УДК 343(063)+343.98(063) ББК 67.408я43+67.52я43 А437

Рекомендовано до друку вченою радою

Міжнародного гуманітарного університету.

Протокол № 3 від 1 жовтня 2010 р.

упорядники:

Гурджі Юлія Олексіївна Притула Анатолій Михайлович

У науковому збірнику опубліковано матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики», яка відбулась 8 жовтня 2010 року у місті Одеса.

Видання адресоване спеціалістам в галузі кримінального, криміналь-но-виконавчого права, кримінології, процесу, криміналістики та судо-вої медицини, а також усім, хто цікавиться зазначеними проблемами.

В научном сборнике опубликовано материалы II-й Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы уголовного права, процесса и криминалистики», которая состоялась 8 октября 2010 года в Одессе.

Издание адресовано специалистам в отрасли уголовного, уголовно-исполнительного права, криминологии, процесса, криминалистики и судебной медицины, а также всем, кто интересуется указанными проблемами.

ISBN 978-966-438-302-5

Д.В. АББАКУМОВА

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

виЗнАЧеннЯ ПонЯть ЗАконності тА обґрунтовАності вироку суДу

Вирок — це основний акт кримінального судочинства. Відповідно до Конституції України тільки суд своїм вироком, постановлении у результат! судового розгляду, при доведеності вини підсудного мае право виз-нати особу винною у вчиненні злочину і піддати кримінальному покаранню (ст. 62 Конституції України). У судовому вироку вирішуються і всі інші питания у справі. Саме тому вирок є найважливішим актом правосуддя.

Тільки такий, що відповідає всім вимогам закону, вирок суду здатний забезпечити досягнення завдань правосуддя, захист прав і законних інтересів усіх учасників процесу, від імені держави дати оцінку соціальної небезпеки злочинного діяння, сприяє формуванню правової свідомості в суспільстві, переконаності громадян у стабільності і силі судової влади.

Особливість вироку суду, яка відрізняє його від інших актів застосування права, полягає в тому, що він виноситься тільки судом у встановленому законом процесуальному порядку та містить вирішення основних найбільш важливих питань по кримінальній справі — про наявність або відсутність злочину, винуватість або невинуватість підсудного та про призначення йому покарання, якщо винуватість встановлена судом. Таким чином, постановления судом як обвинувального, так І виправдувального вироку є гаран-тією дотримання прав та законних інтересів підсудного, оскільки він виноситься на підставі тих доказів, які були розглянуті в судовому засіданні, їх оцінці за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У теорії кримінального процесу найбільш поширені визначення вироку зводяться до того, що це рішення суду першої інстанції або апеляційного суду (п. 2 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 378 КПК України), постановлене в судовому засіданні з питания про винність чи невинність підсудного та про призначення йому покарання або про звільнення від покарання. Таке визначення відповідає закріпленому в п.12 ст.32 КПК України.

При цьому слід зауважити, що наведене визначення не охоплюе всього комплексу питань, які встановлено у ст. 324 КПК України і які вирішуються у вироку, однак відображає найважливішу його сутність.

Ст. 323 КПК України вказує на такі властивості вироку суду, як за-конність і обґрунтованість. В літературі дослідники висували різні погляди з приводу поняття законності вироку. Науковці зазначають, що законним визнаеться вирок, який винесено з додержанням норм кримінально-процесу-ального права, що стосуються порядку розгляду кримінальної справи, під-готовки І постановления вироку, його оформления та у якому висновки про

кваліфікацію діяння, вид і розмір покарання винного відповідають приписам кримінального закону. Тобто, законність вироку в даному випадку зводиться до додержання кримінального та кримінально-процесуальних законів тільки при постановленні вироку. Проте, враховуючи, що вирок являє собою під-сумок усієї діяльності органів попереднього слідства та суду, причому істотні порушення процедури завжди впливають на нього, слушним є зауваження Ю.М. Грошевого, який вважає, що законним може бути тільки вирок, постановлений при суворій відповідності процесуального закону протягом всього кримінального судочинства.

Можна зробити висновок, що вирок суду може бути визнаний законним, якщо:

— він проголошений законним складом суду;

— на досудовому і судовому провадженні по кримінальній справі були проведені всі слідчі та судово-слідчі дії без порушення кримінально-проце-суального закону та прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які брали в них участь;

— висновки суду, які зазначені у вироку щодо винуватості або неви-нуватості особи, призначення покарання або звільнення від його відбування, застосування інших матеріальних законів ґрунтуються на їх правильному тлумаченні суддями.

З огляду на наведене законність слід розглядати як додержання су-воро передбаченої законом процесуальної форми на всіх стадіях кримі-нального процесу, встановлення необхідних реквізитів, а також пра-вильне застосування інших законів при вирішенні правових питань у вироку.

Якщо законність — це властивість, яка виражає відповідність висновків суду, що міститься у вироку, вимогам закону, то обґрунтованість — це ставлення висновків суду до доказів, досліджених при судовому розгляді, і встановлених на їх основі фактів об’єктивної дійсності, виходячи з яких робиться висновок про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у кримінальній справі.

За загальним розумінням обґрунтованість вироку — це така його влас-тивість, за якої висновки і рішення суду відповідають фактам, що мали місце в дійсності.

Кожне рішення приймається саме у зв’язку з визначеними фактичними обставинами, то вся процесуальна діяльність, що передує цьому, полягає в кінцевому результаті у збиранні, перевірці та оцінці тих фактичних даних, на підставі яких приймається рішення і які його обґрунтовують.

Отже, під обґрунтованістю вироку слід розуміти відповідність викладених у вироку висновків про фактичні обставини справи доказам, які були дослід-жені у судовому засіданні і одержані у результаті діяльності по їх збиранню, перевірці та оцінці, оскільки твердження про факти у більшості випадках спираються на результати аналізу доказів. Таке ж обґрунтування необхідно і для висновків про оцінку самих доказів.

На це звертається увага І п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року за № 5 « Про виконання судами України законодавства І постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ І постановления вироку», де судам про-понуеться звернути увагу на те, що згідно з вимогами ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх су-купності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

Обґрунтованим повинен бути вирок І в частині цивільного позову, ос-кільки висновки суду, що стосуються цього питания, мають Грунтуватись на обставинах, які достовірно встановлюють підстави цивільного позову і розмір завданої злочином шкоди.

Враховуючи наведені аргумента, можна стверджувати, що обґрунтованість

— це властивість вироку, яка випливає із оцінених під час судового розгляду доказів і побудові на їх підставі висновків про подію злочину, кваліфікацію діяння, винуватість чи невинуватість підсудного, обрання покарання чи звіль-нення від кримінальної відповідальності, вирішення цивільного позову, а також інших питань, що виникають у конкретній кримінальній справі.

Законність та обґрунтованість вироку — це дві сторони правосудності вироку, його взаємопов’язані, взаємозалежні та такі, що внутрішньо взає-модоповнюються, правові властивості. Тобто, вони не ізольовані одна від одної, а внутрішньо пов’язані між собою як правові властивості вироку

— акту правосуддя.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що зазначені правові властивості знаходяться в певному взаємозв’язку і лише в своїй єд-ності дають підстави визнавати вирок актом правосуддя, який здатний забез-печити досягнення усіх завдань кримінально-процесуального законодавства.

К.В. АВРАМЕНКО

ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права»

ЗАлог кАк мерА ПресеЧениЯ

АльтернАтивнАЯ ЗАклЮЧениЮ

ПоД стрАЖу

Институт залога применяется в уголовном судопроизводстве многих демократических стран достаточно давно.

Залог обладает целым рядом преимуществ перед другими мерами пресечения: применение залога позволяет сократить число лиц, содержащихся в следственных изоляторах, вследствие чего происходит экономия государственных средств на содержание данных лиц; права и свободы обвиняемого (подозреваемого) претерпевают минимальное, по сравнению с заключением под стражу, ограничение; ограничиваются возможности физического и морально-психологического воздействия на обвиняемого (подозреваемого) со стороны недобросовестных работников правоохранительных органов с целью склонения их к даче признательных, в том числе необъективных показаний и другие.

Как и в украинском уголовном судопроизводстве в РФ залог состоит во внесении или в передаче подозреваемым, обвиняемым либо другим физическим или юридическим лицом на стадии предварительного расследования в орган, в производстве которого находится уголовное дело, а на стадии судебного производства — в суд, предмета залога.

В Российской Федерации по разным причинам широкой правоприменительной практики этой меры пресечения не сложилось. Но очевидно, что одной из основных причин неполноценной реализации любых норм закона на практике является несовершенство правовой регламентации процессуального порядка их применения.

После того, как в феврале 2010 года о необходимости более широкого применения залога как меры пресечения высказался Президент РФ Дмитрий Анатольевич Медведев, Государственная Дума РФ уделила этому вопросу внимание, результатом чего стало внесение изменений в УПК РФ Федеральным законом от 07.04.2010 N 60-ФЗ.

Эти нормы заполняют законодательные пробелы, наличие которых тормозило практическую деятельность работников правоохранительных органов по применению залога в качестве меры пресечения, но всё же далеки от совершенства.

Сравнительный анализ правовой регламентации данной меры пресечения в российском и украинском уголовных процессах позволяет выявить наиболее правильный вариант подхода к каждому элементу данного института. А теоретические разработки, облаченные в закон, помогут увеличить практику применения залога.

В целом, как уже отмечалось, законодатель обеих стран придерживается единого определения залога, однако существуют и различия, которые имеют большое значение.

Одной из важных проблем при выборе меры пресечения в форме залога, является определение вида залога (предмета). Согласно статье 106 УПК РФ предметом залога может быть недвижимое имущество и движимое имущество в виде денег, ценностей и допущенных к публичному обращению в Российской Федерации акций и облигаций. Недвижимое имущество, допущенные к публичному обращению в Российской Федерации акции и облигации, ценности могут быть приняты в залог при условии предоставления

подлинных экземпляров документов, подтверждающих право собственности залогодателя на передаваемое в залог имущество, и отсутствия ограничений (обременений) прав на такое имущество.

В статье 154.1 УПК Украины определено, что предмет залога может выражаться в деньгах или иных материальных ценностях, то есть под это определение подпадают недвижимое имущество, ценные бумаги, ювелирные и другие бытовые изделия из драгоценных металлов и драгоценных камней; произведения искусства; антиквариат и иные предметы, представляющие ценность, например, автомашина, оргтехника, бытовая техника. Причем порядок оценки, содержания указанного предмета залога, управления им и обеспечения его сохранности определяется Правительством Российской Федерации в соответствии с законодательством Российской Федерации. (До настоящего времени данный нормативный акт не вынесен). Украинский уголовно-процессуальный закон также не дает ответа на вопрос о том, кто должен заниматься оценкой заложенного имущества: следователь, специалист или может необходимо назначение товароведческой экспертизы и следует ли проводить переоценку стоимости заложенного имущества?

Очевидно, что такие неконкретные формулировки создают много препятствий уже на стадии выбора меры пресечения, применяемой к подозреваемому, обвиняемому, и преимущество не на стороне залога. Легче принять решение о применении заключения под стражу — проверенной и действенной меры пресечения.

Вызывает трудности и определение размера залога. В российском уголовном процессе вид и размер залога определяются судом с учетом характера совершенного преступления, данных о личности подозреваемого либо обвиняемого и имущественного положения залогодателя. При этом по уголовным делам о преступлениях небольшой и средней тяжести размер залога не может быть менее ста тысяч рублей, а по уголовным делам о тяжких и особо тяжких преступлениях — менее пятисот тысяч рублей. Не может приниматься в качестве залога имущество, на которое в соответствии с Гражданским процессуальным кодексом Российской Федерации не может быть обращено взыскание. В украинском судопроизводстве размер залога устанавливается с учетом обстоятельств дела органом, который применил меру пресечения, то есть это не только суд, но и орган предварительного расследования, также установлены минимальные суммы залога в зависимости от тяжести преступления, в котором обвиняется или подозревается лицо. Следует отметить, что эти минимальные размеры залога слишком велики для большинства граждан, которые не в состоянии внести требуемую сумму. Хотя еще в начале XX в. была высказана интересная и, вероятно, правильная мысль, что малоимущие слои населения, дающие наибольший контингент преступников, особенно блюдут свои материальные интересы, в частности возможность потери залога.

Таким образом, с одной стороны, установление минимальных размеров залога ориентирует орган, применяющий меру пресечения, но с другой

стороны препятствует применению залога в отношении широкого круга лиц.

Немаловажную роль играет цель применения залога — это обеспечение явки подозреваемого либо обвиняемого к следователю, дознавателю или в суд, предупреждение совершения им новых преступлений в российском уголовном процессе, и обеспечение надлежащего поведения, выполнения обязательства не покидать местожительства или пребывания без разрешения следователя или суда, явки к органу расследования и суда подозреваемого, обвиняемого в украинском судопроизводстве. Причем украинский УПК неоправданно расширяет функции залога — залог, внесенный подозреваемым, обвиняемым, подсудимым, может быть использован судом в целях исполнения приговора в части имущественных взысканий по гражданскому иску, подтвержденному достаточными доказательствами.

Ходатайствовать о применении залога перед судом вправе подозреваемый, обвиняемый либо другое физическое или юридическое лицо. Ходатайство о применении залога подается в суд по месту производства предварительного расследования и обязательно для рассмотрения судом наряду с ходатайством следователя, дознавателя об избрании в отношении того же подозреваемого либо обвиняемого иной меры пресечения, если последнее поступит. Это положение было введено совсем недавно, ФЗ от 07.04.2010 № 60-ФЗ

В п. 7 статьи 106 УПК РФ оговаривается, что в постановлении или определении суда о применении залога в качестве меры пресечения суд устанавливает срок внесения залога. К сожалению, в УПК Республики Украины норма, касающаяся сроков внесения залога, отсутствует.

Если залог вносится лицом, не являющимся подозреваемым либо обвиняемым, то ему разъясняются существо подозрения, обвинения, в связи с которым избирается данная мера пресечения, и связанные с ней обязательства и последствия их нарушения. Данное правило является общим для законодательства обеих стран. Интересными являются положения статьи 154.1 УПК Украины — залогодатель может отказаться от взятых на себя обязательств при возникновении оснований для обращения залога в доход государства. В этом случае он обеспечивает явку подозреваемого, обвиняемого, подсудимого к органу расследования или суда для замены ему меры пресечения. Залог возвращается лишь после избрания новой меры пресечения. Данное правило может повлиять на количество третьих лиц, желающих внести залог за подозреваемого, обвиняемого.

Среди ученых встречаются мнения как «против», так и «за» применение залога. Практика, между тем, свидетельствует: при его правильном применении он оказывается довольно эффективной мерой. Преимущество залога в том, что при его применении не нарушается личная свобода обвиняемого, не ограничивается его право свободного передвижения, он не ограничивается в общении с другими членами общества, не прекращает трудовую деятельность. При уклонении от следствия лица, к которому была применена данная мера пресечения, залог обращается в доход государства, что

в определенной степени компенсирует затраты по дальнейшему розыску обвиняемого в случае, если он скроется от следствия и суда. Кроме того, не связанные с лишением свободы меры пресечения избавляют государство от необходимости затрат на содержание лица, способствуют устранению переполненности в СИЗО.

Тем более что мировая практика показывает — достижение целей уголовного судопроизводства может быть обеспечено в большинстве случаев без применения заключения под стражу.

Ю.П. АЛЕНИН

доктор юридических наук, профессор Национальный университет «Одесская юридическая академия»

к воПросу о ПрАвовом ст Атусе слеДовАтелЯ

Действующее уголовно-процессуальное законодательство возлагает на следователя решение сложных и ответственных задач, определяемых общими целями уголовного судопроизводства и сформулированных в ст.2 УПК Украины, в первую очередь задач быстрого и полного раскрытия преступлений и изобличение виновных. А ст. 22 УПК требует от следователя принятия всех предусмотренных законом мер для всестороннего, полного и объективного исследования всех обстоятельств уголовного дела.

Сегодня следователь является процессуально самостоятельной фигурой, наделенной достаточными полномочиями для принятия процессуальных решений, определения направления следствия, выбора разнообразных процессуальных средств для установления истины по уголовному делу. Он же несет и полную персональную ответственность за законность, обоснованность и своевременность своих действий и решений. Следователь, оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном и объективном рассмотрении всех обстоятельств дела в их совокупности, руководствуясь законом (ч.1 ст.67 УПК). Внутреннее убеждение рассматривается в современной теории доказательств и как метод, принцип оценки доказательств, и как результат оценки. Как метод оценки внутреннее убеждение означает, что каждый субъект во время оценки доказательств свободен, не зависит от каких-либо указаний, не связан какими-либо формальными требованиями закона. Это положение закреплено в ч. 2 ст.67 УПК — никакие доказательства для суда, прокурора, следователя и лица, производящего дознание, не имеют заранее установленной силы. В других статьях УПК выражено еще одно правило — оценка доказательств, данная одним субъектом, не обязательна для другого. Это отражено, в частности, в ч. 2 ст.114 УПК, предусматривающей, что следователь, не согласившись с

указанием прокурора по вопросам, которые решаются на основе внутреннего убеждения, может обжаловать эти указания, не выполняя их.

Будучи не согласен с принятым решением, прокурор вправе передать дело другому следователю или непосредственно вынести решение от своего имени, но не вправе предписывать следователю принять решение, которое, по мнению последнего, не вытекает из результатов произведенной им оценки доказательств. Передача дела другому следователю в случае признания вышестоящим прокурором указаний нижестоящего прокурора правильным означает уважение процессуальной самостоятельности следователя и недопустимости принуждать его действовать вопреки внутреннему убеждению, сложившемуся в результате расследования дела. Всякая иная регламентация отношений прокурора и следователя противоречила бы установленным законом правилам оценки доказательств по внутреннему убеждению.

Как представляется, существующий правовой статус следователя себя оправдывает, что подтверждается многолетним опытом наших следователей. Но мы не случайно обратились к проблеме процессуальной самостоятельности и независимости следователя, поскольку как в отдельных литературных источниках и особенно в последних вариантах проекта УПК Украины (см., Проект УПК Украины регистр. № 1233 от 13.12.2007 года) предлагается кардинально изменить правовой статус следователя за счет ограничения его полномочий.

Так, в соответствии со ст. 35 Проекта УПК обжалования следователем решений (указаний) прокурора, начальника следственного подразделения не приостанавливает их выполнение. Кроме того согласно проекту УПК (ст.ст. 166, 167) следователь исключен из числа субъектов осуществляющих уголовное преследование, поскольку это право предоставляется только прокурору, потерпевшим, их представителям, а вследствие этого предлагается лишь. Следователь лишен также и права возбуждать уголовные дела.

А теперь относительно главнейшего нововведения, которое предлагается Проектом. Речь идет о том, что по мнению их авторов только прокурор имеет право выносить мотивированное постановление о привлечении лица в качестве обвиняемого. Он же, прокурор, должен и предъявить обвинение. Логическим продолжением нововведений авторов проекта УПК является и отведенная ими роль следователя на заключительном этапе расследования, также во многом сводима к роли статиста, поскольку ни по одной из четырех форм окончания расследования следователь самостоятельно не принимает решения, итогового документа, а только выносит постановления о направлении уголовного дела прокурору для окончательного решения.

Суммируя сказанное, можно сделать вывод о том, что составители проекта УПК пошли по пути фактической ликвидации процессуальной самостоятельности и независимости следователя, превращая его в статиста, оформителя или писаря при прокуроре, лишая его инициативы, а это чревато потерей личной ответственности за конечные результаты досудебного следствия.

Общий итог сводим к следующим моментам.

1. Предложения авторов проекта УПК, направленное на разное изменение полномочий следователя фактически приводящее к потере его процессуальной самостоятельности и независимости, следует признать недостаточно обоснованными.

2. В настоящее время нашему обществу необходим следователь с такими полномочиями, чтобы он мог быть полноценным субъектом уголовно-процессуальной деятельности, а не бесправным исполнителем чужой воли. С этой целью предлагаю сохранить существующую и многолетним опытом оправдавшую себя систему прав и обязанностей следователя. Он должен быть в полной мере защищен политическими, процессуальными и экономическими гарантиями, которые бы давали ему возможность должным образом выполнять свои обязанности и использовать представленные ему права. Только в таком случае следователь будет являться самостоятельной процессуальной фигурой и нести персональную ответственность за результаты досудебного следствия и за принятие решений с учетом своего внутреннего убеждения, базирующегося на собранных по делу доказательствах, позволит быть принципиальным в отстаивании своей позиции, особенно при разрешении таких важных вопросов, как привлечение лиц к уголовной ответственности, определение юридической квалификации инкриминируемого преступления, избрания меры пресечения, прекращения дела и других.

3. Необходимо также не забывать, что в Украине сложились собственные правовые традиции, в т. ч. и проверенные практикой нескольких десятилетий положения относительно правового статуса следователя, а непродуманное, зачастую слепое, некритическое копирование зарубежных правовых ценностей без учета национальной специфики и накопившегося опыта обречено, как нам представляется, на неудачу.

Д.М. АНДРІЇВ

Львівський національний університет імені Івана Франка

Про ДеЯкі АсПекти використАннЯ

ДоПомоги громАДськості ПіД ЧАс

роЗсліДувАннЯ ЗлоЧинів, об`Єктом

ЯкиХ Є ПрАво влАсності нА Жиле

ПриміЩеннЯ

Важливим етапом розробки методики розслідування злочинів, об’єктом яких є право власності на жиле приміщення, є аналіз та вдосконалення системи тактичних прийомів використання допомоги громадськості. Цей еле-мент слідчої діяльності не є новим, проте ряд питань, пов’язаних із його застосуванням, досі залишаються дискусійними та невирішеними.

Виявленню та розкриттю злочинів, особливо тих, де право власності на жиле приміщення виступає об’єктом, може сприяти тактична опе-рація, заснована на використанні засобів масової інформації, яка перед-бачає цілеспрямоване розповсюдження через державні та приватні засоби масової інформації реальних або вигаданих фактів в межах та обсягах, встановлених слідчим, спрямоване на сприйняття визначеним або невиз-наченим колом осіб з метою отримання інформації, яка має значення для розслідування.

Інформація може бути спрямована:

— на громадськість в цілому;

— на визначене коло осіб, які не мають відношення до вчинення зло-чину, але, імовірно, володіють інформацією про його обставини і приховують це з певних причин від правоохоронних органів;

— на конкретних осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.

Інформування громадськості загалом має, як правило, орієнтуючий характер і полягає в проханні надати допомогу правоохоронним органам у вирішенні окремого завдання у кримінальній справі. Воно може стосуватись допомоги:

— в розшуку підозрюваного, потерпілого у випадку порушення кримі-нальної справи за фактом його зникнення, можливих свідків;

— в ідентифікації трупа;

— у з’ясуванні окремих обставин злочину (певних епізодів діяльності злочинців, потерпілих, інших осіб, що мають відношення до справи);

— у вирішенні інших питань. Вказана інформація є достовірною. В тих випадках, коли повідомлення адресується обмеженому колу або

особам, підозрюваним у вчиненні злочину, допустимими є не тільки викрив-лення фактів, але й пряма дезінформація. Часто виникають ситуації, коли злочинці, отримавши шляхом шахрайства або вимагання довіреність на право продажу житла, вбивають власника і заховують труп, а першочергові слідчі та оперативно-розшукові дії по встановленню обставин зникнення не дають позитивних результатів. Тому головне завдання використання засобів ма-сової інформації — підштовхнути конкретних осіб до певної діяльності, забезпечивши її оперативним супроводом: прослуховування телефонних та інших переговорів, зняття інформації з каналів зв’язку, візуальне спосте-реження в громадських місцях із застосуванням фото-, відео зйомки, оп-тичних та радіоприладів, інших технічних засобів, негласне проникнення в житло, інші приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки, контроль шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень, тощо (ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Це особливо доцільно при провадженні у справах про давні нерозкриті вбивства, коли завдання (поштовх до дії) досягається шляхом раптового відновлення «знайомих подій» у пам’яті злочинців. Дезінформація може полягати, нап-риклад, в наступному:

— повідомлення не про скоєне в дійсності вбивство, а лише про замах;

— неправдиве повідомлення про розкриття вбивства та затримання злочинців;

— повідомлення про виявлення в певному (конкретно вказаному) місці трупа громадянина А. з ознаками насильницької смерті, хоча насправді труп був виявлений в зовсім іншому місці, — при цьому є всі підстави вважати, що у злочинців виникне природне бажання знову відвідати місце вбивства або приховання трупа (вказана рекомендація може бути застосована і в ситуаціях, коли конкретні версії про особу злочинців відсутні).

Запропоновані моделі інформаційних повідомлень можуть бути успішно застосовані також при розслідуванні інших злочинів, спрямованих на заво-лодіння житлом.

Дуже важливо так організувати передачу повідомлення, щоб воно обов’язково дійшло до відома відповідних осіб. Для цього необхідно зібрати та проаналізувати всю можливу інформацію про осіб, яким адресується повідомлення (газети, журнали, які донедавна передплачувались, часто відві-дувані місця, тощо).

Засобами масової інформації можна скористатися і для подання прово-каційних оголошень про продаж квартири (будинку). Результатами даної операції можуть стати не тільки виявлення і розкриття розглядуваних зло-чинів, але й виявлення та постановка на оперативний облік нелегальних «квартирних» маклерів.

Для своєчасного виявлення та запобігання злочинам, об’єктом яких є право власності на жиле приміщення, особливо шахрайств, інформаційна взаємодія з громадськістю має дуже важливе профілактичне значення. Доведення до відома громадськості відомостей про способи підготовки, вчинення, приховування злочинів зазначеної категорії, особу злочинця, по-терпілого, причини та умови, що сприяють їх вчиненню, типові і нетипові помилки, яких допустились особи, що в кінцевому підсумку стали жертвами таких посягань дозволяє не тільки виявити нових свідків у вже порушених справах, латентних потерпілих, але і запобігти вчиненню нових злочинів. Способи такого оповіщення найрізноманітніші: повідомлення, програми, пе-редачі по телебаченню, радіо, публікації в пресі, Інтернеті, обговорення на зборах трудових колективів підприємств, установ, організацій і багато інших. Всі вони повинні використовуватись максимально ефективно.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації всіх форм власності зобов’язані в межах своїх пов-новажень надавати органу дізнання, слідчому, прокурору допомогу у вста-новленні причин та умов, що сприяли вчиненню злочину. Що стосується злочинів, обєктом яких є право власності на жиле приміщення, то особливе значення для їх розслідування та профілактики має допомога органів та установ, що повязані з механізмом переходу права власності на жиле при-міщення, а саме: державних та приватних нотаріусів, органів БТІ, місцевого

самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, органів та служб у справах дітей, тощо. Вказані органи та установи повинні постійно аналізу-вати та перевіряти діяльність своїх службових осіб на предмет порушень в їх роботі, які стосуються процесу передачі прав на житло та інших дій, пов’язаних з такою передачею. Названі порушення та їх причини і умови по-винні бути предметом розгляду відповідних вищестоящих та контролюючих органів не лише з метою вирішення питания про відповідальність винних осіб, але і для розробки пропозицій та механізмів їх усунення, внесения змін до чинного законодавства в цій частині. Слідчому (прокурору) доцільно особисто приймати участь в розгляді вказаних питань. Це дасть можливість не тільки забезпечити належний контроль за їх розглядом, але й дозволить поглибити і закріпити професійні знания та навики слідчого у даній галузі.

Узагальнюючи вищезгадане, можна зробити впевнений висновок про те, що використання допомоги громадськості під час розслідування злочинів, об’єктом яких є право власності на жиле приміщення, є важливою скла-довою частиною їх ефективного розслідування та профілактики, яка і надалі наділена значним науковим потенціалом та потребує подальшого наукового дослідження та впровадження отриманих результатів в практичній роботі правоохоронних органів.

О.Д. АНТОНЮК

Львівський національний університет імені І.Я. Франка

ПовновАЖеннЯ ПрокурорА При

ПритЯгненні особи Як обвинувАЧеноЇ

в кримінАльному суДоЧинстві

Обвинувачення є однією із основних функцій кримінального процесу, яке знаходить свое вираження у різних процесуальних формах, насамперед реалізуючись у постанові про притягнення як обвинуваченого. Відомо, що саме помилковість первинного рішення — про притягнення як обвинуваченого — нерідко закладає основу для подальшого неправильного І незаконного обвинувального ухилу слідчих та прокурорських працівників, І як результат призводить до постановления неправосудного вироку, котрим грубо порушуються права і законні інтереси громадян, принцип законност, що є неприпустимим.

Дослідженням даного питания займались такі науковці як Альперт С.А., Божьев В.П., Давидов П.М., Зеленецький B.C., Савицький В.М., Строгович М.С., Рівлін А.Л., Шумило М.Є., Трагнюк P.P., Рогатюк I.B. та інші. Проте у своїх роботах автори лише частково розкривають повнова-ження прокурора по притягненню особи як обвинуваченої. А це питания

набирає особливої ваги з врахуванням запропонованих змін до чинного КПК України, де прокурор визнається державним обвинувачем не лише під час судового розгляду, а й під час проведення досудового слідства.

Так, аналіз ст. 121 Конституції України та ст. ст. 27, 32 КПК України свідчить про те, що згідно чинного законодавства України прокурор лише в суді обвинувач. На стадії ж досудового розслідування, прокурор може притягнути особу як обвинуваченого винісши про це відповідну постанову лише в одному випадку, коли у відповідності до п.5 ч.1 ст.227 КПК України він самостійно веде розслідування в повному обсязі. На даний час, оцінка за-конності та обгрунтованості притягнення як обвинуваченого у кримінальній справі, як правило, здійснюється прокурором в порядку нагляду за досудовим розслідуванням, «post factum», поряд з іншими питаннями при затвердженні прокурором обвинувального висновку (ст. 228 КПК). Навряд чи такий стан є виправданим. З врахуванням численних порушень, які допускаються слід-чими при прийнятті такого важливого процесуального рішення, чи за браком досвіду, чи у зв’язку із великою завантаженістю, діяльність прокурора слід переглянути на цій стадії процесу, оскільки саме він як державний обви-нувач відповідає за результати розслідування справи підтримуючи державне обвинувачення в суді, а тому повинен приймати активну участь під час його формування на стадії досудового розслідування.

Водночас, на даний час, обвинувальну функцію на стадії досудового розслідування справи фактично повністю покладено на слідчого. Саме він збирає, оцінює та закріплює докази обвинувачення, визнає особу обвинува-ченою і пред’являє їй обвинувачення, проводить її допит, змінює формулу обвинувачення, закриває справу в частині пред’явленого обвинувачення, складає обвинувальний висновок і обґрунтовує його відповідними доказами і аргументами. Та якщо розглянути діяльність слідчого в аспекті функціо-нального підходу, то з’ясується, що під час проведення досудового слідства слідчий проводить, згідно ст.22 КПК України всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи, а відтак встановлює обставини, які обвину-вачують та виправдовують особу, що вчинила злочин. Тобто de facto він здійснює, з одного боку, функцію обвинувачення, а у деяких випадках ви-рішує справи по суті (коли виносить постанову про закриття кримінальної справи) та сприяє реалізації функції захисту, оскільки без конкретних дій слідчого обвинувачений та його захисник не в змозі самостійно здійснити повноцінний захист. Таким чином, слідчий в кримінальному процесі України виступає в трьох іпостасях, виконуючи функцію сторін, а також органу влади, який призваний бути арбітром між цими сторонами. Чи може він при виконанні таких протилежних функцій бути об’єктивним та неупередженим? Безперечно, ні.

Розробники проекту КПК України в редакції від 11.09.2008 року ана-логічно із авторами КПК Російської Федерації знову відносять слідчого до сторони обвинувачення (ст.38 Проекту). Ми не поділяємо таку точку зору та вважаємо, що слідчий при проведенні досудового слідства не повинен бути

ні обвинувачем, ні захисником, а має бути дослідником та шукачем істини, об’єктивним, неупередженим «суддею» на досудових стадіях кримінального процесу. У зв’язку із цим нам імпонують погляди М.М. Полянського, Р.Д. Рахунова, Д.С. Карєва, В.В. Шимановського та інших, які відносять слідчого до суб’єктів у кримінальному процесі, який виконує лише одну специфічну для нього функцію — розслідування кримінальних справ.

Так, обвинувачувати означає стверджувати в усній формі, висловлювати категоричне судження у вигляді висновку про винність конкретної особи у вчиненні конкретного злочину з наведенням відповідних доказів. [1, 118-119]

Усі свої зусилля слідчий спрямовує винятково на відновлювальне, конс-татаційне доказування, що за своєю метою, завданням і характером жодним чином не пов’язане із реалізацією сукупності специфічних обвинувальних заходів у категорично стверджувальній формі. [3, 81] У чинному КПК Ук-раїни характер слідчої діяльності визначається через терміни «збирання», «встановлення», «дослідження», «перевірка».

Що стосується прокурора, то він під час досудового розслідування справи має контролювати кожну процесуальну дію слідчого, кожне процесуальне рішення, спонукаючи до об’єктивності і неупередженості, суворого дотри-мання закону. Саме в такий спосіб прокурор має брати участь у пошуках істини, забезпечувати законність і справедливість.

Потрібно погодитись із думкою професора Маляренка В.Т. з тим, що в ст. 121 Конституції України теза про те, що на прокуратуру України покладається державне обвинувачення лише в суді, є принципово неправильною. Справа в тому, що державне обвинувачення виникає не в суді. Воно формується і формулюється в стадії досудових проваджень. І якщо не прокурор, то хто ж тоді його має формувати, доводити і підтримувати при досудових провадженнях? Слідчий? Але ми довели, що функція об-винувачення має належати не слідчому, а прокурору. За таких обставин на прокуратуру України має бути покладена функція підтримання державного обвинувачення не тільки в суді, але й протягом всього кримінального процесу, для чого слід змінити конституційну норму. При такій формулі прокурор буде мати право здійснювати всі владні обвинувальні функції на всіх стадіях кримінального процесу, який стане змагальним з початку до кінця.

Якщо лише прокурор буде контролювати кожну процесуальну дію та кожне процесуальне рішення працівників оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства, буде сам висувати обвинувачення і складати обвинувальний висновок, відбудуться якісні зміни у всьому кримінальному процесі. [2, 11]

Таким шляхом пішли автори проекту КПК України в редакції від 11.09.2008 року закріпивши тільки за прокурором, а не слідчим, як це пе-редбачено у чинному КПК України, повноваження щодо притягнення особи як обвинуваченого вирішення питання щодо його зміни чи доповнення (Ст.ст.19,33, 232, 235 Проекту). Так зокрема, ст.232 зазначеного проекту

КПК України передбачає, що при наявності сукупності достатніх доказів, що вказують на вчинення особою злочину прокурор виносить мотивовану постанову про притягнення її як обвинуваченого.

Безперечно, коли слідчий перестане бути обвинувачем у кримінальному процесі та стане дослідником і шукачем істини по справі, а прокурор вико-нуватиме притаманну йому функцію обвинувачення як на стадії досудового слідства так і під час судового розгляду, відбудуться якісні зміни у системі кримінального судочинства, досудовий процес відповідатиме принципу зма-гальності, що поставить Україну в ряд цивілізованих країн.

Водночас, при здійсненні таких кардинальних змін до законодавства, необхідно враховувати такі реалії життя, як обмежений кількісний склад прокурорських працівників та категорії справ, які перебувають в провад-женні слідчих різних відомств, які в переважній більшості відносяться до злочинів невеликої чи середньої тяжкості. Так, чи доцільно по всіх кримі-нальних справах впроваджувати порядок висунення обвинувачення саме прокурором, чи не призведе це в подальшому до існування ще одної мертвої процесуальної норми, яка передбачатиме формальне підписання прокурором підготовлених постанов про притягнення осіб як обвинувачених, забиратиме час як у прокурора так і у слідчого, жодним чином не сприяючи реалізації принципу законності. На нашу думку, не доцільно, тому необхідно виважено підходити до таких змін, проводивши їх в комплексі із змінами до самої системи органів прокуратури.

Вихід із даної ситуації вбачається у розмежуванні категорії справ з вра-хуванням суспільної небезпеки скоєних злочинів. Так, згідно ст.200 Проекту КПК України досудове розслідування злочинів відбувається у формі досу-дового слідства, а кримінальних проступків — у формі дізнання в порядку, визначеному цим Кодексом.

Оскільки, саме по тяжких та особливо тяжких злочинах, по яких проводиться досудове слідство, права та законні інтереси осіб, які потрапляють у сферу кримінального судочинства, особливо можуть обмежуватись та по-рушуватись — ця категорія справ потребує особливої уваги, в тому числі активного втручання прокурора. Саме тому, обов’язок по пред’явленню обви-нувачення, складання та затвердження обвинувального висновку по тяжких та особливо тяжких злочинах слід покласти на прокурора. По інших ка-тегоріях злочинів слід залишити існуючий порядок притягнення особи як обвинуваченої. Дана пропозиція потребує детального наукового дослідження, оскільки може покращити як якість досудового розслідування в цілому, так і підвищити роль прокурора у реалізації принципу законності та змагальності сторін.

літерАтурА:

1. Зеленецкий В.С. Соотношение постановления о возбуждении уголовного дела с процессуальными актами обвинения // Вісник ЛІВС МВС України. — 1998. — №3. — С.118-119.

2. Маляренко В.Т. Окремі проблеми реформування кримінальної юс-тиції в Україні // Вісник Національної Академії прокуратури України. — 2008. — №3. — ст.5-15

3) Півненко В., Андрусяк В. Про кримінально-процесуальну функцію органів досудового слідства // Вісник академії прокуратури України. — 2007. — №4. — С 80-83

Л.І. АРКУША

кандидат юридичних наук, доцент Національний університет «Одеська юридична академія»

мІСлЕ, ЧАс тА умови ЗДіЙсненнЯ

легАіЗА ниІЇ (віДмивАннЯ) ДоХоДів,

оДерЖАХ ЗлоЧинним ШлЯХом

Постановка проблеми. Питаниям легалізації (відмивання) незаконних (серед них і злочинних) доходів приділялася увага багатьма вченими, але на нашу думку до теперішнього часу недостатньо розглянуто проблеми місця, часу та умов здійснення легалізації (відмивання) доходів, одержаних зло-чинним шляхом, що негативно впливає на процес протидії означеному виду злочинної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В. Алієв, С Багаудінова, О. Бе-лявська, А. Беницький, Б. Болотський, М. Бондарева, А. Вікулін, А. Ганіхін, Є. Де-ментьєва, С. Дементьев, О. Дудорова, Е. Іванов, Є. Іманов, Ю. Ілько, В. Кар-танцев, Ю. Короткое, А. Корчагін, Н. Кузнецова, А. Кушніренко, В. Лавров, В. Ларічева, М. Мельник, В. Михайлов, В. Нікуліна, I. Мезенцева, В. Панов, В. Попович, А. Савченко, Г. Тосунян, О. Чаричанський, А. Шебунов.

Метою статті є визначення значения місця, часу та умов здійснення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом у криміналістичній характеристик зазначеного виду злочинної діяльності.

Дослідження проблеми. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як реальне явище дійсності відбувається в умовах часу І простору, що обумовлює виникнення між елементами, що складають дану злочинну діяльність, і навколишнім середовищем тимчасових І просторових зв’язків. Таким чином, розуміємо, що різновидами внутрішніх зв’язків є просторов! й тимчасові зв’язки.

Знания, отримані за допомогою аналізу просторово-тимчасових відносин, мають різний характер. Висновок про те, що просторово-тимчасовий зв’язок між конкретними елементами в даній ситуації неможливий, мае достовірний характер. Висновок же про те, що зазначений зв’язок між досліджуваними елементами можливий, є ймовірним знаниям, тобто таким, що припускав

неоднозначне тлумачення: або зв’язок між елементами можливий, або — його немає.

Таким чином, тимчасові зв’язки ми можемо розділити на наступні:

— однозначні, що дозволяють при наявності одного елемента злочину з достатньою імовірністю говорити про наявність інших;

— імовірнісні, що з більшою чи меншою часткою імовірності дозво-ляють при встановленні одного елемента злочинної діяльності припускати наявність інших.

Виявлення зовнішніх зв’язків системи злочину вимагає більш широкого уявлення про діяльність винного у скоєні злочину. Як засвідчує криміналіс-тичне дослідження, система дій винного складається з декількох систем: сис-теми здійснення злочину, системи поводження винного до і після здійснення злочинної діяльності, а також системи дій, що супроводжують зазіхання. У той же час, виникаючи з власної волі винного, усі ці системи обумовлені зовнішнім фактором — обстановкою, у якій живе, працює особа (або особи), що здійснила злочин, у якій вона змушена діяти, а також у якій вона жила і працювала раніше.

Обстановка — це сукупність природних і соціально-економічних умов, зв’язків, відносин, що склалися на визначеному об’єкті (території, підпри-ємстві), які впливають на поведінку людей, котрі там знаходяться.

В обстановці виявляються особистісні якості винних, мотиви й інші еле-менти злочинної діяльності, що значною мірою може полегшити виявлення і викриття злочинця. Вибір винними місця, часу, способу здійснення злочину, а також у цілому господарської чи фінансової сфери діяльності (галузі гос-подарства) багато в чому обумовлений існуючою там обстановкою. У резуль-таті пізнання обстановки, у якій відбувався злочин, можуть бути отримані дані про ступінь підготовленості злочину, про характер поінформованості злочинця про його дії, своєрідність впливу обстановки на спосіб здійснення злочину, можливих співучасників і очевидців злочину, визначені можливі місця їхнього перебування й ін.

«Знання обстановки дозволяє перешкодити здійсненню злочину певним способом, у визначеному місці й у зазначений час, дає можливість зробити логічний висновок про використаний злочинцем спосіб злочину, створює передумови для прогнозування можливості появи нових способів здійснення злочину» [1, 2].

Між діями осіб, що винні у скоєнні злочину, й обстановкою існує прямий і зворотний зв’язок — переломлюючись через свідомість винних, обстановка впливає на їх поведінку, у свою чергу, дії винних відображаються в обста-новці у вигляді різного роду подій, фактів, процесів, слідів.

Винні можуть здійснювати злочин шляхом проведення фінансової опе-рації (угоди) у тому випадку, якщо існують об’єктивні умови, що дозволяють використовувати дану фінансову операцію (угоду) для здійснення злочинної діяльності, тобто, коли відповідна операція в даний період фактично відбу-валася. Наприклад, особа, що здійснює злочинну діяльність, об’єктивно не

може зарахувати на свій рахунок чи списати зі свого рахунка кошти, якщо рахунок на його ім’я не був відкритий.

Можливість здійснення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, також визначається розміром, частотою, періодичністю операцій, достатніх для здійснення злочину в конкретній сумі; виконанням їх особами, які вла-штовують; незадовільним контролем за їх здійсненням.

Відсутність у реальності хоча б однієї з названих умов означає об’єктивну неможливість використання даної фінансової операції (угоди) для здійснення злочинної діяльності.

Обстановка здійснення будь-якого злочину охоплює більш широке коло явищ, ніж безпосередньо фізичні умови, у яких діє злочинець або злочинна група, і включає крім того загальну історичну і соціальну обстановку, конк-ретні умови життя і діяльності колективу, у якому був здійснений злочин, а також соціально-економічну ситуацію в країні і стан правового регулювання економічних відносин.

Для такої злочинної діяльності як легалізація доходів, одержаних зло-чинним шляхом, обстановка, що склалася в країні, багато в чому визначила вибір злочинцями сфер господарської діяльності, найбільш сприятливих для здійснення даного злочину.

До моменту введення кримінальної відповідальності за легалізацію до-ходів, одержаних злочинним шляхом, багато наявних злочинних капіталів уже були запущені в офіційний обіг, установилися стійкі канали надход-ження незаконних доходів з цього джерела, напрацювалися механізми ле-галізації. Усе це стало можливим унаслідок недостатнього вивчення умов, у яких розвивалася економіка в той період часу, і відсутності нормативних документів, що регламентують господарську і фінансову сфери.

При розслідуванні легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, не-обхідно мати на увазі, що на поведінку винних при здійсненні цього злочину також впливає обстановка на підприємстві, де ця злочинна діяльність відбу-вається, на інших підприємствах, котрі використовуються винними в процесі легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, а також обстановка в місті, районі, галузі. Характерною рисою легалізації доходів, одержаних зло-чинним шляхом, є те, що операції з відмивання можуть здійснюватися цілком законними комерційними структурами з цілком реальними обіговими фондами і значним обсягом продажів. Наприклад, відмиті в офшорі гроші можуть ви-користовуватися для придбання на законній підставі товарів, що потім пере-продуються на батьківщині винних, забезпечуючи законне джерело доходу.

Для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, характерна наяв-ність попереднього злочинного діяння, а частіше — низки злочинів чи інших незаконних дій, результатом яких стало отримання коштів чи іншого майна. Між цими діяннями і легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, об’єктивно існують причинно-наслідкові зв’язки. Отже при вивченні й до-слідженні обстановки необхідно визначити канали надходження незаконних доходів і установити причинно-наслідкові зв’язки між джерелом надходження

незаконних доходів і учасниками легалізації. Для цього необхідно ретельне вив-чення кола спілкування осіб, винних у легалізації, а також вивчення безпосе-редньої діяльності підприємства, проведених ними операцій і укладених угод

Обстановка впливає на вибір злочинцем способу здійснення злочину. Специфіка легалізації полягає в тому, що елементи цього злочину найчастіше розгортаються в часі й у просторі у своєрідний «технологічний ланцюжок» дій щодо легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Таким чином, висування слідчо-оперативних версій варто максимально прив’язувати до конкретних сфер фінансової, підприємницької й економічної діяльності, їхнім інститутам, установам, підприємствам і організаціям. Це можливо тільки за допомогою використання інформації про обстановку.

Для встановлення способу здійснення легалізації необхідно усвідомити обсяг повноважень посадових осіб та інших управлінських працівників ко-мерційних організацій, структур організації, її документообіг та інші фактори, що характеризуют обстановку здійснення злочину. Також істотне значення має вивчення нормативно-правових актів, на підставі яких здійснюється виз-начений вид господарської діяльності, знання правового статусу юридичної особи, котрий використовується в процесі легалізації.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Густов Г.А. Расследование должностных хищений в торговле. Криминалистическая характеристика преступлений/ Г.А. Густов. — Л., 1991. — С.30

2. Користін О.Є. Теорія і практика протидії відмиванню коштів: пра-вове та організаційне забезпечення: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07 / Користін Олександр Євгенович. — Київ, 2009. — 486 с

О.Я. БАЕВ

Заслуженный деятель науки РФ,

доктор юридических наук, профессор

Воронежский государственный университет

о ПроблемАХ рАЗумности

сроков ДосуДебного уголовного

ПреслеДовАниЯ

Потребности поступательного формирования правового государства в нашей стране, присоединение ее к международным правовым стандартам с логической неизбежностью повлекли одну из наиболее значимых коррекций действующего отечественного уголовно — процессуального законодательства, которой, на наш взгляд, является дополнение его ФЗ от 30 апреля 2010 г. новым принципом, декларирующим необходимость осуществления уголовного судопроизводства в разумные сроки.

Тут же сразу оговоримся: сроки уголовного судопроизводства в целом, осуществления отдельных процессуальных (в том числе, ряда следственных) действий по очевидным на то причинам и ранее постоянно находились и находятся в настоящее время в «центре современного уголовно — процессуального поля».

Но как самостоятельный процессуальный принцип уголовного судопроизводства, по своей значимости занимающий место между самим назначением этого социального института и принципом законности при производстве по уголовному делу, «разумность срока уголовного судопроизводства» (ст. 6 — 1 УПК) сформулирован, насколько нам известно, впервые в истории российского уголовно — процессуального права.

Но для того, чтобы этот принцип не остался лишь «благим» лозунгом, текст его нуждается, в первую очередь, в критическом его анализе.

Сразу скажем, что нам представляется в высшей степени некорректным совершенно недвусмысленное сведение законодателем сущности всего уголовного судопроизводства лишь к осуществляемому в его рамках уголовному преследованию конкретного лица, прекращению уголовного преследования в его отношении или назначению судом этому лицу наказания.

Воспроизведем это положение ст. 6 — 1 УПК: разумный срок уголовного судопроизводства «включает в себя период с момента начала осуществления уголовного преследования до момента прекращения уголовного преследования или вынесения обвинительного приговора».

Как мы понимаем, под моментом начала осуществления уголовного преследования здесь понимается факт привлечения по уголовному делу некого конкретного лица в качестве подозреваемого в уголовно — процессуальном смысле этого понятия.

Чаще всего этим процессуальным статусом лицо наделяется в тех случаях: а) когда оно задержано в порядке ст. 91 УПК; б) когда к нему применена мера пресечения до предъявления обвинения в соответствии со ст. 100 УПК; в) когда лицо уведомлено о подозрении в совершении преступления в порядке, установленном ст. 223 — 1 УПК (ч. 1 п. п. 2, 3, 4 ст. 46 УПК).

Сроки первого, второго и третьего достаточно краткие и в императивной форме установлены и ограничены законом. Лишь в одном законодательно предусмотренным случае сроки пребывания лица в процессуальном статусе подозреваемого весьма не определенные — когда уголовное дело возбуждается конкретно в отношении него (ч. 1 п. 1 ст. 46 УПК).

Надо сказать, что такой точки зрения на сущность уголовного преследования придерживается и большинство специалистов в области уголовного процесса, считающих, что оно, уголовное преследование, может осуществляться только в отношении конкретного лица¹.

¹ См. напр.: Настольная книга прокурора / Под ред. С.И. Герасимова. — М., 2002., с. 322—323; Курс уголовного судопроизводства. Учебник в 3 томах / под ред. В. А. Михайлова. Москва — Воронеж, 2006, т.1, с. 216.

Вся предшествующая этому моменту, моменту появления в уголовном деле фигуры подозреваемого/обвиняемого деятельность следователя и других лиц, осуществляющих уголовное преследование, направлена, можно сказать, именно на достижения этого «момента истины» — обоснованного и законного привлечения конкретного лица в качестве подозреваемого, а затем обвиняемого в совершении расследуемого преступления (если, разумеется, наличие такового в деянии установлено).

Сроки деятельности следователя до появления в деле процессуальной фигуры подозреваемого/обвиняемого, зачастую, весьма продолжительны, они могут продлеваться в порядке, установленном ст. 162 УПК, если не до «бесконечности», то, как думается, до истечения сроков давности уголовной ответственности за расследуемое преступление.

Общеизвестен ряд «резонансных» уголовных дел, расследование которых продолжалось и продолжается не годами, а десятилетиями… Не думается, что разумность сроков уголовного судопроизводства до появления по делу процессуальной фигуры подозреваемого/обвиняемого, даже если они достаточно длительны, может вызывать какие — либо негативные реакции. Напротив, это в высшей степени разумно, это свидетельствует о непрекращающихся усилиях органов уголовного преследования раскрыть преступление, по факту которого данное дело возбуждено, и по которому, как сказано, с этой целью сроки расследования продлеваются.

Более того, уголовное преследование, осуществляемое в отношении некого лица, может быть за неподтверждением его обоснованности прекращено как в ходе предварительного расследования, так и в результате постановления вступившего в законную силу оправдательного приговора — а само судопроизводство для установления лица, совершившего преступление, несомненно, будет продолжаться.

Таким образом, по нашему мнению, формулируя рассматриваемый принцип, законодатель в этой его части имел в виду не уголовное судопроизводство в целом, а разумные сроки уголовного преследования лица, привлеченного по уголовному делу в качестве обвиняемого, либо наделенного до того процессуальным статусом подозреваемого в связи с возбуждением в отношении него уголовного дела.

А потому, на наш взгляд, этот принцип — мы ни в малейшей степени не сомневаемся в его уместности и необходимости — более корректно следует так и именовать: «Разумные сроки уголовного преследования и назначения наказания».

Этого нашего мнения не колеблет и то, что в соответствии с ФЗ от 30.04.2010 № 68 (речь о нем подробнее пойдет ниже) право на компенсацию за нарушение разумных сроков уголовного судопроизводства предоставлено кроме лиц, в отношении которых осуществляется (или осуществлялось) уголовное преследование, также потерпевшим, гражданским истцам и гражданским ответчикам. Их возможные претензии по этому поводу практически всегда могут быть обусловлены лишь

тем же — неразумностью сроков осуществления по делу уголовного преследования.

Другим возможным паллиативным способом разрешения этой законодательной двусмысленности, думается нам, может явиться исключение из ст. 6 — 1 УПК приведенного выше указания на период, учитываемый при определении разумного срока уголовного судопроизводства. Само же это понятие, как известно, в п. 56 ст. 5 УПК определено совершенно однозначно: «уголовное судопроизводство — досудебное и судебное производство по уголовному делу».

С рассматриваемым принципом, а точнее, с его практической реализацией, связана, думается нам, одна весьма актуальная, обозначенная в наименовании этой статьи проблема.

Мы имеем в виду нечем, в сущности, не ограниченные сроки возможности начала уголовного преследования в отношении конкретного лица, относительно которого ранее в уголовном его преследовании отказывалось или его возобновления в ходе предварительного расследования. Более того, закон не ограничивает каких либо сроков для отмены постановлений об отказе в возбуждении уголовного дела в отношении конкретных лиц. Им также не установлены какие — либо сроки для отмены постановлений о прекращении в отношении конкретных лиц уголовного их преследования.

Заинтересованным лицам лишь разъясняется их право на обжалование таких постановлений, но даже сроки этого законом, как сказано, не оговариваются (ч. 5 ст. 148, ч. 4 ст. 213 УПК).

Мы убеждены, что это положение в свете рассматриваемого принципа разумности сроков уголовного судопроизводства (уголовного преследования, как сказано, по нашему мнению) нельзя признать нормальным. Нам представляется необходимым законодательно установить некие временные сроки, в течение которых названные постановления могут быть обжалованы, а также сроки, по истечению которых принятые решения об отказе в уголовном преследовании конкретного лица или о прекращении такового в отношении, подчеркнем особо, в отношении конкретного лица, могут быть отменены.

Относительно первых — вполне обоснованным нам представляется срок, который для обжалования постановлений о прекращении уголовного дела предусматривала ст. 209 УПК РСФСР 1960г. — пять суток с момента уведомления заинтересованных лиц и прокурора об отказе в возбуждении уголовного дела либо о его прекращении.

Относительно второго — сроков возможной отмены постановлений об отказе в возбуждении уголовного дела в отношении конкретного лица и прекращении уголовного преследования — нам представляется разумным с соответствующими, естественно, коррективами, использовать порядок, установленный законом для пересмотра оправдательного приговора ч. 2 ст. 405 УПК.

Напомним это положение: «…пересмотр оправдательного приговора либо определения или постановления суда о прекращении уголовного дела

допускаются в срок, не превышающий одного года со дня вступления их в законную силу, если в ходе судебного разбирательства были допущены фундаментальные нарушения уголовно-процессуального закона, повлиявшие на законность приговора, определения или постановления суда».

Внося это предложение, автор ясно осознает таящийся в нем «подводный камень». А он следующий: возможность обеспечения «ухода» лица от ответственности за совершенное им деяние стороны правоприменителей в связи с истечением предлагаемого срока для отмены указанных выше постановлений. Мотивы для того могут быть различны, в том числе — и это самое опасное! — коррупционные.

Но такая опасность, увы, существует при осуществлении любой правоприменительной деятельности при принятии процессуальных решений его субъектами по усмотрению.

Но, тем не менее, оставлять лицо под угрозой возбуждения в отношении него уголовного преследования в ситуациях, когда ранее в том в установленном законом порядке было отказано, либо возможности возобновления прекращенного в отношении его уголовного преследования на практически неограниченный срок, по нашему убеждению, противоречит принципу разумного срока осуществления уголовного судопроизводства.

Є.Й. БАРНА

Херсонський юридичний інститут ХНУВС

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ КАНАЛІВ ЗВ’ЯЗКУ

ЩОДО ЯКИХ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ СЛІДЧІ ДІЇ

ТА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ ЗАХОДИ

Чинним кримінально-процесуальним та оперативно-розшуковим законо-давством передбачено можливість зняття інформації з каналів зв’язку як за допомогою слідчої дії (ст.187 КПК) так і оперативно-розшукового заходу (п.9 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Але, ні в першому, ні в другому випадку закон не дає чіткого роз’яснення визначеного способу отримання інформації, що створює певні труднощі у використанні можливостей однойменного оперативно-розшукового заходу та слідчої дії. На нашу думку, встановлення поняття та видів каналів зв’язку, якими може передаватися інформація, дасть можливість визначити спектр застосування зняття інформації з каналів зв’язку, а відповідно і його можливості.

У широкому розумінні поняття «канал» визначається як частина комуні-каційної системи, яка зв’язує між собою джерело та приймач повідомлень. Відповідно до такого розуміння, канал поширення сигналу (зв’язку) може бути штучним, природним і комбінованим. У першому і (або) третьому випадку — це сукупність технічних засобів та середовища розповсюдження,

що забезпечує передавання повідомлень від відправника до одержувача [5]. Звідси, можемо стверджувати, що у широкому розумінні, природним каналом зв’язку є тільки навколишнє природне середовище, яким поширюється ін-формація без застосування будь-яких технічних засобів, виключно завдяки його фізичним властивостям. Як приклад функціонування природного (не технічного) каналу зв’язку, можемо навести просте спілкування між людьми, де одна особа є джерелом інформації, інша — приймачем, а природне сере-довище — канал зв’язку між ними. Пропонуємо відповідні канали зв’язку називати природними або нетехнічними.

Водночас, Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 28 бе-резня 2008 року «Про деякі питання застосування судами України законо-давства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшу-кової діяльності, дізнання і досудового слідства», у п.3 визначає, що при вирішенні питання про зняття інформації з каналів зв’язку слід враховувати положення ст.1 Закону України від 18 листопада 2003 року №1280-IV «Про телекомунікації», якою визначено відповідні терміни, що вживаються у за-значеному Законі [4].

У ст.1 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що канал електрозв’язку — сукупність технічних засобів, призначених для перене-сення електричних сигналів між двома пунктами телекомунікаційної мережі [3].

На нашу думку, вказаний вище Закон у ст.1 визначає поняття каналів зв’язку у вузькому розумінні, оскільки звужує останні виключно до тих, якими передаються електричні сигнали, називаючи їх каналами електрозв’язку. Тобто, технічними каналами, якими передаються електричні сигнали. При цьому, із широкого розуміння поняття канал зв’язку вилучаються природні (нетехнічні) канали зв’язку, які для передачі інформації не потребують ви-користання технічних засобів та електричних сигналів.

Але, разом з тим, ведучи мову про технічні канали зв’язку не слід обме-жуватися тільки тими, які для передачі інформації використовують елект-ричні сигнали. Адже передача інформації можлива і за допомогою технічних засобів, які для передачі інформації використовують механічні коливання (механічні або звукові хвилі) без використання електричних сигналів. Так, за допомогою твердих тіл (наприклад система опалення), використовуючи останні як канал зв’язку, можливо передавати інформацію, у формі сигналів механічних коливань, шляхом використання різноманітних закодованих азбук (азбука Морзе, тощо). Тобто, наявність саме електричних сигналів у тех-нічних каналах зв’язку не є визначальним.

Особливість функціонування технічних каналів зв’язку полягає у вико-ристанні технічних засобів, якими поширюються сигнали, за допомогою яких здійснюється передача інформації. Виходячи з наведеного можемо ствер-джувати про існування технічних засобів, які спеціально призначені для передачі інформації (лінії передач у формі різноманітних кабелів, ретран-

слятори, тощо), а також технічні засоби, що пристосовані для передачі інформації (різноманітні тверді тіла, пружні поверхні тощо). Тобто, і ті, і інші, у разі використання їх для передачі інформації, слід розцінювати як канали зв’язку.

Таким чином, приходимо до висновку, що у природі існують як технічні так і нетехнічні (природні) канали зв’язку, якими може передаватися інфор-мація. Відповідно, вважаємо, що можливості зняття інформації з каналів зв’язку значно ширші ніж ті, на які вказує судова практика. Обмеження сфери застосування зняття інформації з каналів зв’язку тільки каналами електрозв’язку, створює зайві можливості неконтрольованого поширення злочинної інформації.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. — X.: ТОВ «Одіссей», 2007. — 264 с

2. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 року // Відомості Верховно! Ради України (ВВР), 1992, №2, ст.ЗОЗ.

3. Про телекомункації: Закон України від 18 листопада 2003 року №1280-IV // Відомості Верховно! Ради України (ВВР), 2004, №12, ст.155.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року №2 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.nau.ua/ doc/ ?uid=l 077.1723.0

5. Матеріали Вікіпедії. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http:// uk.wikipedia.org/wiki/ Канал_(телекомунікації).

О.В. БАТЮК

кандидат юридичних наук, доцент Волинський національний університет імені Лесі Українки

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ НЕВІДКЛАДНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ

ПОКАРАНЬ

Актуальність теми дослідження є очевидною, оскільки за даними судово-слідчої практики щорічно засудженими вчинюється до 400 злочинів [1, с 166], при цьому значна частина із них або взагалі не реєструється, тобто зали-шаються латентними, або визначаються як адміністративні правопорушення. На наш погляд, саме однією з причин такого стану є неналежне проведения невідкладних слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених в установах виконання покарань (далі — УВП), та низький рівень агентурно-оператив-ного забезпечення цього процесу. Негативно на процес розслідування такої категорії кримінальних справ впливає і відсутність однозначного тлумачення

терміну «невідкладні слідчі дії» та «невідкладні оперативно-розшукові заходи».

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчити, що у науковій літера-турі дана проблема є постійним об’єктом вивчення у роботах як вітчизняних (Дубинський О. Я., Зеленецький В. С., Король В. В., Лукянчиков Є. Д., Маляренко В. Т., Прісьменний Д. П., Тертишник В. М., Шостак Ю. І., ін.), так і зарубіжних вчених (Бєлозєров Ю. М., Гапанович М. М., Кузнєцова Н. Ю., Побєдкін О. В,, Яшин В. М., ін). Проте у контексті завдань боротьби зі злочинністю у місцях позбавлення волі ця тематика розроблена недостатньо. Зокрема, досі не визначений на законодавчому рівні зміст терміну «слідчі дії в УВП», який вживається як в теорії, так і на практиці і у залежності від суб’єкта застосування розуміється неоднозначно.

Варто зазначити, що в установах виконання покарань (надалі — УВП) розслідування злочинів має свою специфіку, що обумовлено особливостями кримінально-виконавчих відносин (нерівнозначне правове становище суб’єктів цих відносин, процес кримінально-виконавчого впливу не може бути цілком і повністю регламентований нормами права, реалізація цих правовідносин не допускає їх розриву в разі взаємного порушення обов’язків сторонами чи принаймні один із суб’єктів, т. ін.) [1, с. 31] та місцем вчинення злочину (як об’єктивної ознаки злочину). Останнє, зокрема, є визначальним у визначенні змісту життєдіяльності засуджених, які, з одного боку, мають (це витікає з їх правового статусу) виконувати законні вимоги адміністрації УВП, а з іншого, — жити по правилах співтовариства засуджених: як у конкретному мікро-середовищі, так і по формальних вимогах злочинної «субкультури» [2, с. 44].

Таке двох-статусне положення засуджених негативно відображається й на організації невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів при проведенні розслідування вчинених злочинів у місцях позбавлення волі та детермінує відмінності цієї діяльності від тієї, що здійснюється за межами УВП (в умовах вільного суспільства).

Як показує практика, у таких умовах виникають складності по виявленню свідків, співучасників злочину у та закріпленню матеріальних доказів по справі (засобів і знарядь злочинів, їх місця, обстановки тощо).

У зв’язку з цим, актуальними та найбільш ефективними у таких ситуаціях виступають невідкладні оперативно-розшукові заходи. Як з цього приводу зробив висновки Куклін В. І., «...Незалежно від способу отримання тих чи інших даних про готування, замах чи вчинений злочин, вони ставлять нас перед необхідністю проведення відповідних заходів, а їх виконання пере-слідує мету отримання певного результату. Звідси видно, що отримання відомостей про злочин у результаті проведеної оперативної роботи, є умовою здійснення невідкладних слідчих дій з метою отримання будь-яких доказів, а отримання останніх, у свою чергу, і визначає завдання» [3, с.13].

Отже, виходячи зі змісту тези про єдність завдань, які є характерними як для невідкладних слідчих дій, так і для невідкладних оперативно-розшукових

заходів, можна говорити про єдність їх мети в умовах вчинення злочину в УВП, а саме: це є збирання вихідних даних про подію злочину, виявлення та закріплення його слідів тощо.

Проте, якщо при розслідуванні злочинів загальної спрямованості з нині існуючою позицією законодавця можна погодитись (про відсутність у законі чіткого переліку невідкладних слідчих дій), то здійснення такої діяльності у місцях позбавлення волі об’єктивно потребує не тільки їх правового закріп-лення, але й змістовного визначення.

Саме такий висновок витікає з аналізу історичного генезису зазначених понять і практики діяльності правоохоронних органів та оперативних апа-ратів місць позбавлення волі.

На підставі вивчення теоретичних джерел, можна запропонувати наступне визначення поняття «невідкладні слідчі дії» — це особлива форма процесуальної діяльності, що здійснюється органом дізнання у випадках, передбачених законом, з моменту офіційного отримання повідомлення про злочин і до моменту передачі кримінальної справи слідчому та спрямована на виявлення і фіксацію слідів злочину, а також доказів, що вимагають негайного вилучення, дослідження та закріплення процесуальними формами і засобами».

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кримінально-виконавче право України. Загальна та Особлива час-тини : навч. посібник / за заг. ред. О. М. Джужи. — К : Юрінком Інтер, 2002. — 446 с

2. Хохряков Г. Ф. Формирование правосознания у осужденных : учеб. пособие / Хохряков Г. Ф. — М. : ВНИИ МВД СССР, 1985. — 188 с.

3. Куклин В. Й. Неотложные следственные действия / Куклин В. Й. — Казань, 1967. — 87 с.

И.Л. БЕДНЯКОВ

кандидат юридических наук ФГОУ ВПО «Самарский юридический институт ФСИН России»

об ЭФФективности ПрАвовоЙ

реглАментА циИи ЗАлогА в свете

новАЙ в уПк рФ

07.04.2010 вступил в силу федеральный закон, которым в новой редакции изложена ст. 106 УПК РФ, регламентирующая порядок избрания и применения залога. Нельзя не отметить очевидные достоинства принятых изменений: возможность избрания залога в любой момент производства по делу, рассмотрения ходатайства о залоге наряду с ходатайством о заклю-

чении под стражу и др. Вместе с тем, в принятой редакции, на наш взгляд, содержится положение, фактически блокирующее возможность применения залога к большинству лиц, подозреваемых и обвиняемых в совершении преступлений — установление необоснованно высокой минимальной суммы залога. Камнем преткновения для отдельных правоприменителей при избрании залога, до принятия анализируемого федерального закона, являлась неопределенность в вопросе об исчислении его размера. Наконец, законодатель вроде бы «закрыл» эту проблему, обозначив, что минимальная сумма залога по преступлениям небольшой и средней тяжести составляет 100 000 рублей, а по тяжким и особо тяжким преступлениям 500 000 рублей.

Как показывает статистика, большинство преступлений совершают маргинальные личности, безработные, лица без определенного места жительства и источника дохода и т.п. Так, по данным Росстата на 2009 год за чертой бедности (т.е. с доходом менее 5 083 рублей в месяц) живут 24,5 млн. россиян, из них 44,2% это мужчины в возрасте от 16 до 59 лет, т.е. возрастная группа, наиболее часто совершающая преступления. Средняя заработная плата по стране к маю 2010 года составляла 17 975 рублей. При этом подавляющему большинству граждан этих денег хватает только на повседневные нужды. На сбережения у граждан РФ остается лишь 12,6% доходов, или в среднем примерно 1850 рублей на трудоспособного человека. Исходя из этого среднестатистическому российскому гражданину необходимо примерно 4,5 года, чтобы накопить деньги для внесения залога по преступлениям небольшой и средней тяжести, и 22,5 года для внесения залога по тяжкому и особо тяжкому преступлению.

По действующему законодательству участие защитника является фактически обязательным по всем категориям уголовных дел. Подозреваемые (обвиняемые) и их родственники, которые имеют определенный материальный достаток, в большинстве случаев стараются заключить соглашение об оказании юридической помощи с кем-либо из адвокатов. Переживая за судьбу близкого человека, в стрессовой ситуации (напр., возбуждение уголовного дела, задержание по подозрению в совершении преступлении), граждане готовы отдать адвокату весьма немалые суммы. Ни в коем случае нельзя говорить о том, что существующие расценки на оплату труда защитника необоснованы и завышены. Однако следует признать, что гонорары адвокатов существенно отличаются от заработной платы рядового российского гражданина. Так, средние минимальные расценки на ведение уголовного дела на стадии предварительного расследования составляют 25-30 тыс.рублей. В зависимости от сложности уголовного дела цена только возрастает. В связи с этим, граждане в условиях ограниченного времени всеми силами стараются изыскать необходимые денежные средства для оплаты труда защитника. Даже если встанет вопрос о возможности внесения залога, существующую в настоящее время в законе сумму будет изыскать весьма проблематично.

Вызывает удивление соотношение минимального размера залога с размерами причиненного ущерба и наказаний за конкретные преступления.

Например, за совершение кражи на сумму до 2500 рублей предусмотрена возможность избрания залога на минимальную сумму в 100 000 рублей, что в 40 раз превышает сумму похищенного. За хищение же на сумму до 250 000 рублей, можно также избрать залог в сумме 100 000 рублей.

Возьмем, к примеру, одно из распространенных тяжких преступлений. Двое преступников с применением насилия не опасного для жизни и здоровья открыто похитили у пострадавшего 1000 рублей. Минимальная сумма залога для этих лиц составит 500 000 рублей. При том, что за это преступление предусмотрено наказание в виде максимального штрафа в 10 000 рублей (в 50 раз меньше), либо дохода осужденного за 1 месяц.

По данным МВД РФ совершают преступления в основном лица без определенного источника дохода. Среди 1 219 789 лиц, совершивших преступления в 2009 году на территории РФ, не имели постоянного источника дохода 785 577 человек (64%). При том, что ситуация по отдельным регионам просто катастрофическая. Доля таких лиц в Ингушетии составила 90,3%, в Краснодарском крае 77,4%, в Астраханской области 76,5%, в Санкт-Петербурге 72,5%. Из вышесказанного напрашивается вывод. Установление минимального размера залога в 100 000 и 500 000 рублей является ошибкой законодателя.

Что делать в такой ситуации следователю? Выбор невелик. Во-первых, в отношении подозреваемого (обвиняемого) можно не избирать меру пресечения. Однако на практике такие случаи достаточно редки. Во-вторых, избрать в качестве меры пресечения подписку о невыезде и надлежащем поведении. Это наиболее простой, но далеко не самый эффективный выбор. Никаких удерживающих факторов, кроме морально-психологических, такая мера пресечения не имеет. В лучшем случае, обвиняемые периодически не являются к следователю, в худшем — либо игнорируют вызовы следователя, либо банально используются эту меру пресечения, чтобы скрыться от правосудия. И в том, и в другом случае налицо отрицательные последствия: затягиваются сроки предварительного расследования, следователь вынужден выполнять дополнительную работу по обеспечению явки обвиняемого и т.д. В-третьих, избрать меру пресечения в виде заключения под стражу. В этом случае обвиняемый никуда не скроется, будет являться по вызовам следователя, да и воспрепятствовать производству по делу иным образом вряд ли сможет. Просто и надежно. Но эффективно ли? С точки зрения обвиняемого (его родственников и близких), а на наш взгляд и потерпевшего, нет. Говорить о минусах такого положения для обвиняемого излишне. А в чем же «проигрывает» потерпевший? Находясь под стражей, обвиняемый лишается работы, постоянного источника дохода, который мог быть направлен на возмещение причиненного потерпевшему вреда. Увеличиваются сроки уголовного судопроизводства, и момент назначения наказания еще более удаляется от момента совершения преступления. Находясь в заключении и осознавая, что в государстве отсутствует нормально работающая система исполнительного производства в части взыскания причиненного вреда,

а наиболее вероятное наказание будет связано только с лишением свободы (реальным или условным), обвиняемый утрачивает всяческое желание участвовать в примирительных процедурах, возмещении ущерба.

Для следователя плюсы от применения к обвиняемому залога видятся в следующем. Поскольку мера пресечения не является видом наказания, а есть одно из средств обеспечения нормального хода уголовного судопроизводства, то вряд ли следователи заинтересованы в том, чтобы заключить под стражу всех и каждого. Им необходимо, чтобы подозреваемый (обвиняемый): проживал по указанному адресу, являлся по первому вызову, не препятствовал производству по уголовному делу. К тому же, избрание в качестве меры пресечения залога, на наш взгляд, позволит избежать многих конфликтных ситуаций между следователем и стороной защиты.

Для обеспечения нормального хода уголовного судопроизводства, должен присутствовать определенный фактор, удерживающий подозреваемого (обвиняемого) от совершения новых преступлений и иных противоправных действий, негативно влияющих на процесс расследования. Полагаем, что залог, в отличие от заключения под стражу, обладает всеми качествами, которые позволят найти компромисс между интересами сторон обвинения и защиты. Вместе с тем, чтобы залог не превратился в привилегию для узкого круга лиц, необходимо отказаться от существующего в законе его минимального размера. Представляется, что минимальный размер залога должен быть существенным образом уменьшен и дифференцирован в зависимости от тяжести инкриминируемого деяния в соответствии с градацией, имеющейся в УК РФ.

И.И. БЕЛ03ЕР0ВА

кандидат юридических наук Российский университет дружбы народов

меЖДунАроДно-ПрАвовЫе АктЫ,

реглАментируЮЩие уголовное

суДоПроиЗвоДство

Современная эпоха, желаем мы того или нет, требует особого правового механизма, который может обеспечивать развитие цивилизации в настоящем и будущем.

Развитие межгосударственных отношений выходит на новый уровень общения во всех сферах человеческой деятельности, в том числе и в вопросах уголовного судопроизводства.

Наполнение внутригосударственного (национального) права нормами международного права является одной из примечательных особенностей современного правового режима, так как усиление и усложнение междуна-

родных связей усиливает и роль международного права, реализация норм которого приводит к тесному взаимодействию с внутригосударственными системами права.

Однако необходимо учитывать, что накапливаемые человечеством достижения юридической культуры на соответствующем этапе исторического развития лишь тогда имеют реальное юридическое значение, когда они находят то или иное строго конструктивное выражение в институтах действующего права.

Это реальное юридическое значение и конструктивное выражение представляется правильным показать применительно к международно-правовым актам, регламентирующим уголовное судопроизводство.

Основными документами, регламентирующими уголовное судопроизводство являются Всеобщая декларация прав человека, которая закрепила комплекс прав и свобод человека: право на жизнь, свободу и личную неприкосновенность (ст. 3); свободу от пыток или жестокого, бесчеловечного или унижающего человеческое достоинство обращения и наказания (ст. 5); равенство всех людей перед законом и равную защиту, без всякого различия, закона (ст. 7); эффективное восстановление в правах компетентными национальными судами в случаях нарушения основных прав человека, предоставленных ему конституцией или законом (ст. 8); свободу от произвольного ареста, задержания или изгнания (ст. 9); рассмотрение, в случае необходимости, дела каждого человека на основе полного равенства граждан и с соблюдением всех требований справедливости независимым и беспристрастным судом (ст. 10); презумпцию невиновности (ст. 11); невмешательство в личную и семейную жизнь каждого; неприкосновенность жилища; тайну корреспонденции и т.д.

Другими важными нормативными актами, регламентирующими международное уголовное судопроизводство следует признать Конвенции и договоры о правовой помощи, к ним в частности относится Европейская конвенция о взаимной правовой помощи по уголовным делам, которая ратифицирована рядом государств, включая Россию — 25 октября 1999 года.

Особое место среди нормативно-правовых актов занимает Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам, подписанная странами СНГ в Кишиневе 7 октября 2002 года и ратифицированная ими в последствии.

Что же касается иных соглашений в сфере уголовного судопроизводства, то они могут быть как многосторонними, так и двусторонними.

В качестве примера следует остановиться на Договоре между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о взаимной правовой помощи по уголовным делам от 17 июня 1992 года.

Данный договор регламентирует общие положения и объем правовой помощи; определяет Центральные органы. В частности Центральным органом для РФ является Генеральная прокуратура Российской Федерации или назначенные Генеральным прокурором Российской Федерации лица.

Центральным органом для Соединенных Штатов Америки является Министр юстиции или назначенные им лица.

Выше названный договор предусматривает основания отказа в оказании помощи (ст. 4), детально закрепляет форму и содержание запроса о правовой помощи.

В ст. 5 Форма и содержание запроса о правовой помощи определено:

1. Запрос о правовой помощи направляется в письменной форме, однако при наличии чрезвычайных обстоятельств центральный орган запрашиваемой Стороны может принять запрос в иной форме. Если запрос направляется не в письменном виде, он должен быть подтвержден письменно в течении 10 дней со дня получения запроса запрашиваемой Стороной, если только центральный орган запрашиваемой стороны не примет другого решения.

2. Запрос включает:

1) название органа, от имени которого направляется запрос;

2) изложение фактов и обстоятельств дела;

3) текст закона, на основании которого деяние признается преступлением;

4) описание запрашиваемой помощи;

5) указание цели, для которой запрашивается помощь.

3. В той мере, в какой это необходимо и возможно, запрос также содержит:

1) данные о личности и предполагаемом местонахождении разыскиваемого лица;

2) данные о личности и местонахождении лица, которому необходимо вручить документ, о связи этого лица с проводимым разбирательством и порядке вручения документа;

3) информацию о личности и местонахождении лица, от которого необходимо получить доказательства;

4) перечень вопросов, которые требуется задать лицу, обозначенному в запросе;

5) точное описание места и лица, подлежащих обыску, и предмета, подлежащего выемке;

6) описание порядка исполнения запроса;

7) информацию о выплатах и возмещении расходов, на которые будет иметь право лицо, вызываемое на территорию запрашивающей Стороны;

8) любую иную информацию, которая может быть доведена до сведения центрального органа запрашиваемой Стороны для облегчения исполнения запроса.

4. Запрос оформляется и подписывается в соответствии с правилами, установленными в запрашивающей Стороне.

Определяет этот договор механизм исполнения запроса и ограничение на использование результатов исполнения запроса.

Основными моментами указанными в Законе следует признать сбор доказательств, предоставление официальных материалов, производство обыска

и выемки. Данный договор определяет сферу применения: после его вступления в законную силу он применяется ко всем Запросам.

Помимо данного двустороннего договора между РФ и США, такие соглашения заключены и с рядом других государств: Польшей, Молдовой, Кубой и т.д.

Роль международного права в регламентации сотрудничества государств по вопросам уголовного судопроизводства и уголовным делам выход на новый качественный уровень, но требует дальнейшего совершенствования, так как невозможно в кратчайший срок соединить воедино различные правовые системы, традиции. Для этого требуется время и желание со стороны всего мирового сообщества.

лИтерАтурА:

1. Всеобщая декларация прав человека и гражданина.

2. Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о взаимной правовой помощи по уголовным делам.

3. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи.

— М.: «Статут», 2000 с. 209.

4. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. Учебник для ВУЗов

— М.: Юрайт, 1999 с. 409.

В.Д. БЕРНАЗ

доктор юридичних наук, професор Одеський державний університет внутрішніх справ

новітні ДосЯгненнЯ нАуки —

в ПрАктику ро ЗсліДувАннЯ

суЧАсниХ ЗлоЧинів

Посилення професіоналізму злочинного світу та їх протиправної протидії здійсненню правосуддя; використання ними нових невідомих науці способів здійснення злочинів, новітніх технологій, синтезованих досягнень із різних областей знань, латентність багатьох видів злочинів, ускладнення цієї бо-ротьби у зв’язку з наявністю організованих форм кримінальних проявів потребують термінову необхідність активізації реальної ефективної протидії сучасній злочинності, — все це ставить перед криміналістичною наукою завдання постійного теоретичного переосмислення наукових підходів в за-безпеченні протидії злочинності.

І криміногенна ситуація в країні ускладнюється так, за 2009 рік у порів-нянні з 2008 збільшилась кількість злочинів на 13.1%, а тяжких та особ-

ливо тяжких—на 30.1%. При цьому кожний третій злочин за 2009 рік не розкритий. [1,8-10].

Результати боротьби зі злочинністю свідчать про те, що підходи, які ви-користовуються сучасними слідчими для розкриття й розслідування злочинів, не завжди адекватні змінам характеру і динаміки злочинності. Труднощі бо-ротьби з кримінальними діяннями, які виникають перед органами внутрішніх справ та іншими правоохоронними органами і, в першу чергу, перед слідчими та оперативними підрозділами створюють низку складних завдань, які не можливо вирішити використовуючи знання тільки криміналістики

У зв’язку з цим одним із напрямків криміналістичної науки становить пошук та інтеграція необхідних знань, досягнень із різних галузей сучасної науки з метою створення новітніх форм, методів та засобів попередження, розкриття та розслідування злочинів.

Розслідування злочинів можливо розглядати як гіперсистему відкритого класу, яка складається із таких складових як об’єктивного відображення в навколишньому середовищі результатів протиправного діяння та діяльності уповноважених на те державою посадових осіб, направленою на пізнання злочинної події. При цьому на початковому етапі здійснюється накопичення інформації про сліди, матеріальні об’єкти, явища, процеси тощо. На цьому ж рівні здійснюється смислова обробка наявної інформації та гіпотетичне ос-мислення відсутньої інформації з визначенням методів та засобів виявлення та шляхів її використання. Безумовно, що для вирішення тих завдань, що виникають перед слідчим все частіше становиться не достатньо тих знань, які є в наявності у нього і тому йому приходиться вести пошук нових знань як самостійно, так і з використанням допомоги інших осіб ( спеціалісти, ек-сперти).Концентрація інтелектуальних можливостей із різних галузей знання надає можливість оптимально вирішувати завдання в виникаючих слідчих ситуаціях.

Активне залучення та використання сучасних досягнень із різних галузей науки та техніки в реальному часі та просторі та прогнозування необхідних у майбутньому — завдання номер один сучасної криміналістичної науки. У зв’язку з цим необхідний синергетичний підхід у протидії злочинності.

Термін «синергетика» був введений Г. Бакеном в 1980 році, який трактує його як взаємодію великого числа підсистем в оптимізації діяльності у над-складних об’єктах [2, 27].

У відповідності з темою нашого дослідження синергетичний підхід дає можливість досліджувати злочинну діяльність з позиції узгодженого між-дисциплінарного підходу, а не просто з позиції багатоаспектності об’єкта дослідження.

Серед наук, досягнення яких використовуються слідчими все більше і більше, відноситься психологія [2].

З часу виникнення поняття «тактика» і до сьогодення здійснюється інтег-рація психологічних знань з криміналістичними. Але проблема не вичерпана і потребує подальшої розробки у відповідності до сучасних досягнень науки.

Вперше термін «тактика» в криміналістику ввів А.Вайнгарт. в роботі «Уголовная тактика» 1910 р., він писав: «Цель этой книги — дать криминалисту то, что дает военному стратегия и тактика. Поэтому я и назвал ее «Уголовная тактика»» [4, 111].

У військовій сфері тактику визначають як складову частину військового мистецтва, що містить в собі теорію та практику підготовки та ведення бою. Її головні характеристики — рішучість та раптовість дій, зосередження сил для головного удару по найбільш слабкому місту [5, 221-222]. В цьому виз-наченні сутність тактики виражена вмінням знайти або створити ситуацію, при якій рішучий удар буде нанесений суперникові в найбільш уразливому для нього місці, тобто у вмінні перехитрувати супротивника.

З цього виходить принципове положення про те, що тактика в діяльності по розслідуванню злочинів присутня, перш за все, там, де слідчому здій-снюється протидія або вона можлива, та виникає потреба її не допустити (попередити) або нейтралізувати. Однак протиборство слідчого та його опо-нентів виникає не тільки в «очних боях», але й тоді, коли вони ставлять один перед одним задачі, які необхідно вирішити для успішного проведення наступних заходів [6, 102].

Одним з найбільш ємних джерел криміналістичної тактики являються до-сягнення різних наук,тобто використання синергетичного підходу, і зокрема, застосування досягнень сучасної психології в рішенні задач, які стоять перед слідчим при розслідуванні злочинів.

У зв’язку з цим, вірно зазначено, що сучасною криміналістикою виявлено основний, генеральний напрямок її розвитку. Цей напрямок знаходиться в напрямку психолого-криміналістичної інтеграції [7, 360,392].

По своєму психологічному механізму злочин являє собою вольову діяль-ність суб’єкта, спрямовану на досягнення свідомо поставлених цілей. Тому для успішного рішення задач, які стоять перед органами розслідування, не-обхідно знати і постійно враховувати психологічні особливості, які впливали на поводження злочинця, як вони проявляються у формуванні інформацій-ного поля злочину і чи можливо психологічні прояви виявити, інтерпретувати з метою встановлення і викриття особи, що скоїла злочин.

В першу чергу, специфіка слідчої діяльності вимагає всебічного вра-хування психологічних особливостей процесу спілкування та партнерів по спілкуванню. Маючи необхідні дані про психологічні особливості осіб, які втягнуті у сферу досудового слідства, про своєрідність їх спілкування, умов життя, культури, слідчі оцінюють свої вчинки, подальші дії щодо покращення міжособистісних стосунків з іншими учасниками кримінального судочинства, визначають, в необхідних випадках, ефективні заходи щодо психологічного впливу на них не тільки спираючись на власну інтуїцію та здоровий глузд, але керуючись науковими розробками.

Підкреслимо також, що рішення тактичних завдань — поліфункціонально, воно завжди направлене на рішення задач з багатьма невідомими, окресле-ними предметом доказування. Важливою психологічною особливістю таких

рішень являється їх обумовленість правовим статусом суб’єкта прийняття рі-шення. При цьому слід врахувати те, що в ході цієї діяльності проявляється одна з основних закономірностей прийняття рішень — феномен часткового розходження нормативного з реальним варіантом індивідуального вибору [8, 307]. Не можна не врахувати і те, що для процесу рішення тактичних завдань характерна висока ступінь їх варіативності, змінності і залежності від слідчої ситуації, яка склалася на даний час розслідування що також потребує, як правило, синтезованих знань.

Вище зазначене встановлює високу складність розв’язання тактичних задач детермінованих поліфакторністю чинників покладених в основу цього процесу, як об’єктивного, так і «суб’єкт — суб’єктного» напрямку.

В цьому плані праві ті вчені-криміналісти, які відзначають, що тактика з’являється там, і тоді, коли слідчому протистоїть особа з протилежними інтересами [9, 14]. У зв’язку з цим не можливо ефективно вирішувати так-тичні задачі без обліку впливу системи протидії розслідуванню. Це, пере-дусім, відносини слідчого з учасниками процесу і, особливо, з суб’єктом, інтереси якого зачіпаються і, який, як правило, протидіє ходу кримінального судочинства. У цьому випадку такі дії особи, яка підозрюється в скоєнні злочину, повинні враховуватись в якості системообразуючого елемента під час вирішення тактичних задач. Так, за даними В.С. Кузьмичова у 80% вивчених ним кримінальних справ, та 90,7% опитаних засуджених чинили протидії розслідуванню [10, 16]. Ця проблема лише частково привернула увагу криміналістів, але набула в останній час особливу актуальність та гостроту [11, 229].

Суб’єкт протидії впливає на слідчого, намагаючись сформувати в ньому потрібну для себе думку, прагне отримати інформацію про хід розслідування, про задуми слідчого та водночас може передавати слідчому дезінформацію, прагне приховати, замаскувати, змінити, сфальсифікувати данні, необхідні слідству. Нарешті, в інтерактивній частині може протидіяти, взаємодіяти, створювати конфлікти і т.п..

При цьому, під час рішення тактичних задач, слідчий повинен викорис-товувати різноманітний арсенал методів: логічні методи, методи: рефлексії, інтерполяції, екстраполяції, інтерпретації, перспективного та інформаційного моделювання та інші.( 12, 87-91)

Таким чином, перераховане дає підстави стверджувати, що проблема вирішення тактичних задач слідчого в умовах протидії розслідуванню необ-хідний синергетичний підхід.. Для її розв’язання, як свідчать теоретичні та практичні розробки, недостатньо тільки криміналістичних засобів та методів. Необхідні інтегративні знання, тобто потрібно більш інтенсивно використову-вати можливості інших наук. І, не випадково, що в криміналістичній тактиці на першому місці по використанню здобутків інших наук стоїть психологія.

Тому ми вважаємо, що без належного психологічного супроводження подальше дослідження процесів вирішення тактичних задач слідчого не пер-спективне.

Синтез здобутків криміналістики і психології, на наш погляд, необхідний для розробки, зазначеної проблеми в наступних цілях:

1) проектування діяльності слідчого;

2) дослідження процесів тактичного вибору, як найважливішого типу рішень слідчого;

3) визначення місця та ролі тактичних та процесуальних рішень в ієрархії психологічних механізмів регулювання діяльності слідчого;

4) встановлення значимості вирішення тактичних задач в спільній діяльності в складі слідчо-оперативних груп;

5) розробки психологічних аспектів вирішення тактичних задач слідчим в умовах протидії розслідуванню та тактичного ризику;

6) розробки психологічної теорії діяльності слідчого;

7) раціоналізації психологічного забезпечення та підтримки цієї час-тини діяльності слідчого;

8) подальшого розвитку теорії і практики професійної підготовки слідчих;

9) ефективної організації системи професійного відбору — в аспекті схильності, здібності до вирішення тактичних задач.

При цьому слід визначитись, які проблеми будуть досліджувати кримі-налісти, які психологи, а що розроблятиметься сумісними зусиллями.

Аналіз криміналістичної літератури свідчить про те, що, як правило, криміналісти і психологи проводять дослідження відокремлено і таке по-ложення не завжди може приводити до необхідних практиці розслідування сучасних злочинів ефективних розробок.

Сьогодні, як ніколи, актуального значення для успішної боротьби зі зло-чинністю і вдосконалення досудового слідства набуває синергетичний підхід при розробці наукового забезпечення боротьби зі злочинністю основних криміналістичних та психологічних аспектів зазначеної проблеми в умовах сучасних реалій протидії розслідуванню, які розкривають їх багатоаспект-ність, складність, що, в свою чергу, потребує подальшого дослідження цих питань з метою оптимізації діяльності по розслідуванню злочинів.

літерАтурА:

1. Інформація про стан законності в державі у 2009 році.-К.-2010;

2. Ершова — Бабенко И.В. Методология исследования психики как синергетического объекта. — Одесса: ОДУКОМ, 1993;

3. Китаев Н.Н. Гипноз и преступления. — Иркутск Изд-во БГУЭП, 2006; Гримак Л.П. Гипноз и преступность. — М. 1997. и др.;

4. Вайнгартъ А. Уголовная тактика. Руководство къ разслъедованію преступлений. — Овручъ, 1910;

5. Большая советская энциклопедия. 3-е изд., М., 1976;

6. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. — Киев, 1973;

7. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: Учебник для вузов. — М.: Юристъ, 1996;

8. Нормативные и дескриптивные модели принятия решений. М.: Наука. 1981;

9. Бахин В.П., Карпов К.С. Понятие и сущность криминалистической тактики // Современные проблемы криминалистики — труды Академии Управления. — М., Изд-во Академии Управления МВД России, 1998;

10. Кузьмичев В.С. Теория и тактика следственной деятельности. — К., НВТ «Правник», 1997;

11. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного следствия. / Под ред. Т.В. Аверьяновой, Р.С. Белкина. — М. «Новый юрист», 1997;

12. Дет. про це див.: Берназ В.Д. Моделювання злочинної діяльності і особливості злочинця як засіб рішення тактичних задач. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ — 2007, №3.

Н.В. БОБЫЛЕВА

Белгородский государственный университет

тАктикА нАЗнАЧениЯ суДебноЙ ЭксПертиЗЫ

В настоящее время при раскрытии и расследовании преступлений все более широко и эффективно применяются специальные знания. Формы использования специальных знаний могут быть различными — проведение судебных экспертиз, помощь специалистов следователю в осуществлении следственных действий и др. Наиболее распространенной формой их использования является назначение и производство судебной экспертизы.

Судебная экспертиза — это следственное действие, состоящее в производстве в установленном законом порядке исследований тех или иных объектов специалистами в науке, технике, искусстве или ремесле и даче ими заключений по вопросам, возникающим в ходе расследования по уголовным делам.

Согласно ст. 196 УПК РФ назначение экспертизы обязательно если необходимо установить: причины смерти; характер и степень вреда, причиненного здоровью; психическое или психологическое состояние подозреваемого или обвиняемого (когда возникает сомнение в их вменяемости или способности самостоятельно защищать свои права и законные интересы), а также потерпевшего (когда возникает сомнение в его способности правильно воспринимать обстоятельства дела и давать показания); а также в ряде других случаев.

Однако на сегодняшний день существует потребность в расширении возможных случаев производства судебной экспертизы. Например, по делам о незаконном обороте наркотиков производство экспертизы необходимо, но на законодательном уровне данный вопрос остается неурегулированным.

С нашей точки зрения разрешить существующий пробел в законодательстве возможно, сформулировав ст. 196 УПК РФ в более общем виде.

При подготовке и назначении экспертизы следователю необходимо решить ряд вопросов и, прежде всего, — вопрос о целесообразности назначения экспертизы.

Экспертиза назначается незамедлительно, как только стала очевидной необходимость ее назначения; задержка с назначением судебной экспертизы может привести к увеличению сроков расследования. Поэтому следует как можно быстрее получить соответствующие материалы и назначить экспертизу.

Важным элементом тактики проведения экспертизы является выбор экспертного учреждения или эксперта, которому поручается исследование.

О компетентности будущего эксперта можно судить по данным, об общем и специальном образовании, стаже научно-исследовательской работы и работы по специальности, наличии научных работ, отзывам и характеристикам его экспертной деятельности, аттестациям и другим данным. Выбор экспертного учреждения осуществляется с учетом характера подлежащих разрешению вопросов и объектов исследования.

Признав необходимым производство по делу судебной экспертизы, следователь или суд выносит мотивированное постановление, которое является процессуальным основанием для ее проведения (ст. 184 УПК). Закон не устанавливает структуры постановления о назначении экспертизы. На практике принята структура постановления, состоящая из трех частей: вводной, описательной и резолютивной.

Во вводной части указываются место и дата составления постановления, лицо, его составившее (фамилия, должность и место работы), уголовное дело, фамилия обвиняемого (если он установлен), статьи Уголовного кодекса, в соответствии с которыми он привлечен к ответственности.

В описательной части постановления кратко излагаются фабула дела и обстоятельства, в связи с которыми возникла потребность в специальных познаниях, могут быть указаны также некоторые особенности объекта исследования, представляющие интерес для эксперта (например, условия хранения объекта, которые могли вызвать его видоизменение), статья УПК, в соответствии с которой назначена экспертиза.

В резолютивной части постановления указывается род или вид экспертизы, формулируются вопросы, выносимые на разрешение эксперта, назначается эксперт или определяется судебно-экспертное учреждение, сотрудникам которого поручено производство экспертизы, приводится перечень материалов, представляемых в распоряжение эксперта.

Большое значение имеет правильная формулировка вопросов, выносимых на разрешение эксперта. При постановке вопросов необходимо учитывать, что хотя согласно ст. 191 УПК, эксперт вправе указать в заключении на обстоятельства, имеющие значение для дела, по поводу которых не были заданы вопросы, однако он не обязан делать это. Поэтому вопросы должны быть конкретными, четкими и ясными, не допускающими двоякого толко-

вания. Если вопросы взаимосвязаны, они должны задаваться в логической последовательности. В методической литературе по судебной экспертизе имеются примерные перечни вопросов для различных родов и видов судебных экспертиз. Задаваемые вопросы должны относиться к компетенции эксперта. При формулировании вопросов следователь или суд могут консультироваться с экспертом или специалистом.

В литературе превалирует точка зрения о том, что перед экспертом не должны ставиться вопросы правового характера. И ранее, и в настоящее время принято ссылаться на общеизвестное Постановление Пленума Верховного Суда СССР №1 от 16 марта 1971 года «О судебной экспертиза по уголовным делам». Однако мы считаем необходимым пересмотреть вопрос о постановке перед экспертом правовых вопросов и возможности производства правовых экспертиз.

В резолютивной части постановления приводится также перечень материалов, предоставляемых в распоряжение эксперта. Такими материалами являются объекты экспертного исследования, образцы, необходимые для проведения сравнительных исследований, протоколы следственных действий и другие документы, содержащие сведения, необходимые эксперту для производства исследований и дачи заключения. Представленные

на экспертизу вещественные доказательства должны быть внимательно осмотрены, сфотографированы, подробно описаны в протоколе осмотра и приобщены к делу в соответствии с требованиями УПК.

Вещественные доказательства, направляемые на экспертизу, должны быть должным образом упакованы. Упаковка должна отвечать требованиям прочности, герметичности и обеспечивать сохранность объектов. Особое значение имеет упаковка биологических следов. Посуда должна быть абсолютно сухой и чистой. Собранные микрообъекты подвергаются экспертному исследованию, а на основании полученных результатов решаются диагностические и идентификационные вопросы, поставленные перед экспертом.

С.Н. БОКОВ

кандидат медицинских наук, доцент Воронежский государственный университет

ПсиХологиЧескАЯ ПосмертнАЯ суДебнАЯ ЭксПертиЗА

Несмотря на очевидную высокую практическую значимость и исключительно широкое присутствие в судопроизводстве зарубежных стран институт психологических судебных экспертиз в Российской Федерации в настоящее время развит недопустимо слабо. Не останавливаясь на всех причинах этого, в качестве одной из основных следует указать на фактическое отсутствие по большинству видов психологических судебных экспертиз собственных

отечественных систематизированных исследований с целью формирования научных основ и сложность получения информации об аналогичных зарубежных работах. Всё это в полной мере можно отнести и к психологической посмертной судебной экспертизе (далее — ППСЭ).

В наиболее полном и подробном пособии по производству психологической судебной экспертизы В. Ф. Енгалычева и С. С. Шипшина [1997] ППСЭ рассматривается как востребованная при дифференциации самоубийства как добровольного акта и доведения до самоубийства. Задачей данной экспертизы в таких случаях является установление наличия у суицидента в период, предшествовавший смерти, психического состояния, предрасполагавшего к самоубийству, и выявление наиболее вероятных причин такого состояния. Традиционно авторы подчёркивают высокую сложность проведения ППСЭ в силу, во-первых, отсутствия непосредственного подэкспертного и необходимости получения о нём лишь опосредованной информации, и, во-вторых, неоднозначности самого пресуицидального поведения, совершенно не обязательно заканчивающегося суицидальной попыткой.

В иностранной (преимущественно англоязычной) литературе ППСЭ, называемой psychological autopsy (термин предложен Э. Шнейдманом в 1958 г.), посвящено огромное количество публикаций; правда, при этом следует иметь в виду то обстоятельство, что чёткого разведения психологической судебной и психиатрической судебной экспертизы за рубежом не существует. Принято считать, что впервые ППСЭ была проведена в промежутке между 1934 и 1940 г.г. Г. Зильбургом для расследования 93 случаев самоубийств, совершенных подряд полицейскими в Нью-Йорке, однако подробно процедура данного исследования впервые разработана Э. Шнейдманом. В настоящее время этот вид психологической судебной экспертизы широко применяется в США при расследовании неоднозначных и двусмысленных смертей и позволяет осуществлять более точную квалификацию таких смертей, а также способствует пониманию экспертами каждого конкретного феномена самоубийства. Согласно S. Russel [2008], psychological autopsy призвана:

1. оказывать помощь в определении способа смерти, так как, по американским данным, от пяти до двадцати процентов всех случаев смертей имеют непонятную сущность и причины, которые и необходимо оценить экспертам;

2. определить «душевное состояние» покойного в момент смерти, чтобы помочь диагностировать, почему умерший покончил жизнь самоубийством;

3. проводить беседы с ключевыми персонами в жизни покойного: членами семьи, друзьями, коллегами. Это необходимо для получения наиболее достоверной информацию и проспективной помощи иным выжившим после попытки самоубийства; 4. Получать информацию, которая будет полезна при помощи будущим потенциальным суицидентам, и выявлять поведенческие модели, которые сопровождают различные степени суицидальных намерений.

Помимо уголовного процесса, ППСЭ в настоящее время всё большее применение находит в гражданском процессе в диагностике состояний

подэкспертного, предшествовавшего составлению гражданско-правового акта (завещания, дарственные и т.д.). Учитывая, что случаи, где необходимо разграничить суицид и убийство, встречаются гораздо реже, чем оспаривание завещания наследниками (или иные гражданско-правовые проблемы), именно в гражданском процессе можно ожидать наиболее интенсивный прирост количества психологических посмертных судебных экспертиз.

ППСЭ должна рассматриваться как один из видов дистанционной психодиагностики личности. Ввиду отсутствия возможности непосредственного изучения подэкспертных, для экспертного исследования используется всё, что может дать представление об их индивидуально-личностных особенностях и особенностях сложившейся предсмертной ситуации. Это, прежде всего, показания лиц, хорошо знавших умершего и могущих дать о нём объективные сведения (надо избегать укоренившегося стереотипа родственников умершего, так как родственные отношения совершенно не обязательно предполагают изначально хорошее знание человека), а также вся творческая продукция, оставшаяся от умершего и по времени недалеко отстоящая от трагического события — письма, записки, дневники, аудио- и видеозаписи и т. п. По сути, для более получения наиболее точного экспертного решения необходима речь испытуемого (как след в криминалистическом понимании). Наличие достаточного количества речевой продукции открывает возможность проведения (в качестве составной части) в рамках ППСЭ психолого-лингвистической судебной экспертизы.

В. П. Белянин — один из ведущих российских и мировых специалистов — определяет судебную психолого-лингвистическую (психолингвистическую) экспертизу как вид судебной психологической экспертизы, исследующий личность через её речевые проявления [2006]. В Российской Федерации разработаны методики проведения судебной психолингвистической экспертизы на уровне, ничем не уступающем зарубежному (диагностические системы В. И. Батова и В. П. Белянина), однако их использование на практике крайне затруднительно в силу организационных моментов, в том числе и отсутствия соответствующих квалифицированных экспертных кадров. Тем не менее, и это следует подчеркнуть ещё раз, включение судебной психолого-лингвистической экспертизы в структуру ППСЭ абсолютно необходимо, так как именно такое сочетание позволяет дать наиболее достоверные сведения об индивидуально-психологических особенностях умерших и особенностях их поведения в предсмертной ситуации.

Следует с сожалением констатировать, что вплоть до настоящего времени в Российской Федерации нет сколько-либо чётко очерченной теоретической системы, лежащей в основе проведения ППСЭ, а также (за исключением психолого-лингвистического подхода) методик её проведения. Поэтому все реализуемые случаи подобных экспертиз основываются не на точном научном подходе, а на индивидуальных теоретических (почти всегда эклектичных) взглядах эксперта-психолога и его экспертном опыте. Понятно, что

это обстоятельство делает ППСЭ преимущественно не научным исследованием, а искусством, хотя иногда и в значительной степени соответствующем действительности. Одной из актуальнейших задач развития судебно-психо-логической экспертологии в России и странах постсоветского пространства является возможно более скорое решение указанных выше проблем.

лИтерАтурА:

Белянин В. П. Психологическое литературоведение. Текст как отражение внутренних миров автора и читателя: монография / В. П. Белянин. — М.: Генезис, 2006. — С. 3-6.

Енгалычев В. Ф., Шипшин С. С. Судебно-психологическая экспертиза: метод. рук-во. — 2-е изд., испр. и доп. — Калуга; Обнинск; М.: Б. и., 1997. — С. 129-135.

Mishara Brian L. Psychological autopsy. — 2009. — [Электронный ресурс]. URL: http:// www.dethreference.com/A-Bi/Autopsy-Psychological.html.

Russel S. What is a psychological autopsy?. — 2008. — August, 23. — [Электронный ресурс]. URL: http://www.authorsden.com/visit/viewArticle.-asp?id=14997.

Л.Г. БОРДЮГОВ

кандидат юридических наук

Донецкий научно-исследовательский институт судебных экспертиз

Министерства юстиции Украины

суДебно-ЭкологиЧескАЯ ЭксПертиЗА: теоретиЧеские основЫ

Успешное расследование уголовных дел, связанных с нарушениями экологического законодательства, нуждается в максимальном использовании современных научных достижений, т.е. невозможно без использования специальных знаний. Одной из основных форм использования специальных знаний при расследовании и судебном разбирательстве данных преступлений является судебно-экологическая экспертиза.

Исходя из этого, целесообразно развивать судебно-экологическую экспертизу для проведения объективной профессиональной оценки природоохранной деятельности (бездеятельности) директоров (владельцев) экологически-опасных предприятий, других ответственных должностных лиц, конкретных исполнителей, и более эффективного исследования техногенных аварий, возникших на этих объектах и, которые привели к значительному экологическому ущербу.

При этом следует провести, опираясь на общую теорию судебной экспертизы, исследования, касающиеся судебно-экологической экспертизы, приблизительно по следующей схеме:

— исследование проблемы загрязнения окружающей природной среды предприятиями с потенциально экологически опасным производством;

— анализ экологических правонарушений (преступлений) на промышленных объектах;

— обоснование актуальности развития судебно-экологической экспертизы и создание концепции ее теории;

— разработка методологии судебно-экологической экспертизы.

За диалектическую и научно-методическую платформу теории судебно-экологической экспертизы целесообразно принять методологию экспертного познания материальных следов-отображений, которая базируется, в свою очередь, на криминалистическом учении о связях взаимодействия [1].

В настоящее время, как в Украине, так и в России ведутся научные исследования, посвященные вопросам теории судебной экологической экспертизы. Однако теоретические и методические основы судебно- экологической экспертизы находятся в состоянии формирования. Недостаточная теоретическая разработанность, большая практическая значимость для деятельности правоохранительных органов по раскрытию и расследованию преступлений, связанных с нарушениями требований экологического законодательства, насущные нужды дальнейшего развития и усовершенствования общей теории судебной экспертизы обуславливают необходимость исследований в данном направлении.

Судебная экологическая экспертиза должна решать поставленные перед ней следственными органами или судом задачи на основе специальных познаний, которые определяют предмет экспертного познания, обусловленный кругом фактических обстоятельств, устанавливаемых по делу, которое расследуется или рассматривается судом.

На сегодня очень важным вопросом является разработка теоретических основ судебно-экологической экспертизы, поскольку до сих пор в полном объеме не определены такие фундаментальные категории, как предмет, объект, задачи, методы судебно-экологической экспертизы.

В качестве первоочередной задачи необходимо проанализировать и возможно более четко определить указанные базовые понятия. Учитывая то, что теория судебно-экологической экспертизы тесно связана с судебной эк-спертологией, понятийно-категориальный аппарат которой в последние годы подвергся основательной проработке, есть все основания использовать, там, где это возможно, определения или методологические подходы, разработанные этой научной дисциплиной.

В Словаре основных терминов судебных экспертиз предмет судебной экспертизы определяется как фактические данные (факты, обстоятельства), устанавливаемые на основе специальных научных познаний и исследования материалов дела [2, с. 60].

Учитывая это, предметом судебно-экологической экспертизы являются фактические данные (факты, обстоятельства), которые устанавливаются в процессе изучения материалов уголовного, гражданского, административного

или хозяйственного дела на основе специальных знаний в области экологии и некоторых прикладных науках, и которые содержат совокупность данных о нарушениях в сфере использования природных ресурсов, охраны окружающей природной среды, экологической безопасности.

Также учитывая определение понятия объекта судебной экспертизы, изложенное в Словаре основных терминов судебных экспертиз [2, с. 53], и с учетом дальнейшего развития науки судебной экспертологии и развития процессуального законодательства, дается следующее определение понятия объекта судебно-экологической экспертизы.

Объектами судебно-экологической экспертизы являются материальные и материализованные источники информации, содержащие фактические данные об обстоятельствах нарушения требований норм охраны окружающей природной среды, экологической безопасности, незаконного использования природных ресурсов, определенные процессуальным законодательством, закрепленные в материалах дела и предоставленные эксперту органом, назначившим экспертизу, для исследования с целью решения поставленных вопросов и установления фактов, которые входят в предмет судебно-эколо-гической экспертизы.

Такими источниками информации могут быть: документы, которые фиксируют назначение, техническое состояние, эксплуатационные характеристики технических сооружений и приспособлений, их соответствие требованиям норм охраны окружающей среды; природные ресурсы (вода, воздух, грунт и т.д.), а также объекты растительного и животного происхождения, на которые загрязнение оказало вредное влияние; химические вещества, промышленные отходы, которые стали средством загрязнения водоемов и воздуха (продукты химического распада, вредные химикаты, гербициды и т.д.); технические сооружения и приспособления, предназначенные для обеспечения охраны окружающей среды; а также другие обстоятельства события, которые изложены в предоставленных материалах дела, совокупность которых дает судебному эксперту-экологу возможность после исследований дать исчерпывающие ответы на поставленные перед ним вопросы.

С учетом современных научных разработок в области судебно-эколо-гической экспертизы ее наиболее типичные задачи можно объединить в следующие группы:

— определение вида и местоположения источника отрицательного антропогенного воздействия на окружающую природную среду;

— определение характеристики отрицательного антропогенного воздействия на окружающую природную среду во времени и пространстве;

— установление механизма отрицательного антропогенного воздействия (механизма возникновения чрезвычайного экологического происшествия);

— определение масштабов, а также условий и обстоятельств, которые оказывали влияние на возникновение отрицательного антропогенного воздействия на окружающую природную среду;

— установление несоответствий экологического характера в проектах технико-экономических расчетов и технико-экономических обоснований строительства (реконструкции) и планирования определенного объекта;

— установление обстоятельств, связанных с нарушениями природоохранного законодательства и условиями эксплуатации потенциально опасных объектов, с действиями (бездействием) специально уполномоченных лиц в области охраны окружающей среды и природопользования, которые способствовали причинению вреда здоровью человека (смерти человека) или привели к иным тяжким последствиям [3, с. 51; 4].

Судебно-экологическая экспертиза — это процессуальное действие, сущность которого состоит в специальном исследовании, направленном на установление связанных с нарушениями требований экологического законодательства обстоятельств и фактов о чрезвычайном экологическом происшествии, приведшем к гибели людей, причинению вреда их здоровью, материальному ущербу, загрязнению окружающей природной среды, а также к иным тяжким последствиям, и которое проведено в предусмотренном процессуальным законом порядке сведущими в области экологии и некоторых прикладных науках лицами по заданию органа расследования или суда с целью установления фактических данных, которые в форме вывода судебного эксперта могут стать доказательством для установления истины в уголовном, гражданском, административном или хозяйственном деле.

Разработка ключевых категорий судебно-экологической экспертизы, т.е. понятий ее объекта, предмета, круга решаемых задач, играет важную роль в определении ее места в системе судебных экспертиз, и в дальнейшей разработке ее теоретических основ.

лИтерАтурА:

1. Сегай М.Я. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии) / М.Я. Сегай, В.К. Стринжа. — К.: Ін Юре, 1997. –147 с.

2. Словарь основных терминов судебных экспертиз / Ответственные редакторы — засл. деятель науки РСФСР, докт. юрид. наук, проф. А.И. Винберг, докт. юрид. наук А.Р. Шляхов, докт. юрид. наук А.А. Эйсман.

— М.: ВНИИСЭ, 1980. — 92 с.

3. Бордюгов Л.Г. Загальні завдання судової екологічної експертизи /Л.Г. Бордюгов // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте’2007». Том 8. Юридические и политические науки. — Одесса: Черноморье. — 2007. — С.49-52.

4. Задачи судебно-экологической экспертизы //[Электронный ресурс].

— Режим доступа: http://ecoreal.ru/content/view/101/29/.

Т.Г. БОРОДИНОВА

кандидат юридических наук, доцент

Северо-Кавказский филиал ГОУ ВПО «Российская

академия правосудия» (г. Краснодар)

системА ПересмотрА суДебнЫХ

реШениЙ в уголовном

суДоПроиЗвоДстве россии:

современное состо Яние и тенДенции

ДАльнеЙШего рАЗвитиЯ

Гарантируя каждому судебную защиту прав и свобод человека и гражданина, Конституция России (ст. 46), закрепляет «право на суд», таким образом, предоставляя возможность обжалования в суд любых решений государственных и судебных органов. Как отмечает, Конституционный Суд РФ: «судебное решение подлежит пересмотру, если какое-либо новое или вновь открывшееся обстоятельство либо выявленные существенные нарушения, допущенные в ходе предыдущего разбирательства, неоспоримо свидетельствуют о наличии судебной ошибки, поскольку такое решение не отвечает требованиям справедливости».¹ В качестве серьезной гарантии права на обжалование решений суда и других государственных органов, Конституционный Суд РФ предоставляет участникам уголовного процесса право на обращение с жалобами на нарушение их конституционных прав и свобод в конкретном уголовном деле непосредственно в Конституционный Суд РФ.²

Институт обжалования судебных решений в уголовно-процессуальном законодательстве гарантирует возможность реального использования процессуальных прав гражданами для отстаивания своих законных интересов.

Закрепляя право на обжалование судебных и иных властных решений, Конституция РФ требует создания механизма реализации этого права в системе уголовно-процессуального права.

Главной целью пересмотра судебных решений является выявление и исправление судебных ошибок. Риск вступления в законную силу судебного

¹ Постановление Конституционного Суда РФ от 11.05.2005 № 5-П «По делу о проверке конституционности статьи 405 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации в связи с запросом Курганского областного суда, жалобами Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации, производственно-технического кооператива «Содействие», общества с ограниченной ответственностью «Карелия» и ряда граждан» // Собрание законодательства РФ, 30.05.2005, № 22, Ст. 2194.

² См.: Федеральный конституционный закон от 21 июля 1994 г. «О Конституционном Суде Российской Федерации» // Собрание законодательства РФ. 1994. №13. Ст.1447.

решения, содержащего в своей основе судебную ошибку, иначе — неправосудного решения, минимизируется в случае, если в действие приводится механизм пересмотра судебных решений.

Пересмотр судебных решений осуществляется в рамках целостной системы, представленной совокупностью самостоятельных стадий уголовного процесса, основным назначением которых выступает проверка судебных решений с точки зрения их законности, обоснованности и справедливости.

В современном уголовном судопроизводстве России существует четырехуровневая система проверки правосудности решений суда, включающая в себя пересмотр как не вступивших, так и вступивших в законную силу судебных решений. Данная система представлена институтами апелляционного и кассационного производства, осуществляющими пересмотр решений, не вступивших в законную силу; надзорного производства и производства по новым и вновь открывшимся обстоятельствам, пересматривающими решения, вступившие в законную силу.

В зависимости от категории уголовных дел, субъекты обжалования приговоров в сложившейся системе пересмотра судебных решений имеют реальную возможность обжаловать решение суда до четырех раз.

Если говорить о степени эффективности производства в стадиях, на которых осуществляется проверка судебных решений, то следует отметить, что оно в достаточной мере является востребованными участниками уголовного судопроизводства, что в определенной мере подтверждается статистическими данными.

Так, количество поступивших жалоб и представлений по уголовным делам, рассмотренных судами России в 2008 году в апелляционных инстанциях составило примерно около 42442; в кассационных инстанциях — около 328442; в надзорных инстанциях — 334996 ходатайств.¹

Касательно вопроса о существующих тенденциях дальнейшего развития системы стадий уголовного судопроизводства в уголовном процессе России, целью которых выступает пересмотр судебных решений, следует отметить, что в ближайшее время ожидается ее серьезное реформирование. В основе этого вывода лежит проводимое в настоящее время в Государственной Думе России обсуждение проекта Федерального конституционного закона РФ «О судах общей юрисдикции». Согласно данному законопроекту, предполагается существенное сокращение надзорного производства и расширение апелляционной формы пересмотра судебных решений на все виды судебных решений.

Предполагаемое расширение апелляционного производства выражается в создании новой системы апелляционных инстанций в судах различного уровня. Взамен упраздняемой Кассационной коллегии Верховного Суда РФ

¹ Статистические данные взяты из официальных отчетов Судебного департамента при Верховном Суде Российской Федерации, представлены Управлением судебным департаментом в Краснодарском крае.

предполагается создание Апелляционной коллегии Верховного суда РФ, которая будет рассматривать уголовные дела, решения по которым в качестве суда первой инстанции вынесены Судебной коллегией по уголовным делам Верховного суда РФ. Пересмотр вступивших в силу судебных решений в кассационном и надзорном порядке предлагается возложить на Президиум Верховного Суда РФ. Решения судов уровня субъектов РФ, не вступивших в законную силу, в апелляционном порядке будут пересматриваться Судебной коллегией Верховного Суда РФ. Пересмотр решений районных судов, не вступивших в законную силу, принятых ими по первой инстанции, предлагается осуществлять судебными коллегиями верховных судов республик, краевых и областных судов, судов городов федерального значения, судов автономных областей и округов. Относительно рассмотрения апелляционных представлений и жалоб, поданных на решения мировых судей должен сохраниться существующий порядок апелляционного пересмотра, т.е. они будут рассматриваться районными судами.

Относительно вопроса о необходимости и целесообразности распространения апелляционной формы проверки судебных решений на все категории уголовных дел в современной науке уголовного процесса было уже высказано немало мнений ученых.

Нельзя сказать, что предлагаемые законодательные новеллы для законодателей и правоприменителей являются неожиданными, поскольку их появление предопределено тенденциями развития уголовного судопроизводства, направленными на расширение и укрепление прав граждан на равный доступ к правосудию всех граждан, на законное, обоснованное и справедливое судебное решение, и в определенной мере на унификацию процессуального права на пересмотр судебных решений.

Так Муратова Н.Г., обосновывая необходимость введения апелляционного порядка пересмотра в обычное производство отмечает: во-первых, институт апелляции позволяет наиболее полно реализовать право каждого на судебную защиту в соответствии с положениями Конституции РФ; во- вторых, он позволит обеспечить быстроту определения судебных ошибок, так как апелляционное производство связано с исследованием новых доказательств и новой их оценкой; в-третьих, условия апелляции позволят сформировать единую правоприменительную судебную практику.¹

Колоколов Н.А. в этой связи обращал внимание на то, что контроль за решениями судов небольшой тяжести организован в стране лучше, чем контроль за процессуальными решениями по делам о тяжких и особо тяжких преступлениях, и что вместо того, чтобы менять и усложнять кассационный порядок пересмотра уголовных дел, было бы правильнее распространить

¹ См.: Муратова Н.Г. Система судебного контроля в уголовном судопроизводстве: вопросы теории, законодательного регулирования и практики. — Казань, 2004. С. 216-217.

апелляционную процедуру на все не вступившие в законную силу приговоры и иные решения суда.¹

Предполагаемые законодательные положения, безусловно, следует расценивать как закономерные и прогрессивные, отвечающие в целом назначению уголовного судопроизводства. Как справедливое, отвечающее требованиям принципа равного доступа к правосудию, видится расширение права на обжалование судебных решений в апелляционном порядке, вынесенных судами общей юрисдикции по первой инстанции, поскольку, в соответствии с ныне действующим уголовно-процессуальным законодательством, правом на дополнительное обжалование в виде апелляционного пересмотра дела, обладают лишь участники уголовных судопроизводств у мировых судей, где предметом рассмотрения выступают менее тяжкие преступления. Данное положение, по отношению к субъектам рассмотрения уголовных дел в судах общей юрисдикции, рассматривающим уголовные дела по более тяжким преступлениям, выглядит как умаление гарантии права на обжалование судебных решений и, соответственно, права на объективное законное и справедливое решение.

Кроме того, пересмотр неокончательных решений по уголовным делам, вынесенных судьями единолично, в вышестоящих апелляционных инстанциях в коллегиальном составе является, бесспорно, действенной и надежной гарантией от вступления в законную силу судебных решений, содержащих судебную ошибку, происхождение которой зачастую связано с правовым субъективизмом и, отчасти, с личностью самого судьи.

Таким образом, представленные выше планируемые изменения в механизме пересмотра судебных решений направлены на создание унифицированного порядка проверки судебных решений в отношении всех категорий дел, что в целом отвечает требованию принципов равенства всех перед судом, справедливости и послужит реальной гарантией вступления в законную силу истинно правосудных актов.

B.I. БОЯРОВ

кандидат юридичних наук, доцент Академія адвокатури України

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ХАБАРНИЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

На початку XXI сторіччя корупція набула тотального характеру і, як зазначається в резолюції Восьмого конгресу ООН, вона вже є світовою проблемою [1, 150].

¹ См.: Колоколов Н.Н. И радость и досада // Юридический вестник. 2003. №13. С.4.

Складність розслідування справ про хабарництво обумовлена об’єктивними причинами, які пов’язані з природою цього явища: в них фактично немає пос-траждалих, оскільки учасники злочину (хабародавець та особа, яка одержує хабар) зацікавлені: одна (що одержує хабар) — у задоволенні своїх, як правило, меркантильних бажань, а інша (хабародавець) — у виконанні в його інтересах дій (бездіяльності), які службова особа виконує з використанням свого службового становища. Тому серед вказаних осіб немає зацікавлених у викритті іншої сторони та у співпраці з слідством.

Серйозними дослідженнями проблем розслідування хабарництва зай-малися науковці-криміналісти у 50-80 рр минулого сторіччя: А.В. Дулов, В.В.Степанов, З.Т.Баранова, Л.Ш. Берекашвілі, В.П. Бурчанінов та ін. Але вони не передбачали змін, які сталися в нашій країні.

Для успішної боротьби з хабарництвом вкрай потрібна, крім суттєвого розвитку законодавчої бази, розробка тактичних рекомендацій та теоре-тичних концепцій розслідування хабарництва.

Традиційно кримінальні справи про хабарництво порушувалися в таких ситуаціях: 1) добровільна заява хабародавця (в тому числі з подальшим затриманням службової особи під час одержання нею хабара); 2) виявлення безпосередньо слідчим факту хабарництва під час розслідування кримі-нальної справи про інші злочини; 3) отримання інформації про хабарництво в результаті проведення оперативно-розшукових заходів.

Найбільш поширеною для України є перша ситуація (майже 70%), яка пов’язана з заявою хабародавця та проведенням оперативним експерименту.

Оперативний експеримент та оперативна комбінація є одним з найефек-тивніших тактичних заходів в оперативно-розшуковій діяльності, що застосо-вуються для створення штучних умов з метою розв’язання окремих завдань оперативно-розшукової діяльності

Оперативна комбінація (в теорії ОРД) — це комплекс поєднаних єдиним задумом оперативно-розшукових, оперативно-технічних та інших тактичних дій оперативних підрозділів щодо виявлення, попередження і розкриття зло-чинів, який полягає у штучному створенні сприятливих умов для вирішення оперативно-тактичних завдань з приводу конкретної оперативно-розшукової ситуації.

Оперативний експеримент — це оперативно-розшуковий захід, пов’язаний з негласним спостереженням за ймовірним злочинцем, процесом вчинення ним злочину або готування до нього в умовах, які забезпечують звичайну по-ведінку, але безпосередньо не пов’язані з ним, в тому числі при відтворенні частини умов ініційованих ним дій, для обов’язкового здійснення постійного контролю за їх ходом з метою отримання даних, які підтверджують або спростовують інформацію про злочинну діяльність особи.

Цей захід тривалий час застосовується в Україні досить широко у кримі-нальних справах про хабарництво. Хоча він і не передбачений у чинному законодавстві України але де-факто він вже є самостійним оперативно-роз-шуковим заходом.

Виникає багато запитань щодо законності проведення таких процесу-альних дій і тому достатньо актуальним є питання щодо правомірності прове-дення цього заходу, спрямованого на викриття хабарників. Зокрема, ст. 370 КК передбачає відповідальність за провокацію хабара, під якою розуміють свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють про-понування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара.

Серед слідчих дій, які найбільш поширені на початковому етапі розсліду-вання хабарництва: допит заявника, огляд місця отримання хабара, обшуки, допити свідків, накладення арешту на майно, огляд документів, речових доказів; вилучення та огляд предметів хабара, допит підозрюваних, очні ставки; судові експертизи тощо.

Після порушення кримінальної справи слідчому належить встановити: обставини передачі службовій особі хабара особою, яка зацікавлена у ви-конанні або невиконанні визначених дій вказаною особою; виконання служ-бовою особою дій (бездіяльності) в інтересах хабародавця або обумовлених попередньою змовою між хабародавцем та відповідною службовою особою; обставини, які є обтяжуючими вину учасників злочину або такі, що звіль-няють їх від кримінальної відповідальності (вимагання, добровільна заява про давання хабара; відповідальне або особливе відповідальне становище службової особи, великий або особливо великий розмір хабара; наявність попередньої змови групи осіб тощо); обставини, які сприяли створенню умов для хабарництва та характер і розмір шкоди, заподіяний злочином.

Проведення оперативного експерименту покладено на оперативних спів-робітників спеціальних підрозділів правоохоронних органів (СБУ і МВС) і це призводить до того, що слідчий «вступає» у справу не відразу і це створює проблеми, пов’язані з перспективою справи, зокрема, щодо виявлення інших епізодів хабарництва.

Затриманна на «контрольованому хабарі» службова особа, як правило, систематично одержує хабар і для виявлення інших епізодів досить ефек-тивним можуть бути результати слідчих дій, які проводяться відразу після затримання підозрюваної особи. В кабінеті службовця, зокрема, можуть знаходитись чорнові записи; гроші та цінності, які є предметами хабара за іншими епізодами злочинної діяльності. Тому в таких ситуаціях треба відразу, після відповідного аналізу отриманої інформації (результати огляду, обшуку, оперативна інформація) проводити допит затриманого (бажано, щоб на цей час слідчий вже отримав інформацію щодо цієї особи від оперативних працівників, які проводили установочні оперативно-розшукові заходи).

Успіх розслідування інших епізодів злочинної діяльності залежить від отримання показань та співробітництва зі слідством осіб, які є носіями інформації стосовно службової особи, в якої зацікавлено слідство: водій, секретар службовця, так звані «хранителі» (особи, яким службовець пе-редає гроші, цінності на зберігання), коханки (коханці); особи, які керували будівництвом будинків та інших споруд для службової особи (її родичів) і

таким чином мали відношення до значних витрат грошей, які отримували від службовця (виконроби, наприклад).

У разі виявлення інших епізодів одержання особою хабарів, слідство в обов’язковому порядку повинно отримати підтвердження факту знаходження хабародавця і особи, яка одержує хабара, в конкретному місці; наявність у хабародавця певної суми грошей; можливість зустрічі хабародавця один-на-один з особою, яка одержала хабар та ін.

Важливим моментом розслідування є пошук грошей, цінностей, неру-хомості, автомобілів та ін. майна з наступним їх вилученням або накла-денням арешту. Це дозволяє довести, що обвинувачений жив «не на одну зарплатню» та суттєво знижує ризик протидії розслідуванню за допомогою фінансування відповідних заходів.

Під час розслідування хабарництва судові експертизи, порівняно з ін-шими категоріями справ, мають відповідну специфіку. Найпоширенішою є судова експертиза відео- і звукозапису. Це пов’язано із застосуванням під час проведення оперативного експерименту відео- і звукозапису та діями захисту, який піддає сумніву результати застосування зазначеної техніки.

Особливістю підготовки матеріалів для проведення вказаної експертизи — це надання експертам всієї (без виключення) технічної апаратури, тех-нічного запису, приладів, дротів, датчиків (зняття інформації), пультів керу-вання пристроїв та ін. На практиці експерту надають протокол допиту особи, яка застосовувала спеціальну техніку під час оперативного експерименту (яка саме техніка застосовувалася та про умови її застосування, в якому режимі, де саме була встановлена; наприклад, де на тілі людини знаходились відповідні датчики та ін.). На нашу думку такий допит є зайвим, оскільки його можна замінити спеціальною довідкою керівника оперативного підроз-ділу, де викладається інформація, яка потрібна експерту (дані з протоколів, які складаються під час проведення оперативно-розшукових заходів, повної та систематизованої інформації не надають).

Серед інших експертиз: судово-хімічна (стосовно наявності на змивах з рук, одягу особи, яка одержала хабар хімічних речовин, які входили до складу спеціальних речовин або чорнил, якими помічають гроші, що пере-дають як хабар); дактилоскопічна (часто це також експертизи, які пов’язані з дослідженням об’єктів, одержаних під час контрольованої передачі хабара); почеркознавчі, технічного дослідження документів (їх об’єктами можуть бути різні документи, рукописні записи); товарознавчі (предмети хабара, упаковка та ін.), економічні та деякі інші.

Поряд із слідчими діями, з врахуванням результатів проведення судових експертиз, проводяться оперативно-розшукові заходи, спрямовані на розшук учасників злочину, які приховуються від слідства, їх затримання, цілеспря-мовані обшуки і виїмки відповідних документів, негласна перевірка окремих даних, які поступають слідчому та ін.

Саме цей орієнтовний перелік (він, зрозуміло не є вичерпним) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на початковому етапі розслідування справ

про хабарництво, дозволяє встановити всі обставини вчинення злочину та довести вину обвинувачених у вчиненні цієї категорії злочинів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Резолюция «Коррупция в сфере государственного управления» / Восьмой Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. — Гавана. Куба, 27 августа — 7 сентября 1990 г. — ООН, Нью-Йорк, 1991.

В.В. БУРЛАКА

Навчально-науковий інститут підготовки сл'щчих та криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ

ТИПОВА СЛІДОВА КАРТИНА

ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ 3 НЕЗАКОННЫМ

ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ АБО ВИКРАДЕННЯМ

ЛЮДИНИ

Система матеріальних та ідеальних слідів, як елемент криміналістичної характеристики окремого видів злочинів в науці мае назву «типова слідова картина».

Утворення слідової картини це складний процес закономірностей та зв’язку між окремими об’єктами, якій пов’язаний, перш за все, з сукупністю певних дій злочинця у взаємозв’язку із способом та умовами вчинення злочину [1, с. 16-17]. Тому, досліджуючи обстановку місця події в цілому, зазначив Ш.Н. Хазієв, криміналісти мають можливість установити низку ознак потер-пілого та злочинця, механізм взаємодії злочинця і потерпілого, взаємодію зі знаряддями та перешкодами, які виявились у процесі такої взаємодії, властивості людей, описати дії, пов’язані із вчиненням злочину, спосіб та особливості переміщення осіб, які беруть участь у ньому. Це дозволить згру-пувати сліди, що залишив злочинець, та використати їх для складання комплексно! криміналістичної інформаційної моделі невідомого злочинця [6, с. 7].

Специфічним є взаємозв’язок таких елементів криміналістичної характеристики, як сліди в їх широкому розумінні та предмет злочинного посягання. О.М. Васильев зазначає, що завдяки взаємозв’язку безпосереднього предмету злочинного посягання та слідової картини, стае можливим з’ясувати, де саме, у кого та які можуть знаходитись сліди. Це питания він розглядає у поєднанні із способом вчинення злочину, його фактичним змістом та на-слідками [2, с. 46-47]. 3 цього ж приводу М.П. Яблоков зазначае, що зв’язок обставин, етапів, фактів події злочину і створює картину злочину, де сліди злочинця проявляються у способі, механізмі, характері предмету злочинного посягання [3, с. 390].

Таким чином, завдяки слідам на місці злочину, як результату матеріальної зміни початкової обстановки, що відбулася після вчиненого злочину [8, с. 201], «...встановлюються механізм, обставини, спосіб, час та предмет злочинного посягання, виявляються характер дій та особисті якості злочинця, потерпі-лого, а в деяких випадках виявляються очевидці злочину» [9, с. 453-454].

Механізм слідоутворення при незаконному позбавленні волі або викра-денні людини має низку особливостей, які відповідно визначають типову слідову картину даного виду злочинів.

Її складають перш за все з традиційних слідів злочинців: слідів взуття, пальців рук, долонею, мікрочастинок одягу тощо. Так наприклад, Велико-лепетиським районним судом Херсонської обл. за вчинення злочину пере-дбаченого cm. 146 ч. 2 КК України було засуджено громадянина М, який з метою одруження неповнолітньої Т. зі своїм сином, викрав її з власного помешкання і перевіз на автомобілі до свого дому, де утримував потерпілу протягом місяця. Вина засудженого М. у вчиненому злочині доказувалась, зокрема, виявленими та вилученими при огляді місця події у житлі по-терпілої речовими доказами — відрізком електричного дроту, пластиковою пляшкою із залишками кави, та двома чашками з відбитками пальців рук

засудженого.¹

Якщо злочинцями використовувалися транспортні засоби, природно ти-повими слідами є сліди протекторів, плями масла, змащення тощо. Так, наприклад, Роменським міськрайонним судом за вчинення злочинів пере-дбачених cm.cm. 185 ч. 1, 146 ч. 2, 186 ч. 2 КК України було засуджено гр. Ж., який незаконно позбавив волі потерпілу В., замкнув її у багажнику власного автомобіля та утримував там протягом декількох годин, після чого пограбував та звільнив, заподіяв при цьому тілесні ушкодження. Вина Ж. у вчиненому злочині доказувалась, зокрема, результатами огляду місця події, а саме виявленим та вилученим на відрізку дороги уламком розбитого автомо-більного скла та декоративною кришкою панелі керування авто-магнітолою автомобіля, який належав злочинцю².

Крім того, типову слідову картину незаконного позбавлення волі або викрадення людини складають предмети, які використовуються злочин-цями для подолання опору потерпілого: мотузки, дроти, наручники, кляпи, а також, безпосередньо сліди, які утворилися в результаті застосування цих засобів (слідами зубів, сліди тертя на трубах опалення, інших жорстко закріплених предметах, до яких могли прив’язувати заручників). Так напри-клад, Чутівським районним судом Полтавської обл. за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 122 ч. 1, КК України було засуджено грома-дянина Н., який з метою примушування до повернення боргу, незаконно

¹ Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-63 / 2009р. http // www. court, gov. ua

² Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-13 / 2008. http // www. court, gov. ua

позбавив волі потерпілу Д., замкнувши її в підвальному приміщенні будинку зв’язавши при цьому тюковою мотузкою руки. Вина Н. у вчиненому злочині доказувалась, зокрема, виявленими та вилученими при огляді помешкання злочинця відрізками тукової мотузки.¹

Звертають на увагу також, ті предмети й документи, які залишають зло-чинці на місці злочину. Ці предмети й документи є нетипові для місця події, або свідки й потерпілі прямо вказали на них, як на залишені злочинцями.

В випадку застосовувалася злочинцями зброї, типовими є сліди пострілу, а також і самої зброї. Так, наприклад, Корольовським районним судом м. Житомира за вчинення злочинів передбачених ст.ст. 257,187 ч. 4, 289 ч. 3, 263 ч. 1, 357 ч. 3, 358 ч. 2, 357 ч. 2, 146 ч. 3, 135 ч. 1 КК України було засуджено членів злочинного угрупування, які вчинили розбійний напад на громадян Ж. та П. погрожуючи їм вогнепальною та травматичною зброєю. При цьому, потерпілі були прив’язані до стовбурів дерев у лісосмузі, тобто незаконно позбавлені волі. Вина злочинців доказувалась, зокрема, результатами оглядів місць їх затримання, а саме виявленими та вилученими пістоле-тами «ІЖ-70 18А» та «ROHM». Потерпілі під час пред’явлення їм предметів впізнали пістолети, якими їм погрожували.²

По справах даної категорії нерідко слідову картину складають нетради-ційні сліди-об’єкти, а саме касети з аудіо- і відеозаписами. Так наприклад, Оболонським районним судом м. Києва за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 147 ч. 2; 146 ч. 2, 3; 189 ч. 4; 364 ч. 1 КК України засуджено членів організованої злочинної групи, які з метою отримання викупу викрали гр. Р. Вина злочинців доказувалась, зокрема, виявленими та вилученими при обшуку та огляді місця події речовими доказами — аналогового диктофону «Panasonic» та мікрокасет до нього із записами переговорів між злочинцями та особами, які повинні були надати викуп.³

Менш типовими слідами-предметами, які зустрічаються у судово-слідчої практиці є цінні папери та інші документи (установчі договори, статути комерційних організацій, інших цивільно-правові документи), які мають еле-менти підробки, або відображають зміни у цивільно-правових відносинах і є результатом задоволення вимог злочинців, а також вказують на зв’язки потерпілих зі злочинцями в період, що передував викраденню.

Таким чином, типова слідова картина, як елемент криміналістичної характеристики, зокрема злочинів пов’язаних з незаконним позбавленням волі або викраденням людини, є поняттям збірним. Вона включає опис матеріальних і ідеальних слідів відображень ознак даного виду злочину. Її значення по-

¹ Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-50/2008. http // www. court, gov. ua

² Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-8/2007. http // www. court, gov. ua

³ Єдиний державний реєстр судових рішень України. Справа № 1-6/2007. http // www. court, gov. ua

лягає в тому, що вона є джерелом видимих і невидимих прогнозованих слідів, тобто з однієї сторони відображає та зберігає різну інформацію про конкретну подію злочину і особу, яка його вчинила в даній обстановці, а з іншої сторони дає можливість її використовувати слідчим на початковому етапі розслідування аналогічних злочинів в силу своєї типовості.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бахин В.П. Предмет науки криминалистики. Лекция. / В.П. Бахин.

— Киев, НАВСУ 1999. — 34 с.

2. Васильєв А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов пре ступлений / А.Н. Васильєв. — М., Изд-во Моск. ун-та, 1978. — 72 с.

3. Криминалистика: Учебник / Под ред. М.П. Яблокова. — М., Изд-во Моск. ун-та. 1980. — 496 с.

4. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник.

— К: Кондор, 2005. — 588 с.

5. Сегай М.Я. Методология судебной идентификации / М.Я. Сегай.

— К, РИО, 1970. -256 с.

6. Хазиев Ш.Н. Криминалистическое моделирование неизвестного преступника по его следам: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09. / Ш.Н. Хазиев. — М., 1984.- 22 с.

7. Центров Е.Е. Следы как отражение взаимосвязи объектов и их связи с прошедшим событием / Е.Е. Центров // Вестн. криминалистики / Отв. ред. А.Г. Филиппов. — Москва: Спарк, 2002. Вып. 1(3). — С. 32-36.

8. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (ук-раїнсько-російський і російсько-український) / В.Ю. Шепітько / За ред. акад. НАН України В.Я. Тація, — Харків: Право, 2001. — 560 с.

9. Шурухнов Н. Г. Криминалистика: Учебник. — М.: Юристь, 2004.

— 639 с.

А.Л. ВАСИЛЮК

Національна академія Служби безпеки України

АктуАльні Проблеми використАннЯ

реЗультАтів орД в ДокАЗувАнні По

кримінАльниХ сПрАвАХ

Оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних по-шукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів [1].

Провідна роль у виявленні джерел інформації про обставини злочину належить ОРД. Відомо, що значна частина злочинів виявляється опера-тивно-розшуковим шляхом. Це означає, що дані про злочини та осіб, що їх

вчинили, в багатьох випадках отримані не процесуальним шляхом і часто — ще до порушення кримінальної справи.

Водночас, потребує законодавчого розв’язання питання про можливість та процесуальний порядок використання такої інформації (фактичних даних) для доказування у кримінальній справі.

Важливим етапом у розвитку регулювання результатів ОРД у криміналь-ному процесі стало прийняття 18 лютого 1992 р. Закону України «Про опера-тивно-розшукову діяльність», у частині другій статті 10 якого зазначено, що матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються «для отри-мання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі» [2].

Як зазначає Кириченко С.А., правова основа ОРД складається з сукуп-ності нормативно-правових актів, що регулюють групи однорідних суспільних відносин між державою і особою в процесі діяльності по забезпеченню без-пеки людини і суспільства, шляхом застосування спеціальних методів, сил і засобів, і виконання оперативно-розшукових заходів, якщо іншим шляхом неможливо попередити чи усунути загрозу життєво важливим інтересам людини і суспільства. В такій діяльності через застосування правових норм регламентуються відносини між державою чи її представниками, та особами (перш за все, особами, які посягають на об’єкти, які охороняються кримі-нальним законодавством), і в зв’язку з необхідністю захисту життєво-важ-ливих інтересів особистості, суспільства і держави від злочинних посягань [3].

Завданням ОРД є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах без-пеки громадян, суспільства і держави.

В юридичній літературі правильно відзначається, що «кримінальний процес без оперативно-розшукової діяльності безсилий, а ОРД без виходу через кримінальний процес безрезультатна».

Сьогодні висновок про можливість і необхідність використання резуль-татів ОРД в доказуванні по кримінальних справах практично ніким із спе-ціалістів не заперечується.

Проблема використання результатів ОРД при розслідуванні кримінальних справ має багато аспектів. Один із них — правове закріплення порядку при-йняття цих результатів слідчим та використання їх у досудовому слідстві.

Під результатами ОРД слід розуміти фактичні дані, отримані опера-тивними підрозділами у встановленому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» порядку, про ознаки вчиненного або підготовленого злочину, про осіб, які підготували чи вчинили злочин, переховуються від слідства та суду, ухиляються від виконання покарань, а також про події чи дії, які створюють загрозу для державної, військової, економічної чи екологічної безпеки України.

Необхідно зазначити, що використання матеріалів ОРД, з допомогою яких можна отримати докази по кримінальній справі існує ще з XIX ст. до прийняття Статуту кримінального судочинства 1864 р.

Деякі питання цієї проблеми висвітлювались в кримінально-процесуальній літературі до і після радянської влади.

Термін «оперативно-розшукові заходи» з’явився у радянському Кримі-нально-процесуальному законодавстві 25 грудня 1959 р. —- в День прий-няття Верховною Радою СРСР «Основ кримінального судочинства Союзу РСР та союзних республік» (далі Основи). Згідно зі ст. 29 Основ на органи дізнання було покладено «прийняття необхідних оперативно-розшукових за-ходів з метою виявлення ознак злочину й осіб, які їх вчинили». Дане поло-ження згодом було дослівно відтворене у відповідних нормах кримінально-процесуального законодавства України [4].

Необхідність використання матеріалів ОРД виникає, як правило, при провадженні досудового слідства, коли слідчому самотужки, без допомоги оперативних працівників важко встановити, наприклад, осіб, що вчинили злочин, а також провести їх своєчасну затримку. Оскільки розшук у широкому значенні — це діяльність, яка проводиться з метою з’ясування суті злочинної події, встановлення злочинця, його виявлення й затримання, ви-світлення різноманітних обставин справи, пошук очевидців (свідків), пос-траждалих (потерпілих), знаряддя вчинення злочину (речових доказів), об’єктів злочину та ін.

Тривалий час у юридичній літературі ведуться дискусії з приводу того, чи варто визнавати фактичні дані, отримані оперативно-розшуковим шляхом, доказами і за яких умов. Деякі автори взагалі заперечують таку можливість, стверджуючи, що «дані, одержані в результаті проведення оперативно-розшу-кових заходів, не знаходять відображення в кримінальній справі і не мають доказового значення»; інші виходять з поняття доказу як єдності змісту і форми. У данному випадку змістом є фактичні дані, отримані оперативно-розшуковим шляхом, а формою — процесуальний порядок їх встановлення і введення в кримінальний процес.

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що оперативно-розшукова діяльність дозволяє якомога раніше виявити розвиток подій, що передують вчиненню злочину та запобігти суспільно небезпечних наслідків. Оперативно-розшукова діяльність за часом найбільш наближена до вчинення чи підготування злочину, в окремих випадках дозволяє випередити дії право-порушників, і найчастіше тільки завдяки негласним заходам можливо зафік-сувати попередню змову учасників злочинної діяльності, факти вимагання, погроз, шантажування, діяльність організатора злочину, що нерідко зали-шається непоміченою в процесі традиційного збирання доказів.

літерАтурА:

1. Закон України від 18.02.1992 № 2135-ХII «Про оперативно-розшу-кову діяльність». — ВВР, 1992. — № 22. — Ст. 303.

2. Бандурка A.M., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ. — К.: РИО МВД Украины, 1994. — 160 с

3. Кириченко С.А. Процессуальный статус оперативно-розыскной деятельности в уголовном судопроизводстве // Вісник ЛІВС МВС України. — 2000. — № 1.

4. Біденко М. Процесуальна регламентация оперативно-розшукової діяльності // Вісник прокуратури. — К-, 2002. — № 6.

О.В. ВЕРХОГЛЯД

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ОСІБ

ПРИ ВИРІШЕННІ ПИТАНИЯ ПРО

РЕЧОВІ ДОКАЗИ

Однією з актуальних проблем сучасної кримінально-процесуальної науки є проблема забезпечення майнових прав осіб при застосуванні заходів кримі-нально-процесуального примусу. Адже в багатьох випадках при цьому мо-жуть бути обмежені не тільки права підозрюваного, обвинуваченого а й інших осіб, які не мають безпосереднього відношення до вчиненого злочину (наприклад, співвласники майна, яке вилучене в якості речових доказів або на яке накладено арешт).

В сфері кримінального судочинства майнові права осіб можуть бути обмежені у декількох випадках. Зокрема, у зв’язку із накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які за законом несуть матеріальну відповідальність за його дії з метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна; недосконалим механізмом внесения застави, охорони житла та майна особи, яка тримаеться під вартою, якщо воно залишилося без нагляду; проведениям слідчих дій (обшуку, виїмки) і вилученням в ході них предметів і документів, які в подальшому можуть бути визнані доказами по справі; конфіскацією майна; вирішенням питания про речові докази вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи.

Зважаючи на це, важливого значения набувае детальна регламентація в законі порядку проведения зазначених дій, встановлення гарантій, що забез-печують дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб, інтересів яких стосуються процесуальні дії та рішення.

Чинний КПК передбачає порядок зберігання, вилучення, а також вирі-шення питания про речові докази.

За загальним правилом речові докази зберігаються при справі до на-брання вироком законно! сили або до закінчення строку оскарження пос-

танови чи ухвали про закриття справи (ч. 1 ст. 80 КПК). Отже, остаточно питання про речові докази вирішується при закритті кримінальної справи та при винесенні судом вироку. Відповідно до цього суб’єктом, до компе-тенції якого належить вирішення питання про речові докази є слідчий (при прийнятті рішення про закриття кримінальної справи) та суд (при винесенні вироку або постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи).

З цього правила закон передбачає єдине виключення — відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК речові докази, що можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються державним або кооперативним організаціям для реалізації (ч. 4 ст. 80 КПК). Водночас, слід зазначити, що підзаконний нормативний акт, який регулює порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду інакше вирішує дане питання, розширюючи підстави реалізації ре-чових доказів до набуття законної сили названими процесуальними рішен-нями. Йдеться про однойменну інструкцію, затверджену спільним наказом Генеральної прокуратури, Служби безпеки України, Державної судової ад-міністрації від 13.05.2004 року (далі — Інструкція). На відміну від КПК, в п. 35 цієї Інструкції встановлено декілька виключень із загального правила, зокрема: товари, продукція, майно, які мають значення речових доказів пе-редаються для реалізації спеціально виділеним підприємствам, у порядку, встановленому законом по-перше, якщо вони можуть швидко зіпсуватися; по-друге втратити свою вартість у зв’язку із моральним старінням; по-третє зберігання яких утруднено або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті влас-нику. Отже, зазначеним нормативним актом суттєво розширено підстави реалізації речових доказів до винесення судом вироку або набрання законної сили постановою про закриття кримінальної справи. Більш того, запровад-жуючи нові порівняно із законом підстави їх реалізації, Інструкція містить оцінні поняття, які потребують тлумачення, наприклад, втрата вартості ре-чових доказів у зв’язку із моральним старінням.

Виходячи з цього, постає питання, яке має не тільки теоретичне, а й важливе прикладне значення, а саме стосовно правомірності розширення передбаченого КПК переліку підстав для дострокової реалізації речових до-казів підзаконним актом.

Оскільки вирішення питання про речові докази до закінчення провад-ження по справі пов’язане із позбавленням права власності особи, логічним уявляється висновок про неможливість розширення підзаконним актом пе-реліку винятків, встановленого законом. На наш погляд, він повинен визна-чатися виключно Кримінально-процесуальним кодексом. Що ж до Інструкції, то вона повинна регулювати відповідний порядок реалізації речових доказів, яка має здійснюватися за наяності підстав, визначених законом

Виходячи з потреб правозастосовчої практики, вбачається за необхідне доповнити ч. 4 ст. 80 КПК в частині правового регулювання випадків реалі-

зації речових доказів наступними підставами: громіздкість або інші причини, що унеможливлюють зберігання речових доказів при кримінальній справі, у тому числі великі партії товарів, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості або перевищують її; втрата вартості речовими доказами у зв’язку з їх моральним старінням; труднощі, пов’язані із зберіганням речових доказів. В інструкції доцільно передбачити порядок вирішення питання про речові докази з кожної із зазначених підстав, а також навести тлумачення оцінних понять з метою попередження необгрунтованого застосування органами, до компетенції яких належить прийняття даного рішення, дискреційних повно-важень.

На нашу думку, під моральним старінням в контексті ст. 80 КПК не-обхідно розуміти такі зміни якостей речі, які призводять до суттєвого зниження її вартості або неможливості використання за призначенням. Оскільки визначити стан морального старіння слідчий (дізнавач) самостійно не взмозі у зв’язку із відсутністю спеціальних знань, то для констатації його наявності необхідно обов’язково отримати висновок експерта (наприклад, товарознавця або іншого спеціаліста, залежно від особливостей речі, що є речовим доказом).

У зв’язку з цим, на нашу думку необхідно внести зміни у ст. 7 Закону Ук-раїни «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», доповнивши її положенням такого змісту: проведення оцінки майна є обов’язковим у випадку реалізації об’єктів, які є речовими дока-зами, відповідно до КПК. Це забезпечить уникнення випадків їх реалізації за заниженими цінами. На сьогодні ж при відсутності обов’язку проводити ринкову оцінку речових доказів, які підлягають реалізації, вони зазвичай реалізуються за мінімальними цінами. Як показує практика, суми коштів від подібної реалізації речових доказів здатні компенсувати лише витрати на їх зберігання. У разі ж визнання судом невинності обвинуваченого (власника речових доказів), він отримує виручені від реалізації грошові кошти, не-сумірні з матеріальною цінністю раніше належного йому майна.

Прийняття рішення про реалізацію речових доказів у зазначених вище випадках на досудовому провадженні доцільним уявляється віднести до виключної компетенції судді, адже ним суттєво обмежується конституційне право власності, непорушність якого гарантується державою.

І.В. ВОВК

Львівський національний університет імені I. Франка Львівська міська рада

конкретиЗАціЯ тА АнАлогіЯ в кримінАльно-ПроцесуАльному ПрАві

Прогалини — одне з негативних явищ у праві, навіть, якщо і виникають вони з об’єктивних причин. Це результат недоліків правотворчої діяльності. Найчастіше вони виявляються в процесі реалізації права. Саме тоді перед правозастосовними органами постає завдання своєчасного та правильного вирішення справи.

Заповнення прогалини через звернення до законодавця затягує процес вирішення справи або ж взагалі може не привести до бажаного результату. У такому разі відповідний орган вправі самостійно подолати прогалину. У зв’язку з цим, дослідження питания прогалин у праві зводиться в юри-дичній літературі, головним чином, до правил і прийомів їх заповнення. Ці правила та прийоми в теорії права об’єднуються поняттям «аналогії», що використовується як метод усунення прогалин закону в тих галузях права, де це допускаеться.

Аналогія — це подібність, схожість, відповідність у чому-небудь між яви-щами, предметами, поняттями. Аналогічний — схожий, подібний випадок.

На думку Д.Ю. Сільченка, аналогія в праві — це застосування до сус-пільних відносин, які потребують правового регулювання, але не передбачені прямо законом чи підзаконним актом, правових норм, що регулюють подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності таких норм — загальних основ і принципів правового регулювання відповідної галузі права або правового ін-ституту (аналогія права). ІЇ можна визначити також як спосіб врегулювання кримінально-процесуальних відносин, які виникли у процесі кримінально-про-цесуальної діяльності, але не передбачені кримінально-процесуальним зако-нодавством, на підставі застосування норм, що регулюють подібні відносини, за умови дотримання всіх прав учасників кримінального судочинства та його принципів.

В юридичній літературі висловлена думка, згідно з якою використання аналоги' закону і аналоги' права, у т. ч. в кримінальному процесі, є підвидом правозастосовної конкретизації (М.М. Вопленко).

Справді, як зазначають В.О. Бєлоносов і М.О. Громов, конкретизація мае певні спільні риси з інститутом аналоги', але все ж — це два самостійні юридичні явища, що мають різну природу та призначення у правозастосовній діяльності.

За своїм змістом правозастосовна конкретизація являє собою процес уточнения, деталізації правових нормативних приписів в залежності від кон-кретних фактичних обставин з метою найбільш оптимального, доцільного, правильного та законного вирішення справи. Конкретизація норм можлива

не тільки в процесі застосування права, але й у зв’язку з ним, наприклад, в результаті узагальнення судової практики, у зв’язку із запитами органів дізнання, досудового слідства чи органів прокуратури. Результатом конкре-тизації є висновки, уточнюючі правила, які враховують ознаки конкретних ситуацій (суспільних відносин), і не отримали відображення в даній нормі права.

Дійсно, не завжди можливо в нормах права з вичерпною повнотою відоб-разити всі сторони того чи іншого відношення. Інколи це навіть не потрібно, оскільки закон повинен абстрагувати від індивідуальності. Тому законода-вець найчастіше творить юридичні норми в узагальненій формі, уповнова-жуючи правозастосовні органи на їх конкретизацію. Наприклад, у ст. 177 КПК України вказано, що «обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, … знаходяться в певному приміщенні…». Виникає запитання: що таке «достатні підстави вважати», — інтуїція слідчого, докази, оперативні дані? Видається, що фактичні дані, які є підставою для проведення обшуку — це наявні в кримінальній справі докази, а також відомості, одержані оперативним шляхом, що і є результатом конкретизації.

Конкретизація використовується і тоді, коли процесуальні норми містять оціночні поняття, зокрема: «достатні дані» (ст. 94 КПК України), «досить доказів» (ст. 131 КПК України), «достатні підстави» (ст. 245 КПК України) і т. п.

На відміну від конкретизації, необхідність в інституті аналогії виникає тоді, коли в праві виявлено прогалину і потрібно вирішити конкретний випадок, використовуючи допоміжні, подібні засоби: поширити дію норми права на неврегульовані законом випадки. Суспільне відношення (чи будь-який його елемент) потребує додаткового правового регулювання, оскільки відсутній необхідний нормативний припис. У такому випадку про конкрети-зацію не йдеться, оскільки відсутній її об’єкт; правовідношення потребує врегулювання за допомогою аналогії.

У той же час, аналогія та конкретизація є необхідними явищами у процесі правового регулювання кримінально-процесуальних відносин: забезпечують динамізм кримінально-процесуального права, дію юридичних норм відповідно до змін і розвитку цих відносин.

AT. ВОЄВОДА

Національна академія прокуратури України

ПРОБЛЕМЫ ОРГАНІЗАЦІЇ ОГЛЯДУ МІСЦЯ

ПОДІЇ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ ВОДІННЯ АБО

ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ МАШИН

Відповідно до ч.І ст. 190 КК України з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших об-ставин, які мають значения для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Найбільш складним та цілісним різно-видом огляду є огляд місця події, який поєднує усі зазначені види оглядів в одній процесуальній дії та згідно ч. 2 ст. 190 КК України у невідкладних випадках проводиться до порушення кримінальної справи.

На нашу думку, за фактами порушень правил водіння або експлуатації військових транспортних, бойових та спеціальних машин (злочин, передба-чений ст. 415 КК України) проведения огляду місця події до порушення кримінальної справи є обов’язковим, оскільки результати цієї слідчої дії дають змогу реконструювати об’ективну сторону, механізм події, що є обов’язковою умовою для вирішення питания про порушення кримінальної справи та про винність особи у вчиненні злочину. Саме тому якісне вико-нання цієї слідчої дії є запорукою прийняття законного рішення по перевірці інформації про подію злочину та у кримінальній справі. Огляд місця події є найбільш складною слідчою дією як у пізнавальному, так і в організаційному плані, яка носить пошуково-пізнавальний та реконструктивний характер.

Розглянемо організаційну сторону діяльності слідчого військової прокуратури, пов’язану з оглядом місця порушення правил водіння та експлуатації військових машин. Після одержання повідомлення про подію, організаційна діяльність слідчого, насамперед складається з формування технічної (ма-теріальної) та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи, експерта, спеціалістів, понятихі.

При цьому слідчий мае обмежену, а інколи суперечливу інформацію про цю подію, проте йому з усних та телефонних повідомлень відомо де саме сталася подія, порушення правил водіння, або експлуатації яких машин ймовірно були допущені та їхня належність, кількість постраждалих та їх місцезнаходження, чи є загиблі. Одночасно слідчому слід враховувати не-зацікавленість органу дізнання — командира військової частини у доказу-ванні злочинності дій підлеглих, з вини яких настали суспільно небезпечні наслідки, та враховувати непрофесіоналізм дізнавачів військової частини, основним видом діяльності яких є військова служба.

Одразу після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну при-году, слідчому слід проконтролювати виїзд на місце події працівників відділу дізнання Військової служби правопорядку (далі ВСП), а також працівників

підрозділу Військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних силах України (далі ВІБДР), на який згідно п. 2.1, 5.4.1 наказу МО України № 330 від 01.11.1999 р. «Про затверд-ження положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України» покладено обов’язок проведення службових розслідувань для виявлення причин і обставин виникнення дорожньо-транспортних пригод, вчинених за участю водіїв військових транспортних засобів. Спеціалісти цих підрозділів мають достатню фахову підготовку для надання слідчому допомоги під час огляду місця події, а їх автотранспорт можна використати для доставки учасників події до лікарні, наркологічного диспансеру з метою освідування на наявність наркотичних речовин та алкоголю в крові, доставки до місця події судового експерта, понятих, супроводу транспортних засобів до штрафних майданчиків або до військових частин для зберігання та інш. Також, виїжджаючи на місце події, слідчому необхідно доручити командиру військової частини, на балансі якої перебуває військова машина, забезпечити участь в огляді місця події спеціаліста частини, який має фахову підготовку з перевірки технічного стану та ремонту відповідної військової машини, за-безпечити евакуацію військових машин та інших транспортних засобів з місця події після огляду.

У разі настання загибелі особи, слідчий повинен забезпечити прибуття та участь в огляді місця події судово-медичного експерта. При неможливості за якихось причин забезпечити його участь судово-медичного експерта (від-даленість місці події від населеного пункту, нічний час, хвороба експерта та інш.), слідчому слід доручити командиру забезпечити присутність на місці події лікаря медичної служби військової частини. Також слідчий має право залучити до участі в зовнішньому огляді трупа лікаря, який прибув на місце події у кареті швидкої допомоги.

Також перед виїздом на місце події, слідчому належить вирішити питання про участь у огляді понятих, які не заінтересовані у справі, не працюють та не проходять службу у правоохоронних органах та у військовій частині, якій належить транспортний засіб. Для цього доцільно запросити у якості понятих військовослужбовців іншої військової частини, вирішивши питання про доставку їх на місце події.

Таким чином, по прибуттю військового слідчого на місце події у нього повинна бути з собою заздалегідь приготовлена та укомплектована валіза слідчого, бланки протоколів, пояснень, направлень на судово-медичне ос-відування живих осіб та трупа, а транспортних засобів на штрафний май-данчик, бланки направлення до наркологічного диспансеру на предмет алкогольного та наркотичного сп’яніння, аркуші паперу з кутовими штампами прокуратури, номери телефонів служб з евакуації транспортних засобів та техніки. Спеціалісти та інші особи, що прибули зі слідчим, повинні бути поінформовані про особливості дій кожного з них, проінструкто-вані про заходи безпеки, а також, залежно від слідчої ситуації, і з інших питань.

Після прибуття на місце події, слідчий зобов’язаний насамперед з’ясувати, чи потребує хтось із постраждалих медичної допомоги та подальшої евакуації в медичний заклад. Крім того слідчому доцільно: зорієнтуватися в обста-новці; на місці події одержати попередню інформацію у поінформованих осіб про те, що й коли відбулося; з’ясувати, хто перебував та хто перебуває на місці події, які зміни внесені до обстановки (пересування засобів, машин, трупа та інш.); забезпечити участь понятих в огляді, інших необхідних осіб (якщо вони заздалегідь не запрошені та не прибули); зафіксувати час при-буття на місце події, час початку огляду2.

У разі настання ДТП за участю військових машин на автошляхах спів-робітники ДАІ МВС, які першими прибувають на місце події, встановивши належність машин, обмежуються повідомленнями про подію до військових прокуратур, викликом карети швидкої допомоги, охороною місця події до приїзду військового слідчого, а інколи встановленням очевидців події та складанням схеми ДТП. Саме від співробітників ДАІ МВС слідчому слід одержати попередню інформацію про подію, її учасників, очевидців та за-гиблих, з’ясувати, хто перебував на місці події, які зміни внесені до обстановки, одержати складені ними схеми та документи на транспортні засоби та водіїв, а у разі неможливості своєчасного прибуття інспекторів ВІБДР, за їхньою участю організувати перевірку технічного стану транспортних за-собів, положення приборів, важелів та інш. Для огляду та перевірки техніч-ного стану бойових та спеціальних машин залучаються військові спеціалісти. Результати перевірки технічного стану машин та автомобільного транспорту слід фіксувати у протоколі огляду місця події.

Одночасно, слідчому доцільно доручити дізнавачу відділу ВСП встано-вити, отримати контактні телефони та опитати постраждалих та очевидців події, а самому з участю понятих, та водіїв-учасників події зафіксувати по-ложення всіх наявних та необхідних елементів місця події на фото- або відеокамеру, з одночасним складанням працівниками ВІБДР схеми місця події та вимірюванням необхідних відстаней, розмірів слідів та предметів, звертаючи увагу понятих та водіїв на елементи, що мають значення для встановлення механізму події та винних осіб. Після цього за участю судово-медичного експерта або лікаря проводиться огляд трупа, результати якого заносяться до протоколу огляду місця події. При цьому речі, цінності, гроші та документи, виявлені на трупі та поблизу нього вилучаються з місця події. Також з місця події вилучаються видані суб’єктами водіння або експлуа-тації документи на транспортні засоби та водіїв про що робиться запис у протоколі огляду. Окрім того, за участю водіїв слід оглянути транспортні засоби на предмет наявності в них цінностей, коштовних речей, які з метою запобігання розкрадань вилучаються з місця події.

Після складання протоколу огляду місця події, пакування вилучених з місця події предметів та отримання пояснень учасників події слід організу-вати їх супровід до наркологічного диспансеру для освідування на предмет алкогольного та наркотичного сп’яніння. Одночасно медичним працівникам,

які здійснюють транспортування трупа до моргу слідчий вручає лист до відділу судово-медичних експертиз про направления на освідування трупа загиблого. Також під час огляду місця події слідчий вирішує питания збері-гання транспортних засобів, зазначаючи у протоколі огляду про їх вилучення з місця події та до яких установ їх передано на зберігання. Спеціальну та бойову техніку слідчому доцільно особисто супроводити та передати на збереження у військову частину до закритого боксу, який опечатати своею печаткою та отримати у командира частини або його заступника з озброення — начальника технічної частини розписку про прийняття ма-шини на зберігання. Транспортні військові машини залежно від ситуації доцільно передати на збереження до специального майданчику ВІБДР або до боксу військової частини, а транспортні засоби постраждалих осіб — на найближчий штрафний майданчик відділу ДАІ МВС України, забез-печивши супровід зазначених транспортних засобів та машин представни-ками Військової служби правопорядку, іншими працівниками військової прокуратури.

На нашу думку, саме здійсненням контролю передачі речових доказів на зберігання завершуються організаційні дії слідчого, пов’язані з оглядом місця події порушення правил водіння або експлуатації машин.

В.К. ВОЛОШИНА

кандидат юридичних наук Національний університет «Одеська юридична академія»

ЩоДо Змісту суДового контролЮ у ДосуДовиХ стАДіЯХ кримінАльного

Процесу

Питания принципів досудового слідства у літературі є досить дис-кусійним. Деякі вчені наявність специфічних принципів досудового слідства взагалі заперечують і вважають, що стадія досудового розслідування ре-гулюється загальними процесуальними принципами, покладеними в основу кримінально-процесуального права. На нашу думку, не можна заперечувати наявність принципів, властивих досудовому слідству, оскільки у всіх стадіях кримінального процесу проявляються загальнопроцесуальні принципи, однак існують такі правові положения, які поширюються на одну стадію або одне провадження.

До специфічних принципів досудового слідства відносяться: швидкість та оперативність дізнання та досудового слідства; процесуальна самостій-ність слідчого; недопустимість розголошення даних дізнання та досудового слідства; нагляд прокурора за законністю дій і рішень органів досудового розслідування, відомчий контроль за законністю дій і рішень органів досу-

дового розслідування; судовий контроль за законністю дій і рішень органів досудового розслідування.

Судовий контроль у досудових стадіях кримінального процесу є спе-цифічним принципом досудового провадження, оскільки виражає намагання законодавця не допустити незаконного, необґрунтованого обмеження прав особи у кримінальному судочинстві заінтересованою стороною, тобто стороною обвинувачення (органом дізнання, дізнавачем, слідчим, прокурором). Саме тому Конституція України передбачає судовий порядок обмеження найважливіших конституційних прав людини, зокрема права на свободу і особисту недоторканність, права на недоторканність житла, таємницю листу-вання, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також право на судове оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

На розвиток конституційних положень у 2001 році та надалі до КПК України вносилися зміни та доповнення щодо інституту судового контролю. За діючим кримінально-процесуальним законодавством суд (суддя) приймає рішення про: застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою; проведення обшуку житла та іншого володіння особи; проведення огляду житла та іншого володіння особи; проведення примусової виїмки з житла та іншого володіння особи; виїмку документів, що становлять державну або банківську таємницю; роз-криття інформації, яка містить банківську таємницю; накладення арешту на вклади обвинуваченого, підозрюваного або осіб, які несуть за законом ма-теріальну відповідальність за його дії; накладення арешту на кореспонденцію та її огляд; зняття інформації з каналів зв’язку; поміщення обвинуваченого у медичний заклад для проведення стаціонарної судово-медичної або су-дово-психіатричної експертизи; поміщення у приймальник-розподільник для дітей; усунення захисника від участі у справі. Крім того, КПК передбачає невідкладний судовий контроль, тобто розгляд і вирішення скарг судом у досудовому провадженні: на затримання особи у порядку ст. 106 КПК; постанови про порушення кримінальної справи; постанови про відмову у по-рушенні кримінальної справи; постанови про закриття кримінальної справи; постанови про відмову у застосуванні заходів безпеки або їх скасування.

Судовий контроль можна вважати специфічним принципом усього до-судового провадження, оскільки суддя має повноваження на розгляд та вирішення скарг на постанови, винесені як у стадії порушення кримінальної справи, так і у стадії досудового розслідування; крім того, окремі опера-тивно-розшукові заходи, які є засобом перевірки заяви або повідомлення про злочин на підставі ст. 97 КПК, здійснюються лише з дозволу суду.

Слід зазначити, що у літературі судовий контроль визначається по-різ-ному, що обумовлено дискусією про його правову природу.

На нашу думку, не слід ототожнювати судовий контроль у досудових стадіях кримінального процесу із правосуддям. Правосуддям є діяльність спеціально уповноважених на це державних органів — судів, пов’язана із

розглядом та вирішенням у судовому засіданні конкретних у суворій відповід-ності із встановленими законом процедурами конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинств справ та застосуванням норм кримінального права (зокрема, у кримінальних справах — з розглядом справи у відповідності кримінально-процесуального зако-нодавства та вирішенням питания про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні злочину, про вид та міру покарання винної особи та застосу-вання у зв’язку з цим кримінально-правових норм). При вирішенні питань у порядку судового контролю кримінальна справа не розглядається, норми кримінального права не застосовуються, особа не визнаеться винуватою або невинуватою, питания про призначення покарання не вирішується. Саме тому слід погодитися із тими дослідниками, які виділяють судовий контроль як окрему функцію суду.

Судовий контроль як специфічний принцип відображає, по перше, демок-ратичну природу кримінального процесу; по-друге, є елементом реалізації такого завдання кримінального судочинства, як охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Крім того, він є іманентним стадії досудового розслідування, оскільки саме у цій стадії завдяки її завданням найбільше обмежуються права та свободи особи. У разі недотримання цього принципу (наприклад, проведения обшуку житла особи без рішення суду за відсутності невід-кладних випадків) у подальших стадіях кримінального процесу ця слідча дія буде визнана незаконною, а докази, які зібрані при її проведенні — не-допустимими.

Таким чином, судовий контроль як специфічний принцип досудового про-вадження — це правове положения, в силу якого у досудовому провадженні здійснюється контрольна функція суду за напрямами, визначеними діючим кримінально-процесуальним законодавством, метою якої є охорона та захист конституційних прав та свобод людини у досудовому провадженні.

КБ. ВОРОБЙОВА

Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова

ВИСНОВОК СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ЯК ЮРИДИЧНИЙ АКТ

В правовій науці та в юридичній практиці нагальним є питания визна-чення правової природи висновку судової експертизи.

Судова експертиза — це дослідження експертом матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що знахо-диться у провадженні органів дізнання, досудового слідства або суду [1, 232]. Для того щоб вивчити правомірність ототожнення судової експертизи з юридичним актом, слід розглянути його основні ознаки.

Юридичний акт — це волевиявлення держави (її органів, посадових осіб), формально обов’язкове для виконання. Юридичні акти поділяються: а) за сферою обов’язковості — на нормативні (загальні) та індивідуальні (зокрема правозастосовчі); б) за суб’єктами видання — на законодавчі, президентські, виконавчі, судові та ін.; в) за юридичною формою — на закони, укази, постанови, вироки, рішення, ухвали, накази, інструкції тощо [2, 25].

Щодо індивідуальних юридичних актів, то їх природа, за винятком актів застосування та казуального тлумачення права, залишається майже не до-слідженою. У той же час існує велика кількість різноманітних за природою і функціональним призначенням видів цих актів. Як зазначає М. В. Цвік, окрім правотлумачних і правозастосовних до відповідного понятійного ряду необ-хідно віднести також акти правоскасуючі, праводелегуючі, правоініціюючі, правопризупинюючі, правоухвалюючі, акти призначення і звільнення, кон-трольні акти, наглядові, вето, ратифікації, запити, подання, інформаційні, консультативні, судові акти тощо [3]. Судовий акт є відповідним проце-суально-правовим реагуванням суду на хід розгляду та вирішення справи, яке формалізує владне волевиявлення даної інституції [4]. Судові акти за характерними ознаками питання, яке вирішується судом, можна поділити на судові рішення та ухвали, зокрема, вироки і постанови [5, ст. 208; 6, ст. 45; 7, ст. 32; 8, ст. 158].

Підставою для проведення експертиз в експертних установах є передба-чений законом процесуальний документ: у даному випадку постанова органу досудового слідства або ухвала суду про призначення експертизи [5].

Висновок експерта відповідно до положень законодавства визначається як докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Висновок експерта є одним із засобів доказування, тому він не є обов’язковим для суду і оцінюється ним за правилами, встановленими для оцінки усіх доказів. Якщо слідчий або суд не погоджується з висновком експерта, вони повинні мотивувати свою незгоду у постанові або рішенні [5, ст. 66; 7, ст. 75]. Отже, в даному випадку, постанова слідчого або ухвала суду про призначення експертизи є юридичним актом індивідуальної дії.

Судові експертизи класифікують за різними підставами. Залежно від га-лузі знань, що використовується при проведенні досліджень, експертизи бу-вають: криміналістичні, ґрунтознавчі, біологічні, екологічні із дослідженням пестицидів, інженерно-технічні, економічні, товарознавчі, автотоварознавчі, оціночні, охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, психологічна, мистецтвознавча тощо. Експертизи поділяються також на: первинні, додат-кові й повторні; одноособові і комісійні; однопрофільні і комплексні [9].

З приводу визначення правової природи висновку судової експертизи заслуговує уваги позиція Вищого господарського суду України, який переві-ривши матеріали касаційної скарги у справі № 02-4/1-14 за позовом Відкри-того акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі Львівського обласного управління Ощадного банку України до Львівського

науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції Ук-раїни, третя особа Державна виконавча служба у Стрийському районі, про визнання експертної оцінки недійсною, зазначив у постанові від 1 березня 2007 року, що «юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та по-роджує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на ре-гулювання суспільних відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб’єктів. Предметом даного спору є визнання експертної оцінки недійсною. Даний акт не є правовстановлюючим актом, він є результатом практичної діяль-ності судового експерта з визначених питань, а не актом, обов’язковим до виконання усіма учасниками певних правовідносин. Тобто, він не є актом у розумінні статті 12 ГПК України, тому не може бути предметом позову у господарській справі». Виходячи з наведеного, Вищий господарський суд України визнав висновок апеляційної інстанції про непідвідомчість даного спору господарським судам правомірним та обґрунтованим, залишивши ка-саційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного гос-подарського суду від 12 грудня 2006 року у справі № 02-4/1-14 залишив без змін [10].

Отже, з вищенаведеного випливає, що висновок судової експертизи сам по собі не є юридичним актом, адже не має властивостей юридичного факту і не може породжувати, припиняти чи змінювати правовідносини. Натомість ухвала суду або постанова слідчого про проведення судової експертизи є початком існування відносин між судом та відповідним експертом, що цілком відповідає ознакам індивідуального юридичного акта.

літерАтурА:

1. Нагорний Г. М., Сегай М. Я., Стрижа В. К. Експертиза судова: Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка». — 2007. — 992 с.

2. Рабинович П. М. Акт юридичний: Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка». — 2007. — 992 с.

3. Христова Г. Теоретичні засади класифікації юридичних актів // Елек-тронне видання «Юриспруденція on-line».

4. Педько Ю.С. Становлення та правове регулювання адміністративної юстиції в Україні [Електронний ресурс] // Режим доступу / http://studrada. com.ua.

5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV // ВВР. — 2004. — № 40 — 41, 42. — Ст. 492.

6. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-ХII // ВВР. — 1992. — № 6. — Ст. 56.

7. Кримінально-процесуальний кодекс України. — Затверджений Законом від 28.12.1960 р. № 1000-05 // ВВР. — 1961. — № 2. — Ст. 15.

8. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV // ВВР. — 2005. — № 35 — 36, 37. — Ст. 446.

9. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, за-тверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 46. — Ст. 172.

10. Постанова Вищого господарського суду України від 01.03.2007 р. у справі № 02-4/1-14 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі Львівського обласного управ-ління Ощадного банку України до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, третя особа Державна виконавча служба у Стрийському районі м. Стрий про визнання експертної оцінки недійсною [Електронний ресурс] // Режим доступу / http: // zakon1. rada.gov.ua.

Л.В. ГАЛАНОВА

кандидат юридических наук, доцент Саратовская государственная академия права

исПольЗовАние оргАниЗАционно-тАктиЧескиХ Форм вЗАимоДеЙствиЯ в слоЖнЫХ ситуА туИЯХ рАсслеДовАниЯ ПРЕСТПлениЙ

Взаимодействие является целостной комплексной деятельностью различных субъектов, осуществляющих расследование. Хотя эта деятельность направлена на решение главной задачи — установление истины по конкретному уголовному делу, наиболее наглядно ее результаты проявляются при преодолении сложных, проблемных ситуаций, возникающих как на первоначальном, так и на последующем этапе досудебного исследования обстоятельств преступления. Подобные ситуации особенно характерны для расследования криминальных действий в сфере экономики, коррупционной направленности, совершенных организованными преступными формированиями. При расследовании таких категорий преступлений невозможно обойтись только следственными методами и приемами. Добиться результата позволяет кооперация совместных усилий следователя, оперативных работников и специалистов.

На каком бы этапе расследования взаимодействие не осуществлялось направлено оно, прежде всего, на проверку и процессуальное закрепление имеющихся данных, установление новых эпизодов преступной деятельности лиц, причастных к совершению преступления, и других обстоятельств.

При этом применяются различные организационно-тактические средства взаимодействия, к наиболее эффективным среди которых следует отнести тактические операции. Такие операции хорошо зарекомендовали себя на практике.

В числе наиболее распространенных можно назвать тактическую операцию по задержанию преступников «с поличным». По отношению к процессу расследования в целом, осуществление тактической операции «Задержание с поличным» направлено на решение следующих задач:

— создание базы доказательств, изобличающих преступника;

— создание благоприятных условий для дальнейшего расследования;

— обеспечение предпосылок для установления соучастников преступления;

— пресечение неправомерного воздействия преступников на потерпевшего и иных лиц, располагающих информацией о совершенном преступлении и оказывающих содействие расследованию;

— создание условий для предотвращения противодействия деятельности субъектов расследования как со стороны преступников, так и иных лиц, по тем или иным причинам заинтересованных в осуществлении действий, препятствующих установлению истины по делу;

— предотвращение вредных последствий (причинения имущественного ущерба, а также вреда жизни и здоровью потерпевшего) уже совершенного преступления и принятие мер к недопущению новых преступных актов.

В структуре подобных операций, проводимых сотрудниками правоохранительных органов, значительное место занимают оперативно-розыскные мероприятия. И хотя такие мероприятия, обеспечивающие эффективность проводимой в условиях строгой конспирации и незамедлительности действий по захвату преступников операции, безусловно, важны, подобный подход представляется не совсем верным. Тесное, постоянное взаимодействие со следователем при подготовке и проведении тактической операции, использование широкого арсенала следственных действий и возможностей позволяет, оптимальным образом ввести информацию, полученную в результате деятельности оперативно-розыскных органов, в процесс доказывания, обеспечить решение всех, (а не только задержание преступников), поставленных задач, служит гарантией защиты прав и законных интересов граждан, участвующих в уголовном судопроизводстве.

Преодоление сложных ситуаций расследования, установление значимых для дела обстоятельств могут обеспечить и такие, проводимые следователем совместно с работниками органов дознания и при участии специалистов, тактические операции, главными задачами которых являются установление соучастников преступления, каналов движения денежных средств, местонахождения имущества, добытого преступным путем и др.

Практика убедительно свидетельствует, что одним из факторов, осложняющих расследование, является активное противодействие преступников. В случаях, когда «на кон» поставлена не только личная безопасность и

свобода, но и значительные финансовые средства преступники не гнушаются никакими способами противодействия, начиная с элементарных — лжесвидетельства, фальсификации и уничтожения доказательств и доходя до опорочивания и шантажа, а порой и физического устранения должностных лиц, принимающих участие в расследовании.

В таких условиях одним из актуальных направлений взаимодействия является предупреждение и пресечение противодействия. Есть все основания полагать, что реализацию и данного направления позволит обеспечить использование тактических операций. Именно тактическую операцию, предназначенную для решения конкретной задачи расследования и представляющую собой систему действий следователя и взаимодействующих с ним органов и лиц, осуществляемых согласованно, по единому плану, можно рассматривать в качестве эффективного средства воспрепятствования и позитивного изменения ситуации противодействия.

Нельзя обойти вниманием и использование в сложных ситуациях расследования преступлений такой организационной формы взаимодействия как следственно-оперативная группа (СОГ). Ст. 163 УПК РФ определяет порядок и условия производства предварительного следствия следственной группой и устанавливает возможность привлечения к ее работе должностных лиц органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность. Однако не все вопросы, касающиеся организации и функционирования таких групп законодательно урегулированы, изучение практической деятельности СОГ выявило немало проблем.

Руководитель группы полномочен выносить наиболее важные решения по делу и, соответственно, ответственен за их обоснованность и законность. На практике же такие решения наиболее часто выносят следователи — члены группы, когда необходимость в их принятии возникает в связи с деятельностью на своем определенном участке работы. У руководителя группы, который их подписывает и несет за них ответственность, ввиду большой загруженности, не всегда имеется возможность тщательной проверки таких документов. В этой связи заслуживают безусловной поддержки высказываемые в литературе предложения о необходимости более четкого определения в законе полномочий следователей, входящих в состав группы, что повысит их ответственность за принятие решений на основе фактически собранных доказательств.

Остается пока без внимания и многократно обсуждавшийся вопрос о наделении руководителя группы полномочиями давать непосредственно оперативным работникам, действующим в ее составе, как письменные, так и устные поручения и указания о производстве следственных действий или отработке определенного направления поиска доказательственной информации.

У руководителя группы, в результате довольно длительного контакта с остальными ее членами складывается наиболее полное представление о работе каждого, перспективах использования в новых направлениях и роли

отдельных участников в формировании и поддержании деловой и психологической обстановки. Поэтому представляется целесообразным закрепить в норме закона обязательное согласование с руководителем группы решения об изменении ее состава.

Совместная деятельность в составе СОГ, проведение тактических операций предусматривает тесное сотрудничество следователя с оперативными работниками, для которого характерны общность интересов, взаимный контроль и ответственность. Позитивной стороной такого взаимодействия является и то, что оно способно предотвратить появление и реализацию необъективных, а возможно и незаконных тенденций в самостоятельной деятельности его участников.

O.K. ГАЛИЦКАЯ

Международный гуманитарный университет

суЩность и ПРОкоЕССуАльнАЯ ПрироДА

воЗмеЩениЯ ЭЛОГИЧеского вре ДА

в уголовном Процессе

Правовое государство столкнулось с проблемой борьбы с экологической преступностью, последствия которой наносят вред окружающей природной среде, здоровью и имуществу граждан. В настоящее время превалирует тенденция роста экологической преступности, последствиями которой причиняется вред среде обитания человека, его здоровью и имуществу. На сегоднешний день практика раскрытия преступлений, связанных с загрязнением атмосферы, земли и водных ресурсов уже складывается, но при этом она формируется с большими трудностями, что явно не способствует и успешному возмещению экологического вреда. Включение в закон той или иной нормы об экологических преступлениях и ее социальное назначение не всегда определяются количеством случаев, встречающихся на практике, так как служебная роль права, в том числе и экологического, уголовного, гражданского, далеко выходят за рамки существующих отношений. Сегодня, предметом дискуссии является вопрос о юридической природе института возмещения вреда в уголовном процессе. Так, В.Д. Резвых полагает, что возмещение вреда в уголовном процессе самостоятельного значения не имеет, а является только одной из сторон уголовно- процессуального способа возмещения вреда. О.В. Иванов пришел к выводу, что возмещение вреда в сфере уголовного судопроизводства является смежным, «пограничным» институтом двух отраслей права: уголовно- процессуального и материального (гражданского). Как правильно отмечает В.Г. Даев, гражданский иск в уголовном судопроизводстве является самостоятельным уголовно- процессуальным институтом, в равной мере предназначенным как для обеспечения прав и законных

интересов гражданского истца, так и обвиняемого, гражданского ответчика. И все же, сущность правового возмещения экологического вреда лишь с позиций правового института не раскрывается в полной мере. Поэтому, когда мы говорим о возмещении материального ущерба в экологических преступлениях, необходимо предпринимать какие-то конкретные действия, направленные на восстановление материального положения потерпевшего от преступления . Такими действиями могут быть: при производстве любого процессуального действия на стадии досудебного следствия (допрос свидетеля, потерпевшего, очная ставка и др.) могут быть получены сведения о характере и размере экологического вреда, фактические данные, имеющие непосредственное отношение к возмещению вреда или обеспечению гражданского иска. Не только на стадии досудебного расследования, но и возбуждения уголовного дела подлежат выяснению все вопросы, касающиеся экологического вреда, его характера, размера и приниматься меры обеспечения предъявленного или возможного в будущем гражданского иска. Если же меры по обеспечению гражданского иска не были приняты в ходе досудебного расследования, их принимает суд по собственной инициативе либо обязывает сделать это соответствующие органы. В сообщении о преступлении, в показаниях потерпевшего могут содержаться сведения о причинении вреда и заявление о его возмещении. В заключениии этого дискуссионого вопроса необходимо отметить о значении роли признаков, которые влияют на способы возмещения материального ущерба. Такие способы выражаются в следующем: а) общность конечной цели, восстановление первоначального имущественного и нравственного состояния лица, понесшего материальные и моральные потери от преступления; б) активная деятельность субъектов уголовного процесса (в лице государственных органов, должностных лиц и граждан), направленная на достижение этой цели; в) деятельность осуществляется в сфере уголовного судопроизводства, урегулирована юридическими нормами и протекает в рамках уголовно- процессуальных в) деятельность осуществляется в сфере уголовного судопроизводства, урегулирована юридическими нормами и протекает в рамках уголовно- процессуальных отношений.

М.М. ГЕРУС

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Якість ЗАкону в світлі ріШень ЄвроПеЙського суДу З ПрАв лЮДини

В ході здійснення кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності найчастіше виникає необхідність обмеження закріплених та га-рантованих Конституцією України прав та свобод людини. До таких прав відноситься право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), право на

недоторканність житла (ст. 30), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31), право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32), свобода пересування (ст. 33).

З огляду на двосторонній характер правовідносин, коли правам одного суб’єкта безальтернативно кореспондують обов’язки іншого, слід зробити висновок, що обов’язком державних органів та посадових осіб, що здійс-нюють діяльність, яка пов’язана з необхідністю обмеження прав і свобод людини, є те, що обмеження цих прав повинне здійснюватись на підставах і в порядку передбаченими Законом. Це прямо закріплене у всіх перелічених вище нормах Конституції України.

У зв’язку з тим, що обмеження конституційних прав і свобод може вважатися обґрунтованим тільки тоді, коли воно здійснюється «згідно з законом» неабиякий інтерес представляють критерії, напрацьовані практикою Європейського Суду з прав людини щодо якості закону.

Невід’ємною частиною принципу верховенства закону, який забезпечує захист від невизначеності та несправедливості при виконанні закону і надає гарантію того, що органи виконавчої влади діють згідно з приписами закону, а не свавільно, за своїм розсудом, є принцип юридичної визначеності (ясності). Це передбачає існування національних юридичних рамок, з якими держава рахується, і які обмежують втручання у приватне життя громадян (справа Лендер проти Швеції та справа Слайвер проти Об’єднаного Королівства). Якщо таке втручання здійснюється з порушенням закону, це неминуче по-рушує Конвенцію з захисту прав та свобод людини. Якщо втручання зовсім не прописане у внутрішніх правових рамках, а, наприклад, просто залишено на розсуд поліції або органів виконавчої влади, коли і як вони можуть втручатися в приватне життя громадян, це буде також порушенням Кон-венції. Такі правові рамки можуть включати встановлене статутне право 9справа «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства) або правові норми Європейського Союзу. Прийнятні й нестатутні норми, якщо вони правомірні (справа Де Вільде та інші проти Бельгії ), хоча для органів виконавчої влади нестатутних вказівок, яких важко провести в життя, недостатньо (справа Хан проти Об’єднаного Королівства). Такі вказівки зазвичай не обов’язкові до виконання в юридичному змісті й недостатні, щоб здійснювати втручання «відповідно до закону».

У справі «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства Суд заявив: «По-перше, закон повинен бути доступним. Громадянин повинен мати мож-ливість мати інформацію, адекватну в даних обставинах, про правові норми, які можуть бути застосовані у даному випадку. По-друге, норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньої точністю, так, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати мож-ливість — якщо потрібно одержати пораду — передбачати у розумних межах у даних обставинах ті наслідки, які може викликати дана дія».

Національне законодавство повинне передбачати механізми ефективного захисту особи від зловживань. Такі гарантії захисту мають бути чітко вста-

новлені законом та застосовуватися для нагляду за діяльністю відповідних органів або служб. При наглядових провадженнях мають дотримуватися цінності демократичного суспільства настільки добросовісно, наскільки це можливо, зокрема верховенство права, про що прямо говориться у преамбулі Конвенції. Верховенство права між іншим передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалеж-ності, безсторонності та здійснення належного провадження (справа Волоха проти України).

Законодавство повинне містити адекватні істотні й процесуальні гарантії від свавільного застосування (справа Хувіг проти Франції та справа Аман проти Швейцарії). Вибір осіб, чиї права по Конвенції обмежуються, повинен здійснюватися в рамках визначених і справедливих правил. Якщо необхідно представити органам виконавчої влади дискреційні повноваження, правові норми повинні, принаймні, обмежити їх рамки (справа Сілвер проти Об’єднаного Королівства) та з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, порядок її здійснення, з ураху-ванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (справа Волоха проти України). Європейський суд з прав людини визнає, що значна частина законодавства неминуче містить елемент розпливчастості і дає можливість діяти за розсудом, в іншому ви-падку йому буде бракувати гнучкості, що ускладнить його застосування в різних фактичних ситуаціях, які можуть виникнути (у справі «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства було заявлено, що втручання «необов’язково повинне передбачатися з абсолютною упевненістю: досвід показує, що цього недостатньо. І хоча впевненість дуже бажана, вона може призвести до відсут-ності гнучкості, а закон повинен йти в ногу з обставинами, що змінюються. Тому багато законів формулюються з елементами більш загальної вимоги передбачуваності. Якщо втручання в права відбувається відповідно до закону, особи повинні мати можливість, маючи у своєму розпорядженні знання застосовної правової норми, передбачати, з огляду на їх поведінку, чи будуть порушені їх права»). Такий ризик треба звести до мінімуму, і ступінь його прийнятності має буде залежати як від конкретної справи (справа Корхер проти Австрії), так і від утримування норми й числа й статусу осіб, до яких вони застосовуються (справа «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства).

Вимога достатньої доступності закону означає, що громадянин повинен заздалегідь знати, які норми застосовні до нього (справа Сілвер проти Об’єднаного Королівства). Закон повинен бути досить точним й певним з тим; щоб людина могла вирішити, як йому варто регулювати свою поведінку, щоб уникнути, якщо можливо, порушення своїх прав. Той факт, що статутне положення може бути витлумачене по-різному, необов’язково робить його недостатньо певним (справа Кастелс проти Іспанії). Вимога доступності і точ-ності формулювання є елементами вимоги передбачуваності. Якщо втручання

в права здійснюється згідно з законом, особи повинні мати можливість, знаючи правову норму, передбачати, враховуючи власну поведінку, чи бу-дуть порушені їх права.

3 огляду на вищевказане, слід зазначити, що порядок обмеження кон-ституційних прав осіб, передбачений Кримінально-процесуальним кодексом України у цілому відповідає європейським стандартам щодо якості закону (хоча на недоліки окремих норм КПК Європейський Суд з прав людини звертав свою увагу(справа Волоха проти України)).

На відміну від КПК Закон України «Про оперативно-розшукову діяль-ність», на наш погляд, не відповідає ані критерію доступності та передба-чуваності, ані критерію захисту від свавільного застосування.

Шляхами вирішення цієї проблеми ми вбачаємо наступив:

1. Закон «Про оперативно-розшукову діяльність повинен містити чіткий і вичерпний перелік оперативно-розшукових заходів (як це зробили законодавці всіх країн СНД та Балтії)

2. Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» повинна бути прописана процедура провадження кожного оперативно-розшукового заходу, принаймні: підстави проведения, коло осіб, щодо яких може засто-совуватись захід, порядок відомчого санкціонування та отримання дозволу суду на проведения окремих заходів (зараз порядок отримання дозволу суду регламентований Постановою Кабінету Міністрів від 26.09.2007 p. № 1169), дії, які можуть проводитись в ході окремого оперативно-розшукового заходу, строки проведения заходу, порядок документування, порядок передачі результатів ОРД органам досудового розслідування та суду, випадки та порядок повідомлення особам, чиї конституційні права були обмеженні, про проведения щодо них оперативно-розшукових заходів, підстави та порядок оскарження законності проведения цих заходів.

І.В. ГЛОВЮК

кандидат юридичних наук Національний університет «Одеська юридична академія»

кримінАльно-ПРОиЕСуАльнА ФункціЯ ЗАХисту: трАДЦІЇ тА новАціЇ

У кримінально-процесуальній доктрині поширеним є визначення кримі-нально-процесуальної функції захисту як діяльності, спрямованої на запе-речення обвинувачення, на доказування невинуватості або меншої винува-тості (Т.М. Добровольська, П.С. Елькінд, М.С. Строгович, З.В. Макарова). Також вченими вказується на спрямованість функції захисту і на охо-рону особистих та майнових прав, законних інтересів (Ю.І. Стецовський, Ф.Н. Фаткуллін, 3.3. Зінатуллін, Я-С. Аврах, А.В. Молдован, О.О. Чепурний, С.М. Даровських, М.П. Маланчук, В.О. Попелюшко, О.Г. Шнягін).

Слід зазначити, що, як правило, дослідники по-різному визначають, чи відноситься до функції захисту діяльність із охорони особистих та майнових прав та законних інтересів; чи належить до суб’єктів реалізації цієї функції цивільний відповідач; з якого моменту виникає функція захисту. Однак вище-викладене розуміння цієї функції є найбільш поширеним, але не єдиним.

Так, на думку М.М. Видрі, функцію захисту в кримінальному процесі варто розглядати не в традиційному її розумінні, не як функцію, що протис-тоїть обвинуваченню, а ширше: як функцію, що протидіє неправомірним діям по відношенню до будь-якого учасника процесу і на всіх стадіях судочинства. Її реалізацію не можна розглядати тільки в зв’язку з пред’явленням обвину-вачення, його припиненням, винесенням виправдувального вироку. Завдання захисту полягає в тому, щоб захищати порушені права кожного учасника процесу. Захисту прав потребують не тільки обвинувачені, але і потерпілі від злочину, а також свідки, експерти, поняті і інші особи, права яких були по-рушені [1, с.89]. Із подібним підходом категорично не погоджується В.О. По-пелюшко, зазначаючи, що захист від обвинувачення виникає і здійснюється виключно як «реакція» на нього та діяльність проти цього обвинувачення. Потерпілого та цивільного позивача у вчиненні кримінального правопору-шення не обвинувачують. Отже, їм немає від чого боронитися, а тому немає потреби вступати у відносини протиборства із обвинуваченим [2, с.218].

Як уявляється, М.М. Видря надто розширено трактує поняття кримі-нально-процесуальної функції захисту. Розуміння захисту як діяльності, що протидіє неправомірним діям по відношенню до будь-якого учасника процесу і на всіх стадіях судочинства, має право на існування, але не як сутність кримінально-процесуальної функції захисту, а як розуміння категорії «захист у кримінальному процесі». У межах кримінального процесу у широкому розумінні захист є діяльністю, спрямованою на поновлення порушених прав та свобод, законних інтересів будь-якого суб’єкта процесу. У вузькому ро-зумінні захист є кримінально-процесуальною функцією, яка має чітку цільову спрямованість — протистояти кримінальному переслідуванню.

У зв’язку із новими змінами та доповненнями до КПК щодо захисника свідка виникають сумніви щодо точності використання термінів щодо за-хисту у нормах КПК. Поява такої процесуальної фігури, як захисник свідка, виходячи із етимологічного значення слова «захист», свідчить про захисні повноваження цієї особи щодо свідка. Однак ст. 161 КПК дає перелік осіб, які відносяться до сторін обвинувачення та захисту; і хоча цей перелік наведено щодо стадії судового розгляду, складно заперечувати те, що у стадії досудового розслідування до сторони захисту відносяться: особа, щодо якої порушено кримінальну справу; підозрюваний; обвинувачений; особа, щодо якої ведеться провадження із застосування примусових заходів виховного характеру; особа, щодо якої ведеться провадження із застосування приму-сових заходів медичного характеру; захисник та законний представник цих суб’єктів. Тому складно погодитися із нормативною регламентацією статусу особи, яка надає свідку правову допомогу.

Так, як захисники свідка (виділено мною — І.Г.), запрошені ним для надання правової допомоги під час допиту чи проведення інших слідчих дій за участю свідка, допускаються особи, які відповідають вимогам частин другої і третьої ст. 44 КПК, тобто особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а також близькі родичі обвинуваченого, під-судного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники. Допуск захисника свідка до участі у справі здійснюється у порядку, передбаченому частиною п’ятою ст. 44 КПК.

Однак ці доповнення не враховують ч. 1 ст. 44 КПК — захисником (виділено мною — І.Г.) є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необ-хідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

Крім того, свідок є особою, яка сприяє провадженню у кримінальній справі, а захисник свідка, якщо виходити з буквального тлумачення п. 8 ст. 32 КПК та ст. 44 КПК, є учасником кримінального процесу: таке становище не можна визнати логічним.

Безумовно, як свідок може бути допитана і особа, щодо якої порушено кримінальну справу. І у такому випадку, дійсно, можна стверджувати про початок кримінального переслідування щодо особи та наявність у цієї особи права на захист, оскільки діючий КПК дає підстави виділяти такі форми кримінального переслідування, як порушення кримінальної справи щодо особи (оскільки особа, щодо якої порушено кримінальну справу, не набуває статусу підозрюваного; у Ухвалі Верховного Суду України від 27 грудня 2002 року вказано, що «за своєю правовою природою порушення кримінальної справи є складовою частиною функції кримінального переслідування»), пі-дозра та обвинувачення. Однак нормативне забезпчення прав таких свідків мало б здійснюватися у напрямку надання їм статусу підозрюваних при порушенні щодо них кримінальної справи і відповідного забезпечення реалі-зації права на захист.

У літературі і до прийняття доповнень до КПК від 1 липня 2010 р. вже пропонувалося урегулювати механізм надання свідку правової допо-моги шляхом надання свідку права на запрошення представника (адвоката) (В.М. Трофименко, О.В. Белькова, В.Г. Пожар). У російській юридичній літературі обґрунтовано положення про те, що адвоката, який надає юри-дичну допомогу свідку, слід вважати самостійним учасником кримінального судочинства, який відноситься до групи «інших» учасників [3, с.7]. Крім того, відмічається, що адвокат свідка не може бути визнаний захисником свідка, оскільки свідок не відноситься до сторони захисту, у зв’язку з чим вказується на представницький характер діяльності адвоката свідка [4].

Захист прав свідка шляхом надання йому правової допомоги є необ-хідним, однак ця діяльність із надання свідку правової допомоги — не за-

хист у розумінні кримінально-процесуальної функції захисту, на відміну від, наприклад, діяльності захисника підозрюваного, обвинуваченого. Це захист у широкому розумінні, тобто діяльність, спрямована на поновлення порушених прав та свобод, законних інтересів будь-якого суб’єкта процесу. Однак за-хист прав особи, щодо якої порушено кримінальну справу — це реалізація кримінально-процесуальної функції захисту, оскільки щодо цієї особи здійс-нюється кримінальне переслідування.

Необхідно у КПК диференціювати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу особі, щодо якої порушено кримінальну справу, і яка допитується як свідок, і прирівняти її до захисника підозрюваного, обвину-ваченого, одночасно надавши особі, щодо якої порушено кримінальну справу, статус учасника процесу. Що стосується особи, яка надає правову допомогу свідку (який не є особою, щодо якої порушено кримінальну справу), то її статус повинен бути іншим. Це повинен бути окремий суб’єкт кримінального процесу, який у класифікації суб’єктів займатиме місце, аналогічне свідку — особа, яка сприяє провадженню у кримінальній справі. Цій суб’єкт може бути визначений як представник свідка або особа, яка надає свідку правову допомогу.

Таким чином, функція захисту являє собою напрям діяльності підозрю-ваного, обвинуваченого, їх законного представника, захисника, особи, щодо якої порушено кримінальну справу, особи, щодо якої ведеться провадження із застосування примусових заходів виховного характеру, особи, щодо якої ведеться провадження із застосування примусових заходів медичного характеру, що протистоїть кримінальному переслідуванню. З урахуванням цього розуміння кримінально-процесуальної функції захисту некоректним є вве-дення у КПК такого суб’єкта кримінального процесу, як захисник свідка.

літерАтурА:

1. Выдря М.М. Функция защиты в советском уголовном процессе / М.М. Выдря // Советское государство и право. — 1978. — № 1.

2. Попелюшко В.О. Поняття захисту у кримінальному процесі / В.О. Попелюшко // Попелюшко В.О. Проблеми кримінального процесу та захисту у кримінальній справі / Збірник наукових статей. Укладач Аврамишин С.В. — Острог: Видавництво Національного університету «Ос-трозька академія», 2008.

3. Брежнева М.Ю. Участие адвоката в уголовном судопроизводстве для оказания юридической помощи свидетелю: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.09 — Уголовный процесс; Криминалистика и судебная экспертиза; Оперативно-розыскная деятельность. — М., 2008.

4. Воскобойник И.О. Процессуальный статус адвоката свидетеля // Российское право в Интернете. — 2009. — №05. — Спецвыпуск // Режим доступа: http://www.rpi.msal.ru/prints/200905_42voskoboinik.html

В.В. ГОРСЬКИЙ

кандидат юридичних наук Воронезський державний університет

тАктикА вЗАЄмоДіЇ АДвокАтА-

ПреДстАвникА ПотерПілого

іЗ ДоруЧеноЮ особоЮ

у кримінАльному суДоЧинстві

Особливості взаємин адвоката-представника з потерпілим пов’язані здебільшого з двома тактико-етичними проблемами: а) проблема узгодже-ності позицій потерпілого та його представника, б) проблема відмови адвоката від представництва потерпілого.

Так, взаємини адвоката з потерпілим повинні виключати будь-які проти-річчя, які виникають між ними в процесі. Тому адвокат мае право заявляти клопотання і здійснювати різні дії тільки в тому випадку, якщо з ними згоден потерпілий. На цій позиції стоїть і законодавець.

У пункті 3 частини 4 статті 6 федерального закону «Про адвокатську діяльність І адвокатуру в Російській Федерації» зазначено, що адвокат не мае права займати у справі позицію всупереч волі дорученої особи, за ви-нятком випадків, коли адвокат переконаний у наявності самообмови дору-ченої особи. Схожа норма міститься І в п. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу професійної етики адвоката, згідно з якою адвокат не мае права займати позицію і діяти всупереч волі за винятком випадків, коли адвокат-захисник переконаний у наявності самообмови свого підзахисного. На наш погляд, у цих нормах містяться деякі прогалини. По-перше, обмовити себе може не тільки об-винувачений (підозрюваний), а й інші учасники як в кримінальному, так І в цивільному, арбітражному та інших процесах. Тому правило, містяться в ФЗ «Про адвокатську діяльність І адвокатуру в Російській Федерації», є більш повним, оскільки стосується взаємовідносин адвоката і його до-рученої особи взагалі, а не тільки захисника і обвинуваченого. По-друге, адвокат не повинен, на нашу думку, займати позицію всупереч волі своєї дорученої особи також за винятком ще одного випадку: якщо вона засно-вана на свідомо помилковому доносі. Взагалі проблеми допустимості по-милкового доносу як засобу захисту або такої ж поведінки потерпілого дуже дискусійні. Однак хотілося б звернути увагу, що ст. 306 КК РФ не містить будь-яких винятків у переліку суб’єктів даного злочину. Ми вважаемо, що використання свідомо помилкового доносу е неприпустимий засіб представництва. Пропоноване нами формулювання норми закону про адвокатську діяльність повинна розглядатися не як обов’язок адвоката-представника потерпілого, а як його право (певна гарантія), яке мае застосо-вуватись лише у виняткових випадках, коли діяльність потерпілого є явно злочинною.

Це буде повною мірою відповідати нормам закону та професійної етики адвоката. Тому в п. 3 ч. 4 ст. 6 федерального закону «Про адвокатську діяль-ність і адвокатуру в Російській Федерації» необхідно внести наступні зміни: адвокат не має права займати у справі позицію і діяти всупереч волі дору-ченої особи, за винятком випадків, коли адвокат переконаний у наявності самообмови дорученої особи або коли адвокат переконаний в наявності з його боку свідомо помилкового доносу.

Подібне правило слід було б закріпити також у п. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу професійної етики адвоката.

Далі необхідно зупинитися на другому дискусійному питанні: чи вправі адвокат відмовитися від представництва потерпілого? У науці з цього приводу висловлювалися різні думки. Л.Д. Кокорєв вважав, що «адвокат не має права припиняти представництво, бо тільки потерпілий може відмовитися від його послуг, якщо він не згоден з позицією адвоката або з інших причин» [3, 21].

Проте в подальших своїх роботах Л.Д. Кокорєв наводить ряд винятків, коли адвокат повинен відмовитися від захисту інтересів зазначених осіб. Так, у випадку «якщо адвокат, прийнявши доручення і ознайомившись зі справою, виявить, що особа невірно визнана потерпілим, то ... він повинен відмовитися від участі в процесі як представник особи, помилково визнаної потерпілим» [2, 15-16].

На нашу думку, відмова адвоката від участі у справі в якості представ-ника потерпілого у цій ситуації можлива тільки за умови, якщо він зможе переконати в наявності допущеної помилки самого потерпілого, але якщо останній буде впевнений, що йому злочином заподіяно шкоду, і таку ж по-зицію займає слідчий або суд, то адвокат не має права відмовитися від пред-ставництва своєї дорученої особи. На думку Л.Д. Кокорева, адвокат може також відмовитися від прийняття доручення бути представником потерпілого в кримінальному процесі, якщо наміри потерпілого не відповідають закону, моральним принципам, якщо його вимоги обумовлені лише жагою помсти і т.д. [4, 180]. Далі автор наводить такий приклад: «Якщо в ході судового розгляду адвокат дійшов висновку, що провина підсудного не доведена, а потерпілий наполягає на визнанні його винним, то він не може всупереч матеріалами справи, на переконання про невинність підсудного підтримувати позицію потерпілого» [4 , 180]. Подібну ж позицію займає О.Я. Баєв, який вважає, що «все ж таки етика діяльності адвоката, незважаючи на її спря-мованість, в даному випадку на повне представлення інтересів потерпілого ... вимагає від останнього відмовитися від підтримання обвинувачення особи, у винності якої у вчиненні цього злочину він не переконаний» [1 , 310].

На наш погляд, така позиція є неоднозначною. Так, наприклад, тільки потерпілому може бути достовірно відомі будь-які обставини, що свідчать про винність обвинуваченого, які не підтверджуються більше ніякими дока-зами, проте він продовжує вимагати про застосування до обвинуваченого (підсудного) заходів кримінальної відповідальності. У зв’язку з чим, виходить

так, що йому ніхто не вірить, навіть його адвокат. Тому навряд чи відмова представника потерпілого від виконання своїх обов’язків тут може бути визнана правомірною.

Звичайно, адвокат-представник потерпілого, як і захисник щодо обви-нуваченого (підозрюваного), зобов’язаний захищати лише законні інтереси потерпілого. У силу ч. 1 ст. 10 Кодексу професійної етики адвоката «закон і моральність у професії адвоката вищі за волю дорученої особи. Ніякі поба-жання, прохання чи вказівки дорученої особи, спрямовані на недотримання закону або порушення правил, передбачених цим Кодексом, не можуть бути виконані адвокатом». Тому для вирішення конфліктних ситуацій, які можуть виникнути між потерпілим та його представником (адвокатом), останній повинен намагатися продовжити забезпечення інтересів своєї друченої особи тими засобами (способами), які можливо застосувати в обстановці, що скла-лася. Адвокат-представник в таких випадках повинен роз’яснити дорученій особі, що вимоги останнього не відповідають закону і моральним засадам діяльності адвоката, і що обрані ним (адвокатом) способи і засоби найбільш прийняті для захисту його прав і законних інтересів, і якщо потерпілий не згоден з вибраною тактичної лінією представництва, то у нього є право відмовитися від послуг адвоката.

Однак Л.Д. Кокорєв пише, що «адвокат-захисник обвинуваченого не вправі відмовитися від прийнятої захисту; інша справа адвокат-представник потерпілого, у нього таке право є. Слід визнати, що і та і інша ситуація морально виправдана. Обвинувачений, безсумнівно, повинен мати особливі га-рантії захисту від обвинувачення »[4, 180]. З такою думкою, як ми думаємо, в даний час погодитися не можна. У обвинувачуваного немає і не може бути привілеїв по відношенню до потерпілого у даному питанні. Зворотне буде суперечити основному принципу кримінального судочинства змагальності та рівноправності сторін.

Таким чином, відмову адвоката від представництва потерпілого у кримі-нальному процесі не можна визнати морально виправданою, а тим більше, відповідною закону. Оскільки згідно з п. 6 ч. 4 ст. 6 федерального закону «Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації» адвокат не має права відмовитися від прийнятого на себе захисту. Категорію «захисту», яка використовується в цієї нормі, слід тлумачити більш широко. Під захистом, на наш погляд, тут розуміється не захист як кримінально-процесуальна фун-кція, а захист прав і законних інтересів будь-яких осіб. Законодавець, як ми сподіваємося, навмисно не став уточнювати конкретний статус особи (підозрюваного, обвинуваченого), від захисту якого адвокат не має права відмовитися, як це зроблено у ч. 7 ст. 49 КПК РФ. Отже, в силу даної норми адвокат не має права відмовитися від захисту прав і законних інтересів потер-пілого. Але для усунення неточностей у тлумаченні категорії «захисту», що вживається в цій нормі, доцільно було б викласти цей пункт у такій редакції: адвокат не має права відмовитися від представництва прав та законних інтересів своєї дорученої особи.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Баев М.О. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Прокурорская тактика. Адвокатская тактика: Научно-практическое пособие / М.О. Баев, О.Я. Баев. — М.: Издательство Экзамен, 2005. — 320 с.

2. Кокорев Л.Д. Адвокат-представитель потерпевшего в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев, Г.Д. Побегайло. — Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1969. — 88 с.

3. Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1964. — 138 с.

4. Кокорев Л.Д. Этика уголовного процесса: Учеб. пособие / Л.Д. Кокорев, Д.П. Котов. — Воронеж : Изд-во ВГУ, 1993. — 221 с.

М.В. ГОРСЬКИЙ

кандидат юридичних наук Воронезький державний університет

ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВСТАНОВЛЕННЯ

ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ УЧАСТЬ

У КРИМИНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ:

ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕНИЯ, СТРУКТУРА

Одним з ключових положень правового інституту відводів є норма, за-кріплена в ч. 2 ст. 62 КПК РФ про те, що у випадку, якщо особи, зазна-чені у частині першій цієї статті, не усунулися від участі у провадженні по кримінальній справі, відвід їм може бути заявлений підозрюваним, обви-нуваченим, його законним представником, захисником, а також державним обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками. З одного боку, закон закріпив право певних учасників кримінального судочинства заявити відвід, а з іншого боку — ні в ст. 62 КПК РФ, ні в будь-якій іншої статті не зазначено, як дані учасники можуть реалізувати своє право. Іншими словами в законі не зазначено, яким чином можна встановлювати обставини, що виключають участь у кримінальному судочинстві.

Для того, щоб норма, що встановлює право заявити відвід, почала «пра-цювати» потрібна наявність спеціального додаткового правового засобу — механізму реалізації цієї норми. Правовий механізм встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, є складовою частиною загального механізму правового регулювання відводів професійних учасників кримінального процесу і тому має спільні з ним риси [1].

Виходячи з вищезазначеного, під правовим механізмом встановлення об-ставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, слід розуміти

систему правових засобів (юридичних норм, правовідносин, актів та ін), за допомогою яких з’ясовуються (встановлюються) обставини, що виключають участь у кримінальному судочинстві .

На нашу думку, у правовому механізмі встановлення обставин можна виділити три основні елементи:

1) самі обставини, що виключають участь (тобто нормативна база);

2) засоби (способи) встановлення даних обставин (які залежать від прав і обов’язків учасників, що володіють правом заявити відвід);

3) акти реалізації наданих правовідносин, що полягають в ухваленні рішення заявляти або не заявляти відвід.

Зазначені елементи знаходяться в дуже тісному взаємозв’язку. Особли-вості обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, зумо-влюють вибір способу їх встановлення. На основі отриманої інформації в процесі встановлення (тобто другого елементу механізму) обставин учасники кримінального процесу приймають рішення заявляти або не заявляти відвід. У свою чергу рішення про заяву відведення приводить в дію наступну під-систему загального механізму правового регулювання відводів — процедуру розгляду заявленого відводу.

Головною особливостю самих криміналістичних способів є та обставина, що прямо не передбачена ні в кримінально-процесуальному, ні в іншому законодавстві. Але в той же час, тільки завдяки цьому елементу учасники кримінального судочинства можуть реалізувати своє право заявити відвід, закріплене в ч. 2 ст. 62 КПК РФ. Відсутність прямих вказівок у законі на способи встановлення обставин для відводу, з одного боку, створює склад-ності для учасників кримінального процесу в реалізації названого права, але з іншого боку, жорстка регламентація даного питання може також обмежу-вати реалізацію права заявляти відвід, оскільки учасник процесу, заявляючи відвід, не завжди може вказати джерело своєї інформації. Він просто може знати, що, наприклад, суддя є родичем державного обвинувача.

Процес встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, можна порівняти з доведенням. Оскільки «доведення — це вста-новлення фактів, обставин, що мають значення для вирішення кримінальної справи» [2, 295]. «Доведення є з’ясуванням зв’язків між даним явищем, фактом і обгрунтованням його іншими фактами, явищами» [3, 21]. У цьому значенні поняття доказування рівнозначно, тотожне поняттю дослідження. Процес доказування також має свої способи, засоби встановлення істини — засоби доказування (докази).

І доведення, і процес встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, мають свій предмет, тобто сукупність, під-лягають встановленню обставин, які закріплені в ст.ст. 73, 61 КПК РФ. У кожного з цих двох правових явищ є свої суб’єкти, яких закон наділив певними повноваженнями.

Відмінність же процесу встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, від доказування полягає в тому, що для

останнього законом встановлені конкретні засоби доказування. Найменше відхилення від закріплених правил може спричинити визнання отриманої до-казової інформації неприпустимою. Наприклад, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 75 КПК РФ показання свідка, який не може вказати джерело своєї поінформованості, відносяться до неприпустимих доказів. Що ж стосується заяви відводу, то КПК РФ встановлює, що клопотання має бути мотивованим, але ніде не йдеться, що в ньому має бути вказане саме джерело інформації. І це зро-зуміло, тому що при вирішенні заявленого відводу перевіряється наявність самих обставин, що виключають участь у конкретній справі, тобто юридичних фактів, які продовжують існувати і тим самим впливати на об’єктивність і неупередженість даного професійного учасника кримінального судочинства. І посадова особа, що володіє повноваженням щодо вирішення заявленого відводу, використовує свої кошти з перевірки даної інформації. Докази можна сфальсифікувати (наприклад, підкласти знаряддя злочину, підробити підписи на протоколах слідчих дій і т.д.), оскільки вони відображають події минулого. Тому для них законом і встановлені такі серйозні вимоги, порядок одержання, закріплення, подання, перевірки, оцінки тощо.

Якщо ж помилковою (невідповідною дійсності) є інформація про обста-вини, що виключають участь, то все це може розкритися в процесі вирі-шення заявленого відводу і для цього не потрібно встановлювати серйозні процесуальні вимоги до джерел інформації.

У процесі встановлення обставин, що виключають участь у криміналь-ному судочинстві, і відповідно, заяви відводів, суб’єкти, які мають це право, стикаються з інформацією про професійних учасників кримінального про-цесу. Тому необхідно пам’ятати, що відповідно до Конституції РФ кожен гро-мадянин має право на таємницю особистого життя, а інформація подібного роду охороняється федеральним законодавством. Так, ст. 23 Конституції РФ встановлює, що кожен має право на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, захист своєї честі і доброго імені. Кожен має право на таємницю листування, поштових, телеграфних та інших пові-домлень. Обмеження цього права допускається лише на підставі судового рішення.

літерАтурА:

1. Горский М.В. Механизм правового регулирования отводов участников уголовного судопроизводства (процессуальное и криминалистическое исследование): автореф. дис. … канд. юрид. наук. Воронеж, 2009. — 24 с.

2. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. М., 1968. Т.1. — 470 с.

3. Белкин А.Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве / А. Р. Белкин. М.: Норма, 2005. — 527 с.

Н.А. ГРЕШНОВА

ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права»

АктуАльнЫе ПроблемЫ осуЩествлениЯ ЭкстрАДи омИи в россиЙском уголовНО суДоПроиЗвоДстве

На современном этапе вопрос создания системы международной безопасности находится в органичной связи с совершенствованием механизма сотрудничества государств по уголовно-правовым вопросам. И объединение усилий мирового сообщества в борьбе с международной преступностью может считаться одним из приоритетных направлений международного взаимодействия. Сейчас международная практика свидетельствует, что действенным правовым инструментом, используемым в борьбе с преступностью, является институт выдачи (экстрадиции), обеспечивающий неотвратимость ответственности и наказания правонарушителей. Не случайно в рамках «Глобальной контртеррористической стратегии Организации Объединенных Наций», принятой резолюцией 60/288 Генеральной Ассамблеи ООН от 8 сентября 2006 г. экстрадиция рассматривается как один из центральных элементов механизма сотрудничества государств по уголовно-правовым вопросам.

Итак, экстрадиция — это согласованный между заинтересованными государствами на основе норм международного права акт правовой помощи, заключающийся в передаче физического лица, совершившего преступление международного характера, другому государству в целях привлечения его к уголовной ответственности или для приведения в исполнение вступающего в силу приговора в отношении данного лица.

Но даже несмотря на согласие большинства ученых и практиков о необходимости существования данного института, он является одним из наиболее дискуссионных вопросов. Например, ряд исследователей предлагают рассматривать выдачу в качестве отдельного института международного уголовного права, объединяющего в себе материальные и процессуальные нормы. В связи с этим международное право переносит разрешение многих вопросов экстрадиции в сферу права национального. Таким образом, выдача не может рассматриваться только лишь как международно-правовой институт.

Согласно другой позиции вопросы экстрадиции находятся сугубо в административно-политической плоскости, поскольку часто решение об экстрадиции принимает не суд, а правительство или какой-либо специализированный его орган. При этом решение о выдаче остается за политиками, тогда как судебные инстанции ограничиваются проверкой законности самого запроса. Исходя из этого, экстрадицию следовало бы считать институтом административного или государственного права.

Один из наиболее популярных подходов к характеристике выдачи в качестве правового института заключается в рассмотрении экстрадиции исключительно как области процессуального права. Так, В.М. Волженкина утверждает, что « ... содержанием выдачи как процессуальной деятельности является совокупность общих и специально созданных уголовно-процессуальных процедур. Даже если признать выдачу институтом уголовного права, ее реализация требует производства процессуальных действий и регламентации взаимодействия с другими странами, что относится только к уголовному процессу». Дополнительным аргументом Данной позиции могло бы послужить и то обстоятельство, что в национальном праве наибольшее количество посвященных экстрадиции норм сосредоточено именно в уголовно-процессуальном законодательстве, а точнее, в главе 54 (ст. 460-468) УПК РФ.

Но с какой бы позиции ни рассматривалась выдача, для нее всегда будут характерны основные признаки (черты), установленные уголовно-процессуальной наукой в ходе изучения этого института:

— распространенность только на физических лиц, подозреваемых, обвиняемых или осужденных в совершении преступления;

— комплексность, связанная с нахождением экстрадиции в поле действия двух самостоятельных систем международного и внутригосударственного права;

— применяемость в целях уголовного преследования лиц, предполагаемо совершивших преступление, или исполнения назначенного судом наказания;

— зависимость установления и реализации от степени признания конкретными государствами как главными субъектами международного права приемлемыми для себя тех или иных возможностей экстрадиции в совместной борьбе с международными и национальными преступлениями.

Вместе с тем практическое решение данной проблемы осложняется тем, что не решен вопрос о выдаче запрашиваемой стороной лица, преследуемого по законам запрашивающей стороны за соответствующее преступление при отягчающих (квалифицирующих) обстоятельствах, тогда как в УК РФ в том же составе такие отягчающие (квалифицирующие) обстоятельства отсутствуют, и следовательно, при отсутствии других отягчающих обстоятельств соответствующее преступление квалифицируется как совершенное без этих обстоятельств. Можно констатировать наличие определенного пробела на этот счет, который, однако, может быть преодолен путем последовательного толкования ряда норм как российского законодательства, так и международно-правовых актов об экстрадиции.

Так, в соответствии с ч. 1 ст. 462 УПК РФ может быть выдан иностранному государству иностранный гражданин или лицо без гражданства для уголовного преследования или исполнения приговора за деяния, которые являются уголовно наказуемыми не только по законам иностранного государства, но и по УК РФ. Рассмотрим конкретную возможную ситуацию.

И по УК РФ, и по УК Респ. Казахстан уголовно наказуемой является кража чужого имущества. Допустим, из Казахстана поступает запрос о выдаче лица, обвиняемого в краже, совершенной неоднократно, т.е. в краже при отягчающих обстоятельствах (наказание — до 6 лет лишения свободы). Однако в УК РФ такое отягчающее обстоятельство кражи отсутствует, и, следовательно, по УК РФ такая кража при отсутствии других отягчающих обстоятельств должна квалифицироваться как кража без отягчающих обстоятельств. В соответствии со ст. 8 УК РФ основанием уголовной ответственности является совершение деяния, содержащего все признаки состава преступления, предусмотренного УК. Следовательно, по УК РФ нет оснований для привлечения лица к уголовной ответственности за кражу, совершенную неоднократно. Лицо может быть привлечено лишь за кражу без отягчающих обстоятельств и соответственно лицо не может быть выдано за кражу совершенную неоднократно.

Также анализ положений УПК РФ, соответствующих международных договоров РФ выявляет необходимость разработки положений в сфере разрешения коллизии запросов об экстрадиции, поступивших от нескольких иностранных государств. Так, некоторые исследователи предлагают выделить п.7 ст. 462 УПК РФ в отдельную ст. 462-1 УПК РФ «Правила определения приоритета в удовлетворении запросов о выдаче одного и того же лица, поступивших от нескольких иностранных государств», в которой необходимо наряду с общими положениями предусмотреть правило о том, что предпочтение в выдаче следует отдавать тому государству, с которым у России имеется соответствующий международный договор, при наличии международных договоров о выдаче, заключенных со всеми иностранными государствами, направившими запросы о выдаче, а также в отсутствии соответствующих договоров, если выдача осуществляется на основе взаимности, предпочтение в выдаче должно определяться в соответствии с порядком, учитывающим ряд обстоятельств, а именно: место совершения преступления, его тяжесть, время направления запроса о выдаче, гражданство, постоянное место жительства лица. При этом Генеральный прокурор РФ или его заместитель обязан сообщать заинтересованным запрашивающим государствам о принятом решении с изложением его мотивов и в сроки, определенные международным договором.

В заключение следует назвать несколько основополагающих принципов, разработка которых в сфере экстрадиции еще не закончена, но, по крайней мере, они принимаются международным научным сообществом. Это:

а) последовательное соблюдение прав человека в соглашениях об экстрадиции, соответствие их пактам о правах человека;

б) инкорпорирование во внутреннее законодательство основных прав человека, предусмотренных в международных конвенциях и соглашениях об экстрадиции;

в) осторожное отношение к экстрадиции в случаях возможности применения смертной казни, учитывая в целом отрицательное отношение к этой мере наказания;

г) строгое соблюдение в соглашениях об экстрадиции и практике ее применения так называемых минимальных правил обращения с заключенными, рекомендованных ООН;

д) исключение экстрадиции в страны, где применяются пытки или допускается жестокое обращение с осужденными, а также где существует дискриминация по расовым, религиозным или иным основаниям;

е) поощрение экстрадиции в страны, где руководствуются принципами гуманизма, в том числе в отношении лиц, совершивших преступления.

Подводя итоги рассмотрению проблемы выдачи преступников, следует подчеркнуть, что международное уголовное право как комплексная отрасль права без этого института существовать не может. Применение его не только к международным, но и к другим преступлениям говорит о том, что в развитии международного уголовного права наступил новый этап. Он связан с тем, что границы между преступлениями международными, международного характера и многими видами общеуголовной преступности становятся все более прозрачными. В то же время этот процесс не может быть оценен как поглощение международным уголовным правом внутреннего права государств, или наоборот. Различия всегда останутся. Но учитывать процессы, происходящие в мире, необходимо. Задача этих отраслей — борьба с преступностью, только разными видами и разными способами, направленными на защиту от преступных посягательств, как всего международного сообщества, так и каждого человека.

СО. ГРИНЕНКО

кандидат юридичних наук

Інститут підготовки юридичних кадрів для СБУ

Національної юридичної академії України 'ш. Я. Мудрого

ЩОДО ПИТАНИЯ ПРО ПРАВОМІРНІСТЬ

ПРОВЕДЕНИЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДII

СПІВРОБІТНИКАМИ ОРГАНІВ ДІЗНАННЯ

Незважаючи на майже п’ятдесятирічне функціонування КПК України, у практичній діяльності суб’єктів кримінального судочинства нерідко трап-ляються випадки неоднакового тлумачення і застосування його норм, іноді навіть тих, зміст яких на перший погляд здається очевидним і однозначним. Зокрема актуальним є питання про правомірність проведення огляду місця події співробітниками органів дізнання.

Стаття 190 КПК України, яка регламентує підстави та порядок проведення огляду, вказує, що з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, пред-

метів та документів. Про результати огляду слідчий складає протокол. З метою негайної фіксації обстановки та слідів злочину нерідким є проведення огляду місця події оперативними працівниками — співробітниками органів дізнання одразу після фізичного захоплення злочинців та припинення їх зло-чинної діяльності. Проблемна ситуація знаходить прояв у тому, що органи прокуратури іноді відмовляють у порушенні кримінальних справ, де огляди місця події проводилися оперативними співробітниками, або скасовують постанови про їх порушення, мотивуючи таке рішення тим, що у ст. 190 КПК України мова йде лише про слідчого. Такі випадки непоодинокі у практиці підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, наприклад у справах про контрабанду.

На наш погляд, питання про правомірність проведення слідчих дій спів-робітниками органів дізнання значною мірою пов’язане з недоліками юри-дичної техніки. Наприклад, ст. 121 КПК України містить припис про не-допустимість розголошення даних досудового слідства. До числа осіб, які уповноважені дати дозвіл на їх оголошення, віднесені лише слідчий і прокурор. У випадку буквального тлумачення даної статті вимога про нерозго-лошення даних розслідування на діяльність органів дізнання і відповідний етап судочинства не поширюється. Такий висновок суперечить духу і логіці кримінально-процесуального закону, а також вступає у колізію з іншим за-конодавчим актом — статтею 387 КК України, яка встановлює відповідаль-ність як за розголошення даних досудового слідства, так і дізнання.

Слід зазначити, що подібних прикладів чинний КПК України містить чимало. Так, буквальне тлумачення статей 128, 1281, 129, 130, 151, 161, 166, 167, 168, 172, 174, 175, 176, 177, 179, 183, 184, 185, 187, 1871, 193, 199, 206, 209 може привести до висновку, що орган дізнання не вправі не лише проводити огляд місця події, а й залучати до проведення слідчих дій перекладача та спеціаліста, проводити допит свідка, потерпілого, експерта, очну ставку, пред’явлення осіб і предметів для впізнання, обшук і виїмку, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку, освідування, відтворення обстановки і обставин події, призначати експертизи та одержувати зразки для експертного дослідження, зупиняти дізнання у разі невстановлення особи, яка вчинила злочин, і відновлювати його, не зобов’язаний повідомляти про взяття підозрюваного під варту, розглядати і вирішувати клопотання, на органи дізнання не поширюються положення статей 130 «Постанова слідчого і прокурора», 185 «Нерозголошення об-ставин особистого життя обшукуваних».

Такий підхід практично унеможливлює здійснення досудового розсліду-вання у формі дізнання, що суперечить природі і призначенню цього інституту у кримінальному процесі України, а також суперечить положенням статей 4 та 22 КПК України. Відповідно до принципу публічності кримінального процесу, який, зокрема, знаходить прояв у ст. 4 КПК, та принципу всебіч-ного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи (ст. 22 КПК) орган дізнання і особа, яка провадить дізнання, виявивши ознаки злочину,

зобов’язані у межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до притягнення їх до відповідальності. Суб’єкти, що ведуть процес (до них, крім слідчого, прокурора та судді (суду), відноситься орган дізнання і особа, яка провадить дізнання), в силу свого посадового становища зобов’язані всебічно, повно і об’єктивно досліджувати обставини справи, проявляти ініціативу у здійсненні всіх передбачених законом заходів, необхідних для цього. Таким чином, оперативні працівники — співробітники органу дізнання, виявивши ознаки злочину, не лише вправі, але й зобов’язані у межах своєї компетенції вжити всіх можливих заходів, у тому числі провести слідчі дії, до числа яких належить і огляд місця події, для забезпечення встановлення обставин злочину.

Норми, які регламентують провадження слідчих дій, містяться у роз-ділі другому КПК України, котрий регламентує діяльність на стадії пору-шення кримінальної справи та досудового розслідування (яке здійснюється у формах дізнання і досудового слідства). Системний аналіз норм КПК України свідчить, що порядок проведения слідчих дій, закріплений у цьому ж розділі, є единим для всіх суб’єктів досудового розслідування. Тому термін «слідчий» у статтях, які встановлюють порядок провадження окремих слідчих дій, підлягає поширювальному тлумаченню, і позначає особу, яка проводить слідчу дію — це співробітник органу дізнання, слідчий, а також прокурор (у порядку п. 5 ч.І ст. 227 КПК України). Отже, підстави І порядок проведения огляду місця події слід розглядати як загальні для всіх суб’єктів, на яких покладено обов’язок всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи: прокурора, слідчого І особи, яка провадить дізнання.

При розробці нового кримінально-процесуального кодексу з метою попе-редження подібних різночитань необхідно врахувати описану вище проблему І передбачити загальну норму, у якій закріпити вичерпний перелік осіб, уповноважених на проведения слідчих дій. Відповідні зміни доцільно внести і у чинний КПК України.

А.Б. ГРИНИШИН

Львівський національний університет імені Івана Франка

сПіввіДноШеннЯ вироку суДу

тА верДикту колегіЇ ПрисЯЖниХ

ЗАсіДАтелів

Важливим етапом діяльності суду присяжних є винесення вердикту. Вердикт (франц. verdict — вирок, від латинського vere dictum, буквально означав «вірно, правильно сказане») по суті є узагальненим висновком журі присяжних щодо постановлених перед ними запитань. В українському зако-

нодавстві термін «вердикт» ще не використовується. Він лише неправомірно вживається у публіцистиці як синонім вироку суду. На підставі проведеного аналізу законодавства та практики діяльності суду присяжних за кордоном та теоретичних основ його побудови можемо вивести ряд характерних процедур, пов’язаних із винесенням вердикту присяжними засідателями та з’ясувати його співвідношення із вироком суду. На підставі цього можна сформувати норми, які будуть адекватні українському правосуддю у кримі-нальних справах за участю присяжних засідателів.

Судовий процес за участю присяжних засідателів відрізняється від зви-чайного судового процесу за етапами його проходження. Після закінчення першої частини судового слідства у суді присяжних — дослідження до-казів за участю присяжних засідателів, розпочинається найважливіший етап судового розгляду кримінальної справи за участю присяжних засідателів — формулювання та постановка запитань, на які повинна дати відповідь колегія (лава) присяжних засідателів. Після проведення таємної наради при-сяжні засідателі повинні однозначно відповісти на поставленні перед ними запитання: «так» чи «ні». Письмові відповіді присяжних на ці питання (за-лежно від їх формулювання у законодавствах різних держав) називаються вердиктом присяжних засідателів і кладуться в основу вироку суду, який пізніше виноситься головуючим суддею одноособово.

Окрім стадії прийняття присяжними вердикту ще доцільно виділяти таку окрему самостійну специфічна частину судового розгляду як обговорення на-слідків вердикту присяжних. Цей етап правосуддя доцільно було б поділити ще на кілька частин: підготовча частина, судове слідство, дебати сторін, останнє слово підсудного, винесення вироку та призначення покарання.

Винесення професійним суддею вироку — це, зазвичай, вирішальний момент всієї процесуальної діяльності суду першої інстанції. У ньому вирі-шується кримінальна справа по суті, остаточно дається відповідь на питання про винуватість підсудного у вчиненні злочину, призначається вид та розмір покарання. За своєю природою вирок суду є підсумком діяльності суб’єктів процесу (його сторін) у рамках кримінального правосуддя, направленої на досягнення певного результату.

Варто звернути увагу на те, що роль професійного судді на етапі вине-сення вироку у суді присяжних повинна, з огляду на визначальні ознаки суду присяжних, відрізнятись від повноважень головуючого судді при розгляді справ у порядку загального правосуддя чи за участю народних засідателів, де судді практичного одноголосно приймають рішення у справі, а засіда-телі, переважно, мовчки погоджуються із думкою професійного судді. Таки чином, значення та суть самого вироку у суді присяжних багато у чому змінюється.

Вердикт колегії присяжних засідателів, будучи волевиявленням неза-лежних і непрофесійних суддів, є обов’язковим як для сторін у справі, так і для головуючого судді. Це одно із фундаментальних положень суду присяжних засідателів. Суддя зобов’язаний прийняти своє рішення (вирок

суду) на підставі винесеного присяжними вердикту без будь-яких змін щодо юридичної кваліфікації дій підсудного. Він зобов’язаний застосувати кримі-нальний закон до обставин справи так, як вони були встановлені колегією присяжних засідателів. Таким чином, вердикт присяжних засідателів має значення істинного та беззаперечного акту правосуддя, а суддя зобов’язаний на його підставі прийняти своє рішення у справі без жодних змін.

На підставі аналізу кримінально-процесуальне законодавство багатьох країн, у тому числі і Російської Федерації, та проекту КПК України стає очевидним той факт, що істинність та беззаперечність (в першу чергу обви-нувального вердикту) є досить відносною. Поряд із загальним правилом про обов’язковість вердикту для головуючого судді під час ухвалення вироку у справі, суддя не обмежений у вирішенні інших юридичних питань, зокрема він наділений такими повноваженнями: судді належить право попередньої перевірки вердикту присяжних засідателів до його проголошення (у випадку визнання його неясним чи суперечливим, суддя зобов’язує присяжних внести до нього поправки); обвинувальний вердикт присяжних засідателів не переш-коджає головуючому судді винести виправдувальний вирок, якщо він визнає відсутність у діянні підсудного складу злочину; якщо колегією присяжних за-сідателів винесено обвинувальний вердикт, а головуючий суддя вважає, що у справі є достатні дані, для ухвалення виправдувального вироку (не встанов-лено подію злочину, чи не доведена участь підсудного у вчиненні злочину), то він виносить постанову про розпуск колегії присяжних і передачу справи на новий розгляд в іншому складі суду із стадії попереднього розгляду справи. Вказані положення, на наш погляд, є цілком об’єктивними та виправданими, цілком відповідають суті та визначальним ознакам судочинства за участю лави присяжних засідателів. Право судді на розпуск колегії присяжних, яка винесла обвинувальний вердикт — особлива гарантія попередження ви-падків засудження невинних осіб. На нашу думку, це є одним із необхідних механізмів для усунення негативних моментів, пов’язаних з розмежуванням колегії присяжних засідателів (непрофесійних суддів) і професійного судді.

Світова практика не знає надання головуючому у справі судді права розпускати колегію присяжних засідателів і направляти справу на розгляд нового суду з участю нової лави присяжних у випадку його незгоди із винесеним виправдувальним вердиктом. У перші роки діяльності суду при-сяжних у Російській Федерації формувались пропозиції про необхідність надати судді можливість відхиляти і виправдувальний вердикт присяжних засідателів у випадку незгоди із ним. На наш погляд, такі пропозиції навряд чи можуть бути прийнятими, адже існування можливості неприйняття голо-вуючим суддею виправдувального вердикту присяжних засідателів нівелює саму основу суду присяжних. Це дискредитує суд присяжних засідателів як гаранта прав особи від необґрунтованих репресій збоку державних органів. В умовах досить стійких традицій обвинувального ухилу у кримінальному правосудді, у тому числі і в Україні, може виникнути реальна небезпека здійснення тиску на суддів з метою засудження обвинуваченого.

100

В цілому, можна зробити висновок про те, що структура і форма вироку суду присяжних не відрізняються від структури і форми вироку, ухваленого в рамках загального судового процесу, за винятком кількох особливостей. Перша особливість полягає в тому, що у вступній частині такого вироку суддя не вказує прізвища присяжних, у рамках інших форм правосуддя — вказуються прізвища всіх суб’єктів судового процесу. Друга особливість характеризується тим, що в описовій частині вироку мотивування здійс-нюється шляхом посилання на вердикт присяжних. Якщо присяжні винесли вочевидь неправильний вердикт, то суддя не може вирішити справу інакше, але має право розпустити колегію присяжних і направити справу на новий розгляд в іншому складі суду зі стадії попереднього розгляду справи. Таку практику слід врахувати законодавцю при прийнятті нового Кримінально-процесуального кодексу України.

Призначаючи покарання, головуючий у суді присяжних повинен ке-руватись загальними правилами призначення покарання, які встановлені кримінальним законом. Разом з тим суддя є обмежений рішенням колегії присяжних, якщо вони визнали, що підсудний заслуговує на «полегкість чи особливу полегкість» (згідно проекту КПК України). У цьому випадку правила призначення покарання відносяться до предмету науки криміналь-ного права. Поза рамками вердикту присяжних засідателів суддя призначає покарання самостійно. У ст.469 проекту КПК України вказані правила виз-начення головуючим суддею покарання у випадку визнання присяжними засідателями підсудного таким, що заслуговує на полегкість чи на особливу полегкість.

З огляду на викладене, можна сформулювати наступне визначення вердикту суду присяжних засідателів — це відокремлене за часом і місцем від вироку суду самостійне рішення колегії присяжних засідателів, яке передує суддівському рішенні, і прийняте в суді першої інстанції з питань доведеності фактів та встановлення на їх основі винуватості чи невинуватості підсуд-ного, яке зумовлює вид покарання за вчинене та його розмір, а також хід і напрямок подальшого розгляду кожної конкретної кримінальної справи до винесення вироку судді. Можна стверджувати, що вердикт є визначальним та базовим рішенням у судовому процесі за участю присяжних засідателів. Вирок же суду присяжних засідателів — це акт правосуддя, що за своїм характером є рішенням, яке зумовлене характером та змістом вердикту колегії присяжних.

Вердикт присяжних засідателів та вирок суду, постановлений головуючим суддею, після проголошення вердикту є найважливішими процесуальними рішеннями суду першої інстанції, результатом всієї діяльності під час судового розгляду справи за участю присяжних засідателів. В ідеалі вердикт колегії присяжних засідателів є складовою частиною вироку суду, який, своєю чергою є результатом співпраці присяжних засідателів та головуючого судді.

101

Г.М. ГРИНЮК

Волинський національний університет імені Лесі Українки

ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ СПОСОБУ ВЧИНЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗЛОЧИНІВ

Актуальність теми дослідження визначена тим, що в кримінальному закон! спосіб вчинення злочину лише в деяких випадках називається в якості необхідної ознаки того чи іншого складу злочину. Тобто наука кримінального права відносить спосіб вчинення злочину до факультативних ознак складу злочину. Поряд з цим кардинально протилежні вимоги ставить кримінально-процесуальний закон (п.1 ст. 64 КПК України), який визнає за необхідне встановлювати спосіб діяння по всіх кримінальних справах. А це означав, що спосіб вчинення злочину в предметі доказування мае універсальне про-цесуальне значения. Тобто в більшості випадків встановлення способу зло-чину не мае значения для обгрунтування кримінальної відповідальності і його кваліфікації. Так, наприклад, ступінь суспільної небезпеки ухилення від оподаткування не залежить від способу його вчинення (норма кримінального права нічого не говорить про такі способи), а залежить від важливості об’єкта посягання І головне, від розміру шкоди, яка спричинена даним зло-чином. Так, ч.І ст. 212 КК України наголошує на ненадходженні до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, ч.2.ст.212 КК — у великих розмірах, і ч. 3 ст. 212 КК — в особливо великих розмірах.

Дослідження слідчої і судової практики показує, що однією з головних причин рідкого застосування кримінальних норм про відповідальність за ухилення від сплати обов’язкових платежів при значній поширеності від-повідних діянь, є якраз те, що чинний кримінальний кодекс не описує спо-собів такого ухилення. Узагальнення результатів анкетування працівників податкової міліції показало, що конкретизация способів ухилення від сплати податків є необхідною для правозастосовчої діяльності. Водночас, диспо-зиція ст. 212 КК України не може перераховувати всі конкретні способи вчинення цього злочину, оскільки як зазначають Л.П. Брич та В.О. Навро-цький, їх «винайдено кілька тисяч, і в реальному житті постійно з’являються нові різноманітні способи злочинного ухилення від оподаткування» [1, с. 192-204].

Як зазначено вище, кримінальний закон не містить поняття способу вчинення злочину, а в кримінально-правовій літературі дане питания ви-світлюється по-різному. На нашу думку, спосіб вчинення злочину повинен розглядатись однаково у всіх галузях права, які включають його в предмет свого дослідження. Спосіб вчинення злочину являе собою сукупність вмо-тивованих, цілеспрямованих і необхідних дій, обумовлених обстановкою, засовами вчинення злочину, які виконуються винною особою для досягнення поставлено! мети. Я-М. Брайнін розглядає спосіб як «форму вираження дії чи бездіяльності» [2, с.19].

102

При аналізі суспільної небезпечності діяння, з точки зору його розвитку в часі, відповідні працівники правоохоронних органів повинні виявляти та вив-чати механізм окремих дій, сукупність і характер зв’язків між якими дає під-ставу оцінити їх як злочин. Водночас з’ясування способів ухилення від сплати податків викликає труднощі на практиці. Це породжує помилки при засто-суванні норм матеріального, процесуального права, в тому числі і необгрун-товане притягнення до кримінальної відповідальності чи звільнення від неї.

В якості структурних елементів способу вчинення злочину виділяються наступні: спосіб приготування, спосіб вчинення, спосіб приховування зло-чину. Кожний з цих елементів при вчиненні ухилень від сплати податків може бути самостійним або ж дії, що входять до змісту вказаних елементів, можуть в деякій мірі співпадати за часом їх виконання. Так, наприклад, в процесі виконання підготовчих дій або при безпосередньому вчиненні злочину (виконання об’єктивної сторони злочину) можуть виконуватись дії щодо його приховування. При цьому ці дії будуть входити до єдиної системи способу вчинення злочину. В окремих випадках ухилення від сплати податків може бути вчинено і без виконання підготовчих дій та дій щодо їх приховання.

Для більш детального осмислення при вивченні і в практичній діяльності підлягають з’ясуванню всі можливі дії, спрямовані на підготовку, вчинення і відтворення злочинної діяльності. Але, як показує аналіз слідчої практики, даному питанню приділяється незначна увага. Слідчими в більшості випадків при розслідуванні ухилень від сплати податків досліджуються тільки пи-тання, які відносяться до обставин вчинення даного злочину. Обгрунто-вується невірно така позиція можливістю виходу за межі доказування.

Більшість авторів, які досліджували криміналістичні та кримінально-правові питання кваліфікації ухилень від оподаткування дійшли згоди, що серед способів ухилення від оподаткування найбільш типовими є: неподання податкових декларацій, приховування чи заниження об’єкта оподаткування. Л.П. Брич окремо виділяє ще й укладення фіктивних угод [3, с.17]. Узагаль-нення практики показує, що приблизно в 45 % випадків, за якими пору-шувалися кримінальні справи, мало місце неподання податкових декларацій та розрахунків, в 45% випадків — приховування об’єкта оподаткування, а більш , ніж 5 % — поєднання обох цих способів [3, с.26].

Як висновок варто зазначити, що дослідження конкретних способів ухилень від оподаткування має скоріше криміналістичне значення, з точки зору криміналістичної характеристики злочину. Але зміст цього елементу в структурі предмета доказування не обмежується кримінально-правовим і криміналістичним аспектами. Незалежно від конструкції складу злочину, процесуальний закон пред’являє до цього елементу об’єктивної сторони свої вимоги, тобто своє кримінально-процесуальне значення. Завдання ж кримі-нального процесу, зокрема, предмета доказування полягає в тому, щоб вста-новити чи є спосіб злочинним, чи входить він до складу об’єктивної сторони і чи можна в сукупності з іншими обставинами прийняти певне рішення по справі для встановлення об’єктивної істини.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Брич Л.П. Кримінально-правова кваліфікація ухилень від оподатку-вання в Україні / Брич Л.П., Навроцький В.О. — К : Атака, 2000. — 287 с.

2. Брайнин Я-М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве / Брайнин Я-М. — М. : Юрид. лит., 1963. — 181 с.

3. Брич Л.П. Кваліфікація ухилень від сплати обов’язкових внесків державі / Брич Л.П. — Львів : Юрид. фак-т Львів. держ. ун-ту ім. I.Франка, 1998. — 94 с.

Ю.М. ГРОШЕВИЙ

доктор юридичних наук, професор,

Академік Національної академії правових наук України

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

кон иЕПтуАльні ЗАсАДи

ПобуДов Проекту кримінАльно-

ПроцесуАльного ко Дексу укрАЇни

Процес сучасного реформування кримінального процесуального законо-давства України повинен бути орієнтованим на загальнолюдські цінності, у тому числі на гуманізм, справедливість та законність. Проте при такому ре-формуванні недоцільно копіювати законодавство, яке регламентує судоустрій і здійснення кримінальної процесуальної діяльності жодної із європейських держав, оскільки система органів кримінальної юстиції тісно пов’язана з іншими інститутами українського суспільства, національними традиціями та менталітетом. Необґрунтоване залучення окремих процедур, які відомі зако-нодавству інших країн, штучне перенесения їх до національного правового простору не буде сприяти досягненню очікуваної мети, яку ставили перед собою засновники реформи.

Реформування кримінального процесуального права (результатом якого мае стати новий КПК) вимагае знания І врахування фундаментальних поло-жень, розроблених не одним поколінням українських процесуалістів. Запо-зичення передового іноземного досвіду мае лише допомогти створити ефек-тивний механізм діяльності органів кримінальної юстиції.

Уявляється, що для більш чіткої побудови проекту КПК України, до-ступності його положень для застосування та усвідомлення сутності його інститутів як суб’єктами, які ведуть кримінальний процес, так і особами, які залучені до кримінального судочинства, проект КПК повинен структурно складатися із Загальної та Особливої частини. Загальна частина повинна міс-тити: положения про чинне кримінальне процесуальне законодавство та його дію у просторі, за колом осіб та у часі; завдання кримінального провадження, що обумовлені сучасним суспільним розвитком держави; ієрархічну систему

джерел кримінального процесуального права, яка, крім регулятивної, інфор-маційної функції буде сприяти також подоланню колізій, які можуть мати місце у практичній діяльності; систему засад кримінального провадження; коло суб’єктів кримінального провадження з чітким визначенням їх прав та обов’язків; загальні положення про фіксування кримінального провадження, прийняття процесуальних рішень, а також вимоги до них; положення щодо процесуальних строків та витрат, які виникають в ході кримінального про-вадження; заходи забезпечення кримінального провадження, а також розділ, який містить основні положення доказового права. Особлива повинна рег-ламентувати кримінальне провадження на всіх його стадіях, з урахуванням особливих порядків та окремих видів проваджень.

Глава, яка присвячена засадам кримінального провадження повинна по-чинатися з встановлення їх переліку, викладеному в наступному порядку: загальноправові, загальнопроцесуальні та суто кримінально-процесуальні засади. В подальшому слід розкрити їх нормативно-правовий зміст. Система при-нципів кримінального судочинства повинна бути спрямована на її уніфікацію з цивільним та адміністративним судочинством, з урахуванням особливостей, які обумовлені предметом і завданнями кримінального судочинства. До засад кримінального провадження в проекті КПК України слід віднести: 1) верховенство права; 2) законність; 3) справедливість; 4) право на судовий захист; 5) гарантованість державою прав та свобод людини і громадянина; 6) рів-ність перед законом і судом; 7) право на свободу та особисту недоторканість; 8) здійснення правосуддя тільки судом; 9) незалежність суддів та підкорення їх тільки закону; 10) право на правову допомогу; 11) свобода реалізації прав учасниками процесу (диспозитивність); 12) змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 13) обов’язковість судових рішень; 14) обґрунтованість процесуальних рі-шень; 15) державна мова судочинства; 16) усність та безпосередність судового розгляду; 17) розумні строки кримінального провадження; 18) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 19) право на оскарження рішень, дій та бездіяльності державних органів та їх поса-дових осіб; 20) право на оскарження судового рішення; 21) всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин справи; 22) забезпечення підозрюва-ному, обвинуваченому, підсудному та засудженому та виправданому права на захист; 22) презумпція невинуватості; 23) публічність.

Необхідно звернути увагу, що усталена система засад кримінального процесу доповнена наступними принципами: верховенство права, справед-ливість, право на судовий захист, гарантованості державою прав та свобод людини і громадянина; право на правову допомогу, обґрунтованість про-цесуальних рішень, розумні строки кримінального провадження, право на оскарження судового рішення.

Враховуючи положення ст. 8 Конституції України, якої встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права в КПК також необхідно розкрити його нормативний зміст. Також цінність кримінального судочинства

полягає не тільки в тому, щоб рішення суду відповідало вимозі справедли-вості, а й тому, що шлях до цього рішення повинен включати певні гарантії, які забезпечують його постановлення. Лише додержання вимог справедли-вості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як пра-восуддя. Враховуючи, що вимога справедливості кримінального судочинства закріплена в ряді міжнародних договорів, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно доповнити систему засад кримінального провадження принципом справедливості.

Принципи, які лише проголошені в статтях 55, 59 Конституції України та нормативний зміст яких зроблено спробу розкрити в рішеннях Консти-туційного Суду України повинні бути детально регламентовані в Загальній частині КПК. До них слід віднести право на судовий захист та право на правову допомогу.

В новому КПК суд повинен бути позбавлений будь-яких повноважень, які б свідчили про його обвинувальний ухил.

Статус підозрюваного особа повинна набувати на підставі винесення окремого процесуального рішення у формі постанови про визнання особи підозрюваним. Адже саме такий підхід визначено практикою Європейського суду з прав людини як такий, що сприяє підвищенню ефективності забез-печення прав осіб, що потрапили в сферу кримінального судочинства, а також названий механізм забезпечує індивідуалізацію кримінального пере-слідування особи.

Необхідно переглянути у бік розширення перелік злочинів приватного обвинувачення, а також злочинів по яких можливо закриття кримінального провадження за примиренням з чітким вирізненням домінування приватного інтересу.

Практика свідчить, що на досудовому слідстві, як правило, застосову-ються лише два запобіжних заходи — підписка про невиїзд та взяття під варту. Проте в ряді випадків застосування підписки про невиїзд є недо-статньо ефективним, а взяття під варту не відповідає принципу домірного обмеження прав і свобод, а тому не є адекватним соціально виправданим цілям. Виходячи з цього, систему альтернативних запобіжних заходів, пере-дбачену чинним процесуальним законодавством України, не можна визнати досконалою. З цього приводу заслуговує позитивної оцінки її доповнення в проекті КПК України новими запобіжними заходами, які з урахуванням фактичних обставин кримінальної справи та особи підозрюваного, обвинува-ченого здатні забезпечити досягнення завдань кримінального судочинства: відсторонення від посади; передача під нагляд міліції; домашній арешт. В той же час викликає сумнів доцільність виключення із системи запобіжних заходів поруки громадської організації або трудового колективу.

Доцільно також доповнити передбачені законом види заходів забезпе-чення кримінального провадження новим — тимчасовим обмеженням ко-ристування спеціальним правом, прийняття рішення про застосування якого віднести до компетенції слідчого судді.

1 O

В новому КПК слід врахувати світові тенденції, які існують у сфері протидії злочинності. А саме — при проваджені по окремих видах зло-чинів (наприклад, корупційних) з урахуванням виду злочину та спеціального суб’єкта, покладати тягар доведення окремих обставин предмету доказу-вання (зокрема, законність отримання грошей, цінностей, майна тощо) на цих спеціальних суб’єктів.

Нове кримінальне-процесуальне законодавство повинно бути доповнено інститутом процесуальної відповідальності за зловживання процесуальними правами. Відтак, суд, прокурор, особи, які здійснюють досудове розсліду-вання та інші учасники кримінального провадження зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу як один до одного, так і до їх прав і охоронюваних законом інте-ресів. Отже, на досудових та судових стадіях зловживанням процесуальними правами за загальним правилом можуть відповідно до закону вважатися дії та бездіяльність, які спрямовані, зокрема, на затягування кримінального провадження від кого б із учасників процесу такі дії не виходили; подання учасниками процесу другої і наступних скарг (клопотань) щодо одних і тих самих дій або бездіяльності осіб, які ведуть кримінальний процес з одних і тих самих підстав, одному і тому ж суб’єктові, у тому числі скарг і клопотань у іншій стилістичній формі; заявлення необґрунтованих багаторазових відводів; неподання, або несвоєчасне подання доказів чи інших матеріалів на законну вимогу уповноважених суб’єктів; грубе, або неодноразове виявлення неповаги до суду, тощо.

КПК доцільно доповнити новою главою, яка передбачала б особливості провадження у кримінальних справах щодо окремих категорій осіб: Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати України та його заступників, суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів. Адже на теперішній час такі особливості закріплені в різних законодавчих актах, що значно ускладнює їх застосування.

Ю.А. ГУРДЖИ

доктор юридических наук Международный гуманитарный университет

суЩность социАльноЙ Активности лиЧности в современнЫХ условиЯХ

К настоящему времени психологами выделено три блока истоков активности человека: — сам человек, природная и социальная среды, взаимодействие человека с другими людьми, — на основе которых формируются три подсистемы детерминант, порождающих различные формы активности людей. В первую подсистему включены внутренние противоречия, тенденции, опосредованные в потребностях и свойствах человека, борьбе

мыслей и чувств, отношений, убеждений и инстинктов. Вторая подсистема объединяет внешние противоречия, изменения, происходящие в природной и социальной средах, стимулирующие человека, требующие от него определенного поведения, действия. Внутренне-внешние противоречия, возникающие и развивающиеся в процессе взаимодействия человека со средой, в процессе соактивности людей, составляют третью подсистему.

Любая активность обусловлена как внутренне, так и внешне и может быть направлена на установление равновесия со средой, приспособление к воздействию, преимущественно на саморегуляцию, на изменение среды ради самоуравновешивания, самосохранения, саморазвития, на целесообразное сохранение и развитие одного и уничтожение, изменение другого в характеристиках субъекта и объекта взаимодействия, на созидание нового. Активность человека может быть созидательной или разрушительной, направленной вовне или на себя, приспособительной или преобразовательной, индивидуалистской или коллективистской. Таким образом, типология активности личности определяется функциональной и ценностной ориентацией всех видов деятельности.

Философское, социологическое и психологическое дискурсивные поля отличаются плюральностью мнений по поводу содержания понятий «активность», «деятельность», «социальная активность», «активная жизненная позиция». Контент этих категорий отличается концептуальным многообразием.

Понятие социальной активности личности формируется в современной философской, социологической литературе с учетом категорий деятельности и свойства личности, однако определяется по-разному. Сторонники деятельнос-тного подхода (Л.П.Станкевич, Н.Т.Абрамова, Г.С.Арефьева, П.Ф.Протасеня, Н.Н.Белякович, В.В.Оксамытный, С.Н.Кожевников, В.П.Казимирчук и др.) рассматривают социальную активность как своеобразную меру деятельности человека в обществе, меру направленности деятельности, саму деятельность, совокупную способность субъекта к многообразию деятельных отношений с объективной действительностью.

В понимании самой категории деятельности есть различия. Ряд ученых, в том числе А.Н.Леонтьев, довольно широко трактуя эту категорию, наделяют деятельностью и животных. Возражая против расширительного понимания деятельности, К.К.Платонов включает в рассматриваемую категорию только высшие формы проявления активности, реагирования и целеобразования, основываясь на тезисе о единстве сознания и деятельности, осуществляемых через личность. Резюмируя эту полемику, В.Н.Константинов отличительными признаками деятельности называет целесообразность, направленность воздействия на объект, на изменение мира, на производство материальных и духовных ценностей. В.Ф.Овчинников, выделяя два других значимых аспекта в категории деятельности, указывает на воспроизведение достигнутых результатов и на их изменение на более высокой основе.

Вместе с тем, по мнению отдельных авторов (В.Н.Сагатовский, В.Б.Голофаст) для деятельности не всегда присущи сознательный замысел

или цель, она может осуществляться на базе неосознанных мотивов. Схожая позиция высказывалась и социологом П.А.Сорокиным, который подверг обстоятельной критике теории, рассматривающие все сознательные действия как преднамеренные или как средства для достижения определенной цели; как средство только к достижению определенных целей; а также теории, для которых человеческие действия являются только сознательными и преднамеренными; и теории, идентифицирующие сознательные и преднамеренные действия и рассматривающие все социальные действия как преднамеренные средства для достижения целей.

Концепция П.А.Сорокина предполагает, что феномены сознательного процесса действия, воздержания от действия и толерантности разделяются на два класса: класс преднамеренных, мотивированных сознательной целью и осуществляемых ради ее достижения, и класс непреднамеренных, мотивированных исключительно прошлым и настоящим опытом, включая внушенные нормы и осуществляемых без какой-либо сознательной цели. В преднамеренных действиях, также генерируемых прошлым и настоящим опытом, всегда есть, по мнению П.А.Сорокина, идея цели или конца и средств достижения. Однако большая часть даже сознательных действий не является преднамеренными по мотивации или характеру. Развивая эту концепцию, носящую бихевиористический оттенок, ученый подчеркивает, что большинство действий людей совершается не ради достижения какой-то цели, но в ответ на самые разные мотивирующие факторы. Действия, направленные к определенной цели или ради чего-то, нужно отличать от действий из-за чего-то. Причина кроется в том, что способность вызывать эмоции и через них вызывать действия свойственна не только идеям по поводу будущего, но и в не меньшей степени идеям по поводу прошлого, как например, в случае памяти о перенесенном оскорблении, преступном посягательстве, не всегда причиняющем материальный или физический вред. Вызванные таким посягательством эмоции негодования, ненависти, презрения и т.п. проявляются в определенных реактивных действиях, без какой-либо мысли о достижении некоей цели. В подтверждение своей гипотезы П.А.Сорокин апеллирует к теории И.Павлова об условных и безусловных рефлексах.

Приверженцы позиции с доминирующим личностным началом именуют социальную активность атрибутом социального субъекта, субъективной социальной причиной, источником, основой всех ее социальных качеств, свойств всей ее социальной структуры. В широком философском смысле под активностью обычно понимают имманентное свойство материи, т.е. ее атрибут, всеобщее качество. Ряд ученых (Л.А.Петрушенко, А.В.Маргулис, С.Д.Смирнов, др.) несколько сужают понятие активности, наделяя последней только живые организмы и системы. На досоциальном уровне активность означает только приспособление к среде, но не ее изменение.

Подчеркивая глубокое философское значение феномена социальной активности, Е.А.Ануфриев отмечал, что активность в философском смысле означает коренное свойство материи, родовое понятие по отношению к соци-

альной активности. Последняя, по мнению Е.А.Ануфриева, характеризует социальную форму движения материи, взаимодействие элементов общественной жизни, интенсивность ее развития, способность и меру реакции социальных субъектов на окружающие условия. Содержательная обширность термина порождает и такие взгляды на социальную активность, когда названные подходы, объединяясь, образуют единое представление. Так, Н.В.Щербакова, предлагая активностью в социальной жизни признавать лишь такие действия, поступки личности, которые основываются на интенсивной внутренней деятельности, имеют внутренний импульс или источник, именует активность «внутренним импульсом», «скрытой пружиной деятельности». Встречаются в специальной литературе и определения, построенные на тавтологии, такие, как: «социальная активность — это активность личности, группы, общности, выражающаяся как в социально-психологической активности, так и в различных общественно значимых видах деятельности, направленная не только на людей, но и на все сферы природы и общества, имеющие социальную ценность». Данное определение, содержащее полезную информацию о направленности социальной активности, все же не дает ответа на вопрос о сущности этого явления.

Резюмируем. Как только нам приходится покидать область измеряемых фактических данных, мы вынуждены пользоваться понятиями, которые должны заменить нам меру и число. Для установки таких понятий, как справедливо заметил К.-Г.Юнг — один из основателей аналитической психологии, — необходим в некотором роде consensus gentium. Но так как это не столь прочно, а главное, не сразу достижимо, то каждый исследователь должен постараться придать своим понятиям некоторую устойчивость и определенность. Подобная устойчивость и определенность может быть достигнута на основе анализа дискурсивного поля проблематики наиболее значимых и отличительных свойств социальной активности. Это социально-философское направление представляется определяющим в разработке прикладных вопросов формирования и реализации активной позиции правового субъекта в правоприменительном процессе, включая уголовное судопроизводство современной Украины.

110

Д.П. ГУРІНА

кандидат юридичних наук

Донецький юридичний інститут Луганського державного університету

внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка

ОЦІНКА ВІДОМОСТЕЙ ПРОФІЛАКТИЧНОГО

ХАРАКТЕРУ, ЩО ВСТАНОВЛЮТЬСЯ

В ПРОЦЕСІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Система судово-експертних установ виконує важливу функцію в боротьбі з правопорушеннями. Проте аналіз експертної практики свідчить про недостатнє використання експертними установами досягнень науково-технічного прогресу, новітніх наукових технологій, зокрема, в експертній профілактиці. Така про-філактика здійснюється експертами та експертними установами України, мета її — запобігання правопорушенням за допомогою спеціальних знань експертів.

У криміналістичній літературі проблеми профілактики правопору-шень висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких: Т.В. Авер’янова, І.А. Алієв, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, Ф.Е. Давудов, В.А. Журавель, В.Ф. Зудін, Н.І. Клименко, В.П. Колмаков, О.М Моїсєєв, Ю.С. Сушко, І.Я- Фрідман, Б.П. Холист, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, М.П. Яблоков та ін. Роботи названих авторів мають наукове та практичне значения, але їх праці висвітлюють лише окремі аспекта проблеми і не узагальнюють аналіз оцінки слідчим (судом) відомостей профілактичного характеру, що встанов-люються в процесі експертних досліджень.

І.Я- Фрідман наголошував, що оцінка слідчим (судом) відомостей щодо профілактики правопорушень повинна проводитися відповідно до загальних вимог оцінки висновку експерта. Оцінюючи профілактичну інформацію, що міститься у висновку, слідчий та суд повинні чітко визначити: по-перше, сутність встановлених експертом обставин, що сприяли правопорушенням, обґрунтованість та повноту їхнього виявлення, відповідність матеріалам, які були у наявності в експерта, відповідність чинному законодавству; по-друге наявність та характер рекомендаций, спрямованих на знищення цих обставин, їх обґрунтованість; адресата, до якого слід звернутися для найбільш ефек-тивної реалізації пропозиції експерта.

Схиляємося до думки, що оцінка експертних висновків, які містять про-філактичні рекомендації, не рівнозначна оцінці доказів. Тому що в даному випадку немає необхідності вирішувати питания щодо достовірності, до-пустимості та належності, що звичайно виникають під час оцінки доказів. Але з цього не випливає, що профілактичні висновки експертів взагалі не підлягають оцінці слідчого та суду. Необхідно лише мати на увазі основні критерії, за якими оцінюються експертні рекомендації: наукова обґрунто-ваність рекомендаций, їхня надійність, економічна ефективність, можливість швидкого впровадження тощо.

Ill

Встановлення обставин, що сприяли злочину, повинно проводитися слідчим та судом на основі всіх матеріалів справи. Тому, оцінюючи відомості, що містяться у висновку експерта, необхідно зіставляти з іншими матеріа-лами справи, що характеризують обставини, які сприяли даному злочину. Таке зіставлення та сукупна оцінка є кінцевим критерієм для вирішення питання про те, які зі свідчень і рекомендацій експерта слід використати для підготовки подання або ухвали про усунення обставин, що сприяли скоєнню злочину. Необхідно мати на увазі, що слідчий та суд звертаються у конкретній справі з поданням (ухвалою) відносно обставин, що сприяли конкретному злочину, який розглядається. У висновку експерта ж може іти мова про обставини, які в даному випадку не сприяли злочину, але можуть сприяти здійсненню аналогічних злочинів. Якщо оцінка цих обставин вказує, що вони є криміногенними факторами, це повинно бути відображено у по-данні (ухвалі).

Використання слідчим у конкретних кримінальних справах відомостей профілактичного характеру, наданих експертом, повинно контролюватися судом, що розглядає цю справу. Такий контроль полягає у тому, що вказані експертом у висновку обставини, які сприяли злочинові, а також рекомен-дації щодо усунення цих обставин, використані слідчим для складання по-дання, повинні стати предметом судового розгляду. Можливо, суд по-іншому оцінить профілактичну інформацію, викладену експертом. В такому випадку суд, за допомогою того ж самого або іншого експерта, може встановити додаткові обставини, що сприяли скоєнню злочину, але не були вказані у поданні слідчого. Суд може внести суттєві корективи до обставин профілак-тичного характеру, встановлених слідчим за допомогою інформації експерта, викладеної у висновку. Також суд може дійти висновку, що:

— експертом неправильно встановлені обставини профілактичного характеру;

— обставин, вказаних експертом, в дійсності не існує;

— між обставинами, вказаними експертом, і подією злочину немає причинного зв’язку;

— запропоновані експертом заходи щодо попередження злочинів не відповідають його науковій компетенції тощо.

Інформація експерта з питань профілактики, повинна бути оцінена на-віть у тому випадку, коли кримінальна справа припиняється. Обставини, які сприяли скоєнню злочину, в багатьох випадках, до моменту припинення кримінальної справи ще не усунені, тому слідчий або суд повинні вжити певних заходів щодо їхнього усунення.

Підвищення ефективності профілактичної роботи експертів — одна з най-важливіших умов боротьби зі злочинами. Напрямами підвищення ефектив-ності експертної профілактики є: удосконалення нормативного регулювання експертної профілактики; покращення методичної роботи з питань профілак-тики правопорушень, зокрема, використання з цією метою рекомендацій експертних установ; надання профілактичній роботі систематичного харак-

112

теру, використання комплексних знань для профілактики правопорушень; покращення взаємодії експертних закладів та правоохоронних органів щодо реалізації профілактичних рекомендацій.

Л.М. ГУРТІЄВА

кандидат юридичних наук Національний університет «Одеська юридична академія»

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ МОРАЛЬНІСНИХ

ЦІННОСТЕЙ У СФЕРІ КРИМИНАЛЬНОГО

СУДОЧИНСТВА

Постановка проблеми дослідження моральнісних цінностей у сфері кримі-нального судочинства пов’язана із завданнями науки та практики з рефор-мування кримінально-процесуального законодавства України з характерною для нашої держави орієнтацією на міжнародні стандарти у сфері здійснення правосуддя по кримінальних справах.

Аналіз наукових досліджень, об’єктом яких є моральнісні основи кримі-нально-процесуального законодавства, дозволяє зробити висновок, що в радянський період науковці велику увагу приділяли обґрунтуванню пра-вильності чинного законодавства, а проблеми забезпечення моральнісних цінностей особи не знайшли надежного висвітлення.

Вважаємо, що це пов’язане з тим, що законодавство радянського періоду ґрунтувалося на позиціях позитивізму І часто ставилося в конструктивно-ідеологічних цілях обґрунтування програми КПРС, единого Морального кодексу будівника комунізму.

Так, деякі автори (А.Д. Бойков, І.І. Карпець) зазначають, що «критерій моральності визначається реальними класовими інтересами, а не абстрактною «людською природою» і не веліннями витого розуму... Моральним є те, що служить справі будівництва комунізму» [1, с.202].

Автор даного дослідження не погоджується з таким підходом визначення критерію моральності у сфері кримінального судочинства. Вважаємо, що зміст етичного критерію кримінально-процесуального законодавства повинні складати моральнісні цінності особи та суспільства, їх розумне співвідно-шення.

Аналізуючи аксіологічний аспект розвитку теорії судової етики, який до-сліджує проблеми цінностей у сфері кримінального процесу, зазначимо, що термін «цінність» широко використовується у філософській літературі для вказівки на людське, соціальне і культурне значения певних явищ дійсності [2, с.732].

У словнику з етики визначено, що моральнісні цінності — це одна з форм вияву моральнісних відносин в суспільстві. Під ними розуміються,

по-перше, моральнісне значення, гідність особи та її вчинків або мораль-нісні характеристики суспільних інститутів; по-друге, ціннісні уявлення, що відносяться до області моральної свідомості, — моральні норми, принципи, ідеали, поняття добра і зла, справедливості, гуманізму та ін [3, с.388].

Аксіологічний (ціннісний) підхід до правових явищ визнається цілком прийнятним і науковим. Без вчення про моральнісні цінності немає і не може бути справжньої наукової юридичної, судової етики. Ціннісний підхід

— це теж науковий підхід, якщо цінність розуміється не як суб’єктивне уявлення, а як справжнє досягнення, дійсне людське благо, суть і значення якого пізнаються в результаті наукового дослідження і підлягають перевірці практикою.

Останнім часом аксіологічний підхід більш застосовується у вивченні права. Значний внесок в розвиток правової аксіології в радянський період зробили, зокрема, С.С. Алєксєєв, Нено Неновскі, М.П. Орзіх, П.М. Рабі-нович, а в сучасний період — В.А. Бачинін, В.І. Букреєв, Ю.М. Оборотов та інші вчені. Але особливої актуальності набуває питання про реалізацію моральнісних цінностей особи у сфері кримінального процесу як в законо-давстві, так і в правозастосовній практиці, оскільки вони визначають відно-сини суб’єктів кримінального судочинства, є орієнтиром їх діяльності, висту-пають гарантією забезпечення суб’єктивних прав і законних інтересів особи.

Як зазначає М.С. Строгович, проблема моральних цінностей, їх розвиток і охорона, — важлива проблема судової етики. Шлях її вирішення один

— зміцнення моральних принципів в діяльності органів юстиції, найсуворіше дотримання ними при розслідуванні та вирішенні кримінальних справ як правових, так і моральних норм [4, с.24].

В сучасний період окремі питання забезпечення моральнісних цінностей людини та суспільства у сфері кримінального процесу досліджені в роботах І.О.Антонова, В.С. Кузьмічова, О.В. Мельник, Т.М. Москалькової, С.М.Стахівського, І.В. Строкова та інших вчених.

Зазначимо, що найвищою цінністю, реалізувати яку повинне право, є життя кожної окремої людини та стабільне існування суспільства. Таким чином, можна виділити два види моральнісних цінностей: моральнісні цінності особи та моральнісні цінності суспільства. Дані цінності взаємопов’язані.

Одним з принципів правової держави є непорушність цінностей, які виражають природу особи: життя, свобода, честь, гідність, їх охорона та гарантованість [5, с.288]. Моральнісні цінності особи є об’єктом правового забезпечення багатьох міжнародних актів, Конституції України (ст.ст. 3, 21, 27 та ін.), а також галузевого, зокрема, кримінально-процесуального законодавства.

Так, Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року (прий-нята резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН) закріплює наступні положення:

— «Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність» (ст. 3);

— «Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання» (ст. 5);

— «Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань» (ст. 12) та ін.

Україною укладені міжнародні договори з питань розробки міжнародних мінімальних стандартів правил функцінування правосуддя і поводження з особами, що беруть в ньому участь (наприклад, Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. та ін).

Особливе місце в правовому регулюванні кримінально-процесуальної діяльності займає Європейська конвенція про захист прав людини і ос-новних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 року (набула чинності для України з 11.09.1997 р.). На підставі ст. 1 Конвенції Україна гарантувала кожному, хто перебуває під її юрисдик-цією, права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції. В сфері кримінального судочинства це право на життя (ст. 2), заборона катування (ст. 3), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 5), право на справедливий судовий розгляд (ст. 6), ніякого покарання без закону (ст. 7), право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8), право на ефективний засіб правового захисту (ст. 13), право на оскарження у кримінальних справах (ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Страсбург, 22.11.1984 р.).

Позиція законодавця в питанні про пріоритетність моральнісних цін-ностей особи відображає зміст концепції взаємовідносин держави та особи в кримінально-процесуальній (публічній) сфері. От чому тенденція всебічної охорони особи, яка обумовлена приєднанням української держави до ряду міжнародних актів, вимагає від публічної влади більшої уваги до забезпе-чення моральнісних цінностей особи у сфері кримінального судочинства.

літерАтурА:

1. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / Под ред. А.Д.Бойкова и И.И.Карпеца. — М.: Юрид. лит., 1989. — 640 с.

2. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичев и др. — 2-е изд. — М.: Сов. энциклопедия, 1989. — 815 с.

3. Словарь по этике / Под ред. И.С. Кона. — 5-е изд. — М.: Политиздат. — 1983. — 446 с.

4. Проблемы судебной этики / Под ред. М.С.Строговича — М.: Наука, 1974. — 272 с.

5. Філософія права: Навч. посібник / О.О.Бандура, С.А.Бублик, М.Л.Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В.Костецицького, Б.Ф.Чміля. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 334 с.

К.В. ГУТНІК

кандидат юридичних наук

Кримський економічний інститут ДВНЗ «Київський національний

економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ

ДО ПРОВЕДЕНИЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ

В УМОВАХ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ

ЗЛОЧИНІВ

Найбільш розповсюдженим видом огляду є огляд місця події. За своїм змістом огляд місця події є винятково складною слідчою дією і посідає найбільш важливе, ключове місце, що неодноразово підкреслювали відомі криміналісти [1, 2, 3].

Успішність огляду місця події багато в чому залежить від конструктивно! й організаторської діяльності слідчого. Чим вищий прояв цих сторін діяльності слідчого, тим повніше можливість пізнання події, що сталася. А це багато в чому залежить від наявності відповідного досвіду в слідчого, від його готовності приймати рішення в певних ситуаціях, що виникають в процесі огляду місця події.

У роботі розглянуті деякі організаційно-тактичні особливості проведения огляду місця події в умовах протидії розслідуванню злочинів, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості та можливі шляхи подо-лання такої протидії.

Особливе значения, на наш погляд, враховуючи обстановку протидії роз-слідування, що здійснюється з використанням факторів соціальної напруже-ності, мае підготовчий етап проведения огляду місця події.

На стадії підготовки до проведения слідчого огляду слідчий повинен ви-рішити наступні організаційно-тактичні завдання:

— визначення мети, завдань слідчого огляду, шляхів їх досягнення, складення плану, визначення об’єкта тактичного впливу;

— системний аналіз вихідної слідчої ситуації за певною кримінальною справою, поведінки її учасників, а також ходу і результатів виконаної по справі роботи; оцінка наявної у справі доказової, оперативно-розшукової, орієнтуючої інформації;

— застосування прийомів рефлексивного мислення; методів і правил криміналістичного прогнозування; методів комплексного вивчення особис-тості; багатоваріантного програмування слідчої дії;

— обрання місця, дати, часу, найбільш доцільного, з тактичного боку, моменту початку провадження слідчої дії та визначення часу, який необ-хідний для її провадження;

— визначення кола учасників слідчої дії та їх завдань; забезпечення їх явки та участі на місці провадження слідчої дії; постійне керівництво учас-никами та надання їм допомоги з практичної реалізації наданих вказівок;

— вжиття заходів щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, захисту речових доказів та слідів злочину від протиправного впливу;

— розробка тактичної лінії поведінки слідчого та інших залучених до провадження слідчої дії уповноважених службових осіб;

— забезпечення взаємодії слідчого з необхідними державними та пра-воохоронними органами, громадськими установами і організаціями, окремими фізичними особами, а також організація взаємодії у межах підрозділу, що здійснює розслідування злочину;

— визначення потреби та забезпечення можливості застосування тех-нічних засобів під час провадження слідчої дії (засоби фіксації ходу та результатів слідчої дії, пошукові засоби тощо);

— передбачення можливості використання допомоги громадськості та її форм тощо [4, с. 119-120].

Безперечно, зменшення невизначеності шляхів пізнання досягається збільшенням попереднього збору інформації про сутність події, відновити картину якої слідчий повинен при огляді. Саме через це будь-який огляд місця події завжди починається з опитування очевидців, за допомогою інфор-мації яких уже буде можливим уявно відтворити подію, що сталася. Сам же огляд буде спрямований на виявлення окремих елементів, що доповнюють, підтверджують, уточнюють, змінюють уявну модель події, що була складена спочатку [5, с. 255].

Тому слідчий повинен опитати очевидців події, якщо такі є. При цьому він має зважати на соціально-психологічну обстановку в регіоні і можливий природний (що не стимулюється зацікавленими особами) вплив вчиненого злочину на рівень соціальної напруженості в регіоні.

Проаналізувавши можливий сценарій проведення огляду місця події (особливо враховуючи зовнішні умови), слідчий повинен підготуватися до адекватного психологічного протистояння негативній реакції населення. Він повинен зуміти грамотно, у коректній і ввічливій формі переконати громадсь-кість в неупередженості і зацікавленості правоохоронних органів у розкритті вчиненого злочину і величезній значимості для цього якісного проведення цієї слідчої дії.

Аргументи слідчого повинні бути обміркованими, об’єктивними, щоб про-тидіючі особи не могли їх заперечити, інакше це лише підсилить конфлікт. З метою залучення очевидців на свій бік, слідчий повинен поводитися стосовно громадян чемно, доброзичливо, а до заподіювача конфлікту — пред’являти справедливі, зрозумілі оточуючим вимоги; коротко і ясно показати

громадянам аморальний і протиправний характер дій «супротивника», повідо-мити їм про його небезпеку [6, с. 164]. Однак при цьому слід уникати зайвої багатослівності, тому що це може привести до розголошення відомостей, що є тактично недоцільним.

Виїжджаючи на місце події, де можна очікувати протидії, слідчий повинен не тільки психологічно підготуватися сам, але і підготувати залучених по допомогу співробітників і громадян (повідомити про можливості вчинення провокаційних дій з боку протиборчих осіб — звертання за допомогою до оточуючих, спроби введення в оману понятих помилковими повідомленнями тощо).

Напослідок необхідно зазначити, що при проведенні огляду місця події, як в інших слідчих діях, та й розслідування в аналізованих обставинах у цілому, вагоме значення мають особисті якості слідчого і його поведінка в конфліктній ситуації.

Слідчий повинен у будь-якій ситуації діяти аргументовано і не підда-ватися на провокації, що нерідко ретельно плануються і підготовляються суб’єктами протидії з метою зриву проведення слідчої дії і позбавлення слідства можливості отримання доказової інформації, а також з метою дис-кредитації працівників правоохоронних органів. Слідчому необхідно зберігати витримку, холоднокровність, коректність та делікатність у спілкуванні з кон-фліктно налаштованими особами; не допускати дій, що принижують честь і гідність оточуючих, ображають їхні вірування і переконання, національну гордість тощо.

літерАтурА:

1. Попов В.И. Осмотр места происшествия / Попов В.И. — М.: Госюриздат, 1959 // Социалистическая законность. — М.: Известия, 1961, № 7. — С. 94-95.

2. Быховский И.Е. Осмотр места происшествия / Быховский И.Е. — М.: Юрид. лит., 1979. — 223 с. — (Справочник следователя).

3. Колмаков В.П. Следственный осмотр / В.П. Колмаков. — М.: Юрид. лит., 1969. — 196 с.

4. Чорноус Ю.М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Чорноус Юлія Мико-лаївна. — К., 2005. — 245 с.

5. Дулов А.В. Судебная психология / Дулов А.В. — Минск: Вышэйш. школа, 1970. — 392 с.

6. Выявление причин преступности и предупреждение преступлений. Общие положения / [Гришанин П.Ф., Зуйков Г.Г., Кривошеев А.С., Ратинов А.Р. и др.]; под ред.: Г.Г. Зуйкова, М.И. Якубовича. — М.: НИиРИО МВШ МООП СССР, 1967. — 179 c.

И.Д. ДЖАМАЛОВ

кандидат юридических наук Бакинский Государственный Университет

ПринциПЫ и условиЯ ДосуДебного уголовного ПроиЗвоДствА

Определенные сложности при описании принципов уголовного процесса в качестве руководящих правовых норм возникают и ввиду отсутствия единого взгляда относительно необходимости их нормативного выражения. При этом одни авторы рассматривают принципы как основные, наиболее общие положения, руководящие идеи независимо от их законодательного закрепления в той или иной форме (8, с. 136-138). Другие ученые признают в качестве принципов лишь те положения, которые получили свое закрепление в уголовно-процессуальных нормах наиболее общего характера. Существует также определение принципов как основных положений, идей, получивших свое закрепление в законе независимо от приемов и форм их закрепления, и, кроме того, положений, хотя и не получивших непосредственного выражения в законе, но вытекающих из ряда его норм (5, с. 24-26).

Принципы не существуют обособленно друг от друга, а тесно связаны между собой, ввиду чего возникает особое правовое образование — система принципов уголовного судопроизводства. Следует подчеркнуть, что данная система обладает всеми общими признаками систем, и вместе с тем имеет ряд особенностей, которые выявляются в каждом случае применения положений системного анализа при характеристике уголовно-процессуальной деятельности.

Системный подход к исследованию принципов не является самоцелью, он необходим для того, чтобы наиболее точно и полно описать процессы, происходящие в ходе реализации принципов; объяснять и прогнозировать свойства и поведение системы принципов; определять влияние на систему от дельного принципа в зависимости от конкретного содержания, которое в него вкладывается; закреплять в законе содержание принципов, при котором будет оптимально функционировать вся система.

Реализация системы уголовно-процессуальных принципов состоит в наполнении абстрактной системы принципов конкретным содержанием в каждом отдельном случае возбуждения, расследования и разрешения уголовного дела. Следовательно, пространством для реализации системы принципов служит совокупность правоотношений, которые возникли при производстве по делу, а временные рамки определяются с момента начала стадии возбуждения уголовного дела и до окончания всех правоотношений между субъектами.

Реализация любого из принципов может носить в конкретной правоприменительной ситуации как позитивный, так и негативный характер. Если имело место правильное использование правовых норм, входящих в

содержание определенного принципа, то можно говорить о его позитивной реализации, если же требования принципа были нарушены, это вызывает его негативную реализацию. Однако, как представляется, в любом случае разрушения системы принципов не происходит, т.к. функциональность абстрактной системы не зависит от ее практической реализации в конкретном уголовном деле.

При негативной реализации все системные процессы происходят в том же порядке, что и в первом случае, с той лишь разницей, что при этом не достигается цель судопроизводства по делу.

Система принципов уголовного процесса оказывает регулятивное и охранительное воздействие по отношению к остальным нормам, которые подлежат использованию при производстве по конкретному делу.

Регулятивное воздействие системы принципов заключается в том, что при формировании решения лицо, ведущее производство по делу, выбирает из действующего законодательства совокупность норм, необходимых для позитивного урегулирования конкретной ситуации и определяет соответствие принимаемого решения требованиям системы принципов.

Охранительное воздействие системы характеризуется тем, что при обнаружении несоответствия между требованиями принципов и ранее принятым решением такое решение отменяется и уголовное производство должно быть начато с реализации именно тех норм права, которые были нарушены.

Таким образом, для того, чтобы система уголовно-процессуальных принципов выполняла свое назначение, необходимо, чтобы с ее стороны осуществлялся непрерывный контроль за реализацией всех остальных правовых систем. Поэтому, по словам С.А. Альперта, как вся система, так и каждый отдельный принцип должны обеспечивать позитивную реализацию всех норм права в любой дискретный момент правоприменительной деятельности, определять характер всех других процессуальных правил (2, с. 50).

Следующей проблемой, возникающей при классификации принципов, является вопрос о наличии принципов отдельных стадий.

Так, согласно одной точки зрения, стадии уголовного процесса не имеют своих собственных принципов, в них проявляются лишь общепроцессуальные начала (9, с. 37-38). Г.Н. Агеева считает, что условия стадий служат правилами производства, которые представляют собой проявления принципов с учетом непосредственных задач и особенностей этих стадий (1, с. 21-24). Иначе говоря, как пишет Ц.М. Каз, «...общие черты стадий уголовного процесса есть специфическое преломление принципов процесса к конкретным стадиям» (7, с. 109-111). Более того, С.А. Альперт подчеркивает, что «...тесная связь и взаимозависимость стадий уголовного процесса обеспечивается прежде всего тем, что они имеют общие принципы, объединяющие их в единую цельную систему» (2, с. 49-52).

Иную позицию по данному вопросу заняли авторы, которые считают, что, кроме общих принципов, следует выделять и принципы отдельных стадий.

120

Например, М.С. Строгович, Н.В. Жогин, Ф.Н. Фаткуллин, Г.И. Пичка-лева, В.И. Власенко говорят о принципах предварительного расследования (11, с. 56; 6, с. 70-96; 10, с. 193; 3, с. 143-144). Н.А. Громов выделяет самостоятельную систему принципов, действующих на стадии возобновления дел по вновь открывшимся обстоятельствам (4, с. 5-8). Возражая против этого, Т.Н. Добровольская пишет, что ни одно из подобных положений «...не характерно только для предварительного следствия, а по содержанию не представляет какого-то начала, существующего отдельно от общих принципов уголовного процесса» (5, с. 28-29).

В юридической литературе содержание принципов уголовного процесса подразделяется на а) обеспечивающих надлежащую уголовную процедуру и б) обеспечивающих соблюдение прав и свобод участников уголовного процесса (5, с. 21-27).

К принципам, обеспечивающим надлежащую уголовную процедуру относят: законность; судебную защиту прав и свобод человека и гражданина; независимость должностных лиц, действующих в пределах своей компетенции; всестороннее, полное и объективное исследование обстоятельств дела; оценка доказательств по внутреннему убеждению и гласность.

К принципам, обеспечивающим соблюдение прав и свобод участников уголовного процесса относят: уважение чести и достоинства личности; неприкосновенность личности; охрана прав и свобод гражданин при производстве по уголовным делам; неприкосновенность жилища; неприкосновенность частной жизни, тайна переписки, телефонных переговоров, почтовых, телеграфных и иных сообщений; презумпция невиновности; осуществление судопроизводства на началах равенства граждан перед законом и органами уголовной юстиции; осуществление судопроизводства на основе состязательности и равноправия сторон; язык производства по уголовным делам и свобода обжалования процессуальных действий и решений.

УПК Азербайджанской Республики выделяет принципы и условия уголовного судопроизводства, которые согласно ст. 9 УПК: определяют правила, составляющие основу осуществления уголовного преследования; обеспечивают защиту человека и гражданина от случаев незаконного ограничения его прав и свобод; устанавливают законность и обоснованность каждого уголовного преследования.

Согласно ст. 9.2. УПК, нарушение принципов или условий уголовного процесса, в случаях, установленных УПК, может быть причиной вывода о недействительности законченного производства по уголовному преследованию, отмены постановлений, принятых в его ходе, либо вывода об отсутствии доказательственной силы собранных материалов (14, с. 13).

Согласно «Толкового словаря», условие это: а) обстоятельство, от которого что-нибудь зависит; б) требование, предъявляемое одной из договаривающихся сторон; в) устное или письменное соглашение о чем-нибудь, договоренность (устар); г) правила, установленные в какой-нибудь области жизни, деятельности; д) обстановка, в которой происходит, осуществляется

121

что-нибудь; е) данные, требования, из которых следует исходить (12, с. 839).

Представляется, что условия являются составной частью принципов уголовного процесса, необоснованно выделенные из них в качестве самостоятельных положений.

Кроме того, содержание главы второй УПК не содержит четкой грани между принципами и условиями уголовного судопроизводства, в связи с чем пользователь вынужден самостоятельно определять какое положение отнесено законодателем к принципам, а какое к условиям уголовного судопроизводства.

Что касается принципов уголовного судопроизводства, то следует отметить, что в ранг таковых законодателем возведено обеспечение ряда принципов, при учете в качестве самостоятельных других общепринятых принципов уголовного процесса.

Так, в качестве принципов (либо условий) уголовного судопроизводства значатся обеспечение закрепленных Конституцией прав и свобод человека и гражданина (ст. 12 УПК), обеспечение права на свободу (ст. 14 УПК), обеспечение принципа неприкосновенности личности (ст. 15 УПК), обеспечение права на неприкосновенность личной жизни (ст. 16 УПК), обеспечение права на неприкосновенность жилища (ст. 17 УПК), обеспечение права собственности (ст. 18 УПК), обеспечение права на получение юридической помощи и на защиту (ст. 19 УПК), обеспечение права требования судебного разбирательства (ст. 22 УПК), обеспечение права на повторное обращение в суд (ст. 35 УПК) и обеспечение восстановления нарушенных прав реабилитированных (ст. 36 УПК).

В качестве самостоятельных принципов (условий) уголовного судопроизводства указаны законность (ст. 10 УПК), равноправие каждого перед законом и судом (ст. 11 УПК), свобода самообличения и обличения родственников (ст. 20УПК), презумпция невиновности (ст. 21 УПК), осуществление уголовного судопроизводства исключительно судом (ст. 23 УПК), осуществление уголовного судопроизводства с участием представителей народа (ст. 24 УПК), независимость судей и присяжных заседателей (ст. 25 УПК), язык уголовного судопроизводства (ст. 26 УПК), гласность (ст. 27 УПК), объективность, беспристрастность и справедливость уголовного судопроизводства (ст. 28 УПК), соблюдение подсудности дел (ст. 29 УПК), ограничение участия судьи в уголовном судопроизводстве (ст. 30 УПК), недопустимость непроцессуальных отношений в уголовном судопроизводстве (ст. 31 УПК), состязательность сторон (ст. 32 УПК), оценка доказательств (ст. 33 УПК) и недопустимость повторного осуждения за одно и то же деяние (ст. 34 УПК).

Конституция Азербайджанской Республики к основным правам и свободам человека и гражданина относит право на равенство, защиту прав и свобод, право на жизнь, право на свободу, право собственности, право на личную неприкосновенность, право на неприкосновенность жилья, право

122

пользования родным языком, право на защиту чести и достоинства, судебная гарантия прав и свобод, право на получение правовой помощи, недопущение изменения судебной юрисдикции, презумпция невиновности, недопущение повторного осуждения за одно и то же преступление, право повторного обращения в суд, недопущение принуждения свидетельствовать против родственников, защита прав и свобод человека и гражданина и др. (13, с. 9-18).

Таким образом, получается, что ряд конституционных прав и свобод личности указан в УПК в качестве самостоятельных принципов (условий) уголовного судопроизводства, а их же обеспечение (ст. 12 УПК) указано в качестве отдельного принципа (условия).

Наряду с изложенным, содержание ряда принципов (условий) уголовного судопроизводства в свете его основных понятий представляется неверным. Так, согласно ст. 7.0.8 УПК, уголовное судопроизводство — это досудебное производство, а также производство в судах первой, апелляционной и кассационной инстанций. В связи с изложенным, представляется неверным принцип (условие) осуществления уголовного судопроизводства только судом, поскольку в этом случае исключается досудебное производство.

Представляется, что обеспечению подлежит не право требовать, а право на проведение справедливого и открытого судебного разбирательства в связи с предъявленным обвинением или примененной мерой процессуального принуждения (ст. 22 УПК).

Ограничение участия судьи в уголовном судопроизводстве (ст. 30 УПК), по сути своей является одним из оснований отвода, предусмотренного ст. 109 УПК.

Произведенный анализ показал, что основные принципы и условия, указанные в главе 2 УПК полностью относятся и к досудебному производству, однако существуют особенности их применения. Так, ст. 10.5 УПК гласит, что процессуальные действия, совершенные с нарушением указанных в ней (в статье) требований, и постановления, принимаемые с таким нарушением, не имеют юридической силы. Между тем, в ст. 10 «Законность» УПК говорится о необходимости соблюдения положений Конституции, УПК и других законов Азербайджанской Республики, а также международных договоров, участником которых является Азербайджанская Республика. В результате принцип законности приобретает декларативный характер, поскольку даже незначительные отклонения от требований закона, в ряде случаев обусловленные существующими коллизиями, способны перечеркнуть все досудебное производство по формальным основаниям.

Лицо содержится под стражей только по постановлению суда, и дознаватель и следователь не вправе освободить лицо, как это указано в ст. 14.5 УПК, если только оно не содержится произвольно.

Согласно ст. 19.3 УПК, орган, осуществляющий уголовный процесс, не вправе запретить адвокату, приглашенному в качестве представителя для участия в допросе свидетеля или потерпевшего. Однако, согласно ст. 105 УПК в качестве представителя свидетеля может быть приглашено любое

лицо, в связи с чем упоминание лишь адвоката является неверным.

Принцип гласности, закрепленный в ст. 27 УПК, при досудебном производстве имеет ограничения, обусловленные необходимостью соблюдения тайны следствия.

При досудебном производстве особенности имеют и другие принципы (условия) судебного производства, происходящие из специфики данной стадии уголовного процесса.

лИтерАтурА:

1. Агеева Г.Н. Принципы советского уголовного процесса, их сущность и значение. М.: ВЮЗИ, 1972, — 86 с.

2. Альперт С.А. Принцип публичности (официальности) и его значение в деятельности органов предварительного расследования.//Ученые записки Харьковского юрид. Ин-та. Вып 9. Харьков, 1957, с. 49-60

3. Власенко В.Г. О принципах советской криминалистики//Актуальные проблемы отраслевых юридических наук. Саратов: Саратовск. госуд. ун-т., 1982, с. 139-144

4. Громов Н.А. Вновь открывшиеся обстоятельства в уголовном процессе. М.: Спарк, 1999, — 220 с.

5. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса. М.: Юрид-лит., 1971. — 199 с.

6. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие. М.: Юрид. Лит., 1965, — 205 с.

7. Каз Ц.М. Осуществление принципов советского уголовного процесса в доказывании//Актуальные проблемы отраслевых юридических наук. Саратов: Саратовск. Юрид. ин-т., 1982, с. 106-113

8. Касумов Ч.С. Презумпция невиновности в советском праве. Баку: Элм, 1984, — 149 с.

9. Перлов И.Д. Кассационное производство в советском уголовном процессе. М.: Юрид. Лит., 1968, — 395 с.

10. Пичкалева Г.И. Основные положения предварительного следствия и их связь с нормами нравственности//Вопросы криминологии, уголовного права, процесса и прокурорского надзора. М.: Всесоюзн. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1975, с. 191-197

11. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. В. 3 т. Т.2. М.: Наука 1970, — 516 с.

12. Толковый словарь. Академия. М., 2008- 1009 с.

13. Конституция Азербайджанской Республики. С дополнениями по 13.12.2005. Ганун, Баку, 2009 — 60 с.

14. Уголовно-процессуаль



	національний університет «одеська юридична акадеМія» Міжнародний гуМанітарний університет одеський національний університет іМ. і. Мечнікова львівський національний університет іМ. і. франка прикарпатський юридичний інститут львівського державного університету внутрішніх справ АктуАльні Проблеми кримінАльного ПрАвА, Процесу тА кримінАлістики Матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції том 2 кримінальний процес, криміналістика, оперативно-розшукова діяльність та судова експертиза *8 жовтня 2010 року* Одеса 2010



	УДК 343(063)+343.98(063) ББК 67.408я43+67.52я43 А437

	Рекомендовано до друку вченою радою Міжнародного гуманітарного університету. Протокол № 3 від 1 жовтня 2010 р.

	упорядники: *Гурджі Юлія Олексіївна Притула Анатолій Михайлович* У науковому збірнику опубліковано матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики», яка відбулась 8 жовтня 2010 року у місті Одеса. Видання адресоване спеціалістам в галузі кримінального, криміналь-но-виконавчого права, кримінології, процесу, криміналістики та судо-вої медицини, а також усім, хто цікавиться зазначеними проблемами. В научном сборнике опубликовано материалы II-й Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы уголовного права, процесса и криминалистики», которая состоялась 8 октября 2010 года в Одессе. Издание адресовано специалистам в отрасли уголовного, уголовно-исполнительного права, криминологии, процесса, криминалистики и судебной медицины, а также всем, кто интересуется указанными проблемами.

	ISBN 978-966-438-302-5	© Міжнародний гуманітарний університет, 2010 © ПП «Фенікс», оформлення, 2010



	Д.В. АББАКУМОВА Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого виЗнАЧеннЯ ПонЯть ЗАконності тА обґрунтовАності вироку суДу Вирок — це основний акт кримінального судочинства. Відповідно до Конституції України тільки суд своїм вироком, постановлении у результат! судового розгляду, при доведеності вини підсудного мае право виз-нати особу винною у вчиненні злочину і піддати кримінальному покаранню (ст. 62 Конституції України). У судовому вироку вирішуються і всі інші питания у справі. Саме тому вирок є найважливішим актом правосуддя. Тільки такий, що відповідає всім вимогам закону, вирок суду здатний забезпечити досягнення завдань правосуддя, захист прав і законних інтересів усіх учасників процесу, від імені держави дати оцінку соціальної небезпеки злочинного діяння, сприяє формуванню правової свідомості в суспільстві, переконаності громадян у стабільності і силі судової влади. Особливість вироку суду, яка відрізняє його від інших актів застосування права, полягає в тому, що він виноситься тільки судом у встановленому законом процесуальному порядку та містить вирішення основних найбільш важливих питань по кримінальній справі — про наявність або відсутність злочину, винуватість або невинуватість підсудного та про призначення йому покарання, якщо винуватість встановлена судом. Таким чином, постановления судом як обвинувального, так І виправдувального вироку є гаран-тією дотримання прав та законних інтересів підсудного, оскільки він виноситься на підставі тих доказів, які були розглянуті в судовому засіданні, їх оцінці за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У теорії кримінального процесу найбільш поширені визначення вироку зводяться до того, що це рішення суду першої інстанції або апеляційного суду (п. 2 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 378 КПК України), постановлене в судовому засіданні з питания про винність чи невинність підсудного та про призначення йому покарання або про звільнення від покарання. Таке визначення відповідає закріпленому в п.12 ст.32 КПК України. При цьому слід зауважити, що наведене визначення не охоплюе всього комплексу питань, які встановлено у ст. 324 КПК України і які вирішуються у вироку, однак відображає найважливішу його сутність. Ст. 323 КПК України вказує на такі властивості вироку суду, як за-конність і обґрунтованість. В літературі дослідники висували різні погляди з приводу поняття законності вироку. Науковці зазначають, що законним визнаеться вирок, який винесено з додержанням норм кримінально-процесу-ального права, що стосуються порядку розгляду кримінальної справи, під-готовки І постановления вироку, його оформления та у якому висновки про



	11

	Общий итог сводим к следующим моментам. 1. Предложения авторов проекта УПК, направленное на разное изменение полномочий следователя фактически приводящее к потере его процессуальной самостоятельности и независимости, следует признать недостаточно обоснованными. 2. В настоящее время нашему обществу необходим следователь с такими полномочиями, чтобы он мог быть полноценным субъектом уголовно-процессуальной деятельности, а не бесправным исполнителем чужой воли. С этой целью предлагаю сохранить существующую и многолетним опытом оправдавшую себя систему прав и обязанностей следователя. Он должен быть в полной мере защищен политическими, процессуальными и экономическими гарантиями, которые бы давали ему возможность должным образом выполнять свои обязанности и использовать представленные ему права. Только в таком случае следователь будет являться самостоятельной процессуальной фигурой и нести персональную ответственность за результаты досудебного следствия и за принятие решений с учетом своего внутреннего убеждения, базирующегося на собранных по делу доказательствах, позволит быть принципиальным в отстаивании своей позиции, особенно при разрешении таких важных вопросов, как привлечение лиц к уголовной ответственности, определение юридической квалификации инкриминируемого преступления, избрания меры пресечения, прекращения дела и других. 3. Необходимо также не забывать, что в Украине сложились собственные правовые традиции, в т. ч. и проверенные практикой нескольких десятилетий положения относительно правового статуса следователя, а непродуманное, зачастую слепое, некритическое копирование зарубежных правовых ценностей без учета национальной специфики и накопившегося опыта обречено, как нам представляется, на неудачу. Д.М. АНДРІЇВ Львівський національний університет імені Івана Франка Про ДеЯкі АсПекти використАннЯ ДоПомоги громАДськості ПіД ЧАс роЗсліДувАннЯ ЗлоЧинів, об`Єктом ЯкиХ Є ПрАво влАсності нА Жиле ПриміЩеннЯ Важливим етапом розробки методики розслідування злочинів, об’єктом яких є право власності на жиле приміщення, є аналіз та вдосконалення системи тактичних прийомів використання допомоги громадськості. Цей еле-мент слідчої діяльності не є новим, проте ряд питань, пов’язаних із його застосуванням, досі залишаються дискусійними та невирішеними.



	и выемки. Данный договор определяет сферу применения: после его вступления в законную силу он применяется ко всем Запросам. Помимо данного двустороннего договора между РФ и США, такие соглашения заключены и с рядом других государств: Польшей, Молдовой, Кубой и т.д. Роль международного права в регламентации сотрудничества государств по вопросам уголовного судопроизводства и уголовным делам выход на новый качественный уровень, но требует дальнейшего совершенствования, так как невозможно в кратчайший срок соединить воедино различные правовые системы, традиции. Для этого требуется время и желание со стороны всего мирового сообщества. *лИтерАтурА:* 1. Всеобщая декларация прав человека и гражданина. 2. Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о взаимной правовой помощи по уголовным делам. 3. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи. — М.: «Статут», 2000 с. 209. 4. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. Учебник для ВУЗов — М.: Юрайт, 1999 с. 409.

	В.Д. БЕРНАЗ доктор юридичних наук, професор Одеський державний* університет внутрішніх справ* новітні ДосЯгненнЯ нАуки — в ПрАктику ро ЗсліДувАннЯ суЧАсниХ ЗлоЧинів Посилення професіоналізму злочинного світу та їх протиправної протидії здійсненню правосуддя; використання ними нових невідомих науці способів здійснення злочинів, новітніх технологій, синтезованих досягнень із різних областей знань, латентність багатьох видів злочинів, ускладнення цієї бо-ротьби у зв’язку з наявністю організованих форм кримінальних проявів потребують термінову необхідність активізації реальної ефективної протидії сучасній злочинності, — все це ставить перед криміналістичною наукою завдання постійного теоретичного переосмислення наукових підходів в за-безпеченні протидії злочинності. І криміногенна ситуація в країні ускладнюється так, за 2009 рік у порів-нянні з 2008 збільшилась кількість злочинів на 13.1%, а тяжких та особ-



	Т.Г. БОРОДИНОВА кандидат юридических наук, доцент Северо-Кавказский филиал ГОУ ВПО «Российская академия правосудия» (г. Краснодар) системА ПересмотрА суДебнЫХ реШениЙ в уголовном суДоПроиЗвоДстве россии: современное состо Яние и тенДенции ДАльнеЙШего рАЗвитиЯ Гарантируя каждому судебную защиту прав и свобод человека и гражданина, Конституция России (ст. 46), закрепляет «право на суд», таким образом, предоставляя возможность обжалования в суд любых решений государственных и судебных органов. Как отмечает, Конституционный Суд РФ: «судебное решение подлежит пересмотру, если какое-либо новое или вновь открывшееся обстоятельство либо выявленные существенные нарушения, допущенные в ходе предыдущего разбирательства, неоспоримо свидетельствуют о наличии судебной ошибки, поскольку такое решение не отвечает требованиям справедливости».¹ В качестве серьезной гарантии права на обжалование решений суда и других государственных органов, Конституционный Суд РФ предоставляет участникам уголовного процесса право на обращение с жалобами на нарушение их конституционных прав и свобод в конкретном уголовном деле непосредственно в Конституционный Суд РФ.² Институт обжалования судебных решений в уголовно-процессуальном законодательстве гарантирует возможность реального использования процессуальных прав гражданами для отстаивания своих законных интересов. Закрепляя право на обжалование судебных и иных властных решений, Конституция РФ требует создания механизма реализации этого права в системе уголовно-процессуального права. Главной целью пересмотра судебных решений является выявление и исправление судебных ошибок. Риск вступления в законную силу судебного

	¹ Постановление Конституционного Суда РФ от 11.05.2005 № 5-П «По делу о проверке конституционности статьи 405 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации в связи с запросом Курганского областного суда, жалобами Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации, производственно-технического кооператива «Содействие», общества с ограниченной ответственностью «Карелия» и ряда граждан» // Собрание законодательства РФ, 30.05.2005, № 22, Ст. 2194. ² См.: Федеральный конституционный закон от 21 июля 1994 г. «О Конституционном Суде Российской Федерации» // Собрание законодательства РФ. 1994. №13. Ст.1447.



	І.В. ВОВК Львівський національний університет імені I. Франка Львівська міська рада конкретиЗАціЯ тА АнАлогіЯ в кримінАльно-ПроцесуАльному ПрАві Прогалини — одне з негативних явищ у праві, навіть, якщо і виникають вони з об’єктивних причин. Це результат недоліків правотворчої діяльності. Найчастіше вони виявляються в процесі реалізації права. Саме тоді перед правозастосовними органами постає завдання своєчасного та правильного вирішення справи. Заповнення прогалини через звернення до законодавця затягує процес вирішення справи або ж взагалі може не привести до бажаного результату. У такому разі відповідний орган вправі самостійно подолати прогалину. У зв’язку з цим, дослідження питания прогалин у праві зводиться в юри-дичній літературі, головним чином, до правил і прийомів їх заповнення. Ці правила та прийоми в теорії права об’єднуються поняттям «аналогії», що використовується як метод усунення прогалин закону в тих галузях права, де це допускаеться. Аналогія — це подібність, схожість, відповідність у чому-небудь між яви-щами, предметами, поняттями. Аналогічний — схожий, подібний випадок. На думку Д.Ю. Сільченка, аналогія в праві — це застосування до сус-пільних відносин, які потребують правового регулювання, але не передбачені прямо законом чи підзаконним актом, правових норм, що регулюють подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності таких норм — загальних основ і принципів правового регулювання відповідної галузі права або правового ін-ституту (аналогія права). ІЇ можна визначити також як спосіб врегулювання кримінально-процесуальних відносин, які виникли у процесі кримінально-про-цесуальної діяльності, але не передбачені кримінально-процесуальним зако-нодавством, на підставі застосування норм, що регулюють подібні відносини, за умови дотримання всіх прав учасників кримінального судочинства та його принципів. В юридичній літературі висловлена думка, згідно з якою використання аналоги' закону і аналоги' права, у т. ч. в кримінальному процесі, є підвидом правозастосовної конкретизації (М.М. Вопленко). Справді, як зазначають В.О. Бєлоносов і М.О. Громов, конкретизація мае певні спільні риси з інститутом аналоги', але все ж — це два самостійні юридичні явища, що мають різну природу та призначення у правозастосовній діяльності. За своїм змістом правозастосовна конкретизація являє собою процес уточнения, деталізації правових нормативних приписів в залежності від кон-кретних фактичних обставин з метою найбільш оптимального, доцільного, правильного та законного вирішення справи. Конкретизація норм можлива



	AT. ВОЄВОДА Національна академія прокуратури України ПРОБЛЕМЫ ОРГАНІЗАЦІЇ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ ВОДІННЯ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ МАШИН Відповідно до ч.І ст. 190 КК України з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших об-ставин, які мають значения для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Найбільш складним та цілісним різно-видом огляду є огляд місця події, який поєднує усі зазначені види оглядів в одній процесуальній дії та згідно ч. 2 ст. 190 КК України у невідкладних випадках проводиться до порушення кримінальної справи. На нашу думку, за фактами порушень правил водіння або експлуатації військових транспортних, бойових та спеціальних машин (злочин, передба-чений ст. 415 КК України) проведения огляду місця події до порушення кримінальної справи є обов’язковим, оскільки результати цієї слідчої дії дають змогу реконструювати об’ективну сторону, механізм події, що є обов’язковою умовою для вирішення питания про порушення кримінальної справи та про винність особи у вчиненні злочину. Саме тому якісне вико-нання цієї слідчої дії є запорукою прийняття законного рішення по перевірці інформації про подію злочину та у кримінальній справі. Огляд місця події є найбільш складною слідчою дією як у пізнавальному, так і в організаційному плані, яка носить пошуково-пізнавальний та реконструктивний характер. Розглянемо організаційну сторону діяльності слідчого військової прокуратури, пов’язану з оглядом місця порушення правил водіння та експлуатації військових машин. Після одержання повідомлення про подію, організаційна діяльність слідчого, насамперед складається з формування технічної (ма-теріальної) та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи, експерта, спеціалістів, понятихі. При цьому слідчий мае обмежену, а інколи суперечливу інформацію про цю подію, проте йому з усних та телефонних повідомлень відомо де саме сталася подія, порушення правил водіння, або експлуатації яких машин ймовірно були допущені та їхня належність, кількість постраждалих та їх місцезнаходження, чи є загиблі. Одночасно слідчому слід враховувати не-зацікавленість органу дізнання — командира військової частини у доказу-ванні злочинності дій підлеглих, з вини яких настали суспільно небезпечні наслідки, та враховувати непрофесіоналізм дізнавачів військової частини, основним видом діяльності яких є військова служба. Одразу після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну при-году, слідчому слід проконтролювати виїзд на місце події працівників відділу дізнання Військової служби правопорядку (далі ВСП), а також працівників



	В.В. ГОРСЬКИЙ кандидат юридичних наук Воронезський державний університет тАктикА вЗАЄмоДіЇ АДвокАтА- ПреДстАвникА ПотерПілого іЗ ДоруЧеноЮ особоЮ у кримінАльному суДоЧинстві Особливості взаємин адвоката-представника з потерпілим пов’язані здебільшого з двома тактико-етичними проблемами: а) проблема узгодже-ності позицій потерпілого та його представника, б) проблема відмови адвоката від представництва потерпілого. Так, взаємини адвоката з потерпілим повинні виключати будь-які проти-річчя, які виникають між ними в процесі. Тому адвокат мае право заявляти клопотання і здійснювати різні дії тільки в тому випадку, якщо з ними згоден потерпілий. На цій позиції стоїть і законодавець. У пункті 3 частини 4 статті 6 федерального закону «Про адвокатську діяльність І адвокатуру в Російській Федерації» зазначено, що адвокат не мае права займати у справі позицію всупереч волі дорученої особи, за ви-нятком випадків, коли адвокат переконаний у наявності самообмови дору-ченої особи. Схожа норма міститься І в п. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу професійної етики адвоката, згідно з якою адвокат не мае права займати позицію і діяти всупереч волі за винятком випадків, коли адвокат-захисник переконаний у наявності самообмови свого підзахисного. На наш погляд, у цих нормах містяться деякі прогалини. По-перше, обмовити себе може не тільки об-винувачений (підозрюваний), а й інші учасники як в кримінальному, так І в цивільному, арбітражному та інших процесах. Тому правило, містяться в ФЗ «Про адвокатську діяльність І адвокатуру в Російській Федерації», є більш повним, оскільки стосується взаємовідносин адвоката і його до-рученої особи взагалі, а не тільки захисника і обвинуваченого. По-друге, адвокат не повинен, на нашу думку, займати позицію всупереч волі своєї дорученої особи також за винятком ще одного випадку: якщо вона засно-вана на свідомо помилковому доносі. Взагалі проблеми допустимості по-милкового доносу як засобу захисту або такої ж поведінки потерпілого дуже дискусійні. Однак хотілося б звернути увагу, що ст. 306 КК РФ не містить будь-яких винятків у переліку суб’єктів даного злочину. Ми вважаемо, що використання свідомо помилкового доносу е неприпустимий засіб представництва. Пропоноване нами формулювання норми закону про адвокатську діяльність повинна розглядатися не як обов’язок адвоката-представника потерпілого, а як його право (певна гарантія), яке мае застосо-вуватись лише у виняткових випадках, коли діяльність потерпілого є явно злочинною.



	*ЛІТЕРАТУРА:* 1. Баев М.О. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Прокурорская тактика. Адвокатская тактика: Научно-практическое пособие / М.О. Баев, О.Я. Баев. — М.: Издательство Экзамен, 2005. — 320 с. 2. Кокорев Л.Д. Адвокат-представитель потерпевшего в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев, Г.Д. Побегайло. — Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1969. — 88 с. 3. Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1964. — 138 с. 4. Кокорев Л.Д. Этика уголовного процесса: Учеб. пособие / Л.Д. Кокорев, Д.П. Котов. — Воронеж : Изд-во ВГУ, 1993. — 221 с. М.В. ГОРСЬКИЙ кандидат юридичних наук Воронезький державний університет ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВСТАНОВЛЕННЯ ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ УЧАСТЬ У КРИМИНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕНИЯ, СТРУКТУРА Одним з ключових положень правового інституту відводів є норма, за-кріплена в ч. 2 ст. 62 КПК РФ про те, що у випадку, якщо особи, зазна-чені у частині першій цієї статті, не усунулися від участі у провадженні по кримінальній справі, відвід їм може бути заявлений підозрюваним, обви-нуваченим, його законним представником, захисником, а також державним обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками. З одного боку, закон закріпив право певних учасників кримінального судочинства заявити відвід, а з іншого боку — ні в ст. 62 КПК РФ, ні в будь-якій іншої статті не зазначено, як дані учасники можуть реалізувати своє право. Іншими словами в законі не зазначено, яким чином можна встановлювати обставини, що виключають участь у кримінальному судочинстві. Для того, щоб норма, що встановлює право заявити відвід, почала «пра-цювати» потрібна наявність спеціального додаткового правового засобу — механізму реалізації цієї норми. Правовий механізм встановлення обставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, є складовою частиною загального механізму правового регулювання відводів професійних учасників кримінального процесу і тому має спільні з ним риси [1]. Виходячи з вищезазначеного, під правовим механізмом встановлення об-ставин, що виключають участь у кримінальному судочинстві, слід розуміти



	2

	Н.А. ГРЕШНОВА ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права» АктуАльнЫе ПроблемЫ осуЩествлениЯ ЭкстрАДи омИи в россиЙском уголовНО суДоПроиЗвоДстве На современном этапе вопрос создания системы международной безопасности находится в органичной связи с совершенствованием механизма сотрудничества государств по уголовно-правовым вопросам. И объединение усилий мирового сообщества в борьбе с международной преступностью может считаться одним из приоритетных направлений международного взаимодействия. Сейчас международная практика свидетельствует, что действенным правовым инструментом, используемым в борьбе с преступностью, является институт выдачи (экстрадиции), обеспечивающий неотвратимость ответственности и наказания правонарушителей. Не случайно в рамках «Глобальной контртеррористической стратегии Организации Объединенных Наций», принятой резолюцией 60/288 Генеральной Ассамблеи ООН от 8 сентября 2006 г. экстрадиция рассматривается как один из центральных элементов механизма сотрудничества государств по уголовно-правовым вопросам. Итак, экстрадиция — это согласованный между заинтересованными государствами на основе норм международного права акт правовой помощи, заключающийся в передаче физического лица, совершившего преступление международного характера, другому государству в целях привлечения его к уголовной ответственности или для приведения в исполнение вступающего в силу приговора в отношении данного лица. Но даже несмотря на согласие большинства ученых и практиков о необходимости существования данного института, он является одним из наиболее дискуссионных вопросов. Например, ряд исследователей предлагают рассматривать выдачу в качестве отдельного института международного уголовного права, объединяющего в себе материальные и процессуальные нормы. В связи с этим международное право переносит разрешение многих вопросов экстрадиции в сферу права национального. Таким образом, выдача не может рассматриваться только лишь как международно-правовой институт. Согласно другой позиции вопросы экстрадиции находятся сугубо в административно-политической плоскости, поскольку часто решение об экстрадиции принимает не суд, а правительство или какой-либо специализированный его орган. При этом решение о выдаче остается за политиками, тогда как судебные инстанции ограничиваются проверкой законности самого запроса. Исходя из этого, экстрадицию следовало бы считать институтом административного или государственного права.



	101

	Г.М. ГРИНЮК Волинський національний університет імені Лесі Українки ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ СПОСОБУ ВЧИНЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗЛОЧИНІВ Актуальність теми дослідження визначена тим, що в кримінальному закон! спосіб вчинення злочину лише в деяких випадках називається в якості необхідної ознаки того чи іншого складу злочину. Тобто наука кримінального права відносить спосіб вчинення злочину до факультативних ознак складу злочину. Поряд з цим кардинально протилежні вимоги ставить кримінально-процесуальний закон (п.1 ст. 64 КПК України), який визнає за необхідне встановлювати спосіб діяння по всіх кримінальних справах. А це означав, що спосіб вчинення злочину в предметі доказування мае універсальне про-цесуальне значения. Тобто в більшості випадків встановлення способу зло-чину не мае значения для обгрунтування кримінальної відповідальності і його кваліфікації. Так, наприклад, ступінь суспільної небезпеки ухилення від оподаткування не залежить від способу його вчинення (норма кримінального права нічого не говорить про такі способи), а залежить від важливості об’єкта посягання І головне, від розміру шкоди, яка спричинена даним зло-чином. Так, ч.І ст. 212 КК України наголошує на ненадходженні до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, ч.2.ст.212 КК — у великих розмірах, і ч. 3 ст. 212 КК — в особливо великих розмірах. Дослідження слідчої і судової практики показує, що однією з головних причин рідкого застосування кримінальних норм про відповідальність за ухилення від сплати обов’язкових платежів при значній поширеності від-повідних діянь, є якраз те, що чинний кримінальний кодекс не описує спо-собів такого ухилення. Узагальнення результатів анкетування працівників податкової міліції показало, що конкретизация способів ухилення від сплати податків є необхідною для правозастосовчої діяльності. Водночас, диспо-зиція ст. 212 КК України не може перераховувати всі конкретні способи вчинення цього злочину, оскільки як зазначають Л.П. Брич та В.О. Навро-цький, їх «винайдено кілька тисяч, і в реальному житті постійно з’являються нові різноманітні способи злочинного ухилення від оподаткування» [1, с. 192-204]. Як зазначено вище, кримінальний закон не містить поняття способу вчинення злочину, а в кримінально-правовій літературі дане питания ви-світлюється по-різному. На нашу думку, спосіб вчинення злочину повинен розглядатись однаково у всіх галузях права, які включають його в предмет свого дослідження. Спосіб вчинення злочину являе собою сукупність вмо-тивованих, цілеспрямованих і необхідних дій, обумовлених обстановкою, засовами вчинення злочину, які виконуються винною особою для досягнення поставлено! мети. Я-М. Брайнін розглядає спосіб як «форму вираження дії чи бездіяльності» [2, с.19].



	10

	ЛІТЕРАТУРА: 1. Брич Л.П. Кримінально-правова кваліфікація ухилень від оподатку-вання в Україні / Брич Л.П., Навроцький В.О. — К : Атака, 2000. — 287 с. 2. Брайнин Я-М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве / Брайнин Я-М. — М. : Юрид. лит., 1963. — 181 с. 3. Брич Л.П. Кваліфікація ухилень від сплати обов’язкових внесків державі / Брич Л.П. — Львів : Юрид. фак-т Львів. держ. ун-ту ім. I.Франка, 1998. — 94 с. Ю.М. ГРОШЕВИЙ доктор юридичних наук, професор, *Академік* Національної академії правових наук України Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого кон иЕПтуАльні ЗАсАДи ПобуДов Проекту кримінАльно- ПроцесуАльного ко Дексу укрАЇни Процес сучасного реформування кримінального процесуального законо-давства України повинен бути орієнтованим на загальнолюдські цінності, у тому числі на гуманізм, справедливість та законність. Проте при такому ре-формуванні недоцільно копіювати законодавство, яке регламентує судоустрій і здійснення кримінальної процесуальної діяльності жодної із європейських держав, оскільки система органів кримінальної юстиції тісно пов’язана з іншими інститутами українського суспільства, національними традиціями та менталітетом. Необґрунтоване залучення окремих процедур, які відомі зако-нодавству інших країн, штучне перенесения їх до національного правового простору не буде сприяти досягненню очікуваної мети, яку ставили перед собою засновники реформи. Реформування кримінального процесуального права (результатом якого мае стати новий КПК) вимагае знания І врахування фундаментальних поло-жень, розроблених не одним поколінням українських процесуалістів. Запо-зичення передового іноземного досвіду мае лише допомогти створити ефек-тивний механізм діяльності органів кримінальної юстиції. Уявляється, що для більш чіткої побудови проекту КПК України, до-ступності його положень для застосування та усвідомлення сутності його інститутів як суб’єктами, які ведуть кримінальний процес, так і особами, які залучені до кримінального судочинства, проект КПК повинен структурно складатися із Загальної та Особливої частини. Загальна частина повинна міс-тити: положения про чинне кримінальне процесуальне законодавство та його дію у просторі, за колом осіб та у часі; завдання кримінального провадження, що обумовлені сучасним суспільним розвитком держави; ієрархічну систему



	110

	Д.П. ГУРІНА кандидат юридичних наук Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка ОЦІНКА ВІДОМОСТЕЙ ПРОФІЛАКТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, ЩО ВСТАНОВЛЮТЬСЯ В ПРОЦЕСІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Система судово-експертних установ виконує важливу функцію в боротьбі з правопорушеннями. Проте аналіз експертної практики свідчить про недостатнє використання експертними установами досягнень науково-технічного прогресу, новітніх наукових технологій, зокрема, в експертній профілактиці. Така про-філактика здійснюється експертами та експертними установами України, мета її — запобігання правопорушенням за допомогою спеціальних знань експертів. У криміналістичній літературі проблеми профілактики правопору-шень висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких: Т.В. Авер’янова, І.А. Алієв, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, Ф.Е. Давудов, В.А. Журавель, В.Ф. Зудін, Н.І. Клименко, В.П. Колмаков, О.М Моїсєєв, Ю.С. Сушко, І.Я- Фрідман, Б.П. Холист, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, М.П. Яблоков та ін. Роботи названих авторів мають наукове та практичне значения, але їх праці висвітлюють лише окремі аспекта проблеми і не узагальнюють аналіз оцінки слідчим (судом) відомостей профілактичного характеру, що встанов-люються в процесі експертних досліджень. І.Я- Фрідман наголошував, що оцінка слідчим (судом) відомостей щодо профілактики правопорушень повинна проводитися відповідно до загальних вимог оцінки висновку експерта. Оцінюючи профілактичну інформацію, що міститься у висновку, слідчий та суд повинні чітко визначити: по-перше, сутність встановлених експертом обставин, що сприяли правопорушенням, обґрунтованість та повноту їхнього виявлення, відповідність матеріалам, які були у наявності в експерта, відповідність чинному законодавству; по-друге наявність та характер рекомендаций, спрямованих на знищення цих обставин, їх обґрунтованість; адресата, до якого слід звернутися для найбільш ефек-тивної реалізації пропозиції експерта. Схиляємося до думки, що оцінка експертних висновків, які містять про-філактичні рекомендації, не рівнозначна оцінці доказів. Тому що в даному випадку немає необхідності вирішувати питания щодо достовірності, до-пустимості та належності, що звичайно виникають під час оцінки доказів. Але з цього не випливає, що профілактичні висновки експертів взагалі не підлягають оцінці слідчого та суду. Необхідно лише мати на увазі основні критерії, за якими оцінюються експертні рекомендації: наукова обґрунто-ваність рекомендаций, їхня надійність, економічна ефективність, можливість швидкого впровадження тощо.



	11

	И.Д. ДЖАМАЛОВ кандидат юридических наук Бакинский Государственный Университет ПринциПЫ и условиЯ ДосуДебного уголовного ПроиЗвоДствА Определенные сложности при описании принципов уголовного процесса в качестве руководящих правовых норм возникают и ввиду отсутствия единого взгляда относительно необходимости их нормативного выражения. При этом одни авторы рассматривают принципы как основные, наиболее общие положения, руководящие идеи независимо от их законодательного закрепления в той или иной форме (8, с. 136-138). Другие ученые признают в качестве принципов лишь те положения, которые получили свое закрепление в уголовно-процессуальных нормах наиболее общего характера. Существует также определение принципов как основных положений, идей, получивших свое закрепление в законе независимо от приемов и форм их закрепления, и, кроме того, положений, хотя и не получивших непосредственного выражения в законе, но вытекающих из ряда его норм (5, с. 24-26). Принципы не существуют обособленно друг от друга, а тесно связаны между собой, ввиду чего возникает особое правовое образование — система принципов уголовного судопроизводства. Следует подчеркнуть, что данная система обладает всеми общими признаками систем, и вместе с тем имеет ряд особенностей, которые выявляются в каждом случае применения положений системного анализа при характеристике уголовно-процессуальной деятельности. Системный подход к исследованию принципов не является самоцелью, он необходим для того, чтобы наиболее точно и полно описать процессы, происходящие в ходе реализации принципов; объяснять и прогнозировать свойства и поведение системы принципов; определять влияние на систему от дельного принципа в зависимости от конкретного содержания, которое в него вкладывается; закреплять в законе содержание принципов, при котором будет оптимально функционировать вся система. Реализация системы уголовно-процессуальных принципов состоит в наполнении абстрактной системы принципов конкретным содержанием в каждом отдельном случае возбуждения, расследования и разрешения уголовного дела. Следовательно, пространством для реализации системы принципов служит совокупность правоотношений, которые возникли при производстве по делу, а временные рамки определяются с момента начала стадии возбуждения уголовного дела и до окончания всех правоотношений между субъектами. Реализация любого из принципов может носить в конкретной правоприменительной ситуации как позитивный, так и негативный характер. Если имело место правильное использование правовых норм, входящих в