kalinovsky-k.narod.ru

Уголовный процесс
Сайт Константина Калиновского

kalinovsky-k.narod.ru
Главная | МАСП | Публикации| Студентам | Библиотека | Гостевая | Ссылки | Законы и юрновости | Тесты | Почта
національний університет «одеська юридична акадеМія»
Міжнародний гуМанітарний університет
одеський національний університет іМ. і. Мечнікова
львівський національний університет іМ. і. франка
прикарпатський юридичний інститут
львівського державного університету
внутрішніх справ
АктуАльні Проблеми
кримінАльного ПрАвА,
Процесу тА кримінАлістики
Матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції
том 1
кримінальне, кримінально-виконавче право
та кримінологія
8 жовтня 2010 року
Одеса 2010
УДК 343(063)+343.98(063) ББК 67.408я43+67.52я43 А437
Рекомендовано до друку вченою радою
Міжнародного гуманітарного університету.
Протокол № 3 від 1 жовтня 2010 р.
упорядники:
Гурджі Юлія Олексіївна Притула Анатолій Михайлович
У науковому збірнику опубліковано матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики», яка відбулась 8 жовтня 2010 року у місті Одеса.
Видання адресоване спеціалістам в галузі кримінального, криміналь-но-виконавчого права, кримінології, процесу, криміналістики та судо-вої медицини, а також усім, хто цікавиться зазначеними проблемами.
В научном сборнике опубликовано материалы II-й Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы уголовного права, процесса и криминалистики», которая состоялась 8 октября 2010 года в Одессе.
Издание адресовано специалистам в отрасли уголовного, уголов­но-исполнительного права, криминологии, процесса, криминалистики и судебной медицины, а также всем, кто интересуется указанными проблемами.
ISBN 978-966-438-301-8
© Міжнародний гуманітарний університет, 2010 © ПП «Фенікс», оформлення, 2010
ПРИВІТАННЯ
Президента Національної академії правових наук України,
академіка НАН України В.Я. Тація учасникам
Другої Міжнародної науково-практичної конференції
«Актуальні проблеми криминального права,
пронесу та криміналістики»
Шановні участки конференціїі
Дозвольте мені від імені вчених Національної академії правових наук України, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та від себе особисто щиро привітати Вас та побажати творчої і плідної праці!
Необхідність проведения наукового форуму такого рівня зумовлена тим, що сьогодні в Україні боротьба зі злочинністю — один із магістральних напрямків діяльності держави. Кримінальні діяння, якими супроводжується соціально-економічний і політичний розвиток країни, створюють серйозну загрозу подальшому проведению державницьких реформ та національній безпеці України в цілому. Виходячи з цих міркувань та відчуваючи потребу в інформуванні громадськості не лише про досягнуті здобутки, але й про нерозв’язані ще проблеми у галузі протидії злочинності, організаційний ко-мітет Другої Міжнародної науково-практичної конференції визначився з колом тих питань, які стануть предметом обговорення на науковому форумі. А це — актуальні проблеми кримінальної відповідальності й удосконалення кримі-нально-правових засобів боротьби зі злочинністю, реформування судових і правоохоронних органів України, побудови ефективної системи виконання-відбування покарання, з’ясування ролі та місця кримінологічних знань у визначенні стратегії й тактики запобігання злочинним діянням, застосування інноваційних підходів у процесі викриття й розслідування злочинів та ін.
Разом із тим, однією з умов успішного вирішення зазначених проблем є врахування авторитетно! думки досвідчених знавців в галузі наук кримі-нально-правового циклу. Водночас висвітлення, поширення й популяризація
наукових ідей в цій сфері серед широкого загалу безперечно сприятимуть зміцненню інтелектуального потенціалу країни, укріпленню позицій нашої держави серед європейського й світового наукового простору.
У відповідності до цього, завданням конференції має бути науковий пошук фахівцями і практичними працівниками шляхів подальшого вдосконалення кримінального закону та практики його застосування, а також розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю з ура-хуванням накопиченого досвіду у цій сфері.
Сподіваюсь, що робота конференції буде вагомим внеском у вирішенні такої злободенної проблеми сьогодення, як досягнення відчутної стабілізації у протидії злочинності.
Ще раз дозвольте побажати творчого натхнення та здобутків упро-довж вашої роботи на Другій Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики»!
Президент Національної академії правових наук України, академік НАН України
В.Я. Тацій
К.А. АВТУХОВ
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого
ФункціЇ реЖиму в АреШтниХ ДомАХ
Для цілісного визначення режиму в арештному домі необхідно хоча б в загальних рисах розглянути його функції.
Сталою в кримінально-виконавчому праві є точка зору, що до функцій режиму требо відносити: каральну, виховну, забезпечувальну, соціального контролю (превентивну) [1, с. 389-392; 2, с. 170-171]. Та зустрічаються й інші точки зору. Деякі автори в значній мірі розширюють цей перелік, І до функцій режиму відносять такі як: 1) забезпечення реалізації кримінально-правової норми; 2) забезпечення ефективного застосування заходів виправно-трудового впливу; 3) виховна; 4) регулювання кримінально-правової кари; 5) спеціальне попередження; 6) загальне попередження.[3; с 6-7]
Розглядаючи функції режиму в арештних домах, треба виходити в першу чергу з загального розуміння функцій права. Функції це основні шляхи (ка-нали) правового впливу [4, с. 167]; головні напрямки впливу права на сус-пільні відносини [5; с. 154 ]. У зв’язку з цим ми не можемо погодитись з запропонованим АЛ. Васильевим переліком функцій. Важко погодитись, що режим, який саме і є вираженням кари, що властива покаранню, одночасно виконує функції регулювання цієї ж кримінально-правової кари. Наступне, хоча реалізація режиму І мае загальнопривентивний вплив, та навряд цей напрямок можна назвати основним для нього.
А.Х. Степанюк та В.М. Трубніков, зазначають, що режим в місцях поз-бавлення волі виконує різноманітні функції, але виділяють вони лише ка­ральну та забезпечувальну, котра одночасно є і виховною [6, с. 6-7]. Важко погодитись І з таким визначенням функцій режиму, адже однією з важ-ливіших функцією режиму є превентивна функція (соціального контролю), яка пов’язана з попередженням правопорушень як з боку засуджених, так І інших осіб. Суб’єктом такою контролю є персонал, а об’єктом — засуджені й інші особи.
Ю.М. Ткачевський виділяє лише три функції. Він зазначає, що каральна сутність покарання — правообмеження — реалізуються тільки через ре-жимні вимоги. Покарання, позбавленого елемента кари не мае, І бути не може. Відповідно, першою функцією режиму є кара, характер і обсяг якої визначається специфікою покарання І як правило його розмірами. Другою функцією режиму є створення умов для застосування інших основних засобів виховно-карального впливу на засуджених. Третя — спеціальна превенція, попередження, припинення скоєння нових злочинів засудженим.[7, с 64-65]
На нашу думку, саме виділення трьох функцій режиму в арештному домі є доцільним. Виключення з цього переліку виховної функції можна аргумен-тувати тим, що формально самі умови відбування арешту та строки на які його призначають значно зменшують можливості виховного впливу режиму
на засуджених. Фактично ж правила режиму, регулюючи повсякденну по-ведінку засуджених у побуті, розпорядок дня, тощо, не відбивають сутності покарання, тобто виховна функція режиму лежить за межами його змісту. Більш того, видається, що під час виконання покарання у виді арешту не-можливо здійснити правове регулювання практичного використання режиму з виховною метою, оскільки це процес реалізації психологічних механізмів, який лежить за рамками права [ 6, с. 7].
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Кримінально-виконавче право України: Навч. Посібник / За ред. Проф. А.Х. Степанюка. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 624 с.
2.      Кримінально-виконавче право : Навчальний посібник / За ред. Т.А. Денисової. — К.: Істина, 2008. — 400 с.
3.      Васильев А.И., Саблина Л.С. Режим в исправительно-трудовых учреждениях. М., изд. ВНИИ МВД СССР, 1982, 64 с.
4.      Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. — 3-е узд. — М.: Издательство «Дело» АНХ, 2009. — 528 с.
5.      Загальна теорія держави та права / За ред. М.В. Цвіка, О.В. Пет-ришина. — Харків: Право, 2009. — 584 с.
6.      Степанюк А.Х., Трубніков В.М. Режим відбування позбавлення волі в установах виконання покарань: Конспект лекції. — Харків: Укр. юрид. акад., 1994. — 60 с.
7.      Ткачевский Ю.М. Режим исполнения лишения свободы // Вестн. Моск. Ун.-та. Сер. 11. Право — 1992. — №3. — С. 63- 70
Э.М. АГАДЖАНОВ
кандидат юридических наук Ростовский государственный университет
криминологиЧескАЯ ХАрАктеристикА
уЧАстников неЗАконного
вооруЖенного ФормировАниЯ
Многое сегодня зависит от эффективности использования уголовно-пра­вовых средств, в том числе и нормы о незаконных вооруженных формирова­ниях. Повышенная общественная опасность этого преступления обусловлена существованием неконтролируемых органами власти вооруженных формиро­ваний. Их функционирование нарушает стабильность и равновесие между различными ветвями власти, порождает социальную напряженность среди населения, создает угрозу неконституционного, силового решения проблем государственного строительства и власти, содержит в себе потенциально и высокую возможность причинения вреда личности, человеческих жертв.
В деле борьбы с незаконными вооруженными формированиями важное значение имеет знание личностных особенностей их участников. Одним из важных аспектов криминологической характеристики членов преступных со­обществ (преступных организаций) является их социально-демографическая характеристика.
Социально-демографическая характеристика организаторов незаконных вооруженных формирований, участвовавших в противоправных действиях на территории Северного Кавказа, показывает, что все организаторы — лица мужского пола. Женщины, конечно, составляют меньшинство среди терро­ристов, участников незаконных вооруженных формирований. Средний воз­раст организаторов — 39 лет. Среди боевиков встречаются люди разных возрастов, а многое зависит от того, какое место занимает конкретное лицо в иерархии организации. Руководителями и организаторами незаконных во­оруженных формирований чаще бывают лица старших возрастов, исполни­телями — молодые. Именно такие исполнители наиболее уязвимы и для стражей порядка, и для уголовной юстиции. Около 90% руководителей и организаторов имели высшее образование, более 95% состояли и состоят в браке. Из числа руководителей незаконных вооруженных формирований более 50% проходили службу в органах внутренних дел, 25% — профес­сиональные военные, около 8% — представители других профессий, 17% нигде не работали.
Какой-либо специфики совершения особо опасных государственных преступлений в зависимости от принадлежности лиц к какой-нибудь на­циональности нет. Не может быть генетически и биологически преступной нации, поскольку преступность — это социальный феномен. Сказанное не означает, что лица разных национальностей и народностей представлены в структуре особо опасных государственных преступлений пропорционально их численности. За фактической принадлежностью человека к той или иной национальности просматриваются лишь социально-политические проблемы общественной жизни. Следовательно, там, где органы безопасности чаще сталкиваются с особо опасными преступлениями лиц одной национальности, за национальным надо видеть социальные проблемы, интересы и взгляды. Национальный состав незаконных вооруженных формирований, соверша­ющих особо опасные государственные преступления, представлен в логи­ческой связи с деятельностью тех спецслужб, которые активно проводят шпионскую (подрывную) деятельность против России.
Важным показателем интеллектуального уровня членов незаконных во­оруженных формирований является образование. Оно находиться в тесной связи с характером преступных действий.
Среди особо опасных государственных преступников 70% имеют высшее или средне-специальное образование. Это характеризуется тем, что характер особо опасных государственных преступлений таков, что требует необходи­мого уровня развития, поскольку они достаточно сложны по исполнению и требуют серьезного морально-нравственного осмысления своих поступков.
Здесь речь не идет, конечно, о рядовых членах незаконных вооруженных формирований. При совершении особо опасных государственных преступ­лений наличие судимости обычно только подстегивает сознание лица на антиобщественные действия.
С точки зрения психологической характеристики можно выделить два типа участников незаконного вооруженного формирования:
1.      Нравственно-деформированный тип составляет в незаконном воору­женном форировании 64% от всех лиц состоящих в нем. Он характеризу­ется отрицательным или резко негативным отношением к конституционному строю, его политическим институтам, экономическому укладу, образу жизни. В основе преступной деятельности лиц данного типа лежат враждебные идеи различного содержания и направления (националистические, религиозные и т.п.). Отличительными чертами данного типа являются четко выраженная враждебная направленность личности, устойчивость и убежденность в своих идеях, иногда доходящих до фанатизма.
2.      Корыстно-преступный тип характеризуется тем, что участвует в незаконном вооруженном формировании в силу корыстных побуждений. В основе такого типа лежит корыстолюбие, стяжательство, всеподавляющая власть денег. В соотношении ценностей духовных и материальных у людей такого типа интерес ограничен рамками материально-вещных отношений, причем способы и средства достижения целей отступают на второй план. В незаконном вооруженном формировании люди такого типа составляют около 28%.
Автор придерживается той точки зрения, что лица, причастные к де­ятельности незаконного вооруженного формирования, по своей сути убийцы или потенциальные убийцы и террористы одновременно. Предна­значение любого вооруженного формирования, на наш взгляд, и это оче­видно — совершение актов насилия и поражения как живой силы про­тивника, так и сокрушение материальной базы противника, что в лучшем случае ведет к нанесению увечий различной степени тяжести или пов­реждению имущества, что по сути одновременно является и устраше­нием, а следовательно, и террористической деятельностью. Поэтому пред­ставляется допустимым рассмотрение этой категории лиц как убийц и террористов.
Анализ практики борьбы с незаконными вооруженными формированиями показывает, что в числе ведущих криминологических характеристик их руко­водителей являются такие, как: преступный профессионализм, организатор­ские способности, коммуникабельность, способность к самопожертвованию ради интересов сообщества.
Для руководителей незаконных вооруженных формирований характерны такие личностные качества, как умение воздействовать на многих людей, консолидировать членов незаконных вооруженных формирований, организо­вывать преступную деятельность масштабно, организовывать противодейс­твие органам власти и управления.
Лидеры незаконных вооруженных формирований, как правило, сами общеуголовные преступления не совершают. Чаще они выступают в роли организаторов или подстрекателей.
Анализ ряда уголовных дел позволил сделать вывод, что основными признаками, характеризующими незаконное вооруженное формирование, как правило, выступают: значительное количество лиц, входящих в незаконное вооруженное формирование; территориальная масштабность деятельности; наличие межрегиональных и зачастую зарубежных связей; особые личнос­тные характеристики организаторов и руководителей (высокий уровень преступного профессионализма, организаторские способности, коммуника­бельность); высокий уровень вооруженности; значительный финансовые и материальные средства, без которых существование незаконного вооружен­ного формирования исключается. Исходя из структуры вооруженных сил самыми малочисленными военными подразделением является звено или экипаж танка численностью в три человека. Следовательно и минимальный состав незаконного вооруженного формирования может быть не менее трех человек.
Руководители незаконного вооруженного формирования существенно от­личаться друг от друга в зависимости от идеологической основы своего функционирования, состава группы, масштаба и целей ее действий, техни­ческой оснащенности, конкретных целей и т.д. Среди руководителей имеют место лица вполне рационалистического склада, которые отличаются завы­шенными самооценками, жаждой самоутверждения, властолюбием, презре­нием к людям или политическим фанатизмом. Практически все участники незаконного вооруженного формирования склонны к насилию.
Незаконные вооруженные формирования существовали на протяжении всей истории человечества, они нарушали стабильность в обществе, слу­жили в ряде случае инструментом прихода к власти. Таким образом, ослаб­ление государства и его силовых структур при наличии межнациональной напряженности, неурегулированности отношений между отдельными субъ­ектами Российской Федерации ведет к росту сепаратистских и экстремист­ских тенденций, порождает острую борьбу элит, в частности, и конфликт между элитами верхних эшелонов представительной и исполнительной власти, который разрешался и разрешается не компромиссом, а силовыми методами, которые связаны с созданием и функционированием незаконных вооруженных формирований.
10
Г.Г. АЗЖЕУРОВА
Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка
Д.І. ЧЕРНЕЦЬ
Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка
ОСОБЛИВОСТІ ВЧИНЕННЯ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ ПІДЛІТКАМИ
В 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН з прав людини, в якій знайшла свое відображення регламентация заходів із захисту прав ди-тини. Основним принципом ратифікованої Конвенції є те,що дитина в силу власної фізичної та розумової незрілості потребує спеціального захисту. Пріоритетним напрямком в політиці держави мусить виступати забезпечення нормального розвитку неповнолітніх.
Радикальні політичні, соціальні зміни що відбуваються в нашому суспіль-стві, реконструкція економіки супроводжуються складними процесами в со-ціальному житті — формуванням нового громадянина незалежної, правової, демократично! держави. Держава, визнаючи дитинство важливим етапом життя людини, зобов’язана керуватися принципом пріоритету підготовки дитини до повноцінного життя в суспільстві, розвитку в них суспільно зна­чимо! і творчої активності, виховання в них відчуття патріотизму та грома-дянського обов’язку.
На сьогодні склалася критична ситуація в сфері дитинства,що характе-ризується демографічною кризою , загостренням проблеми здоров’я дітей, соціальним сирітством, зростом дитячої безнаглядності, злочинністю непов-нолітніх, порушенням майнових прав неповнолітніх, насиллям над дітьми. Одним з не менш важливих чинників загострення ситуації в сфері дитинства є вчинення сексуального насильства підлітками. Спробуємо розібратися в цьому складному фактові.
Підлітки , що здійснюють сексуальне насилля, — це молоді люди в віці від 12 до 18 років,що здійснюють будь — які сексуальні дії з людиною будь — якого віку проти волі жертви або якщо їх дії мають агресивний , експлуатуючий або погрожуючий характер.
Точно оцінити поширеність підліткового сексуального насилля не мож-ливо, оскільки не існує офіційної національної статистики. Більш того, тільки останні декілька років різні служби, дослідники, міліція і виправні заклади почали розуміти серйозність цієї проблеми і говорити про неї.
В загальних масштабах про поширеність підліткового сексуального на­силля відомо,що в національних масштабах близько 1/5 всіх сексуальних злочинів вчинено підлітками. Проте ці дані є досить заниженими,що знижує ступінь серйозності проблеми.
11
Необхідно все ж таки з’ясувати характеристику злочинця,що здійснює сексуальне насилля:
—     Немає жодного стандарту,щоб однозначно охарактеризувати усіх підлітків, що вчиняють таке насильство. Вони зустрічаються в усіх еко-номічних групах, в усіх расах, належать до усіх релігій,мають різні рівні інтелекту;
—     Підлітки, що вчиняють сексуальне насилля, нерідко бувають одинаками,ізольованими від груп однолітків, надаючи перевагу грати з мо-лодшими дітьми. Вони часто відчувають різноманітні соціальні та поведінські проблеми в школі.
—     Ці підлітки розглядають свій світ як в цілому антагоністичний. Їх схильність до насилля часто пояснюється як прагнення помститися світові, який до нього вороже ставиться.
—     В основному сексуальне насилля здійснюють підлітки чоловічої статі.
—     Підлітки, що здійснюють акти сексуального насилля, в більшості випадків добре відомі жертвам і є членами сім’ї, сусідами і друзями.
Таким чином, скласти портрет такого злочинця достатньо важко, проте слід розібратися, що ж могло стати причиною такої поведінки неповноліт-нього. Безумовно, стан родинного середовища, де перебувають неповнолітні правопорушники,взаємовідносини у родині, рівень виховної спроможності батьків — усі ці аспекти життя дитини не повинні бути поза увагою фах-івців. Успішність процесу формування особистості залежить від атмосфери в родині, від уміння батьків знайти потрібне слово для своєї дитини, підтри-мати її у важкий час, звернути увагу на недоліки та вміло заохотити.
Як зазначає Вітвицька В.В., від опитаних 112 батьків учнів віком від 11 до 17 років були отримані досить цікаві результати:
—   У повній родині мешкає 81 учень, у неповній — 31. Таким чином, кожен шостий підліток виховується у неповній родині.
—   Домашні умови для нав-чання дітей 42,9% батьків оці-нили як відмінні, 37,5% — добрі, 19,6% створили задовільні умови для дитини;
—   У школі,згідно з біль-шістю відповідей батьків,умови для їх дітей створені добрі (54,5%), на «відмінно» оцінили шкільні умови лише 18,7% респондентів,на «задовільно» — 26,8%.
12
Незважаючи на те,що кожен третій з батьків самовпевнено заявив, що має відмінні навички у вихованні власної дитини,усі вони мають труднощі у вихованні дитини, такі як:
—     Відсутність вільного часу для спілкування з дитиною (50,9%);
—     Відсутність можливості виконувати вимоги педагогів (10,7%);
—     Дитина не розуміє вимоги батьків (10,7%);
—     Різні підходи до виховання дитини в родині (20,5%);
—     Відсутність порозуміння з педагогами (2,7%). Таким чином, розглянувши усі наведені факти, можна дійти висновку, що
первинні соціальні інститути просто перестали належним чином виконувати власні функції, і першу хвилю такого не належного ставлення до власних обов’язків суспільство відчуло вже сьогодні, коли активно пропагандується насильство через ЗМІ, глобальну мережу Інтернет, коли пріоритетними стають порнографічні сайти (а не дитячі книжки і звичні для минулого по-коління дітей ігри на подвір’ї), сьогодні вже не так «модно» вчитися, відві-дувати різноманітні гуртки. Просто дітей занадто рано роблять дорослими і навряд чи з цього вийде щось правильне, корисне.
Отже, аби попередити сексуальне насилля серед підлітків, необхідно:
—     організувати курси сексуального навчання в школах з нахилом на позитивну сексуальність, звертаючись до різноманітних аспектів погодження, рівності, бо відомо, що відсутність необхідної інформації або знань про секс грає важливу роль в проявах інцесту;
—     розглядати кожний випадок сексуального насилля підлітків, як вказівку на можливість того, що цей підліток сам може стати жертвою насилля;
—     розглядати факти сексуального насилля підлітків над дітьми з такою ж серйозністю, як і аналогічні акти, що вчиняють дорослі;
—     заохочувати засуджених підлітків, яких умовно звільняють на по­руки і розміщують в спеціальних лікувальних установах, брати участь в спеціальних програмах обстеження і лікування;
—     забезпечити спеціальну підготовку співробітників ОВС, соціальних працівників, педагогів, що спостерігають за умовно звільненими підлітками, що вчинили сексуальне насилля.
1
Н.Ф. АКИМОВА
ГОУ ВПО «Сибирский государственный индустриальный университет»
А.С.ГОСТЕВ ГОУ ВПО «Кузбасский государственный технический университет»
ШтрАФ в уголовном
и АДминистрАтивном
ЗАконоДАтельстве рФ кАк оДин
иЗ виДов нАкАЗАниЯ
Штраф как санкция известен российскому праву достаточно давно. Он применялся в отношении различных правонарушителей и за разные виды противоправных деяний. Как отечественная, так и зарубежная практика дают многочисленные подтверждения тому, что умелое применение данного наказания способно оказывать серьезное психологическое воздействие на правонарушителей, а его материальные последствия — делать невыгодным совершение различного рода правонарушений, в том числе многих видов имущественных, экономических и иных преступлений. На сегодняшний день в РФ наметилась тенденция либерализации уголовной ответственности и ужесточение административных наказаний. Так, в течение только полутора лет изменились не только размеры штрафа в административном законода­тельстве, но и их формы выражения.
Следует отметить, что КоАП РФ — первый нормативный акт, который назвал административно-карательные санкции наказаниями, ранее они во всех официальных документах, в том числе прежнем КоАП РСФСР, а также научной и учебной литературе именовались административными взыс­каниями. Согласно Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях административный штраф — это денежное взыскание, выражающееся в рублях и устанавливаемое для граждан в размере, не превышающем пяти тысяч рублей; для должностных лиц — пятидесяти тысяч рублей; для юридических лиц — одного миллиона рублей или выра­жающееся в величине, кратной:
1)      стоимости предмета административного правонарушения на момент окончания или пресечения административного правонарушения;
2)      сумме неуплаченных и подлежащих уплате на момент окон­чания или пресечения административного правонарушения налогов, сборов или таможенных пошлин, либо сумме незаконной валютной опе­рации, либо сумме денежных средств или стоимости внутренних и вне­шних ценных бумаг, списанных и (или) зачисленных с невыполнением установленного требования о резервировании, либо сумме валютной вы­ручки, не проданной в установленном порядке, либо сумме денежных средств, не зачисленных в установленный срок на счета в уполномоченных банках;
1
3)      сумме выручки правонарушителя от реализации товара (работы, услуги), на рынке которого совершено административное правонарушение, за календарный год, предшествующий году, в котором было выявлено ад­министративное правонарушение;
4)      сумме выручки правонарушителя, полученной от реализации товара (работы, услуги) вследствие неправомерного завышения регулируемых госу­дарством цен (тарифов, расценок, ставок и тому подобного) за весь период, в течение которого совершалось правонарушение, но не более одного года.
Понятие штрафа практически не изменилось и в данном виде содер­жалось и в КоАП РСФСР, существенные изменения произошли только в размерах и величинах данного наказания. Так, ст. 27 КоАП РСФСР закреп­ляла, что минимальный размер административного штрафа составлял 1/10 минимального размера оплаты труда, причем нормативно не закреплялась дифференциация штрафа в зависимости от субъекта правонарушения, то есть закрепленная минимальная величина могла быть определена в качестве наказания всем правонарушителям, если данный размер предусматривался санкцией статьи Особенной части административного кодекса. Современное административное законодательство не только увеличило размер штрафа до 100 рублей, эквивалентных одному минимальному размеру оплаты труда, но и предусмотрело возможность изменения размера данного наказания в зависимости от того, кто совершил данное противоправное деяние.
Что касается уголовного законодательства, действующий УК РФ со­держит ряд новелл, направленных на расширение сферы применения данного вида наказания. Во-первых, предусмотрена возможность применения штрафа за довольно широкий круг преступлений. Например, штраф предусмотрен в санкциях более чем 30% норм Особенной части УК, в том числе в 64% санкций за преступления против конституционных прав и свобод человека и гражданина, в 60% — за преступления в сфере экономической деятель­ности, в 50% — за преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в органах местного самоуправления, в 46% — за экологические преступления.
Во-вторых, внесены изменения в порядок исчисления размера штрафа. УК РСФСР 1960 г. Предусматривал размер штрафа в пределах от одной второй минимального размера оплаты труда до пятидесяти минимальных размеров оплаты труда либо в размере пятидесятикратной суммы причи­ненного ущерба. Согласно же ч.2 ст.46 УК РФ штраф устанавливается в размере от двух тысяч пятисот до одного миллиона рублей или иного дохода осужденного за период от двух недель до пяти лет. Штраф в размере от пятисот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период свыше трех лет может назначаться только за тяжкие и особо тяжкие преступления.
В-третьих, усилена ответственность за злостное уклонение осужденного от уплаты штрафа. Согласно ч.5 ст. 46 УК РФ штраф может быть заменен в пределах санкции, предусмотренной соответствующей статьей Особенной
1
части УК РФ. Наряду с этим, законодатель предусмотрел и такие поло­жения, которые направлены на разумное ограничение применения штрафа. Штраф не должен превращаться в средство разорения осужденного и его близких.
Существуют определенные особенности назначения штрафа.
Так, при применении ст. 64 УК РФ судом может быть назначен штраф ниже низшего предела, предусмотренного соответствующей статьей Осо­бенной части, но не ниже двух тысяч пятисот рублей.
Согласно ч.3 ст. 69 УК РФ, если хотя бы одно из преступлений, со­вершенных по совокупности, является преступлением тяжким или особо тяжким, то окончательное наказание назначается путем частичного или пол­ного сложения наказаний.
Весьма специфично применение штрафа к несовершеннолетним, ими со­гласно ч.1 ст.87 УК РФ, признаются лица, которым ко времени совершения преступления исполнилось четырнадцать, но не исполнилось восемнадцати лет. Законодатель практически проигнорировал их социально-экономический и материальный статус.
Штраф как денежное взыскание, налагаемое в пределах, предусмот­ренных УК РФ, назначается несовершеннолетним, согласно ч.2 ст.88 УК, как при наличии у несовершеннолетнего осужденного самостоятельного за­работка или имущества, на которое может быть обращено взыскание, так и при отсутствии таковых.
Штраф, назначенный несовершеннолетнему осужденному, по решению суда может взыскиваться с его родителей или иных законных представи­телей с их согласия. Штраф назначается в размере от одной тысячи до пятидесяти тысяч рублей или в размере заработной платы или иного до­хода несовершеннолетнего осужденного за период от двух недель до шести месяцев. Положение о том, что штраф может назначаться несовершенно­летнему осужденному как при наличии у него заработка или имущества, на которое может быть обращено взыскание, так и при отсутствии таковых, взыскание штрафа с родителей или иных законных представителей, хотя и с их согласия, противоречит как принципу личной ответственности, так и принципу неотвратимости наказания, поскольку уголовное наказание — это мера государственного принуждения, содержащаяся в уголовно-правовой норме, применяемая судом только к лицу, признанному виновным в совер­шении преступления.
Таким образом, административный штраф и штраф в уголовном праве как виды наказаний имеют как общие черты, так и некоторые особенности. К особенностям следует отнести, прежде всего, тот факт, что администра­тивный штраф может налагаться как на физическое лицо, достигшее шест­надцатилетнего возраста, так и юридические лица, поскольку они являются субъектами административных правонарушений. Штраф как вид уголовного наказания может применяться только к физическим лицам, причем как к совершеннолетним, так и несовершеннолетним.
1
В уголовном праве размер штрафа предусматривает значительно большие размеры, чем в административном праве, что подчеркивает особую обще­ственную опасность преступлений.
Существенное различие заключается и в «статусе» данных санкций. Так, Уголовный кодекс закрепляет штраф в качестве как основного, так и до­полнительного вида наказания, тогда как в административном праве штраф является основным видом наказаний.
Различие заключается еще и в том, что назначение штрафа как уго­ловного наказания осуществляется только судом и помимо обязанности уплатить сумму штрафа влечет определенные правовые последствия — су­димость. В административном праве — штраф это одно из двух наказаний, которые может назначить любой юрисдикционный орган, закрепленный в качестве такового в КоАП РФ. Административные штрафы назначают и сотрудники государственной безопасности дорожного движения, и мировые, и федеральные судьи, и еще более шестидесяти должностных лиц.
Кроме того, в уголовном праве размер штрафа устанавливается только федеральным законодательством, а в административном — это один из видов наказаний, размер которых может определяться и законодательством субъектов.
О.М. АЛІЄВА
Одеський національний університет ім. 11 Мечникова
меДиЧнА ДіЯльність (кримінАльно-ПрАвовиЙ АсПект)
Україна проголошує себе демократичною, правовою та соціальною де­ржавою. Відповідно до ст.3 Конституції України політика країни як со­ціальної держави спрямована на утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою цінністю. Згідно зі ст.49 Консти-туції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування [1].
Таким чином, право на медичну допомогу є конституційним правом людини і громадянина. Відповідно, визнання, дотримання та захист права людини і громадянина на медичну допомогу — конституційний обов’язок держави.
Сфера надання медичної допомоги — одна з численних областей суспіль-ного життя, в якому держава реалізуючи конституційні обов’язки, здійснює правове регулювання. Між іншим в юридичній науці не склалося єдиної думки про те, є ця сфера самостійною чи входить до складу інших областей правового регулювання. Крім того, ведуться дискусії відносно відмінностей між медичною допомогою та медичною послугою.
1
Як відомо, ті сторони суспільного життя, в яких можливі злочинні пося-гання, охороняються нормами кримінального права. Сфера надання медичної допомоги рідко служить основним об’єктом злочинного посягання. Однак це не означає, що кримінальне право не повинно звертати увагу на злочини здійснювані у цій області. Злочини, скоєні під час безпосереднього надання медичної допомоги, посягають на самі цінні блага людини — його життя та здоров’я. Посадові злочини у цій сфері підривають віру людей у вітчизняну медицину і авторитет однієї з самих гуманних у світі професій — медичного працівника.
Багато злочинів скоюється в силу незнання медичними працівниками нормативно-правових актів, які регулюють їхню діяльність, та загального правового нігілізму.
Значну складність являє собою кваліфікація більшості злочинів у сфері надання медичної допомоги. Високий ступінь латентності при скоєнні бага-тьох злочинів у даній області. Особливо це стосується злочинів проти життя та здоров’я, які скоюються при безпосередньому здійсненні медичної допо-моги. У країні до сих під відсутня достовірна статистика про стан і динаміку злочинності у даній області. Має місце недосконалість законодавства, яке регулює надання медичної допомоги.
Науково-технічний прогрес викликав застосування у медицині численних біотехнологій, включаючи трансплантацію органів і тканин, вилучення стов-бурових клітин, фетальну (ембріональну, зародкову)трансплантацію, а також клонування людини. Деякі діяння, пов’язані з застосуванням біотехнологій, являються суспільно небезпечними і потребують внесення відповідних до-повнень в Кримінальний кодекс України.
Щодо проблеми клонування, необхідно відмітити, що сама процедура стала доступною людям зовсім недавно (1998р. Шотландія). Залежності від мети виробництва клону розрізняють клонування, що спрямоване на відтво-рення людської істоти, як способу розмноження (репродуктивне клонування) і клонування для медичних цілей (терапевтичне клонування), наприклад, з метою регенерації органів тієї ж людини чи виробництва медичних пре-паратів. Заборона клонування людини поступово отримує все більше роз-повсюдження у різних країнах світу і на міжнародному рівні. Наприклад, у Швейцарії заборону клонування піднесено до конституційного рівня й у п. «а» ч. 2 ст. 119 Конституції 1999 записано, що всі види клонування і втручання у спадкових матеріал людських гамет й ембріонів не допускається. Державна Дума Російської Федерації у 2002 році прийняла спеціальний нормативно-правовий акт, яким ввела заборону клонування — Закон Росій-ської Федерації «Про тимчасову заборону на клонування людини». В Україні ця проблема знайшла свою регламентацію у Законі України «Про забо-рону репродуктивного клонування людини» від 14 грудня 2004 року. Цей нормативний акт вводить заборону репродуктивного клонування людини, визнання цінності особистості, необхідності захисту прав і свобод людини та враховуючи недостатню дослідженість біологічних і соціальних наслідків
1
клонування людини. Дія зазначеного закону не поширюється на клонування інших організмів. Здається, що законодавча прогалина з приводу регламенту-вання проблеми, яка набуває широкого резонансу в наці і практиці, у нашій державі поступово заповнюється. Але, як вже зазначалося, щоб запобігти зловживанням, науковим прорахункам, порушенням етичних та моральних принципів, необхідно внести доповнення до норм кримінального права [2].
Крім того, складним правовим та етичним питанням, яке потребує за-конодавчого, в тому числі і кримінально-правового, регулювання, є питання евтаназії. У даний час підхід до проблеми евтаназії характеризується поляр-ністю думок. Якщо прихильники евтаназії ототожнюють її з полегшенням хворому його страждань, з «приємною, легкою смертю», то опоненти прямо пов’язують це з убивством.
У ряді країн нормативно-правова база містить норми, які дозволяють здійснення пасивної евтаназії. Серед них можна виділити Нідерланди, Пів-нічну територію Австралії, Штат Орегон у США.
У даний час, враховуючи зміни менталітету людей, інтеграцію у світове співтовариство і вступ України до багатьох міжнародних організацій, не можна виключати підвищення актуальності і значення питання про зако-нодавче закріплення евтаназії. З цієї причини вважаємо за необхідне на сучасному рівні розвитку медико-правової науки, використовуючи теоретико-правові механізми, визначити ставлення до евтаназії. Існуюча заборона евта-назії, задекларована в Основах законодавства України про охорону здоров’я, не повністю відповідає таким вимогам [3].
Таким чином, не зважаючи на гуманну мету — надання медичної до-помоги, лікування захворювань — і високі цілі, завжди існує небезпека переродження тих суспільних відносин, які залишаються поза суспільним і громадським контролем та не врегульовані чітко законодавством, зокрема кримінальним. Хоч абсолютна більшість медичних працівників дотримуються гуманних засад своєї професійної діяльності, приклади використання ме-дичних знань не на користь, а на шкоду здоров’ю людини все частіше зуст-річаються в матеріалах слідчої, прокурорської та судової практики.
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Конституція України (Відомості Верховної Ради) 1996, №30.
2.      Медичне право України: Підручник /За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка. — К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. — С. 306.
3.      Основи законодавства України про охорону здоров’я. Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХI.
1
Р.С. АЛЛАХВЕРДИЕВ
член Международной организации правовых исследований (Азербайджан)
ПолитЗАклЮЧеннЫе: историко-ПрАвовоЙ АсПект
Вопрос о понятии «политический заключенный» последние годы является весьма актуальным не только для Азербайджана, но и для многих других стран мира. Данное понятие используют все политические оппоненты, причем власть утверждает, что политических заключенных в стране нет и не может быть по определению, а оппозиция и правозащитные организации приводят свои аргументы и ссылаются на конкретные примеры и конкретных лиц.
«Политическими» в добрые старые времена называли лиц, подвергнутых уголовному или административному преследованию за совершение полити­ческих преступлений или проступков. К политическим правонарушениям от­носили посягательства на государственный строй, безопасность государства, общеуголовные преступления, совершенные в этих целях.
Если исходить из того, что право в одном из своих значений есть сово­купность устанавливаемых и охраняемых государственной властью норм и правил, регулирующих отношения людей в обществе, то все посягательства на эту совокупность, признаваемые преступлениями, в принципе должны считаться посягательствами на правовую политику государства а лица, их совершившие — государственными преступниками.
Так, согласно уголовных кодексов практически всех стран мира взя­точники и взяткодатели — это лица, совершившие преступления против государственной власти и интересов государственной службы; шпионы, изменники и диверсанты — против основ конституционного строя и безо­пасности государства, террористы, бандиты, морские разбойники и хули­ганы — против общественной безопасности; участники агрессивной войны, геноцида, уничтожения населения, рабства, депортации, апартеида и т.п. — против мира и безопасности человечества. Все перечисленные преступ­ления с полным основаниям следует отнести к политическим, но будут ли лица, лишенные свободы за их совершение, политическими заключенными, это другой вопрос.
История свидетельствует, что впервые термин «политзаключенный» был определен и использован ведущими международными неправительственными правозащитными организациями «Международной амнистией», а затем «Хьюман Райтс Вотч» (наблюдение за правами человека).
Однако, до «политзаключенных» были «узники совести», милые всем хотя бы за то, что существенно пополнили список библиографических ред­костей того времени.
Термин «узники совести» был предложен правозащитному сообществу в 1961 году Питером Бененсоном. Согласно дополненному определению
20
«Международной амнистии» «...узником совести называется лицо, чья сво­бода ограничена в результате тюремного заключения либо иного способа ограничения по причине его происхождения, пола, расы, языка, националь­ного или социального происхождения, имущественного статуса, родственных отношений, сексуальной ориентации и других характеристик личности. При этом узниками совести не считаются люди, прибегающие к насилию или пропагандирующие насилие и вражду».
В настоящее время «Международная Амнистия» включает узников совести в число политзаключенных, а под политзаключенными понимает «...любого заключенного, в деле которого присутствует весомый полити­ческий элемент. Таковым могут быть мотивация действий заключенного, сами действия либо причины, побудившие властей отправить его за ре­шетку».
Более чем очевидно, что в соответствии с этим определением в разряд политзаключенных автоматически попадают все лица, прибегающие к преступному насилию по политическим мотивам, в том числе и терро­ристы.
В словаре по правам человека, изданном «Хьюман Райтс Вотч» приводят следующие критерии для определения понятия «политзаключенный»:
«1) лицо, задержанное без предъявления обвинения после политических беспорядков, демонстраций или акций гражданского неповиновения, которое: а) считается задержанным за выражение своих взглядов или оппозиции правительству без применения насилия, или б) незаконно задержанное за принадлежность к определенной группе;
2)      лицо, подпадающее под вышеуказанные категории, но которому позже могут быть предъявлены обвинения в обычных преступлениях под явно ложным предлогам;
3)      лицо, относящееся к обеим категориям, обвиненное и осужденное без справедливого суда или надлежащей правовой процедуры;
4)      лицо, содержащееся в заключении без обвинения в совершении какого-либо насильственного действия, но обвиняемое или подозреваемое в принадлежности к группам, защищающим и совершающим насильственные преступления против государства».
Совет Европы считает, что «лицо, лишенное свободы, подпадает под понятие «политический заключенный», если:
а)      лишение свободы было применено в нарушение одного из основных прав, гарантированных Европейской Конвенцией по правам человека и про­токолами к ней, в частности, свободы слова, совести и религии, свободы выражения и информации, а также свободы собраний и ассоциаций;
б)     лишение свободы было применено по явно политическим причинам без связи с каким-либо правонарушением;
в)      по политическим мотивам длительность заключения и его условия являются явно несоразмерными по отношению к правонарушению, в котором лицо было признано виновным или подозревается;
21
г)      лицо лишено свободы по политическим мотивам на дискриминаци­онной основе по сравнению с другими лицами;
д)      лишение свободы является результатом разбирательства с явными нарушениями процессуальных гарантий, что связано с политическими моти­вами властей».
Эксперты Совета Европы не выделяют отдельно понятие «узник совести» и придают основное значение политическому мотиву власти, а не политичес­кому элементу, который согласно определению «Международной амнистии», может проявляться с обеих сторон.
По мнению экспертов Совета Европы, «предположение, что лицо явля­ется «политическим заключенным», должно быть подтверждено «первич­ными» (prima facie) доказательствами, а затем государству, применяющему лишение свободы, надлежит доказывать, что заключение полностью соот­ветствует требованиям Европейской Конвенции по правам человека, как они интерпретируются Европейским Судом по правам человека относительно существа дела, что требования пропорциональности и недискриминации были соблюдены и что лишение свободы было результатом справедливого процессуального разбирательства».
Рассмотрим приведенные определения понятия «политзаключенный» и попытаемся соотнести их с действительностью.
Уголовный Кодекс Азербайджана в главе 32 «Преступления против правосудия» содержит статьи 290 «Привлечение заведомо невиновного к уголовной ответственности», ст. 292 «Незаконное задержание, заключение под стражу или содержание под стражей», ст. 294 «Фальсификация доказа­тельств», ст. 295 «Вынесение заведомо неправосудного приговора, решения, определения или постановления» и т.п. Все эти статьи касаются случаев, содержащихся в понятии «политический заключенный».
С узниками совести все более или менее ясно. Лицо, лишенное свободы по причине происхождения, пола, расы, языка, национального или соци­ального происхождения, сексуальной ориентации и других характеристик личности бесспорно является жертвой, если только не прибегает к защите своих прав и свобод путем насилия, пропаганды насилия и вражды. Об этом говорит «Международная Амнистия» и с этим следует согласиться, ... но отчасти.
Представляется, что дома или на даче за высоким забором лицо вольно ориентироваться как душа желает, но сложнее если оно без насилия, пропа­ганды и вражды лицо в лучших традициях европейской культуры пытается привлечь к своей нетрадиционной сексуальной ориентации учеников школы, где преподает математику.
Согласно первого критерия, предлагаемого «Хьюман Райтс Вотч», «по­литзаключенный — это лицо, задержанное без предъявления обвинения после политических беспорядков за выражение своих взглядов или оппо­зиции правительству без применения насилия или незаконно задержанное за принадлежность к определенной группе».
22
Следовательно, мы имеем политические беспорядки, под которыми оче­видно следует понимать массовые беспорядки по политическим (социальным) причинам, т.к. отсутствие подобных причин и массовости позволяет говорить лишь о хулиганстве — умышленных действиях, грубо нарушающих обще­ственный порядок, сопровождающихся применением насилия, уничтожением или повреждением чужого имущества.
Согласно ст. 220 УК Азербайджана, организация массовых беспорядков, сопровождающихся насилием, погромами, поджогами, уничтожением иму­щества, применением огнестрельного оружия, взрывчатых веществ или взрывных устройств, а также оказанием вооруженного сопротивления пред­ставителю власти, или участие в таких беспорядках наказывается лишением свободы на срок от четырех до двенадцати лет, а призывы к массовым беспорядкам или к насилию над гражданами — ограничением свободы на срок до трех лет или лишением свободы на тот же срок.
Это преступление отнесено к преступлениям против общественной безопасности и в различных интерпретациях содержится в качестве такового в законодательствах всех стран мира. В зависимости от пользователей, в некоторых случаях подобные действия называются революцией.
Уголовный Кодекс Азербайджана кроме того содержит положения о на­сильственном захвате власти (ст. 278), создании и использовании незаконных вооруженных формирований или групп (ст. 279), вооруженном мятеже и ак­тивном участии в нем в целях насильственного изменения конституционного строя или нарушения территориальной целостности (ст. 280), публичные призывы к насильственному захвату власти (ст. 281), возбуждении нацио­нальной, расовой или религиозной вражды (ст. 283).
Все эти преступления отнесены к преступлениям против основ конститу­ционного строя и безопасности государства — против государственной власти и также в различных интерпретациях содержатся в УК всех стран мира.
Согласно законодательства всех стран мира лицо может лично не участ­вовать в политических беспорядках, но быть их организатором, руководить ими по рации, телефону, через помощников или просто наблюдать за вопло­щением плана государственного переворота (революции) с балкона, за что должно нести уголовную ответственность.
Относительно «задержания без предъявления обвинения» у «Хьюман Райтс Вотч» также нет точности.
Задержать лицо без предъявления обвинения по законодательству всех стран можно на срок от нескольких часов до нескольких дней, так что оно не успеет даже попасть в список политзаключенных. Для этого во всех странах, в том числе и в Азербайджане существуют нормы административ­ного права.
Если в определении «Хьюман Райтс Вотч» речь идет о заключении под стражу в порядке уголовно-процессуального законодательства, то без предъ­явления обвинения такое исключается. Во всяком случае, в Азербайджане. Таким фактов ни у кого нет и быть не может.
2
Что касается лиц, указанных категорий, «которым позже могут быть предъявлены обвинения в обычных преступлениях по явно ложным пред­логам», то это уже преступление, предусмотренное ст. 290 Уголовного ко­декса. Кто сфабриковал обвинение — должен за это ответить.
Третья категория политзаключенных по словарю «Хьюман Райтс Вотч» эта лица, относящиеся к двух первым категориям, которые обвинены и осуждены без справедливого суда или незаконной правовой процедуры».
Относительно правовой процедуры, разработанной в Азербайджане с участием экспертов Совета Европы, ясно: если судебное разбирательство произведено с грубыми нарушениями норм уголовно-процессуального права, то оно должно быть признано несостоятельным. Это касается всех видов процессов, а не только политических.
Что касается справедливого суда, то вопрос этот упирается в доказатель­ства и доказывание. Если нет доказательств вины, то никто осуждению не подлежит, а если есть расхождения в оценке достаточности совокупности доказательств, то все сомнения должны толковаться в пользу подозрева­емых и обвиняемых. Лишь бы эти сомнения были объективные, а не поли­тизированные и надуманными.
Четвертая категория — это «лица, содержащиеся в заключении без обвинения в совершении какого-либо насильственного действия, но обви­няемые или подозреваемые в принадлежности к группам, защищающим и совершающим насильственные преступления против государства».
Данное утверждение является абрадаброй, первая его часть противо­речит второй. Если лицо состоит в группе, совершающей насильственные преступления против государства и обвиняется в этом, то значит оно яв­ляется соучастником действий, совершенных группой и должно отвечать за них, даже если выполняло в группе хозяйственные обязанности.
Теперь о рекомендациях Совета Европы. Пункт первый этих рекомен­даций следует понимать так, что политзаключенными являются лица, ли­шенные свободы за выступления в печати и иных СМИ со своими сообра­жениями относительно тех или иных аспектов политической и иной жизни государства, вероисповедание, участие в собраниях и ассоциациях и т.п.
Полностью согласны с этим, как и согласны с оговорками статей Кон­венции, гласящих об исключениях.
Утверждение о лишении свободы, применяемом по политическим при­чинам без связи с каким-либо правонарушением абстрактно. Так не бывает, во всяком случае в Азербайджане. Был бы человек, а статья всегда най­дется, но это тема другой публикации.
Длительность заключения и его условия находятся в прямой связи с обвинением и действующим Уголовным кодексом. Какая санкция указана в законе, та и может быть применена.
За всю историю Азербайджана был всего один случай, когда судья опре­делил подсудимому наказание, превышающее санкцию Уголовного кодекса. Но это было давно, когда ни политзаключенных ни правозащитников еще не было.
2
Утверждение о длительности заключения несерьезны и являются прямым вмешательством в правосудие.
Аналогичный характер имеет прогнозируемая ситуация «лишения сво­боды на дискриминационной основе», поскольку при вынесении приговора значение имеет не политическая принадлежность, а совсем другое.
Особый интерес представляет интерпретация экспертами Совета Ев­ропы понятия «бремя доказывания», согласно которому правозащитники заявляют о наличии политзаключенных, а государство должно доказывать противное.
ИНТЕРНЕТ-РЕСУРСЫ:
3.      www.peoples.ru
Л.А. АНДРЕЕВА
кандидат юридических наук
Новгородский филиал НГОУ ВПО
Современная гуманитарная академия
реЙДерство (уголовно-ПрАвовоЙ АсПект)
При переходе к рыночным отношениям происходит изменение структуры преступности, переоценка общественной опасности тех или иных явлений. Одним из таких явлений стало рейдерство. Рейдерство — это всегда про­тивоправный захват, ранее на практике встречались захваты отдельных предприятий, в настоящее время действия рейдеров распространились на отдельные группы предприятий (сети), на предприятия, связанные техноло­гической цепочкой либо крупный бизнес. Квалификация рейдерского захвата, как захвата предприятия, становится частным примером, а наиболее общим, охватывающим данное противоправное явление, определяется рейдерство, как противоправный захват бизнеса. Действия рейдеров не сводятся только к захвату национального бизнеса, а имеют тенденцию к посягательству на транснациональные компании и холдинги, с использование финансовой и банковской систем.
Причины рейдерства лежат в структуре рыночных и административных отношений. Рейдерство в России имеет свою историю, и если в 1990-х годах
2
процветали силовые способы захватов, когда вооруженные боевики устра­няли или запугивали владельцев, а администрацию и работников выбрасы­вали с помощью грубой силы, сейчас в ходу все более изощренные способы, прежде всего использование недостатков законодательства, участие госст­руктур и различные комбинации всех этих методов.
В условиях масштабного кризиса, охватившего государство, проблема рейдерства приняла новые масштабы и формы, переоценка и падение оп­ределенных ценностей в обществе, слабость власти в центре и на местах, кадровая чехарда и неудачные реформы правоохранительной системы послу­жили причиной чрезвычайного роста данного вида преступлений. Практика показывает, что цели рейдеров меняются, и завладение недвижимостью не становится основной и конечной целью.
Приемы рейдеров изменяются и совершенствуются. Например, меры по аресту активов, пакета акций или счетов по решению «дружественного» суда считается трудоемким приемом, поэтому рейдеры стали просто подделывать решения судов и собраний акционеров, договоры аренды и покупки поме­щений. Хозяйственными преступлениями занимаются следственные органы МВД, а вот преступлениями против правосудия — следственные органы при прокуратуре РФ. Таким образом, одно и то же преступление рейдерского захвата бизнеса расследуется сразу двумя правоохранительными органами, только в той части, которая им определена подследственностью. Так, па­раллельные расследования приводят к «размыванию» умысла, способствуют уходу от ответственности отдельных соучастников преступного захвата биз­неса, разрывают преступные связи участников преступной группы.
Риск нападения рейдеров многократно увеличивается, если собственники и руководство предприятия допускают такие ошибки, как вывод прибыли с предприятия; минимизация налогов или их неуплата; игнорирование природо­охранных и других норм законодательства. Последние нарушения с высоким риском уголовного преследования руководителей предприятия и временного их отстранения от работы.
Общее представление о том, что объект рейдерства есть не что иное, как общественные отношения, взятые под охрану уголовным законом, нуждается в пояснениях. Во-первых, законодатель по ряду причин при обозначении в статьях закона объекта рейдерства в одних случаях может указывать лишь на отдельные элементы общественных отношений. В других случаях назы­вать правовую форму, за которой всегда следует видеть соответствующие общественные отношения. Так, предполагаются общественные отношения по реализации права на бизнес. Однако, общее исходное представление об объекте рейдерства как общественном отношении — лишь первая ступень познания этого явления. В силу абстрактности оно не может выполнять роль инструмента для юриста-практика, так как последнего интересует не преступление вообще, а конкретное преступление, совершенное конк­ретным лицом (группой лиц) в условиях данного места и времени и, следова­тельно, нарушившее определенное общественное отношение. Поэтому важно
2
выяснить, что же собой представляет общественное отношение и отдельный объект — один из элементов состава преступления — рейдерства. Следова­тельно, объект входит в основание уголовной ответственности. Это значит, что для привлечения лица к ответственности по конкретной ее статье УК необходимо установить, на какой объект было направлено преступление, какому объекту желало причинить вред своими действиями конкретное лицо и, в частности, какому именно объекту этот вред был причинен либо созда­вались угроза причинения такого вреда.
В связи с этим необходимо совершенствование уголовного законодатель­ства с одновременным изменением системы правоохранительных органов. Вместе с тем, главой 22 УК РФ определены виды уголовно наказуемых де­яний, совершаемых в сфере экономической деятельности. В указанной главе содержатся виды преступлений, совершаемых лицами, осуществляющими предпринимательскую деятельность и другую деятельность экономической направленности, с «рейдерством» связаны 35 статей УК РФ.
Исследовав состояние законодательства, считаю возможным выделить рейдерство отдельным видом уголовно наказуемого деяния, создав отде­льную статью УК РФ «Рейдерство», определив понятие, как противоправный захват бизнеса, выделив четыре части в проектируемой статье: захват пред­приятия, как объекта собственности, акций, сменой руководства; захват биз­неса (группы предприятий, составляющих единую технологическую цепочку либо группы предприятий, объединенных единой сетью); захват бизнеса группой лиц, с участием должностных лиц, использующих свое должностное положение; захват бизнеса в особо крупном размере, сопровождающееся убийствами, тяжкими телесными повреждениями. Необходимо квалифициро­вать «рейдерство» исключительно как преступление, совершенное группой лиц. Данная статья УК позволит отграничить это противоправное деяние от других уголовно наказуемых действий в области экономики. Полагаю, что ошибочно утверждение, что понятие «рейдерство» не имеет самостоя­тельного состава преступления, а может быть рассмотрено в совокупности с различными состава УК РФ. Предлагаемые в настоящее время изменения в УК РФ и в УПК РФ лишь частично реализуют предложения в области корпоративного права, дополняя УК статьей, предусматривающей ответс­твенность за фальсификацию единого государственного реестра юридических лиц или реестра владельцев ценных бумаг.
К вопросу о совершенствовании правовой системы и законодательства (УПК РФ) относится и вопрос объединения всех следственных служб в единый следственный орган, который смог бы оперативно расследовать уголовные дела о рейдерском захвате бизнеса. Практика показывает, что система расследования уголовных дел, связанных с захватом бизнеса не может быть эффективной в связи с разобщенностью подследственности по отдельным статьям между СКП при прокуратуре и СУ при МВД. Объединение дел в одно производство занимает годы, неэффективно, со­здание единой следственной группы не обеспечивает эффективного рассле-
2
дования, ведет к бюрократической волоките, затраты на передачу дела от одного следователя другому, теряется смысл всего расследования, исчер­пываются сроки расследования, утрачивается наличие единого умысла и групповой характер преступления.
В случае если собственник бизнеса одновременно обращается в иные судебные органы, следствие перекладывает вопрос рейдерского захвата на рассмотрение арбитражного суда, полагая тем самым, что арбитражный суд решит все вопросы. Зачастую защита интересов добросовестных участников общества затруднена, а предусмотрительные злоумышленники остаются без­наказанными по причине несовершенства механизма правового регулиро­вания. На мой взгляд, действующее законодательство содержит и другие пробелы, которые активно используются рейдерами при противоправном завладении имущественными активами.
Действующее российское законодательство не предусматривает какого-либо способа удостоверения подлинности подписи участника общества на протоколе общего собрания, а также не обязывает органы, осуществляющие ведение государственных реестров, требовать у заявителей и сохранять их подлинники, что в некоторых случаях приводит к фальсификации под­писи участников на протоколе, осуществлению захватчиками необходимых действий на его основании. Участники общества, подписи которых в про­токоле сфальсифицированы, испытывают серьезные затруднения в доказы­вании факта подделки, поскольку, как известно, экспертиза подлинности подписи по копии документа не проводится, а сфальсифицированный под­линник уже не существует.
Рейдерство представляет собой межгосударственное явление, распро­страняющееся не только на территории Российской Федерации, но и на Украине, в странах СНГ, приводящее к изменению структуры преступности, переоценке тех или иных явлений, их общественной опасности.
В целом, совершенствование правовой системы и законодательства в области противодействия рейдерству требует комплексного планирования законотворческих работ, одномоментного внесения изменений и дополнений в уголовный, уголовно-процессуальный, гражданский, арбитражно-процес-суальный кодексы РФ, а также совершенствование системы правоохрани­тельных органов, органов государственного управления и мер по борьбе с коррупцией.
2
А.В. АНДРУШКО
кандидат юридичних наук Закарпатський державний університет
ПроблемА осуДності осіб ПоХилого віку
Загальновідомо, що демографічна ситуація в Україні з кожним роком ускладнюється: скорочується чисельність населения, насамперед через ви-мирання людей у працездатному віці, зменшується народжуваність, збіль-шується кількість осіб похилого віку. Тенденція збільшення серед населения кількості осіб похилого та старечого віку мае певний зв’язок із зростанням поміж цього контингенту осіб із психічними захворюваннями та межовими нервово-психічними розладами, що вчиняють антисоціальні, у т.ч. кримі-нально карані, діяння.
Розгляд питания про осудність осіб похилого віку, що вчинили сус-пільно небезпечні діяння, мае неабияке значения, оскільки, як відзначає Ю.М. Антонян, у більшості із цих осіб наявні певні психічні розлади і це впливає як на вчинення ними злочинів, так і на поведінку у період відбу-вання покарання [2, с 14].
Як відомо, старіння організму супроводжується зміною всіх його функцій — як біологічних, так і психічних. Однак характер цих змін та час їх прояву мають суттєві індивідуальні особливості і коливаються в широких межах: загальновідомо, що психічні вікові зміни не завжди корелюють із соматич-ними проявами старіння організму [4, с 146; 7, с. 27]. Якщо в одних осіб процес старіння не супроводжується значними змінами психіки, то в інших такі зміни, спершу будучи порівняно несуттєвими, згодом переростають у серйозні психічні захворювання.
Для цього віку характерні зниження здатності до регенерації клітин ор-ганізму (відбувається атрофія тканин, у тому числі й головного мозку), падіння загальної активності, підвищення чутливості до будь-яких подраз-ників. У зв’язку із сповільненням темпів перебігу психічних процесів вирі-шення тих чи інших завдань вимагає більше часу. Інтелектуальні процеси втрачають свою яскравість, знижується якість та рівень узагальнення по­нять. Осмислення нових подій та явищ вимагає більшого напруження та часу. Нова інформація або взагалі не засвоюється або засвоюється досить важко. Мае місце загострення окремих, властивих особі раніше, характерних рис (недовірливість переростає в підозрілість, економність — в скупість, наполегливість — в упертість та ін.). Відбувається зниження критичності мислення, втрачається можливість правильно оцінювати свій психічний стан та наявні зміни. З’являється підозріле та критичне відношення до усіх новов-ведень, ідеалізація минулого, відбувається інтравертизація. Виникає схиль-ність до застрявання на неприємних переживаниях, депресивне забарвлення настрою. Така людина стає більш тривожною, іпохондричною, підозрілою,
2
мізантропічною. У старих людей, як відомо, часто мають місце тривожні пе-редчуття, страхи. Частково ці страхи пояснюються реальними біологічними та соціальними причинами, однак нерідко вони неадекватні, перебільшені, уявні. Все це веде до зниження компенсаторних та адаптивних можливостей людини, падіння її «коефіцієнту міцності», «ступеня упорядкованості» та життєздатності в цілому [1, с. 759; 4, с. 146–147; 9, с. 228–229 та ін.]. Вказані явища, що притаманні інволюційному періоду, найчастіше не дохо-дять до ступеня вираженого психозу, зазвичай згладжуються і не залишають по собі якихось дефектів психіки. Водночас під впливом низки зовнішніх та внутрішніх факторів (різні інтоксикації, інфекційні хвороби, психічні травми, сильні стреси) іноді вони набувають патологічного характеру, призводять до важких психічних розладів.
Слід відзначити, що чимало хвороб є характерними лише для старості, а поміж старечих розладів психічної діяльності деякі позначаються як «власне інволюційні» (передстаречі та старечі). Так, зокрема, до передстаречих (пре-сенільних) психозів відносять пресенільну (інволюційну) меланхолію, інво-люційний параноїд та передстарече слабоумство (пресенільну деменцію). В рамках старечих (сенільних) психозів виділяють старече слабоумство (сенільну деменцію) та власне старечі психози [10, с. 218, 222].
У спеціальній літературі висловлювалися різні думки з приводу осудності осіб похилого віку.
Найбільш радикальну точку зору висловив наприкінці ХIХ ст. відомий німецький психіатр Еміль Крепелін. На його думку, сама по собі старість є психічною хворобою, що усуває здатність особи бути суб’єктом відпові-дальності [5, с. 9–10]. З такими міркуваннями, на наш погляд, погодитися не можна. Цілком очевидно: якщо в одних людей, що досягли пізнього віку, психічні зміни є наявними і помітними, то в інших їхній вплив на психічне самопочуття значно менший. Втрачаючи фізичні сили, людина все ж може зберігати здатність й надалі розвиватися як особистість, усвідомлювати свої дії та керувати ними. У цьому контексті слід погодитись із О. Ф. Кістя-ківським, котрий свого часу писав: «Хоча старість загалом супроводжується ослабленням розумових та моральних сил, але випадки повного згасання розуму з настанням старості, взагалі-то кажучи, рідкісні, вони скоріше оз-начають ознаку хворобливої, аніж нормальної старості» [6, с. 435].
Мабуть тому на переконання більшості дослідників (М. С. Таганцева, О. Ф. Кістяківського, Р. І. Михеєва, В. Г. Павлова, А. П. Козлова та ін.) питання про осудність чи неосудність осіб похилого або старечого віку, що страждають на психічну хворобу і які вчинили суспільно небезпечні діяння, повинно вирішуватися на загальних, визначених КК, підставах.
Альтернативну точку зору висловили О. Д. Сітковська та Л. В. Борових, які вважають, що психофізіологічні зміни, які не є психічними розладами у власному розумінні цього слова (т.зв. старече одряхління), «можуть сут-тєво порушити чи навіть анулювати управління поведінкою у конкретному випадку» [8, с. 122]. На переконання Л. В. Борових, «на певному етапі
о
життя людина здатна наблизитись /повернутися/ до свого «дитячого» рівня мислення та волевиявлення, а старечий вік може породити навіть стан не-осудності» [3, с. 15]. У той же час вказані науковці заперечують можливість встановлення у законодавстві верхньої вікової межі кримінальної відпові-дальності, оскільки особливості психофізіологічних змін у людей пізнього віку є суто індивідуальними.
На нашу думку, прямолінійне розуміння інволюційної регресії як повто-рення, але в зворотному порядку, етапів розвитку психічної діяльності, є явно спрощеним і невиправданим. Але все ж доцільно поставити питання: то чи може старечий вік сам по собі обумовити неосудність особи? Видається, що ні. Вочевидь, більшість свідчень «зворотного розвитку» сьогодні адек­ватно пояснюються психіатрами, котрі вказують на захворюваність того чи іншого індивіда на цілком конкретну психічну хворобу (інволюційний пара-ноїд, сенільну деменцію та ін.), а відтак наявним є медичний критерій неосуд-ності. Що ж стосується інших інволюційних змін психіки, не пов’язаних з психічними розладами у буквальному розумінні цього поняття, то видається, що їх істотний вплив на інтелектуально-вольові можливості людини дослід-жений недостатньо, що не дозволяє однозначно стверджувати про них як про чинник неосудності. З іншого боку, ми не можемо бути повністю впевненими у тому, що «психофізіологічне одряхління як таке, безвідносно до наявності психіатричного захворювання в точному сенсі цього слова» [8, с. 124], не може впливати на здатність суб’єкта підлягати кримінальній відповідаль-ності. Зрозуміло, наприклад, що пов’язані із старінням порушення пам’яті та уваги можуть мати неабияке значення для механізму необережного зло-чину. Певну роль можуть відігравати й інші, описані вище, інтелектуальні, емоційні та вольові особливості осіб пізнього віку. Тому, видається, сама ймовірність факту впливу старечого одряхління (наявність інтелектуальних та вольових ознак) на здатність бути чи не бути суб’єктом злочину, підлягати кримінальній відповідальності потребує подальшого вивчення та додаткової аргументації. З огляду на це, автор переконаний, що повну та остаточну відповідь на це питання може дати лише всебічне обговорення вказаної проблеми як психіатрами, так і юристами, психологами та геронтологами. Але у будь-якому випадку встановлення верхньої вікової межі кримінальної відповідальності є неприйнятним, позаяк, вкотре повторимось, особливості психофізіологічних змін у людей пізнього віку є суто індивідуальними. Відома маса випадків, які свідчать, що навіть у дуже поважному віці (85–90 років, а то й більше) людина, втративши фізичне здоров’я, повною мірою зберегла свою психічну адекватність. Можна також навести низку прикладів, коли люди, досягши глибокої старості, продовжували займатися плідною творчою діяльністю, у них відкривалося інтелектуальне «друге дихання» і т.д. Тому, видається, здатність такими особами усвідомлювати суспільну небезпеку своїх дій і можливість керувати ними слід встановлювати у кожному кон­кретному випадку шляхом призначення спеціальної експертизи за участю психіатрів і психологів.
1
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Авербух Е. С. Соотношение биологического и социального в фор­мировании личностных особенностей при физиологическом и патологическом старении / Е. С. Авербух // Соотношение биологического и социального в человеке (Материалы к симпозиуму в г. Москве — сентябрь 1975 г.) / отв. ред. В. М. Банщиков, Б. Ф. Ломов. — М., 1975. — С. 757–762.
2.      Антонян Ю. М. Преступники пожилого возраста с пограничной не­рвно-психической патологией / Ю. М. Антонян, Ю. Д. Криворучко // Лич­ность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных. Сборник научных трудов. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. — С. 13–22.
3.      Боровых Л. В. Проблемы возраста в механизме уголовно-правового регулирования: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Л. В. Боровых.
—  Екатеринбург, 1993. — 19 с.
4.      Жариков Н. М. Судебная психиатрия. Учебник для вузов / под общей ред. акад. РАМН Г. В. Морозова. — М.: ИНФРА-М — НОРМА, 1997. — 432 с.
5.      Заменгофъ М. Ф. Преступность стариковъ / Заменгофъ М. Ф. — Петроградъ: Сенатская типографія, 1915. — 42 с.
6.      Кистяковский А. Ф. Элементарный учебникъ общаго уголовнаго права съ подробнымъ изложеніемъ началъ русскаго уголовнаго законода­тельства / Кистяковский А. Ф. — К.: Изданіе Книгопродавца-Издателя Ф. А. Іогансона, 1891. — 892 с.
7.      Маньковский Н. Б. Старение и болезни нервной системы / Н. Б. Маньковский // Вестник Академии медицинских наук СССР. — 1980.
—  № 3. — С. 27–33.
8.      Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности / Ситков-ская О. Д. — М.: Норма, 1998. — 285 с.
9.      Судебная психиатрия / под ред. проф. А. Н. Бунеева, доц. Ц. М. Фейн-берга, проф. А. М. Халецкого. — М.: Гос. изд-во юрид. литературы, 1949.
—  400 с.
10.    Судебная психиатрия: учебник / под ред. проф. А. С. Дмитриева, проф. Т. В. Клименко. — М.: Юристъ, 1998. — 408 с.
2
Н.В. АРТЕМЕНКО
кандидат юридических наук Южный Федеральный Университет
ПрАктикА ПрименениЯ нАкАЗАниЯ
к несоверШеннолетним в рФ
(стАтистико-ПрАвовоЙ АнАлиЗ)
Общепризнанные принципы и нормы международного права в области назначения наказания несовершеннолетним 1, совершившим преступления, ориентируют на обеспечение благополучия несовершеннолетнего. Соответс­твенно данное правило конкретизируется путем указания на принципы вы­бора мер воздействия:
1.      Любые меры воздействия на несовершеннолетних правонаруши­телей должны быть всегда соизмеримы как с особенностями личности пра­вонарушителя, так и с обстоятельствами правонарушения;
2.      Реакция на преступление должна быть соразмерна не только об­стоятельствам и степени тяжести преступления, но и возрасту, меньшей виновности, положению и потребностям ребенка, а также различным, осо­бенно долгосрочным, потребностям общества;
3.      Помещение несовершеннолетнего в какое-либо исправительное уч­реждение (речь идет, прежде всего, о применении такого вида наказания как лишение свободы) должно быть крайней мерой, применяемой в течение минимально необходимого срока;
4.      Приоритет применения к несовершеннолетнему правонарушителю иных мер воздействия, отличных от наказания, альтернатив наказанию во­обще и лишению свободы в частности;
5.      Запрет на применение смертной казни и пожизненного лишения свободы, а равно иных форм жестокого, бесчеловечного и унижающего до­стоинство обращения или наказания.
Действующее российское законодательство и практика его применения ориентируются на соблюдение вышеназванных рекомендаций. Выбор мер ответственности несовершеннолетнему, совершившему преступление, идет в рамках внедрения в российскую правоприменительную практику различных ювенальных технологий.
Официальная судебная статистика отражает общее состояние преступ­ности и наказуемости несовершеннолетних, вступивших в конфликт с уго­ловным законом. Анализ имеющихся сведений свидетельствует о позитивных изменениях с этой сфере. Так, количество несовершеннолетних, осужденных за совершение преступлений, имеет тенденцию к снижению (сокращение на 31,4% в 2009 г. по сравнению с 2006 г.)2. Причем она имеет устойчивый характер в отношении тяжких и особо тяжких преступлений и колеблется в отношении преступлений небольшой и средней тяжести.
Что касается наказаний, применяемых несовершеннолетним, то дейс­твующее уголовное законодательство РФ содержит шесть видов: штраф, лишение права заниматься определенной деятельностью, обязательные ра­боты, исправительные работы, ограничение свободы3 и лишение свободы. Анализ практики их назначения показывает следующее. Наиболее часто на­значаемым видом наказания несовершеннолетним продолжает оставаться ли­шение свободы. Однако практика его применения обнаруживает тенденцию к снижению (это касается как реального, так и условного назначения данного вида наказания).
Более того статистика свидетельствует о склонности практики к назна­чению наказания в виде лишения свободы в пределах среднесрочных раз­меров (2-5 лет). В среднем это составляет 55% от всех случаев реального назначения наказания в виде лишения свободы и объясняется прежде всего характером и степенью общественной опасности совершаемых несовершен­нолетними преступлений (преобладание преступлений средней тяжести и тяжких), а также необходимостью учета личности несовершеннолетнего и возможностей по их ресоциализации.
Напротив, применение наказаний, альтернативных лишению свободы, имеет устойчивую тенденцию к увеличению. Так, если в 2006 году осуж­денные несовершеннолетние к наказаниям, не связанным с лишением сво­боды, составляли 15,5% от общего числа осужденных несовершеннолетних, то в 2009 их число увеличилось на 11,9% и составило 15480 человек.
Практика назначения наказания несовершеннолетним (в тыс. чел.)
2006
2007
2008
2009
Лишение свободы реально
19898
17694
16504
11678
Лишение свободы условно
46003
45484
36228
27912
Штраф
5548
7517
7480
5998
Обязательные работы
3248
6479
8152
7359
Исправительные работы
1402
1730
2151
1117
Исправительные работы условно
2516
2967
1401
1005
Лишение права занимать определенные должности
0
0
0
1
Обращает на себя внимание отсутствие учитываемых показателей офи­циальной статистики по применению принудительных мер воспитательного воздействия, а также тех или иных видов освобождения от уголовной от­ветственности (например, освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим) или наказания (за исключением при­менения актов амнистии). Таким образом, не представляется возможным сделать вывод о применении в отношении несовершеннолетних, вступивших в конфликт с уголовным законом, альтернатив уголовной ответственности и наказанию. В то время как и международно-правовые документы в этой области, и внедряемые в практику модели ювенальной юстиции и восста­новительного правосудия предполагают активное использование в практике ювенальной юстиции альтернативных мер разрешения уголовно-правовых конфликтов с участием несовершеннолетних. Это тем более не логично, учитывая то обстоятельство, что в статистической отчетности при харак­теристике состава осужденных несовершеннолетних отражаются сведения об освобождении их от уголовной ответственности за ранее совершенные преступления либо о применении к ним ранее принудительных мер воспи­тательного воздействия.
Более того, как показывают все те же данные статистики, применение альтернативных наказанию мер оказывается более эффективным, нежели чем применение наказания. Так, из лиц, ранее освобождавшихся от уголовной ответственности либо подвергшихся принудительным мерам воспитательного воздействия (включая помещение в СУВУЗТ), вновь было осуждено за со­вершение преступлений лишь 4797 человек в 2006 г., что составляет 5,8% от общего количества осужденных несовершеннолетних, в 2007 г. — 5358 человек (или 6,4%), в 2008 г. — 4547 н/л (или 6,2%), в 2009 г. — 3448 н/л (или 6,1%), в то время как доля несовершеннолетних, вновь совершивших преступления, имеющих неснятую или непогашенную судимость, оказыва­ется значительно более высокой и составляет:
Количество несовершеннолетних
совершивших преступление
с неснятой и непогашенной
судимостью
Удельный вес в общем числе осужденных, в процентах
2006
2007
2008
2009
2006
2007
2008
2009
17123
16421
16550
14167
20,8%
19,5%
22,6%
25,1%
Таким образом, несовершеннолетние, совершившие преступление, но не подвергавшиеся уголовному наказанию, совершают преступление повторно в среднем лишь в 6% случаев от общего количества осужденных несовер­шеннолетних, тогда как судимые несовершеннолетние в 22% случаев (при этом более половины из них составляют лица, осуждавшиеся к лишению
свободы, в то время как доля лиц, осуждавшихся к иным мерам наказания при повторном совершении ими преступлений менее значительна и в 2009 г. составила 1,5% от общего количества осужденных и 6% от лиц, осуж­денных повторно).
К сожалению, среди лиц повторно осужденных весьма велика доля лиц ранее осуждавшихся условно:
Количество условно осужденных
несовершеннолетних, совершивших
преступление повторно
Удельный вес в общем
числе повторно осужденных
несовершеннолетних, в процентах
2006
2007
2008
2009
2006
2007
2008
2009
11362
10387
6883
5701
66%
63%
42%
40%
Таким образом, анализ практики применения отдельных видов наказания к несовершеннолетним позволяет сформулировать определенные выводы и сделать предложения, которые, на наш взгляд, могут способствовать ее оптимизации:
1. В целом российская правоприменительная практика развивается в соответствии общепризнанными принципами и нормами международного права, определяющими современные стандарты наказуемости несовершенно­летних, вступивших в конфликт с уголовным законом. Однако применение наказания в виде лишения свободы все же превалирует над иными мерами, несмотря на то, что назначение наказаний, не связанных с лишением сво­боды, и имеет устойчивую тенденцию к увеличению. Что касается альтер­натив уголовной ответственности и наказанию, то практика их применения незначительна. Полагаем, что необходимо более активное их применение в реальной правоприменительной практике как на досудебных стадиях, так и при рассмотрении уголовных дел с участием несовершеннолетних судом. В связи с этим следует использовать как уже имеющийся потенциал действу­ющего законодательства РФ, так и законодательные возможности по его расширению за счет, например, следующих мер:
—     расширить основания для освобождения от уголовной ответствен­ности несовершеннолетних в связи с деятельным раскаянием и примирением с потерпевшим при совершении преступлений небольшой и средней тяжести за счет исключения указания на необходимость совершения преступления данной категории «впервые»;
—     допустить возможность такого освобождения при совершении несо­вершеннолетним впервые тяжкого преступления;
—     расширить перечень оснований освобождения от наказания за счет такого вида как отсрочка от отбывания наказания;
—     расширить перечень принудительных мер воспитательного воздейс­твия;
2.      Считаем, что следует предпринять меры по усилению воспитательно-исправительного потенциала условного осуждения. В частности, обязать суды при применении условного осуждения четко определять обязанности осужденного, не формально, а с учетом особенностей конкретной личности несовершеннолетнего и факторов, влияющих на его ресоциализацию. Пред­ставляется необходимым ограничить возможность условного осуждения к исправительным работам как противоречащее сути условного осуждения (в частности, ч.5 ст.73 УК РФ в качестве одной из обязанностей, возлагаемых на условно осужденного, предусматривает обязанность трудоустроиться).
3.      Полагаем, что следует изменить режим назначения и исполнения исправительных работ за счет расширения сферы их применения на ра­ботающих несовершеннолетних по месту их работы, с одной стороны, но ограничения их назначения в отношении лиц, не достигших на момент пос­тановления приговора 16-летнего возраста (для этой категории несовершен­нолетних представляется более важным получение образования).
4.      Представляется возможным легализовать опыт Ростовской области в плане применения одной из ювенальных технологий при назначении на­казания несовершеннолетнему либо выборе иной меры воздействия: со­ставление карты социального сопровождения несовершеннолетнего право­нарушителя (в ходе судебного разбирательства КСС фигурирует в виде доклада суду о личности несовершеннолетнего подсудимого). Она является действенным механизмом реализации положений ч.7 ст.88 УК РФ и может составить основу индивидуальной реабилитационной программы несовершен­нолетнего.
В.В. БАЗЕЛЮК
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого
ОБ'ЄКТ ЗНИЩЕННЯ, РУЙНУВАННЯ
АБО ПОШКОДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК
ОБ'ЄКТІВ КУЛЬТУРНО! СПАДЩИНИ ТА
САМОВІЛЬНОГО ПРОВЕДЕНИЯ ПОШУКОВИХ
РОБІТ НА АРХЕОЛОГІЧНІЙ ПАМ’ЯТЦІ
Серед ознак складу злочину, що передбачає відповідальність за знищення, руйнування або пошкодження пам’яток — об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці (ст. 298 КК), підвищений теоретичний і практичний інтерес становить об’єкт злочину — суспільні відносиния, на які здійснюється посягання і які поставлені під охорону кримінального закону. Дослідження цієї ознаки має значення для систематизації злочинів проти громадського порядку та моральності, визна-чення суспільної небезпечності даного злочину, його правильної кваліфікації
та відмежування від суміжних злочинів. Таке дослідження необхідно прово-дити на рівні родового, видового та безпосереднього об’єктів.
Родовим об’єктом злочинів проти громадського порядку і моральності, до яких відноситься і злочин, передбачений ст. 298 КК, є суспільні відно-сини, якими забезпечується громадський порядок і моральні основи життя суспільства.
Разом із тим, в науковій літературі зустрічаються судження, що роз-ділом «Злочини проти громадського порядку і моральності» охороняється не єдиний родовий об’єкт, а принаймні два: громадський порядок та громадська мораль (моральність). На нашу думку, зазначений розділ включає в себе не два родових об’єкта, а два видових. При цьому знищення, руйнування або пошкодження пам’яток — об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці (ст. 298 КК) слід віднести до злочинів проти моральності, оскільки зазначені в цій статті дії не посягають безпосередньо у своєму негативно-соціальному прояві на громадський порядок, тобто на спокій у суспільстві, а більшою частиною порушують етичні норми, правила поведінки, які склалися в суспільстві.
Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 298 КК України, є сус-пільні відносини, які забезпечують цілісність та недоторканість пам’ятників — об’єктів культурної та археологічної спадщини, що впливають на форму-вання основних принципів морального (духовного) життя суспільства, шкода яким заподіюється шляхом порушення встановлених законом правил повод-ження із зазначеними предметами. Предметом цих відносин є соціальний інтерес суспільства в збереженні пам’яток культури та архітектури, який формується на підставі суспільних потреб. Суб’єктами (учасниками відносин) є Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, а також люди, які є громадянами України, інозем-цями або особами без громадянства, з метою задоволення потреб яких формуються відносини з охорони культурної та археологічної спадщини. Соціальним зв’язком цих відносин виступає сама діяльність суб’єктів, яка спрямована на забезпечення цілісності та недоторканості об’єктів культурної та археологічної спадщини. Здійснюється зазначена діяльність на підставі нормативно-правових актів, які регулюють цю діяльність. Це, зокрема, Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р., Закон України «Про охорону археологічної спадщини» від 18 березня 2004 р., Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 р., ратифікована Верховною Радою України 4 жовтня 1988 р. та ін.
Шкода безпосередньому об’єкту злочинів, передбачених ч. 1-3 ст. 298 КК, спричиняється «ззовні», тобто особами, які не є учасниками охороню-ваних суспільних відносин. Злочинець як би розриває ті чи інші відносини, проникає в них і спричиняє шкоду суспільному відношенню шляхом впливу на один із його елементів. При вчиненні ж злочину, передбаченого ч. 4 ст. 298 КК, шкода безпосередньому об’єкту спричиняється самим учасником
суспільних відносин шляхом виключення себе з цих суспільно корисних відносин, які охороняються кримінальним законом. Винна особа або не ви-конує, або не належним чином виконує покладені на неї обов’язки, чим і розриває (деформує) цей соціальний зв’язок. Тут злочин як би вчиняється «з середини» самих суспільних відносин одним з його учасників.
Крім безпосереднього об’єкта, злочин, що розглядається, має й додат-ково-обов’язковий об’єкт. Це відносини власності. Так, пам’ятки культури та археології мають і матеріальну вартість, можуть виступати як об’єкти власності, тим самим брати участь у майнових відносинах, хоча і бути при цьому об’єктами особливої охорони держави. Тому слід припустити, що при здійсненні винним злочинних дій у вигляді знищення або пошкодження пам’ятників чи самовільного проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці, окрім суспільної моральності зачіпаються ще й інтереси власності, яким також завдається істотна шкода.
СМ. БАЙМОЛДИНА
кандидат юридических наук, доцент Евразийский национальный университет им. Л.Н. Гумилева
особенности соверШениЯ ПрестуПлениЙ в отноШении ЖенЩин
Вопросы, связанные с квалифицированной защитой прав человека, осо­бенно женщин, имеют высокую актуальность, особенно с 1 января 2010 года, когда Казахстан вступил в председательствование в ОБСЕ, что на­лагает большую ответственность за внутриполитические и внешнеполити­ческие процессы, происходящие в Казахстане. В связи с этим, крайне важно активизировать процессы совершенствования законодательства Республики Казахстан, привести их в соответствие с международными стандартами, по­высить качество оказания юридических услуг, правовой помощи, обеспечить гарантированную Конституцией Республики Казахстан право на защиту прав и свобод каждого человека не только на декларативном, но и на практи­ческом, реальном уровне, прежде всего, для граждан Казахстана.
В Ежегодном Послании Президента Республики Казахстан Н.А. Назар­баева народу Казахстана от 31 января 2010 года «Новое десятилетие — новый экономический подъем — новые возможности Казахстана» говорится следующее: «В новом десятилетии нам нужна новая правоохранительная система, соответствующая высоким международным стандартам правоохра­нительной службы в демократическом государстве»[1].
Во исполнение п.4 плана мероприятий Генеральной прокуратуры РК по реализации Планов мероприятий по исполнению пункта 2 Протокола пятого заседания Межведомственной Комиссии по международному гуманитарному праву и международным договорам по правам человека от 07.11.2007 г. №5
Комитетом по правовой статистике и специальным учетам ГП РК проведен анализ статистических данных о состоянии насилия в отношении женщин в стране за 2009 год в сравнении с аналогичным периодом 2008 года.
В международном праве под насилием над женщинами понимается любой акт, совершенный на основании полового признака, который причи­няет или может причинить физический, психологический ущерб или стра­дания, а также угрозы совершения таких актов, как принуждение или ли­шение свободы.
Анализ составлен на основе статистических данных отчета формы №1-М «О зарегистрированных преступлениях и результатах деятельности органов уголовного преследования» за анализируемые периоды. Акцент сделан на преступлениях, предусмотренных ст.ст. 96, 97, 103-105, 107, 120-123, 125-126, 128, 131-133, 145, 178-179, 181, 257, 270 Уголовного кодекса РК. Также были использованы последние данные о численности населения, пред­ставленные Агентством РК по статистике, на начало 2009 года.
Ранее нами рассматривались различные виды преступлений, сопряженных с насилием в отношении женщин в Республике Казахстан [2].
Состояние насильственных преступлений, совершенных в отношении женщин. Как показал анализ, динамика снижения преступности в целом по стране на 4,6% (с 127478 в 2008г. до 121667 в 2009г.) отразилась схожей динамикой числа зарегистрированных общих (-1,8%) и насильственных пре­ступлений (-1%), совершенных в отношении женщин.
При численности женщин в стране на начало 2009 года составила 8185941, из которых 0,4% женщин пострадали от общих преступлений (34515), в т.ч. 0,1% от насилия (9558).
Наибольшим проявлением неравноправия, по-прежнему, остается диск­риминация в семье и в быту. Как правило, многие факты насилия в отно­шении женщин остаются незафиксированными. Причинами тому являются особенности менталитета восточной женщины, юридическая неграмотность, правовой нигилизм, недоверие к правоохранительным органам и другие ин­дивидуальные, социальные, культурные факторы.
В этой связи, нельзя делать однозначных выводов относительно установ­ленных показателей. Структура насильственных преступлений, совершенных в отношении женщин, отражена в диаграмме №1.
Как видно из диаграммы, в структуре преступлений, жертвами которых являются женщины, преобладают преступления против собственности, лич­ности, здоровья населения и нравственности. Из общего количества на­сильственных преступлений, более 1/3 приходится на грабежи (39,1%). Также, часто женщины становятся жертвами разбоев (6,6%), изнасилований (14,5%), умышленных причинений средней тяжести вреда здоровью (5,4%) и убийств (4,2%).
На фоне динамики снижения насильственных преступлений, совершенных в отношении женщин на 1%, существенно возросло число преступлений по ст.128 УК «Торговля людьми» — на 55,5% (с 9 в 2008г. до 14 в 2009 г.),
показателей. Стр
Диаграмма №1
Структура насильственных преступлений,
совершенных в отношении женщин за 2009г
Диаграмма №1
Убийство
(ст.ст.96,97); 404;
4,2%
I Причинениетяжкого вредаздоровью (ст.103);277;2,9%
Причинениелегкого вредаздоровью (ст.105);289;3%
Организацияи
содержание
притонов (ст.270);7;
0,1%
Истязание (ст.107); 14; 0,2%
Хулиганство (ст.257); 1381; 14,5%
■ Насильственные ■ Изнасилование                 действия
(ct.120);9J*H1%            сексуального
характера (ст.121); 259; 2,7%
■ Вымогательство (ст.181);82;0,9%
Разбой (ст.179); 629; 6,6%
Действия
сексуального
характераслицом,
недостигшим
16-лет возраста
(ст.122); 71; 0,8%
■ Грабеж (ст.178);3726; 39,1%
■ Нарушение неприкосновенно; тижилища (ст.145);
■ Незаконное лишена свободы (ст.126); 41;
и,н /о
Похищение человека (ст.125);42;0,4%
403; 4,2%
видно из ди4а0г3р; 4а,2м%мы, в структуре преступлений, жертвами которых являются женщины, преобладают преступления против собственности, лично­сти, здоровья населения и нравственности. Из общего количества насильствен-ст.145 УК « Н рушение неприкос овенности жилища» на 25,5% ( 321
ных преступлений, более 1/3 приходится на грабежи (39,1%). Также, часто 2008г. до 403 в 2009г.), ст. 22 УК «Половое сношение и иные действия сек-женщины становятся жертвами разбоев (6,6%), изнасилований (14,5%), умыш-суального х рактера с лицом, не достигшим 16-ти летнего возраста», — на
ленных причинений средней тяжести вреда здоровью (5,4%) и убийств (4,2%). 18,3% (с 60 в 2008г. до 71 в 2009г.), ст.ст.96, 97 УК «Убийство» возросло
на 11Н,4а%ф (осн е35д0и нва 2м0и0к8иг. сднои ж4е0н4и вя 2н0а0с9игл.ь),с тсвте.1н2н0ы хУКп р«еИстзунпалсеинлиойва, нсиоев»е рнша ен-н6ы,2х%в о(ст н1о2ш9е8н ви и20ж0е8нгщ. дион 1н3а718% в, с2у0щ09егс.т),в еснт.н2о57в оУзрКо с«лХоучлигсалносптврое»с тнуап л4е,н7%ий по (с 1319 в 2008г. до 1381 в 2009г.), ст.104 УК «Причинение средней тяжести вреда здоровью» на 3,8% (с 499 в 2008г. до 518 в 2009г.) [3].
Статистические данные, зарегистрированные в Комитете по правовой статистике и специальным учетам ГП РК, являются формальным показа­телем о состоянии законности и соблюдении прав человека и не всегда от­ражают реальную картину совершаемых преступлений, так как большинство из них становятся латентными, сложно выявляемыми.
Приведенные статистические данные о преступлениях в Республике Казахстан остаются не утешительными: наблюдается рост по многим видам, особенно в отношении социально и физически уязвимых слоях населения, женщин.
1
ЛИТЕРАТУРА:
1.      Послание Президента Республики Казахстан Н.А. Назарбаева на­роду Казахстана от 31 января 2010 года «Новое десятилетие — новый экономический подъем — новые возможности Казахстана».
2.      Баймолдина СМ. Криминологическая характеристика преступлений, сопряженных с насилием в отношении женщин в Республике Казахстан. Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции. Организованная преступ-ность и коррупция. Саратов. 2009. — С. 180-185.
3.      Комитет по правовой статистике и специальным учетам ГП РК
Б.А. БЕГАЛИЕВ
кандидат юридических наук судья Алматинского городского суда
к Этимологии трАнсПортнЫХ
ПрестуПлениЙ в ресПублике
кАЗАХстАн
Одним из центральных вопросов совершенствования нового УК РК об указанных деяниях является необходимость теоретической и законода­тельной формулировки общего понятия транспортных преступлений, так как построение научно обоснованной системы данной группы преступных деяний и уяснение их внутренней структуры невозможно без определения самого понятия транспортных преступлений. Отражение в данном понятии наиболее типичных и юридически значимых признаков позволит не только положить его в основу систематизации и классификации норм, но и использовать как критерий для отграничения транспортных преступлений от смежных пре­ступных деяний и административных транспортных проступков.
В настоящее время идет поиск более эффективных организационных мер борьбы с транспортными преступлениями, путей совершенствования уголовных норм о преступлениях нарушениях правил безопасности дви­жения и эксплуатации транспортных средств, что необходимо для создания благоприятной базы, способствующей более точному установлению степени виновности лиц, совершивших эти преступления, строгой дифференциации мер наказания в зависимости от формы и тяжести последствий.
Давая определение транспортных преступлений нужно иметь в виду, что они посягают на общественные отношения в сфере безопасности движения и эксплуатации транспортных средств.
Безопасность движения и эксплуатации транспорта включает в себя довольно широкий круг общественных отношений, связанных не только с осуществлением безаварийной работы транспортных средств, но и с охраной
2
жизни и здоровья людей, ценного имущества, окружающей природной среды, обеспечиваемых мерами экономического, технического, социального и правового характера.
«Транспортные преступления — это предусмотренные уголовным за­коном общественно-опасные (действия или бездействия), посягающие на общественные отношения в сфере безопасности движения и эксплуатации транспортных средств и повлекшие за собой наступление вредных последс­твий либо создавших угрозу их наступления» [1, с. 252].
В характере общественных отношений, связанных с обеспечением бе­зопасности на автотранспорте, железнодорожном, водном, воздушном транспорте нет никаких принципиальных различий, чтобы считать оправ­данным расположение этих составов в различных главах УК РК. Так как на любом из указанных видов транспорта возможны аналогичные вредные последствия. Поэтому законодатель обоснованно выделил транспортные преступления в единую главу Особенной части УК РК. Это также поз­воляет отразить особенности родового объекта рассматриваемых деяний, обеспечить правильную квалификацию более строгую индивидуализацию наказания, облегчает установление причин и условий, способствующих их совершению.
Современное состояние борьбы с транспортными преступлениями сви­детельствует о том, что и здесь порой случаются транспортные происшес­твия с тяжкими последствиями, влекущими многочисленные человеческие жертвы, уничтожение ценных грузов.
Так, В.И. Касынюк считает, что «транспортными преступлениями призна­ются предусмотренные законом общественно-опасные деяния, посягающие на безопасную работу транспорта в сфере его движения» [2, с. 34].
Поэтому обосновано и целесообразно исключены из данной системы такие нормы, как самовольное без надобности остановка поезда, нарушение правил международных полетов, повреждение или разрушение трубопроводов.
Исходным моментом в определении понятия транспортных преступлений должна служить мысль о том, что они посягают на общественные отношения в сфере безопасности движения и эксплуатации транспортных средств.
Уголовная ответственность за транспортные преступления предусмот­рена нормами Главы 12 УК РК объединение преступлений, посягающих на нормальную деятельность транспорта в одну главу, обусловлено общность родового объекта.
Определяя родовой объект данной главы, следует отметить, что к ним относятся посягательства, совершаемые в сфере безопасности движения механического транспорта. Вместе с тем объект автотранспортных преступ­лений нельзя ограничивать лишь отношениями, обеспечивающими безопас­ность движения. Помимо этого, они должны включать еще и общественные отношения по поводу безопасности технической эксплуатации транспортных средств, так как дорожно-транспортные преступления могут совершаться и в результате нарушения правил эксплуатации транспорта.
Б.А. Куринов при систематизации транспортных преступлений кроме ро­дового объекта предлагает также учитывать «сходство объективной стороны (так как такие преступления совершаются с использованием транспортных средств), субъективной стороны (сложная форма вины), признаков субъ­екта, учитывая то, что в большинстве случаев эти лица, которые управляли транспортными средствами или были обязаны обеспечивать нормальную, безопасную работу транспорта» [3, с. 13].
Родовым объектом преступления, предусмотренных данной главой, яв­ляются общественные отношения, обеспечивающие безопасность движения и эксплуатации транспорта или общественные отношения в сфере обеспе­чения безопасности движения и эксплуатации механических транспортных средств.
Непосредственным объектом следует считать безопасность движения и эксплуатации, конкретного вида транспорта (железнодорожного, водного, воздушного и автомобильного).
При этом имеются в виду все виды механического транспорта.
Дополнительный объект ряда составов является отдельные блага лич­ности (жизнь, здоровье потерпевших, либо собственность в любой форме) которые терпят ущерб в дорожно-транспортных преступлениях.
Важное практическое значение имеет предмет данных преступлений.
Предметом автотранспортных преступлений характеризуется двумя ос­новными признаками:
1. Самоходность транспортных средств, поскольку они приводятся в дви­жение двигателями внутреннего сгорания с рабочим объемом не менее 50 куб/см. либо равноценными по мощности двигателями иного вида (электри­ческого, паровыми, газовыми и т.д.);
2.   Порядок их движения регулируется Правилами дорожного дви­жения.
«Любое преступление с объективной стороны представляет предусмот­ренное уголовным законом действие или бездействие. Это общее определение объективной стороны, изучаемой в Общей части, получает свою конкрети­зацию, детализацию применительно к каждому преступлению в диспозициях норм Особенной части» [4, с. 42].
Объективная сторона транспортных преступлений могут совершаться как путем действия, например (умышленное приведение в негодность транспор­тных средств или путей сообщения ст. 299 УК РК), так и путем бездействия, например (неоказание капитаном судна помощи терпящим бедствия ст. 305 УК РК).
Составы большинства транспортных преступлений сконструированы как материальные. Условием уголовной ответственности в этих случаях является наступление указанных в законе общественно опасных последствий в виде причинения тяжкого или средней тяжести вреда здоровью человека (ст. 295, 296, 297, 298, 299, 300, 302, 303, 304 УК РК) или крупного ущерба (ст. 299, 302, 303, 304 УК РК).
При совершении некоторых преступлений предусмотрена повышенная ответственность за причинение таких последствий, как смерть человека или смерть двух или более лиц (ст. 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 303, 304, 306 УК РК).
Составы некоторых из анализируемых статей сформулированы по типу формальных (ч.1 ст. 304, 305, 306 УК РК).
Особенностью транспортных преступлений, посягающих на безопасность использования транспортных средств, является то, что диспозиции норм уголовного закона, определяющие их признаки, являются бланкетными.
Поэтому для установления наличия состава конкретного преступления всякий раз необходимо обращаться к законам и другим нормативным актам, регламентирующим правила безопасности движения и эксплуатации железно­дорожного, воздушного, морского, речного или трубопроводного транспорта. Наиболее важными из законов, к которым они отсылают и которыми предус­мотрены общие принципы и правила безопасности движения, и эксплуатации всех видов транспорта установлены Законами Республики Казахстан: от 21 сентября 1994 года «О транспорте»; от 15 июля 1996 года с изменениями и дополнениями, внесенными Законом от 28 декабря 1998 года Закон РК «О безопасности дорожного движения». К ним также относятся:
а) на железнодорожном транспорте — Устав железных дорог Республики Казахстан; Правила технической эксплуатации железных дорог Республики Казахстан; Инструкций по движению поездов и маневровой работе на же­лезных дорогах Республики Казахстан.
б)   на воздушном транспорте — Воздушным кодексом Республики Казахстан; Правилами перевозки пассажиров, багажа и грузов по воздушным линиям Республики Казахстан; Наставлениями по производству полетов в гражданской авиации Республики Казахстан; Наставлением по технической эксплуатации воздушных судов в гражданской авиации Республики Казахстан.
в)  на водном транспорте — Международные правила предупреждения столкновений судов; Кодексом торгового мореплавания.
г)  на автомототранспорте — Правила дорожного движения Республики Казахстан, вступившие в силу с 01 января 1998 года.
С субъективной стороны все транспортные преступления, кроме (ст. 297, 306, ч.1 ст. 305 УК РК) являются неосторожными, о чем свидетель­ствует содержащееся указание в самом законе на неосторожное причинение вредных последствий.
Субъектом транспортных преступлений могут быть любое физические вменяемые лица, достигшие 16 летнего возраста, кроме (ст. 299 УК РК), ответственность, за которую наступает с 14 лет. «Вышеуказанные признаки: физическое, вменяемое лицо и лицо, достигшее определенного возраста, являются необходимыми и достаточными юридическими признаками, харак­теризующими общий субъект преступления» [5, с.86].
Субъектом отдельных преступлений может быть лицо, наделенное специ­альными признаками, например, в силу выполняемой работы или занимаемой
должности обязанным соблюдать эти правила (ст. 295 УК РК), управля­ющим автомобилем, троллейбусом, трамваем или другим механическим транспортным средством (ст. 296 УК РК).
На наш взгляд, все транспортные преступления можно условно подраз­делить на две группы:
а)  преступления, непосредственно связанные с нарушением правил бе­зопасности движения, и эксплуатации транспортных средств (общественно опасные деяния, предусмотренные ст. 295, 296, 297, 298, 300, 302, 306 УК РК);
б)  преступления, не связанные с нарушением правил безопасности дви­жения и эксплуатации транспортных средств (общественно опасные деяния, предусмотренные ст. 299, 301, 303, 304, 305 УК РК).
«Приведенная система, в отличие от соответствующих систем УК других стран СНГ, получила, на наш взгляд, последовательное построение» [6, с.275].
Подводя итог вышеуказанному, следует отметить, что транспортные преступления можно определить как предусмотренные уголовным законом виновное, общественно опасное деяние, посягающее на общественные отно­шения, возникающее по поводу обеспечения безопасности жизни и здоровья людей, сохранности материальных ценностей в процессе движения и эксплу­атации морского, речного, воздушного, железнодорожного, автомобильного и трубопроводного транспорта.
ЛИТЕРАТУРА:
1.      Уголовное право Республики Казахстан. Особенная часть. Учебник / Под ред. И.Ш. Борчашвили и С.М. Рахметова. Часть 2. — Алматы: Данекер, 2000. — 481 с.
2.      Касынюк В.И. Уголовная ответственность за транспортные преступ­ления. — Киев: Высшая Школа, 1977. — 114 с.
3.      Куринов Б.А. Автотранспортные преступления. Квалификация и ответственность. — М., 1976. — 78 с.
4.      Поленов Г.Ф. Уголовное право Республики Казахстан. Общая часть. — Алматы, 1997. — 184 с.
5.      Каиржанов Е.И. Уголовное право Республики Казахстан (общая часть). — Алматы: Арда, 2006. — 248 с.
6.      Уголовное право Республики Казахстан. Особенная часть: курс лекций. Кн. 2 / Под общей редакцией И.Ш. Борчашвили. — Алматы, 2006. — 704 с.
А.В. БЕЛЯЕВА
Северо-Кавказский государственный технический университет
меЖДунАроДно-ПрАвовЫе основЫ борьбЫ с легАлиЗАциеЙ ПрестуПнЫХ
ДоХоДов
В рамках конкурса грантов Президента РФ МК — 4395.
Благосостояние любого современного общества непосредственно зависит от того, насколько стабильно функционирует его экономический механизм. Легализация преступных доходов не только разрушает нормальную ры­ночную экономическую деятельность, стабильность финансовой системы, но и создает питательную среду для коррупции, разрушает общественные устои, влияет на политическую, социальную, экономическую и финансовую безопасность той или иной страны ее стабильность. Борьба с преступным отмыванием денег в настоящее время является его общей задачей всего мирового сообщества, а не по отдельности стран.
Одним из важнейших направлений международного сотрудничества в данной сфере стала организация системного противодействия легализации (отмыванию) преступных доходов, основанного на единых международных стандартах, предусматривающих сочетание механизмов уголовно-правового преследования указанных деяний и финансового мониторинга в целях выяв­ления связанных с ними финансовых операций.
Ведущее место в системе универсальных международно-правовых стан­дартов противодействия легализации (отмыванию) преступных доходов при­надлежит рекомендациям, сформулированным в документах Организации Объединенных Наций. Основополагающим документом ООН, посвященным противодействию отмыванию преступных доходов, является Конвенция ООН 1988 г. «О борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ» (Венская конвенция), которая установила принципы глобального подхода ООН к организации противодействия отмыванию пре­ступно полученных денег, определила понятие отмывания преступных до­ходов.
Согласно Венской конвенции ООН под отмыванием преступных доходов понимается конверсия или перевод собственности и доходов, сокрытие или утаивание подлинного характера, источников получения, способов распоря­жения собственностью и доходами, полученными в результате преступлений, связанных с незаконным оборотом наркотиков.
Венская конвенция ООН 1988 г. закрепила ряд норм, которые можно назвать нормами-принципами организации международной борьбы с отмыва­нием преступных доходов. Впервые в международном праве в качестве обя­зательных для всех стран — участниц Конвенции положений были опреде-
лены такие понятия, как преступные доходы, их замораживание и изъятие, а также принцип обязательности изъятия таких доходов, даже если они были обращены в иную собственность или смешаны с легальными активами.
Новым шагом в развитии системы противодействия отмыванию пре­ступных доходов стал принятый ООН в ноябре 1993 г. Типовой закон об отмывании денег, полученных от наркотиков, который, основываясь на зако­нодательстве различных стран, содержит рекомендации по предотвращению отмывания денег, выявлению подобных действий и установлению за них санкций. В нем даются формулировки двух основных составов преступлений, связанных с отмыванием денег, полученных от незаконного оборота нарко­тиков (ст. 20). Новый вклад в противодействие легализации преступных доходов внесли две Конвенции ООН: 15 ноября 2000 г. была принята Кон­венция ООН против транснациональной организованной преступности, а 31 октября 2003 г. Конвенция ООН, направленная против коррупции. В них также описывались деяния, образующие состав отмывания преступных доходов, криминализация которых обязательна для всех присоединившихся стран-участниц. Указанные положения стали особенно актуальными для рос­сийских законодателей в связи с ратификацией Россией в 2004 г. Конвенции ООН против транснациональной организованной преступности, а в 2006 г. Конвенции, направленной на противостояние коррупции.
Таким образом, ООН является международным центром по выработке международно-правовых стандартов в области организации борьбы с от­мыванием преступных доходов. Вместе с тем ООН не была единственной международной организацией, координирующей противодействие легали­зации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем. В июне 1989 г. была создана группа, направленная на устранение серьезных недостатков, обнаруженных государствами «большой семерки» (G 7) и рабочей группой ЕС под названием «Отмывание денег», с целью предохранения денежных рынков от злоупотреблений организованной преступности. Группа разра­ботки финансовых мер борьбы с отмыванием денег («Financial Action Task Force» (ФАТФ)) должна была впредь оценивать стандарты международной борьбы с отмыванием денег, разоблачать недостатки и прежде всего коор­динировать международное сотрудничество. 19 апреля 1990 г., ФАТФ были изданы тезисы с Сорока рекомендациями, которые предназначались всему мировому сообществу. С точки зрения своего содержания Рекомендации содержали обращение ко всем странам мира полностью и окончательно перестроиться в соответствии с Венской конвенцией ООН, изменить нацио­нальные положения в отношении банковской тайны, а также создать предпо­сылки для многонационального сотрудничества в борьбе с отмыванием денег. Рекомендации ФАТФ в редакции 1990 г. охватывали три основных блока вопросов: 1) совершенствование мер уголовно-правового преследования лиц, связанных с отмыванием денег, включая криминализацию таких деяний и конфискацию преступных доходов; 2) повышение роли финансовой системы, включая меры, принимаемые финансовыми организациями и надзорными
органами в целях предотвращения отмывания денег; 3) развитие междуна­родного сотрудничества в сфере противодействия отмыванию денег, в том числе в части обмена информацией между компетентными органами.
В результате проведенных проверок и выполнения Рекомендаций ФАТФ они были усовершенствованы. Рекомендации охватили четыре направления: уголовно-правовое, правоохранительное, финансовое и иное международное сотрудничество, которые, по мнению ФАТФ, в случае их реализации поз­волят выстроить эффективную универсальную систему противодействия отмыванию.
Вхождение России в систему международного сотрудничества в борьбе против опасных форм экономической преступности потребовало применения на национальном уровне специальных законодательных мер, расширения полномочий правоохранительных органов, а также включения в указанную борьбу новых субъектов. Законодательной основой указанных мер явился Федеральный закон «О противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем и финансированию терроризма», направ­ленный на совершенствование правового механизма борьбы с экономической основой преступности. В нем дается следующее определение легализации: «...легализация (отмывание) доходов, полученных преступным путем, — при­дание правомерного вида владению, пользованию или распоряжению де­нежными средствами или иным имуществом, полученными в результате совершения преступления, за исключением преступлений, предусмотренных статьями 193, 194, 198 и 199 Уголовного кодекса Российской Федерации, ответственность по которым установлена указанными статьями».
На наш взгляд, более обоснованным и логичным исходя из содержания соответствующих формулировок, имеющихся в международно-правовых до­кументах по вопросам противодействия легализации (отмыванию), представ­ляется следующая редакция используемого в законодательстве определения: «легализация (отмывание) незаконных доходов — умышленное придание правомерного вида пользованию, владению или распоряжению денежными средствами, иным имуществом, работам и услугам, информации, интеллек­туальной собственности, полученным заведомо незаконным путем, либо со­крытие их местонахождения, размещения, движения или действительной принадлежности, а равно использование их для осуществления предприни­мательской или иной экономической деятельности».
Российский уголовный закон включает в себя две статьи, устанавлива­ющие наказуемость отмывания преступных доходов самим преступником, получившим их (ст. 174.1 УК РФ), и иными лицами (ст. 174 УК РФ).
В настоящее время законодательная база России в области борьбы с легализацией преступных доходов значительно и постоянно совершенству­ется. Считаем, что именно международный опыт дает возможность усовер­шенствовать российское уголовное законодательство в сфере легализации (отмывания) денежных средств или иного имущества, приобретенных пре­ступным путем.
Отметим также, что эффективное противодействие легализации (отмы­ванию) доходов, полученных преступным путем, может осуществляться только в случае, если оно будет одновременно разворачиваться на двух уровнях национальном и международном. Следовательно, России необходимо активизировать международное сотрудничество в этой области. Мировой опыт показывает, что, наряду с уголовной ответственностью, необходимым условием является наличие комплекса мер противодействия, а именно прочих видов юридической ответственности за отмывание «грязных» денег или имущества и их активное применение. При этом не уголовные меры целесообразно применять за нарушение действий, связанных с контролем за финансовыми операциями, а уголовную ответственность применять за ог­раниченный круг действий. Ключевым вопросом для Российской Федерации является вопрос более широкого применения других видов ответственности, включая административную и финансовую как дополнение уголовной.
Н.В. БОЧАРОВА
кандидат історичних наук, доцент Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
новітні ПіДХоДи До ПротиДіЇ
ЗлоЧинності у сФері інтелектуАльноЇ
влАсності (ДосвіД великоЇ бритАніЇ)
Злочини у сфері інтелектуальної власності в умовах інформаційного сус-пільства перетворилися в одну з глобальних загроз для людства. Протидія злочинності, пов’язаної с порушенням прав інтелектуальної власності, стала предметом обговорення на нарадах Великої вісімки, обумовила необхідність проведення міжнародних нарад і конференцій, в тому числі Глобальних кон-гресів по боротьбі з інтелектуальним піратством і контрафакцією, а також призвела до пошуку більш ефективних і дієвих методів вирішення проблеми протидії на національному рівні. У зв’язку з цим звертає на себе увагу позитивний досвід і нові новаторські підходи до організації боротьби зі злочинами проти прав інтелектуальної власності, накопичені в останні роки у Великій Британії.
Велика Британія стала однією з перших країн, урядові кола якої виз-нали загальнонаціональну значущість системної боротьби з новим видом кримінальної злочинності — злочинами у сфері інтелектуальної власності (Intellectual Property Crimes — IPCrimes). Наслідком цього стало оприлюд-нення у 2004 році програмного документу під назвою «Національна стратегія боротьби зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності» (National IP Crime Strategy) [1]. Стратегія започаткувала новий комплексний підхід до організації боротьби з IPCrimes. Його мета — забезпечити концентрацію
о
зусиль і ресурсів для досягнення більш вагомих результатів. Головною умовою успішної протидії ІР злочинності повинно стати об’єднання дій уряду, бізнесових структур і громадських організацій для створення справжньої розгалуженої мережі захисту прав інтелектуальної власності (enforcement network). Таким чином протидія злочинам у сфері інтелектуальної власності перестає бути виключно компетенцією правоохоронних органів і набуває характеру суспільного руху, який повинен спиратися на широку підтримку громадськості. При цьому ставиться завдання створення єдиної національної системи розслідування і аналізу криміногенної ситуації у сфері інтелекту-альної власності, а також узагальнення і пропаганди вітчизняного і зарубіж-ного досвіду боротьби с контрафакцією і інтелектуальним піратством. Для прийняття оперативних рішень правоохоронними органами і визначення ди-намічної стратегії боротьби необхідно налагодити збір інформації про факти контрафакції і піратства з різних джерел, як офіційних, так і приватного сек­тору. Національна британська стратегія передбачає міжнародну співпрацю у боротьбі з порушенням прав інтелектуальної власності і узгоджені дії в рамках Європейського Союзу, який також має власну стратегічну програму протидії піратству і контрафакції [2].
На виконання завдань, поставлених Національною стратегією, у 2004 році була створена спеціальна Група протидії ІР злочинності (Intellectual Property Crime Group — IPGroup), яка стала підрозділом британського Ві-домства з інтелектуальної власності (Intellectual Property Office) [3].
IPGroup не є органом кримінального переслідування, хоча вона тісно співпрацює з правоохоронними органами. ЇЇ завданнями є:
—     вибудовування більш системного підходу до протидії ІР злочин-ності;
—     проведення дискусій по стратегічним питанням політики відносно ІР злочинів;
—     координація зусиль уряду, правоохоронних органів, промисловості і громадських організацій для визначення єдиної стратегії і спільних дій;
—     визначення існуючих загроз і конкретної шкоди, яка завдається сус-пільству даним видом злочинності;
—     проведення точного виміру стану ІР злочинності в Об’єднаному ко-ролівстві, підготовка щорічних інформаційно-аналітичних доповідей;
—     підтримка системи підготовки працівників правоохоронних органів для боротьби з ІР злочинами і розповсюдження передового досвіду (spread best practice) у цій сфері;
—     підвищення інформованості споживачів про небезпеку підроблених товарів [4].
Винятково важливу роль у формуванні завдань щодо протидії ІР злочин-ності мають щорічні Доповіді про стан злочинності, які готуються IPCrime Group. Остання Доповідь (The annual IP Crime Report 2009/2010 ) була оприлюднена 29 липня 2010 р. [5]. Вона визначає масштаб і розповсюд-женість ІР злочинності на національному і регіональному рівнях, спираючись
1
на інформацію правоохоронних органів, недержавних організацій [6], в тому числі організацій захисту прав споживачів, спеціальних підрозділів бізнес-структур, органів стандартизації (trading standards authorities), а також власних розслідувань IP Group [7]. Окрім характеристики економічних втрат, у Доповіді показується загроза від підробленої продукції (ліки, продукти харчування, алкоголь, електротовари і інше) для здоров’я і життя людей. Новим моментом є встановлення зв’язків між ІР злочинністю і іншими ви­дами злочинів, у тому числі з тероризмом [8]. У документі показуються методи дистрибуції контрафакції, як виробленої в країні, так і ввезеної з інших країн. Підкреслена новітня тенденція розповсюдження контрафак-тних товарів через мережу Інтернет. Змістовна інформація надається щодо найбільш успішних поліцейських операцій і визначаються перспективні на-прямки боротьби, зокрема пов’язані з більш ефективним використанням можливостей, які надає Закон про доходи від злочинної діяльності (Proceeds of Crime Act 2002).
IPGroup створює також низку інформаційних продуктів для правовлас-ників і споживачів, які дозволяють розширити інформованість громадськості про прояви, суспільну небезпеку злочинів проти прав інтелектуальної влас-ності і запобігти ризиків стати жертвою таких злочинів. До них належать «The Supply Chain Toolkit» — видання для підприємців про захист інтелек-туальної власності від злочинних посягань, збереженні нематеріальних ак-тивів підприємств і застереження проти залучення у злочинну діяльність [9]. Інший приклад — видання під назвою «Захистити інтелектуальну власність на робочому місті» ( друга назва — «IP Crime in the Working Place»), де розглядаються варіанти неумисного порушення прав інтелектуальної влас-ності працівниками офісів, навчальних закладів, власниками розважальних закладів.
Цієї ж меті — профілактиці правопорушень — слугують інформаційні ма-теріали з характеристикою окремих видів злочинів [10] і база даних судових рішень по карних справах, пов’язаних з інтелектуальною власністю [11].
Наведені факти свідчать, що у світовій практиці протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності визначився комплексний підхід, заснований на співпраці правоохоронних органів з іншими державними інституціями, не-державними організаціями і громадськістю. Правове регулювання боротьби зі злочинністю доповнюється системою організаційних і пропагандистських заходів, які допомагають у виявленні і викритті даного виду злочинів. Кримі-нологічне прогнозування і планування базується на більш широкій інфор-маційній базі. Превенція правопорушень тісно пов’язана з інформуванням громадськості на державному і недержавному рівнях. Це сприяє вихованню активної громадянської позиції населення, налаштовує його на співпрацю з правоохоронними органами.
2
ЛІТЕРАТУРА:
2.      Див. про це: Бочарова Н.В. Становлення сучасної стратегії Євро-пейського Союзу у боротьбі з інтелектуальним піратством і контрафакцією (1998-2006 рр.)// Теорія і практика інтелектуальної власності. — 2010. — № 2. — С.47-56.
3.      Це цивільна урядова установа, яку зазвичай називають Патентним відомством.
6.      До таких організацій належать: Federation Against Copyright Theft, The Anti-Counterfeiting Group, The MCPS-PRS Alliance, Alliance Against IP Theft , The British Recorded Music Industry
7.      Раніше основне джерело інформації становила митна статистика.
8.      У цьому напрямку матеріали Доповіді доповнюють загальну картину інших досліджень, таких, як «Intellectual Property Theft and Organized Crime — IPTOC», RAND Research «Film Piracy, Organized Crime and Terrorism», «Fake Nations».
10.    Guide to offences //http://www.ipo.gov.uk/crime/crime-resources/ crime-offenceguide.htm
11.    IpCass database //http://www.ipo.gov.uk/crime/crime-resources/ crime-ipcass.htm
О.М. БРОНЕВИЦЬКА
Львівський державний університет внутрішніх справ
кримінАльно-ПрАвовА ЮрисДикЦІЯ
укрАЇни ЗгіДно ПринциПу Пріоритету
міЖнАроДниХ Договорів
На виконання вимог Віденської конвенції про право міжнародних дого-ворів (ст. 26) в Законі України «Про міжнародні договори України» (ст. 15) закріплено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню відповідно до норм міжнародного права.
На підставі зазначених норм міжнародного і національного права зако-нодавець у Кримінальному кодексі України (далі КК України) у ч.5 ст. 3 закріпив, що Закони України про кримінальну відповідальність повинні від-повідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Таким чином, поширення кримінальної юрисдикції на злочини відповідно до положень між-
народних договорів України є обов’язком Української держави, який вона повинна сумлінно виконувати.
За слушним зауваженням Г. Ігнатенка, всі міжнародні договори у сфері боротьби зі злочинністю можна поділити на дві групи: спеціальні міжнародні конвенції, безпосередньо присвячені боротьбі з певними злочинами, та інші міжнародні договори, окремі норми яких встановлюють обов’язок держав щодо попередження і покарання певних злочинів або містять положення, прямо чи опосередковано пов’язані з приписами кримінальних законів.
Через це у деяких випадках встановлення юрисдикції взагалі, а тим більше юрисдикції кримінально-правової, щодо визначених у міжнародному договорі діянь, встановити доволі важко, оскільки вони взагалі можуть бути не визначені у тексті міжнародного договору або визначені лише схема­тично.
Деякі договори, закріплюючи правила кримінально-правової юрис-дикції щодо визначених у міжнародному договорі діянь, в одних випадках зобов’язують державу-учасницю встановлювати свою юрисдикцію над зло-чином, а в інших надають таке право державі, тобто держава на свій розсуд може встановити свою юрисдикцію або відмовитись від її встановлення.
Чисельна група договорів при закріпленні правил кримінально-правової юрисдикції містить посилання, що положення цього міжнародного договору не виключають здійснення кримінально-правової юрисдикції держави-учас-ниці на підставі національних законів. Отже, навіть у випадку, коли поши-рення юрисдикції на певний злочин відбулося за національним кримінальним законом держави-учасниці, хоча міжнародний договір не містив відповід-ного правила, встановлення такої юрисдикції не суперечить міжнародному праву.
Вирішуючи питання про кримінально-правову юрисдикцію держав-учас-ниць щодо злочинів, визначених у міжнародних договорах, між ними спос-терігається значна відмінність. Тому, слушним уявляється запропонований О. Бойцовим та Б. Волженкіним поділ всіх міжнародних договорів на три групи:
1.      Міжнародні договори, що не містять юрисдикційних положень.
2.      Міжнародні договори, що містять норми кримінально-правової юрис-дикції, але не передбачають здійснення її державою, за межами якої вчинено злочин іноземним громадянином.
3.      Міжнародні договори, що передбачають встановлення кримінально-правової юрисдикції державою-учасником над іноземними громадянами, що вчинили зазначені у цих актах діяння за межами держави. При чому у цих договорах закріплені різні варіанти здійснення кримінально-правової юрис-дикції.
У вітчизняній науці кримінального права положення про поширення кримінально-правової юрисдикції держави на іноземних громадян та осіб без громадянства, що вчинили злочини за її межами, отримало назву універ-сального або космополітичного принципу кримінально-правової юрисдикції.
Б. Житнигор вважає, що сутність космополітичного принципу кримінально-правової юрисдикції України полягає в тому, що злочини, вчинені за ме­жами України іноземними громадянами, та їх кримінально-правова оцінка належать до юрисдикції тих держав, на території яких були вчинені ці діяння. І притягнення винних до кримінальної відповідальності на підставі міжнародних договорів є винятком з цього правила. Проте, погодитись із цим твердженням не можна.
Принципом кримінально-правової юрисдикції держави є сукупність вста-новлених кримінальним законом і згрупованих за певним критерієм правил, за допомогою яких встановлюється її кримінально-правова юрисдикція. Тому не можуть вважатись принципом кримінально-правової юрисдикції певної держави положення про кримінально-правову юрисдикцію іншої держави, що пропонує Б. Житнигор. Отже, принципом кримінально-правової юрисдикції України можуть бути лише положення про поширення на певні злочини чи певних осіб саме кримінально-правової юрисдикції України, які, на думку автора, є виключенням з цього правила.
Зазвичай, розглядаючи зміст кримінально-правової юрисдикції держави, вітчизняні вчені вважають, що законодавчо універсальний принцип кримі-нально-правової юрисдикції держави закріплюється вказівкою закону на те, що «іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, у випадках вчинення злочину за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами» (ст. 8 КК України). Тобто він: а) поширюється на іноземців та осіб без громадянства, що постійно не проживають в Україні; б) які вчинили злочини за межами України; в) поширення кримінально-правової юрисдикції України на ці злочини передбачено міжнародним договором, учас-ником якого є Україна. Зрозуміло, що настільки широке тлумачення цього принципу фактично робить його єдиним принципом кримінально-правової юрисдикції держави, оскільки в усіх інших принципах кримінально-правової юрисдикції потреба відпадає. Навряд чи з таким станом речей можна пого-дитись, оскільки це означатиме, що певна держава може поширювати дію своїх кримінальних законів на весь світ. А це суперечить природі суспільства і взаємовідносинам між державами.
Отже, зміст терміну «універсальний» у кримінальному праві стосовно однойменного принципу кримінально-правової юрисдикції держави має певну специфіку. Переважна більшість міжнародних договорів, присвячених бо-ротьбі зі злочинністю, містять положення, що встановлюють кримінально-правову юрисдикцію держави стосовно діянь, боротьбі з якими цей міжна-родний договір присвячено. Як слушно зазначає І. Лукашук, універсальними є лише такі з них, у яких поширення кримінально-правової юрисдикції де-ржави на особу, що вчинила визначений у міжнародному договорі злочин, можливе незалежно від місця вчинення злочину і громадянства злочинця.
Таким чином, можна прийти до висновку, що найменування відповідного принципу кримінально-правової юрисдикції України «універсальним» є пору-
шенням правил формулювання визначень у логіці, відповідно до яких обсяг того, що визначається, повинен дорівнювати обсягу того, за допомогою чого визначають.
В. Степаненко вважає, що у такому випадку мова йде не про «універ-сальний принцип» кримінально-правової юрисдикції держави, а про кримі-нально-правову юрисдикцію відповідно до міжнародного права. О. Моісеєв пропонує назвати відповідний принцип кримінально-правової юрисдикції Ук-раїни «принципом міжнародних договорів».
Отже, міст терміну «універсальний» у кримінальному праві стосовно однойменного принципу кримінально-правової юрисдикції держави має певну специфіку. Однак, ми з впевненістю можемо сказати, що всі випадки по-ширення кримінально-правової юрисдикції держави-учасниці на злочини, пе-редбачені відповідним міжнародним договором, назвати універсальними не можна, а варто назвати «принципом міжнародних договорів». Таким чином, єдиним висновком, до якого можна прийти, аналізуючи міжнародні договори у сфері боротьби зі злочинністю, учасником яких є Україна, є висновок про те, що встановивши, що іноземець або особа без громадянства, що постійно не проживає в Україні, вчинили злочин за її межами, питання про встанов-лення кримінально-правової юрисдикції України над цією особою потрібно вирішувати, звертаючись до конкретного міжнародного договору, у якому передбачено обов’язок або право України як держави-учасниці здійснювати кримінальне переслідування осіб, що вчинили діяння, визначені у цьому міжнародному договорі.
Л.А. БУКАЛЕРОВА
доктор юридических наук, доцент Российский университет Дружбы народов
инФормАционнЫе ПрестуПлениЯ в сФере ре ЙДерствА
1 июля 2010 года был принят Федеральный закон Российской Феде­рации № 147-ФЗ «О внесении изменений в Уголовный кодекс Российской Федерации и в статью 151 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации»1. Нормы, хотя и направлены на противодействие рейдерству, однако, как мы прогнозируем, потенциально не достаточно эффективны.
Рейдерство сложное и очень опасное преступление, которое, по сути, «душит экономику», как указал Президент РФ Д. Медведев2. Далее
1     «РГ» — Федеральный выпуск №5224 от 5 июля 2010 г.
2     ПетровВ.Дмитрий Медведев поручил силовикам следить за «рейдерами в погонах»»Российская газета» — Федеральный выпуск № 5223 (144) от 2 июля 2010 г.
он отметил, что не припоминает, чтобы за него кого-то посадили в тюрьму1.
Как известно, прибыль рейдеров измеряется миллиардами долларов, на­нося огромный ущерб промышленным предприятиям и экономическому росту России. В настоящее время называются цифры, согласно которым в России ежегодно фиксируется свыше 60 тысяч рейдерских атак, в результате ко­торых разрушаются стратегические предприятия, банкротятся производства, снижается инвестиционная привлекательность целых отраслей2. По оценке Торгово-промышленной палаты, на конец 2007 г. стоимость конфликтных активов достигала $7 млрд.
Несмотря на то, что в 2009 году в производстве следственных подраз­делений находилось около 400 уголовных дел о рейдерских захватах3, итоги года оказались следующими — всего около 50 дел были направлены в суд, а к реальным срокам лишения свободы приговорены только 37 обвиняемых в совершении рейдерских захватов4.
Различного рода информационные преступления, несомненно, способс­твуют совершению рейдерства. Председатель СКП РФ А. Бастрыкин за­свидетельствовал, что практика расследования рейдерства показывает, что почти во всех случаях помощь рейдерам оказывают чиновники органов госвласти и местного самоуправления. По многим уголовным делам следо­ватели видят по сути своей неправосудные судебные решения, в которых право собственности на захваченное имущество признается за рейдерами. Нередко сотрудники правоохранительных органов тоже оказывают «помощь» захватчикам — изымают носители информации с реестрами акционеров, а в них потом вносят изменения. В помощь рейдерам возбуждаются заказные уголовные дела. Не гнушаются участием в рейдерских захватах и предста­вители выборных органов. Они инициируют депутатские запросы, искажают освещение событий в СМИ, выполняют другие заказы рейдеров5.
В целом, хотя официальная статистика не свидетельствует о массовом совершении служебных подлогов и иных информационных преступлений, изученные уголовные дела позволяют сделать вывод о наличии разновид­ностей незаконного оборота охраняемой государством официальной ин­формации практически в каждом должностном преступлении6. Достаточно
4     Интервью заместителя начальника Следственного комитета при МВД Рос­сии генерал-майор юстиции Ю.Алексеева газете «Московская правда». http://www. svuvdt.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=267&Itemid=1.
5     Козлова Н. Александр Бастрыкин — о новых способах рейдерства и том, как надо изменить закон.// «РБГ»http://www.rg.ru/2009/10/13/reyderstvo.html.
6     Букалерова Л.А. Информационные преступления в сфере порядка управле­ния: учеб.пособие / Л.А. Букалерова ; под. ред. В.А. Авдийского; РПА Минюста России. — М. : РПА Минюста России, 2009.С. 359.
давно И.Л. Бачило выделяла в качестве проблем в сфере информационного законодательства помимо общих вопросов информации, правового режима информационных ресурсов, сложности регулирования такихвидов инфор­мационных ресурсов как архивы, архивные фонды; библиотечные фонды; реестры, кадастры, классификаторы; научно-техническая информация; пра­вовая информация; служебная информация, официальная информация; мас­совая информация; деловая информация и другое1.
Приведем примеры незаконного информационного оборота, способствую­щего рейдерству. Так, следственными органами г. Москвы было возбуждено уголовное дело по признакам состава преступления, предусмотренного ч. 4 ст. 159 УК РФ, в отношении двух граждан, которые, представив поддельные документы, внесли в ЕГРЮЛ (единый государственный реестр юридических лиц) изменения в сведения о некой коммерческой фирме. После этого пол­номочия единственного акционера указанной организации перешли к другой компании, а обязанности генерального директора были переданы одному из этих злоумышленников. В дальнейшем недвижимое имущество (здания) указанной фирмы были проданы. Ущерб, нанесенный собственникам, пре­вышает 212, 5 млн. рублей.
Далее, правоохранительными органами г. Москвы был пресечен рейдер-ский захват имущества ЗАО «Бизнес-центр». В начале под руководством некоего Бирюкова были сфабрикованы документы от имени единственного акционера указанного ЗАО — компании «Maightyliontradinglimited» (Респуб­лика Кипр) о прекращении полномочий законного генерального директора и назначении на эту должность Тимофеева. После регистрации недостоверных сведений в ЕГРЮЛ Тимофеев от имени ЗАО «Бизнес-центр» заключил сделку купли-продажи фиктивному юридическому лицу ООО «НПФ «Тиква» двух принадлежащих ЗАО зданий, расположенных по улице Садово-Самотечная и в 1-м Волконском переулке, общая стоимость которых превышает 210 млн. рублей2.
Другие лица путем подделки десятков различных документов, в том числе доказательств по гражданским делам, пытались завладеть целым комплексом зданий и сооружений со всем дорогостоящим специальным оборудованием, принадлежащим НИИ специальных материалов. Виновные присвоили 173 тысячи 37 обыкновенных акций, составляющих контрольный пакет, в целом — имущество, рыночная стоимость которого превышает один миллиард рублей3.
1     См.: Бачило И.Л. Информационное право: основы практической информати­ки : учеб.пособие. — М., 2003. — С. 26.
2     11 декабря 2008 года Тверским районным судом г. Москвы Бирюков и Ти­мофеев признаны виновными в совершении преступления, предусмотренного ч. 4 ст. 159 УК РФ, и приговорены к 7 и 5,5 годам лишения свободы соответственно // http://www.mvd.ru/press/interview/7316.
В целом, практике известны ряд рейдерских схем рейдерского захвата предприятий. Первая начинается с подготовки фиктивного пакета доку­ментов о смене генерального директора для представления их в налоговую инспекцию, затем следует непосредственно совершение регистрационных действий в налоговой инспекции. Законодательство даёт беспрепятственную возможность регистрации сведений о юридическом лице в Едином государс­твенном реестре юридических лиц. Однако, в подавляющем большинстве случаев рейдеры не пускают реализацию этого этапа «на самотёк», а пред­почитают использовать коррупционные связи в налоговых органах. Так, по уголовному делу о покушении на захват одного из предприятий г. Москвы регистрация сведений о назначении «подставного» генерального директора была совершена в обеденный перерыв специалистом налоговой инспекции 1-й категории, молодым человеком, 1988 года рождения. В это время был свободен компьютер, через который вносятся изменения в ЕГРЮЛ, а также были доступны штампы, фиксирующие внесение этих изменений.
Получив свидетельство о регистрации сведений в ЕГРЮЛ, рейдеры приступают к завершающему этапу — совершению неоднократных сделок с активами (недвижимостью) с целью создания добросовестного приобре­тателя.
Второй самый распространённый способ рейдерского захвата — регист­рация фиктивной сделки. Так, в орган регистрации недвижимости и прав на неё представляются документы о фиктивной купле-продаже недвижимости компании-«мишени». После регистрации сделки имущество выбывает из вла­дения законного собственника, и рейдеры проводят цепь сделок, как выше упомянуто, для создания добросовестного приобретателя1.
В приведенных примерах, предметом подделки были следующие виды информационных ресурсов: учредительные документы; договор купли-про­дажи; свидетельства о регистрации права на недвижимость; единый госу­дарственный реестр юридических лиц и другие.
Определенную сложность вызывает тот факт, что правовой статус госу­дарственных реестров точно не определен. Основной Федеральный закон от 27.07.2006 № 149-ФЗ в сфере информации — «Об информации, информаци­онных технологиях и о защите информации»2 о реестрах не упоминает. Хотя в России действуют достаточное количество единых государственных реес­тров. Так, «Градостроительный кодекс Российской Федерации» от 29.12.2004 № 190-ФЗ говорит о едином государственном реестре объектов культурного наследия (памятников истории и культуры) народов Российской Федерации3; Федеральный закон от 08.08.2001 № 129-ФЗ «О государственной регист­рации юридических лиц и индивидуальных предпринимателей» — о едином
http://sartraccc.ru/i.php?oper=read_file&filename=Press/mvdraiderpress.htm. Собрание законодательства РФ», 31.07.2006, N 31 (1 ч.), ст. 3448. Собрание законодательства РФ», 01.07.2002, N 26, ст. 2519.
государственном реестре юридических лиц1; Федеральный закон от 08.11.2007 № 257-ФЗ «Об автомобильных дорогах и о дорожной деятельности в Рос­сийской Федерации и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» — о едином государственном реестре авто­мобильных дорог2; Федеральный закон от 14.03.2009 № 31-ФЗ «О государс­твенной регистрации прав на воздушные суда и сделок с ними» — о едином государственном реестре прав на воздушные суда3; Федеральный закон от 21.07.1997 № 122-ФЗ «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним» — о едином государственном реестре прав на недвижимое имущество и сделок с ним4; Постановление Правительства РФ от 26.02.2004 № 110
«О совершенствовании процедур государственной регистрации и пос­тановки на учет юридических лиц и индивидуальных предпринимателей» (вместе с «Правилами ведения Единого государственного реестра налогоп­лательщиков», «Правилами взаимодействия регистрирующих органов при государственной регистрации юридических лиц в случае их реорганизации») — о едином государственном реестре налогоплательщиков5 и многие другие. Все существующие единые государственные реестры имеют разное назна­чение, круг регулируемых вопросов, выписки из них влекут не одинаковые правовые последствия.
В ст. 4 Федерального закона от 08.08.2001 № 129-ФЗ «О государственной регистрации юридических лиц и индивидуальных предпринимателей» только указано, что государственные реестры являются федеральными информаци­онными ресурсами, ведутся на бумажных и электронных носителях6.
Постановление Правительства РФ от 16.10.2003 № 630 «О Едином госу­дарственном реестре индивидуальных предпринимателей, Правилах хранения в единых государственных реестрах юридических лиц и индивидуальных пред­принимателей документов (сведений) и передачи их на постоянное хранение в государственные архивы, а также о внесении изменений и дополнений в Постановления Правительства Российской Федерации от 19 июня 2002 г. № 438 и 439» (вместе с «Правилами ведения Единого государственного ре­естра индивидуальных предпринимателей и предоставления содержащихся в нем сведений») говорит, что государственный реестр является федеральным информационным ресурсом и находится в федеральной собственности7.
Федеральный закон от 22.04.1996 № 39-ФЗ «О рынке ценных бумаг» определяет систему ведения реестра владельцев ценных бумаг понимается
Собрание законодательства РФ», 13.08.2001, N 33 (часть I), ст. 3431. Собрание законодательства РФ», 12.11.2007, N 46, ст. 5553. Собрание законодательства РФ», 16.03.2009, N 11, ст. 1260. Собрание законодательства РФ», 28.07.1997, N 30, ст. 3594. Собрание законодательства РФ», 08.03.2004, N 10, ст. 864. Собрание законодательства РФ», 13.08.2001, N 33 (часть I), ст. 3431. Собрание законодательства РФ», 27.10.2003, N 43, ст. 4238.
О
совокупность данных, зафиксированных на бумажном носителе и/или с ис­пользованием электронной базы данных, обеспечивающая идентификацию зарегистрированных в системе ведения реестра владельцев ценных бумаг номинальных держателей и владельцев ценных бумаг и учет их прав в отно­шении ценных бумаг, зарегистрированных на их имя, позволяющая получать и направлять информацию указанным лицам и составлять реестр владельцев ценных бумаг1.
В. Плескачевский справедливо отметил, что понятие «реестр» по ны­нешнему законодательству это то ли набор информации, то ли вещь. Но это, согласитесь, не одно и то же. Автор предлагает определять реестр как базу данных, отвечающую определенным требованиям, при этом владельцем такой информации должен быть исключительно эмитент. Кроме того, не­обходимо ограничить доступ к этому документу, в том числе со стороны правоохранительных и контролирующих органов. Следует согласиться с В. Плескачевским, что реестр не должен изыматься целиком, за ис­ключением определенных случаев, и только с санкции суда или прокурора2.
Новый Федеральный закон Российской Федерации № 147-ФЗ «О вне­сении изменений в Уголовный кодекс Российской Федерации и в статью 151 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации»3 продолжил, на наш взгляд, революционное, не всегда последовательное, расширение видов охраняемой государством официальной информации. Заметим, что начато оно было, Федеральным законом от 08.04.2008 № 43-ФЗ «О внесении изменений в Уголовный кодекс Российской Федерации», которым введена статья 292.14. Законом от 1 июля в уголовный кодекс введены 9 составов преступлений — три новых статьи: «Фальсификация единого государственного реестра юридических лиц, реестра владельцев ценных бумаг или системы депозитар­ного учета» (ст. 1701); «Фальсификация решения общего собрания акцио­неров (участников) хозяйственного общества или решения совета директоров (наблюдательного совета) хозяйственного общества» (ст. 1855); «Внесение в единые государственные реестры заведомо недостоверных сведений» (ст. 2853) и статья 1852 дополнена частью третьей.
В целях унификации оборота указных информационных ресурсов, на наш взгляд, необходимо издать самостоятельный закон о единых государс­твенных реестрах, так как реестры существуют, уголовная ответственность за их незаконный оборот установлена, а правовой режим не установлен.
В целом, рассмотренные составы преступлений, в определенной степени способны противостоять отдельным проявлениям рейдерства. Вместе с тем уголовным законодательством по-прежнему не охватывают все существу-
Собрание законодательства РФ», N 17, 22.04.1996, ст. 1918. http://www.vz.ru/economy/2010/4/6/390328.html «РГ» — Федеральный выпуск №5224 от 5 июля 2010 г. СЗ РФ. 2008. № 15. Ст. 1444.
1
ющие на практике общественно опасные деяний, направленные на захват предприятий. В частности, возможны такие деяния как: приобретение рей­дерами пакета акций, организация кредиторской задолженности, простав­ление подставного руководства либо организация оспаривания приватизации. Совершению перечисленных деяний способствует коррупция, ко­торая и является одним их основных факторов процветания рейдерства.
О.А. БУРКИНА
кандидат юридических наук Пермский филиал Нижегородской академии МВД России
о квАлиФикАции сПособов
ПсиХиЧеского во ЗДеЙствиЯ
нА ЧеловекА
В теории уголовного права различают два пути воздействия на пси­хику человека: информационное и внеинформационное. «Последний способ означает воздействие на психику при помощи наркотических средств, пси­хотропных веществ и сильнодействующих лекарств либо электронной сти­муляции мозга человека. Сомнительно данный способ относить к психичес­кому насилию, так как здесь опосредующим элементом являются различные предметы материального мира или физический контакт с определенными участками мозга».
Информация, извещающая о чем-то неприятном, нежелательном, может вызвать значительные эмоциональные потрясения, болезненно отразиться на функциях психики, а через них на состоянии всего организма. Правила судебно-медицинской экспертизы тяжести вреда здоровью понимают «нару­шение анатомической целостности и физиологической функции органов и тканей человека в результате воздействия физических, химических, биоло­гических и психических факторов внешней среды». Таким образом, данные правила не исключают психического воздействия из числа факторов, спо­собных причинить телесные повреждения и смерть.
На практике, однако, представляет значительную сложность установ­ление причинной связи между психическим воздействием на потерпевшего и наступившими в результате этого вредными последствиями. В связи, с чем причинение даже серьезных психических травм, вызвавших вред здоровью, во многих случаях остается безнаказанным, либо действия виновных квали­фицируются по иным статьям.
К таким специальным формам воздействия можно отнести использование приемов гипноза, психокодирования, создание религиозных объединений, ор­ганизаций и сект, целью которых является ритуальные убийства.
2
Гипноз (греч. сон) — это вызванное врачом состояние неполного глубо­кого разлитого торможения в коре головного мозга больного при наличии раппорта, т.е. словесного контакта врача с больным.
Гипноз — «психическое состояние, связанное с особым изменением сознания, при котором неосознаваемые психические процессы становятся максимально управляемыми».
Официально существует более 300 техник гипноза, основными являются около 10 из них, где в качестве критерия используются различные анализа­торы (слух, зрение, всякий вид чувственности).
Считается, что человек, если не хочет быть подвергнут гипнозу, то может активно сопротивляться воздействию гипноза, в то время как гипноз – это последствие физиологическое, и для человека он происходит не всегда со­знательно. Все зависит от техники методики воздействия на психику чело­века, которую можно просто утомить, без введения в состояние гипноза, внушением.
Несмотря на то, что еще в 1955 г. П.И. Буль писал: «Существует мнение, будто в гипнозе можно произвести любое внушение, даже про­тивное личности больного, например внушение преступления. Это мнение является, безусловно, ошибочным. В настоящее время наукой установлено, что преступление под гипнозом невозможно. Нельзя внушить никаких безнравственных или противозаконных поступков. В гипнозе можно вну­шить только то, в чем удалось бы убедить человека в бодроственном со­стоянии, наяву». Данная точка зрения и на сегодняшний день считается официальной.
Однако практике известны случаи, когда потерпевшие, находясь под каким-то воздействием (мы считаем, что речь идет о различных видах гип­ноза, например, цыганском гипнозе), совершают различные не характерные для них действия.
Внушение исключает необходимость в проведении первичного контакта и какую-либо договоренность с потерпевшим.
Внушение — это целенаправленное словесное воздействие на психику больного с терапевтической целью. Оно может быть произведено как в гип­нотическом состоянии, так и наяву — в состоянии бодрствования. Внушение может быть в качестве монотонного повторения чего-либо, что позволяет ми­новать критическое сознание, и впитывается личностью так, как подается.
Внушение, осуществленное не специалистом или не в лечебных целях, ведет к искусственному очагу напряжения, который уходит в подсознание и переходит, например, в болезни либо в агрессию и злость, а в результате, в насилие.
Так, виновный в ритуальном убийстве может использовать внушение как психическое воздействия на потерпевшего. Приказ будет исполнен жертвой, несмотря на установку личности, и помогут в этом эмоции, например, страх, благодаря которому будет удалено критическое сознание (чем ниже интел­лект, тем выше внушаемость).
Психическое воздействие всегда имеет последствия в виде психической реакции, которая во многом зависит от индивидуальных качеств личности, подвергшейся насилию. Проблема еще заключается в том, что психическая реакция видна только специалисту.
Сложность оценки преступных действий составляет внешняя «доброволь­ность» поведения потерпевшего, который находится под психологическим воз­действием со стороны заинтересованных лиц. При этом традиционные симп­томы нарушения физического здоровья чаще всего отсутствуют, что создает практически непреодолимые препятствия в доказывании причинения вреда здоровью или применения насилия, поскольку требует специальных познаний и методик выявления признаков недопустимого воздействия на психику.
Применение гипноза, внушения может потенциально вызывать нарушение психики, что ведет к расстройству здоровья, поэтому такое воздействие, на наш взгляд, следует признавать опасным для здоровья.
Однако мы понимаем, что данная точка зрения спорна без соответству­ющих исследований и рекомендаций в области судебной психиатрии. В связи с этим мы предлагаем определять степень опасности такого воздействия исходя из имеющихся научных подходов. Если экспертиза установит наличие вреда здоровью в результате психического воздействия, и оно будет при­знано опасным в момент осуществления — это насилие, опасное для жизни и здоровья. Для такой экспертной оценки необходимо, чтобы потерпевший после совершения в отношении него указанного вида преступления был осмотрен психиатром в целях изучения и фиксации психической реакции потерпевшего.
ВАН ЦЗЯНЬ
Национальный университет «Одесская юридическая академия»
мерЫ ПомоЩи и ПоДДерЖки ЖенЩинАм ЖертвАм ПрестуПлениЙ
В последнее время, преступность в отношении женщин получила доста­точно широкое распространение. Насилие в семье, изнасилования и умыш­ленные убийства стали преобладающими, по сравнению с мужчинами делик­тами в отношении женщин. Тем не менее, компенсация женским жертвам на практике трудно реализуется в связи с недостаточностью поддержки со стороны политиков, законодателей, органов государственной власти и управления. При особенности виктимизации женских жертв, программы за­конодательной помощи и поддержки женщинам — жертвам преступлений и злоупотреблений властью должны быть установлены самостоятельно. К числу такой деятельности по нашему мнению должно быть отнесено: 1) признание насилия в семье самостоятельным деликтом особого рода не только в административном, но и в уголовном праве, что приведет
к повышению роли регулятивной и охранительной функций уголовного права и устранит двойственный подход к квалификации насильственных действий.
2)      дополнение и совершенствование характеристик преступлений против половой свободи и половой неприкосновенности. В судебной прак­тике Китйской Народной Республики были случаи, когда уголовное дело, возбужденное по поводу причинения сексуального насилия к мужем жене в супружеском отношении, заканчивалось признанием супруги только по­тенциальной потерпевшей. Супружеское насилие остается закрытой темой в некоторых культурах и для возбуждения уголовного делав отношении насильника-супруга необходима твердая воля жены и поддержка общества и близких. В таких случаях латентная девиантная активность мужчин по­рождает множество физических и психических травм их супругам.
3)      создание Национальной структуры помощи жертвам семейного на­силия. Так, впервые в мире Национальная организация помощи жертвам (The National organization for Victims Assistance) была создана в США в 1975 году.
4)      создание особого медицинского и психиатрического комплекса по­мощи женщинам-жертвам, которые в силу особенностей психоэмоциональ­ного состояния гораздо больше, чем мужчины подвергнуты риску травми­рования при виктимизации.
5)      создание Фонда помощи женщинам жертвам на уровне государства. Следует понимать, что задачи Фонда помощи женщинам жертвам отличаются от структур, чья деятельность направлена на компенсацию жертвам преступ­лений, Фонд помощи женщинам жертвам оказывает гуманистическую подде­ржку, а компенсация жертвам преступлений реализуется в обязанности со стороны государства и правонарушителя обеспечить полную реституцию и возместить причиненный преступлением ущерб.
6)      совершенствование системы обеспечения юридической помощи и безопасности женщинам-жертвам преступлений.
Г.В. ВЕРИНА
доктор юридических наук ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права»
уголовное нАкАЗАние в виДе
огрАниЧениЯ свобоДЫ в россии:
АктуАльнЫе теоретико-ПриклАДнЫе
ПроблемЫ
Последняя реформа в сфере уголовного наказания (в частности, имеется в виду Федеральный закон от 27 декабря 2009 г. № 377-ФЗ «О внесении
изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации в связи с введением в действие положений Уголовного кодекса Российской Федерации и Уголовно-исполнительного кодекса Российской Федерации о наказании в виде ограничения свободы») изменила сущностный характер ограничения свободы (ст. 53 УК РФ) — одной из составляющей россий­ской системы уголовных наказаний (ст. 44 УК РФ). Это, наконец-то, дало судам возможность его назначать (в УК РФ ограничение свободы как вид уголовного наказания присутствует с момента его принятия, однако для его исполнения не было создано условий), что, несомненно, свидетельс­твует о прогрессивном шаге законодателя. Данный аспект реформирования уголовно-правовых норм способствует решению проблемы реальных альтер­нативных наказаний, причем при минимальных государственных затратах, поскольку исполнение наказания в виде ограничения свободы, по сути, воз­ложено, в частности в отношении несовершеннолетних, на родителей и иных законных представителей. Не надо создавать исправительные центры, как задумывалось ранее, согласно первоначальной законодательной идее. Это, соответственно, и огромная экономия денежных средств.
Однако такое решение вызывает и много вопросов, в частности, пра­вильно ли в проблеме исполнения наказания переносить центр тяжести с государства на семью, родителей, иных законных представителей? Все не так бесспорно. С одной стороны, осужденное лицо не утрачивает соци­ально-значимых связей, продолжает оставаться в семье, привычном круге общения, что может оказывать позитивное воздействие на осужденного. Но вместе с тем насколько это целесообразно для семьи? Кто позаботится о ней, если она, как и общество в целом, нуждается в ограждении от нега­тивного воздействия осужденного? А почему потерпевшие не в счет? Вряд ли они будут испытывать чувство удовлетворения социальной справедли­вости при таком способе исполнения наказания. И, наконец, государство не должно свои непосредственные функции в вопросе исполнения уголовного наказания (которое является мерой государственного принуждения, а не мерой общественного воздействия) перекладывать на общественные и час­тные структуры, образования.
Статья 53 УК РФ запрещает применять ограничение свободы в качестве основного наказания за совершение тяжких и особо тяжких преступлений. Важно выяснить, распространяется ли данный запрет на институт назна­чения более мягкого наказания по правилам ст. 64 УК РФ? Думаю, подобный запрет имеет отношение только к общим правилам назначения наказания. Институт назначения более мягкого наказания, чем предусмотрено за данное преступление (ст. 64 УК РФ), — исключение из общего правила назначения наказания. Он применяется при наличии исключительных обстоятельств, связанных с целью и мотивами преступления, ролью виновного, его поведе­нием во время или после совершения преступления, и других обстоятельств, существенно уменьшающих степень общественной опасности преступления, а равно при активном содействии участника группового преступления
раскрытию этого преступления. Согласно ст. 64 УК РФ один из вариантов назначения более мягкого наказания выражается в назначении менее реп­рессивного вида наказания, чем предусмотрено в санкции статьи Особенной части УК РФ за конкретное преступление. Допустим, в санкции закреплено только лишение свободы. При наличии исключительных обстоятельств, по­лагаю, можно вместо лишения свободы назначить ограничение свободы. Таким образом, на основании ст. 64 УК РФ только в исключительных слу­чаях ограничение свободы в качестве основного наказания может быть на­значено за тяжкое или особо тяжкое преступление.
Отметим также то, что сам запрет применять ограничение свободы в качестве основного наказания за тяжкие и особо тяжкие преступления (ч. 2 ст. 53 УК РФ) противоречит иерархии уголовных наказаний в их системе (ст. 44 УК РФ), но сообразуется с лишением и ограничениями прав и свобод осужденного, составляющими сущность данного уголовного наказания.
Вышеназванный Федеральный закон невозможно оценить односторонне, только как закон позитивных или гуманистических нововведений, поскольку он параллельно с либерализацией наказания в виде ограничения свободы осуществил криминализацию злостного уклонения осужденного от отбывания ограничения свободы, и что самое примечательное, только при условии, если оно было назначено в качестве дополнительного наказания (ч. 1 ст. 314 и примечание к ст. 314 УК РФ).
Почему законодатель считает более опасным уклонение от отбывания дополнительного наказания, нежели от основного (ограничение свободы от­носится к категории так называемых смешанных уголовных наказаний)? Думаю, такое решение вопроса не отражает реальной общественной опас­ности поведения лица, осужденного к ограничению свободы в качестве до­полнительного наказания. Она значительно преувеличена, тем более, если учитывать позицию законодателя в отношении существа ограничений и ли­шения прав и свобод осужденного, характерных для данного наказания. К таким ограничениям и лишению относятся: запрет уходить из дома (квар­тиры, иного жилища) в определенное время суток; запрет посещать опре­деленные места, расположенные в пределах территории соответствующего муниципального образования; выезжать за пределы территории соответс­твующего муниципального образования; запрет посещать места проведения массовых и иных мероприятий и участвовать в указанных мероприятиях; предписание не изменять место жительства или пребывания, место работы и (или) учебы без согласия специализированного государственного органа, осуществляющего надзор за отбыванием осужденными наказания в виде ограничения свободы.
Проиллюстрируем противоречивость законодательного нововведения на простом примере. Если ограничение свободы было назначено осужденному в качестве основного наказания, то, например, трехкратный уход из жилища в определенное время суток не образует состава преступления. А если данное
же наказание было назначено в качестве дополнительного, то такой трех­кратный уход образует состав преступления, и, в конечном итоге, наказание должно быть назначено по совокупности приговоров по правилам ст. 70 УК РФ, поскольку новое преступление было совершено в процессе отбывания наказания за преступление предшествующее.
Современное законодательное представление относительно юридических последствий злостного уклонения от отбывания ограничения свободы, назна­ченного в качестве дополнительного наказания, выглядит как некий «сбой» в концептуальном подходе к проблеме юридических последствий при злостном уклонении осужденного от отбывания назначенного по приговору суда уго­ловного наказания.
Поясним свою позицию ответом на следующий вопрос: в чем заключается существо юридического последствия при злостном уклонении от отбывания ограничения свободы и штрафа, назначенных в качестве основного нака­зания (ч. 4 ст. 53 и ч. 5 ст. 46 УК РФ), злостном уклонении от исправи­тельных и обязательных работ (ч. 4 ст. 50 и ч. 3 ст. 49 УК РФ)? Во всех указанных случаях злостное уклонение осужденного от отбывания назначен­ного наказания не образует нового состава преступления, юридическим пос­ледствием такого уклонения является замена первоначального, назначенного по приговору суда наказания более строгим. Как правило, таковым, более строгим, наказанием является лишение свободы. Исключение составляет юридическое последствие злостного уклонения от уплаты штрафа, назна­ченного в качестве основного наказания. Согласно ч. 5 ст. 46 УК РФ в случае злостного уклонения от уплаты штрафа, назначенного в качестве основного наказания, он заменяется в пределах санкции, предусмотренной соответствующей статьей Особенной части Уголовного кодекса Российской Федерации. Следовательно, юридическим последствием злостного уклонения от уплаты штрафа является также замена одного наказания другим. Вместе с тем здесь появляется вариативность заменяющего уголовного наказания: в частности, это могут быть обязательные либо исправительные работы, арест, а также лишение свободы. Таким образом, вид уголовного наказания изначально предопределен характером и степенью общественной опасности совершенного преступления, находящие отражение в санкции статьи уголов­ного закона. Так, лицу, злостно уклоняющемуся от уплаты штрафа, назна­ченного в качестве основного наказания за нанесение побоев (ч. 1 ст. 116 УК РФ), штраф может быть заменен обязательными или исправительными работами, а также арестом при введении его в действие (на сегодня арест в России не применяется ввиду отсутствия арестных домов). Если же злостно уклоняющееся от уплаты штрафа лицо было осуждено за заражение заве­домо несовершеннолетнего венерической болезнью (ч. 2 ст. 121 УК РФ), то юридическим последствием должна быть замена штрафа лишением свободы, ибо иной альтернативы в санкции нет.
Учитывая вышеизложенное, считаем, что будет справедливо декримина-лизировать уклонение от отбывания ограничения свободы, соответственно,
изменить диспозицию ч. 1 ст. 314 УК РФ, а вопрос о юридических последс­твиях при злостном уклонении от отбывания ограничения свободы, назна­ченного в качестве дополнительного наказания, решать в рамках положений Общей части Уголовного кодекса РФ.
C.I. ВЕРЛАН
Інститут прокуратури та слідства Національного університету «Одеська юридична академія»
ХАрАктеристикА об’Єкту ЗлоЧину
в кримінАльному ЗАконоДАвстві
окремиХ крАЇн ПострАДЯнського
Простору
Становлення на пострадянському просторі нових незалежних держав призвело до певних змін в системі їх законодавств. Процес трансформації законодавчих систем викликаний не тільки потребою інтеграції в світову та європейську спільноту, він пов’язаний також із соціально-політичними змінами в кожній пострадянській країні. Крім того структура злочинності і її зв’язки за часів СРСР не мала такої широкої та організованої системи, як в даний час. А тому кожній незалежній державі в особі її відповідних органів необхідно визначитись, що в даному соціумі, в даній державі є на-стільки важливим і значимим об’єктом, що за посягання на нього наступає кримінальна відповідальність.
В нових кримінальних кодексах Республіки Узбекистан (1994), Російської Федерації (1996), Туркменістана (1997), Республіки Казахстан (1997), Кир-гизької Республіки (1997), Республіки Білорусь (1999), Азербайджанської Республіки (1999), Республіки Грузії (1999), України (2001), Республіки Вірменія (2003) розроблених в ході кримінально-правових реформ, а також в Модельному кримінальному кодексі, прийнятому Міжпарламентською асам-блеєю СНД в лютому 1996 року, відображені не тільки зміна пріоритетів кримінально-правової охорони, але й якісно новий підхід до викладу факто-логічного матеріалу.
Все вищезазначене не могло не вплинути на вчення про об’єкт злочину. Разом з тим, необхідно зазначити, що об’єкт злочину залишається на сьо-годнішній день одним із самих дискусійних інститутів в науці кримінального права. Безумовно, всі згодні, що об’єкт злочину-це те, на що посягає зло-чинне діяння, чому воно заподіює або може заподіяти шкоду.
Ще за часів існування СРСР створена стійка теорія, яка практично не викликає суттєвих заперечень, разом з тим, вона містить ряд протиріч і спірних моментів, проте залишається пануючою точкою зору на постра­дянському просторі. Суттєву роль у виробленні концепції кримінально-пра-
вової характеристики об’єкта злочину відіграли праці вчених М.І. Бажанова, С.Б. Гавриша, А.В. Дроздова, В.Н.Кудрявцева, П.С.Матишевського, Б.С. Нікіфорова, Г.П. Новосьолова, М.Й. Коржанського, Г.А. Крігера, В.Я. Тація, П.С. Тоболкіна, А.Н. Трайніна, М.І. Фесенка та інших науковців. [1, c.18] Не заперечуючи важливість наукових праць згаданих учених для до-слідження проблем, пов’язаних з об’єктом злочину, зазначимо, ці питання роз-глядались ними в більшості з позиції кримінального законодавства СРСР, но­сили політизований характер. В даний час в кожній країні бувшого СРСР йде перегляд науково-теоретичних положень про об’єкт злочину та закріплення власних підходів в кримінальних кодексах. Проаналізуємо основні підходи до визначення об’єкту злочину в кримінальному законодавстві окремих держав бувшого СРСР, як фактору формування власної системи кримінального права.
Так, в Кримінальному кодексі Республіки Молдова вилучено із визна-чення поняття злочину ознаки суспільної небезпеки. В певній мірі це зроб-лено під впливом теорій та законодавства країн Західної Європи. Об’єктом злочину є соціальні цінності, які охороняються нормами кримінального права. Доктор права, конференціар кафедри кримінального права Молдавсь-кого Державного Університету І.М.Макарь, аналізуючи відхід в тлумаченні об’єкту злочину від теорії суспільних відносин, акцентує увагу на тому, що поняття суспільних відносин не є універсальним. [2,c.91] При цьому вказує, що суспільні відносини визнаються також об’єктом злочину, проте виключно, як сфера формування певних цінностей, благ, як матеріального, так і не ма-теріального характеру. Крім цього об’єктом злочину в кримінальному праві є державний і суспільний устрій Республіки Молдова, але в розрізі тільки тих суспільних відносин, які не можуть регулюватися іншими нормами права, окрім кримінальних.[2,c.94] Така двоякість у визначенні об’єкта злочину дає можливість використовувати так звану «вертикальну класифікацію» в Особ-ливій частині КК Республіки Молдова. Проте, не дає однозначної відповіді щодо універсального, об’єднуючого визначення об’єкта злочину в криміналь-ному праві Республіки Молдова.
Іншу концепцію об’єкта злочину визначає кримінальне законодавство Грузії. В пояснювальній записці до Кримінального кодексу Республіки Грузії керівник відділу кримінального права Інституту держави і права Академії наук Грузії, професор, доктор юридичних наук Отар Гамкрелідзе акцентує увагу на відході норм законодавства Грузії від пострадянських держав та встановленні нового бачення злочину на рівні європейських стандартів.[5, с.71] Дійсно, Розділ другий Кримінального кодексу Грузії «Злочин», глава третя «Умови кримінальної відповідальності, категорії злочинів», не дає визначення поняття злочину, встановлюючи основою для кримінальної від-повідальності вчинення особою протиправного і винного діяння.[5, с.85] Крім того, серед ознак злочину не визначено суспільну небезпеку, як це зроблено у більшості кримінальних кодексів країн пострадянського про­стору. Основною ознакою злочину є передбачення особою протиправності наслідків свого діяння, які полягають в нанесення певної матеріальної шкоди
о
конкретному об’єкту, як то людині, групі людей, їх благам. Відповідно Особлива частина КК Грузії поділяється на розділи: «Злочини проти лю-дини», «Економічні злочини», «Злочини проти суспільної безпеки і суспіль-ного порядку», «Злочини проти правил охорони оточуючого середовища», «Злочини проти держави» тощо. Але трактуючи об’єкт злочину виключно з матеріальної точки зору, втрачається поняття загального об’єкта, зникає цінність поняття суспільної безпеки та суспільних відносин, хоча в ряді розділів кримінального законодавства Грузії вони представлені.
На противагу, Кримінальний кодекс Азербайджанської Республіки за-гальним об’єктом злочину визначає суспільні відносини і охоронювані за­коном інтереси, блага, яким наноситься шкода. [3,c.19]
В кримінальних кодексах України, Російської Федерації, Республіки Бі-лорусь об’єкт злочину сформульовано майже однаково з Модельним кримі-нальним кодексом.[7,c.130] У всіх кодексах в частині 1 статті 2 в якості самостійного загального об’єкта виступають права і свободи людини та гро-мадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій, а також мир і безпека людства. В Кримінальному кодексі Республіки Вірменія окрім перерахованих об’єктів злочину, окремим об’єктом визначено власність юридичних осіб.[4,c.3]
Звісно, така типовість у визначенні об’єкту злочину країн пострадянського простору продиктована не тільки Модельним кримінальним кодексом. Вона полягає в спільних проблемах країн бувшого СРСР а саме: низькому рівні правової свідомості громадян, криміналізації суспільства, ідентичності побу-дови організованих злочинних угрупувань та потреби держави протистояти їм. При цьому зазначимо, що хоча процес створення власних кримінально-правових систем пострадянських країн не завершено, можна стверджувати, що на тлі бувшого СРСР формується самобутня правова система. Загальним об’єктом злочину в якій, в основному, виступають суспільні відносини, сус-пільна безпека і інтереси.
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Коржанський М.Й. Об’єкт і предмет злочину / Юридична Академія МВС України.-Д. :Ліра ЛТД, 2005.-252с.
2.      Макарь И.М.Уголовное право Республики Молдова: Часть Общая-Молд. Гос.Ун-т., 2003.- 430с.
3.      Уголовный кодекс Азербайджанской Республики — СПб., Юриди­ческий центр Пресс, 2001.- 400с.
4.      Уголовный кодекс Республіки Армения — СПб., 2008.-299с.
5.      Уголовный кодекс Грузии — СПб.: Юридический центр Пресс, 2001.- 409с.
6.      Уголовный кодекс Республики Беларусь-Минск, 1999.- 323 с.
7.      Уголовное право Украины. Общая и Особенная часть: Учебник / Под ред. Е.П. Стрельцова.- Х: Одиссей, 2002.- 672с.
8.      Уголовный кодекс Российской Федерации. — Ростов-на-Дону, 1996.-433с.
1
А.Я. ВИЛКС
доктор юридических наук, профессор Рижский университет Страдиня
ПроблемЫ уголовно-ПрАвовоЙ
Политики в ПериоД глобАльного
криЗисА
Отметим, что тема II Международной конференции «Актуальные про­блемы уголовного права, процесса и криминалитики» в современных усло­виях» имеет особенно важное значение. На наш взгляд, концептуальный анализ данной проблемы дает возможность с приципиально новых позиций оценить состояние общественной безопасности, которая, неотъемлемо свя­зана с данной темы. Актуальность темы оказывает влияние и на процесс совершенствования преподавательской деятельности и исследователь­ский процесс. Первоначально необходимо отметить, что современные ак­туальные проблемы уголовного права, уголовного процесса, криминалис­тики и криминологии во многом связаны и коренятся в международной, региональной и национальной уголовно- правовой политике. Насколько у нас развито или напротив, — архаично уголовное право, насколько эф­фективен и действенен уголовный процесс, и каковы достижения в кри­миналистике, в раскрытии преступлений и результативность при произ­водстве следственных дествий, во многом, если не в полной мере, зависит от государственных уголовно-политических установок. Есть ли подобные государственные установки и стратегии? Оказывают ли существенное вли­яние на особо значимую сферу социальной жизни — правопорядок и обще­ственную безопасность? Это не только, а, скорее всего, не столько успех таких направлений научной деятельности, как: уголовного права и уголов­ного процесса, но и, по нашему глубокому убеждению, и уголовно-правовой политики.
В данном выступлении мы желаем обратить внимание на следующие основные группы вопросов:
—     во-первых, что мы понимаем под весьма емким понятием «уголовно-правовая политика»;
—     во-вторых, каково содержание уголовно-правовой политики, каково ее состояние;
—     в-третьих, влияет ли уголовная правовая политика, если да, то в какой мере на уголовное право, процесс, криминалистику, криминологию и другие правовые дисциплины;
—     в-четвертых, каким образом глобальный кризиз влияет на систему уголовной юстиции или наоборот, может ли уголовно-правовая политика хотя бы в незначительной мере смягчить негативные последствия глобаль­ного кризиса?
2
В системе уголовно-правовых наук достаточно длительное время употреб­ляются термины, содержание которых претендует на идентичность и взаи-моприемлимость. Так, нередко обращаясь к политическим основам борьбы с преступностью, к основополагающим принципам данного чрезвчайно важ­ного направления государственной деятельности, по-видимому, в целях уп­рощения термина, придавая ему якобы большую ясность и понимание, в системе уголовно-правовых наук, употребляется понятие «уголовная поли­тика». В юридической литературе уже указывалось на то, что это не только терминологически не корректно, но и ведет к неправильномк толкованию термина, ибо понятие уголовная политика по своему содержанию и толко­ванию, гораздо шире и объемнее. По сути в данный термин мы вкладываем все то, что может быть отнесено к политике в сфере уголовных прояв­лений. В первую очередь, когда мы говорим о глобализации преступности, о расширении сферы организованной и транснациональной преступности, о формировании уголовно-преступных конгломератов, охватывающих по сути все континенты и основные, наиболее прибыльные сферы криминального бизнеса (торговля наркотиками, людьми и человеческими органами, ки-берпреступностью, терроризмом, отмыванием денег, добытых преступным путем и т.д.), мы сталкивакмся с проявлениями единой стратегии, четком распредении сфер влияния, элементами сотрудничества, единой логистикой и гибким менеджментом. Словом, всеми теми основными элементами, ко­торые мы вкладываем в более или менее успешную или менее удачную сферу деятельности как политика, в данном конкретном случае — в уго­ловной политике. Мы знаем о ежегодных конгрессах «хаккеров», «сходках» воров, электоронных конференциях босов преступного клана, которые по сути являются не менее знаменательным событием преступного мира как встречи руководителей «большой восьмерки». Безусловно, уголовная поли­тика имеет совсем другое содержание по сравнению с уголовно-правовой политикой. Анализ и обсуждение/рассмотрение основных деталей и особен­ностей правовой политики выходит за рамки данной статьи. Традиционное понятие уголовная политика тракуется как «государственная политика в сфере борьбы с преступностью» (Э.Ф. Побегайло, 2004); «самостоятельное праправление деятельности государаства, представляющее собой систему от­ношения власти к преступности...(С.В. Иванов, 2006); «уголовная политика формирует и формулирует стратегию и тактику уголовно-правовой борьбы с преступостью путем той деятельности, которая определяет ее содержание» (Н.А. Лопашенко, 2009). Безусловно, что существует множество опреде­лений термина уголовно-правовой политики. Мы найдем множество под­ходов с различным содержанием. В определенной мере, не зависисмости от подхода и содержания данного термина они являются достаточно научными и обоснованными. Полемики ради отметим, что термин «уголовно-правовая политика», особенно в настоящее время, отнюдь не означает категорию на­циональную, как государственная политика, самостоятельное направление в деятельности государства...» и т.д., а, в первую очередь, это феномен транс-
национальный, который включает в себя не только уголовно-правовые меры и деятельность специализированных учреждений, осуществляющих борьбу с преступностью. Уголовно-правовая борьба — это не сколько стратегия и тактика в определенной сфере деятельности, а общие устремления ми­рового сообщества, единая социально-правовая политика по формированию единой системы ценностей, единого миропонимания, снижения социального неравенства, формирования и реализации единых правовых нормативов, в том числе и уголовно-правовых стандартов. Понятие «уголовно правовая политика» в настоящее время выходит далеко за пределы национальных представлений. По- видимому, если у нас нет единого понятия уголовно-правовая политика, то и ожидать определенных успехов в данной сфере деятельности, не приходится.
Не менеее плачевно, на наш взгляд, состоят дела с содержанием понятия уголовно-правовая политика. Политика — это искусство и умение управлять конкретным объектом, в т.ч. международной организацией (ООН, ЕС и др.), государством, регионом, сферой или отраслью, — промышленности, пра­вовой и т.д. В данном случае, разумеется, мы имеем в виду сферу борьбы с преступностью. Это не принципы уголовно-правового воздействия, пра­вотворческая и правоприменительная деятельность в сфере борьбы с пре­ступностью. Уголовно-правовая политика — это система социального, эко­номического, технического, административно-организационного, правового и иного характера и механизм их реализации по обеспечению правопорядка на соответствующем уровне. Управляем ли мы элементами уголовно-правовой системы (нормативной, институционной, правоприменительной подсистемами и правовым сознанием населения)? Не кривя душой, ответим, что скорее всего нет. Следовательно, управление теми элементами, которые определяют правопорядок и отдельные компоненты, характеризующие преступность (на­пример, — уровень раскрытия преступлений) остаются скорее всего мни­мыми, выдуманными и желаемыми и недействительными. Надо признаться, что и ситуация в представляемой мною Латвии, такая же, как и в боль­шинстве стран. Печально, конечно.
Бесспорно, не менее интересен вопрос, — влияет ли уголовно-правовая политика, если да, то в какой мере, на уголовное право, уголовный процесс, криминалистику, криминологию и другие правовые дисциплины? Хотелось бы ответить здесь положительно, но ответ на данный вопрос заложен уже в предыдущих размышлениях. Однако, на наш взгляд, к большому соже-лению на уголовное право, процесс, криминологию и т.д. как и уголовную политику гораздо в большей мере влияют общие политические манипуляции. Политические партии и их объединения, политические интересы — основной двигатель разработки и реализации уголовно-политических концепций и стратегий. Уголовно- правовая политика является своебразной заложницей политики. Весьма характерным индикатором вышеизложенного являются кризисные периоды, которые общественную безопасность и проблему уго­ловной политики минимизируют до последней степени.
И так, каким образом глобальный кризиз влияет на систему уголовной юстиции или, наоборот, может ли уголовно-правовая политика хотя бы в не­значительной мере смягчить негативные последствия глобального кризиса? На наш взгляд, глобальный кризис был в значительной мере определен именно неадекватностью и несостоятельностью уголовно-правой и правовой системы в целом. Глобальные финансовые махинации, крупные аферы в сфере недвижимости, манипуляции в секторе кредитования и страхования, развитие теневых и криминальных финансовых и иных экономических структур, отсутствие надлежащего контроля за госудураственно-значимыми видыами деятельности, ослабление внуреннего правоохранительного сектора и множества иных факторов привели к глобальному мировому кризису и ни­велированию сегмента государственной уголовно-правовой политики. Заказы несостоятельных и необоснованных правовых актов, около четырех десятков которых принимается за полнолунную ночь (Латвия), подкуп и коррумпи­рованность должностных лиц правоохранительных структур, с одной сто­роны, и применениние легимитивными структурами криминальных способов реализации должностных полномочий, с другой, определяют только то, что состояние общественной безопасности, как одна из задач уголовно-правовой политики, не может быть реализована. Отдельные меры по совершенство­ванию уголовного и уголовно- процессуального законодательства, развитие криминалистики и криминологии при общей несостоятельности уголовной политики являются частнымии и далеко не самыми эффективными свосо-бами результативной борьбы с уголовной преступностью и обеспечениии действенного правопорядка как в условиях кризиса, так и в перспективе дальнейшего развития.
н.в. висков
кандидат юридических наук Волгоградский государственный университет
некоторЫе ПроблемЫ ПрименениЯ
ПрАвил об обрАтноЙ силе
уголовного ЗАконА
Правильное применение любой отрасли законодательства невозможно без учета ее базовых положений, таких, в частности, как правила действия закона во времени. Особенно актуально данное утверждение для уголовного права, где игнорирование соответствующих требований может привести к существенному нарушению прав личности.
Уголовное законодательство и России, и Украины (ст.9-10 УК РФ и ст.4-5 УК Украины соответственно) устанавливает основные правила дейс­твия уголовного закона во времени, согласно которым преступность и нака-
зуемость деяния определяются законом, действовавшим во время его совер­шения, а уголовный закон, устраняющий преступность деяния, смягчающий наказание или иным образом улучшающий положение лица, совершившего преступление, имеет обратную силу, то есть распространяется на лиц, со­вершивших соответствующие деяния до вступления такого закона в силу. В свою очередь, уголовный закон, устанавливающий преступность деяния, усиливающий наказание или иным образом ухудшающий положение лица, обратной силы не имеет.
Названные нормы уголовного законодательства по своей сути в полной мере соответствуют требованиям ч.2 ст.11 Всеобщей декларации прав че­ловека и ч.1 ст.15 Международного пакта о гражданских и политических правах, содержащих фактически аналогичные формулировки.
В то же время приведенные правила, на наш взгляд, носят предельно общий, универсальный характер, и их применение к отдельным ситуациям должно подчиняться имеющейся специфике. Одним из соответствующих случаев, в частности, может являться изменение содержания квалифициру­ющего признака во вновь принятом уголовном законе.
Рассмотрим приведенное утверждение на следующем примере.
Федеральным законом Российской Федерации от 08.12.2003 г. №162-ФЗ уголовная ответственность за хищения была дифференцирована, в том числе, в зависимости от стоимости похищенного: в законодательстве на­ряду с таким квалифицирующим признаком как «крупный размер» появилось понятие особо крупного размера, а также были установлены критерии их определения.
Таким образом, с момента вступления в силу УК РФ и до внесения в него изменений федеральным законом от 08.12.2003 г. №162-ФЗ хищение, размер которого превышал пятьсот минимальных размеров оплаты труда, охватывалось признаком крупного размера. В дальнейшем крупный размер был определен как стоимость похищенного, превышающая 250 000 рублей, а особо крупный — превышающая 1 000 000 рублей. То есть содержание такого квалифицирующего признака как «крупный размер» претерпело из­менения.
Различной оказалась и ответственность: если, например, в ст.158, 159 УК РФ в предшествующей редакции наказание за соответствующие виды хищений в крупном размере предусматривалось в виде лишения свободы на срок от 5 до 10 лет, то в новом варианте наказание за кражу и мо­шенничество в крупном размере составляло уже от 2 до 6 лет лишения свободы.
На первый взгляд, санкция является более мягкой и вновь принятый закон, казалось бы, должен иметь обратную силу. Однако вряд ли это представляется возможным в силу следующего.
Как уже было сказано выше, в соответствии с ч.1 ст.9 УК РФ преступ­ность и наказуемость деяния определяются уголовным законом, действо­вавшим во время совершения этого деяния.
Во время хищений, совершенных в период с 1 января 1997 г. по 11 декабря 2003 г., то есть до момента вступления нового закона в силу, УК РФ в соответствующей части действовал в редакции федерального закона от 13 июня 1996 года №63-ФЗ. Как следует из примечания №2 к ст.158 УК РФ в аналогичной по времени действия редакции, названное примечание на тот момент охватывало любые деяния в случае, если сумма похищенного превышала пятьсот минимальных размеров оплаты труда.
В дальнейшем, несмотря на то обстоятельство, что наименование ква­лифицирующего признака «крупный размер» сохранилось, его реальное со­держание изменилось, поскольку, что следует из содержания примечания №4 к ст.158 УК РФ в редакции федерального закона от 8 декабря 2003 г. №162-ФЗ, как совершенные в крупном размере могли быть квалифициро­ваны хищения при стоимости похищенного в размере более 250 000 руб., но не превышающем 1 000 000 руб.
Таким образом, понятие крупного размера применительно к хищениям в редакции федерального закона от 8 декабря 2003 г. №162-ФЗ уже не охва­тывало содеянное в тех случаях, если стоимость похищенного превышала 1 000 000 руб.
Следовательно, нормы УК РФ об ответственности за хищения в крупном размере в редакции федерального закона от 8 декабря 2003 г. №162-ФЗ не могут признаваться более мягкими по отношению к предыдущей редакции, поскольку изменение их санкций в названной выше редакции обусловлено изменением содержания самого квалифицирующего признака, который в ука­занных редакциях не совпадает.
Обобщая вышесказанное, полагаем возможным сделать следующий вывод. При решении вопроса о возможности придания обратной силы уго­ловному закону необходимо ориентироваться не только на санкцию ранее действовавшей и вновь принятой нормы, но, в первую очередь, анализиро­вать содержание соответствующих диспозиций. И в случае несовпадения содержания последних, как в рассмотренной ситуации с квалифицирующими признаками, исходить из следующего правила: придание уголовному закону обратной силы в случае изменения фактического содержания квалифици­рующего признака невозможно, если содеянное не охватывается соответс­твующим квалифицирующим признаком вновь принятого закона. Иначе ви­новному не просто будет назначено излишне мягкое наказание, неверной окажется сама квалификация преступного деяния.
Ж.В. ГЛОТОВА
кандидат педагогических наук, доцент, Российский государственный университет имени Иммануила Канта
к воПросу о ФункционировАнии
ПостоЯнного меЖДунАроДного
уголовного суДА
Для функционирования Международного уголовного суда важную роль играет обеспечение выполнения функций расследования и обвинения в меж­дународном уголовном процессе. Функция международного расследования не является судебной и заключается в установлении фактов, связанных с преступлением. Ее реализация не ведет к принятию каких-либо решений. Не­обходимость проведения международного расследования вытекает из того, что международный орган, принимающий решение, должен основываться на объективной информации.
Безусловно, наличие данной функции ставит вопрос о ее организованном обеспечении. Для Международного уголовного суда, создаваемого как орган с параллельной по отношению к национальным судам юрисдикцией, вполне подходящим является вариант организации расследования в рамках самого суда. Соответствующий орган призван действовать в тесном сотрудни­честве с национальными органами расследования. Большую часть инфор­мации должны составлять материалы, собранные национальными органами. Одновременно международные следователи должны взаимодействовать с национальными органами при производстве расследования на месте с об­щего или данного для конкретного случая согласия соответствующего го­сударства.
В перспективе можно считать вполне правомерной постановку вопроса о создании независимых следственных органов, функционирующих автономно. Международный уголовный суд является далеко не единственным воз­можным потребителем результатов международного расследования. Совет Безопасности при принятии решений иногда испытывает нехватку объек­тивной информации. Основу для создания международного следственного комитета мог бы составить устав, представляющий собой универсальный международный договор, участники которого взяли бы на себя обязатель­ства создавать условия действующему в пределах своей компетенции ко­митету для осмотра мест происшествия, предоставлять в полном объеме запрашиваемую информацию и т.п., даже если отдельные государства от­странятся от участия в его уставе, деятельность комитета окажет на них сдерживающее воздействие, поскольку они подпадут под особый контроль международного сообщества.
Следует напомнить, что механизм расследования специальной компе­тенции уже существует. Первым таким органом стала Международная
комиссия по установлению фактов, утвержденная статьей 90 Дополнитель­ного протокола I 1977 года к Женевским конвенциям о защите жертв войны. Несмотря на то, что комиссия существует уже достаточно длительное время, она ни разу не была задействована. Более того, намечается опасная тен­денция умножения числа специальных комиссий, создаваемых в качестве альтернативы Международной комиссии по установлению фактов. Сначала такая комиссия была образована в рамках ООН для сбора информации о серьезных нарушениях Женевских концепций и других нарушениях между­народного гуманитарного права.
Деятельность ни одной из этих комиссий не привела к ожидаемым результатам. Как представляется, это должно послужить побудительным мотивом использования постоянного механизма в лице Международной комиссии по установлению фактов. Хотя и в отношении этого органа не стоит питать чрезмерных иллюзий, так как провал деятельности специ­альных комиссий не только связан с административными проблемами и от­сутствием преемственности, но во многом будет определяться конкретной ситуацией.
При обсуждении вопроса о создании Международного уголовного суда вы­сказывалось мнение, что альтернативой его созданию можно считать систему международного расследования, действующую в сочетании с национальными судами. Очевидно, что вышеупомянутая комиссия по установлению фактов в какой-то степени рассчитана на такую схему. Однако уголовный процесс представляет собой взаимосвязанную цепь действий. Даже если в некоторых случаях подобной смешанной системы будет достаточно, то в подавляющем их большинстве результаты международного расследования просто не по­лучат реализации, останутся установленными фактами, заключающими в себе обвинения, но без санкции суда.
В отношении международных преступлений речь должна идти именно об организации международного уголовного процесса как такового, обо всех его стадиях, и стадия отправления правосудия является центральной, без которой все остальные не имеют смысла. За расследованием должно последовать предание виновных суду. И на этой стадии все те причины, которые привели к созданию международного органа расследования, сохра­няют свое значение и требуют создания органа международного уголовного правосудия. В его рамах можно осуществлять и расследование, и наказание за международные преступления, в частности, за серьезные нарушения меж­дународного права.
В общем плане обвинение состоит в доказывании виновности субъекта, привлекаемого к уголовной ответственности. Его осуществление предпола­гает составление официального обвинительного заключения, излагающего и обосновывающего формулировку обвинения субъекта. В обвинительном заключении кратко излагаются факты, образующие каждое вменяемое в вину преступление, указывается материальное право, на основании которого обвиняемый привлекается к ответственности.
Абсолютно очевидно, что составление обвинительного заключения в Международном уголовном суде предполагает консультации с направившим жалобу субъектом, тем более, если это государство или международная ор­ганизация. Обвинительное заключение должно быть сообщено обвиняемому до начала разбирательства по делу. Причем, он должен иметь достаточно времени для подготовки к своей защите. Заключение должно сообщаться и всем заинтересованным государствам. В функции обвинения входит выпол­нение всех необходимых формальностей с целью добиться передачи обви­няемого суду.
Взаимная правовая помощь между государствами нужна при судебном разбирательстве обычного уголовного дела с международным элементом. Ос­новополагающий принцип дополняемости, на котором построен постоянный Международный уголовный суд, предполагает тесное взаимодействие суда и национальных правоохранительных органов. Необходимо предусматривать целую систему органов и институтов, призванных обеспечить функциониро­вание Международного уголовного суда. Все они обусловлены природой суда в качестве дополнительной к национальным органам инстанции и являются достаточными для такого института. В то же время в концепции Между­народного уголовного суда заложен мощный импульс для дальнейшего раз­вития, которое должно привести к созданию противовеса международным преступлениям в лице органа, облеченного значительными полномочиями.
Т.О. ГОНЧАР
кандидат юридичних наук, доцент Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова
ЗАХоДи вПливу ЩоДо неПовнолітніХ ЗА кримінАльним ПрАвом німеЧЧини
Важливим напрямком розвитку кримінально-правової доктрини та законо-давства є вивчення досвіду зарубіжних країни. Кримінальний кодекс Німеч-чини від 15.05.1871 р. в редакції від 02.10.2009 р. (Strafgesetzbuch — далі StGB), як і Кримінальний кодекс України, базуються на ідеях класичної школи кримінального права з психологічною теорією вини та свободою волі, тому вивчення кримінально-правових норм саме цієї країни викликає певний інтерес.
Особливістю кримінального права Німеччини є існування в якості джерела права поряд з StGB багаточисленних законів, які містять кримі-нально-правові приписи. Тому кримінальне право Німеччині складається із кодифікованого нормативно-правового акту — Кримінального кодексу та інших законів, наприклад, в § 10 StGB передбачено [1], що кримінальна відповідальність неповнолітніх регулюється ще і Законом «Про відправлення правосуддя у справах неповнолітніх» (далі — Jugendgerichtsgesetz) від 04.08.1953 р. [2].
о
У § 1 Jugendgerichtsgesetz особи, що вчинили злочин поділяються на дві групи — неповнолітні, тобто ті, які під час вчинення злочину досягли чотирнадцятирічного віку та не досягли вісімнадцяти років (Jugendlicher); та молодь, яка під час вчинення злочину досягла вісімнадцятирічного віку та не досягла двадцяти одного року (Heranwachsender).
У другому розділі Jugendgerichtsgesetz передбачено три групи заходів, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, а саме, примусові заходи виховного характеру, виправні заходи та покарання. Вони розташовані у вказаному Законі від більш м’якого до більш суворого. Розглянемо доклад-ніше ці заходи.
До примусових заходів виховного характеру відносяться: віддача вказівок та припис скористуватися виховною допомогою (§ 9 Jugendgerichtsgesetz).
Вказівки є велінням і забороною, що регулюють спосіб життя непов-нолітнього і завдяки цьому мають сприяти його вихованню та підтримці. При цьому до способу життя неповнолітнього не можна пред‘являти завищених вимог.
Суддя може, зокрема, покласти на неповнолітнього наступні обов’язки:
1. підкоритися вказівкам щодо місця проживання; 2. жити з будь-якою сім’єю або в гуртожитку; 3. поступити на навчання або на роботу; 4. виконати будь-яку роботу; 5. поступити під нагляд і піклування певної особи (громадського піклувальника); 6. прийняти участь у соціальному тренінгу; 7. докласти зусиль до відшкодування шкоди потерпілому (примирення винного з потерпілим); 8. припинити спілкування з певними особами або відвідування розважальних установ і закладів громадського харчування; 9. поступити на курси з вивчення правил дорожнього руху (§ 10 Jugendgerichtsgesetz).
Виправні заходи застосовуються до неповнолітнього, якщо призначення покарання є недоцільним, однак необхідно, щоб неповнолітній усвідомлював, що зобов‘язаний відповідати за свої дії. Виправні заходи не тягнуть правових наслідків покарання.
Виправними заходами є: 1. попередження; 2. покладання обов‘язків;
3.  арешт.
Попередження має переконливо продемонструвати неповнолітньому не-правомірність його діяння. Суддя вправі покласти на неповнолітнього на-ступні обов’язки: 1. усунути заподіяну злочином шкоду, наскільки це в його силах; 2. особисто вибачиться перед потерпілим; 3. виконати певну роботу;
4.  сплатити грошовий внесок на користь будь-якого суспільно-корисного закладу (§ 15 Jugendgerichtsgesetz).
Арешт для неповнолітніх застосовується у формах арешту на вільний час, короткострокового арешту і тривалого арешту.
Арешт на вільний час накладається на період вільного часу неповноліт-нього протягом одного тижня або двох тижнів.
Короткостроковий арешт призначається замість арешту на вільний час, якщо одноразове виконання представляється доцільним виходячи з виховних міркувань і не заважає ні навчанню, ні роботі неповнолітнього.
1
Тривалий арешт призначається на строк не менш тижня І не більш чотирьох тижнів. Він обчислюється в днях або тижнях (§ 16 Jugendgerichtsgesetz).
Найбільш суворим заходом, що може бути застосований до неповноліт-нього за вказаним Законом, є покарання. Суддя призначае покарання для неповнолітніх, якщо внаслідок шкідливих схильностей неповнолітнього, які виявились під час вчинення злочину, виховні та виправні заходи є недостат-німи або цього вимагає ступінь вини.
Покарання для неповнолітніх призначається на строк не менш шести місяців І не більш п‘яти років. Якщо вчинене діяння є злочином, за який згідно з загальними правилами може бути призначено покарання у виг-ляд! позбавлення волі більш ніж на десять років, то покарання для непов-нолітніх призначається на строк не більше десяти років. Межі покарань загального кримінального права щодо неповнолітніх не застосовуються (§ 18 Jugendgerichtsgesetz).
Таким чином, досвід Німеччини є цікавим та корисним, оскільки норми про кримінальну відповідність неповнолітніх, які передбачені у Розділі XV Кримінального кодексу України, потребують удосконалення. Прийняття від-повідного закону про відправлення правосуддя у справах неповнолітніх та розробка різноманітних заходів, що альтернативні покаранню, є одним з напрямків такого удосконалення.
ПОСИЛАННЯ:
1.      Strafgesetzbuch (StGB): [Електронне видання]. — Режим доступу: http://www.gesetze-im-internet.de/bundesrecht/stgb/gesamt.pdf
2.      Jugendgerichtsgesetz: [Електронне видання]. — Режим доступу: http://www.juris.de.
О.П. ГОРПИНЮК
Львівський державний університет внутрішніх справ
ДО ПИТАНИЯ ПРО ВДОСКОНАЛЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КРИМІНАЛЬНО-
ПРАВОВУ ОХОРОНУ ПРИВАТНОСТІ
Чинне кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за порушення окремих видів таємниць приватного характеру: лікарської таємниці, таємниці усиновлення (удочеріння), банківської таємниці, таєм-ниці кореспонденції. Водночас, не передбачено кримінальну відповідальність за порушення, здавалося б, основних таємниць, які стосуються приватності (адвокатської, нотаріальної, сповіді).
Останнім часом в юридичній літературі вносять пропозиції про необхід-ність встановлення кримінальної відповідальності за порушення нотаріальної
2
таємниці [1, с.16], адвокатської таємниці [2, с.213], таємниці сповіді[3, с.105; 4, с.238]. Крім того, висувають конкретні пропозицій щодо вдосконалення норми, яка міститься в статті 182 КК України «Порушення недоторканності приватного життя». Так, пропонують виокремити деякі діяння, передбачені ст. 182 КК України у самостійний склад злочину «Дифамація» (тобто, роз-повсюдження зневажливих відомостей про особу незалежно від того є вони хибними чи достовірними) [5, с. 176].
Таким чином, і законодавець, і кримінально-правова теорія стоять на позиції, згідно якої відповідальність за посягання на приватність встанов-люється в багатьох спеціальних нормах, кожна з яких присвячена охороні одного з видів приватної таємниці.
Ми ж дотримуємось позиції про необхідність встановлення загальної норми, яка б передбачала відповідальність за незаконні дії з інформацією про приватне життя, особами, яким інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків. Тим більше, що в окремих випадках законодавець враховує комплексний характер окремих категорій інформації з обмеженим доступом, наприклад, державної таємниці, і вста-новлює кримінальну відповідальність за посягання на цю таємницю загалом, а не на окремі її види, які визначено ст. 8 Закону України «Про державну таємницю»(в редакції Закону від 21.09.99) [6]. Ще одним аргументом вста-новлення саме загальної норми, є позиція згідно якої вважають, що в міру розвитку права відбувається рух від казуїстичних норм до норм узагаль-неного характеру, адже саме такі норми характеризують рівень розвитку правової системи [7, с.63].
Таким же шляхом пропонують іти й науковці–цивілісти. Так, Л.О. Кра-савчикової висуває пропозицію про введення до цивільного законодавства загальної норми, яка закріплюватиме право громадян на недоторканність приватного життя і збереження відомостей про приватне життя, які отримані іншою особою при виконанні своїх професійних обов’язків (суспільних дору-чень) [8, с.188]. Більше того, автор справедливо відзначає, що при підході, коли відсутні спеціальні норми, необхідно буде в майбутньому збільшувати кількість спеціальних норм, зауважуючи при цьому, що всі спеціальні норми за змістом односторонні. Про це приходиться говорити у зв’язку з тим, що встановити раз і назавжди перелік професій, які дають доступ до таємниць приватного життя особи, практично неможливо. Підтвердження цьому дає саме життя [9, с. 123].
М.Н. Малеїна також вказує на необхідність появи в подальшому норми, спрямованої на охорону відомостей, що складають професійну таємницю [10, с. 154]. Можна зазначити, що існуючий в законодавстві підхід до охорони таємниць приватного життя не враховує вітчизняного історичного досвіду та світових тенденцій.
Зокрема, в Уложенні про покарання кримінальні й виправні 1903 року було передбачено загальну норму, яка передбачала відповідальність за пору-шення професійної таємниці. Так, ст. 541 глави 29 Уложення передбачалось
розголошення таємниць без поважних причин особою, зобов’язаною за своїм призначенням зберігати в таємниці довірені їй відомості, якщо це могло принизити особу і такі дії не кваліфікуються як образа [11].
Порушення професійної таємниці кваліфікується на основі відповідної єдиної норми цілим рядом КК розвинутих зарубіжних держав. (ст. 266 Рес-публіки Польщі [12], ст. 226-13 Франції [13, с.251], ст. 203 ФРН) [14, с. 123]. Тільки в окремих КК зарубіжних держав порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, традиційно виді-ляються в окремий склад злочину[15].
Отже, з метою вдосконалення законодавства про кримінально-правову охорону приватного життя особи та гарантування недоторканості конфіден-ційної інформації про неї, необхідно, враховуючи досвід іноземних країн та вітчизняні історичні джерела кримінально-правового регулювання, передба-чити в кримінальному законі загальну норму яка б передбачала відповідаль-ність за незаконні дії з інформацією про приватне життя, вчинені особами, яким інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи служ-бових обов’язків. Встановлення такої загальної норми дозволить відмови-тись від вибіркової, часткової криміналізації порушень особистих таємниць особи, яким така інформація стала відомою в зв’язку з виконанням своїх професійних та службових обов’язків.
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Панталієнко Я.М. Проблеми та особливості врегулювання в законо-давстві питання нотаріальної таємниці / Я.М. Панталієнко// Юриспруденція: теорія і практика. — 2009. — №3. — С.15-21
2.      А.М. Титов, Г.К. Тетерятник Щодо можливості криміналізації роз-голошення адвокатської таємниці [«Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення»]: Матеріали наук.-практ. конф. 7-8 квітня 2006 року(ч. 2). — Львів: ЛьвДУВС, 2006 — 304с.
3.      Марисюк К.Б. Чи потрібна кримінально-праовоа відповідальність за порушення таємниці сповіді /К.Б. Марисюк // Вісник ЛІВС при НАВС України. — 2003р. — № 1(2). — С.104-108
4.      Палій М.В. Волкова Г.М. Основи кримінально-правового захисту таємниці сповіді // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. — 2005р. — № 2. — С. 237-248
5.      Храмцов О.М. Про співвідношення злочину, передбаченого статтею 182 КК України, і інституту дифамації як суспільно небезпечного діяння проти честі та гідності людини / О.М. Храмцов // Право і безпека.-2004/3.-№ 1.-С. 174 -177
6.      Про державну таємницю: Закон України (в редакції Закону від 21.09.99 №1079-XIV)[Електронний ресурс]/ офіційний веб-сайт Верховної Ради України.– режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=3855-12
7.      Хилюк С.В. Погляди науковців на кримінально-правову охорону окремих конституційних прав особи /С.В. Хилюк // Кримінальне право Ук-раїни. — 2006. — №9. — С. 59-65
8.      Красавчикова Л.О. Понятие и система личных неимущественных прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации. — Екатеринбург, 1994. — 200с.
9.      Красавчикова Л.О. Личная жизнь под охраной закона. М. — Юрид лит., 1983. — 160с.
10.    Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление и защита. — М., 2000. –244с.
11.    Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1903г. [Елек-тронний ресурс]. Режим доступу: http://www.knigafund.ru/books/18301/ read#page291
12.    КК Республіки Польща [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1246817
13.    Уголовный кодекс Франции / науч. ред. канд. юрид. наук. доц. Л.В. Головко, канд. юрид. наук. доц. Н.Е. Крыловой, перевод с француского и предисловие канд. юрид. наук. доц. Н.Е. Крыловой. — СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. — 650с.
14.    Уголовный кодекс ФРГ / Пер с нем. — М.: Издательство «Зер­цало», 2000. — 208с.
15.    КК Республіки Латвія [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1243424; КК Республіки Литви [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.law.edu.ru/norm/norm. asp?normID=1243877; КК Республіки Молдови [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241144
СВ. ГРАЧОВ
Національна академія Служби безпеки України
ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД РОЗВИТКУ
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ
РЕГУЛЮВАННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ
МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕДАЧ ТОВАРІВ,
ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДЕРЖАВНОМУ
ЕКСПОРТНОМУ КОНТРОЛЮ
У 1991 р., після набуття Україною незалежності, їй залишилося в спадок майже мільйонне військове формування. Його озброєння складалося з 9 тис. танків, 11 тис. бронемашин, 18 тис. артилерійських систем, 3900 лі-таків та гелікоптерів, 176 міжконтинентальних балістичних ракет зі своїми
стратегічними боєзарядами, 2883 одиниць окремих оперативно-тактичних та тактичних ядерних боєзарядів.
За часів СРСР на території України будо зосереджено 1810 підприємств ВПК. Після здобуття незалежності в Україні залишилася значна частина напрацювань у багатьох сферах: ракетно-космічній та авіаційній галузях, кораблебудуванні, ракетно-артилерійському озброєнні, бронетанковій та ін-женерній техніці, засобах протиповітряної оборони та зв’язку, боєприпасах, але вітчизняний ВПК залишився фактично без державного замовлення на виробництво озброєння та нових військових технологій. Окрім того, в ре-зультаті переходу до ринкової економіки в Україні відбулася децентралізація зовнішньої торгівлі, виникли нові виробники, експортери та посередники, головною метою яких став продаж товарів з максимальним прибутком.
З урахуванням цих чинників, процес становлення і розвитку України потребував створення ефективної системи експортного контролю, яка б надійно захищала інтереси держави у сфері експорту та імпорту озброєння, військової техніки, а також інших товарів і технологій, що підлягають екс-портному контролю.
Національна система експортного контролю пережила декілька якісних етапів:
1.      Сіро-чорний етап — період, коли торгівля озброєнням здійснювалася безсистемно, непрозоро, безконтрольно. Системи експортного контролю на той час практично не існувало, вірніше вона знаходилася в зародковому стані;
2.      Етап розбудови, становлення системи експортного контролю — пе-ріод, коли відбулося нормативне закріплення системи експортного контролю та були створені необхідні структури. Зокрема, на рубежі 1997-1998 рр. в Україні була створена ефективна система експортного контролю, яка, втім, не мала спеціальної законодавчої бази — її діяльність регулювалася винят-ково указами Президента та постановами Уряду;
3.      Етап розвитку, початок якого позначений створенням законодавчих засад системи експортного контролю — в першу чергу, прийняттям Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
У даній доповіді будуть розглянуті перші два етапи.
Початком створення української системи експортного контролю можна вважати прийняття Закону України від 16.04.1991 р. № 959-XII «Про зов-нішньоекономічну діяльність». Ст. 20 цього Закону було передбачено, що експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, технологій, устаткування, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таєм-ницю України, може здійснюватись виключно уповноваженими Україною як державою суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Наступним кроком було створення Урядової експертно-технічної комісії, яка повинна була забезпечувати захист державних інтересів при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності та конверсії оборонної промисловості, до-тримання міжнародних зобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення.
За поданням вказаної Комісії 17.09.1992 р. до КК України (1960 р.) була внесена ст. 228-6, якою була передбачена відповідальність за «порушення встановленого порядку вивозу за межі України сировини, матеріалів, облад-нання, технологій, які можуть використовуватися для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової і спеціальної техніки або надання послуг по створенню зброї, військової та спеціальної техніки, а так само незаконний їх вивіз, запасних частин до них та військового майна при відсутності ознак контрабанди». Диспозиція ст. 228-6 була сконструйована як бланкетна. Разом з тим, нормативно-правових актів, які б регламентували «порядок вивозу», та закріплювали б перелік «сировини, матеріалів, облад-нання, технологій, які можуть використовуватися для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової і спеціальної техніки», на той час фактично не існувало. Лише 26.10.1992 р. згідно до постанови Президії Верховної Ради України № 2728 «Про перелік видів сировини і матеріалів, заборонених для вивозу за межі України», відповідно до Закону України від 17.09.1992 р. № 2613-XII «Про внесення доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України» КМУ було доручено розро-бити та до 15.11.1992 р. затвердити перелік видів сировини, матеріалів, обладнання і технологій, які можуть використовуватися для створення зброї, військової і спеціальної техніки, вивіз яких за межі України може здійсню-ватися лише за спеціальним дозволом компетентних державних органів.
Згідно зі ст. 112 КПК України досудове слідство за справами, передба-ченими ст. 228-6 КК України (1960 р.), повинно було проводитися слідчими органів внутрішніх справ.
У відповідності до Указу Президента України № 3/93 від 03.01.1993 р. «Про удосконалення державного експортного контролю» Урядова експертно-технічна комісія була перетворена в Урядову комісію з експортного конт­ролю, а також при Кабінеті Міністрів України був створений Експертно-технічний комітет, на який було покладено виконання функцій робочого органу з підготовки матеріалів у питаннях, що належали до компетенції Урядової комісії з експортного контролю, та здійснення контролю за вико-нанням прийнятих рішень.
Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 04.03.1993 р. було затверджено Перелік видів сировини, матеріалів, обладнання та технологій, вивіз яких за межі України може здійснюватися тільки за спеціальним доз-волом, тобто лише через півроку після появи ст. 228-6 КК України (1960 р.).
Слід наголосити на тому, що під час створення національної системи експортного контролю однією з важливих задач стала участь України у міжнародних домовленостях у сфері нерозповсюдження та контролю за експортом товарів військового призначення та подвійного використання: Комітет Зангера, Група ядерних постачальників, Вассенаарська домо-
вленість, Режим контролю за ракетними технологіями, Австралійська група.
З урахуванням приєднання України до вказаних міжнародних домовле-ностей, Кабінетом Міністрів України упродовж 1995-1997 р.р. було затверд-жено нормативно-правові акти, які регулювали порядок міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, та містили відповідні контрольні списки товарів.
Відповідно до Указу Президента України № 1279/96 від 28.12.1996 р. «Про дальше вдосконалення державного експортного контрою» Урядова ко-місія з експортного контролю була перетворена в Урядову комісію з полі-тики експортного контролю, а Експертно-технічний комітет при Кабінеті Міністрів України — в Державну службу експортного контролю України.
У період з 1997 по 1999 роки була прийнята чергова низка нормативно-правових актів, які мали значний вплив на становлення національної системи експортного контролю, визначали основні поняття та регулювали порядок здійснення державного експортного контролю, порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності відповідних повноважень, порядок встанов-лення (скасування) обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України, порядок проведення експертизи тощо.
Зокрема, в Указі Президента України від 13.02.1998 р. № 117/98 «Про Положення про державний експортний контроль в Україні» були визначені основні терміни в галузі державного експортного контролю («державний ек-спортний контроль», «товари військового призначення», «товари подвійного використання», «міжнародні передачі товарів»), порядок його здійснення та відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Проте, у рамках проведеної наприкінці 1999 р. адміністративної реформи відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 р. № 1573 Державна служба експортного контролю України була ліквідована, а її функції пе-рейшли до Міністерства економіки України.
Незважаючи на це, Указом Президента України від 08.07.2000 р. № 868 був утворений Комітет з політики військово-технічного співробіт-ництва та експортного контролю при Президентові України, на який було покладено розроблення пропозицій і рекомендацій щодо концептуальних засад та приорітетних напрямів державної політики у галузі військово-тех-нічного співробітництва з іноземними державами та експортного контролю, а також забезпечення політичних, економічних та військових інтересів України в зазначених сферах.
З прийняттям КК України 2001 р. з’явилася ст. 333 КК, що передба-чала відповідальність за «незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки». Дана стаття була віднесена вже до компетенції Служби безпеки України.
Необхідно підкреслити, що диспозиція ст. 333 КК теж була сконструйо-вана як бланкетна та за своїм змістом несуттєво відрізнялася від ст. 228-6
КК України (1960 р.), за виключенням значного звуження предмету зло-чину.
Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що конструкция даної редакції ст. 333 КК була недосконалою, бо вона не узгоджувалася з термінологією, яка вже була закріплена у діючому на той час законодавстві у сфері екс-портного контролю.
О.П. ГРИЩЕНКО
Інститут політології та права
Національного педагогічного університету
імені М.П. Драгоманова
ПокАрАннЯ ЗА ФАльсиФікАціЮ ЗАсобів вимірЮвАннЯ
Злочин та покарання самі по собі є різними правовими явищами і їх взаємодія проявляється в тому, що покарання є наслідком злочину.
Злочин — це суспільно небезпечне протиправне винне діяння (дія або бездіяльність), що містить ознаки складу злочину, передбаченого Кримі-нальним кодексом України (далі — КК України).
Словничок юридичних термінів визначає покарання як «міру державного примусу, що застосовується тільки судовими органами до осіб, які скоїли злочин. Виражається у позбавленні певних, належних цій особі благ. Голо­вною функцією покарання є виховання винних, недопущения ними та іншими особами протизаконних вчинків у майбутньому» [1, с. 64-65].
Однією з цілей покарання є гарантія законності, яка при застосуванні покарання повинна бути дотримана. Отже, принцип законності важливий для того, щоб правильно визначити розмір І вид покарання, і він може бути реалізований за умови правильно! кваліфікації злочину та призначення покарання у відповідності до обставин справи.
За фальсифікацію засобів вимірювання законодавець встановив альтер-нативну санкцію:
—     покарання за ч. 1 ст. 226 КК України (передбачає чотири види покарань) — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців;
—     за ч. 2 ст. 226 КК України (передбачає два види покарань) — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме-ження волі на строк до трьох років [2, с. 131].
У ході аналізу кримінального законодавства України можемо виділити основні проблеми, які безпосередньо впливають на притягнення винних осіб до відповідальності за фальсифікацію засобів вимірювання, серед яких: 1) не-достатній контроль з боку органів, що займаються захистом засобів вимірю-
вання і покаранням за фальсифікацію засобів вимірювання, оскільки цей злочин є економічним, а факт його скоєння важко довести. Слід відмітити, що при фальсифікації засобів вимірювання зазвичай застосовують витончені способи обману. Наприклад: при виготовленні або переробці приладів та інструментів у них вносяться такі зміни, що надалі вони показують завищену вагу, довжину, об’єм товару, що відпускається або виконаної роботи, при реальній меншій кількості цих даних [3, с 159]; 2) важко встановити та оцінити кожен окремий випадок завдання цим злочинним діянням збитків суспільству; 3) недостатня обізнаність громадян стосовно своїх прав та обов’язків як покупців, споживачів тощо.
Вважаємо, що для подолання і профілактики цих проблем потрібно ре-алізувати цілу низку вимог, зокрема, створити жорстку систему законо-давчих актів згідно міжнародних стандартів боротьби з такими злочинами як фальсифікація засобів вимірювання; розробити більш дієву юридичну процедуру, яка б дозволила встановлювати факт скоєння фальсифікації за-собів вимірювання.
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Словничок юридичних термінів: Навч. посіб. / Марчук Віталій Пет­рович. — К.: МАУП, 2003. — 128 с.
2.      Уголовный кодекс Украины [Текст]: по состоянию на 15 апреля 2009 г. — X.: ООО «Одиссей», 2009. — 272 с.
3.      Стрельцов Є.Л. Кримінальне право України. Особлива частина [Текст]: підручник / Є.Л. Стрельцов. — X.: ООО «Одісей», 2009. — 496 с.
Р.З. ГУСЕЙНОВА-ЧЕКУРДА
Київський Національний університет внутрішніх справ
ПерсПективи вПровАДЖеннЯ
кримінАльноЇ віДПовіДАльності
ЗА ценЗуру у електронниХ Змі
Одним з найважливіших надбань демократа' за роки незалежності стало гарантування свободи слова та заборона цензури. Стаття 15 Конституції України декларує «Цензура заборонена» [1, 31]. На сьогоднішній день багато журналістів вказують на цензуру у ЗМІ.
Поняття прямо! цензури у електронних засобах масової інформації на сьогоднішній день набуває неабиякої актуальності. Відтворити технологічний процес підготовки програми новин до ефіру дуже складно, як для дослідника так, для органів дізнання і слідства та суду. Цензурування електронних ЗМІ відбувається на етапі підготовки матеріалу до ефіру. Особливо складно довести факт цензури у програмах новинного формату. Зазвичай на теле-
О
баченні випусковий редактор чи редактор дня обирає теми для випуску новин чи програми. Журналіст пропонуючи тему може не отримати дозвіл на її підготовку. Враховуючи, що зйомка сюжету ресурсно-затратна: це ви-користання камери, світла, звуку, робота оператора, використання транс­портного засобу та робота водія; без розпорядження редактора журналіст на зйомку виїхати не зможе виїхати — йому просто не нададуть знімальної техніки. Таким чином, довести факт цензури особливо в електронних ЗМІ дуже складно.
Цензура виникає коли держава намагається контролювати творчу, про-фесійну та навіть приватну сферу життєдіяльності громадян. Насаджування єдиної ідеології, відсікання усіх прояв інакодумства і є найголовнішим про-явом цензури. Відомий радянський юрист М. Федотов так тлумачив поняття «цензура»: «Цензура — родове поняття. Воно охоплює різні види і формі контролю офіційною владою за змістом інформації що виходить та розпов-сюджується засобами масової інформації з метою недопущення чи обме-ження розповсюдження ідей та відомостей, які ця влада визнає небажаними і шкідливими» [2, 89]. Отже, цензура це обмеження свободи слова. Саме держава та її органи влади вводять обмеження на поширення інформації яку держава вважає шкідливою.
Види цензури:
—     Попередня цензура — необхідність отримати дозвіл на вихід будь-якого твору (газети, журналу, книги, теле- радіопрограми, фільму та ін). Ха­рактерна ознака даного виду — це наявність певної процедури. Обов’язковий перегляд твору відповідальною особою, чи відповідним органом. Відсутність певного дозволу не давала шансів для існування і поширення такого твору.
—     Подальша цензура — перегляд уже готового матеріалу та при-йняття обмежувальних та заборонних дій у відношенні до певного твору (статті, книжки, фільму, вистави тощо.) Цей вид цензури як правило ніс сан-кції для відповідальних осіб за певний продукт, що порушив норми цензури.
—     Карна цензура — як правило, такий вид цензури означав вилучення не просто частини (статті, твору частини фільму, тощо), а всього носія. Варто зазначити, що каральна цензура властива для усіх тоталітарних держав.
—     Самоцензура — це явище коли людина маючи досвід попередніх заборон свідомо не включає деякі елементи тем, фактів, побоюючись, що це не буде оприлюднено або за це буде покарано.
—     Професійна люстрація — заборона на професію для певних людей. Як правило, це політична воля певних представників влади, яка ніколи не оформлювалась у офіційних документах, постановах, наказах, тощо.
—     Економічна цензура — фінансовий тиск власника або керівника на працівників. У переважній більшості електронних ЗМІ сума заробітної платні поділяється на дві частини: офіційну оподатковану, що становить невелику суму, і так звану «премію» у конверті, що становить основну частину за-робітної платні. Таким чином працівник є цілковито залежним фінансово, бо вищенаведена премія, як правило є «чорною зарплатою» і у випадку коли
1
керівництво незадоволене діями працівника сума премії може зменшуватись, або взагалі може бути не виплачена у повною мірою.
За часи незалежності України вже кілька разів журналісти звертали увагу громадськості на прояви цензури у ЗМІ. Наприкінці 2002 р. низка журналістів «Нового каналу», УТ-1, СТБ, газети «Сегодня», інформацій-ного агентства УНІАН публічно заявили про посилення цензури, і деякі з них — пішли з роботи через неможливість виконувати її професійно. Наслідком публічної заяви про практику цензури в Україні стало законо-давче визначення поняття «цензура». 3 квітня 2003 р. Верховна Рада Ук-раїни ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова» [3]. Згідно з ним, цензурою вважають «вимоги, спрямовані до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співза-сновника), видавця, розповсюджувача попередньо узгоджувати інформацію, що розповсюджується (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накла-дається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню чи розповсюдженню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.» [4]. Також було заборонено створення будь-яких органів державної влади, введення посад, установ що контролювали б зміст інформації поширюваною ЗМ. У цій статті обумовлена кримінальна відповідальність за перешкоджання журналісту виконувати про-фесійні обов’язки. Але чи є тотожними поняття перешкоджання журналісту виконувати свої професійні обов’язки і цензура? На наш погляд це різні поняття. Перешкоджання журналістській діяльності, як правило це вид ін-формаційні відносини у які вступає журналіст поза межами власної редакції, а цензура це вид інформаційних відносин у середині редакції з безпосереднім керівником журналіста.
І у цьому полягає основна прогалина у законодавстві: відсутнє чітке пра-вове розмежування між поняттями: перешкоджання професійній діяльності журналіста, та цензура. Стаття 45-1 достатньо вичерпно регулює питання цензури у ЗМІ. Але задекларована у цій статті кримінальна відповідаль-ність за перешкоджання журналісту виконувати свої професійні обов’язки та переслідування журналіста, прямо не вказує на покарання за будь-які прояви цензури [4]. Стаття 171 кримінального кодексу України вказує на такий злочин, як умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналіста. [5]. Кримінальна відповідальність за цензуру у ЗМІ відсутня. На нашу думку на даний момент в українському законодавстві чітко не виписані всі можливі етапи цензурування у електронних ЗМІ, це пов’язано з їх складним технологічним процесом виробництва, та відсутністю пропи-саних критеріїв.
2
висновки.
1)      Ми можемо констатувати, що цензура у електронних ЗМІ є нічим іншим, як діяльністю органів влади та окремих політичних та економічних угруповань, спрямовна на всебічний контроль за змістом, на усіх стадіях виробництва інформаційних програм на телебаченні радіо та інформації, роз-міщеній в мережі Інтернет.
2)      Існують такі види цензури: по–перше: попередня цензура, коли автор певного твору мав отримати дозвіл на його створення; по-друге: по-дальша цензура це прийом готового твору з подальшим його частковим або повним редагуванням; по-третє: карна цензура така що прямими наслідками її було закриття або розформування видань у яких з’явилися небажана для влади інформація; по-четверте: самоцензура, це певний життєвий досвід кон-кретної особи яка свідомо себе обмежує у оприлюдненні певної інформації, заздалегідь впевненої у неможливості її оприлюднення; по-п’яте: професійна люстрація, це переслідування владою конкретної особи, яке виражається у змові працедавців, що не приймають на роботу дану особу; по-шосте: еко-номічна цензура, це фінансовий тиск власника на працівника.
3. Слід внести зміни до Закону України «Про інформацію», де чітко розмежувати поняття цензури та перешкоджання журналісту виконувати свої обов’язки.
Слід внести доповнення до Кримінального кодексу України, прописати кримінальну відповідальність за цензуру у ЗМІ, окреслити коло осіб що можуть бути притягнуті до цієї відповідальності, куди обов’язково мають бути внесені не лише безпосередні керівники журналістів, а й власники ЗМІ, та посадові особи, що втручаються у внутрішню редакційну політику. Для даних осіб у санкції статті варто зазначити заборону обіймати певні посади.
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України — 1996.-№30 // Верховна Рада України — Офіційне видання — Київ, 1996. — 378с.
2.      Федотов М. А. Гласность и цензура: возможность сосуществования // Советское государство и право. — 1989. — №7.
3.      Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова». [Електронний ресурс]. Режим доступу : http http://zakon.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=676-15
4.      Закон України «Про Інформацію» [Електронний ресурс]. Режим до­ступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12
5.      Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001року (станом на 20 лютого 2003 року). — К.: Вид. Паливода А.В., 2003. -176 с.
І.С. ДОБРОХОД
Одеський національний університет /мен/ /. /. Мечникова
ДерЖАвнА ПолітикА у сФері ПубліЧноЇ віДПовіДАльності ЮриДиЧниХ осіб
Дихотомія сучасного вітчизняного права, його поділ на приватне та публічне, стае все більш актуальним із намаганнями чітко окреслити межі компетенції органів державно! влади, що супроводжуеться, в Україні, як І в більшості держав колишнього СРСР, тенденцією до реінтеграції у романо-германську правову систему, де такий поділ є класичним, а межі приватно-та публічно-правової відповідальності більш широкими. Так положения про публічну відповідальності юридичних осіб у законодавстві країн Західної Європи є більш розробленими. Зауважимо, що у питаниях юридичної від-повідальності: публічної або приватної європейці не роблять виключень за суб’єктним складом, тобто юридичні особи поряд із фізичними несуть відповідальність у публічно-правовій сфері, зокрема за кримінально-карні діяння. На наш погляд це обумовлено самою природою публічно-правових відносин, що покликані перш за все, поряд із публічними, належним чином забезпечувати приватні відносини.
Натомість вітчизняне право та законодавство обмежує деліктоздатність юридичних осіб (мається на увазі здатність вчиняти кримінально-карні діяння та здатність нести кримінальну відповідальність), що на наш погляд пов’язано із штучним стримінням на протязі майже всього XX сторіччя розвитку економічних відносин, яке в сувою чергу не сприяло розвитку інститут юридичних осіб.
Сучасні глибині перетворення в економічній діяльності, наростаючі про-цеси глобалізації та консолідації суб’єктів господарювання, складність під-тримки надежного контролю за їх діяльністю з боку держави, а також ряд міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України спонукають законодавця до пошуку та напрацювання нових підходів до публічної відповідальності юридичних осіб.
Так 11.06.2009 р. Верховною Радою України був прийнятий закон № 1507-VI «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» (далі — Закон), що встановлює відповідальність юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими особами злочинів, передбачених статтею 209, частиною першою або другою статей 235-4, 235-5, статтями 258-5, 364, 365, 368, 369 І 376 Кримінального кодексу України, а також визначае порядок притягнення їх до відповідальності.
Зауважимо, що дія цього Закону не поширюеться на юридичних осіб публічного права, які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, що зумовлено об’єктивною необхідністю реалізації державою покладених на неї функцій, а також міжнародні організації, що на наш погляд продиктовано політичними мотивами [1, ст. 2], таким чином
мова в законі йде виключно про підстави та порядок притягнення до від-повідальності юридичних осіб приватного права.
Вид відповідальності до якої має бути притягнено юридичну особу у Законі не визначається, що призводить до численних незрозумілостей та плутанини у доктринальному тлумаченні положень Закону, який ще навіть не вступив в дію [2]. Так А. Нерсесян стверджує, що згідно до положень вказаного Закону юридична особа приватного права є додатковим або «вто-ринним» суб’єктом корупційних злочинів [3, 44 — 46], на наш погляд по-ложення Закону не можуть тлумачитись таким чином [4, 92 — 94]. Закон дійсно розширює правосуб’єктність юридичних осіб приватного права, тобто наділяє її здатністю нести публічну «відповідальність за вчинення їх уповно-важеними особами корупційних злочинів», [1, ст. 1 ] але ні в якому разі не наділяє її здатністю вчиняти злочини, тобто бути суб’єктом злочину, не вно­сить відповідних змін в Загальну частину Кримінального кодексу України.
Також потрібно звернути увагу на певну неузгодженість положень За­кону із іншими законодавчими актами, що були прийняті після ратифікації Верховною Радою України 18.10.2006 року Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та затвердження указом Президента України 8 квітня 2008 року Концепції ре-формування кримінальної юстиції України (далі — Концепції), що однозначно підтверджують намагання держави змінити політику щодо відповідальності юридичних осіб у публічно-правовій свфері, а саме, як вказано у Концепції реалізувати питання кримінальної відповідальності юридичних осіб
Так, наприклад, прийнятий 17.09.2008 р. № 514-VI Закон України «Про акціонерні товариства» у ст. 3 передбачає: «До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій», але, очевидно, що акціонери мо-жуть бути уповноваженими особами у розумінні Закону та згідно із своїм правовим статусом можуть бути суб’єктами злочинів вказаних у ст. 2 За­кону, що за Законом тягне відповідальність юридичної особи (в даному випадку акціонерного товариства).
Неузгодженість положень діючого законодавства та Закону, неоднора-зове відкладення введення в дію Закону [5], [6], що не супроводжується системними змінами законодавства свідчить, нажаль, про певну дискусій-ність державної правової політики в цілому, не тільки у сфері кримінальної юстиції.
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних пра-вопорушень: Закон України від 11.06.2009 р. № 1507-VI // Відомості Вер-ховної Ради України — 2009. — № 45. — Ст. 692.
2.       Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) ок-ремих положень законів України від 11 червня 2009 року № 1506-VI «Про
засади запобігання та протидії корупції», № 1508-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» та № 1507-VI «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень»: Верховний суд України; Постанова вiд 27.11.2009 № 12 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України — Режим доступу: — http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=v0012700-09
3.      Нерсесян А. Юридична особа як «вторинний» суб’єкт корупційних злочинів: аналіз новел українського антикорупційного законодавства // Юри-дичний журнал — 2010 — № 3(93) — С. 44 — 46.
4.      Доброход І. С. Юридическое лицо как субъект отвественности за уголовно-наказуемые деяния: проблема вменения / Дотримання прав людини при здійсненні правосуддя. Восьмі юридичні читання: матеріали наук. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених (ОНУ ім. І. І. Мечникова, кафедра кримінального права, кримінального процесу і криміналістики, 14 травня 2010 р.) / М-во освіти і науки України ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечгникова ; уклад : Є. Л. Стрельцов, І. С. Доброход ; за заг. Ред. Є. Л. Стрельцова. — Одеса : Астопринт, — 2010. — 368 с.
5.      Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції : Закон України вiд 23.12.2009 № 1787-VI // Відомості Верховної Ради України — 2010. — № 9. — Cт. 87.
6.      Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції : Закон України вiд 10.03.2010 № 1962-VI // Відомості Верховної Ради України — 2010. — № 20. — Ст. 205.
В.Н. ДРЁМИН
доктор юридических наук, доцент Национальный университет «Одесская юридическая академия»
глобАлиЗА уИЯ и корПорАтивиЗАциЯ
ПРЕСТПности кАк ПреДмет
меЖДунАроДноЙ криминологии
Многие социальные вопросы переходят национальные границы. Экономи­ческая либерализация порождает глобальные рыночные силы, меняющие от­носительные цены, потребительские возможности и структуры потребления, которые, в свою очередь, сказываются на работе, источниках существования и доходах людей. Согласно широко распостраненному среди криминологов мнению, происходящие глобализационные процессы всё более явственно приобретают криминогенный характер. Ситуация становится более сложной в условиях усиливающейся интеграции финансовых рынков. В легальной экономике большинства развитых стран это привело к созданию транс-
национальных корпораций, в криминальной сфере наиболее влиятельные преступные организации стали осуществлять операции в международном масштабе, превратившись в транснациональные преступные организации. Происходит активная корпоративизация криминального рынка, формиро­вание корпоративной криминальной идеологии, втягивающей в свою орбиту миллионы людей во всём мире.
Известно, что деятельность может быть индивидуальной и коллективной. Всю практическую деятельность человек осуществляет в сотрудничестве, в кооперации с другими людьми. Отношение людей как субъектов практической деятельности к превращаемой ими реальности всегда предусматривает также отношения реального взаимодействия людей в процессе этого превращения. Такие отношения охватываются понятиям «коллективная деятельность».
Особенности организованной преступности, прежде всего транснацио­нальной, дают основания говорить о возрастании влияния корпоративной (коллективной) преступной деятельности. Корпоративную преступность нельзя рассматривать как простое количественное расширение индивиду­альной преступной деятельности. Очевидно, что сегодня возрастает роль взаимообусловленной деятельности разных субъектов, которая предусматри­вает специфические формы коммуникации, что наиболее ярко проявляется в условиях глобализации. Другими словами, человек в определенной мере вынужден включаться в сложившуюся в мире систему коллективной де­ятельности, в социальный обмен предметными деятельностями, в том числе в обмен между криминальными и некриминальным видами деятельности.
Коллективная деятельность в современном глобализирующемся мире до­минирует. Более того, эта деятельность приобретает глобальный характер, что связано с глобализацией экономики, политики, всех областей обще­ственной жизни. Создание транснациональных корпораций, международных концернов, политических и юридических организаций, многочисленных ак­ционерных предприятий, и т. п., способствует тому, что их участники ста­новятся субъектами коллективной деятельности. Возрастает число жертв корпоративных преступлений. Российский криминолог П.А. Кабанов обосно­вывает необходимость развития «корпоративной виктимологии».
Юридические лица, в том числе международные корпорации, как хозяйс­твующие субъекты, часто не просто становятся активными участниками преступной деятельности, но и вовлекают в нее своих сотрудников, многие из которых сознательно принимают решение об участии в коллективной преступной деятельности. Системная коррупция в таких сферах, как уп­равление, образование, здравоохранение, судебная и правоохранительная деятельность и др., является преимущественно негласным «договором» о совместной (корпоративной) преступной деятельности.
Как следствие, формируется корпоративная криминальная психология — разновидность нового коллективистского мышления на основе асоци­альных ценностей. Существенное влияние на поведение индивида оказы­вают корпоративные ценности, формирующие корпоративную криминальную
идеологию. Регулятором коллективистского поведения стали так называемые корпоративные «правила игры». Появилась корпоративная культура, корпо­ративная мотивация. Не случайно в социальной психологии и социологии много внимания уделено терминам «команда», «человек команды» и др. Корпоративизация преступности лежат в основе её институционализации.
Глобализация, охватившая все сферы общественной жизни, самым не­посредственным образом отражается на процессах расширенного воспроиз­водства преступности и превращения её в международный неформальный институт. Институционализация транснациональной преступности стала уг­рожать не только национальной, но и международной безопасности, в связи с чем проблемы обеспечения международной криминологической безопас­ности приобрели в современных условиях особую актуальность. Эскалация терроризма, активизация транснациональной организованной преступности, возрастающее напряжение в межгосударственных отношениях, — эти и другие факторы требуют всестороннего анализа и эффективных мер по противодействию им и сдерживанию негативных последствий.
Транснациональная организованная преступность представляет особый интерес для криминологов, так как является продуктом взаимосвязанных факторов, проявляющихся как на национальном, так и международном уровнях. Транснациональная преступность в глобализирующемся мире при­обретает свойства, отличающие её от преступности, характерной для того или иного государства. Происходит формирование транснациональной орга­низованной преступности как международного криминального института или системы криминальных институтов, в зависимости от сферы и масштабов её распространения. Можно говорить о международной (транснациональной) институционализированной экономической преступности, международной ин­ституционализированной коррупционной преступности, наркобизнеса.
Качественные и количественные параметры институционализирующейся транснациональной преступности требуют особого подхода к организации её изучения и противодействия ей. Очевидно, что государства в одиночку не могут взять под контроль транснациональные формы организованной преступности. Международное сотрудничество государств в целях проти­водействия транснациональной преступности на практическом и научном уровнях привело к формированию не только международного уголовного права, но и нового направления в криминологии, получившего название «международная криминология». Активными сторонниками такого подхода к изучению транснациональной и иной международной преступности являются известные украинские ученые-международники Антипенко В.Ф. и Зелинская Н.А. Подобная постановка вопроса заслуживает пристального внимания криминологов и его дальнейшего развития. В современной криминологии происходит внутренняя институционализация научных знаний и подходов к оценке преступности. В настоящее время активно разрабатываются такие частные теории криминологии как политическая криминология (Лунеев В.В., Д.А. Шестаков, П.А. Кабанов, Н.А. Зелинская), электоральная кримино-
логия (П.А. Кабанов), экономическая криминология (В.В. Колесников, В.М. Попович), криминология закона, семейная криминология (Д.А. Шес-таков), криминология средств массовой информации (Г.Н. Горшенков), кри-минопенология (О.В. Старков), криминотеология (О.В. Старков, Л.Д. Баш-катов, Г.Л. Касторский).
Основой предмета международной криминологии является междуна­родное сотрудничество государств в целях изучения феноменологии транс­национальной и иной международной преступности и организации различных форм сотрудничества на международном уровне в рамках противодействия ей. Таким образом, международные научные учреждения, созданные ООН и региональными сообществами государств в целях изучения и разработки рекомендаций по борьбе с транциональной преступностью, создают органи­зационную основу для развития международной криминологии.
Международная криминология не является юридической наукой, так же, как и криминология в целом, и не может быть отнесена к международному праву или международному уголовному праву, хотя и использует в своем развитии научный инструментарий данных наук. Международная кримино­логия, являясь одним из направлений современной криминологии, ограни­чивает свои задачи особым предметом изучения (транснациональная и иная международная преступность) и разработкой специфических мер реагиро­вания на неё. В силу многофакторности детерминационных процессов, харак­терных для транснациональной преступности, необходимы международные усилия в их изучении. Очевидно, что быстрое развитие транснациональной преступности, корпоративизация преступности, распространение междуна­родного терроризма, требуют повышения эффективности международного сотрудничества в противодействии этим опасным деструктивным явлениям. Как считает американский криминолог профессор Л. Шелли, международная организованная преступность станет для политических деятелей одной из важнейших проблем ХХI в. Эта проблема будет иметь такое же большое значение, как холодная война для ХХ в. и колониализм для ХIХ. В усло­виях, когда состояние общества, а также политических и финансовых систем многих стран ухудшается в результате постоянно растущей экономической мощи международных организованных преступных групп, все аспекты меж­дународных отношений окажутся затронутыми этой проблемой.
Международная криминология на практическом уровне уже сформирова­лась 1) как система учреждений, изучающих организованную преступность с признаками транснациональности; 2) как система практических органов, ведущих непосредственную борьбу с различными видами транснациональной преступности; 3) как система нормативных актов, регулирующих взаимодейс­твие государств в этом направлении.
С методологической точки зрения требуется разработка понятийного аппарата, четкое определение направлений и сферы криминологических ис­следований в рамках международной криминологии, что в конечном итоге должно более четко обозначить её предмет и задачи.
О.М. ДУБІНЧИНА, Я.О. ТАЛИЗІНА
Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого
ЩОДО ЧАСОВИХ МЕЖ ПРАВОМІРНОСТІ
ЗАТРИМАННЯ ГРОМАДЯНАМИ ОСІБ,
ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИН
Як свідчить практика, майже в 90% випадках затримання злочинця гро-мадянами має місце в момент вчинення суспільно небезпечного посягання або відразу після нього. У зв’язку з цим, важливим є визначенням часового проміжку, протягом якого затримання злочинця буде визнаватися право-мірним.
В ст. 38 КК цей проміжок окреслений словосполученням «безпосередньо після вчинення посягання».
На думку Ю. Бауліна, затримання повинно визнаватися правомірним в будь-який час після вчинення злочину, оскільки, по-перше, час не змінює юридичної природи вчинку як злочинного посягання, по-друге, при вирішенні цього питания слід виходити не з часових показників, а з наявності вчинення очевидного злочину та необхідності доставления злочинця до правоохоронних органів. Цієї точки зору притримується І Б. Свиридов, в якості прикладу наводячи випадки, коли громадяни впізнають особу за фотознімками, які по-казують по телебаченню чи які розміщені на стенді «Іх розшукує міліція».
Разом з тим, надання громадянам такого права може призвести до збіль-шення випадків необґрунтованого затримання, оскільки на цей момент мо-жуть існувати обставини, що виключають провадження у справі, наприклад, видання ЗУ «Про амністію» чи відсутність скарги потерпілого у справах приватного обвинувачення. Ці обставини здебільшого не відомі громадянам з об’єктивних причин.
На нашу думку, незважаючи на ризик збільшення неправомірних за-тримань, громадянам слід надати право затримувати злочинців протягом значного проміжку часу після вчинення злочину. При цьому, якщо буде затримано особу за відсутності правових підстав, передбачених ст. 38 КК, оцінку діям громадянина слід давати з урахуванням правил затримання уяв-ного злочинця.
100
0.0. ДУД0Р0В
доктор юридичних наук, професор Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О Дідоренка
ПРОБЛЕМЫ ВДОСКОНАЛЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ
ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
У ЗВ'ЯЗКУ 3 ПРИМИРЕНИЯМ ВИННОГО
3 ПОТЕРПІЛИМ
Включения ст. 46 до КК України 2001 р. означав розширення диспози-тивних засад у кримінальному праві, засвідчує шанобливе ставлення де-ржави до інтересів потерпілого, виходить із недоцільності звернення до кримінально-правової репресії у ситуаціях, коли відновлення соціальної спра-ведливості можливе шляхом примирения винуватого у злочині із потерпілим. Передбачене ст. 46 чинного КК звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє потерпілому більш оперативно отримати належну компенсацію за-подіяної йому шкоди, особі, яка вчинила злочин, — уникнути кримінальної відповідальності, а державі — зекономити фінансові, кадрові та інші ресурси для боротьби зі злочинністю. Практична затребуваність розглядуваного по­ложения кримінального закону підтверджується статистичними даними. Так, за інформацією Державно! судової адміністрації України і Верховного Суду України, тільки у 2008 p. від кримінальної відповідальності у зв’язку з при­мирениям винного з потерпілим було звільнено 4606 осіб. Разом із тим немає підстав стверджувати, що нормативне забезпечення цього альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів, який нагадує ві-домий зарубіжному законодавству інститут медіації, є досконалим.
Так, включения до кримінально-процесуального законодавства норм, які б докладно регламентували права та обов’язки суб’єктів кримінального судо-чинства щодо здійснення примирения, дозволило б більш ефективно впровад-жувати закріплене у КК примирения у практику кримінального судочинства. 3 огляду на імперативний характер передбаченого ст.46 КК звільнення, потребує уточнения ст. 8 КПК, де сказано, що прокурор (слідчий за згодою прокурора) вправі, а не зобов’язаний за наявності певних підстав винести відповідну мотивовану постанову про направления справи до суду.
Ст. 46 КК не містить обмежень, пов’язаних із потерпілими, суб’єктами злочину І характером заподіяної шкоди, щодо злочинів невелико! тяжкості і необережних злочинів середньої тяжкості, за вчинення яких особа звіль-няється від кримінальної відповідальності. Однак у літературі з цього при­воду зустрічаються різні обмежувальні тлумачення кримінального закону. Наприклад, М.І.Хавронюк заперечує можливість примирения у справах про злочини, які передбачені ст. ст. 129, 133—135, 140, 142, 150, 151, 156, 161, 171—175, 206, 270—272, 275, 276, 343, 347, 350, 355, 364, 371, 374, 381, 386,
101
397, 405, 444 КК та які, на переконання науковця, мають суто публічний характер [1].
На думку В.В.Навроцької, вказівка у законі (ст. 46 КК, ст. 8 КПК) на категорію злочинів, щодо яких допускається примирення, не є достатнім критерієм визначення кола відповідних кримінально караних діянь. Наяв-ність потерпілого у справах про злочини, об’єктом яких є не лише особа чи власність, а, наприклад, безпека виробництва, безпека руху та експлуатації транспорту, громадський порядок і моральність, не виключає того, що ці злочини завдають шкоду (створюють загрозу заподіяння шкоди) публічним інтересам, а не лише інтересам окремих приватних осіб. У зв’язку з цим у ст. 46 КК пропонується вказати на те, що злочин певної тяжкості заподіяв шкоду чи створював реальну загрозу заподіяння шкоди виключно інтересам потерпілого шкоду [2].
Вважаю, що запропоноване формулювання «заподіяння шкоди виключно інтересам потерпілого» є доволі умовним. Характерно, що сама В.В.Навроцька, критично ставлячись до ст. 27-1 КПК, якою регламентовано порядок при-тягнення до кримінальної відповідальності, якщо шкоду злочином заподіяно виключно інтересам юридичної особи приватного права, справедливо за-значає, що злочин — це все ж суспільно небезпечне, а не індивідуально небезпечне діяння.
Компромісною виглядає позиція А.М.Ященка, переконаного у тому, що підходи, подібні до відстоюваних М.І.Хавронюком і В.В.Навроцькою, невип-равдано обмежують диспозитивні засади, які уособлює ст. 46 КК. Дослідник висуває конструктивну пропозицію закріпити у ст. 46 КК конкретизований перелік злочинів, які носять переважно публічний характер і при вчиненні яких звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим буде не обов’язковим, а факультативним [3].
У літературі зустрічається точка зору, згідно з якою відшкодування за-вданих збитків як одна з умов застосування ст. 46 КК може набувати виг-ляду видачі достатніх гарантій відшкодування збитків в обумовлений термін, укладання угоди, яка передбачає відшкодування шкоди, заподіяної злочином, у майбутньому. Наведена позиція, не ґрунтуючись на чинному законодавстві, водночас є показовою в плані його вдосконалення. Ст. 46 КК могла б містити альтернативну вказівку на те, що особа, яка вчинила злочин і примирилась з потерпілим, фактично відшкодувала збитки (усунула шкоду) або погодила з потерпілим порядок такого відшкодування (усунення). До речі, однією з умов передбаченого ст. 38 КК Литви звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винуватця злочину із потерпілим є те, що особа добровільно відшкодувала шкоду, заподіяну фізичній або юридичній особі, або домовилась про відшкодування або загладжування цієї шкоди. Поліп-шене у подібний спосіб вітчизняне законодавство має передбачати важелі впливу на звільнену від кримінальної відповідальності особу, яка не виконує взяті на себе зобов’язання із відшкодування завданих збитків (усунення заподіяної шкоди). Так, гарантією виконання зобов’язань, взятих на себе
102
винною особою за договором про примирення, на думку Г.О.Усатого, могло б стати законодавче закріплення положення про призначення такій особі максимальної міри покарання у межах тієї санкції норми КК, яка раніше їй інкримінувалась [4].
Із тексту ст. 46 КК випливає, що примирення має відбутись саме з потерпілим, а не з іншими особами, які беруть участь у кримінальному процесі. Разом із тим угоду про примирення з особою, яка вчинила злочин, якщо потерпілим є неповнолітній або недієздатний, вочевидь, можуть ук-ласти законні представники такого потерпілого (ст. 32 КПК). У доктрині з цього питання існує і протилежна позиція, яка виходить з того, що право на примирення — матеріальне право особи, яке не може бути передано представнику, оскільки кримінальне право не знає інституту представ-ництва. У зв’язку з цим законні представники відповідних потерпілих не вправі здійснювати належні останнім матеріальні права і, відповідно, бути суб’єктами примирення, врегульованого кримінальним законом. Якщо потер-пілими виступають малолітні особи чи особи, які за своїм психічним станом не можуть адекватно використовувати належні їм права, пропонується ви-ходити із презумпції їх незгоди з примиренням. Якщо посягання вчинено проти такого потерпілого, це засвідчує більшу суспільну небезпеку особи, у зв’язку з чим її безпідставно звільняти від кримінальної відповідальності. Стверджується також, що навіть якщо допустити прямо не передбачену за­коном можливість укладання угоди про примирення з батьком або опікуном неповнолітнього, який не досяг 15 років, а також із самим неповнолітнім за згодою батьків, слід враховувати певну аморальність такого примирення. Мабуть, подібними міркуваннями керувався законодавець Латвії, вказавши у ч. 2 ст. 58 КК на те, що особа, яка вчинила кримінальний проступок щодо неповнолітнього, не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі мирової угоди.
Проблему суб’єктного складу кримінально-правового примирення необ-хідно розв’язати у законодавчому порядку так, як це зроблено, наприклад, у КК Іспанії. Ст. 130 цього Кодексу до підстав припинення кримінальної відповідальності відносить у тому числі висловлене у чітко вираженій формі вибачення потерпілим винного. При цьому у справах про злочини і проступки проти неповнолітніх і недієздатних суд, враховуючи думку прокуратури, може відхилити вибачення винних законними представниками неповнолітніх або недієздатних. Згідно зі ст. 109 КК Молдови примирення як акт, за допомогою якого усувається кримінальна відповідальність за певні злочини, здійснюється особисто. Однак щодо недієздатних осіб примирення здійс-нюється їх законними представниками, а обмежено дієздатні здійснюють примирення за згодою осіб, передбачених законом.
Вирішуючи цю проблему у вітчизняному законодавстві, доцільно вихо-дити з того, що особи у віці від 16 до 18 років повинні мати право за згодою своїх законних представників брати безпосередню участь у прими-рювальній процедурі, укладати відповідну угоду; саме волевиявлення таких
10
неповнолітніх має бути вирішальним з точки зору можливості застосування ст. 46 КК. Якщо особи, починаючи з 16-річного віку, згідно з чинним КК здатні нести кримінальну відповідальність за переважну більшість злочинів, то логічним видається визнання їх, так би мовити, повноцінними суб’єктами примирення, врегульованого кримінальним законом. Слушною видається ідея закріпити у КПК положення про те, що винний може примиритись безпо-середньо з неповнолітнім або обмежено дієздатним і без згоди законних представників, якщо останні виступають проти примирення з мотивів, які, на думку суду, не заслуговують на увагу [5]. Взагалі ясність з питання про те, з якого віку особа набуває повної і неповної кримінально-процесуальної дієздатності, яку не варто ототожнювати із цивільною дієздатністю, має бути внесено у законодавчому порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 КПК у справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права потерпілого мають його близькі родичі, які в установленому порядку визнані потерпілими. Вважаю, що і з такими потерпілими може відбутись регламентоване ст. 46 КК примирення. Не за-перечують вплив таких потерпілих на вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності і Ю.В.Баулін, В.В.Навроцька, А.М.Ященко. Для порівняння: ст. 67 КК Казахстану чітко наголошує на тому, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим у випадку вчинення злочину середньої тяжкості, пов’язаного із заподіянням смерті або тяжкої шкоди здоров’ю, є не обов’язковим, а факультативним.
Згідно з чинним законодавством України не є потерпілими у кримінально-процесуальному аспекті юридичні особи, які у разі заподіяння їм майнової шкоди визнаються цивільними позивачами, а також держава. Таке обме-ження сфери застосування ст. 46 КК є невиправданим як з погляду реалі-зації прав того, хто вчиняє злочин, так і з точки зору задоволення інтересів юридичних осіб, яким завдається шкода. У зв’язку з цим заслуговує на підтримку пропозиція (О.В.Перепадя, М.І.Хавронюк) у законодавчому по­рядку прирівняти юридичних осіб до потерпілих, які за змістом ст. 46 КК мають право на примирення. Крім цього, з точки зору забезпечення інтересів потерпілих конструктивною видається думка (О.В.Перепадя, А.М.Ященко) розширити залежно від тяжкості вчиненого злочину і того, чи був останній вчинений вперше, перелік кримінально-правових наслідків примирення — за рахунок звільнення від покарання та його відбування, а також пом’якшення покарання.
Чинне законодавство України передбачає два різні порядки закриття кримінальних справ, пов’язані із досягненням примирення між учасниками кримінального конфлікту. Поряд із звільненням від кримінальної відпові-дальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як положенням матеріального права (ст. 46 КК), процесуальний порядок застосування якого визначений ст. 8 КПК, продовжує паралельно існувати кримінально-про-цесуальний інститут примирення у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27, п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК). Справи про злочини, передбачені ст. 125,
10
ч. 1 ст. 126 і ст. 356 КК (щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інте-ресам окремих осіб), за загальним правилом, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого і підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим (підсудним). При цьому кримінальні справи про злочини, за якими можливе примирення на підставі ст. 46 КК, порушуються на за-гальних підставах, тобто і за відсутності волевиявлення потерпілого. До того ж, у випадку примирення у справах приватного обвинувачення від винного (на відміну від ст. 46 КК) не вимагається відшкодування завданих збитків (усунення заподіяної шкоди) і того, щоб злочин був вчинений ним уперше. Ст. 46 КК і ст. 8 КПК застосовуються щодо особи, яка вчинила будь-який злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, в той час, як у ч. 1 ст. 27 КПК фігурують лише три конкретні злочини.
Погоджуюсь з В.О.Навроцьким у тому, що закриття кримінальних справ приватного обвинувачення у зв’язку з примиренням потерпілого з обвинува-ченим (підсудним) у порядку, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 6 і ч. 1 ст. 27 КПК, і закриття кримінальних справ про вперше вчинені злочини певної тяжкості за умов, вказаних у ст. 46 КК, і в порядку, передбаченому ст. 8 КПК, — це автономні правові явища. Тому справи приватного обвинувачення не можуть закриватись у порядку ст. 8 КПК і на підставі ст. 46 КК [7]. Разом із тим процесуальний порядок закриття за примиренням кримінальних справ приватного обвинувачення не має у КК належної матеріально-правової під-стави. Вдосконалюючи присвячене примиренню законодавство, варто, крім всього іншого, враховувати те, що доктриною (Л.В.Головко) переконливо обґрунтовано положення про юридичну самостійність вказаних різновидів примирення, у зв’язку з чим не слід об’єднувати в один інститут порядок закриття справ приватного обвинувачення та звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням.
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Моно-графія. — К., 2006. — С.537.
2.      Навроцька В.В. Засада диспозитивності та її реалізація в криміналь-ному процесі України: монографія. — Львів, 2010. — С. 331-332.
3.      Ященко А. Проблемні аспекти звільнення від кримінальної відпові-дальності у зв’язку з примиренням із потерпілим // Вісник Національної академії прокуратури України. — 2008. — № 1. — С. 67-69.
4.      Усатий Г.О. Медіація між потерпілим та правопорушником як засіб диференціації кримінальної відповідальності // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності. Міжнародний симпозіум, 11-12 вересня 2009 р. — Львів, 2009. — С. 228.
5.      Дроздов О., Гутник В. Правове регулювання звільнення від кримі-нальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим в сфері
10
кримінального судочинства // Юридичний журнал. — 2006. — № 6. — С. 60-61.
6. Навроцький В.О. Про співвідношення положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які регламентують підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності // Альманах криміналь-ного права: збірник статей. Вип. 1 / Відп. ред. П.П.Андрушко, П.С.Берзін. — К., 2009. — С.391-400.
Т.Г. ЖУКОВА
кандидат юридических наук, доцент Северо-Кавказский государственный технический университет
ПонЯтие ПрестуПлениЯ
в ромАно-гермАнскоЙ ПрАвовоЙ
системе
Центральной категорией национального уголовного права всех государств является понятие «преступление». Несмотря на различный подход юристов разных стран к раскрытию сущности преступного деяния, анализ сущес­твующих норм романо-германской правовой системы позволяет выделить присущие им общие черты.
Придерживаясь традиций римского права при определении понятия пре­ступления, юристы исходят из принципа «cogitation poenam nemo potitur» (мысли ненаказуемы), то есть преступлением признается только деяние. Деяние — это акт поведения лица, внешне выражающееся в совершении каких-либо телодвижений. Уголовно значимый акт поведения всегда уникален, он имеет только ему присущие временные и пространственные характеристики.
Преступное деяние может быть совершено как путем действия, так и в форме бездействия. В национальном уголовном законе может быть на это прямое указание, как, например, в ст. 14 УК РФ или в ст. 1 УК Гол­ландии.
По общему правилу законодатель исходит из того, что действие представ­ляет собой обычную форму проявления уголовно наказуемого преступного поведения. Случаев, когда деяние может совершаться путем бездействия значительно меньше.
В ряде зарубежных стран, не только в теории уголовного права, но и в самом уголовном законе раскрывается, когда деяние наказуемо, в случае совершения его бездействием. Так, согласно § 13. УК ФРГ «подлежит на­казанию тот, кто, бездействуя, вызывает наступление последствия, пре­дусмотренного составом преступления, в случае, когда он юридически был обязан не допускать наступления этих последствий или если его бездействие соответствует выполнению состава преступления путем действия».
1 O
В большинстве же зарубежных правовых системах общее понятие пре­ступного бездействия формулируется доктринально, путем анализа описания конкретных преступлений в уголовном законе. Под преступным бездейс­твием обычно понимается юридически пассивная форма деяния, которая состоит в невыполнении какой-либо обязанности. Эта обязанность может вытекать как из прямого указания закона, так и из семейного положения, занимаемой должности, профессии и т.д.
Например, в соответствии со ст. 321-7 УК Франции преступным при­знается «неисполнение обязанности по ведению реестра продаваемого имущества лицом, профессиональная деятельность которого предполагает продажу движимого имущества». В УК Японии вся глава 30 посвящена описанию преступлений, состоящих «в оставлении на произвол судьбы».
Определение преступного деяния в романо-германской правовой системе всегда носит «формальный» характер, то есть отличительными признаками преступления признается его запрещенность уголовным законом (противо­правность) под угрозой наказания (наказуемость). Например, исходя из ст. 1 УК Швеции «Преступление есть акт, наказуемый данным кодексом или другим кодексом или законом». В ст. 1 УК Голландии закреплено, что «Не наказываются действия или бездействия, которые не составляли уголовное правонарушение, определяемое уголовным законом».
В ряде государств романо-германской правовой системы помимо фор­мального признака преступления предусматривается «материальный» и преступлением признается только общественно опасное деяние, которое причинило или создало угрозу причинения охраняемым уголовным правом общественным отношениям. Так в российском уголовном праве общее по­нятие преступления носит формально-материальный характер. В соответс­твии со ст. 14 УК РФ под преступлением понимается виновно совершенное общественно опасное деяние, запрещенное УК РФ под угрозой наказания. Уголовный закон Украины также преступлением не признает действие (без­действие), хоть и содержащее все признаки деяния, запрещенного уголовным законом, но не являющееся общественно опасным (ст. 11 УК Украины).
В уголовном законодательстве некоторых стран может вообще отсутство­вать общее понятие преступления. Например, в Уголовном кодексе Японии общая характеристика преступления выводиться из анализа ряда уголовно-правовых норм. Так, из ст. 35 УК Японии «Действия в соответствии с законодательством либо в осуществление правомерного занятия» вытекает, что наказуемы только противоправные деяния. Из ст. 39 УК Японии «Пси­хическая ненормальность и слабоумие» вытекает, что наказуемы только деяния совершенные вменяемым лицом и т.д.
Отсутствует общее понятие преступного деяния и в УК Франции. Во французской уголовно-правовой доктрине отдельные признаки преступления выводят из содержания норм Общей и Особенной части УК Франции. Так, ст. 111-3 УК Франции указывает на такие признаки преступления, как преступность и наказуемость. Понятие невменяемости как обстоятель-
10
ство, исключающее уголовную ответственность, раскрывается в ст. 122-1 УК Франции. Виновность как на признак преступления устанавливается в ст. 121-1, ст. 121-3 УК Франции.
В современной французской юридической литературе можно встретить самые разные определения преступного деяния. При этом часто ученые дают только формальное определение, полагая, что оно полностью исключает его спорность. Ж. Левассер, А. Шаван и Ж. Монтрей понятие преступления формулирвуют как действие или бездействие, предусмотренное и наказуемое уголовным законом, вменяемое в вину его исполнителю и не оправданное осуществлением какого-либо права.1
Общего определения понятия преступления не содержится и в УК Италии. В доктрине итальянского уголовного права также общепризнанным является формальное определение преступления, указывающее на его запрещенность уголовным законом под угрозой наказания. Так, например, Ф. Антолизей определяет преступление, как такое человеческое поведение, которое, на взгляд законодателя, противоречит целям государства, и которое влечет за собой применение наказания.2
Формальный подход к определению понятия преступления предполагает, что основанием уголовной ответственности следует считать совершения де­яния, которое содержит все признаки (элементы) преступления, описанные в уголовном законе.
Как правило, понятие «элемент преступления» в зарубежном уголовном законодательстве не закрепляется и рассматривается в судебной практике и доктрине. Так, анализ положений УК Франция позволяет выделить сле­дующие элемента преступления, на основании которых лицо привлекается к ответственности:
—     материальный — уголовная ответственность лица наступает только за совершение им деяния, запрещенного уголовным законом (ст. 121-1 УК Франции). То есть деяние должно быть объективно выражено.
—     моральный (психологический) — деяние признается преступлением, только если у лица имеется умысел на его совершение, или, в случаях ука­занных в законе, если лицо совершает это деянии неосторожно, небрежно или неумышленно. В случаи действий непреодолимой силы нарушения быть не может.
В юридической науке и законодательстве Германии используется термин «состав преступления», под которым понимается описание деяния как пре­ступного в законе (§ 11 УК ФРГ). За совершение действия (бездействия) за­прещенного уголовным законом германии лицо несет ответственность только
1     См.: Крылов Н.Е. Понятие и признаки преступного деяния в уголовном пра­ве Франции. // Вест. Моск. ун-та. Сер. 11, право. — 2000. — № 2. — С. 29.
2     Уголовное право зарубежных государств. Общая часть: Учебное пособие / Под ред.И.Д. Козочкина. — М. — 2003. — 576 с. — С. — 518.
Ю
в случае, если такое деяние содеяно умышлено, или, в случае прямого указания закона, по неосторожности (§ 15 УК ФРГ).
При раскрытии вопроса: кто может быть субъектом преступления в зарубежном уголовном праве, можно выделить две группы стран. В одних го­сударствах уголовную ответственность за совершенное преступление несут только физические лица (ФРГ, Италия, Япония, Россия), в других как фи­зические, так и юридические лица (Франция, Дания, Голландии).
Во всех странах романо-германской правовой системы обязательным ус­ловием наступления уголовной ответственности физического лица является то, что такое лицо должно быть вменяемым и достигшим установленного законом возраста. Например, признаки субъекта преступления в итальян­ском уголовном праве содержатся в разделе IV «О преступнике и потер­певшем от преступления». В соответствии с положениями ст.ст. 85, 97 УК Италии, субъектом преступления является вменяемое лицо, достигшее возраста 14 лет. Вменяемым признается лицо, которое в момент совершения преступления имело способность сознавать и желать происходящее. Лицо, которое в результате заболевания было в момент совершения преступления в психическом состоянии, исключающем способность сознавать и желать, признается невменяемым и освобождается от уголовной ответственности и наказания (ст. 85 УК Италии).
Таким образом, анализ положений зарубежного уголовного права поз­воляет выявить общность в подходе к определению понятия и сущности преступления в романо-германской правовой системе:
—     при определении понятия «преступление» юристы исходят из при­нципа «nulla crimen, nulla poena sine lege» (нет преступления без указания на то в законодательстве), поэтому деяние может признаваться преступле­нием, только если на это есть прямое указание в нормативно-правовом акте;
—     за совершение преступления всегда предусмотрена возможность применения к лицу его совершившему наказание;
—     преступным может признаваться только деяние (действие или без­действие), так как мысли в соответствии с принципом «cogitation poenam nemo potitur» ненаказуемы;
—     устанавливая основание уголовной ответственности, законодатель исходит из необходимости установить факт совершения противоправного де­яния (наступления противоправных последствий) и «виновного» отношения лица к совершенному правонарушению;
—     условием наступления уголовной ответственности физического лица является его вменяемость и достижение установленного в уголовном законе возраста.
10
О.А. ЗАХАРЯН
кандидат юридических наук
Северо-Кавказский Государственный Технический Университет
филиал г. Кисловодск
историЧескиЙ АнАлиЗ
уголовно-ПрАвовЫХ мер борьбЫ
с лЖеПреДПринимАтельством
(мк — 4395)
В памятниках уголовного права не содержалось единой группы эконо­мических преступлений. Однако анализ уголовного законодательства про­шлых столетий позволяет утверждать, что уже тогда деяния, посягавшие на нормальный ход экономической жизни общества, были криминализованы. Этот факт объясняется пониманием законодателя общественной опасности данных преступлений.
Со времен «Русской правды» — наиболее древнего из источников све­дений о законодательстве — существовала ответственность за посягатель­ство на чужое имущество, за татьбу, незаконное пользование чужим иму­ществом.
В Соборном Уложении 1649 г., в Своде законов Российской империи, в Уложении о наказаниях уголовных и исправительных 1845 г. (в редакции 1866 г. и 1885 гг.), в Уставе о наказаниях, налагаемых мировыми судьями, 1864 г., в Уложении о наказаниях уголовных и исправительных 1885 г., в уголовном уложении 1903 г. ответственности за лжепредпринимательство не предусматривалось.
До 20-х годов XX века в источниках уголовного права России о таком преступлении не упоминается. Это объясняется тем, что лжепредприни­мательство возникло как кривое отражение предпринимательской деятель­ности, которое в России начало зарождаться лишь в XVIII веке.
С принятием манифеста от 19 февраля 1861 года о выходе крестьян из крепостной зависимости круг субъектов, которые не могли заниматься предпринимательской деятельностью, сузился практически до чиновников. В России начался промышленный переворот. «Государство поощряло частное предпринимательство».
Задача уголовно-правовой политики той эпохи состояла в том, чтобы обеспечить развитие предпринимательских отношений в России. Обще­ственная опасность для государства и общества лжепредпринимательства в условиях неразвитых капиталистических отношений была невелика. Ни само общество, ни государство, которые находились лишь в начале развития капиталистических общественных отношений, костяк которых составляет предпринимательство, еще не могло четко выработать критерии, отлича­ющие предпринимательство от лжепредпринимательства.
110
Поэтому, хотя необходимость защиты экономики от лжепредпринима­тельства возможно и была, но государство в лице законодателя совершенно справедливо считало, что установление жесткой ответственности за лжепред­принимательство может помешать развитию самого предпринимательства.
Советское уголовное законодательство с первых лет своего существо­вания пошло по пути национализации крупных предприятий и значительного сужения возможностей сфер частнопредпринимательской деятельности.
С введением политики «военного коммунизма» (1917-1921 гг.), декретами советской власти была ликвидирована основа для свободного предпринима­тельства: запрещена частная собственность. И лишь во времена «НЭПа» частному капиталу стала предоставляться ограниченная возможность пред­принимательской деятельности в некоторых секторах экономики.
Изменившаяся система экономических отношений потребовала сущест­венного пересмотра понятия преступлений в сфере экономической деятель­ности.
Деяния, которые, как принято нынче считать, совершаются в сфере эко­номической деятельности, в УК 1922 г. рассматривались либо как преступ­ления против порядка управления, либо как хозяйственные или имущест­венные преступления. В эти годы впервые появилось новое экономическое преступление — создание и использование для хищения собственности (чаще всего государственной) лжекооперативов, путем дутых акционерных обществ; дутых «потребиловок», т.е. лжекооперативов; дутых концессий; дутых «промысловых коопераций» с целью эксплуатации; работа частника под фирмой госучреждения, кооперации, или в форме уполномоченного, но на правах подрядчика.
Для того чтобы «уйти» от налогов создавались лжекооперативы, в ко­торых занимались не только деятельностью, для которой они создавались, а хищением государственного имущества, спекуляцией, незаконным получе­нием, присвоением и последующим хищением государственных ссуд, конт­рабандой.
Вплоть до принятия в 1926 г. Уголовного кодекса, положения Уголовного кодекса 1922 г. об ответственности за экономические преступления неод­нократно изменялись. В этот исторический период лжепредринимательство как уголовно-правовая категория не существует.
С конца 20-х годов усиливается плановое регулирование в экономике, свертываются рыночные функции, постепенно преодолевается многоуклад-ность. Важнейшим элементом управления централизованной экономикой становится планирование. Уголовное законодательство чутко реагирует на изменения, происходящие в экономической системе.
В 1929 году в УК РСФСР вводятся статьи 129-а, 111-а, устанавливающая ответственность за учреждения и руководство деятельностью лжекоопера­тивов.
В конце 20-х начале 30-х годов начался процесс становления админист­ративно-командной системы управления, которая базировалась и способство-
Ill
вала всемирному расширению единственной перспективной с точки зрения идеологической догмы в форме собственности — государственной.
В УК РСФСР 1960 года предусматривал более широкий круг деяний, име­ющих преобладающее влияние в их составе, признаваемых хозяйственными преступлениями (в первоначальном виде глава «Хозяйственные преступления » включала в себя 18 статей). Почти всякая деятельность частного лица, направленная на извлечение прибыли, стала рассматриваться как преступ­ление и квалифицироваться как частнопредпринимательская деятельность, коммерческое посредничество (ст.153).
Начавшиеся в РСФСР на рубеже 1980-1990-х гг. социально-экономи­ческие и политические преобразования потребовали переосмыслить всю систему «хозяйственных преступлений».
Вместе с тем с развитием предпринимательской деятельности увеличился и рост преступности в сфере экономики, появились новые правонарушения, свойственные переходному периоду, сползание некоторых сфер экономики в полулегальный, криминальный режим (сфера кредитно-финансовых отно­шений), тесное переплетение имущественных и насильственных преступ­лений, расчищающих более выгодные сферы приложения теневого капитала.
Несовершенство уголовного законодательства привели к массовым хи­щениям денежных средств со стороны «лжефирм» с использованием под­дельных документов.
Специальной уголовно-правовой нормы за лжепредпринимательство в Уголовном кодексе РСФСР 1960 года не было, поэтому правоохранительные органы применяли при расследовании и рассмотрении дел в суде имеющиеся статьи в разделе «Хозяйственные преступления» и могли принять только два решения по делам, связанным с созданием и деятельностью лжеорга­низаций.
Квалифицировать такие деяния как: мошенничество, как правило, совер­шённое в крупных размерах или организованной группой, — ч. 3 ст. 147 УК РСФСР; незаконное предпринимательство ст. 162 4 УК РСФСР; незаконное предпринимательство в сфере торговли — ст. 162 5 УК РСФСР; сокрытие доходов (прибыли) или иных объектов налогообложения — ст. 162 2 УК РСФСР; причинение имущественного ущерба путём обмана или злоупотреб­ления доверием — ст. 148 3 УК РСФСР; неправомерное завладение чужим недвижимым имуществом ст.148 2 УК РСФСР.
Несовершенство УК РСФСР 1960 года, который не учитывал новые ры­ночные условия привел к тому, что десятки дел остались незаконченными, а лица, совершившие экономические правонарушения остались безнаказан­ными, что повлияло на появление в Уголовном Кодексе РФ 1996 г. статьи 173 — «лжепредпринимательство».
7 апреля 2010 г. была декриминализирована ст.173 УК РФ «лжепред­принимательство».
На наш взгляд действия законодателя, направленные на декримина­лизацию ст.173 УК РФ преждевременны и необоснованны, поскольку на
112
сегодняшний момент наблюдается явная недооценка общественной опас­ности такого сложного социально-экономического явления, как «лжепред­принимательство».
Появление нормы о лжепредпринимательстве в отечественном законода­тельстве зависит от конкретных социально-экономических и политических условий. Норма о лжепредпринимательстве появляется там, где предприни­мательство проявляет себя как социальное явление, одобряемое и подде­рживаемое государством.
В развитых странах Европы и Соединенных Штатах Америки отсутствует уголовная ответственность за лжепредпринимательство, поскольку в этих странах давно сложился и отлажено работает иной правовой механизм, который включает в себя экономические рычаги и хорошо разработанную систему цивильного и финансово-налогового законодательства.
Анализируя вышеуказанные исторические документы, автор делает вывод, что развитие экономических отношений влечет за собой неизбежное усовершенствование уголовно-правовых актов, защищающих отношения, сложившиеся на данном историческом этапе развития экономики.
Н.А. ЗЕЛИНСКАЯ
доктор юридических наук Международный гуманитарный университет
к воПросу о соотноШении
меЖДунАроДного уголовного ПрАвА
и меЖДунАроДноЙ криминологии
Международное уголовное право — концептуально связанная, последо­вательная и интенсивно развивающая сфера юриспруденции, охватывающая международные аспекты всех наук криминально-правового цикла, а также уголовно-правовые аспекты науки международного права: в этом смысле ее можно назвать комплексной. Ее предмет выходит далеко за пределы одноименной отрасли международного права. Большое место ней занимают вопросы предупреждения преступности.
Международное уголовное право охватывает всю сферу, имеющую отно­шение к международному сотрудничеству в противодействии преступности и включает в себя, наряду с материальными и процессуальными аспектами, международное уголовно-превентивное право, регламентирующее взаимо­действие государств в предупреждении преступности. Следовательно, наука международного уголовного права тесно переплетается с криминологией. В центре международного уголовного права находится не только преступ­ление, но и преступность как явление массовое.
11
Длительное время международные аспекты преступности не привлекали к себе достаточного внимания. В 1974 году С. Шафер (Schafer) назвал серь­езным упущением невнимание международным преступлениям. М. Лопес-Рей (Lopez-Rey, 1974) выделял две категории преступлений: обычное, тради­ционное преступление («conventional» crime) и преступление, которое он определил как «необычное» («non-conventional» crime). «Обычное» преступ­ление совершается «человеком с улицы» («man in the street»). «Необычное» преступление включает нарушения против международного права, правона­рушения, совершенные по патриотическим, идеологическим, революционным причинам; преступления, совершенные с использованием служебного поло­жения должностного лица и другие подобные нарушения. М. Лопес-Рей с сожалением отмечал, что криминологические исследования посвящены, как правило, только «обычным» преступлениям, а «не обычным», в том числе международным, преступлением криминология фактически пренебрегает. В 1975 году Д.А. Мак (Mack) также критически прокомментировал пренеб­режение, проявляемое криминологами к проблеме международной преступ­ности. Впоследствии исследования международной преступности получили достаточно интенсивное развитие. Первая волна критической криминологии предприняла попытку рассмотреть понятие «преступление» непосредственно в политических терминах. Тогда же получило распространение мнение, что преступления на улицах — это мистификация, «настоящие» преступления происходят в других местах и совершаются корпорациями и государствами. Начался поиск нового пути осмысления соотношения преступности и власти, что нашло воплощение в понятии «преступления власть имущих» (англ. — «crimes of the powerful», нем.– «kriminalitaet der maechtigen»). В частности, в немецкой криминологии появились работы, посвященные исследованию «преступности власть имущих» и «репрессивного преступления». Г. Хесс (Hess), выдвинувший идею репрессивного преступления концентрирует вни­мание на масштабных преступлениях, направленных против значительных общественных групп, совершенных с целью сохранения, укрепления и за­щиты привилегированных положений.
Международная преступность представляет собой глобальную макросис­тему. «Наднациональная» преступность, состоящая из «сверхпреступлений» может быть названа «макропреступностью». Термин «макропреступность» был предложен Гербертом Егерем. Его монография «Преступления тота­литарной власти», в которой он давал юридическую оценку гитлеровскому национал-социализму, вышла в 1967 году. Основные идеи концепции мак­ропреступности Г. Егер опубликовал в 1989 году в книге «Макропреступ­ность. Работы по криминологии коллективного насилия». Макропреступ­ность определяется Егерем как различные формы проявления коллективной деструктивности. Индивидуальное действие он рассматривает как отражение конформистского действия больших организованных коллективов. Макро­преступность охватывает только особо тяжкие преступления, совершаемые при сравнительно высоком иммунитете против соответствующих санкций;
11
характерным для этих преступлений является как раз не девиантное, а конформистское поведение. Речь идет о таких преступлениях, с которыми государство не только не борется, а как раз, наоборот, само их инициирует. Эти преступления совершаются по приказу правительств, ими поддержи­ваются или систематически укрываются. Макропреступное насилие почти всегда политически или идеологически мотивировано. В качестве примеров макропреступности Г. Егер называет геноцид, преступления во время войны, угрозу уничтожения человечества ядерным оружием, государственный тер­роризм, преследования национальных меньшинств, а также конфликты на культурной и религиозной почве. Эти преступления Егер причисляет к воп­росам, которыми должна заниматься криминология.
«Макропреступность» не изолирована от иных форм преступности. Политические конфликты международного и немеждународного характера порождают широкое применение насилия и стимулируют незаконную тор­говлю людьми и оружием. Терроризм, незаконный оборот наркотиков, кор­рупция являются постоянными спутниками таких конфликтов.
Присущий государству суверенитет не влечет за собой исключительность права отдельных государств устанавливать преступность и наказуемость человеческого поведения. Формальный порог понятия «преступление» отод­вигается за границы национального права, в силу чего значение субъектив­ного фактора — усмотрения законодателя — значительно снижается. Раз­витие понятия «преступление» все меньше контролируется государственной властью. Критерии для такого контроля вырабатываются в русле междуна­родно-правовой концепции преступления, а главные составляющие понятия преступления все более и более определяются в международно-правовых терминах. Таким образом, международно-правовая интерпретация понятия преступления становится важным элементом современного понимания пре­ступности как социально-политического феномена. В этой связи очевидно необходимо расширение концептуальных границ криминологии.
Криминология, сосредоточенная на изучении сугубо внутригосударс­твенных аспектов преступного поведения, без учета сложности системных связей международной преступности, ее политических аспектов и между­народно-правовой криминализации составляющих ее правонарушений, не отвечает потребностям противодейстия все более глобализирующейся пре­ступности. Особое значение приобретает криминология международной пре­ступности или «международная криминология».
11
В.В. ЗУЄВ
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
ПрАвотворЧА ФУНКиІЯ суДовоЇ ПрАктик
Роль судової практики та актів тлумачення, що виносяться судами, на-буває останнім часом великого значения, а відповідно виникає питания щодо можливості суду мати пратворчі повноваження та визнаватись джерелом права.
На сьогодні йде дискусія з цієї проблеми, але можна виділити 3 групи думок з цього питания. Представники першої групи вважають, що судова практика взагалі у жодному випадку джерелом бути не може. Друга група вчених висловлює протилежну точку зору, вважаючи, що судова практика у повному обсязі є джерелом права, а суд — його творцем. Прихильники ж третьої концепції намагаються поєднати деякі ідеї перших двох і знайти компроміс, вважаючи, що судова практика е джерелом лише в тій частині, в якій вона відбивається в актах тлумачення Верховного Суду України.
Тривалий час монопольно існувала доктрина радянського права, яка зво-дилась до того, що органи суду здійснюють правосуддя як одну з форм застосування закону. Таким чином, підкреслюється відсутність існування такого джерела права, як прецедент. Вважалось, що усі судові інстанції, у тому числі й найвищі, не можуть створювати норму права, а уповноважені виключно їх застосовувати. Така точка зору зародилась у радянські часи, але і сьогодні вона мае багато прихильників, які вважають за неможливе у країнах романо-германської системи права існування правотворчої функції у судів, а існує виключно правозастосовна й правотлумачна діяльність. А остання, в свою чергу, нічим не відрізняється від доктринального тлума­чення і зовсім не є обов’язковим для судів нижчої інстанції. Аргументують це конституційною регламентацією принципу поділу влади.
Проте, думки, що судову практика все ж таки слід визнати джерелом права, висловлювались ще у 20-40-х роках, а з 50-х змінилась різкою кри­тикою, що була обумовлена політичним курсом на стабілізацію законо-давства, на звуження кола джерел права. 3 метою усунення суперечності між існуючими доктринальними настановами й реальними аспектами цієї проблеми вчені намагались наділи судове тлумачення рисами конкретизуючої нормотворчості.
Отже, необхідно визначити, чи можливо взагалі до кола джерел права віднести які-небудь акти, що приймаються органами судової влади. Тради-ційно виділяють такі ознаки, що характеризують нормативність актів органів державно! влади:
—     формальна визначеність,
—     спеціальна, встановлена законом, процедура ухвалення,
—     публічність,
11
—     ухвалення їх компетентним органом,
—     загальнообов’язковість,
—     наділення вищою юридичною силою,
—     забезпечення державним примусом,
—     неперсоніфікованість,
—     багаторазове використання. Перша ознака — формальна визначеність — вказує на специфічну форму
закріплення акта. Результати процесу судового тлумачення виражаються у формі юридичних документів. У кримінальному процесі до них належать вироки, ухвали, постанови. До них закріплені чіткі вимоги до актів, що ви-носяться суддями. Однаковою мірою закон вказує і на процедуру ухвалення судового акту (друга ознака), недотримання якої спричиняє незаконність останнього, а також викликає інші процесуальні наслідки. Що стосується третьої складової ознаки — публічності, то одним з принципів кримінального процесу є його гласність, відповідно до якої передбачається публічне оголо-шення всіх схвалюваних рішень. Крім того, в Україні створюється Єдиний державний реєстр судових рішень. Проте такого оголошення недостатньо для акта, що претендує на роль джерела права, адже ознайомитись з ним повинно невизначене коло суб’єктів через офіційне опублікування, якому підлягають в офіційному друкованому органі Верховного Суду України пос­танови Пленуму Верховного Суду України з розглянутих ним питань.
Згідно з наведеними вище ознаками акт — джерело права — має при-йматись компетентним органом держави. Будь-який державний орган може приймати акти, які є нормами права, лише за умови наділення його такими повноваженнями Конституцією України, проте суди такої функції не мають. Але з цим можна не погодитись, оскільки Основний Закон закріплює право кожного на судовий захист, а юрисдикція судів поширюється на всі правовід-носини, що виникають у державі. Право на судовий захист не може бути обмежено законом чи іншим актом. Саме тому відсутність норми права не може бути підставою у відмові в правосудді. Правотворча діяльність суду і парламенту суттєво відрізняється, і через це перша не може ні підміняти другу, ні дублювати. Якщо законодавець визначає правову політику шляхом видання норм права, то суд, як представник однієї з ГІлок влади, повинен’ це робити властивим саме йому способом.
Акт, що є джерелом права, має загальнообов’язковий характер. Як ві-домо, судові рішення ухвалюються судами ім’ям України і є обов’язковим для виконання на всій ії території. За умисне невиконання судових рішень службовою особою законом встановлена кримінальна відповідальність (ст.382 КК). Відповідно до ст. 403 КПК вирок, ухвала, постанова суду, що набрали законної сили, є обов’язковими для виконання, а це означає, що вони стають такими ж обов’язковими для виконання, як і закон. Але важ-ливо те, що обов’язковими для виконання вони стають щодо осіб, яких без-посередньо стосуються. А тому можна констатувати, що рішення місцевих судів не можуть бути джерелами права, оскілки стосуються справ приватної
11
значущості, які мають суто індивідуальний, а не нормативний характер, не розраховані на багаторазове застосування. Загальнообов’язковий характер для судової практики мають постанови Пленуму Верховного Суду України. Вони мають велике значення для забезпечення однакового розуміння за-конів, містять важливі принципові рекомендації з питань, що виникають при розгляді судових справ. Роз’яснення даються на підставі вивчення й узагальнення судової практики, аналізів судової статистики, які здійсню-ються в судових палатах Верховного Суду. Реалізація повноважень Пленуму з надання роз’яснень з питань судової практики впливає на формування судової практики всіх судів загальної юрисдикції. У самих постановах Вер-ховний Суд неодноразово звертав увагу судів на необхідність урахування положень в Їх діяльності, а також на те, що вони приймаються з метою забезпечення правильного й однакового застосування процесуального зако-нодавства, положень кримшальнопроцесуального законодавства, що ще раз підкреслює обов’язковість Їх урахувань в судовій практиці. Рішення суддів, що ігнорують сформульоване Пленумом положення, повинні бути скасовані вищестоящим судом у зв’язку з неправильним застосуванням закону, ос-кільки тлумачення останнього, подане в постановах Пленуму Верховного Суду України, є зразком правильного його розуміння.
Що стосується такої властивості правового акта, як неперсоніфікованість, тобто поширення дії на невизначене коло людей або на певну їх групу, а не на конкретну особу чи конкретний випадок, необхідно зазначити, що рішення судів виносяться в конкретній справі, вирішують правовідносини, що скла-лись між певними суб’єктами права. Іншими словами, переважна більшість рішень судів мають індивідуалізований зміст, що зумовлює віднесення Їх до актів казуального тлумачення норм права. Неперсоніфікованим характером наділені постанови Пленуму Верховного Суду України, вони містять най-більш важливі й узагальнені висновки щодо тлумачення конкретної норми права. Тому ці рішення є зразком для розуміння тлумаченої в них норми й можуть використовуватись в практиці судів багато разів при розгляді схожих справ.
Таким чином, можна зробити висновок, що судові акти можуть розгля-датись як джерела права, але до Їх числа слід віднести тільки судові акти правозастосовного нормативного тлумачення, винесені Верховним Судом України, — постанови його Пленуму, а також опубліковану практику Вер­ховного Суду України в конкретних правах.
Але тепер слід з’ясувати, яким саме джерелом вона може бути. Як вба-чається, судову практику слід розглядати як судовий прецедент, створюючи який, суд не може допустити ухвалення таких рішень, які змінювали б закон або суперечили йому. У вітчизняній правовій системі прецедент — це субсидіарне джерело права. Саме тому, навіть виносячи. рішення, що міс-тить нову норму, суд тільки заповнює прогалину в правовому регулюванні, орієнтує інші суди на однакове вирішення аналогічних справ або застосу-вання розтлумачених норм, що виключає прийняття незаконних рішень. На
11
відміну від нормативно-правового акта, судовий прецедент є одночасно і джерелом права, і правозастосовним актом.
Під судовим прецедентом слід розуміти вироблений судовою практикою й підтверджений авторитетом вищої судової інстанції держави, опублікований в офіційному друкованому органі Верховного Суду України зразок норматив­ного чи казуального тлумачення норм права, який заповнює, доповнює або тимчасово замінює нормативне регулювання певних суспільних відносин і є обов’язковим для застосування в аналогічних справах чи при застосуванні розтлумаченої норми права.
Як судовий прецедент у кримінальному процесі слід розглядати тільки а) судову практику вищої судової інстанції — постанови Пленуму Верховного Суду України та б) рішення по конкретних справах Верховного Суду України — ухвали колегії суддів Судової палати по кримінальних справах, винесені ними при провадженні по перегляду вироків, постанов та ухвал судів, а також при перегляді судових рішень у порядку виключного провадження. Судовим прецедентом вказані акти стають за умови набрання ними законно! сили, а також публікації їх в офіційному друкованому органі Верховного Суду України — Віснику Верховного Суду України, в офіційному виданні «Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах» або в іншому офіційному друкованому органі Верховного Суду України.
Л.0.1ВАН0ВА
аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ГРУПИ
ТА ЗЛОЧИННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В КРИМИНАЛЬНОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ
Інститут співучасті у вчиненні злочину, зокрема стійкі форми співучасті, розроблений і визначений в законодавстві України про кримінальну відпові-дальність досить ретельно і чітко. Але діяльність людини, як відомо, та її ре­зультата не бувають бездоганними , що обумовлює постійне їх корегування та вдосконалення. Це стосується і закріплення певних засобів боротьби з організованими формами спільної протиправної взаємодії людей. Розглянемо ч.ч. 3, 4 статті 28 КК України, які передбачають вчинення злочину організо-ваною групою та злочинною організацією, для законодавчого вдосконалення понять цих стійких форм співучасті.
Так, мета створення організованої групи полягає, відповідно до ч.З ст.28 КК України, у скоєні одного та іншого (інших) злочинів, тобто не менше двох (одного та іншого). Однак в науково-практичному коментарі за
11
ред. Е.Л. Стрельцова вказано, що: «под организованной группой понима­ется устойчивое объединение трех и более лиц, предварительно сорганизо­вавшихся для совершения одного или нескольких преступлений» (Научно-практический комментарий. Отв. ред. Стрельцов Е.Л. Издание четвертое, переработанное и дополненное. — Х.: ООО «Одиссей». — 2002. — с. 86). Тобто передбачена можливість кваліфікації злочину, як скоєного у складі організованої групи, якщо був наявний умисел на скоєння тільки одного злочину. Більш того, аналогічне тлумачення наводиться і в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.2005 року № 13, в якій зазна-чено, що: «Під організованою групою належить розуміти внутрішньо стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довгот-ривалої підготовки». Очевидно, що подібні невідповідності з Кримінальним кодексом України не можуть мати місце в правовому полі України.
В ч. 3 ст. 28 КК України при описі ознак організованої групи, які обов’язково повинні бути встановлені при кваліфікації, вказується на не-обхідність наявності «єдиного плану з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи». Безперечно, що для цілеспрямованого здійснення організованої злочинної діяльності необхідна наявність відповідного плану, в якому розподілені певні функції учасників організованої групи. Однак, вказівка на те, що «єдиний план» повинен бути відомий всім учасникам групи викликає сумніви відносно необхідності закріплення відповідного положення в законі. Оскільки існують непоодинокі випадки, коли учасники організованої злочинної діяльності не-поінформовані про дійсні плани організатора організованої групи, виконуючи лише свою злочинну роль в більш масштабних злочинних проектах. Органі-затор такої діяльності для забезпечення засекреченості та ізолювання, голо-вним чином, себе від можливої кримінальної відповідальності не розкриває всіх напрямків та подробиць, нюансів відносно скоєння злочину (злочинів). Тому, вказівка даної ознаки в законі (ч. 3 ст. 28 КК України) ускладнює процес доказування слідчим працівникам при кваліфікації суспільно небез-печного діяння, як скоєного у складі організованої групи, а також передбачає можливість пом’якшення покарання особам, які не знали про дійсні плани організованої групи, але свідомо діяли у її складі.
Аналіз ч. 4 ст. 28 КК України дозволяє також зробити висновок, що законодавче закріплення цілей злочинної організації підлягає корегуванню. Це стосується вказівки на те, що однією з цілей злочинної організації є «за-безпечення функціонування самої злочинної організації». Логічний аналіз ч. 4 ст. 28 допускає можливість створення злочинної організації тільки з метою «забезпечення функціонування самої злочинної організації», оскільки цілі за-значеної форми співучасті у злочині перераховані через сполучник «або». Але, очевидно, що вказівка в законі на створення злочинної організації з вищеза-значеною метою є недоцільною, оскільки відповідне забезпечення є однією з необхідних умов діяльності злочинної організації, а не метою її створення.
120
Однією з цілей утворення злочинної організації, відповідно до ч.4 ст.28 КК України, є безпосереднє вчинення її учасниками тяжких або особливо тяжких злочинів. Отже, відповідно до тексту ч.4 ст.28 КК України метою такої органі-зації має бути вчинення як найменше двох злочинів. А в постанові ВСУ від 23.12.2005 року № 13 п.10 передбачається «…вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підго-товки». Отже передбачена можливість наявності умислу для вчинення тільки одного злочину. Такі різночитання, на мою думку, не повинні мати місце.
Для більш ефективного закріплення в законі засобів боротьби з ор-ганізованою злочинністю, враховуючи вищенаведені зауваження, пропоную викласти ч.3 ст.28 КК України у такій редакції «Злочин визнається вчи-неним організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки».
Викласти ч.4 ст.28 КК України в наступній редакції: «Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні час-тини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування інших злочинних груп».
И. Ю. КАРПУШЕВА, С.О.НОВИКОВ, Т.Ш.АЛИЕВ
Донецкий юридический институт
Луганского государственного университета внутрених дел
имени Э.А. Дидоренко
необХоДимость ввеДениЯ в
ЗАконоДАтельство укрАинЫ
институтА ПробАции
Пробация — (англ. probation) — в уголовном праве США, Англии и ряда других стран представляет собой вид условного осуждения, при котором осужденный помещается на время испытательного срока, установленного судом, под надзор специальных органов; возможен и ряд дополнительных ограничений (не посещать определенных мест, воздерживаться от общения с определенными лицами и тому подобные) [1].
Данный термин употребляется преимущественно в англосаксонских странах и означает работу с условно осужденными, в ходе которой на них возлагается исполнение определенных обязанностей и он помещается на
121
определенный срок под индивидуальный надзор специального должностного лица. Таким лицом является агент, помощник либо другой уполномоченный по пробации. Уполномоченный службы пробации осуществляет контроль за поведением поднадзорного, выполнением им определенных обязанностей и условий пробации и обеспечивает проведение исправительного курса. При назначении пробации осужденный должен не совершать новые преступления и выполнять возложенные на него приговором суда обязанности. На осуж­денного могут быть возложены следующие обязанности: пройти соответс­твующий курс лечения, продолжить профессиональное обучение, воздержи­ваться от посещения запрещенных судом мест (увеселительных заведений, казино и так далее), не владеть огнестрельным и(или) другим оружием, возместить причиненный ущерб, сообщать суду о любом изменении места жительства и работы, являться в суд по вызову агента по пробации и так далее. Если осужденный соблюдает все условия пробации, он полностью освобождается, от какого бы то ни было наказания за совершенное пре­ступление и у него отсутствует судимость.
Из приведённых признаков пробации мы видим, что основной её чертой является условное неисполнение наказания (либо наказание, вообще, не назначается, как, например, в Англии, США и Франции) с назначением спе­циального должностного лица (агента, помощника, уполномоченного и т. п.), который осуществляет контроль за поведением осужденного и выполнением им определенных обязанностей и условий пробации [2, с. 170].
В теории и практике существует разные взгляды на пробацию. Так одни авторы относят ее к мере приостановления исполнения уголовных санкций для испытания, другие определяют ее в качестве режима помещения на испытания. Во многих Уголовных кодексах штатов США, в Англии, Швеции пробация включена в систему видов наказаний.
Н. Б. Хуторская определяет пробацию как сложный социально-правовой институт, являющийся, с одной стороны, мерой наказания, которая состоит в передаче лица, признанного судом виновным в совершении преступления, без применения к нему тюремного заключения под надзор специальной службы на определенный срок и на условиях, устанавливаемых судом, нарушение которых влечет назначение тюремного заключения, а с другой стороны, системой исполнения данного уголовного наказания, включающей комплекс сил и средств, направленных на достижение цели ресоциализации осужденных [3, с. 12].
По нашему мнению данный вид воздействие на преступника, совершив­шего мало значимое преступление, будит являться более эффективным, чем лишение свободы. В первую очередь это связанно с личностным подходом к лицу совершившим преступное деяние, что направлено в первую очередь на то, чтобы «исправить» преступника, вновь сделать его законопослушным членом общества.
Ни для кого не является секретом, что привлечение к уголовной ответс­твенности носит, скорее, карательный, нежели воспитательный характер.
122
Во всяком случае, это редко способствует исправлению правонарушителя. Напротив, оказанное обществом доверие в виде замены уголовной ответс­твенности ее альтернативным видом, имеет общепризнанное положительное значение. В Чехии к примеру сотрудник службы пробации в рамках этого института выполняет две функции:
С одной стороны он отвечает за медиацию (процедуру примирения) между потерпевшим и правонарушителем. С другой — он в дальнейшем на протяжении всего срока пробации осуществляет пробационный надзор за правонарушителем. Данный надзор имеет элементы, как социально-психоло­гической поддержки, так и руководства и контроля [4].
Опираясь на выше сказанное, просматривается положительные черты, которые позволяют говорить о введении института пробации в отечест­венное уголовное законодательство. Но каждая деятельность должна быть чётко регулирована в связи с этим, мы предлагаем следующие теоретико-практические рекомендации:
—     Создание службы пробации на территории Украины. В обязан­ности, которой должны будут входить такие функции как: примирение пра­вонарушителя и пострадавшего, а также приостановление уголовной от­ветственности. В свою очередь сотрудники данных служб должны будут с одной стороны отвечать за медиацию (процедуру примирения) между потерпевшим и правонарушителем и с другой — они в дальнейшем на протяжении всего срока пробации должны будут осуществлять пробаци-онный надзор за правонарушителем. Данный надзор должен будет нести элементы, как социально-психологической поддержки, так и руководства и контроля.
—     Должны быть выработаны и введены в национальную науку уго­ловного права, следующие основные понятия: пробация, коммунитарная приговорная пробация, досудебная пробация, постпенитенциарная пробация, служба пробации и др.
—     Чёткий перечень субъектов пробации. К ним можно отнести лица, которые находятся в конфликте с уголовным законом и достигшие 14-ти летнего возраста. К тому же по нашему мнению следует отметить, что лицо должно добровольно согласиться на проведение в отношении него пробации.
—     Должны быть чётко расписаны права и обязанности субъектов про-бации.
—     Должны быть определены основные направления деятельности про-бации.
—     Разделить пробацию на виды в зависимости от стадии, на которой проводили пробацию, и дать юридический анализ каждой разновидности.
—     Установить принципы проведения пробации, которые не противоре­чили бы Конституции Украины.
—     Определить сроки применения пробации к лицу, совершившему пре­ступное деяния. Здесь по нашему мнению следует учитывать личностные
12
характеристики преступника. И устанавливаться службой пробации на не­определённый срок.
Исходя из выше сказанного мы видим, что отечественное законодатель­ство является далеко не совершенным. У нас в стране всё чаще перестают уважать в преступнике человека, личность. И забывают, что наказание не только должно удерживать от преступления третьих лиц, но и должно спа­сать, прежде всего, самого преступника от новых преступлений. По на­шему мнению этого можно достигнуть не с помощью устрашения а, более достойным и благородным образом, и именно через исправление павшего. В данной работе мы попытались сделать акцент на личность преступника и предложили ввести институт пробации в уголовное законодательство с целью защиты общества с одной стороны и защиту прав преступника с другой. Кроме этого автором были выработаны теоретико-практические ре­комендации о законодательном закреплении института пробации, что поз­волит существенно позволит уменьшить криминогенную обстановку у нас в стране.
ЛИТЕРАТУРА:
1.      Большой юридический словарь ОНЛАЙН. Пробация. [электронный источник] // http://law-enc.net/word/D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B1% D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F
2.      Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. Уголовное право современных зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) Учебное пособие. — М.: 3ерцало. — 1997. — 192 с.
3.      Хуторская Н. Б. Институт пробации в США: уголовно-правовые, криминологические и организационно-управленческие аспекты: автореф. дис. … канд. юрид наук. М., 1992. — 14 с.
4.        Чешская служба пробации [электронный источник] // http://www. czinvest.ru/dop/biznes/chjeshskaja_sluzhba_probacii.html
М.И. КАЧАН
кандидат юридических наук Филиал ГОУ ВПО КубГУ в г. Армавире
обосновАнность уЧЁтА некоторЫХ обстоЯтельств в кАЧестве смЯгЧАЮЩиХ нАкАЗАние
Впервые в истории российского уголовного законодательства положение, предусматривающее возможность расширения перечня смягчающих обстоя­тельств, было закреплено в ст. 33 Основ уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик 1958 г., что было связано с осознанием невозмож-
12
ности отразить в законе все те обстоятельства, относящиеся к характерис­тике деяния и личности виновного, которые, так или иначе, свидетельствуют о снижении степени общественной опасности как самого деяния, так и лица, его совершившего и, соответственно, требуют смягчения наказания.
Статья 61 УК РФ также содержит открытый перечень обстоятельств, смягчающих наказание, что предоставляет судам право при назначении наказания учитывать в качестве смягчающих и другие обстоятельства, не предусмотренные этой статьей. Однако признание такого обстоятельства смягчающим должно быть мотивировано в приговоре.
Как показал анализ судебной практики Краснодарского края за 2000-2010 гг., суды при назначении наказания ссылались на обстоятельства, смягчающие наказание, не указанные в законе, в 89% случаев. В 31,6% изученных дел судьи одновременно учитывали как обстоятельства, смягча­ющие наказание, не указанные в законе, так и смягчающие обстоятельства, предусмотренные ст. 61 УК РФ. При назначении наказания по 4% дел судами делались ссылки только на смягчающие обстоятельства, предусмот­ренные законом. В 7% приговоров ссылки на смягчающие обстоятельства вообще отсутствовали.
По исследованным приговорам, в которых делались ссылки на ч. 2 ст. 61 УК РФ, судами учитывались следующие смягчающие обстоятельства, не указанные в законе: чистосердечное раскаяние — 79% ссылок; признание вины — 51%; совершение преступления впервые — 32%; положительная характеристика по месту жительства (работы, учебы) — 13%; наличие на иждивении несовершеннолетних детей — 19%; состояние здоровья — 4,4%; совершение преступления небольшой тяжести — 4,4%; ранее не судим
—  4%; инвалидность — 3%; занятие виновного общественно-полезным трудом — 3,3%; не состоит на учете у нарколога — 3,3%; пожилой (мо­лодой) возраст — 2,6%; полное и правдивое изложение обстоятельств дела
—  2,6%; просьба потерпевшего строго не наказывать — 2,2%; совершение преступления средней тяжести — 2,6%; принес извинения потерпевшему
—  1,8%; наличие на иждивении больных родителей — 1,5%; участие в бо­евых действиях — 1%; тяжелое материальное положение — 1%; отсутствие заработка (работы) — 1%; признание подсудимого лицом, пострадавшим в результате паводка, имевшего место 22 июня 2002 г. на территории Южного федерального округа — 0,7%; нахождение жены в состоянии беременности
—  0,7%; отсутствие реального материального ущерба — 0,7%. В единичных случаях судами учитывались при назначении наказания в
качестве смягчающих и такие обстоятельства, не предусмотренные ст. 61 УК РФ, как: участие в ликвидации последствий на Чернобыльской АЭС; осознание содеянного; отсутствие претензий со стороны потерпевшего; лич­ностные (хорошие) отношения с погибшим; к административной ответствен­ности не привлекался; наличие наград; намерение оказать материальную по­мощь; совершение преступления по неосторожности; умственная отсталость, не исключающая вменяемости; своевременная явка в суд по вызовам.
12
К обстоятельствам, смягчающим наказание, в судебной практике относят и такое обстоятельство, как «отсутствие тяжких последствий». Вместе с тем, обоснованность признания данного обстоятельства смягчающим нака­зание вызывает сомнения. Изучив составы преступлений, предусмотренные Особенной частью УК РФ (п. «в» ч. 3 ст. 126, ч. 3 ст. 127, п. «б» ч. 3 ст. 131, ч. 2 ст. 149 УК и т.д.), можно увидеть, что многие из них предус­матривают наступление тяжких последствий в качестве квалифицирующего признака, с учетом которого законодатель установил и повышенные санкции. Соответственно, составы преступлений при отсутствии такого признака пре­дусматривают более мягкие санкции, не требующие своего смягчения ещё и за счет учета отсутствия тяжких последствий в качестве обстоятельства, смягчающего наказание. В связи с этим, рассмотрение отсутствия тяжких последствий в качестве обстоятельства, смягчающего наказание, представ­ляется едва ли уместным.
Вызывает сомнение обоснованность учета в качестве смягчающего и такого обстоятельства, как «совершение преступления впервые» («ранее не судим», «к уголовной ответственности привлекается впервые»).
В соответствии с п. «а» ч. 1 ст. 61 УК РФ обстоятельством, смягча­ющим наказание, признается «совершение впервые преступления небольшой тяжести вследствие случайного стечения обстоятельств». Анализ данного обстоятельства свидетельствует о том, что для признания его смягчающим наказание необходима совокупность всех трех условий: преступление должно быть совершено впервые, оно должно относиться к категории небольшой тяжести и быть следствием случайного стечения обстоятельств. Соответс­твенно, исходя из смысла закона, при отсутствии хотя бы одного из на­званных условий данное смягчающее обстоятельство учету не подлежит.
Из изученных нами приговоров, смягчающее обстоятельство, предусмот­ренное п. «а» ч. 1 ст. 61 УК РФ, — «совершение впервые преступления небольшой тяжести вследствие случайного стечения обстоятельств» — не встретилось ни разу. Вместе с тем, суды при назначении наказания, ссы­лаясь на ч. 2 ст. 61 УК, учитывают в качестве смягчающего наказание обстоятельства сам факт совершения преступления впервые (32% ссылок). Конечно, закон (ч. 2 ст. 61 УК РФ) предоставляет суду право учитывать в качестве смягчающих иные, не предусмотренные им обстоятельства. Однако и в этом случае учет лишь одного факта совершения преступления впервые представляется необоснованным, так как лицо не может заслуживать снис­хождения только лишь потому, что оно ранее не совершало преступлений.
Кроме того, если закон (п. «а» ч. 1 ст. 61 УК РФ) предусмотрел еще два дополнительных условия для признания впервые совершенного преступ­ления смягчающим обстоятельством, то представляется, что даже в рамках ч. 2 ст. 61 УК РФ оно не может быть признано смягчающим наказание, так как, по сути, в таком случае п. «а» ч. 1 ст. 61 УК просто теряет смысл. Отнесение к смягчающим обстоятельствам лишь одного из названных за­коном трёх условий искажает саму сущность предусмотренного законода-
12
телем в п. «а» ч. 1 ст. 61 УК смягчающего обстоятельства, принижая тем самым значение обстоятельств, которые закреплены в законе в качестве смягчающих наказание.
Как показывает практика, суды при назначении наказания виновным, ссылаясь на ч. 2 ст. 61 УК, признают в качестве смягчающих и такие обсто­ятельства, являющиеся составными частями смягчающего обстоятельства, предусмотренного п. «а» ч. 1 ст. 61 УК, как «совершение преступления небольшой тяжести» (4,4% ссылок) и «совершение преступления вследствие случайного стечения обстоятельств» (0,2% ссылок). Другими словами, суды признают смягчающими наказание отдельные условия целого смягчающего обстоятельства, закрепленного в законе. Такое положение обусловлено тем, что смягчающее обстоятельство, предусмотренное п. «а» ч. 1 ст. 61 УК в той формулировке, в какой оно закреплено в законе, практически не ис­пользуется в силу того, что редко бывают случаи, когда по делу имеются в наличии все три предусмотренных законом условия. В связи с этим, пред­ставляется целесообразным упростить содержание п. «а» ч. 1 ст. 61 УК, исключив из него дополнительные условия — «совершение преступления впервые» и «совершение преступления небольшой тяжести». Измененная формулировка смягчающего обстоятельства — «совершение преступления вследствие случайного стечения обстоятельств» — позволила бы суду смяг­чать наказание виновному, который совершил преступление не впервые, но вследствие случайного стечения обстоятельств, а также при совершении виновным преступления не только небольшой тяжести, но и по другим категориям.
Что же касается таких признаков, как «совершение преступления впервые» и «совершение преступления небольшой тяжести», то они, на наш взгляд, не должны учитываться в судебной практике в качестве об­стоятельств, смягчающих наказание. Совершение преступления впервые характерно для большинства преступлений, а небольшая тяжесть деяния учитывается законодателем при конструировании санкции и судом при опре­делении характера общественной опасности преступления (то же самое ка­сается и таких обстоятельств, которые необоснованно учитываются судами в качестве смягчающих наказание, как «совершение преступления средней тяжести» (2,6% ссылок), «совершение преступления по неосторожности» (0,2% ссылок)).
Как показывает анализ судебной практики, суды при назначении нака­зания достаточно часто учитывают в качестве смягчающего обстоятельства положительную характеристику виновного по месту жительства, работы, учебы. Конечно, категорически отрицать значение данных, характеризующих виновного с положительной стороны, наверно, не стоит. В ряде случаев такие характеристики могут отразить истинное лицо виновного. Вместе с тем, как справедливо отмечает О.А. Мясников, данное правило имеет свои исключения: большинство маньяков и серийных убийц характеризовались как вполне добропорядочные граждане.
12
Практика показывает, что должностные лица, занимающие ответственное положение, совершившие тяжкие преступления, подвергаются явно неспра­ведливому в силу мягкости наказанию, так как характеризуются положи­тельно, а лица, уклоняющиеся от общественно полезного труда, не ладящие с соседями, злоупотребляющие спиртными напитками, совершившие пре­ступления небольшой или средней тяжести, обречены на изоляцию. Это сви­детельствует о том, что необходима переоценка данного обстоятельства.
Кроме того, как показывает анализ судебной практики, суды учитывают характеристику виновного при назначении наказания без должной конкре­тизации соответствующими данными. Имеют место случаи необоснованного учета тех или иных данных, характеризующих виновного, а также немало примеров явного противоречия приводимых в приговорах фактических данных, характеризующих виновного, с материалами уголовного дела. Всё это говорит о том, что суды недостаточно серьезно подходят к учету смяг­чающих обстоятельств.
I.M. КАЧУР
Національна академія внутрішніх справ
СУСШЛЬНА НЕБЕЗПЕКА ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 300 КК УКРАЇНИ
На думку Ю.І. Ляпунова, кримінально-правова суспільна небезпека — це певний об’єктивний антисоціальний стан злочину, зумовлений усією сукупністю його негативних якостей та ознак, який містить у собі реальну можливість спричинення шкоди суспільним відносинам, що охороняються законом.
У науковій літературі зазначається, що твори, які пропагують культ на-сильства і жорстокості, заподіюють шкоду фізичному, статевому та іншому вихованню людей і, перш за все, підлітків та молоді. Їх розповсюдження негативно впливає на моральне здоров’я, сприяє прояву шкідливих нахилів, стимулює цинічне ставлення до людей; їх систематичне сприйняття не прохо­дить безслідно, заважає всебічному і гармонійному розвитку особистості.
Небезпека впливу творів, що пропагують культ насильства та жорсто-кості, полягає у трансформації та проекції актів катування, тортур, крива-вого садизму на суспільне й приватне життя людини. Твори, що у будь-якій формі відображають подробиці кривавих вбивств, жорстокості, порушують психіку і руйнують свідомість, деформують поняття добра і зла, жалю до ближніх.
Питання негативного впливу телебачення досліджувалося багатьма вче-ними, більшість з яких дійшли негативних висновків, що телебачення ви-робляє насильство. Таким чином, телебачення почало розглядатися як одна з імовірних причин агресії і, на думку професора Університету штату Айова
12
Бреда Бушмана, «зв’язок між телебаченням і агресією є більш доведеним, ніж зв’язок між палінням і раком», а показ сцен насильства у фільмах і телевізійних програмах може підвищити агресію глядачів.
Підвищена небезпека розповсюдження інформації, що пропагує культ насильства та жорстокості зумовлюється тим, що в результаті частого по­казу відео сюжетів, що містять сцени насилля, у населення формується зне-важливе відношення до життя, ідеалів добра і справедливості, відбувається звикання до жорстокості, і, що ще більш небезпечно — криміналізація ціннісних орієнтацій суспільства. За своїм характером наслідки розповсюд-ження інформації, що пропагує культ жорстокості в умовах кризи сімейного виховання, зросту безробіття, алкоголізму, токсикоманії, наркоманії та ін. досить різноманітні. При цьому людина з самого початку зорієнтована на насильницьке вирішення будь-якого конфлікту.
Отже, засоби масової інформації мають вагомий вплив на свідомість і поведінку людей, а довіра населення до засобів масової інформації займає значне місце у суспільстві.
Необхідно зазначити, що настання відповідальності за зловживання засо-бами масової інформації в сфері расової, національної чи релігійної дискримі-нації мотивується ними як укріплення національної самосвідомості, захист національної культури, прав та інтересів тих чи інших націй, народностей, віросповідань.
Криміналісти підкреслюють, що суспільна небезпечність діяння вказує на той вихідний пункт руху пізнання, від якого воно повинно відштовхуватися під час дослідження питань обґрунтованості криміналізації діяння. Суспільна небезпечність як ознака злочину полягає в тому, що діяння заподіює шкоду суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом чи містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди. Злочин на відміну від інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпеч-ності, і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об’єктивними і суб’єктивними ознаками інших правопорушень.
Криміналісти цілком справедливо зауважують, що «... суспільна небез-печність діяння залежить від способу його вчинення та від інтенсивності посягання». Тому такі способи вчинення даного злочину, як збут непов-нолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ на-сильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію а також примушування неповнолітніх до участі у створенні таких творів, підвищують його суспільну небезпеку.
Ступінь суспільної небезпечності незаконних дій з творами, що пропа-гують культ насильства та жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію високий. Існування цього явища в суспільстві суттєво загрожує суспільній моральності. Інформація певним чином впливає на ідеологія, яка у свою чергу, формує моральність. Цицерон писав: «Закони слабшають і у суспільстві, де падає моральність, зростає насильство, жор-стокість, розпуста». Моральні принципи суспільства становлять ту основу,
12
на котрій базується процес самовиховання членів суспільства, і насамперед молодого покоління. Майбутнє будь-якого суспільства та держави безпосе-редньо залежить від того, які моральні уявлення та оцінки поведінки людей, ідеалів поширені в ньому, яке моральне здоров’я населення. Моральність базується на системі норм та правил поведінки, ідей, звичаїв, традицій, уявлень про добро та зло, справедливість та несправедливість, честь та гідність, пануючих у певному суспільстві. Тому найбільш суттєві посягання на моральність, до яких і належить даний злочин, несуть високий ступінь суспільної небезпечності та потребують криміналізації.
Таким чином, суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 300 КК України, полягає в тому, що він посягає на громадську моральність у сфері духовного і культурного життя суспільства. У зв’язку з цим, негативно впливає на моральне здоров’я, духовний розвиток суспільства, пробуджує агресивність, бездуховність, провокує розпалювання ворожнечі та ненависті на підставі раси, кольору шкіри, походження, національної чи етнічної на-лежності та віросповідання.
Е.Р. КЕЙДУНОВА
кандидат юридических наук, доцент Южный федеральный университет
ПрестуПлениЯ Против ЖиЗни
и ЗДоровьЯ, соверШАемЫе
меДицинскими рАботникАми:
нАПрАвлениЯ реФормировАниЯ
ЗАконоДАтельствА
XXI век ознаменовался бурным развитием биомедицинских наук, ко­ренным образом преобразивших современное общество, что, с одной сто­роны, несомненно, несет в себе положительный аспект, но в то же время, использование различных генетических технологий связано с возможным причинением негативных последствий естественной природе человека. Итог оказания медицинской помощи оказывается далеко не всегда ожидаемым, и причин тому множество — от невнимательности или неквалифицирован­ности медицинских работников до умышленного причинения вреда жизни и здоровью пациента при выполнении профессиональных обязанностей и вопреки профессиональному долгу. Кроме того, нельзя упускать из виду и тот факт, что все новые технологии, в том числе и биотехнологии, по сути своей, имеют «двойное назначение», а значит, нельзя исключать возможность использование достижения науки в антигуманных и даже криминальных целях. Поэтому объективная необходимость криминализации посягательств медицинских работников на жизнь и здоровье пациента при использовании
130
новых технологий обусловлена, прежде всего, изменением их характера и значительным повышением опасности этих деяний.
Необходимо отметить, что развитие качественно новых технологий и ме­тодов лечения уже привело к тому, что уголовно-правовое регулирование распространилось на ранее не регламентировавшиеся уголовным правом об­ласти медицинской деятельности, например, трансплантологию (п. «м» ч. 2 ст. 105, п. «м» ч. 2 ст. 11, ст. 120 УК РФ). Однако наличие существенных пробелов криминализации в Уголовном кодексе РФ (далее УК РФ), несо­гласованность уголовного и медицинского законодательства, в том числе и по вопросам установления уголовной ответственности за преступные деяния в области профессиональной медицинской деятельности, а также, учитывая и тот факт, что Россия сильно отстает от других зарубежных стран, в том числе и государств-членов СНГ, требует коррекции норм УК РФ, с учетом изменившихся общественных отношений, происходящих на базе научно-тех­нического прогресса, требований международного, базового медицинского законодательства и опыта зарубежных стран.
Достаточно спорным является вопрос о правовой оценке эвтаназии, и одним из подходов к решению данного вопроса, на наш взгляд, может стать учет имеющегося законодательного опыта и практики его применения стран мирового сообщества. Следует отметить, что, несмотря на то, что в ст. 45 «Основ законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан» от 22 июля 1993 г. (с изм.) закреплен запрет на осуществление эвтаназии, однако в УК РФ отсутствует соответствующая специальная норма. По действующему уголовному законодательству ответственность за эвтаназию наступает по ч. 1 ст. 105 УК РФ — простое убийство. Иной законодательный подход мы обнаруживаем в уголовных законах Германии, Швейцарии, Голландии, стран-участников СНГ и других зарубежных госу­дарств, где в целом наблюдается несколько тенденций. Во-первых, более чем в 40 государствах мира пассивная эвтаназия (неприменение средств и невыполнение врачебных манипуляций, которые поддерживают жизнь тя­жело больного пациента) законодательно разрешена. Во-вторых, во многих зарубежных странах активная эвтаназия (совершение каких-либо действий, ускоряющих смертельный исход) запрещена под угрозой уголовного нака­зания, при закреплении специальных норм об ответственности за указанное деяние в уголовном законодательстве. В-третьих, единственной страной, где декриминализирована активная эвтаназия является Голландия.
Анализ положений уголовного законодательства зарубежных стран по­казывает, что в большинстве из них содержатся специальные, привилеги­рованные нормы об ответственности за эвтаназию. В настоящее время в современных клиниках можно годами поддерживать жизнь больного, в силу этого врачи, по своей инициативе или по просьбе близких таких больных, порой вынуждены отключать средства искусственного поддержания жизни больного, т.е. фактически осуществляют принудительную эвтаназию. Поэ­тому, на наш взгляд, представляется необходимым дополнить УК РФ приви-
131
легированной нормой, в которой законодатель дифференцировал бы ответс­твенность за эвтаназию в зависимости от формы ее осуществления.
Как уже отмечалось, в настоящее время правовое регулирование отно­шений, возникающих в сфере медицинской деятельности, отстает от пот­ребностей в таком регулировании. В этой связи ряд социально-правовых проблем порождает развитие трансплантологии, где наиболее сложной проблемой, требующей правового регулирования, является процедура по­лучения согласия на изъятие органов и (или) тканей человека. Относи­тельно данной процедуры можно отметить, что в законодательстве ряда стран для определения законности изъятия донорских органов и тканей, действуют несколько моделей: 1) «модель испрошенного согласия», означа­ющая, что без юридически оформленного согласия лица на использование его органов и (или) тканей (или согласия родственников, когда умерший не оставил подобного заявления) врач не имеет права производить изъятие; 2) «модель возражения», согласно которой необходимо предварительное юридически оформленное возражение лица на изъятие его органов и (или) тканей после смерти, при его отсутствии, врач имеет право на изъятие донорских органов и тканей; 3) «модель острой необходимости», которая предусматривает изъятие донорских органов и тканей человека после смерти без наличия предварительного согласия умершего и его родственников. В российском законодательстве, согласно ст. 8 ФЗ от 22.12.1992 г. № 4180-1 «О трансплантации органов и (или) тканей человека» (с изм.) установлена презумпция согласия на изъятие органов и (или) тканей человека. На наш взгляд, в законе должна быть установлена презумпция запрета на изъятие органов и (или) тканей умершего человека для трансплантации, а также необходимо дополнить УК РФ нормой, устанавливающей ответственность за «незаконное изъятие органов и (или) тканей умершего для трансплантологии или других целей». Кроме того, в уголовном законодательстве должна быть предусмотрена ответственность за куплю-продажу органов и (или) тканей человека, рекламу этих действий.
Весьма сложным является вопрос о правовой оценке использования эм­бриона в качестве трансплантата. Действующее законодательство позволяет привлечь к уголовной ответственности только за незаконное производство аборта лицами, не имеющими медицинского образования соответствующего профиля. В случаях, когда аборт в целях использования эмбриональных клеток производится лицом на законных основаниях, ответственность по ст. 123 УК РФ исключается. Кроме того, действующая редакция ст. 120 УК РФ также не позволяет привлечь к уголовной ответственности за рассматриваемое деяние, поскольку в ней говорится о принуждении к изъятию органов или тканей че­ловека для трансплантации. В сложившейся ситуации, законодателю необхо­димо восполнить этот пробел, введением новой статьи, предусматривающей ответственность за «незаконный оборот органов, тканей, эмбрионов человека».
Следует отметить, что многие достижения биомедицины в силу своей крайней востребованности применяются на практике, не получив надле-
132
жащей правовой регламентации. Так, согласно ст. 35 «Основ законодатель­ства Российской Федерации об охране здоровья граждан», каждая совер­шеннолетняя женщина детородного возраста имеет право на искусственное оплодотворение и имплантацию эмбриона… Незаконное проведение искусст­венного оплодотворения и имплантации эмбриона влечет за собой уголовную ответственность, установленную законодательством РФ. Однако в УК РФ отсутствует соответствующая специальная норма, что в свою очередь, тре­бует введения нормы, предусматривающей ответственность за «незаконное проведение искусственного оплодотворения или имплантации эмбриона».
Необходимо также выделить проблему криминализации генетических манипуляций. Законодатели большинства зарубежных государств включили в уголовное законодательство специальные нормы об ответственности за генетические манипуляции. Однако уголовное законодательство России и в этой части содержит пробел, несмотря на то, что ФЗ от 20 мая 2002 г. № 54 «О временном запрете на клонирование человека» (с изм. от 29 марта 2010 г.) ввел запрет на клонирование человека впредь до дня вступления в силу федерального закона, устанавливающего порядок использования технологий клонирования организмов в целях клонирования человека, а также на ввоз в Россию клонированных эмбрионов человека из-за рубежа и их вывоз из страны. Действие настоящего Федерального закона не распространяется на клонирование организмов в иных целях. Согласно ст. 4 названного закона лица, виновные в нарушении положений закона, несут ответственность в соответствии с законодательством РФ. Однако принятие указанного закона не сопровождалось внесением дополнений в УК РФ. Представляется необ­ходимым дополнить УК РФ специальной статьей, предусматривающей от­ветственность за «клонирование человека и генетические манипуляции». На наш взгляд, требуется также криминализировать «незаконное проведение биомедицинских исследований человека или применение запрещенных ме­тодов диагностики и лечения».
Рассмотренные нами направления совершенствования уголовного законо­дательства, связанные с криминализацией некоторых преступлений против жизни и здоровья, совершаемых медицинскими работниками не являются исчерпывающими. Действующее уголовное законодательство не соответс­твует по объему объективным потребностям охраны прав пациента в усло­виях стремительно развивающегося научного прогресса, в принятых законах заложена лишь теоретическая необходимость последующего внесения изме­нений и дополнений в УК РФ, что, несомненно, требует их юридического закрепления.
1
Т.Є. КЛИМЕНКО
Одеський національний університет ім. /./. Мечникова
нАсильство в сім’Ї: Форми тА ШлЯХи ПоДолАннЯ
Сім’я створюється, живе і розвивається завдяки взаємній любові, повазі чоловіка та дружини, турботі одне про одного, про дітей та інших родичів. Створюючи сім’ю, ніхто не думає, що їх може спіткати доля сусідів, де чо-ловік зловживає алкоголем та б’є дружину і дітей. Однак, на жаль, явище насильства у сім’ї досить поширене. Тисячі жінок та дітей, а іноді й чоловіки, потерпають від образ, погроз, побоїв, психологічного тиску.
Для того, щоб захистити свої права, а також права та інтереси дітей, які потерпають від насильства, незалежно від того, чи страждають вони від насильства фізично, чи тільки є свідками насильства, важливо знати свої права та розуміти суть і природу насильства [1, 4-6].
Насильство як специфічна форма міжособистих стосунків проявляється в різноманітних сферах людської життєдіяльності, в тому числі в сімейному житті.
Насильницькі дії, за визначенням Л. Аларкона, скоюються умисно й спрямовані на досягнення певної (хоча й не завжди усвідомлюваної) цілі; заподіюють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну тощо) іншій особі; по-рушують права й свободи людини [2, 3].
Насильство в сім’ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, пси-хологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.
Насильство в сім’ї може мати форми фізичного, сексуального, психоло-гічного впливу та примусу.
Фізичне насильство — умисне нанесения одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, на­несения шкоди його честі і гідності (вбивство, нанесення фізичних пошкод-жень).
Сексуальне насильство — протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального харак­теру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї (зґвалтування, сексуальні домагання).
Психологічне насильство — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна не-впевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдаеться шкода психічному здоров’ю (покарання чоловіком дітей, при образі на жінку,
1
образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження).
Економічне насильство — умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраж-далий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я (це вилучення або обмеження коштів; контроль надходжень та фінансових витрат) [3].
Насильство в сім’ї є порушенням права особи на життя, права на повагу до особистого і сімейного життя, житла, права на захист від нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та інших прав гарантованих законом. Найчастіше такі дії призводять до скоєння злочинів.
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за такі насильницькі дії, як: умисне вбивство (ст. 115); доведення до са-могубства (ст. 120); умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121); умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122); умисне легке тілесне уш-кодження (ст.125); побої та мордування (ст. 126); необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128); незаконне позбавлення волі чи викрадення людини (ст. 146); торгівлю людьми чи іншу незаконну угоду щодо людини (ст. 149); зґвалтування (ст. 152); примушення жінок до статевого зв’язку (ст. 154); статеві зносини з особою, яка не досягла ста-тевої зрілості та розбещення неповнолітніх (ст. 155-156); умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194) та ін.[4].
Державним комітетом статистики було проведено дослідження, яке пока­зало що на протязі 8 місяців 2010 р. скоєно 1571 умисне вбивство і замах на вбивство, 2571 умисне тяжке тілесне ушкодження, 450 зґвалтувань і замахів на зґвалтування. Кількість потерпілих від злочинів за січень-сер-пень 2010 р. становила 210,2 тис. осіб, з числа яких 71,2 тис. — жінки, 18,1 тис. — пенсіонери, 7,2 тис. — неповнолітні та 2213 осіб — діти до 14 років.
Насильство в сім’ї тягне за собою далекосяжні наслідки: розлади сну, головний біль, депресії, високий рівень тривожності, страхи та фобії, різ-номанітні соматичні розлади, іноді зловживання алкоголем чи наркотиками. Деякі потерпілі від насильства роблять спроби самогубства.
Насильство над матір’ю тяжко впливає на розвиток та подальше життя її дітей. У таких дітей, як правило, занижена самооцінка, спостерігається деструктивна поведінка, їм важко адаптуватися в суспільстві. Вони часто виростають алкоголіками та наркоманами.
Таким чином, зростання насильства щодо жінок є глобальною проблемою. Гостро вона стоїть і для України, як серйозна перешкода для досягнення рівноправності та дотримання прав жінок. Залишається надія на прийняття прозорих законів і удосконалення Національної стратегії поліпшення ста­новища жінок в Україні. Ми переконані, що створити нову незалежну де-мократичну державу неможливо без кардинального поліпшення становища жінки в суспільстві.
1
Державі потрібно підтримувати створення нових жіночих організацій (у тому числі й фінансово); розробляти программ допомоги жінкам у кризових ситуаціях, особливо в сільських регіонах,; налагоджувати обмін досвідом, розповсюджувати інформацію про проблему домашнього насильства та шляхи її подолання; реформувати систему покарань шляхом закріплення, у виді додаткового покарання обов’язкову участь у реабілітаційних програмах, з метою боротьби з сімейним насильством.
У боротьбі суспільства з насильством в сім’ї важливу роль відіграє ук-ріплення Інституту сім’ї, в якій панує повага один до одного та виховується почуття рівності всіх членів сім’ї.
ЛІТЕРАТУРА:
1.      Федькович Г.В., Поцюрко Р.І. — Насильство в сім’ї та майнові права подружжя. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. — 60 с
2.      Кочемировська О.О., Ходоренко А.А. Індикатори прихованих форм сімейного насильства щодо жінок та їх застосування в практиці дільничних інспекторів міліції. Методичний посібник. — Харків: Східно-регіональний центр гуманітарних ініціатив, 2006 р. — 32 с
3.      Про попередження насильства в сім’ї: Закон України — Відомості Верховно! Ради України — 2002 — № 10 — Ст. 70.
4.      Кримінальний кодекс України (зі змінами та доповненнями станом на 10 січня 2010 року). — X.: Одисей, 2010. — 304 с.
В.М. КЛИМКІН
Одеський національний морський університет
норми тА ЗвиЧАЇ кримінАльноЇ
субкультури в контексті Проблем
ДіЯльності ПенітенціАрниХ устАнов
До найбільш важливих з соціально-психологічної точки зору елементів кримінальної субкультури належать групові норми і правила поведінки, які є головним детермінантом поведінки особи в умовах ізоляції.[8,46]
Засуджені постійно знаходяться на «перетині» двох нормативно-ціннісних систем — формально!, або офіційної (норми її встановлені і санкціоновані державою і закріплені в законодавстві), і неформально!. Формальні норми носять, як правило, характер що регламентує і диктує індивідові певні пра­вила поведінки. Неформальні норми діють в мікрокругах засуджених у формі традицій та звичаїв.[7,184]
На традиції засновано культурне життя суспільства.[6,459] Живучість кримінально-злочинних традицій головним чином обумовлена їх постійним
1
впливом на свідомість злочинців, відбиваючись в який, вони стають частиною кримінальної субкультури.[1, 223]
Живучість кримінально-злочинних традицій і звичаїв — об’єктивне явище, обумовлене відповідною реакцією антигромадських елементів на за-конні вимоги правоохоронних органів і суспільства в цілому. Потрапляючи до виправних установ і в’язниці, засуджені попадають під вплив професійних злочинців, в слідстві чого багато хто з них засвоює певні моделі поведінки, включається в групи з негативною суспільною мотивацією, налагоджує певні зв’язки із закоренілими злочинцями, які підтримуються і після звільнення з місць позбавлення волі.[5,97]
Складається система норм поведінки, а також нормопорядок, тобто пра­вила застосування «своїх» законів, порядок виконання санкцій неформальних «кодексів поведінки». Оскільки утворюється система норм поведінки, що паралельно діє, створені всі умови для її конфлікту з офіційними прави-лами.[4,328]
Неписані закони, що панують в місцях позбавлення волі, присікають не тільки будь-яке відхилення від норми, але і терпиме відношення до та­кого відхилення, приводить до парадоксальної ситуації, коли люди стають яскравими прихильниками того, від чого самі страждають. Порушення не-формальних норм поведінки — а їх велика кількість: як поводитися з пред-ставниками протиборчих сторін, як відповісти на образу, як вести розмову з адміністрацією і так далі — суворо карається.[9,125]
Неформальні санкції, що припускають спричинення фізичної шкоди вин­ному, в купі з крайнім індивідуалізмом сприяє зміцненню культу грубої фізичної сили. Фізично сильна людина в умовах співтовариства засуджених швидше займе лідируюче положення, ніж розумний, але слабкий. Звичайно ж лідер не може затверджуватися тільки за рахунок фізичної сили. Але в умовах в яких ради збереження існуючого порядку потрібно бути не стільки гнучким, скільки жорстким, коли цей порядок зберігається не за рахунок по-шуку різноманітних варіантів, а через постійне відтворення ідентичних ситу-ацій, сприяє появі лідерів, які не стільки уміють найти новий варіант, скільки провести в життя апробовані рішення, не стільки переконати, скільки наса-дити. Засудженому, такому, що не володіє такими якостями, залишається зайняти нейтральну позицію, яка вимагає беззастережної лояльності, навіть якщо він з нею не згоден. [3, 58]
Неформальні санкції звертаються на єдине благо, яке є у засуджених, — фізичне здоров’я і життя.
Психологічні наслідки суворості санкцій в тому, що середовище місць позбавлення волі привчає до жорстокості. Звичайно, у якоїсь частини жор-стокість викликає протест. Але частіше жорстокість тільки сприяє ескалації насильства. Жорстокість «миру в’язниці» викликана не властивостями зло-чинців, а умовами життя в неволі.[2,96]
Безумовно, викорінювання норм і звичаїв в кримінальному середовищі, як і викорінювання самої кримінальної субкультури в місцях позбавлення волі,
1