисником не може бути особа яка брала участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар

судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; яка відповідно до цього Кодексу є свідком і в зв’язку з цим допитувалась або підлягає допиту; яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача; щодо якої порушено кримінальну справу; визнана недієздатною чи обмежено дієздатною.

Тобто у статті 61 КПК України дається вичерпний перелік обставин, які виключають можливість участі адвоката у справі, і жодна з них не пов’язує можливість відмовити адвокату в участі у справі у зв’язку з відсутністю у нього допуску до матеріалів, що містять державну таємницю. Також Кримі-нально-процесуальний кодексу України не вказує на будь-які вимоги про перевірку наявності у адвоката спеціального допуску.

Натомість Закон України «Про державну таємницю» не розмежовує вимог відносно адвокатів.

Також хотілося б звернути увагу на законодавство нашого «сусіда» Російської Федерації, так відповідно до Федерального Закону «Про адвокат-ську діяльність та адвокатуру в РФ»

Відносини, які виникають внаслідок надання адвокатом юридичної до-помоги довірителю, породжують у адвоката певні права та обов’язки, що значною мірою визначають правовий статус останнього. Перелік найсут-тєвіших прав та обов’язків адвоката міститься у статтях 6 та 7 Закону. Представляючи та захищаючи інтереси довірителів, адвокат має право: зби-рати відомості, необхідні для надання юридичної допомоги, у тому числі звертатися із запитом про довідки, характеристики та інші документи до органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань та інших організацій. Ці органи та організації повинні у встановленому порядку надати адвокатові вказані у його запиті документи або їх завірені копії; опитувати за їх згодою осіб, що можуть мати інформацію по справі, якою займається адвокат; збирати та представляти у встановленому законо-давством РФ предмети та документи, які можуть бути визнані речовими й іншими доказами; залучати до справи спеціалістів для роз’яснення питань, пов’язаних з наданням юридичної допомоги; безперешкодно зустрічатися зі своїм довірителем сам на сам, в умовах, що забезпечують конфіденційність (у тому числі під час перебування останнього під вартою), без обмеження кількості зустрічей та їх тривалості; фіксувати (також за допомогою тех-нічних засобів) інформацію, що міститься в матеріалах справи, якою зай-мається адвокат, не розголошуючи при цьому державної або іншої охоро-нюваної законом таємниці.

Також необхідно зазначити, що в даний час на розгляді комітетів Вер-ховної Ради України знаходиться проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до ст. 35 якого при здійсненні ад-вокатської діяльності адвокат має право:1) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах

і організаціях, незалежно від форм власності, об’єднаннях громадны тощо, до компетенції яких належать вирішення відповідних питань як в Україні, так і за кордоном, перед громадянами і юридичними особами; приймати заяви, збирати предмета, документа, відомості про факти, збирати та подавати інші докази у справах, в яких адвокат надає правову допомогу, здійснює захист та представництво; зберігати адвокатську таемницю; запитувати І терміново одержувати відомості, характеристики, довідки та інші документи або їх копії від будь-яких фізичних чи юридичних осіб (незалежно від форм власності, методів господарювання тощо); при цьому ці особи зобов’язані надавати такі відомості, документи або їх копії безоплатно; безперешкодно ознайомлюватися у будь-яких юридичних осіб з необхідними для виконання доручення документами, матеріалами, іншими джерелами інформації (в тому числі з тими, що становлять державну чи комерційну таємницю, відповідно до процедури, встановленої для ознайомлення з цією категорією документів). Отже даний проект Закону також не вирішує питания, щодо участі адвоката у справі, матеріали якої містять державну таємницю

Таким чином, виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що на даний час проблематика участі адвоката у справах матеріали якої містять державну таємницю дуже висока.

На даний час отримати відповідний допуск до матеріалів, що містять державну таемницю за короткий строк неможливо. Отримання такого допуску відбувається не менш ніж за 21 календарний день.

Можна зробити висновок, що законодавцю потрібно дуже серйозно та всебічно підійти до вирішення цього питания та обов’язково внести зміни до законодавства, зміни що стосувалися б допуску адвоката до матеріалів справ, що містять державну таемницю.

Потрібно внести зміни до КПК України та зазначити, що на досудовому слідстві слідчий повинен роз’яснити обвинуваченому та його захиснику порядок отримання допуску до інформаціїї, що містить державну таемницю, зупинити проведения досудового слідства на час отримання адвокатом від-повідного допуску, поновити слідство після отримання або відмови в отри-манні допуску до інформації, що містить державну таемницю

Ю.М. ЧОРНОУС

кандидат юридичних наук Київський національний університет внутрішніх справ

міЖнАроДнА ЗлоЧинність Як об’Єкт кримінАлістиЧного ДосліДЖеннЯ

XXI сторіччя характеризуемся розширенням економічної інтеграції держав, збільшенням «прозорості» їх кордонів, активізацією співробітництва держав у сфері розвитку науки і техніки, різноманітних сферах суспільного

життя з одночасним зростанням потреби в об’єднанні зусиль правоохоронних органів у протидії міжнародній злочинності. Вищезазначене обумовлює потребу у тісній співпраці правоохоронних органів різних держав, застосування комплексних заходів із протидії міжнародній злочинності, ефективного роз-слідування відповідних злочинів та покарання винних.

Проблеми міжнародної злочинності та засобів боротьби з нею тривалий час є предметом уваги теоретиків і практиків. Останнім часом міжнародна злочинність набуває якісно нових форм, все більш витончених засобів і методів діяльності, що потребує удосконалених засобів і методів боротьби з нею. Виходячи із зазначеного, актуальними є питання криміналістичного забезпечення протидії міжнародній злочинності, особливо що стосується її виявлення, розслідування, попередження.

Окреслені проблемні питання є об’ємними, потребують значних напрацю-вань. Ми ж зупинимося на дослідженні поняття, змісту та криміналістичних ознак міжнародної злочинності.

Термін «міжнародна злочинність» нині не має однозначного тлумачення й розглядається вченими з різних аспектів.

У науці міжнародного права загальноприйнятим є віднесення до між-народної злочинності «злочинних діянь, суспільна небезпека яких вимагає об’єднання зусиль декількох держав». До них відносяться міжнародні зло-чини та злочини міжнародного характеру.

З позицій міжнародного права «міжнародний злочин» — це заборонене національним і/чи міжнародним кримінальним правом соціально небезпечне діяння, що підлягає солідарному кримінальному переслідуванню в рамках міжнародної і/чи національної кримінальної юрисдикції.

Вперше визначення та перелік міжнародних злочинів був наданий у ст. 6 Статуту Міжнародного Військового Трибуналу, 1945 р. і аналогічному Статуті для Далекого Сходу, 1946р.

До них відносяться: злочини проти миру (планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивних війн, геноцид, апартеїд, екоцид, расизм); військові злочини (порушення законів і звичаїв війни, вбивство вій-ськовополонених, заручників); злочини проти людяності (вбивство, заслання, поневолення та інші жорстокі дії щодо цивільного населення, його переслі-дування). Однак кількість вчинення таких злочинів відносно невелика, і в «чистому» вигляді вони практично не зустрічаються. Частіш за все, дані злочини пов’язані із загальнокримінальними діяннями, які виходять за межі однієї або кількох держав і доповнюють відповідні міжнародні злочини конк-ретними кримінально караними посяганнями на людину, її права і свободи.

Питому вагу міжнародної злочинності складають злочини міжнародного характеру, які передбачені як відповідними конвенціями, так і нормами внут-рішнього (національного) законодавства.

Так, нині поширеними є торгівля людьми; міжнародний тероризм; відми-вання доходів, отриманих злочинним шляхом; незаконне виготовлення і обіг наркотичних засобів, психотропних речовин; незаконний обіг і виготовлення

зброї, вибухових речовин; торгівля людьми, незаконне ввезення мігрантів; комп’ютерні злочини; підробка грошових знаків і документів; контрабанда; викрадення транспортних засобів; міжнародні економічні шахрайства та інші.

Останнім часом для позначення злочинів міжнародного характеру почав широко використовуватися термін «транснаціональна злочинність».

Як зазначає Н.А. Зелінська, у міжнародно-правовому контексті поняття «транснаціональний злочин» включає широкий спектр діянь різного ступеня суспільної загрози, які кваліфікуються як злочинні у праві, принаймні, двох держав, під юрисдикцію яких вони підпадають. Воно відображає міжна-родний (за поширеністю) характер злочинної діяльності при національному походженні кримінально-правової заборони. Серед них виділяються й «кон-венційні» злочини — діяння, стосовно яких укладено багатосторонні угоди.

2000 року на Генеральній Асамблеї ООН була прийнята Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року, що була під-писана державами-світовими лідерами та Україною (ратифікована Законом України від 4 лютого 2004 року).

Стаття 2 вказаної Конвенції визначає такі ознаки злочину транснаціо-нального характеру: злочин вчинений у більш ніж одній державі; він вчи-нений в одній державі, але істотна частина його підготовки, планування, керівництва або контролю має місце в іншій державі; він вчинений в одній державі, але за участю організованої злочинної групи, яка здійснює злочинну діяльність у більш ніж одній державі; або він вчинений в одній державі, але його істотні наслідки мають місце в іншій державі.

Виходячи із наведених визначень, до транснаціональних можна віднести досить велику групу злочинних діянь, практично у будь-якій суспільного життя.

Тобто, нинішня міжнародна злочинність представляє собою комплексне соціально-правове явище, що включає сукупність елементів і рівнів. Залежно від територіального (просторового) критерію можуть бути виділені світовий, регіональний і національний (державний) рівні. З точки зору змісту на цих всіх рівнях, міжнародна злочинність включає міжнародні злочини, злочини міжнародного характеру (чи транснаціональні злочини).

Найбільшу небезпеку складає організована міжнародна злочинність. До її криміналістичних ознак можна віднести:

— територіальна розповсюдженість діяння;

— предметом посягання є інтереси кількох держав, відносини між-державного співробітництва, безпека людства або окремих осіб;

— висока латентність, зростання частки корисливої міжнародної зло-чинності порівняно із насильницькою, інтелектуалізація злочинної діяль-ності;

— підвищення рівня організованості, озброєності й технічної оснаще-ності, укріплення фінансової бази кримінальних структур, зростання чисель-ності і професіоналізму їх учасників;

— встановлення контактів з кримінальними структурами інших держав;

— ретельна підготовка та планування злочинної діяльності, підшуку-вання потенційних потерпілих, застосування заходів щодо приховання слідів злочину;

— підшукання каналів збуту викраденого, предметів, заборонених у цивільному обігу (наркотики, зброя); «відмивання» і легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом тощо;

— підтримання спільної «каси»; фінансування, збирання і розподіл гро-шових коштів;

— забезпечення справжніми чи підробленими документами, атрибутикою правоохоронних і контролюючих органів; організація власної служби безпеки;

— активна протидія розслідуванню злочинів, що супроводжується наявністю корумпованих зв’язків у державних, правоохоронних органах; обізнаністю із методами та прийомами слідчих підрозділів; використання допомоги висококваліфікованих захисників та ряд інших.

І.С. ЧУМАК

Національний університет «Одеська юридична академія»

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ

ДО РЕЙДЕРСЬКОГО ЗАХОПЛЕННЯ

ПІДПРИЄМСТВ

Постановка проблеми. Питаниям рейдерського захоплення підприємств, приділялася увага вченими різних галузей права, але на нашу думку до те-перішнього часу недостатньо розглянуто криміналістичні проблеми протидії зазначеній категорії злочинів. А проблеми визначення особливостей підго-товки рейдерського захоплення підприємств, фактично до теперішнього часу не находять свого відображення у криміналістичній літературі, що негативно впливае на процес протидії означеній категорії злочинної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати дослідження ґрун-туються на працях О. Астахова, М. Іонцева, П. Сичова, М. Сергеева та інших авторів.

Метою статті є визначення деяких особливостей підготовки до рейдерського захоплення підприємств.

Дослідження проблеми. Про кримінальний характер рейдерства свідчить механизм захоплення підприємств, який охоплює визначені, типові для такого захоплення процедури. Слід погодитися з думкою М.П. Клейменова, який, розглядаючи механізм рейдерського захоплення підприємств, виділяє наступні типові процедури такого захоплення: розвідка, оцінка захисту

компанії-жертви, розробка схеми захоплення підприємства, здійснення за-хоплення[2]. Звернемося до розгляду особливостей розвідки, оцінки захисту компанії жертви і розробки схеми захоплення підприємства.

1. Розвідка. Вона передбачає здобуття максимальної інформації про об’єкт захоплення і включає а) легальну і б) кримінальну розвідку

Легальна розвідка ґрунтується на вивченні доступних (відкритих) джерел інформації, наприклад, розкритих ВАТ річних звітів суспільства, бухгалтерських звітів, проспектів емісій і інших відомостей, які підлягають обов’язковому розкриттю. Збирається інформація про фінансовий стан під-приємства. Якщо є кредитні заборгованості, вони покупалися, і організо-вується позов від імені нового кредитора. Одночасно в справу вступають юристи, які готують документальну базу для захоплення. Скуповуються акції підприємства, а керівництво підприємства «завалюється» судовими позовами, що пред’являються як до суду для дезорієнтації і відвернення від напряму головного удару. На думку фахівців, використання судових ор-ганів для легалізації кримінальних маніпуляцій, пов’язаних з рейдерством, є «ноу-хау» російської організованноі економічної злочинності[1]. Такий прийом використовується в реалізації складних схем заволодіння чужої власності, в яких судове рішення легалізувало фальсифіковані документи. Надалі на підставі судового рішення відбувається силове захоплення підприємства.

Кримінальна розвідка орієнтована, по-перше, на збір закритої інформації, по-друге, на здобуття відомостей компрометуючого характеру. Крім того, кримінальна розвідка частенько здійснюється незаконними засобами (прихо-ване спостереження, прослухування телефонних переговорів і інші.). Особливо досліджується історія створення або приватизації підприємства для ви-явлення вразливих місць відносно придбання прав власності на даний бізнес. Аналізу піддаються стан реальних конфліктів серед акціонерів, «тліючі» конфлікти на підприємстві, «забиті» конфлікти, зовнішні корпоративні кон-флікти, в які залучена компанія-жертва. Уважно вивчається особисте життя топ-менеджменту і значимих акціонерів — фізичних осіб[3].

2. Оцінка здатності захисту компанії-жертви. На цьому етапі піддаються аналізу можливості об’єкту захоплення по організації захисту. Враховуються система охорони, число, підготовленість і професіоналізм її співробітників, матеріально-технічне забезпечення, стосунки з приватними охоронними структурами і правоохоронними органами, судовими інстанціями, місцевими і вищестоящими органами влади. Даний етап завершується складанням плану нейтралізації потенційних захисників об’єкту.

Фізичне прикриття загарбників, як правило, здійснюють приватні охо-ронні підприємства. За останніх 5 років їх чисельність виросла в 15 разів, в 20 разів збільшилася кількість зброї, що знаходиться в їх розпорядженні.

3. Розробка схеми захоплення підприємства. Схема передбачає два варіанти: без застосування сили і з її вживанням. Вибір конкретного варіанту залежить від особливостей об’єкту. Силове захоплення застосовується при високій вірогідності активного протистояння з боку власника. Обрання подіб-

ного варіанту мотивується також можливістю швидко реалізувати такі дії, як внесення змін в реєстр акціонерів, продаж майна компанії. Для розробки схеми захоплення вивчається структура власності об’єкту, місце зберігання і доступність реєстру акціонерів, вартість нейтралізації місцевих судів, міліції, органів влади, забезпечення прикриття акції при необхідності [4]. Найбільший інтерес для «загарбника» представляє:

1) корпоративна інформація засновницькі документи, положення, що регламентують діяльність органів управління, протоколи зборів, протоколи засідань рад директорів, відомості про дочірні і залежні суспільства, про величину і структуру уставного капіталу, оперативна інформація про зміни в реєстрі акціонерів компанії;

2) фінансово-економічна інформація, бухгалтерські баланси, відомості про наявність і структуру дебіторської і кредиторської заборгованості, про наявність ліквідного майна і його правовий статус, інформація про наявні обтяження майна, інформація про контрагентів «компанії-мети», інформація про податкову і банківську історію підприємства;

3) відомості про менеджмент і власників «компанії-мети», дані про зай-мані посадові позиції, кількості акцій, що належать ним, або доль в статутному капіталі, засоби придбання і оплати акцій долею в статутному капіталі, особиста інформація.

Жодна успішна операція по агресивному захопленню не обходиться без участі місцевих властей, органів судової влади, правоохоронних і контролю-ючих відомств. На представників «компанії-мети» демонстрація загарбником щільного альянсу з властями завжди виробляє сильне враження. Адміністра-тивний ресурс ніколи не афішується, він скритний, але його незрима при-сутність відчувається.

«Нальотчик» оцінює можливості залучення ЗМІ, граючих істотну роль в управлінні іміджем «нальотчика». ЗМІ необхідні «нальотчикові» і для уп-равління своїм іміджем після завершення захоплення.

Оцінюються правові, економічні, адміністративні ризики і витрати. Після того, як досьє сформоване, адміністративний і інші ресурси оцінені, «на-льотчик» ще раз аналізує план нападу, оцінює всі можливі ризики пла-нованого захоплення. Якщо в ході аналізу зроблений висновок, що мета виправдовує засоби, захоплення неминуче почнеться.

Вибір нападу на власника завжди залежить від його можливостей про-тистояння. Рейдери завжди використовують два методи:

— «силовий захоплення»;

— «правовий спектакль». Правовий спектакль переслідує дві мети:

1. Створення правової і інформаційної легітимності прийнятної якості.

2. Підбір «підстав» для заходу на підприємства:

а) силовим способом;

б) методом перехоплення управління.

Найвдаліший напад, при якому жертві буде потрібно максимальний час для «ідентифікації» правового спектаклю і реакції на події, що відбуваються. Якщо все-таки підприємство ідентифікувало початок правового спектаклю, основою тактики стає настройка на протидію і чекання силового захоп-лення.

Прозорі компанії не хочуть і не можуть робити альтернативних (тіньових) методів захисту. Вони в цьому випадку вийдуть за правове поле і стануть карними злочинцями. Чим прозоріше компанія, тим більше легким видобутком вона є. Чиновники виконують свої обов’язки лише за наявності додаткової стимул-реакції, котрим платники податків не розташовують, ведучи бізнес прозоро. Конфіденційність процесу нападу — запорука успіху рейдерів, ос-кільки заховання намірів і дій приводить до неможливості реагування.

В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що чин-никами, сприяючими захопленню підприємств, є:

— попереднє ретельне негласне вивчення всієї фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення порушень;

— використання в своїх інтересах можливостей державних контро-люючих органів; ініціація проведення ними позачергових перевірок підпри-ємства;

— здобуття даних про мінорі тарних акціонерів через професійних реєстраторів, відповідальних за ведення реєстру;

— наявність корупційних зв’язків в судах різних інстанцій і ЗМІ.

літерАтурА:

1. Ганихин А.А. Легализация (отмывание) имущества, приобретенного преступным путем: финансово-экономический и уголовно-правовой аспекты: автореф…. канд. юрид. наук./А.А. Ганихин.- Екатеринбург, 2003.- С. 12.

2. Клейменов М.П. Криминология: учебник/ М.П. Клейменов. С. 418.

3. Осипенко О.В. Защита компании от недружественного поглощения и корпоративного шантажа./О.В. Осипенко.- М., 2005. — С. 31-35.

4. Рейдерство и корпоративный шантаж (организационно-правовые меры противодействия) : монография / А.Ю. Фёдоров. — М.: Волтерс Клувер, 2010. — 480 с.

СП. ЧУМАК

Національний університет «Одеська юридична академія»

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЛОЧИНІВ,

ПОВ'ЯЗАНИХ 3 ПОРУШЕННЯМ ВИБОРЧИХ

ПРАВ ГРОМАДЯН

Постановка проблеми. Питаниям криміналістичної характеристики зло-чинів, пов’язаних з порушенням виборчих прав громадян, приділялася увага вченими різних галузей права, але на нашу думку до теперішнього часу недостатньо розглянуто криміналістичні проблеми протидії зазначеній ка-тегорії злочинів. А проблеми визначення криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з порушенням виборчих прав громадян, фактично до теперішнього часу не находять свого відображення у криміналістичній лі-тературі, що негативно впливає на процес протидії означеній категорії зло-чинно! діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати дослідження ґрунтуються на працях СВ. Большакова, В.І. Васильева, О.Е. Кутафіна, В.І. Лисенко, В.М. Уварова та інших авторів.

Метою статті є визначення мети та завдань криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з порушенням виборчих прав громадян.

Дослідження проблеми. Визначення основних елементів криміналістичної характеристики злочинного порушення виборчих прав громадян переслідує кінцеву мету і проміжні завдання:

1) вивчення об’екту злочинного посягання, суспільних стосунків у сфері реалізації громадянами своїх конституційних прав;

2) визначення способу скоєння злочину: засобів і прийомів того, що перешкодило здійсненню громадянами виборчих прав і роботі виборчих ко-місій, а також прийомів і способів фальсифікації виборчих документів або неправильного підрахунку голосів, виборчих комісій, що проводяться членами;

3) з’ясування обстановки скоення злочину: умов, місця, часу І обставин фальсифікації виборчих документів або неправильного підрахунку голосів;

4) розкриття механізму скоення злочину: кількості суб’єктів фальси-фікації підсумків голосування, кількості суб’єктів підробки, використання і збуту підроблених виборчих документів, послідовність їх дій і характер взаємодії для досягнення злочинних цілей;

5) встановлення даних про властивості особи винного суб’єкта необ-хідне для правильно! кваліфікації злочину.

Дані про властивості особи суб’єкта злочинів є елементом криміналіс-тичної характеристики злочинів, що порушують виборчі права громадян. Злочин не може вважатися розкритим, якщо не встановлено, ким він вчи-

нений. Результати кожної злочинної діяльності містять сліди особи людини, що її здійснила, і, зокрема, зведення про деякі його особисті соціально-пси-хологічні властивості і якості, злочинний досвід, спеціальні знання, стать, вік, особливості взаємин з жертвою злочину і так далі [1]

До істотних ознак спеціальних суб’єктів зазвичай відносять соціальну і професійну приналежність, посадове положення, наявність або відсутність фізичних недоліків, психічних аномалій, досягнення певного віку і так далі.

Особами, що скоюють злочини, які порушують виборчі права громадян при проведенні виборів в Україні, є:

1) громадяни України, що мають право обирати і бути обраними;

2) зареєстровані кандидати на виборну посаду, тобто особи, висунуті в установленому порядку, за допомогою самовисування, виборчим об’єднанням, виборчим блоком, які зареєстровані відповідною виборчою комісією для по-дальшого включення в текст виборчого бюлетеня для голосування по від-повідному виборчому округу;

3) члени виборчих об’єднань, виборчих блоків, ініціативних груп, що висунули кандидатів;

4) уповноважені представники виборчих об’єднань, блоків і канди-датів;

5) довірені особи зареєстрованих кандидатів, їх уповноважені пред-ставники по фінансових питаннях;

6) складальники підписів;

7) особи, що завірили підписні листи;

8) спостерігачі — особи, призначені при проведенні виборів зареєст-рованим кандидатом, виборчим об’єднанням, виборчим блоком, суспільним об’єднанням, яке має бути створене і зареєстроване на рівні, відповідному рівню виборів. Спостерігач на виборах уповноважений вести спостереження за проведенням голосування, підрахунком голосів і іншою діяльністю виб-орчої комісії, визначенням результатів виборів, включаючи дії виборчої ко-місії щодо перевірки правильності встановлення підсумків голосування і визначення його результатів;

9) члени виборчих комісій всіх рівнів;

10) представники органів державної влади, органів місцевого самовря-дування та ін.

Особами, що скоїли злочин, який порушує виборчі права громадян, мо-жуть бути фізичні особи, наділені статусом спеціального суб’єкта і вико-нуючі передбачені законом спеціальні обов’язки у виборчому процесі. Сюди відносяться посадові особи: керівники виборчих об’єднань і виборчих блоків, голови, їх заступники і секретарі виборчих комісій, глави муніципальних органів, глави адміністрацій і інші посадові особи органів державної влади і місцевої самоврядності. Це можуть бути також начальники полярних і мете-орологічних станцій, капітани судів, що знаходяться в далекому плаванні, ко-мандири військових частин, керівники посольств і консульських організацій, що допустили кримінально-карані порушення виборчих прав громадян.

З кожним роком зростає кількість злочинів, вчинених групами спеціальних суб’єктів. У тих випадках, коли злочин скоюється організованою групою, вона стає самостійним об’єктом криміналістичного вивчення і відповідно одним з елементів криміналістичної характеристики даного злочину. У таких випадках з’ясовується, чи є група організованою, або вона є випадковим об’єднанням. Істотне значення має встановлення її складу, ролі кожного учасника в скоєному і інших обставин, пов’язаних з формуванням, діяльністю і припиненням функціонування злочинної групи.

Аналізуючи вищесказане, можна запропонувати класифікацію злочинів у сфері проведення виборів за наступними обставинами:

1) за кількістю осіб: а) вчинене однією особою; б) групою осіб.

2) за винними особами: а) громадяни; б) посадові особи.

3) за метою злочину: а) вчинені з метою того, що перешкодило здійс-ненню виборчих прав або роботі виборчих комісій; б) вчинені з метою фаль-сифікації виборчих документів; у) вчинені з метою забезпечити неправильний підрахунок голосів виборців.

4) за місцем і роллю у виборчому процесі: а) злочини, що вчиняються в ході призначення виборів; б) злочини, що вчиняються в процесі реєстрації (обліку) виборців, складання списків виборців; у) злочини, що вчиняються в процесі утворення виборчих округів і виборчих ділянок; г) злочини, що вчиняються в процесі висунення і реєстрації кандидатів; д) злочини, що вчиняються при проведенні передвиборної агітації; е) злочини, що вчиняються в процесі фінансування виборів; же) злочини, що вчиняються в процесі організації і ходу голосування; з) злочини, що вчиняються при підрахунку голосів; і) злочини, що вчиняються при встановленні результатів виборів і їх публікації.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Криминалистика: Учеб. / Под ред. Н.П. Яблокова. — М.: Юристь, 2000. — С. 48.

Л.Г. ШАПИРО

доктор юридических наук, доцент Саратовская государственная академия права

сПособЫ легАлиЗА овИи (отмЫвАниЯ)

ПрестуПнЫХ ДоХоД в современнЫХ

ЭкономиЧескиХ условиЯХ

Борьба с отмыванием преступных доходов, возрастающие масштабы которого являются серьезной угрозой национальной безопасности России, как и многих государств, вошла в число приоритетных задач ее антикрими-

нальной политики. Ситуацию с легализацией (отмыванием) незаконно полученных денежных средств и иного имущества, добытых преступным путем, обострил мировой финансовый кризис. Доля банковских операций, вызывающих подозрения, в связи с кризисом выросла с 60 до 75% от общего объема операций, о которых сообщают банки [1]. Резко возросло количество банковских операций по снятию клиентами наличных денежных средств со счетов и приобретению валюты и драгоценных металлов, расширилось использование организациями, осуществляющими денежные переводы, новых методов платежей (банковские карты, платежные терминалы, интернет-системы платежей, платежные услуги с использованием мобильных телефонов), растет объем инвестиций в компании, стоимость которых с начала финансового кризиса значительно снизилась [2].

Деятельность по выявлению, расследованию и предупреждению легализации полученных преступным путем доходов, также как и других преступлений, немыслима без исследования способов их совершения. Установление способа совершения преступления составляет одну из важных задач процесса доказывания. Как справедливо отмечал Р.С. Белкин, способ совершения и сокрытия преступления, точнее — знания о нем, определяют путь познания истины по делу, т.е. метод раскрытия и расследования [3].

Сведения о способе совершения преступления содержат большой объем криминалистически значимой информации о преступном событии и его участниках, позволяющей сориентироваться в сути произошедшего и наметить оптимальные методы раскрытия и расследования совершенного преступления, так как выявление способа совершения преступления позволяет следователю сформировать модель механизма преступного события [4].

Существует множество способов отмывания денег, которые во многом определяются спецификой национального законодательства о контроле за наличным и безналичным денежным обращением. Простейший способ — организация легальных предприятий, деятельность которых связана с принятием значительных сумм наличности [5]. С этой целью могут быть использованы рестораны, казино, магазины и т.д.

Среди наиболее распространенных в последние годы способов легализации доходов, полученных преступным путем, можно назвать следующие:

— перевод денежных сумм из безналичной формы в наличную по сделкам, не имеющим явного экономического смысла и очевидной законной цели, осуществляемый через банковский сектор, а также через нефинансовые организации (игорный бизнес, риэлторы, адвокаты, благотворительные и др.);

— операции по обналичиванию денежных средств через фиктивные ломбарды;

— открытие множества расчетных счетов в различных кредитных учреждениях, через которые в первые месяцы работы «фирмы-однодневки» прогоняют (обналичивают) значительные денежные средства (как правило, такие предприятия не находятся по указанным в учредительных документах

адресам, зарегистрированы по подложным документам или паспортам умерших лиц);

— проведение безналичных операций по выводу денежных средств за границу (зачастую такие действия осуществляются с помощью банковских работников);

— использование поддельных или похищенных паспортов транспортного средства в целях легализации контрабандных автомобилей;

— физическое перемещение товаров в рамках международных торговых операций с последующей фальсификацией их истинной стоимости;

— вложение незаконно полученных денежных средств и (или) иного имущества в предпринимательскую деятельность (по некоторым данным, около 70% доходов, полученных незаконным путем, вкладывается в различные формы предпринимательской деятельности и только около 15% расходуется на приобретение недвижимости и иного имущества) [6]. Так, гражданин Сичинский путём обмана и злоупотребления доверием похитил денежные средства в размере свыше 12 млн. рублей, принадлежащие ЗАО «Сибнефтепродукт», а затем легализовал их через коммерческую организацию, учредителем которой он являлся. 5 августа 2010г. из Праги (Чехия) в Москву сотрудниками НЦБ Интерпола была обеспечена его экстрадиция. Сичинский был объявлен в международный розыск по каналам Интерпола в августе 2009 года по инициативе ГУВД по Челябинской области и в мае 2010 года он задержан в Чехии [7].

— приобретение физическими лицами иностранной валюты, ценных бумаг, недвижимости и иного имущества на незаконно полученные денежные средства. Так, следственными органами МВД Республики Саха (Якутия) возбуждено уголовное дело в отношении деятельности руководителя одного из обществ с ограниченной ответственностью, который на протяжении четырех лет систематически приобретал у водителей республиканского горнодобывающего предприятия дизельное топливо. В дальнейшем на незаконно приобретенное дизельное топливо он оформлял фиктивные документы и перепродавал. Денежные средства, полученные от реализации незаконно приобретенного топлива, переводились в векселя Сберегательного банка РФ. Ущерб, причиненный его деятельностью, составил более 4 миллионов рублей [7].

— значительное завышение стоимости работ или услуг (например, получение необоснованно высокого гонорара за юридические, консультационные или маркетинговые услуги, издание книги и т.п.);

— реинвестирование преступных доходов, ранее вывезенных за границу, в российскую экономику путем скупки акций прибыльных предприятий и т.п.;

— осуществление сделок или банковских проводок через сеть созданных банком оффшорных фирм и кредитно-финансовых учреждений, формально не являющихся аффилированными. Одним из признаков таких операций является заключение контрактов с фирмами, имеющими регистрацию

в оффшорных зонах иностранных государств на поставку программного обеспечения, лома цветных металлов, многопозиционных и иных станков, полиграфической пленки или нефтепродуктов. В преступной схеме всегда имеется два-три начальных звена, состоящих из действующих фирм, а последующие оформлены на умерших лиц либо граждан, утерявших паспорт. Характерной чертой использовании такой схемы легализации криминальных капиталов является фиктивный (виртуальный) перевод денежных средств в виде займа и оплаты за товар на корреспондентские счета одного оффшорного банка-нерезидента и дальнейшее их перечисление через сеть российских фирм в другой оффшорный банк-нерезидент с последующим возвратом на исходные корреспондентские и расчетные счета в рамках одного российского банка в течение банковского дня. Смысл таких операций заключается в имитации поступления валютной выручки при отсутствии денежных средств, достаточных для проведения требуемых финансовых операций. Преступные доходы конвентируются и перечисляются на счет иностранной фирмы как возврат займа [8].

В установлении способов совершения легализации (отмывания) денежных средств или иного имущества, приобретенных преступным путем, велика роль проверок, проводимых Федеральной службой по финансовому мониторингу России. Так, в 2008 году в 95% субъектах РФ было проведено более 1200 проверок организаций, поднадзорных Росфинмониторингу, что на 10% больше, чем в 2007 г. Около 13 тыс. проверок в 2008 году проводилось на основании запросов из правоохранительных органов, причем из МВД РФ поступило свыше 71% запросов. Если в 2008 году по материалам Росфинмониторинга по фактам легализации (отмывания) денежных средств было возбуждено 445 уголовных дел [9], то только за три месяца 2010 года — 250 [10].

В заключении следует отметить, что международный характер легализации (отмывания) преступных доходов обусловливает необходимость четко налаженного взаимодействия Федеральной службы по финансовому мониторингу России с международными контролирующими организациями.

лИтерАтурА:

1. http://www.fedsfm.ru/press/publications/index.php

2. «Грязный счет»: Финансовые разведчики перекроют новые лазейки для отмывания преступных денег: интервью статс-секретаря — заместителя руководителя Росфинмониторинга Н.Н. Варламова // Российская газета. 2009. 15 октября.

3. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории — к практике. — М., 1988. — С. 258.

4. Кустов А.М. Криминалистика и механизм преступления. Цикл лекций. — М., 2002. — С. 117-118.

5. Лисин А.Н. История развития и международно-правовые аспекты легализации (отмывания) доходов, полученных преступным путем, с исполь-

зованием оффшорных финансовых центров // «Черные дыры» в Российском законодательстве. 2007. №1. С. 473.

6. Расследование преступлений в сфере экономики: Руководство для следователей / Под общ. ред. И.Н. Кожевникова. — М., 2001. — С. 158.

7. http://www.mvd.ru

8. Зимин О.В., Болотский Б.С, Винокурова Н.С. Организация и тактика выявления, пресечения и раскрытия преступлений, предусмотренных статьями 174 и 174.1 УК РФ (методические рекомендации) // Совершенствование борьбы с преступностью в сфере экономики: Сборник аналитических и методических материалов. — М.: ВНИИ МВД России, 2006. С.59.

9. http://www.fedsfm.ru

10. По данным главы Росфинмониторинга Ю. Чиханчина. См.: // http:// www.svpressa.ru

S.V. SHVETS

candidate of jurisprudence, associate professor Institute of economy, law and humanitarian specialties (Krasnodar)

GUARANTEEING THE RIGHT OF USE OF

NATIVE LANGUAGE IN CRIMINAL LEGAL

PROCEEDINGS OF RUSSIA

Russian Federation is the multinational state. According to the data of All-Russian general census of 2002 in Russia lives more than 190 ethnic groups and nationalities that speak 160 languages. The right to a free choice of language of communication, upbringing, education and creative work, the right on using a native language is a fundamental right of an individual and of a citizen and is guaranteed by the Constitution of Russian Federation (article 26). For this reason question of guaranteeing the right of a citizen on usage of a native language in criminal legal proceedings acquires principal significance.

However, questions of a choice of language of legal proceedings, its use for needs of legal proceedings and change of language at different stages of legal proceedings in many respects remain not settled till now.

According to part 1 of article 68 of the Constitution of Russian Federation «The Russian language shall be the state language on the whole territory of the Russian Federation». According to part 2 of article 68 of the Constitution of Russian Federation «The Republics shall have the right to establish their own state languages. In the bodies of state authority and local self-government, state institutions of the republics they shall be used together with the state language of the Russian Federation».

Part 1 of article 18 of Criminal-Procedural Code of Russian Federation states that «The criminal court proceedings shall be conducted in the Russian

language, as well as in the state languages of the Republics — the members of the Russian Federation».

Thus, in agreement with the mentioned laws it is possible to conduct criminal legal proceedings in state language of Russian Federation and in state languages of the republics which are members of Russian Federation as well. At the same time in legislative enactments there are no criteria of a choice — in what case for needs of legal proceedings it is necessary to use a state language of the constituent territories of Russian Federation, and in what cases the state language of Russia should be used. Besides, the subject of law authorized to choose language of legal proceedings is not specified too.

According to part 2 of article 18 of Criminal-Procedural Code of Russian Federation «To participants in criminal court proceedings who have no command or just a poor command of the language in which the proceedings on the criminal case are conducted, shall be explained and guaranteed the right to make statements, to give explanations and testimony, to lodge petitions and complaints, to get acquainted with the materials of the criminal case and to take the floor in the court using their native tongue or another language, of which they have a good command, and to make use free of charge of interpreter’s services in accordance with the procedure, established by the present Code». Under such circumstances it is easy to presuppose that in Russian Federation there is a well-developed system of realization of translation in the conditions of criminal legal proceedings both on languages of the nations of Russia and on foreign languages. However, it is not so.

For realization of translation in criminal legal proceedings according to article 59 of Criminal-Procedural Code of Russian Federation they involve a person who has a perfect command of the language, the knowledge of which is indispensable for making the translation. Other criteria defining competence of the interpreter except «perfect command of the language» the criminal proceedings legislation does not contain. Even the notion «perfect» is not explained in any way.

In legal literature following suggestions on specification of the criteria characterizing concept of interpreter in legal proceedings are expressed. As knowing mistranslation represents the independent corpus delicti specified by article 307 of The Criminal Code of Russian Federation therefore liability for this crime comes at the age of 16. That’s why it is not possible to involve to court proceedings a person as an interpreter younger than 16 years old. Besides, because the language, the knowledge of which is indispensable for making the translation in court, can be mastered not only by the citizen of Russian Federation the question of possibility to involve not the citizen of Russian Federation must be settled. Or, on the contrary, involving not citizens of Russia as court interpreters should be prohibited. From the notion of interpreter specified above follows that the basic criteria involving person as the interpreter in court proceedings is perfect command of the language, the knowledge of which is indispensable for making the translation, however

in legal enactments nothing is said about level of language proficiency and necessity of possession of legal proceedings language by involved interpreter (it is necessary to say that in Criminal-Procedural Code of RSFSR of 1960 the interpreter was described as the person knowing languages which are indispensable for making the translation).

As it is known, translation is the independent branch of linguistics that has its own theoretical and methodological grounds. Training to translation and interpretation skills is a long and difficult process. According to this translation (interpretation) in conditions of legal proceedings represents the greatest complexity as it demands from the interpreter ability to operate a wide range of lexical units from various areas of human activity from special legal terms to modern colloquial expressions. That’s why, in our opinion, it is necessary to raise a question on necessity of involving in criminal legal proceedings as an interpreter not an abstract person «who has a perfect command of the language» but the professionals who exercise juridical interpretation in court on regular basis as their main activity. As a proof to this statement we can regard experience of foreign countries in whose legal proceedings there is a figure of the court interpreter.

So, for example, to become «the court interpreter» in Poland, person according to the legal act «Ustawa o zawodzie tłumacza przysięgłego» should be the citizen of Poland or the citizen of the European Union countries, should know the Polish language (knowledge is proved by passing an examination); should know the current legislation; should have high philological education or be trained as a post-graduate in interpreting; should pass examination in oral and written translation.

In case of successful pass of qualifying examinations the court interpreter obtains the license and the certificate issued by Ministry of Justice of Poland, he takes the oath, data about court interpreter are included into the special register.

In the United States of America activity of court interpreters is regulated by the federal law according to which court interpreters have to obtain federal certification. They also are included in the federal register of court interpreters. Certified examination for court interpreters in USA consists of two parts: written and oral. Written examination includes two modules on examining candidate’s skills as in English and in working language of the interpreter. The requirements to level of language knowledge are identical for both languages. Check of oral competence of the interpreter is carried out only after successful pass of a written part of the examination and includes at sight interpretation from English language to a working language, at sight interpretation from a working language to English, simultaneous interpretation on a working language (monologue), bilateral consecutive interpretation, simultaneous interpretation on a working language (dialogue).

Such requirements to level of competence of court interpreters ensure the right of participants of legal proceedings to use their native language to the utmost degree.

Unfortunately, nowadays in Russian Federation the right of use of native language in criminal legal proceedings has only declarative character. To realize this right the adoption of law «About court interpreters in Russian Federation» or «About court translation in Russian Federation» is necessary.

B.M. ШЕВЧУК

кандидат юридичних наук, доцент,

Національна юридична академія України

/мен/ Ярослава Мудрого

системА ФункціЙ тАктиЧниХ оПерАціЙ

Система функцій тактичних операцій являє собою багатоаспектне ут-ворення, досить складну систему, яка визначає сукупність функцій, які виконуються при реалізації даних тактичних засобів. На перший погляд здається, що функції тактичних операцій настільки багатогранні, що не під-даються систематизації та класифікації. Насправді такий висновок є помил-ковим. Ілюзію безкінечної множинності видів створює множинність систем, які придають функціям індивідуальну неповторність. Тому тактичні операції за сферою, напрямками тактичного впливу та діапазоном застосування у процесі розслідування злочинів є багатофункціональними організаційно-тактичними засобами здійснення досудового розслідування, які ефективно використовуються для вирішення окремих тактичних завдань і мають бага-тофункціональне призначення.

Дослідження та розробка системи функцій тактичних операцій перед-бачає врахування положень теорії систем та системного аналізу, які ство-рюють умови для структурно-функціонального аналізу (В.Г. Афанасьєв, 1980; П.К. Анохін, 1980; Ю.Г. Марков, 1982; К.В. Судаков, 1984; Ю.П. Сурмін, 2003 та ін.). Крім цього, на наш погляд, у цьому напрямку необхідно вра-ховувати наукові розробки у криміналістичній літературі стосовно класи-фікації функцій тактичних засобів (А.В. Дулов, 1979; І.М. Комаров, 2002; В.Ю. Шепітько, 2007 та ін.).

Виходячи з вищенаведеного, за положенням та відносинами функцій у тактичній операції їх можна класифікувати на: а) внутрішні (регулюють процеси всередині системи, властиві для внутрішнього змісту окремої тактичної операції); б) зовнішні (орієнтовані на реалізацію цілей системи, взає-модію з об’єктами впливу та слідчими ситуаціями). Вони відбивають прояви властивостей, ролі та функціонального призначення тактичних операцій, які спрямовані на вирішення окремих тактичних завдань, ситуаційно обумовлені та пов’язані з об’єктами впливу і відображають основні напрямки діяль-ності у процесі проведення таких тактичних засобів під час розслідування злочинів.

Різновидами внутрішніх функцій тактичних операцій можуть бути на-ступні: 1) розпорядча (полягає у тому, що тактична операція має у своєму розпорядженні певні структурні компоненти, комплекс слідчих, опера-тивно-розшукових, організаційних та інших дій, визначає їх місце у струк-турі операції, встановлює певний порядок та послідовність їх виконання);

2) координації та погодження (завдяки таким функціям здійснюються узгод-жені спільні дії компонентів тактичної операції, спрямовані на вирішення окремого тактичного завдання, погоджене та скоординоване виконання комплексу слідчих та інших дій, а також відбувається узгодження та зведення до відповідності взаємозв’язку між компонентами, діями та заходами так-тичної операції, встановлення контакту між суб’єктами її проведення тощо);

3) субординації та підпорядкування (виражають систему підпорядкування, залежності одного компоненту тактичної операції, її дії або заходу, від інших, а також визначають розподіл між компонентами тактичних операцій су-бординаційних відносин та взаємозв’язків, підпорядкованих та ситуаційно обумовлених окремими проміжними тактичним завданням); 4) контролююча (здійснює перевірку, контроль відповідності структурних компонентів так-тичної операції певним тактичним завданням, необхідних для їх вирішення в тій чи іншій слідчій ситуації, а також забезпечує їх відповідність моральним засадам кримінального судочинства та дотримання принципам побудови і реалізації тактичних операцій); 5)цілепоглинаюча (визначає цілі функціону-вання та розвитку системного утворення «тактична операція» та її окремих компонентів, які підпорядковані вирішенню окремих тактичних завдань роз-слідування і взагалі встановлення істини по справі).

Зовнішні функції тактичних операцій представляють собою активні, спря-мовані впливи системи на зовнішнє середовище для досягнення поставлених цілей. Вони орієнтовані на реалізацію цілей системи, забезпечують зовнішні результати реалізації тактичної операції, взаємодію з зовнішньою середою та вплив на них.

Зовнішні функції тактичних операцій можуть бути декількох видів. Підставами класифікацій можуть бути:

1) за ступенем узагальнення та основними напрямками діяльності: а) загальні, які виходять за рамки ізольованої дії, характерні для ряду, комплексу процесуальних та непроцесуальних дій, відображають основні напрямки діяльності у процесі проведення тактичної операції, роль та при-значення таких тактичних засобів у процесі розслідування злочинів. До загальних функцій тактичних операцій можна віднести: пізнавальну, про-гностичну, регулятивну, організаційну, конструктивну, комунікативну, пошу-кову, профілактичну; б) окремі, які являють собою відбиття, диференціацію (розділення та розчленування) тих чи інших загальних функцій, пов’язаних зі специфікою тактичної операції, спрямованих на вирішення окремих так-тичних завдань і обумовлених слідчою ситуацією. Так, у процесі проведення тактичних операцій: «Груповий обшук», «Початковий — повторний обшук», «Обшук — затримання», «Допущення обшуку з негативним результатом»

загальні функції таких тактичних операцій (пошукова, конструктивна, органі-заційна та ін.) можуть знаходити свій прояв в окремих функціях, зокрема таких як: функція встановлення психологічного контакту з обшукуємим і отримання від нього пошукової інформації; функція усунення протидії особи, що обшукують; функція визначення добровільності видачі об’єктів обшуку; функція стимулювання до спілкування особи, що обшукується; функція ко-ординації слідчо-оперативних (пошукових) груп тощо;

2) за обсягом функцій тактичних операцій вони можуть бути поділені на основні (які мають переважаюче значення в тій чи іншій тактичній опе-рації) і додаткові (які є не основними, виконують додаткову роль, призна-чення тобто набувають другорядного значення);

3) за характером часової ознаки (детермінації): а) тимчасові (викону-ються системою епізодично на певному етапі розслідування); б) постійні (виконуються системою постійно, на протязі певного або всього процесу розслідування);

4) за складом функцій: а) прості (у них виділяються окремі функ-ціональні компоненти, тактична операція виконує одну основну функцію і декілька додаткових); б) складні (містять декілька компонентів, тактична операція виконує декілька основних функцій і різноманітність додаткових);

5) за змістом функцій: а) цільові (в основі лежать їх цілі, які стоять перед системою, тактичні завдання, вирішення яких потребує процес роз-слідування); б) рольові (ролі, які виконує система, учасники проведення тактичних операцій). А.В. Дулов (1979) зазначає, що у структурі операції виокремлення функціональної підструктури забезпечує глибоке вивчення проблем взаємодії між різними особами, які приймають участь у проведенні тактичної операції. Кожний тактичний засіб реалізується через дії людей — функції при проведенні тактичної операції; в) діяльнісні (напрямки діяль-ності системи, види діяльності по розслідувані злочинів шляхом проведення тактичних операцій). Вони відображають основні напрямки діяльності у про-цесі проведення тактичної операції, роль та призначення таких тактичних засобів у процесі розслідування злочинів. До таких функцій тактичних операцій можна віднести: пізнавальну, прогностичну, регулятивну, органі-заційну, конструктивну, комунікативну, пошукову, профілактичну. Вони і є загальними функціями.

Запропонована класифікація функцій тактичних операцій є рухомою, вільною, відкритою системою, де всі її елементи, підстави класифікацій можуть одночасно розглядатись з позиції відображення у ній різних за-кономірностей і кожна функція знаходить своє місце у процесі підготовки та реалізації тактичних операцій у тих чи інших слідчих ситуаціях. Тому розглянуті підстави класифікації функцій тактичних операцій не виключають, а відповідно доповнюють або продовжують один одного.

Названі функції складають систему функцій тактичних операцій, тобто єдиний цілісний комплекс явищ (самих функцій) та процесів (зв`язків між ними), що відображає суттєві сторони, природу, сутність та функціональне

призначення розглядуваних тактичних засобів. Системність функцій так-тичних операцій вбачається передусім у їх єдності. Основний сенс існування системи функцій тактичних операцій, ролі та призначення їх у слідчій діяль-ності по вирішенню окремих проміжних завдань полягають не у самоцілі, а лише у єдності, яка обумовлена взаємозв`язками і взаємозалежностями між функціями як елементами системи розслідування.

Таким чином, діяльність по розслідувані злочинів шляхом реалізації тактичних операцій — не хаотичний набір функцій, а система, якій притаманні єдність і цільність, які відображаються у внутрішніх проявах структурних компонентів, зв’язків, відносин та зовнішніх напрямках проведення тактичних операцій. Заслуговують на увагу не тільки розмежування, виокремлення окремих функціями, але їх взаємодія. Тому функціональне призначення тактичних операцій слід розглядати як систему функцій, які знаходяться у взаємодії, взаємозв’язку, що забезпечує оптимізацію, ефективність процесу розслідування.

В.Ю. ШЕПИТЬКО

доктор юридических наук, профессор

Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого,

академик Национальной академии правовых наук Украины

Функ енИЯ рАсслеДовАниЯ

ПрестуПлиЙ и нАуЧнЫе среДствА

криминАлистики

Демократические изменения в Украине касаются различных сторон функционирования общества. Такие изменения направлены на реформирование судебной и правоохранительной системы, кардинальное совершенствование законодательства, внедрение действенных механизмов защиты прав и свобод человека и гражданина. Современный вектор «реформирования» нацелен на существенное преобразование модели всех органов уголовной юстиции, переформатирование процедуры расследования и судебного разбирательства, принятие нового уголовно-процессуального законодательства.

В условиях всеобщего реформирования прослеживается негативная тенденция касательно изменения реального положения и компетенции следователя, предоставление ему несвойственных функций, лишение его возможностей надлежащего собирания и формирования доказательств. Под лозунгом целесообразности и необходимости внедрения состязательных начал уголовного судопроизводства, построения состязательной модели уголовного процесса происходит изменение статуса следователя, его полномочий, функциональной направленности, предназначения этой процессуальной фигуры. Возникают противоречия между «судебным контролем» и процессуальной самостоятельностью следователя.

Стремление перестроить следственную деятельность предполагает получение ответов на такие вопросы: кто является субъектом этой деятельности, какие органы могут ее осуществлять, какие средства возможно задействовать и на каком этапе? По своему характеру следственная деятельность есть познавательная. В процессе ее осуществления решаются различные мыслительные задачи, способствующие получению объективной информации о совершенном преступлении. Познание направлено на установление объективной истины, в процессе которого осуществляются собирание, исследование, оценка и использование доказательств. Качественно произвести расследование может лишь процессуально и организационно самостоятельный и наделенный властными полномочиями следователь.

В связи с демократизацией уголовного процесса, стремлением внедрить состязательный процесс в стадию досудебного производства предлагается пересмотреть функциональное предназначение следователя и ограничить его только обвинительной функцией, создать формулу «следователь является обвинителем», он выполняет деятельность стороны обвинения. В состязательном процессе важным является размежевание функций на: функции обвинения, защиты и разрешения дела по сути. На досудебном следствии данную схему или конструкцию нельзя признать идеальной. В этом случае следователи всегда будут проявлять обвинительный уклон. С другой стороны, сложно представить «равность сторон» на досудебной стадии производства по делу. Поэтому необходимо отметить наличие и такой функции, как функция расследования преступлений.

Цель расследования — установление истинного события. При этом досудебное расследование должно строиться на принципах всестороннего, полного и объективного исследования обстоятельств дела (ст. 22 УПК Украины). В настоящее время дискуссионной является проблема определения цели и конечного результата расследования, стремления к установлению истины по делу. Выдвигаются идеи, отрицающие возможность установления объективной истины по делу или предлагающие заменить ее на следственную, судебную или процессуальную. Представленные позиции, по нашему убеждению, являются ошибочными с методологической точки зрения, поскольку истина есть адекватное отражение действительности, путь от незнания — к знанию.

Изменение уголовно-процессуального закона влечет за собой и изменения в используемых средствах криминалистики. Процессуальные предписания и криминалистические рекомендации взаимообусловлены. Именно уголовный процесс определяет пределы применения тактических приемов, научно-технических средств, методических рекомендаций, устанавливает порядок проведения следственных и судебных действий. Трансформация функций следователя, перенесение его полномочий на иных субъектов — отразится и на реализации средств криминалистической тактики (криминалистической методики) и на достижении эффективного результата. Современный криминалистический арсенал (тактические приемы, рекомендации, операции)

рассчитан на «полноценного следователя», обладающего процессуальной самостоятельностью и независимостью при принятии решений.

В современных условиях следственная деятельность осуществляется в экстремальных ситуациях, при наличии противодействия заинтересованных лиц. Такое положение ставит новые задачи в разработке и предложении современных приемов, методов и способов нейтрализации противодействия, защиты доказательственной информации от искажений и фальсификации.

Реформирование органов досудебного следствия должно быть научно обоснованным. Недопустимы непродуманные или хаотичные шаги и сомнительные предложения, разрушающие уголовно-процессуальную форму. Изменения процедуры влекут и изменения системы средств, приемов и методов осуществления деятельности, которые должны способствовать восстановлению справедливости.

О.Г. ШИЛО

кандидат юридичних наук, доцент Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

АктуАльні ПитАннЯ реАліЗА нІЇ ПрАвА

нА суДовиЙ ЗАХист в КРИМИАльному

Процесі укрАЇни

Зміни судочинного та кримінально-процесуального законодавства Ук-раїни, які відбулися останнім часом, є настільки суттєвими, що дозволяють констатувати певні тенденції. Їх виявлення, оцінка з точки зору сприяння прогресивному подальшому розвитку законодавства, гармонізації його з між-народними стандартами у галузі прав людини та здійснення правосуддя є завданням юридичної науки, зокрема — кримінально-процесуальної.

Вирішення цього завдання і надання адекватної оцінки тенденціям, які притаманні розвитку законодавства в останні роки, а також формулювання науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на створення ефективної форми судочинства з урахуванням національних традицій та накопиченого досвіду правозастосування органами дізнання, досудового слідства та суду, набуває особливого значення в аспекті створення певної концепції кримі-нального процесу, яка має знайти своє відображення в новому Кримінально-процесуальному кодексі України.

Однією із таких тенденцій, яка досить чітко простежується в розвитку законодавства України, є поступове розширення змагальних засад криміналь-ного процесу, зокрема в його досудових стадіях, сфери дії суду, посилення його ролі у захисті прав, свобод та законних інтересів учасників кримі-нально-процесуальної діяльності. Пошук оптимальної процедури криміналь-ного судочинства призводить до висновку про необхідність створення такої

його моделі, в якій збалансовано мають бути поєднано публічні інтереси розкриття та розслідування злочину, здійснення правосуддя та захисту інте-ресів потерпілого, з приватними інтересами кожного суб’єкту, який приймає участь в кримінальному провадженні, незалежно від його процесуального становища та наявності власного інтересу у зв’язку із здійсненням розслі-дування злочину та судового розгляду кримінальної справи. Адже кожна особа, яка залучається до участі в кримінальному процесі, є зацікавленою в тому, щоб її конституційні права, свободи та законні інтереси були надійно захищені, а державні органи суворо дотримувалися вимог закону.

Важливим елементом такої моделі кримінального судочинства є механізм реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист, який відповідно до чинного законодавства України діє на всіх стадіях кримі-нального процесу та у всіх його провадженнях. В сучасних умовах і досудове провадження вже не є тим правовим простором, де не може бути реалізо-ване право на судовий захист. Більш того, саме необхідність в забезпеченні невідкладним судовим захистом прав, свобод та законних інтересів учасників досудового провадження обумовила створення окремих проваджень по роз-гляду судом скарг на дії та рішення органу дізнання, слідчого та прокурора, а також вирішенню подань органів дізнання та досудового слідства стосовно проведення слідчих дій та застосування заходів кримінально-процесуального примусу, що суттєво обмежують конституційні права осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві.

Необхідність створення належних умов для реалізації права на судовий захист на протязі всього провадження по кримінальній справі пояснюється специфікою самого даного права, яке, на відміну від інших прав, що знайшли юридичне закріплення у другому розділі Конституції України, призначене для забезпечення юридичної можливості кожної людини захистити свої права, свободи та законні інтереси. В ряді випадків саме судовий захист стає єдиним інструментом такого захисту. Крім того, особливістю судового захисту є й те, що він забезпечує охорону прав, свобод та законних інтересів людини не тільки від протиправних посягань інших осіб або свавілля з боку органів державної влади, а й від помилкових рішень самого суду, оскільки рішення судової влади можуть бути скасовані або змінені тільки самою ж судовою владою. Таким чином, судовий захист забезпечує охорону прав і законних інтересів не тільки від свавілля законодавчої, виконавчої влади або від протиправних дій інших осіб, а й від помилкових рішень самого суду, ос-кільки набуття законної сили незаконним і необґрунтованим судовим актом, по суті, означає відмову у судовому захисті. Саме в гарантуванні всіх інших прав і свобод людини полягає соціальна значимість даного права. Відзначене є достатнім для висновку про те, що право на судовий захист виступає гарантією забезпечення, реалізації та поновлення всіх інших прав людини, що свідчить про його особливе місце в ієрархії правових цінностей.

Зважаючи на це, право на судовий захист в Законі України «Про су-доустрій і статус суддів» закріплено в системі засад організації судової

влади. Відповідно до ст. 7 Закону «кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України».

Універсальність природи права на судовий захист, його реалізація у всіх видах судочинства дозволяють дійти висновку про міжгалузевий характер даного правового інституту, що, втім, не виключає специфіки його реалізації в тому чи іншому виді судочинства. В кримінальному процесі реалізація даного права відзначається наступними особливостями:

— за загальним правилом (крім справ приватного обвинувачення) реалізація права на судовий захист потребує відповідної правозастосовної діяльності не тільки суду, а й інших органів та суб’єктів, які уповноважені здійснювати провадження по кримінальній справі в досудових стадіях і тим самим сприяти реалізації даного права, а саме — органу дізнання, слідчого та прокурора. Від ефективності цієї діяльності залежить можливість реалі-зації права на судовий захист не тільки як певного процесу, а й в аспекті досягнення його результату, якого прагнуть досягти учасники кримінального провадження, тобто отримання реального захисту судом їх прав, свобод та законних інтересів;

— оскільки кримінальний процес представляє собою цілісну систему, то і реалізація в ньому права на судовий захист також має бути цілісною, тобто здійснюватися на всіх його стадіях і у всіх видах проваджень, мати наскрізний характер. Право на судовий захист, таким чином, реалізується через весь кримінальний процес, забезпечуючи тим самим захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які приймають у ньому участь. Саме в цьому зна-ходить прояв його значення як гарантії всіх інших прав людини у сфері кримінального судочинства і саме ця обставина надає можливість характери-зувати його як право, що потребує встановлення чітких правових меж кримі-нально-процесуальної діяльності та ефективного контролю за її законністю;

— цілісність реалізації права на судовий захист в кримінальному про-цесі не означає, разом з тим, її єдиного, уніфікованого порядку. Дифе-ренціація кримінально-процесуальної форми передбачає й диференційований підхід до реалізації права на судовий захист, який знаходить свій прояв у наявності різних процедур щодо його реалізації залежно від особливостей провадження;

— стадійність кримінального процесу обумовлює необхідність виділення певних етапів реалізації в ньому права на судовий захист. Просторо-часові межі кожного з цих етапів можуть відповідати відповідним координатам стадій кримінального судочинства;

— порушення окремих прав-елементів права на судовий захист в одній стадії кримінального процесу може мати негативні наслідки для реалізації права на судовий захист в цілому, тобто перешкоджати досягненню мети його реалізації. Цим обумовлюється необхідність встановлення ефективних контрольних механізмів у межах кожної стадії кримінального процесу та в кожній наступній стадії стосовно попередньої, за допомогою яких можуть бути виправлені помилки правозастосування, відновлені порушені права та захищені законні інтереси учасників кримінально-процесуальної діяльності.

Створення ефективного механізму реалізації права на судовий захист в кримінальному процесі уявляється нагальною потребою на сучасному етапі розвитку кримінально-процесуального законодавства, що передбачає необхід-ність законодавчого вирішення низки проблемних питань, як то: активності суду та меж застосування судової дискреції; забезпечення доступності суду в кожному випадку порушення конституційних прав людини при здійсненні кримінального провадження; розгляду справ у розумний строк; забезпечення правової рівності сторін; запровадження системи надання кваліфікованої правової допомоги; встановлення вимог до кримінально-процесуальних рі-шень органів досудового слідства та суду тощо.

Д.В. ШИЛОВА

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

ПРОБЛЕМЫ ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Конституция України проголошує людину, її життя і здоров’я, честь І гідність, недоторканність І безпеку найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утверд-ження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. 3). Виходячи із цього основоположного принципу правової держави, Основний Закон України закріпив і визначив механізм забезпечення охорони названих цінностей особи.

Згідно із гарантіями охорони прав і свобод людини, що випливають із статей 21 та 22 Конституції, держава зобов’язана забезпечити кожному можливість відстоювати свої права у відносинах з будь-якими органами і службовими та посадовими особами, у тому числі тими, які здійснюють розслідування в кримінальних справах.

Конституція України в статті 55 прямо передбачає, що кожному гаран-тується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За чинним Кримінально-процесуальним кодексом (далі — КПК) слідчий закриває кримінальну справу мотивованою постановою, копія якої надси-

лається прокуророві, особі, що притягалася до кримінальної відповідаль-ності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві (ст. 214). Крім даних, передбачених у ст. 130 КПК, у постанові про закриття кримінальної справи слідчий зазначає: відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави для закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази (ч. 1 ст. 214 КПК).

На відміну від КПК РФ, у п. 10 ч. 2 ст. 213 якого вказано, що слідчий у постанові про закриття кримінальної справи повинен зазначити порядок оскарження даного рішення, у чинному КПК України законодавець не за-кріпив таке положення. На нашу думку, це значно ускладнює реалізацію конституційного права особи на оскарження рішень і дій органів державної влади, службових та посадових осіб. Порядок і строки оскарження даного рішення повинні бути роз’яснені особі, а також викладені безпосередньо у постанові про закриття кримінальної справи, що сприятиме не лише більш точному розумінню даного права, а й надасть можливість реалізувати його належним чином, як того вимагає закон.

Постанова слідчого про закриття справи може бути оскаржена проку-ророві в семиденний строк з дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи. Прокурор знайомиться із справою і не пізніше тридцяти днів з дня надходження скарги приймає одне з таких рішень: 1) скасовує постанову про закриття справи і відновлює досудове слідство; 2) залишає скаргу без задоволення (ст. 215 КПК).

При закритті кримінальної справи, формою охорони прав і свобод людини і громадянина є звернення зі скаргою на дане рішення до суду (ст. 236-5 КПК).

Можливість судового оскарження має особливе значення для криміналь-ного судочинства, оскільки саме тут найчастіше виникають конфліктні ситу-ації, пов’язані передусім із втручанням з боку органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, в особисте життя людини, з обмеженням її конституційних прав, застосуванням заходів процесуального примусу.

У статті 236-5 КПК зазначено, що постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.

У науці кримінального процесу, в практичній діяльності все частіше ви-никає питання про коло осіб, чиї інтереси тим чи іншим чином зачіпає рішення про закриття кримінальної справи і які мають право на його ос-карження.

Одні науковці виходять з того, що до категорії осіб, інтересів яких сто-сується закрита кримінальна справа, слід відносити учасників процесу, але, крім того, таке право повинні мати особи, яким злочином заподіяно шкоду,

але внаслідок неповноти слідства вони не визнані потерпілими. Також, при-хильники даної точки зору наголошують, що оскаржити постанову мають право особи, які в ході досудового розслідування хоча і не були в перед-баченому законом порядку визнані тим чи іншим учасником процесу, але відносно них зроблені висновки, що мають істотні юридичні наслідки.

З останньою аргументацією важко погодитися, оскільки якщо особа в передбаченому законом порядку не визнана потерпілим, обвинуваченим, пі-дозрюваним тощо, вона не може бути наділена тими правами, які мають вказані учасники процесу, в тому числі правом на оскарження рішення, що завершує провадження в кримінальній справі. Але існує виняток, коли в разі закриття справи через смерть обвинуваченого близькі родичі і громадські організації вправі з метою реабілітації померлого просити про доведення досудового слідства до кінця (ч. 3 ст. 215 КПК).

Не можна поділити думку, що до категорії осіб, які в ході розслідування не були визнані тим чи іншим учасником процесу, але відносно них зроблені висновки, що мають істотні юридичні наслідки, віднесено особу щодо якої кримінальна справа закрита за недоведеністю її участі у вчиненні злочину. Адже при винесенні такого рішення особа вже має статус обвинуваченого (п. 2 ч. 1 ст. 213 КПК). Також, науковці наголошують, що подальше роз-ширення суб’єктів оскарження є необґрунтованим, оскільки навантажить суди безпідставними скаргами осіб, що не мають прямого відношення до кримінальної справи.

Продовжуючи розкривати питання про коло осіб, інтересів яких сто-сується закрита кримінальна справа, проаналізуємо другу точку зору, але за-уважимо, що вона розкриває зміст поняття «особа, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа». Базується вона на існуючій національній судовій практиці, правозастосовній практиці інших держав, рішеннях Євро-пейського суду і виходить з того, що саме поняття «особа, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа» (ч. 3 ст. 236-7 КПК), є поняттям оцінним, і позначає не будь-яку особу, якої тим чи іншим чином стосується порушена кримінальна справа, а лише фізичну особу, яку з урахуванням об-ставин справи та спрямованості дій правоохоронних органів можна вважати запідозреною (у криміналістичному розумінні цього слова) і відповідно якій у майбутньому може загрожувати притягнення до кримінальної відповідаль-ності. Для визнання скарги на постанову про порушення кримінальної справи за фактом такою, що містить «достатнє обґрунтування порушення прав та законних інтересів відповідної особи» (ч. 3 ст. 236-7 КПК), обґрунтуванню передусім підлягає право на подання скарги, тобто та обставина, що особа фактично перебуває в такому ж статусі, в якому б вона була за умови порушення справи не за фактом, а щодо неї.

Проаналізувавши наведені точки зору щодо кола осіб, які мають право на оскарження, можна дійти висновку, що на сьогоднішній день це питання залишається дискусійним серед науковців і не врегульованим на законодав-чому рівні, що значно ускладнює практику подання і розв’язання скарг на

рішення органів і осіб, що ведуть розслідування з кримінальних справ. Адже чинний КПК закріплює, що не тільки постанова про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, а й постанова про порушення кримінальної справи також. Тому, на нашу думку, необхідно внести до КПК статті, якими б було врегульовано статус «осіб інтересів яких стосується кримінальне провадження».

Слід звернути увагу на те, що попереднє оскарження постанови про закриття кримінальної справи прокурору незалежно від результатів розгляду скарги, не перешкоджає цій же особі подати скаргу до суду. Необхідно зазначити, що в законі немає правила, в силу якого оскарженню в суді повинно передувати оскарження у прокурора. У зв’язку з цим на практиці зустрічаються випадки, коли постанова про закриття кримінальної справи одночасно оскаржується до прокурора і до суду.

До предмета судової перевірки скарги на постанову можуть входити як правові підстави, так і фактичні підстави, необхідні для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення. Предмет і межі судової перевірки відмежовуються залежно від підстав, за якими закрита кримінальна справа (реабілітуючі, нереабілітуючі). Межі судової перевірки визначаються в судовому засіданні з урахуванням обставин і доводів, що наводяться заявником, його захисником.

Суд і прокурор здійснюють свої функції незалежно один від одного. Суд у своїй діяльності не лише не підміняє, але й не дублює прокурорський нагляд. Наявність двох форм забезпечення законності є важливою гаран-тією реалізації охорони прав і свобод людини і громадянина при закритті кримінальної справи.

Підводячи підсумок слід зазначити, що на сьогодні процедура оскарження рішень, які виносяться на досудовому слідстві і за своїм характером роз-починають або, навпаки, завершують провадження по кримінальній справі (постанова про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінальної справи, постанова про закриття справи) є недосконалою. Порядок оскарження зазначених рішень закріплений у главі 22 чинного КПК, є дуже схожим. Тому, на нашу думку, доцільно створення єдиної уніфікованої процедури розгляду скарг на такі рішення, що дозволило б уникнути помилок, які виникають на практиці, і сприяло б правильному, єдиному розумінню вимог закону, які пред’являються для врегулювання пра-вовідносин у цій сфері.

ШИРАЛИЕВА САБИНА ДЖАВАНШИР КЫЗЫ

кандидат юридических наук Международная организация правовых исследований

ПроблемЫ ДоПустимости тАктиЧескиХ

Приемов

Утверждение о том, что ложь и обман являются основой криминалистической тактики и методики, а следовательно, и всей системы, высказанное и обоснованное нами в 1999 году, было молча освистано большинством поборников правды, но никто из них вслух возражать не стал (1, с. 396-398). Возможно, что многие не сочли это нужным, поскольку вопрос об обмане решался в то время однозначно: нельзя. «Обман, шантаж, внушение, вымогательство, угрозы и иные виды психического насилия противоречат принципам уголовного судопроизводства, его нравственным основам и должны быть безоговорочно исключены из арсенала следователя и работника органов дознания. Это бесспорно и не нуждается в обсуждении» (2, с. 217).

Естественно, что после столь безапелляционного заключения, сделанного в 1997 г. Р.С. Белкиным и аналогичных выводов подавляющего большинства других известных ученых-криминалистов, полемизировать о допустимости обмана в криминалистике, по меньшей мере, было бы моветоном.

Однако, в 2001г. Р.С.Белкин на конференции в Баку, а затем в своей последней книге «Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня» изменил позицию, указав: «Условия допустимости обмана весьма узки и достаточно жестки, но принципиально его следует признать допустимым» (3, с. 114).

При этом, Р.С. Белкин отметил: «Наконец пора признать, что и государство признает допустимость обмана в правоохранительной сфере, оно узаконило оперативно-розыскную деятельность, во многом основывающуюся на дезинформации, обмане как средстве выявления и раскрытия преступлений. Обман противостоящего оперативному сотруднику лица не считается аморальным; не прибегая к обману, невозможно внедриться в преступную группировку, взять с поличным взяточника, вымогателя и т.п.» (3, с. 104).

Представляется, что ссылка на государство, допускающее обман в правоохранительной деятельности, представляется неверной. Подобным образом можно обосновать допустимость и казней без суда, и приговоров т.н. «троек», и повальные обыска и аресты по наветам и многое другое, что в определенных условиях будет нормативно закреплено законодательным или иным государственным органом, но не станет от этого правильным.

Это, с нашей точки зрения, наиболее простая сторона многогранного вопроса. Другие заключаются в следующем.

Как известно, обман, ложь — это намеренное искажение и утаивание истины, неправда, ложное представление и т.п. (4, с. 282, 367-378). Обман, мошенничество, плутовство и жульничество — синонимы. Пользователи обмана и лжи называются обманщиками, лгунами, лжецами, жуликами,

мошенниками и т.п. Надо согласиться, что следователь — лжец, прокурор — жулик или судья — мошенник не совсем удачные сочетания для участников уголовного процесса.

УПК Азербайджанской Республики, подготовленный до 2001 г., вопрос о допустимости обмана решает неоднозначно. Ст. 15 УПК гласит, что «... в ходе уголовного преследования запрещается: …получать показания от потерпевшего, подозреваемого или обвиняемого, а также от других лиц, участвующих в уголовном процессе, путем насилия, угроз, обмана и с применением других незаконных действий, нарушающих их права.

Таким образом, по УПК Азербайджанской Республики, обман при производстве других действий не запрещен, т.е. разрешен. Кроме того, не совсем конкретно обозначены субъекты, которым обман запрещен, а которым не запрещен. Ведь не все участники уголовного процесса одновременно являются участниками уголовного преследования.

Возвратимся к криминалистической тактике и основанной на ней методике расследования отдельных видов преступлений. Представляется, что не было и нет в криминалистической тактике приема (рекомендации, комбинации и т.п.), в основе которого бы не лежали обман и ложь.

При этом, надо учитывать, что как справедливо отметил в свое время М.С. Строгович, обман и ложь, преподнесенные в особо хитроумной форме, от этого не перестают быть таковыми, а становятся лишь более квалифицированными и аморальными (5, с. 20).

История криминалистической тактики, особенно ее советский период, характеризуется безуспешными попытками найти моральное обоснование допустимости лжи и обмана, либо камуфлирующих синонимов, что в любом случае было обречено на провал, т.к. находилось в порочном кругу взаимосвязанных иезуитских понятий и положений.

Так, считалось и продолжает считаться, что условиями (критериями) допустимости тактического приема и других элементов криминалистической тактики и признания их правомерными являются законность (непротиворечие букве и духу закона) и нравственность (соответствие принципам морали, нравственности) (2, с. 220 — 221).

Из закона можно убрать положения о запрете обмана и лжи, но составными частями нравственности они от этого автоматически не станут.

Произведенный анализ существующих и предлагаемых в последнее время элементов криминалистической тактики позволяет утверждать, что все они основаны на обмане и лжи, а противные таковыми не являются. Рассмотрим справедливость данного утверждения на конкретных тактических комбинациях, описанных в литературе.

1. Формирование у подследственного ошибочного представления об обстоятельствах, которые в действительности могли бы провести к нежелательным решениям и действиям. Автор приема А.Р. Ратинов. (6, с. 113). Допустимость приема признана Р.С. Белкиным, Г.А. Зориным, Г.Ф. Горским и другими криминалистами (7, с. 291; 8, с. 102).

Речь идет об оставлении в неведении относительно объема имеющейся у следователя доказательственной информации либо о создании преувеличенного представления об этом. Сверив изложенное с общепринятыми понятиями обмана и лжи, можно сделать вывод об их абсолютной тождественности.

2. Формирование у подследственного ошибочного представления о неосведомленности следователя относительно ложности выдвинутых объяснений и представленных доказательств. Автор А.Р. Ратинов. (6, с. 115).

Формирование ошибочного представления — есть формирование ложного представления, а это ложь и обман.

3. Формирование у заинтересованных лиц ошибочного представления об осведомленности следователя относительно подлинных целей, которые они преследуют. (А.Р. Ратинов) (6, с. 117). Это также обман.

4. Создание затруднений для правильной оценки заинтересованными лицами подлинных целей следователя (А.Р. Ратинов) (6. с, 119) — обман, сопряженный с неправомерным воздействием и нарушением прав.

5. Формирование у подследственного ошибочного представления о целях отдельных действий следователя (А.Р. Ратинов). (6, с. 120) — обман, сопряженный с нарушением прав.

6. Формирование у подследственного намерения воспользоваться негодными средствами противодействия расследованию (А.Р. Ратинов) (6, с. 111). Обман — введение в заблуждение.

7. Психологическое воздействие в процессе допроса, непосредственно направленное на преодоление установки на ложь и на получение правдивых показаний (А.Н. Васильев, Л.М. Карнеева) (9, с. 119).

Воздействуя на кого-либо с целью получения правдивых показаний и предлагая дать таковые, порядочный человек (не обманщик, не лгун, не лжец и т.п.) должен не скрывать правду (не обманывать) и заранее разъяснить чем грозит лицу то или иное показание.

Так, предлагая карманнику рассказать правду об обстоятельствах совершенной кражи, порядочный человек (не обманщик, не лгун, не лжец и т.п.), каковым обязан быть следователь или прокурор, должен заранее разъяснить (не скрывать правду), что в случае наличия соучастников или рецидива, наказание может быть реальным и более строгим, а не условным как при совершении кражи впервые и без соучастников.

Также, предлагая выдать орудие преступления и рассказать о его обстоятельствах, надо, не лукавя, разъяснить правду (не обманывать): с доказательствами туговато, их и собираем. Утрируем? Не в коей мере. Обман есть обман.

8. «Неосторожное проявление осведомленности, когда обвиняемый, совершенно не желая этого и не сознавая значение своего поведения, выдает свою осведомленность, проговаривается об обстоятельствах преступления, о которых он не мог бы знать, не будь причастен к его совершению» (Г.Н. Мудьюгин, Н.И. Порубов). (10, с. 31; 11, с. 167). Обман с элементами

детской игры «Да и нет не говорите, черный — белый не берите …»

9. Следователь, основываясь на собранных материалах, неожиданно для обвиняемого сам описывает ему картину того, как было совершено преступление (Л.М. Карнеева, С.С. Ордынский, С.Я. Розенблит) (12, с. 153).

При этом, надо не забыть предупредить обвиняемого, что речь идет о предположениях, фантазиях.

10. Разъяснение обвиняемому последствий запирательства (Н.И. По-рубов) (11, с. 168). Прием допустим, если не скрывать, что подобная позиция может помочь уклониться от уголовной ответственности.

11. Допущение легенды (Г.Г.Доспулов, В.Ю Шепитько). (13, с. 80; 14, с. 129). Прием заключается в том, что допрашиваемому предоставляется возможность беспрепятственно излагать ложные показания, а затем он изобличается во лжи. Таким образом, до пресечения лжи у допрашиваемого создается ложное представление, что ему верят. Создание ложного представления — обман.

12. Форсирование темпа допроса и инерция. (Ф.В. Глазырин) (15, с. 35). Это то же, что некоторые криминалисты называют неосторожным проявлением осведомленности (см. п. 8).

13. Отвлечение внимания, или косвенный допрос (Л.М. Карнеева, Р.С. Белкин) (16, с. 179; 2, с. 240). Отвлекать внимание — прием мошенников и жуликов, основанный на обмане.

14. Умолчание об отдельных уже известных следствию обстоятельствах. (У.А. Усманов) (17, с. 112). Умолчание — это утаивание правды — обман.

15. Ловушка тщеславия (Г.А. Зорин). «Польстите своему тактическому партнеру: искренне и неоднократно. Он раскроется раньше, чем вы ожидаете» (7, с. 301). Если искренне, то почему это ловушка?

16. Выжидание и вызов (Л.Б. Филонов, В.И. Давыдов, Г.А. Зорин) (18, с. 114). «Видя, например, что допрашиваемый стремится к разговору, следователь с допросом не спешит» (7, с.304). «Психологическое значение рассматриваемого приема заключается в том, чтобы допрашиваемый принял вызов и согласился на такую «дуэль». С этой целью следователь умышленно выдает ряд слабых мест в обвинении, разбить которые обвиняемому совсем не сложно, что он и делает. А затем, втянувшись в спор, обвиняемый уже сам не хочет от этого спора отказаться … Следователь же получает необходимую информацию в самом разговоре» (7, с. 305).

Что это, если не квалифицированный обман?

17. Ловушка с активизацией заблуждения (Г.А. Зорин). «Заблуждение — это отклонение от линии маршрута и поведения, от заданного направления.

…Если следователь, «заблудил» своего партнера — процессуального оппонента, то он может ожидать порождения неожиданных для партнера реакций, мыслей, ощущений и поступков …» (7, с. 308).

Порядочный следователь не должен «заблудить» своего партнера и ожидать чего-то. Это нехорошо, это обман.

18. Ловушка с детонацией социального стереотипа (Г.А. Зорин). «Результатом детонации стереотипа является: ...Сужение сознания объекта воздействия, что разоружает его и снижает эффект противодействия.

...Рефлексивное погружение в неразрешенную проблему, что усиливает эффект информационной неопределенности, вызывая интеллектуальную демобилизацию.

...Открывается «несанкционированный» объектом допустимого воздействия доступ к его психическим ресурсам и механизмам рефлексивного управления» (7, с.308-309).

С нашей точки зрения, это обман с элементами зомбирования.

19. Ловушки с эмоциональным матрицированием (Г.А. Зорин). «Эмоциональная матрица — это эмоциональное отражение подлинных

чувств по поводу мыслей, определяющих действия человека. Эмоциональное отражение ситуации опережает сознание и рациональную реакцию человека. Партнер следователя еще не успел подумать, а эмоциональная реакция — матрица уже на его лице. … Смысл приема — расшифровать эмоциональное состояние партнера и тактически верно «войти в эмоциональную сферу и выиграть ситуацию» (7, с. 307).

Когда на голову падает кирпич, то на лице, если человек улыбался, застывает улыбка, и недоумение, если размышлял над ловушкой, в которую его пытаются заманить.

20. Интрига (Г.А. Зорин). «Правила в использовании интриги в криминалистике:

— интриговать с первых шагов общения;

— инсценировать проигрыш на первом этапе, а затем выигрывать по всем позициям;

— … обесценивать защиту противника, демонстрируя ее недостатки (реальные и вымышленные);

— … использовать намеки, …

— … использование тактических интриг ведет к позиционной победе, поэтому надо позаботиться о смягчении воздействия травмы на психику процессуального противника …» (7, с. 175-176).

Действительно, лавина обмана и лжи, которая обрушивается на лицо, вовлеченное в уголовный процесс, способна серьезно травмировать его психику, чревата другими негативными последствиями.

Так, можно ли в уголовном процессе и криминалистике обойтись без обмана и лжи? Можно, если обман и ложь будут исключены из арсеналов всех участников уголовного процесса, т.е. и подозреваемых, и обвиняемых, и защитников и всех других. Перефразируем вопрос: может ли сторона обвинения обойтись без обмана и лжи, и получим аналогичный ответ. Возможно ли такое? В светлом будущем, но это тема другого исследования.

Так, как же преодолеть этот порочный круг — цепочку логически взаимосвязанных положений: обман аморален — недопустим — должностное

лицо государства не может быть аморальным — не должно обманывать, т.к. — обман аморален и т.д.

Тактические приемы, комбинации, криминалистические игры, инверсии, эффекты, ловушки и т.п. основаны на обмане, представляют собой термины и понятия других наук и видов человеческой деятельности, где вопрос о допустимости обмана и лжи не стоит так остро и нет надобности в фарисействе для обоснования правильных по сути и нужных предложений.

Криминалистика не будет таковой без тактики и методики, а последние не могут существовать без обмана и лжи. Так, что же, еще один порочный круг?

Священный Коран, Священные книги других конфессий допускают обман во благо, в определенных условиях, когда правда, как это не парадоксально, безнравственна, когда возникает противоречие между отдельными ценностями и необходимо решение, направленное на сохранение наиболее значимой из них.

Действительно, что правильнее: сказать правду и обречь на уничтожение или рабство целый народ или солгать? Сказать правду и поссорить друзей, один из которых в минуту слабости совершил неправильный, но поправимый поступок, либо смолчать (сокрыть правду), что равносильно обману? Нравственно ли сказать безнадежному больному, который, однако, надеется поправиться, что дни его сочтены? Всех примеров не перечислить и не учесть.

Здесь возможны следующие возражения:

1. «Цель, для которой требуются неправые средства не есть правая цель» (К.Маркс, Ф.Энгельс) (19, с. 65).

«Следовать неизменному правилу «цель оправдывает средства» значит забывать, что применением недостойных средств можно испоганить и извратить любую благородную цель» (А.Р. Ратинов, Ю.Г. Зархин) (20, с. 39).

Выше отмечены некоторые случаи безнравственности правды, которые позволяют утверждать, что не во всех случаях обман и ложь безнравственны.

Следовательно, в первую очередь, необходимо определить случаи (ситуации), когда ложь и обман не будут противоречить нравственности.

Представляется, что такие случаи в Священных источниках четко определены.

2. Ситуацию, когда ложь во благо нужна, а когда нет, будет определяться следователем, а это приведет к субъективным оценкам, злоупотреблениям.

Доля истины в данном возражении есть, однако в этих случаях обман и ложь будут иметь характер плацебо, но не более. Кроме того, как и любое человеческое действие, ложь во благо в криминалистике, опять-таки должна быть ограничена определенными рамками и процедурами, основными из которых остаются законность, избирательность воздействия и нравственность.

Законность означает, что допустимость обмана в уголовном процессе должна быть законодательно закреплена. Избирательность воздействия — направленность воздействия на определенные лица и нейтральность по отношению к остальным. Нравственность элемента криминалистической тактики, основанного на обмане, с нашей точки зрения, полностью охватывается требованиями, разработанными И.Е.Быховским, который считал, что тактический прием не должен:

— унижать честь и достоинство участников уголовного процесса;

— влиять на позицию невиновного, способствуя признанию им несуществующей вины;

— оправдывать совершение преступления и приуменьшать его общественную значимость;

— способствовать оговору невиновных или обвинению виновных в большем объеме, чем это отвечает их действительной вине;

— основываться на неосведомленности обвиняемого или иных лиц в вопросах уголовного права и процесса;

— способствовать развитию у обвиняемого или иных лиц низменных побуждений и чувств, даче ими ложных показаний, совершению иных аморальных поступков;

— подрывать авторитет государственных правоохранительных органов и суда;

— основываться на сообщении следователем при производстве процессуальных действий заведомо ложных сведений (21, с. 219-220).

В контексте изложенного, последнее требование может показаться неверным, но это не так.

Представляется, что ложь и обман, положенные в основу элементов криминалистической тактики и методики расследования отдельных преступлений, могут быть использованы лишь в формах утаивания истины (правды) и создания ложного представления.

Сообщение в процессе производства допроса или иных процессуальных действий заведомо ложных сведений чревато оговорами и дачей ложных показаний. Кроме того, хотя бы в определенной мере, лицо свое следователь должен сохранять. Правда, и это ханжество, но…

лИтерАтурА:

1. Криминалистика. Учебник для ВУЗов. Под ред. Сулейманова Д.И., Баку, 2000.

2. Р.С. Белкин. Курс криминалистики. М., 1997.

3. Р.С.Белкин. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня». М., 2001.

4. С.И. Ожегов. Словарь русского языка. М., 1985.

5. Проблемы судебной этики. М., 1974.

6. А.Р. Ратинов. Теория рефлексивных игр в приложение к следственной практике. Правовая кибернетика. М., 1970.

7. Зорин Г.А. Исследование криминалистических игр, инверсий, эффектов и тактических ловушек при расследовании, обвинении и защите по уголовным делам. М., 2002.

8. Горский Г.Ф., Кокарев Л.Д., Котов Д.П. Судебная этика. Воронеж, 1974.

9. А.Н. Васильев, Л.М. Карнеева. Тактика допроса. М., 1970.

10. Г. Мудьюгин. Косвенные доказательства, связанные с поведением обвиняемого. Социалистическая законность, 1961, №6, с. 30-34.

11. Н.И. Порубов. Допрос. Минск, 1968.

12. Л.М. Карнеева, С.С. Ордынский, СЯ. Розенблит. Тактика допроса на предварительном следствии. М., 1958.

13. Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии. М., 1969.

14. Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике. Харьков, 1995.

15. Глазырин Ф.В. Комплект лекций по судебной психологии. Часть особенная. Свердловск, 1978.

16. Карнеева Л.М. Тактические приемы допроса обвиняемых. Труды ВШ МВД СССР. 1971, № 32, с. 170-182.

17. У.А. Усманов. Тактика допроса. М., 2001.

18. Филонов Л.Б., Давыдов В.И. Психологические приемы допроса обвиняемого. Вопросы психологии. 1966, № 6, с. 111-119.

19. К Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. Т. 1. М., 1965.

20. Ратиков А., Заркин Ю. Следственная этика. Соц. законность, 1970, № 10, с. 36-41.

21. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: Диссерт. докт. юр. наук. М., 1975.

О.Ф. ШКІТОВ

Прокуратура міста Киева, юрист 2-го класу

ЗАстосувАннЯ кримінАльно-ПроцесуАльного ЗАкону у ЧАсі

Межі дії кримінально-процесуального закону у часі визначені у ч.2 ст. 3 КПК України «при провадженні у кримінальній справі застосовується кримі-нально-процесуальний закон, який діє під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи».

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-пра-вові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України, надаючи тлумачення ч.1 ст. 58 Конституції (рішення від 9.02.1999р.), вказує, що дію нормативно-правового акту в часі

слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом законної сили і припиняється із втратою ним законної сили, тобто засто-совується той закон або інший нормативний акт, під час дії якого ці події настали або мали місце [1].

З цих позицій редакцію діючої ч.2 ст. 3 КПК України не можна вва-жати досконалою, оскільки дізнання, досудове слідство і судовий розгляд кримінальної справи проводиться у тривалий проміжок часу, а ч.2 ст. 3 КПК вказує в цілому час провадження по конкретній кримінальній справі, у будь-який момент якого може вступити в дію новий закон. У тому випадку і старий, і новий закони можуть визначатися, як ті, що діють під час про-вадження досудового розслідування чи розгляду справи у суді.

Новий кримінально-процесуальний Кодекс Російської Федерації у ст. 4 на відміну від раніше діючої ч. 1 ст.2 КПК РРФСР та аналогічної ч.2 ст. 3 КПК України, надав таку редакцію: «При провадженні по кримінальній справі застосовується закон, що діє на момент провадження відповідної процесуальної дії або прийняття відповідного рішення, якщо інше не вста-новлено цим Кодексом)». Як бачимо, цей нормативний припис більш конкретно розв’язує проблему застосування кримінально-процесуального закону у часі і може бути запозичений при конструюванні відповідної норми у КПК України.

Така норма надасть суб’єктам кримінально-процесуальної діяльності при необхідності реалізації своїх процесуальних прав або виконання своїх обов’язків право користуватися саме тією нормою закону, яка діє в даний момент часу. При цьому процесуальні дії і рішення, які були проведені або прийняті по справі раніше до зміни відповідної норми, будуть легшими і не зможуть обумовлювати настання будь-яких негативних наслідків, пов’язаних з порушенням вимог КПК, наприклад, визнання доказів, отриманих за раніше діючим законом, недопустимими. Так, результати обшуків, проведених по кримінальних справах з санкції прокурора, до 26.06.2001 року, (коли був прийнятий новий закон про необхідність отримання рішення суду про обшук у житлі), слід визнавати легітимними і допустимими, як докази. Це правило має розповсюджуватись і на результати тих дій, і на ті рішення, які суттєво суперечать сучасним положенням кримінально-процесуального закону, але на момент їх здійснення або прийняття відповідали вимогам старого закону.

літерАтурА:

1. Рішення Конституційного суду України від 9.02.1999р. — Офіційний вісник України, — 1999, — №7.

М.Є. ШУМИЛО

доктор юридичних наук, професор

Заслужений діяч науки і техніки України

Національна академія Служби безпеки України

НАУКОВІ ОСНОВИ РЕФОРМУВАННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Однією із важливих і непростих проблем сучасної науки криміналь-ного процесу і законотворців, є проблема реформування діяльності органів досудового слідства. На мій погляд, у чинному українському криміналь-ному судочинстві, це найбільш вразлива для порушення прав людини і громадянина частина процесу де переплітаються і не збігаються інтереси особи, суспільства і держави. Водночас, вона є найменш ефективною, не-раціональною і неорганізованою діяльністю, яка складається із відносно ненадійних елементів, при відсутності наукової основи функціональної побудови.

Причин цьому є немало, як об’єктивного так і суб’єктивного характеру. Починаючи з 1917 року місце слідчого апарату в механізмі органів державної влади нерідко змінювалося. В 1918 році слідчі відділи були в системі Нар-комюсту, в 1922 році — при відділах прокуратури в складі Наркомюсту. 3 1928 року слідчі зосередилися в органах прокуратури, пізніше в системі органів внутрішніх справ і державно! безпеки.

Характерно, що в періоди демократичних змін у нашій державі відновлю-валися дискусії щодо місця знаходження слідчого апарату. Вони мали місце перед прийняттям Основ кримінально-судочинства Союзу РСР і союзних республік в 1954, і в 1957 роках. Науковцями і практиками пропонувалося: 1) створити слідчий апарат при органах Міністерства юстиції; 2) сконцентру-вати його в органах внутрішніх справ; З) зосередити в органах прокуратури; 4) повернутися до системи органів судових слідчих. За результатами обго-ворення, у 1958 році прийнято рішення про ліквідацію слідства у системі органів внутрішніх справ, а з 6 квітня 1963 року воно знову було відновлене у цьому відомстві.

В зв’язку з розпадом колишнього Радянського Союзу і утворенням само-стійних країн і формуванням національних правових систем, знову почалися дискусії щодо місця знаходження слідчих апаратів. У Росії створили слідчий Комітет при МВС і Генеральній прокуратурі, у Казахстані — Державний Слідчий комітет (в невдовзі ж його ліквідували), особливим шляхом реор-ганізації слідства пішли Латвія і Республіка Молдова. В Україні проблема реформування досудового слідства залишається відкритою і, очевидно, вона буде остаточно вирішена з прийняттям нового КПК- Як і раніше, полеміка точиться в основному щодо місця перебування слідства в тих чи інших «силових» відомствах. Проявляється відомчий підхід до вирішення даної проблеми. Ніхто не бажає «відпускати» слідство. Навпаки, пропонується

створити Національне бюро розслідування, Єдиний Слідчий Комітет, Службу розслідування і таке інше.

Мені видається, що даний підхід є в певній мірі спрощеним і не розв’язує всіх проблем нашого досудового слідства. Його організація має ґрунтува-тися на наукових засадах. Вчені приречені запропонувати наукову модель досудового слідства.

Видається, що реформування досудового слідства повинно починатися з вивчення і аналізу соціології правозастосовчої діяльності слідчих. Іншими словами з феноменології, тобто виявлення всіх факторів, пов’язаних з іс-нуванням цього явища. Треба чітко дати відповідь на питання: «Чим не влаштовує нас існуючий порядок розслідування кримінальних справ? Які причини недоліків у розслідуванні? Чи обумовлені вони нормативним регу-люванням досудового провадження?»

Реформування діяльності органів розслідування повинно бути еволю-ційним. Революційне привнесення в нашу реальність інших цінностей, стан-дартів, традицій не може дати позитивних результатів. Тому є слушною думка академіка Грошового Ю.М. про те, що «... нове кримінально-проце-суальне законодавство не повинно створюватися за принципом заперечення і руйнування попереднього. Багато положень чинного кримінально-процесу-ального законодавства перевірені практикою, і довели свою ефективність і відповідають європейським стандартам».

Перш за все досудове слідство це людська діяльність і вона як і всі інші її різновиди має свою структуру (мета, завдання, дії, суб’єкти, результат), етапи, стадії, організаційно-правові форми.

При вирішенні даної проблеми слід мати на увазі те, що розслідування є соціально складна пізнавальна діяльність, яка передбачає множинність цілей, що підпорядковані єдиній загальній меті, «реалізація якої в кінцевому результаті підпорядкована функціонуванню системи».

Видається, що найбільш значимою для визначення способу його органі-зації має чітке уявлення про його мету. У науковій літературі вона трак-тується по-різному. Наприклад, А.П. Гуляєв вважав, що метою діяльності слідчого є: 1) своєчасне і повне розкриття злочинів та викриття винних; 2) забезпечення інших умов для притягнення кожного винного до від повіль-ності згідно з законом; 3) обмеження невинуватих від необґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину; 4) виявлення та усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину; 5) швидке виявлення ознак злочину та порушення кримінальної справи. Інші науковці вважають, що метою до-судового розслідування є повне, всебічне та об’єктивне дослідження всіх обставин кримінальної справи з метою вирішення питання про її передачу до суду. О.І. Пашинін вважає, що «...основним напрямом (а саме це є ос-новним під час визначення функції будь-якої діяльності) діяльність слідчого є встановлення (розкриття) факту злочину, особи, яка його вчинила і збирання доказів цього».

На мою думку, при визначенні мети досудового провадження треба вихо-

дити із того, що воно є частиною кримінального процесу і підпорядковане, його генеральній меті (ст. 2 КПК України). Нормативне визначення кінце-вого результату фіксується у одному із трьох різновидів рішень, а саме: 1) складанням обвинувального висновку; 2) закриття кримінальної справи; 3) направленням справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 2 КПК України). Із цього вип-ливає, що закон зобов’язує слідчого у відповідності до вимог ст. 22 КПК України вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Аналіз приведених висловлювань, щодо мети досудового провадження свідчить про їх неупорядкованість відповідно до логіки пізнавального про-цесу і його кінцевих результатів.

На мій погляд деталізувати мету досудового розслідування треба від-повідно до його етапів, виходячи з того, що його кінцевим результатом є підготовка матеріалів справи для судового розгляду, або її закриття. Виходячи з цього встановлювати хто, якими засобами і на якому етапі буде її досягати. У наукових джерелах є різні позиції щодо вивчення етапів до-судового розслідування. Вважаємо, що найбільш прийнятною є думка про те, що стадія досудового розслідування характеризується такими етапами: 1) встановлення факту злочину і особи, що вчинила злочин; 2) перевірка пред’явленого і формування нового обвинувачення і прийняття рішення про форму закінчення розслідування; 3) закінчення розслідування як система процесуальних дій, пов’язаних з підготовкою кінцевого рішення. Кожний із вказаних етапів характеризується властивим йому змістом діяльності і засобами досягнення мети, виходячи з індивідуальних особливостей справи. Перелічені етапи діяльності є взаємопов’язаними і утворюють цілісну систему. Недосягнення мети одного із його етапів не дає можливості перейти до наступного. Неважко дійти до висновку, що досягнення мети кожного етапу повинно забезпечуватися: 1) належними засобами; 2) в певному часовому виміру; 3) належними для цього виконавцями.

Практика підтверджує те, що на початку розслідування виникає потреба у активному проведенні розшукових і процесуальних дій для якомога най-швидшого заволодіння даними про сліди вчиненого злочину і встановлення причетності до його вчинення конкретної особи. Як відомо в ході розсліду-вання факти і обставини злочину відтворюються по залишеним слідам. Вони не даються слідчому у готовому вигляді. Їх треба активно відшукувати. Необхідність розшукової діяльності обумовлюється також протидією з боку зацікавлених осіб, намаганнями уникнути від органів слідства. Ст. 4 КПК України на слідчого і органи дізнання покладає обов’язок «... в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб винних у вчиненні злочину до їх пока-рання». Виконати даний припис-вимогу закону можливо лише в органічній

взаємодії розшукових і процесуальних дій. Слід також зазначити, що роз-шукова діяльність тісно пов’язана зі слідчими діями. Як правило фактичні підстави обшуків, виїмок, оглядів, затримання формуються в межах розшу-кової діяльності.

Необхідність домінуючої переваги розшукової діяльності на початковому етапі розслідування пояснюється і тим, що, особа, яка вчинила злочин має переваги перед суспільством, в тому числі перед органами кримінального переслідування. Вона вибирає місце, час, спосіб, об’єкт посягання, у такий спосіб робить «перший крок» проти суспільства, будучи вільним в виборі варіанту поведінки.

Треба прийняти до відома і те, що нині змінився характер злочинних дій. Вони стали більше замаскованими, організованими, професійно під-готовленими і виконаними, що утруднює виявлення слідів їх вчинення і отримання доказів. Це вплинуло на формування доказового матеріалу у кримінальних справах. Якщо 50 і більше років тому основна маса доказів фіксувалася слідчими з допомогою допитів, очних ставок, пред’явлення для впізнання, а аналіз таких доказів не вимагало ні спеціальних знань, ні від-повідної підготовки, то нині ситуація суттєво змінилася. Ключові докази містяться у висновках експертів, спеціалістів, що приймають участь у об-сязі комп’ютерної техніки, матеріалах візуального спостереження, довідках операторів мобільного зв’язку про телефонні з’єднання абонентів; довідках про зняття інформації з інших електронних носіїв і списках відомостей для вивчення яких вимагається спеціальна підготовка чи богатий особистий до-свід. Аналіз практики оперативних служб свідчить про те, що 60-70% зло-чинів розкриваються при застосуванні оперативно-технічних заходів. Тому, початковий етап розслідування повинен проводитися шляхом дізнання по гарячим слідам у розшуковому порядку. На мій погляд, офіцерів дізнання необхідно наділити правом проведення оперативно-розшукових невідкладних слідчих дій і в такій спосіб створювати необхідні передумови власне для кримінального процесу.

За останні роки ми спостерігаємо зближення оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності, наприклад, у ч. 3 ст. 66 КПК вка-зується, що слідчий в справах, які перебувають у його в провадженні вправі доручати підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі. Згідно з ч. 5 ст. 97 КПК перевірка заяв і повідомлень про злочин здійснюється шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.

Другий і третій етап характеризується тим, що за результатами дока-зування застосовуються норми матеріального права і на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження приймається рішення про форму за-кінчення розслідування. Здійснювати такий вид діяльності має «суддя на досудовому розслідуванні». Тільки незалежна від відомчого впливу особа з суддівськими гарантіями може забезпечити неупереджене дослідження

фактичних обставин справи і попередньо дати їм правову оцінку. Належність слідчих до «силових» структур чи прокуратури часом не виправдало себе. Вони нерідко виконують невластиві їм функції, що впливає на об’єктивність розслідування.

Видається, що інститут притягнення як обвинуваченого також потребує змін з точки зору функціонального підходу. Навряд чи можна визнати вип-равданим таке положення, що слідчий, який порушує кримінальну справу, займається розслідуванням, одночасно є особою, яка формулює обвинува-чення. При такому положенні справ, порушується принцип функціональ-ного контролю за законністю та обґрунтованістю формулювання обвинува-чення. На мою думку, згоду на затвердження обвинувачення повинен давати слідчий суддя, який не пов’язаний з сторонами кримінального переслідування чи захистом. Таке важливе рішення, як затвердження обвинувачення, що визначає подальший рух кримінальної справи, повинно прийматися на основі розгляду пропозицій обвинувача з участю захисника у судовому порядку.

Потребує також зміни і положення прокурора на досудовому слідстві. Нині він має безліч владних повноважень щодо слідчого, замість того, щоб бути активним переслідувачем злочинця. По суті справи, по чинному кримі-нально-процесуальному закону прокурор виступає у ролі контролера над слідчим. Очевидно, прокурор як публічний орган переслідування повинен порушувати кримінальну справу, формулювати обвинувачення, складати підсумковий обвинувальний акт з тим, щоб належним чином підтримувати державне обвинувачення в суді. Важливим є те, що прокурор не буде ор-ганізаційно підлеглим керівництву органів слідства.

Вище викладене ще раз підтверджує тезу про те, що рівень функціо-нальної організованості нашого слідства в порівнянні з судовим розглядом надзвичайно низький. По-перше для нього, за моїм баченням, не чітко сфор-мульована цільова функція, яка на перших етапах зливається з функцією розшуку і припиненню злочинів. По-друге, на даній стадії відсутня чітка система функціонального управління процесуальною діяльністю здатна цілес-прямовано направляти дії учасників процесу на досягнення єдиної мети і забезпечити охорону і захист прав особи. Управління процесуальною діяль-ністю на цій стадії поки що змішано з адміністративними функціями, що відкриває шлях до зловживань.

Очевидно, ні в кого не виникає сумнівів, що в процесуальній діяльності істотну роль відіграють ймовірні закономірності, закони випадку, тому ок-ремі компоненти даної системи є відносно ненадійними. У зв’язку з цим, на мій погляд, при реформуванні досудового провадження методологічно виправденим є чітке визначення його мети, засобів її досягнення і правового положення суб’єктів даної діяльності. З огляду на це, система досудового слідства повинна розбудовуватися з урахуванням таких положень:

1) максимальне підвищення надійності суб’єктів, що беруть участь в процесуальному доказуванні (їх теоретична і практична підготовка, гарантії незалежності і неупередженості);

2) підвищення надійності засобів доказування (кожне доказове дже-рело повинно відповідати таким вимогам: фактичності, належності, допусти-мості). Докази по кримінальній справі повинні;

3) Досудове слідство повинно будуватися на принципах функціональних систем, що буде значно підвищувати його організованість і динамічність за рахунок раціонального розподілу праці між його окремими компонентами, сприятиме їх кооперації і гармонічній взаємодії. Прокурор порушує справу, керує розслідуванням поліцією, формулює обвинувачення, судовий слідчий приймає юрисдикційні рішення, які визначають напрямок руху справи (ви-рішує долю обвинувачення, застосування примусу, санкціонує тимчасове обмеження конституційних прав громадян), захисник здійснює функцію за-хисту.

4) Накінець, ефективність досудового слідства повинна забезпечува-тися судовим методом, інакше кажучи методом ігрових ситуацій, який от-римав назву змагальної засади в процесі.

літерАтурА:

1. Костенко О.М. Проблеми №1 сучасної цивілізації (в українському контексті). — Черкаси, 2008. — с.63

2. Грошевий Ю.М. Проблеми реформування кримінального судо-чинства. //Право України. — 2009. — №2. — с.5-6

3. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшу-кової діяльності у кримінальному процесі. — Харків, РВФ, «Арис, ЛТД».

— 2007. — с.153

4. Пашинін О.І. Актуальні проблеми досудового провадження у кримі-нальному процесі України. — Харків, «Крассроуза», 2009. — с.29

5. Гуляєв А.П. Совершенствование правового регулирования деятельности следователя: Дис.., докт.юр.наук. — М., 1988. — с. 92

6. Солдатенков О.А. Досудове слідство в Україні: Становлення та пер-спективи розвитку. Автор. канд.. дис. — Київ, 2006. — с. 9

7. Лук’янчіков Е.Д., Письменний Д.П. Структура стадии предварительного расследования: история и современность //Практическое законоискус-ство. — Ставрополь, 2009. — №1. — с. 32-38

8. Попов А.П. Целепосягание в современном уголовном судопроизводстве. — Пятигорск, 2005. — с.34

9. Калиновський К.Б. Законность и типы уголовного процесса. Дис. канд.юрид.наук. — Спб, 1999. — с. 37.

10. Маслов И. Почему обвинение проигрывает в суде присяжных?

— Законність, 2009. — №9. — с. 26

11. Погорецький М.А. Вказ. робота — с.5

С.Г. ЩЕРБАНЬ

Харківській економіко-правовий університет

міЖнАроДні стАнДАрти ЗАбеЗПеЧеннЯ

ПрАв неПовнолітніХ ПотерПілиХ

у кримінАльному суДоЧинстві

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України норми міжнародного права є складовою частиною національного законодавства України. Н.І. Карпачова справедливо вважає, що потрібно змінити ч. 1 ст. 9 Конституції України, встановивши норму про те, що «загальновизнані принципи І норми міжна-родного права та чинні міжнародні договори України є складовою частиною правової системи України І в разі колізії міжнародно-правових зобов’язань України норм закону застосовуються правила загальновизнаних принципів і норм міжнародного права» [1, с.37]. Цю пропозицію варто підтримати.

Реальне застосування норм Конституції у правозастосовчий практиці включило наше суспільство в процес міжнародного співробітництва по забезпеченню прав людини і основних свобод. Разом з тим застосування норм міжнародного права у вітчизняній правозастосовчий практиці вимагає удосконалення національного законодавства у тому числі і кримінально-про-цесуального [2, с.111].

У загальновизнаних міжнародно-правових актах щодо захисту жертв зло-чинів містяться стандарти і правила діяльності в цій сфері, які належать ім-плементації у вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство та слідчо-судову практику. Вирішення цієї проблеми є особливо актуальним в умовах подальшого розвитку законодавства, яке здійснюється у відповідності з Концепцією судово-правової реформи, затвердженою постановою Верховно! Ради України 28 квітня 1992 року, яка передбачила основні принципи фор-мування незалежності судової влади, перебудову судової системи, створення нового законодавства та удосконалення форм судочинства [3,с.З].

Вступаючи до Ради Європи, Україна взяла на себе зобов’язання не лише визнати, а й закріпити на законодавчому рівні та дотримуватися европей-ських стандартів в галузі прав людини. Це зумовило необхідність: реформу-вання національного законодавства з метою приведения його у відповідність з міжнародними стандартами; вдосконалення чинних законів шляхом розроб-лення системи надійних гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, потерпілих від злочинів [4,с. 10], у тому числі і неповнолітніх .

В Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зло-вживань владою (прийнятій Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 40/34 від 29 листопада 1985 p.), під терміном «жертви» розуміються особи, у тому числі неповнолітні, яким індивідуально або колективно було спричи-нено шкоду, включаючи тілесні ушкодження або моральну шкоду, емоційні страждання, матеріальну шкоду або істотне порушення їх основних прав в

результаті дії чи бездіяльності, яка порушує національні кримінальні закони держав-учасниць ООН [5, с.171].

У відповідності із вказаною Декларацією (п. 2) неповнолітній може вва-жатися жертвою злочину незалежно від того, чи було встановлено, ареш-товано, піддано кримінальному переслідуванню та засуджено правопоруш-ника, а також незалежно від родинних відносин між правопорушником та неповнолітнім потерпілим. Термін «жертва» у відповідних випадках включає близьких родичів або утриманців неповнолітніх жертв, а також осіб, яким було спричинено шкоду при спробі надати допомогу жертві-підлітку, який знаходився важкому стані [5,с.196].

Цією Декларацією державам-учасницям ООН було запропоновано, періо-дично переглядати діючи закони та практику їх застосування та у випадках необхідності приймати і вводити в дію нові законодавці положення, розви-вати права і засоби захисту потерпілих, в тому числі і неповнолітніх.

В розвиток положень Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою, 20 листопада 1989 року Гене-ральною Асамблеєю ООН прийнята Конвенція про права дитини. В ст.1 Конвенції відмічається, що для цілей Конвенції дитиною визначається кожна людська істота до досягнення 18-ти річного віку, якщо по закону, який застосовується до даної дитини, він не досягає повноліття раніше [5, с.317].

В цьому міжнародно-правовому акті підкреслюється, що у всіх діях по відношенню дітей судами першочергова увага приділяється найліпшому за-безпеченню прав дитини (ст.3).

Держави-учасниці конвенції зобов’язані застосовувати усі необхідні за-конодавчі та інші засоби для здійснення прав визнаних у Конвенції (ст.4). Дитині має надаватися право бути вислуханим у ході судового розгляду, що стосується дитини або безпосередньо, або через представника у порядку, передбаченому нормами національного законодавства (ст.19).

Держави-учасниці повинні приймати усі необхідні законодавчі засоби з метою захисту дитини від усіх форм фізичного або психічного насильства (ст.19).

Удосконалюючи міжнародні стандарти в галузі захисту прав дитини Радою Європи була у м. Страсбурзі 25 січня 1996 року прийнята Європей-ська конвенція про здійснення праві дитини. Глава II Європейської конвенції про здійснення прав дитини визначає заходи процесуального характеру щодо забезпечення прав дітей. У пункті А глави II Європейської конвенції про здійснення прав дитини закріплені процесуальні права дитини: право бути інформованим і виражати свою думку у процесі судочинства (ст. 3); право звернутися з клопотанням про призначення спеціального представника (ст. 4); інші можливі процесуальні права (ст.5).

Право дитини бути інформованим і виражати свою думку у процесі су-дочинства полягає у наступному: дитині, яка відповідно з внутрішнім зако-нодавством, розглядається як особа, яка має достатній рівень розуміння,

у процесі судочинства, що зачіпає її інтереси, мають бути надані наступні права, про надання яких вона сама може клопотати:

а) отримувати усю необхідну інформацію;

в) бути про консультованим і висловлювати свою думку;

с) бути інформованим про важливі наслідки, пов’язані з цією думкою, і про можливі наслідки будь-якого рішення.

Право звернутися з клопотанням про призначення спеціального пред-ставника виражається в тому, що дитина має право звернутися особисто або через інших осіб, або через інші органи з клопотанням про призначення в процесі судочинства, що зачіпає її інтересі, спеціального представника у випадках, коли внутрішнє право усуває носіїв батьківської відповідальності можливості представляти дитину в результаті конфлікту особистих інтересів з його інтересами.

До інших можливих процесуальних прав Європейська конвенція про здій-снення прав дитини відносить:

а) право звернутися з клопотанням про надання їй допомоги від-повідною особою, яку дитина обирає самостійно, для висловлення своєї думки;

в) право звернутися особисто або через інших осіб, чи інші органи з клопотанням про призначення незалежного представника, а у відповідних випадках — адвоката;

c) право звернутися з клопотанням про призначення свого особистого представника;

d) право здійснювати повністю або частково повноваження сторони у такому судочинстві [5,с. 734-735].

До того ж, у ст. 8 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини, який стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої пор-нографії, прийнятому резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25 травня 2000 р., закріплені відповідні заходи щодо захисту прав та інтересів дітей-жертв, на усіх стадіях кримінального судочинства [5, с.343].

Права неповнолітніх потерпілих такі, як: право на гуманне відношення; право на інформацію;право на відшкодування шкоди; право бути вислу-ханим в органах кримінальної юстиції; право на представництво; право на забезпечення заходів безпеки; право на справедливий судовий розгляд у ро-зумні строки та інші, викладені у міжнародно-правових актах, знайшли своє відображення у національному законодавстві більшості зарубіжних країн (Великобританії, США, Нідерландах, Швеції і т.д.).

Аналіз міжнародно-правових актів, зарубіжного законодавства і практику правового захисту неповнолітніх потерпілих показує, що діюче українське кримінально-процесуальне законодавство в повному обсязі не відповідає між-народним стандартам и правилам цієї діяльності: неповнолітнім потерпілим не надається необхідна інформація, щодо об’єму встановлених законом прав у процесі розслідування справ за їх участю; не забезпечується можливість викладення і розгляду клопотань неповнолітніх потерпілих і їх представників

на досудових і судових стадіях кримінального процесу; неналежним чином гарантована та забезпечена особиста безпека. Ці прогалини кримінально-процесуального законодавства України мають бути усунені в новому КПК України.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Карпачова Н.І. стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. — К: « Книжкова друкарня Наукової книги», 2000. — 378с.

2. Виборнова Є.І. Актуальні питання впровадження міжнародних стан-дартів у кримінальному процесі України // Вісник Академії адвокатури України. — К: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2006. — С 111-115.

3. Котелевець А.В., Мірошниченко Є.О. Деякі особливості правового захисту неповнолітніх. — Х.: Харків юридичний, 2008. — 188с.

4. Давиденко С.В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: Монографія. — Харків: «Фінн», 2008, — 296с.

5. Международные акты о правах человека: Сборник документов. М.: изд-во НОРМА, 2002. — 944с.

Е.А. ЯНИШЕВСКАЯ

Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова

ПерсПективЫ ПрименениЯ

ПсиХолингвистиЧескиХ ЭксПертиЗ

в рАсслеДовАнии ПрестуПлениЙ

Расследуя преступления некоторых категорий, следователь может сталкиваться с проблемами установления причастности лица к событию преступления с учетом проявления его психофизического состояния, в том числе выраженного в его письменной и устной речи.

Так, согласно данным руководства ГУБОП МВД Украины за 2009 год в Украине прослеживается тенденция к увеличению количества преступлений, квалифицируемых по ст. ст. 146, 147 УК Украины [1, 1] и зачастую основным доказательством вины злоумышленников, фигурирующим в материалах следствия, являются аудиозаписи телефонных разговоров и различные письма, в которых излагаются противоправные намерения похитителей.

Американские криминалисты разрешили данную проблему путем применения ряда специальных экспертиз, в ходе которых изучаются особенности лингвистического поведения преступника. В связи с этим выделяется такой вид экспертизы, как психолингвистическая.

В основе данной экспертизы лежат принципы психолингвистики — междисциплинарной науки, возникшей в 50-х годах ХХ века в Америке.

Психолингвистика как наука изучает закономерности лингвистического поведения лица, в основе которых лежат психологические процессы, формирующие его мышление. Сам термин «психолингвистика» введен американскими учеными Ч. Осгудом и Т. Сибеоком, опиравшимися на необихевиоризм и дескриптивную лингвистику [2, 10 — 15].

Учитывая то, что криминалистическая психолингвистика выделилась в подотрасль психолингвистической науки относительно недавно (приблизительно 30 лет назад), механизм правового регулирования производства психолингвистических экспертиз в настоящее несовершенен ввиду наличия терминологической дилеммы. В частности, актуален вопрос тождественности понятий «психолингвистическая экспертиза» и «автороведческая экспертиза», что подтверждается и положениями действующего украинского законодательства.

В целях подтверждения фактической взаимосвязи подозреваемого с имеющимися вещественными доказательствами может быть назначена и проведена судебная автороведческая экспертиза [3, пп. 17 — 22].

Предметом автороведческой экспертизы является установление фактических данных о личности автора при исследовании текста документа и иных материалов уголовного дела. Судебно-автороведческая экспертиза решает задачи как идентификационного, так и диагностического характера. К идентификационным задачам относятся: установление (отождествление) автора текста определенного документа, отдельного фрагмента документа, нескольких документов; диагностическими задачами являются: установление факта намеренного искажения письменной речи; фактов, относящихся к условиям создания текста документа; определение образовательного уровня; определение групповой принадлежности автора (его родной язык, место формирования языковых навыков, образование и т. д.) [4, 297 — 301].

На наш взгляд, автороведческая экспертиза является составным элементом психолингвистической экспертизы, поскольку психолингвистическое исследование, включая в себя все вышеперечисленные особенности авторо-ведения, трактует полученную информацию более расширенно. В частности, благодаря проведению психолингвистической экспертизы для криминалистов стало возможным выявить наличие психических отклонений у субъекта преступления на основе анализа образцов его речи: признаки шизофрении, паранойи, маниакальной депрессии, стойкого психического расстройства личности, вспышек немотивированной агрессии и других заболеваний проявляются в случае употребления автором определенных лексических единиц, ассоциируемых с тем или иным отклонением. К примеру, считается, что душевнобольной человек склонен к употреблению излишнего количества местоимений. В случае диагностирования заболевания, эксперт может сделать вывод и о возрасте преступника: первые приступы психических расстройств, согласно наблюдениям американских психиатров, у больных случаются в возрасте 20 — 25 лет [5, 445].

Сфера применения психолингвистических экспертиз, согласно данным зарубежным криминалистическим источникам, охватывает категории дел по расследованию массовых убийств, убийств на рабочем месте, анализу предсмертных записок самоубийц, опровержению публично излагаемой информации, а также по оценке степени реальности осуществления заявленных угроз.

На основе анализа имеющегося у нас материала, можно сделать вывод, о том, что психолингвистическая экспертиза сочетает в себе характерные особенности как криминалистических, так и судебно-медицинских экспертиз. Отнести психолингвистическую экспертизу только лишь к одной из данных групп судебно-экспертных исследований было бы неправильным с теоретической точки зрения.

Таким образом, учитывая возможную перспективность применения психолингвистических экспертиз в ходе расследовании преступлений, возникает необходимость в закреплении за психолингвистической экспертизой статуса отдельного вида экспертизы, и, как результат, во внесении соответствующих изменений в тематическое законодательство Украины.

лИтерАтурА:

1. Корчинский А. Самые громкие захваты заложников в Украине / Украина криминальная от 04. 04. 2009 г. [Электронный ресурc] // Режим доступа к изданию / http://cripo.com.ua/?sect_id=3&aid=69928

2. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики. Учебник / М., 1997.

— 287 с.

3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, за-тверджена наказом Міністерства юстиції України від 08. 10. 1998 р. № 53/5 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 46. — Ст. 172.

4. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора Р. С. Белкина. — М.: НОРМА, 2001.

— 990 с.

5. Minzenberg M., Yoon J., Carter C.: Schizophrenia, in The American Psychiatric Publishing Textbook of Psychiatry (ed 5). Edited by Hales R., Yodfosky S., Gabbard G., Arlington, V.A.: American Psychiatric Publishing, Inc., 2008, pp 407 — 560.

О.Г. ЯНОВСЬКА

адвокат, кандидат юридичних наук, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

СПІВВІДНОШЕННЯ ЗМАГАЛЬНИХ ЗАСАД

КРИМИНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ТА

СИСТЕМЫ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ

ПРИНЦИПІВ

Сучасний стан здійснення правосуддя в Україні змушує знов і знов звер-татись до глибокого теоретичного осмислення основних засад функціонування судової системи в державі. Основна мета судочинства визначена: сприяння реалізації фізичними та юридичними особами, в тому числі і державою в цілому, їх прав, захисту законних інтересів вказаних осіб та відновленню вже порушених прав та свобод, а також, забезпечення виконання суб»ектами правовідносин своїх нормативно визначених обов»язків. Проблемні питания виникають саме на шляху досягнення зазначеної мети. Способи, форми та методи здійснення правосуддя в нашій країні досі остаточно не визначені і навіть недостатньо проаналізовані як з точки зору теоретичного підґрунття, так і з врахуванням емпіричного досвіду.

Змагальність є демократичним принципом судочинства, у відповідності до якого розгляд справи відбувається у формі протиставлення правових позицій сторін. Зміст принципу змагальності досі є питаниям дискусійним. Вважаємо за доцільне в структурі принципу змагальності виділяти два основні еле-менти: 1) наявність сторін; 2) активність сторін. Такі загальні положения як розмежування процесуальних функцій обвинувачення, захисту і правосуддя, процесуальна рівноправність сторін та активність суду в процесуальному керівництві процесом, по суті виступають правовими гарантіями, що забез-печують реалізацію принципу змагальності.

Змагальність як принцип кримінального судочинства діє в системі інших кримінально-процесуальних принципів. Реалізація принципу змагальності представляється неможливою без реалізації інших принципів кримінального процесу. В свою чергу, виступаючи основоположним принципом криміналь-ного судочинства, маючи не тільке функціональне, організуюче, але і ви-ховне значения, змагальність виступає засобом реалізації інших принципів кримінального процесу.

Принцип змагальності в тій чи іншій формі закріплен в нормах закона. Дотримання приписів закону всіма учасниками кримінального судочинства за-безпечить і реалізацію принципа змагальності. При цьому йде мова не тільки про точне та неухильне виконання норм, які безпосередньо закріплюють принцип змагальної побудови кримінального процесу. Але і виконання тих положень закону, що визначають суть та порядок реалізації правових умов (гарантій) існування та функціонування змагальних засад судочинства. Але

дотримання вимог закону і є принципом законності. Тож, реалізація принципу законності виступає і засобом реалізації принципу змагальності.

Активність сторін в кримінальному процесі, яка виступає складовим еле-ментом принципу змагальності, може бути реалізована тільки за певних умов. Такими умовами як законодавчо, так і традиційно на практиці висту-пають такі характеристики ведення судочинства по кримінальних справах як гласність, усність та безпосередність дослідження доказів та доведення правових позицій сторонами по справі. Дійсно, гласний, відкритий спосіб слухання кримінальних справ, що дає можливість бути свідком судового розгляду будь-якій особі, сприяє підвищенню активності сторін. Усна форма реалізації сторонами своїх процесуальних прав загострює протиставлення правових позицій сторін, надає їх процесуальній полеміці живого, яскравого та динамічного характеру. Безпосередність дослідження доказів та доведення сторонами переконливості своїх правових позицій перетворює формальне протиставлення сторін в їх фактичне процесуальне протиборство, виступає шляхом реалізації сторонами свого рівноправного статусу, виразом проце-суальної активності суду. Тож, зазначені принципи знаходяться в прямому безпосередньому зв’язку із принципом змагальності.

Змагання двох сторін відбувається на засадах їх рівноправності. В той же час, не можна сперичатись із тим фактом, що ініціатором виникнення кримінально-процесуальних правовідносин виступає сторона обвинувачення. Тобто принцип публічності теж тісно пов’язаний із принципом змагальності, фактично публічність функції обвинувачення і породжує всю послідуючу низку взаємовідносин, що і являють собою внутрішній зміст кримінального процесу.

Можна простежити прямий зв’язок і між принципом змагальності і принципом диспозитивності. Активність сторін, яка і проявляється в свободі використання ними своїх прав в кримінальному процесі є змістовною час-тиною змагальності. По суті, диспозитивність виступає засобом реалізації змагальних засад кримінального судочинства. Так само тісно пов’язані з принципом змагальності такі принципи кримінального процесу як принцип забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, принцип презумпції невинуватості. Виступаючи привілеями сторони захисту, його нормативними перевагами, ці положення стають складовими механізму реалізації процесуальної рівності сторін як правової передумови існування принципу змагальності в кримінальному судочинстві.

Розглядаючи принцип змагальності як складову всієї системи принципів кримінального судочинства, можна зробити висновок про те, що цей принцип займає центральне становище в даній системі, обумовлює реалізацію інших принципів кримінального судочинства, в цілому визначає загальну побудову процесу провадженя по кримінальних справах і сприяє досягненню мети кримінального процесу, а саме захисту та відновленню порушенних злочинним діянням соціальних цінностей. В свою чергу, інші принципи кримі-нального процесу виступають тими шляхами, якими принцип змагальності

реалізується в кримінальному судочинстві. Тільки в сукупності, в цілісності системи принципів кримінального процесу і можлива їх повноцінна реалі-зація.

лИтерАтурА:

1 Психологія слідчої діяльності: навчальний посібник/ В.Г. Андросюк, О.М. Корнєв, О.І. Кудерміна та ін.; за заг. Ред.. Л.І. Казміренко. — К.: Правова єдність, 2009. — С. 28.

2 Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. — М.: Юристъ, 1997. — С. 62, 63.

ЗМІСТ

Д.В. АББАКуМОВА

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ ЗАКОННОСТІ ТА ОБґРУНТОВАНОСТІ

ВИРОКУ СУДУ ............................. 3

К.В. АВрАМеНКО

ЗАЛОГ КАК МЕРА ПРЕСЕЧЕНИЯ АЛЬТЕРНАТИВНАЯ

ЗАКЛЮЧЕНИЮ ПОД СТРАЖУ ..................... 5

Ю.П. АлеНИН

К ВОПРОСУ О ПРАВОВОМ СТАТУСЕ СЛЕДОВАТЕЛЯ ......... 9

Д. М. АНДріЇВ

ПРО ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ДОПОМОГИ

ГРОМАДСЬКОСТІ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ,

ОБ`ЄКТОМ ЯКИХ Є ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЖИЛЕ ПРИМІЩЕННЯ . . .11

О.Д. АНтОНЮК

ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА ПРИ ПРИТЯГНЕННІ ОСОБИ

ЯК ОБВИНУВАЧЕНОЇ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ ...... 14

л.і. АрКуША

МІСЦЕ, ЧАС ТА УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ

(ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ

ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ ......................... 18

О.Я. БАеВ

О ПРОБЛЕМАХ РАЗУМНОСТИ СРОКОВ ДОСУДЕБНОГО

УГОЛОВНОГО ПРЕСЛЕДОВАНИЯ .................... 21

Є.Й. БАрНА

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ КАНАЛІВ ЗВ’ЯЗКУ ЩОДО ЯКИХ

ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ СЛІДЧІ ДІЇ ТА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ

ЗАХОДИ ................................. 25

О.В. БАтЮК ................................ 27

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ НЕВІДКЛАДНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ

В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ................ 27

И.л. БеДНЯКОВ

ОБ ЭФФЕКТИВНОСТИ ПРАВОВОЙ РЕГЛАМЕНТАЦИИ ЗАЛОГА

В СВЕТЕ НОВАЦИЙ В УПК РФ ..................... 29

И.И. БелОЗерОВА

МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВЫЕ АКТЫ, РЕГЛАМЕНТИРУЮЩИЕ УГОЛОВНОЕ СУДОПРОИЗВОДСТВО .................. 32

В.Д. БерНАЗ

НОВІТНІ ДОСЯГНЕННЯ НАУКИ — В ПРАКТИКУ РОЗСЛІДУВАННЯ СУЧАСНИХ ЗЛОЧИНІВ ......................... 35

Н.В. БОБЫлеВА

ТАКТИКА НАЗНАЧЕНИЯ СУДЕБНОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ .......... 40

С.Н. БОКОВ

ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ПОСМЕРТНАЯ СУДЕБНАЯ ЭКСПЕРТИЗА . . . .42

л.Г. БОрДЮГОВ

ЭКСПЕРТИЗ МИНИСТЕРСТВА ЮСТИЦИИ УКРАИНЫ .......... 45

СУДЕБНО-ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА:

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ....................... 45

т.Г. БОрОДИНОВА

СИСТЕМА ПЕРЕСМОТРА СУДЕБНЫХ РЕШЕНИЙ В УГОЛОВНОМ

СУДОПРОИЗВОДСТВЕ РОССИИ: СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ

И ТЕНДЕНЦИИ ДАЛЬНЕЙШЕГО РАЗВИТИЯ .............. 49

В.і. БОЯрОВ

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ХАБАРНИЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ................................. 52

В.В. БурлАКА

ТИПОВА СЛІДОВА КАРТИНА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ

З НЕЗАКОННИМ ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ АБО

ВИКРАДЕННЯМ ЛЮДИНИ ....................... 56

А.л. ВАСИлЮК

ДОКАЗУВАННІ ПО КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ............. 59

О.В. ВерХОГлЯД

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ОСІБ ПРИ ВИРІШЕННІ

ПИТАННЯ ПРО РЕЧОВІ ДОКАЗИ .................... 62

і.В. ВОВК

КОНКРЕТИЗАЦІЯ ТА АНАЛОГІЯ В КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ .................................. 65

А.Г. ВОЄВОДА

ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ПОРУШЕНЬ

ПРАВИЛ ВОДІННЯ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ МАШИН . . . .67

В.К. ВОлОШИНА

ЩОДО ЗМІСТУ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ У ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ...................... 70

К.В. ВОрОБЙОВА

ВИСНОВОК СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ЯК ЮРИДИЧНИЙ АКТ ...... 72

л.В. ГАлАНОВА

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИОННО-ТАКТИЧЕСКИХ ФОРМ

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ В СЛОЖНЫХ СИТУАЦИЯХ

РАССЛЕДОВАНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ .................. 75

О.К. ГАлИЦКАЯ

МЕЖДУНАРОДНЫЙ ГУМАНИТАРНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ......... 78

СУЩНОСТЬ И ПРОЦЕССУАЛЬНАЯ ПРИРОДА ВОЗМЕЩЕНИЯ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО ВРЕДА В УГОЛОВНОМ ПРОЦЕССЕ ........ 78

М.М. ГеруС

ЯКІСТЬ ЗАКОНУ В СВІТЛІ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ

З ПРАВ ЛЮДИНИ ............................ 79

і.В. ГлОВЮК

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА ФУНКЦІЯ ЗАХИСТУ:

ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ ......................... 82

В.В. ГОрСЬКИЙ

ТАКТИКА ВЗАЄМОДІЇ АДВОКАТА-ПРЕДСТАВНИКА

ПОТЕРПІЛОГО ІЗ ДОРУЧЕНОЮ ОСОБОЮ

У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ .................. 86

М.В. ГОрСЬКИЙ

ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВСТАНОВЛЕННЯ ОБСТАВИН,

ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ УЧАСТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ:

ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ, СТРУКТУРА ................... 89

Н.А. ГреШНОВА

АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ ЭКСТРАДИЦИИ

В РОССИЙСКОМ УГОЛОВНОМ СУДОПРОИЗВОДСТВЕ ......... 92

С.О. ГрИНеНКО

ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОМІРНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ СПІВРОБІТНИКАМИ ОРГАНІВ ДІЗНАННЯ ........ 95

А.Б. ГрИНИШИН

СПІВВІДНОШЕННЯ ВИРОКУ СУДУ ТА ВЕРДИКТУ КОЛЕГІЇ ПРИСЯЖНИХ ЗАСІДАТЕЛІВ ....................... 97

Г.М. ГрИНЮК

ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ СПОСОБУ ВЧИНЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗЛОЧИНІВ ............................... 101

Ю.М. ГрОШеВИЙ

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ ПРОЕКТУ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ....... 103

Ю.А. ГурДЖИ

СУЩНОСТЬ СОЦИАЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ ЛИЧНОСТИ

В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ .................... 106

Д.П. ГуріНА

ОЦІНКА ВІДОМОСТЕЙ ПРОФІЛАКТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ,

ЩО ВСТАНОВЛЮТЬСЯ В ПРОЦЕСІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ . . 110

л.М. ГуртіЄВА

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ МОРАЛЬНІСНИХ ЦІННОСТЕЙ У СФЕРІ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА .................. 112

К.В. ГутНіК

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ

ПОДІЇ В УМОВАХ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ ..... 115

И.Д. ДЖАМАлОВ

ПРИНЦИПЫ И УСЛОВИЯ ДОСУДЕБНОГО УГОЛОВНОГО ПРОИЗВОДСТВА ............................ 118

О.М. ДрОЗДОВ

CУДОВІ ПРЕЦЕДЕНТИ — ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ ........ 124

і.О. ДуБрОВіНА

ПРОБЛЕМА ІСТИНИ В КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ................................ 127

Д.А. ЗАГОНОВА

ПРОБЛЕМЫ РЕАЛИЗАЦИИ ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫХ ПРЕДПИСАНИЙ О СТРАХОВАНИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ АДВОКАТОВ В УГОЛОВНОМ СУДОПРОИЗВОДСТВЕ ......................... 129

О.Б. ЗАГурСЬКИЙ

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВ І ОСНОВНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ

В ПАРАДИГМІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

УКРАЇНИ ................................ 131

Д.А. ЗАХАрОВ

РЕФОРМА ДОСУДЕБНОГО ПРОИЗВОДСТВА И ПРОБЛЕМЫ ДОКАЗЫВАНИЯ В УГОЛОВНОМ ПРОЦЕССЕ ............. 133

Ю.Б. ЗАХАрОВА

РЕКОНСТРУКЦИЯ ПАМЯТНИКОВ ИСТОРИИ И КУЛЬТУРЫ

КАК ВОЗМОЖНЫЙ СПОСОБ ИХ УНИЧТОЖЕНИЯ .......... 135

В.С. ЗелеНеЦКИЙ

ВОЗБУЖДЕНИЕ УГОЛОВНОГО ДЕЛА ПРИ ДОБРОВОЛЬНОМ

ОТКАЗЕ ОТ СОВЕРШЕНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ............. 138

Д.А. еФреМОВ

ИНФОРМАЦИЯ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПО ВЫЯВЛЕНИЮ

И РАССЛЕДОВАНИЮ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ................ 141

О.В. КАПліНА

МІКРОТЕКСТ НОРМИ-ДЕФІНІЦІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В МАЙБУТНЬОМУ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ ....... 144

М.О. КАрПеНКО

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ НЕПОВНОЛІТНЬОГО,

ЯКИЙ ВЧИНИВ ЗЛОЧИН, ЯК КРИТЕРІЙ ВИЗНАЧЕННЯ

ЙОГО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ...................... 148

А.Г. КАтКОВА

ПРО ДЕЯКІ ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА,

ЩО ВИНИКАЮТЬ ПІД ЧАС ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ

ПРО ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ДО СУДУ ....... 150

т.В. КАтКОВА

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ТРИМАННЯ

ПІД ВАРТОЮ ОБВИНУВАЧЕНОГО ПРИ ОБ’ЄДНАННІ

ТА ВИДІЛЕННІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ............... 152

Н.В. КіЦеН

НЕДОПУСТИМІСТЬ «ПОВОРОТУ ДО ГІРШОГО» ПРИ ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ, УХВАЛ, ПОСТАНОВ, ЯКІ НЕ НАБРАЛИ ЗАКОННОЇ СИЛИ ................. 154

Н.і. КлИМеНКО

ЩОДО КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПИТАНЬ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ . . . . 157

і.і. КОГутИЧ

КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗНАННЯ: ОДИН З НАПРЯМІВ

ЇХ СУЧАСНОГО ВИКОРИСТАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ

СУДОЧИНСТВІ ............................. 160

И.М. КОМАрОВ

К ВОПРОСУ О ПОНЯТИИ ВЕРСИИ СЛЕДСТВЕННОГО

ДЕЙСТВИЯ ............................... 162

р.В. КОМіСАрЧуК

ОГЛЯД ДОКУМЕНТІВ, ЯК ПЕРШОЧЕРГОВА СЛІДЧА ДІЯ

ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ

ПРОТИ ПОРЯДКУ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО

ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ..................... 166

В.П. КОрЖ

ТЕХНОЛОГИЯ СИТУАЦИОННЫХ ЭКСПЕРТИЗ В МЕТОДИКЕ РАССЛЕДОВАНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ....... 169

О.М. КОріНЯК

ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗУМІННЯ ДЖЕРЕЛ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА ............. 173

А.О. КрАВЧеНКО

УЧАСТЬ СПЕЦІАЛІСТІВ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ПЕРЕВІРКИ

ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ ......................... 176

О.В. КрИКуНОВ

РЕЗЕРВИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОФІЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

КПК УКРАЇНИ ............................. 179

О.В. КуЗЬМИНА

СПРАВЕДЛИВОСТЬ И СОСТЯЗАТЕЛЬНОСТЬ УГОЛОВНОГО СУДОПРОИЗВОДСТВА В ЕВРОПЕЙСКОМ ПРАВЕ .......... 182

В.В. лАВреНЮК

ОСОБЛИВОСТІ «СЛІДОВОЇ КАРТИНИ» ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРАДІЖОК З ПРОНИКНЕННЯМ У ЖИТЛО, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ .................... 185

М.і. леОНеНКО

ПРОЦЕСУАЛЬНЕ КЕРІВНИЦТВО ДОСУДОВИМ СЛІДСТВОМ:

МЕЖІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ...................... 188

Ю.П. лИтВИНеНКО

УЧАСТЬ СПЕЦІАЛІСТА В ОГЛЯДІ МІСЦЯ КРИМІНАЛЬНОГО

ВИБУХУ ................................ 191

і.Ф. літВіНОВА

ДО ПИТАННЯ НОРМАТИВНОГО ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВА ОСОБИ НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА ЧИ ІНШОГО ВОЛОДІННЯ В ЗАКОНОДАВСТВІ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА КРАЇН СНД .................... 193

л.М. лОБОЙКО

ЦІЛІ РЕФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ...................... 196

е.А. лОГВИНеНКО

К ВОПРОСУ О РОЛИ СЛЕДОВ БИОЛОГИЧЕСКОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ В РАССЛЕДОВАНИИ ............... 199

А.В. луЖАНСКИЙ

ДОСТУП К СУДУ В РЕШЕНИЯХ ЕВРОПЕЙСКОГО СУДА

ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА: НОВОЕ ВИДЕНИЕ

КЛАССИФИКАЦИИ НАРУШЕНИЙ ................... 203

М.р. МАЗур

ПІДСТАВИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПІДСУДНОГО НА СТАДІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ................. 206

С.О. МАКеЄВ

ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ ВОЛОДІННЯ МОВОЮ СУДОЧИНСТВА В МЕХАНІЗМІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОВИ СУДОЧИНСТВА ............................ 208

М.П. МАлЮтИН

ТАКТИЧЕСКИЙ РИСК СЛЕДОВАТЕЛЯ ................. 211

В.і. МАрИНіВ

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ

ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ........................ 213

О.В. МеДВеДеВА

РОЛЬ СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В ОБґРУНТУВАННІ ОКРЕМИХ ОБСТАВИН СПРАВИ ................... 216

Э.З. МеХтИеВ

ПРОБЛЕМЫ СУДЕБНОГО КОНТРОЛЯ ПРИ ПРОИЗВОДСТВЕ ДОЗНАНИЯ В ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ ............................. 219

О.М. МИКОлеНКО

ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ЮРИДИЧНІЙ НАУЦІ ........................ 221

т.М. МИрОШНИЧеНКО

ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМАТИВНОГО ЗМІСТУ ПРАВА ОСОБИ НА ЕФЕКТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ .......................... 224

А.р. МИХАЙлеНКО

О ВРЕМЕНИ И ЕГО ПАРАМЕТРАХ В УГОЛОВНОМ ПРОЦЕССЕ УКРАИНЫ ............................... 227

Г.В. МОСКАлеНКО

СЛІДЧІ ДІЇ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ

ЗЛОЧИНІВ ............................... 232

Н.В. НелеДВА

ПРАВА ОСОБИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ТА МЕХАНІЗМ

ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ ............................. 235

О.Ю. НетуДИХАтКА

СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ВІКУ ДИТИНИ ................ 237

В.т. НОр

ІСТИНА У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ ..................... 239

т.К. ОСОЯНу

ГАРАНТИИ РАВНОПРАВИЯ СТОРОН ПРИ РАССМОТРЕНИИ СУДОМ ВОПРОСА О ЦЕЛЕСООБРАЗНОСТИ ПРЕДВАРИТЕЛЬНОГО ЗАКЛЮЧЕНИЯ В СТАДИИ УГОЛОВНОГО ПРЕСЛЕДОВАНИЯ ..... 243

л.В. ПАлАМАр

УСУНЕННЯ ПРИЧИН, ЩО СПРИЯЮТЬ ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕЗАКОННИМ ОТРИМАННЯМ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ ............................... 249

Д.В. ПАШНЄВ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ КОРИСТУВАЧА МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ В ЦІЛЯХ РОЗСЛІДУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО ЗЛОЧИНУ ........... 251

В.П. ПеНЬКіВСЬКИЙ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ...... 254

РОЛЬ І ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТНИХ ПІДРОЗДІЛІВ СЛУЖБИ

БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ .......................... 254

С.і. ПереПелИЦЯ

ОСОБЛИВОСТІ ТА ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ

ПУБЛІЧНОСТІ ТА ЗМАГАЛЬНОСТІ ПРИ ПРОВАДЖЕННІ

В СПРАВАХ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ ............ 257

О.Ю. ПетеЧел

НАПРЯМКИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ ОБВИНУВАЧЕНИХ ......... 259

В.В. ПеЧерСКИЙ

ПРОБЛЕМНЫЕ АСПЕКТЫ РЕАЛИЗАЦИИ ПРИНЦИПА СОСТЯЗАТЕЛЬНОСТИ СТОРОН В УГОЛОВНОМ ПРОЦЕССЕ ..... 261

Є.В. ПОВЗИК

ЗАПРОВАДЖЕННЯ СПРОЩЕНИХ ТА СКОРОЧЕНИХ ПРОЦЕДУР

В НОВОМУ КПК УКРАЇНИ ...................... 264

М.А. ПОГОреЦЬКИЙ

ПРО СПІВВІДНОШЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОГО

СУПРОВОДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ........ 267

В.л. ПОДПАлЫЙ, В.В. ПОДПАлЫЙ

ОСОБЕННОСТИ ПРОВЕДЕНИЯ ТЕХНИКО-КРИМИНАЛИСТИЧЕСКОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ ДОКУМЕНТОВ ..................... 271

В.Г. ПОЖАр

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА ЗАЯВНИКА

ПРО ЗЛОЧИН ............................. 274

Є.В. ПрЯХіН

ЗАВДАННЯ СЛІДЧОГО НА ПОДАЛЬШОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНУ ............................... 276

П.і. реПеШКО

НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ....................... 279

А.В. реуЦЬКИЙ

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ТА КООРДИНАЦІЇ ДІЙ СЛІДЧОГО

ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИГОТОВЛЕННЯ

ТА ОБІГУ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК ................... 283

руСтАМОВ КЯМрАН ЭлЬХАН ОГлЫ

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СПЕЦИАЛЬНЫХ ЗНАНИЙ

ПРИ ОРГАНИЗАЦИИ И ПЛАНИРОВАНИИ

РАССЛЕДОВАНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ................. 286

В.В. СеДНеВ

СУДЕБНАЯ ЭКСПЕРТОЛОГИЯ В КОНТЕКСТЕ ПАРАДИГМ

ЗНАНИЯ ................................ 291

р.і. СИБірНА

ПИТАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-ТОВАРОЗНАВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ ............... 295

Д.Ю. СМАГіН

ПРОБЛЕМИ ПРИ ЗАТРИМАННІ ОСОБИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ .......................... 298

Д.В. СМАГіНА

РОЗГЛЯД КЛОПОТАНЬ НА СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ

У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ............... 299

Ю.В. СтеЦеНКО

НАУКОВІ ЕМПІРИЧНІ ДАНІ ЯК ЗАСІБ ДОКАЗУВАННЯ:

ДОСВІД США ............................. 301

Г.О. СтрілеЦЬ

ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ

УКРАЇНИ ................................ 303

А.О. СуХОВіліНА

СУТНІСТЬ ТА ПОНЯТТЯ ІНСТИТУТУ РЕАБІЛІТАЦІЇ

В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ .................... 306

А.Н. тИтОВ

К ВОПРОСУ О МОТИВИРОВАННОСТИ ПОСТАНОВЛЕНИЯ

О ПРИВЛЕЧЕНИИ В КАЧЕСТВЕ ОБВИНЯЕМОГО ........... 310

Н.В. тИтОВА

ЩОДО НОВЕЛ У ЗАКОНОДАВСТВІ ВІДНОСНО УЧАСТІ

У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАХИСНИКА СВІДКА ........ 311

В.В. тИЩеНКО

О СТРУКТУРЕ ЧАСТНЫХ КРИМИНАЛИСТИЧЕСКИХ МЕТОДИК РАССЛЕДОВАНИЯ ........................... 313

В.М. трОФИМеНКО

ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ

В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ............... 315

А.р. туМАНЯНЦ

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЇ ВІДНОВНОГО

ПРАВОСУДДЯ В КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ...................... 318

В.М. ФіГурСЬКИЙ

ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЧИХ СИТУАЦІЙ У СПРАВАХ

ПРО ЗЛОЧИНИ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ НЕВИПЛАТОЮ

ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, СТИПЕНДІЇ, ПЕНСІЇ ЧИ ІНШИХ

УСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ВИПЛАТ (СТ. 175 КК УКРАЇНИ) . . . . 321

Ю.О. ФіДрЯ

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПОДАННЯ ПРОКУРОРОМ ЗАПЕРЕЧЕННЯ

НА АПЕЛЯЦІЮ ............................ 324

С.Б. ФОМіН

ПРО ДЕМОКРАТИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ............................ 326

Ю.В. ХОМАтОВ

УЧАСТЬ ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХИСНИКА ПРИ ОБРАННІ

ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ — ВАЖЛИВА СКЛАДОВА

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ ПОЗИЦІЇ У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ . . . 329

і.О. ХОМИЧ

ТАКТИЧНІ ОПЕРАЦІЇ ЯК ЗАСІБ ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ

ПРИ РОЗСЛІДУВАННЯ ТЯЖКИХ ЗЛОЧИНІВ ............. 333

Б.С. ЧерНИШОВ

ДОПУСК АДВОКАТА ДО ВЕДЕННЯ СПРАВ,

ЩО МІСТЯТЬ ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ ................ 335

Ю.М. ЧОрНОуС

МІЖНАРОДНА ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ............................ 338

і.С. ЧуМАК

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ДО РЕЙДЕРСЬКОГО ЗАХОПЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ..................... 341

С.П. ЧуМАК

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОРУШЕННЯМ ВИБОРЧИХ

ПРАВ ГРОМАДЯН ........................... 345

л.Г. ШАПИрО

СПОСОБЫ ЛЕГАЛИЗАЦИИ (ОТМЫВАНИЯ) ПРЕСТУПНЫХ

ДОХОДОВ В СОВРЕМЕННЫХ ЭКОНОМИЧЕСКИХ УСЛОВИЯХ . . . . 347

S.V. SHVETS

GUARANTEEING THE RIGHT OF USE OF NATIVE LANGUAGE

IN CRIMINAL LEGAL PROCEEDINGS OF RUSSIA ........... 351

В.М. ШеВЧуК

СИСТЕМА ФУНКЦІЙ ТАКТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ............ 354

В.Ю. ШеПИтЬКО

ФУНКЦИЯ РАССЛЕДОВАНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ

И НАУЧНЫЕ СРЕДСТВА КРИМИНАЛИСТИКИ ............ 357

О.Г. ШИлО

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ

В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ............... 359

Д.В. ШИлОВА

ПРОБЛЕМИ ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ....................... 362

ШИрАлИеВА САБИНА ДЖАВАНШИр КЫЗЫ

ПРОБЛЕМЫ ДОПУСТИМОСТИ ТАКТИЧЕСКИХ ПРИЕМОВ ...... 366

О.Ф. ШКітОВ

ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ

У ЧАСІ ................................. 373

М.Є. ШуМИлО

НАУКОВІ ОСНОВИ РЕФОРМУВАННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА . . . 375

С.Г. ЩерБАНЬ

МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ ПОТЕРПІЛИХ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ .......... 381

е.А. ЯНИШеВСКАЯ

ПЕРСПЕКТИВЫ ПРИМЕНЕНИЯ ПСИХОЛИНГВИСТИЧЕСКИХ ЭКСПЕРТИЗ В РАССЛЕДОВАНИИ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ......... 384

О.Г. ЯНОВСЬКА

СПІВВІДНОШЕННЯ ЗМАГАЛЬНИХ ЗАСАД КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ТА СИСТЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ .............................. 387

актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: Матеріали II-ї між-народної науково-практичної конференції (м. Одеса, 8 жовтня 2010 р.). У 2 т. Т. 2. — Одеса, 2010. — 400 с.

Українською, російською та англійською мовами.

ISBN 978-966-438-302-5.

Видання адресоване спеціалістам в галузі кримінального, кримінально-ви-конавчого права, кримінології, процесу, криміналістики та судової медицини, а також усім, хто цікавиться зазначеними проблемами.

УДК 343(063)+343.98(063) ББК 67.408я43+67.52я43 А437

Наукове видання

АктуАльні Проблеми

кримінАльного ПрАвА, Процесу

тА кримінАлістики

Матеріали II-ї міжнародної науково-практичної конференції

том 2

кримінальний процес, криміналістика,

оперативно-розшукова діяльність та судова експертиза

8 жовтня 2010 року

Українською, російською та англійською мовами

упорядники:

Ю.О. Гурджі, A.M. Притула

видано за авторською редакцією

Підписано до друку 04.10.2010. Формат 60×84/16. Папір офсетний. Гарнітура «Літературна». Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 23,25. Тираж 300 прим. Ціна договірна.

Видавництво ПП «Фенікс». Свідоцтво ДК № 1044 від 17.09.2002 р.

65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25.

Тел.: 7777-591.



	національний університет «одеська юридична акадеМія» Міжнародний гуМанітарний університет одеський національний університет іМ. і. Мечнікова львівський національний університет іМ. і. франка прикарпатський юридичний інститут львівського державного університету внутрішніх справ АктуАльні Проблеми кримінАльного ПрАвА, Процесу тА кримінАлістики Матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції том 2 кримінальний процес, криміналістика, оперативно-розшукова діяльність та судова експертиза *8 жовтня 2010 року* Одеса 2010



	УДК 343(063)+343.98(063) ББК 67.408я43+67.52я43 А437

	Рекомендовано до друку вченою радою Міжнародного гуманітарного університету. Протокол № 3 від 1 жовтня 2010 р.

	упорядники: *Гурджі Юлія Олексіївна Притула Анатолій Михайлович* У науковому збірнику опубліковано матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики», яка відбулась 8 жовтня 2010 року у місті Одеса. Видання адресоване спеціалістам в галузі кримінального, криміналь-но-виконавчого права, кримінології, процесу, криміналістики та судо-вої медицини, а також усім, хто цікавиться зазначеними проблемами. В научном сборнике опубликовано материалы II-й Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы уголовного права, процесса и криминалистики», которая состоялась 8 октября 2010 года в Одессе. Издание адресовано специалистам в отрасли уголовного, уголовно-исполнительного права, криминологии, процесса, криминалистики и судебной медицины, а также всем, кто интересуется указанными проблемами.

	ISBN 978-966-438-302-5	© Міжнародний гуманітарний університет, 2010 © ПП «Фенікс», оформлення, 2010



	Д.В. АББАКУМОВА Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого виЗнАЧеннЯ ПонЯть ЗАконності тА обґрунтовАності вироку суДу Вирок — це основний акт кримінального судочинства. Відповідно до Конституції України тільки суд своїм вироком, постановлении у результат! судового розгляду, при доведеності вини підсудного мае право виз-нати особу винною у вчиненні злочину і піддати кримінальному покаранню (ст. 62 Конституції України). У судовому вироку вирішуються і всі інші питания у справі. Саме тому вирок є найважливішим актом правосуддя. Тільки такий, що відповідає всім вимогам закону, вирок суду здатний забезпечити досягнення завдань правосуддя, захист прав і законних інтересів усіх учасників процесу, від імені держави дати оцінку соціальної небезпеки злочинного діяння, сприяє формуванню правової свідомості в суспільстві, переконаності громадян у стабільності і силі судової влади. Особливість вироку суду, яка відрізняє його від інших актів застосування права, полягає в тому, що він виноситься тільки судом у встановленому законом процесуальному порядку та містить вирішення основних найбільш важливих питань по кримінальній справі — про наявність або відсутність злочину, винуватість або невинуватість підсудного та про призначення йому покарання, якщо винуватість встановлена судом. Таким чином, постановления судом як обвинувального, так І виправдувального вироку є гаран-тією дотримання прав та законних інтересів підсудного, оскільки він виноситься на підставі тих доказів, які були розглянуті в судовому засіданні, їх оцінці за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У теорії кримінального процесу найбільш поширені визначення вироку зводяться до того, що це рішення суду першої інстанції або апеляційного суду (п. 2 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 378 КПК України), постановлене в судовому засіданні з питания про винність чи невинність підсудного та про призначення йому покарання або про звільнення від покарання. Таке визначення відповідає закріпленому в п.12 ст.32 КПК України. При цьому слід зауважити, що наведене визначення не охоплюе всього комплексу питань, які встановлено у ст. 324 КПК України і які вирішуються у вироку, однак відображає найважливішу його сутність. Ст. 323 КПК України вказує на такі властивості вироку суду, як за-конність і обґрунтованість. В літературі дослідники висували різні погляди з приводу поняття законності вироку. Науковці зазначають, що законним визнаеться вирок, який винесено з додержанням норм кримінально-процесу-ального права, що стосуються порядку розгляду кримінальної справи, під-готовки І постановления вироку, його оформления та у якому висновки про



	11

	Общий итог сводим к следующим моментам. 1. Предложения авторов проекта УПК, направленное на разное изменение полномочий следователя фактически приводящее к потере его процессуальной самостоятельности и независимости, следует признать недостаточно обоснованными. 2. В настоящее время нашему обществу необходим следователь с такими полномочиями, чтобы он мог быть полноценным субъектом уголовно-процессуальной деятельности, а не бесправным исполнителем чужой воли. С этой целью предлагаю сохранить существующую и многолетним опытом оправдавшую себя систему прав и обязанностей следователя. Он должен быть в полной мере защищен политическими, процессуальными и экономическими гарантиями, которые бы давали ему возможность должным образом выполнять свои обязанности и использовать представленные ему права. Только в таком случае следователь будет являться самостоятельной процессуальной фигурой и нести персональную ответственность за результаты досудебного следствия и за принятие решений с учетом своего внутреннего убеждения, базирующегося на собранных по делу доказательствах, позволит быть принципиальным в отстаивании своей позиции, особенно при разрешении таких важных вопросов, как привлечение лиц к уголовной ответственности, определение юридической квалификации инкриминируемого преступления, избрания меры пресечения, прекращения дела и других. 3. Необходимо также не забывать, что в Украине сложились собственные правовые традиции, в т. ч. и проверенные практикой нескольких десятилетий положения относительно правового статуса следователя, а непродуманное, зачастую слепое, некритическое копирование зарубежных правовых ценностей без учета национальной специфики и накопившегося опыта обречено, как нам представляется, на неудачу. Д.М. АНДРІЇВ Львівський національний університет імені Івана Франка Про ДеЯкі АсПекти використАннЯ ДоПомоги громАДськості ПіД ЧАс роЗсліДувАннЯ ЗлоЧинів, об`Єктом ЯкиХ Є ПрАво влАсності нА Жиле ПриміЩеннЯ Важливим етапом розробки методики розслідування злочинів, об’єктом яких є право власності на жиле приміщення, є аналіз та вдосконалення системи тактичних прийомів використання допомоги громадськості. Цей еле-мент слідчої діяльності не є новим, проте ряд питань, пов’язаних із його застосуванням, досі залишаються дискусійними та невирішеними.



	и выемки. Данный договор определяет сферу применения: после его вступления в законную силу он применяется ко всем Запросам. Помимо данного двустороннего договора между РФ и США, такие соглашения заключены и с рядом других государств: Польшей, Молдовой, Кубой и т.д. Роль международного права в регламентации сотрудничества государств по вопросам уголовного судопроизводства и уголовным делам выход на новый качественный уровень, но требует дальнейшего совершенствования, так как невозможно в кратчайший срок соединить воедино различные правовые системы, традиции. Для этого требуется время и желание со стороны всего мирового сообщества. *лИтерАтурА:* 1. Всеобщая декларация прав человека и гражданина. 2. Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о взаимной правовой помощи по уголовным делам. 3. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи. — М.: «Статут», 2000 с. 209. 4. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. Учебник для ВУЗов — М.: Юрайт, 1999 с. 409.

	В.Д. БЕРНАЗ доктор юридичних наук, професор Одеський державний* університет внутрішніх справ* новітні ДосЯгненнЯ нАуки — в ПрАктику ро ЗсліДувАннЯ суЧАсниХ ЗлоЧинів Посилення професіоналізму злочинного світу та їх протиправної протидії здійсненню правосуддя; використання ними нових невідомих науці способів здійснення злочинів, новітніх технологій, синтезованих досягнень із різних областей знань, латентність багатьох видів злочинів, ускладнення цієї бо-ротьби у зв’язку з наявністю організованих форм кримінальних проявів потребують термінову необхідність активізації реальної ефективної протидії сучасній злочинності, — все це ставить перед криміналістичною наукою завдання постійного теоретичного переосмислення наукових підходів в за-безпеченні протидії злочинності. І криміногенна ситуація в країні ускладнюється так, за 2009 рік у порів-нянні з 2008 збільшилась кількість злочинів на 13.1%, а тяжких та особ-



	Т.Г. БОРОДИНОВА кандидат юридических наук, доцент Северо-Кавказский филиал ГОУ ВПО «Российская академия правосудия» (г. Краснодар) системА ПересмотрА суДебнЫХ реШениЙ в уголовном суДоПроиЗвоДстве россии: современное состо Яние и тенДенции ДАльнеЙШего рАЗвитиЯ Гарантируя каждому судебную защиту прав и свобод человека и гражданина, Конституция России (ст. 46), закрепляет «право на суд», таким образом, предоставляя возможность обжалования в суд любых решений государственных и судебных органов. Как отмечает, Конституционный Суд РФ: «судебное решение подлежит пересмотру, если какое-либо новое или вновь открывшееся обстоятельство либо выявленные существенные нарушения, допущенные в ходе предыдущего разбирательства, неоспоримо свидетельствуют о наличии судебной ошибки, поскольку такое решение не отвечает требованиям справедливости».¹ В качестве серьезной гарантии права на обжалование решений суда и других государственных органов, Конституционный Суд РФ предоставляет участникам уголовного процесса право на обращение с жалобами на нарушение их конституционных прав и свобод в конкретном уголовном деле непосредственно в Конституционный Суд РФ.² Институт обжалования судебных решений в уголовно-процессуальном законодательстве гарантирует возможность реального использования процессуальных прав гражданами для отстаивания своих законных интересов. Закрепляя право на обжалование судебных и иных властных решений, Конституция РФ требует создания механизма реализации этого права в системе уголовно-процессуального права. Главной целью пересмотра судебных решений является выявление и исправление судебных ошибок. Риск вступления в законную силу судебного

	¹ Постановление Конституционного Суда РФ от 11.05.2005 № 5-П «По делу о проверке конституционности статьи 405 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации в связи с запросом Курганского областного суда, жалобами Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации, производственно-технического кооператива «Содействие», общества с ограниченной ответственностью «Карелия» и ряда граждан» // Собрание законодательства РФ, 30.05.2005, № 22, Ст. 2194. ² См.: Федеральный конституционный закон от 21 июля 1994 г. «О Конституционном Суде Российской Федерации» // Собрание законодательства РФ. 1994. №13. Ст.1447.



	І.В. ВОВК Львівський національний університет імені I. Франка Львівська міська рада конкретиЗАціЯ тА АнАлогіЯ в кримінАльно-ПроцесуАльному ПрАві Прогалини — одне з негативних явищ у праві, навіть, якщо і виникають вони з об’єктивних причин. Це результат недоліків правотворчої діяльності. Найчастіше вони виявляються в процесі реалізації права. Саме тоді перед правозастосовними органами постає завдання своєчасного та правильного вирішення справи. Заповнення прогалини через звернення до законодавця затягує процес вирішення справи або ж взагалі може не привести до бажаного результату. У такому разі відповідний орган вправі самостійно подолати прогалину. У зв’язку з цим, дослідження питания прогалин у праві зводиться в юри-дичній літературі, головним чином, до правил і прийомів їх заповнення. Ці правила та прийоми в теорії права об’єднуються поняттям «аналогії», що використовується як метод усунення прогалин закону в тих галузях права, де це допускаеться. Аналогія — це подібність, схожість, відповідність у чому-небудь між яви-щами, предметами, поняттями. Аналогічний — схожий, подібний випадок. На думку Д.Ю. Сільченка, аналогія в праві — це застосування до сус-пільних відносин, які потребують правового регулювання, але не передбачені прямо законом чи підзаконним актом, правових норм, що регулюють подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності таких норм — загальних основ і принципів правового регулювання відповідної галузі права або правового ін-ституту (аналогія права). ІЇ можна визначити також як спосіб врегулювання кримінально-процесуальних відносин, які виникли у процесі кримінально-про-цесуальної діяльності, але не передбачені кримінально-процесуальним зако-нодавством, на підставі застосування норм, що регулюють подібні відносини, за умови дотримання всіх прав учасників кримінального судочинства та його принципів. В юридичній літературі висловлена думка, згідно з якою використання аналоги' закону і аналоги' права, у т. ч. в кримінальному процесі, є підвидом правозастосовної конкретизації (М.М. Вопленко). Справді, як зазначають В.О. Бєлоносов і М.О. Громов, конкретизація мае певні спільні риси з інститутом аналоги', але все ж — це два самостійні юридичні явища, що мають різну природу та призначення у правозастосовній діяльності. За своїм змістом правозастосовна конкретизація являє собою процес уточнения, деталізації правових нормативних приписів в залежності від кон-кретних фактичних обставин з метою найбільш оптимального, доцільного, правильного та законного вирішення справи. Конкретизація норм можлива



	AT. ВОЄВОДА Національна академія прокуратури України ПРОБЛЕМЫ ОРГАНІЗАЦІЇ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ ВОДІННЯ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ МАШИН Відповідно до ч.І ст. 190 КК України з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших об-ставин, які мають значения для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Найбільш складним та цілісним різно-видом огляду є огляд місця події, який поєднує усі зазначені види оглядів в одній процесуальній дії та згідно ч. 2 ст. 190 КК України у невідкладних випадках проводиться до порушення кримінальної справи. На нашу думку, за фактами порушень правил водіння або експлуатації військових транспортних, бойових та спеціальних машин (злочин, передба-чений ст. 415 КК України) проведения огляду місця події до порушення кримінальної справи є обов’язковим, оскільки результати цієї слідчої дії дають змогу реконструювати об’ективну сторону, механізм події, що є обов’язковою умовою для вирішення питания про порушення кримінальної справи та про винність особи у вчиненні злочину. Саме тому якісне вико-нання цієї слідчої дії є запорукою прийняття законного рішення по перевірці інформації про подію злочину та у кримінальній справі. Огляд місця події є найбільш складною слідчою дією як у пізнавальному, так і в організаційному плані, яка носить пошуково-пізнавальний та реконструктивний характер. Розглянемо організаційну сторону діяльності слідчого військової прокуратури, пов’язану з оглядом місця порушення правил водіння та експлуатації військових машин. Після одержання повідомлення про подію, організаційна діяльність слідчого, насамперед складається з формування технічної (ма-теріальної) та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи, експерта, спеціалістів, понятихі. При цьому слідчий мае обмежену, а інколи суперечливу інформацію про цю подію, проте йому з усних та телефонних повідомлень відомо де саме сталася подія, порушення правил водіння, або експлуатації яких машин ймовірно були допущені та їхня належність, кількість постраждалих та їх місцезнаходження, чи є загиблі. Одночасно слідчому слід враховувати не-зацікавленість органу дізнання — командира військової частини у доказу-ванні злочинності дій підлеглих, з вини яких настали суспільно небезпечні наслідки, та враховувати непрофесіоналізм дізнавачів військової частини, основним видом діяльності яких є військова служба. Одразу після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну при-году, слідчому слід проконтролювати виїзд на місце події працівників відділу дізнання Військової служби правопорядку (далі ВСП), а також працівників



	В.В. ГОРСЬКИЙ кандидат юридичних наук Воронезський державний університет тАктикА вЗАЄмоДіЇ АДвокАтА- ПреДстАвникА ПотерПілого іЗ ДоруЧеноЮ особоЮ у кримінАльному суДоЧинстві Особливості взаємин адвоката-представника з потерпілим пов’язані здебільшого з двома тактико-етичними проблемами: а) проблема узгодже-ності позицій потерпілого та його представника, б) проблема відмови адвоката від представництва потерпілого. Так, взаємини адвоката з потерпілим повинні виключати будь-які проти-річчя, які виникають між ними в процесі. Тому адвокат мае право заявляти клопотання і здійснювати різні дії тільки в тому випадку, якщо з ними згоден потерпілий. На цій позиції стоїть і законодавець. У пункті 3 частини 4 статті 6 федерального закону «Про адвокатську діяльність І адвокатуру в Російській Федерації» зазначено, що адвокат не мае права займати у справі позицію всупереч волі дорученої особи, за ви-нятком випадків, коли адвокат переконаний у наявності самообмови дору-ченої особи. Схожа норма міститься І в п. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу професійної етики адвоката, згідно з якою адвокат не мае права займати позицію і діяти всупереч волі за винятком випадків, коли адвокат-захисник переконаний у наявності самообмови свого підзахисного. На наш погляд, у цих нормах містяться деякі прогалини. По-перше, обмовити себе може не тільки об-винувачений (підозрюваний), а й інші учасники як в кримінальному, так І в цивільному, арбітражному та інших процесах. Тому правило, містяться в ФЗ «Про адвокатську діяльність І адвокатуру в Російській Федерації», є більш повним, оскільки стосується взаємовідносин адвоката і його до-рученої особи взагалі, а не тільки захисника і обвинуваченого. По-друге, адвокат не повинен, на нашу думку, займати позицію всупереч волі своєї дорученої особи також за винятком ще одного випадку: якщо вона засно-вана на свідомо помилковому доносі. Взагалі проблеми допустимості по-милкового доносу як засобу захисту або такої ж поведінки потерпілого дуже дискусійні. Однак хотілося б звернути увагу, що ст. 306 КК РФ не містить будь-яких винятків у переліку суб’єктів даного злочину. Ми вважаемо, що використання свідомо помилкового доносу е неприпустимий засіб представництва. Пропоноване нами формулювання норми закону про адвокатську діяльність повинна розглядатися не як обов’язок адвоката-представника потерпілого, а як його право (певна гарантія), яке мае застосо-вуватись лише у виняткових випадках, коли діяльність потерпілого є явно злочинною.



	*ЛІТЕРАТУРА:* 1. Баев М.О. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Прокурорская тактика. Адвокатская тактика: Научно-практическое пособие / М.О. Баев, О.Я. Баев. — М.: Издательство Экзамен, 2005. — 320 с. 2. Кокорев Л.Д. Адвокат-представитель потерпевшего в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев, Г.Д. Побегайло. — Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1969. — 88 с. 3. Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1964. — 138 с. 4. Кокорев Л.Д. Этика уголовного процесса: Учеб. пособие / Л.Д. Кокорев, Д.П. Котов. — Воронеж : Изд-во ВГУ, 1993. — 221 с. М.В. ГОРСЬКИЙ кандидат юридичних наук Воронезький державний університет ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВСТАНОВЛЕННЯ ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ УЧАСТЬ У КРИМИНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕНИЯ, СТРУКТУРА Одним з ключових положень правового інституту відводів є норма, за-кріплена в ч. 2 ст. 62 КПК РФ про те, що у випадку, якщо особи, зазна-чені у частині першій цієї статті, не усунулися від участі у провадженні по кримінальній справі, відвід їм може бути заявлений підозрюваним, обви-нуваченим, його законним представником, захисником, а також державним обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками. З одного боку, закон закріпив право певних учасників кримінального судочинства заявити відвід, а з іншого боку — ні в ст. 62 КПК РФ, ні в будь-якій іншої статті не зазначено, як дані учасники можуть реалізувати своє право. Іншими словами в законі не зазначено, яким чином можна встановлювати обставини, що виключають участь у кримінальному судочинстві. Для того, щоб норма, що встановлює право заявити відвід, почала «пра-цювати» потрібна наявність спеціального додаткового правового засобу — механізму реалізації цієї норми. Правовий механізм встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, є складовою частиною загального механізму правового регулювання відводів професійних учасників кримінального процесу і тому має спільні з ним риси [1]. Виходячи з вищезазначеного, під правовим механізмом встановлення об-ставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, слід розуміти



	2

	Н.А. ГРЕШНОВА ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права» АктуАльнЫе ПроблемЫ осуЩествлениЯ ЭкстрАДи омИи в россиЙском уголовНО суДоПроиЗвоДстве На современном этапе вопрос создания системы международной безопасности находится в органичной связи с совершенствованием механизма сотрудничества государств по уголовно-правовым вопросам. И объединение усилий мирового сообщества в борьбе с международной преступностью может считаться одним из приоритетных направлений международного взаимодействия. Сейчас международная практика свидетельствует, что действенным правовым инструментом, используемым в борьбе с преступностью, является институт выдачи (экстрадиции), обеспечивающий неотвратимость ответственности и наказания правонарушителей. Не случайно в рамках «Глобальной контртеррористической стратегии Организации Объединенных Наций», принятой резолюцией 60/288 Генеральной Ассамблеи ООН от 8 сентября 2006 г. экстрадиция рассматривается как один из центральных элементов механизма сотрудничества государств по уголовно-правовым вопросам. Итак, экстрадиция — это согласованный между заинтересованными государствами на основе норм международного права акт правовой помощи, заключающийся в передаче физического лица, совершившего преступление международного характера, другому государству в целях привлечения его к уголовной ответственности или для приведения в исполнение вступающего в силу приговора в отношении данного лица. Но даже несмотря на согласие большинства ученых и практиков о необходимости существования данного института, он является одним из наиболее дискуссионных вопросов. Например, ряд исследователей предлагают рассматривать выдачу в качестве отдельного института международного уголовного права, объединяющего в себе материальные и процессуальные нормы. В связи с этим международное право переносит разрешение многих вопросов экстрадиции в сферу права национального. Таким образом, выдача не может рассматриваться только лишь как международно-правовой институт. Согласно другой позиции вопросы экстрадиции находятся сугубо в административно-политической плоскости, поскольку часто решение об экстрадиции принимает не суд, а правительство или какой-либо специализированный его орган. При этом решение о выдаче остается за политиками, тогда как судебные инстанции ограничиваются проверкой законности самого запроса. Исходя из этого, экстрадицию следовало бы считать институтом административного или государственного права.



	101

	Г.М. ГРИНЮК Волинський національний університет імені Лесі Українки ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ СПОСОБУ ВЧИНЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗЛОЧИНІВ Актуальність теми дослідження визначена тим, що в кримінальному закон! спосіб вчинення злочину лише в деяких випадках називається в якості необхідної ознаки того чи іншого складу злочину. Тобто наука кримінального права відносить спосіб вчинення злочину до факультативних ознак складу злочину. Поряд з цим кардинально протилежні вимоги ставить кримінально-процесуальний закон (п.1 ст. 64 КПК України), який визнає за необхідне встановлювати спосіб діяння по всіх кримінальних справах. А це означав, що спосіб вчинення злочину в предметі доказування мае універсальне про-цесуальне значения. Тобто в більшості випадків встановлення способу зло-чину не мае значения для обгрунтування кримінальної відповідальності і його кваліфікації. Так, наприклад, ступінь суспільної небезпеки ухилення від оподаткування не залежить від способу його вчинення (норма кримінального права нічого не говорить про такі способи), а залежить від важливості об’єкта посягання І головне, від розміру шкоди, яка спричинена даним зло-чином. Так, ч.І ст. 212 КК України наголошує на ненадходженні до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, ч.2.ст.212 КК — у великих розмірах, і ч. 3 ст. 212 КК — в особливо великих розмірах. Дослідження слідчої і судової практики показує, що однією з головних причин рідкого застосування кримінальних норм про відповідальність за ухилення від сплати обов’язкових платежів при значній поширеності від-повідних діянь, є якраз те, що чинний кримінальний кодекс не описує спо-собів такого ухилення. Узагальнення результатів анкетування працівників податкової міліції показало, що конкретизация способів ухилення від сплати податків є необхідною для правозастосовчої діяльності. Водночас, диспо-зиція ст. 212 КК України не може перераховувати всі конкретні способи вчинення цього злочину, оскільки як зазначають Л.П. Брич та В.О. Навро-цький, їх «винайдено кілька тисяч, і в реальному житті постійно з’являються нові різноманітні способи злочинного ухилення від оподаткування» [1, с. 192-204]. Як зазначено вище, кримінальний закон не містить поняття способу вчинення злочину, а в кримінально-правовій літературі дане питания ви-світлюється по-різному. На нашу думку, спосіб вчинення злочину повинен розглядатись однаково у всіх галузях права, які включають його в предмет свого дослідження. Спосіб вчинення злочину являе собою сукупність вмо-тивованих, цілеспрямованих і необхідних дій, обумовлених обстановкою, засовами вчинення злочину, які виконуються винною особою для досягнення поставлено! мети. Я-М. Брайнін розглядає спосіб як «форму вираження дії чи бездіяльності» [2, с.19].



	10

	ЛІТЕРАТУРА: 1. Брич Л.П. Кримінально-правова кваліфікація ухилень від оподатку-вання в Україні / Брич Л.П., Навроцький В.О. — К : Атака, 2000. — 287 с. 2. Брайнин Я-М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве / Брайнин Я-М. — М. : Юрид. лит., 1963. — 181 с. 3. Брич Л.П. Кваліфікація ухилень від сплати обов’язкових внесків державі / Брич Л.П. — Львів : Юрид. фак-т Львів. держ. ун-ту ім. I.Франка, 1998. — 94 с. Ю.М. ГРОШЕВИЙ доктор юридичних наук, професор, *Академік* Національної академії правових наук України Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого кон иЕПтуАльні ЗАсАДи ПобуДов Проекту кримінАльно- ПроцесуАльного ко Дексу укрАЇни Процес сучасного реформування кримінального процесуального законо-давства України повинен бути орієнтованим на загальнолюдські цінності, у тому числі на гуманізм, справедливість та законність. Проте при такому ре-формуванні недоцільно копіювати законодавство, яке регламентує судоустрій і здійснення кримінальної процесуальної діяльності жодної із європейських держав, оскільки система органів кримінальної юстиції тісно пов’язана з іншими інститутами українського суспільства, національними традиціями та менталітетом. Необґрунтоване залучення окремих процедур, які відомі зако-нодавству інших країн, штучне перенесения їх до національного правового простору не буде сприяти досягненню очікуваної мети, яку ставили перед собою засновники реформи. Реформування кримінального процесуального права (результатом якого мае стати новий КПК) вимагае знания І врахування фундаментальних поло-жень, розроблених не одним поколінням українських процесуалістів. Запо-зичення передового іноземного досвіду мае лише допомогти створити ефек-тивний механізм діяльності органів кримінальної юстиції. Уявляється, що для більш чіткої побудови проекту КПК України, до-ступності його положень для застосування та усвідомлення сутності його інститутів як суб’єктами, які ведуть кримінальний процес, так і особами, які залучені до кримінального судочинства, проект КПК повинен структурно складатися із Загальної та Особливої частини. Загальна частина повинна міс-тити: положения про чинне кримінальне процесуальне законодавство та його дію у просторі, за колом осіб та у часі; завдання кримінального провадження, що обумовлені сучасним суспільним розвитком держави; ієрархічну систему



	110

	Д.П. ГУРІНА кандидат юридичних наук Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка ОЦІНКА ВІДОМОСТЕЙ ПРОФІЛАКТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, ЩО ВСТАНОВЛЮТЬСЯ В ПРОЦЕСІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Система судово-експертних установ виконує важливу функцію в боротьбі з правопорушеннями. Проте аналіз експертної практики свідчить про недостатнє використання експертними установами досягнень науково-технічного прогресу, новітніх наукових технологій, зокрема, в експертній профілактиці. Така про-філактика здійснюється експертами та експертними установами України, мета її — запобігання правопорушенням за допомогою спеціальних знань експертів. У криміналістичній літературі проблеми профілактики правопору-шень висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких: Т.В. Авер’янова, І.А. Алієв, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, Ф.Е. Давудов, В.А. Журавель, В.Ф. Зудін, Н.І. Клименко, В.П. Колмаков, О.М Моїсєєв, Ю.С. Сушко, І.Я- Фрідман, Б.П. Холист, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, М.П. Яблоков та ін. Роботи названих авторів мають наукове та практичне значения, але їх праці висвітлюють лише окремі аспекта проблеми і не узагальнюють аналіз оцінки слідчим (судом) відомостей профілактичного характеру, що встанов-люються в процесі експертних досліджень. І.Я- Фрідман наголошував, що оцінка слідчим (судом) відомостей щодо профілактики правопорушень повинна проводитися відповідно до загальних вимог оцінки висновку експерта. Оцінюючи профілактичну інформацію, що міститься у висновку, слідчий та суд повинні чітко визначити: по-перше, сутність встановлених експертом обставин, що сприяли правопорушенням, обґрунтованість та повноту їхнього виявлення, відповідність матеріалам, які були у наявності в експерта, відповідність чинному законодавству; по-друге наявність та характер рекомендаций, спрямованих на знищення цих обставин, їх обґрунтованість; адресата, до якого слід звернутися для найбільш ефек-тивної реалізації пропозиції експерта. Схиляємося до думки, що оцінка експертних висновків, які містять про-філактичні рекомендації, не рівнозначна оцінці доказів. Тому що в даному випадку немає необхідності вирішувати питания щодо достовірності, до-пустимості та належності, що звичайно виникають під час оцінки доказів. Але з цього не випливає, що профілактичні висновки експертів взагалі не підлягають оцінці слідчого та суду. Необхідно лише мати на увазі основні критерії, за якими оцінюються експертні рекомендації: наукова обґрунто-ваність рекомендаций, їхня надійність, економічна ефективність, можливість швидкого впровадження тощо.



	11

	И.Д. ДЖАМАЛОВ кандидат юридических наук Бакинский Государственный Университет ПринциПЫ и условиЯ ДосуДебного уголовного ПроиЗвоДствА Определенные сложности при описании принципов уголовного процесса в качестве руководящих правовых норм возникают и ввиду отсутствия единого взгляда относительно необходимости их нормативного выражения. При этом одни авторы рассматривают принципы как основные, наиболее общие положения, руководящие идеи независимо от их законодательного закрепления в той или иной форме (8, с. 136-138). Другие ученые признают в качестве принципов лишь те положения, которые получили свое закрепление в уголовно-процессуальных нормах наиболее общего характера. Существует также определение принципов как основных положений, идей, получивших свое закрепление в законе независимо от приемов и форм их закрепления, и, кроме того, положений, хотя и не получивших непосредственного выражения в законе, но вытекающих из ряда его норм (5, с. 24-26). Принципы не существуют обособленно друг от друга, а тесно связаны между собой, ввиду чего возникает особое правовое образование — система принципов уголовного судопроизводства. Следует подчеркнуть, что данная система обладает всеми общими признаками систем, и вместе с тем имеет ряд особенностей, которые выявляются в каждом случае применения положений системного анализа при характеристике уголовно-процессуальной деятельности. Системный подход к исследованию принципов не является самоцелью, он необходим для того, чтобы наиболее точно и полно описать процессы, происходящие в ходе реализации принципов; объяснять и прогнозировать свойства и поведение системы принципов; определять влияние на систему от дельного принципа в зависимости от конкретного содержания, которое в него вкладывается; закреплять в законе содержание принципов, при котором будет оптимально функционировать вся система. Реализация системы уголовно-процессуальных принципов состоит в наполнении абстрактной системы принципов конкретным содержанием в каждом отдельном случае возбуждения, расследования и разрешения уголовного дела. Следовательно, пространством для реализации системы принципов служит совокупность правоотношений, которые возникли при производстве по делу, а временные рамки определяются с момента начала стадии возбуждения уголовного дела и до окончания всех правоотношений между субъектами. Реализация любого из принципов может носить в конкретной правоприменительной ситуации как позитивный, так и негативный характер. Если имело место правильное использование правовых норм, входящих в



	12

	О.М. ДРОЗДОВ кандидат юридичних наук, доцент Національна юридична академія* України імені Ярослава Мудрого* СУДОВІ ПРЕЦЕДЕНТЫ — ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ В даний час відбувається динамічний І поступальний розвиток системи джерел кримінально-процесуального права в Україні. Саме тому місце в ній судових прецедентів є дискусійним серед учених-юристів як з точки зору визначення їх правової природи так і щодо видової множинності. Таким чином цілком закономірною є постановка проблеми дослідження таких форм зовнішнього вираження кримінально-процесуального- процесуального права України як судові прецеденти. Поряд з автором цих рядків, питания пра-вової природи судових прецедентів в різних галузях права досліджували С. Бодров, I. Вітов, П. Гук, А. Дорохова, С. Загайнова, О. Капліна, О. Ко-ростєлкіна, Д. Кухнюк, С. Маркін, М. Марченко, Н. Нор, К- Ображиев, П. Пилипчук, С. Сіпулін, О. Стрельцова, Д. Удалов, Д. Фетіщев, М. Хав-ронюк, Д. Хорошковська, С. Шевчук та ін. Під судовим прецедентом ро-зуміється судове рішення, яке приймаеться вищими судовими інстанціями по конкретним справам та мае імперативний характер і застосовується як джерело права при розгляді аналогічних справ. Втім, формальні основи по-будови системи джерел сучасного кримінально-процесуального права до те-перішнього часу позбавлені системності, що стае закономірним наслідком, зокрема, мозаїчності відповідних науково-теоретичних передумов. Названа обставина обумовлює поступове збільшення розриву між реально діючими І формально визнаними державою джерелами права. Спеціфіка розвитку реально діючих джерел кримінально-процесуального права саме на сучасному етапі полягає в тому, що вона формуеться не тільки під впливом змін, що відбуваються всередині країни (що було характерно для дореволюційного і радянського періодів), але і безпосередньо реагує на тенденції розвитку загальносвітової системи права. У зв’язку з цим існує нагальна необхідність у виробленні нових загальнотеоретичних підходів до дослідження джерел кримінально-процесуального права, що базуються, перш за все, на аналізі чинної Конституції, міжнародних договорів України, кримінально-процесуаль-ного законодавства та враховують соціально-економічні, політичні, духовні, доктринальні та інші процеси, що відбуваються в суспільстві. Загальнотео-ретичний аналіз тенденцій розвитку в цілому джерельної бази кримінально-процесуального права в сучасному суспільстві з урахуванням нових реалій дійсності покликаний сприяти виробленню більш чітких орієнтирів її онов-лення і вдосконалення. У зв’язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів»



	12

	ЛІТЕРАТУРА: 1. Пашков СЮ Роль председательствующего в обеспечении всесторонности и полноті исследования обстоятельств уголовного дела. Уголовній процесс. — 2009. — №10, 236-39 с. 2. Попелюшко В. Чи потрібна істина у кримінальній справі? // Юри-дична Україна. 2006. — №2, 95-98 с. Д.А. ЗАГОНОВА Воронежский государственный университет ПроблемЫ реАлиЗА иИи ЗАконоДАтельнЫХ ПреДПСАниЙ о стрАХовАнии ПроФессионАльноЙ ответственности АДвокАтов в уголовном суДоПроиЗвоДстве В современной юридической науке актуальна проблема введения института страхования профессиональной ответственности адвокатов. Проблема возникла 1 января 2007 года с вступлением в силу пункта 6 статьи 7 ФЗ «Об адвокатской деятельности и адвокатуре в РФ», тогда же и началось активное обсуждение вопроса об ограничении имущественной ответственности адвоката перед доверителем. Данное положение предполагало принятие отраслевого законодательства, регулирующего правила адвокатского страхования. Однако ни проекта, ни иного нормативного акта, устанавливающего порядок и условия страхования профессиональной ответственности адвокатов, принято не было. В этой связи отсутствуют и единые правила страхования риска профессиональной имущественной ответственности адвокатов. Согласно гражданскому законодательству условиями ответственности являются нарушение обязательств вытекающих из договора, а так же вследс-твии причинения вреда, как правило, в случае отсутствия договорных отношениях. Таким образом, гражданско-правовая ответственность адвоката может возникать как за нарушение договорных обязательств, так и за причинение вреда. Деликтная ответственность наступает ввиду противоправности поведения, умысла или неосторожности причинения вреда. Однако возникает вопрос, что является основанием привлечения к ответсвенности адвокатов? И кто именно будет определять вину адвоката? Страховым компаниям нужен авторитетный орган, который и будет устанавливать наличие страхового случая. Поскольку не разработана и не создана нормативно-правовая база по этому вопросу, основанием привлечения адвокатов к дисциплинарной



	1

	Д.А. ЗАХАРОВ Крымский юридический институт Национальной юридической академии Украины имени Ярослава Мудрого реФормА ДосуДебного ПроиЗвоДствА и ПроблемЫ ДокАЗЫвАниЯ в уголовном Процессе В публикациях, посвященных реформированию уголовной юстиции, достаточно давно одно из лидирующих положений занимает позиция «пора наконец приблизить наш уголовно-процессуальный закон к общепринятым в цивилизованных странах нормам» [1, c.8]. Что такое нормы цивилизованного уголовного процесса? Практически весь предшествующий опыт украинского законодателя в их заимствовании был связан с рядом международных актов, закрепляющих тот минимум прав и свобод участников процесса, которые должны быть гарантированы национальным отраслевым законодательством. Случаи заимствования процессуальных институтов, непосредственно устанавливающих порядок расследования и судебным рассмотрением уголовных дел, припоминаются с трудом (например, даже такая свойственная исключительно состязательному процессу стадия апелляционного рассмотрения, в отечественном процессе сохранила влияние предшествующей ей «советской» кассации). Возможно, уголовное судопроизводство — это отрасль права, в которой наиболее настороженно относятся к нововведениям. Не исключено, что в свое время отмена пыток, применяемых к обвиняемому и приобретение им статуса не объекта, а субъекта процесса воспринималось как «подрыв устоев судопроизводства». Но общее правило реформирования — концентрация на эволюционном пути развития процессуального законодательства и отсутствие революционных преобразований, особенно связанных с необходимостью что-либо «разрушить до основанья», а лишь затем экспериментировать с новыми формами процессуальных институтов. Главное новшество готовящейся реформы уголовной юстиции в Украине будет состоять в том, что из уголовного производства исключат стадию досудебного следствия. По ее итогам в уголовном процессе должны остаться две стадии: негласная, в ходе которой МВД, СБУ и налоговая милиция проводят оперативно-розыскные мероприятия, направленные на раскрытие преступлений, и стадия судебного следствия, которая начинается с момента присвоения конкретному лицу статуса подозреваемого. Необходимо отметить возможные положительные аспекты предстоящего реформирования. Грядущая реформа уголовной юстиции должна решить давно существующую проблему одновременного использования в процессе данных полученных процессуальным и оперативно-розыскным путем. Данная проблема является одной из наиболее актуальных в отечественном уго-



	1

	B.C. ЗЕЛЕНЕЦКИЙ доктор юридических наук, профессор, академик Национальной академии правовых наук Украины воЗбуЖДение уголовного ДелА При Добровольном откАЗе от соверШениЯ ПрестуПлениЯ Социальная ценность добровольного отказа от преступления общеизвестна: как уголовно-правовой институт; особая разновидность социального поступка (действия) конкретного гражданина; специфический вид правового отношения между лицом, отказавшимся от совершения преступления и государством, поощряющим такого рода поведение граждан, уже было предметом неоднократного исследования. Данные о состоявшемся добровольном отказе лица от запланированного им преступления могут поступить в орган дознания, к следователю, прокурору или в суд из самых разных источников. Об этом могут сообщить в названные органы посторонние лица, например, очевидцы совершенных конкретным лицом действий или сделанных им заявлений; руководители учреждений, предприятий или организаций, где лицо, заявившее об отказе от преступления работает или учится; представители средств массовой информации, которым в силу различных обстоятельств стало известно о принятом названным лицом решений и т.д. Но чаще всего на практике сведения о состоявшемся добровольном отказе от преступления поступают от виновного в связи с явкой его с повинной в соответствующие органы. Получение одним из названных органов такой информации инициирует возникновение доследственного уголовного процесса, в котором и должен быть решен весь комплекс возникающих в этой связи вопросов. Именно здесь возникает прежде всего вопрос о наличии или об отсутствии оснований для возбуждения уголовного дела или об отказе в этом по тем действиям, которые были совершены конкретним лицом и, естественно, о тех основаниях, по которым названные решения в отношении данного лица могут быть приняты. Понятно, что это может быть сделано правильно лишь при условии адекватной уголовно-правовой квалификации содеянного. В противном случае принятые решения не будут отвечать требованиям законности и обоснованности. В самом деле, если добровольный отказ от совершения преступления рассматривается законодателем в качестве обстоятельства исключающего уголовную ответственность, то истинно-верная квалификация совершенных лицом действий должна исключать ошибочное возбуждение уголовного дела в отношении конкретного лица. Единственно правильным в таком случае будет принятие решения об отказе в возбуждении уголовного дела по основаниям, предусмотренным п.1 ст. 6 УПК Украины. Но здесь, прежде всего возникает вопрос: можно ли в доследс-твенном уголовном процессе, т.е. до возбуждения уголовного дела, решить



	1

	Н.В. КІЦЕН Національний університет «Одеська юридична академія» неДоПустимість «Повороту До гірШого» При Перевірці вироків, уХвАл, ПостАнов, Які не н АбрАли законноЇ сили Останнім часом у літературі є суперечності щодо дії при перегляді су-дових рішень, які не набрали законно! сили, у кримінальних справах, положения про «недопустимість повороту до гіршого». Це положения було класичною рисою радянської касації, І у ряді сучасних українських та росій-ських наукових досліджень вказується його значения при перегляді судових рішень, які не набрали законно! сили (С.І. Беззубов, В.П. Бойко, Л. Кульчак, Ю.П. Ковбаса, О.Б. Муравін). При цьому це положения формулюеться по-різному: недопустимість погіршення положения засудженого (виправда-ного) у справі, яка переглядаеться за його скаргою, а також скаргою його захисника чи законного представника; виправдувальний вирок може бути скасовано тільки за поданням прокурора чи за апеляційною скаргою по-терпілого або його представника; «недопустимість повороту до гіршого». Однак є вчені, які заперечують існування цього положения. І.Л. Петрухін вказував, що у апеляційному провадженні заборона повороту до гіршого не діє [1]. На думку СБ. Россинського, «у суді касаційної інстанції на відміну від апеляційного порядку неможливий «поворот справи до гіршого» [2]. Крім того, рисою апеляційного провадження визнається обмеженість можливості суду в погіршенні становища засудженого чи виправданого [3]. КПК України у ст. 397 недопустимість погіршення становища засудженого чи виправданого формулюе наступним чином: касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин. Обви-нувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апе-ляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано у зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або більш суворе покарання лише у разі, коли з цих підстав подав скаргу прокурор або потерпілий чи його представник. Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку міс-цевого суду може бути скасовано не інакше як за скаргою прокурора або потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання. У ст. 365 КПК до внесения змін у 2001 році закріплювалося правило про недопустимість посилення покарання засудженому або застосування до нього закону про більш тяжкий злочин у касаційній інстанції: суд при розгляді справи в касаційному порядку може пом’якшити призначене судом першої інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин, але не



	1

	H.I. КЛИМЕНКО доктор юридичних наук, професор Київський національний університет /мен/ Тараса Шевченка ЩОДО КОНЦЕПТУАЛЬНЫХ ПИТ АНЬ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Судова експертиза є однією з важливих форм використання спеціальних знань в судочинстві. В сучасний період судова експертиза вийшла за рамки кримінального процесу і застосовується у всіх видах процесу. Судова експертиза являе собою складну і багатоаспектну діяльність, яка здійс-нюється в експертних державних і недержавних установах висококваліфі-кованими спеціалістами. Результативне використання можливостей судової експертизи передбачае встановлення багатьох фактів і обставин у справах. Теорія дозволяє пізнати загальні закономірності, які характеризуют її предметну сутність, що слід враховувати під час вирішення різноманітних питань, пов’язаних з розвитком і раціональним використанням можливостей науки і техніки в проведенні експертних досліджень. Це формування науки судової експертології. Вперше про доцільність її виділення з криміналіс-тики заговорили в 50-х роках (в рамках криміналістичної експертизи — Ю.М. Кубицкий І О.Р. Шляхов), пізніше в 70-х роках намагалися система-тизувати знания про експертизу (АЛ. Вінберг і Н.Т. Малаховська). Роботи АЛ. Вінберга І Н.Т. Малаховської, Т.В. Авер’янової та І.А. Алієва, СБ. Бичкової, Ю.Г. Корухова, М.Я- Сегая, Н.Т. Волчецької, Н.І. Клименко та інших розкрили поняття науки судової експертології як вчення про зако-номірності формування та розвитку судових експертиз, ІТ систему І структуру, а також окремі вчення (про об’єкти, суб’єкти, методи загальної теорії судової експертизи, про судово-експертну діяльність, процеси і відношення комунікації в судовій експертизі, ретроспекцію і прогнозування тощо). Загальна теорія є евристичною, дослідницькою програмою, яка визначає цілі, спеціальні завдання і шляхи подальших наукових розробок в галузі су-дової експертизи. Подальшими завданнями є розробка концептуально! моделі структури загальної теорії судової експертизи, уточнения її та доповнення новими елементами, а також подальше розвинення окремих вчень загальної теорії судової експертології. Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року виз-начає правову основу, принципи організації і основні напрями державної судово-експертної діяльності в кримінальному й інших видах судочинства. В аспекті реалізації принципів у роботі Міністерства юстиції України на 2010 рік, а саме прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу, який базується на сучасних принципах, реалізація низки питань, що є предметом дискусії вже довгий період (проведения судової експертизи до пору-шення кримінальної справи, розширення кола обов’язкових випадків призна-чення судової експертизи, розширення кола джерел доказів, що отримуються



	160

	1.1. КОГУТИЧ кандидат юридичних наук, доцент, Львівський національний університет імені Івана Франка КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗНАНИЯ: ОДИН 3 НАПРЯМІВ ЇХ СУЧАСНОГО ВИКОРИСТАННЯ В КРИМИНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ Наукове повідомлення присвячене аналізу однієї з сучасних проблем криміналістичної науки: чи існує принципова можливість і, відповідно, практично обумовлена необхідність використання криміналістичних знань під час розгляду кримінальних справ у суді? Ключові слова: криміналістика, криміналістичні знания, тенденції роз-витку криміналістики, судовий розгляд кримінальних справ. У контексті пояснения обґрунтування доцільності постановки вищеоз-наченої проблеми, бодай, у декількох тезах необхідно відповісти на деталі-зуючи запитання: а чи тут, взагалі, є якась проблема? Якщо так, то в чому її сутність і який рівень її дослідження у доктрині криміналістичної науки? Адже необхідно зазначити, що ця проблематика в криміналістиці започат-кована вже давно. Серед її розробників справедливо назвати, принаймні, професора А.Л. Ципкіна (з його статтею 1938 р. «Судове слідство і криміналістика») та професора Л.Ю. Ароцкера (з його монографією 1964 р. «Використання даних криміналістики в судовому розгляді кримінальних справ» і, відповідно, захищеною ним у контексті цієї ж теми докторською дисертацією). До цих прізвищ ми ще повернемось, а наразі констатуємо, що науково-практична проблема щодо використання криміналістичних знань під час розгляду кримінальних справ у суді, безумовно, існує. По-перше, хоча б тому, що — і раніше (аж з моменту виникнення науки криміналістики), і сьогодні, ні переважна більшість науковців (передусім криміналістів, не кажучи вже про процесуалістів кримінального циклу), ні практиків (зокрема, професійних суддів, прокурорів — державних обвину-вачів, адвокатів-захисників), як засвідчує аналіз літератури та узагальнень слідчої, судової, адвокатської практики не вважають за потрібне збагачувати арсенал судового розгляду кримінальних справ положениями та рекомендациями цієї науки. Як панувала, так і продовжує переважати традиційна, однак, скоріш за все, хибна думка, що криміналістика — це галузь специфічних знань, сферою використання яких є, винятково, діяльність, пов’язана із досудовим розслідуванням у кримінальних справах. 3 цим хибним підходом (наслідком якого, як засвідчувала і продовжує вочевидь засвідчувати статистика, є численні судові помилки, обумовлені безпідставним і необґрунтованим поверненням кримінальних справ зі стадії



	162

	И.М. КОМАРОВ доктор юридических наук, профессор Национальный исследовательский университет «БелГУ» Белгородский государственный университет к воПросу о ПонЯтии версии слеДственного ДеЙствиЯ За последние десятилетия вопрос криминалистической версии исследовался достаточно подробно и разносторонне. В настоящей статье мы не станем утомлять читателя приведением имен известных ученых, которые посвятили проблематике вопроса свои исследования, специалистам, как в Украине, так и в России, они хорошо известны. Мы намерены предпринять попытку обоснования понятия «версия следственного действия», которое не встречается в исследованиях различных аспектов криминалистической версии, хотя и понимает, что отведенный регламент статьи для такого исследования не вполне достаточен. По этой причине ограничимся только формулированием основополагающих тезисов данной проблемы. В процессе подготовки материалов к статье мы не обнаружили в специальной литературе определения понятия версии следственного действия, которое, на наш взгляд, может быть полезным практике предварительного расследования, попытаемся его обосновать Исходным моментом проблемы вопроса будет понятие криминалистической версии. Оно является родовым для искомого определения. Мы склоняемся к мнению Р.С. Белкина, что криминалистическая версия — это обоснованное предположение относительно отдельного факта или группы фактов, имеющих или могущих иметь значение для дела, указывающее на наличие или объясняющее происхождение этих фактов, их связь между собой и содержание и служащее целям установления объективной истины. Очевидно, что это определение имеет прикладное значение для предварительного расследования и судебного разбирательства по уголовному делу как элементов уголовного судопроизводства. Следственное действие — элемент системы досудебного производства, преимущественно предварительного расследования преступления. Поэтому определение версии следственного действия мы будем обосновывать для прикладных целей предварительного расследования. Следственное действие в процессе реализации следователем имеет следующие общие цели: получение доказательственной и ориентирующей криминалистически значимой информации, подтверждение факта ранее выдвинутой версией, проверка версии, установление причин и условий, способствующих совершению преступлений. Эти цели подразумевают конечный результат следственного действия, так сказать, формирование на его основе источника доказательства по уго-



	1

	Р.В. КОМІСАРЧУК кандидат юридичних наук Національний університет «Одеська юридична академія» оглЯД Документів, Як ПерШоЧерговА сліДЧА ДіЯ При ро ЗсліДувАнні ЗлоЧинів, Що вЧинЯЮтьсЯ Проти ПорЯДку ПривАтиЗАціЇ ДерЖАвного тА комунАльного мАЙнА За оцінками деяких фахівців, рівень латентності злочинів у сфері прива-тизації складає 80-90%. При цьому, як показують проведені дослідження, до кримінальної відповідальності притягуються не більше 15% осіб, про злочинні махінації яких стало відомо правоохоронним органам. Це обумов-лено тим, що безпосередньо вчиняє злочин обмежена кількість осіб, а також те, що при виявлених фактах незаконно! приватизації відсутня «потерпіла» сторона, адже шкода, у разі вчинення зазначених посягань, спричиняється державним інтересам, з відповідним приховуванням. Це призводить до того, що органи, які представляють відповідні інтереси держави, у разі вчинення відповідного правопорушення, не в змозі виявити вчасно його ознаки. Для їх виявлення необхідно виконати комплекс відповідних дій та заходів: оперативно-розшукових, контрольно-наглядових тощо (тематичні, оперативні, документальні, зустрічні перевірки діяльності об’єктів приватизації та ін.). Тому, розслідування злочину викликає необхідність у провадженні різно-манітних слідчих дій. Однією із таких слідчих дій, що проводяться у ході розслідування фактів незаконно! приватизації державного та комунального майна, виступає огляд документів. Як відомо, всі криміналісти визнають важливість огляду місця події. У справах про злочини що вчиняються проти порядку приватизації державного та комунального майна матеріальні сліди злочину переважно несуть на собі документи. Слідчий огляд документів є різновидом огляду як слідчої дії, передбаченої ст. 190 КПК України, у зв’язку з чим на нього поширюеться загальний порядок оглядів, та із загальних завдань. Дослідження документів, що зберігають доказову інформацію у кримі-нальних справах про злочини у сфері приватизації, являє собою складний, багатоступінчастий процес і може здійснюватися як процесуальними засовами (оглядом, експертизою, пред’явленням у ході допиту, пред’явленням для впізнання), так І вивченням у ході підготовки до процесуальних дій або після їх проведения з метою оцінки одержаних результатів. Слідчий огляд документів повинен відповідати основним вимогам, що висуваються до огляду речових доказів. Одна з таких вимог — невідклад-ність. Зволікання з вилученням та оглядом документів може спричинити



	1

	О.М. КОРІНЯК Національна академія прокуратури України ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗУМІННЯ ДЖЕРЕЛ КРИМІНАЛЬНО- ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА Питания джерел кримінально-процесуального права України набуло особливо! актуальності в контексті необхідності забезпечення пріоритету прав та свобод особи у кримінальному судочинстві, створення механізмів їх ре-алізації. Особливої актуальності набув пошук дієвих механізмів вирішення численних колізій та прогалин у кримінально-процесуальному законодавстві України, що на сьогодні становлять дійсну загрозу правам та інтересам учас-ників кримінального судочинства, порушують конституційну засаду рівності кожної людини перед законом і судом. Аналіз кримінально-процесуальної літератури, в якій розглядаються дже-рела кримінально-процесуального права, свідчить про певні розбіжності в трактуванні цього питания. В деяких випадках під ним розуміють як форму правових актів, що містять норми, які регулюють суспільні відносини у га-луз! кримінального судочинства, так і самі ці норми, система яких утворює кримінально-процесуальний закон [5, 49]. А іноді, під поняттям «кримінально-процесуальний закон» розуміють форму і зміст кримінально-процесуального права в органічному поєднанні. Теоретичні розробки зазначеної проблематики здійснювались в працях вчених з кримінально-процесуального права М. Бажанова, В. Божьева, Ю. Грошевого, Г. Гурвича, 0. Ларіна, В. Маляренка, 0. Михайленка, М. Ми-хеєнка, П. Пилипчука, М. Полянського, М. Фойницького, М. Чельцова та ін. Іх наукові дослідження є значним вкладом в теорію кримінального процесу, однак не повністю вичерпали всі суттєві питания даної сфери. Якщо виходити з загальнопоширеного значения терміну «джерело права», то в сфері права під ним розуміється сила, яка створюе право. Такою силою є влада держави, яка реагуе на потреби суспільства, розвиток суспільних відносин і приймає відповідні правові рішення. Прийнято виділяти: джерело права в матеріальному змісті; джерело права в ідеальному змісті та джерело права в юридичному (формальному) змісті. Джерелом права в матеріальному змісті є розвиток суспільних відносин. Під джерелом права в ідеальному змісті розуміють правову свідомість. Коли ж кажуть про джерела у юридичному змісті, то мають на увазі різноманітні форми (засоби) вираження правових норм. На нашу думку, для позначення форм вираження правових норм до-цільно використовувати термін «джерело норм права», тоді «джерелом права» можна позначати соціальні умови І передумови права, а «юри-дичним джерелом» — правотворче рішення компетентного органу про



	182

	О.В. КУЗЬМИНА кандидат юридических наук, доцент Ивановский государственный университет сПрАвеДливость и состЯЗАтельность уголовного суДоПроиЗвоДствА в евроПеЙском ПрАве Справедливость — это основа надлежащей организации общества. В правовой сфере государственного устройства справедливости уделяется большое внимание. В уголовном процессе она является индикатором соблюдения прав человека. Защита прав человека и основных свобод, их признание являются основой справедливости. Каждый уголовный процесс позволяет проверить уважение государством прав человека, соблюдение международных правозащитных норм о справедливом суде. Только в подлинно правовом государстве права человека обеспечиваются по-настоящему независимым справедливым судом, при соблюдении презумпции невиновности обвиняемого, на основе состязательности и равноправия сторон. Аспект справедливости остается актуальным и в условиях правовой реформы в Российской Федерации. Любое демократическое государство должно создавать справедливые механизмы правовой защиты, одним из которых является уголовное судопроизводство. Поэтому важно правильно определить содержание справедливости в уголовном процессе, пределы ее действия. Необходимость приведения российского законодательства в соответствие с общепризнанными принципами и нормами международного права предполагает, прежде всего, максимально полное уяснение их подлинного смысла и содержания, которые могут быть выявлены только с помощью анализа решений международных юрисдикционных органов, применяющих и толкующих соответствующие принципы и нормы. Рассматривая проблему соотношения норм международного и национального законодательства, необходимо сделать вывод о том, что нормы Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод, прецедентные решения Европейского Суда по правам человека являются неотъемлемой частью правовой системы и уголовно-процессуального законодательства России, где высшее место в системе источников уголовно-процессуального права занимает Конституция РФ. Европейская Конвенция и решения Европейского Суда обладают приоритетом только перед уголовно-процессуальным законодательством Российской Федерации. Значимость ратификации Россией Европейской Конвенции не столько в том, что ее положения являются частью правовой системы России, сколько в правовых последствиях воздействия прецедентного права, сформировавшегося в рамках Совета Европы, на уголовно-процессуальное законодательство и деятельность



	1

	М.І. ЛЕОНЕНКО кандидат юридичних наук, доцент Інститут права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету ПРОЦЕСУАЛЬНЕ КЕРІВНИЦТВО ДОСУДОВИМ СЛІДСТВОМ: МЕЖІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Проблематика вдосконалення та нормативного визначення такої скла-дової кримінально-процесуальної діяльності як «процесуальне керівництво досудовим слідством» постійно знаходиться в центрі уваги спеціалістів. Відсутність достатньо вивіреної концепції побудови та удосконалення механізму процесуального контролю та керівництва досудовим слідством обумовлює дисгармонію досудового провадження у своему правовому розвитку. Тому одним з найважливіших напрямів удосконалення діяль-ності національних слідчих підрозділів є підвищення ефективності керів-ництва досудовим слідством, визначення науково обґрунтованих форм правового регулювання процесуальної діяльності начальника слідчого відділу і його відносин із слідчим та іншими учасниками кримінального процесу. В юридичній літературі існує неоднорідний і суперечливий підхід до визначення поняття «процесуальне керівництво досудовим слідством». Дуже часто використовується це словосполучення, але важко визначитись, що вкладається у зміст «процесуальне керівництво», «досудове слідство». Досудове слідство як орган, чи як відповідна процедура провадження у кримінальній справі (форма досудового розслідування)? Звідси об’єктивно постає питания: чим або ким керує начальник слідчого підрозділу — слідчим (як органом досудового слідства), чи процесом провадження у кримінальних справах? 3 огляду на це хотілось би навести свої міркування щодо вирішення даного питания. 1. Вважаємо, що небажаним є використання різних термінів для позна-чення двох і більше явищ, оскільки це призводить до одночасного існування категоріального і не категоріального вживання понять, наслідком чого, як правило, є термінологічна плутанина та суміщення різних понять (явищ), а також їх суперечливих елементів. Перш за все, слідчий є не просто посадовою особою, а саме органом держави (див. ст.102 КПК). Цим законодавець підкреслює, що провадження досудового слідства — виключна функція слідчих відповідних відомств. Тому при провадженні досудового слідства «всі рішення про спрямування слідства і про хід провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе персональну відповідальність за їх законне і своєчасне проведения» (ч.І ст.114 КПК України).



	191

	Ю.П. ЛИТВИНЕНКО Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка уЧАсть сПеціАлістА в оглЯДі місцЯ кримінАльного вибу Ху Останнім часом в Україні зростають тяжкі І особливо тяжкі злочини. До них належать кримінальні вибухи, а також інші злочини, скоєні із використанням вибухових пристроїв. Дослідженням кримінальних виб-ухів займалися вчені-криміналісти України та інших держав: В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.А. Буханченко В.Г. Гончаренко, Ю.М. Дільдін, А.В. Іщенко, H.I. Клименко, М.А. Михайлов, B.I. Пащенко, М.В. Салтевський та інші. Огляд місця події (ОМП) не тільки є першочерговою слідчою дією при розслідуванні кримінальних вибухів, а й мае ряд певних особливостей, що відрізняють його від ОМП за іншими категоріями злочинів. Специфіка ог-ляду, перш за все, полягає у наявності ускладненої для сприйняття обстановки та додаткової небезпеки для учасників огляду, визначається характером слідів вибуху і засобів його здійснення та іншими особливостями. Ще однією ознакою, яка суттєво відрізняє ОМП кримінального вибуху є залучення до проведения огляду широкого кола спеціалістів з різних га-лузей знань, спеціальних та технічних помічників для допомоги слідчому. Особливу допомогу в огляді надає спеціаліст-вибухотехнік (стаття 128-1 Кримінально-процесуального кодексу України). 3 метою забезпечення безпеки учасників огляду до приїзду на місце події спеціалістів-вибухотехніків усі роботи повинні бути призупинені, а учасники — віддалені на безпечну відстань. При огляді місця криміналь-ного вибуху спеціаліст-вибухотехнік надає допомогу в огляді місця події та прилегло! території на наявність вторинних вибухових пристроїв (ВП), або вибухонебезпечних компонентів, які могли залишитись після вибуху. Адже, як свідчить статистика, досить часто на місці події залишаються вибухові пристрої, що не спрацювали, або ж злочинці навмисно встановлюють до-даткові ВП поблизу від місця первинного вибуху для знищення учасників слідчо-оперативної групи (СОГ). При наявності загрози життю учасників СОГ та оточуючих саме спеціалісти-вибухотехніки розряджують вибухові пристрої, їх компоненти, вибуховонебезпечні речовини та предмети, забез-печують їх транспортування у безпечне місце чи знищення на місці події. Крім того, перед початком огляду місця вибуху спеціаліст-вибухотехнік обов’язково проводить інструктаж всіх учасників СОГ щодо дотримання заходів особистої безпеки та правил поводження на місці події. При проведенні огляду місця події за вказаною категорією злочинів спе-ціаліст-вибухотехнік надає допомогу слідчому у визначенні епіцентру вибуху, зовнішнього периметру місця події, безпечної відстані від вибухових пристроїв. Як правило, огляд місця кримінального вибуху розпочинають



	1

	І.Ф. ЛІТВІНОВА Інститут землевпорядкування та інформаційних технологій при Національному авіаційному університеті До ПитАннЯ нормАтивного ЗАкріПленнЯ ПрАвА особи нА неДоторкАнність ЖитлА Чи інШого воло ДіннЯ в ЗАконоДАвстві: ПорівнЯльно-ПрАвовиЙ АнАліЗ ЗАконоДАвствА крАЇн снД Право особи на недоторканність житла закріплено у багатьох міжна-родних документах з прав людини. Йому присвячені ст. 12 Загальної декла-рації прав людини 1948 р., ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські І політичні права 1966 р., ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. та інші. Будь-яка держава, що проголошує демократичні засади здійснення правосуддя, намагається аби ці міжнародні положения найбільш повно, чітко та послідовно були відображені в її національному законодавстві. Як правильно зазначає В. Новіков, захист І свобод людини та громадянина забезпечуеться на двох рівнях. По-перше, права людини охороняються національними законодавствами держав, по-друге, на більш високому рівні міжнародно-правовими актами [1, с. 68]. У загальному значенні недоторканність житла пов’язана з волевияв-ленням особи, яка в ньому проживав [2, с. 9]. У законодавстві більшості країн пострадянського періоду право особи на недоторканність житла та іншого володіння сформульовано приблизно однаково. Так, у ч.ч. 1, 3 ст. 141 КПК України проголошено, що громадянам гарантуеться недотор-канність житла, що ніхто не мае права увійти в житло проти волі осіб, які проживають в ньому, а обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян можуть провадитись тільки на підставах І в порядку, встановлених цим Кодексом. У ст. 12 КПК Російської Федерації зазначено, що житло є не-доторканим, огляд житла проводиться тільки за згодою осіб, які в ньому проживають або на підставі судового рішення, як І обшук та виїмка в житлі, за винятком випадків, передбачених ч. 5 ст. 165 цього Кодексу [3]. У КПК Азербайджанської Республіки забезпеченню права особи на недоторканність житла присвячена ст. 17, яка встановлюе, що за виключенням випадків, передбачених цим Кодексом, ніхто не може проникнути в житло всупереч волі осіб, які в ньому проживають. У випадках І порядку, передбачених цим Кодексом, огляд житла, службових і виробничих приміщень, проведения в них обшуку та інших слідчих і процесуальних дій, що обмежують право власності, здійснюється примусово, як правило, за постановою суду [4]. У ст. 12 КПК Республіки Молдова зазначено, що недоторканність житла гарантуеться законом, а під час кримінального судочинства ніхто не вправі



	20

	А.В. ЛУЖАНСКИЙ Институт государства и права им. В.М. Корецкого (г. Киев), Судебная палата по гражданским делам Верховного Суда Украины ДостуП к суДу в реШениЯХ евроПеЙского суДА По ПрАвАм ЧеловекА: новое виДение клАссиФикАции нАруШениЙ Гарантированное п. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее — Конвенция) право на справедливый суд нельзя сводить только к рассмотрению дела собственно в суде, поскольку реализация такого права самым непосредственным образом зависит от наличия права доступа к суду. Отсутствие упоминания о нем непосредственно в тексте Конвенции сполна компенсируется многочисленными решениями Европейского суда по правам человека (далее — Суд), в которых определяются конкретные составляющие права на доступ к суду, которые в комплексе составляют отдельный элемент права на справедливый суд. Развитие понятия «право на доступ к суду» берет свое начало с решения Суда в деле «Голдер против Соединенного Королевства» от 21.02.1975 г. [1, 39-80]. Суд, в частности указал, что ст. 6 включает в себя неотъемлемое право на доступ к суду наряду с существованием принципа международного права, который запрещает отказ в правосудии. В юридической литературе предлагается классифицировать две группы дел, в которых Суд рассматривает вопросы доступа к суду в контексте п. 1 ст. 6 Конвенции: первая из них касается дел, связанных с обжалованием отказа в праве на обращение в суд в процессе рассмотрения некоторых видов гражданских дел национальными судами или органами административной юстиции (это касается как лиц, требующих определения «гражданских» прав, так и лиц, обвиняемых в «совершении уголовного правонарушения» [2]); ко второй группе относят жалобы относительно чрезмерных расходов или сложных процедур, которые делают невозможным обращение в суд при его формальной доступности [3, 204]. Прежде всего, считаем необходимым обратить внимание на то, что исходя из исключительной важности решения Суда как такового в плане толкования положений Конвенции, любое, в том числе и единичное, решение является чрезвычайно значимым не только для защиты прав того или иного находящегося под защитой Конвенции лица, но и для национальных судебных и законодательных практик всех государств, ратифицировавших упомянутый международный договор. С учетом особенностей развития положений Конвенции сквозь призму динамики их толкований Судом, вряд ли в ближайшем обозримом будущем можно рассчитывать на появление более-менее полной классификации дел в контексте относительно нарушений конкретной статьи.