|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
національний університет «одеська юридична акадеМія»
Міжнародний гуМанітарний університет
одеський національний університет іМ. і. Мечнікова
львівський національний університет іМ. і. франка
прикарпатський юридичний інститут
львівського державного університету
внутрішніх справ
АктуАльні Проблеми
кримінАльного ПрАвА,
Процесу тА кримінАлістики
Матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції
том 1
кримінальне, кримінально-виконавче право
та кримінологія
|
|
|
|
|
|
|
|
8 жовтня 2010 року
Одеса 2010
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
УДК 343(063)+343.98(063) ББК 67.408я43+67.52я43 А437
|
|
|
|
|
|
|
|
Рекомендовано до друку вченою радою
Міжнародного гуманітарного університету.
Протокол № 3 від 1 жовтня 2010 р.
|
|
|
|
|
|
|
|
упорядники:
Гурджі Юлія Олексіївна Притула Анатолій Михайлович
У науковому збірнику опубліковано матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики», яка відбулась 8 жовтня 2010 року у місті Одеса.
Видання адресоване спеціалістам в галузі кримінального, криміналь-но-виконавчого права, кримінології, процесу, криміналістики та судо-вої медицини, а також усім, хто цікавиться зазначеними проблемами.
В научном сборнике опубликовано материалы II-й Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы уголовного права, процесса и криминалистики», которая состоялась 8 октября 2010 года в Одессе.
Издание адресовано специалистам в отрасли уголовного, уголовно-исполнительного права, криминологии, процесса, криминалистики и судебной медицины, а также всем, кто интересуется указанными проблемами.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
© Міжнародний гуманітарний університет, 2010 © ПП «Фенікс», оформлення, 2010
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ПРИВІТАННЯ
Президента Національної академії правових наук України,
академіка НАН України В.Я. Тація учасникам
Другої Міжнародної науково-практичної конференції
«Актуальні проблеми криминального права,
пронесу та криміналістики»
|
|
|
|
|
|
|
|
Шановні участки конференціїі
Дозвольте мені від імені вчених Національної академії правових наук України, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та від себе особисто щиро привітати Вас та побажати творчої і плідної праці!
Необхідність проведения наукового форуму такого рівня зумовлена тим, що сьогодні в Україні боротьба зі злочинністю — один із магістральних напрямків діяльності держави. Кримінальні діяння, якими супроводжується соціально-економічний і політичний розвиток країни, створюють серйозну загрозу подальшому проведению державницьких реформ та національній безпеці України в цілому. Виходячи з цих міркувань та відчуваючи потребу в інформуванні громадськості не лише про досягнуті здобутки, але й про нерозв’язані ще проблеми у галузі протидії злочинності, організаційний ко-мітет Другої Міжнародної науково-практичної конференції визначився з колом тих питань, які стануть предметом обговорення на науковому форумі. А це — актуальні проблеми кримінальної відповідальності й удосконалення кримі-нально-правових засобів боротьби зі злочинністю, реформування судових і правоохоронних органів України, побудови ефективної системи виконання-відбування покарання, з’ясування ролі та місця кримінологічних знань у визначенні стратегії й тактики запобігання злочинним діянням, застосування інноваційних підходів у процесі викриття й розслідування злочинів та ін.
Разом із тим, однією з умов успішного вирішення зазначених проблем є врахування авторитетно! думки досвідчених знавців в галузі наук кримі-нально-правового циклу. Водночас висвітлення, поширення й популяризація
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
наукових ідей в цій сфері серед широкого загалу безперечно сприятимуть зміцненню інтелектуального потенціалу країни, укріпленню позицій нашої держави серед європейського й світового наукового простору.
У відповідності до цього, завданням конференції має бути науковий пошук фахівцями і практичними працівниками шляхів подальшого вдосконалення кримінального закону та практики його застосування, а також розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю з ура-хуванням накопиченого досвіду у цій сфері.
Сподіваюсь, що робота конференції буде вагомим внеском у вирішенні такої злободенної проблеми сьогодення, як досягнення відчутної стабілізації у протидії злочинності.
Ще раз дозвольте побажати творчого натхнення та здобутків упро-довж вашої роботи на Другій Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики»!
|
|
|
|
|
|
|
|
Президент Національної академії правових наук України, академік НАН України
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
К.А. АВТУХОВ
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого
ФункціЇ реЖиму в АреШтниХ ДомАХ
Для цілісного визначення режиму в арештному домі необхідно хоча б в загальних рисах розглянути його функції.
Сталою в кримінально-виконавчому праві є точка зору, що до функцій режиму требо відносити: каральну, виховну, забезпечувальну, соціального контролю (превентивну) [1, с. 389-392; 2, с. 170-171]. Та зустрічаються й інші точки зору. Деякі автори в значній мірі розширюють цей перелік, І до функцій режиму відносять такі як: 1) забезпечення реалізації кримінально-правової норми; 2) забезпечення ефективного застосування заходів виправно-трудового впливу; 3) виховна; 4) регулювання кримінально-правової кари; 5) спеціальне попередження; 6) загальне попередження.[3; с 6-7]
Розглядаючи функції режиму в арештних домах, треба виходити в першу чергу з загального розуміння функцій права. Функції це основні шляхи (ка-нали) правового впливу [4, с. 167]; головні напрямки впливу права на сус-пільні відносини [5; с. 154 ]. У зв’язку з цим ми не можемо погодитись з запропонованим АЛ. Васильевим переліком функцій. Важко погодитись, що режим, який саме і є вираженням кари, що властива покаранню, одночасно виконує функції регулювання цієї ж кримінально-правової кари. Наступне, хоча реалізація режиму І мае загальнопривентивний вплив, та навряд цей напрямок можна назвати основним для нього.
А.Х. Степанюк та В.М. Трубніков, зазначають, що режим в місцях поз-бавлення волі виконує різноманітні функції, але виділяють вони лише каральну та забезпечувальну, котра одночасно є і виховною [6, с. 6-7]. Важко погодитись І з таким визначенням функцій режиму, адже однією з важ-ливіших функцією режиму є превентивна функція (соціального контролю), яка пов’язана з попередженням правопорушень як з боку засуджених, так І інших осіб. Суб’єктом такою контролю є персонал, а об’єктом — засуджені й інші особи.
Ю.М. Ткачевський виділяє лише три функції. Він зазначає, що каральна сутність покарання — правообмеження — реалізуються тільки через ре-жимні вимоги. Покарання, позбавленого елемента кари не мае, І бути не може. Відповідно, першою функцією режиму є кара, характер і обсяг якої визначається специфікою покарання І як правило його розмірами. Другою функцією режиму є створення умов для застосування інших основних засобів виховно-карального впливу на засуджених. Третя — спеціальна превенція, попередження, припинення скоєння нових злочинів засудженим.[7, с 64-65]
На нашу думку, саме виділення трьох функцій режиму в арештному домі є доцільним. Виключення з цього переліку виховної функції можна аргумен-тувати тим, що формально самі умови відбування арешту та строки на які його призначають значно зменшують можливості виховного впливу режиму
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
на засуджених. Фактично ж правила режиму, регулюючи повсякденну по-ведінку засуджених у побуті, розпорядок дня, тощо, не відбивають сутності покарання, тобто виховна функція режиму лежить за межами його змісту. Більш того, видається, що під час виконання покарання у виді арешту не-можливо здійснити правове регулювання практичного використання режиму з виховною метою, оскільки це процес реалізації психологічних механізмів, який лежить за рамками права [ 6, с. 7].
ЛІТЕРАТУРА:
1. Кримінально-виконавче право України: Навч. Посібник / За ред. Проф. А.Х. Степанюка. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 624 с.
2. Кримінально-виконавче право : Навчальний посібник / За ред. Т.А. Денисової. — К.: Істина, 2008. — 400 с.
3. Васильев А.И., Саблина Л.С. Режим в исправительно-трудовых учреждениях. М., изд. ВНИИ МВД СССР, 1982, 64 с.
4. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. — 3-е узд. — М.: Издательство «Дело» АНХ, 2009. — 528 с.
5. Загальна теорія держави та права / За ред. М.В. Цвіка, О.В. Пет-ришина. — Харків: Право, 2009. — 584 с.
6. Степанюк А.Х., Трубніков В.М. Режим відбування позбавлення волі в установах виконання покарань: Конспект лекції. — Харків: Укр. юрид. акад., 1994. — 60 с.
7. Ткачевский Ю.М. Режим исполнения лишения свободы // Вестн. Моск. Ун.-та. Сер. 11. Право — 1992. — №3. — С. 63- 70
Э.М. АГАДЖАНОВ
кандидат юридических наук Ростовский государственный университет
криминологиЧескАЯ ХАрАктеристикА
уЧАстников неЗАконного
вооруЖенного ФормировАниЯ
Многое сегодня зависит от эффективности использования уголовно-правовых средств, в том числе и нормы о незаконных вооруженных формированиях. Повышенная общественная опасность этого преступления обусловлена существованием неконтролируемых органами власти вооруженных формирований. Их функционирование нарушает стабильность и равновесие между различными ветвями власти, порождает социальную напряженность среди населения, создает угрозу неконституционного, силового решения проблем государственного строительства и власти, содержит в себе потенциально и высокую возможность причинения вреда личности, человеческих жертв.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В деле борьбы с незаконными вооруженными формированиями важное значение имеет знание личностных особенностей их участников. Одним из важных аспектов криминологической характеристики членов преступных сообществ (преступных организаций) является их социально-демографическая характеристика.
Социально-демографическая характеристика организаторов незаконных вооруженных формирований, участвовавших в противоправных действиях на территории Северного Кавказа, показывает, что все организаторы — лица мужского пола. Женщины, конечно, составляют меньшинство среди террористов, участников незаконных вооруженных формирований. Средний возраст организаторов — 39 лет. Среди боевиков встречаются люди разных возрастов, а многое зависит от того, какое место занимает конкретное лицо в иерархии организации. Руководителями и организаторами незаконных вооруженных формирований чаще бывают лица старших возрастов, исполнителями — молодые. Именно такие исполнители наиболее уязвимы и для стражей порядка, и для уголовной юстиции. Около 90% руководителей и организаторов имели высшее образование, более 95% состояли и состоят в браке. Из числа руководителей незаконных вооруженных формирований более 50% проходили службу в органах внутренних дел, 25% — профессиональные военные, около 8% — представители других профессий, 17% нигде не работали.
Какой-либо специфики совершения особо опасных государственных преступлений в зависимости от принадлежности лиц к какой-нибудь национальности нет. Не может быть генетически и биологически преступной нации, поскольку преступность — это социальный феномен. Сказанное не означает, что лица разных национальностей и народностей представлены в структуре особо опасных государственных преступлений пропорционально их численности. За фактической принадлежностью человека к той или иной национальности просматриваются лишь социально-политические проблемы общественной жизни. Следовательно, там, где органы безопасности чаще сталкиваются с особо опасными преступлениями лиц одной национальности, за национальным надо видеть социальные проблемы, интересы и взгляды. Национальный состав незаконных вооруженных формирований, совершающих особо опасные государственные преступления, представлен в логической связи с деятельностью тех спецслужб, которые активно проводят шпионскую (подрывную) деятельность против России.
Важным показателем интеллектуального уровня членов незаконных вооруженных формирований является образование. Оно находиться в тесной связи с характером преступных действий.
Среди особо опасных государственных преступников 70% имеют высшее или средне-специальное образование. Это характеризуется тем, что характер особо опасных государственных преступлений таков, что требует необходимого уровня развития, поскольку они достаточно сложны по исполнению и требуют серьезного морально-нравственного осмысления своих поступков.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Здесь речь не идет, конечно, о рядовых членах незаконных вооруженных формирований. При совершении особо опасных государственных преступлений наличие судимости обычно только подстегивает сознание лица на антиобщественные действия.
С точки зрения психологической характеристики можно выделить два типа участников незаконного вооруженного формирования:
1. Нравственно-деформированный тип составляет в незаконном вооруженном форировании 64% от всех лиц состоящих в нем. Он характеризуется отрицательным или резко негативным отношением к конституционному строю, его политическим институтам, экономическому укладу, образу жизни. В основе преступной деятельности лиц данного типа лежат враждебные идеи различного содержания и направления (националистические, религиозные и т.п.). Отличительными чертами данного типа являются четко выраженная враждебная направленность личности, устойчивость и убежденность в своих идеях, иногда доходящих до фанатизма.
2. Корыстно-преступный тип характеризуется тем, что участвует в незаконном вооруженном формировании в силу корыстных побуждений. В основе такого типа лежит корыстолюбие, стяжательство, всеподавляющая власть денег. В соотношении ценностей духовных и материальных у людей такого типа интерес ограничен рамками материально-вещных отношений, причем способы и средства достижения целей отступают на второй план. В незаконном вооруженном формировании люди такого типа составляют около 28%.
Автор придерживается той точки зрения, что лица, причастные к деятельности незаконного вооруженного формирования, по своей сути убийцы или потенциальные убийцы и террористы одновременно. Предназначение любого вооруженного формирования, на наш взгляд, и это очевидно — совершение актов насилия и поражения как живой силы противника, так и сокрушение материальной базы противника, что в лучшем случае ведет к нанесению увечий различной степени тяжести или повреждению имущества, что по сути одновременно является и устрашением, а следовательно, и террористической деятельностью. Поэтому представляется допустимым рассмотрение этой категории лиц как убийц и террористов.
Анализ практики борьбы с незаконными вооруженными формированиями показывает, что в числе ведущих криминологических характеристик их руководителей являются такие, как: преступный профессионализм, организаторские способности, коммуникабельность, способность к самопожертвованию ради интересов сообщества.
Для руководителей незаконных вооруженных формирований характерны такие личностные качества, как умение воздействовать на многих людей, консолидировать членов незаконных вооруженных формирований, организовывать преступную деятельность масштабно, организовывать противодействие органам власти и управления.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Лидеры незаконных вооруженных формирований, как правило, сами общеуголовные преступления не совершают. Чаще они выступают в роли организаторов или подстрекателей.
Анализ ряда уголовных дел позволил сделать вывод, что основными признаками, характеризующими незаконное вооруженное формирование, как правило, выступают: значительное количество лиц, входящих в незаконное вооруженное формирование; территориальная масштабность деятельности; наличие межрегиональных и зачастую зарубежных связей; особые личностные характеристики организаторов и руководителей (высокий уровень преступного профессионализма, организаторские способности, коммуникабельность); высокий уровень вооруженности; значительный финансовые и материальные средства, без которых существование незаконного вооруженного формирования исключается. Исходя из структуры вооруженных сил самыми малочисленными военными подразделением является звено или экипаж танка численностью в три человека. Следовательно и минимальный состав незаконного вооруженного формирования может быть не менее трех человек.
Руководители незаконного вооруженного формирования существенно отличаться друг от друга в зависимости от идеологической основы своего функционирования, состава группы, масштаба и целей ее действий, технической оснащенности, конкретных целей и т.д. Среди руководителей имеют место лица вполне рационалистического склада, которые отличаются завышенными самооценками, жаждой самоутверждения, властолюбием, презрением к людям или политическим фанатизмом. Практически все участники незаконного вооруженного формирования склонны к насилию.
Незаконные вооруженные формирования существовали на протяжении всей истории человечества, они нарушали стабильность в обществе, служили в ряде случае инструментом прихода к власти. Таким образом, ослабление государства и его силовых структур при наличии межнациональной напряженности, неурегулированности отношений между отдельными субъектами Российской Федерации ведет к росту сепаратистских и экстремистских тенденций, порождает острую борьбу элит, в частности, и конфликт между элитами верхних эшелонов представительной и исполнительной власти, который разрешался и разрешается не компромиссом, а силовыми методами, которые связаны с созданием и функционированием незаконных вооруженных формирований.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Г.Г. АЗЖЕУРОВА
Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка
Д.І. ЧЕРНЕЦЬ
Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка
ОСОБЛИВОСТІ ВЧИНЕННЯ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ ПІДЛІТКАМИ
В 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН з прав людини, в якій знайшла свое відображення регламентация заходів із захисту прав ди-тини. Основним принципом ратифікованої Конвенції є те,що дитина в силу власної фізичної та розумової незрілості потребує спеціального захисту. Пріоритетним напрямком в політиці держави мусить виступати забезпечення нормального розвитку неповнолітніх.
Радикальні політичні, соціальні зміни що відбуваються в нашому суспіль-стві, реконструкція економіки супроводжуються складними процесами в со-ціальному житті — формуванням нового громадянина незалежної, правової, демократично! держави. Держава, визнаючи дитинство важливим етапом життя людини, зобов’язана керуватися принципом пріоритету підготовки дитини до повноцінного життя в суспільстві, розвитку в них суспільно значимо! і творчої активності, виховання в них відчуття патріотизму та грома-дянського обов’язку.
На сьогодні склалася критична ситуація в сфері дитинства,що характе-ризується демографічною кризою , загостренням проблеми здоров’я дітей, соціальним сирітством, зростом дитячої безнаглядності, злочинністю непов-нолітніх, порушенням майнових прав неповнолітніх, насиллям над дітьми. Одним з не менш важливих чинників загострення ситуації в сфері дитинства є вчинення сексуального насильства підлітками. Спробуємо розібратися в цьому складному фактові.
Підлітки , що здійснюють сексуальне насилля, — це молоді люди в віці від 12 до 18 років,що здійснюють будь — які сексуальні дії з людиною будь — якого віку проти волі жертви або якщо їх дії мають агресивний , експлуатуючий або погрожуючий характер.
Точно оцінити поширеність підліткового сексуального насилля не мож-ливо, оскільки не існує офіційної національної статистики. Більш того, тільки останні декілька років різні служби, дослідники, міліція і виправні заклади почали розуміти серйозність цієї проблеми і говорити про неї.
В загальних масштабах про поширеність підліткового сексуального насилля відомо,що в національних масштабах близько 1/5 всіх сексуальних злочинів вчинено підлітками. Проте ці дані є досить заниженими,що знижує ступінь серйозності проблеми.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Необхідно все ж таки з’ясувати характеристику злочинця,що здійснює сексуальне насилля:
— Немає жодного стандарту,щоб однозначно охарактеризувати усіх підлітків, що вчиняють таке насильство. Вони зустрічаються в усіх еко-номічних групах, в усіх расах, належать до усіх релігій,мають різні рівні інтелекту;
— Підлітки, що вчиняють сексуальне насилля, нерідко бувають одинаками,ізольованими від груп однолітків, надаючи перевагу грати з мо-лодшими дітьми. Вони часто відчувають різноманітні соціальні та поведінські проблеми в школі.
— Ці підлітки розглядають свій світ як в цілому антагоністичний. Їх схильність до насилля часто пояснюється як прагнення помститися світові, який до нього вороже ставиться.
— В основному сексуальне насилля здійснюють підлітки чоловічої статі.
— Підлітки, що здійснюють акти сексуального насилля, в більшості випадків добре відомі жертвам і є членами сім’ї, сусідами і друзями.
Таким чином, скласти портрет такого злочинця достатньо важко, проте слід розібратися, що ж могло стати причиною такої поведінки неповноліт-нього. Безумовно, стан родинного середовища, де перебувають неповнолітні правопорушники,взаємовідносини у родині, рівень виховної спроможності батьків — усі ці аспекти життя дитини не повинні бути поза увагою фах-івців. Успішність процесу формування особистості залежить від атмосфери в родині, від уміння батьків знайти потрібне слово для своєї дитини, підтри-мати її у важкий час, звернути увагу на недоліки та вміло заохотити.
Як зазначає Вітвицька В.В., від опитаних 112 батьків учнів віком від 11 до 17 років були отримані досить цікаві результати:
— У повній родині мешкає 81 учень, у неповній — 31. Таким чином, кожен шостий підліток виховується у неповній родині.
— Домашні умови для нав-чання дітей 42,9% батьків оці-нили як відмінні, 37,5% — добрі, 19,6% створили задовільні умови для дитини;
— У школі,згідно з біль-шістю відповідей батьків,умови для їх дітей створені добрі (54,5%), на «відмінно» оцінили шкільні умови лише 18,7% респондентів,на «задовільно» — 26,8%.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Незважаючи на те,що кожен третій з батьків самовпевнено заявив, що має відмінні навички у вихованні власної дитини,усі вони мають труднощі у вихованні дитини, такі як:
— Відсутність вільного часу для спілкування з дитиною (50,9%);
— Відсутність можливості виконувати вимоги педагогів (10,7%);
— Дитина не розуміє вимоги батьків (10,7%);
— Різні підходи до виховання дитини в родині (20,5%);
— Відсутність порозуміння з педагогами (2,7%). Таким чином, розглянувши усі наведені факти, можна дійти висновку, що
первинні соціальні інститути просто перестали належним чином виконувати власні функції, і першу хвилю такого не належного ставлення до власних обов’язків суспільство відчуло вже сьогодні, коли активно пропагандується насильство через ЗМІ, глобальну мережу Інтернет, коли пріоритетними стають порнографічні сайти (а не дитячі книжки і звичні для минулого по-коління дітей ігри на подвір’ї), сьогодні вже не так «модно» вчитися, відві-дувати різноманітні гуртки. Просто дітей занадто рано роблять дорослими і навряд чи з цього вийде щось правильне, корисне.
Отже, аби попередити сексуальне насилля серед підлітків, необхідно:
— організувати курси сексуального навчання в школах з нахилом на позитивну сексуальність, звертаючись до різноманітних аспектів погодження, рівності, бо відомо, що відсутність необхідної інформації або знань про секс грає важливу роль в проявах інцесту;
— розглядати кожний випадок сексуального насилля підлітків, як вказівку на можливість того, що цей підліток сам може стати жертвою насилля;
— розглядати факти сексуального насилля підлітків над дітьми з такою ж серйозністю, як і аналогічні акти, що вчиняють дорослі;
— заохочувати засуджених підлітків, яких умовно звільняють на поруки і розміщують в спеціальних лікувальних установах, брати участь в спеціальних програмах обстеження і лікування;
— забезпечити спеціальну підготовку співробітників ОВС, соціальних працівників, педагогів, що спостерігають за умовно звільненими підлітками, що вчинили сексуальне насилля.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Н.Ф. АКИМОВА
ГОУ ВПО «Сибирский государственный индустриальный университет»
А.С.ГОСТЕВ ГОУ ВПО «Кузбасский государственный технический университет»
ШтрАФ в уголовном
и АДминистрАтивном
ЗАконоДАтельстве рФ кАк оДин
иЗ виДов нАкАЗАниЯ
Штраф как санкция известен российскому праву достаточно давно. Он применялся в отношении различных правонарушителей и за разные виды противоправных деяний. Как отечественная, так и зарубежная практика дают многочисленные подтверждения тому, что умелое применение данного наказания способно оказывать серьезное психологическое воздействие на правонарушителей, а его материальные последствия — делать невыгодным совершение различного рода правонарушений, в том числе многих видов имущественных, экономических и иных преступлений. На сегодняшний день в РФ наметилась тенденция либерализации уголовной ответственности и ужесточение административных наказаний. Так, в течение только полутора лет изменились не только размеры штрафа в административном законодательстве, но и их формы выражения.
Следует отметить, что КоАП РФ — первый нормативный акт, который назвал административно-карательные санкции наказаниями, ранее они во всех официальных документах, в том числе прежнем КоАП РСФСР, а также научной и учебной литературе именовались административными взысканиями. Согласно Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях административный штраф — это денежное взыскание, выражающееся в рублях и устанавливаемое для граждан в размере, не превышающем пяти тысяч рублей; для должностных лиц — пятидесяти тысяч рублей; для юридических лиц — одного миллиона рублей или выражающееся в величине, кратной:
1) стоимости предмета административного правонарушения на момент окончания или пресечения административного правонарушения;
2) сумме неуплаченных и подлежащих уплате на момент окончания или пресечения административного правонарушения налогов, сборов или таможенных пошлин, либо сумме незаконной валютной операции, либо сумме денежных средств или стоимости внутренних и внешних ценных бумаг, списанных и (или) зачисленных с невыполнением установленного требования о резервировании, либо сумме валютной выручки, не проданной в установленном порядке, либо сумме денежных средств, не зачисленных в установленный срок на счета в уполномоченных банках;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3) сумме выручки правонарушителя от реализации товара (работы, услуги), на рынке которого совершено административное правонарушение, за календарный год, предшествующий году, в котором было выявлено административное правонарушение;
4) сумме выручки правонарушителя, полученной от реализации товара (работы, услуги) вследствие неправомерного завышения регулируемых государством цен (тарифов, расценок, ставок и тому подобного) за весь период, в течение которого совершалось правонарушение, но не более одного года.
Понятие штрафа практически не изменилось и в данном виде содержалось и в КоАП РСФСР, существенные изменения произошли только в размерах и величинах данного наказания. Так, ст. 27 КоАП РСФСР закрепляла, что минимальный размер административного штрафа составлял 1/10 минимального размера оплаты труда, причем нормативно не закреплялась дифференциация штрафа в зависимости от субъекта правонарушения, то есть закрепленная минимальная величина могла быть определена в качестве наказания всем правонарушителям, если данный размер предусматривался санкцией статьи Особенной части административного кодекса. Современное административное законодательство не только увеличило размер штрафа до 100 рублей, эквивалентных одному минимальному размеру оплаты труда, но и предусмотрело возможность изменения размера данного наказания в зависимости от того, кто совершил данное противоправное деяние.
Что касается уголовного законодательства, действующий УК РФ содержит ряд новелл, направленных на расширение сферы применения данного вида наказания. Во-первых, предусмотрена возможность применения штрафа за довольно широкий круг преступлений. Например, штраф предусмотрен в санкциях более чем 30% норм Особенной части УК, в том числе в 64% санкций за преступления против конституционных прав и свобод человека и гражданина, в 60% — за преступления в сфере экономической деятельности, в 50% — за преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в органах местного самоуправления, в 46% — за экологические преступления.
Во-вторых, внесены изменения в порядок исчисления размера штрафа. УК РСФСР 1960 г. Предусматривал размер штрафа в пределах от одной второй минимального размера оплаты труда до пятидесяти минимальных размеров оплаты труда либо в размере пятидесятикратной суммы причиненного ущерба. Согласно же ч.2 ст.46 УК РФ штраф устанавливается в размере от двух тысяч пятисот до одного миллиона рублей или иного дохода осужденного за период от двух недель до пяти лет. Штраф в размере от пятисот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период свыше трех лет может назначаться только за тяжкие и особо тяжкие преступления.
В-третьих, усилена ответственность за злостное уклонение осужденного от уплаты штрафа. Согласно ч.5 ст. 46 УК РФ штраф может быть заменен в пределах санкции, предусмотренной соответствующей статьей Особенной
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
части УК РФ. Наряду с этим, законодатель предусмотрел и такие положения, которые направлены на разумное ограничение применения штрафа. Штраф не должен превращаться в средство разорения осужденного и его близких.
Существуют определенные особенности назначения штрафа.
Так, при применении ст. 64 УК РФ судом может быть назначен штраф ниже низшего предела, предусмотренного соответствующей статьей Особенной части, но не ниже двух тысяч пятисот рублей.
Согласно ч.3 ст. 69 УК РФ, если хотя бы одно из преступлений, совершенных по совокупности, является преступлением тяжким или особо тяжким, то окончательное наказание назначается путем частичного или полного сложения наказаний.
Весьма специфично применение штрафа к несовершеннолетним, ими согласно ч.1 ст.87 УК РФ, признаются лица, которым ко времени совершения преступления исполнилось четырнадцать, но не исполнилось восемнадцати лет. Законодатель практически проигнорировал их социально-экономический и материальный статус.
Штраф как денежное взыскание, налагаемое в пределах, предусмотренных УК РФ, назначается несовершеннолетним, согласно ч.2 ст.88 УК, как при наличии у несовершеннолетнего осужденного самостоятельного заработка или имущества, на которое может быть обращено взыскание, так и при отсутствии таковых.
Штраф, назначенный несовершеннолетнему осужденному, по решению суда может взыскиваться с его родителей или иных законных представителей с их согласия. Штраф назначается в размере от одной тысячи до пятидесяти тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода несовершеннолетнего осужденного за период от двух недель до шести месяцев. Положение о том, что штраф может назначаться несовершеннолетнему осужденному как при наличии у него заработка или имущества, на которое может быть обращено взыскание, так и при отсутствии таковых, взыскание штрафа с родителей или иных законных представителей, хотя и с их согласия, противоречит как принципу личной ответственности, так и принципу неотвратимости наказания, поскольку уголовное наказание — это мера государственного принуждения, содержащаяся в уголовно-правовой норме, применяемая судом только к лицу, признанному виновным в совершении преступления.
Таким образом, административный штраф и штраф в уголовном праве как виды наказаний имеют как общие черты, так и некоторые особенности. К особенностям следует отнести, прежде всего, тот факт, что административный штраф может налагаться как на физическое лицо, достигшее шестнадцатилетнего возраста, так и юридические лица, поскольку они являются субъектами административных правонарушений. Штраф как вид уголовного наказания может применяться только к физическим лицам, причем как к совершеннолетним, так и несовершеннолетним.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В уголовном праве размер штрафа предусматривает значительно большие размеры, чем в административном праве, что подчеркивает особую общественную опасность преступлений.
Существенное различие заключается и в «статусе» данных санкций. Так, Уголовный кодекс закрепляет штраф в качестве как основного, так и дополнительного вида наказания, тогда как в административном праве штраф является основным видом наказаний.
Различие заключается еще и в том, что назначение штрафа как уголовного наказания осуществляется только судом и помимо обязанности уплатить сумму штрафа влечет определенные правовые последствия — судимость. В административном праве — штраф это одно из двух наказаний, которые может назначить любой юрисдикционный орган, закрепленный в качестве такового в КоАП РФ. Административные штрафы назначают и сотрудники государственной безопасности дорожного движения, и мировые, и федеральные судьи, и еще более шестидесяти должностных лиц.
Кроме того, в уголовном праве размер штрафа устанавливается только федеральным законодательством, а в административном — это один из видов наказаний, размер которых может определяться и законодательством субъектов.
|
|
|
|
|
|
|
|
О.М. АЛІЄВА
Одеський національний університет ім. 11 Мечникова
меДиЧнА ДіЯльність (кримінАльно-ПрАвовиЙ АсПект)
Україна проголошує себе демократичною, правовою та соціальною державою. Відповідно до ст.3 Конституції України політика країни як соціальної держави спрямована на утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою цінністю. Згідно зі ст.49 Консти-туції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування [1].
Таким чином, право на медичну допомогу є конституційним правом людини і громадянина. Відповідно, визнання, дотримання та захист права людини і громадянина на медичну допомогу — конституційний обов’язок держави.
Сфера надання медичної допомоги — одна з численних областей суспіль-ного життя, в якому держава реалізуючи конституційні обов’язки, здійснює правове регулювання. Між іншим в юридичній науці не склалося єдиної думки про те, є ця сфера самостійною чи входить до складу інших областей правового регулювання. Крім того, ведуться дискусії відносно відмінностей між медичною допомогою та медичною послугою.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Як відомо, ті сторони суспільного життя, в яких можливі злочинні пося-гання, охороняються нормами кримінального права. Сфера надання медичної допомоги рідко служить основним об’єктом злочинного посягання. Однак це не означає, що кримінальне право не повинно звертати увагу на злочини здійснювані у цій області. Злочини, скоєні під час безпосереднього надання медичної допомоги, посягають на самі цінні блага людини — його життя та здоров’я. Посадові злочини у цій сфері підривають віру людей у вітчизняну медицину і авторитет однієї з самих гуманних у світі професій — медичного працівника.
Багато злочинів скоюється в силу незнання медичними працівниками нормативно-правових актів, які регулюють їхню діяльність, та загального правового нігілізму.
Значну складність являє собою кваліфікація більшості злочинів у сфері надання медичної допомоги. Високий ступінь латентності при скоєнні бага-тьох злочинів у даній області. Особливо це стосується злочинів проти життя та здоров’я, які скоюються при безпосередньому здійсненні медичної допо-моги. У країні до сих під відсутня достовірна статистика про стан і динаміку злочинності у даній області. Має місце недосконалість законодавства, яке регулює надання медичної допомоги.
Науково-технічний прогрес викликав застосування у медицині численних біотехнологій, включаючи трансплантацію органів і тканин, вилучення стов-бурових клітин, фетальну (ембріональну, зародкову)трансплантацію, а також клонування людини. Деякі діяння, пов’язані з застосуванням біотехнологій, являються суспільно небезпечними і потребують внесення відповідних до-повнень в Кримінальний кодекс України.
Щодо проблеми клонування, необхідно відмітити, що сама процедура стала доступною людям зовсім недавно (1998р. Шотландія). Залежності від мети виробництва клону розрізняють клонування, що спрямоване на відтво-рення людської істоти, як способу розмноження (репродуктивне клонування) і клонування для медичних цілей (терапевтичне клонування), наприклад, з метою регенерації органів тієї ж людини чи виробництва медичних пре-паратів. Заборона клонування людини поступово отримує все більше роз-повсюдження у різних країнах світу і на міжнародному рівні. Наприклад, у Швейцарії заборону клонування піднесено до конституційного рівня й у п. «а» ч. 2 ст. 119 Конституції 1999 записано, що всі види клонування і втручання у спадкових матеріал людських гамет й ембріонів не допускається. Державна Дума Російської Федерації у 2002 році прийняла спеціальний нормативно-правовий акт, яким ввела заборону клонування — Закон Росій-ської Федерації «Про тимчасову заборону на клонування людини». В Україні ця проблема знайшла свою регламентацію у Законі України «Про забо-рону репродуктивного клонування людини» від 14 грудня 2004 року. Цей нормативний акт вводить заборону репродуктивного клонування людини, визнання цінності особистості, необхідності захисту прав і свобод людини та враховуючи недостатню дослідженість біологічних і соціальних наслідків
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
клонування людини. Дія зазначеного закону не поширюється на клонування інших організмів. Здається, що законодавча прогалина з приводу регламенту-вання проблеми, яка набуває широкого резонансу в наці і практиці, у нашій державі поступово заповнюється. Але, як вже зазначалося, щоб запобігти зловживанням, науковим прорахункам, порушенням етичних та моральних принципів, необхідно внести доповнення до норм кримінального права [2].
Крім того, складним правовим та етичним питанням, яке потребує за-конодавчого, в тому числі і кримінально-правового, регулювання, є питання евтаназії. У даний час підхід до проблеми евтаназії характеризується поляр-ністю думок. Якщо прихильники евтаназії ототожнюють її з полегшенням хворому його страждань, з «приємною, легкою смертю», то опоненти прямо пов’язують це з убивством.
У ряді країн нормативно-правова база містить норми, які дозволяють здійснення пасивної евтаназії. Серед них можна виділити Нідерланди, Пів-нічну територію Австралії, Штат Орегон у США.
У даний час, враховуючи зміни менталітету людей, інтеграцію у світове співтовариство і вступ України до багатьох міжнародних організацій, не можна виключати підвищення актуальності і значення питання про зако-нодавче закріплення евтаназії. З цієї причини вважаємо за необхідне на сучасному рівні розвитку медико-правової науки, використовуючи теоретико-правові механізми, визначити ставлення до евтаназії. Існуюча заборона евта-назії, задекларована в Основах законодавства України про охорону здоров’я, не повністю відповідає таким вимогам [3].
Таким чином, не зважаючи на гуманну мету — надання медичної до-помоги, лікування захворювань — і високі цілі, завжди існує небезпека переродження тих суспільних відносин, які залишаються поза суспільним і громадським контролем та не врегульовані чітко законодавством, зокрема кримінальним. Хоч абсолютна більшість медичних працівників дотримуються гуманних засад своєї професійної діяльності, приклади використання ме-дичних знань не на користь, а на шкоду здоров’ю людини все частіше зуст-річаються в матеріалах слідчої, прокурорської та судової практики.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Конституція України (Відомості Верховної Ради) 1996, №30.
2. Медичне право України: Підручник /За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка. — К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. — С. 306.
3. Основи законодавства України про охорону здоров’я. Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХI.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Р.С. АЛЛАХВЕРДИЕВ
член Международной организации правовых исследований (Азербайджан)
ПолитЗАклЮЧеннЫе: историко-ПрАвовоЙ АсПект
Вопрос о понятии «политический заключенный» последние годы является весьма актуальным не только для Азербайджана, но и для многих других стран мира. Данное понятие используют все политические оппоненты, причем власть утверждает, что политических заключенных в стране нет и не может быть по определению, а оппозиция и правозащитные организации приводят свои аргументы и ссылаются на конкретные примеры и конкретных лиц.
«Политическими» в добрые старые времена называли лиц, подвергнутых уголовному или административному преследованию за совершение политических преступлений или проступков. К политическим правонарушениям относили посягательства на государственный строй, безопасность государства, общеуголовные преступления, совершенные в этих целях.
Если исходить из того, что право в одном из своих значений есть совокупность устанавливаемых и охраняемых государственной властью норм и правил, регулирующих отношения людей в обществе, то все посягательства на эту совокупность, признаваемые преступлениями, в принципе должны считаться посягательствами на правовую политику государства а лица, их совершившие — государственными преступниками.
Так, согласно уголовных кодексов практически всех стран мира взяточники и взяткодатели — это лица, совершившие преступления против государственной власти и интересов государственной службы; шпионы, изменники и диверсанты — против основ конституционного строя и безопасности государства, террористы, бандиты, морские разбойники и хулиганы — против общественной безопасности; участники агрессивной войны, геноцида, уничтожения населения, рабства, депортации, апартеида и т.п. — против мира и безопасности человечества. Все перечисленные преступления с полным основаниям следует отнести к политическим, но будут ли лица, лишенные свободы за их совершение, политическими заключенными, это другой вопрос.
История свидетельствует, что впервые термин «политзаключенный» был определен и использован ведущими международными неправительственными правозащитными организациями «Международной амнистией», а затем «Хьюман Райтс Вотч» (наблюдение за правами человека).
Однако, до «политзаключенных» были «узники совести», милые всем хотя бы за то, что существенно пополнили список библиографических редкостей того времени.
Термин «узники совести» был предложен правозащитному сообществу в 1961 году Питером Бененсоном. Согласно дополненному определению
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
«Международной амнистии» «...узником совести называется лицо, чья свобода ограничена в результате тюремного заключения либо иного способа ограничения по причине его происхождения, пола, расы, языка, национального или социального происхождения, имущественного статуса, родственных отношений, сексуальной ориентации и других характеристик личности. При этом узниками совести не считаются люди, прибегающие к насилию или пропагандирующие насилие и вражду».
В настоящее время «Международная Амнистия» включает узников совести в число политзаключенных, а под политзаключенными понимает «...любого заключенного, в деле которого присутствует весомый политический элемент. Таковым могут быть мотивация действий заключенного, сами действия либо причины, побудившие властей отправить его за решетку».
Более чем очевидно, что в соответствии с этим определением в разряд политзаключенных автоматически попадают все лица, прибегающие к преступному насилию по политическим мотивам, в том числе и террористы.
В словаре по правам человека, изданном «Хьюман Райтс Вотч» приводят следующие критерии для определения понятия «политзаключенный»:
«1) лицо, задержанное без предъявления обвинения после политических беспорядков, демонстраций или акций гражданского неповиновения, которое: а) считается задержанным за выражение своих взглядов или оппозиции правительству без применения насилия, или б) незаконно задержанное за принадлежность к определенной группе;
2) лицо, подпадающее под вышеуказанные категории, но которому позже могут быть предъявлены обвинения в обычных преступлениях под явно ложным предлогам;
3) лицо, относящееся к обеим категориям, обвиненное и осужденное без справедливого суда или надлежащей правовой процедуры;
4) лицо, содержащееся в заключении без обвинения в совершении какого-либо насильственного действия, но обвиняемое или подозреваемое в принадлежности к группам, защищающим и совершающим насильственные преступления против государства».
Совет Европы считает, что «лицо, лишенное свободы, подпадает под понятие «политический заключенный», если:
а) лишение свободы было применено в нарушение одного из основных прав, гарантированных Европейской Конвенцией по правам человека и протоколами к ней, в частности, свободы слова, совести и религии, свободы выражения и информации, а также свободы собраний и ассоциаций;
б) лишение свободы было применено по явно политическим причинам без связи с каким-либо правонарушением;
в) по политическим мотивам длительность заключения и его условия являются явно несоразмерными по отношению к правонарушению, в котором лицо было признано виновным или подозревается;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
г) лицо лишено свободы по политическим мотивам на дискриминационной основе по сравнению с другими лицами;
д) лишение свободы является результатом разбирательства с явными нарушениями процессуальных гарантий, что связано с политическими мотивами властей».
Эксперты Совета Европы не выделяют отдельно понятие «узник совести» и придают основное значение политическому мотиву власти, а не политическому элементу, который согласно определению «Международной амнистии», может проявляться с обеих сторон.
По мнению экспертов Совета Европы, «предположение, что лицо является «политическим заключенным», должно быть подтверждено «первичными» (prima facie) доказательствами, а затем государству, применяющему лишение свободы, надлежит доказывать, что заключение полностью соответствует требованиям Европейской Конвенции по правам человека, как они интерпретируются Европейским Судом по правам человека относительно существа дела, что требования пропорциональности и недискриминации были соблюдены и что лишение свободы было результатом справедливого процессуального разбирательства».
Рассмотрим приведенные определения понятия «политзаключенный» и попытаемся соотнести их с действительностью.
Уголовный Кодекс Азербайджана в главе 32 «Преступления против правосудия» содержит статьи 290 «Привлечение заведомо невиновного к уголовной ответственности», ст. 292 «Незаконное задержание, заключение под стражу или содержание под стражей», ст. 294 «Фальсификация доказательств», ст. 295 «Вынесение заведомо неправосудного приговора, решения, определения или постановления» и т.п. Все эти статьи касаются случаев, содержащихся в понятии «политический заключенный».
С узниками совести все более или менее ясно. Лицо, лишенное свободы по причине происхождения, пола, расы, языка, национального или социального происхождения, сексуальной ориентации и других характеристик личности бесспорно является жертвой, если только не прибегает к защите своих прав и свобод путем насилия, пропаганды насилия и вражды. Об этом говорит «Международная Амнистия» и с этим следует согласиться, ... но отчасти.
Представляется, что дома или на даче за высоким забором лицо вольно ориентироваться как душа желает, но сложнее если оно без насилия, пропаганды и вражды лицо в лучших традициях европейской культуры пытается привлечь к своей нетрадиционной сексуальной ориентации учеников школы, где преподает математику.
Согласно первого критерия, предлагаемого «Хьюман Райтс Вотч», «политзаключенный — это лицо, задержанное без предъявления обвинения после политических беспорядков за выражение своих взглядов или оппозиции правительству без применения насилия или незаконно задержанное за принадлежность к определенной группе».
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Следовательно, мы имеем политические беспорядки, под которыми очевидно следует понимать массовые беспорядки по политическим (социальным) причинам, т.к. отсутствие подобных причин и массовости позволяет говорить лишь о хулиганстве — умышленных действиях, грубо нарушающих общественный порядок, сопровождающихся применением насилия, уничтожением или повреждением чужого имущества.
Согласно ст. 220 УК Азербайджана, организация массовых беспорядков, сопровождающихся насилием, погромами, поджогами, уничтожением имущества, применением огнестрельного оружия, взрывчатых веществ или взрывных устройств, а также оказанием вооруженного сопротивления представителю власти, или участие в таких беспорядках наказывается лишением свободы на срок от четырех до двенадцати лет, а призывы к массовым беспорядкам или к насилию над гражданами — ограничением свободы на срок до трех лет или лишением свободы на тот же срок.
Это преступление отнесено к преступлениям против общественной безопасности и в различных интерпретациях содержится в качестве такового в законодательствах всех стран мира. В зависимости от пользователей, в некоторых случаях подобные действия называются революцией.
Уголовный Кодекс Азербайджана кроме того содержит положения о насильственном захвате власти (ст. 278), создании и использовании незаконных вооруженных формирований или групп (ст. 279), вооруженном мятеже и активном участии в нем в целях насильственного изменения конституционного строя или нарушения территориальной целостности (ст. 280), публичные призывы к насильственному захвату власти (ст. 281), возбуждении национальной, расовой или религиозной вражды (ст. 283).
Все эти преступления отнесены к преступлениям против основ конституционного строя и безопасности государства — против государственной власти и также в различных интерпретациях содержатся в УК всех стран мира.
Согласно законодательства всех стран мира лицо может лично не участвовать в политических беспорядках, но быть их организатором, руководить ими по рации, телефону, через помощников или просто наблюдать за воплощением плана государственного переворота (революции) с балкона, за что должно нести уголовную ответственность.
Относительно «задержания без предъявления обвинения» у «Хьюман Райтс Вотч» также нет точности.
Задержать лицо без предъявления обвинения по законодательству всех стран можно на срок от нескольких часов до нескольких дней, так что оно не успеет даже попасть в список политзаключенных. Для этого во всех странах, в том числе и в Азербайджане существуют нормы административного права.
Если в определении «Хьюман Райтс Вотч» речь идет о заключении под стражу в порядке уголовно-процессуального законодательства, то без предъявления обвинения такое исключается. Во всяком случае, в Азербайджане. Таким фактов ни у кого нет и быть не может.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Что касается лиц, указанных категорий, «которым позже могут быть предъявлены обвинения в обычных преступлениях по явно ложным предлогам», то это уже преступление, предусмотренное ст. 290 Уголовного кодекса. Кто сфабриковал обвинение — должен за это ответить.
Третья категория политзаключенных по словарю «Хьюман Райтс Вотч» эта лица, относящиеся к двух первым категориям, которые обвинены и осуждены без справедливого суда или незаконной правовой процедуры».
Относительно правовой процедуры, разработанной в Азербайджане с участием экспертов Совета Европы, ясно: если судебное разбирательство произведено с грубыми нарушениями норм уголовно-процессуального права, то оно должно быть признано несостоятельным. Это касается всех видов процессов, а не только политических.
Что касается справедливого суда, то вопрос этот упирается в доказательства и доказывание. Если нет доказательств вины, то никто осуждению не подлежит, а если есть расхождения в оценке достаточности совокупности доказательств, то все сомнения должны толковаться в пользу подозреваемых и обвиняемых. Лишь бы эти сомнения были объективные, а не политизированные и надуманными.
Четвертая категория — это «лица, содержащиеся в заключении без обвинения в совершении какого-либо насильственного действия, но обвиняемые или подозреваемые в принадлежности к группам, защищающим и совершающим насильственные преступления против государства».
Данное утверждение является абрадаброй, первая его часть противоречит второй. Если лицо состоит в группе, совершающей насильственные преступления против государства и обвиняется в этом, то значит оно является соучастником действий, совершенных группой и должно отвечать за них, даже если выполняло в группе хозяйственные обязанности.
Теперь о рекомендациях Совета Европы. Пункт первый этих рекомендаций следует понимать так, что политзаключенными являются лица, лишенные свободы за выступления в печати и иных СМИ со своими соображениями относительно тех или иных аспектов политической и иной жизни государства, вероисповедание, участие в собраниях и ассоциациях и т.п.
Полностью согласны с этим, как и согласны с оговорками статей Конвенции, гласящих об исключениях.
Утверждение о лишении свободы, применяемом по политическим причинам без связи с каким-либо правонарушением абстрактно. Так не бывает, во всяком случае в Азербайджане. Был бы человек, а статья всегда найдется, но это тема другой публикации.
Длительность заключения и его условия находятся в прямой связи с обвинением и действующим Уголовным кодексом. Какая санкция указана в законе, та и может быть применена.
За всю историю Азербайджана был всего один случай, когда судья определил подсудимому наказание, превышающее санкцию Уголовного кодекса. Но это было давно, когда ни политзаключенных ни правозащитников еще не было.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Утверждение о длительности заключения несерьезны и являются прямым вмешательством в правосудие.
Аналогичный характер имеет прогнозируемая ситуация «лишения свободы на дискриминационной основе», поскольку при вынесении приговора значение имеет не политическая принадлежность, а совсем другое.
Особый интерес представляет интерпретация экспертами Совета Европы понятия «бремя доказывания», согласно которому правозащитники заявляют о наличии политзаключенных, а государство должно доказывать противное.
ИНТЕРНЕТ-РЕСУРСЫ:
Л.А. АНДРЕЕВА
кандидат юридических наук
Новгородский филиал НГОУ ВПО
Современная гуманитарная академия
реЙДерство (уголовно-ПрАвовоЙ АсПект)
При переходе к рыночным отношениям происходит изменение структуры преступности, переоценка общественной опасности тех или иных явлений. Одним из таких явлений стало рейдерство. Рейдерство — это всегда противоправный захват, ранее на практике встречались захваты отдельных предприятий, в настоящее время действия рейдеров распространились на отдельные группы предприятий (сети), на предприятия, связанные технологической цепочкой либо крупный бизнес. Квалификация рейдерского захвата, как захвата предприятия, становится частным примером, а наиболее общим, охватывающим данное противоправное явление, определяется рейдерство, как противоправный захват бизнеса. Действия рейдеров не сводятся только к захвату национального бизнеса, а имеют тенденцию к посягательству на транснациональные компании и холдинги, с использование финансовой и банковской систем.
Причины рейдерства лежат в структуре рыночных и административных отношений. Рейдерство в России имеет свою историю, и если в 1990-х годах
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
процветали силовые способы захватов, когда вооруженные боевики устраняли или запугивали владельцев, а администрацию и работников выбрасывали с помощью грубой силы, сейчас в ходу все более изощренные способы, прежде всего использование недостатков законодательства, участие госструктур и различные комбинации всех этих методов.
В условиях масштабного кризиса, охватившего государство, проблема рейдерства приняла новые масштабы и формы, переоценка и падение определенных ценностей в обществе, слабость власти в центре и на местах, кадровая чехарда и неудачные реформы правоохранительной системы послужили причиной чрезвычайного роста данного вида преступлений. Практика показывает, что цели рейдеров меняются, и завладение недвижимостью не становится основной и конечной целью.
Приемы рейдеров изменяются и совершенствуются. Например, меры по аресту активов, пакета акций или счетов по решению «дружественного» суда считается трудоемким приемом, поэтому рейдеры стали просто подделывать решения судов и собраний акционеров, договоры аренды и покупки помещений. Хозяйственными преступлениями занимаются следственные органы МВД, а вот преступлениями против правосудия — следственные органы при прокуратуре РФ. Таким образом, одно и то же преступление рейдерского захвата бизнеса расследуется сразу двумя правоохранительными органами, только в той части, которая им определена подследственностью. Так, параллельные расследования приводят к «размыванию» умысла, способствуют уходу от ответственности отдельных соучастников преступного захвата бизнеса, разрывают преступные связи участников преступной группы.
Риск нападения рейдеров многократно увеличивается, если собственники и руководство предприятия допускают такие ошибки, как вывод прибыли с предприятия; минимизация налогов или их неуплата; игнорирование природоохранных и других норм законодательства. Последние нарушения с высоким риском уголовного преследования руководителей предприятия и временного их отстранения от работы.
Общее представление о том, что объект рейдерства есть не что иное, как общественные отношения, взятые под охрану уголовным законом, нуждается в пояснениях. Во-первых, законодатель по ряду причин при обозначении в статьях закона объекта рейдерства в одних случаях может указывать лишь на отдельные элементы общественных отношений. В других случаях называть правовую форму, за которой всегда следует видеть соответствующие общественные отношения. Так, предполагаются общественные отношения по реализации права на бизнес. Однако, общее исходное представление об объекте рейдерства как общественном отношении — лишь первая ступень познания этого явления. В силу абстрактности оно не может выполнять роль инструмента для юриста-практика, так как последнего интересует не преступление вообще, а конкретное преступление, совершенное конкретным лицом (группой лиц) в условиях данного места и времени и, следовательно, нарушившее определенное общественное отношение. Поэтому важно
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
выяснить, что же собой представляет общественное отношение и отдельный объект — один из элементов состава преступления — рейдерства. Следовательно, объект входит в основание уголовной ответственности. Это значит, что для привлечения лица к ответственности по конкретной ее статье УК необходимо установить, на какой объект было направлено преступление, какому объекту желало причинить вред своими действиями конкретное лицо и, в частности, какому именно объекту этот вред был причинен либо создавались угроза причинения такого вреда.
В связи с этим необходимо совершенствование уголовного законодательства с одновременным изменением системы правоохранительных органов. Вместе с тем, главой 22 УК РФ определены виды уголовно наказуемых деяний, совершаемых в сфере экономической деятельности. В указанной главе содержатся виды преступлений, совершаемых лицами, осуществляющими предпринимательскую деятельность и другую деятельность экономической направленности, с «рейдерством» связаны 35 статей УК РФ.
Исследовав состояние законодательства, считаю возможным выделить рейдерство отдельным видом уголовно наказуемого деяния, создав отдельную статью УК РФ «Рейдерство», определив понятие, как противоправный захват бизнеса, выделив четыре части в проектируемой статье: захват предприятия, как объекта собственности, акций, сменой руководства; захват бизнеса (группы предприятий, составляющих единую технологическую цепочку либо группы предприятий, объединенных единой сетью); захват бизнеса группой лиц, с участием должностных лиц, использующих свое должностное положение; захват бизнеса в особо крупном размере, сопровождающееся убийствами, тяжкими телесными повреждениями. Необходимо квалифицировать «рейдерство» исключительно как преступление, совершенное группой лиц. Данная статья УК позволит отграничить это противоправное деяние от других уголовно наказуемых действий в области экономики. Полагаю, что ошибочно утверждение, что понятие «рейдерство» не имеет самостоятельного состава преступления, а может быть рассмотрено в совокупности с различными состава УК РФ. Предлагаемые в настоящее время изменения в УК РФ и в УПК РФ лишь частично реализуют предложения в области корпоративного права, дополняя УК статьей, предусматривающей ответственность за фальсификацию единого государственного реестра юридических лиц или реестра владельцев ценных бумаг.
К вопросу о совершенствовании правовой системы и законодательства (УПК РФ) относится и вопрос объединения всех следственных служб в единый следственный орган, который смог бы оперативно расследовать уголовные дела о рейдерском захвате бизнеса. Практика показывает, что система расследования уголовных дел, связанных с захватом бизнеса не может быть эффективной в связи с разобщенностью подследственности по отдельным статьям между СКП при прокуратуре и СУ при МВД. Объединение дел в одно производство занимает годы, неэффективно, создание единой следственной группы не обеспечивает эффективного рассле-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
дования, ведет к бюрократической волоките, затраты на передачу дела от одного следователя другому, теряется смысл всего расследования, исчерпываются сроки расследования, утрачивается наличие единого умысла и групповой характер преступления.
В случае если собственник бизнеса одновременно обращается в иные судебные органы, следствие перекладывает вопрос рейдерского захвата на рассмотрение арбитражного суда, полагая тем самым, что арбитражный суд решит все вопросы. Зачастую защита интересов добросовестных участников общества затруднена, а предусмотрительные злоумышленники остаются безнаказанными по причине несовершенства механизма правового регулирования. На мой взгляд, действующее законодательство содержит и другие пробелы, которые активно используются рейдерами при противоправном завладении имущественными активами.
Действующее российское законодательство не предусматривает какого-либо способа удостоверения подлинности подписи участника общества на протоколе общего собрания, а также не обязывает органы, осуществляющие ведение государственных реестров, требовать у заявителей и сохранять их подлинники, что в некоторых случаях приводит к фальсификации подписи участников на протоколе, осуществлению захватчиками необходимых действий на его основании. Участники общества, подписи которых в протоколе сфальсифицированы, испытывают серьезные затруднения в доказывании факта подделки, поскольку, как известно, экспертиза подлинности подписи по копии документа не проводится, а сфальсифицированный подлинник уже не существует.
Рейдерство представляет собой межгосударственное явление, распространяющееся не только на территории Российской Федерации, но и на Украине, в странах СНГ, приводящее к изменению структуры преступности, переоценке тех или иных явлений, их общественной опасности.
В целом, совершенствование правовой системы и законодательства в области противодействия рейдерству требует комплексного планирования законотворческих работ, одномоментного внесения изменений и дополнений в уголовный, уголовно-процессуальный, гражданский, арбитражно-процес-суальный кодексы РФ, а также совершенствование системы правоохранительных органов, органов государственного управления и мер по борьбе с коррупцией.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А.В. АНДРУШКО
кандидат юридичних наук Закарпатський державний університет
ПроблемА осуДності осіб ПоХилого віку
Загальновідомо, що демографічна ситуація в Україні з кожним роком ускладнюється: скорочується чисельність населения, насамперед через ви-мирання людей у працездатному віці, зменшується народжуваність, збіль-шується кількість осіб похилого віку. Тенденція збільшення серед населения кількості осіб похилого та старечого віку мае певний зв’язок із зростанням поміж цього контингенту осіб із психічними захворюваннями та межовими нервово-психічними розладами, що вчиняють антисоціальні, у т.ч. кримі-нально карані, діяння.
Розгляд питания про осудність осіб похилого віку, що вчинили сус-пільно небезпечні діяння, мае неабияке значения, оскільки, як відзначає Ю.М. Антонян, у більшості із цих осіб наявні певні психічні розлади і це впливає як на вчинення ними злочинів, так і на поведінку у період відбу-вання покарання [2, с 14].
Як відомо, старіння організму супроводжується зміною всіх його функцій — як біологічних, так і психічних. Однак характер цих змін та час їх прояву мають суттєві індивідуальні особливості і коливаються в широких межах: загальновідомо, що психічні вікові зміни не завжди корелюють із соматич-ними проявами старіння організму [4, с 146; 7, с. 27]. Якщо в одних осіб процес старіння не супроводжується значними змінами психіки, то в інших такі зміни, спершу будучи порівняно несуттєвими, згодом переростають у серйозні психічні захворювання.
Для цього віку характерні зниження здатності до регенерації клітин ор-ганізму (відбувається атрофія тканин, у тому числі й головного мозку), падіння загальної активності, підвищення чутливості до будь-яких подраз-ників. У зв’язку із сповільненням темпів перебігу психічних процесів вирі-шення тих чи інших завдань вимагає більше часу. Інтелектуальні процеси втрачають свою яскравість, знижується якість та рівень узагальнення понять. Осмислення нових подій та явищ вимагає більшого напруження та часу. Нова інформація або взагалі не засвоюється або засвоюється досить важко. Мае місце загострення окремих, властивих особі раніше, характерних рис (недовірливість переростає в підозрілість, економність — в скупість, наполегливість — в упертість та ін.). Відбувається зниження критичності мислення, втрачається можливість правильно оцінювати свій психічний стан та наявні зміни. З’являється підозріле та критичне відношення до усіх новов-ведень, ідеалізація минулого, відбувається інтравертизація. Виникає схиль-ність до застрявання на неприємних переживаниях, депресивне забарвлення настрою. Така людина стає більш тривожною, іпохондричною, підозрілою,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
мізантропічною. У старих людей, як відомо, часто мають місце тривожні пе-редчуття, страхи. Частково ці страхи пояснюються реальними біологічними та соціальними причинами, однак нерідко вони неадекватні, перебільшені, уявні. Все це веде до зниження компенсаторних та адаптивних можливостей людини, падіння її «коефіцієнту міцності», «ступеня упорядкованості» та життєздатності в цілому [1, с. 759; 4, с. 146–147; 9, с. 228–229 та ін.]. Вказані явища, що притаманні інволюційному періоду, найчастіше не дохо-дять до ступеня вираженого психозу, зазвичай згладжуються і не залишають по собі якихось дефектів психіки. Водночас під впливом низки зовнішніх та внутрішніх факторів (різні інтоксикації, інфекційні хвороби, психічні травми, сильні стреси) іноді вони набувають патологічного характеру, призводять до важких психічних розладів.
Слід відзначити, що чимало хвороб є характерними лише для старості, а поміж старечих розладів психічної діяльності деякі позначаються як «власне інволюційні» (передстаречі та старечі). Так, зокрема, до передстаречих (пре-сенільних) психозів відносять пресенільну (інволюційну) меланхолію, інво-люційний параноїд та передстарече слабоумство (пресенільну деменцію). В рамках старечих (сенільних) психозів виділяють старече слабоумство (сенільну деменцію) та власне старечі психози [10, с. 218, 222].
У спеціальній літературі висловлювалися різні думки з приводу осудності осіб похилого віку.
Найбільш радикальну точку зору висловив наприкінці ХIХ ст. відомий німецький психіатр Еміль Крепелін. На його думку, сама по собі старість є психічною хворобою, що усуває здатність особи бути суб’єктом відпові-дальності [5, с. 9–10]. З такими міркуваннями, на наш погляд, погодитися не можна. Цілком очевидно: якщо в одних людей, що досягли пізнього віку, психічні зміни є наявними і помітними, то в інших їхній вплив на психічне самопочуття значно менший. Втрачаючи фізичні сили, людина все ж може зберігати здатність й надалі розвиватися як особистість, усвідомлювати свої дії та керувати ними. У цьому контексті слід погодитись із О. Ф. Кістя-ківським, котрий свого часу писав: «Хоча старість загалом супроводжується ослабленням розумових та моральних сил, але випадки повного згасання розуму з настанням старості, взагалі-то кажучи, рідкісні, вони скоріше оз-начають ознаку хворобливої, аніж нормальної старості» [6, с. 435].
Мабуть тому на переконання більшості дослідників (М. С. Таганцева, О. Ф. Кістяківського, Р. І. Михеєва, В. Г. Павлова, А. П. Козлова та ін.) питання про осудність чи неосудність осіб похилого або старечого віку, що страждають на психічну хворобу і які вчинили суспільно небезпечні діяння, повинно вирішуватися на загальних, визначених КК, підставах.
Альтернативну точку зору висловили О. Д. Сітковська та Л. В. Борових, які вважають, що психофізіологічні зміни, які не є психічними розладами у власному розумінні цього слова (т.зв. старече одряхління), «можуть сут-тєво порушити чи навіть анулювати управління поведінкою у конкретному випадку» [8, с. 122]. На переконання Л. В. Борових, «на певному етапі
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
життя людина здатна наблизитись /повернутися/ до свого «дитячого» рівня мислення та волевиявлення, а старечий вік може породити навіть стан не-осудності» [3, с. 15]. У той же час вказані науковці заперечують можливість встановлення у законодавстві верхньої вікової межі кримінальної відпові-дальності, оскільки особливості психофізіологічних змін у людей пізнього віку є суто індивідуальними.
На нашу думку, прямолінійне розуміння інволюційної регресії як повто-рення, але в зворотному порядку, етапів розвитку психічної діяльності, є явно спрощеним і невиправданим. Але все ж доцільно поставити питання: то чи може старечий вік сам по собі обумовити неосудність особи? Видається, що ні. Вочевидь, більшість свідчень «зворотного розвитку» сьогодні адекватно пояснюються психіатрами, котрі вказують на захворюваність того чи іншого індивіда на цілком конкретну психічну хворобу (інволюційний пара-ноїд, сенільну деменцію та ін.), а відтак наявним є медичний критерій неосуд-ності. Що ж стосується інших інволюційних змін психіки, не пов’язаних з психічними розладами у буквальному розумінні цього поняття, то видається, що їх істотний вплив на інтелектуально-вольові можливості людини дослід-жений недостатньо, що не дозволяє однозначно стверджувати про них як про чинник неосудності. З іншого боку, ми не можемо бути повністю впевненими у тому, що «психофізіологічне одряхління як таке, безвідносно до наявності психіатричного захворювання в точному сенсі цього слова» [8, с. 124], не може впливати на здатність суб’єкта підлягати кримінальній відповідаль-ності. Зрозуміло, наприклад, що пов’язані із старінням порушення пам’яті та уваги можуть мати неабияке значення для механізму необережного зло-чину. Певну роль можуть відігравати й інші, описані вище, інтелектуальні, емоційні та вольові особливості осіб пізнього віку. Тому, видається, сама ймовірність факту впливу старечого одряхління (наявність інтелектуальних та вольових ознак) на здатність бути чи не бути суб’єктом злочину, підлягати кримінальній відповідальності потребує подальшого вивчення та додаткової аргументації. З огляду на це, автор переконаний, що повну та остаточну відповідь на це питання може дати лише всебічне обговорення вказаної проблеми як психіатрами, так і юристами, психологами та геронтологами. Але у будь-якому випадку встановлення верхньої вікової межі кримінальної відповідальності є неприйнятним, позаяк, вкотре повторимось, особливості психофізіологічних змін у людей пізнього віку є суто індивідуальними. Відома маса випадків, які свідчать, що навіть у дуже поважному віці (85–90 років, а то й більше) людина, втративши фізичне здоров’я, повною мірою зберегла свою психічну адекватність. Можна також навести низку прикладів, коли люди, досягши глибокої старості, продовжували займатися плідною творчою діяльністю, у них відкривалося інтелектуальне «друге дихання» і т.д. Тому, видається, здатність такими особами усвідомлювати суспільну небезпеку своїх дій і можливість керувати ними слід встановлювати у кожному конкретному випадку шляхом призначення спеціальної експертизи за участю психіатрів і психологів.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ЛІТЕРАТУРА:
1. Авербух Е. С. Соотношение биологического и социального в формировании личностных особенностей при физиологическом и патологическом старении / Е. С. Авербух // Соотношение биологического и социального в человеке (Материалы к симпозиуму в г. Москве — сентябрь 1975 г.) / отв. ред. В. М. Банщиков, Б. Ф. Ломов. — М., 1975. — С. 757–762.
2. Антонян Ю. М. Преступники пожилого возраста с пограничной нервно-психической патологией / Ю. М. Антонян, Ю. Д. Криворучко // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных. Сборник научных трудов. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. — С. 13–22.
3. Боровых Л. В. Проблемы возраста в механизме уголовно-правового регулирования: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Л. В. Боровых.
— Екатеринбург, 1993. — 19 с.
4. Жариков Н. М. Судебная психиатрия. Учебник для вузов / под общей ред. акад. РАМН Г. В. Морозова. — М.: ИНФРА-М — НОРМА, 1997. — 432 с.
5. Заменгофъ М. Ф. Преступность стариковъ / Заменгофъ М. Ф. — Петроградъ: Сенатская типографія, 1915. — 42 с.
6. Кистяковский А. Ф. Элементарный учебникъ общаго уголовнаго права съ подробнымъ изложеніемъ началъ русскаго уголовнаго законодательства / Кистяковский А. Ф. — К.: Изданіе Книгопродавца-Издателя Ф. А. Іогансона, 1891. — 892 с.
7. Маньковский Н. Б. Старение и болезни нервной системы / Н. Б. Маньковский // Вестник Академии медицинских наук СССР. — 1980.
— № 3. — С. 27–33.
8. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности / Ситков-ская О. Д. — М.: Норма, 1998. — 285 с.
9. Судебная психиатрия / под ред. проф. А. Н. Бунеева, доц. Ц. М. Фейн-берга, проф. А. М. Халецкого. — М.: Гос. изд-во юрид. литературы, 1949.
— 400 с.
10. Судебная психиатрия: учебник / под ред. проф. А. С. Дмитриева, проф. Т. В. Клименко. — М.: Юристъ, 1998. — 408 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Н.В. АРТЕМЕНКО
кандидат юридических наук Южный Федеральный Университет
ПрАктикА ПрименениЯ нАкАЗАниЯ
к несоверШеннолетним в рФ
(стАтистико-ПрАвовоЙ АнАлиЗ)
Общепризнанные принципы и нормы международного права в области назначения наказания несовершеннолетним 1, совершившим преступления, ориентируют на обеспечение благополучия несовершеннолетнего. Соответственно данное правило конкретизируется путем указания на принципы выбора мер воздействия:
1. Любые меры воздействия на несовершеннолетних правонарушителей должны быть всегда соизмеримы как с особенностями личности правонарушителя, так и с обстоятельствами правонарушения;
2. Реакция на преступление должна быть соразмерна не только обстоятельствам и степени тяжести преступления, но и возрасту, меньшей виновности, положению и потребностям ребенка, а также различным, особенно долгосрочным, потребностям общества;
3. Помещение несовершеннолетнего в какое-либо исправительное учреждение (речь идет, прежде всего, о применении такого вида наказания как лишение свободы) должно быть крайней мерой, применяемой в течение минимально необходимого срока;
4. Приоритет применения к несовершеннолетнему правонарушителю иных мер воздействия, отличных от наказания, альтернатив наказанию вообще и лишению свободы в частности;
5. Запрет на применение смертной казни и пожизненного лишения свободы, а равно иных форм жестокого, бесчеловечного и унижающего достоинство обращения или наказания.
Действующее российское законодательство и практика его применения ориентируются на соблюдение вышеназванных рекомендаций. Выбор мер ответственности несовершеннолетнему, совершившему преступление, идет в рамках внедрения в российскую правоприменительную практику различных ювенальных технологий.
Официальная судебная статистика отражает общее состояние преступности и наказуемости несовершеннолетних, вступивших в конфликт с уголовным законом. Анализ имеющихся сведений свидетельствует о позитивных изменениях с этой сфере. Так, количество несовершеннолетних, осужденных за совершение преступлений, имеет тенденцию к снижению (сокращение на 31,4% в 2009 г. по сравнению с 2006 г.)2. Причем она имеет устойчивый характер в отношении тяжких и особо тяжких преступлений и колеблется в отношении преступлений небольшой и средней тяжести.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Что касается наказаний, применяемых несовершеннолетним, то действующее уголовное законодательство РФ содержит шесть видов: штраф, лишение права заниматься определенной деятельностью, обязательные работы, исправительные работы, ограничение свободы3 и лишение свободы. Анализ практики их назначения показывает следующее. Наиболее часто назначаемым видом наказания несовершеннолетним продолжает оставаться лишение свободы. Однако практика его применения обнаруживает тенденцию к снижению (это касается как реального, так и условного назначения данного вида наказания).
Более того статистика свидетельствует о склонности практики к назначению наказания в виде лишения свободы в пределах среднесрочных размеров (2-5 лет). В среднем это составляет 55% от всех случаев реального назначения наказания в виде лишения свободы и объясняется прежде всего характером и степенью общественной опасности совершаемых несовершеннолетними преступлений (преобладание преступлений средней тяжести и тяжких), а также необходимостью учета личности несовершеннолетнего и возможностей по их ресоциализации.
Напротив, применение наказаний, альтернативных лишению свободы, имеет устойчивую тенденцию к увеличению. Так, если в 2006 году осужденные несовершеннолетние к наказаниям, не связанным с лишением свободы, составляли 15,5% от общего числа осужденных несовершеннолетних, то в 2009 их число увеличилось на 11,9% и составило 15480 человек.
|
|
|
|
|
|
|
|
Практика назначения наказания несовершеннолетним (в тыс. чел.)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Исправительные работы условно
|
|
|
|
|
|
|
|
Лишение права занимать определенные должности
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Обращает на себя внимание отсутствие учитываемых показателей официальной статистики по применению принудительных мер воспитательного воздействия, а также тех или иных видов освобождения от уголовной ответственности (например, освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим) или наказания (за исключением применения актов амнистии). Таким образом, не представляется возможным сделать вывод о применении в отношении несовершеннолетних, вступивших в конфликт с уголовным законом, альтернатив уголовной ответственности и наказанию. В то время как и международно-правовые документы в этой области, и внедряемые в практику модели ювенальной юстиции и восстановительного правосудия предполагают активное использование в практике ювенальной юстиции альтернативных мер разрешения уголовно-правовых конфликтов с участием несовершеннолетних. Это тем более не логично, учитывая то обстоятельство, что в статистической отчетности при характеристике состава осужденных несовершеннолетних отражаются сведения об освобождении их от уголовной ответственности за ранее совершенные преступления либо о применении к ним ранее принудительных мер воспитательного воздействия.
Более того, как показывают все те же данные статистики, применение альтернативных наказанию мер оказывается более эффективным, нежели чем применение наказания. Так, из лиц, ранее освобождавшихся от уголовной ответственности либо подвергшихся принудительным мерам воспитательного воздействия (включая помещение в СУВУЗТ), вновь было осуждено за совершение преступлений лишь 4797 человек в 2006 г., что составляет 5,8% от общего количества осужденных несовершеннолетних, в 2007 г. — 5358 человек (или 6,4%), в 2008 г. — 4547 н/л (или 6,2%), в 2009 г. — 3448 н/л (или 6,1%), в то время как доля несовершеннолетних, вновь совершивших преступления, имеющих неснятую или непогашенную судимость, оказывается значительно более высокой и составляет:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Количество несовершеннолетних
совершивших преступление
с неснятой и непогашенной
судимостью
|
Удельный вес в общем числе осужденных, в процентах
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таким образом, несовершеннолетние, совершившие преступление, но не подвергавшиеся уголовному наказанию, совершают преступление повторно в среднем лишь в 6% случаев от общего количества осужденных несовершеннолетних, тогда как судимые несовершеннолетние в 22% случаев (при этом более половины из них составляют лица, осуждавшиеся к лишению
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
свободы, в то время как доля лиц, осуждавшихся к иным мерам наказания при повторном совершении ими преступлений менее значительна и в 2009 г. составила 1,5% от общего количества осужденных и 6% от лиц, осужденных повторно).
К сожалению, среди лиц повторно осужденных весьма велика доля лиц ранее осуждавшихся условно:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Количество условно осужденных
несовершеннолетних, совершивших
преступление повторно
|
Удельный вес в общем
числе повторно осужденных
несовершеннолетних, в процентах
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таким образом, анализ практики применения отдельных видов наказания к несовершеннолетним позволяет сформулировать определенные выводы и сделать предложения, которые, на наш взгляд, могут способствовать ее оптимизации:
1. В целом российская правоприменительная практика развивается в соответствии общепризнанными принципами и нормами международного права, определяющими современные стандарты наказуемости несовершеннолетних, вступивших в конфликт с уголовным законом. Однако применение наказания в виде лишения свободы все же превалирует над иными мерами, несмотря на то, что назначение наказаний, не связанных с лишением свободы, и имеет устойчивую тенденцию к увеличению. Что касается альтернатив уголовной ответственности и наказанию, то практика их применения незначительна. Полагаем, что необходимо более активное их применение в реальной правоприменительной практике как на досудебных стадиях, так и при рассмотрении уголовных дел с участием несовершеннолетних судом. В связи с этим следует использовать как уже имеющийся потенциал действующего законодательства РФ, так и законодательные возможности по его расширению за счет, например, следующих мер:
— расширить основания для освобождения от уголовной ответственности несовершеннолетних в связи с деятельным раскаянием и примирением с потерпевшим при совершении преступлений небольшой и средней тяжести за счет исключения указания на необходимость совершения преступления данной категории «впервые»;
— допустить возможность такого освобождения при совершении несовершеннолетним впервые тяжкого преступления;
— расширить перечень оснований освобождения от наказания за счет такого вида как отсрочка от отбывания наказания;
— расширить перечень принудительных мер воспитательного воздействия;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Считаем, что следует предпринять меры по усилению воспитательно-исправительного потенциала условного осуждения. В частности, обязать суды при применении условного осуждения четко определять обязанности осужденного, не формально, а с учетом особенностей конкретной личности несовершеннолетнего и факторов, влияющих на его ресоциализацию. Представляется необходимым ограничить возможность условного осуждения к исправительным работам как противоречащее сути условного осуждения (в частности, ч.5 ст.73 УК РФ в качестве одной из обязанностей, возлагаемых на условно осужденного, предусматривает обязанность трудоустроиться).
3. Полагаем, что следует изменить режим назначения и исполнения исправительных работ за счет расширения сферы их применения на работающих несовершеннолетних по месту их работы, с одной стороны, но ограничения их назначения в отношении лиц, не достигших на момент постановления приговора 16-летнего возраста (для этой категории несовершеннолетних представляется более важным получение образования).
4. Представляется возможным легализовать опыт Ростовской области в плане применения одной из ювенальных технологий при назначении наказания несовершеннолетнему либо выборе иной меры воздействия: составление карты социального сопровождения несовершеннолетнего правонарушителя (в ходе судебного разбирательства КСС фигурирует в виде доклада суду о личности несовершеннолетнего подсудимого). Она является действенным механизмом реализации положений ч.7 ст.88 УК РФ и может составить основу индивидуальной реабилитационной программы несовершеннолетнего.
В.В. БАЗЕЛЮК
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого
ОБ'ЄКТ ЗНИЩЕННЯ, РУЙНУВАННЯ
АБО ПОШКОДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК —
ОБ'ЄКТІВ КУЛЬТУРНО! СПАДЩИНИ ТА
САМОВІЛЬНОГО ПРОВЕДЕНИЯ ПОШУКОВИХ
РОБІТ НА АРХЕОЛОГІЧНІЙ ПАМ’ЯТЦІ
Серед ознак складу злочину, що передбачає відповідальність за знищення, руйнування або пошкодження пам’яток — об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці (ст. 298 КК), підвищений теоретичний і практичний інтерес становить об’єкт злочину — суспільні відносиния, на які здійснюється посягання і які поставлені під охорону кримінального закону. Дослідження цієї ознаки має значення для систематизації злочинів проти громадського порядку та моральності, визна-чення суспільної небезпечності даного злочину, його правильної кваліфікації
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
та відмежування від суміжних злочинів. Таке дослідження необхідно прово-дити на рівні родового, видового та безпосереднього об’єктів.
Родовим об’єктом злочинів проти громадського порядку і моральності, до яких відноситься і злочин, передбачений ст. 298 КК, є суспільні відно-сини, якими забезпечується громадський порядок і моральні основи життя суспільства.
Разом із тим, в науковій літературі зустрічаються судження, що роз-ділом «Злочини проти громадського порядку і моральності» охороняється не єдиний родовий об’єкт, а принаймні два: громадський порядок та громадська мораль (моральність). На нашу думку, зазначений розділ включає в себе не два родових об’єкта, а два видових. При цьому знищення, руйнування або пошкодження пам’яток — об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці (ст. 298 КК) слід віднести до злочинів проти моральності, оскільки зазначені в цій статті дії не посягають безпосередньо у своєму негативно-соціальному прояві на громадський порядок, тобто на спокій у суспільстві, а більшою частиною порушують етичні норми, правила поведінки, які склалися в суспільстві.
Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 298 КК України, є сус-пільні відносини, які забезпечують цілісність та недоторканість пам’ятників — об’єктів культурної та археологічної спадщини, що впливають на форму-вання основних принципів морального (духовного) життя суспільства, шкода яким заподіюється шляхом порушення встановлених законом правил повод-ження із зазначеними предметами. Предметом цих відносин є соціальний інтерес суспільства в збереженні пам’яток культури та архітектури, який формується на підставі суспільних потреб. Суб’єктами (учасниками відносин) є Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, а також люди, які є громадянами України, інозем-цями або особами без громадянства, з метою задоволення потреб яких формуються відносини з охорони культурної та археологічної спадщини. Соціальним зв’язком цих відносин виступає сама діяльність суб’єктів, яка спрямована на забезпечення цілісності та недоторканості об’єктів культурної та археологічної спадщини. Здійснюється зазначена діяльність на підставі нормативно-правових актів, які регулюють цю діяльність. Це, зокрема, Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р., Закон України «Про охорону археологічної спадщини» від 18 березня 2004 р., Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 р., ратифікована Верховною Радою України 4 жовтня 1988 р. та ін.
Шкода безпосередньому об’єкту злочинів, передбачених ч. 1-3 ст. 298 КК, спричиняється «ззовні», тобто особами, які не є учасниками охороню-ваних суспільних відносин. Злочинець як би розриває ті чи інші відносини, проникає в них і спричиняє шкоду суспільному відношенню шляхом впливу на один із його елементів. При вчиненні ж злочину, передбаченого ч. 4 ст. 298 КК, шкода безпосередньому об’єкту спричиняється самим учасником
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
суспільних відносин шляхом виключення себе з цих суспільно корисних відносин, які охороняються кримінальним законом. Винна особа або не ви-конує, або не належним чином виконує покладені на неї обов’язки, чим і розриває (деформує) цей соціальний зв’язок. Тут злочин як би вчиняється «з середини» самих суспільних відносин одним з його учасників.
Крім безпосереднього об’єкта, злочин, що розглядається, має й додат-ково-обов’язковий об’єкт. Це відносини власності. Так, пам’ятки культури та археології мають і матеріальну вартість, можуть виступати як об’єкти власності, тим самим брати участь у майнових відносинах, хоча і бути при цьому об’єктами особливої охорони держави. Тому слід припустити, що при здійсненні винним злочинних дій у вигляді знищення або пошкодження пам’ятників чи самовільного проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці, окрім суспільної моральності зачіпаються ще й інтереси власності, яким також завдається істотна шкода.
СМ. БАЙМОЛДИНА
кандидат юридических наук, доцент Евразийский национальный университет им. Л.Н. Гумилева
особенности соверШениЯ ПрестуПлениЙ в отноШении ЖенЩин
Вопросы, связанные с квалифицированной защитой прав человека, особенно женщин, имеют высокую актуальность, особенно с 1 января 2010 года, когда Казахстан вступил в председательствование в ОБСЕ, что налагает большую ответственность за внутриполитические и внешнеполитические процессы, происходящие в Казахстане. В связи с этим, крайне важно активизировать процессы совершенствования законодательства Республики Казахстан, привести их в соответствие с международными стандартами, повысить качество оказания юридических услуг, правовой помощи, обеспечить гарантированную Конституцией Республики Казахстан право на защиту прав и свобод каждого человека не только на декларативном, но и на практическом, реальном уровне, прежде всего, для граждан Казахстана.
В Ежегодном Послании Президента Республики Казахстан Н.А. Назарбаева народу Казахстана от 31 января 2010 года «Новое десятилетие — новый экономический подъем — новые возможности Казахстана» говорится следующее: «В новом десятилетии нам нужна новая правоохранительная система, соответствующая высоким международным стандартам правоохранительной службы в демократическом государстве»[1].
Во исполнение п.4 плана мероприятий Генеральной прокуратуры РК по реализации Планов мероприятий по исполнению пункта 2 Протокола пятого заседания Межведомственной Комиссии по международному гуманитарному праву и международным договорам по правам человека от 07.11.2007 г. №5
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Комитетом по правовой статистике и специальным учетам ГП РК проведен анализ статистических данных о состоянии насилия в отношении женщин в стране за 2009 год в сравнении с аналогичным периодом 2008 года.
В международном праве под насилием над женщинами понимается любой акт, совершенный на основании полового признака, который причиняет или может причинить физический, психологический ущерб или страдания, а также угрозы совершения таких актов, как принуждение или лишение свободы.
Анализ составлен на основе статистических данных отчета формы №1-М «О зарегистрированных преступлениях и результатах деятельности органов уголовного преследования» за анализируемые периоды. Акцент сделан на преступлениях, предусмотренных ст.ст. 96, 97, 103-105, 107, 120-123, 125-126, 128, 131-133, 145, 178-179, 181, 257, 270 Уголовного кодекса РК. Также были использованы последние данные о численности населения, представленные Агентством РК по статистике, на начало 2009 года.
Ранее нами рассматривались различные виды преступлений, сопряженных с насилием в отношении женщин в Республике Казахстан [2].
Состояние насильственных преступлений, совершенных в отношении женщин. Как показал анализ, динамика снижения преступности в целом по стране на 4,6% (с 127478 в 2008г. до 121667 в 2009г.) отразилась схожей динамикой числа зарегистрированных общих (-1,8%) и насильственных преступлений (-1%), совершенных в отношении женщин.
При численности женщин в стране на начало 2009 года составила 8185941, из которых 0,4% женщин пострадали от общих преступлений (34515), в т.ч. 0,1% от насилия (9558).
Наибольшим проявлением неравноправия, по-прежнему, остается дискриминация в семье и в быту. Как правило, многие факты насилия в отношении женщин остаются незафиксированными. Причинами тому являются особенности менталитета восточной женщины, юридическая неграмотность, правовой нигилизм, недоверие к правоохранительным органам и другие индивидуальные, социальные, культурные факторы.
В этой связи, нельзя делать однозначных выводов относительно установленных показателей. Структура насильственных преступлений, совершенных в отношении женщин, отражена в диаграмме №1.
Как видно из диаграммы, в структуре преступлений, жертвами которых являются женщины, преобладают преступления против собственности, личности, здоровья населения и нравственности. Из общего количества насильственных преступлений, более 1/3 приходится на грабежи (39,1%). Также, часто женщины становятся жертвами разбоев (6,6%), изнасилований (14,5%), умышленных причинений средней тяжести вреда здоровью (5,4%) и убийств (4,2%).
На фоне динамики снижения насильственных преступлений, совершенных в отношении женщин на 1%, существенно возросло число преступлений по ст.128 УК «Торговля людьми» — на 55,5% (с 9 в 2008г. до 14 в 2009 г.),
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Диаграмма №1
Структура насильственных преступлений,
совершенных в отношении женщин за 2009г
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Убийство
(ст.ст.96,97); 404;
4,2%
|
I Причинениетяжкого вредаздоровью (ст.103);277;2,9%
|
Причинениелегкого вредаздоровью (ст.105);289;3%
|
|
|
|
|
|
|
|
Организацияи
содержание
притонов (ст.270);7;
0,1%
|
Истязание (ст.107); 14; 0,2%
|
|
|
|
|
|
|
|
Хулиганство (ст.257); 1381; 14,5%
|
■ Насильственные ■ Изнасилование действия
(ct.120);9J*H1% сексуального
характера (ст.121); 259; 2,7%
|
|
|
|
■ Вымогательство (ст.181);82;0,9%
|
|
|
|
|
|
|
|
Разбой (ст.179); 629; 6,6%
|
Действия
сексуального
характераслицом,
недостигшим
16-лет возраста
(ст.122); 71; 0,8%
|
|
|
|
■ Грабеж (ст.178);3726; 39,1%
|
|
|
|
|
|
|
|
■ Нарушение неприкосновенно; тижилища (ст.145);
|
■ Незаконное лишена свободы (ст.126); 41;
и,н /о
|
Похищение человека (ст.125);42;0,4%
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
видно из ди4а0г3р; 4а,2м%мы, в структуре преступлений, жертвами которых являются женщины, преобладают преступления против собственности, личности, здоровья населения и нравственности. Из общего количества насильствен-ст.145 УК « Н рушение неприкос овенности жилища» на 25,5% ( 321
ных преступлений, более 1/3 приходится на грабежи (39,1%). Также, часто 2008г. до 403 в 2009г.), ст. 22 УК «Половое сношение и иные действия сек-женщины становятся жертвами разбоев (6,6%), изнасилований (14,5%), умыш-суального х рактера с лицом, не достигшим 16-ти летнего возраста», — на
ленных причинений средней тяжести вреда здоровью (5,4%) и убийств (4,2%). 18,3% (с 60 в 2008г. до 71 в 2009г.), ст.ст.96, 97 УК «Убийство» возросло
на 11Н,4а%ф (осн е35д0и нва 2м0и0к8иг. сднои ж4е0н4и вя 2н0а0с9игл.ь),с тсвте.1н2н0ы хУКп р«еИстзунпалсеинлиойва, нсиоев»е рнша ен-н6ы,2х%в о(ст н1о2ш9е8н ви и20ж0е8нгщ. дион 1н3а718% в, с2у0щ09егс.т),в еснт.н2о57в оУзрКо с«лХоучлигсалносптврое»с тнуап л4е,н7%ий по (с 1319 в 2008г. до 1381 в 2009г.), ст.104 УК «Причинение средней тяжести вреда здоровью» на 3,8% (с 499 в 2008г. до 518 в 2009г.) [3].
Статистические данные, зарегистрированные в Комитете по правовой статистике и специальным учетам ГП РК, являются формальным показателем о состоянии законности и соблюдении прав человека и не всегда отражают реальную картину совершаемых преступлений, так как большинство из них становятся латентными, сложно выявляемыми.
Приведенные статистические данные о преступлениях в Республике Казахстан остаются не утешительными: наблюдается рост по многим видам, особенно в отношении социально и физически уязвимых слоях населения, женщин.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ЛИТЕРАТУРА:
1. Послание Президента Республики Казахстан Н.А. Назарбаева народу Казахстана от 31 января 2010 года «Новое десятилетие — новый экономический подъем — новые возможности Казахстана».
2. Баймолдина СМ. Криминологическая характеристика преступлений, сопряженных с насилием в отношении женщин в Республике Казахстан. Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции. Организованная преступ-ность и коррупция. Саратов. 2009. — С. 180-185.
3. Комитет по правовой статистике и специальным учетам ГП РК
Б.А. БЕГАЛИЕВ
кандидат юридических наук судья Алматинского городского суда
к Этимологии трАнсПортнЫХ
ПрестуПлениЙ в ресПублике
кАЗАХстАн
Одним из центральных вопросов совершенствования нового УК РК об указанных деяниях является необходимость теоретической и законодательной формулировки общего понятия транспортных преступлений, так как построение научно обоснованной системы данной группы преступных деяний и уяснение их внутренней структуры невозможно без определения самого понятия транспортных преступлений. Отражение в данном понятии наиболее типичных и юридически значимых признаков позволит не только положить его в основу систематизации и классификации норм, но и использовать как критерий для отграничения транспортных преступлений от смежных преступных деяний и административных транспортных проступков.
В настоящее время идет поиск более эффективных организационных мер борьбы с транспортными преступлениями, путей совершенствования уголовных норм о преступлениях нарушениях правил безопасности движения и эксплуатации транспортных средств, что необходимо для создания благоприятной базы, способствующей более точному установлению степени виновности лиц, совершивших эти преступления, строгой дифференциации мер наказания в зависимости от формы и тяжести последствий.
Давая определение транспортных преступлений нужно иметь в виду, что они посягают на общественные отношения в сфере безопасности движения и эксплуатации транспортных средств.
Безопасность движения и эксплуатации транспорта включает в себя довольно широкий круг общественных отношений, связанных не только с осуществлением безаварийной работы транспортных средств, но и с охраной
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
жизни и здоровья людей, ценного имущества, окружающей природной среды, обеспечиваемых мерами экономического, технического, социального и правового характера.
«Транспортные преступления — это предусмотренные уголовным законом общественно-опасные (действия или бездействия), посягающие на общественные отношения в сфере безопасности движения и эксплуатации транспортных средств и повлекшие за собой наступление вредных последствий либо создавших угрозу их наступления» [1, с. 252].
В характере общественных отношений, связанных с обеспечением безопасности на автотранспорте, железнодорожном, водном, воздушном транспорте нет никаких принципиальных различий, чтобы считать оправданным расположение этих составов в различных главах УК РК. Так как на любом из указанных видов транспорта возможны аналогичные вредные последствия. Поэтому законодатель обоснованно выделил транспортные преступления в единую главу Особенной части УК РК. Это также позволяет отразить особенности родового объекта рассматриваемых деяний, обеспечить правильную квалификацию более строгую индивидуализацию наказания, облегчает установление причин и условий, способствующих их совершению.
Современное состояние борьбы с транспортными преступлениями свидетельствует о том, что и здесь порой случаются транспортные происшествия с тяжкими последствиями, влекущими многочисленные человеческие жертвы, уничтожение ценных грузов.
Так, В.И. Касынюк считает, что «транспортными преступлениями признаются предусмотренные законом общественно-опасные деяния, посягающие на безопасную работу транспорта в сфере его движения» [2, с. 34].
Поэтому обосновано и целесообразно исключены из данной системы такие нормы, как самовольное без надобности остановка поезда, нарушение правил международных полетов, повреждение или разрушение трубопроводов.
Исходным моментом в определении понятия транспортных преступлений должна служить мысль о том, что они посягают на общественные отношения в сфере безопасности движения и эксплуатации транспортных средств.
Уголовная ответственность за транспортные преступления предусмотрена нормами Главы 12 УК РК объединение преступлений, посягающих на нормальную деятельность транспорта в одну главу, обусловлено общность родового объекта.
Определяя родовой объект данной главы, следует отметить, что к ним относятся посягательства, совершаемые в сфере безопасности движения механического транспорта. Вместе с тем объект автотранспортных преступлений нельзя ограничивать лишь отношениями, обеспечивающими безопасность движения. Помимо этого, они должны включать еще и общественные отношения по поводу безопасности технической эксплуатации транспортных средств, так как дорожно-транспортные преступления могут совершаться и в результате нарушения правил эксплуатации транспорта.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Б.А. Куринов при систематизации транспортных преступлений кроме родового объекта предлагает также учитывать «сходство объективной стороны (так как такие преступления совершаются с использованием транспортных средств), субъективной стороны (сложная форма вины), признаков субъекта, учитывая то, что в большинстве случаев эти лица, которые управляли транспортными средствами или были обязаны обеспечивать нормальную, безопасную работу транспорта» [3, с. 13].
Родовым объектом преступления, предусмотренных данной главой, являются общественные отношения, обеспечивающие безопасность движения и эксплуатации транспорта или общественные отношения в сфере обеспечения безопасности движения и эксплуатации механических транспортных средств.
Непосредственным объектом следует считать безопасность движения и эксплуатации, конкретного вида транспорта (железнодорожного, водного, воздушного и автомобильного).
При этом имеются в виду все виды механического транспорта.
Дополнительный объект ряда составов является отдельные блага личности (жизнь, здоровье потерпевших, либо собственность в любой форме) которые терпят ущерб в дорожно-транспортных преступлениях.
Важное практическое значение имеет предмет данных преступлений.
Предметом автотранспортных преступлений характеризуется двумя основными признаками:
1. Самоходность транспортных средств, поскольку они приводятся в движение двигателями внутреннего сгорания с рабочим объемом не менее 50 куб/см. либо равноценными по мощности двигателями иного вида (электрического, паровыми, газовыми и т.д.);
2. Порядок их движения регулируется Правилами дорожного движения.
«Любое преступление с объективной стороны представляет предусмотренное уголовным законом действие или бездействие. Это общее определение объективной стороны, изучаемой в Общей части, получает свою конкретизацию, детализацию применительно к каждому преступлению в диспозициях норм Особенной части» [4, с. 42].
Объективная сторона транспортных преступлений могут совершаться как путем действия, например (умышленное приведение в негодность транспортных средств или путей сообщения ст. 299 УК РК), так и путем бездействия, например (неоказание капитаном судна помощи терпящим бедствия ст. 305 УК РК).
Составы большинства транспортных преступлений сконструированы как материальные. Условием уголовной ответственности в этих случаях является наступление указанных в законе общественно опасных последствий в виде причинения тяжкого или средней тяжести вреда здоровью человека (ст. 295, 296, 297, 298, 299, 300, 302, 303, 304 УК РК) или крупного ущерба (ст. 299, 302, 303, 304 УК РК).
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
При совершении некоторых преступлений предусмотрена повышенная ответственность за причинение таких последствий, как смерть человека или смерть двух или более лиц (ст. 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 303, 304, 306 УК РК).
Составы некоторых из анализируемых статей сформулированы по типу формальных (ч.1 ст. 304, 305, 306 УК РК).
Особенностью транспортных преступлений, посягающих на безопасность использования транспортных средств, является то, что диспозиции норм уголовного закона, определяющие их признаки, являются бланкетными.
Поэтому для установления наличия состава конкретного преступления всякий раз необходимо обращаться к законам и другим нормативным актам, регламентирующим правила безопасности движения и эксплуатации железнодорожного, воздушного, морского, речного или трубопроводного транспорта. Наиболее важными из законов, к которым они отсылают и которыми предусмотрены общие принципы и правила безопасности движения, и эксплуатации всех видов транспорта установлены Законами Республики Казахстан: от 21 сентября 1994 года «О транспорте»; от 15 июля 1996 года с изменениями и дополнениями, внесенными Законом от 28 декабря 1998 года Закон РК «О безопасности дорожного движения». К ним также относятся:
а) на железнодорожном транспорте — Устав железных дорог Республики Казахстан; Правила технической эксплуатации железных дорог Республики Казахстан; Инструкций по движению поездов и маневровой работе на железных дорогах Республики Казахстан.
б) на воздушном транспорте — Воздушным кодексом Республики Казахстан; Правилами перевозки пассажиров, багажа и грузов по воздушным линиям Республики Казахстан; Наставлениями по производству полетов в гражданской авиации Республики Казахстан; Наставлением по технической эксплуатации воздушных судов в гражданской авиации Республики Казахстан.
в) на водном транспорте — Международные правила предупреждения столкновений судов; Кодексом торгового мореплавания.
г) на автомототранспорте — Правила дорожного движения Республики Казахстан, вступившие в силу с 01 января 1998 года.
С субъективной стороны все транспортные преступления, кроме (ст. 297, 306, ч.1 ст. 305 УК РК) являются неосторожными, о чем свидетельствует содержащееся указание в самом законе на неосторожное причинение вредных последствий.
Субъектом транспортных преступлений могут быть любое физические вменяемые лица, достигшие 16 летнего возраста, кроме (ст. 299 УК РК), ответственность, за которую наступает с 14 лет. «Вышеуказанные признаки: физическое, вменяемое лицо и лицо, достигшее определенного возраста, являются необходимыми и достаточными юридическими признаками, характеризующими общий субъект преступления» [5, с.86].
Субъектом отдельных преступлений может быть лицо, наделенное специальными признаками, например, в силу выполняемой работы или занимаемой
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
должности обязанным соблюдать эти правила (ст. 295 УК РК), управляющим автомобилем, троллейбусом, трамваем или другим механическим транспортным средством (ст. 296 УК РК).
На наш взгляд, все транспортные преступления можно условно подразделить на две группы:
а) преступления, непосредственно связанные с нарушением правил безопасности движения, и эксплуатации транспортных средств (общественно опасные деяния, предусмотренные ст. 295, 296, 297, 298, 300, 302, 306 УК РК);
б) преступления, не связанные с нарушением правил безопасности движения и эксплуатации транспортных средств (общественно опасные деяния, предусмотренные ст. 299, 301, 303, 304, 305 УК РК).
«Приведенная система, в отличие от соответствующих систем УК других стран СНГ, получила, на наш взгляд, последовательное построение» [6, с.275].
Подводя итог вышеуказанному, следует отметить, что транспортные преступления можно определить как предусмотренные уголовным законом виновное, общественно опасное деяние, посягающее на общественные отношения, возникающее по поводу обеспечения безопасности жизни и здоровья людей, сохранности материальных ценностей в процессе движения и эксплуатации морского, речного, воздушного, железнодорожного, автомобильного и трубопроводного транспорта.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Уголовное право Республики Казахстан. Особенная часть. Учебник / Под ред. И.Ш. Борчашвили и С.М. Рахметова. Часть 2. — Алматы: Данекер, 2000. — 481 с.
2. Касынюк В.И. Уголовная ответственность за транспортные преступления. — Киев: Высшая Школа, 1977. — 114 с.
3. Куринов Б.А. Автотранспортные преступления. Квалификация и ответственность. — М., 1976. — 78 с.
4. Поленов Г.Ф. Уголовное право Республики Казахстан. Общая часть. — Алматы, 1997. — 184 с.
5. Каиржанов Е.И. Уголовное право Республики Казахстан (общая часть). — Алматы: Арда, 2006. — 248 с.
6. Уголовное право Республики Казахстан. Особенная часть: курс лекций. Кн. 2 / Под общей редакцией И.Ш. Борчашвили. — Алматы, 2006. — 704 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А.В. БЕЛЯЕВА
Северо-Кавказский государственный технический университет
меЖДунАроДно-ПрАвовЫе основЫ борьбЫ с легАлиЗАциеЙ ПрестуПнЫХ
ДоХоДов
В рамках конкурса грантов Президента РФ МК — 4395.
Благосостояние любого современного общества непосредственно зависит от того, насколько стабильно функционирует его экономический механизм. Легализация преступных доходов не только разрушает нормальную рыночную экономическую деятельность, стабильность финансовой системы, но и создает питательную среду для коррупции, разрушает общественные устои, влияет на политическую, социальную, экономическую и финансовую безопасность той или иной страны ее стабильность. Борьба с преступным отмыванием денег в настоящее время является его общей задачей всего мирового сообщества, а не по отдельности стран.
Одним из важнейших направлений международного сотрудничества в данной сфере стала организация системного противодействия легализации (отмыванию) преступных доходов, основанного на единых международных стандартах, предусматривающих сочетание механизмов уголовно-правового преследования указанных деяний и финансового мониторинга в целях выявления связанных с ними финансовых операций.
Ведущее место в системе универсальных международно-правовых стандартов противодействия легализации (отмыванию) преступных доходов принадлежит рекомендациям, сформулированным в документах Организации Объединенных Наций. Основополагающим документом ООН, посвященным противодействию отмыванию преступных доходов, является Конвенция ООН 1988 г. «О борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ» (Венская конвенция), которая установила принципы глобального подхода ООН к организации противодействия отмыванию преступно полученных денег, определила понятие отмывания преступных доходов.
Согласно Венской конвенции ООН под отмыванием преступных доходов понимается конверсия или перевод собственности и доходов, сокрытие или утаивание подлинного характера, источников получения, способов распоряжения собственностью и доходами, полученными в результате преступлений, связанных с незаконным оборотом наркотиков.
Венская конвенция ООН 1988 г. закрепила ряд норм, которые можно назвать нормами-принципами организации международной борьбы с отмыванием преступных доходов. Впервые в международном праве в качестве обязательных для всех стран — участниц Конвенции положений были опреде-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
лены такие понятия, как преступные доходы, их замораживание и изъятие, а также принцип обязательности изъятия таких доходов, даже если они были обращены в иную собственность или смешаны с легальными активами.
Новым шагом в развитии системы противодействия отмыванию преступных доходов стал принятый ООН в ноябре 1993 г. Типовой закон об отмывании денег, полученных от наркотиков, который, основываясь на законодательстве различных стран, содержит рекомендации по предотвращению отмывания денег, выявлению подобных действий и установлению за них санкций. В нем даются формулировки двух основных составов преступлений, связанных с отмыванием денег, полученных от незаконного оборота наркотиков (ст. 20). Новый вклад в противодействие легализации преступных доходов внесли две Конвенции ООН: 15 ноября 2000 г. была принята Конвенция ООН против транснациональной организованной преступности, а 31 октября 2003 г. Конвенция ООН, направленная против коррупции. В них также описывались деяния, образующие состав отмывания преступных доходов, криминализация которых обязательна для всех присоединившихся стран-участниц. Указанные положения стали особенно актуальными для российских законодателей в связи с ратификацией Россией в 2004 г. Конвенции ООН против транснациональной организованной преступности, а в 2006 г. Конвенции, направленной на противостояние коррупции.
Таким образом, ООН является международным центром по выработке международно-правовых стандартов в области организации борьбы с отмыванием преступных доходов. Вместе с тем ООН не была единственной международной организацией, координирующей противодействие легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем. В июне 1989 г. была создана группа, направленная на устранение серьезных недостатков, обнаруженных государствами «большой семерки» (G 7) и рабочей группой ЕС под названием «Отмывание денег», с целью предохранения денежных рынков от злоупотреблений организованной преступности. Группа разработки финансовых мер борьбы с отмыванием денег («Financial Action Task Force» (ФАТФ)) должна была впредь оценивать стандарты международной борьбы с отмыванием денег, разоблачать недостатки и прежде всего координировать международное сотрудничество. 19 апреля 1990 г., ФАТФ были изданы тезисы с Сорока рекомендациями, которые предназначались всему мировому сообществу. С точки зрения своего содержания Рекомендации содержали обращение ко всем странам мира полностью и окончательно перестроиться в соответствии с Венской конвенцией ООН, изменить национальные положения в отношении банковской тайны, а также создать предпосылки для многонационального сотрудничества в борьбе с отмыванием денег. Рекомендации ФАТФ в редакции 1990 г. охватывали три основных блока вопросов: 1) совершенствование мер уголовно-правового преследования лиц, связанных с отмыванием денег, включая криминализацию таких деяний и конфискацию преступных доходов; 2) повышение роли финансовой системы, включая меры, принимаемые финансовыми организациями и надзорными
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
органами в целях предотвращения отмывания денег; 3) развитие международного сотрудничества в сфере противодействия отмыванию денег, в том числе в части обмена информацией между компетентными органами.
В результате проведенных проверок и выполнения Рекомендаций ФАТФ они были усовершенствованы. Рекомендации охватили четыре направления: уголовно-правовое, правоохранительное, финансовое и иное международное сотрудничество, которые, по мнению ФАТФ, в случае их реализации позволят выстроить эффективную универсальную систему противодействия отмыванию.
Вхождение России в систему международного сотрудничества в борьбе против опасных форм экономической преступности потребовало применения на национальном уровне специальных законодательных мер, расширения полномочий правоохранительных органов, а также включения в указанную борьбу новых субъектов. Законодательной основой указанных мер явился Федеральный закон «О противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем и финансированию терроризма», направленный на совершенствование правового механизма борьбы с экономической основой преступности. В нем дается следующее определение легализации: «...легализация (отмывание) доходов, полученных преступным путем, — придание правомерного вида владению, пользованию или распоряжению денежными средствами или иным имуществом, полученными в результате совершения преступления, за исключением преступлений, предусмотренных статьями 193, 194, 198 и 199 Уголовного кодекса Российской Федерации, ответственность по которым установлена указанными статьями».
На наш взгляд, более обоснованным и логичным исходя из содержания соответствующих формулировок, имеющихся в международно-правовых документах по вопросам противодействия легализации (отмыванию), представляется следующая редакция используемого в законодательстве определения: «легализация (отмывание) незаконных доходов — умышленное придание правомерного вида пользованию, владению или распоряжению денежными средствами, иным имуществом, работам и услугам, информации, интеллектуальной собственности, полученным заведомо незаконным путем, либо сокрытие их местонахождения, размещения, движения или действительной принадлежности, а равно использование их для осуществления предпринимательской или иной экономической деятельности».
Российский уголовный закон включает в себя две статьи, устанавливающие наказуемость отмывания преступных доходов самим преступником, получившим их (ст. 174.1 УК РФ), и иными лицами (ст. 174 УК РФ).
В настоящее время законодательная база России в области борьбы с легализацией преступных доходов значительно и постоянно совершенствуется. Считаем, что именно международный опыт дает возможность усовершенствовать российское уголовное законодательство в сфере легализации (отмывания) денежных средств или иного имущества, приобретенных преступным путем.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отметим также, что эффективное противодействие легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, может осуществляться только в случае, если оно будет одновременно разворачиваться на двух уровнях национальном и международном. Следовательно, России необходимо активизировать международное сотрудничество в этой области. Мировой опыт показывает, что, наряду с уголовной ответственностью, необходимым условием является наличие комплекса мер противодействия, а именно прочих видов юридической ответственности за отмывание «грязных» денег или имущества и их активное применение. При этом не уголовные меры целесообразно применять за нарушение действий, связанных с контролем за финансовыми операциями, а уголовную ответственность применять за ограниченный круг действий. Ключевым вопросом для Российской Федерации является вопрос более широкого применения других видов ответственности, включая административную и финансовую как дополнение уголовной.
Н.В. БОЧАРОВА
кандидат історичних наук, доцент Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
новітні ПіДХоДи До ПротиДіЇ
ЗлоЧинності у сФері інтелектуАльноЇ
влАсності (ДосвіД великоЇ бритАніЇ)
Злочини у сфері інтелектуальної власності в умовах інформаційного сус-пільства перетворилися в одну з глобальних загроз для людства. Протидія злочинності, пов’язаної с порушенням прав інтелектуальної власності, стала предметом обговорення на нарадах Великої вісімки, обумовила необхідність проведення міжнародних нарад і конференцій, в тому числі Глобальних кон-гресів по боротьбі з інтелектуальним піратством і контрафакцією, а також призвела до пошуку більш ефективних і дієвих методів вирішення проблеми протидії на національному рівні. У зв’язку з цим звертає на себе увагу позитивний досвід і нові новаторські підходи до організації боротьби зі злочинами проти прав інтелектуальної власності, накопичені в останні роки у Великій Британії.
Велика Британія стала однією з перших країн, урядові кола якої виз-нали загальнонаціональну значущість системної боротьби з новим видом кримінальної злочинності — злочинами у сфері інтелектуальної власності (Intellectual Property Crimes — IPCrimes). Наслідком цього стало оприлюд-нення у 2004 році програмного документу під назвою «Національна стратегія боротьби зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності» (National IP Crime Strategy) [1]. Стратегія започаткувала новий комплексний підхід до організації боротьби з IPCrimes. Його мета — забезпечити концентрацію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
зусиль і ресурсів для досягнення більш вагомих результатів. Головною умовою успішної протидії ІР злочинності повинно стати об’єднання дій уряду, бізнесових структур і громадських організацій для створення справжньої розгалуженої мережі захисту прав інтелектуальної власності (enforcement network). Таким чином протидія злочинам у сфері інтелектуальної власності перестає бути виключно компетенцією правоохоронних органів і набуває характеру суспільного руху, який повинен спиратися на широку підтримку громадськості. При цьому ставиться завдання створення єдиної національної системи розслідування і аналізу криміногенної ситуації у сфері інтелекту-альної власності, а також узагальнення і пропаганди вітчизняного і зарубіж-ного досвіду боротьби с контрафакцією і інтелектуальним піратством. Для прийняття оперативних рішень правоохоронними органами і визначення ди-намічної стратегії боротьби необхідно налагодити збір інформації про факти контрафакції і піратства з різних джерел, як офіційних, так і приватного сектору. Національна британська стратегія передбачає міжнародну співпрацю у боротьбі з порушенням прав інтелектуальної власності і узгоджені дії в рамках Європейського Союзу, який також має власну стратегічну програму протидії піратству і контрафакції [2].
На виконання завдань, поставлених Національною стратегією, у 2004 році була створена спеціальна Група протидії ІР злочинності (Intellectual Property Crime Group — IPGroup), яка стала підрозділом британського Ві-домства з інтелектуальної власності (Intellectual Property Office) [3].
IPGroup не є органом кримінального переслідування, хоча вона тісно співпрацює з правоохоронними органами. ЇЇ завданнями є:
— вибудовування більш системного підходу до протидії ІР злочин-ності;
— проведення дискусій по стратегічним питанням політики відносно ІР злочинів;
— координація зусиль уряду, правоохоронних органів, промисловості і громадських організацій для визначення єдиної стратегії і спільних дій;
— визначення існуючих загроз і конкретної шкоди, яка завдається сус-пільству даним видом злочинності;
— проведення точного виміру стану ІР злочинності в Об’єднаному ко-ролівстві, підготовка щорічних інформаційно-аналітичних доповідей;
— підтримка системи підготовки працівників правоохоронних органів для боротьби з ІР злочинами і розповсюдження передового досвіду (spread best practice) у цій сфері;
— підвищення інформованості споживачів про небезпеку підроблених товарів [4].
Винятково важливу роль у формуванні завдань щодо протидії ІР злочин-ності мають щорічні Доповіді про стан злочинності, які готуються IPCrime Group. Остання Доповідь (The annual IP Crime Report 2009/2010 ) була оприлюднена 29 липня 2010 р. [5]. Вона визначає масштаб і розповсюд-женість ІР злочинності на національному і регіональному рівнях, спираючись
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
на інформацію правоохоронних органів, недержавних організацій [6], в тому числі організацій захисту прав споживачів, спеціальних підрозділів бізнес-структур, органів стандартизації (trading standards authorities), а також власних розслідувань IP Group [7]. Окрім характеристики економічних втрат, у Доповіді показується загроза від підробленої продукції (ліки, продукти харчування, алкоголь, електротовари і інше) для здоров’я і життя людей. Новим моментом є встановлення зв’язків між ІР злочинністю і іншими видами злочинів, у тому числі з тероризмом [8]. У документі показуються методи дистрибуції контрафакції, як виробленої в країні, так і ввезеної з інших країн. Підкреслена новітня тенденція розповсюдження контрафак-тних товарів через мережу Інтернет. Змістовна інформація надається щодо найбільш успішних поліцейських операцій і визначаються перспективні на-прямки боротьби, зокрема пов’язані з більш ефективним використанням можливостей, які надає Закон про доходи від злочинної діяльності (Proceeds of Crime Act 2002).
IPGroup створює також низку інформаційних продуктів для правовлас-ників і споживачів, які дозволяють розширити інформованість громадськості про прояви, суспільну небезпеку злочинів проти прав інтелектуальної влас-ності і запобігти ризиків стати жертвою таких злочинів. До них належать «The Supply Chain Toolkit» — видання для підприємців про захист інтелек-туальної власності від злочинних посягань, збереженні нематеріальних ак-тивів підприємств і застереження проти залучення у злочинну діяльність [9]. Інший приклад — видання під назвою «Захистити інтелектуальну власність на робочому місті» ( друга назва — «IP Crime in the Working Place»), де розглядаються варіанти неумисного порушення прав інтелектуальної влас-ності працівниками офісів, навчальних закладів, власниками розважальних закладів.
Цієї ж меті — профілактиці правопорушень — слугують інформаційні ма-теріали з характеристикою окремих видів злочинів [10] і база даних судових рішень по карних справах, пов’язаних з інтелектуальною власністю [11].
Наведені факти свідчать, що у світовій практиці протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності визначився комплексний підхід, заснований на співпраці правоохоронних органів з іншими державними інституціями, не-державними організаціями і громадськістю. Правове регулювання боротьби зі злочинністю доповнюється системою організаційних і пропагандистських заходів, які допомагають у виявленні і викритті даного виду злочинів. Кримі-нологічне прогнозування і планування базується на більш широкій інфор-маційній базі. Превенція правопорушень тісно пов’язана з інформуванням громадськості на державному і недержавному рівнях. Це сприяє вихованню активної громадянської позиції населення, налаштовує його на співпрацю з правоохоронними органами.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ЛІТЕРАТУРА:
2. Див. про це: Бочарова Н.В. Становлення сучасної стратегії Євро-пейського Союзу у боротьбі з інтелектуальним піратством і контрафакцією (1998-2006 рр.)// Теорія і практика інтелектуальної власності. — 2010. — № 2. — С.47-56.
3. Це цивільна урядова установа, яку зазвичай називають Патентним відомством.
6. До таких організацій належать: Federation Against Copyright Theft, The Anti-Counterfeiting Group, The MCPS-PRS Alliance, Alliance Against IP Theft , The British Recorded Music Industry
7. Раніше основне джерело інформації становила митна статистика.
8. У цьому напрямку матеріали Доповіді доповнюють загальну картину інших досліджень, таких, як «Intellectual Property Theft and Organized Crime — IPTOC», RAND Research «Film Piracy, Organized Crime and Terrorism», «Fake Nations».
|
|
|
|
|
|
|
|
О.М. БРОНЕВИЦЬКА
Львівський державний університет внутрішніх справ
кримінАльно-ПрАвовА ЮрисДикЦІЯ
укрАЇни ЗгіДно ПринциПу Пріоритету
міЖнАроДниХ Договорів
На виконання вимог Віденської конвенції про право міжнародних дого-ворів (ст. 26) в Законі України «Про міжнародні договори України» (ст. 15) закріплено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню відповідно до норм міжнародного права.
На підставі зазначених норм міжнародного і національного права зако-нодавець у Кримінальному кодексі України (далі КК України) у ч.5 ст. 3 закріпив, що Закони України про кримінальну відповідальність повинні від-повідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Таким чином, поширення кримінальної юрисдикції на злочини відповідно до положень між-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
народних договорів України є обов’язком Української держави, який вона повинна сумлінно виконувати.
За слушним зауваженням Г. Ігнатенка, всі міжнародні договори у сфері боротьби зі злочинністю можна поділити на дві групи: спеціальні міжнародні конвенції, безпосередньо присвячені боротьбі з певними злочинами, та інші міжнародні договори, окремі норми яких встановлюють обов’язок держав щодо попередження і покарання певних злочинів або містять положення, прямо чи опосередковано пов’язані з приписами кримінальних законів.
Через це у деяких випадках встановлення юрисдикції взагалі, а тим більше юрисдикції кримінально-правової, щодо визначених у міжнародному договорі діянь, встановити доволі важко, оскільки вони взагалі можуть бути не визначені у тексті міжнародного договору або визначені лише схематично.
Деякі договори, закріплюючи правила кримінально-правової юрис-дикції щодо визначених у міжнародному договорі діянь, в одних випадках зобов’язують державу-учасницю встановлювати свою юрисдикцію над зло-чином, а в інших надають таке право державі, тобто держава на свій розсуд може встановити свою юрисдикцію або відмовитись від її встановлення.
Чисельна група договорів при закріпленні правил кримінально-правової юрисдикції містить посилання, що положення цього міжнародного договору не виключають здійснення кримінально-правової юрисдикції держави-учас-ниці на підставі національних законів. Отже, навіть у випадку, коли поши-рення юрисдикції на певний злочин відбулося за національним кримінальним законом держави-учасниці, хоча міжнародний договір не містив відповід-ного правила, встановлення такої юрисдикції не суперечить міжнародному праву.
Вирішуючи питання про кримінально-правову юрисдикцію держав-учас-ниць щодо злочинів, визначених у міжнародних договорах, між ними спос-терігається значна відмінність. Тому, слушним уявляється запропонований О. Бойцовим та Б. Волженкіним поділ всіх міжнародних договорів на три групи:
1. Міжнародні договори, що не містять юрисдикційних положень.
2. Міжнародні договори, що містять норми кримінально-правової юрис-дикції, але не передбачають здійснення її державою, за межами якої вчинено злочин іноземним громадянином.
3. Міжнародні договори, що передбачають встановлення кримінально-правової юрисдикції державою-учасником над іноземними громадянами, що вчинили зазначені у цих актах діяння за межами держави. При чому у цих договорах закріплені різні варіанти здійснення кримінально-правової юрис-дикції.
У вітчизняній науці кримінального права положення про поширення кримінально-правової юрисдикції держави на іноземних громадян та осіб без громадянства, що вчинили злочини за її межами, отримало назву універ-сального або космополітичного принципу кримінально-правової юрисдикції.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Б. Житнигор вважає, що сутність космополітичного принципу кримінально-правової юрисдикції України полягає в тому, що злочини, вчинені за межами України іноземними громадянами, та їх кримінально-правова оцінка належать до юрисдикції тих держав, на території яких були вчинені ці діяння. І притягнення винних до кримінальної відповідальності на підставі міжнародних договорів є винятком з цього правила. Проте, погодитись із цим твердженням не можна.
Принципом кримінально-правової юрисдикції держави є сукупність вста-новлених кримінальним законом і згрупованих за певним критерієм правил, за допомогою яких встановлюється її кримінально-правова юрисдикція. Тому не можуть вважатись принципом кримінально-правової юрисдикції певної держави положення про кримінально-правову юрисдикцію іншої держави, що пропонує Б. Житнигор. Отже, принципом кримінально-правової юрисдикції України можуть бути лише положення про поширення на певні злочини чи певних осіб саме кримінально-правової юрисдикції України, які, на думку автора, є виключенням з цього правила.
Зазвичай, розглядаючи зміст кримінально-правової юрисдикції держави, вітчизняні вчені вважають, що законодавчо універсальний принцип кримі-нально-правової юрисдикції держави закріплюється вказівкою закону на те, що «іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, у випадках вчинення злочину за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами» (ст. 8 КК України). Тобто він: а) поширюється на іноземців та осіб без громадянства, що постійно не проживають в Україні; б) які вчинили злочини за межами України; в) поширення кримінально-правової юрисдикції України на ці злочини передбачено міжнародним договором, учас-ником якого є Україна. Зрозуміло, що настільки широке тлумачення цього принципу фактично робить його єдиним принципом кримінально-правової юрисдикції держави, оскільки в усіх інших принципах кримінально-правової юрисдикції потреба відпадає. Навряд чи з таким станом речей можна пого-дитись, оскільки це означатиме, що певна держава може поширювати дію своїх кримінальних законів на весь світ. А це суперечить природі суспільства і взаємовідносинам між державами.
Отже, зміст терміну «універсальний» у кримінальному праві стосовно однойменного принципу кримінально-правової юрисдикції держави має певну специфіку. Переважна більшість міжнародних договорів, присвячених бо-ротьбі зі злочинністю, містять положення, що встановлюють кримінально-правову юрисдикцію держави стосовно діянь, боротьбі з якими цей міжна-родний договір присвячено. Як слушно зазначає І. Лукашук, універсальними є лише такі з них, у яких поширення кримінально-правової юрисдикції де-ржави на особу, що вчинила визначений у міжнародному договорі злочин, можливе незалежно від місця вчинення злочину і громадянства злочинця.
Таким чином, можна прийти до висновку, що найменування відповідного принципу кримінально-правової юрисдикції України «універсальним» є пору-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
шенням правил формулювання визначень у логіці, відповідно до яких обсяг того, що визначається, повинен дорівнювати обсягу того, за допомогою чого визначають.
В. Степаненко вважає, що у такому випадку мова йде не про «універ-сальний принцип» кримінально-правової юрисдикції держави, а про кримі-нально-правову юрисдикцію відповідно до міжнародного права. О. Моісеєв пропонує назвати відповідний принцип кримінально-правової юрисдикції Ук-раїни «принципом міжнародних договорів».
Отже, міст терміну «універсальний» у кримінальному праві стосовно однойменного принципу кримінально-правової юрисдикції держави має певну специфіку. Однак, ми з впевненістю можемо сказати, що всі випадки по-ширення кримінально-правової юрисдикції держави-учасниці на злочини, пе-редбачені відповідним міжнародним договором, назвати універсальними не можна, а варто назвати «принципом міжнародних договорів». Таким чином, єдиним висновком, до якого можна прийти, аналізуючи міжнародні договори у сфері боротьби зі злочинністю, учасником яких є Україна, є висновок про те, що встановивши, що іноземець або особа без громадянства, що постійно не проживає в Україні, вчинили злочин за її межами, питання про встанов-лення кримінально-правової юрисдикції України над цією особою потрібно вирішувати, звертаючись до конкретного міжнародного договору, у якому передбачено обов’язок або право України як держави-учасниці здійснювати кримінальне переслідування осіб, що вчинили діяння, визначені у цьому міжнародному договорі.
Л.А. БУКАЛЕРОВА
доктор юридических наук, доцент Российский университет Дружбы народов
инФормАционнЫе ПрестуПлениЯ в сФере ре ЙДерствА
1 июля 2010 года был принят Федеральный закон Российской Федерации № 147-ФЗ «О внесении изменений в Уголовный кодекс Российской Федерации и в статью 151 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации»1. Нормы, хотя и направлены на противодействие рейдерству, однако, как мы прогнозируем, потенциально не достаточно эффективны.
Рейдерство сложное и очень опасное преступление, которое, по сути, «душит экономику», как указал Президент РФ Д. Медведев2. Далее
|
|
|
|
|
|
|
|
1 «РГ» — Федеральный выпуск №5224 от 5 июля 2010 г.
2 ПетровВ.Дмитрий Медведев поручил силовикам следить за «рейдерами в погонах»»Российская газета» — Федеральный выпуск № 5223 (144) от 2 июля 2010 г.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
он отметил, что не припоминает, чтобы за него кого-то посадили в тюрьму1.
Как известно, прибыль рейдеров измеряется миллиардами долларов, нанося огромный ущерб промышленным предприятиям и экономическому росту России. В настоящее время называются цифры, согласно которым в России ежегодно фиксируется свыше 60 тысяч рейдерских атак, в результате которых разрушаются стратегические предприятия, банкротятся производства, снижается инвестиционная привлекательность целых отраслей2. По оценке Торгово-промышленной палаты, на конец 2007 г. стоимость конфликтных активов достигала $7 млрд.
Несмотря на то, что в 2009 году в производстве следственных подразделений находилось около 400 уголовных дел о рейдерских захватах3, итоги года оказались следующими — всего около 50 дел были направлены в суд, а к реальным срокам лишения свободы приговорены только 37 обвиняемых в совершении рейдерских захватов4.
Различного рода информационные преступления, несомненно, способствуют совершению рейдерства. Председатель СКП РФ А. Бастрыкин засвидетельствовал, что практика расследования рейдерства показывает, что почти во всех случаях помощь рейдерам оказывают чиновники органов госвласти и местного самоуправления. По многим уголовным делам следователи видят по сути своей неправосудные судебные решения, в которых право собственности на захваченное имущество признается за рейдерами. Нередко сотрудники правоохранительных органов тоже оказывают «помощь» захватчикам — изымают носители информации с реестрами акционеров, а в них потом вносят изменения. В помощь рейдерам возбуждаются заказные уголовные дела. Не гнушаются участием в рейдерских захватах и представители выборных органов. Они инициируют депутатские запросы, искажают освещение событий в СМИ, выполняют другие заказы рейдеров5.
В целом, хотя официальная статистика не свидетельствует о массовом совершении служебных подлогов и иных информационных преступлений, изученные уголовные дела позволяют сделать вывод о наличии разновидностей незаконного оборота охраняемой государством официальной информации практически в каждом должностном преступлении6. Достаточно
4 Интервью заместителя начальника Следственного комитета при МВД России генерал-майор юстиции Ю.Алексеева газете «Московская правда». http://www. svuvdt.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=267&Itemid=1.
6 Букалерова Л.А. Информационные преступления в сфере порядка управления: учеб.пособие / Л.А. Букалерова ; под. ред. В.А. Авдийского; РПА Минюста России. — М. : РПА Минюста России, 2009.С. 359.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
давно И.Л. Бачило выделяла в качестве проблем в сфере информационного законодательства помимо общих вопросов информации, правового режима информационных ресурсов, сложности регулирования такихвидов информационных ресурсов как архивы, архивные фонды; библиотечные фонды; реестры, кадастры, классификаторы; научно-техническая информация; правовая информация; служебная информация, официальная информация; массовая информация; деловая информация и другое1.
Приведем примеры незаконного информационного оборота, способствующего рейдерству. Так, следственными органами г. Москвы было возбуждено уголовное дело по признакам состава преступления, предусмотренного ч. 4 ст. 159 УК РФ, в отношении двух граждан, которые, представив поддельные документы, внесли в ЕГРЮЛ (единый государственный реестр юридических лиц) изменения в сведения о некой коммерческой фирме. После этого полномочия единственного акционера указанной организации перешли к другой компании, а обязанности генерального директора были переданы одному из этих злоумышленников. В дальнейшем недвижимое имущество (здания) указанной фирмы были проданы. Ущерб, нанесенный собственникам, превышает 212, 5 млн. рублей.
Далее, правоохранительными органами г. Москвы был пресечен рейдер-ский захват имущества ЗАО «Бизнес-центр». В начале под руководством некоего Бирюкова были сфабрикованы документы от имени единственного акционера указанного ЗАО — компании «Maightyliontradinglimited» (Республика Кипр) о прекращении полномочий законного генерального директора и назначении на эту должность Тимофеева. После регистрации недостоверных сведений в ЕГРЮЛ Тимофеев от имени ЗАО «Бизнес-центр» заключил сделку купли-продажи фиктивному юридическому лицу ООО «НПФ «Тиква» двух принадлежащих ЗАО зданий, расположенных по улице Садово-Самотечная и в 1-м Волконском переулке, общая стоимость которых превышает 210 млн. рублей2.
Другие лица путем подделки десятков различных документов, в том числе доказательств по гражданским делам, пытались завладеть целым комплексом зданий и сооружений со всем дорогостоящим специальным оборудованием, принадлежащим НИИ специальных материалов. Виновные присвоили 173 тысячи 37 обыкновенных акций, составляющих контрольный пакет, в целом — имущество, рыночная стоимость которого превышает один миллиард рублей3.
|
|
|
|
|
|
|
|
1 См.: Бачило И.Л. Информационное право: основы практической информатики : учеб.пособие. — М., 2003. — С. 26.
2 11 декабря 2008 года Тверским районным судом г. Москвы Бирюков и Тимофеев признаны виновными в совершении преступления, предусмотренного ч. 4 ст. 159 УК РФ, и приговорены к 7 и 5,5 годам лишения свободы соответственно // http://www.mvd.ru/press/interview/7316.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В целом, практике известны ряд рейдерских схем рейдерского захвата предприятий. Первая начинается с подготовки фиктивного пакета документов о смене генерального директора для представления их в налоговую инспекцию, затем следует непосредственно совершение регистрационных действий в налоговой инспекции. Законодательство даёт беспрепятственную возможность регистрации сведений о юридическом лице в Едином государственном реестре юридических лиц. Однако, в подавляющем большинстве случаев рейдеры не пускают реализацию этого этапа «на самотёк», а предпочитают использовать коррупционные связи в налоговых органах. Так, по уголовному делу о покушении на захват одного из предприятий г. Москвы регистрация сведений о назначении «подставного» генерального директора была совершена в обеденный перерыв специалистом налоговой инспекции 1-й категории, молодым человеком, 1988 года рождения. В это время был свободен компьютер, через который вносятся изменения в ЕГРЮЛ, а также были доступны штампы, фиксирующие внесение этих изменений.
Получив свидетельство о регистрации сведений в ЕГРЮЛ, рейдеры приступают к завершающему этапу — совершению неоднократных сделок с активами (недвижимостью) с целью создания добросовестного приобретателя.
Второй самый распространённый способ рейдерского захвата — регистрация фиктивной сделки. Так, в орган регистрации недвижимости и прав на неё представляются документы о фиктивной купле-продаже недвижимости компании-«мишени». После регистрации сделки имущество выбывает из владения законного собственника, и рейдеры проводят цепь сделок, как выше упомянуто, для создания добросовестного приобретателя1.
В приведенных примерах, предметом подделки были следующие виды информационных ресурсов: учредительные документы; договор купли-продажи; свидетельства о регистрации права на недвижимость; единый государственный реестр юридических лиц и другие.
Определенную сложность вызывает тот факт, что правовой статус государственных реестров точно не определен. Основной Федеральный закон от 27.07.2006 № 149-ФЗ в сфере информации — «Об информации, информационных технологиях и о защите информации»2 о реестрах не упоминает. Хотя в России действуют достаточное количество единых государственных реестров. Так, «Градостроительный кодекс Российской Федерации» от 29.12.2004 № 190-ФЗ говорит о едином государственном реестре объектов культурного наследия (памятников истории и культуры) народов Российской Федерации3; Федеральный закон от 08.08.2001 № 129-ФЗ «О государственной регистрации юридических лиц и индивидуальных предпринимателей» — о едином
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
государственном реестре юридических лиц1; Федеральный закон от 08.11.2007 № 257-ФЗ «Об автомобильных дорогах и о дорожной деятельности в Российской Федерации и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» — о едином государственном реестре автомобильных дорог2; Федеральный закон от 14.03.2009 № 31-ФЗ «О государственной регистрации прав на воздушные суда и сделок с ними» — о едином государственном реестре прав на воздушные суда3; Федеральный закон от 21.07.1997 № 122-ФЗ «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним» — о едином государственном реестре прав на недвижимое имущество и сделок с ним4; Постановление Правительства РФ от 26.02.2004 № 110
«О совершенствовании процедур государственной регистрации и постановки на учет юридических лиц и индивидуальных предпринимателей» (вместе с «Правилами ведения Единого государственного реестра налогоплательщиков», «Правилами взаимодействия регистрирующих органов при государственной регистрации юридических лиц в случае их реорганизации») — о едином государственном реестре налогоплательщиков5 и многие другие. Все существующие единые государственные реестры имеют разное назначение, круг регулируемых вопросов, выписки из них влекут не одинаковые правовые последствия.
В ст. 4 Федерального закона от 08.08.2001 № 129-ФЗ «О государственной регистрации юридических лиц и индивидуальных предпринимателей» только указано, что государственные реестры являются федеральными информационными ресурсами, ведутся на бумажных и электронных носителях6.
Постановление Правительства РФ от 16.10.2003 № 630 «О Едином государственном реестре индивидуальных предпринимателей, Правилах хранения в единых государственных реестрах юридических лиц и индивидуальных предпринимателей документов (сведений) и передачи их на постоянное хранение в государственные архивы, а также о внесении изменений и дополнений в Постановления Правительства Российской Федерации от 19 июня 2002 г. № 438 и 439» (вместе с «Правилами ведения Единого государственного реестра индивидуальных предпринимателей и предоставления содержащихся в нем сведений») говорит, что государственный реестр является федеральным информационным ресурсом и находится в федеральной собственности7.
Федеральный закон от 22.04.1996 № 39-ФЗ «О рынке ценных бумаг» определяет систему ведения реестра владельцев ценных бумаг понимается
|
|
|
|
|
|
|
|
Собрание законодательства РФ», 13.08.2001, N 33 (часть I), ст. 3431. Собрание законодательства РФ», 12.11.2007, N 46, ст. 5553. Собрание законодательства РФ», 16.03.2009, N 11, ст. 1260. Собрание законодательства РФ», 28.07.1997, N 30, ст. 3594. Собрание законодательства РФ», 08.03.2004, N 10, ст. 864. Собрание законодательства РФ», 13.08.2001, N 33 (часть I), ст. 3431. Собрание законодательства РФ», 27.10.2003, N 43, ст. 4238.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
совокупность данных, зафиксированных на бумажном носителе и/или с использованием электронной базы данных, обеспечивающая идентификацию зарегистрированных в системе ведения реестра владельцев ценных бумаг номинальных держателей и владельцев ценных бумаг и учет их прав в отношении ценных бумаг, зарегистрированных на их имя, позволяющая получать и направлять информацию указанным лицам и составлять реестр владельцев ценных бумаг1.
В. Плескачевский справедливо отметил, что понятие «реестр» по нынешнему законодательству это то ли набор информации, то ли вещь. Но это, согласитесь, не одно и то же. Автор предлагает определять реестр как базу данных, отвечающую определенным требованиям, при этом владельцем такой информации должен быть исключительно эмитент. Кроме того, необходимо ограничить доступ к этому документу, в том числе со стороны правоохранительных и контролирующих органов. Следует согласиться с В. Плескачевским, что реестр не должен изыматься целиком, за исключением определенных случаев, и только с санкции суда или прокурора2.
Новый Федеральный закон Российской Федерации № 147-ФЗ «О внесении изменений в Уголовный кодекс Российской Федерации и в статью 151 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации»3 продолжил, на наш взгляд, революционное, не всегда последовательное, расширение видов охраняемой государством официальной информации. Заметим, что начато оно было, Федеральным законом от 08.04.2008 № 43-ФЗ «О внесении изменений в Уголовный кодекс Российской Федерации», которым введена статья 292.14. Законом от 1 июля в уголовный кодекс введены 9 составов преступлений — три новых статьи: «Фальсификация единого государственного реестра юридических лиц, реестра владельцев ценных бумаг или системы депозитарного учета» (ст. 1701); «Фальсификация решения общего собрания акционеров (участников) хозяйственного общества или решения совета директоров (наблюдательного совета) хозяйственного общества» (ст. 1855); «Внесение в единые государственные реестры заведомо недостоверных сведений» (ст. 2853) и статья 1852 дополнена частью третьей.
В целях унификации оборота указных информационных ресурсов, на наш взгляд, необходимо издать самостоятельный закон о единых государственных реестрах, так как реестры существуют, уголовная ответственность за их незаконный оборот установлена, а правовой режим не установлен.
В целом, рассмотренные составы преступлений, в определенной степени способны противостоять отдельным проявлениям рейдерства. Вместе с тем уголовным законодательством по-прежнему не охватывают все существу-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ющие на практике общественно опасные деяний, направленные на захват предприятий. В частности, возможны такие деяния как: приобретение рейдерами пакета акций, организация кредиторской задолженности, проставление подставного руководства либо организация оспаривания приватизации. Совершению перечисленных деяний способствует коррупция, которая и является одним их основных факторов процветания рейдерства.
О.А. БУРКИНА
кандидат юридических наук Пермский филиал Нижегородской академии МВД России
о квАлиФикАции сПособов
ПсиХиЧеского во ЗДеЙствиЯ
нА ЧеловекА
В теории уголовного права различают два пути воздействия на психику человека: информационное и внеинформационное. «Последний способ означает воздействие на психику при помощи наркотических средств, психотропных веществ и сильнодействующих лекарств либо электронной стимуляции мозга человека. Сомнительно данный способ относить к психическому насилию, так как здесь опосредующим элементом являются различные предметы материального мира или физический контакт с определенными участками мозга».
Информация, извещающая о чем-то неприятном, нежелательном, может вызвать значительные эмоциональные потрясения, болезненно отразиться на функциях психики, а через них на состоянии всего организма. Правила судебно-медицинской экспертизы тяжести вреда здоровью понимают «нарушение анатомической целостности и физиологической функции органов и тканей человека в результате воздействия физических, химических, биологических и психических факторов внешней среды». Таким образом, данные правила не исключают психического воздействия из числа факторов, способных причинить телесные повреждения и смерть.
На практике, однако, представляет значительную сложность установление причинной связи между психическим воздействием на потерпевшего и наступившими в результате этого вредными последствиями. В связи, с чем причинение даже серьезных психических травм, вызвавших вред здоровью, во многих случаях остается безнаказанным, либо действия виновных квалифицируются по иным статьям.
К таким специальным формам воздействия можно отнести использование приемов гипноза, психокодирования, создание религиозных объединений, организаций и сект, целью которых является ритуальные убийства.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Гипноз (греч. сон) — это вызванное врачом состояние неполного глубокого разлитого торможения в коре головного мозга больного при наличии раппорта, т.е. словесного контакта врача с больным.
Гипноз — «психическое состояние, связанное с особым изменением сознания, при котором неосознаваемые психические процессы становятся максимально управляемыми».
Официально существует более 300 техник гипноза, основными являются около 10 из них, где в качестве критерия используются различные анализаторы (слух, зрение, всякий вид чувственности).
Считается, что человек, если не хочет быть подвергнут гипнозу, то может активно сопротивляться воздействию гипноза, в то время как гипноз – это последствие физиологическое, и для человека он происходит не всегда сознательно. Все зависит от техники методики воздействия на психику человека, которую можно просто утомить, без введения в состояние гипноза, внушением.
Несмотря на то, что еще в 1955 г. П.И. Буль писал: «Существует мнение, будто в гипнозе можно произвести любое внушение, даже противное личности больного, например внушение преступления. Это мнение является, безусловно, ошибочным. В настоящее время наукой установлено, что преступление под гипнозом невозможно. Нельзя внушить никаких безнравственных или противозаконных поступков. В гипнозе можно внушить только то, в чем удалось бы убедить человека в бодроственном состоянии, наяву». Данная точка зрения и на сегодняшний день считается официальной.
Однако практике известны случаи, когда потерпевшие, находясь под каким-то воздействием (мы считаем, что речь идет о различных видах гипноза, например, цыганском гипнозе), совершают различные не характерные для них действия.
Внушение исключает необходимость в проведении первичного контакта и какую-либо договоренность с потерпевшим.
Внушение — это целенаправленное словесное воздействие на психику больного с терапевтической целью. Оно может быть произведено как в гипнотическом состоянии, так и наяву — в состоянии бодрствования. Внушение может быть в качестве монотонного повторения чего-либо, что позволяет миновать критическое сознание, и впитывается личностью так, как подается.
Внушение, осуществленное не специалистом или не в лечебных целях, ведет к искусственному очагу напряжения, который уходит в подсознание и переходит, например, в болезни либо в агрессию и злость, а в результате, в насилие.
Так, виновный в ритуальном убийстве может использовать внушение как психическое воздействия на потерпевшего. Приказ будет исполнен жертвой, несмотря на установку личности, и помогут в этом эмоции, например, страх, благодаря которому будет удалено критическое сознание (чем ниже интеллект, тем выше внушаемость).
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Психическое воздействие всегда имеет последствия в виде психической реакции, которая во многом зависит от индивидуальных качеств личности, подвергшейся насилию. Проблема еще заключается в том, что психическая реакция видна только специалисту.
Сложность оценки преступных действий составляет внешняя «добровольность» поведения потерпевшего, который находится под психологическим воздействием со стороны заинтересованных лиц. При этом традиционные симптомы нарушения физического здоровья чаще всего отсутствуют, что создает практически непреодолимые препятствия в доказывании причинения вреда здоровью или применения насилия, поскольку требует специальных познаний и методик выявления признаков недопустимого воздействия на психику.
Применение гипноза, внушения может потенциально вызывать нарушение психики, что ведет к расстройству здоровья, поэтому такое воздействие, на наш взгляд, следует признавать опасным для здоровья.
Однако мы понимаем, что данная точка зрения спорна без соответствующих исследований и рекомендаций в области судебной психиатрии. В связи с этим мы предлагаем определять степень опасности такого воздействия исходя из имеющихся научных подходов. Если экспертиза установит наличие вреда здоровью в результате психического воздействия, и оно будет признано опасным в момент осуществления — это насилие, опасное для жизни и здоровья. Для такой экспертной оценки необходимо, чтобы потерпевший после совершения в отношении него указанного вида преступления был осмотрен психиатром в целях изучения и фиксации психической реакции потерпевшего.
ВАН ЦЗЯНЬ
Национальный университет «Одесская юридическая академия»
мерЫ ПомоЩи и ПоДДерЖки ЖенЩинАм ЖертвАм ПрестуПлениЙ
В последнее время, преступность в отношении женщин получила достаточно широкое распространение. Насилие в семье, изнасилования и умышленные убийства стали преобладающими, по сравнению с мужчинами деликтами в отношении женщин. Тем не менее, компенсация женским жертвам на практике трудно реализуется в связи с недостаточностью поддержки со стороны политиков, законодателей, органов государственной власти и управления. При особенности виктимизации женских жертв, программы законодательной помощи и поддержки женщинам — жертвам преступлений и злоупотреблений властью должны быть установлены самостоятельно. К числу такой деятельности по нашему мнению должно быть отнесено: 1) признание насилия в семье самостоятельным деликтом особого рода не только в административном, но и в уголовном праве, что приведет
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
к повышению роли регулятивной и охранительной функций уголовного права и устранит двойственный подход к квалификации насильственных действий.
2) дополнение и совершенствование характеристик преступлений против половой свободи и половой неприкосновенности. В судебной практике Китйской Народной Республики были случаи, когда уголовное дело, возбужденное по поводу причинения сексуального насилия к мужем жене в супружеском отношении, заканчивалось признанием супруги только потенциальной потерпевшей. Супружеское насилие остается закрытой темой в некоторых культурах и для возбуждения уголовного делав отношении насильника-супруга необходима твердая воля жены и поддержка общества и близких. В таких случаях латентная девиантная активность мужчин порождает множество физических и психических травм их супругам.
3) создание Национальной структуры помощи жертвам семейного насилия. Так, впервые в мире Национальная организация помощи жертвам (The National organization for Victims Assistance) была создана в США в 1975 году.
4) создание особого медицинского и психиатрического комплекса помощи женщинам-жертвам, которые в силу особенностей психоэмоционального состояния гораздо больше, чем мужчины подвергнуты риску травмирования при виктимизации.
5) создание Фонда помощи женщинам жертвам на уровне государства. Следует понимать, что задачи Фонда помощи женщинам жертвам отличаются от структур, чья деятельность направлена на компенсацию жертвам преступлений, Фонд помощи женщинам жертвам оказывает гуманистическую поддержку, а компенсация жертвам преступлений реализуется в обязанности со стороны государства и правонарушителя обеспечить полную реституцию и возместить причиненный преступлением ущерб.
6) совершенствование системы обеспечения юридической помощи и безопасности женщинам-жертвам преступлений.
Г.В. ВЕРИНА
доктор юридических наук ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права»
уголовное нАкАЗАние в виДе
огрАниЧениЯ свобоДЫ в россии:
АктуАльнЫе теоретико-ПриклАДнЫе
ПроблемЫ
Последняя реформа в сфере уголовного наказания (в частности, имеется в виду Федеральный закон от 27 декабря 2009 г. № 377-ФЗ «О внесении
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации в связи с введением в действие положений Уголовного кодекса Российской Федерации и Уголовно-исполнительного кодекса Российской Федерации о наказании в виде ограничения свободы») изменила сущностный характер ограничения свободы (ст. 53 УК РФ) — одной из составляющей российской системы уголовных наказаний (ст. 44 УК РФ). Это, наконец-то, дало судам возможность его назначать (в УК РФ ограничение свободы как вид уголовного наказания присутствует с момента его принятия, однако для его исполнения не было создано условий), что, несомненно, свидетельствует о прогрессивном шаге законодателя. Данный аспект реформирования уголовно-правовых норм способствует решению проблемы реальных альтернативных наказаний, причем при минимальных государственных затратах, поскольку исполнение наказания в виде ограничения свободы, по сути, возложено, в частности в отношении несовершеннолетних, на родителей и иных законных представителей. Не надо создавать исправительные центры, как задумывалось ранее, согласно первоначальной законодательной идее. Это, соответственно, и огромная экономия денежных средств.
Однако такое решение вызывает и много вопросов, в частности, правильно ли в проблеме исполнения наказания переносить центр тяжести с государства на семью, родителей, иных законных представителей? Все не так бесспорно. С одной стороны, осужденное лицо не утрачивает социально-значимых связей, продолжает оставаться в семье, привычном круге общения, что может оказывать позитивное воздействие на осужденного. Но вместе с тем насколько это целесообразно для семьи? Кто позаботится о ней, если она, как и общество в целом, нуждается в ограждении от негативного воздействия осужденного? А почему потерпевшие не в счет? Вряд ли они будут испытывать чувство удовлетворения социальной справедливости при таком способе исполнения наказания. И, наконец, государство не должно свои непосредственные функции в вопросе исполнения уголовного наказания (которое является мерой государственного принуждения, а не мерой общественного воздействия) перекладывать на общественные и частные структуры, образования.
Статья 53 УК РФ запрещает применять ограничение свободы в качестве основного наказания за совершение тяжких и особо тяжких преступлений. Важно выяснить, распространяется ли данный запрет на институт назначения более мягкого наказания по правилам ст. 64 УК РФ? Думаю, подобный запрет имеет отношение только к общим правилам назначения наказания. Институт назначения более мягкого наказания, чем предусмотрено за данное преступление (ст. 64 УК РФ), — исключение из общего правила назначения наказания. Он применяется при наличии исключительных обстоятельств, связанных с целью и мотивами преступления, ролью виновного, его поведением во время или после совершения преступления, и других обстоятельств, существенно уменьшающих степень общественной опасности преступления, а равно при активном содействии участника группового преступления
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
раскрытию этого преступления. Согласно ст. 64 УК РФ один из вариантов назначения более мягкого наказания выражается в назначении менее репрессивного вида наказания, чем предусмотрено в санкции статьи Особенной части УК РФ за конкретное преступление. Допустим, в санкции закреплено только лишение свободы. При наличии исключительных обстоятельств, полагаю, можно вместо лишения свободы назначить ограничение свободы. Таким образом, на основании ст. 64 УК РФ только в исключительных случаях ограничение свободы в качестве основного наказания может быть назначено за тяжкое или особо тяжкое преступление.
Отметим также то, что сам запрет применять ограничение свободы в качестве основного наказания за тяжкие и особо тяжкие преступления (ч. 2 ст. 53 УК РФ) противоречит иерархии уголовных наказаний в их системе (ст. 44 УК РФ), но сообразуется с лишением и ограничениями прав и свобод осужденного, составляющими сущность данного уголовного наказания.
Вышеназванный Федеральный закон невозможно оценить односторонне, только как закон позитивных или гуманистических нововведений, поскольку он параллельно с либерализацией наказания в виде ограничения свободы осуществил криминализацию злостного уклонения осужденного от отбывания ограничения свободы, и что самое примечательное, только при условии, если оно было назначено в качестве дополнительного наказания (ч. 1 ст. 314 и примечание к ст. 314 УК РФ).
Почему законодатель считает более опасным уклонение от отбывания дополнительного наказания, нежели от основного (ограничение свободы относится к категории так называемых смешанных уголовных наказаний)? Думаю, такое решение вопроса не отражает реальной общественной опасности поведения лица, осужденного к ограничению свободы в качестве дополнительного наказания. Она значительно преувеличена, тем более, если учитывать позицию законодателя в отношении существа ограничений и лишения прав и свобод осужденного, характерных для данного наказания. К таким ограничениям и лишению относятся: запрет уходить из дома (квартиры, иного жилища) в определенное время суток; запрет посещать определенные места, расположенные в пределах территории соответствующего муниципального образования; выезжать за пределы территории соответствующего муниципального образования; запрет посещать места проведения массовых и иных мероприятий и участвовать в указанных мероприятиях; предписание не изменять место жительства или пребывания, место работы и (или) учебы без согласия специализированного государственного органа, осуществляющего надзор за отбыванием осужденными наказания в виде ограничения свободы.
Проиллюстрируем противоречивость законодательного нововведения на простом примере. Если ограничение свободы было назначено осужденному в качестве основного наказания, то, например, трехкратный уход из жилища в определенное время суток не образует состава преступления. А если данное
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
же наказание было назначено в качестве дополнительного, то такой трехкратный уход образует состав преступления, и, в конечном итоге, наказание должно быть назначено по совокупности приговоров по правилам ст. 70 УК РФ, поскольку новое преступление было совершено в процессе отбывания наказания за преступление предшествующее.
Современное законодательное представление относительно юридических последствий злостного уклонения от отбывания ограничения свободы, назначенного в качестве дополнительного наказания, выглядит как некий «сбой» в концептуальном подходе к проблеме юридических последствий при злостном уклонении осужденного от отбывания назначенного по приговору суда уголовного наказания.
Поясним свою позицию ответом на следующий вопрос: в чем заключается существо юридического последствия при злостном уклонении от отбывания ограничения свободы и штрафа, назначенных в качестве основного наказания (ч. 4 ст. 53 и ч. 5 ст. 46 УК РФ), злостном уклонении от исправительных и обязательных работ (ч. 4 ст. 50 и ч. 3 ст. 49 УК РФ)? Во всех указанных случаях злостное уклонение осужденного от отбывания назначенного наказания не образует нового состава преступления, юридическим последствием такого уклонения является замена первоначального, назначенного по приговору суда наказания более строгим. Как правило, таковым, более строгим, наказанием является лишение свободы. Исключение составляет юридическое последствие злостного уклонения от уплаты штрафа, назначенного в качестве основного наказания. Согласно ч. 5 ст. 46 УК РФ в случае злостного уклонения от уплаты штрафа, назначенного в качестве основного наказания, он заменяется в пределах санкции, предусмотренной соответствующей статьей Особенной части Уголовного кодекса Российской Федерации. Следовательно, юридическим последствием злостного уклонения от уплаты штрафа является также замена одного наказания другим. Вместе с тем здесь появляется вариативность заменяющего уголовного наказания: в частности, это могут быть обязательные либо исправительные работы, арест, а также лишение свободы. Таким образом, вид уголовного наказания изначально предопределен характером и степенью общественной опасности совершенного преступления, находящие отражение в санкции статьи уголовного закона. Так, лицу, злостно уклоняющемуся от уплаты штрафа, назначенного в качестве основного наказания за нанесение побоев (ч. 1 ст. 116 УК РФ), штраф может быть заменен обязательными или исправительными работами, а также арестом при введении его в действие (на сегодня арест в России не применяется ввиду отсутствия арестных домов). Если же злостно уклоняющееся от уплаты штрафа лицо было осуждено за заражение заведомо несовершеннолетнего венерической болезнью (ч. 2 ст. 121 УК РФ), то юридическим последствием должна быть замена штрафа лишением свободы, ибо иной альтернативы в санкции нет.
Учитывая вышеизложенное, считаем, что будет справедливо декримина-лизировать уклонение от отбывания ограничения свободы, соответственно,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
изменить диспозицию ч. 1 ст. 314 УК РФ, а вопрос о юридических последствиях при злостном уклонении от отбывания ограничения свободы, назначенного в качестве дополнительного наказания, решать в рамках положений Общей части Уголовного кодекса РФ.
C.I. ВЕРЛАН
Інститут прокуратури та слідства Національного університету «Одеська юридична академія»
ХАрАктеристикА об’Єкту ЗлоЧину
в кримінАльному ЗАконоДАвстві
окремиХ крАЇн ПострАДЯнського
Простору
Становлення на пострадянському просторі нових незалежних держав призвело до певних змін в системі їх законодавств. Процес трансформації законодавчих систем викликаний не тільки потребою інтеграції в світову та європейську спільноту, він пов’язаний також із соціально-політичними змінами в кожній пострадянській країні. Крім того структура злочинності і її зв’язки за часів СРСР не мала такої широкої та організованої системи, як в даний час. А тому кожній незалежній державі в особі її відповідних органів необхідно визначитись, що в даному соціумі, в даній державі є на-стільки важливим і значимим об’єктом, що за посягання на нього наступає кримінальна відповідальність.
В нових кримінальних кодексах Республіки Узбекистан (1994), Російської Федерації (1996), Туркменістана (1997), Республіки Казахстан (1997), Кир-гизької Республіки (1997), Республіки Білорусь (1999), Азербайджанської Республіки (1999), Республіки Грузії (1999), України (2001), Республіки Вірменія (2003) розроблених в ході кримінально-правових реформ, а також в Модельному кримінальному кодексі, прийнятому Міжпарламентською асам-блеєю СНД в лютому 1996 року, відображені не тільки зміна пріоритетів кримінально-правової охорони, але й якісно новий підхід до викладу факто-логічного матеріалу.
Все вищезазначене не могло не вплинути на вчення про об’єкт злочину. Разом з тим, необхідно зазначити, що об’єкт злочину залишається на сьо-годнішній день одним із самих дискусійних інститутів в науці кримінального права. Безумовно, всі згодні, що об’єкт злочину-це те, на що посягає зло-чинне діяння, чому воно заподіює або може заподіяти шкоду.
Ще за часів існування СРСР створена стійка теорія, яка практично не викликає суттєвих заперечень, разом з тим, вона містить ряд протиріч і спірних моментів, проте залишається пануючою точкою зору на пострадянському просторі. Суттєву роль у виробленні концепції кримінально-пра-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вової характеристики об’єкта злочину відіграли праці вчених М.І. Бажанова, С.Б. Гавриша, А.В. Дроздова, В.Н.Кудрявцева, П.С.Матишевського, Б.С. Нікіфорова, Г.П. Новосьолова, М.Й. Коржанського, Г.А. Крігера, В.Я. Тація, П.С. Тоболкіна, А.Н. Трайніна, М.І. Фесенка та інших науковців. [1, c.18] Не заперечуючи важливість наукових праць згаданих учених для до-слідження проблем, пов’язаних з об’єктом злочину, зазначимо, ці питання роз-глядались ними в більшості з позиції кримінального законодавства СРСР, носили політизований характер. В даний час в кожній країні бувшого СРСР йде перегляд науково-теоретичних положень про об’єкт злочину та закріплення власних підходів в кримінальних кодексах. Проаналізуємо основні підходи до визначення об’єкту злочину в кримінальному законодавстві окремих держав бувшого СРСР, як фактору формування власної системи кримінального права.
Так, в Кримінальному кодексі Республіки Молдова вилучено із визна-чення поняття злочину ознаки суспільної небезпеки. В певній мірі це зроб-лено під впливом теорій та законодавства країн Західної Європи. Об’єктом злочину є соціальні цінності, які охороняються нормами кримінального права. Доктор права, конференціар кафедри кримінального права Молдавсь-кого Державного Університету І.М.Макарь, аналізуючи відхід в тлумаченні об’єкту злочину від теорії суспільних відносин, акцентує увагу на тому, що поняття суспільних відносин не є універсальним. [2,c.91] При цьому вказує, що суспільні відносини визнаються також об’єктом злочину, проте виключно, як сфера формування певних цінностей, благ, як матеріального, так і не ма-теріального характеру. Крім цього об’єктом злочину в кримінальному праві є державний і суспільний устрій Республіки Молдова, але в розрізі тільки тих суспільних відносин, які не можуть регулюватися іншими нормами права, окрім кримінальних.[2,c.94] Така двоякість у визначенні об’єкта злочину дає можливість використовувати так звану «вертикальну класифікацію» в Особ-ливій частині КК Республіки Молдова. Проте, не дає однозначної відповіді щодо універсального, об’єднуючого визначення об’єкта злочину в криміналь-ному праві Республіки Молдова.
Іншу концепцію об’єкта злочину визначає кримінальне законодавство Грузії. В пояснювальній записці до Кримінального кодексу Республіки Грузії керівник відділу кримінального права Інституту держави і права Академії наук Грузії, професор, доктор юридичних наук Отар Гамкрелідзе акцентує увагу на відході норм законодавства Грузії від пострадянських держав та встановленні нового бачення злочину на рівні європейських стандартів.[5, с.71] Дійсно, Розділ другий Кримінального кодексу Грузії «Злочин», глава третя «Умови кримінальної відповідальності, категорії злочинів», не дає визначення поняття злочину, встановлюючи основою для кримінальної від-повідальності вчинення особою протиправного і винного діяння.[5, с.85] Крім того, серед ознак злочину не визначено суспільну небезпеку, як це зроблено у більшості кримінальних кодексів країн пострадянського простору. Основною ознакою злочину є передбачення особою протиправності наслідків свого діяння, які полягають в нанесення певної матеріальної шкоди
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
конкретному об’єкту, як то людині, групі людей, їх благам. Відповідно Особлива частина КК Грузії поділяється на розділи: «Злочини проти лю-дини», «Економічні злочини», «Злочини проти суспільної безпеки і суспіль-ного порядку», «Злочини проти правил охорони оточуючого середовища», «Злочини проти держави» тощо. Але трактуючи об’єкт злочину виключно з матеріальної точки зору, втрачається поняття загального об’єкта, зникає цінність поняття суспільної безпеки та суспільних відносин, хоча в ряді розділів кримінального законодавства Грузії вони представлені.
На противагу, Кримінальний кодекс Азербайджанської Республіки за-гальним об’єктом злочину визначає суспільні відносини і охоронювані законом інтереси, блага, яким наноситься шкода. [3,c.19]
В кримінальних кодексах України, Російської Федерації, Республіки Бі-лорусь об’єкт злочину сформульовано майже однаково з Модельним кримі-нальним кодексом.[7,c.130] У всіх кодексах в частині 1 статті 2 в якості самостійного загального об’єкта виступають права і свободи людини та гро-мадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій, а також мир і безпека людства. В Кримінальному кодексі Республіки Вірменія окрім перерахованих об’єктів злочину, окремим об’єктом визначено власність юридичних осіб.[4,c.3]
Звісно, така типовість у визначенні об’єкту злочину країн пострадянського простору продиктована не тільки Модельним кримінальним кодексом. Вона полягає в спільних проблемах країн бувшого СРСР а саме: низькому рівні правової свідомості громадян, криміналізації суспільства, ідентичності побу-дови організованих злочинних угрупувань та потреби держави протистояти їм. При цьому зазначимо, що хоча процес створення власних кримінально-правових систем пострадянських країн не завершено, можна стверджувати, що на тлі бувшого СРСР формується самобутня правова система. Загальним об’єктом злочину в якій, в основному, виступають суспільні відносини, сус-пільна безпека і інтереси.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Коржанський М.Й. Об’єкт і предмет злочину / Юридична Академія МВС України.-Д. :Ліра ЛТД, 2005.-252с.
2. Макарь И.М.Уголовное право Республики Молдова: Часть Общая-Молд. Гос.Ун-т., 2003.- 430с.
3. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики — СПб., Юридический центр Пресс, 2001.- 400с.
4. Уголовный кодекс Республіки Армения — СПб., 2008.-299с.
5. Уголовный кодекс Грузии — СПб.: Юридический центр Пресс, 2001.- 409с.
6. Уголовный кодекс Республики Беларусь-Минск, 1999.- 323 с.
7. Уголовное право Украины. Общая и Особенная часть: Учебник / Под ред. Е.П. Стрельцова.- Х: Одиссей, 2002.- 672с.
8. Уголовный кодекс Российской Федерации. — Ростов-на-Дону, 1996.-433с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А.Я. ВИЛКС
доктор юридических наук, профессор Рижский университет Страдиня
ПроблемЫ уголовно-ПрАвовоЙ
Политики в ПериоД глобАльного
криЗисА
Отметим, что тема II Международной конференции «Актуальные проблемы уголовного права, процесса и криминалитики» в современных условиях» имеет особенно важное значение. На наш взгляд, концептуальный анализ данной проблемы дает возможность с приципиально новых позиций оценить состояние общественной безопасности, которая, неотъемлемо связана с данной темы. Актуальность темы оказывает влияние и на процесс совершенствования преподавательской деятельности и исследовательский процесс. Первоначально необходимо отметить, что современные актуальные проблемы уголовного права, уголовного процесса, криминалистики и криминологии во многом связаны и коренятся в международной, региональной и национальной уголовно- правовой политике. Насколько у нас развито или напротив, — архаично уголовное право, насколько эффективен и действенен уголовный процесс, и каковы достижения в криминалистике, в раскрытии преступлений и результативность при производстве следственных дествий, во многом, если не в полной мере, зависит от государственных уголовно-политических установок. Есть ли подобные государственные установки и стратегии? Оказывают ли существенное влияние на особо значимую сферу социальной жизни — правопорядок и общественную безопасность? Это не только, а, скорее всего, не столько успех таких направлений научной деятельности, как: уголовного права и уголовного процесса, но и, по нашему глубокому убеждению, и уголовно-правовой политики.
В данном выступлении мы желаем обратить внимание на следующие основные группы вопросов:
— во-первых, что мы понимаем под весьма емким понятием «уголовно-правовая политика»;
— во-вторых, каково содержание уголовно-правовой политики, каково ее состояние;
— в-третьих, влияет ли уголовная правовая политика, если да, то в какой мере на уголовное право, процесс, криминалистику, криминологию и другие правовые дисциплины;
— в-четвертых, каким образом глобальный кризиз влияет на систему уголовной юстиции или наоборот, может ли уголовно-правовая политика хотя бы в незначительной мере смягчить негативные последствия глобального кризиса?
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В системе уголовно-правовых наук достаточно длительное время употребляются термины, содержание которых претендует на идентичность и взаи-моприемлимость. Так, нередко обращаясь к политическим основам борьбы с преступностью, к основополагающим принципам данного чрезвчайно важного направления государственной деятельности, по-видимому, в целях упрощения термина, придавая ему якобы большую ясность и понимание, в системе уголовно-правовых наук, употребляется понятие «уголовная политика». В юридической литературе уже указывалось на то, что это не только терминологически не корректно, но и ведет к неправильномк толкованию термина, ибо понятие уголовная политика по своему содержанию и толкованию, гораздо шире и объемнее. По сути в данный термин мы вкладываем все то, что может быть отнесено к политике в сфере уголовных проявлений. В первую очередь, когда мы говорим о глобализации преступности, о расширении сферы организованной и транснациональной преступности, о формировании уголовно-преступных конгломератов, охватывающих по сути все континенты и основные, наиболее прибыльные сферы криминального бизнеса (торговля наркотиками, людьми и человеческими органами, ки-берпреступностью, терроризмом, отмыванием денег, добытых преступным путем и т.д.), мы сталкивакмся с проявлениями единой стратегии, четком распредении сфер влияния, элементами сотрудничества, единой логистикой и гибким менеджментом. Словом, всеми теми основными элементами, которые мы вкладываем в более или менее успешную или менее удачную сферу деятельности как политика, в данном конкретном случае — в уголовной политике. Мы знаем о ежегодных конгрессах «хаккеров», «сходках» воров, электоронных конференциях босов преступного клана, которые по сути являются не менее знаменательным событием преступного мира как встречи руководителей «большой восьмерки». Безусловно, уголовная политика имеет совсем другое содержание по сравнению с уголовно-правовой политикой. Анализ и обсуждение/рассмотрение основных деталей и особенностей правовой политики выходит за рамки данной статьи. Традиционное понятие уголовная политика тракуется как «государственная политика в сфере борьбы с преступностью» (Э.Ф. Побегайло, 2004); «самостоятельное праправление деятельности государаства, представляющее собой систему отношения власти к преступности...(С.В. Иванов, 2006); «уголовная политика формирует и формулирует стратегию и тактику уголовно-правовой борьбы с преступостью путем той деятельности, которая определяет ее содержание» (Н.А. Лопашенко, 2009). Безусловно, что существует множество определений термина уголовно-правовой политики. Мы найдем множество подходов с различным содержанием. В определенной мере, не зависисмости от подхода и содержания данного термина они являются достаточно научными и обоснованными. Полемики ради отметим, что термин «уголовно-правовая политика», особенно в настоящее время, отнюдь не означает категорию национальную, как государственная политика, самостоятельное направление в деятельности государства...» и т.д., а, в первую очередь, это феномен транс-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
национальный, который включает в себя не только уголовно-правовые меры и деятельность специализированных учреждений, осуществляющих борьбу с преступностью. Уголовно-правовая борьба — это не сколько стратегия и тактика в определенной сфере деятельности, а общие устремления мирового сообщества, единая социально-правовая политика по формированию единой системы ценностей, единого миропонимания, снижения социального неравенства, формирования и реализации единых правовых нормативов, в том числе и уголовно-правовых стандартов. Понятие «уголовно правовая политика» в настоящее время выходит далеко за пределы национальных представлений. По- видимому, если у нас нет единого понятия уголовно-правовая политика, то и ожидать определенных успехов в данной сфере деятельности, не приходится.
Не менеее плачевно, на наш взгляд, состоят дела с содержанием понятия уголовно-правовая политика. Политика — это искусство и умение управлять конкретным объектом, в т.ч. международной организацией (ООН, ЕС и др.), государством, регионом, сферой или отраслью, — промышленности, правовой и т.д. В данном случае, разумеется, мы имеем в виду сферу борьбы с преступностью. Это не принципы уголовно-правового воздействия, правотворческая и правоприменительная деятельность в сфере борьбы с преступностью. Уголовно-правовая политика — это система социального, экономического, технического, административно-организационного, правового и иного характера и механизм их реализации по обеспечению правопорядка на соответствующем уровне. Управляем ли мы элементами уголовно-правовой системы (нормативной, институционной, правоприменительной подсистемами и правовым сознанием населения)? Не кривя душой, ответим, что скорее всего нет. Следовательно, управление теми элементами, которые определяют правопорядок и отдельные компоненты, характеризующие преступность (например, — уровень раскрытия преступлений) остаются скорее всего мнимыми, выдуманными и желаемыми и недействительными. Надо признаться, что и ситуация в представляемой мною Латвии, такая же, как и в большинстве стран. Печально, конечно.
Бесспорно, не менее интересен вопрос, — влияет ли уголовно-правовая политика, если да, то в какой мере, на уголовное право, уголовный процесс, криминалистику, криминологию и другие правовые дисциплины? Хотелось бы ответить здесь положительно, но ответ на данный вопрос заложен уже в предыдущих размышлениях. Однако, на наш взгляд, к большому соже-лению на уголовное право, процесс, криминологию и т.д. как и уголовную политику гораздо в большей мере влияют общие политические манипуляции. Политические партии и их объединения, политические интересы — основной двигатель разработки и реализации уголовно-политических концепций и стратегий. Уголовно- правовая политика является своебразной заложницей политики. Весьма характерным индикатором вышеизложенного являются кризисные периоды, которые общественную безопасность и проблему уголовной политики минимизируют до последней степени.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
И так, каким образом глобальный кризиз влияет на систему уголовной юстиции или, наоборот, может ли уголовно-правовая политика хотя бы в незначительной мере смягчить негативные последствия глобального кризиса? На наш взгляд, глобальный кризис был в значительной мере определен именно неадекватностью и несостоятельностью уголовно-правой и правовой системы в целом. Глобальные финансовые махинации, крупные аферы в сфере недвижимости, манипуляции в секторе кредитования и страхования, развитие теневых и криминальных финансовых и иных экономических структур, отсутствие надлежащего контроля за госудураственно-значимыми видыами деятельности, ослабление внуреннего правоохранительного сектора и множества иных факторов привели к глобальному мировому кризису и нивелированию сегмента государственной уголовно-правовой политики. Заказы несостоятельных и необоснованных правовых актов, около четырех десятков которых принимается за полнолунную ночь (Латвия), подкуп и коррумпированность должностных лиц правоохранительных структур, с одной стороны, и применениние легимитивными структурами криминальных способов реализации должностных полномочий, с другой, определяют только то, что состояние общественной безопасности, как одна из задач уголовно-правовой политики, не может быть реализована. Отдельные меры по совершенствованию уголовного и уголовно- процессуального законодательства, развитие криминалистики и криминологии при общей несостоятельности уголовной политики являются частнымии и далеко не самыми эффективными свосо-бами результативной борьбы с уголовной преступностью и обеспечениии действенного правопорядка как в условиях кризиса, так и в перспективе дальнейшего развития.
н.в. висков
кандидат юридических наук Волгоградский государственный университет
некоторЫе ПроблемЫ ПрименениЯ
ПрАвил об обрАтноЙ силе
уголовного ЗАконА
Правильное применение любой отрасли законодательства невозможно без учета ее базовых положений, таких, в частности, как правила действия закона во времени. Особенно актуально данное утверждение для уголовного права, где игнорирование соответствующих требований может привести к существенному нарушению прав личности.
Уголовное законодательство и России, и Украины (ст.9-10 УК РФ и ст.4-5 УК Украины соответственно) устанавливает основные правила действия уголовного закона во времени, согласно которым преступность и нака-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
зуемость деяния определяются законом, действовавшим во время его совершения, а уголовный закон, устраняющий преступность деяния, смягчающий наказание или иным образом улучшающий положение лица, совершившего преступление, имеет обратную силу, то есть распространяется на лиц, совершивших соответствующие деяния до вступления такого закона в силу. В свою очередь, уголовный закон, устанавливающий преступность деяния, усиливающий наказание или иным образом ухудшающий положение лица, обратной силы не имеет.
Названные нормы уголовного законодательства по своей сути в полной мере соответствуют требованиям ч.2 ст.11 Всеобщей декларации прав человека и ч.1 ст.15 Международного пакта о гражданских и политических правах, содержащих фактически аналогичные формулировки.
В то же время приведенные правила, на наш взгляд, носят предельно общий, универсальный характер, и их применение к отдельным ситуациям должно подчиняться имеющейся специфике. Одним из соответствующих случаев, в частности, может являться изменение содержания квалифицирующего признака во вновь принятом уголовном законе.
Рассмотрим приведенное утверждение на следующем примере.
Федеральным законом Российской Федерации от 08.12.2003 г. №162-ФЗ уголовная ответственность за хищения была дифференцирована, в том числе, в зависимости от стоимости похищенного: в законодательстве наряду с таким квалифицирующим признаком как «крупный размер» появилось понятие особо крупного размера, а также были установлены критерии их определения.
Таким образом, с момента вступления в силу УК РФ и до внесения в него изменений федеральным законом от 08.12.2003 г. №162-ФЗ хищение, размер которого превышал пятьсот минимальных размеров оплаты труда, охватывалось признаком крупного размера. В дальнейшем крупный размер был определен как стоимость похищенного, превышающая 250 000 рублей, а особо крупный — превышающая 1 000 000 рублей. То есть содержание такого квалифицирующего признака как «крупный размер» претерпело изменения.
Различной оказалась и ответственность: если, например, в ст.158, 159 УК РФ в предшествующей редакции наказание за соответствующие виды хищений в крупном размере предусматривалось в виде лишения свободы на срок от 5 до 10 лет, то в новом варианте наказание за кражу и мошенничество в крупном размере составляло уже от 2 до 6 лет лишения свободы.
На первый взгляд, санкция является более мягкой и вновь принятый закон, казалось бы, должен иметь обратную силу. Однако вряд ли это представляется возможным в силу следующего.
Как уже было сказано выше, в соответствии с ч.1 ст.9 УК РФ преступность и наказуемость деяния определяются уголовным законом, действовавшим во время совершения этого деяния.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Во время хищений, совершенных в период с 1 января 1997 г. по 11 декабря 2003 г., то есть до момента вступления нового закона в силу, УК РФ в соответствующей части действовал в редакции федерального закона от 13 июня 1996 года №63-ФЗ. Как следует из примечания №2 к ст.158 УК РФ в аналогичной по времени действия редакции, названное примечание на тот момент охватывало любые деяния в случае, если сумма похищенного превышала пятьсот минимальных размеров оплаты труда.
В дальнейшем, несмотря на то обстоятельство, что наименование квалифицирующего признака «крупный размер» сохранилось, его реальное содержание изменилось, поскольку, что следует из содержания примечания №4 к ст.158 УК РФ в редакции федерального закона от 8 декабря 2003 г. №162-ФЗ, как совершенные в крупном размере могли быть квалифицированы хищения при стоимости похищенного в размере более 250 000 руб., но не превышающем 1 000 000 руб.
Таким образом, понятие крупного размера применительно к хищениям в редакции федерального закона от 8 декабря 2003 г. №162-ФЗ уже не охватывало содеянное в тех случаях, если стоимость похищенного превышала 1 000 000 руб.
Следовательно, нормы УК РФ об ответственности за хищения в крупном размере в редакции федерального закона от 8 декабря 2003 г. №162-ФЗ не могут признаваться более мягкими по отношению к предыдущей редакции, поскольку изменение их санкций в названной выше редакции обусловлено изменением содержания самого квалифицирующего признака, который в указанных редакциях не совпадает.
Обобщая вышесказанное, полагаем возможным сделать следующий вывод. При решении вопроса о возможности придания обратной силы уголовному закону необходимо ориентироваться не только на санкцию ранее действовавшей и вновь принятой нормы, но, в первую очередь, анализировать содержание соответствующих диспозиций. И в случае несовпадения содержания последних, как в рассмотренной ситуации с квалифицирующими признаками, исходить из следующего правила: придание уголовному закону обратной силы в случае изменения фактического содержания квалифицирующего признака невозможно, если содеянное не охватывается соответствующим квалифицирующим признаком вновь принятого закона. Иначе виновному не просто будет назначено излишне мягкое наказание, неверной окажется сама квалификация преступного деяния.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ж.В. ГЛОТОВА
кандидат педагогических наук, доцент, Российский государственный университет имени Иммануила Канта
к воПросу о ФункционировАнии
ПостоЯнного меЖДунАроДного
уголовного суДА
Для функционирования Международного уголовного суда важную роль играет обеспечение выполнения функций расследования и обвинения в международном уголовном процессе. Функция международного расследования не является судебной и заключается в установлении фактов, связанных с преступлением. Ее реализация не ведет к принятию каких-либо решений. Необходимость проведения международного расследования вытекает из того, что международный орган, принимающий решение, должен основываться на объективной информации.
Безусловно, наличие данной функции ставит вопрос о ее организованном обеспечении. Для Международного уголовного суда, создаваемого как орган с параллельной по отношению к национальным судам юрисдикцией, вполне подходящим является вариант организации расследования в рамках самого суда. Соответствующий орган призван действовать в тесном сотрудничестве с национальными органами расследования. Большую часть информации должны составлять материалы, собранные национальными органами. Одновременно международные следователи должны взаимодействовать с национальными органами при производстве расследования на месте с общего или данного для конкретного случая согласия соответствующего государства.
В перспективе можно считать вполне правомерной постановку вопроса о создании независимых следственных органов, функционирующих автономно. Международный уголовный суд является далеко не единственным возможным потребителем результатов международного расследования. Совет Безопасности при принятии решений иногда испытывает нехватку объективной информации. Основу для создания международного следственного комитета мог бы составить устав, представляющий собой универсальный международный договор, участники которого взяли бы на себя обязательства создавать условия действующему в пределах своей компетенции комитету для осмотра мест происшествия, предоставлять в полном объеме запрашиваемую информацию и т.п., даже если отдельные государства отстранятся от участия в его уставе, деятельность комитета окажет на них сдерживающее воздействие, поскольку они подпадут под особый контроль международного сообщества.
Следует напомнить, что механизм расследования специальной компетенции уже существует. Первым таким органом стала Международная
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
комиссия по установлению фактов, утвержденная статьей 90 Дополнительного протокола I 1977 года к Женевским конвенциям о защите жертв войны. Несмотря на то, что комиссия существует уже достаточно длительное время, она ни разу не была задействована. Более того, намечается опасная тенденция умножения числа специальных комиссий, создаваемых в качестве альтернативы Международной комиссии по установлению фактов. Сначала такая комиссия была образована в рамках ООН для сбора информации о серьезных нарушениях Женевских концепций и других нарушениях международного гуманитарного права.
Деятельность ни одной из этих комиссий не привела к ожидаемым результатам. Как представляется, это должно послужить побудительным мотивом использования постоянного механизма в лице Международной комиссии по установлению фактов. Хотя и в отношении этого органа не стоит питать чрезмерных иллюзий, так как провал деятельности специальных комиссий не только связан с административными проблемами и отсутствием преемственности, но во многом будет определяться конкретной ситуацией.
При обсуждении вопроса о создании Международного уголовного суда высказывалось мнение, что альтернативой его созданию можно считать систему международного расследования, действующую в сочетании с национальными судами. Очевидно, что вышеупомянутая комиссия по установлению фактов в какой-то степени рассчитана на такую схему. Однако уголовный процесс представляет собой взаимосвязанную цепь действий. Даже если в некоторых случаях подобной смешанной системы будет достаточно, то в подавляющем их большинстве результаты международного расследования просто не получат реализации, останутся установленными фактами, заключающими в себе обвинения, но без санкции суда.
В отношении международных преступлений речь должна идти именно об организации международного уголовного процесса как такового, обо всех его стадиях, и стадия отправления правосудия является центральной, без которой все остальные не имеют смысла. За расследованием должно последовать предание виновных суду. И на этой стадии все те причины, которые привели к созданию международного органа расследования, сохраняют свое значение и требуют создания органа международного уголовного правосудия. В его рамах можно осуществлять и расследование, и наказание за международные преступления, в частности, за серьезные нарушения международного права.
В общем плане обвинение состоит в доказывании виновности субъекта, привлекаемого к уголовной ответственности. Его осуществление предполагает составление официального обвинительного заключения, излагающего и обосновывающего формулировку обвинения субъекта. В обвинительном заключении кратко излагаются факты, образующие каждое вменяемое в вину преступление, указывается материальное право, на основании которого обвиняемый привлекается к ответственности.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Абсолютно очевидно, что составление обвинительного заключения в Международном уголовном суде предполагает консультации с направившим жалобу субъектом, тем более, если это государство или международная организация. Обвинительное заключение должно быть сообщено обвиняемому до начала разбирательства по делу. Причем, он должен иметь достаточно времени для подготовки к своей защите. Заключение должно сообщаться и всем заинтересованным государствам. В функции обвинения входит выполнение всех необходимых формальностей с целью добиться передачи обвиняемого суду.
Взаимная правовая помощь между государствами нужна при судебном разбирательстве обычного уголовного дела с международным элементом. Основополагающий принцип дополняемости, на котором построен постоянный Международный уголовный суд, предполагает тесное взаимодействие суда и национальных правоохранительных органов. Необходимо предусматривать целую систему органов и институтов, призванных обеспечить функционирование Международного уголовного суда. Все они обусловлены природой суда в качестве дополнительной к национальным органам инстанции и являются достаточными для такого института. В то же время в концепции Международного уголовного суда заложен мощный импульс для дальнейшего развития, которое должно привести к созданию противовеса международным преступлениям в лице органа, облеченного значительными полномочиями.
Т.О. ГОНЧАР
кандидат юридичних наук, доцент Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова
ЗАХоДи вПливу ЩоДо неПовнолітніХ ЗА кримінАльним ПрАвом німеЧЧини
Важливим напрямком розвитку кримінально-правової доктрини та законо-давства є вивчення досвіду зарубіжних країни. Кримінальний кодекс Німеч-чини від 15.05.1871 р. в редакції від 02.10.2009 р. (Strafgesetzbuch — далі StGB), як і Кримінальний кодекс України, базуються на ідеях класичної школи кримінального права з психологічною теорією вини та свободою волі, тому вивчення кримінально-правових норм саме цієї країни викликає певний інтерес.
Особливістю кримінального права Німеччини є існування в якості джерела права поряд з StGB багаточисленних законів, які містять кримі-нально-правові приписи. Тому кримінальне право Німеччині складається із кодифікованого нормативно-правового акту — Кримінального кодексу та інших законів, наприклад, в § 10 StGB передбачено [1], що кримінальна відповідальність неповнолітніх регулюється ще і Законом «Про відправлення правосуддя у справах неповнолітніх» (далі — Jugendgerichtsgesetz) від 04.08.1953 р. [2].
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
У § 1 Jugendgerichtsgesetz особи, що вчинили злочин поділяються на дві групи — неповнолітні, тобто ті, які під час вчинення злочину досягли чотирнадцятирічного віку та не досягли вісімнадцяти років (Jugendlicher); та молодь, яка під час вчинення злочину досягла вісімнадцятирічного віку та не досягла двадцяти одного року (Heranwachsender).
У другому розділі Jugendgerichtsgesetz передбачено три групи заходів, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, а саме, примусові заходи виховного характеру, виправні заходи та покарання. Вони розташовані у вказаному Законі від більш м’якого до більш суворого. Розглянемо доклад-ніше ці заходи.
До примусових заходів виховного характеру відносяться: віддача вказівок та припис скористуватися виховною допомогою (§ 9 Jugendgerichtsgesetz).
Вказівки є велінням і забороною, що регулюють спосіб життя непов-нолітнього і завдяки цьому мають сприяти його вихованню та підтримці. При цьому до способу життя неповнолітнього не можна пред‘являти завищених вимог.
Суддя може, зокрема, покласти на неповнолітнього наступні обов’язки:
1. підкоритися вказівкам щодо місця проживання; 2. жити з будь-якою сім’єю або в гуртожитку; 3. поступити на навчання або на роботу; 4. виконати будь-яку роботу; 5. поступити під нагляд і піклування певної особи (громадського піклувальника); 6. прийняти участь у соціальному тренінгу; 7. докласти зусиль до відшкодування шкоди потерпілому (примирення винного з потерпілим); 8. припинити спілкування з певними особами або відвідування розважальних установ і закладів громадського харчування; 9. поступити на курси з вивчення правил дорожнього руху (§ 10 Jugendgerichtsgesetz).
Виправні заходи застосовуються до неповнолітнього, якщо призначення покарання є недоцільним, однак необхідно, щоб неповнолітній усвідомлював, що зобов‘язаний відповідати за свої дії. Виправні заходи не тягнуть правових наслідків покарання.
Виправними заходами є: 1. попередження; 2. покладання обов‘язків;
3. арешт.
Попередження має переконливо продемонструвати неповнолітньому не-правомірність його діяння. Суддя вправі покласти на неповнолітнього на-ступні обов’язки: 1. усунути заподіяну злочином шкоду, наскільки це в його силах; 2. особисто вибачиться перед потерпілим; 3. виконати певну роботу;
4. сплатити грошовий внесок на користь будь-якого суспільно-корисного закладу (§ 15 Jugendgerichtsgesetz).
Арешт для неповнолітніх застосовується у формах арешту на вільний час, короткострокового арешту і тривалого арешту.
Арешт на вільний час накладається на період вільного часу неповноліт-нього протягом одного тижня або двох тижнів.
Короткостроковий арешт призначається замість арешту на вільний час, якщо одноразове виконання представляється доцільним виходячи з виховних міркувань і не заважає ні навчанню, ні роботі неповнолітнього.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тривалий арешт призначається на строк не менш тижня І не більш чотирьох тижнів. Він обчислюється в днях або тижнях (§ 16 Jugendgerichtsgesetz).
Найбільш суворим заходом, що може бути застосований до неповноліт-нього за вказаним Законом, є покарання. Суддя призначае покарання для неповнолітніх, якщо внаслідок шкідливих схильностей неповнолітнього, які виявились під час вчинення злочину, виховні та виправні заходи є недостат-німи або цього вимагає ступінь вини.
Покарання для неповнолітніх призначається на строк не менш шести місяців І не більш п‘яти років. Якщо вчинене діяння є злочином, за який згідно з загальними правилами може бути призначено покарання у виг-ляд! позбавлення волі більш ніж на десять років, то покарання для непов-нолітніх призначається на строк не більше десяти років. Межі покарань загального кримінального права щодо неповнолітніх не застосовуються (§ 18 Jugendgerichtsgesetz).
Таким чином, досвід Німеччини є цікавим та корисним, оскільки норми про кримінальну відповідність неповнолітніх, які передбачені у Розділі XV Кримінального кодексу України, потребують удосконалення. Прийняття від-повідного закону про відправлення правосуддя у справах неповнолітніх та розробка різноманітних заходів, що альтернативні покаранню, є одним з напрямків такого удосконалення.
ПОСИЛАННЯ:
О.П. ГОРПИНЮК
Львівський державний університет внутрішніх справ
ДО ПИТАНИЯ ПРО ВДОСКОНАЛЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КРИМІНАЛЬНО-
ПРАВОВУ ОХОРОНУ ПРИВАТНОСТІ
Чинне кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за порушення окремих видів таємниць приватного характеру: лікарської таємниці, таємниці усиновлення (удочеріння), банківської таємниці, таєм-ниці кореспонденції. Водночас, не передбачено кримінальну відповідальність за порушення, здавалося б, основних таємниць, які стосуються приватності (адвокатської, нотаріальної, сповіді).
Останнім часом в юридичній літературі вносять пропозиції про необхід-ність встановлення кримінальної відповідальності за порушення нотаріальної
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
таємниці [1, с.16], адвокатської таємниці [2, с.213], таємниці сповіді[3, с.105; 4, с.238]. Крім того, висувають конкретні пропозицій щодо вдосконалення норми, яка міститься в статті 182 КК України «Порушення недоторканності приватного життя». Так, пропонують виокремити деякі діяння, передбачені ст. 182 КК України у самостійний склад злочину «Дифамація» (тобто, роз-повсюдження зневажливих відомостей про особу незалежно від того є вони хибними чи достовірними) [5, с. 176].
Таким чином, і законодавець, і кримінально-правова теорія стоять на позиції, згідно якої відповідальність за посягання на приватність встанов-люється в багатьох спеціальних нормах, кожна з яких присвячена охороні одного з видів приватної таємниці.
Ми ж дотримуємось позиції про необхідність встановлення загальної норми, яка б передбачала відповідальність за незаконні дії з інформацією про приватне життя, особами, яким інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків. Тим більше, що в окремих випадках законодавець враховує комплексний характер окремих категорій інформації з обмеженим доступом, наприклад, державної таємниці, і вста-новлює кримінальну відповідальність за посягання на цю таємницю загалом, а не на окремі її види, які визначено ст. 8 Закону України «Про державну таємницю»(в редакції Закону від 21.09.99) [6]. Ще одним аргументом вста-новлення саме загальної норми, є позиція згідно якої вважають, що в міру розвитку права відбувається рух від казуїстичних норм до норм узагаль-неного характеру, адже саме такі норми характеризують рівень розвитку правової системи [7, с.63].
Таким же шляхом пропонують іти й науковці–цивілісти. Так, Л.О. Кра-савчикової висуває пропозицію про введення до цивільного законодавства загальної норми, яка закріплюватиме право громадян на недоторканність приватного життя і збереження відомостей про приватне життя, які отримані іншою особою при виконанні своїх професійних обов’язків (суспільних дору-чень) [8, с.188]. Більше того, автор справедливо відзначає, що при підході, коли відсутні спеціальні норми, необхідно буде в майбутньому збільшувати кількість спеціальних норм, зауважуючи при цьому, що всі спеціальні норми за змістом односторонні. Про це приходиться говорити у зв’язку з тим, що встановити раз і назавжди перелік професій, які дають доступ до таємниць приватного життя особи, практично неможливо. Підтвердження цьому дає саме життя [9, с. 123].
М.Н. Малеїна також вказує на необхідність появи в подальшому норми, спрямованої на охорону відомостей, що складають професійну таємницю [10, с. 154]. Можна зазначити, що існуючий в законодавстві підхід до охорони таємниць приватного життя не враховує вітчизняного історичного досвіду та світових тенденцій.
Зокрема, в Уложенні про покарання кримінальні й виправні 1903 року було передбачено загальну норму, яка передбачала відповідальність за пору-шення професійної таємниці. Так, ст. 541 глави 29 Уложення передбачалось
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
розголошення таємниць без поважних причин особою, зобов’язаною за своїм призначенням зберігати в таємниці довірені їй відомості, якщо це могло принизити особу і такі дії не кваліфікуються як образа [11].
Порушення професійної таємниці кваліфікується на основі відповідної єдиної норми цілим рядом КК розвинутих зарубіжних держав. (ст. 266 Рес-публіки Польщі [12], ст. 226-13 Франції [13, с.251], ст. 203 ФРН) [14, с. 123]. Тільки в окремих КК зарубіжних держав порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, традиційно виді-ляються в окремий склад злочину[15].
Отже, з метою вдосконалення законодавства про кримінально-правову охорону приватного життя особи та гарантування недоторканості конфіден-ційної інформації про неї, необхідно, враховуючи досвід іноземних країн та вітчизняні історичні джерела кримінально-правового регулювання, передба-чити в кримінальному законі загальну норму яка б передбачала відповідаль-ність за незаконні дії з інформацією про приватне життя, вчинені особами, яким інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи служ-бових обов’язків. Встановлення такої загальної норми дозволить відмови-тись від вибіркової, часткової криміналізації порушень особистих таємниць особи, яким така інформація стала відомою в зв’язку з виконанням своїх професійних та службових обов’язків.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Панталієнко Я.М. Проблеми та особливості врегулювання в законо-давстві питання нотаріальної таємниці / Я.М. Панталієнко// Юриспруденція: теорія і практика. — 2009. — №3. — С.15-21
2. А.М. Титов, Г.К. Тетерятник Щодо можливості криміналізації роз-голошення адвокатської таємниці [«Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення»]: Матеріали наук.-практ. конф. 7-8 квітня 2006 року(ч. 2). — Львів: ЛьвДУВС, 2006 — 304с.
3. Марисюк К.Б. Чи потрібна кримінально-праовоа відповідальність за порушення таємниці сповіді /К.Б. Марисюк // Вісник ЛІВС при НАВС України. — 2003р. — № 1(2). — С.104-108
4. Палій М.В. Волкова Г.М. Основи кримінально-правового захисту таємниці сповіді // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. — 2005р. — № 2. — С. 237-248
5. Храмцов О.М. Про співвідношення злочину, передбаченого статтею 182 КК України, і інституту дифамації як суспільно небезпечного діяння проти честі та гідності людини / О.М. Храмцов // Право і безпека.-2004/3.-№ 1.-С. 174 -177
6. Про державну таємницю: Закон України (в редакції Закону від 21.09.99 №1079-XIV)[Електронний ресурс]/ офіційний веб-сайт Верховної Ради України.– режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=3855-12
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
7. Хилюк С.В. Погляди науковців на кримінально-правову охорону окремих конституційних прав особи /С.В. Хилюк // Кримінальне право Ук-раїни. — 2006. — №9. — С. 59-65
8. Красавчикова Л.О. Понятие и система личных неимущественных прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации. — Екатеринбург, 1994. — 200с.
9. Красавчикова Л.О. Личная жизнь под охраной закона. М. — Юрид лит., 1983. — 160с.
10. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление и защита. — М., 2000. –244с.
13. Уголовный кодекс Франции / науч. ред. канд. юрид. наук. доц. Л.В. Головко, канд. юрид. наук. доц. Н.Е. Крыловой, перевод с француского и предисловие канд. юрид. наук. доц. Н.Е. Крыловой. — СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. — 650с.
14. Уголовный кодекс ФРГ / Пер с нем. — М.: Издательство «Зерцало», 2000. — 208с.
|
|
|
|
|
|
|
|
СВ. ГРАЧОВ
Національна академія Служби безпеки України
ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД РОЗВИТКУ
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ
РЕГУЛЮВАННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ
МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕДАЧ ТОВАРІВ,
ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДЕРЖАВНОМУ
ЕКСПОРТНОМУ КОНТРОЛЮ
У 1991 р., після набуття Україною незалежності, їй залишилося в спадок майже мільйонне військове формування. Його озброєння складалося з 9 тис. танків, 11 тис. бронемашин, 18 тис. артилерійських систем, 3900 лі-таків та гелікоптерів, 176 міжконтинентальних балістичних ракет зі своїми
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
стратегічними боєзарядами, 2883 одиниць окремих оперативно-тактичних та тактичних ядерних боєзарядів.
За часів СРСР на території України будо зосереджено 1810 підприємств ВПК. Після здобуття незалежності в Україні залишилася значна частина напрацювань у багатьох сферах: ракетно-космічній та авіаційній галузях, кораблебудуванні, ракетно-артилерійському озброєнні, бронетанковій та ін-женерній техніці, засобах протиповітряної оборони та зв’язку, боєприпасах, але вітчизняний ВПК залишився фактично без державного замовлення на виробництво озброєння та нових військових технологій. Окрім того, в ре-зультаті переходу до ринкової економіки в Україні відбулася децентралізація зовнішньої торгівлі, виникли нові виробники, експортери та посередники, головною метою яких став продаж товарів з максимальним прибутком.
З урахуванням цих чинників, процес становлення і розвитку України потребував створення ефективної системи експортного контролю, яка б надійно захищала інтереси держави у сфері експорту та імпорту озброєння, військової техніки, а також інших товарів і технологій, що підлягають екс-портному контролю.
Національна система експортного контролю пережила декілька якісних етапів:
1. Сіро-чорний етап — період, коли торгівля озброєнням здійснювалася безсистемно, непрозоро, безконтрольно. Системи експортного контролю на той час практично не існувало, вірніше вона знаходилася в зародковому стані;
2. Етап розбудови, становлення системи експортного контролю — пе-ріод, коли відбулося нормативне закріплення системи експортного контролю та були створені необхідні структури. Зокрема, на рубежі 1997-1998 рр. в Україні була створена ефективна система експортного контролю, яка, втім, не мала спеціальної законодавчої бази — її діяльність регулювалася винят-ково указами Президента та постановами Уряду;
3. Етап розвитку, початок якого позначений створенням законодавчих засад системи експортного контролю — в першу чергу, прийняттям Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
У даній доповіді будуть розглянуті перші два етапи.
Початком створення української системи експортного контролю можна вважати прийняття Закону України від 16.04.1991 р. № 959-XII «Про зов-нішньоекономічну діяльність». Ст. 20 цього Закону було передбачено, що експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, технологій, устаткування, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таєм-ницю України, може здійснюватись виключно уповноваженими Україною як державою суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Наступним кроком було створення Урядової експертно-технічної комісії, яка повинна була забезпечувати захист державних інтересів при здійсненні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
зовнішньоекономічної діяльності та конверсії оборонної промисловості, до-тримання міжнародних зобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення.
За поданням вказаної Комісії 17.09.1992 р. до КК України (1960 р.) була внесена ст. 228-6, якою була передбачена відповідальність за «порушення встановленого порядку вивозу за межі України сировини, матеріалів, облад-нання, технологій, які можуть використовуватися для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової і спеціальної техніки або надання послуг по створенню зброї, військової та спеціальної техніки, а так само незаконний їх вивіз, запасних частин до них та військового майна при відсутності ознак контрабанди». Диспозиція ст. 228-6 була сконструйована як бланкетна. Разом з тим, нормативно-правових актів, які б регламентували «порядок вивозу», та закріплювали б перелік «сировини, матеріалів, облад-нання, технологій, які можуть використовуватися для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової і спеціальної техніки», на той час фактично не існувало. Лише 26.10.1992 р. згідно до постанови Президії Верховної Ради України № 2728 «Про перелік видів сировини і матеріалів, заборонених для вивозу за межі України», відповідно до Закону України від 17.09.1992 р. № 2613-XII «Про внесення доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України» КМУ було доручено розро-бити та до 15.11.1992 р. затвердити перелік видів сировини, матеріалів, обладнання і технологій, які можуть використовуватися для створення зброї, військової і спеціальної техніки, вивіз яких за межі України може здійсню-ватися лише за спеціальним дозволом компетентних державних органів.
Згідно зі ст. 112 КПК України досудове слідство за справами, передба-ченими ст. 228-6 КК України (1960 р.), повинно було проводитися слідчими органів внутрішніх справ.
У відповідності до Указу Президента України № 3/93 від 03.01.1993 р. «Про удосконалення державного експортного контролю» Урядова експертно-технічна комісія була перетворена в Урядову комісію з експортного контролю, а також при Кабінеті Міністрів України був створений Експертно-технічний комітет, на який було покладено виконання функцій робочого органу з підготовки матеріалів у питаннях, що належали до компетенції Урядової комісії з експортного контролю, та здійснення контролю за вико-нанням прийнятих рішень.
Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 04.03.1993 р. було затверджено Перелік видів сировини, матеріалів, обладнання та технологій, вивіз яких за межі України може здійснюватися тільки за спеціальним доз-волом, тобто лише через півроку після появи ст. 228-6 КК України (1960 р.).
Слід наголосити на тому, що під час створення національної системи експортного контролю однією з важливих задач стала участь України у міжнародних домовленостях у сфері нерозповсюдження та контролю за експортом товарів військового призначення та подвійного використання: Комітет Зангера, Група ядерних постачальників, Вассенаарська домо-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вленість, Режим контролю за ракетними технологіями, Австралійська група.
З урахуванням приєднання України до вказаних міжнародних домовле-ностей, Кабінетом Міністрів України упродовж 1995-1997 р.р. було затверд-жено нормативно-правові акти, які регулювали порядок міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, та містили відповідні контрольні списки товарів.
Відповідно до Указу Президента України № 1279/96 від 28.12.1996 р. «Про дальше вдосконалення державного експортного контрою» Урядова ко-місія з експортного контролю була перетворена в Урядову комісію з полі-тики експортного контролю, а Експертно-технічний комітет при Кабінеті Міністрів України — в Державну службу експортного контролю України.
У період з 1997 по 1999 роки була прийнята чергова низка нормативно-правових актів, які мали значний вплив на становлення національної системи експортного контролю, визначали основні поняття та регулювали порядок здійснення державного експортного контролю, порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності відповідних повноважень, порядок встанов-лення (скасування) обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України, порядок проведення експертизи тощо.
Зокрема, в Указі Президента України від 13.02.1998 р. № 117/98 «Про Положення про державний експортний контроль в Україні» були визначені основні терміни в галузі державного експортного контролю («державний ек-спортний контроль», «товари військового призначення», «товари подвійного використання», «міжнародні передачі товарів»), порядок його здійснення та відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Проте, у рамках проведеної наприкінці 1999 р. адміністративної реформи відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 р. № 1573 Державна служба експортного контролю України була ліквідована, а її функції пе-рейшли до Міністерства економіки України.
Незважаючи на це, Указом Президента України від 08.07.2000 р. № 868 був утворений Комітет з політики військово-технічного співробіт-ництва та експортного контролю при Президентові України, на який було покладено розроблення пропозицій і рекомендацій щодо концептуальних засад та приорітетних напрямів державної політики у галузі військово-тех-нічного співробітництва з іноземними державами та експортного контролю, а також забезпечення політичних, економічних та військових інтересів України в зазначених сферах.
З прийняттям КК України 2001 р. з’явилася ст. 333 КК, що передба-чала відповідальність за «незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки». Дана стаття була віднесена вже до компетенції Служби безпеки України.
Необхідно підкреслити, що диспозиція ст. 333 КК теж була сконструйо-вана як бланкетна та за своїм змістом несуттєво відрізнялася від ст. 228-6
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
КК України (1960 р.), за виключенням значного звуження предмету зло-чину.
Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що конструкция даної редакції ст. 333 КК була недосконалою, бо вона не узгоджувалася з термінологією, яка вже була закріплена у діючому на той час законодавстві у сфері екс-портного контролю.
О.П. ГРИЩЕНКО
Інститут політології та права
Національного педагогічного університету
імені М.П. Драгоманова
ПокАрАннЯ ЗА ФАльсиФікАціЮ ЗАсобів вимірЮвАннЯ
Злочин та покарання самі по собі є різними правовими явищами і їх взаємодія проявляється в тому, що покарання є наслідком злочину.
Злочин — це суспільно небезпечне протиправне винне діяння (дія або бездіяльність), що містить ознаки складу злочину, передбаченого Кримі-нальним кодексом України (далі — КК України).
Словничок юридичних термінів визначає покарання як «міру державного примусу, що застосовується тільки судовими органами до осіб, які скоїли злочин. Виражається у позбавленні певних, належних цій особі благ. Головною функцією покарання є виховання винних, недопущения ними та іншими особами протизаконних вчинків у майбутньому» [1, с. 64-65].
Однією з цілей покарання є гарантія законності, яка при застосуванні покарання повинна бути дотримана. Отже, принцип законності важливий для того, щоб правильно визначити розмір І вид покарання, і він може бути реалізований за умови правильно! кваліфікації злочину та призначення покарання у відповідності до обставин справи.
За фальсифікацію засобів вимірювання законодавець встановив альтер-нативну санкцію:
— покарання за ч. 1 ст. 226 КК України (передбачає чотири види покарань) — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців;
— за ч. 2 ст. 226 КК України (передбачає два види покарань) — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме-ження волі на строк до трьох років [2, с. 131].
У ході аналізу кримінального законодавства України можемо виділити основні проблеми, які безпосередньо впливають на притягнення винних осіб до відповідальності за фальсифікацію засобів вимірювання, серед яких: 1) не-достатній контроль з боку органів, що займаються захистом засобів вимірю-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вання і покаранням за фальсифікацію засобів вимірювання, оскільки цей злочин є економічним, а факт його скоєння важко довести. Слід відмітити, що при фальсифікації засобів вимірювання зазвичай застосовують витончені способи обману. Наприклад: при виготовленні або переробці приладів та інструментів у них вносяться такі зміни, що надалі вони показують завищену вагу, довжину, об’єм товару, що відпускається або виконаної роботи, при реальній меншій кількості цих даних [3, с 159]; 2) важко встановити та оцінити кожен окремий випадок завдання цим злочинним діянням збитків суспільству; 3) недостатня обізнаність громадян стосовно своїх прав та обов’язків як покупців, споживачів тощо.
Вважаємо, що для подолання і профілактики цих проблем потрібно ре-алізувати цілу низку вимог, зокрема, створити жорстку систему законо-давчих актів згідно міжнародних стандартів боротьби з такими злочинами як фальсифікація засобів вимірювання; розробити більш дієву юридичну процедуру, яка б дозволила встановлювати факт скоєння фальсифікації за-собів вимірювання.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Словничок юридичних термінів: Навч. посіб. / Марчук Віталій Петрович. — К.: МАУП, 2003. — 128 с.
2. Уголовный кодекс Украины [Текст]: по состоянию на 15 апреля 2009 г. — X.: ООО «Одиссей», 2009. — 272 с.
3. Стрельцов Є.Л. Кримінальне право України. Особлива частина [Текст]: підручник / Є.Л. Стрельцов. — X.: ООО «Одісей», 2009. — 496 с.
Р.З. ГУСЕЙНОВА-ЧЕКУРДА
Київський Національний університет внутрішніх справ
ПерсПективи вПровАДЖеннЯ
кримінАльноЇ віДПовіДАльності
ЗА ценЗуру у електронниХ Змі
Одним з найважливіших надбань демократа' за роки незалежності стало гарантування свободи слова та заборона цензури. Стаття 15 Конституції України декларує «Цензура заборонена» [1, 31]. На сьогоднішній день багато журналістів вказують на цензуру у ЗМІ.
Поняття прямо! цензури у електронних засобах масової інформації на сьогоднішній день набуває неабиякої актуальності. Відтворити технологічний процес підготовки програми новин до ефіру дуже складно, як для дослідника так, для органів дізнання і слідства та суду. Цензурування електронних ЗМІ відбувається на етапі підготовки матеріалу до ефіру. Особливо складно довести факт цензури у програмах новинного формату. Зазвичай на теле-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
баченні випусковий редактор чи редактор дня обирає теми для випуску новин чи програми. Журналіст пропонуючи тему може не отримати дозвіл на її підготовку. Враховуючи, що зйомка сюжету ресурсно-затратна: це ви-користання камери, світла, звуку, робота оператора, використання транспортного засобу та робота водія; без розпорядження редактора журналіст на зйомку виїхати не зможе виїхати — йому просто не нададуть знімальної техніки. Таким чином, довести факт цензури особливо в електронних ЗМІ дуже складно.
Цензура виникає коли держава намагається контролювати творчу, про-фесійну та навіть приватну сферу життєдіяльності громадян. Насаджування єдиної ідеології, відсікання усіх прояв інакодумства і є найголовнішим про-явом цензури. Відомий радянський юрист М. Федотов так тлумачив поняття «цензура»: «Цензура — родове поняття. Воно охоплює різні види і формі контролю офіційною владою за змістом інформації що виходить та розпов-сюджується засобами масової інформації з метою недопущення чи обме-ження розповсюдження ідей та відомостей, які ця влада визнає небажаними і шкідливими» [2, 89]. Отже, цензура це обмеження свободи слова. Саме держава та її органи влади вводять обмеження на поширення інформації яку держава вважає шкідливою.
Види цензури:
— Попередня цензура — необхідність отримати дозвіл на вихід будь-якого твору (газети, журналу, книги, теле- радіопрограми, фільму та ін). Характерна ознака даного виду — це наявність певної процедури. Обов’язковий перегляд твору відповідальною особою, чи відповідним органом. Відсутність певного дозволу не давала шансів для існування і поширення такого твору.
— Подальша цензура — перегляд уже готового матеріалу та при-йняття обмежувальних та заборонних дій у відношенні до певного твору (статті, книжки, фільму, вистави тощо.) Цей вид цензури як правило ніс сан-кції для відповідальних осіб за певний продукт, що порушив норми цензури.
— Карна цензура — як правило, такий вид цензури означав вилучення не просто частини (статті, твору частини фільму, тощо), а всього носія. Варто зазначити, що каральна цензура властива для усіх тоталітарних держав.
— Самоцензура — це явище коли людина маючи досвід попередніх заборон свідомо не включає деякі елементи тем, фактів, побоюючись, що це не буде оприлюднено або за це буде покарано.
— Професійна люстрація — заборона на професію для певних людей. Як правило, це політична воля певних представників влади, яка ніколи не оформлювалась у офіційних документах, постановах, наказах, тощо.
— Економічна цензура — фінансовий тиск власника або керівника на працівників. У переважній більшості електронних ЗМІ сума заробітної платні поділяється на дві частини: офіційну оподатковану, що становить невелику суму, і так звану «премію» у конверті, що становить основну частину за-робітної платні. Таким чином працівник є цілковито залежним фінансово, бо вищенаведена премія, як правило є «чорною зарплатою» і у випадку коли
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
керівництво незадоволене діями працівника сума премії може зменшуватись, або взагалі може бути не виплачена у повною мірою.
За часи незалежності України вже кілька разів журналісти звертали увагу громадськості на прояви цензури у ЗМІ. Наприкінці 2002 р. низка журналістів «Нового каналу», УТ-1, СТБ, газети «Сегодня», інформацій-ного агентства УНІАН публічно заявили про посилення цензури, і деякі з них — пішли з роботи через неможливість виконувати її професійно. Наслідком публічної заяви про практику цензури в Україні стало законо-давче визначення поняття «цензура». 3 квітня 2003 р. Верховна Рада Ук-раїни ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова» [3]. Згідно з ним, цензурою вважають «вимоги, спрямовані до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співза-сновника), видавця, розповсюджувача попередньо узгоджувати інформацію, що розповсюджується (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накла-дається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню чи розповсюдженню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.» [4]. Також було заборонено створення будь-яких органів державної влади, введення посад, установ що контролювали б зміст інформації поширюваною ЗМ. У цій статті обумовлена кримінальна відповідальність за перешкоджання журналісту виконувати про-фесійні обов’язки. Але чи є тотожними поняття перешкоджання журналісту виконувати свої професійні обов’язки і цензура? На наш погляд це різні поняття. Перешкоджання журналістській діяльності, як правило це вид ін-формаційні відносини у які вступає журналіст поза межами власної редакції, а цензура це вид інформаційних відносин у середині редакції з безпосереднім керівником журналіста.
І у цьому полягає основна прогалина у законодавстві: відсутнє чітке пра-вове розмежування між поняттями: перешкоджання професійній діяльності журналіста, та цензура. Стаття 45-1 достатньо вичерпно регулює питання цензури у ЗМІ. Але задекларована у цій статті кримінальна відповідаль-ність за перешкоджання журналісту виконувати свої професійні обов’язки та переслідування журналіста, прямо не вказує на покарання за будь-які прояви цензури [4]. Стаття 171 кримінального кодексу України вказує на такий злочин, як умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналіста. [5]. Кримінальна відповідальність за цензуру у ЗМІ відсутня. На нашу думку на даний момент в українському законодавстві чітко не виписані всі можливі етапи цензурування у електронних ЗМІ, це пов’язано з їх складним технологічним процесом виробництва, та відсутністю пропи-саних критеріїв.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
висновки.
1) Ми можемо констатувати, що цензура у електронних ЗМІ є нічим іншим, як діяльністю органів влади та окремих політичних та економічних угруповань, спрямовна на всебічний контроль за змістом, на усіх стадіях виробництва інформаційних програм на телебаченні радіо та інформації, роз-міщеній в мережі Інтернет.
2) Існують такі види цензури: по–перше: попередня цензура, коли автор певного твору мав отримати дозвіл на його створення; по-друге: по-дальша цензура це прийом готового твору з подальшим його частковим або повним редагуванням; по-третє: карна цензура така що прямими наслідками її було закриття або розформування видань у яких з’явилися небажана для влади інформація; по-четверте: самоцензура, це певний життєвий досвід кон-кретної особи яка свідомо себе обмежує у оприлюдненні певної інформації, заздалегідь впевненої у неможливості її оприлюднення; по-п’яте: професійна люстрація, це переслідування владою конкретної особи, яке виражається у змові працедавців, що не приймають на роботу дану особу; по-шосте: еко-номічна цензура, це фінансовий тиск власника на працівника.
3. Слід внести зміни до Закону України «Про інформацію», де чітко розмежувати поняття цензури та перешкоджання журналісту виконувати свої обов’язки.
Слід внести доповнення до Кримінального кодексу України, прописати кримінальну відповідальність за цензуру у ЗМІ, окреслити коло осіб що можуть бути притягнуті до цієї відповідальності, куди обов’язково мають бути внесені не лише безпосередні керівники журналістів, а й власники ЗМІ, та посадові особи, що втручаються у внутрішню редакційну політику. Для даних осіб у санкції статті варто зазначити заборону обіймати певні посади.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України — 1996.-№30 // Верховна Рада України — Офіційне видання — Київ, 1996. — 378с.
2. Федотов М. А. Гласность и цензура: возможность сосуществования // Советское государство и право. — 1989. — №7.
3. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова». [Електронний ресурс]. Режим доступу : http http://zakon.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=676-15
5. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001року (станом на 20 лютого 2003 року). — К.: Вид. Паливода А.В., 2003. -176 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І.С. ДОБРОХОД
Одеський національний університет /мен/ /. /. Мечникова
ДерЖАвнА ПолітикА у сФері ПубліЧноЇ віДПовіДАльності ЮриДиЧниХ осіб
Дихотомія сучасного вітчизняного права, його поділ на приватне та публічне, стае все більш актуальним із намаганнями чітко окреслити межі компетенції органів державно! влади, що супроводжуеться, в Україні, як І в більшості держав колишнього СРСР, тенденцією до реінтеграції у романо-германську правову систему, де такий поділ є класичним, а межі приватно-та публічно-правової відповідальності більш широкими. Так положения про публічну відповідальності юридичних осіб у законодавстві країн Західної Європи є більш розробленими. Зауважимо, що у питаниях юридичної від-повідальності: публічної або приватної європейці не роблять виключень за суб’єктним складом, тобто юридичні особи поряд із фізичними несуть відповідальність у публічно-правовій сфері, зокрема за кримінально-карні діяння. На наш погляд це обумовлено самою природою публічно-правових відносин, що покликані перш за все, поряд із публічними, належним чином забезпечувати приватні відносини.
Натомість вітчизняне право та законодавство обмежує деліктоздатність юридичних осіб (мається на увазі здатність вчиняти кримінально-карні діяння та здатність нести кримінальну відповідальність), що на наш погляд пов’язано із штучним стримінням на протязі майже всього XX сторіччя розвитку економічних відносин, яке в сувою чергу не сприяло розвитку інститут юридичних осіб.
Сучасні глибині перетворення в економічній діяльності, наростаючі про-цеси глобалізації та консолідації суб’єктів господарювання, складність під-тримки надежного контролю за їх діяльністю з боку держави, а також ряд міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України спонукають законодавця до пошуку та напрацювання нових підходів до публічної відповідальності юридичних осіб.
Так 11.06.2009 р. Верховною Радою України був прийнятий закон № 1507-VI «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» (далі — Закон), що встановлює відповідальність юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими особами злочинів, передбачених статтею 209, частиною першою або другою статей 235-4, 235-5, статтями 258-5, 364, 365, 368, 369 І 376 Кримінального кодексу України, а також визначае порядок притягнення їх до відповідальності.
Зауважимо, що дія цього Закону не поширюеться на юридичних осіб публічного права, які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, що зумовлено об’єктивною необхідністю реалізації державою покладених на неї функцій, а також міжнародні організації, що на наш погляд продиктовано політичними мотивами [1, ст. 2], таким чином
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
мова в законі йде виключно про підстави та порядок притягнення до від-повідальності юридичних осіб приватного права.
Вид відповідальності до якої має бути притягнено юридичну особу у Законі не визначається, що призводить до численних незрозумілостей та плутанини у доктринальному тлумаченні положень Закону, який ще навіть не вступив в дію [2]. Так А. Нерсесян стверджує, що згідно до положень вказаного Закону юридична особа приватного права є додатковим або «вто-ринним» суб’єктом корупційних злочинів [3, 44 — 46], на наш погляд по-ложення Закону не можуть тлумачитись таким чином [4, 92 — 94]. Закон дійсно розширює правосуб’єктність юридичних осіб приватного права, тобто наділяє її здатністю нести публічну «відповідальність за вчинення їх уповно-важеними особами корупційних злочинів», [1, ст. 1 ] але ні в якому разі не наділяє її здатністю вчиняти злочини, тобто бути суб’єктом злочину, не вносить відповідних змін в Загальну частину Кримінального кодексу України.
Також потрібно звернути увагу на певну неузгодженість положень Закону із іншими законодавчими актами, що були прийняті після ратифікації Верховною Радою України 18.10.2006 року Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та затвердження указом Президента України 8 квітня 2008 року Концепції ре-формування кримінальної юстиції України (далі — Концепції), що однозначно підтверджують намагання держави змінити політику щодо відповідальності юридичних осіб у публічно-правовій свфері, а саме, як вказано у Концепції реалізувати питання кримінальної відповідальності юридичних осіб
Так, наприклад, прийнятий 17.09.2008 р. № 514-VI Закон України «Про акціонерні товариства» у ст. 3 передбачає: «До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій», але, очевидно, що акціонери мо-жуть бути уповноваженими особами у розумінні Закону та згідно із своїм правовим статусом можуть бути суб’єктами злочинів вказаних у ст. 2 Закону, що за Законом тягне відповідальність юридичної особи (в даному випадку акціонерного товариства).
Неузгодженість положень діючого законодавства та Закону, неоднора-зове відкладення введення в дію Закону [5], [6], що не супроводжується системними змінами законодавства свідчить, нажаль, про певну дискусій-ність державної правової політики в цілому, не тільки у сфері кримінальної юстиції.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних пра-вопорушень: Закон України від 11.06.2009 р. № 1507-VI // Відомості Вер-ховної Ради України — 2009. — № 45. — Ст. 692.
2. Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) ок-ремих положень законів України від 11 червня 2009 року № 1506-VI «Про
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
засади запобігання та протидії корупції», № 1508-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» та № 1507-VI «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень»: Верховний суд України; Постанова вiд 27.11.2009 № 12 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України — Режим доступу: — http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=v0012700-09
3. Нерсесян А. Юридична особа як «вторинний» суб’єкт корупційних злочинів: аналіз новел українського антикорупційного законодавства // Юри-дичний журнал — 2010 — № 3(93) — С. 44 — 46.
4. Доброход І. С. Юридическое лицо как субъект отвественности за уголовно-наказуемые деяния: проблема вменения / Дотримання прав людини при здійсненні правосуддя. Восьмі юридичні читання: матеріали наук. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених (ОНУ ім. І. І. Мечникова, кафедра кримінального права, кримінального процесу і криміналістики, 14 травня 2010 р.) / М-во освіти і науки України ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечгникова ; уклад : Є. Л. Стрельцов, І. С. Доброход ; за заг. Ред. Є. Л. Стрельцова. — Одеса : Астопринт, — 2010. — 368 с.
5. Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції : Закон України вiд 23.12.2009 № 1787-VI // Відомості Верховної Ради України — 2010. — № 9. — Cт. 87.
6. Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції : Закон України вiд 10.03.2010 № 1962-VI // Відомості Верховної Ради України — 2010. — № 20. — Ст. 205.
В.Н. ДРЁМИН
доктор юридических наук, доцент Национальный университет «Одесская юридическая академия»
глобАлиЗА уИЯ и корПорАтивиЗАциЯ
ПРЕСТПности кАк ПреДмет
меЖДунАроДноЙ криминологии
Многие социальные вопросы переходят национальные границы. Экономическая либерализация порождает глобальные рыночные силы, меняющие относительные цены, потребительские возможности и структуры потребления, которые, в свою очередь, сказываются на работе, источниках существования и доходах людей. Согласно широко распостраненному среди криминологов мнению, происходящие глобализационные процессы всё более явственно приобретают криминогенный характер. Ситуация становится более сложной в условиях усиливающейся интеграции финансовых рынков. В легальной экономике большинства развитых стран это привело к созданию транс-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
национальных корпораций, в криминальной сфере наиболее влиятельные преступные организации стали осуществлять операции в международном масштабе, превратившись в транснациональные преступные организации. Происходит активная корпоративизация криминального рынка, формирование корпоративной криминальной идеологии, втягивающей в свою орбиту миллионы людей во всём мире.
Известно, что деятельность может быть индивидуальной и коллективной. Всю практическую деятельность человек осуществляет в сотрудничестве, в кооперации с другими людьми. Отношение людей как субъектов практической деятельности к превращаемой ими реальности всегда предусматривает также отношения реального взаимодействия людей в процессе этого превращения. Такие отношения охватываются понятиям «коллективная деятельность».
Особенности организованной преступности, прежде всего транснациональной, дают основания говорить о возрастании влияния корпоративной (коллективной) преступной деятельности. Корпоративную преступность нельзя рассматривать как простое количественное расширение индивидуальной преступной деятельности. Очевидно, что сегодня возрастает роль взаимообусловленной деятельности разных субъектов, которая предусматривает специфические формы коммуникации, что наиболее ярко проявляется в условиях глобализации. Другими словами, человек в определенной мере вынужден включаться в сложившуюся в мире систему коллективной деятельности, в социальный обмен предметными деятельностями, в том числе в обмен между криминальными и некриминальным видами деятельности.
Коллективная деятельность в современном глобализирующемся мире доминирует. Более того, эта деятельность приобретает глобальный характер, что связано с глобализацией экономики, политики, всех областей общественной жизни. Создание транснациональных корпораций, международных концернов, политических и юридических организаций, многочисленных акционерных предприятий, и т. п., способствует тому, что их участники становятся субъектами коллективной деятельности. Возрастает число жертв корпоративных преступлений. Российский криминолог П.А. Кабанов обосновывает необходимость развития «корпоративной виктимологии».
Юридические лица, в том числе международные корпорации, как хозяйствующие субъекты, часто не просто становятся активными участниками преступной деятельности, но и вовлекают в нее своих сотрудников, многие из которых сознательно принимают решение об участии в коллективной преступной деятельности. Системная коррупция в таких сферах, как управление, образование, здравоохранение, судебная и правоохранительная деятельность и др., является преимущественно негласным «договором» о совместной (корпоративной) преступной деятельности.
Как следствие, формируется корпоративная криминальная психология — разновидность нового коллективистского мышления на основе асоциальных ценностей. Существенное влияние на поведение индивида оказывают корпоративные ценности, формирующие корпоративную криминальную
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
идеологию. Регулятором коллективистского поведения стали так называемые корпоративные «правила игры». Появилась корпоративная культура, корпоративная мотивация. Не случайно в социальной психологии и социологии много внимания уделено терминам «команда», «человек команды» и др. Корпоративизация преступности лежат в основе её институционализации.
Глобализация, охватившая все сферы общественной жизни, самым непосредственным образом отражается на процессах расширенного воспроизводства преступности и превращения её в международный неформальный институт. Институционализация транснациональной преступности стала угрожать не только национальной, но и международной безопасности, в связи с чем проблемы обеспечения международной криминологической безопасности приобрели в современных условиях особую актуальность. Эскалация терроризма, активизация транснациональной организованной преступности, возрастающее напряжение в межгосударственных отношениях, — эти и другие факторы требуют всестороннего анализа и эффективных мер по противодействию им и сдерживанию негативных последствий.
Транснациональная организованная преступность представляет особый интерес для криминологов, так как является продуктом взаимосвязанных факторов, проявляющихся как на национальном, так и международном уровнях. Транснациональная преступность в глобализирующемся мире приобретает свойства, отличающие её от преступности, характерной для того или иного государства. Происходит формирование транснациональной организованной преступности как международного криминального института или системы криминальных институтов, в зависимости от сферы и масштабов её распространения. Можно говорить о международной (транснациональной) институционализированной экономической преступности, международной институционализированной коррупционной преступности, наркобизнеса.
Качественные и количественные параметры институционализирующейся транснациональной преступности требуют особого подхода к организации её изучения и противодействия ей. Очевидно, что государства в одиночку не могут взять под контроль транснациональные формы организованной преступности. Международное сотрудничество государств в целях противодействия транснациональной преступности на практическом и научном уровнях привело к формированию не только международного уголовного права, но и нового направления в криминологии, получившего название «международная криминология». Активными сторонниками такого подхода к изучению транснациональной и иной международной преступности являются известные украинские ученые-международники Антипенко В.Ф. и Зелинская Н.А. Подобная постановка вопроса заслуживает пристального внимания криминологов и его дальнейшего развития. В современной криминологии происходит внутренняя институционализация научных знаний и подходов к оценке преступности. В настоящее время активно разрабатываются такие частные теории криминологии как политическая криминология (Лунеев В.В., Д.А. Шестаков, П.А. Кабанов, Н.А. Зелинская), электоральная кримино-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
логия (П.А. Кабанов), экономическая криминология (В.В. Колесников, В.М. Попович), криминология закона, семейная криминология (Д.А. Шес-таков), криминология средств массовой информации (Г.Н. Горшенков), кри-минопенология (О.В. Старков), криминотеология (О.В. Старков, Л.Д. Баш-катов, Г.Л. Касторский).
Основой предмета международной криминологии является международное сотрудничество государств в целях изучения феноменологии транснациональной и иной международной преступности и организации различных форм сотрудничества на международном уровне в рамках противодействия ей. Таким образом, международные научные учреждения, созданные ООН и региональными сообществами государств в целях изучения и разработки рекомендаций по борьбе с транциональной преступностью, создают организационную основу для развития международной криминологии.
Международная криминология не является юридической наукой, так же, как и криминология в целом, и не может быть отнесена к международному праву или международному уголовному праву, хотя и использует в своем развитии научный инструментарий данных наук. Международная криминология, являясь одним из направлений современной криминологии, ограничивает свои задачи особым предметом изучения (транснациональная и иная международная преступность) и разработкой специфических мер реагирования на неё. В силу многофакторности детерминационных процессов, характерных для транснациональной преступности, необходимы международные усилия в их изучении. Очевидно, что быстрое развитие транснациональной преступности, корпоративизация преступности, распространение международного терроризма, требуют повышения эффективности международного сотрудничества в противодействии этим опасным деструктивным явлениям. Как считает американский криминолог профессор Л. Шелли, международная организованная преступность станет для политических деятелей одной из важнейших проблем ХХI в. Эта проблема будет иметь такое же большое значение, как холодная война для ХХ в. и колониализм для ХIХ. В условиях, когда состояние общества, а также политических и финансовых систем многих стран ухудшается в результате постоянно растущей экономической мощи международных организованных преступных групп, все аспекты международных отношений окажутся затронутыми этой проблемой.
Международная криминология на практическом уровне уже сформировалась 1) как система учреждений, изучающих организованную преступность с признаками транснациональности; 2) как система практических органов, ведущих непосредственную борьбу с различными видами транснациональной преступности; 3) как система нормативных актов, регулирующих взаимодействие государств в этом направлении.
С методологической точки зрения требуется разработка понятийного аппарата, четкое определение направлений и сферы криминологических исследований в рамках международной криминологии, что в конечном итоге должно более четко обозначить её предмет и задачи.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О.М. ДУБІНЧИНА, Я.О. ТАЛИЗІНА
Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого
ЩОДО ЧАСОВИХ МЕЖ ПРАВОМІРНОСТІ
ЗАТРИМАННЯ ГРОМАДЯНАМИ ОСІБ,
ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИН
Як свідчить практика, майже в 90% випадках затримання злочинця гро-мадянами має місце в момент вчинення суспільно небезпечного посягання або відразу після нього. У зв’язку з цим, важливим є визначенням часового проміжку, протягом якого затримання злочинця буде визнаватися право-мірним.
В ст. 38 КК цей проміжок окреслений словосполученням «безпосередньо після вчинення посягання».
На думку Ю. Бауліна, затримання повинно визнаватися правомірним в будь-який час після вчинення злочину, оскільки, по-перше, час не змінює юридичної природи вчинку як злочинного посягання, по-друге, при вирішенні цього питания слід виходити не з часових показників, а з наявності вчинення очевидного злочину та необхідності доставления злочинця до правоохоронних органів. Цієї точки зору притримується І Б. Свиридов, в якості прикладу наводячи випадки, коли громадяни впізнають особу за фотознімками, які по-казують по телебаченню чи які розміщені на стенді «Іх розшукує міліція».
Разом з тим, надання громадянам такого права може призвести до збіль-шення випадків необґрунтованого затримання, оскільки на цей момент мо-жуть існувати обставини, що виключають провадження у справі, наприклад, видання ЗУ «Про амністію» чи відсутність скарги потерпілого у справах приватного обвинувачення. Ці обставини здебільшого не відомі громадянам з об’єктивних причин.
На нашу думку, незважаючи на ризик збільшення неправомірних за-тримань, громадянам слід надати право затримувати злочинців протягом значного проміжку часу після вчинення злочину. При цьому, якщо буде затримано особу за відсутності правових підстав, передбачених ст. 38 КК, оцінку діям громадянина слід давати з урахуванням правил затримання уяв-ного злочинця.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0.0. ДУД0Р0В
доктор юридичних наук, професор Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О Дідоренка
ПРОБЛЕМЫ ВДОСКОНАЛЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ
ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
У ЗВ'ЯЗКУ 3 ПРИМИРЕНИЯМ ВИННОГО
3 ПОТЕРПІЛИМ
Включения ст. 46 до КК України 2001 р. означав розширення диспози-тивних засад у кримінальному праві, засвідчує шанобливе ставлення де-ржави до інтересів потерпілого, виходить із недоцільності звернення до кримінально-правової репресії у ситуаціях, коли відновлення соціальної спра-ведливості можливе шляхом примирения винуватого у злочині із потерпілим. Передбачене ст. 46 чинного КК звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє потерпілому більш оперативно отримати належну компенсацію за-подіяної йому шкоди, особі, яка вчинила злочин, — уникнути кримінальної відповідальності, а державі — зекономити фінансові, кадрові та інші ресурси для боротьби зі злочинністю. Практична затребуваність розглядуваного положения кримінального закону підтверджується статистичними даними. Так, за інформацією Державно! судової адміністрації України і Верховного Суду України, тільки у 2008 p. від кримінальної відповідальності у зв’язку з примирениям винного з потерпілим було звільнено 4606 осіб. Разом із тим немає підстав стверджувати, що нормативне забезпечення цього альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів, який нагадує ві-домий зарубіжному законодавству інститут медіації, є досконалим.
Так, включения до кримінально-процесуального законодавства норм, які б докладно регламентували права та обов’язки суб’єктів кримінального судо-чинства щодо здійснення примирения, дозволило б більш ефективно впровад-жувати закріплене у КК примирения у практику кримінального судочинства. 3 огляду на імперативний характер передбаченого ст.46 КК звільнення, потребує уточнения ст. 8 КПК, де сказано, що прокурор (слідчий за згодою прокурора) вправі, а не зобов’язаний за наявності певних підстав винести відповідну мотивовану постанову про направления справи до суду.
Ст. 46 КК не містить обмежень, пов’язаних із потерпілими, суб’єктами злочину І характером заподіяної шкоди, щодо злочинів невелико! тяжкості і необережних злочинів середньої тяжкості, за вчинення яких особа звіль-няється від кримінальної відповідальності. Однак у літературі з цього приводу зустрічаються різні обмежувальні тлумачення кримінального закону. Наприклад, М.І.Хавронюк заперечує можливість примирения у справах про злочини, які передбачені ст. ст. 129, 133—135, 140, 142, 150, 151, 156, 161, 171—175, 206, 270—272, 275, 276, 343, 347, 350, 355, 364, 371, 374, 381, 386,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
397, 405, 444 КК та які, на переконання науковця, мають суто публічний характер [1].
На думку В.В.Навроцької, вказівка у законі (ст. 46 КК, ст. 8 КПК) на категорію злочинів, щодо яких допускається примирення, не є достатнім критерієм визначення кола відповідних кримінально караних діянь. Наяв-ність потерпілого у справах про злочини, об’єктом яких є не лише особа чи власність, а, наприклад, безпека виробництва, безпека руху та експлуатації транспорту, громадський порядок і моральність, не виключає того, що ці злочини завдають шкоду (створюють загрозу заподіяння шкоди) публічним інтересам, а не лише інтересам окремих приватних осіб. У зв’язку з цим у ст. 46 КК пропонується вказати на те, що злочин певної тяжкості заподіяв шкоду чи створював реальну загрозу заподіяння шкоди виключно інтересам потерпілого шкоду [2].
Вважаю, що запропоноване формулювання «заподіяння шкоди виключно інтересам потерпілого» є доволі умовним. Характерно, що сама В.В.Навроцька, критично ставлячись до ст. 27-1 КПК, якою регламентовано порядок при-тягнення до кримінальної відповідальності, якщо шкоду злочином заподіяно виключно інтересам юридичної особи приватного права, справедливо за-значає, що злочин — це все ж суспільно небезпечне, а не індивідуально небезпечне діяння.
Компромісною виглядає позиція А.М.Ященка, переконаного у тому, що підходи, подібні до відстоюваних М.І.Хавронюком і В.В.Навроцькою, невип-равдано обмежують диспозитивні засади, які уособлює ст. 46 КК. Дослідник висуває конструктивну пропозицію закріпити у ст. 46 КК конкретизований перелік злочинів, які носять переважно публічний характер і при вчиненні яких звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим буде не обов’язковим, а факультативним [3].
У літературі зустрічається точка зору, згідно з якою відшкодування за-вданих збитків як одна з умов застосування ст. 46 КК може набувати виг-ляду видачі достатніх гарантій відшкодування збитків в обумовлений термін, укладання угоди, яка передбачає відшкодування шкоди, заподіяної злочином, у майбутньому. Наведена позиція, не ґрунтуючись на чинному законодавстві, водночас є показовою в плані його вдосконалення. Ст. 46 КК могла б містити альтернативну вказівку на те, що особа, яка вчинила злочин і примирилась з потерпілим, фактично відшкодувала збитки (усунула шкоду) або погодила з потерпілим порядок такого відшкодування (усунення). До речі, однією з умов передбаченого ст. 38 КК Литви звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винуватця злочину із потерпілим є те, що особа добровільно відшкодувала шкоду, заподіяну фізичній або юридичній особі, або домовилась про відшкодування або загладжування цієї шкоди. Поліп-шене у подібний спосіб вітчизняне законодавство має передбачати важелі впливу на звільнену від кримінальної відповідальності особу, яка не виконує взяті на себе зобов’язання із відшкодування завданих збитків (усунення заподіяної шкоди). Так, гарантією виконання зобов’язань, взятих на себе
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
винною особою за договором про примирення, на думку Г.О.Усатого, могло б стати законодавче закріплення положення про призначення такій особі максимальної міри покарання у межах тієї санкції норми КК, яка раніше їй інкримінувалась [4].
Із тексту ст. 46 КК випливає, що примирення має відбутись саме з потерпілим, а не з іншими особами, які беруть участь у кримінальному процесі. Разом із тим угоду про примирення з особою, яка вчинила злочин, якщо потерпілим є неповнолітній або недієздатний, вочевидь, можуть ук-ласти законні представники такого потерпілого (ст. 32 КПК). У доктрині з цього питання існує і протилежна позиція, яка виходить з того, що право на примирення — матеріальне право особи, яке не може бути передано представнику, оскільки кримінальне право не знає інституту представ-ництва. У зв’язку з цим законні представники відповідних потерпілих не вправі здійснювати належні останнім матеріальні права і, відповідно, бути суб’єктами примирення, врегульованого кримінальним законом. Якщо потер-пілими виступають малолітні особи чи особи, які за своїм психічним станом не можуть адекватно використовувати належні їм права, пропонується ви-ходити із презумпції їх незгоди з примиренням. Якщо посягання вчинено проти такого потерпілого, це засвідчує більшу суспільну небезпеку особи, у зв’язку з чим її безпідставно звільняти від кримінальної відповідальності. Стверджується також, що навіть якщо допустити прямо не передбачену законом можливість укладання угоди про примирення з батьком або опікуном неповнолітнього, який не досяг 15 років, а також із самим неповнолітнім за згодою батьків, слід враховувати певну аморальність такого примирення. Мабуть, подібними міркуваннями керувався законодавець Латвії, вказавши у ч. 2 ст. 58 КК на те, що особа, яка вчинила кримінальний проступок щодо неповнолітнього, не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі мирової угоди.
Проблему суб’єктного складу кримінально-правового примирення необ-хідно розв’язати у законодавчому порядку так, як це зроблено, наприклад, у КК Іспанії. Ст. 130 цього Кодексу до підстав припинення кримінальної відповідальності відносить у тому числі висловлене у чітко вираженій формі вибачення потерпілим винного. При цьому у справах про злочини і проступки проти неповнолітніх і недієздатних суд, враховуючи думку прокуратури, може відхилити вибачення винних законними представниками неповнолітніх або недієздатних. Згідно зі ст. 109 КК Молдови примирення як акт, за допомогою якого усувається кримінальна відповідальність за певні злочини, здійснюється особисто. Однак щодо недієздатних осіб примирення здійс-нюється їх законними представниками, а обмежено дієздатні здійснюють примирення за згодою осіб, передбачених законом.
Вирішуючи цю проблему у вітчизняному законодавстві, доцільно вихо-дити з того, що особи у віці від 16 до 18 років повинні мати право за згодою своїх законних представників брати безпосередню участь у прими-рювальній процедурі, укладати відповідну угоду; саме волевиявлення таких
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
неповнолітніх має бути вирішальним з точки зору можливості застосування ст. 46 КК. Якщо особи, починаючи з 16-річного віку, згідно з чинним КК здатні нести кримінальну відповідальність за переважну більшість злочинів, то логічним видається визнання їх, так би мовити, повноцінними суб’єктами примирення, врегульованого кримінальним законом. Слушною видається ідея закріпити у КПК положення про те, що винний може примиритись безпо-середньо з неповнолітнім або обмежено дієздатним і без згоди законних представників, якщо останні виступають проти примирення з мотивів, які, на думку суду, не заслуговують на увагу [5]. Взагалі ясність з питання про те, з якого віку особа набуває повної і неповної кримінально-процесуальної дієздатності, яку не варто ототожнювати із цивільною дієздатністю, має бути внесено у законодавчому порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 КПК у справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права потерпілого мають його близькі родичі, які в установленому порядку визнані потерпілими. Вважаю, що і з такими потерпілими може відбутись регламентоване ст. 46 КК примирення. Не за-перечують вплив таких потерпілих на вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності і Ю.В.Баулін, В.В.Навроцька, А.М.Ященко. Для порівняння: ст. 67 КК Казахстану чітко наголошує на тому, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим у випадку вчинення злочину середньої тяжкості, пов’язаного із заподіянням смерті або тяжкої шкоди здоров’ю, є не обов’язковим, а факультативним.
Згідно з чинним законодавством України не є потерпілими у кримінально-процесуальному аспекті юридичні особи, які у разі заподіяння їм майнової шкоди визнаються цивільними позивачами, а також держава. Таке обме-ження сфери застосування ст. 46 КК є невиправданим як з погляду реалі-зації прав того, хто вчиняє злочин, так і з точки зору задоволення інтересів юридичних осіб, яким завдається шкода. У зв’язку з цим заслуговує на підтримку пропозиція (О.В.Перепадя, М.І.Хавронюк) у законодавчому порядку прирівняти юридичних осіб до потерпілих, які за змістом ст. 46 КК мають право на примирення. Крім цього, з точки зору забезпечення інтересів потерпілих конструктивною видається думка (О.В.Перепадя, А.М.Ященко) розширити залежно від тяжкості вчиненого злочину і того, чи був останній вчинений вперше, перелік кримінально-правових наслідків примирення — за рахунок звільнення від покарання та його відбування, а також пом’якшення покарання.
Чинне законодавство України передбачає два різні порядки закриття кримінальних справ, пов’язані із досягненням примирення між учасниками кримінального конфлікту. Поряд із звільненням від кримінальної відпові-дальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як положенням матеріального права (ст. 46 КК), процесуальний порядок застосування якого визначений ст. 8 КПК, продовжує паралельно існувати кримінально-про-цесуальний інститут примирення у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27, п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК). Справи про злочини, передбачені ст. 125,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ч. 1 ст. 126 і ст. 356 КК (щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інте-ресам окремих осіб), за загальним правилом, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого і підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим (підсудним). При цьому кримінальні справи про злочини, за якими можливе примирення на підставі ст. 46 КК, порушуються на за-гальних підставах, тобто і за відсутності волевиявлення потерпілого. До того ж, у випадку примирення у справах приватного обвинувачення від винного (на відміну від ст. 46 КК) не вимагається відшкодування завданих збитків (усунення заподіяної шкоди) і того, щоб злочин був вчинений ним уперше. Ст. 46 КК і ст. 8 КПК застосовуються щодо особи, яка вчинила будь-який злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, в той час, як у ч. 1 ст. 27 КПК фігурують лише три конкретні злочини.
Погоджуюсь з В.О.Навроцьким у тому, що закриття кримінальних справ приватного обвинувачення у зв’язку з примиренням потерпілого з обвинува-ченим (підсудним) у порядку, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 6 і ч. 1 ст. 27 КПК, і закриття кримінальних справ про вперше вчинені злочини певної тяжкості за умов, вказаних у ст. 46 КК, і в порядку, передбаченому ст. 8 КПК, — це автономні правові явища. Тому справи приватного обвинувачення не можуть закриватись у порядку ст. 8 КПК і на підставі ст. 46 КК [7]. Разом із тим процесуальний порядок закриття за примиренням кримінальних справ приватного обвинувачення не має у КК належної матеріально-правової під-стави. Вдосконалюючи присвячене примиренню законодавство, варто, крім всього іншого, враховувати те, що доктриною (Л.В.Головко) переконливо обґрунтовано положення про юридичну самостійність вказаних різновидів примирення, у зв’язку з чим не слід об’єднувати в один інститут порядок закриття справ приватного обвинувачення та звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Моно-графія. — К., 2006. — С.537.
2. Навроцька В.В. Засада диспозитивності та її реалізація в криміналь-ному процесі України: монографія. — Львів, 2010. — С. 331-332.
3. Ященко А. Проблемні аспекти звільнення від кримінальної відпові-дальності у зв’язку з примиренням із потерпілим // Вісник Національної академії прокуратури України. — 2008. — № 1. — С. 67-69.
4. Усатий Г.О. Медіація між потерпілим та правопорушником як засіб диференціації кримінальної відповідальності // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності. Міжнародний симпозіум, 11-12 вересня 2009 р. — Львів, 2009. — С. 228.
5. Дроздов О., Гутник В. Правове регулювання звільнення від кримі-нальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим в сфері
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кримінального судочинства // Юридичний журнал. — 2006. — № 6. — С. 60-61.
6. Навроцький В.О. Про співвідношення положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які регламентують підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності // Альманах криміналь-ного права: збірник статей. Вип. 1 / Відп. ред. П.П.Андрушко, П.С.Берзін. — К., 2009. — С.391-400.
Т.Г. ЖУКОВА
кандидат юридических наук, доцент Северо-Кавказский государственный технический университет
ПонЯтие ПрестуПлениЯ
в ромАно-гермАнскоЙ ПрАвовоЙ
системе
Центральной категорией национального уголовного права всех государств является понятие «преступление». Несмотря на различный подход юристов разных стран к раскрытию сущности преступного деяния, анализ существующих норм романо-германской правовой системы позволяет выделить присущие им общие черты.
Придерживаясь традиций римского права при определении понятия преступления, юристы исходят из принципа «cogitation poenam nemo potitur» (мысли ненаказуемы), то есть преступлением признается только деяние. Деяние — это акт поведения лица, внешне выражающееся в совершении каких-либо телодвижений. Уголовно значимый акт поведения всегда уникален, он имеет только ему присущие временные и пространственные характеристики.
Преступное деяние может быть совершено как путем действия, так и в форме бездействия. В национальном уголовном законе может быть на это прямое указание, как, например, в ст. 14 УК РФ или в ст. 1 УК Голландии.
По общему правилу законодатель исходит из того, что действие представляет собой обычную форму проявления уголовно наказуемого преступного поведения. Случаев, когда деяние может совершаться путем бездействия значительно меньше.
В ряде зарубежных стран, не только в теории уголовного права, но и в самом уголовном законе раскрывается, когда деяние наказуемо, в случае совершения его бездействием. Так, согласно § 13. УК ФРГ «подлежит наказанию тот, кто, бездействуя, вызывает наступление последствия, предусмотренного составом преступления, в случае, когда он юридически был обязан не допускать наступления этих последствий или если его бездействие соответствует выполнению состава преступления путем действия».
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В большинстве же зарубежных правовых системах общее понятие преступного бездействия формулируется доктринально, путем анализа описания конкретных преступлений в уголовном законе. Под преступным бездействием обычно понимается юридически пассивная форма деяния, которая состоит в невыполнении какой-либо обязанности. Эта обязанность может вытекать как из прямого указания закона, так и из семейного положения, занимаемой должности, профессии и т.д.
Например, в соответствии со ст. 321-7 УК Франции преступным признается «неисполнение обязанности по ведению реестра продаваемого имущества лицом, профессиональная деятельность которого предполагает продажу движимого имущества». В УК Японии вся глава 30 посвящена описанию преступлений, состоящих «в оставлении на произвол судьбы».
Определение преступного деяния в романо-германской правовой системе всегда носит «формальный» характер, то есть отличительными признаками преступления признается его запрещенность уголовным законом (противоправность) под угрозой наказания (наказуемость). Например, исходя из ст. 1 УК Швеции «Преступление есть акт, наказуемый данным кодексом или другим кодексом или законом». В ст. 1 УК Голландии закреплено, что «Не наказываются действия или бездействия, которые не составляли уголовное правонарушение, определяемое уголовным законом».
В ряде государств романо-германской правовой системы помимо формального признака преступления предусматривается «материальный» и преступлением признается только общественно опасное деяние, которое причинило или создало угрозу причинения охраняемым уголовным правом общественным отношениям. Так в российском уголовном праве общее понятие преступления носит формально-материальный характер. В соответствии со ст. 14 УК РФ под преступлением понимается виновно совершенное общественно опасное деяние, запрещенное УК РФ под угрозой наказания. Уголовный закон Украины также преступлением не признает действие (бездействие), хоть и содержащее все признаки деяния, запрещенного уголовным законом, но не являющееся общественно опасным (ст. 11 УК Украины).
В уголовном законодательстве некоторых стран может вообще отсутствовать общее понятие преступления. Например, в Уголовном кодексе Японии общая характеристика преступления выводиться из анализа ряда уголовно-правовых норм. Так, из ст. 35 УК Японии «Действия в соответствии с законодательством либо в осуществление правомерного занятия» вытекает, что наказуемы только противоправные деяния. Из ст. 39 УК Японии «Психическая ненормальность и слабоумие» вытекает, что наказуемы только деяния совершенные вменяемым лицом и т.д.
Отсутствует общее понятие преступного деяния и в УК Франции. Во французской уголовно-правовой доктрине отдельные признаки преступления выводят из содержания норм Общей и Особенной части УК Франции. Так, ст. 111-3 УК Франции указывает на такие признаки преступления, как преступность и наказуемость. Понятие невменяемости как обстоятель-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ство, исключающее уголовную ответственность, раскрывается в ст. 122-1 УК Франции. Виновность как на признак преступления устанавливается в ст. 121-1, ст. 121-3 УК Франции.
В современной французской юридической литературе можно встретить самые разные определения преступного деяния. При этом часто ученые дают только формальное определение, полагая, что оно полностью исключает его спорность. Ж. Левассер, А. Шаван и Ж. Монтрей понятие преступления формулирвуют как действие или бездействие, предусмотренное и наказуемое уголовным законом, вменяемое в вину его исполнителю и не оправданное осуществлением какого-либо права.1
Общего определения понятия преступления не содержится и в УК Италии. В доктрине итальянского уголовного права также общепризнанным является формальное определение преступления, указывающее на его запрещенность уголовным законом под угрозой наказания. Так, например, Ф. Антолизей определяет преступление, как такое человеческое поведение, которое, на взгляд законодателя, противоречит целям государства, и которое влечет за собой применение наказания.2
Формальный подход к определению понятия преступления предполагает, что основанием уголовной ответственности следует считать совершения деяния, которое содержит все признаки (элементы) преступления, описанные в уголовном законе.
Как правило, понятие «элемент преступления» в зарубежном уголовном законодательстве не закрепляется и рассматривается в судебной практике и доктрине. Так, анализ положений УК Франция позволяет выделить следующие элемента преступления, на основании которых лицо привлекается к ответственности:
— материальный — уголовная ответственность лица наступает только за совершение им деяния, запрещенного уголовным законом (ст. 121-1 УК Франции). То есть деяние должно быть объективно выражено.
— моральный (психологический) — деяние признается преступлением, только если у лица имеется умысел на его совершение, или, в случаях указанных в законе, если лицо совершает это деянии неосторожно, небрежно или неумышленно. В случаи действий непреодолимой силы нарушения быть не может.
В юридической науке и законодательстве Германии используется термин «состав преступления», под которым понимается описание деяния как преступного в законе (§ 11 УК ФРГ). За совершение действия (бездействия) запрещенного уголовным законом германии лицо несет ответственность только
|
|
|
|
|
|
|
|
1 См.: Крылов Н.Е. Понятие и признаки преступного деяния в уголовном праве Франции. // Вест. Моск. ун-та. Сер. 11, право. — 2000. — № 2. — С. 29.
2 Уголовное право зарубежных государств. Общая часть: Учебное пособие / Под ред.И.Д. Козочкина. — М. — 2003. — 576 с. — С. — 518.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в случае, если такое деяние содеяно умышлено, или, в случае прямого указания закона, по неосторожности (§ 15 УК ФРГ).
При раскрытии вопроса: кто может быть субъектом преступления в зарубежном уголовном праве, можно выделить две группы стран. В одних государствах уголовную ответственность за совершенное преступление несут только физические лица (ФРГ, Италия, Япония, Россия), в других как физические, так и юридические лица (Франция, Дания, Голландии).
Во всех странах романо-германской правовой системы обязательным условием наступления уголовной ответственности физического лица является то, что такое лицо должно быть вменяемым и достигшим установленного законом возраста. Например, признаки субъекта преступления в итальянском уголовном праве содержатся в разделе IV «О преступнике и потерпевшем от преступления». В соответствии с положениями ст.ст. 85, 97 УК Италии, субъектом преступления является вменяемое лицо, достигшее возраста 14 лет. Вменяемым признается лицо, которое в момент совершения преступления имело способность сознавать и желать происходящее. Лицо, которое в результате заболевания было в момент совершения преступления в психическом состоянии, исключающем способность сознавать и желать, признается невменяемым и освобождается от уголовной ответственности и наказания (ст. 85 УК Италии).
Таким образом, анализ положений зарубежного уголовного права позволяет выявить общность в подходе к определению понятия и сущности преступления в романо-германской правовой системе:
— при определении понятия «преступление» юристы исходят из принципа «nulla crimen, nulla poena sine lege» (нет преступления без указания на то в законодательстве), поэтому деяние может признаваться преступлением, только если на это есть прямое указание в нормативно-правовом акте;
— за совершение преступления всегда предусмотрена возможность применения к лицу его совершившему наказание;
— преступным может признаваться только деяние (действие или бездействие), так как мысли в соответствии с принципом «cogitation poenam nemo potitur» ненаказуемы;
— устанавливая основание уголовной ответственности, законодатель исходит из необходимости установить факт совершения противоправного деяния (наступления противоправных последствий) и «виновного» отношения лица к совершенному правонарушению;
— условием наступления уголовной ответственности физического лица является его вменяемость и достижение установленного в уголовном законе возраста.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О.А. ЗАХАРЯН
кандидат юридических наук
Северо-Кавказский Государственный Технический Университет
филиал г. Кисловодск
историЧескиЙ АнАлиЗ
уголовно-ПрАвовЫХ мер борьбЫ
с лЖеПреДПринимАтельством
(мк — 4395)
В памятниках уголовного права не содержалось единой группы экономических преступлений. Однако анализ уголовного законодательства прошлых столетий позволяет утверждать, что уже тогда деяния, посягавшие на нормальный ход экономической жизни общества, были криминализованы. Этот факт объясняется пониманием законодателя общественной опасности данных преступлений.
Со времен «Русской правды» — наиболее древнего из источников сведений о законодательстве — существовала ответственность за посягательство на чужое имущество, за татьбу, незаконное пользование чужим имуществом.
В Соборном Уложении 1649 г., в Своде законов Российской империи, в Уложении о наказаниях уголовных и исправительных 1845 г. (в редакции 1866 г. и 1885 гг.), в Уставе о наказаниях, налагаемых мировыми судьями, 1864 г., в Уложении о наказаниях уголовных и исправительных 1885 г., в уголовном уложении 1903 г. ответственности за лжепредпринимательство не предусматривалось.
До 20-х годов XX века в источниках уголовного права России о таком преступлении не упоминается. Это объясняется тем, что лжепредпринимательство возникло как кривое отражение предпринимательской деятельности, которое в России начало зарождаться лишь в XVIII веке.
С принятием манифеста от 19 февраля 1861 года о выходе крестьян из крепостной зависимости круг субъектов, которые не могли заниматься предпринимательской деятельностью, сузился практически до чиновников. В России начался промышленный переворот. «Государство поощряло частное предпринимательство».
Задача уголовно-правовой политики той эпохи состояла в том, чтобы обеспечить развитие предпринимательских отношений в России. Общественная опасность для государства и общества лжепредпринимательства в условиях неразвитых капиталистических отношений была невелика. Ни само общество, ни государство, которые находились лишь в начале развития капиталистических общественных отношений, костяк которых составляет предпринимательство, еще не могло четко выработать критерии, отличающие предпринимательство от лжепредпринимательства.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Поэтому, хотя необходимость защиты экономики от лжепредпринимательства возможно и была, но государство в лице законодателя совершенно справедливо считало, что установление жесткой ответственности за лжепредпринимательство может помешать развитию самого предпринимательства.
Советское уголовное законодательство с первых лет своего существования пошло по пути национализации крупных предприятий и значительного сужения возможностей сфер частнопредпринимательской деятельности.
С введением политики «военного коммунизма» (1917-1921 гг.), декретами советской власти была ликвидирована основа для свободного предпринимательства: запрещена частная собственность. И лишь во времена «НЭПа» частному капиталу стала предоставляться ограниченная возможность предпринимательской деятельности в некоторых секторах экономики.
Изменившаяся система экономических отношений потребовала существенного пересмотра понятия преступлений в сфере экономической деятельности.
Деяния, которые, как принято нынче считать, совершаются в сфере экономической деятельности, в УК 1922 г. рассматривались либо как преступления против порядка управления, либо как хозяйственные или имущественные преступления. В эти годы впервые появилось новое экономическое преступление — создание и использование для хищения собственности (чаще всего государственной) лжекооперативов, путем дутых акционерных обществ; дутых «потребиловок», т.е. лжекооперативов; дутых концессий; дутых «промысловых коопераций» с целью эксплуатации; работа частника под фирмой госучреждения, кооперации, или в форме уполномоченного, но на правах подрядчика.
Для того чтобы «уйти» от налогов создавались лжекооперативы, в которых занимались не только деятельностью, для которой они создавались, а хищением государственного имущества, спекуляцией, незаконным получением, присвоением и последующим хищением государственных ссуд, контрабандой.
Вплоть до принятия в 1926 г. Уголовного кодекса, положения Уголовного кодекса 1922 г. об ответственности за экономические преступления неоднократно изменялись. В этот исторический период лжепредринимательство как уголовно-правовая категория не существует.
С конца 20-х годов усиливается плановое регулирование в экономике, свертываются рыночные функции, постепенно преодолевается многоуклад-ность. Важнейшим элементом управления централизованной экономикой становится планирование. Уголовное законодательство чутко реагирует на изменения, происходящие в экономической системе.
В 1929 году в УК РСФСР вводятся статьи 129-а, 111-а, устанавливающая ответственность за учреждения и руководство деятельностью лжекооперативов.
В конце 20-х начале 30-х годов начался процесс становления административно-командной системы управления, которая базировалась и способство-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вала всемирному расширению единственной перспективной с точки зрения идеологической догмы в форме собственности — государственной.
В УК РСФСР 1960 года предусматривал более широкий круг деяний, имеющих преобладающее влияние в их составе, признаваемых хозяйственными преступлениями (в первоначальном виде глава «Хозяйственные преступления » включала в себя 18 статей). Почти всякая деятельность частного лица, направленная на извлечение прибыли, стала рассматриваться как преступление и квалифицироваться как частнопредпринимательская деятельность, коммерческое посредничество (ст.153).
Начавшиеся в РСФСР на рубеже 1980-1990-х гг. социально-экономические и политические преобразования потребовали переосмыслить всю систему «хозяйственных преступлений».
Вместе с тем с развитием предпринимательской деятельности увеличился и рост преступности в сфере экономики, появились новые правонарушения, свойственные переходному периоду, сползание некоторых сфер экономики в полулегальный, криминальный режим (сфера кредитно-финансовых отношений), тесное переплетение имущественных и насильственных преступлений, расчищающих более выгодные сферы приложения теневого капитала.
Несовершенство уголовного законодательства привели к массовым хищениям денежных средств со стороны «лжефирм» с использованием поддельных документов.
Специальной уголовно-правовой нормы за лжепредпринимательство в Уголовном кодексе РСФСР 1960 года не было, поэтому правоохранительные органы применяли при расследовании и рассмотрении дел в суде имеющиеся статьи в разделе «Хозяйственные преступления» и могли принять только два решения по делам, связанным с созданием и деятельностью лжеорганизаций.
Квалифицировать такие деяния как: мошенничество, как правило, совершённое в крупных размерах или организованной группой, — ч. 3 ст. 147 УК РСФСР; незаконное предпринимательство ст. 162 4 УК РСФСР; незаконное предпринимательство в сфере торговли — ст. 162 5 УК РСФСР; сокрытие доходов (прибыли) или иных объектов налогообложения — ст. 162 2 УК РСФСР; причинение имущественного ущерба путём обмана или злоупотребления доверием — ст. 148 3 УК РСФСР; неправомерное завладение чужим недвижимым имуществом ст.148 2 УК РСФСР.
Несовершенство УК РСФСР 1960 года, который не учитывал новые рыночные условия привел к тому, что десятки дел остались незаконченными, а лица, совершившие экономические правонарушения остались безнаказанными, что повлияло на появление в Уголовном Кодексе РФ 1996 г. статьи 173 — «лжепредпринимательство».
7 апреля 2010 г. была декриминализирована ст.173 УК РФ «лжепредпринимательство».
На наш взгляд действия законодателя, направленные на декриминализацию ст.173 УК РФ преждевременны и необоснованны, поскольку на
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
сегодняшний момент наблюдается явная недооценка общественной опасности такого сложного социально-экономического явления, как «лжепредпринимательство».
Появление нормы о лжепредпринимательстве в отечественном законодательстве зависит от конкретных социально-экономических и политических условий. Норма о лжепредпринимательстве появляется там, где предпринимательство проявляет себя как социальное явление, одобряемое и поддерживаемое государством.
В развитых странах Европы и Соединенных Штатах Америки отсутствует уголовная ответственность за лжепредпринимательство, поскольку в этих странах давно сложился и отлажено работает иной правовой механизм, который включает в себя экономические рычаги и хорошо разработанную систему цивильного и финансово-налогового законодательства.
Анализируя вышеуказанные исторические документы, автор делает вывод, что развитие экономических отношений влечет за собой неизбежное усовершенствование уголовно-правовых актов, защищающих отношения, сложившиеся на данном историческом этапе развития экономики.
|
|
|
|
|
|
|
|
Н.А. ЗЕЛИНСКАЯ
доктор юридических наук Международный гуманитарный университет
к воПросу о соотноШении
меЖДунАроДного уголовного ПрАвА
и меЖДунАроДноЙ криминологии
Международное уголовное право — концептуально связанная, последовательная и интенсивно развивающая сфера юриспруденции, охватывающая международные аспекты всех наук криминально-правового цикла, а также уголовно-правовые аспекты науки международного права: в этом смысле ее можно назвать комплексной. Ее предмет выходит далеко за пределы одноименной отрасли международного права. Большое место ней занимают вопросы предупреждения преступности.
Международное уголовное право охватывает всю сферу, имеющую отношение к международному сотрудничеству в противодействии преступности и включает в себя, наряду с материальными и процессуальными аспектами, международное уголовно-превентивное право, регламентирующее взаимодействие государств в предупреждении преступности. Следовательно, наука международного уголовного права тесно переплетается с криминологией. В центре международного уголовного права находится не только преступление, но и преступность как явление массовое.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Длительное время международные аспекты преступности не привлекали к себе достаточного внимания. В 1974 году С. Шафер (Schafer) назвал серьезным упущением невнимание международным преступлениям. М. Лопес-Рей (Lopez-Rey, 1974) выделял две категории преступлений: обычное, традиционное преступление («conventional» crime) и преступление, которое он определил как «необычное» («non-conventional» crime). «Обычное» преступление совершается «человеком с улицы» («man in the street»). «Необычное» преступление включает нарушения против международного права, правонарушения, совершенные по патриотическим, идеологическим, революционным причинам; преступления, совершенные с использованием служебного положения должностного лица и другие подобные нарушения. М. Лопес-Рей с сожалением отмечал, что криминологические исследования посвящены, как правило, только «обычным» преступлениям, а «не обычным», в том числе международным, преступлением криминология фактически пренебрегает. В 1975 году Д.А. Мак (Mack) также критически прокомментировал пренебрежение, проявляемое криминологами к проблеме международной преступности. Впоследствии исследования международной преступности получили достаточно интенсивное развитие. Первая волна критической криминологии предприняла попытку рассмотреть понятие «преступление» непосредственно в политических терминах. Тогда же получило распространение мнение, что преступления на улицах — это мистификация, «настоящие» преступления происходят в других местах и совершаются корпорациями и государствами. Начался поиск нового пути осмысления соотношения преступности и власти, что нашло воплощение в понятии «преступления власть имущих» (англ. — «crimes of the powerful», нем.– «kriminalitaet der maechtigen»). В частности, в немецкой криминологии появились работы, посвященные исследованию «преступности власть имущих» и «репрессивного преступления». Г. Хесс (Hess), выдвинувший идею репрессивного преступления концентрирует внимание на масштабных преступлениях, направленных против значительных общественных групп, совершенных с целью сохранения, укрепления и защиты привилегированных положений.
Международная преступность представляет собой глобальную макросистему. «Наднациональная» преступность, состоящая из «сверхпреступлений» может быть названа «макропреступностью». Термин «макропреступность» был предложен Гербертом Егерем. Его монография «Преступления тоталитарной власти», в которой он давал юридическую оценку гитлеровскому национал-социализму, вышла в 1967 году. Основные идеи концепции макропреступности Г. Егер опубликовал в 1989 году в книге «Макропреступность. Работы по криминологии коллективного насилия». Макропреступность определяется Егерем как различные формы проявления коллективной деструктивности. Индивидуальное действие он рассматривает как отражение конформистского действия больших организованных коллективов. Макропреступность охватывает только особо тяжкие преступления, совершаемые при сравнительно высоком иммунитете против соответствующих санкций;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
характерным для этих преступлений является как раз не девиантное, а конформистское поведение. Речь идет о таких преступлениях, с которыми государство не только не борется, а как раз, наоборот, само их инициирует. Эти преступления совершаются по приказу правительств, ими поддерживаются или систематически укрываются. Макропреступное насилие почти всегда политически или идеологически мотивировано. В качестве примеров макропреступности Г. Егер называет геноцид, преступления во время войны, угрозу уничтожения человечества ядерным оружием, государственный терроризм, преследования национальных меньшинств, а также конфликты на культурной и религиозной почве. Эти преступления Егер причисляет к вопросам, которыми должна заниматься криминология.
«Макропреступность» не изолирована от иных форм преступности. Политические конфликты международного и немеждународного характера порождают широкое применение насилия и стимулируют незаконную торговлю людьми и оружием. Терроризм, незаконный оборот наркотиков, коррупция являются постоянными спутниками таких конфликтов.
Присущий государству суверенитет не влечет за собой исключительность права отдельных государств устанавливать преступность и наказуемость человеческого поведения. Формальный порог понятия «преступление» отодвигается за границы национального права, в силу чего значение субъективного фактора — усмотрения законодателя — значительно снижается. Развитие понятия «преступление» все меньше контролируется государственной властью. Критерии для такого контроля вырабатываются в русле международно-правовой концепции преступления, а главные составляющие понятия преступления все более и более определяются в международно-правовых терминах. Таким образом, международно-правовая интерпретация понятия преступления становится важным элементом современного понимания преступности как социально-политического феномена. В этой связи очевидно необходимо расширение концептуальных границ криминологии.
Криминология, сосредоточенная на изучении сугубо внутригосударственных аспектов преступного поведения, без учета сложности системных связей международной преступности, ее политических аспектов и международно-правовой криминализации составляющих ее правонарушений, не отвечает потребностям противодейстия все более глобализирующейся преступности. Особое значение приобретает криминология международной преступности или «международная криминология».
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.В. ЗУЄВ
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
ПрАвотворЧА ФУНКиІЯ суДовоЇ ПрАктик
Роль судової практики та актів тлумачення, що виносяться судами, на-буває останнім часом великого значения, а відповідно виникає питания щодо можливості суду мати пратворчі повноваження та визнаватись джерелом права.
На сьогодні йде дискусія з цієї проблеми, але можна виділити 3 групи думок з цього питания. Представники першої групи вважають, що судова практика взагалі у жодному випадку джерелом бути не може. Друга група вчених висловлює протилежну точку зору, вважаючи, що судова практика у повному обсязі є джерелом права, а суд — його творцем. Прихильники ж третьої концепції намагаються поєднати деякі ідеї перших двох і знайти компроміс, вважаючи, що судова практика е джерелом лише в тій частині, в якій вона відбивається в актах тлумачення Верховного Суду України.
Тривалий час монопольно існувала доктрина радянського права, яка зво-дилась до того, що органи суду здійснюють правосуддя як одну з форм застосування закону. Таким чином, підкреслюється відсутність існування такого джерела права, як прецедент. Вважалось, що усі судові інстанції, у тому числі й найвищі, не можуть створювати норму права, а уповноважені виключно їх застосовувати. Така точка зору зародилась у радянські часи, але і сьогодні вона мае багато прихильників, які вважають за неможливе у країнах романо-германської системи права існування правотворчої функції у судів, а існує виключно правозастосовна й правотлумачна діяльність. А остання, в свою чергу, нічим не відрізняється від доктринального тлумачення і зовсім не є обов’язковим для судів нижчої інстанції. Аргументують це конституційною регламентацією принципу поділу влади.
Проте, думки, що судову практика все ж таки слід визнати джерелом права, висловлювались ще у 20-40-х роках, а з 50-х змінилась різкою критикою, що була обумовлена політичним курсом на стабілізацію законо-давства, на звуження кола джерел права. 3 метою усунення суперечності між існуючими доктринальними настановами й реальними аспектами цієї проблеми вчені намагались наділи судове тлумачення рисами конкретизуючої нормотворчості.
Отже, необхідно визначити, чи можливо взагалі до кола джерел права віднести які-небудь акти, що приймаються органами судової влади. Тради-ційно виділяють такі ознаки, що характеризують нормативність актів органів державно! влади:
— формальна визначеність,
— спеціальна, встановлена законом, процедура ухвалення,
— публічність,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
— ухвалення їх компетентним органом,
— загальнообов’язковість,
— наділення вищою юридичною силою,
— забезпечення державним примусом,
— неперсоніфікованість,
— багаторазове використання. Перша ознака — формальна визначеність — вказує на специфічну форму
закріплення акта. Результати процесу судового тлумачення виражаються у формі юридичних документів. У кримінальному процесі до них належать вироки, ухвали, постанови. До них закріплені чіткі вимоги до актів, що ви-носяться суддями. Однаковою мірою закон вказує і на процедуру ухвалення судового акту (друга ознака), недотримання якої спричиняє незаконність останнього, а також викликає інші процесуальні наслідки. Що стосується третьої складової ознаки — публічності, то одним з принципів кримінального процесу є його гласність, відповідно до якої передбачається публічне оголо-шення всіх схвалюваних рішень. Крім того, в Україні створюється Єдиний державний реєстр судових рішень. Проте такого оголошення недостатньо для акта, що претендує на роль джерела права, адже ознайомитись з ним повинно невизначене коло суб’єктів через офіційне опублікування, якому підлягають в офіційному друкованому органі Верховного Суду України постанови Пленуму Верховного Суду України з розглянутих ним питань.
Згідно з наведеними вище ознаками акт — джерело права — має при-йматись компетентним органом держави. Будь-який державний орган може приймати акти, які є нормами права, лише за умови наділення його такими повноваженнями Конституцією України, проте суди такої функції не мають. Але з цим можна не погодитись, оскільки Основний Закон закріплює право кожного на судовий захист, а юрисдикція судів поширюється на всі правовід-носини, що виникають у державі. Право на судовий захист не може бути обмежено законом чи іншим актом. Саме тому відсутність норми права не може бути підставою у відмові в правосудді. Правотворча діяльність суду і парламенту суттєво відрізняється, і через це перша не може ні підміняти другу, ні дублювати. Якщо законодавець визначає правову політику шляхом видання норм права, то суд, як представник однієї з ГІлок влади, повинен’ це робити властивим саме йому способом.
Акт, що є джерелом права, має загальнообов’язковий характер. Як ві-домо, судові рішення ухвалюються судами ім’ям України і є обов’язковим для виконання на всій ії території. За умисне невиконання судових рішень службовою особою законом встановлена кримінальна відповідальність (ст.382 КК). Відповідно до ст. 403 КПК вирок, ухвала, постанова суду, що набрали законної сили, є обов’язковими для виконання, а це означає, що вони стають такими ж обов’язковими для виконання, як і закон. Але важ-ливо те, що обов’язковими для виконання вони стають щодо осіб, яких без-посередньо стосуються. А тому можна констатувати, що рішення місцевих судів не можуть бути джерелами права, оскілки стосуються справ приватної
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
значущості, які мають суто індивідуальний, а не нормативний характер, не розраховані на багаторазове застосування. Загальнообов’язковий характер для судової практики мають постанови Пленуму Верховного Суду України. Вони мають велике значення для забезпечення однакового розуміння за-конів, містять важливі принципові рекомендації з питань, що виникають при розгляді судових справ. Роз’яснення даються на підставі вивчення й узагальнення судової практики, аналізів судової статистики, які здійсню-ються в судових палатах Верховного Суду. Реалізація повноважень Пленуму з надання роз’яснень з питань судової практики впливає на формування судової практики всіх судів загальної юрисдикції. У самих постановах Вер-ховний Суд неодноразово звертав увагу судів на необхідність урахування положень в Їх діяльності, а також на те, що вони приймаються з метою забезпечення правильного й однакового застосування процесуального зако-нодавства, положень кримшальнопроцесуального законодавства, що ще раз підкреслює обов’язковість Їх урахувань в судовій практиці. Рішення суддів, що ігнорують сформульоване Пленумом положення, повинні бути скасовані вищестоящим судом у зв’язку з неправильним застосуванням закону, ос-кільки тлумачення останнього, подане в постановах Пленуму Верховного Суду України, є зразком правильного його розуміння.
Що стосується такої властивості правового акта, як неперсоніфікованість, тобто поширення дії на невизначене коло людей або на певну їх групу, а не на конкретну особу чи конкретний випадок, необхідно зазначити, що рішення судів виносяться в конкретній справі, вирішують правовідносини, що скла-лись між певними суб’єктами права. Іншими словами, переважна більшість рішень судів мають індивідуалізований зміст, що зумовлює віднесення Їх до актів казуального тлумачення норм права. Неперсоніфікованим характером наділені постанови Пленуму Верховного Суду України, вони містять най-більш важливі й узагальнені висновки щодо тлумачення конкретної норми права. Тому ці рішення є зразком для розуміння тлумаченої в них норми й можуть використовуватись в практиці судів багато разів при розгляді схожих справ.
Таким чином, можна зробити висновок, що судові акти можуть розгля-датись як джерела права, але до Їх числа слід віднести тільки судові акти правозастосовного нормативного тлумачення, винесені Верховним Судом України, — постанови його Пленуму, а також опубліковану практику Верховного Суду України в конкретних правах.
Але тепер слід з’ясувати, яким саме джерелом вона може бути. Як вба-чається, судову практику слід розглядати як судовий прецедент, створюючи який, суд не може допустити ухвалення таких рішень, які змінювали б закон або суперечили йому. У вітчизняній правовій системі прецедент — це субсидіарне джерело права. Саме тому, навіть виносячи. рішення, що міс-тить нову норму, суд тільки заповнює прогалину в правовому регулюванні, орієнтує інші суди на однакове вирішення аналогічних справ або застосу-вання розтлумачених норм, що виключає прийняття незаконних рішень. На
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відміну від нормативно-правового акта, судовий прецедент є одночасно і джерелом права, і правозастосовним актом.
Під судовим прецедентом слід розуміти вироблений судовою практикою й підтверджений авторитетом вищої судової інстанції держави, опублікований в офіційному друкованому органі Верховного Суду України зразок нормативного чи казуального тлумачення норм права, який заповнює, доповнює або тимчасово замінює нормативне регулювання певних суспільних відносин і є обов’язковим для застосування в аналогічних справах чи при застосуванні розтлумаченої норми права.
Як судовий прецедент у кримінальному процесі слід розглядати тільки а) судову практику вищої судової інстанції — постанови Пленуму Верховного Суду України та б) рішення по конкретних справах Верховного Суду України — ухвали колегії суддів Судової палати по кримінальних справах, винесені ними при провадженні по перегляду вироків, постанов та ухвал судів, а також при перегляді судових рішень у порядку виключного провадження. Судовим прецедентом вказані акти стають за умови набрання ними законно! сили, а також публікації їх в офіційному друкованому органі Верховного Суду України — Віснику Верховного Суду України, в офіційному виданні «Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах» або в іншому офіційному друкованому органі Верховного Суду України.
Л.0.1ВАН0ВА
аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ГРУПИ
ТА ЗЛОЧИННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В КРИМИНАЛЬНОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ
Інститут співучасті у вчиненні злочину, зокрема стійкі форми співучасті, розроблений і визначений в законодавстві України про кримінальну відпові-дальність досить ретельно і чітко. Але діяльність людини, як відомо, та її результата не бувають бездоганними , що обумовлює постійне їх корегування та вдосконалення. Це стосується і закріплення певних засобів боротьби з організованими формами спільної протиправної взаємодії людей. Розглянемо ч.ч. 3, 4 статті 28 КК України, які передбачають вчинення злочину організо-ваною групою та злочинною організацією, для законодавчого вдосконалення понять цих стійких форм співучасті.
Так, мета створення організованої групи полягає, відповідно до ч.З ст.28 КК України, у скоєні одного та іншого (інших) злочинів, тобто не менше двох (одного та іншого). Однак в науково-практичному коментарі за
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ред. Е.Л. Стрельцова вказано, що: «под организованной группой понимается устойчивое объединение трех и более лиц, предварительно сорганизовавшихся для совершения одного или нескольких преступлений» (Научно-практический комментарий. Отв. ред. Стрельцов Е.Л. Издание четвертое, переработанное и дополненное. — Х.: ООО «Одиссей». — 2002. — с. 86). Тобто передбачена можливість кваліфікації злочину, як скоєного у складі організованої групи, якщо був наявний умисел на скоєння тільки одного злочину. Більш того, аналогічне тлумачення наводиться і в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.2005 року № 13, в якій зазна-чено, що: «Під організованою групою належить розуміти внутрішньо стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довгот-ривалої підготовки». Очевидно, що подібні невідповідності з Кримінальним кодексом України не можуть мати місце в правовому полі України.
В ч. 3 ст. 28 КК України при описі ознак організованої групи, які обов’язково повинні бути встановлені при кваліфікації, вказується на не-обхідність наявності «єдиного плану з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи». Безперечно, що для цілеспрямованого здійснення організованої злочинної діяльності необхідна наявність відповідного плану, в якому розподілені певні функції учасників організованої групи. Однак, вказівка на те, що «єдиний план» повинен бути відомий всім учасникам групи викликає сумніви відносно необхідності закріплення відповідного положення в законі. Оскільки існують непоодинокі випадки, коли учасники організованої злочинної діяльності не-поінформовані про дійсні плани організатора організованої групи, виконуючи лише свою злочинну роль в більш масштабних злочинних проектах. Органі-затор такої діяльності для забезпечення засекреченості та ізолювання, голо-вним чином, себе від можливої кримінальної відповідальності не розкриває всіх напрямків та подробиць, нюансів відносно скоєння злочину (злочинів). Тому, вказівка даної ознаки в законі (ч. 3 ст. 28 КК України) ускладнює процес доказування слідчим працівникам при кваліфікації суспільно небез-печного діяння, як скоєного у складі організованої групи, а також передбачає можливість пом’якшення покарання особам, які не знали про дійсні плани організованої групи, але свідомо діяли у її складі.
Аналіз ч. 4 ст. 28 КК України дозволяє також зробити висновок, що законодавче закріплення цілей злочинної організації підлягає корегуванню. Це стосується вказівки на те, що однією з цілей злочинної організації є «за-безпечення функціонування самої злочинної організації». Логічний аналіз ч. 4 ст. 28 допускає можливість створення злочинної організації тільки з метою «забезпечення функціонування самої злочинної організації», оскільки цілі за-значеної форми співучасті у злочині перераховані через сполучник «або». Але, очевидно, що вказівка в законі на створення злочинної організації з вищеза-значеною метою є недоцільною, оскільки відповідне забезпечення є однією з необхідних умов діяльності злочинної організації, а не метою її створення.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Однією з цілей утворення злочинної організації, відповідно до ч.4 ст.28 КК України, є безпосереднє вчинення її учасниками тяжких або особливо тяжких злочинів. Отже, відповідно до тексту ч.4 ст.28 КК України метою такої органі-зації має бути вчинення як найменше двох злочинів. А в постанові ВСУ від 23.12.2005 року № 13 п.10 передбачається «…вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підго-товки». Отже передбачена можливість наявності умислу для вчинення тільки одного злочину. Такі різночитання, на мою думку, не повинні мати місце.
Для більш ефективного закріплення в законі засобів боротьби з ор-ганізованою злочинністю, враховуючи вищенаведені зауваження, пропоную викласти ч.3 ст.28 КК України у такій редакції «Злочин визнається вчи-неним організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки».
Викласти ч.4 ст.28 КК України в наступній редакції: «Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні час-тини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування інших злочинних груп».
И. Ю. КАРПУШЕВА, С.О.НОВИКОВ, Т.Ш.АЛИЕВ
Донецкий юридический институт
Луганского государственного университета внутрених дел
имени Э.А. Дидоренко
необХоДимость ввеДениЯ в
ЗАконоДАтельство укрАинЫ
институтА ПробАции
Пробация — (англ. probation) — в уголовном праве США, Англии и ряда других стран представляет собой вид условного осуждения, при котором осужденный помещается на время испытательного срока, установленного судом, под надзор специальных органов; возможен и ряд дополнительных ограничений (не посещать определенных мест, воздерживаться от общения с определенными лицами и тому подобные) [1].
Данный термин употребляется преимущественно в англосаксонских странах и означает работу с условно осужденными, в ходе которой на них возлагается исполнение определенных обязанностей и он помещается на
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
определенный срок под индивидуальный надзор специального должностного лица. Таким лицом является агент, помощник либо другой уполномоченный по пробации. Уполномоченный службы пробации осуществляет контроль за поведением поднадзорного, выполнением им определенных обязанностей и условий пробации и обеспечивает проведение исправительного курса. При назначении пробации осужденный должен не совершать новые преступления и выполнять возложенные на него приговором суда обязанности. На осужденного могут быть возложены следующие обязанности: пройти соответствующий курс лечения, продолжить профессиональное обучение, воздерживаться от посещения запрещенных судом мест (увеселительных заведений, казино и так далее), не владеть огнестрельным и(или) другим оружием, возместить причиненный ущерб, сообщать суду о любом изменении места жительства и работы, являться в суд по вызову агента по пробации и так далее. Если осужденный соблюдает все условия пробации, он полностью освобождается, от какого бы то ни было наказания за совершенное преступление и у него отсутствует судимость.
Из приведённых признаков пробации мы видим, что основной её чертой является условное неисполнение наказания (либо наказание, вообще, не назначается, как, например, в Англии, США и Франции) с назначением специального должностного лица (агента, помощника, уполномоченного и т. п.), который осуществляет контроль за поведением осужденного и выполнением им определенных обязанностей и условий пробации [2, с. 170].
В теории и практике существует разные взгляды на пробацию. Так одни авторы относят ее к мере приостановления исполнения уголовных санкций для испытания, другие определяют ее в качестве режима помещения на испытания. Во многих Уголовных кодексах штатов США, в Англии, Швеции пробация включена в систему видов наказаний.
Н. Б. Хуторская определяет пробацию как сложный социально-правовой институт, являющийся, с одной стороны, мерой наказания, которая состоит в передаче лица, признанного судом виновным в совершении преступления, без применения к нему тюремного заключения под надзор специальной службы на определенный срок и на условиях, устанавливаемых судом, нарушение которых влечет назначение тюремного заключения, а с другой стороны, системой исполнения данного уголовного наказания, включающей комплекс сил и средств, направленных на достижение цели ресоциализации осужденных [3, с. 12].
По нашему мнению данный вид воздействие на преступника, совершившего мало значимое преступление, будит являться более эффективным, чем лишение свободы. В первую очередь это связанно с личностным подходом к лицу совершившим преступное деяние, что направлено в первую очередь на то, чтобы «исправить» преступника, вновь сделать его законопослушным членом общества.
Ни для кого не является секретом, что привлечение к уголовной ответственности носит, скорее, карательный, нежели воспитательный характер.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Во всяком случае, это редко способствует исправлению правонарушителя. Напротив, оказанное обществом доверие в виде замены уголовной ответственности ее альтернативным видом, имеет общепризнанное положительное значение. В Чехии к примеру сотрудник службы пробации в рамках этого института выполняет две функции:
С одной стороны он отвечает за медиацию (процедуру примирения) между потерпевшим и правонарушителем. С другой — он в дальнейшем на протяжении всего срока пробации осуществляет пробационный надзор за правонарушителем. Данный надзор имеет элементы, как социально-психологической поддержки, так и руководства и контроля [4].
Опираясь на выше сказанное, просматривается положительные черты, которые позволяют говорить о введении института пробации в отечественное уголовное законодательство. Но каждая деятельность должна быть чётко регулирована в связи с этим, мы предлагаем следующие теоретико-практические рекомендации:
— Создание службы пробации на территории Украины. В обязанности, которой должны будут входить такие функции как: примирение правонарушителя и пострадавшего, а также приостановление уголовной ответственности. В свою очередь сотрудники данных служб должны будут с одной стороны отвечать за медиацию (процедуру примирения) между потерпевшим и правонарушителем и с другой — они в дальнейшем на протяжении всего срока пробации должны будут осуществлять пробаци-онный надзор за правонарушителем. Данный надзор должен будет нести элементы, как социально-психологической поддержки, так и руководства и контроля.
— Должны быть выработаны и введены в национальную науку уголовного права, следующие основные понятия: пробация, коммунитарная приговорная пробация, досудебная пробация, постпенитенциарная пробация, служба пробации и др.
— Чёткий перечень субъектов пробации. К ним можно отнести лица, которые находятся в конфликте с уголовным законом и достигшие 14-ти летнего возраста. К тому же по нашему мнению следует отметить, что лицо должно добровольно согласиться на проведение в отношении него пробации.
— Должны быть чётко расписаны права и обязанности субъектов про-бации.
— Должны быть определены основные направления деятельности про-бации.
— Разделить пробацию на виды в зависимости от стадии, на которой проводили пробацию, и дать юридический анализ каждой разновидности.
— Установить принципы проведения пробации, которые не противоречили бы Конституции Украины.
— Определить сроки применения пробации к лицу, совершившему преступное деяния. Здесь по нашему мнению следует учитывать личностные
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
характеристики преступника. И устанавливаться службой пробации на неопределённый срок.
Исходя из выше сказанного мы видим, что отечественное законодательство является далеко не совершенным. У нас в стране всё чаще перестают уважать в преступнике человека, личность. И забывают, что наказание не только должно удерживать от преступления третьих лиц, но и должно спасать, прежде всего, самого преступника от новых преступлений. По нашему мнению этого можно достигнуть не с помощью устрашения а, более достойным и благородным образом, и именно через исправление павшего. В данной работе мы попытались сделать акцент на личность преступника и предложили ввести институт пробации в уголовное законодательство с целью защиты общества с одной стороны и защиту прав преступника с другой. Кроме этого автором были выработаны теоретико-практические рекомендации о законодательном закреплении института пробации, что позволит существенно позволит уменьшить криминогенную обстановку у нас в стране.
ЛИТЕРАТУРА:
2. Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. Уголовное право современных зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) Учебное пособие. — М.: 3ерцало. — 1997. — 192 с.
3. Хуторская Н. Б. Институт пробации в США: уголовно-правовые, криминологические и организационно-управленческие аспекты: автореф. дис. … канд. юрид наук. М., 1992. — 14 с.
М.И. КАЧАН
кандидат юридических наук Филиал ГОУ ВПО КубГУ в г. Армавире
обосновАнность уЧЁтА некоторЫХ обстоЯтельств в кАЧестве смЯгЧАЮЩиХ нАкАЗАние
Впервые в истории российского уголовного законодательства положение, предусматривающее возможность расширения перечня смягчающих обстоятельств, было закреплено в ст. 33 Основ уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик 1958 г., что было связано с осознанием невозмож-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ности отразить в законе все те обстоятельства, относящиеся к характеристике деяния и личности виновного, которые, так или иначе, свидетельствуют о снижении степени общественной опасности как самого деяния, так и лица, его совершившего и, соответственно, требуют смягчения наказания.
Статья 61 УК РФ также содержит открытый перечень обстоятельств, смягчающих наказание, что предоставляет судам право при назначении наказания учитывать в качестве смягчающих и другие обстоятельства, не предусмотренные этой статьей. Однако признание такого обстоятельства смягчающим должно быть мотивировано в приговоре.
Как показал анализ судебной практики Краснодарского края за 2000-2010 гг., суды при назначении наказания ссылались на обстоятельства, смягчающие наказание, не указанные в законе, в 89% случаев. В 31,6% изученных дел судьи одновременно учитывали как обстоятельства, смягчающие наказание, не указанные в законе, так и смягчающие обстоятельства, предусмотренные ст. 61 УК РФ. При назначении наказания по 4% дел судами делались ссылки только на смягчающие обстоятельства, предусмотренные законом. В 7% приговоров ссылки на смягчающие обстоятельства вообще отсутствовали.
По исследованным приговорам, в которых делались ссылки на ч. 2 ст. 61 УК РФ, судами учитывались следующие смягчающие обстоятельства, не указанные в законе: чистосердечное раскаяние — 79% ссылок; признание вины — 51%; совершение преступления впервые — 32%; положительная характеристика по месту жительства (работы, учебы) — 13%; наличие на иждивении несовершеннолетних детей — 19%; состояние здоровья — 4,4%; совершение преступления небольшой тяжести — 4,4%; ранее не судим
— 4%; инвалидность — 3%; занятие виновного общественно-полезным трудом — 3,3%; не состоит на учете у нарколога — 3,3%; пожилой (молодой) возраст — 2,6%; полное и правдивое изложение обстоятельств дела
— 2,6%; просьба потерпевшего строго не наказывать — 2,2%; совершение преступления средней тяжести — 2,6%; принес извинения потерпевшему
— 1,8%; наличие на иждивении больных родителей — 1,5%; участие в боевых действиях — 1%; тяжелое материальное положение — 1%; отсутствие заработка (работы) — 1%; признание подсудимого лицом, пострадавшим в результате паводка, имевшего место 22 июня 2002 г. на территории Южного федерального округа — 0,7%; нахождение жены в состоянии беременности
— 0,7%; отсутствие реального материального ущерба — 0,7%. В единичных случаях судами учитывались при назначении наказания в
качестве смягчающих и такие обстоятельства, не предусмотренные ст. 61 УК РФ, как: участие в ликвидации последствий на Чернобыльской АЭС; осознание содеянного; отсутствие претензий со стороны потерпевшего; личностные (хорошие) отношения с погибшим; к административной ответственности не привлекался; наличие наград; намерение оказать материальную помощь; совершение преступления по неосторожности; умственная отсталость, не исключающая вменяемости; своевременная явка в суд по вызовам.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
К обстоятельствам, смягчающим наказание, в судебной практике относят и такое обстоятельство, как «отсутствие тяжких последствий». Вместе с тем, обоснованность признания данного обстоятельства смягчающим наказание вызывает сомнения. Изучив составы преступлений, предусмотренные Особенной частью УК РФ (п. «в» ч. 3 ст. 126, ч. 3 ст. 127, п. «б» ч. 3 ст. 131, ч. 2 ст. 149 УК и т.д.), можно увидеть, что многие из них предусматривают наступление тяжких последствий в качестве квалифицирующего признака, с учетом которого законодатель установил и повышенные санкции. Соответственно, составы преступлений при отсутствии такого признака предусматривают более мягкие санкции, не требующие своего смягчения ещё и за счет учета отсутствия тяжких последствий в качестве обстоятельства, смягчающего наказание. В связи с этим, рассмотрение отсутствия тяжких последствий в качестве обстоятельства, смягчающего наказание, представляется едва ли уместным.
Вызывает сомнение обоснованность учета в качестве смягчающего и такого обстоятельства, как «совершение преступления впервые» («ранее не судим», «к уголовной ответственности привлекается впервые»).
В соответствии с п. «а» ч. 1 ст. 61 УК РФ обстоятельством, смягчающим наказание, признается «совершение впервые преступления небольшой тяжести вследствие случайного стечения обстоятельств». Анализ данного обстоятельства свидетельствует о том, что для признания его смягчающим наказание необходима совокупность всех трех условий: преступление должно быть совершено впервые, оно должно относиться к категории небольшой тяжести и быть следствием случайного стечения обстоятельств. Соответственно, исходя из смысла закона, при отсутствии хотя бы одного из названных условий данное смягчающее обстоятельство учету не подлежит.
Из изученных нами приговоров, смягчающее обстоятельство, предусмотренное п. «а» ч. 1 ст. 61 УК РФ, — «совершение впервые преступления небольшой тяжести вследствие случайного стечения обстоятельств» — не встретилось ни разу. Вместе с тем, суды при назначении наказания, ссылаясь на ч. 2 ст. 61 УК, учитывают в качестве смягчающего наказание обстоятельства сам факт совершения преступления впервые (32% ссылок). Конечно, закон (ч. 2 ст. 61 УК РФ) предоставляет суду право учитывать в качестве смягчающих иные, не предусмотренные им обстоятельства. Однако и в этом случае учет лишь одного факта совершения преступления впервые представляется необоснованным, так как лицо не может заслуживать снисхождения только лишь потому, что оно ранее не совершало преступлений.
Кроме того, если закон (п. «а» ч. 1 ст. 61 УК РФ) предусмотрел еще два дополнительных условия для признания впервые совершенного преступления смягчающим обстоятельством, то представляется, что даже в рамках ч. 2 ст. 61 УК РФ оно не может быть признано смягчающим наказание, так как, по сути, в таком случае п. «а» ч. 1 ст. 61 УК просто теряет смысл. Отнесение к смягчающим обстоятельствам лишь одного из названных законом трёх условий искажает саму сущность предусмотренного законода-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
телем в п. «а» ч. 1 ст. 61 УК смягчающего обстоятельства, принижая тем самым значение обстоятельств, которые закреплены в законе в качестве смягчающих наказание.
Как показывает практика, суды при назначении наказания виновным, ссылаясь на ч. 2 ст. 61 УК, признают в качестве смягчающих и такие обстоятельства, являющиеся составными частями смягчающего обстоятельства, предусмотренного п. «а» ч. 1 ст. 61 УК, как «совершение преступления небольшой тяжести» (4,4% ссылок) и «совершение преступления вследствие случайного стечения обстоятельств» (0,2% ссылок). Другими словами, суды признают смягчающими наказание отдельные условия целого смягчающего обстоятельства, закрепленного в законе. Такое положение обусловлено тем, что смягчающее обстоятельство, предусмотренное п. «а» ч. 1 ст. 61 УК в той формулировке, в какой оно закреплено в законе, практически не используется в силу того, что редко бывают случаи, когда по делу имеются в наличии все три предусмотренных законом условия. В связи с этим, представляется целесообразным упростить содержание п. «а» ч. 1 ст. 61 УК, исключив из него дополнительные условия — «совершение преступления впервые» и «совершение преступления небольшой тяжести». Измененная формулировка смягчающего обстоятельства — «совершение преступления вследствие случайного стечения обстоятельств» — позволила бы суду смягчать наказание виновному, который совершил преступление не впервые, но вследствие случайного стечения обстоятельств, а также при совершении виновным преступления не только небольшой тяжести, но и по другим категориям.
Что же касается таких признаков, как «совершение преступления впервые» и «совершение преступления небольшой тяжести», то они, на наш взгляд, не должны учитываться в судебной практике в качестве обстоятельств, смягчающих наказание. Совершение преступления впервые характерно для большинства преступлений, а небольшая тяжесть деяния учитывается законодателем при конструировании санкции и судом при определении характера общественной опасности преступления (то же самое касается и таких обстоятельств, которые необоснованно учитываются судами в качестве смягчающих наказание, как «совершение преступления средней тяжести» (2,6% ссылок), «совершение преступления по неосторожности» (0,2% ссылок)).
Как показывает анализ судебной практики, суды при назначении наказания достаточно часто учитывают в качестве смягчающего обстоятельства положительную характеристику виновного по месту жительства, работы, учебы. Конечно, категорически отрицать значение данных, характеризующих виновного с положительной стороны, наверно, не стоит. В ряде случаев такие характеристики могут отразить истинное лицо виновного. Вместе с тем, как справедливо отмечает О.А. Мясников, данное правило имеет свои исключения: большинство маньяков и серийных убийц характеризовались как вполне добропорядочные граждане.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Практика показывает, что должностные лица, занимающие ответственное положение, совершившие тяжкие преступления, подвергаются явно несправедливому в силу мягкости наказанию, так как характеризуются положительно, а лица, уклоняющиеся от общественно полезного труда, не ладящие с соседями, злоупотребляющие спиртными напитками, совершившие преступления небольшой или средней тяжести, обречены на изоляцию. Это свидетельствует о том, что необходима переоценка данного обстоятельства.
Кроме того, как показывает анализ судебной практики, суды учитывают характеристику виновного при назначении наказания без должной конкретизации соответствующими данными. Имеют место случаи необоснованного учета тех или иных данных, характеризующих виновного, а также немало примеров явного противоречия приводимых в приговорах фактических данных, характеризующих виновного, с материалами уголовного дела. Всё это говорит о том, что суды недостаточно серьезно подходят к учету смягчающих обстоятельств.
I.M. КАЧУР
Національна академія внутрішніх справ
СУСШЛЬНА НЕБЕЗПЕКА ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 300 КК УКРАЇНИ
На думку Ю.І. Ляпунова, кримінально-правова суспільна небезпека — це певний об’єктивний антисоціальний стан злочину, зумовлений усією сукупністю його негативних якостей та ознак, який містить у собі реальну можливість спричинення шкоди суспільним відносинам, що охороняються законом.
У науковій літературі зазначається, що твори, які пропагують культ на-сильства і жорстокості, заподіюють шкоду фізичному, статевому та іншому вихованню людей і, перш за все, підлітків та молоді. Їх розповсюдження негативно впливає на моральне здоров’я, сприяє прояву шкідливих нахилів, стимулює цинічне ставлення до людей; їх систематичне сприйняття не проходить безслідно, заважає всебічному і гармонійному розвитку особистості.
Небезпека впливу творів, що пропагують культ насильства та жорсто-кості, полягає у трансформації та проекції актів катування, тортур, крива-вого садизму на суспільне й приватне життя людини. Твори, що у будь-якій формі відображають подробиці кривавих вбивств, жорстокості, порушують психіку і руйнують свідомість, деформують поняття добра і зла, жалю до ближніх.
Питання негативного впливу телебачення досліджувалося багатьма вче-ними, більшість з яких дійшли негативних висновків, що телебачення ви-робляє насильство. Таким чином, телебачення почало розглядатися як одна з імовірних причин агресії і, на думку професора Університету штату Айова
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Бреда Бушмана, «зв’язок між телебаченням і агресією є більш доведеним, ніж зв’язок між палінням і раком», а показ сцен насильства у фільмах і телевізійних програмах може підвищити агресію глядачів.
Підвищена небезпека розповсюдження інформації, що пропагує культ насильства та жорстокості зумовлюється тим, що в результаті частого показу відео сюжетів, що містять сцени насилля, у населення формується зне-важливе відношення до життя, ідеалів добра і справедливості, відбувається звикання до жорстокості, і, що ще більш небезпечно — криміналізація ціннісних орієнтацій суспільства. За своїм характером наслідки розповсюд-ження інформації, що пропагує культ жорстокості в умовах кризи сімейного виховання, зросту безробіття, алкоголізму, токсикоманії, наркоманії та ін. досить різноманітні. При цьому людина з самого початку зорієнтована на насильницьке вирішення будь-якого конфлікту.
Отже, засоби масової інформації мають вагомий вплив на свідомість і поведінку людей, а довіра населення до засобів масової інформації займає значне місце у суспільстві.
Необхідно зазначити, що настання відповідальності за зловживання засо-бами масової інформації в сфері расової, національної чи релігійної дискримі-нації мотивується ними як укріплення національної самосвідомості, захист національної культури, прав та інтересів тих чи інших націй, народностей, віросповідань.
Криміналісти підкреслюють, що суспільна небезпечність діяння вказує на той вихідний пункт руху пізнання, від якого воно повинно відштовхуватися під час дослідження питань обґрунтованості криміналізації діяння. Суспільна небезпечність як ознака злочину полягає в тому, що діяння заподіює шкоду суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом чи містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди. Злочин на відміну від інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпеч-ності, і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об’єктивними і суб’єктивними ознаками інших правопорушень.
Криміналісти цілком справедливо зауважують, що «... суспільна небез-печність діяння залежить від способу його вчинення та від інтенсивності посягання». Тому такі способи вчинення даного злочину, як збут непов-нолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ на-сильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію а також примушування неповнолітніх до участі у створенні таких творів, підвищують його суспільну небезпеку.
Ступінь суспільної небезпечності незаконних дій з творами, що пропа-гують культ насильства та жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію високий. Існування цього явища в суспільстві суттєво загрожує суспільній моральності. Інформація певним чином впливає на ідеологія, яка у свою чергу, формує моральність. Цицерон писав: «Закони слабшають і у суспільстві, де падає моральність, зростає насильство, жор-стокість, розпуста». Моральні принципи суспільства становлять ту основу,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
на котрій базується процес самовиховання членів суспільства, і насамперед молодого покоління. Майбутнє будь-якого суспільства та держави безпосе-редньо залежить від того, які моральні уявлення та оцінки поведінки людей, ідеалів поширені в ньому, яке моральне здоров’я населення. Моральність базується на системі норм та правил поведінки, ідей, звичаїв, традицій, уявлень про добро та зло, справедливість та несправедливість, честь та гідність, пануючих у певному суспільстві. Тому найбільш суттєві посягання на моральність, до яких і належить даний злочин, несуть високий ступінь суспільної небезпечності та потребують криміналізації.
Таким чином, суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 300 КК України, полягає в тому, що він посягає на громадську моральність у сфері духовного і культурного життя суспільства. У зв’язку з цим, негативно впливає на моральне здоров’я, духовний розвиток суспільства, пробуджує агресивність, бездуховність, провокує розпалювання ворожнечі та ненависті на підставі раси, кольору шкіри, походження, національної чи етнічної на-лежності та віросповідання.
Е.Р. КЕЙДУНОВА
кандидат юридических наук, доцент Южный федеральный университет
ПрестуПлениЯ Против ЖиЗни
и ЗДоровьЯ, соверШАемЫе
меДицинскими рАботникАми:
нАПрАвлениЯ реФормировАниЯ
ЗАконоДАтельствА
XXI век ознаменовался бурным развитием биомедицинских наук, коренным образом преобразивших современное общество, что, с одной стороны, несомненно, несет в себе положительный аспект, но в то же время, использование различных генетических технологий связано с возможным причинением негативных последствий естественной природе человека. Итог оказания медицинской помощи оказывается далеко не всегда ожидаемым, и причин тому множество — от невнимательности или неквалифицированности медицинских работников до умышленного причинения вреда жизни и здоровью пациента при выполнении профессиональных обязанностей и вопреки профессиональному долгу. Кроме того, нельзя упускать из виду и тот факт, что все новые технологии, в том числе и биотехнологии, по сути своей, имеют «двойное назначение», а значит, нельзя исключать возможность использование достижения науки в антигуманных и даже криминальных целях. Поэтому объективная необходимость криминализации посягательств медицинских работников на жизнь и здоровье пациента при использовании
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
новых технологий обусловлена, прежде всего, изменением их характера и значительным повышением опасности этих деяний.
Необходимо отметить, что развитие качественно новых технологий и методов лечения уже привело к тому, что уголовно-правовое регулирование распространилось на ранее не регламентировавшиеся уголовным правом области медицинской деятельности, например, трансплантологию (п. «м» ч. 2 ст. 105, п. «м» ч. 2 ст. 11, ст. 120 УК РФ). Однако наличие существенных пробелов криминализации в Уголовном кодексе РФ (далее УК РФ), несогласованность уголовного и медицинского законодательства, в том числе и по вопросам установления уголовной ответственности за преступные деяния в области профессиональной медицинской деятельности, а также, учитывая и тот факт, что Россия сильно отстает от других зарубежных стран, в том числе и государств-членов СНГ, требует коррекции норм УК РФ, с учетом изменившихся общественных отношений, происходящих на базе научно-технического прогресса, требований международного, базового медицинского законодательства и опыта зарубежных стран.
Достаточно спорным является вопрос о правовой оценке эвтаназии, и одним из подходов к решению данного вопроса, на наш взгляд, может стать учет имеющегося законодательного опыта и практики его применения стран мирового сообщества. Следует отметить, что, несмотря на то, что в ст. 45 «Основ законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан» от 22 июля 1993 г. (с изм.) закреплен запрет на осуществление эвтаназии, однако в УК РФ отсутствует соответствующая специальная норма. По действующему уголовному законодательству ответственность за эвтаназию наступает по ч. 1 ст. 105 УК РФ — простое убийство. Иной законодательный подход мы обнаруживаем в уголовных законах Германии, Швейцарии, Голландии, стран-участников СНГ и других зарубежных государств, где в целом наблюдается несколько тенденций. Во-первых, более чем в 40 государствах мира пассивная эвтаназия (неприменение средств и невыполнение врачебных манипуляций, которые поддерживают жизнь тяжело больного пациента) законодательно разрешена. Во-вторых, во многих зарубежных странах активная эвтаназия (совершение каких-либо действий, ускоряющих смертельный исход) запрещена под угрозой уголовного наказания, при закреплении специальных норм об ответственности за указанное деяние в уголовном законодательстве. В-третьих, единственной страной, где декриминализирована активная эвтаназия является Голландия.
Анализ положений уголовного законодательства зарубежных стран показывает, что в большинстве из них содержатся специальные, привилегированные нормы об ответственности за эвтаназию. В настоящее время в современных клиниках можно годами поддерживать жизнь больного, в силу этого врачи, по своей инициативе или по просьбе близких таких больных, порой вынуждены отключать средства искусственного поддержания жизни больного, т.е. фактически осуществляют принудительную эвтаназию. Поэтому, на наш взгляд, представляется необходимым дополнить УК РФ приви-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
легированной нормой, в которой законодатель дифференцировал бы ответственность за эвтаназию в зависимости от формы ее осуществления.
Как уже отмечалось, в настоящее время правовое регулирование отношений, возникающих в сфере медицинской деятельности, отстает от потребностей в таком регулировании. В этой связи ряд социально-правовых проблем порождает развитие трансплантологии, где наиболее сложной проблемой, требующей правового регулирования, является процедура получения согласия на изъятие органов и (или) тканей человека. Относительно данной процедуры можно отметить, что в законодательстве ряда стран для определения законности изъятия донорских органов и тканей, действуют несколько моделей: 1) «модель испрошенного согласия», означающая, что без юридически оформленного согласия лица на использование его органов и (или) тканей (или согласия родственников, когда умерший не оставил подобного заявления) врач не имеет права производить изъятие; 2) «модель возражения», согласно которой необходимо предварительное юридически оформленное возражение лица на изъятие его органов и (или) тканей после смерти, при его отсутствии, врач имеет право на изъятие донорских органов и тканей; 3) «модель острой необходимости», которая предусматривает изъятие донорских органов и тканей человека после смерти без наличия предварительного согласия умершего и его родственников. В российском законодательстве, согласно ст. 8 ФЗ от 22.12.1992 г. № 4180-1 «О трансплантации органов и (или) тканей человека» (с изм.) установлена презумпция согласия на изъятие органов и (или) тканей человека. На наш взгляд, в законе должна быть установлена презумпция запрета на изъятие органов и (или) тканей умершего человека для трансплантации, а также необходимо дополнить УК РФ нормой, устанавливающей ответственность за «незаконное изъятие органов и (или) тканей умершего для трансплантологии или других целей». Кроме того, в уголовном законодательстве должна быть предусмотрена ответственность за куплю-продажу органов и (или) тканей человека, рекламу этих действий.
Весьма сложным является вопрос о правовой оценке использования эмбриона в качестве трансплантата. Действующее законодательство позволяет привлечь к уголовной ответственности только за незаконное производство аборта лицами, не имеющими медицинского образования соответствующего профиля. В случаях, когда аборт в целях использования эмбриональных клеток производится лицом на законных основаниях, ответственность по ст. 123 УК РФ исключается. Кроме того, действующая редакция ст. 120 УК РФ также не позволяет привлечь к уголовной ответственности за рассматриваемое деяние, поскольку в ней говорится о принуждении к изъятию органов или тканей человека для трансплантации. В сложившейся ситуации, законодателю необходимо восполнить этот пробел, введением новой статьи, предусматривающей ответственность за «незаконный оборот органов, тканей, эмбрионов человека».
Следует отметить, что многие достижения биомедицины в силу своей крайней востребованности применяются на практике, не получив надле-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
жащей правовой регламентации. Так, согласно ст. 35 «Основ законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан», каждая совершеннолетняя женщина детородного возраста имеет право на искусственное оплодотворение и имплантацию эмбриона… Незаконное проведение искусственного оплодотворения и имплантации эмбриона влечет за собой уголовную ответственность, установленную законодательством РФ. Однако в УК РФ отсутствует соответствующая специальная норма, что в свою очередь, требует введения нормы, предусматривающей ответственность за «незаконное проведение искусственного оплодотворения или имплантации эмбриона».
Необходимо также выделить проблему криминализации генетических манипуляций. Законодатели большинства зарубежных государств включили в уголовное законодательство специальные нормы об ответственности за генетические манипуляции. Однако уголовное законодательство России и в этой части содержит пробел, несмотря на то, что ФЗ от 20 мая 2002 г. № 54 «О временном запрете на клонирование человека» (с изм. от 29 марта 2010 г.) ввел запрет на клонирование человека впредь до дня вступления в силу федерального закона, устанавливающего порядок использования технологий клонирования организмов в целях клонирования человека, а также на ввоз в Россию клонированных эмбрионов человека из-за рубежа и их вывоз из страны. Действие настоящего Федерального закона не распространяется на клонирование организмов в иных целях. Согласно ст. 4 названного закона лица, виновные в нарушении положений закона, несут ответственность в соответствии с законодательством РФ. Однако принятие указанного закона не сопровождалось внесением дополнений в УК РФ. Представляется необходимым дополнить УК РФ специальной статьей, предусматривающей ответственность за «клонирование человека и генетические манипуляции». На наш взгляд, требуется также криминализировать «незаконное проведение биомедицинских исследований человека или применение запрещенных методов диагностики и лечения».
Рассмотренные нами направления совершенствования уголовного законодательства, связанные с криминализацией некоторых преступлений против жизни и здоровья, совершаемых медицинскими работниками не являются исчерпывающими. Действующее уголовное законодательство не соответствует по объему объективным потребностям охраны прав пациента в условиях стремительно развивающегося научного прогресса, в принятых законах заложена лишь теоретическая необходимость последующего внесения изменений и дополнений в УК РФ, что, несомненно, требует их юридического закрепления.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Т.Є. КЛИМЕНКО
Одеський національний університет ім. /./. Мечникова
нАсильство в сім’Ї: Форми тА ШлЯХи ПоДолАннЯ
Сім’я створюється, живе і розвивається завдяки взаємній любові, повазі чоловіка та дружини, турботі одне про одного, про дітей та інших родичів. Створюючи сім’ю, ніхто не думає, що їх може спіткати доля сусідів, де чо-ловік зловживає алкоголем та б’є дружину і дітей. Однак, на жаль, явище насильства у сім’ї досить поширене. Тисячі жінок та дітей, а іноді й чоловіки, потерпають від образ, погроз, побоїв, психологічного тиску.
Для того, щоб захистити свої права, а також права та інтереси дітей, які потерпають від насильства, незалежно від того, чи страждають вони від насильства фізично, чи тільки є свідками насильства, важливо знати свої права та розуміти суть і природу насильства [1, 4-6].
Насильство як специфічна форма міжособистих стосунків проявляється в різноманітних сферах людської життєдіяльності, в тому числі в сімейному житті.
Насильницькі дії, за визначенням Л. Аларкона, скоюються умисно й спрямовані на досягнення певної (хоча й не завжди усвідомлюваної) цілі; заподіюють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну тощо) іншій особі; по-рушують права й свободи людини [2, 3].
Насильство в сім’ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, пси-хологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.
Насильство в сім’ї може мати форми фізичного, сексуального, психоло-гічного впливу та примусу.
Фізичне насильство — умисне нанесения одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесения шкоди його честі і гідності (вбивство, нанесення фізичних пошкод-жень).
Сексуальне насильство — протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї (зґвалтування, сексуальні домагання).
Психологічне насильство — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна не-впевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдаеться шкода психічному здоров’ю (покарання чоловіком дітей, при образі на жінку,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження).
Економічне насильство — умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраж-далий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я (це вилучення або обмеження коштів; контроль надходжень та фінансових витрат) [3].
Насильство в сім’ї є порушенням права особи на життя, права на повагу до особистого і сімейного життя, житла, права на захист від нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та інших прав гарантованих законом. Найчастіше такі дії призводять до скоєння злочинів.
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за такі насильницькі дії, як: умисне вбивство (ст. 115); доведення до са-могубства (ст. 120); умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121); умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122); умисне легке тілесне уш-кодження (ст.125); побої та мордування (ст. 126); необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128); незаконне позбавлення волі чи викрадення людини (ст. 146); торгівлю людьми чи іншу незаконну угоду щодо людини (ст. 149); зґвалтування (ст. 152); примушення жінок до статевого зв’язку (ст. 154); статеві зносини з особою, яка не досягла ста-тевої зрілості та розбещення неповнолітніх (ст. 155-156); умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194) та ін.[4].
Державним комітетом статистики було проведено дослідження, яке показало що на протязі 8 місяців 2010 р. скоєно 1571 умисне вбивство і замах на вбивство, 2571 умисне тяжке тілесне ушкодження, 450 зґвалтувань і замахів на зґвалтування. Кількість потерпілих від злочинів за січень-сер-пень 2010 р. становила 210,2 тис. осіб, з числа яких 71,2 тис. — жінки, 18,1 тис. — пенсіонери, 7,2 тис. — неповнолітні та 2213 осіб — діти до 14 років.
Насильство в сім’ї тягне за собою далекосяжні наслідки: розлади сну, головний біль, депресії, високий рівень тривожності, страхи та фобії, різ-номанітні соматичні розлади, іноді зловживання алкоголем чи наркотиками. Деякі потерпілі від насильства роблять спроби самогубства.
Насильство над матір’ю тяжко впливає на розвиток та подальше життя її дітей. У таких дітей, як правило, занижена самооцінка, спостерігається деструктивна поведінка, їм важко адаптуватися в суспільстві. Вони часто виростають алкоголіками та наркоманами.
Таким чином, зростання насильства щодо жінок є глобальною проблемою. Гостро вона стоїть і для України, як серйозна перешкода для досягнення рівноправності та дотримання прав жінок. Залишається надія на прийняття прозорих законів і удосконалення Національної стратегії поліпшення становища жінок в Україні. Ми переконані, що створити нову незалежну де-мократичну державу неможливо без кардинального поліпшення становища жінки в суспільстві.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Державі потрібно підтримувати створення нових жіночих організацій (у тому числі й фінансово); розробляти программ допомоги жінкам у кризових ситуаціях, особливо в сільських регіонах,; налагоджувати обмін досвідом, розповсюджувати інформацію про проблему домашнього насильства та шляхи її подолання; реформувати систему покарань шляхом закріплення, у виді додаткового покарання обов’язкову участь у реабілітаційних програмах, з метою боротьби з сімейним насильством.
У боротьбі суспільства з насильством в сім’ї важливу роль відіграє ук-ріплення Інституту сім’ї, в якій панує повага один до одного та виховується почуття рівності всіх членів сім’ї.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Федькович Г.В., Поцюрко Р.І. — Насильство в сім’ї та майнові права подружжя. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. — 60 с
2. Кочемировська О.О., Ходоренко А.А. Індикатори прихованих форм сімейного насильства щодо жінок та їх застосування в практиці дільничних інспекторів міліції. Методичний посібник. — Харків: Східно-регіональний центр гуманітарних ініціатив, 2006 р. — 32 с
3. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України — Відомості Верховно! Ради України — 2002 — № 10 — Ст. 70.
4. Кримінальний кодекс України (зі змінами та доповненнями станом на 10 січня 2010 року). — X.: Одисей, 2010. — 304 с.
В.М. КЛИМКІН
Одеський національний морський університет
норми тА ЗвиЧАЇ кримінАльноЇ
субкультури в контексті Проблем
ДіЯльності ПенітенціАрниХ устАнов
До найбільш важливих з соціально-психологічної точки зору елементів кримінальної субкультури належать групові норми і правила поведінки, які є головним детермінантом поведінки особи в умовах ізоляції.[8,46]
Засуджені постійно знаходяться на «перетині» двох нормативно-ціннісних систем — формально!, або офіційної (норми її встановлені і санкціоновані державою і закріплені в законодавстві), і неформально!. Формальні норми носять, як правило, характер що регламентує і диктує індивідові певні правила поведінки. Неформальні норми діють в мікрокругах засуджених у формі традицій та звичаїв.[7,184]
На традиції засновано культурне життя суспільства.[6,459] Живучість кримінально-злочинних традицій головним чином обумовлена їх постійним
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
впливом на свідомість злочинців, відбиваючись в який, вони стають частиною кримінальної субкультури.[1, 223]
Живучість кримінально-злочинних традицій і звичаїв — об’єктивне явище, обумовлене відповідною реакцією антигромадських елементів на за-конні вимоги правоохоронних органів і суспільства в цілому. Потрапляючи до виправних установ і в’язниці, засуджені попадають під вплив професійних злочинців, в слідстві чого багато хто з них засвоює певні моделі поведінки, включається в групи з негативною суспільною мотивацією, налагоджує певні зв’язки із закоренілими злочинцями, які підтримуються і після звільнення з місць позбавлення волі.[5,97]
Складається система норм поведінки, а також нормопорядок, тобто правила застосування «своїх» законів, порядок виконання санкцій неформальних «кодексів поведінки». Оскільки утворюється система норм поведінки, що паралельно діє, створені всі умови для її конфлікту з офіційними прави-лами.[4,328]
Неписані закони, що панують в місцях позбавлення волі, присікають не тільки будь-яке відхилення від норми, але і терпиме відношення до такого відхилення, приводить до парадоксальної ситуації, коли люди стають яскравими прихильниками того, від чого самі страждають. Порушення не-формальних норм поведінки — а їх велика кількість: як поводитися з пред-ставниками протиборчих сторін, як відповісти на образу, як вести розмову з адміністрацією і так далі — суворо карається.[9,125]
Неформальні санкції, що припускають спричинення фізичної шкоди винному, в купі з крайнім індивідуалізмом сприяє зміцненню культу грубої фізичної сили. Фізично сильна людина в умовах співтовариства засуджених швидше займе лідируюче положення, ніж розумний, але слабкий. Звичайно ж лідер не може затверджуватися тільки за рахунок фізичної сили. Але в умовах в яких ради збереження існуючого порядку потрібно бути не стільки гнучким, скільки жорстким, коли цей порядок зберігається не за рахунок по-шуку різноманітних варіантів, а через постійне відтворення ідентичних ситу-ацій, сприяє появі лідерів, які не стільки уміють найти новий варіант, скільки провести в життя апробовані рішення, не стільки переконати, скільки наса-дити. Засудженому, такому, що не володіє такими якостями, залишається зайняти нейтральну позицію, яка вимагає беззастережної лояльності, навіть якщо він з нею не згоден. [3, 58]
Неформальні санкції звертаються на єдине благо, яке є у засуджених, — фізичне здоров’я і життя.
Психологічні наслідки суворості санкцій в тому, що середовище місць позбавлення волі привчає до жорстокості. Звичайно, у якоїсь частини жор-стокість викликає протест. Але частіше жорстокість тільки сприяє ескалації насильства. Жорстокість «миру в’язниці» викликана не властивостями зло-чинців, а умовами життя в неволі.[2,96]
Безумовно, викорінювання норм і звичаїв в кримінальному середовищі, як і викорінювання самої кримінальної субкультури в місцях позбавлення волі,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
завдання дуже складне, і в процесі виконання вимагає вирішення великого комплексу супутніх проблем в пенітенціарній системі, що склалися на сьо-годнішній день. Проте варто відзначити, що виконання даного завдання є одним з найважливіших для місць позбавлення волі. Оскільки неприйняття засудженими офіційних норм і правил поведінки в пенітенціарних установах, робить неможливим самe виправлення засуджених.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. — М., 1990. — 256 с.
2. Хохряков Г.Ф. Парадоксы тюрьмы. — М.: Юрид. лит., 1991.- 224с. («Проблемы, дискуссии, предложения»).
3. Хохряков Г.Ф. Формирование правосознания у осужденных: Учебное пособие. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1985. — 84с.
4. Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н.Кудрявцев. — М.: Юрист, 1999. — 511с.
5. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман; За редакцією І.М. Даньшина. — Харків: Право. 1999. — 232 с.
6. Философский энциклопедический словарь.- М., 1998.- 809 с.
7. Лукашевич С. Кримінальна субкультура як один із факторів негативного впливу на засуджених. // Вісник Академії правових наук України. –Х., №1(24) — 2001.– с.128-189.
8. Мокрецов А.И. Личность и процессы внутригруппового взаимодействия заключённых в условиях пенитенциарных учреждений. // Личность преступника и предупреждение преступлений. Сборник научных трудов. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1987. — с.43-46.
9. Хохряков Г.Ф. Зона антивоспитания. // Человек. Изд.-во наука, 1991.-№1. — с.121-127.
Д.І. КОВБАСЮК
Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова
ЗлоЧини вЧинені нА тлі рАсовоЇ,
нАціонАльноЇ, релігіЙноЇ вороЖнеЧі:
ПриЧини тА нАсліДки
Проблема дослідження злочинів, скоєних на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі, є відносно новою для вітчизняної доктрини кримі-нального права порівняно з аналогічними дослідженнями у західноєвропей-ських країнах та США. Це, перш за все, пов’язано з історично-культурним контекстом та практичною значимістю проблеми. Однак, суттєва різниця
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у історичних коренях, масштабах, формах прояву та реакції держави і гро-мадськості на це явище не дозволяє беззастережно переймати їх досвід. Існує потреба у переосмисленні існуючих надбань світового співтовариства та власному аналізі проблеми відповідно до сучасних реалій і специфіки саме країн пострадянського табору [1].
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конс-титуційні права і свободи та є рівними перед законом [2]. Передбачена у ст.161 Кримінального кодексу України (далі КК України) відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії є однією з гарантій прав громадян, що розглядаються [3].
Вчинення дій, передбачених ст. 161 КК України може діставати вияв і у одночасному вчиненні діянь, передбачених іншими статтями КК України наприклад, 157, 162, 163, 175, 179, 180 тощо. За наявності у діях особи ознак інших складів злочинів, вони підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів — за ст. 161 КК України та іншою відповідною статтею [4].
Звернемося до загальноприйнятого тлумачення поняття ворожнечі: «Ворожнеча — відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недобро-зичливістю» [5]; а «Ненависть — почуття великої неприхильності, ворожості до кого-, чого-небудь»[5].
Проблема расизму є особливо актуальною для реґіонів із поліетнічним складом населення, де характер міжнаціональних відносин відіграє надзви-чайно важливу роль. Прикладом такого українського реґіону є Південь, що суттєво відрізняється від інших, за національним складом населення. Тут проживають представники 133 національностей. Варто зазаначити, що особи некорінної національності складають понад 45% населення, тоді як, загалом, по Україні цей показник дорівнює 26,4%[6].
При цьому не можна забувати, що в умовах глобалізації етнічні групи прагнуть зберегти себе, свій історичний досвід, свою унікальну культуру й релігію. Сучасні держави у своїй більшості є поліетнічними та багатокон-фесійними, тому сьогодні практично не існує країн, де б не відбувалися конфлікти на етнічному і/або релігійному ґрунті.
Існування расової, національної чи релігійної ворожнечі в сучасних умовах зумовлюється головним чином:
— низьким рівнем освіти та культури населення;
— прорахунками у державній етнорелігійній політиці;
— нестабільністю й невпорядкованістю діяльності соціальних інститутів;
— відсутністю необхідних засобів впливу з боку органів державної влади і управління, правоохоронних органів тощо;
— кризовими явищами в економіці;
— глобалізацією, яка прискорює міграцію, змішування рас, етносів, культур, релігій та звичаїв, що призводить до взаємного непорозуміння, роздратування, неповаги до «їхніх» (чужих) поглядів, звичаїв, традицій, упо-добань, стилю життя, тощо [6].
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тому ми вважаємо, що в Україні треба вести вмілу політику по вирі-шенню проблеми порушення рівноправності громадян в залежності від їх раси, національності або ставлення до релігії, не дискримінуючи корінне населения та мігрантів, а вирішуючи питания, що породжують ворожнечу між цими великими трупами суспільства, а саме низький рівень життя в Україні, кризові явища в економіці, а також культури населения. Тому що людину треба судити за ІТ вчинками, а не за расою чи віросповіданням.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Борьба с преступлениями на почве ненависти в регионе ОБСЕ: обзор статистики, законодательства и национальных инициатив / пер. с англ. Е. Постникова/. Опубликовано Бюро ОБСЕ по демократическим институтам и правам человека, 2006.
2. Конституція України (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховно! Ради, 1996, N 30.
3. Кримінальний кодекс України (зі змінами та доповненнями). Відо-мості Верховно! Ради, 2001, N 25-26
4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб. та доп.)/ За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. — К.: Дакор, 2008. — 1428с.
5. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD / Уклад. І голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. — 1736 с.
6. Захарченко А. Шляхи та механізми подолання проявів ксенофобії на півдні України/ А. Захарченко// Реґіональний філіал НІСД у м. Одеса Елек-тронний ресурс. Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/juni/l3. htm.
О.С. КОЗЕРАЦЬКА
Одеський національний університет /мен/ /. /. Мечникова
ДЕПЕНАЛІЗАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА
Встановлення караності в законі І практика застосування покарань судами повинні забезпечувати досягнення цілей і невідворотності покарання, можливість його індивідуалізації і, нарешті, економію каральних засобів. Цим вимогам вітчизняної кримінальної політики повинні бути підпорядко-вані і характер кримінально-правових санкцій, і практика їх застосування. При цьому разом із загальними принципами кримінальної політики, що вжи-ваються відносно всіх злочинів, слідує, очевидно, визначити особливості кримінальної караності окремих категорій злочинів, зокрема, злочинів проти безпеки виробництва.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В цілях забезпечення більшої гнучкості відповідно до характеру і сту-пеня тяжкості правопорушення, особи і біографії правопорушника, а також з інтересами захисту суспільства і щоб уникнути невиправданого засто-сування тюремного ув`язнення система кримінального правосуддя повинна передбачати широкий вибір мір, не пов’язаних з тюремним ув`язненням, від досудових до післясудових мір. Число і види мір, не пов’язаних з тюремним ув`язненням, повинні визначатися так, щоб залишалася можливою послідов-ність вироків. Застосування мір, не пов’язаних з тюремним ув`язненням, по-винне йти шляхом депеналізації і декриміналізації і не повинно ускладнювати або уповільнювати зусилля, що докладаються в цьому напрямі [2].
На сучасному етапі розвитку вітчизняного кримінального законодавства, такий напрямок кримінально-правової політики, як депеналізація злочинів, отримав у своєму розвитку нового поштовху. Це було зумовлено тим, що і вітчизняний, та й зарубіжний досвід застосування кримінального законо-давства з усією наочністю показав з одного боку обмеженість можливостей покарання в досягненні мети загальної та спеціальної превен ц ії, а з іншого
— ті значні матеріальні та духовні затрати, які пов’язані із застосуванням покарання [4].
Депеналізація — це такий напрямок кримінально-правової політики держави, який полягає в передбаченні у законі про кримінальну відпові-дальність і застосування судами підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності або від покарання. У кримінальному кодексі України 2001 року перелік підстав, за яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності передбачений в цілій низці статей як Загальної (розділ IX . «Звільнення від кримінальної відповідальності»), так і Особливої частин [1].
Слід розрізняти депеналізацію в законі, коли законодавець допускає можливість відмови від покарання, і депеналізацію на практиці, коли право-застосовчі органи не застосовують передбачені законом санкції, замінюючи їх іншим видом відповідальності (суспільного, адміністративного характеру). Депеналізація на практиці нерідко має місце тоді, коли санкція (або норма в цілому) не має практичного застосування. Прикладом можуть служити, зокрема, ст.ст. 273, 274, 275 КК України. Причини їх незастосування різні: недосконалість самих норм, недосконалість їх санкцій, причини суб’єктивного характеру (недооцінка небезпеки діяння з боку працівників правоохоронних органів тощо).
Крім того, як показують статистичні дані, матеріалів, що направляються в прокуратури для порушення кримінальних справ за фактами нещасних випадків на виробництві, стає все більше, а порушених кримінальних справ
— менше. Тому в судах справи досліджуваної категорії розглядаються украй рідко. Крім того, аналіз судової практики у справах про злочини, які пере-дбачені ст.ст. 271, 272 КК України свідчить про ліберальний підхід судів до реалізації кримінальної відповідальності. Покарання, що призначаються судом, за порушення правил охорони праці, як правило, не пов’язані з їх
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
реальним виконанням — винні в більшості випадків засуджуються умовно.
Приведені вище приклади практичної депеналізації заподіюють шкоду справі боротьби з посяганнями на безпеку виробництва, підривають авторитет кримінального закону, створюють помилкове уявлення про безкарність в кримінально-правовому порядку діянь, що є згідно із законом злочинними. У зв’язку з цим актуальності набувають наукові дослідження питань кримі-нальної відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону праці, які недостатньо опрацьовані в теоретичному плані, не дістали належ-ного нормативного вирішення, потребують розв’язання на рівні правозасто-совчої практики.
Слід зазначити, що злочинні порушення правил охорони праці не тільки змінюють умови праці з безпечних на небезпечні, але, головне, ваблять зло-чинні наслідки, які об` є ктив ізуються як шкода здоров’ю людини (легкій, середній тяжкості або тяжка шкода) або у вигляді його смерті. У цьому, зокрема, виявляється зв’язок між діянням і об’єктом злочину. Злочинний наслідок вабить небезпечна зміна в особливій властивості об’єкту — в умовах праці, що відповідають вимогам безпеки і гігієни.
Останніми роками в працях деяких вітчизняних учених вносилася про-позиція про декриміналізацію заподіяння легкого тілесного ушкодження як різновиду суспільно небезпечних наслідків у злочині, передбаченому ст. 271 КК України. Виходячи з цього «мінімальним» проявом шкоди здоров’ю потерпілого внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці треба вважати середньої тяжкості тілесне ушкодження [3]. На нашу думку це є передчасним. Ми вважаємо, що у даному випадку було б доцільно відмовитись від каральної реакції на заподіяння легкого тілесного ушкод-ження, але залишити його злочинним, тобото, здійснити його законодавчу депеналізацію.
Злочини проти безпеки виробництва характеризуються необережною формою вини. У зв’язку з цим викликає певний інтерес особа винного в скоюванні таких злочинів. Стосовно даної категорії злочинів має місце факт неспівпадання ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину (який визна-чається тяжкістю наслідків, що наступили) і рівня соціально-етичної зіпсова-ності особи винного. Ця реальна суперечність може бути вирішена шляхом перегляду кримінально-правових санкцій і якісної зміни мір покарання, які вживаються до осіб, що скоїли такі злочини.
На нашу думку посилення боротьби із злочинами проти безпеки вироб-ництва, у тому числі і кримінально-правовими заходами, зовсім не обов’язково вимагає посилювання покарань за цей вид злочинів. М.Д. Шаргородський справедливо писав: « Позбавлення волі за необережні злочини слід при-значати лише у виняткових випадках. Усунення з посади, штраф, заборона займатися певною професійною діяльністю, заборона посідати певні посади — ось ті основні заходи, які в даний час можуть бути з користю застосовані для боротьби з цією категорією злочинів» [5]. Даний вислів актуальний і сьогодні. Обмеження застосування позбавлення волі до осіб, що здійснюють
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
злочини проти безпеки виробництва, відповідає сучасним тенденціям роз-витку такого напрямку кримінально-правової політики нашої держави, як депеналізація злочинів.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання п`яте, перероблене та доповнене / Відп. Ред. Є.Л. Стрельцов. — Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. — 800 с
2. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций в отношении мер, не связанных с тюремным заключением (Токийские правила) — Приняты 14.12.1990 Резолюцией 45/110 Генеральной Ассамблеи ООН.
3. Бахуринська О. О. Кримінально-правова характеристика порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України) : дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2007. — 235арк. — Бібліогр.: арк. 196-226.
4. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. — М. 1973. — 228с.
5. Шаргородский М.Д. Уголовная политика в эпоху научно-технической революции.— В кн.: Основные направления борьбы с преступностью. — М.: Юрид. Лит-ра, 1975.
В.Н. КОСАРЕВ
кандидат юридических наук, доцент
Урюпинский филиал ВолГУ
Л.В. КОСАРЕВА
Министерство иностранных дел РФ
И.В. МАКОГОН
кандидат юридических наук
Волгоградская академия МВД РФ
ПроблемА ПрестуПности требует
кАрДинАльного осмЫслениЯ
и ПрогрАммно-целевЫХ мер борьбЫ
с неЙ
Период современности осложнен многими проблемами. Одной из наиболее сложных проблем, наряду с международным терроризмом, стала проблема национальной и транснациональной преступности. Она интенсивно растет, приобретает все более жестокие организованные формы, использует в своих целях современные достижения науки и техники, влияние структур различных ветвей власти. Трансформация национальной преступности, как
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
пишет В.В. Лунеев, в транснациональные международные формы в условиях глобализации политических, экономических, информационных и коммуникативных процессов является неотъемлемой частью глобализации преступности. Сегодня, когда повсюду властвуют могущественные национальные и международные организованные преступные сообщества, когда все чаще политики вовлекаются в теневые аферы, отмывание преступных денег стало глобальным явлением.
В своем послании Федеральному собранию 12 ноября 2009 года президент Российской Федерации Д.А. Медведев четко сказал: «Мы так и не избавились от примитивной структуры экономики,… не переориентировали производство на реальные потребности людей… Больше с этим медлить нельзя. Мы должны начать модернизацию и технологическое обновление всей производственной сферы… Отечественная экономика должна, наконец, переориентироваться именно на реальные потребности людей…. Это вопрос выживания нашей страны в современном мире». Здесь важно добавить и не только «выживания», а это стратегический путь предупреждения и борьбы с терроризмом, коррупцией и преступностью в целом.
Академик РАН В.Н. Кудрявцев говорит о том, что за последние годы для большинства российских граждан приоритетами вместо порядка в государстве и спокойной совести стали личный успех и предприимчивость. Идет постоянный и интенсивный рост преступности и правонарушений. Расширение и размывание границ между преступниками и окружающими их людьми ведет к криминализации все более широких групп и слоев населения. Этому содействует и общественная атмосфера терпимости к преступным акциям, подогреваемая средствами массовой информации и телепередачами, а также бездействием закона. В результате ослабления нравственных начал общественной жизни преступления нередко стали восприниматься в героическом ореоле, причём не только подростками, но и взрослыми. «Героями» стали не только удачливые мошенники, претендующие даже на депутатские должности, но и рядовые рэкетиры и грабители, что, разумеется, свидетельствует о разрушении нормальной для общества системы ценностных ориентаций. При этом хочется добавить, что наши граждане чувствуют себя крайне незащищенными в правовом отношении и униженными в социальном.
Криминологи причины роста преступности и осложнение криминальной ситуации на современном этапе связывают с диспропорцией, деформацией и разбалансированностью социальных процессов (отношений) в обществе. В общем, видимо, это так. Деструктивные процессы, происходящие в структуре и динамике преступности, являются следствием многих проблем, в том числе просчетов всех ветвей государственной власти и недостатков в деятельности правоохранительных органов по предупреждению и борьбе с преступностью.
В связи с этим попытки государственной власти воздействовать на преступность путем принятия указов и краткосрочных целевых программ пре-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
дупреждения и борьбы с преступностью, проведение других разрозненных мероприятий без создания надежной программно-целевой материальной, правовой и ресурсной базы не дают положительных результатов. Государство, в лице своих чиновников, никак не хочет понять, что безнаказанность и неадекватные меры реагирования на совершенные преступления (особенно это касается изменений, внесённых в УК РФ Федеральным законом от 8 декабря 2003 г. № 162-ФЗ) создают у преступников чувство вседозволенности, укрепляют в них решимость совершать новые преступления, способствуют росту рецидивной, профессиональной и организованной преступности и пренебрежительного отношения к закону. Об этом постоянно говорит президент Российской Федерации, но серьезных мер в борьбе с преступностью пока нет.
Ученые поддерживают такую точку зрения и говорят о том, что наши законы в сфере борьбы с преступностью многими воспринимаются как Царь-пушка, которая с виду достаточно грозная, а фактически не в состоянии произвести выстрел. Все это на руку криминальным структурам, которые, пользуясь несовершенством законов, низким профессионализмом отдельных сотрудников правоохранительных органов и нецеленаправленной политикой государства в области борьбы с преступностью, активно консолидируются на территориальном, межрегиональном и международном уровнях. Они расширяют сферы своего влияния, берут под криминальный контроль целые отрасли экономики, финансовые и коммерческие структуры, сосредотачивают в своих руках огромные средства, которые работают на дальнейшее воспроизводство преступности (образно говоря, работает «государство» в государстве).
Высокими темпами растет организованная преступность, в том числе связанная с незаконным оборотом наркотических средств и психотропных веществ, число потребителей которых превысило, по криминологическим меркам, семимиллионный рубеж. А если принять во внимание данные официальной статистики, согласно которой подавляющее большинство наркоманов — это лица в возрасте от 14 до 30 лет, то становится очевидным, какой трагедией может стать наркомания для России через 10-20 лет, если не принять срочных и эффективных мер борьбы с ней.
Продолжается интенсивный рост преступности несовершеннолетних и молодежи, сексуальная эксплуатация детей и подростков, проституция, торговля детьми. Сегодня каждое девятое преступление совершается подростками, которые отличаются крайней жестокостью и цинизмом. Надо согласиться с мнением А.Д. Аликперова о том, что наблюдается девальвация моральных ценностей, спад общественной нравственности, рост пьянства, наркомании и проституции, насаждение средствами массовой информации в обществе культа насилия и жестокости, снижение престижа закона и конституционной власти, деформация оценок преступного и непреступного в общественном сознании. Людям приходится каждый день возмущаться сводками совершенных преступлений, как со стороны рядовых граждан,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
так и чиновников государственной власти, т.к. во времена безумной погони за обогащением, кризисов и внезапных обвалов денежных средств населения, когда огромные состояния делаются в считанные дни или месяцы, в такое время люди начинают понимать, что государственные и экономические институты не отвечают их идеям, целям и требованиям. Они не только не обеспечивают обществу нормального благосостояния (выплаты заработной платы, обеспечение социальными льготами), но и вместо порядка производят хаос, вместо благосостояния — бедность и неуверенность в завтрашнем дне, вместо согласия — постоянную борьбу работодателя с производителем и наоборот, пополняя ряды безработных. Здесь уместно напомнить мысли известного криминолога И.И. Карпеца: «Если бы не было эгоизма и предательства, разврата и обогащения одних за счет других, карьеризма и бюрократии, борьбы за власть и привилегии, связанной с ни с чем не считающимся насилием, унижением и эксплуатацией одних другими, материальной нужды и безработицы, войн и порабощения сильными слабых, расизма, национализма, шовинизма, ханжества, лжи и лицемерия, жестокости, зависти и злобы одних людей по отношению к другим, не было бы преступности». Следует согласиться с ученым, такой массовости и роста преступности не было бы.
Познание и оценка преступности, как пишет А.И. Долгова,- серьезная проблема, прежде всего, в силу сложности самого явления, трудностей операционализации его определения… Поскольку преступность — продукт общества, который пронизывает все его сферы, она неизбежно подлежит анализу в контексте широких общественных отношений. В этом направлении хотелось бы присоединиться к В.Г. Беляеву, А.И. Долговой, В.А. Номоко-нову, Д.А. Шестакову и дополнить, что преступность подлежит анализу в контексте широких общественных отношений не только как свойство, а как деструктивное свойство общества. «Деструктивность», как и «ущербность», надо понимать как интегративный показатель состояния общества, прежде всего, несбалансированности (деформации) общественных отношений, острой конфликтности интересов и потребностей граждан, социальных групп, общества и государства.
В силу этого, преступность можно определить, как деструктивное свойство общества, внешне характеризующееся совокупностью преступлений и лиц, их совершивших в условиях определенного времени и пространства, внутренняя сущность которых обусловлена негативным отношением людей к государству, выраженная фактом нарушения закона. Следовательно, термином «преступность» обозначается не только совокупность преступлений, а их общее и главное деструктивное свойство, определяемое фактом нарушения закона: преступно такое деяние, которое нарушает закон.
Многие ученые, общественные и религиозные деятели, нравственно развитые члены общества не только понимают, но и пытаются сделать все возможное для спасения своей страны. Мы все начинаем прозревать — медленно, мучительно, недоверчиво, робко, противоречиво. Путь духов-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ного возрождения, нравственного очищения долог и труден и каждый, кто может, должен внести свою посильную лепту в благородное дело борьбы с преступностью. Такова реальная ситуация развития общества и преступности на современном этапе и ее надо серьезно осознать, переосмыслить и решать кардинальным образом на основе программно-целевого подхода.
|
|
|
|
|
|
|
|
Е.А. КОТЕЛЬНИКОВА
кандидат юридических наук Пермский филиал Нижегородской академии МВД России
о квАлиФикАции слуЧАев
совокуПности нАсильственнЫХ
ПрестуПлениЙ Против
ПоловоЙ свобоДЫ и ПоловоЙ
неПрикосновености и инЫХ
нАсильственнЫХ ПрестуПлениЙ
Против ЧеловекА
У правоприменителя достаточно часто возникают проблемы разграничения насильственных преступлений против половой свободы и неприкосновенности и некоторых насильственных преступлений против жизни и здоровья человека при совокупности этих преступлений. Это связано с тем, что объективные стороны этих деяний могут совпадать и прямо не свидетельствуют о направленности умысла виновного на достижение определенного результата. В частности, характер применяемого физического насилия, способ воздействия на потерпевшего не дают практике четкого ориентира для квалификации содеянного. Существует также проблема установления субъективной стороны и ее уголовно-правовой оценки.
Ситуация осложняется еще тем, что в правоприменительной практике более 60% изнасилований и насильственных действий сексуального характера сопряжены с убийством или покушением на него. В науках криминального цикла существует даже термин «сексуальное убийство». Авторы таких исследований выделяют ряд особенностей, отличающих их от других разновидностей убийств. В качестве основных критериев, определяющих убийство как сексуальное и, соответственно, отличающих его от других разновидностей ст. 105 УК РФ, авторы называют способ причинения смерти потерпевшей (потерпевшему) и мотив преступления.
Чаще всего встречаются убийства, сопряженные с изнасилованием и (или) насильственными действиями сексуального характера. В таком случае действия виновного квалифицируются по совокупности ст. 105 и ст. 131, ст. 132 УК РФ, здесь существует проблема применения п. «к» ч. 2 ст. 105
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
УК РФ, а в частности, какое убийство считать сопряженным с изнасилованием или насильственными действиями сексуального характера.
Верховный Суд РФ в постановлении Пленума № 1 «О судебной практике по делам об убийстве» от 27. 12. 1999 г. указал, что по данному пункту необходимо квалифицировать убийство в процессе указанных преступлений или с целью их сокрытия, а также совершенное из мести за оказанное сопротивление при совершении этих преступлений. Следует отметить, что такая рекомендация применима тогда, когда у следствия и суда нет сомнений по поводу умышленной вины субъекта относительно смерти потерпевшей (потерпевшего). Тем не менее, у правоприменителя часто возникают сомнения по поводу субъективной стороны указанных преступлений. А именно характер повреждений и иные объективные обстоятельства преступления прямо не указывают на характер вины, и здесь убийство, сопряженное со ст. 131 или ст. 132 УК РФ, необходимо отличать от умышленного причинения тяжкого вреда здоровью, повлекшее по неосторожности смерть, сопряженное с теми же преступлениями.
Встречаются случаи, когда смерть потерпевшей (потерпевшему) путем убийства или причинения тяжкого вреда здоровью причиняется без мотива — из любопытства или от внутренней неконтролируемой «природной» жестокости преступника когда причинение вреда здоровью произошло после совершения изнасилования и не связано с ним и, следовательно, такие действия образуют реальную совокупность и требуют дополнительной квалификации по ст. 111 УК РФ. В данном случае значение имеет время применения насилия, повлекшего смерть или вред здоровью, опасный для жизни.
Другим аспектом, требующим определения критериев разграничения преступлений против здоровья и телесной неприкосновенности от насильственных посягательств на половую свободу и половую неприкосновенность, является проблема дополнительной (двойной) оценки действий виновных при совершении преступлений, предусмотренных ст. 131 УК РФ и ст. 132 УК РФ, то есть когда дополнительно к изнасилованию практическими органами производится повторная квалификация характера и последствий насилия или угроз, применяемых к потерпевшей в ходе изнасилования1.
Исходя из смысла законодательной формулировки признаков основных составов указанных статей интенсивность применяемого насилия и характер угроз должны быть такими, чтобы преодолеть волю потерпевших к сопротивлению действиям виновного и предупредить возможное дальнейшее его сопротивление. Как правило, это насилие, опасное для жизни или здоровья потерпевшего. Если говорить об угрозе, то она здесь выступает способом для того, чтобы парализовать волю потерпевшего. Часто реальность угрозы преступник подкрепляет насильственными действиями.
Таким образом, основные составы преступлений, предусмотренных ст. 131 и ст. 132 УК РФ подразумевают применение насилия опасного для жизни
|
|
|
|
|
|
|
|
Ошибки подобного рода были сделаны в 8% исследованных уголовных дел.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
или здоровья, либо угрозы применения такого насилия, к потерпевшим или другим лицам. Однако законодатель строго не обозначил этот признак (например, как в разбое), и поэтому любое насилие или угроза его применения, если оно явилось адекватным средством подавления сопротивления или воли потерпевшего, выступает признаком рассматриваемых составов.
Следовательно, дополнительной квалификации при причинении побоев, истязания, умышленного причинения легкого или средней тяжести вреда здоровью, если они имели место при изнасиловании или совершении насильственных действий сексуального характера, по соответствующим статьям главы 16 УК РФ не требуется.
Квалифицированные виды насильственных преступлений против половой свободы и половой неприкосновенности охватывают также угрозу убийством или причинением тяжкого вреда здоровью потерпевшего или другим лицам, а также причинение по неосторожности тяжкого вреда здоровью или смерти потерпевшей (потерпевшему). В указанных случаях дополнительной квалификации не требуется, если эти действия совершаются «до» или одновременно «с» совершением преступления. Если же смерть или тяжкий вред здоровью, причиняется умышленно или после окончания преступления, то действия виновного образуют самостоятельный состав преступления и требуют дополнительной квалификации по ст. 105, 111 УК РФ по совокупности со ст. 131 или ст. 132 УК РФ.
Судебно-следственной практике известны случаи, когда виновный совершал насильственные действия, например убийство в отношении потерпевших без воздействия на интимные области тела, и получал сексуальное удовлетворение от физических и нравственных страданий потерпевших. Такие преступления с объективной стороны имеют признаки убийства с особой жестокостью, однако их субъективная сторона включает в себя сексуальный мотив. Правоприменителем они оцениваются как квалифицированные убийства, что совершенно справедливо, поскольку «стандартных» внешних проявлений сексуального мотива (целенаправленное воздействие на половые органы, обнажение и пр.) здесь нет. Следствие и суд, к сожалению, часто пренебрегают установлением криминологической составляющей причин и условий конкретного преступления, поэтому отразить истинный мотив в квалификации содеянного не представляется возможным, и, следовательно, в данном случае реализация принципа субъективного вменения здесь значительно страдает.
Таким образом, критериями разграничения при совокупности рассмотренных видов преступлений предлагается считать обязательное сочетание объективных признаков, таких как интенсивность применяемого насилия, характер и локализация повреждений, время нанесения повреждений, и субъективных признаков, особо обращая внимание на мотив преступления, мотив преступного поведения, психическое отношение виновного к содеянному.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Л.К. КРАВЕЦЬ
Національний університет «Одеська юридична академія»
об’ЄктивнА сторонА ЗлоЧину
роЗміЩеннЯ цінниХ ПАПерів
беЗ реЄстрАціЇ виПуску
Об’єктивна сторона складу злочину, як сукупність зовнішніх ознак зло-чину, являе собою основу виокремлення конкретного складу злочину серед злочинів даного виду. Саме тому детальний аналіз її складових є безумовною необхідністю для правильно! кваліфікації злочину.
На відміну від інших ознак складу злочину, ознаки об’єктивної сторони, визначаються в законі з максимальною повнотою. Вони наводяться у всіх диспозиціях статей Особливо! частини, навіть у самих простих, що містять лише найменування складу [14, С. 227]. У випадку ж зі ст. 223, присутня також і бланкетність норми, що мае найбільш чітко виокремити зовнішню сторону цього злочинного діяння. Однак саме бланкетність значним чином і ускладнює її застосування, адже це потребує наявності повної відповід-ності положень розглянутої статті із супутніми нормами цивільного та гос-подарського права.
Злочин, передбачений ст. 223 мае формальний склад, адже, виходячи із формулювання норми, момент закінчення злочину передує настанню зло-чинних наслідків, які знаходяться за його межами [15, С. 95]. I це не дивно, бо шкода від таких злочинів не прогнозована та мае подекуди катастрофічні наслідки.
Законодавцем злочин «Розміщення цінних паперів без реєстрації їх ви-пуску» визначений як «розміщення уповноваженою особою цінних паперів у значних розмірах без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку». Звернемося до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», якій надає наступні визначення застосованих понять, отже:
— розміщення цінних паперів — відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником;
— випуск цінних паперів — сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку;
Неоднозначним питаниям є визначення реєстрації випуску. Так, зако-нодавець усунув значну кількість розбіжностей та недомовленостей, коли вніс зміни до ст. 223 Законом України «Про внесения змін до деяких зако-нодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів» від 25.12.2008. В новій редакції ст. 223 кримінально карним
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
є будь-яке розміщення цінних паперів без реєстрації, як відкрите (публічне), і закрите (приватне).
Аналізуючи ст. 28 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», яка виз-начає етапи відкритої та закритої емісії цінних паперів, фактично приходимо до висновку, що для обох видів розміщення існує два рубежі так званої «реєстрації випуску», а саме початкова реєстрація Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ( далі –ДКЦПФР) на підставі поданої заяви та супровідних документів та заключна — видача суб’єкту емісії свідоцтва про реєстрацію, яка для відкритого розміщення фактично відбувається лише при успішному затвердженні звіту про його результати. То яку саме реєстрацію мав на увазі законодавець?
Для відповіді на дане питання спочатку слід визначитися із переліком цінних паперів, що входять до кола предмету злочину ст. 223. Так, ви-ходячи із формулювання самої статті це мають бути лише цінні папери, випуск яких підлягає державній реєстрації в Україні, тому з цього кола відповідно виключаємо іноземні цінні папери, також виключаємо векселі, облігації державних і місцевих позик, приватизаційні папери, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати. Отже до предмету злочину, передбаче-ного ст. 223 входять: акції, облігації підприємств та організацій, інвестиційні сертифікати.
Проаналізувавши відповідні нормативні акти ДКЦПФР, що регламен-тують реєстрацію випуску наведених цінних паперів [Див. 7, 8,9,10, 11, 12, 13], бачимо, що процес розміщення для кожних з них містить етап подання заяви про реєстрацію та так звану «первинну реєстрацію» випуску цих цінних паперів, після якої починається залучення коштів у інвесторів та відповідне розміщення таких паперів серед них. Тому маємо підстави вважати, цю «первинну реєстрацію» випуску початком злочину, а етап ви-дачі свідоцтва про реєстрацію випуску, що є лише легітимним підтверд-ження завершення розміщення, його завершенням. Адже без проведення «первинної реєстрації» неможливе присвоєння цінному паперу його міжна-родного ідентифікаційного номеру (фальсифікування таких номерів можна сміливо вважати підробленням самого цінного паперу, що буде кваліфікува-тися за ст. 224 КК України). Тому, на нашу думку, час вчинення злочину, передбаченого ст. 223 розміщується між етапом реєстрації випуску цінного паперу та отриманням свідоцтва про реєстрацію і вважається вчиненим, в разі фактичного завершення розміщення (із повним залученням коштів) без отримання свідоцтва про реєстрацію.
Традиційно в науці кримінального права основною значущою частиною об’єктивної сторони було діяння як суспільно-небезпечний, протиправний, конкретний, усвідомлений і вольовий акт поведінки людини, яке поділяється на дію — активну, свідому, суспільно-небезпечну, протиправну поведінку суб’єкта злочину, та бездіяльність — пасивна поведінка, виражена у невчи-ненні суб’єктом злочину конкретної дії (дій), які вона повинна була і мала можливість вчинити в конкретних умовах [5, С.124].
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Як окрему, складну форму об’єктивної сторони злочину М.І. Панов, виділяє так звану «змішану бездіяльність», яка включає до себе активну і пасивну поведінку винної особи, коли активні дії виступають як обставина (спосіб), що забезпечує вчинення бездіяльності[6, С. 18]. Наведений вище аналіз злочинної поведінки у складі злочину, передбаченого ст. 223 дозволяє зробити висновки про те, що вона має бути віднесена до саме такої форми, в цьому випадку автор підтримує аналогічну точку зору О.О. Кашкарова [4, С. 129]. Адже активна форма поведінки винного складається у діях направ-лених на розміщення цінних паперів, а пасивна в нездійсненні повноцінної процедури реєстрації.
Отже, сумуючи вищенаведене, робимо висновок, що злочин, передба-чений ст. 223 КК України має формальний склад та виражається у змішаній бездіяльності суб’єкта.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006р. із змін. та доповн.
2. Закон України «Про національну депозитарну систему та особли-вості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 із змін та доповн.
3. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів» від 25.12.2008.
4. Кашкаров О.О. Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів. Дис. …канд..юр.наук. — Київ, 2007.
5. Кримінальне право України Загальна частина: Підр. за ред. М.І. Бажанова, В.В, Сташиса, В.Я. Тация. — 2-ге вид. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 480 с.
6. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. — Х.: Вища школа, 1982. — 170 с.
7. «Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств» Затверджене Рішенням ДКЦПФР №1639 від 30.12.2009.
8. «Положення про порядок реєстрації випуску акцій» Затверджене Рішенням ДКЦПФР № 942 від 26.04.2007.
9. «Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу» Затверджене Рішенням ДКЦПФР №322 від17.07.2003. із змін та доповн.
10. «Положення про депозитарну діяльність» Затверджене Рішенням ДКЦПФР №999 від 17.11.2006. із змін та доповн.
11. «Положення про порядок реєстрації випуску іпотечних сертифі-катів, що випускаються в бездокументарній формі, інформації про їх випуск та звіту про підсумки випуску іпотечних» Затверджене Рішенням ДКЦПФР №187 від 21.03.2006
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
12. «Положення про порядок реєстрації випуску акцій корпоративного інвестиційного фонду» Затверджене Рішенням ДКЦПФР №1585 від 21.12.2006
13. «Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду» Затверджене Рішенням ДКЦПФР №1478 від 24.11.2009.
14. Уголовное право Украины. Общая часть : Рекомендовано МОН : Учеб. пособие / Под ред. Л.В. Багрий-Шахматова ; ОНЮА . — О. : ОНМУ, 2004 . — 676 с.
15. Щавінський В.Р. Кримінальна відповідальність за незаконну емісію недержавних цінних паперів: дис... канд. юрид наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2004. — 207с.
Г.С. КРАЙНИК
Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого
ДеЯние кАк ПриЗнАк обЪективноЙ
стронЫ нАруШениЯ ПрАвил
беЗоПАсности во времЯ вЫПолнениЯ
рАбот с ПовЫШенноЙ оПАсностьЮ
По уголовному ЗАконоДАтельству
укрАинЫ
Важные проблемы правильной квалификации преступлений против безопасности производства в Уголовном кодексе Украины (далее — УК) после принятия УК 2001 р. были рассмотрены в исследованиях украинских учёных И.П. Лановенка, В.И. Борисова, А.А. Пащенка, Е.А. Бахуринской, В.А. Навроцкого и некоторых других учёных. Помогает правильному и однозначному применению на практике Раздела X УК «Преступления против безопасности производства» (статьи 271-275 УК) постановление Пленума Верховного Суда Украины № 7 от 12 июня 2009 года «О практике применения судами Украины законодательства по делам о преступлениях против безопасности производства».
Статья 272 УК называется «Нарушение правил безопасности во время выполнения работ с подвышенной опасностью». Часть 1 ст. 272 УК: «Нарушение правил безопасности во время выполнения работ с подвышенной опасностью на производстве или любом предприятии лицом, которое обязано их соблюдать, если это нарушение создало угрозу гибели людей либо наступления иных тяжких последствий или причинило вред здоровью потерпевшего, — наказывается …». Часть 2 ст. 272 КК «То же деяние, если оно повлекло гибель людей либо иные тяжкие последствия, — наказывается …». К примеру, под действие статьи 303 УК Республики Беларусь, которая предусматривает ответственность за нарушение правил безопасности горных
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
или строительных работ, подпадают не только нарушения правил выполнения работ с подвышенной опасностью на производстве, но и обычных работ.
В ч. 1 и ч. 2 статьи 272 УК содержатся бланкетные диспозиции. Бланкетная диспозиция — это такая часть уголовно-правовой нормы, содержание которой определяется не только уголовным законом, а и с использованием текста нормативно-правовых актов, которые принадлежат к иным отраслям законодательства — административного, финансового, трудового, хозяйственного, экологического и др. В таком случае всегда речь идёт о смешанной противоправности.
Работы с повышенной опасностью по действующему законодательству можно определить как работы, утверждённые Перечнем работ с повышенной опасностью (утверждённым приказом Государственного комитета по надзору за охраной труда от 26 января 2005 г. № 15), урегулированные специальными правилами (горные, строительные и другие виды работ).
Итак, исследуемое деяние выражено в уголовном законе Украины следующим образом: «Нарушение правил безопасности во время выполнения работ с подвышенной опасностью». Для установления содержания определённого нарушения необходимо обратиться к соответствующим правилам безопасности. Например, к «Правилам безопасности в угольных шахтах», «Правилам строения и безопасной эксплуатации грузоподъёмных кранов» и т.д.
Общественно опасное деяние как признак объективной стороны состава преступления в ст. 272 УК проявляется в нарушении путём действия (нескольких действий) или бездействия либо в сочетании действия и бездействия требований безопасности, что содержатся в правилах безопасности труда и производства.
С.С. КРАЙНИК
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
ПИТАНИЯ КРИМІНАЛЬНОЇ
ВІДПОІДАЛЬНОСТІ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ
ПОКАРАННЯ ЗА ПРИДБАННЯ, ОТРИМАННЯ,
ЗБЕРІГАННЯ АБО ЗБУТ МАЙНА,
ОДЕРЖАНОГО ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ
ЗА КК УКРАЇНИ
Кримінальна відповідальність за придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, існувала ще у законодавстві Київської Русі. Уперше вона законодавчо була сформульована ще у Руській Правді. Сучасне українське законодавство містить ст. 198 КК «Придбання, отримання, збері-гання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом» у розділі VI Особливої частини КК «Злочини проти власності».
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 198 КК України, є суспільні відносини у сфері придбання, користування або розпорядження майном. Це пояснюється тим, що своїми діяннями винний виконує операції з майном, право власності на яке було порушено. Тобто, така особа не має права володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном. Виконуючи ці діяння, суб’єкт злочину спричиняє або створює за-грозу спричинення шкоди даному об’єкту.
2. Додатковим факультативним об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують здоров’я людини, громадську безпеку, суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя тощо.
3. Важливе місце, на наш погляд, займає питання про майно, здобуте злочинним шляхом, що є предметом цього злочину. Це можуть бути товари (промислові, побутові), речі, гроші, цінні папери, що мають становити ма-теріальну цінність та володіти товарною, міновою вартістю.
Виняток становлять предмети, поводження з якими (придбання, збут, зберігання) утворює самостійний склад злочину — зброя, бойові припаси, вибухові речовини (ст. 263 КК), радіоактивні матеріали, легкозаймисті ре-човини (ст. 267 КК), наркотичні засоби, їх аналоги або прекурсори (статті 307, 309, 311 КК) тощо. Стаття 198 КК у таких випадках застосуванню не підлягає.
4. Термін «придбане» означає одержане у володіння, однак кримінальний закон не обумовлює конкретні способи одержання майна. Обов’язковою (єдиною) умовою є те, що майно має бути одержане у результаті вчинення злочину. На нашу думку, придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного в результаті вчинення адміністративного або цивільного правопо-рушення часто є не менш небезпечним, ніж одержаного злочинним шляхом. Тому доцільно було б змінити редакцію ст. 198 КК України, замінивши термін «злочинним шляхом» на термін «незаконним шляхом». Таким чином, ст. 198 КК України будуть охоплені суспільно небезпечні діяння, передба-чені даною нормою, вчинені щодо майна, одержаного в результаті вчинення адміністративного, господарського або цивільного правопорушення.
5. Важливим видається доповнення назви ст. 198 КК терміном «заві-домо», оскільки цей злочин з суб’єктивної сторони характеризується виною у формі умислу, вид умислу — прямий. Адже на даний момент виникає невід-повідність між назвою статті та її змістом, де вже міститься це поняття.
6. На наш погляд, невдалою є вказівка у тексті ст. 198 КК на вираз «за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», тому що недоречно перелічувати усі склади злочину, що не охоп-люються складом злочину, який досліджується. Думається, цю частину статті слід вилучити.
7. Досить актуальними виявляються також проблеми покарання за придбання, отримання, зберігання чи збуту майна, одержаного злочинним шляхом. Відповідно до санкції ст. 198 КК України, покарання за цей злочин може бути призначене у виді арешту на строк до шести місяців або об-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
меження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
Цікавою є практика застосування покарання за розглядуваний нами злочин у КК РФ. Так, за ч. 1 ст. 175 КК РФ, покарання у виді виправних робіт встановлене на строк від 1 року до 2 років. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК РФ виправні роботи призначаються на строк від двох місяців до двох років. По суті, в санкції досліджуваної статті передбачена максимальна межа строку, на який виправні роботи можуть призначатися. На думку багатьох російських вчених, цей строк підлягає скороченню, адже за скоєння біль-шості злочинів невеликого ступеню тяжкості, до яких належить злочин, передбачений ч. 1 ст. 175 КК РФ, російський законодавець передбачив покарання у виді виправних робіт на строк від 6 місяців до 1 року (ч. 1 ст. 158; ч. 1 ст. 159; ч. 1 ст. 160; ч. 1 ст. 165 тощо). Вони також переконані, що доцільно ввести в санкцію ч. 1 ст. 175 КК РФ покарання у виді арешту на строк до 6 місяців.
Отже, видається перспективним урахування російського досвіду з цього питання. У зв’язку з чим було б доцільно удосконалити санкцію ст. 198 КК України шляхом включення туди покарань у виді штрафу (пропонуємо до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та виправних робіт (пропонуємо на строк до двох років).
8. Статтю 198 КК України пропонуємо викласти в такій редакції:
«Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, завідомо здобутого незаконним шляхом:
Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо здобутого незаконним шляхом, — карається штрафом до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами до двох років, арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той же строк».
А.Н. КРУГЛЕНЯ
Институт государства и права Российской Академии Наук
срАвнительно-ПрАвовоЙ АнАлиЗ
ПрестуПлениЙ Против иЗбирАтельнЫХ
ПрАв в уголовном ЗАконоДАтельстве
укрАинЫ и россии
Уголовное право и Украины, и России отличает обстоятельный подход к установлению охраны избирательных прав граждан. Так, Уголовный кодекс Российской Федерации от 13.06.1996 (далее — УК РФ) преступлениям против избирательных прав отводит 4 статьи — 141, 141.1, 142, 142.1, а аналогичный нормативно-правовой акт Украины от 05.04.2001 (далее — УК
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Украины) посвящает им целых 7 статей: 157, 158, 158.1, 158.2, 159, 159.1, 160. Интересен размах украинского законодателя и в определении категориальной принадлежности названных составов, ибо в отличие от УК РФ, традиционно относящего большинство из них к преступлениям небольшой и средней тяжести, УК Украины содержит примеры, в том числе, и тяжких преступлений.
Обращаясь к детальному исследованию уголовно-правовой охраны избирательных прав граждан двух стран, приведем лишь самые интересные положения сравнительного анализа, т.к. большего не позволяет объем работы.
Во-первых, как показывает сравнение ст. 157, 159, 160 УК Украины и ст. 141 УКРФ, посвященных воспрепятствованию реализации избирательных прав:
1) нарушение тайны голосования и законодательства о референдуме в отличие от ст. 141 УК РФ вынесены в отдельные статьи УК Украины (ст.ст. 159, 160). Любопытно заметить, что истории России уже известны примеры самостоятельного наказания нарушения тайны голосования с позитивным опытом применения (см. ст. 112 Положения о выборах в Учредительное собрание 1917 г.), поэтому некоторые современные ученые предлагает российскому законодателю вновь пойти по этому пути (Н.Ю. Турищева и др.).
2) ст. 157 УК Украины не содержит состава воспрепятствования осуществлению избирательных прав, не отягощенного конкретными способами его совершения, какой существует в ч. 1 ст. 141 УК РФ. Примечательно, что к такой модели стремятся и многие российские теоретики (Г.А. Станкевич, Н.В. Терещенко и др.), ибо наличие простого состава ч. 1 ст. 141 УК РФ создает проблемы несоответствия уголовной репрессии характеру деяния и конкуренции с нормами Кодекса РФ об административных правонарушениях.
3) наличие состава воспрепятствования, соединенного с подкупом (ч. 1 ст. 157 УК Украины и ч. 1 ст. 141 УК РФ), значительно усложняет доказывание, ибо не всегда подкуп сопровождается воспрепятствованием осуществлению избирательного права. В случае, когда подкупленный гражданин голосует по-своему, воспрепятствования не будет, а, следовательно, не будет и состава преступления, ведь подкуп — лишь квалифицирующий признак воспрепятствования. Решение проблемы может подсказать исторический опыт, содержащий примеры отдельных составов подкупа на выборах (см. ст. 328.3 Уложения о наказаниях уголовных и исправительных 1845 г.).
4) наличие в обоих кодексах составов «воспрепятствования работе избирательной комиссии, совершенного с использованием служебного положения» и «вмешательства в осуществление избирательной комиссией ее полномочий с использованием служебного положения» (чч. 3,4 ст. 157 УК Украины, чч. 1, 3 ст. 141 УК РФ) делает проблему их разграничения общей для обоих государств, создавая платформу для взаимного обмена опытом.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Во-вторых, наказуемость финансовых преступлений в ходе выборов в Украине и России (ст. 159.1 УК Украины, ст. 141.1. УК РФ) не может не вызывать одобрения, однако дополнительного внимания требуют:
1) понятие «крупного размера». Российским законодателем его величина увязывается одновременно и с 1/10 предельной суммы всех расходов средств избирательного фонда кандидатов, и с величиной не менее 1 млн. руб., в то время как на разных уровнях власти в РФ размер целого избирательного фонда может быть меньше 1 млн. руб. в 2 и более раз. Поэтому опыт установления фиксированной величины «крупного размера», как в УК Украины, вполне мог бы пригодиться создателям УК РФ.
2) необходимость установления ответственности за финансовые преступления в ходе референдума в УК Украины, какая существует в УК РФ.
В-третьих, в наказании фальсификации избирательных документов и итогов голосования примечательно наличие в УК Украины единой статьи 158, в общих чертах олицетворяющей модель, которой придерживаются некоторые российские ученые, предлагающие объединить ст.ст. 142 и 142.1 (например, И.Н. Толстикова). Думается, такой вариант действительно способен устранить пересечение диспозиций названных статей УК РФ и облегчить правоприменение. Кроме того, исторический опыт развития уголовной ответственности за фальсификации на выборах доказал бульшую эффективность применения данного состава при общем субъекте преступления (см. ч. 2 ст. 133 УК РСФСР 1960 г.), что целесообразно было бы учитывать законодателям и России, и Украины.
В заключение приведем несколько рекомендаций касательно возможных направлений обмена опытом, непосредственно следующих из проведенного сравнительного анализа:
1. Российскому законодателю полезно было бы учесть украинский опыт: а) конструирования состава воспрепятствования осуществлению избирательных прав, сопряженного с конкретными способами его совершения; б) формирования единой статьи, посвященной фальсификациям на выборах.
2. Украинскому законодателю, вероятно, был бы важен российский опыт: а) наказания финансовых преступлений в ходе референдума; б) установления уголовной ответственности за вмешательство в работу ГАС «Выборы».
3. Для законодателей обоих государств ценным мог бы стать исторический опыт: 1) внедрения самостоятельного состава подкупа на выборах; 2) учета данных об эффективности состава фальсификаций на выборах с общим субъектом преступления.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О.В. КРЮЧКОВА
науковий співробітник, молодший радник юстиції Національна академія прокуратури України
Чи Є необХіДність об’ЄДнувАти в
оДному склАДі ЗлоЧину ЗҐвАлтувАннЯ
тА ЗАДоволеннЯ стАтевоЇ ПристрАсті
неПрироД ним сПособом?
У сучасних наукових джерелах активно обговорюється питания про необ-хідність об’єднання таких дій як зґвалтування та задоволення статевої пристрасти неприродним способом у межах одного складу злочину КК України. Висловлюється думка, що через схожість їх об’єктивних ознак та рівнознач-ність суспільної небезпеки було б доцільно передбачити кримінальну від-повідальність за ці посягання в межах однієї норми. Нагадаємо, що санкція ст. 152 (зґвалтування) є вищою ніж санкція ст. 153 КК України.
Так М. Марченко зазначає, що було б перспективним кроком рефор-мування Кримінального кодексу України шляхом визнання однакової при-роди гомосексуального та гетеросексуального насильства та ліквідації под-війних стандартів призначення покарання за зґвалтування та мужолозтво. Необхідно зазначити, окрім гомосексуального насильства у вигляді мужо-лозтва, як зазначив автор, поняття «задоволення статевої пристрасті неприродним способом» включає в себе необмежений ряд способів та технік отримання сексуального задоволення, а якщо говорити точніше практично всі крім природних статевих зносин та дій, які мають ознаки розбещення неповнолітніх. Про невизначеність поняття «задоволення статевої пристрасті неприродним способом» ми говоримо на підставі того, що воно не є ме-дичним, у той же час воно не є і юридичним, а значить не мае чіткого виз-начення І може тлумачитися як у вузькому, так І у дуже широкому смислі, що саме І можна побачити у підручниках та науково-практичних коментарях Кримінального кодексу. Т. Лисько пропонуе виключити ст. 153 з КК Ук-раїни, а усі дії сексуальні злочинні дії, передбачені у ст. 153, об’єднати у одному складі — зґвалтування за спільною ознакою «статеве проникнення». Дійсно, про перспективність терміну «статеве проникнення» неодноразово згадувалось науковцями та дослідниками даної проблематики, у тому числі і нами вже розглядалось це питания. Термін «статеве проникнення» вико-ристовується у багатьох кримінальних кодексах зарубіжних країн, але для сучасної вітчизняної кримінальної науки є новим та недослідженим. Розгля-даючи це поняття необхідно враховувати, що законодавці зарубіжних країн, об’єднуючи розглядувані склади в межах однієї статті під однією спільною ознакою «статеве проникнення», встановлюють поряд з цим відповідаль-ність за інші дії, які не пов’язані з сексуальним проникненням. До таких можна віднести, наприклад, насильницький петтінг, насильницьке торкання
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
до геніталій особи. Ці дії мають назву «сексуальні агресії» (у КК Франції), «непристойні дії» (у КК Голландії) тощо. На відміну від зарубіжних зако-нодавців, які критерієм диференціації статевих злочинів на більш та менш тяжкі вважають проникнення у тіло людини в будь-який спосіб, вчені пос-традянського простору використовують інший критерій, а саме — «природ-ність» або «неприродність» статевого контакту. Тому поєднання зазначених двох складів злочинів у вітчизняному законодавстві у тому контексті, в якому вони існують і тлумачаться сьогодні, вважаємо неможливим. Пояс-нимо чому: ст. 153 тлумачиться не тільки в аспекті нефізіологічних актів (coitus per os та coitus per anum), а згадуються і інші менш небезпечні, на наш погляд, форми задоволення статевої пристрасті неприродним способом, наприклад в одному з коментарів до Кримінального кодексу йдеться про «примушування до мастурбації». На нашу думку не можна давати однакове кримінально-правове значення та оцінку насильницьким статевим зносинам (зґвалтуванню) та «примушування до мастурбації» (задоволенню статевої пристрасті неприродним способом).
З цього приводу А. Шеремет, слушно зазначає, що поняття зґвалту-вання, що склалося історично, повинно бути збережено. Автор наголошує, що спотворені форми задоволення статевої пристрасті (які імітують статевий акт), здатні викликати оргазм, але не можуть спричинити наслідків, що на-ступають від статевих зносин (вагітність жінки). Не можна не погодитись, що наведений аргумент є дуже вагомим. Інші вчені відмічають, що «насиль-ницькі сексуальні дії, які не є статевими актом (наприклад, coitus per os, coitus per anum тощо), як правило, спричиняють потерпілій особі моральну шкоду, у той час як насильницькі статеві зносини спричиняють чи можуть спричинити суттєві фізіологічні наслідки (вагітність, дефлорацію, вагінізм тощо), які різко збільшують психічну травму. Не можна цілком погодитись з тим, що тільки статевий акт може призвести до негативних фізіологічних наслідків. Загальновідомо, що, наприклад, при анальному сексі ступень ри-зику з точки зору зараження СНІДом та венеричними хворобами є значно вищою ніж при звичайному статевому акті.
З огляду на все вище зазначене вважаємо, що вести мову про об’єднання зґвалтування та задоволення статевої пристрасті в одному складі можливо тільки після внесення певних змін у статті присвячені статевим злочинам. Мова йде про введення терміну «статеве проникнення» у відповідні статті (з метою об’єднання зазначених дій в одному складі) та введення додат-кового складу, який би охоплював випадки сексуального насильства, які не мають ознаки статевого проникнення, тобто виключають наступні дії: насильницькі статевий акт (зґвалтування) та насильницькі оральні та анальні сексуальні контакти (як гомосексуального так і гетеросексуального характеру). А об’єднання цих двох складів без зазначених змін кримінального законодавства призведе до уніфікації в межах однієї норми як особливо небезпечних форм сексуального насильства, наприклад, зґвалтування так і менш небезпечних, наприклад, насильницький петтінг.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О.С. КУЗЕМБАЄВ
Національний університет «Одеська юридична академія»
вПлив кримінАльного ко Дексу
укрАЇни 1960 р. нА квАліФікАціЮ
сукуПності ЗлоЧинів
Проблема джерел права належить до числа обділених увагою у віт-чизняній юридичній науці. Більшість вітчизняних авторів наголошують що единим джерелом кримінального права є чинний Кримінальний кодекс Ук-раїни 2001 p., проте необхідно згадати що й нині окрім КК України 2001 р. в деяких випадках діють положения попереднього кримінального закону, а саме Кримінального кодексу України 1960 р.
Звертаючи увагу на питания кваліфікації множинності злочинів й досі викликають розбіжності і в теорії кримінального права й правозастосовній практиці. Даною проблематикою займалися такі вчені як А. Піонтковський, I. Тішкєвич, Н. Стручков, Г. Мендельсон, А.Ф. Зелинський, М.І. Бажанов та ін.
Але у зв’язку з прийняттям Кримінального кодексу України 2001 p., аспекта кваліфікації множинності злочинів потребують детального вивчення, оскільки подальше дослідження проблем кваліфікації повторності, сукуп-ності та рецидиву злочинів дасть змогу правозастосовним органам правильно орієнтуватися у новому кримінальному законодавстві.
Особливою проблемою стае питания кваліфікації множинності злочинів коли необхідно кваліфікувати злочини, що були вчинені до набуття чинності КК України 2001 р. тобто на час дії КК I960 р.
Так, згідно з ч. 1 ст. 33 КК «Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різ-ними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено». Отже, як окрема форма множинності злочинів, їх сукупність характеризується однією з таких специфічних ознак, як вчинення однією особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини чинного КК, а саме КК 2001 р., що означав «поведінку особи, яка у поєднанні з іншими обставинами відповідає двом або більше юридичним складам злочинів» [1, 60-61]. Проте, на жаль, дане формулювання не здатне повністю розкрити дійсний зміст, закладений законодавцем у зазначеному формулюванні [2, 119].
У зв’язку із тим, що статті 4, 5 та підпункти 13, 17 розділу II прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р. не виключають можливості визнання вчинених особою злочинів їх сукупністю, якщо ці злочини кваліфікуються: а) за різними статтями чи різними частинами однієї статті Особливої частини КК I960 р.; б) за відповідними статтями Особливо! частини КК I960 р. та відповідними статтями особливо! частини КК 2001 р., тому, не виключаються ситуації, коли внаслідок змін відповідної статті Особливої частини КК ЦІєю
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
статтею буде передбачена відповідальність за інший вид злочину, чи її час-тиною — за новий його різновид. Отже вчинення особою двох злочинів, один з яких буде кваліфікуватися за попередньою редакцією відповідної частини Особливої частини КК, а інший — за новою редакцією тієї ж частини, також буде утворювати сукупність злочинів.
Таким чином, як зазначає С. Шапченко, з урахуванням окремих положень статей 4, 5, 16, 29, 32 та підпунктів 13, 17 розділу II прикінцевих та пере-хідних положень КК 2001 р. сукупність злочинів, зокрема, можуть утворю-вати: а) злочини, які кваліфікуються за різними статтями Особливої частини КК 1960 р. чи Особливої частини КК 2001 р.; б) злочини, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею Особливої частини КК 1960 р. чи Особливої частини КК 2001 р., але за різними частинами такої статті; в) злочини, один з яких кваліфікується за відповідною статтею Особливої частини КК 1960 р., а інший — за відповідною статтею Особливої частини КК 2001 р.; г) злочини, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею чи однією й тією ж частиною статті Особливої частини КК 1960 р., чи Особливої частини КК 2001 р., але один із них з посиланням на відповідну частину ст. 17 чи ст. 19 КК 1960 р. чи відповідну частину статей 14, 15, 27 КК 2001 р., а інший — без такого посилання; ґ) злочини, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею чи однією й тією ж частиною статті Особливої частини КК 1960 р., чи Особливої частини КК 2001 р., але один із них з посиланням на відповідну частину ст. 17 КК 1960 р., чи статті 14, 15 КК 2001 р., а інший — з посиланням на ст. 19 (статті 19, 17) КК 1960 р. чи ст. 28 (статті 28, 14 або статті 28, 15) КК 2001 р.; д) злочини, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею чи однією й тією ж частиною статті Особливої частини КК 1960 р., чи Особливої частини КК 2001 р., але за різними редакціями такої статті чи частини статті, якщо нова редакція призвела до створення нового за своїм змістом юридичного складу злочину порівняно з попередньою редакцією [1, 60-61].
Тому вважаємо за доцільне внести уточнення у редакцію ч. 1 ст. 33 КК 2001 р. і доповнити словами «або Особливої частини Кримінального кодексу 1960 р.» і викласти ч. 1 ст. 33 КК України 2001 р. у наступній редакції:
«Стаття 33. Сукупність злочинів:
1. Вчинення однією особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, або Особливої частини Кримінального кодексу 1960 р., за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом».
Дані зміни дадуть можливість при кваліфікації сукупності злочинів, що були вчинені як на час дії чинного КК України 2001 р., так і КК 1960 р. звертати увагу на те, що такі злочини повинні кваліфікуються за різними статтями або різними частинами однієї статті як Особливої частини КК України 1960 р. так і Особливої частини КК України 2001 р.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ЛІТЕРАТУРА:
1. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. — К.: А.С.К., 2002. — 936 с.
2. Стрижевська А. Поняття сукупності злочинів за кримінальним кодексом України // Підприємництво, господарство І право. — 2004. — № 9. С. 118-122.
В.М. КУЦ
кандидат юридичних наук, професор Національна академія прокуратури України
ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІІ ТА РОЛЬ ПРОКУРАТУРИ В ЙОГО
РЕАЛІЗАЦІЇ
У червні 2009 року в Україні було прийнято три антикорупційні закони, яких так довго чекало суспільство: «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесения змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення». Через наявність сут-тевих неузгодженостей, суперечностей та деяких інших вад, зазначені закони до цього часу не введені в дію. Продовжується робота над удосконаленням їх змісту та над іншими законами антикорупційного спрямування.
Перший із названих законів є рамковим і утворює основу для подальшого законодавчого забезпечення протидії корупції. В цілому позитивно спри-йнявши цей закон, правнича спільнота виявила в ньому низку недоліків, усунення яких буде сприяти підвищенню його якості.
Зокрема, враховуючи те, що запобігання корупційним правопорушенням є складовою протидії їх вчиненню, тобто запобігання включається до струк-тури протидії як частина до цілого, некоректним є вживання зазначених понять у назві та змісті Закону в їх поєднанні. В сучасній кримінології поняття «протидія правопорушенням» прийшло на зміну боротьбі з ними. Така протидія охоплює собою а) запобігання правопорушенням; б) правове реагування на їх вчинення, основу якого складає правова відповідальність певного виду.
3 огляду на зазначене вище, двом названии складовим протидії корупції в цьому Законі присвячено відповідні самостійні розділи II та IV, але їх назви є недосконалими. Перший з них слід назвати «Заходи запобігання корупції», а другий — «Відповідальність за корупційні правопорушення та за невиконання законів у сфері протидії корупції».
Доповнення назви та змісту розділу IV пояснюється тим, що ефективна протидія корупції можлива лише за умови встановлення відповідальності як
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
самих корупціонерів, так і осіб, уповноважених на здійснення протидії їй. Тому цей розділ Закону слід доповнити статтею наступного змісту:
«Стаття 18-1. Відповідальність за невиконання законів у сфері протидії корупції
1. За невиконання законів у сфері протидії корупції уповноваженою особою суб’єктів, які здійснюють заходи щодо протидії корупції, визначених статтею 3 цього закону, настає дисциплінарна, адміністративна або кримі-нальна відповідальність у встановленому законом порядку.
2. За наявності ознак дисциплінарного чи адміністративного правопо-рушення у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, прокурором складається протокол про вчинення такого правопорушення, який, у порядку визначеному законом, надсилається відповідно органу, який представляє особа, що вчинила дисциплінарне правопорушення, або до суду.
3. За наявності ознак злочину, пов’язаного з невиконання законів у сфері протидії корупції, прокурором приймається відповідне рішення, пере-дбачене законом».
Суттєвого вдосконалення потребує й ст.18 Закону. По-перше, її назва не відповідає змісту; по-друге, при її формулюванні допущено традиційну для вітчизняної практичної юриспруденції помилку — застосування відповідаль-ності як обмеження або позбавлення певних прав та можливостей за вчинене корупційне правопорушення ототожнено з притягненням до відповідальності, як процесуальною діяльністю, спрямованою на доведення винуватості у вчи-ненні цього правопорушення.
З огляду на зазначене, вказана стаття Закону могла б мати наступний вид: «Стаття 18. Відповідальність за корупційні правопорушення:
1. За вчинення корупційних правопорушень особами, зазначеними в статті 2 цього Закону, настає дисциплінарна, цивільно-правова, адміністра-тивна або кримінальна відповідальність у встановленому законом порядку.
2. За наявності ознак дисциплінарного чи адміністративного коруп-ційного правопорушення складається протокол про дисциплінарне чи ад-міністративне корупційне правопорушення, який, у визначеному законом порядку, надсилається відповідно органу, який представляє особа, що вчинила дисциплінарне правопорушення, або до суду.
3. За наявності ознак цивільно-правового чи кримінального корупцій-ного правопорушення спеціально уповноваженим суб’єктом приймається відповідне рішення, передбачене законом.
4. Відомості про осіб, щодо яких застосовано відповідальність за вчи-нення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання від-повідним рішенням суду чинності заноситься до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення».
Слід також привести у відповідність до реального співвідношення понять «протидія» та «запобігання» правопорушенням та до змісту розділу III Закону його назву, виклавши її у наступній редакції: »Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції».
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сприйняття цих пропозицій, окрім іншого, наповнило б реальним змістом статтю 26 «Прокурорський нагляд», яка поки що залишається декларативною.
З огляду на те, що цією статтею Закону цілком обґрунтовано на Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів покла-дається здійснення нагляду за виконанням законів у сфері протидії корупції, включаючи й запобігання їй, було б логічним визнати органи прокуратури спеціально уповноваженими суб’єктами, які в межах своєї компетенції без-посередньо здійснюють заходи щодо виявлення та припинення фактів неви-конання законів щодо протидії корупції.
Щодо визнання органів прокуратури спеціально уповноваженими суб’єктами, які в межах своєї компетенції безпосередньо здійснюють заходи щодо виявлення та припинення корупційних правопорушень, слід зауважити, що з урахуванням наявних реалій, а саме — того, що за прокуратурою відповідно до ст. 121 Конституції України та п. 9 Перехідних положень до неї зберігаються так звані загальні наглядові функції, в процесі реалізації яких викриваються факти корупційних правопорушень та вживаються заходи щодо їх припинення, прокуратуру доцільно було б визнати таким спеціально уповноваженим суб’єктом.
Стосовно ролі прокуратури в розслідуванні корупційних правопорушень, питання може бути вирішеним лише за умови вирішення «долі» досудового слідства в системі органів прокуратури. Якщо воно збережеться, прокуратуру необхідно буде визнати спеціально уповноваженими суб’єктом безпосе-реднього розслідування корупційних кримінальних правопорушень, тому що справи про службові злочинні зловживання та хабарництво є підслідними прокуратурі.
Деякими фахівцями сприймаються як неконституційні положення нового антикорупційного законодавства, що стосуються координаційної ролі проку-ратури (ч. 4 ст. 3 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції»). Це пояснюється тим, що суб’єкт здійснення певної діяльності спільно з іншими суб’єктами не може виступати координатором такої діяльності.
Навряд чи така оцінка ситуації є правильною. Як показує сучасний до-свід координації прокуратурою зусиль правоохоронних органів з протидії злочинності, це є можливим і доцільним. Можливість здійснення координації зусиль у будь-якій сфері не виключається через те, що координуючий суб’єкт одночасно є й активним учасником процесу. Тому навіть запропоноване нами визнання прокуратури одним із спеціально уповноважених суб’єктів вияв-лення, припинення та розслідування корупційних правопорушень та неви-конання антикорупційних законів не має позбавляти її ролі координатора антикорупційних зусиль інших правоохоронних органів.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ю.Ю. ЛЕМЕШКО
Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого
клАссиФикАциЯ отЯгЧАЮЩиХ
обстоЯтельств в нАуке уголовного
ПрАвА и ЗАконоДАтельстве
В науке под классификацией понимают систематизацию знаний о предметах, явлениях, процессах, облегчающую изучение этих предметов, явлений, процессов, познание закономерностей, определяющих их развитие. Классификация возможна по различным основаниям (признакам, критериям) и зависит от научных и практических целей, которые при этом ставятся.
В доктрине уголовного права отсутствует единое мнение по поводу классификаций обстоятельств, отягчающих наказание.
Следует, прежде всего, обратить внимание на то, что существует законодательная классификация обстоятельств, отягчающих наказание. На основе анализа ч. 2 ст. 67 УК Украины можно сделать вывод, что все они делятся законодателем на две группы: а) обязательные обстоятельства, т. е., те, которые суд обязан учитывать в качестве отягчающих наказание в любых случаях назначения наказания (пп. 2, 6, 7, 9, 10, 12 ч. 1 ст. 67 УК); б) необязательные, т.е. такие обстоятельства, учет которых в качестве отягчающих наказание законодатель оставляет на усмотрение суда (пп. 1, 3 — 5, 8, 11, 13 ч.1 ст. 67 УК).
Обстоятельства, отягчающие наказание очень тесно связанны со смягчающими обстоятельствами. Эти два понятия отображают противоположные явления, и существовать друг без друга не могут. Это и обусловило то, что длительное время исследование отягчающих обстоятельств происходило наряду, совместно со смягчающими обстоятельствами. Поэтому большинство доктринальных классификаций было предложено для обеих категорий этих обстоятельств.
Отдельные ученые предлагают подразделить смягчающие и отягчающие обстоятельства на два вида: а) предусмотренные Общей частью УК и б) предусмотренные Особенной частью УК. При этом первые определяют как характеризующие пониженную или повышенную степень общественной опасности деяния либо личности преступника и являющиеся критерием индивидуализации наказания, а вторые — как снижающие и повышающие характер общественной опасности и учитываемые законодателем при дифференциации наказания за отдельные виды преступлений. Согласится с предложенной классификацией можно лишь в том случае, если исходить из единой правовой природы обстоятельств, смягчающих и отягчающих наказание, предусмотренных в Общей части УК и отягчающих и смягчающих обстоятельств, которые включены в качестве признаков в привилегированные или квалифицированные составы преступлений. Следует отметить, что боль-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
шинство криминалистов сходятся во мнении, что названные обстоятельства имеют разную правовую природу.
Одним из наиболее распространенных критериев, который кладется в основу доктринальных классификаций отягчающих и смягчающих обстоятельств, является их принадлежность к элементам состава преступления. Так, И. И. Карпец, А. А Герцензон и другие различают отягчающие обстоятельства, относящиеся: 1)к объекту; 2) к субъекту; 3) к субъективной стороне преступления; 4) к объективной стороне преступления. Значительная группа ученых считает, что в законе отсутствуют отягчающие обстоятельства, характеризующие объект преступления. Противоположную позицию в этом вопросе занимают Н. К. Горя, И. И. Карпец. Предложенная классификация подвергалась в литературе обоснованной критике. Недостатками этой классификации считают: а) отсутствие возможности на её основании уяснить содержание и смысл отягчающих обстоятельств; б) слишком условный характер данной классификации, поскольку большинство из названных в ст. 67 УК Украины обстоятельств могут одновременно относиться к нескольким элементам состава преступления.
Существуют и другие классификации. Н. Ф. Кузнецова и Б. А. Куринов предложили разделить все отягчающие и смягчающие наказание обстоятельства на две группы: а) характеризующие общественно опасное деяние и б) характеризующие личность субъекта. В свою очередь первую группу отягчающих обстоятельств формируют те обстоятельства, которые относятся к объективным свойствам деяния и те, которые относятся к субъективным свойствам совершенного преступления. Недостатком предложенной классификации является ее условность, поскольку, как было отмечено выше, большинство отягчающих обстоятельств характеризуют одновременно и преступление, и личностные особенности виновного, и субъективную сторону содеянного. Положительной стороной этой классификации является то, что таким делением вносится определенная упорядоченность в совокупность отягчающих обстоятельств.
Л.Л. Кругликов предлагает следующую классификацию отягчающих обстоятельств: а) отягчающие обстоятельства, характеризующие степень общественной опасности преступления и личности; б) обстоятельства, характеризующие только личность. Первые из них проявляются в преступлении, вторые — не связанны с преступлением и не проявляются в нем. Целью данной классификации служит стремление автора разобраться в вопросе о закрытом перечне отягчающих обстоятельств. На основании этой классификации автор обосновывает положение о том, что все отягчающие обстоятельства, нашедшие отражение в совершенном преступлении и характеризующие опасность содеянного и личности (первый вид), подлежат обязательному учету судом независимо от того, упомянуты они в перечне или же нет.
Н. К. Горя с целью научного обоснования перечня отягчающих обстоятельств, который, по его мнению, должен носить примерный характер, выделяет три группы отягчающих обстоятельств:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1) обстоятельства, существенно изменяющие степень общественной опасности отдельных преступлений. Их необходимо указать в составах Особенной части УК (автор является сторонником единой правовой природы обстоятельств, отягчающих наказание и квалифицирующих обстоятельств). Наличие таких обстоятельств должно приводить к изменению квалификации содеянного с тем, чтобы констатировать состав преступления с отягчающими или смягчающими обстоятельствами;
2) обстоятельства, характерные для значительного числа составов преступлений. Если они оказывают существенное влияние на степень общественной опасности, их следует внести в перечень отягчающих обстоятельств, предусмотренных в Общей части УК;
3) все остальные обстоятельства, не указанные ни в Общей, ни в Особенной частях УК, в отношении которых суду предоставляется право самостоятельно оценивать их при назначении наказания в качестве отягчающих ответственность.
Многие авторы учебников по уголовному праву уходят от решения затронутого вопроса. Они рассматривают смягчающие и отягчающие наказание обстоятельства в той последовательности, в какой они приведены в законе. Предложенный в ч. 1. ст. 67 УК перечень отягчающих обстоятельств нельзя ни в коем случае считать классификацией. Но при этом следует признать, что такой подход к их изучению имеет определенную ценность для процесса изучения обстоятельств, смягчающих и отягчающих наказание, в рамках учебной программы высших юридических учебных заведений.
Существует группа авторов (Г. Л. Кригер, В. И. Зубкова), которые отрицательно относятся к решению вопроса о классификации обстоятельств, смягчающих и отягчающих наказание. Свою позицию они обосновывают тем, что любая классификация условна и не способствует уяснению содержания и смысла рассматриваемых обстоятельств, а поэтому практического значения не имеет. Данная точка зрения является неубедительной, т.к. классификация есть своего рода аналитическое объяснение того явления, которое ею определено.
Таким образом, существует большое количество классификаций отягчающих и смягчающих обстоятельств. Многие классификации разительно отличаются друг от друга, т.к. в их основу положены различные критерии. Изложенное также свидетельствует о том, что вопрос классификации обстоятельств как смягчающих, так и отягчающих наказание, нуждается в дальнейшем теоретическом исследовании и разработке.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
м.в. лотоцький
Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького
АДвокАтурА у системі суб’Єктів ЗАПобігАннЯ ЗлоЧинАм
Кожного року, як свідчить статистика, рівень рецидивної злочинності в Україні у загальній її структурі складає більше 22% [1, с 25]. При цьому зазначена тенденція намітилась ще з 1991 р. [8, с 22-23] і набула цих кримінологічних ознак у 2001 p. — з часу прийняття нового Кримінального кодексу (далі — КК) України [2, с 44]. Все це означав, що держава та суспільні інститути, включаючи адвокатуру, неадекватно реагують на прояви даного виду злочинів.
3 огляду на це та з метою розробки і обґрунтування заходів, спрямованих на підвищення ефективності протидії рецидивній злочинності з боку так званих неспеціалізованих суб’єктів профілактики, вибрана тема дослідження є актуальною.
Завдання по запобіганню злочинам визначено у кримінальному законо-давстві (ст. 1 Кримінального кодексу (далі — КК) України), у кримінально-процесуальному праві (ст. ст. 23-23-2 Кримінально-процесуального кодексу (КК) України) та в ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України. Як показує практика, в основному його вирішенням займаються лише суб’екти, для яких профілактика злочинів є одним із головних завдань і функцій (органи прокуратури, органи внутрішніх справ, Служба безпеки України та ін.) [4, с. 351-356].
Поряд з цим, інші суб’екти запобігання злочинності свої можливості у сфері протидії цим суспільно небезпечним явищам використовуються не в повній мірі.
В науковій літературі більшість вчених обґрунтовано поділяють всі суб’екти профілактики злочинів на декілька груп:
1) органи та організації, які керують цією діяльністю, організують її, створюють систему управління нею (органи державно! влади та управління, органи місцевого самоврядування);
2) органи та організації, стосовно яких запобігання злочинності та зло-чинних проявів віднесено або мае бути віднесено до основних завдань (МВС, СБУ, прокуратура, суд, спеціалізовані громадські організації);
3) органи, установи, організації, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування й запобігання злочинності та злочинним про-явам, але їхня діяльність безпосередньо впливає на запобіжні процеси щодо детермінант злочинності та окремих злочинів (заклади освіти, культури, охорони здоров’я, соціальної допомоги, адміністрація підприємств, установ, організацій тощо).
Разом з тим, безспірним є те, що кримінологічна профілактика спрямо-вана на:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3) запобігання злочинам, що передбачає розробку заходів та прийомів, за допомогою яких вирішуються завдання невідворотності покарання за вчи-нений злочин, що виражається у:
— всебічному, повному й об’єктивному розкритті, розслідуванні кожного злочину і викритті винного;
— переконанні осіб із низьким рівнем правової і моральної свідомості в невідворотності покарання з метою загально превентивного впливу;
4) безпосереднє, спеціально спрямоване запобігання злочинам, що за-безпечується за допомогою:
— отримання інформації про злочини, що готуються;
— своєчасного припинення злочинів, що вчиняються;
— цілеспрямованого впливу попереджувального, виховного характеру;
— виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину.
Отже, якщо виходити із зазначених вище теоретичних засад запобігання злочинності, то адвокатуру слід віднести до третьої групи суб’єктів про-філактики злочинів.
У науковій літературі діяльність адвокатури у цьому напрямку зводиться лише до сприяння виконання статей 23, 23-1, 23-2 КПК України і у захисті законних прав та інтересів громадян і юридичних осіб [4, с. 356], з чим, якщо керуватись нормами чинного законодавства України з питань діяль-ності адвокатури, погодитись не можна.
Якщо узагальнити поставлені законодавцем для адвокатів завдання, то запобігання злочинам здійснюється шляхом реалізації заходів:
— загальної профілактики як сукупності соціально-економічних, ідеоло-гічних, культурно-виховних, організаційно управлінських, правових та інших заходів, які, не будучи безпосередньо орієнтованими на протидію злочин-ності, становлять матеріальну і духову базу для спеціально-кримінологічної профілактики [7, с. 22].
— індивідуальної профілактики як сукупності заходів впливу на конк-ретну особу [6, с. 163].
Таким чином, слід визнати, що запобігання злочинності як різновид сус-пільної діяльності адвокатури належить до таких важливих напрямів ос-танньої, як соціальний контроль та соціальна профілактика, під якою вчені розуміють цілеспрямовану діяльність щодо запобігання порушенням будь-яких суспільних норм, усунення причин, що породжують ці порушення [3, с. 20].
Виходячи з цього, під запобіганням злочинності, що здійснює адвокатура України, потрібно розуміти один із видів її соціальної діяльності, функціо-нальний зміст якої полягає у перешкоджанні дії детермінант злочинності та її проявів, передусім причин і умов останніх через їх обмеження та нейтралізацію та, за наявності можливостей, — усунення їхньої дії як на особу підозрюваного, обвинуваченого, підсудного і засудженого, так і на інших осіб і суспільство в цілому.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таким чином для створення належних механізмів запобіжної діяльності адвокатів у сфері протидії злочинності варто здійснити наступні заходи:
1. Для гармонізації норм Закону України «Про адвокатуру» доповнити ст. 6 «Професійні права адвоката» правом на заняття діяльністю по запобі-ганню злочинам як засудженими, так й іншими особами.
2. Для реалізації доктринальних положень про роль і місце адвокатури у системі суб’єктів запобігання злочинам доповнити ст. 5 проекту Закону України «Про профілактику злочинів» [5, с. 182-193] таким суб’єктом за-побігання злочинам, як адвокатура.
3. У такому ж контексті видозмінити норми КПК України, що пов’язані з діяльністю адвокатів.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2008 р. — Вісник Верховного Суду України. — 2009. — № 5 (105). — С. 19-34.
2. Аналіз роботи суддів загальної юрисдикції в 2002 р. за даними су-дової статистики. — Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 3 (37).
— С. 41-49.
3. Игошев К. Е., Шмаров И. В. Социальные аспекты предупреждения преступности. — М.: Юрид. лит., 1980. — 176 с.
4. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. — Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. — 424 с.
5. Закон України від 12.05.1998 р. «Про профілактику злочинів: Проект — Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навчальний посібник — Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. — К.: Атіка, 2001. — 368 с.
6. Криминология: Учебник — Под ред.. В. Д. Малкова. — М.: ЗАО Юстицинформ, 2004. — 528 с.
7. Медицький І. Б. Запобігання злочинності: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів. — Івано-Франківськ: Вид. Віктов Дяків, 2008.
— 220 с.
8. Розгляд судами загальної юрисдикції справ різних категорій протягом 1990-2000 рр. — Вісник Верховного Суду України. — 2002. — № 1 (29).
— С. 12-26.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
С.С. ЛУТ
Институт международного права и экономики им. АС. Грибоедова
сексуАльнЫе услуги кАк ПреДмет
вЗЯтки
При этом особый интерес представляет вопрос о том, могут ли сексуальные услуги являться предметом взяточничества. В 1925 г. А. Приградов-Кудрин отмечал, что половая связь должностного лица с женщиной может рассматриваться в качестве взятки, а женщина, вступившая в такую связь ради удовлетворения своих интересов, является взяткодателем.
Уголовно-кассационная коллегия Верховного Суда УССР в определении по делу К., рассмотренному в 1924 г., отмечала: «Цель взяткополучателя удовлетворить свои потребности или покупкой чего-либо на полученные в виде взятки деньги, либо непосредственно получить в том или ином виде физическое удовольствие. Так как начгуброзыска обещал задержанной немедленное освобождение после удовлетворения его половых потребностей, то есть обещал в интересах задержанной действие, входящее в круг служебных обязанностей его как должностного лица, — в виде равноценности за определенные действия задержанной — он вымогал взятку».
Большинство ученых-криминалистов как в те годы, так и сейчас отстаивают такую позицию, что предметом взятки может быть лишь имущественная выгода.
При разработке уголовного законодательства России 90-х гг. также предлагалось считать предметом взятки «любые иные блага», помимо материальных.
Касаясь данного вопроса, А.С. Горелик отмечал, что в случае, если заинтересованное лицо оказывает добровольно сексуальные услуги должностному лицу — подкупа нет, однако возможна ответственность по ст. 133 УК РФ получателя услуг за понуждение к действиям сексуального характера с использованием служебной зависимости, но при наличии всех признаков этого состава. В случае же оплаты подкупающим услуг другого лица (например, проститутки), подкуп есть, как и в любом другом случае, когда он тратит свои средства для удовлетворения интересов подкупаемого. Заметим, что данные рассуждения основываются на букве закона и на разъяснениях Пленума Верховного Суда. Мы же придерживаемся той позиции, что существует различие между теорией уголовно-правовой науки и уголовным законодательством, а соответственно, теоретические позиции должны быть шире и идти несколько дальше узких законодательных рамок. В конце концов, законодательство, которые мы имеем на сегодняшний день, — результат развития науки, поскольку если бы теория не шла дальше закона, в нашей стране до сих пор действовала бы Русская Правда. В юридической литературе позиция А.С. Горелика имеет как своих сторонников, так и противников.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Яковенко Е.В. отмечает, что данная трактовка предмета взятки необоснованно сужает сферу действия нормы о взяточничестве. При этом автор справедливо отмечает, что при подобной постановке вопроса не учитывается роль взяткодателя, ведь проститутка может оказывать сексуальные услуги взамен совершения должностным лицом действий в ее пользу, а в данных действиях должностного лица будет иметь место состав получения взятки. При этом необходимо отметить, что по каким-то причинам, авторы не допускают возможности того, что сексуальные услуги могут оказываться не проституткой, а обычной женщиной. Например, представим ситуацию: женщина по собственной инициативе предлагает и вступает в интимную связь с судьей ради вынесения им оправдательного приговора в отношении её или её близких. И таких ситуаций может быть сколь угодно много, поэтому аргумент за то, что привлечение к уголовной ответственности лиц, дающих взятку неимущественными благами или услугами, нецелесообразно ввиду того, что их действия не представляют общественной опасности, по нашему мнению, необоснован.
Точка зрения, в соответствии с которой установление за взяткой не только материального, но и нематериального характера приведет к расширению круга общественно опасных деяний, представляется малоубедительной. Так, Т.В. Басова считает, что если деяние должностного лица, которое путем использования своего служебного положения извлекает выгоду неимущественного характера, «носит настолько общественно опасный характер, что это должно подлежать уголовно-правовой оценке, то она наступит при условии наличия соответствующих признаков состава злоупотребления должностными полномочиями». Следуя данной логике, взяткодатель по каким-то причинам освобождается от уголовной ответственности. Не совсем понятно, откуда в теории уголовного права такое желание вывести взяткодателя из-под ответственности, почему он считается жертвой? В 100% изученных мною уголовных дел по ст. 291 УК РФ ни разу не встречается вымогательство взятки, а всегда наоборот, инициатива исходит от взяткодателя.
Возвращаясь к вопросу о предоставлении должностному лицу оплачиваемых сексуальных услуг, ряд авторов, признавая существование проституции в России, указывают, что в случае предоставления должностному лицу мужчины или женщины, чьи услуги оплачены, о чем субъект осведомлен, то принятие данной услуги должно квалифицироваться по ст. 290 УК РФ. Критикуя данный подход, Н.А. Лопашенко указывает, что вряд ли можно говорить о проституции как о выгоде имущественного характера, поскольку, определяя её «как услуги, оказываемые безвозмездно, но подлежащие оплате, Пленум Верховного Суда РФ имел в виду только те действия, которые носят или могут носить легальный характер, то есть признаются услугами с точки зрения гражданского законодательства. Ведь именно с позиций гражданского законодательства определяются в уголовно-правовой науке понятия денег, ценных бумаг и т. д.». Возражая подобным аргументам, А.В. Наумов справедливо отметил, что ГК РФ определяет вещи как объекты гражданских
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
прав, и их правомерность или неправомерность не влияет на признание их вещами. Более того, к таковым ГК РФ относит, например, и вещи, изъятые из оборота (те же наркотические средства). И в этом смысле взятка, выражающаяся в пакетике героина, для должностного лица-наркомана будет такой же взяткой, как для известного гоголевского персонажа взятка борзыми щенками.
Проведенный автором опрос показал, что 61,7% докторов наук считают, что следовало бы расширить понятие предмета взяточничества за счет включения в него нематериальных благ и услуг (в том числе сексуальных), против высказались 31,7%. Среди кандидатов юридических наук за включение нематериальных благ и услуг высказались 72% опрошенных, против — 24,4%. Мнения практических работников разделились следующим образом: за расширение данного понятия — 72,7%, а против — лишь 21,8%.
При этом следует отметить, что некоторые практические работники, поясняя свое мнение, указали, что на практике всегда «давалась, дается и будет даваться взятка в виде сексуальных услуг».
Следует отметить, что в Конвенции ООН против транснациональной организованной преступности 2000 г. (ст. 8), как и Конвенция ООН против коррупции (ст. 15) предмет взятки определяется как «предоставление какого-либо неправомерного преимущества для самого должностного лица или иного физического или юридического лица». Таким образом, в данных Конвенциях предмет коррупционных преступлений трактуется гораздо шире, чем в отечественном законодательстве, при этом необходимо отметить, что обе Конвенции ратифицированы нашей страной, следовательно, необходимы соответствующие изменения в уголовное законодательство.
Зарубежное законодательство старается обозначить предмет взятки как можно шире. Так, В Австрии и Германии предметом взятки является «выгода», в Бельгии — «выгоды любого характера», в Албании — «вознаграждения, подарки или другие выгоды». В современной научной литературе также вновь стали появляться предложения о расширении предмета взяточничества за счет включения в него услуг неимущественного характера.
Автор разделяет данную позицию и считает необходимым внести соответствующие разъяснения в постановление Пленума Верховного суда или в сам УК РФ, как это, например, сделано в УК Израиля.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Е.О. МАВЕД
кандидат медицинских наук Международный гуманитарный университет
ЮриДиЧескАЯ оценкА врАЧебноЙ оШибки
Конституция Украины гарантирует гражданам неотъемлемое право на жизнь, здоровье, безопасность, неприкосновенность и т.д.
Современная медицина имеет огромные перспективы для сохранения и продления человеческой жизни. Расширяются границы возможностей медицинского вмешательства в сферу здоровья, что соответственно затрагивает право человека на жизнь и здоровье, что является одной из причин увеличения количества дефектов оказания медицинской помощи, в частности врачебных ошибок. Осложнения, возникающие вследствие медицинского вмешательства, приводят к различным осложнениям: снижению работоспособности, инвалидности и даже смерти.
Среди дефектов оказания медицинской помощи необходимо выделить:
— профессиональные преступления;
— врачебные ошибки;
— несчастный случай.
В украинской следственной и судебной практике возникает немало трудностей при производстве «медицинских дел», особенно если речь идет о врачебной ошибке.
Понятие «врачебная ошибка» является неоднозначным и противоречивым. Медицинская деятельность, как и любая другая деятельность, не исключает совершения ошибок. Нет врача, который не имел бы в своей практической деятельности ошибок.
Врачебная ошибка — это исключительно медицинское понятие, но ни как не юридическое. Врачебная ошибка — это следствие добросовестного заблуждения врача при выполнении им своих профессиональных обязанностей (Давыдовский И.В.).
Причины врачебных ошибок:
— недостаточное лабораторно-диагностическое исследование, нарушение общепризнанной методики обследования больного;
— недооценка имеющегося диагноза, тяжесть заболевания;
— атипичное течение болезни;
— сопутствующие заболевания;
— терминальное состояние больного;
— недостаточно собранный анамнез;
— неправильное и несвоевременное оказание медицинской помощи;
— условия, не позволяющие оказать необходимую медицинскую помощь;
— неправильно поставленный диагноз;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
— недостаток знаний и опыта работы медицинского работника.
— недобросовестное, невнимательное отношение к своим профессиональным обязанностям;
— халатное отношение к ведению медицинской документации (историй болезни, наркозных карт, операционных журналов и др.).
Огарков И.Ф. классифицирует врачебные ошибки на ошибки в диагностике, лечении, в организации лечебного процесса, и имеющие субъективные и объективные причины.
По мнению академика Е.И. Чазова врачебные ошибки делятся на ошибки, имеющие субъективные и объективные причины. К субъективным причинам относятся недостаточное обследование больного, недостаточная квалификация медицинского работника, не полный анамнез, отсутствие консультаций специалистов и т.д.
К объективным причинам врачебных ошибок относятся несовершенство медицинской науки, бессимптомность или атипичность течения заболевания, невозможность проведения диагностики и лечения.
Медицинские работники, совершившие врачебную ошибку по объективным причинам не должны привлекаться к юридической ответственности. Данного рода дела очень сложны, поскольку не всегда есть возможность установить истину — доказать вину или невиновность медицинского работника.
Для решения достаточно сложных юридических задач Украина могла бы воспользоваться уже сформировавшейся системой судопроизводства по «медицинским делам» Великобритании, где была проведена судебная реформа в 1999г. Суть реформы заключалась в том, что дела по медицинским преступлениям имеют право рассматривать адвокаты, прошедшие специальную подготовку, получившие специальную лицензию. Это, по мнению законодателя, позволит быстро и эффективно оказывать юридическую помощь пострадавшим пациентам. В настоящее время в Великобритании из нескольких тысяч юридических фирм только 138 адвокатов и фирм имеют лицензии на право защиты пациентов.
Подводя итог, нужно сказать о том, что в случае неблагоприятного исхода лечения нельзя всю ответственность возлагать на плечи врача, иначе нас некому будет лечить.
С целью повышения объективизации предварительного расследования и судопроизводства «медицинских дел» целесообразно тщательное и оперативное изучение, и независимая экспертиза медицинской документации, а также судебно-медицинская экспертиза пострадавшего пациента. Подобные «медицинские дела» должны вести только юристы с узкой специализацией.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Е.О. МАВЕД
кандидат медицинских наук
Международный гуманитарный университет
Ф.В. ШИМАНСКИЙ
кандидат юридических наук, доцент
уголовно-ПрАвовАЯ ХАрАктеристикА
нАруШениЙ условиЙ ПересАДки
оргАнов и ткАнеЙ ЧеловекА
С появлением и развитием трансплантологии у человечества появилась возможность продления человеческой жизни. Основная задача трансплантологии — обеспечение временного или постоянного замещения функции органа или системы для поддержания и сохранения жизнедеятельности живого организма. Трансплантация человеческих органов включает в себя ряд юридических, медицинских, психо — социальных проблем. Это констатация смерти человека, дефицит донорских органов и тканей человека, защита прав потенциального донора и реципиента.
Несовершенство законодательства в области трансплантологии и постоянный дефицит органов и тканей человека привело к криминализации этой области медицины.
В Украине более 5000 человек в год нуждаются в трансплантации, а проводиться всего около 500 пересадок органов или тканей человека. Правовые проблемы сформировавшиеся в данной области необходимо решать законодательным и правоприменительным органам Украины.
Уголовным кодексом Украины предусмотрена уголовная ответственность за нарушения условий пересадки органов и тканей человека (ст.143).
Предметом преступления являются органы и ткани человека, предназначенные для трансплантации. Объектом преступления выступают общественные отношения, складывающиеся вокруг здоровья и жизни донора, возникающие в процессе трансплантации. Объект трансплантации не может быть предметом купли-продажи. Объективная сторона преступления — действия, нарушающие порядок и условия пересадки органов или тканей человека (незаконное приобретение, перевозка, хранение, продажа). Субъективная сторона данного преступления характеризуется наличием вины, поскольку они совершаются с прямым умыслом.
Регулирование вопросов связанных с пересадкой органов закреплено в «Основах законодательства Украины об охране здоровья» от 19 ноября 1992 года, в Законе Украины «О трансплантации органов и других анатомических материалов человека» от 16 июня 1999 года, и других нормативно-правовых актах.
При правовом регулировании трансплантации следует различать трансплантацию живых лиц и посмертное донорство. Пересадка органов и тканей
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
от живого донора может проводиться только при его согласии и при условии, что здоровью потенциального донора ничего не угрожает. Заключение о состоянии здоровья выносит консилиум врачей — специалистов. Живым донором может быть совершеннолетнее дееспособное лицо. Не могут быть донорами лица отбывающие наказание в местах лишения свободы за совершение преступлений, лица имеющие хронические заболевания, которые могут передаться реципиенту, лица страдающие психическими расстройствами, бывшие доноры части или целого органа.
Трансплантация органов или тканей живого человека возможна при соблюдении определенных условий:
1. Добровольное согласие донора или его законного представителя (если речь идёт о несовершеннолетнем) на изъятие органа (например почки);
2. Наличие заключения консилиума врачей о возможной трансплантации;
3. Ознакомление потенциального донора с возможными осложнениями в связи с предстоящей операцией;
4. Вред здоровью донора в результате операции будет меньше, чем опасность для жизни реципиента.
У живого донора для трансплантации может быть взят только один из парных органов. В случае принуждения к трансплатация (например, путём угроз отказать в лечении реципиента) или обманывают (например, производят трансплатацию органов умышленно не сообщая донору об этом) ответственность наступает по ч. 2 ст. 143 УК. Если принуждение или обман, а также торговля органами или тканями совершается по предварительному сговору группы лиц или путём участия в транс национальных организациях, занимающихся такой деятельностью, уголовная ответственность наступает по ч. 5 ст. 143 УК.
Посмертное донорство возможно при соблюдение медицинских и юридических условий.
1. Констатация смерти человека на основании смерти мозга устанавливается консилиумом врачей (анестезиолог со стажем работы не менее 5 лет, другие специалисты со стажем работы не менее 5 лет). В состав консилиума входят врачи, не участвующие в пересадке органов и не являющиеся родственниками реципиента).
2. Наличие Акта о констатации смерти человека на основании смерти мозга.
3. Согласно Инструкции относительно забора органов человека у донора — трупа забор органов и других анатомических материалов проводится исключительно в государственных и коммунальных учреждениях охраны здоровья.
В процессе пересадки органов участвуют два человека: донор и реципиент. Поэтому четкое регулирование вопросов, связанных с трансплантацией и соблюдение этическим норм является основным условием правомерности данного рода операций.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Закон Украины «О трансплантации органов и других анатомических материалов человека» регулирует отношения в области трансплантологии. Закон гарантирует охрану прав, законных интересов донора, реципиента; определяет порядок проведения данного рода операций; определяет статус медицинских работников, участвующих в трансплантации.
Уголовно- правовое регулирование отношений, возникающих в процессе пересадки органов рассматривается как установление санкций и уголовно-правовых запретов за нарушения законодательства в данной области. Уголовным кодексом Украины предусмотрена уголовная ответственность за торговлю людьми либо иную незаконную сделку в отношении человека, с целью возможного изъятия у него органов или тканей для последующей трансплантации (ст.149); насильственное донорство (ст.144); нарушение установленное законом порядка трансплантации органов или тканей человека (ст.143). Для уменьшения количества преступлений, связанных с пересадкой органов необходимо усиление действия механизма уголовно-правового регулирования общественных отношений в данной области медицины, имеющего социальное и юридическое воздействие на личность.
Ю.С. МАРАДІНА
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
КАТУВАННЯ: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА (XXI СТ.)
У 2001 році в Україні було прийнято новий Кримінальний кодекс Ук-раїни (далі КК). Зазначений нормативно-правовий акт містив істотні зміни. Зокрема, ним були сконструйовані нові, раніше невідомі радянським країнам, юридичні конструкції суспільно небезпечних діянь. Серед них особливе місце належить ст. 127 «Катування».
В редакції КК 2001 р. ця стаття структурно складалася з двох частин. Ч. 1 ст. 127 КК зазначала: «Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукання потерпі-лого або іншої особи вчинити дії, що суперечать її волі — карається позбав-ленням волі на строк від трьох до п’яти років». У ч. 2 було сказано: «Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років». В цілому норма не була досконалою, оскільки:
— по-перше, визначення катування у КК дуже відрізнялося від виз-начення, наведеного у Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і пока-рання. Так, за національним законодавством мета катування визначалась як «спонукання потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі».
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ч.1 ст. 1 Конвенції зазначає, що метою катування є «одержати від потер-пілого або від третьої особи відомості або зізнання, покарати особу за дію, що вчинила вона або третя особа або в здійсненні якої вона підозрюється, а також залякати або примусити її або третю особу, або з будь-якої іншої причини, заснованої на дискримінації будь-якого характеру».
Крім того, національна норма (на відміну від Конвенції) не вказувала на те, що біль чи страждання повинні бути заподіяні державною посадовою особою або іншою особою, що виступає як офіційна, або по їхньому підбурю-ванню, або з її відома або мовчазної згоди. Слід зазначити, що цю проблему не вирішено і дотепер. Таким чином не виконується вимога ч. 5 ст. 3 КК про те, що Закони України про кримінальну відповідальність повинні від-повідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;
— по-друге, на думку деяких науковців, зокрема К. Катеренчука, сан-кції зазначеної статті були занадто м’якими, не відповідали характеру та ступеню суспільної небезпечності цього злочину. На сьогодні санкція ч. 1 ст. 127 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. На нашу думку, встановлення надто суворих санкцій може призвести до розбалансування санкцій низки статей, які і без того не узгоджені між собою.
Необхідність удосконалення наданого в ч. 1 ст. 127 КК поняття «ка-тування» та велика кількість скарг на застосування тортур працівниками правоохоронних органів змусили парламентаріїв повернутися до змісту за-значеної норми. Законом України від 12.01.2005 р. ст. 127 КК була доповнена і викладена в новій редакції. Відповідно до внесених змін:
— по-перше, більш широко була викладена мета катування. Як і раніше, ст. 127 КК зазначала загальну мету — «спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі». Водночас було подано пе-релік конкретних варіантів мети, якої прагне досягти винний: «отримати від потерпілого або іншої особи інформацію, свідчення або визнання, покарати його за дії, які він скоїв або у скоєнні яких підозрюється, або залякування його чи інших осіб». Завдяки цьому диспозиція ч. 1 ст. 127 КК більшою мірою стала відповідати ч. 1 ст. 1 Конвенції ООН 1984 року;
— по-друге, ст. 127 КК була доповнена частиною 3, яка зазначала: «Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчи-нені працівниками правоохоронних органів — караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років». Використання законодавцем термінологічного звороту «вчинені працівниками правоохоронних органів» породжувало питання: як бути, якщо такі дії вчинені одним працівником, а не працівниками правоохоронного органу. Вочевидь, законодавець невдало скористався юридичною технікою, оскільки достатньо, щоб такі дії вчиня-лися хоча б одним працівником вказаного органу або групою осіб, з яких лише одна особа була б працівником правоохоронного органу. Крім цього, на думку деяких науковців, зокрема Є.В. Фесенко, за катування, вчинене
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
працівником правоохоронних органів, було передбачено надто суворе пока-рання.
— по-третє, ст. 127 КК була доповнена частиною 4, яка зазначала: «Дії, передбачені частиною третьої цієї статті, якщо вони призвели до заги-белі людини — караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі». Таке положення по-роджувало питання: як бути, якщо в такій ситуації суб’єктом злочину була особа, що не є працівником правоохоронних органів. Вочевидь законодавець створив ще одну прогалину законодавства.
Крім того, такої суворої санкції, як в ч. 4 ст. 127 КК, не було передбачено у жодній іншій статті КК. Навіть за умисне вбивство при обтяжуючих об-ставинах, терористичний акт, застосування зброї масового знищення та інші особливо тяжкі злочини було встановлено меншу нижню межу покарання.
Законом України від 12.01.2005 р. не було враховано необхідності вста-новлення оптимального співвідношення конкуруючих норм, правил розме-жування суміжних складів злочинів. Виникали труднощі з розмежуванням суміжних складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 127 КК (катування, вчинене працівниками правоохоронних органів) та ч. 2 ст. 365 КК (перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжується насильс-твом, застосуванням зброї, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями). Для вирішення вищезазначених проблем зако-нодавець у 2008 році знову звернувся до змісту ст. 127 КК.
4. Законом України від 15.04.2008 р. ст. 127 КК було змінено і викладено в новій редакції.
— По-перше, по новому була викладена мета катування, що ще більше наблизило зміст ч. 1 ст. 127 КК до ч. 1 ст. 1 Конвенції ООН 1984 р. Так, ч. 1 ст. 127 КК мету катування визначила як «примусити (попередня ре-дакція «спонукати») потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості (попередня редакція «інформацію, свідчення») чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється (за попередньою редакцією мета «покарати» — лише за дії потерпілого, без вказівки на інших осіб), а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб (попередня редакція не передбачала мети «дискримінація»)»;
— по-друге, було знижено нижню межу покарання за катування — ч. 1 ст. 127 КК встановлювала відповідальність у виді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років (попередня редакція «на строк від трьох до п’яти років»);
— по-третє, знижено нижню і верхню межу покарання за катування, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб — ч. 2 ст. 127 КК встановлювала відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років (попередня редакція «на строк від п’яти до десяти років»);
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
— по-четверте, ч. 2 ст. 127 КК була доповнена кваліфікуючою оз-накою «катування, вчинене службовою особою з використанням свого служ-бового становища». До ч. 2 ст. 365 КК також були внесені зміни. Тепер цією нормою встановлювалась відповідальність за «перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалось насильством, засто-суванням зброї, болісними і такими, що ображають особисту гідність потер-пілого, діями, за відсутності ознак катування». Такими змінами законодавець намагався, з одного боку, відреагувати на факт поширеного застосування катувань з боку службових осіб; з іншого боку, відмежувати цей склад зло-чину від суміжних йому юридичних конструкцій (зокрема, від перевищення влади або службових повноважень). Задум законодавця полягав у тому, щоб акцентувати увагу на тому, що катування є більш тяжким злочином, ніж перевищення влади або службових повноважень, що супроводжується насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями. Саме тому кваліфікація дій службової особи щодо застосування катувань повинна відбуватися за ч. 2 ст. 127 КК, а не за ч. 2 ст. 365 КК;
— по-п’яте, зі змісту ст. 127 КК було виключено частини 3 і 4.
Відповідно до Закону України від 05.11.2009 р. ст. 127 КК знову зазнала змін: по-перше, з ч. 2 ст. 127 КК виключено кваліфікуючу ознаку «вчинення катування службовою особою з використанням свого службового становища»; по-друге, ч. 2 ст. 127 КК доповнена кваліфікуючою ознакою «вчинення катування з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпи-мості»; по-третє, піднято нижню і верхню межу покарання за катування, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб — ч. 2 ст. 127 КК встановлює відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років (попередня редакція «на строк від трьох до семи років»). Такою зміною законодавець повернувся до меж покарання, які діяли з 2001 по 2008 р. р.
Не зважаючи на зміни, яких зазнала ст. 127 КК з 2001 по 2009 рр. і за допомогою яких законодавець намагався вирішити проблеми, пов’язані з застосуванням цієї статті на практиці, її редакція потребує подальшого вдосконалення. Зокрема, на сьогодні на практиці виникають питання сто-совно кваліфікації дій службової особи, яка використовуючи своє службове становище, вдається до катувань. З одного боку, ст. 127 КК не передбачає спеціального суб’єкта злочину. З іншого боку, ст. 365 КК виключає мож-ливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за діяння, яке містить ознаки катування. Ситуація потребує вирішення через внесення від-повідних змін до ст. 127 КК.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.В. МАРЄЄВ
Національний університет «Одеська юридична академія»
ПреДмет у склАДАХ ЗлоЧинів в сФері меДиЧноЇ ДіЯльності
Предмет злочину — це факультативна ознака загального складу злочину на стороні об’єкта, яким виступають певні речі та явища квазіматеріального характеру, на які спрямоване злочинне посягання та з певними властивос-тями яких закон пов’язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину.
Більшість злочинів в сфері медичної діяльності посягають на особу, її життя та здоров’я. Це викликає складності у встановлені предмета цих зло-чинів. Зокрема висловлювалась думка, що предметом даної групи злочинів є матеріальна категорія у вигляді фактичного фізичного стану організму людини на момент, проте до початку злочинного впливу на неї [1, с. 39]. Видається, що така категорія не відповідає наведеному вище визначенню предмета злочину, оскільки певний стан організму не може бути визнаний матеріальною (квазіматеріальною) річчю. Виходячи з наданого вище визна-чення предмета злочину випливає висновок, що лише деякі злочини в сфері медичної діяльності характеризуються наявністю цієї ознаки.
Так, для злочинів, передбачених ст.ст. 131, 139, 140, 142 предмет не є обов’язковою ознакою.
Предметом злочину, передбаченого ст. 141 КК України, є лікарські за-соби. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби» лікарськими засобами є речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехно-логічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, про-філактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму. До лікарських засобів належать: діючі речовини (суб-станції); готові лікарські засоби (лікарські препарата, ліки, медикамента); гомеопатичні засоби; засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби із збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби та лікарські домішки до харчових продуктів.
Склади злочинів в сфері трансплантації та донорства (ст.ст. 142-143 КК України) характеризуються наявністю таких предметів, як органи та тканини людини, кров людини. Зокрема, предметом злочину, склад якого міститься в ст. 142 КК України, є органи та інші анатомічні матеріали. Під анатоміч-ними матеріалами Закон «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» розуміє органи, тканини, анатомічні утворення, клітини людини або тварини. Не є предметом цього злочину кров та її компонента, статеві залози, репродуктивні клітини та живі ембріони, біоімплантати і штучно виготовлені замінники органів.
Предметом злочинів щодо розголошення лікарської таємниці (ст. 132, 145 КК України) виступає інформація, що становить таку таємницю.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Питання щодо можливості визнання лікарської таємниці предметом злочину є дискусійним, оскільки будь-яка таємниця — це певна інформація. Тому ряд авторів не виділяють предмет як ознаку у складі злочину, передбаче-ного ст. 145 КК України [2, с. 420]. Видається все ж, що склад названого злочину характеризується наявністю такої ознаки, як предмет, що носить квазіматеріальний характер. Проте невірним видається надання інформації лише матеріальної ознаки, тобто пов’язувати її з певним документом чи іншим носієм, як це зробив М.І. Хавронюк, визначивши лікарську таєм-ницю як «певним чином задокументовану інформацію про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя гро-мадянина» [3]. Як правильно зазначив Д.С. Азаров, чинне законодавство не містить вказівки на обов’язкове закріплення зазначеної інформації у пев-ному документі. Далеко не всі відомості, наприклад, про інтимну і сімейну сторони життя особи документуються, до того ж вербальне передавання інформації не передбачає існування матеріальної форми (носія) останньої [4, с. 100].
Аналіз як юридичної літератури, так і нормативних актів свідчить, що вичерпного переліку відомостей, що становлять зміст лікарської таємниці не визначено. До відомостей, що становлять лікарську таємницю, належать як власне медичні дані, так і інформація, що не є за своїм характером медичною, але стосується особистого життя пацієнта та його сім’ї. Як вірно відзначив І.Л. Петрухін, в зміст лікарської таємниці входять дані: 1) про сам факт звер-нення особи за медичною допомогою; 2) про хворобу (діагноз, протікання, прогноз); 3) про застосовувані методи лікування та їхню ефективність; 4) про особу, яка звернулась за допомогою, — її минуле, звички, нахили, фізичні та психічні недоліки, інтимні зв’язки і т.п.; 5) про сім’ю хворого та уклад життя в домі [5, с. 24]. В.І. Акопов до змісту лікарської таємниці включав факт звернення до медичного закладу, інформацію про функціональні і фі-зичні недоліки організму, спадкові хвороби, шкідливі звички, діагноз, усклад-нення, прогноз, сімейне та інтимне життя, факт усиновлення чи удочеріння, стан здоров’я родичів. Сюди ж він відносив відомості немедичного характеру, що стали відомі лікарю чи іншому медичному працівникові, юристові у присутності лікаря щодо заповіту, наявності колекцій чи інших цінностей, захоплень, особистих взаємин з близькими родичами тощо [6, с. 98-99]. М.Н. Малеїна вважає, що окрім власне медичної інформації лікарська таєм-ниця включає «інформацію про сімейне, інтимне життя, стан здоров’я родичів пацієнта. Такі відомості можуть бути отримані при огляді та лікуванні, зі слів пацієнта, його родичів, з історії хвороби та іншої документації, а також від інших медичних працівників (наприклад, консультантів)» [7, с. 63-64]. Об’єктом лікарської таємниці, на думку М. Малеїна, є різні відомості, пе-редусім щодо хвороби, а також інтимного життя хворого. При цьому не має значення, як медичні працівники отримали відомості про хворого та його близьких: шляхом огляду, спостережень, зі слів пацієнта чи родичів, з історії хвороби, щоденника хворого, його заповіту чи інших джерел; не
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
можна також розголошувати відомості, почуті від хворого, що перебуває у непритомному стані [8, с. 79].
Таким чином, відомості, що становлять собою лікарську таємницю, умовно можна розділити на дві групи:
1) медична інформація. Це, зокрема, відомості про факт звернення до лікувального закладу, діагноз, характер протікання хвороби та прогноз щодо її протікання, наявність інших захворювань, фізичних та психічних розладів;
2) інформація немедичного характеру: відомості про особисте, сі-мейне життя хворого та його близьких, їхні звички, схильності, їхнє минуле тощо.
Специфіка лікарської таємниці полягає в тому, що секретними є відомості не лише про реально існуючі, але й про гадані факти. Так, будь-який діагноз ставиться з певним ступенем імовірності, що не виключає можливість по-милки. Медичний працівник може бути не впевнений в характері захворю-вання пацієнта, таким чином, факт наявності в особи певної хвороби буде лише гаданим. Проте інформація про цей факт не підлягає розголошенню [9, с. 25-30].
При визначенні кола відомостей, що становлять предмет злочину, пе-редбаченого ст. 132 КК України, слід виходити з того, що дана стаття є спеціальною по відношенню до ст. 145 КК України. На думку авторів одного з підручників з кримінального права, за ст. 132 КК України можуть відповідати лише особи, які повідомили відомості про виявлені в ході огляду позитивні дані про ВІЛ-інфекцію або захворювання СНІДом чи іншою невилі-ковною інфекційною хворобою. Повідомлення ж відомостей про огляд, який дав негативні результати, за словами цих авторів, ст. 132 не охоплюється [10, с. 68].Оскільки, як вже було встановлено, лікарська таємниця охоплює собою як інформацію про сам факт звернення особи до медичного закладу, так і про хворобу (діагноз, протікання, прогноз), то предметом злочину, передбаченого ст. 132 КК України, є інформація про: проведення медичного огляду особи на виявлення зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини або захворювання на СНІД; його результати.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Расторопов С.В. Признаки, характеризующие объективную сторону преступлений против здоровья человека // Закон и право. — 2005. — № 7. — С. 38-41.
2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К.: Концерн «Видавничий дім «Ін юре», 2003. — 1196 с.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: А.С.К., 2002. — 1104 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. Азаров Д.С., Кримінальна відповідальність за розголошення лі-карської таємниці: окремі теоретичні та прикладні проблеми / Д.С. Азаров // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. Наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітн. 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. — К. — Х.: «Юрінком Інтер», 2004. — 260 с.
5. Петрухин И.Л. Личная жизнь: пределы вмешательства. — М. Юрид. лит., 1989. — 192 с.
6. Акопов В.И. Медицинское право в вопросах и ответах. — М.: Издательство ПРИОР, 2001. — 208 с.
7. Малеина М.Н. Человек и медицина в современном праве. — М.: БЕК, 1995. — 262 с.
8. Малеин Н.С. О врачебной тайне // Советское государство и право.
— 1981. — № 8. — С. 78-83.
9. Папеева К.О. Понятие и признаки медицинской тайны // Медицинское право. — 2007. — № 3(19). — С. 25-30.
10. Уголовное право Украины: Особенная часть: Учебник / Под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. — К.: Юринком Интер, 2003.
— 672 с.
А.В. МАРКАРЯН
Северо-Кавказский государственный технический университет
интересЫ слуЖбЫ в коммерЧескиХ
и инЫХ оргАниЗАЦИЯХ кАк обЪект
уголовно-ПрАвовоЙ оХрАнЫ По
уголовному ЗАконоДАтельству россии
В теории уголовного права России отсутствует единство мнений относительно содержания интересов службы в коммерческих и иных организациях как объекта уголовно-правовой охраны. При этом мы исходим из позиции, согласно которой объект уголовно-правовой охраны не тождественен объекту преступления. Объектом уголовно-правовой охраны, в отличие от объекта преступления, является общественное отношение, которое поставлено под охрану уголовного закона, еще не подвергнутое преступному воздействию. Объектом же преступления является то общественное отношение, которое подвергается изменению при посягательстве на объект уголовно-правовой охраны.
В юридической литературе видовой объект преступлений, предусмотренных статьями гл. 23 УК РФ обычно определяется как охраняемые уголовным законом общественные отношения, содержанием которых являются законные интересы службы в коммерческих и иных организациях. При этом законной может признаваться лишь та деятельность аппарата управления
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
коммерческой или иной организации, которая основанную на законных и подзаконных актах, носящих регулятивный характер, изданных компетентными на то органами или лицами.
Под интересами службы, при этом понимают осуществление профессиональной деятельности по организации исполнения и практической реализации полномочий в ходе управления коммерческими и иными организациями, при котором реализуются цели их деятельности, обозначенные в учредительных документах, и не нарушаются права и законные интересы физических и юридических лиц, государства. Как отмечается в специальной литературе, понимание объекта как «интересов службы» есть непосредственная интерпретация комплекса общественных отношений, связанных с поддержанием баланса законных интересов владельцев и служащих коммерческих или некоммерческих организаций, их клиентов, вкладчиков и кредиторов с интересами общества.
Поскольку глава 23 УК РФ расположена в разделе преступлений в сфере экономики, родовым объектом которых признаются общественные отношения, складывающиеся в процессе нормального функционирования экономики страны, то можно заключить, что интересы службы в коммерческих и иных организациях являются составной частью экономических отношений.
В ситуации с коммерческими организациями, целью деятельности которых является извлечение прибыли, это во многих случаях может оказаться верным. Однако в случае совершения деяний, описанных в нормах главы 23 УК РФ, в некоммерческих организациях, очевидно, будут нарушены иные, не экономические отношения, прежде всего управленческие. Управленческая деятельность направлена на регулирование функционирования организаций в целом, а, следовательно, связана не только с экономическими их интересами, но и со всеми иными: руководство коллективом, сохранение и расширение рабочих мест, создание благоприятного «микроклимата» внутри организации, налаживание отношений с другими юридическими лицами, гражданами, общественными организациями, органами государства, увеличение объема деятельности, сохранение стабильности и безопасности осуществляемых отношений. Кроме того, служебная деятельность в коммерческих и иных организациях связана с соблюдением личных прав сотрудников организации и других граждан, иных (неэкономических) интересов общества и государства, экологической и информационной безопасностью.
Соответственно, включение преступлений против интересов службы в коммерческих и иных организациях, в раздел «Преступления в сфере экономики», означает неоправданное сужение объекта уголовно-правовой охраны, поскольку интересы службы в организациях, указанных в главе 23 значительно шире, чем экономические интересы, что обусловлено многообразием целей и видов их деятельности, которая зачастую выходит за сферу экономики. В связи с этим, в уголовно-правовой теории местоположение главы 23 УК РФ в структуре Уголовного кодекса РФ признается неудачным.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Следует отметить, что еще в период разработки проекта УК РФ и его обсуждения высказывались сомнения в целесообразности наличия самостоятельной главы «Преступления против интересов службы на негосударственных предприятиях и в организациях». При этом отмечалось, что злоупотребления предоставленными полномочиями служащими негосударственных предприятий и общественных организаций способны причинить крупный материальный ущерб и иные тяжкие последствия, связанные с завладением чужим имуществом или иными нарушениями отношений собственности, причинением физического вреда личности, нарушениями конституционных прав граждан, нарушениями законодательства о предпринимательской деятельности, законодательства об охране природы и т.д. Поэтому служащие негосударственных предприятий и общественных организаций должны отвечать именно за преступления против собственности, против конституционных прав и свобод человека, за налоговые и другие преступления в сфере экономической деятельности, экологические и компьютерные преступления.
Эта идея получила поддержку в работах многих авторов, считающих неоправданным существование данной главы в УК РФ, поскольку организация правильного функционирования службы в той или иной коммерческой или некоммерческой организации — задача не столько государства, сколько ее собственника. Государство не должно вмешиваться в эту деятельность, устанавливая уголовно-правовые запреты на действия, совершенные вопреки интересам службы в данных организациях, тем более, когда оно провозглашает свободу предпринимательской и иной экономической деятельности. Если же в результате различного рода злоупотреблений интересы службы все же пострадают, то прибегать к мерам уголовного воздействия нецелесообразно, в случае, когда общественные отношения могут быть эффективно защищены в гражданско-правовом порядке.
Следует согласиться с позицией, изложенной в юридической литературе, что нельзя признать удачным включение в раздел «Преступления в сфере экономики» главы 23 УК РФ, поскольку не экономические отношения выступают родовым объектом запрещенных данными нормами посягательств, а служебные отношения. Включение статей 201-204 в раздел VIII УК РФ следует воспринимать не иначе как нежелание законодателя признать за отношениями службы в коммерческих и иных организациях статуса самостоятельного типового объекта уголовно-правовой охраны.
В связи с этим, полагаем, заслуживает полной поддержки, высказанное в уголовно-правовой науке предложение о целесообразности выделения в отдельной главе норм, устанавливающих ответственность за преступления против интересов службы в коммерческих и иных организациях, отдельного раздела «Преступления против интересов службы» Особенной части УК РФ, в котором одновременно предусмотреть в самостоятельной главе ответственность за преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в органах местного самоуправления.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Выделение самостоятельного раздела в уголовном законе об ответственности за преступления против интересов службы позволит расширить сферу действия указанных норм, а, следовательно, в большей степени защитить социальные ценности, которым зачастую причиняется вред при совершении преступлений против интересов службы, а именно: права и свободы человека и гражданина, интересы общества и государства, экономические отношения и др.
Кроме того, это даст возможность критически оценить месторасположение некоторых других, помимо предусмотренных главами 23 и 30 УК РФ, преступлений, расположенных в различных главах УК РФ, но имеющих сходство формулировок, конструкции состава и близких по содержанию с «классическими» преступлениями против интересов службы.
Такой подход реализован в уголовном законодательстве ряда государств. К примеру, в Уголовном кодексе Украины установлена одинаковая ответственность лиц, выполняющих управленческие функции как в органах власти, так и в негосударственных органах, независимо от места выполнения присущих им функций.
В то же время выделение в рамках предлагаемого раздела Особенной части УК РФ двух самостоятельных глав — об ответственности за преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в органах местного самоуправления и отдельно — за преступления против интересов службы в коммерческих и иных организациях, позволит дифференцировать ответственность управленцев разного рода и предусмотреть адекватные санкции за указанные преступления.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Уголовный кодекс Российской Федерации от 13 июня 1996г. № 63-ФЗ (с последующими изменениями и дополнениями) // СПС «ГАРАНТ».
2. Уголовный кодекс Украины / Науч. ред. В.Я. Тация, В.В. Сташиса; Перевод В.Ю. Гилеченко. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2001.
3. Асанов Р.Ф. Преступления против интересов службы в коммерческих и иных организациях: квалификация и ответственность: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — Н. Новгород, 1999.
4. Волженкин Б.В. Служебные преступления. — М.: Юрист, 2000.
5. Егорова Н.А. Теоретические проблемы уголовной ответственности за преступления лиц, выполняющих управленческие функции (управленческие преступления): монография. — Волгоград, 2006.
6. Шнитенков А.В. Ответственность за преступления против интересов государственной службы и интересов службы в коммерческих и иных организациях. — СПб., 2006.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І.Б. МЕДИЦЬКИЙ
кандидат юридичних наук, доцент
Прикарпатський юридичний інститут
Львівського державного університету внутрішніх справ
ОРГАНІЗОВАНІ ФОРМИ ТРАНСНАЦИОНАЛЬНОГО ЗЛОЧИННОГО БІЗНЕСУ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМЫ
На зламі двох тисячоліть людство зіштовхнулося із необхідністю по-шуку ефективних шляхів розв’язання цілого масиву проблем, що потре-бують, відповідно, глобально! реакції. Окремої уваги у цьому ряді заслу-говує транснаціональна злочинність — феномен, що вже давно не визнає таких державно-правових категорій, як «суверенітет», «цілісність», «недо-торканість кордонів» та посягає на основні загальнолюдські цінності, які стали надбанням цивілізації. Недаремно найбільш пріоритетними напрямами запобігання злочинності Підсумковий документ Всесвітнього саміту ООН (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/60/l від 16.09.2005 р.) на-зиває протидію тероризму, транснаціональній злочинності (в тому числі контрабандному переміщенню людей, торгівлі людьми, незаконному обігу наркотиків, торгівлі зброєю), організованій злочинності і корупції, етнічним злочинам, злочинам проти людства [1, с.469].
Боротьба із транснаціональною злочинністю вимагає спільних зусиль держав та їх постійного співробітництва, і можна констатувати, що від-бувається «інтернаціоналізація» заходів запобігання й припинення злочин-ності, розробка та узгодження яких піднімається до міжнародно-правового рівня. Україна, позиціонуючи себе як рівноправного партнера у міжна-родних відносинах, безумовно братиме активну участь у цьому процесі, як в рамках ООН, так і Європейського Союзу. Зрозуміло, що в рамках однієї статті неможливо дати характеристику (навіть узагальнену) усіх тих видів злочинного бізнесу, що знаходиться під контролем транснаціо-нальних злочинних корпорацій, тому видаеться можливим зупинитися на окремих, тезисних аспектах досліджуваної проблеми, в контексті як ЄС, так І України
Економічна злочинність. Сучасна організована злочинність в еконо-мічній сфері мае транснаціональний характер. Будучи пов’язаними з неза-конними операціями з переміщення через державні кордони матеріальних і нематеріальних засобів, які приносять істотну економічну вигоду, органі-зовані групи та злочинні організації, використовуючи сприятливу ринкову кон’юнктуру інших держав, значні розходження в системах кримінального правосуддя різних країн, сучасні комунікаційні технологи', банківські системи електронних розрахунків, проникають в легальну економіку інших країн за допомогою корупції й насильства.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Торгівля людьми. Широкого поширення останнім часом набула в Україні торгівля людьми і особливо жінками та дітьми (громадянами України), які стають легкою здобиччю для організованих груп та злочинних організацій у їх кримінальному бізнесі, що мають транснаціональний характер і роз-виваються стрімкими темпами, серед яких домінують добре організовані кримінальні синдикати, а одержані прибутки використовуються для фінансу-вання інших різновидів організованої злочинної діяльності. Характерною особливістю такого виду кримінального бізнесу є те, що одних і тих самих людей як предмет торгівлі можна залучати до торгового обігу знову й знову, отримуючи багаторазові прибутки. За даними експертів ООН, у світовому рейтингу надприбутків кримінального бізнесу торгівля людьми займає третє місце після торгівлі зброєю та наркотиками і оцінюється у межах 12-19 млрд. дол. на рік. Тому сьогодні проблема торгівлі людьми набула міжнародного масштабу і є одним із негативних явищ, з яким зіткнулося міжнародне співтовариство.
Контрабанда. Незважаючи на те, що виявлення контрабандних злочинів, які вчинюються організованими злочинним формуваннями, знаходиться ще на досить низькому рівні, незаконне переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України за останні роки набуває все більшої організованості і вчинюється у все більш витончених формах. Збільшуються і загальні обсяги контрабанди. Якщо протягом 1999 року було затримано автомобілів на суму 21,8 млн. грн., спирту — 1,6 млн. грн., тютюнових виробів — 11,7 млн. грн., промислових товарів — 66 млн. грн., то вже за 9 місяців 2000 року ці показники дорівнювали: по автомобілях — 21,6 млн. грн., спирту — 7,8 млн. грн., тютюнових виробах — 4,5 млн. грн., промислових товарах — 59,2 млн. гривень. На виконання державної програми «Контрабанді — СТОП» у 2005 р. Міністерством внутрішніх справ задокументовано 1163 факти контрабандного ввезення товарів на загальну суму 173,6 млн. гривень, за матеріалами органів внутрішніх справ порушено 84 кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 201 (контрабанда) КК України. Протягом 2006 р. Державною митною службою зареєстровано 282 злочини, пов’язані з контрабандою [3, с.170].
Незаконний обіг наркотиків. Одним із найнебезпечніших видів організо-ваної злочинності, поряд із названими, є незаконний обіг наркотичних засобів (наркобізнес), що має тенденцію до зростання й загрожує національній без-пеці не лише України, а й і планетарній загалом, оскільки йому притаманні транснаціональний характер, професіоналізм, висока технічна оснащеність злочинних угруповань, наявність власної розвідки й контррозвідки, володіння новітніми формами й методами протидії правоохоронним і судовим органам. Окрім цього, наркобізнес спричиняє збільшення кількості хворих на нарко-манію, розростання корисливо-насильницької злочинності.
Нелегальна міграція. Реалії сьогодення дають усі підстави стверджувати, що нелегальна міграція в Україні є істотним дестабілізуючим фактором. Специфіка географічного та геополітичного становища України (вона знахо-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
диться на перехресті міжнародних міграційних потоків), наявність кордонів, що межують з країнами Західної Європи, недосконалість українського за-конодавства сприяють переміщенню через територію України, яка є однією із основних ланок у Євроазіатському міграційному просторі, потоків неле-гальних транзитних мігрантів.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Музыка А.А., Лащук Е.В. О международной уголовно-правовой политике // Уголовное право: стратегия развития в XXI веке: материалы Шестой Международной научно-практической конференции 29-30 января 2009 г. — М.: Проспект, 2009. — С.466-469.
2. Погорецький М.А. Організована злочинність в Україні — тенденції розвитку та заходи протидії // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2007. — №16.
3. Статистичний бюлетень за 2006 p. — К.: Держ. к-т статистики України, 2007. — 167 с.
П.В. МЕЛЬНИК
кандидат юридичних наук, доцент Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького
кримінАльно-ПрАвовА оХоронА
лісів (ПорівнЯльнА ХАрАктеристикА
укрАЇни, росіЙськоЇ ФеДерАціЇ і
ресПубліки білорусь)
Україна, Російська Федерація і Республіка Білорусь значну увагу приді-ляють кримінально-правовій охороні лісів. У кримінальних кодексах кожної з цих держав передбачена відповідальність за порушення лісового зако-нодавства. У Кримінальному кодексі України злочини, які посягають на належний стан лісів, розміщені у розділі VIII «Злочини проти довкілля». Аналогічна ситуація й у сусідніх державах: глава 26 «Екологічні злочини» Кримінального кодексу Російської Федерації і глава 26 «Злочини проти еко-логічної безпеки і природного середовища» Кримінального кодексу Респуб-ліки Білорусь. Проте, кримінальними кодексами цих держав, передбачені різні склади злочинів, які заподіюють шкоду лісам.
Проаналізувавши кримінальні закони України, Росії і Білорусії доцільно класифікувати злочини, які посягають на належний стан лісів, на певні групи.
В першу чергу, слід виділити злочини, які безпосередньо посягають на нормальний стан лісів, тобто він є основним безпосереднім об’єктом цих злочинних посягань, І призводять до їх знищення чи пошкодження.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відповідно до Кримінального кодексу України до цієї групи відносяться злочини, передбачені статтями 245 «Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу», 246 «Незаконна порубка лісу». У Кримінальному кодексі Російської Федерації зазначений основний безпосередній об’єкт є у злочинах, передбачених ст.ст. 260 «Незаконна порубка дерев і чагарників», 261 «Зни-щення або пошкодження лісів». За кримінальним законом Білорусії дану групу утворюють наступні статті: 276 «Знищення або пошкодження лісу через необережність», 277 «Незаконна порубка дерев і чагарників».
Як бачимо, у всіх трьох кодексах передбачена кримінальна відповідаль-ність за незаконну порубку дерев і чагарників. Проте, зміст цих статей різниться. Якщо Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, то кримінальні кодекси Росії і Білорусі передбачають відповідальність за незаконну порубку дерев і чагарників, як у лісах, так і тих які не входять до лісового фонду. А у російському Кримінальному кодексі, крім того, предметом незаконної порубки виступають також ліани. До того ж, слід відмітити, що останні два кодекси поряд з незаконною порубкою дерев і чагарників виділяють таку форму об’єктивної сторони, як пошкодження до ступеня припинення росту, що є досить правильним і доречно було б врахувати в українському зако-нодавстві.
У кожному з вказаних законодавчих актах передбачено відповідальність за порушення правил, встановлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та за порушення інших вимог законодавства про захист рослин: ст. 247 КК України «Порушення законодавства про захист рослин», ст. 249 КК Російської Федерації «Порушення ветеринарних правил і правил, встанов-лених для боротьби з хворобами і шкідниками рослин», ст. 280 КК Респуб-ліки Білорусь «Порушення правил, встановлених для боротьби з бур’яновою рослинністю, хворобами і шкідниками рослин».
Кримінальні кодекси України, Росії і Білорусії однаково підходять і до кримінально-правової охорони дерев і чагарників, які належать до природно-заповідного фонду (ст. 252 КК України, ст. 262 КК Російської Федерації, ст. 264 КК Республіки Білорусь).
Наступну групу злочинів, якими заподіюється шкода лісу утворюють злочини, основним безпосереднім об’єктом яких виступає екологічна без-пека. Кримінальним кодексом України до таких злочинних посягань від-несено наступні склади злочинів: ст. 236 «Порушення правил екологічної безпеки», ст.237 «Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення», ст. 238 «Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення», ст. 253 «Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля». Відповідно до росій-ського Кримінального кодексу на екологічну безпеку посягають злочини, передбачені ст. 246 «Порушення правил охорони навколишнього середовища при виконанні робіт», ст. 247 «Порушення правил поводження з еколо-гічно небезпечними речовинами і відходами», ст. 248 «Порушення правил
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
безпеки при використанні мікробіологічних або інших біологічних агентів або токсинів». У Кримінальному кодексі Республіки Білорусь екологічна безпека як основний безпосередній об’єкт виступає у ст. 265 «Порушення вимог екологічної безпеки», ст. 266 «Приймання в експлуатацію екологічно небезпечних об’єктів», ст. 267 «Невжиття заходів щодо усунення наслідків порушення екологічного законодавства», ст. 268 «Приховування або умисне викривлення інформації про забруднення навколишнього середовище», ст. 278 «Порушення правил безпеки при використання генно-інженерних організмів, екологічно небезпечних речовин і відходів», ст. 279 «Порушення правил безпеки при використанні мікробіологічних, інших біологічних агентів або токсинів».
Кожен із порівнюваних кодексів містить статтю, якою закріплено кримі-нально-правову охорону лісів при вчиненні екоциду (ст. 441 КК України, ст. 358 КК Російської Федерації, ст. 131 КК Республіки Білорусь). Вказана стаття розміщена у розділах і главах кримінальних кодексів України, Росії, Білорусії з родовим об’єктом міжнародна безпека.
Отже, як бачимо з вище наведеного, досить багато є спільного у здійс-ненні кримінально-правової охорони лісів в Україні, Росії та Білорусі. Проте, кожна із держав має і свої особливості цієї охорони. Тому, з метою удоско-налення чинного законодавства України, доцільно враховувати позитивний досвід сусідніх держав.
А.В. МИНБАЛЕЕВ
кандидат юридических наук, доцент Южно-Уральский государственный университет
ЗАконоДАтельство ДАнии об уголовно-ПрАвовоЙ ответственности
ЗА нАруШениЯ в реклАмноЙ сФере (исклЮЧАЯ уголовнЫЙ коДекс ДАнии)
Исследование выполнено в рамках поисковых научно-исследовательских работ по теме «Правовое регулирование деятельности средств массовой информации в условиях развития информационного общества в России» в рамках федеральной целевой программы «Научные и научно-педагогические кадры инновационной России» на 2009—2013 годы.
По законодательству Дании устанавливается достаточно большое количество нарушений в рекламной сфере, подпадающих под уголовную ответственность. Устанавливаются они как в Уголовном кодексе Дании (Straffeloven af 29.10.2009 nr 1034 // Lovtidende A af 06.11.2009), так и в ряде специализированных актов. Согласно п. 3 § 30 Закона Дании о маркетинговой деятельности (Markedsfшringsloven af 31.08.2009 nr 839 // Lovtidende A
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
af 08.09.2009) нарушение ряда требований о рекламе подлежит уголовной ответственности и наказывается штрафом, если более суровое наказание не предусмотрено другими законодательными актами. В числе запретов устанавливаются: запрет рекламы, осуществляющей противозаконное сравнение (§ 5); спам (§ 6); ненадлежащая реклама, оказывающая воздействие на несовершеннолетних (§ 8) и др. Согласно п. 6 § 30 компании и другие юридические лиц а за данные же деяния могут быть привлечены к уголовной ответственности по правилам главы 5 Уголовного кодекса Дании.
Под особым контролем датского законодательства находится скрытая реклама. В системе датского маркетингового законодательства скрытая реклама занимает особое место как с точки зрения объема регулирования, так и достаточно проработанной практики органов контроля. Нормы о скрытой рекламе содержатся как в основном Законе Дании о маркетинговой деятельности, так и в других законах, руководствах Омбудсмена по делам защиты прав потребителей, рекомендациях ряда Советов (Совет по прессе, Совет по телевидению и радиовещанию и др.). Рекламное объявление должно быть распространено таким образом, чтобы оно было воспринято как реклама (рекламное объявление) независимо от его формы, носителя и времени распространения. В противном случае объявление будет рассмотрено согласно § 4 Закона о маркетинговой практике как скрытая реклама и признается правонарушением.
Скрытая реклама может быть признана таковой независимо от того, где она распространена — в газетах, журналах, на телевидении, радио, Интернет, в фильмах, а также независимо от продукта или услуги рекламирования, и от того, направлена реклама на потребителя или продавца.
Распространение скрытой рекламы наказываются штрафом, если более суровое наказание не предусмотрено другими законодательными актами в соответствии с п. 3 § 30 Закона о маркетинговой деятельности.
В качестве особых случаев скрытой рекламы рассматриваются и регулируемые п. 1 и 3 § 3 Закона Дании о маркетинговой практике и ложные, вводящие в заблуждение или необоснованно неполные записи, которые могут повлиять на спрос или предложение товаров, недвижимости и другого имущества, работ и услуг. За данный вид правонарушений в отношении рекламодателей устанавливается уголовная ответственность по § 296 или 297 Уголовного кодекса Дании. Кроме того, могут нести ответственность по общим правилам о соучастии за пособничество согласно § 23 Уголовного кодекса Дании, например, рекламные агентства и другие консультанты. Они подлежат уголовной ответственности, если понимали или должны понимать, что распространяемая реклама сопряжена с нарушением Закона о маркетинговой практике, например, сами помогали создавать ложное рекламное сообщение.
В то же время ответственность не наступает, если произошла непреднамеренная передача скрытой рекламы.
Специальные нормы устанавливаются в отношении ответственности СМИ и редакторов СМИ за скрытую рекламу. Так, § 27 Закона Дании об ответст-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
венности СМИ (Medieansvarsloven af 09.02.1998 nr 85 // Lovtidende A af 17.02.1998 Justitsmin., Lovafd. j.nr. 1997-7393-0025) предусматривает, что ответственность за содержание рекламы в соответствии с общими положениями действующего законодательства несет любое лицо, распространившее (предоставившее) ее, а также любое лицо, которое оказывает помощь в этом. Согласно п. 2 § 27 Закона Дании об ответственности СМИ редактор также будет нести ответственность за содержание рекламных объявлений в соответствии с общими положениями действующего законодательства. Исходя из § 4 и 6 Закона Дании об ответственности СМИ, редактор действует от имени и по поручению редакции, в том числе в отношениях с рекламодателями, и на него возлагается обязанность раскрытия этих лиц в определенных случаях, например, при судебном разбирательстве при наличии иска по поводу скрытой рекламы к рекламодателю. Если же редактор не осуществил раскрытие таких лиц (информации, позволяющей определить лиц, ответственных по § 27 Закона Дании об ответственности СМИ), то он будет нести ответственность за содержание рекламных объявлений, даже если преступление совершено не умышленно. В обратном случае, с редактора ответственность снимается.
Ряд уголовно-наказуемых деяний (в том числе для юридических лиц) устанавливается в сфере рекламы на телевидении и радио и содержатся в п. 1 § 93 Закона Дании о теле- и радиовещании (Medieansvarsloven af 09.02.1998 nr 85 // Lovtidende A af 17.02.1998 Justitsmin., Lovafd. j.nr. 1997-7393-0025). В частности, подлежит уголовной ответственности и наказывается штрафом распространение продакт-плейсмента в программах на телевидении (п. 1 § 85 § 93 Закона Дании о теле- и радиовещании). Кроме того, правила, принятые для обеспечения положения о запрете продакт-плейсмента (Product Placement) могут обеспечить наказание в виде штрафа (п.2 § 93 Закона Дании о теле- и радиовещании).
Отдельные нарушения, подпадающие под уголовную ответственность, устанавливаются и применительно к рекламе табака. Нормы об ограничении и запрете рекламы табака в Дании основываются на директиве Европейского Парламента и Совета 2003/33/EC от 26 мая 2003 г. «О сближении законов и нормативных актов о рекламе табачных изделий и спонсорства из них» (Директива Европейского Парламента и Совета 2003/33/EC от 26 мая 2003 г. «О сближении законов и нормативных актов о рекламе табачных изделий и спонсорства на них» // Официальный журнал Европейского Союза. — 20.06.2003. — № L 152. — S. 0016 — 0019) и содержатся в специальном Законе Дании о запрете рекламы табака от 21.10.2008 г. (Lov om forbud mod tobaksreklame af 21.10.2008 nr 1021 // Lovtidende A af 25.10.2008) (далее Закон о запрете рекламы табака) Под табаком понимается товары, предназначенные для курения, в том числе для различного употребления (жевать, нюхать и др.), если они полностью или частично изготовлены из табака, а также продукты, которые используются в основном для курения табака.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Согласно § 3 Закона о запрете рекламы табака запрещаются любые виды рекламы табака за исключением следующих случаев: при распространении информации исключительно для специалистов в данной области; применение ценников на табак и табачную продукцию в торговле; использование в названии табачных изделий слова «табак»; реклама табака в магазинах, специализирующихся на продаже табачных трубок, табака и сигар, например, в витринах; использование в названии продукции, явно отличающейся от табачной, названий, применявшихся для обозначения табака и табачных товаров до 13 декабря 2000 г.; использование название, которое известно в связи с табачными изделиями, в рекламе других товаров и услуг, если этот товар или услуга распространяется в ограниченном географическом районе.
Нарушением является и размещение табачной продукции, табачных коробок, тары на видных местах в магазинах, кафе и т.п. заведениях. В связи с этим Закон о запрете рекламы табака устанавливает, что табачные изделия могут быть размещены только: на полках и шкафах позади основных прилавков, стендов, под окном, под барными стойками или других подобных местах; в ящиках, нависающих над кассами, полками и в других подобных местах; в специальных автоматах. При этом полки, шкафы, ящики в магазинах, кафе и других заведениях не должны иметь размер или форму, обеспечивающий рекламный эффект для табачной продукции.
Запрещаются также любые формы распространения информации, направленные на содействие продаже табачных изделий (§ 5 Закона о запрете рекламы табака).
За нарушение установленных правил о запрете рекламы табака устанавливается уголовная ответственность в виде штрафа. Уголовную ответственность за данные нарушения могут нести и юридические лица в соответствии с главой 5 Уголовного кодекса Дании (гл. 4, § 7 Закона о запрете рекламы табака).
Т.Ф. МИНЯЗЕВА
доктор юридических наук, профессор Российский университет дружбы народов
отсроЧкА отбЫвАниЯ нАкАЗАниЯ муЖЧине
Отсрочка отбывания наказания — так стала называться статья 82 УК РФ с 21 февраля 2010 г. До этого времени уголовное законодательство России знало нормы о предоставлении отсрочки отбывания наказания беременной женщине и женщине, имеющей малолетних детей. Эти нормы реа-лизовывали курс политики государства на создание наиболее благоприятных условий для охраны здоровья будущей матери (включая и осужденную) и
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
малолетних детей во всех сферах жизнедеятельности общества. Напомним, что впервые положение о предоставлении отсрочки исполнения наказания беременной женщине было предусмотрено в п. 2 ст. 471 УПК РСФСР 1922 г. Впоследствии нормы об отсрочке исполнения наказания беременной женщине и женщине, имеющей малолетних детей, неоднократно изменялись: менялось название, срок отсрочки, условия ее предоставления, последствия, отраслевая принадлежность. До 12 июня 1992 г. рассматриваемая разновидность норм об отсрочке исполнения наказания содержалась только в нормах уголовно-процессуального законодательства (ст. 361 УПК РСФСР). С июня 1992 г. нормы об отсрочке исполнения наказания беременной женщине и женщине, имеющей малолетних детей, появились в уголовном законодательстве (ст. 46І УК РСФСР, ст. 82 УК РФ).
Но почему же отцам до февраля 2010 г. не предоставлялась возможность отсрочки? Видимо законодатель расчитывал на возможность применения к нему иных мер, например, условного осуждения, или ограничения свободы? При отсутствии основания и критериев предоставления отсрочки, эти меры могут применяться к мужчинам, но отсрочка имеет свои особенности, вследствие чего законодатель и установил возможность её применения к осужденным мужчинам. Эти особенности, наряду с юридическим основанием и критериями опредяляются и особым состоянием души мужчины-отца.
Жизнь показала, что дети, по тем или иным причинам лишенные матери, часто попадают в детские дома при живом отце, которому до февраля 2010 г. не могла предоставляться отсрочка отбывания наказания. Такое положение не устраивало осужденных отцов и не шло на пользу детям сиротам.
В соответствии с направлением политики государства на охрану детства законодатель счел возможным предоставлять отсрочку отбывания наказания мужчинам при наличии к тому основания и определенных критериев.
Отсрочка отбывания наказания является самостоятельной иной, чем наказание мерой уголовно-правового характера. По сути — это особый необязательный (факультативный), специальный, условный вид освобождения виновного в преступлении лица от отбывания наказания, своего рода разновидность условного осуждения и, в то же время, самостоятельная форма индивидуализации уголовной ответственности мужчине, имеющему ребенка в возрасте до четырнадцати лет и являющемуся единственным родителем.
Применение отсрочки — право, а не обязанность суда.
Основанием предоставления отсрочки отбывания наказания осужденному мужчине является убеждение суда в возможности становления его на путь исправления без изоляции от общества в атмосфере занятости воспитанием детей путем установления контроля за его поведением, минимально ограничивающего его личную свободу и, в то же время требования от него максимальной мобилизации собственных усилий. К такому убеждению суд приходит на основе учета категории совершенного преступления, срока назначенного наказания в виде лишения, условий жизни осужденного на свободе, анализа данных о виновном в преступлении лице, его поведении
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
после содеянного, в период отбывания наказания, степени выраженности его желания заниматься воспитанием ребенка и проч.
Критериями предоставления отсрочки отбывания наказания мужчине являются: наличие у него детей в возрасте до 14 лет и отсутствие у ребенка матери; и осуждение к любому наказанию, кроме лишения свободы на срок свыше пяти лет за тяжкие и особо тяжкие преступления против личности, а в случаях предоставления отсрочки мужчине, отбывающему наказание, еще и его поведение в период исполнения назначенного наказания.
Одним из важных критериев предоставления отсрочки отбывания наказания осужденному мужчине, прямо не указанному в законе, является выяснение судом наличия у мужчины средств и условий для воспитания ребенка.
Единственным родителем осужденный мужчина признается, как в случае смерти матери, так и в случаях лишения её родительских прав, или наличия заболевания, препятствующего женщине заниматься воспитанием ребенка. Отсрочка исполнения наказания, на наш взгляд, может предоставляться и мужчинам, усыновившим (удочерившим) детей, как до осуждения, так и после него (например, в случае смерти женщины, с которой проживал осужденный до его помещения в исправительное учреждение).
Отсрочка отбывания наказания может быть предоставлена мужчине, как при назначении наказания, так и в процессе его отбывания. В этом главное отличие отсрочки отбывания наказания от условного осуждения.
Осужденный, который отбывает наказание в исправительном учреждении и которому может быть предоставлена отсрочка отбывания наказания, его адвокат, законный представитель вправе обратиться в суд с ходатайством об отсрочке отбывания наказания, а администрация исправительного учреждения — с соответствующим представлением. Ходатайство об отсрочке отбывания наказания осужденный подает через администрацию исправительного учреждения, исполняющего наказание.
Осужденным на период срока отсрочки ставятся следующие условия: заботиться о ребенке и заниматься его воспитанием; не нарушать общественный порядок трудовую дисциплину; не привлекаться к административной ответственности, то есть не совершать административных правонарушений, не иметь дисциплинарных взысканий; не уклоняться от воспитания ребенка и ухода за ним.
В случаях нарушения перечисленных условий отсрочки отбывания наказания уголовно-исполнительная инспекция по месту жительства осужденного, осуществляющая контроль за его поведением, объявляет предупреждение. В случаях, если осужденный отказался от ребенка или продолжает после объявленного предупреждения уклоняться от воспитания ребенка или ухода за ним, уголовно-исполнительная инспекция по месту его жительства вносит в суд представление об отмене отсрочки отбывания наказаниия и о направлении осужденного для отбывания наказания в место, назначенное в соответствии с приговором суда.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Осужденный признается уклоняющимся от воспитания ребенка, если он, официально не отказавшись от него, бросил ребенка, или передал в детский дом, либо ведет антиобщественный образ жизни и не занимается воспитанием ребенка и уходом за ним, либо оставил ребенка родственникам или иным лицам, либо скрылся, либо совершил иные действия, свидетельствующие об уклонении от воспитания ребенка. Под такими действиями можно понимать попытки продать ребенка, использовать его в качестве донора, источника доходов, избиение ребенка и проч.
Последствиями отсрочки отбывания наказания могут быть: отмена отсрочки и направление осужденного в место, назначенное в соответствии с приговором суда. Такое последствие может наступить только в период испытательного срока. Основанием принятия такого решения может быть отказ осужденного от ребенка или уклонение от его воспитания после предупреждения контролирующего органа (уголовно-исполнительной инспекции); освобождение осужденного от отбытия наказания или его оставшейся части по истечении срока отсрочки со снятием судимости; замена оставшейся части наказания другим, более мягким видом наказания по истечении срока отсрочки; сокращение срока отсрочки отбывания наказания и освобождение осужденного от отбывания наказания или оставшейся части наказания со снятием судимости. Последствие в виде сокращения срока отсрочки может наступить в случаях, когда до достижения ребенком четырнадцатилетнего возраста истек срок, равный сроку наказания, отбывание которого было отсрочено. Основанием для принятия судом такого решения служит вывод уголовно-исполнительной инспекции по месту жительства осужденного, осуществляющей контроль за его поведением, о соблюдении им поставленных перед ним условий отсрочки.
В пределах срока отсрочки отбывания наказания осужденный считается судимым. Наличие судимости и чувство тревоги за возможное направление в исправительное учреждение в случае нарушения условий отсрочки отбывания наказания являются элементами кары данной меры уголовно-правового характера, способными, на наш взгляд, наряду с родительскими чувствами содействовать исправлению виновного.
С отцовством, как и с материнством, законодатель связывает коренные перемены в сознании и поведении осужденных, их возрастающее стремление измениться. Понятно, что негативные установки не сразу заменяются положительными в силу одного лишь факта отцовства. Подобная замена, или достижение цели частной превенции, будет происходить более эффективно при осуществлении исправительного воздействия на осужденных, свойственного отсрочке, при устройстве их быта, оказания помощи в трудоустройстве, поддержке со стороны близких, окружения, привлечении социальных работников и проч.
Перспектива утраты свободы и ограничения в общении с ребенком являются мощным психологическим фактором, способным, по мнению законодателя, сдерживать осужденного мужчину от совершения им противоправных поступков. Время покажет, насколько эффективна эта мера для мужчин.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.В. М1Р0ШНИЧЕНК0
Міжнародний гуманітарний університет
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА I ПРОБЛЕМИ
ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ
ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ
ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ
Після проголошення незалежності Україна досягла певного поступу в розвитку демократичного суспільства, законодавчого на принципах верховенства права та поваги до прав людини. Незалежність створила умови для розширення в країні прав І свобод людини та наповнення їх новим змістом. Так, Конституция України визнає людину, її життя, честь та гідність, недоторканність і безпеку як найвищу соціальну цінність. Задекларовані Конституцією права і свободи людини повинна держава, яка знаходиться на перехідному етапі свого розвитку і здійснює пошук шляхів самовдоско-налення, насамперед політичної, економічної та соціальної сфери. Водночас починаеться реформування законодавства: його зміна, внесения доповнень, уточнень, розробка нових концепцій та моделей тощо. Дуже важливо, щоб ці реформи відбулися у правильному напрямі, були враховані найсучасніші наукові дослідження та набутий практичний досвід особливості, притаманні державі, та міжнародні розробки, багатовіковий досвід минулого та прогнози майбутнього.
Встановлена чинним Кримінальним Кодексом України система покарань характеризуемся значним розширенням кола покарань, не пов’язаних з поз-бавленням волі. Така зміна зумовлена впливом економічних, політичних, со-ціально-психологічних та інших факторів, наявність яких зачіпає всю сферу призначення і застосування покарань мае враховуватись і оцінюватись адекватно суспільним проблемам. 3 цієї точки зору дуже важливо оцінити роль і місце покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, серед інших засобів боротьби зі злочинністю, їх ефективність і можливі соціальні наслідки.
Особи, яким судом визначена та чи інша міра покарань, фактично спри-ймають його (покарання) по-різному, залежно від їх особливості. Навіть найбільш м’яке покарання, а іншим, навпаки, як реальне і дуже відчутне покарання, що значно зменшую його авторитет і ділову репутацію в певній соціальній групі.
Усі покарання, не пов’язані з позбавленням волі, мають значну специфіку в застосуванні, що тягне за собою необхідність чіткої законодавчої регла-ментації застосування зазначених видів покарань.
Одним з найбільш поширених покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, передбаченим чинним Кодексом, є позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Для визначення змісту цього покарання велике значення має з’ясування реального змісту обмежень, яким піддається засуджений, причому знач-ного поширення набула думка щодо незначного карального впливу цього виду покарань на засуджених. Проте при належній організації виконання зазначеного покарання така думка не матиме під собою достатніх підстав. Таке ствердження пов’язане насамперед з тим. Що одним з основних ка-ральних елементів цього покарання є позбавлення засудженого прав займа-тися звичною для нього професійною діяльністю. При цьому засуджений, як будь-яка доросла людина, поставлена в становище учня, відчуває тимчасову меншовартість, непевності у майбутньому.
Викладене дозволяє дійти висновку, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю достатньо дієве покарання для значної категорії осіб. У разі регламентації та індивідуалізації його застосування ефективність виконання буде задовольняти суспільні потреби. Однак досягти високого рівня ефективності виконання покарання, що роз-глядається, не вдалося — через певну законодавчу невизначеність процесу і порядку його виконання.
Отже, визначають суб’єкт виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Оскільки Закон України «Про виконавче провадження» за юридичною силою і за часом при-йняття має пріоритет, то виконувати цей вид покарань повинна Державна виконавча служба.
Разом із згаданим Положенням було визначено, що запис трудової книжки щодо строку цього покарання вносить адміністрація підприємства або установи.
На думку фахівців, у теперішній час покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має застосовуватися з урахуванням таких особливостей. Відповідно до статті 48 Трудового Кодексу України, законів України, — трудова книжка є основним документом, який засвідчує трудові правовідносини працівника з суб’єктом підприєм-ництва чи державною установою, що зумовлює необхідність внесення до неї відомостей щодо призначення зазначеного покарання. Виходячи з особ-ливостей працевикористання населення в сучасних умовах, а також того, що виконання вироків судів у частині позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю віднесено до компетенції Державної виконавчої служби обов’язок внесення відомостей про таке покарання, на-самперед, осіб, які тимчасово не працюють, треба покласти на Державну виконавчу службу. Зважаючи на те, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, внесення відомостей про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до трудової книжки має носити примусовий характер. З метою виключення випадків працевла-штування засудженого до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за спеціальністю.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Н.М. МИРОШНИЧЕНКО
Національний університет «Одеська юридична академія»
НЕПОВНОЛІТНІЙ СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ:
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА
ФРН ТА УКРАЇНИ
Національне кримінальне законодавство має певні прогалини стосовно відповідальності неповнолітніх. Незважаючи на те, що Кримінальній кодекс України 2001 року (далі — КК України) містить окремий розділ, який при-свячений особливостям кримінальної відповідальності та покарання непов-нолітніх, однак деякі питания залишаються відкритими. Для вдосконалення українського законодавства необхідно використовувати порівняльний метод, а також досвід зарубіжних країн.
У літературі панує думка, що саме кримінальне законодавство Федеративно! Республіки Німеччини ( ФРН) є досить гуманним та ефективним. У структурі німецького кримінального права виділяють окрему ланку — кримі-нальне право неповнолітніх, яке мае «виховну» направленість, орієнтовану на особистість неповнолітнього злочинця та його потрібність у ресоціалізації [1, 5] На нашу думку, кримінальна політика України відносно неповнолітніх правопорушників, повинна мати більш виховний характер, як ФРН, а не каральний, тому ми обрали саме законодавство ФРН для порівняння .
Дослідженням кримінального права та законодавства ФРН займа-лись такі вчені як: А. Е. Жалінський, Е. Б. Мельникова, Н. В. Щедрін, I. Д. Козочкін, Г. О. Пергатая, В. Д. Пакутін, О. Н. Бібік та інші.
Кримінальне право ФРН та України мають спільні риси, оскільки входять в одну правову сім’ю, однак на відмінну від законодавства ФРН, вітчизняне кримінальне законодавство недостатньо повно враховує розумові здібності неповнолітнього при застосуванні кримінально-правового впливу. Згідно КК ФРН та КК України до обов’язкових ознак суб’єкту злочину відноситься вік який є формалізованим. Однак КК ФРН встановлює тільки мінімальній вік з якого настає кримінальна відповідальність, а особливості кримінального покарання неповнолітніх регламентується спеціальним Законом « Про суди для молоді» 1953 ( із змінами 1961 р.). Так, згідно з параграфом 19 КК ФРН «Неосудність дітей»- «неосудними визнаються особи, які на момент вчинення злочину не досягли чотирнадцятилітнього віку»[2, 35]. На відмінну від вітчизняного кримінального законодавства німецький законодавець осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності дорівнює до неосудних, тим самим ототожнює недосягнення віку кримінальної відповідальності з неосудністю.
Закон ФРН « Про суди для молоді» виділяє три вікові групи кримінальної відповідальності: до першої групи входять діти до 14 років, вони не підля-гають кримінальної відповідальності, такі особи вважаються неосудними.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Неповнолітні з 14 до 17 років визнаються суб’єктами злочину при умові встановлення осудності. Підлітки, які під час вчинення злочину у наслідок недостатньої зрілості або розумової відсталості не усвідомлювали протиправність свого діяння, визнаються розумово неосудними, до таких осіб на підставі кримінального законодавства застосовуються спеціальні виховні заходи.
До третьої групи відносять осіб від 18 до 20 років, які підлягають кримі-нальної відповідальності у повному обсязі, однак якщо буде встановлено, що такі особи по розумовому або моральному розвитку відповідають попереднім віковим групам, вони визнаються суб’єктами злочину, але відповідальність настає не в повному обсязі.
Кримінальне законодавство України диференціює вік в залежності від вчинення конкретних видів злочину. Законодавство ФРН пішло в перед і, встановлюючи певні вікові групи настання кримінальної відповідальності, законодавець у першу чергу враховує розвиток неповнолітнього та його ро-зумові здібності. Тому можна погодитись з Е. Б. Мельниковою, яка вказує, що критерієм реалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх у ФРН є «розуміння», тобто в кожному випадку вчинення неповнолітнім злочину суд встановлює ступень його зрілості [3, 88-89].
Принцип диференціації кримінальної відповідальності в залежності від вікового цензу та розуміння має свій початок ще з римського та канонічного права. Якщо звернутись до науки того часу, можна констатувати, що вік кримінальної відповідальності напряму залежав від осудності, як і у діючому законодавстві ФРН, відмінність тільки у вікових межах.
На нашу думку, для вдосконалення кримінального законодавства України відносно відповідальності неповнолітніх, бажано перейняти деякі положення кримінального законодавства ФРН, а саме закріпити нову норму у КК Ук-раїни, за допомогою якої, можна було б враховувати розумові здібності та психофізичний розвиток неповнолітнього. Тим самим суд при застосуванні кримінально-правових заходів міг би враховувати, як хронологічний так й психологічний (розумовий ) вік. Однак, не можна недосягнення хронологіч-ного або психологічного віку ототожнювати з поняттям неосудності, оскільки мова йде не про психічні відхилення. Якщо буде встановлено, що особа не досягла хронологічного віку, який встановлений КК України, тоді відсутня така ознака суб’єкту злочину, як певний вік. Внаслідок чого неповнолітній не буде підлягати кримінальній відповідальності. В тому випадку, якщо особа досягла хронологічного віку, але не досягла розумового (психологічного) віку, мова повинна йти про різновид осудності, а саме вікової осудності.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Пергатая А. А. Уголовная ответственность несовершеннолетних по законодательству Федеративной Республики Германии: автор. дисс. на соискание учен. степ. Спец. 12.00.08 — Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительное право / А. А. Пергатая. — Омск, 2000. — 23 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Уголовное уложение ( Уголовный кодекс) Федеративной Республики Германия: текст и научно-практич. комментарий. — М.: Проспект, 2010. — 280 с.
3. Мельникова Э. Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: история и современность . — М., 1990. — 120 с.
1.1. МИТРОФАНОВ
кандидат юридичних наук Кременчуцький національний університет ім. Михаила Остроградського
ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФУНКЦІЇ
ВИКОНАННЯ ПРИЗНАЧЕНИХ ПОКАРАНЬ
ОСОБАМ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ
У сучасних умовах протидії злочинності, охорони прав І свобод громадян, відновлення І забезпечення правопорядку, особливого значения набувае ефективність виконання покарань І виправлення засуджених. Це пов’язано з тим, що на сучасному етапі розвитку та становления української держав-ності одним із основних інструментів реалізації загальнодержавного завдання у сфері протидії злочинності є наявність системи органів і установ, призна-чених для виконання покарань. А головні напрями їх діяльності, в яких це завдання конкретизується і реалізується, виділяються в самостійну функцію держави.
Питания виконання покарань мають не тільки прикладне значения, ос-кільки, по-перше, вони завжди актуальні і потребують відповідного наукового осмислення, теоретизації і систематизації основних положень, а по-друге, на підставі цих теоретичних положень розробляються наукові рекомендації, завданням яких є підвищення ефективності виконання покарань щодо осіб, які вчинили злочини, та досягнення його мети.
Інтегрування України у світове співтовариство і досягнення міжнародно-правових стандартів у сфері виконання (відбування) покарань, а також відновлення нормативного матеріалу і пошук нових шляхів розвитку системи органів і установ, що виконують покарання, сформували об’єктивні передумови для наукового дослідження закономірностей реалій і перспектив суспільного життя. 3 цієї точки зору необхідно переосмислити не лише політику виконання покарань, але й основні положения відповідної функції держави.
Відновлення і гуманізація законодавства у сфері виконання покарань передбачають необхідність розробки системи заходів, спрямованих на підви-щення ефективності державної діяльності у сфері функціонування пенітен-ціарної системи, поліпшення якісно-кількісних характеристик виправлення засуджених і протидії злочинності. Ці обставини, в основному, і визначають
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
актуальність дослідження цієї проблеми. Виконання покарань, як і їх при-значення, завжди входило до компетенції держави, складало предмет пуб-лічного правового регулювання. Реалізація відповідної правомочності завжди припускає певний напрям чи функцію, у межах якої вона буде втілюватися в життя.
Проблема ця висвітлюється в працях багатьох авторів із широким вико-ристанням знань з функціонального аналізу, втілених в однойменному методі дослідження. Намітилися кілька підходів до трактування функцій держави.
Традиційною є інтерпретація їх як основних напрямів внутрішньої і зов-нішньої діяльності держави, обумовлених її сутністю і призначенням [1, с. 76], як діяльність держави в її головних напрямах [2, с. 113]. По суті, схожим є визначення цих функцій як проявів властивостей держави в певних системах відносин [3, с. 153], оскільки сутність держави виявляється саме в її стійких властивостях, уся її діяльність — у системі суспільних відносин. Аналогічно можна сказати і з приводу думки, що функції держави означають у комплексі предмет і зміст діяльності держави та засоби і способи, що забезпечують таку діяльність [4, с. 143], хоча це визначення уявляється недостатньо чітким. Ще менш удалим є пояснення функцій держави як основних напрямів діяльності і механізму державного впливу на суспільні відносини [5, с. 189], тому що воно може призвести до змішання їх з ме-ханізмом правового регулювання.
Термін «функція» (від лат. functіo — здійснення, виконання, вико-нання роботи) має в сучасній українській мові такі значення: 1) виражає взаємозв’язок явищ — «явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін»; 2) означає «роботу кого-, чого-небудь, обов’язок, коло діяльності когось, чогось»; 3) означає значення, призначення, роль чого-небудь [6, с. 1552]. Функція з точки зору філософії розуміється як таке відношення об’єктів, за якого зміну одного з них супроводжує зміна іншого, або призначення певного елемента в межах цілого [7, с. 5].
Отже, на наш погляд, є достатньо підстав розуміти під функціями де-ржави головні, магістральні напрями діяльності держави як усередині країни, так і на міжнародній арені, обумовлені сутністю і призначенням держави на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Указівка на етапи розвитку суспільства пояснюється тим, що різні суспільно-економічні формації або перехідні періоди закономірно відображаються на функціях держави. Цю залежність, однак, не можна абсолютизувати, оскільки інакше довелося б заперечувати функціональну наступність між державами історичних етапів.
Функції держави не слід ототожнювати з конкретними функціями окремих його органів. У здійсненні загальнодержавних функцій, так чи інакше, беруть участь різні органи держави, весь її механізм, чи принаймні, більшість її ланок. Стосовно функції держави, функції її органів чи посадових осіб носять забезпечувальний, службовий характер. Вони деталізують і конкретизують загальнодержавну функцію, що для них буде мати стратегічне значення.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Функції держави, як генеральні напрями її діяльності в цілому, склада-ються з різнобічної роботи всього державного механізму, носять комплексний, збірний характер, виконуються за допомогою різних засобів, методів і форм, включаючи правотворчість, організацію впровадження в життя прийнятих законів та інших нормативно-правових актів, контроль і нагляд за процесом правореалізації, вирішення виникаючих правових спорів, протидію злочин-ності, кримінальне переслідування винних, формування правосвідомості і правової культури людей. Ці функції поширюються на найрізноманітніші відносини у суспільстві, що потребують державного впливу. Тому не можна виділяти «законодавчі (правотворчі), управлінські і судові» функції держави [8, с. 166], оскільки це функції однойменних галузей державної влади.
У зв’язку з тим, що держава виконує великий спектр функцій, зміст яких дуже різноманітний, вітчизняна юридична наука виробила їх класи-фікацію, критеріями якої, серед інших, є особливості об’єкта державного впливу, специфіка змісту кожної функції і сфери її здійснення [9]. Виконання покарань і виправлення засуджених можна віднести до функції охорони прав і свобод громадян, протидії злочинності і забезпечення правопорядку. Виходячи з того, що діяльність держави з виконання покарань вирішує внутрішні завдання, то розглядувану функцію слід віднести до системи її внутрішніх напрямів діяльності. У функціонально-змістовному аспекті, спе-цифіка протидії злочинності полягає в тому, що ця протидія реалізується в 3-х напрямах: запобігання злочинам, розкриття і розслідування вчинених злочинів, призначення і виконання покарань.
Пенітенціарна функція — це напрям діяльності держави, покликаний забезпечити виконання покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства, створення умов для каяття засуджених, їх виправлення і ресоціалізації. За рахунок реалізації цієї функції суспільство повинно отримати після відбу-вання покарання безпечну і здатну до суспільного життя людину [12, с. 8].
Розгляд поняття «функції держави» вимагає відповідного з’ясування пи-тання про їх взаємодію із завданням держави і принципами її діяльності. Завдання — це те, що необхідно зробити, а функція — це діяльність, процес вирішування завдання [10, с. 70]. У завданні держави визначається її со-ціальне призначення, історична місія в той чи інший період, що має вихідне значення стосовно її функцій, і є їх найближчою безпосередньою переду-мовою [11, с. 64]. Не слід також змішувати функцію держави з принципами її діяльності, оскільки останні необхідно визначати як керівні положення правової системи, відповідно до яких і реалізуються ці функції держави.
Ураховуючи все вищевикладене, можна було б запропонувати таку де-фініцію функції держави з виконання покарань: розглядувана функція — це сукупність основних напрямів внутрішньої діяльності держави, що здійс-нюються системою органів і установ, покликаних виконувати покарання, з метою виправлення засуджених і запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Сутність функції держави з ви-конання покарань, на нашу думку, є діалектичною єдністю: з одного боку
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
— вирішення завдання протидії злочинності, а з іншого боку — державної кари — репресії відносно осіб, які вчинили злочини. Таким чином, цей на-прям (функція) державної діяльності має дві суперечливі, але єдині за своїм змістом складові, що утворюють сутність розглядуваної функції.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Фаткуллин Ф. Н. Проблемы теории государства и права : курс лекций / Ф. Н. Фаткуллин. — Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1987. – 336 c.
2. Черданцев А.Ф. Теория государства и права : учебник [для вузов] / А. Ф. Черданцев. — М. : Юрайт, 1999. — 429 с.
3. Проблемы теории государства и права : учеб. пособие / А. Г. Бе-режнов, А. П. Глебов, А. А. Кененов [и др.] ; под ред. М. Н. Марченко. — М. : Проспект, 1999. — 504 c.
4. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебник [для юридических вузов] / А. Б. Венгеров. — М. : Новый Юрист, 1998. — 624 с.
5. Общая теория права и государства : учеб. / под ред. В. В. Лазарева.
— М. : Юристъ, 1994. — 360 с.
6. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел.]. — К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. — 1736 с.
7. Ситар І. М. Онтологічні функції права : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.12 «Філософія права» / І. М. Ситар. — Л., 2008. — 16 с.
8. Теория права и государства : курс лекций / под ред. Н. А. Катаева и
B. В. Лазарева. — Уфа : Уфимская высшая школа МВД РФ, 1994. — 478 с.
9. Морозова Л.А. Функции Российского государства на современном этапе / Л.А. Морозова // Государство и право. — 1993. — № 6. —
C. 103–104.
10. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.
11. Теория государства и права : курс лекций / под редакцией А. В. Малько и Н. И. Матузова. — М. : Юристъ, 1997. — 672 с.
12. Романенко О. В. Пенітенціарна функція демократичної правової де-ржави та роль громадянського суспільства в механізмі її реалізації : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Романенко. — К., 2004. — 19 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
I.I. МИТРОФАНОВ
кандидат юридичних наук, Кременчуцький національний університет ім. Михаила Остроградського
Ю.І. БІЛОУС Кременчуцький національний університет ім. Михаила Остроградського
ШКОДА НАВКОЛИШНЬОМУ ПРИРОДНОМУ
СЕРЕДОВИЩУ ЯК ОЗНАКА ЗЛОЧИНІВ
ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ
Ситуацію в Україні зі стану охорони навколишнього природного сере-довища слід визнати вкрай несприятливою. Забруднення довкілля досягло небачених за останні роки масштабів. Тільки збитки економічного характеру, не приймаючи до уваги шкоду екологічного характеру І здоров’ю людей, за підрахунками спеціалістів щорічно складають в Україні суму, що дорівнює половині національного доходу країни.
Ця картина буде неповною якщо оминути проблему екологічної злочин-ності, яка визнаеться високолатентною, що зазвичай здійснюється в органі-зованих формах та носить характер злочинного промислу. Тому розробка наукових аспектів дієвості механізмів захисту довкілля, українського зако-нодавства про охорону навколишнього природного середовища в цілому — є однією з форм забезпечення екологічної безпеки населения, раціонального використання природних ресурсів.
Протидія екологічній злочинності мае здійснюватися не лише за допо-могою криміналізації чи декриміналізації суспільно небезпечних діянь проти довкілля, реалізації кримінальної відповідальності за їх вчинення, а в комплекс! з економічними, політичними, морально-виховними, освітніми заходами тощо. Інша сторона реалізації кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля — відшкодування заподіяної шкоди природі чи здоров’ю людини.
Проблеми покарання за злочини проти довкілля почали досить інтен-сивно досліджуватися із другої половини XX століття. Серйозним внеском у вивчення цих питань можна назвати наукові праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених зокрема, В. I. Андрейцева, С. Б. Гавриша, В. О. Глуш-кова, А. П. Гетьмана, О. М. Джужи, М. Й. Коржанського, В. В. Костиць-кого, В. А. Ландіної, В. К- Матвійчука, В. О. Навроцького, Г. С Поліщука, 0. В. Сасова, 0. В. Скворцової, В. В. Сташиса, В. Я- Тація, В. П. Тихого та ін. Крім того, у 1994 році С. Б. Гавришем було захищено докторську дисер-тацію за темою: «Основні питания відповідальності за злочини проти природного середовища: проблеми теорії і розвитку кримінального законодавства Украіни» та у 2008 році В. К- Матвійчуком було захищено докторську ди-сертацію на тему: «Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики».
Але опубліковані роботи не торкаються всіх аспектів проблеми ознак
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
злочинів проти довкілля, методик розрахунків екологічної шкоди, уніфікації наслідків екологічних злочинів. Тому метою нашого дослідження є аналіз екологічних злочинів щодо визначення наслідків цих злочинів, що буде пок-ладений в основу вдосконалювання кримінального законодавства.
Наслідком (злочинним результатом) діяння прийнято вважати передба-чену кримінально-правовою нормою матеріальну або іншу шкоду, заподіяну злочинним діянням об’єкту посягання. Важливість цієї ознаки полягає в тому, що від розміру та характеру можливої або фактично заподіяної шкоди залежить ступінь суспільної небезпечності злочину [1, c. 129].
Cлід вказати, що екологічна шкода є наслідком найрізноманітніших за характером злочинних посягань. Так, основними наслідками екоциду (ст. 441 Кримінального кодексу України (далі — КК) визнаються: масово знищені об’єкти рослинного або тваринного світу, отруєна атмосфера або водні ре-сурси на певній території тощо. Вони настають відразу чи через певний час після вчинення самих протиправних дій. Всі вони завдають значної шкоди навколишнього природного середовища, яка (шкода) в подальшому може призвести до екологічної катастрофи [2, c. 11–12].
Крім того, нами виокремлюється група еколого-господарських злочинів, які пов’язані з матеріальною діяльністю людей, але в кожному разі вони здатні спричинити шкоду навколишньому природному середовищу. Так, ч. 1 ст. 265 КК встановлює покарання за придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйну-вання радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіо-активних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фі-зичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу у виді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. Частина 2 цієї статті встановлює покарання за ті самі дії, вчинені з метою спричинення загибелі людей, шкоди здоров’ю людей, майнової шкоди у великому розмірі або значного забруднення довкілля у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, а ч. 3 цієї статті встановлює покарання за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони спричинили загибель людей, майнову шкоду у великому розмірі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Частина 1 ст. 2651 КК встановлює покарання за незаконне виготов-лення будь-якого ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію і може через свої власти-вості спричинити загибель людей, шкоду здоров’ю людей, майнову шкоду у великому розмірі або значне забруднення довкілля у виді штрафу від трьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або об-меження волі на строк від двох до п’яти років, або позбавлення волі на той самий строк. Частина 2 цієї статті встановлює покарання за ту саму дію, вчинену з метою спричинення загибелі людей, шкоди здоров’ю людей,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
майнової шкоди у великому розмірі або значного забруднення довкілля у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, а ч. 3 цієї статті встановлює покарання за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони спричинили загибель людей, майнову шкоду у великому розмірі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Обов’язковою ознакою двох основних (статті 236 та 237 КК), дев’яти кваліфікованих (частини другі статей 238, 239, 240–243, 245, 253 КК) та одного особливо кваліфікованого (ч. 3 ст. 2391 КК) складів злочину закон називає загибель людей, чотирьох основних (ч. 1 ст. 244, ст. 246, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 249 КК) – істотну шкоду, чотирьох основних (статті 236, 237, 247, 251) та дев’яти кваліфікованих (частини другі статей 238–243, 245, 252, 253 КК) — інші тяжкі наслідки, одного особливо кваліфікованого (ч. 3 ст. 2392 КК) — тяжкі наслідки, а семи основних (частини 1 статей 239, 2391, 240–244, ч. 1 ст. 253 КК) — створення небезпеки для життя і здоров’я людей.
Істотна шкода — це не тільки кількісні та вартісні критерії, а й інші об-ставини, що мають значення для вирішення цього питання (знищення нерес-товищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у від-творенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо). Наприклад, істотною шкодою буде визнано вилов або відстріл хоча б одного морського ссавця, загибель великої кількості мальків, риб і водних безхребетних тих видів, які занесені до Червоної книги. Визначаючи розмір шкоди, заподіяної водній фауні, слід керуватись спеціальними таксами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч. 3 або ч. 4 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Загибель людей — це смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена статтями 236, 237, частинами 2 статей 238–243, ч. 2 ст. 245, ч. 2 ст. 253 КК. Інші тяжкі на-слідки — це загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки, в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, ма-сові загибель (для констатації масовості загибелі або захворювання об’єктів тваринного світу необхідно враховувати відомості про чисельність тварин, риби, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на те-риторії України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці) чи тяжкі захворювання об’єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об’єкти або вико-ристовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об’єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах; тощо. Створення небезпеки для життя і здоров’я людей має місце в разі, якщо забруднення навколишнього природного середовища
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, заражения хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо.
Отже, наслідки як обов’язкова ознака складу злочину проти довкілля безпосередньо вказані у законі. Найбільша проблема при цьому полягае в тому, що у справах про злочини проти довкілля держава взагалі не здій-снює ніяких кроків, щоб відновити соціальну справедливість. Навіть, якщо інтереси держави задовольняються в повному обсязі, то шкода, заподіяна природі чи здоров’ю людини внаслідок вчинення екологічних злочинів, не відшкодовується, відновлювальні роботи не проводяться, лікування людей не здійснюється тощо. Це пов’язано з тим, що розглядувана проблема не знайшла свого розв’язання під час розробки і прийняття КК України. Тому необхідно докласти певних зусиль для створення принципово нової концепції кримінально-правового захисту прав потерпілих від злочину та відновлення соціальної справедливості як складових мети реалізації кримінальної від-повідальності.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Митрофанов I. I. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / I. I. Митрофанов. — Кременчук : Видавець «ПП Щер-батих О. В.», 2009. — 632 с.
2. Куцевич М. П. Кримінальна відповідальність за екоцид: міжнародний та національний аспекта : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид наук. — К-, 2007. — 20 с.
І.С. МИХАЛКО
аспірант Інституту вивчення проблем злочинності НАПрН України
сПіввіДноШеннЯ ПонЯть «Примусові
тА стимулЮЮЧі ЗАХоДи» тА «основні
ЗАсоби виПрАвленнЯ і ресоціАліЗАціЇ
ЗАсу ДЖениХ»
У межах дослідження питания змісту галузевого принципу раціонального застосування примусових заходів та стимулювання правослухняної поведінки засуджених окремої уваги заслуговує проблема співвідношення таких еле-ментів принципу як «примусові і стимулюючі заходи впливу» з поняттям «основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених».
Усі зазначені елементи можна віднести до терміну «вплив», під яким розуміється цілий арсенал прийомів, способів, заходів, засобів, стимулів та зусиль, що спонукають чи примушують обраний суб’єкт впливу чи
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
управління діяти у відповідності з певними намірами і забезпечити потрібні результати. Вплив — це все, що укладається у відому шкалу «батога — пряника», а також все те, що виходить за її межі, але може бути використано для управління.
Шляхом аналізу висловлених у науковій літературі суджень, треба зазна-чити, що «примусові і стимулюючі заходи впливу» у сфері кримінально-ви-конавчого права — це передбачені кримінально-виконавчим законодавством засоби примусового і заохочувального характеру, що застосовуються у су-воро встановленому законом порядку органами виконання покарань відносно засудженого для усунення дійсних і можливих перешкод, що виникають при здійсненні кримінально-виконавчої діяльності (примусові заходи впливу), або для схвалення їх виправлення і ресоціалізації (стимулюючі заходи впливу). Також треба додати, що кожний захід примусу чи стимулювання у кримі-нально-виконавчому праві — це необхідна ланка забезпечувального механізму виконання-відбування покарання, що знаходиться у відповідності зі всіма іншими примусовими і стимулюючими заходами та засобами виправлення і ресоціалізації засуджених.
Мета виконання кримінального покарання та встановлення соціальної справедливості є об’єднуючою ланкою, що характеризує єдність та спіль-ність у процесі виконання покарання між цими двома елементами впливу на засуджених: 1) заходами примусу і стимулювання та 2) засобами виправ-лення і ресоціалізації. Справедливо вказує А. Детков, що тільки у поєднанні каральних та інших заходів впливу (виховна робота, трудова зайнятість, пси-хологічна та психіатрична допомога) на засудженого при виконанні тривалих строків позбавлення волі можна досягнути мети кримінального покарання. Треба додати, що особливістю при виконанні покарань у більшості випадків у кримінально-виконавчій сфері є паралельне переслідування виховних, вип-равних та попереджувальних цілей. Результатом виховного впливу на за-суджених є, як правило, зменшення ступеня напруження та агресивності у засуджених, зниження кількості злочинів, порушень порядку та умов від-бування покарання, зміна моральних орієнтирів засуджених, покращення дисципліни.
Продовжуючи логіку міркувань, треба вказати, що хоча цей галузевий принцип раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засуджених прямо називає і прямо врегульовує у якості своїх основних категорій такі елементи як примус і стимулювання у широкому розумінні цих феноменів (інститутів примусу і стимулювання, тобто сукупності всіх існуючих заходів примусового чи стимулюючого впливу), але все ж тут вбачається певний тісний зв’язок з основними за-собами виправлення і ресоціалізації засуджених, до яких законодавець від-носить встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисну працю, соціально-виховну роботу, загальноосвітнє і про-фесійно-технічне навчання, громадський вплив (ст. 6 КВК України), у пере-ліку яких ми знаходимо певні елементи примусовості (наприклад, у режимі)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
та стимулювання (приміром, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив тощо).
Заходи примусу і стимулювання направлені на досягнення правослух-няної поведінки засуджених, тоді як виправлення засудженого — процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухяної поведінки, і ресоціалізація також направлена на свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повно-правного члена суспільства. Отже для процесів виправлення і ресоціалізації характерна наявність таких понять як «свідоме відновлення» і «самокерована правослухняна поведінка», тобто основні засоби виправлення і ресоціалізації передбачають певну згоду засудженого на їх застосування, хоча інколи і з присутністю елементів психічного примусу, тоді як при застосуванні заходів примусового впливу може мати місце застосування як психічного, так і фізичного примусу. Також існує різниця за часом тривалості у застосуванні цих заходів і засобів впливу, де процеси виправлення і ресоціалізації взагалі виступають більш протяжними за часом у відмінності від заходів примусу і стимулювання, які є порівняно повторюваними та короткочасними.
Так, у процесі виправлення до засудженого, що досягає певного ступеня виправлення, можуть застосовуватися різні, інколи повторні стимулюючі заходи впливу (заохочення), що забезпечують його ефективне виправлення та подальшу правослухняну поведінку.
Застосування примусових та стимулюючих заходів обмежується рамками дії кримінально-виконавчих відносин, а застосування засобів ресоціалізації може здійснюватися і після звільнення засудженого. На відміну від ос-новних засобів виправлення і ресоціалізації, застосування яких передбачено тільки до засуджених, наприклад, заходи примусового впливу у сфері кримі-нально-виконавчого права можуть застосовуватися не тільки до засуджених, але і до інших учасників кримінально-виконавчих відносин (наприклад, п. 6 ст. 102 КВК України передбачає проведення огляду громадян, їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на території колонії).
Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з ура-хуванням сукупності законодавчо встановлених обставин: виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання. Особливістю застосування примусових і заохочувальних заходів у сфері кримінально-виконавчого права є те, що їх застосування все ж таки находиться у прямій залежності від поведінки засудженого під час відбування покарання, де тяжкість скоєного злочину має при цьому лише опосеред-коване значення. Оскільки основною підставою застосування тих чи інших заходів примусового впливу виступають певні неправомірні дії чи можливість їх вчинення, або невиконання покладених обов’язків під час відбування-ви-конання покарання.
Цінність примусових і стимулюючих заходів міститься саме у тому, що вони дають гарантування настання очікуваного від кримінально-виконавчих
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
норм результату, певну впорядкованість кримінально-виконавчих правовід-носин, тобто правопорядок у сфері кримінально-виконавчої діяльності, в основі якого лежить можливість скоординованих правових дій суб’єктів кримінально-виконавчого права. До того ж, у механізмі реалізації кримі-нальних та кримінально-виконавчих норм заходи примусу і стимулювання виступають дієвими засобом боротьби із злочинністю засуджених і забез-печенням безпеки усіх учасників кримінально-виконавчих відносин. Цінність засобів виправлення і ресоціалізації полягає у направленні на внутрішні позитивні перетворення у свідомості засуджених та повернення до самостій-ного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Варто наголосити на тому, що спільність та взаємодія заходів впливу (стимулюючих і примусових) та засобів виправлення і ресоціалізації полягає в тому, що вони торкаються та об’єднуються у певному єдиному процесі відбування-виконання покарання. Також для всіх цих елементів характерні спільні принципи застосування: обґрунтованість, доцільність та ефективність.
Отже, можна зробити висновок, що способи та засоби реалізації галузе-вого принципу раціонального застосування примусових заходів та стимулю-вання правослухняної поведінки засуджених включають сукупність основних регулятивних форм впливу на поведінку суб’єктів права, тобто методи, до числа яких відносять заохочувальний (стимулюючий) та примусовий метод правового впливу, що прямо виходять зі змісту принципу, а також певні опосередковані засоби, тобто засоби виправлення та ресоціалізації засуд-жених, що завжди маються на увазі та є невід’ємними елементами процесу виконання покарання. Треба вказати, що ці засоби виправлення та ресоціалі-зації засуджених хоча і завжди припускаються, але не завжди досягають зазначеної кінцевої мети виправлення та ресоціалізації, оскільки виступають у якості тривалих за часом процесів. Ефективність усіх зазначених заходів впливу на засуджених як активних та динамічних компонентів передбачає не збільшення ролі однієї з цих форм впливу та обмежування тим самим ролі іншої, а обумовлюється їх оптимальним поєднанням. Причому на різних етапах використання правового впливу, залежно від різних об’єктивних і суб’єктивних причин, перевага може бути віддана тій чи іншій формі впливу. Велике значення тут має диференційований підхід до різних категорій засуд-жених з урахуванням їх індивідуальних особливостей.
Галузевий принцип раціонального застосування примусових заходів та стимулювання правослухняної поведінки засуджених по суті визначає процес здійснення та забезпечення: формування, «застосування», «стимулювання» правослухняної поведінки засуджених, що може характеризуватися три-валістю, динамічністю, мати певну організацію та черговість у застосуванні різних заходів впливу тобто передбачає сам процес, з наявністю лише на-прямку зусиль, і навіть без досягнення якогось певного результату (право-слухняної поведінки).
Таким чином, галузевий принцип раціонального застосування примусових заходів та стимулювання правослухняної поведінки засуджених виступає
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
основою, вихідною нормативно-керівною ідеєю для оптимального впорядку-вання основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених.
І.М. НАКОНЕЧНА
Юридичний коледж Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ КВАЛІФІКУЮЧИХ
(ОСОБЛИВО КВАЛІФІКУЮЧИХ) ОЗНАК
СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ
Однією з найважливіших умов призначення справедливого покарання за вчинення злочину є диференціація кримінальної відповідальності, яка спря-мована на пошук найбільш адекватних заходів кримінально-правового впливу залежно від рівня суспільної небезпечності злочинів. Одним з методів ди-ференціації кримінальної відповідальності є закріплення у законі про кримі-нальну відповідальність кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) 1 ознак.
У науці кримінального права відсутні комплексні дослідження таких ознак, зокрема, їх понятійного апарату, впливу на градацію типового пока-рання у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України. Однак такі дослідження є важливим напрямком розвитку кримінально-правової те-орії. Вивчення кваліфікуючих ознак в цілому, їх аналіз та систематизація, а також визначення термінологічних проблем при їх формулюванні у статтях (частинах статей) Особливо! частини КК України мають важливе значения для вдосконалення законотворчої діяльності та правозастосовної практики.
У різні періоди розвитку кримінально-правової науки цій проблемі при-діляли увагу такі відомі науковці, як О.В. Барков, О.В. Васільєвський, І.Я- Козаченко, П.В. Коробов, Т.О. Костарева, С.Є. Кротов, Л.Л. Кругліков, В.О. Навроцький, B.I. Ткаченко та інші.
Однак, доводиться констатувати, що науковці, насамперед, не розро-били единого визначення поняття «кваліфікуючі ознаки». Л.Л. Кругліков та О.В. Васільєвський зазначають, що кваліфікуючими є ознаки складу зло-чину, які свідчать про різко підвищену (порівняно з основним складом) суспільну небезпечність діяння та особи, яка його вчинила. Т.О. Костарева визначає кваліфікуючі ознаки як передбачені у законі обставини, характерні для злочинів відповідного виду, які відображають значно змінений порівняно з основним складом злочину ступінь суспільної небезпечності скоєного і особи винного, та впливають на кваліфікацію злочину і міру відповідальності. В.О. Навроцький вказуе на кваліфікуючі ознаки як на додаткові ознаки, які підвищують ступінь суспільної небезпечності злочину.
|
|
|
|
|
|
|
|
У подальшому — кваліфікуючі ознаки у відповідних відмінках
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Як бачимо, у кожному з зазначених випадків поняття кваліфікуючих ознак є різними. На нашу думку, поняття кваліфікуючих ознак характеризується такими основними рисами: по-перше, вони використовуються для визначення діянь, що мають підвищений рівень суспільної небезпечності порівняно з тими діяннями, що передбачені в основних складах відповідних злочинів. По-друге, кваліфікуючі ознаки вказують на підвищену суспільну небезпеку як самого злочину, так і особи, що його вчинила. По-третє, кваліфікуючі ознаки закріплені у відповідних частинах статей Особливої частини КК Ук-раїни. По-четверте, кваліфікуючі ознаки — це додаткові обставини, які у сукупності з ознаками основного складу характеризують відповідні кваліфі-ковані склади злочинів. І останнє, кваліфікуючі ознаки впливають на кваліфі-кацію, а тому змінюють кримінально-правову оцінку вчиненого, посилюючи покарання. Узагальнюючи вище викладене, можна запропонувати таке визна-чення поняття кваліфікуючих ознак: це передбачені в Особливій частині КК України обставини, що разом з ознаками основних складів характеризують кваліфіковані (особливо кваліфіковані) склади злочинів, підвищують ступінь суспільної небезпеки як самих злочинів, так і осіб, що їх вчинили, а також впливають на кваліфікацію, посилюючи покарання.
З розвитком законодавства відзначимо тенденцію до більш широкого використання законодавцем кваліфікуючих ознак. Якщо у Кримінальному кодексі УРСР 1960 р. їх налічувалося близько 70 і кожна друга стаття Особливої частини КК України містила одну чи більше таких ознак, то чинний КК України передбачає 132 кваліфікуючі ознаки.
Кваліфікуючі ознаки разом з ознаками основних складів характеризують об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину. Їх можна поділити на такі види:
1) ознаки, що характеризують об’єкт злочину. За нашими підрахунками, в КК України використовується 23 формулювання кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) ознак, що характеризують предмет злочину або потермілого. З них найчастіше законодавець використовує такі, як вчинення злочину щодо двох або більше осіб (19 разів), у великих чи особливо великих розмірах (20 разів), вчинення злочину щодо неповнолітнього (16 разів);
2) ознаки, що характеризують об’єктивну сторону злочину складають найбільш чисельну групу кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих ознак) в КК України — 84. При цьому законодавець найчастіше використовує такі з них: вчинення злочину повторно (92 рази), спричинення злочином інших тяжких наслідків (85 разів), вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (84 рази);
3) ознаки, що характеризують суб’єкта злочину складають наймеш чисельний вид кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) ознак — 13. З низ найчастіше законодавець використовує таку ознаку, як вчинення злочину службовою особою (37 разів).;
4) ознаки, що характеризують суб’єктивну сторону злочину. Найчастіше законодавець оперує такими з них, як вчинення злочину з корис-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ливих мотивів (10 разів) і вчинення злочину з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (6 разів).
За нашими підрахунками кваліфікуючі ознаки, які характеризуют різні ознаки складів злочинів, використовуються законодавцем для диференціації кримінальної відповідальності у стількох частинахї статей Особливої частини КК України: ті, що характеризуют ознаки об’єкта злочину — 111 разів; ті, що характеризуют ознаки об’єктивної сторони злочину — 605 разів; ті що характеризуют ознаки суб’єкта злочину — 55 разів; ті, що характеризуют суб’єктивну сторону злочину — 38 разів.
Оскільки законодавець так широко використовує для диференціації кримінальної відповідальності кваліфікуючі ознаки (в КК України майже 66% статей Особливої частини КК України передбачають одну чи більше кваліфікуючих ознак, у цілому вони використовуються законодавцем 809 разів), то необхідним є закріплення нового правового інституту в нормах Загальної частини КК України. Це міг би бути окремий розділ, де визначалося б поняття кваліфікуючих ознак та межі їх впливу на покарання.
Отже, вдосконалення системи кваліфікуючих ознак, встановлення термі-нологічних проблем при їх формулюванні, а також вивчення закономірностей їх впливу на санкції відповідних статей Особливої частини Кримінального кодексу України, є перспективним напрямком у сфері розвитку криміналь-ного законодавства і кримінально-правової політики в цілому.
О.В. НАРОЖНА
Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова
ЩОДО ПОНЯТТЯ БОЙОВОЇ ОБСТАНОВКИ
ЯК ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ
ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕНИЯ
ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
Зміст законодавства, у тому числі й кримінального, визначається насам-перед матеріальними компонентами життєдіяльності суспільства, інтересами та об’єктивно існуючими потребами, цілями, що переслідуються. При цьому місце кримінально-правових інститутів й кримінального закону у загальній структурі правового регулювання акцентує увагу виключно на найбільш значимих для суспільства цінностях і благах. Суть небезпеки полягає у здатності передбаченого кримінальним законом діяння заподіювати шкоду інтересам, що охороняються законом, під якими згідно Конституції України розуміються людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека [1, ст. 3]; а що безпосередньо стосується нашої доповіді: захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу [1, ст. 17].
Актуальність теми нашої доповіді полягає у тому, що найбільшу не-безпеку для суспільства та держави представляє можливість здійснення збройного нападу (агресії) проти України, недоторканності її територіальної цілісності, а захист громадської безпеки є станом захищеності суспільства від зовнішньої загрози.
Завдання із забезпечення безпеки, збереження територіальної цілісності та відбиття агресії виконують Збройні Сили України та інші військові форму-вання. У цьому зв’язку питання застосування кримінального законодавства по відношенню до осіб, що безпосередньо приймають участь у цих конф-ліктах, мають першочергове значення як засіб успішного виконання постав-лених завдань. Більш того, увесь комплекс законодавства, розрахований на застосування в умовах воєнного часу або бойової обстановки, повинен бути розроблений в умовах мирного часу та вступати в силу безпосередньо з початком бойових дій.
Воєнний час супроводжується істотним обмеженням прав і свобод не тільки військовослужбовців, але й усього цивільного населення, що абсолютно не характерно для бойової обстановки. До того ж бойова обстановка — стан, який можливий і у мирний час.
Під бойовою обстановкою слід розуміти знаходження військової частини (підрозділу) в умовах безпосередньої підготовки і ведення бою (операції). Бойова обстановка може виникнути не тільки у воєнний, але й у мирний час, коли підрозділ (частина) відбиває напад на прикордонну заставу, при вторгненні на територію України збройних бандитських формувань, а також при порушенні недоторканності повітряного або морського простору України [2, 719].
Незважаючи на відсутність законодавства воєнного часу, який б надавав чітке визначення злочину проти військової служби у воєнний час або у бой-овій обстановці, наявність самого визначення злочину проти проходження військової служби (ст. 401 Кримінального кодексу України) дає нам мож-ливість його застосування у бойовій обстановці.
Однак формальний підхід до такої важливої проблеми чреватий великими пробілами при можливості застосування правосуддя у тій обстановці, яка характеризує підвищений ступінь суспільної небезпеки кожного діяння, що визнається злочинним. У зв’язку з цим назріла необхідність більш детального наукового аналізу поняття злочину проти проходження військової служби з урахуванням усіх особливостей за наявності воєнного часу або бойової обстановки.
Злочини проти проходження військової служби представляють реальну загрозу воєнній безпеці держави. Тому суспільна небезпека таких злочинів, коли вони вчинюються в умовах бойової обстановки або воєнного часу, іс-тотно підвищується. Кримінальний кодекс України надає вичерпний перелік складів злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є скоєння злочину в умовах
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
бойової обстановки — таких складів є сімнадцять. Однак не тільки підви-щення суспільної небезпеки характерно для злочинів проти проходження військової служби у бойовій обстановці.
В умовах бойової обстановки значно розширюється кількість сфер гро-мадського життя, які потребують втручання держави, а також істотно під-даються обмеженню права як громадян, так і негромадян. І навпаки коло суспільних відносин, які впливають на військову безпеку держави, істотно розширюється, що тягне без сумніву й розширення об’єкту злочину проти проходження військової служби. Усе це свідчить про велику суспільну не-безпеку військових злочинів, несумірну зі ступенем суспільної небезпеки загальнокримінальних злочинів.
Висновки. По-перше, необхідно розробити нормативно-правові акти, які б законодавчо регламентували діяння військовослужбовців під час бойових дій. Такий комплекс актів потрібно скласти у мирний час з умовою введення в дію із початком певних випадків: підготовка та ведення бою (операції), відбиття нападів на окремі об’єкти на території України (як воєнного, так і цивільного призначення), вторгнення на територію України будь-яких фор-мувань тощо. По-друге, потрібно більш детально проаналізувати поняття злочину проти військової служби за умови особливостей його скоєння у бойовій обстановці.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання п’яте, перероблене та доповнене / Відп. ред. Є.Л. Стрельцов. — Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. — 800 с
СО. НОВИКОВ
Донецкий юридический институт
Луганского государственного университета внутрених дел
имени Э.А. Дидоренка
О.В. ЗЛАГОДА
Академия управления МВД
обЩество кАк обЪект и субЪект криминологиЧеского иЗуЧениЯ
Актуальность изучения общества как объекта и субъекта криминологического изучения, безусловно, играет важнейшую роль при борьбе с преступностью.
Люди живут не только в определенной стране, но и на земном шаре, существуют во Вселенной. По образному выражению Индиры Ганди, космос
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
начинается у порога дома. Сейчас данное обстоятельство все больше учитывается разными специалистами. В частности, получили широкое признание теории академика Вернадского о ноосфере, профессора Чижевского — о влиянии солнечной активности на поведение людей. Следует вспомнить о том, что уже в конце XIX в. активно изучалось влияние на преступность космических, физических, климатических и других факторов. Были выявлены интересные взаимосвязи особенностей поведения людей и магнитной обстановки, климатических условий. Однако. Когда речь идет о влиянии на преступность космических, атмосферных, климатических факторов, следует учитывать хотя бы такой бесспорный факт: они влияют на все население, но только небольшая его часть совершает преступления. Следовательно, эти факторы, хотя и могут быть связаны с преступностью, но не причинно. Еще в начале XX в. Г. Тард писал: Физическое объяснение преступления по мере человеческого прогресса с каждым днем теряет свое значение, тогда как социальное постоянно делается глубже и полнее [1, с. 95].
Поэтому при изучении не детерминации преступности в целом, а именно причинности выделяется социальный фактор — человеческое общество.
При анализе общества происходит условное разграничение двух его составляющих: населения и той социальной среды, в которой формируются и живут люди.
Как отмечается в литературе, понятие социальная среда обозначает совокупность всех тех общественных условий, деятельностей и отношений, которые окружают личность и оказывают активное (прямое или косвенное, стихийное или сознательное) воздействие на ее сознание и поведение [2, с. 31].
Криминологи выделяют социальную среду с 70-х гг. Однако долгое время они при этом либо вообще не уточняли, что понимается под социальной средой [3, с. 38], либо употребляли как идентичные понятия общество и социальная среда, либо под социальной средой понимали только социальную среду личности.
Наряду с этим отмечается оперирование такими категориями, как объективные условия общественного развития [4, с. 130], общественная жизнь, макроструктура общества, социальные условия, общественные отношения базисного и надстроечного порядка [5, с. 106], и другими.
Употребление понятия социальная среда представляется наиболее корректным. Данное понятие характеризует:
— конкретное своеобразие общественных отношений в данных пространственно-временных условиях (например, Украина периода перестройки, Украина периода реформ и т. п.);
— комплексность соответствующих социальных условий материального и духовного характера. Обычаи, традиции, стереотипы поведения, общественное мнение — это для населения, различных социальных групп такой же реальный, объективный фактор,
Когда криминолог оперирует термином социальная среда, он должен иметь в виду некую определенность общественных отношений как с точки зрения
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
их привязки к определенным пространственно-временным параметрам, так и в плане рассмотрения их как взаимодействующих материальных и духовных компонентов, объективного и субъективного факторов.
Именно социальная среда определяет личностные характеристики людей, социально-психологические характеристики разных социальных групп, порождает определенную мотивацию поведения, избрание конкретных средств достижения целей.
Когда речь идет о преступности, тем более организованной, криминолог обязан объяснить причины осознанного выбора значительной частью населения криминального пути решения их проблем и почему именно преступный путь соответствующими лицами оценивается как наиболее предпочтительный и результативный с точки зрения поставленных целей.
Другими словами, идя от преступления, преступности, криминолог стремится к обнаружению тех характеристик социальной среды, которые являются причиной подобного предпочтения.
И здесь необходимо учитывать сложные механизмы продуцирования преступности социальной средой: в одном и том же обществе формируются разные типы личности с разными типами поведения, в том числе прямо преступным и резко противостоящим преступному, так как люди в обществе по разному решают свои проблемы, неоднозначно реагируют на социальные изменения. Наблюдается и иное: характеристики социальной среды изменились, а поведение людей продолжает определяться прежним ее состоянием. Или ориентировано на будущее, желаемое или ожидаемое состояние социальной среды.
Социальная среда изучается в криминологии: во взаимодействии с характеристиками личности, разных ее типов; в разрезе разных ее уровней; в динамике; с учетом дифференциации разных сфер жизнедеятельности; с использованием такого методического приема, как условное выделение преступности в качестве относительно самостоятельного, целостного явления.
Итак, объектом изучения являются характеристики:
а) социальной среды;
б) разных групп населения, различных социальных типов личности;
в) процессов и условий взаимодействия социальной среды и личности, разных их типов.
Данная работа направлена на усовершенствование понимания общества как объекта и субъекта криминологического изучения, что в свою очередь по нашему мнению будет способствовать усовершенствованию борьбы с преступностью. Именно через понимание преступности в целом и истоков её происхождения возможна законотворческая деятельность государства.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Тард Г. Сравнительная преступность. — М., 1907.— C. 224.
2. Попов С. Сознание и социальная среда. М.: Прогресс, 1979. — C. 254.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Тарарухин С. А. Преступное поведение; социальные и психологические черты. — М., 1974. — C. 209.
4. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений. — М.: Наука, 1976. — 286с.
5. Криминология :Учебник/Под ред. В.В. Орехова. СПб.: Издательство С.Петербургского университета, 1992. — C. 216/
В.Ю. ОКРУЖКО
кандидат юридических наук Кубанский государственный университет филиал в г. Армавире
состоЯние ПреДуПреЖДениЯ современного мо ШенниЧествА
В отечественной науке предупреждение преступности признается подавляющим большинством авторов основным направлением борьбы с преступностью.
Политика в области предупреждения хищений представляет собой, вырабатываемую государством генеральную линию, определяющую основные направления, цели и средства этой борьбы путем формирования уголовного, уголовно-процессуального, уголовно-исполнительного законодательства, регулирования практики его применения, выработки и реализации мер, направленных на предупреждение преступности. Составными элементами политики государства в области борьбы с хищениями являются уголовно-правовая, уголовно-процессуальная, уголовно-исполнительная и криминологическая политики. Все они находятся между собой в функциональной зависимости и взаимодействии, точно также как и отрасли знаний, осуществляющие их научное сопровождение.
Существуют различные точки зрения на содержание предупреждения хищений. Г.А. Аванесов отмечает, что «управленческое направление криминологии утверждается в основном за счет усиления в этой науке позиций профилактики правонарушений, включающей в себя главным образом организационные аспекты». Криминология, — пишет он, может перерасти в науку об управлении процессами борьбы с преступностью. Но может случиться так, что управление процессами борьбы с преступностью отпочкуется от криминологии и составит самостоятельную отрасль знания. Представляет интерес точка зрения профессора А.Э. Жалинского, который выделяет в предупреждении хищений две стороны: внешнюю (организационную) и внутреннюю (содержательную или технологическую), и три его разновидности: аналитическую, управленческую, исполнительскую.
Известно, что общие причины преступности лежат в политической, экономической, идеологической, социально-культурной сферах, в области формирования психологии людей, их взглядов, навыков и привычек. Именно
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
поэтому для разработки эффективной системы мер по профилактике преступности важно руководствоваться концепцией о соотношении экономики и политики, взаимосвязях экономических и социальных явлений. Это в полной мере относится и к профилактике всех видов преступлений. Вместе с тем, наряду с наличием общих свойств, профилактика отдельных видов преступлений должна учитывать специфику, определяемую особенностями криминологической характеристики соответствующих преступлений факторов влияющих на их совершение, приемов и средств воздействия на эти факторы.
Важнейшим направлением предупреждения мошенничеств является профилактика этих деяний органами внутренних дел.
Рассмотрение деятельности органов внутренних дел как субъектов профилактики мошенничеств следует начать с группы мероприятий, направленных на устранение негативного воздействия основных факторов, влияющих на сферу борьбы с ними. Исходя из результатов проведенного исследования, можно предложить следующий комплекс мер:
— внести изменения в действующее законодательство и правоприменительную практику;
— осуществить поиск новых, более эффективных видов индивидуального воздействия на участников преступлений с корыстной ориентацией;
— индивидуализировать профилактику с учетом истоков, установок и специфики механизма корыстного поведения;
— определить принципы, на которых базируется профилактика корыстных деяний;
— разработать методику профилактического воздействия на лиц, обладающих корыстной ориентацией;
— усовершенствовать систему регистрации сообщений о хищениях;
— разработать методику прогнозирования криминального, корыстного поведения лиц из различных социальных слоев.
Деятельность органов внутренних дел, как одного из звеньев государственного аппарата по защите собственности от хищений, имеет определенную специфику, связанную с особенностями направлений этой деятельности, ее содержания, организации, форм и методов работы различных служб органов внутренних дел.
При этом в качестве субъектов профилактики органы внутренних дел обязаны: а) целенаправленно планировать профилактическую деятельность;
б) изучать и использовать положительный опыт организации профилактики;
в) организовать систему, а не только отдельные профилактические мероприятия; г) связываться с другими субъектами системы по горизонтали (координация) и по вертикали (субординация); д) быть способным к качественным преобразованиям профилактики вместе с системой; е) обладать возможностями выбора линии поведения, определяемой конкретным состоянием субъекта воздействия и пределами, заданными системой.
Деятельность каждого из субъектов осуществляется исходя из его компетенции и особенностей объекта профилактики. Поскольку мошенничества
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
учитываются в существующей уголовной статистике в основном по линии уголовного розыска и подразделений по борьбе с экономической преступностью, главную нагрузку по профилактике данных преступлений несут именно эти подразделения.
Основной проблемой профилактики мошенничеств является отсутствие необходимой специализации подразделений МВД при организации и осуществлении профилактики указанных преступлений. Вызвано это нерешенностью ряда организационных задач.
Например, учет этих преступлений в существующей уголовной статистике осуществляется в общем, без выделения места, приемов и иных обстоятельств совершения хищений, в то время как это могло иметь важное значение для их профилактики.
В отдельных подразделениях работа по профилактике мошенничеств в целом возложена на сотрудников ОУР, занимающихся предупреждением и раскрытием преступлений. Это связано с тем, что в большинстве органов внутренних дел штатом предусмотрена одна единица оперуполномоченного по борьбе с экономическими преступлениями. Отсутствие должного взаимодействия между субъектами профилактики хищений является другой серьезной проблемой органов внутренних дел, что тесно связано с отсутствием необходимой специализации. Вызвано это тем, что в различных службах существуют свои приоритеты в работе. Тем не менее, необходимо объединить усилия и организовать должное взаимодействие между субъектами профилактики мошенничеств.
Борьба с современной преступностью, мошенничеством в частности, деятельность в высшей степени профессиональное и высоко интеллектуальное. Вместе с этим, за последние 10-15 лет значительное количество сотрудников оставили службу в органах внутренних дел (всего уволено около 1 млн. сотрудников) во многом из-за нестабильности системы МВД.
В настоящее время большинство проблем отсутствия результативности в борьбе с организованным мошенничеством лежит в плоскости организации исполнения законодательных норм и состояния кадрового обеспечения подразделений, осуществляющих борьбу с ней.
Состояние современного мошенничества, тенденции его количественных и качественных показателей, должны анализироваться и прогнозироваться, так как данный вид преступных посягательств постоянно меняется, мимикрирует, заполняя неконтролируемые или слабо контролируемые ниши, в целях своевременного уточнения уголовной политики, уголовного законодательства и организации борьбы с новыми видами мошенничества.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.В. ОРЛОВ
кандидат юридических наук МОУ ВПО Институт права и экономики
воПросЫ ЭФФективности
норм об освобоЖДении от
уголовноЙ ответственности
несоверШеннолетниХ
На современном этапе развития института освобождения от уголовной ответственности, все чаще выражается мнение о том, что поощрительные нормы в отношении несовершеннолетних по своей эффективности намного слабее достигают целей уголовного закона, чем нормы связанные с назначением реального наказания и, прежде всего, связанные с лишением свободы.
Важнейшая цель уголовного закона — это борьба с преступностью, снижение числа преступных деяний, а в идеале их полное искоренение. Однако, уголовный закон преследует и другие цели, в частности, цель исправления и перевоспитания лица совершившего преступление.
Учитывая, что несовершеннолетний это личность формирующаяся, которая может быть подвергнута, как положительному, так и отрицательному влиянию, тогда, как отмечается в научной литературе, наказание в виде лишения свободы в отношении несовершеннолетнего — это наиболее неэффективная мера наказания, так как дефекты социализации лишь укрепляются, когда несовершеннолетний отбывает этот вид наказания. Однако, это не значит, что мы должны отказаться полностью от применения данного наказания в отношении несовершеннолетних. Данный вид наказания должен применяться к несовершеннолетним за совершение умышленных тяжких и особо тяжких преступлений. Вместе с тем, меры позитивного стимулирования должны занимать одно из ключевых мест в системе уголовного права по отношению к несовершеннолетним совершившим преступление.
Признавая важное место уголовно-правового поощрения применяемого в отношении несовершеннолетнего, не следует забывать о том, чтобы применение указанных мер создавало у несовершеннолетнего чувства безнаказанности.
Поэтому, в целях повышения эффективности применения уголовно-правовых мер связанных с освобождением несовершеннолетнего от уголовной ответственности или наказания, на работу с несовершеннолетним в отношении которого принято решение о применении указанных мер, должны включаться государственные органы и общественные организации.
То есть, применение поощрительных мер не должно быть одномоментным, а именно назначили меру и забыли о существовании несовершеннолетнего, который совершил преступное деяние или подошли формально, до
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
совершения им нового преступления. Со стороны уполномоченных органов и организаций, со стороны общественности должна вестись конкретная работа с данным несовершеннолетним.
Со стороны государственных органов такой мерой может выступать про-бация, которая выражается в постоянном контроле за несовершеннолетним, который совершил преступное деяние.
Что касается общественности, то здесь можно использовать такую форму как патронат.
Он может выступать значимым дополнением восстановительного правосудия. Патронат был достаточно распространен в России до революции 1917 года. Он осуществлялся сетью различных благотворительных обществ, учреждений, организаций над младенцами, увечными, душевнобольными и другими социально незащищенными лицами. Следует отметить, что существовавший специальный патронат состоял в оказании помощи освобожденным из мест заключения с целью приспособления их к жизни на свободе. В современных условиях патронат должен распространяться и на тех несовершеннолетних, которые освобождаются от уголовной ответственности.
В частности, несовершеннолетние, освобожденные от уголовной ответственности с применением принудительных мер воспитательного воздействия, могут привлекаться для работы в сфере малого бизнеса.
Предполагается, что несовершеннолетний, освобожденный от уголовной ответственности, должен трудиться рядом с попечителем. Попечитель должен обладать высокими нравственными качествами. Задача попечителя должна состоять в том, чтобы воздействовать на несовершеннолетнего, охранять его интересы, быть посредником между ним и руководителями того места, где они трудятся. Важно чтобы одному попечителю было вверено как можно меньше питомцев, а лучше один, с тем, чтобы попечитель имел реальную возможность для правильной организации воспитательной работы и надзора.
В этой связи необходимо внести в часть 2 ст. 90 УК РФ изменения, касающиеся применения в качестве принудительной меры воспитательного воздействия патроната, дополнив ее пунктом д «осуществление патроната».
Уже само рассмотрение дела в суде должно оказывать значительное воспитательное воздействие на несовершеннолетнего, совершившего общественно опасное действие. К этим лицам можно применить меры воспитательного воздействия, которые предусмотрены ст.90 УК РФ:
— предупреждение;
— передача под надзор родителей или лиц их заменяющих, либо специализированного государственного органа;
— возложение обязанности загладить причиненный вред;
— ограничение досуга и установление особых требований к поведению несовершеннолетнего.
К ним возможно применение предлагаемого нами патроната. Кроме того, постановление органа предварительного расследования, определение суда о применении мер воспитательного воздействия будет
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
обязательным для исполнения специализированным государственным органом, родителями или лицами их заменяющими.
Указанные меры уголовно-правового воздействия могут и должны при их введении законодателем в значительной мере повлиять на снижение преступности среди несовершеннолетних, улучшить социальный климат в обществе, стать эффективным средством в борьбе с преступностью несовершеннолетних.
Б.М. ОРЛОВСЬКИЙ
Одеський національний університет ім. /./. Мечникова
УЯВНА ОБОРОНА ЯК ОБСТАВИНА, ЩО ВИКЛЮЧАЄ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
Однією із обставин, що виключає злочинність діяння у кримінальному праві України є уявна оборона. В науці кримінального права існують різні точки зору відносно її правової природи і досить часто її розглядають лише як помилку при необхідній обороні, яка в деяких випадках може виключати кримінальну відповідальність. В той же час існують значні проблеми при розрізненні уявної і необхідної оборони не тільки в законодавстві, а і на практиці, що призводить до помилок слідчих та суддів при розслідуванні та розгляді подібних кримінальних справ. Все це обумовлює необхідність поглибленого дослідження цього кримінально-правового інституту.
Найбільш значним чином досліджували уявну оборону в системі обставин, що виключають злочинність діяння, а саме у її нерозривному взаємозв’язку із необхідною обороною, такі вчені, як Ю. В. Баулін, П. С. Матишевський, М. М. Паше-Озерський, В. І Ткаченко. Також вивчали цю проблему П. П. Андрушко, М. І. Бажанов, В. І. Борисов, В. В. Сташис, І. С. Тишкевич, М. І. Якубович та інші вчені. В той же час окремо, як самостійна обставина, що виключає злочинність діяння, уявна оборона у сучасній науці кримі-нального права практично не розглядалася. В даних тезах автор, спираю-чись на попередні дослідження, намагається розглянути та проаналізувати уявну оборону, як самостійну обставину, що виключає злочинність діяння та виділяє певні види уявної оборони в залежності від об’єктивного характеру помилки особи, що захищається.
Стаття 37 Кримінального кодексу України (далі — КК України) визначає уявну оборону як дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання [3, 88]. До прийняття чинного КК України 2001 р. законодавець не вважав за потрібне виділяти її в окрему норму.
В науці кримінального права існують різні точки зору відносно уявної оборони. Одні вчені (М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, П. Л. Фріс) вважають, що
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
уявна оборона є помилкою при необхідній обороні і проявляється у помилці суб’єкта відносно наявності правової чи фактичної підстави для нанесення шкоди особі, що посягає. Тобто особа, реалізуючі своє право на необхідну оборону, за певних обставин може помилятися відносно наявності щодо неї суспільно небезпечного посягання, якого насправді немає. В тих випадках, коли особа сумлінно помиляється відносно наявності щодо неї суспільно небезпечного посягання, її помилка визнається «вибачливою» і вона звіль-няється від кримінальної відповідальності. [1, 201; 6, 255].
Інші вчені (П. С. Матишевський, Н. Н. Паше-Озерський, В. І. Ткаченко) вважають, що уявна оборона є самостійною обставиною, що виключає зло-чинність діяння, яка існує поряд із необхідною обороною [5, 36]. Відповідно, при уявній особа звільняється від кримінальної відповідальності за наявності двох ознак, передбачених у ч. 2 ст. 37 КК України, а саме, коли: 1) обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання; 2) особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення. Цю позицію підтримуємо і ми та вважаємо, що уявна оборона відрізняється від необхідної за основною ознакою — дійс-ність (реальність) посягання. Будь-який різновид необхідної оборони, в т. ч. і передчасна та запізніла оборона характеризується дійсністю посягання, тобто наявністю його в реальності і помилки особи, яка захищаються відносно посягання проявляються в неправильній оцінці його початку, закінчення або небезпечності. Уявна оборона характеризується помилкою особи в самому іс-нуванні посягання щодо неї, тобто посягання є вигаданим, уявним. Тому вона повинна розглядатися як самостійна обставина, що виключає злочинність діяння.
Головна відмінність уявної оборони від інших обставин, що виключають злочинність діяння проявляється у її суб’єктивній стороні, а саме у від-сутності вини особи, яка завдає шкоди іншій особі, помиляючись відносно реальності суспільно небезпечного посягання і вважаючи, що вона захищає охоронювані законом права і інтереси. Відповідно до цього, на основі аналізу судової практики у справах про уявну оборону, ми вважаємо, що можна виділити наступні види уявної оборони в залежності від об’єктивного характеру помилки особи, що захищається:
1) коли правомірна поведінка потерпілого розцінюється як суспільно небезпечне посягання (тобто, коли потерпілий здійснює правомірні дії, які в певній обстановці обґрунтовано сприймаються особою як суспільно небез-печне посягання). Наприклад М., перебуваючи у нетверезому стані, повер-тався біля 12-ї години ночі до себе додому і помилково заліз через вікно до будинку Ч., вважаючи, що це його будинок. Ч., прокинувшись серед ночі і сприймаючи М. за злодія, наніс йому декілька ударів дерев’яною дошкою, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження. В даному випадку дії Ч. є уявною обороною, оскільки він обґрунтовано сприймав М. за нічного грабіжника, який намагався пограбувати його будинок.
2) коли за особу, що посягає, сприймається інша особа, яка не зби-ралася вчиняти суспільно небезпечне посягання (тобто, коли суспільно
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
небезпечне посягання існує, однак особа, обґрунтовано помиляючись, завдає шкоду сторонній особі, з боку якої посягання не відбувалося). Наведемо приклад з практики: 2 квітня 2006 р. біля 23.00 поблизу кафе «Магніт» у м. Рівне відбувся конфлікт та бійка між С. з одного боку та В., М. і Т. з іншого. Р., який був знайомим С., підійшов до учасників бійки і намагатися їх розборонити. Під час цього він отримав удар в пах. Побачивши, що до місця пригоди наближаються ще троє чоловіків, які щось кричали до нього, Р., сприйнявши їх за друзів В., М. і Т., дістав ніж. Ці троє чоловіків насправді були прохожими, які побачили бійку і вирішили розборонити її учасників. Коли вони наблизились до Р. впритул, він з метою захисту почав розмахувати ножем перед ними і при цьому наніс удар ножем в груди одному з них — О., спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді ножового різаного проникаючого поранення грудної клітки справа. За ви-роком Рівненського міського суду від 8 травня 2007 р. дії Р. були визнані, як такі, що вчинені в обстановці уявної оборони, однак з перевищенням її меж і Р. був засуджений за ст. 124 КК України (умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони) на три місяці двадцять діб арешту. Судовою палатою з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області вирок було залишено без зміни [2].
3) коли з боку потерпілого були здійсненні неправомірні дії, які в обстановці, що склалася, сприйняті особою за більш небезпечне посягання. Наприклад п’яний Ш. вчинив хуліганські дії, побив Є. і вступив в бійку з П., який захищав Є. Через деякий час Ш. розбив вікно у будинку П. і взявши рушницю з відстані 30 м став цілитись у П., який стояв у будинку біля вікна. Той зняв зі стіни мисливську рушницю, зарядив її і зробив кілька пострілів у Ш., в результаті яких Ш. був тяжко поранений. Рушниця з якої Ш. цілився у П. була незаряджена і він пояснив, що хотів тільки налякати П. В цьому випадку має місце уявна оборона П., оскільки він обґрунтовано сприймав дії Ш. не як хуліганство, а як замах на вбивство [4, 298-299].
4) коли після вчинення щодо неї суспільно небезпечного посягання по-терпіла особа обґрунтовано сприймає дії посягаючого, як нове посягання. Ця ситуація відрізняється від «запізнілої оборони», коли суспільно небезпечне посягання вже минуло, а особа, що оборонялася, не помітила завершення посягання. Основний критерій, за допомогою якого можна розрізнити цей вид уявної оборони, полягає у тому, що помилкове уявлення особи про дії посягаючого ґрунтується на його попередній протиправній поведінці відносно неї. Наприклад: ввечері чоловік затягнув жінку, яка поверталась з роботи, до парку, зв’язав її і зґвалтував. Після зґвалтування він кудись пішов. Коли жінці вдалося розв’язатися, вона побачила, що цей же чоловік знову іде до неї з блискучим предметом у руці. Вважаючи, що він збирається її вбити після зґвалтування, вона схопила цеглину і нанесла нею удар по голові, чим завдала йому тяжкі тілесні ушкодження. Насправді чоловік хотів її розв’язати і відпустити, а блискучий предмет у руці був ножицями. В цьому
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
випадку має місце уявна оборона, оскільки жінка захищалась від нового уявного посягання-позбавлення її життя.
В будь-якому випадку, оцінюючи наявність чи відсутність в певній си-туації вищевказаних нами видів уявної оборони, суд для правильності вис-новків в кожній конкретній справі повинен чітко встановити два фактори: 1) чи дійсно дії потерпілого в даній обстановці могли і повинні були сприйма-тися особою як суспільно небезпечне посягання; 2) чи могла особа якимось чином усвідомлювати помилковість свого припущення.
Узагальнюючи вищезазначене можна зробити висновок, що уявна оборона є досить складним самостійним інститутом, який відрізняється від необ-хідної оборони. Специфіка уявної оборони полягає в тому, що з одного боку вона досить часто може бути присутня в певних екстремальних ситуаціях у житті людини, а з іншого є «шпаринкою» для ухилення винної особи від кримінальної відповідальності. Правильне розуміння цього інституту, зок-рема здійснене нами відмежування його від необхідної оборони та виділення певних видів уявної оборони допоможе покращити механізм її правового розуміння і стане ще одним кроком вперед на шляху розвитку в Україні правової держави.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния.
— Х.: Основа, 1991. — 360 с.
3. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання п’яте, перероблене та доповнене / Відп. ред. Є. Л. Стрельцов. — Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. — 800 с.
4. Кримінальне право України: Практикум: навч. посіб./ За ред. С. С. Яценка. — 3-тє вид., перероб. і доповн. — К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури, 2010. — 640 с.
5. Ткаченко В. И. Мнимая оборона // Социалистическая законность.
— № 3. — 1983. — С. 36-38;
6. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Атіка, 2004. — 488 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
К.М. ОРОБЕЦЬ
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
ДЕЯКІ ПИТАНИЯ СУБ'ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ
НЕЗАКОННОГО ЗАЙНЯТТЯ РИБНИМ,
ЗВІРИНИМ АБО ІННІИМ ВОДНИМ
ДОБУВНИМ ПРОМИСЛОМ
Суб’єктивна сторона незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом мае свої особливості. У диспозиції ст. 249 КК відсутня вказівка на форми вини у злочині, але аналіз юридичної конструкції його складу та судової практики доводить, що незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом може бути вчинено як з прямим, так І з непрямим умислом. За результатами проведеного нами аналізу 410 кримінальних справ, розглянутих судами України впродовж 2004-2007 років, понад 98,7% таких злочинів вчиняється з прямим умислом, а близько 1,3% — з непрямим.
При вчиненні незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом у свідомості особи адекватно відображаються фактичні обставини власної поведінки, ознаки і промислове значения водних тварин або рослин, що характеризують їх як предмет злочину, об’ект злочинного посягання, а також соціальна оцінка вчинюваних дій як суспільно небез-печних. При вчиненні злочину з прямим умислом особа передбачає, що ЇЇ конкретні дії, виходячи з закономірностей розвитку причинного зв’язку в часі, завдадуть істотної шкоди довкіллю неминуче або реально можливо. При непрямому умислі особа передбачае лише реальну можливість того, що істотна шкода буде заподіяна довкіллю, в неї нема абсолютно! впевненості, проте існує свідоме припущення високого ступеня ймовірності настання сус-пільно небезпечних наслідків.
Вольовий момент прямого умислу — це бажання особи своїм діянням досягти передбачуваного результату. При вчиненні незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом винна особа, праг-нучи незаконно вилучити водні живі ресурси з їх природного стану й у подаль-шому обернути їх на свою користь, завжди бажає заподіяти шкоду довкіллю, однак таку шкоду не в усіх випадках можна оцінити як істотну. Отже, лише воля злочинця, спрямована на спричинення саме істотної шкоди, засвідчує на-явність у діях особи прямого умислу. Вольовий момент непрямого умислу при вчиненні незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом полягае в тому, що особа, фактично добуваючи водні живі ресурси всупереч встановленому порядку, не бажає заподіяти істотної шкоди дов-кіллю, але, виходячи з фактичних ознак діяння, свідомо допускає її настання.
У судовій практиці меті та мотивам як факультативним ознакам суб’єктивної сторони злочину, який розглядаеться, не завжди приділяється
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
належна увага. Про це свідчить те, що лише у 13,4% вивчених кримінальних справ вдалося однозначно встановити мотив і мету злочину. За наявного стану судової практики доцільно у Постанові Пленуму Верховного Суду Ук-раїни «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17 надати рекомендацію такого змісту: «відповідно до вимог п. 2 ст. 64 КПК судам у кожній справі необхідно встановлювати не лише вину підсудного у вчиненні конкретного злочину проти довкілля, а і мотиви злочину. Якщо суспільно небезпечне діяння було вчинено з прямим умислом, крім мотивів, має бути з’ясована також мета злочину. У тих випадках, коли мотиви або мета злочину не є обов’язковими ознаками складу злочину і не виступають як обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, вони повинні бути ретельно досліджені і можуть враховуватися як обставини, що характеризують особу винного».
Результати проведеного узагальнення судової практики дають підстави до виділення трьох груп мотивів, що можуть мати місце при вчиненні незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом: корисливих, які мають розглядатися як низькі, корисливих, що не мають низького характеру, та некорисливих. Мотиви двох перших груп притаманні абсолютній більшості злочинів цієї категорії. Корисливим мотивам незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом властива екологічна специфіка, яка полягає в тому, що особа прагне набути матеріальну вигоду не за рахунок чужого майна, а за рахунок зменшення кількості та економічної цінності природних ресурсів.
Аналіз судової практики засвідчує, що корислива мета є типовою для незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним про-мислом, оскільки внаслідок вчинення злочину особа набуває блага матеріаль-ного характеру. Доцільно виокремлювати такі найпоширеніші при вчиненні цього злочину її різновиди, що мають відносно самостійне значення: 1) мету наживи; 2) мету споживання; 3) іншу корисливу мету. Наявність корисливих мотивів лише в тому разі підвищує суспільну небезпечність особи злочинця, коли вказує на його прагнення до отримання наживи.
Характерною особливістю мети наживи є те, що, на відміну від спо-живання, прагнення до незаконного збагачення задовольняється не лише шляхом обернення винним предметів водних промислів на свою користь або користь інших осіб, а й шляхом збуту продуктів та продукції незаконного добування. Особа прагне не до задоволення своїх потреб через безпосереднє використання цінних, включаючи й економічні, властивостей природних ре-сурсів, а до отримання та накопичення інших матеріальних благ (грошей чи іншого майна, крім продуктів та продукції добування). Мета наживи підвищує суспільну небезпечність і самого злочинного діяння, і особи, яка його вчинила, тож у злочинах проти довкілля, пов’язаних з добуванням природних ресурсів, її рекомендується закріпити як кваліфікуючу ознаку, зокрема, передбачивши в ч. 2 ст. 249 КК. У цьому разі доцільно розтлума-чити її зміст у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17 приблизно таким чином: «під діями, вчиненими з метою наживи, у ст. 249 КК слід розуміти таке незаконне добування водних живих ресурсів, яке спрямоване на збагачення винної особи або інших осіб внаслідок збуту продуктів та (або) продукції незаконного добування, неза-лежно від того, чи вдалося фактично збути ці продукти або продукцію і збагатитися».
Мета наживи відсутня, коли особа при вчиненні злочину не прагне до накопичення матеріальних благ, зокрема, при одноразовому отриманні премії за перевиконання плану вилову або при збуті продуктів чи продукції, якщо отримані гроші використовувалися не для збагачення, а для купівлі спо-живчих товарів (наприклад, їжі, ліків). У вказаних випадках, виходячи з запропонованої класифікації мети незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, має місце інша корислива мета.
Мета споживання характеризується прагненням до використання про-дукції незаконного добування для задоволення особистих потреб суб’єкта та членів його сім’ї. У разі передачі продукції третім особам, воно має бути здійснене на безоплатній основі. Мета споживання та інші різновиди корисливої мети, крім мети наживи, не завжди виступають негативними характеристиками особи злочинця. За певних умов вони, навпаки, можуть засвідчувати зниження ступеня суспільної небезпечності злочину та особи, яка його вчинила.
В окремих злочинах зазначеної категорії можуть бути наявні й неко-рисливі мотиви і мета (наприклад, кар’єристські мотиви, мета проведення наукових дослідів тощо). Проте вони зустрічаються рідко і здебільшого мають похідний чи підпорядкований характер щодо корисливих мотивів і мети. У випадках, коли різні види мотивів поєднуються в одному злочині, виникає «ієрархія мотивів», і кримінально-правове значення отримує той мотив, який домінував при вчиненні особою конкретного суспільно небез-печного діяння.
Встановлення вини як обов’язкової ознаки, а також факультативних ознак суб’єктивної сторони незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом відіграє важливу роль при визнанні діяння злочинним, кваліфікації злочину, визначенні ступеня суспільної не-безпечності діяння і злочинця та індивідуалізації покарання.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А.В. ОСТРОУШКО
кандидат юридических наук, Российская правовая академия Министерства юстиции РФ
к воПросу о ПрАвовом регулировАнии обЩениЯ в сети интернет
За несколько десятилетий своего существования Интернет модифицировался во всемирное информационное пространство со своими законами, традициями, правилами и обычаями.
Не только должностные лица, сотрудники правоохранительных органов, но и простые граждане все чаще и прибегают к услугам глобальной сети для решения конкретных юридических задач. Формы обмена информацией довольно разнообразны. Многие информационные процессы в Интернете нормативно урегулированы и в достаточной степени отвечают требованиям информационной безопасности.
В то же время остается довольно значительный пласт информационных отношений, которые в силу своей специфики, довольно трудно, а иногда просто невозможно, подвергнуть правовому регулированию. Стихийное развитие Интернета в России и других странах, отсутствие эффективных законодательных актов, равно как и механизма их применения, уже сейчас отрицательно сказывается на развитии общества.
Одной из проблем, требующей разрешения, является — допустимость и качество правовой информации на Интернет-форумах и иных схожих по идеологии ресурсах, предназначенных для обмена информацией между пользователями сети. В настоящее время в русскоязычном сегменте всемирной паутины активно работают ресурсы, позволяющие обсудить разнообразные юридические вопросы. Они организуются на отдельных тематических сайтах в виде специальных разделов. Так же создаются специальные ресурсы, предназначенные для обсуждения узких правовых тем.
При бесспорной полезности для общества таких ресурсов, позволяющих заинтересованным лицам в короткий срок бесплатно получить юридическую помощь, а иногда и решить конкретную правовую задачу, указанный способ обмена юридической информацией имеет ряд существенных проблем.
Во-первых, это вопросы, касающиеся качества информации предоставляемой по запросу на форуме. Современное Интернет-общение обладает такими характеристиками как общедоступность переписки для третьих лиц и, как правило, анонимность участников общения. В большинстве случаев единственной характеристикой человека, принимающего участие в обсуждении, является его псевдоним (nickname) — вымышленное имя, не несущее в себе никаких качественных оценок, стоящей за ним личности, иногда собеседник не имеет и псевдонима.
В обсуждении сложных юридических проблем принимают участие люди различной квалификации, зачастую не имеющие юридического образования.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Советы даются как на «бытовом», так и на профессиональном уровне. Лицо, обозначившее проблему в Интернете, стоит перед дилеммой выбора правильного ответа из множества предложенных вариантов. Как правило, критерием отбора является количественные показатель числа собеседников, поддержавших тот или иной вариант решения проблемы, а не качество предложенных вариантов.
Таким образом, всецело доверяя Интернет, граждане вместо квалифицированной юридической помощи получают нечто иное, при этом возможен вариант, когда вариант поведения может навредить пользователю.
Второй насущной проблемой является критерии допустимости информации на интернет-форуме. Проведенный нами анализ информации доступной на популярных юридических порталах позволяет в темах обсуждений обнаружить:
— данные, входящие в состав следственной тайны;
— рекомендации по противодействию правоохранительным органам в расследовании правонарушений и преступлений;
— иную информацию, которая может быть использована при совершении противоправных, а зачастую и общественно опасных деяний.
В то же время работники правоохранительных органов при расследовании некоторых видов преступлений оказываются в условиях, когда базовой подготовки недостаточно для эффективного проведения предварительного следствия. Возможностей воспользоваться квалифицированной помощью специалистов на местах, к сожалению, в сложившейся обстановке явно недостаточно. Интернет, в противовес этому, в состоянии содействовать оперативному получению квалифицированной помощи, обеспечивающей получение разносторонней и максимально значимой информации, необходимой для установления истины по делу.
Есть реальная опасность, что стремление использовать современные методы обмена информацией при раскрытии и расследовании преступлений при ограниченной возможности получить необходимые знания традиционным путем, может повлечь утечку информации от работников правоохранительных органов.
В современном обществе мы не можем отказаться от обмена юридически-значимой информацией на интернет-форумах или каким либо образом его ограничить, однако повысить качество обращаемой там информации, на наш взгляд, возможно.
Есть ряд действенных методов решения означенных проблем. Одним из них является предложение некоторых авторов законодательно ввести для поставщиков Интернет-услуг обязанности контролировать содержание информации, размещенной на регулируемых ими ресурсах, так как именно провайдер имеет техническую возможность блокировать или уничтожать информацию. И соответственно установить для них уголовную и административную ответственность. Мы не поддерживает указанную точку зрения, в связи с тем, что при современных масштабах информационного обмена она не может быть практически реализована.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Возможно стоит перенять положительный опыт Европейского Союза, где нашла законодательное закрепление позиция, что субъект, предоставляющий доступ к Интернет, не должен нести ответственность за материал, который он не в силах контролировать.
Контроль за качеством и допустимостью информации только со стороны владельцев вышеозначенных Интернет-ресурсов не эффективен еще и потому, что они не принимают непосредственного участия в создании информации и в состоянии ее проанализировать после того, как она станет доступна общественности. При этом открытым остается вопрос о качестве такого анализа, необходимости привлечения специалистов для его проведения и времени на эти действия.
Однако не стоит делать вывод, что интернет общение вышло за рамки нормативного регулирования. Существование Интернет невозможно без многочисленных регламентов и стандартов технического характера, а так же обязательных к исполнению неформальных социальных стандартов для людей, составляющих сообщества или группы в сетевом пространстве.
В юридических ресурсах Интернет давно стали нормой обычные и корпоративные отношения с соответствующей спецификой Интернет. Так на некоторых форумах отказываются от анонимности присутствующих в обсуждении специалистов и (или) присваивают им соответствующий статус, вводятся строгие правила, максимально используются возможнсти привлечения профессионалов.
Поэтому считаем, что работа по повышению качества правовой информации в сферах Интернет общения должна проводиться комплексно и по двум направлениям: путем разработки необходимых нормативных предписаний и формирования профессионального правосознания участников Интернет отношений.
А.С. ПАНОСЯН
Южный федеральный университет
некоторЫе ПроблемЫ
соверШенствовАниЯ уголовного
ЗАконА
В настоящее время изучение нормативной базы, регулирующей дорожное движение и устанавливающей ответственность за ее нарушение, весьма актуально. Причиной тому служит статистика дорожно-транспортных происшествий, опубликованная на официальном сайте ГИБДД России и многих других сайтах. Так, на автодорогах, улицах городов и населенных пунктов нашей страны в год совершается около 200 тыс. дорожно-транспортных правонарушений, около 30 тыс. человек и около 250 тысяч получают ранения.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
По уровню аварийности (с учетом тяжести последствий) Россия вышла на первое место в мире. Тяжесть дорожно-транспортных происшествий в несколько раз выше, чем в США, Великобритании, Италии, Франции, Германии, Японии. [1]
Необходимо обратить особое внимание на проблему обеспечения безопасности дорожного движения, что является одной из задач государства. Безопасность дорожного движения — состояние данного процесса, отражающее степень защищенности его участников от дорожно-транспортных происшествий и их последствий.[2] Это вытекает из положений Федерального закона «О безопасности дорожного движения» от 10 декабря 1995 года.
Глава 27 Уголовного кодекса РФ «Преступления против безопасности дорожного движения и эксплуатации транспорта» включает в себя ряд статей, которые предусматривают уголовную ответственность за нарушение правил дорожного движения и эксплуатации различных видов транспортных средств. Данные статьи имеют общий видовой объект — общественные отношения, обеспечивающие безопасность движения и эксплуатации транспорта.
Последствия транспортных происшествий могут быть различными, но уголовная ответственность наступает, если результатом происшествия является причинение тяжкого вреда здоровью человека или гибель людей.
Рост в последние годы количества транспортных происшествий, повлекший за собой человеческие жертвы, объясняется рядом причин: увеличением количества транспортных средств, находящихся в эксплуатации, неудовлетворительным состоянием транспортных коммуникаций, недостаточной профессиональной подготовкой водительского состава и другими.
Несомненно, что для повышения безопасности функционирования транспорта необходим системный подход, принятие целого комплекса экономических, социальных и правовых мер. На наш взгляд, необходимо выработать своего рода транспортную политику, которая включила бы в себя весь комплекс принимаемых мер, направленных на обеспечение безопасности движения и эксплуатации транспорта. Для решения данной проблемы особое значение имеют методы уголовно-правового воздействия на участников дорожного движения. Так, в Уголовном кодексе РФ имеются ст. 263 и ст. 264, которые предусматривают ответственность за нарушение правил безопасности движения и эксплуатации железнодорожного, воздушного и водного транспорта и нарушение правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств. Установление уголовной ответственности за нарушение указанных правил движения направлено, прежде всего, на предупреждение этих нарушений и на обеспечение безопасности движения. Самим фактом своего существования указанные уголовно-правовые нормы оказывают на участников движения определенное воздействие, обязывая их соблюдать установленные правила движения и эксплуатации транспортных средств. Как свидетельствует статистика, среди всех транспортных преступлений значительное место занимают нарушения правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств (ст. 264 УК РФ).[3]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В настоящее время ст. 264 УК РФ устанавливает уголовную ответственность за нарушение правил дорожного движения и эксплуатацию транспортных средств, повлекшее причинение тяжкого вреда здоровью, смерть одного, двух или более лиц. Законодатель, принимая ст. 264 УК РФ в указанной редакции должен был учитывать ряд факторов и, прежде всего, общественную опасность данного преступления, распространенность, социальную значимость и направленность, так как речь идет об охране жизни и здоровья граждан. Все эти факторы должны были найти свое выражение в структуре указанной нормы, которые обеспечили бы ее стабильность и повысили ее эффективность в правоприменительной практике.
Однако, вопреки этим положениям, за последнее десятилетие данная статья УК неоднократно подвергалась изменениям, но эти изменения не всегда учитывали степень общественной опасности нарушений правил дорожного движения, повлекшие вышеуказанные последствия.
Первоначально ч. 1 ст. 264 УК РФ предусматривала уголовную ответственность за нарушение правил дорожного движения, повлекшее по неосторожности причинение тяжкого или средней тяжести вреда здоровью, что, на наш взгляд, в полной мере отражало социальную значимость и общественную опасность указанных нарушений, повлекших как минимум, причинение средней тяжести вреда здоровью. Именно в такой редакции данная статья УК РФ одновременно способствовала как профилактике, так и усилению борьбы с дорожно-транспортными происшествиями.
В 2003 году в данную статью были внесены существенные изменения, в соответствии с которыми уголовная ответственность предусматривается только за причинение по неосторожности тяжкого вреда здоровью, а по ч. 3 ст. 264 при нарушении правил дорожного движения, повлекшее по неосторожности смерть двух или более лиц, мера наказания была снижена с 10 лет лишения свободы до 7 лет.
Объяснить данные изменения можно только тем, что лицо должно совершить это преступление по неосторожности (по легкомыслию или небрежности). Однако законодатель, внеся изменения в ст. 264 УК РФ, не в полной мере учел то обстоятельство, что в данной статье речь идет о лице, управляющим источником повышенной опасности.
Таким образом, к лицу, которое управляет транспортным средством, должны предъявляться повышенные требования, в соответствии с которыми он обязан проявлять особую осторожность и предусмотрительность к дорожной обстановке и к участникам дорожного движения.
Подобное отношение водителя к неукоснительному соблюдению правил дорожного движения обеспечивается, в частности, и мерами уголовно-правового воздействия, путем привлечения лица, допустившего нарушение правил дорожного движения к уголовной ответственности.
В феврале 2009 года содержание ст. 264 УК РФ вновь было подвергнуто изменению, в результате которого в соответствии с ч. 2,4 и 6 этой статьи было предусмотрено более строгое наказание, если виновное лицо находи-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
лось в состоянии опьянения. На сегодняшний день, как показывает статистика, количество дорожно-транспортных происшествий по вине водителей, находившихся в состоянии опьянения в 2009 году составило 12 326, а за первый квартал 2010 года — всего 1082, погибло 143 человека. [4] Однако, несмотря на снижение дорожно-транспортных происшествий, законодатель, повышая ответственность за совершение транспортных преступлений лицами, находившимся в состоянии опьянения, решил задачу лишь наполовину. Практика свидетельствует, что нередко в состоянии опьянения совершается и такое преступление, как нарушение правил безопасности движения и эксплуатации железнодорожного, воздушного или водного транспорта (ст. 263 УК РФ). Так, летом 2007 года над городом Пермь произошла воздушная авария, в которой погиб весь экипаж самолета и 68 пассажиров. По заключению экспертной комиссии, виновным в аварии был командир самолета, который находился в состоянии опьянения.
На наш взгляд, нужно было усилить ответственность не только лиц, управляющих транспортом (ст. 264 УК РФ), но и тех, кто по долгу службы (работы) обязан соблюдать правила безопасности движения и эксплуатации железнодорожного, воздушного или водного транспорта (ст. 263 УК РФ), если они совершили преступление, находясь в алкогольном или наркотическом опьянении.
Уголовно-правовой наукой и практикой доказано, что общественная опасность личности лица, совершившего преступление по неосторожности, зависит не только от тяжести наступивших последствий, но и от формы вины при совершении того или иного деяния. По нашему мнению, лицо, умышленно нарушившее те или иные правила, представляет большую общественную опасность, чем, то, которое допустило нарушение по неосторожности.
Считаем, что диспозиции ст. 264 УК РФ должны быть сконструированы не только с учетом алкогольного или наркотического опьянения, но и формы вины. Минимальная граница лишения свободы в частях с квалифицирующими обстоятельствами не должна заходить за максимальную в предыдущей части.
При решении вопроса об индивидуализации и дифференциации назначения наказания за преступления, предусмотренные ст. 264 УК РФ необходимо учитывать не просто последствия как таковые, а последствия непосредственно указанные в диспозиции статьи. При таком подходе существенными становятся обстоятельства, характеризующие позицию участника движения относительно самого нарушения: осознавал ли или мог ли осознавать; не связано ли неосознание или запоздалое осознание с обстановкой движения, временными функциональными состояниями организма, индивидуально-психологическими особенностями, действиями третьих лиц и др. Эти же обстоятельства существенны и для решения вопроса, мог ли виновный успеть и суметь овладеть ситуацией, создавшейся в результате нарушения при неосознании или запоздалом осознании последнего.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Справедливое решение вопроса об ответственности и наказании требует тщательного соотнесения характера и размеров применяемых мер как с особенностями содеянного, так и с особенностями самого механизма преступного поведения, в том числе обусловленного личностными и другими факторами, влияющими на избирательность поведения.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Коробеев А.И. Транспортные преступления. СПб., 2003. С. 421.
2. Федеральный закон от 10.12.1995 №196-ФЗ «О безопасности дорожного движения», ст. 2.
3. Коробеев А.И. Транспортные преступления. СПб., 2003. С. 420.
4. Уколов Р. Президентские ноль грамм. // Профиль. 24 мая 2010 года.
Г.П. ПЕКЛИНА
доктор медицинских наук, профессор
К.Э. КОЛЕСНИК
Одесский медицинский інститут
Международного гуманітарного университета
ЗАО «Укрпрофздравница»
нАруШениЯ ПрАв ПА тнИентА нА ЭтАПе сАнАторно-КУРОРТОГО леЧениЯ
В последние годы интенсивно развивается медицинская реабилитация на этапе санаторно-курортного лечения(6). Современная концепция медицинской реабилитации, как восстановительного лечения, базируется на этап-ности лечебно-диагностического процесса по стадиям (6):
— Интенсивное лечение; — Восстановительное лечение;
— Долечивание; — Медико- социальная помощь.
При этом восстановительное лечение характеризуется как стадия оказания медицинской помощи для ликвидации последствий и остаточных явлений острых и хронических заболеваний, восстановление нарушенных функций организма и трудоспособности. Работами современных ученых (3,6) доказано, что медицинская реабилитация как восстановительная медицина ориентируется не только на профилактику болезни, но и восстановление сниженных компенсаторных функций и иммуннофизиологических резервов практически здорового организма до требуемого уровня трудоспособности.
Таким образом, на санаторно-курортном этапе лечения медицинские работники оказывают помощь различному контингенту пациентов — от больных которые перенесли заболевание, хронических больных и инвалидов до практически здоровых, нуждающихся в профилактической реабилитации.
Пациенты прибывающие на санаторно-курортное лечение различаются не только по нозологическим формам заболевания, но ещё и по полу и
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
возрасту. Отношение к медицинскому персоналу, к назначению медикаментозного лечения и физиотерапевтических процедур, различным видам реабилитационного лечения у каждого пациента неоднозначно. В основе этих отношений лежат психологические изменения личности которые имеют свои особенности и в ряде случаев являются скрытыми симптомами основного заболевания. Личностные отношения, в ряде случаев и ведут к конфликтным ситуациям.
Анализируя действия медицинских работников санаторно-курортной отрасли, следует остановиться на нарушении прав пациента, которое имеет место и может явиться основанием криминального нарушения. Сразу следует уточнить, что мы понимаем под правами пациента.
Права пациента это:
— Специфические права, производные от общих гражданских, политических, экономических, социальных и культурных прав человека, реализуемые при получении медицинской помощи и связанные с ней услуг или в связи с любым медицинским воздействием осуществляемым в отношении граждан;
— Права пациента- законодательно закрепленные права в системе взаимоотношений пациента с медицинскими работниками и системой здравоохранения;
— Специфические общегражданские права человека, в которых нуждаются все лица, обратившиеся за медицинской помощью, либо воспользовавшиеся этой помощью, и которые гарантируются Конституцией, международными соглашениями, другими законодательными актами и реализуются им в процессе получения медицинской помощи.
Если пациент направлен на санаторно-курортное лечение то он имеет право выбора санаторно-курортного профильного учреждения, а при наличии медицинской страховки, в соответствии с договорами добровольного медицинского страхования, выбрать профильное учреждение из предоставленного ему перечня. Получив путевку на санаторно-курортное лечение любой гражданин Украины имеет право:
— На уважительное и гуманное к себе отношение со стороны медицинского и обслуживающего персонала;
— На выбор лечащего врача, при его согласии;
— Обследование, лечение и содержание в условиях соответствующих санитарно-гигиеническим требованиям;
— Проведение по просьбе пациента ему консилиума или консультаций других специалистов;
— Сохранение в тайне информации о факте обращения за медицинской помощью, о состоянии здоровья, диагнозе и других сведений, полученных при его обследовании и лечении;
— Получение информации о своих правах и обязанностях и состоянии своего здоровья, а также по выбору пациентом лиц, которым в интересах пациента может быть передана информация о состоянии его здоровья;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
— Облегчение боли, связанной с заболеванием и (или) медицинским вмешательством, доступными способами и средствами;
— На информированное добровольное согласие на медицинское вмешательство;
— Отказ от медицинского вмешательства;
— На получение медицинских услуг по программе медицинского страхования при наличии страховки на добровольное медицинское страхование;
— На возмещение ущерба в случае причинения вреда его здоровью при оказании медицинской помощи;
— На допуск к пациенту адвоката или иного законного представителя для защиты его прав;
— На допуск к пациенту священнослужителя, а в условиях санаторно-курортного учреждения — на предоставление условий для отправления религиозных обрядов, в том числе на предоставление отдельного помещения, если это не нарушает внутренний распорядок лечебного учреждения.
Если в санаторно-курортном учреждении любой формы собственности нарушили права пациента, то он может обращаться с жалобой к руководителю данного учреждения, в профессиональные медицинские ассоциации или в суд.
В особо тяжелых случаях, при нарушении прав пациента- проведение клинических испытаний лекарственных средств без письменного согласия пациента или несовершеннолетнего или недееспособного, при условии если эти действия способствовали смерти или имели тяжелые последствия, то медицинские работники понесут наказание согласно ст. 141 УК Украины, что карается законом — ограничением свободы на срок от 3 до 5 лет или лишением свободы на тот же срок.
Вышеизложенное позволяет считать, что руководитель санаторно-курортного учреждения во избежание конфликтных ситуаций и нарушений статьи 141 УК Украины должен разработать четкую схему профилактики правовых нарушений с учетом особенностей контингента больных данного лечебного учреждения, природных и преформированных факторов используемых в лечебном процессе, возможности материально- технического обеспечения, повышение уровня знаний медицинского персонала в области медицинского права.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Азаров А.В. Обеспечение и защита прав граждан при оказании медицинской помощи. — М.: ГЭРТАР-Медиа, 2007. — 192 с.
2. Акопов В.И. Медицинское право в вопросах и ответах. — М.: ПРИОР, 2000. — 208 с.
3. Акопов В.И., Маслов Е.Н. Право в медицине. — М.: Книга — Сервис, 2002. — 352 с.
4. Балло А.М., Балло А.А. Права пациентов и ответственность медицинских работников за причиненный вред. — СПб.: БиС, 2001. — 374 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5. Глуховский В.В., Ангелов А.В. Права пациента. Терминологический словарь-справочник // Врач. асоц. Никол. р-на, 2008. — 132 с.
6. Медицинская реабилитация в терпии: Руководство для студентов и врачей / В.Н. Сокрут, В.Н. Козаков, Е.С. Поважная, И.Р. Швиренко и др.; -Д.: ОАО «УкрНТЄК», 2001. — 1076 с.
7. Правові питання у діяльності керівника закладу охорони здоров’я. Семінар-практикум, київ, 16-17лист. 2007. — 168 с.
В.Ф. ПЕНЬКОВСКИЙ
доцент, кандидат наук Киевский университет рыночных отношений
криминологиЧеские АсПектЫ в нАслеДии ивАнА ильинА
Проблемы преступности и личности преступника на протяжении столетий привлекали внимание юристов, философов, психологов и политиков.
В первой половине 20 века эти проблемы нашли отражение в научных трудах выдающегося мыслителя, теоретика государства и права, политолога и культуролога И.Ильина (1883-1954), которого жизнь столкнула с разновидностью преступности 20 века: революционным, политическим и расистским террором.
После блестящего окончания юридического факультета Московского университета в 1906г. И.Ильин опубликовывает ряд самостоятельных работ центральным стержнем, которых были проблемы сущности и смысла человеческого существования, судьбы человека в мире. В 1909 году пересекаются творческие пути В.И.Ленина с И.Ильиным. На выход в свет книги В.Ленина «Материализм и эмпириокритицизм» Ильин публикует статью «Критические заметки об одной реакционной философии». В 1918г. за магистерскую диссертацию «Философия Гегеля как учение о конкретности Бога и человека» в двух томах ему сразу присуждают доктора государственных наук. Его учителями были знаменитые ученные П.И.Новгородцев и Е.Н.Трубецкой. После октября 1917г. Ильин открыто квалифицирует революционный террор как преступление. С 1918 по 1922 год Ильина 6 раз арестовывают, а в последний арест приговаривают к расстрелу, но неожиданно приговор отменяется, и его высылают из страны. Загадка помилования раскрылась через десятилетия, когда в архивах была обнаружена записка Ленина Дзержинскому: «Ильин, и не наш, но талантлив, отпустите». В эмиграции Ильин проживал в Германии, где после установления фашистской диктатуры его печатные работы конфискуются, публичные выступления запрещаются. Только убежище в Швейцарии, которое было получено при содействии С.Рахманинова, спасло семью Ильина от смерти в гестаповских концлагерях.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
До средины 20-го столетия Ильин был в центре бурных событий Европейской политической жизни. Его государствоведческие и политические статьи привлекали внимание правительств многих стран. Он выступает провидцем грядущих событий, отстаивает традиционные человеческие ценности — религию, семью, государство, свободу личности, как защиту от жестоких социальных экспериментов 20 века, убедительно и ярко обличает организаторов и исполнителей революционного, расистского и политического террора. Творческое наследие Ильина огромно: более 40 книг и брошюр, сотни статей и лекций. Среди научных трудов Ильина: «О сопротивлении злу силой», «Кризис безбожия», «Основы христианской культуры», «Наши задачи», «О монархии и республике», «Учение о правосознании», «От демократии к тоталитаризму».
В учении Ильина преступник воплощается в понятии «зло», а преступление — «злодеяние». Благоприятное условие для формирования «зла» возникает вследствие отхода европейской культуры от христианских основ, воля людей к совершенству ослабевает и постепенно складывается «современный» человек — трезвый, плоский, самодовольный, служитель пользы и идеолог полезности. Если у такого человека проявляются такие личные «качества» как честолюбие, жестокость и мстительность то и вырисовывается зловещий облик преступной личности. Увлечение современного человека материальными благами способствуют развитию такого порока как зависть. Естественно, Ильин не игнорирует такой фактор как резкое имущественное расслоение общества, что приводит часть общества в ярость, которое расширяется до социальной программы, что выливается в классовую борьбу и порождает гражданские войны. В зависти отмечает Ильин, дремлет инстинкт убийства и разрушения по принципу «то, что не станет моим, пусть погибнет».
Как сторонник эволюционных путей развития общества, Ильин осуждает насильственные методы захвата власти, в частности революционным путем. В такой ситуации к власти нередко пробивается не лучшая часть народа, а разрушительные разнузданные элементы, безответственные и беспринципные, авантюристы и карьеристы. Создается каста нетерпимая к инакомыслящим, которая в условиях отсутствия свободы слова развращается сама и развращает народ. В таких условиях развертывается террор к усугублению, которого приводит разрушение исторически сложившегося уклада жизни, ускоренное изменение форм собственности. Отмена естественного права людей на частную собственность, создает психологические предпосылки совершению корыстных преступлений. Ильин считал безусловной необходимостью сопротивляться злу силою, показывал пагубность влияния этических воззрений Л.Н.Толстого на общественное сознание. Непротивление злу это принятие зла и, в конечном счете, — соучастие в нем. Зло агрессивно, проявляется во внешних поступках и требует решительного отпора. Ильин определяет, что во всепериоды истории в разные эпохи в разных общинах лучшие люди гибли насилуемые худшими и это продолжалось до тех пор, пока лучшие не решались дать организованный отпор худшим.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В теории Ильина сопротивление злу предполагает психическое понуждение и пресечение. Но к преступнику — абсолютному злодею, который пожизненно не может не злодействовать, и перед извращенной волей которого бессильны все меры человеческого воздействия со стороны церкви, правительственных учреждений и общественного мнения, как исключительную меру можно прибегнуть к смертной казни, ибо пока в человеческой душе живет зло, меч будет необходим для его пресечения.
Проявлению жестокости и преступности должна противостоять христианская культура в основе, которой любовь, совесть и сознание. Именно такая культура формирует христианское правосознание. Ильин скептически оценивает новую западную модернистскую культуру (искусство) нередко отражающую низменные инстинкты человека, удовлетворяющую примитивные стремления, напоминающие стремления черни древних времен: «хлеба и зрелищ». Иногда, кажется, констатирует Ильин, что западное искусство создано из бетона и стекла. Именно на фоне такой культуры могут формироваться личности неустойчивые перед соблазном совершить преступление.
Меры противодействия злу Ильин видит в семье основанных на христианских заповедях, авторитете родителей и любви к Родине. Необходима свобода личности, свобода духа, только при этом условии утверждаются в человеческой душе благодатные силы — любовь и совесть. Свободные люди, воспитанные на основах христианской культуры, чувствуют права других людей и добиваются их осуществления в жизни, интуитивно стремятся к справедливому распределению прав среди людей, такое естественное правосознание является барьером против любого зла. Но свобода должна иметь пределы, должна соответствовать подготовленности общества к ее восприятию, иначе свобода станет произволом, почвой для злоупотреблений и преступности. Свобода при отсутствии правосознания формирует человека заботящегося лишь о своих личных правах и привилегиях, заботой о том, как бы их сохранить за собой и расширить во все стороны, а о том, что право, закон предусматривает обязанность и запрет такой человек почти не вспоминает. Ильин верил, что правосознание народа, основанное на религиозном гуманизме и моральном авторитете правящей элиты, избавит общество от жестокости и преступности.
Отношение к философски-правовым аспектам криминологического характера в трудах Ильина может быть различным, вызывать дискуссии и научные споры, но безусловным есть гуманизм и оригинальность его взглядов их исключительная актуальность даже спустя 55 лет после смерти их создателя.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О.М. ПОЛІЩУК
Національний університет «Одеська юридична академія»
ДисПоЗитивіЗм в кримінАльному
ЗАконоДАвстві укрАЇни, білорусіЇ
тА росіЇ
Диспозитивність як правова категорія була, залишається і, з великою вірогідністю, залишиться актуальним предметом дослідження науковців. Зауважимо, що термін «диспозитивність», незважаючи на широку загаль-новживаність та сучасну актуалізацію, в рамках наукових досліджень зали-шається не в повній мірі дослідженим.
Термін «диспозитивність» похідний від латинського іменника dispositio, що означав «розпорядження», та за компілятивним тлумаченням ряду енцик-лопедичних словників1 означав: а) в теорії права сутнісну характеристику, особливість методу правового регулювання, що застосовується в різних га-лузях права, як матеріальних так і процесуальних; б) властивість норми права щодо встановлення правила поведінки, яке конкретизується та уточ-нюється за згодою сторін правовідносин або за вибором суб’єкта права; в) принцип (засаду), що передбачає вільне розпорядження стороною об’єктом процесу, тобто матеріальним правом, та можливість розпоряджатися проце-суальними засобами захисту.
Правовий вплив на суспільні відносини, зокрема і кримінально-правові, здійснюється на основі певних принципів, певного методу правового регулювання, імперативного та диспозитивного. Як підкреслює О. Пакус, всім галузям права в тій чи іншій мірі притаманні публічний та диспозитивний методи регулювання, втілені у принципи2. Згадані методи/принципи мають загальний, або універсальний характер, можуть бути на розсуд законодавця скомбіновані в позитивному законодавстві для досягнення правопорядку, що буде свідчити про ефективність відповідного механізму правового регулювання. Безпосереднім втіленням певного методу/принципу в праві є зміст окремої правової норми. Адже будь-яка правова норма — це владний припис, веління держави; в той же час вона дає суб’єктам відому альтер-нативну можливість вибору варіантів поведінки в межах закону3. В цьому сенсі слушно продовжує Сумачов А.В., наявність альтернативних варіантів поведінки передбачає можливість вибору, а вибір — відмову від одного та
2 Пакус О. Правопорядок как единство публичного и диспозитивного интересов. — Философия права. — 2006. — № 3 (19). — с. 87.
3 Теория государства и права. Курс лекцій / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. — М.: Юристъ, 1999. — с. 356.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
віддання переваги іншому варіанту акту поведінки. При цьому відмова від певного варіанту поведінки не повинна тягти для суб’єкту права негативних правових наслідків. Останнє є свого роду гарантією можливості вибору суб’єктом права передбачений законом варіант поведінки1.
Тобто, диспозитивна норма надає суб’єктам права можливість самим вирішувати питання про об’єм та характер своїх прав та обов’язків (суб’єкт права може реалізувати своє певне право або утриматися від його реалізації на власний розсуд без негативних наслідків), а за відсутності такої домовле-ності вступає в дію альтернативний припис, що в ній міститься.
Згадані теоретичні положення дозволяють спроектувати їх на кримі-нальне законодавство, та віднайти релевантні диспозитивні норми. В рамках цього дослідження ми виокремимо диспозитивні норми кримінального зако-нодавства України, знайдемо, і також порівняємо їх з аналогічними нормами кримінального законодавства двох країн, що найбільш, на нашу думку, близькі до нас історично, географічно, соціальними реаліями, менталітету та рівнем розвитку кримінального законодавства, а саме — Білорусією та Росією. Для зручності викладення висновків будемо аналізувати спочатку норми Загальних частин Кримінальних кодексів згаданих країн, а потім Особ-ливих.
Загальна частина Кримінального кодексу України2 (надалі — КК Ук-раїни), за нашим підрахунком, містить 6 диспозитивних норм, зокрема: стаття 17 та стаття 31 КК України (щодо добровільної відмови при не-закінченому злочині та добровільної відмови співучасників); пункти 1, 2, 2-1 ч. 1 статті 66 КК України, що дозволяють за умови активної, цілеспрямо-ваної та власно скерованої особистої поведінки винного пом’якшити пока-рання; статті 45 та 46 КК України, що є найбільш яскравими прикладами диспозитивних норм Загальної частини КК України (в них найбільш яскраво прослідковується диспозитивна сутність приватної угоди, що має кримі-нально-правове значення, і на що також звертає увагу В.О. Туляков3).
Кримінальний кодекс Білорусії4 (надалі — КК Білорусії) нараховує близько 8 диспозитивних статей, а саме: стаття 15 (добровільна відмова від злочину, що поєднує в собі зміст статей 17 та 31 КК України); стаття 20 (звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної органі-зації або банди, що частково кореспондує ч.2 статті 255 КК України); ч.1, 2, 3, 4 статті 63 (щодо переліку обставин, пом’якшуючих відповідальність,
|
|
|
|
|
|
|
|
1 Сумачев, Алексей Витальевич Диспозитивность в уголовном праве : теоретико-прикладной анализ : диссертация ... доктора юридических наук : 12.00.08 Екатеринбург, 2006. — с. 21 (346 с.)
3 Туляков В.О. Кримінальне право у дискурсі змін: від доктрин до реалізації // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. — Вип. 54. — Одеса: Юридична література, 2010. — с. 28.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
аналогічних за змістом ч. 1, 2, 2-1 статті 66 КК України); окремих трьох видів підстав для звільнення від кримінальної відповідальності — статті 88 (у зв’язку з дієвим каяттям у випадку вчинення злочину невеликої тяжкості), стаття 88-1 (у зв’язку з добровільним відшкодуванням завданої шкоди після вчинення злочинів, спричинивших шкоду державним юридичним особам, не пов’язаних зі спричиненням шкоди життю або здоров’ю громадян), стаття 89 (примирення з потерпілим). Сюди також слід віднести норму статті 118 КК Білорусії щодо звільнення від відповідальності неповнолітніх у випадку передачі їх на поруки, внесенні застави. Але найбільш прогресивною диспо-зитивною нормою з точку зору законодавчої техніки є норма статті 33 КК Білорусії, в яких закріплений вичерпний перелік справ приватного обвину-вачення із 29 складів злочинів.
Кримінальний кодекс Російської Федерації1 (надалі — КК Росії) розрізняє, на нашу думку, 4 диспозитивних склади. До них відносимо статтю 31 КК Росії щодо добровільної відмови від злочину, аналогічну за змістом статті 15 КК Білорусії; п. «и», «к» ч.1 статті 61 КК Росії щодо обставин, які пом’якшують покарання (за змістом таких, що кореспондують відповідним нормам КК України та КК Білорусії); статті щодо звільнення від кримі-нальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям (стаття 75) та при-миренням сторін (стаття 76) при вчинення злочинів як невеликої, так і середньої тяжкості.
Таким чином, можна дійти певних висновків: 1) диспозитивність прита-манна не тільки українському, але й білоруському та російському кримі-нальному законодавству; 2) більшість диспозитивних норм Загальних частин згаданих кодексів є кореспондуючими з невеликими відмінностями; 3) найбільш «диспозитивною» Загальною частиною кримінального кодексу є КК Білорусії.
В статтях Особливої частини кримінальних кодексів України, Росії та Білорусії спостерігається також певна ідентичність, послідовність викладу диспозитивних спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідаль-ності. За нашим підрахунком, лідером з диспозитивності в Особливій частині кримінального кодексу в аспекті звільнення від кримінальної відповідаль-ності є також Білорусія (20 складів злочинів), в той час як в Україні та Росії їх по 16.
Проілюструємо це послідовно. КК України (ч. 2 статті 111, ч.2 статті 114, ч.3 статті 175, ч.4 статті 212, ч.5 статті 235-4, ч.5 статті 235-5, ч.2 статті 255, ч. 2 статті 258-3, ч.4 статті 258-5, ч.6 статті 260, ч.3 статті 263, ч.4 статті 289, ч.4 статті 307, ч.4 статті 309, ч.4 статті 311, ч.6 статті 369), КК Білорусії (примітка до статті 193-1, примітки №5 і 6 до Глави 24, примітки 1 і 2 до статті 235, примітка до статті 287, примітка до статті 289, примітка до статті 290-1, примітка до статті 291, примітки до статей 295, 296, 297, примітка до статті 328, примітка до статті 357, 358, примітки до статей 402
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
та 406, примітки до статей 431, 432, 435, примітка № 4 до Глави 37, при-мітка до статті 445. Крім того, цікавою є норма статті 399 КК Білорусії щодо незаконного звільнення від кримінальної відповідальності, яка передбачає відповідну відповідальність прокурора, слідчого або дізнавача), КК Росії (примітка до статті 122, примітки до статей 126 та 127-1, примітки до статей 201, 204, 205, 206, 208, 210, 222, 223, 228, 275, 282-2, 291, 307).
За змістом спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності схожі у згаданих країнах, втім українському законодавству не відомі наступи! з них — примітки до статей 122 (зарадення ВІЛ-інфекцією) КК Росії, статті 201 (зловживання повноваженнями), статті 126 (викрадення людини) та 127-1 (торгівля людьми), статті 206 (захоплення заручника), стаття 307 (неправдиві показания, звіт експерта, спеціалісту, неправильний переклад). Порівняно з КК Білорусії, КК України не відоме звільнення від відповідальності за ряд злочинів проти власності, у випадку відшкодування винним завданої шкоди, та викрадень у близьких родичів (прим. 5 та 6 до Глави 24 КК Білорусії), за ухилення від призову на военну службу (стаття 435), а також ще ряд військових злочинів.
На підставі викладеного, з огляду на об’ем даних тез, підсумуємо: 1) диспозитивність властива кримінальному законодавству України, Росії, Білорусії; 2) КК Білорусії в деяких аспектах диспозитивізму є більш про-гресивним, аніж КК Росії та КК України; 3) деякі диспозитивні норми КК Білорусії у сфері злочинів проти власності вже застосовуються, а в Україні про це лише дискутується; 4) детальніше дослідження кримінальних кодексів в компаративістському аспекті дозволить дійти певних висновків щодо не-обхідності імплементування в КК України додаткових диспозитивних норм; 5) раціональне розширення диспозитивних засад в КК України є неминучим, при формальному та фактичному збереженні основних засад імперативної кримінальної юстиції.
В.В. ПОПКОВА
Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника
ДО ПИТАНИЯ З’ЯСУВАННЯ СУТНОСТІ
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗАХОДІВ
БЕЗПЕКИ, ЩО ФУНКЦЮНУЮТЬСЯ ПІД
ВИДОМ ПОКАРАННЯ
В умовах сьогодення традиційним засобом кримінально-правового впливу на злочинність прийнято вважати покарання. Однак, вбачаеться, що важливу роль у сфері захисту суспільних відносин від протиправних посягань слід відводити заходам, які передбачені чинним Кримінальним кодексом України і належать до так званих кримінально-правових заходів безпеки, не зважаючи
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
на те, що вітчизняною кримінологією вони як самостійний вид профілактич-ного впливу досі не визнаються.
На підтвердження того, що кримінально-правові заходи безпеки є пріори-тетними у сфері забезпечення законності і правопорядку слушною видається позиція М.В. Щедріна, який у своєму монографічному дослідженні зазначає: «Заходи безпеки — це засоби, необхідні для підтримки стабільності будь-якої суспільної системи …» [1, с. 157].
На сучасному етапі розвитку науки кримінального права особливої ак-туальності набуває проблема аналізу заходів безпеки, що функціонують під видом покарання. Необхідність їх вивчення обумовлюється, перш за все, тим, щоб довести ефективність впливу кримінально-правових заходів безпеки на таке негативне соціальне явище як злочинність. На жаль, на сьогодні можна з впевненістю сказати, що такий вид заходів безпеки взагалі не зна-ходить свого наукового вивчення серед представників кримінально-правової теорії. Так, І.І. Митрофанов, вивчаючи питання заходів кримінально-право-вого впливу на осіб, які вчинили злочин, торкається заходів безпеки тільки в аспекті їх системи [2, с. 29]. В аналогічному напрямку дослідження кримі-нально-правових заходів безпеки здійснювали С.В. Векленко, К.М. Карпов [3, с. 95], А.А. Музика [4, с. 84], А.В. Савченко [5, с. 288] та ін.
Правда неможливо не відмітити прагнення деяких авторів провести кла-сифікацію інших заходів кримінально-правового характеру та пояснити їх політико-юридичне значення. Зокрема, найбільш дієвий крок у вивченні пи-тання поділу на види кримінально-правових заходів в цілому зробили такі вчені як П.Ф. Гришанін [6, с. 49], С.Г. Келіна [7, с. 53], О. Козаченко [8, с. 43].
Однак серед запропонованих ними класифікацій про можливість вио-кремлення заходів безпеки, що функціонують під видом покарання, як са-мостійної групи заходів мова взагалі не йде.
Не згадується про них і у вітчизняному спеціальному монографічному досліджені, проведеному І.М. Горбачовою [9].
Інтерес до виділення в самостійну групу кримінально-правових заходів безпеки, що функціонують під видом покарання, доцільно обґрунтувати з посиланням на специфіку підстав застосування кримінально-правових заходів безпеки.
Так, О. Козаченко підставою застосування інших кримінально-правових заходів як альтернатива кримінальної відповідальності вважає вчинення сус-пільно небезпечного діяння, ознаки якого визначені кримінальним законо-давством, на відміну від кримінальної відповідальності, юридичною підставою якої є вчинення діяння, в якому встановлені всі ознаки певного складу злочину [10, с. 39]. Подібну позицію в цьому висловила й І.М. Горбачова. На її думку фактичною підставою застосування заходів безпеки у криміналь-ному законодавстві є суспільно небезпечне діяння, ознаки якого становлять об’єктивну сторону злочину, тому що тільки в діянні (вчинку) може вия-витися, об’єктивуватися суспільна небезпека особи (за винятком окремих
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
випадків — відсутність такого елементу злочину як суб’єкт злочину) та криміногенність ситуації [9, с. 9].
Проте, з даними позиціями погодитися все ж таки важко, оскільки з цього приводу все ж таки заслуговує на увагу позиція, зайнята П.Л. Фрісом. При вирішенні питання про підстави застосування кримінально-правових за-ходів безпеки вчений, крім названої вище підстави застосування заходів безпеки, виокремлює й інші, зокрема [11, с. 35]:
а) готування до злочину (за виключенням випадків, коли дії, що його утворюють, містять ознаки самостійного складу злочину);
б) замах на злочин;
в) підбурювання до злочину;
г) організація злочину (за виключенням випадків керування вчиненням злочину).
Віднесення цих дій до кола підстав застосування кримінально-правових заходів безпеки можна аргументувати наступним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідаль-ності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. В нашому випадку перелічені вище дії, які вчинюються відповідною особою, не містять у собі усіх елементів складу злочину.
Отже, виходить, що таку особу не можливо притягнути до кримінальної відповідальності та призначити їй відповідний вид та розмір покарання. Але, враховуючи те, що її поведінка свідчить про високу ступінь ймовірності вчинення нею у недалекому майбутньому того чи іншого злочину, вона не може залишатися поза дією закону про кримінальну відповідальність. Тому в такому випадку і є доцільним застосування до неї саме кримінально-пра-вових заходів безпеки.
Не слід ототожнювати кримінально-правові заходи безпеки, що застосо-вуються замість покарання, і заходи безпеки, що існують під видом пока-рання. На підставі аналізу положень чинного Кримінального кодексу України та узагальнення різних наукових позицій суттєва відмінність між ними по-лягає в тому, що останні застосовуються до належної особи тоді, коли нею вчинено протиправне суспільно небезпечне діяння, яке не містити у собі усіх необхідних ознак чи елементів складу злочину, передбаченого відповідною нормою Особливої частини Кримінального кодексу України.
Таким чином, доцільність виділення в окрему самостійну групу кримі-нально-правових заходів безпеки як таких, що функціонують під видом по-карання, обумовлюється, з однієї сторони, особливістю підстав їх застосу-вання, а з іншого боку — неможливістю застосувати до відповідних осіб заходів покарання через відсутність у їхній протиправній поведінці складу злочину.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ЛІТЕРАТУРА:
1. Щедрин Н.В. Меры безопасности в системе предупредительной деятельности / Н.В. Щедрин // Вопросы уголовной политики. — Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991. — С. 155-165.
2. Митрофанов І. І. Кримінально-правові засоби впливу на осіб, які вчинили злочини: моногр. / І. І. Митрофанов. — Кременчук: Видавництво ПП Щербатих О.В., 2009. — 488 с.
3. Векленко С.В., Карпов К.Н. Систематизация иных мер уголовно-правового воздействия как средство повышения эффективности уголовного закона / С.В. Векленко, К.Н. Карпов // Вестник Томського государственного университета. — 2009. — № 325. — С. 93-96.
4. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру / А.А. Музика. — МВС України; НАВСУ. — К., 2005. — 126 с.
5. Савченко А.В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порів-няльно-правове дослідження. Монографія / А.А. Савченко. — К.: КНТ.
— 2007. — 596 с.
6. Гришанин П.Ф. Уголовно-правовое предупреждение преступлений / П.Ф. Гришанин // Актуальные проблемы применения уголовного законодательства в деятельности органов внутренних дел. — М.: Академия МВД СССР. — 1984. — С. 48-49.
7. Келина С.Г. Наказание и иные меры уголовно-правового характера / С.Г. Келина // Государство и право.– 2007. — №6. — С. 51-58.
8. Козаченко О. Теоретичне визначення змісту та меж застосування кримінально-правових заходів / О.Козаченко // Право України. — 2005.
— №10. — С. 41-43.
9. Горбачова І. М. Заходи безпеки у кримінальному праві (порівняльно-правовий аналіз) [Текст]: автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. М. Горбачова. — Одеса, 2008. — 20 с.
10. Козаченко О. Застосування інших кримінально-правових заходів як альтернатива кримінальної відповідальності / О. Козаченко // Підприєм-ництво, господарство і право. — 2005. — №2. — С. 39-41.
11. Фріс П.Л. До питання про підстави застосування кримінально-пра-вових заходів безпеки / П.Л. Фріс // Актуальні проблеми кримінального права та кримінології: матеріали всеукраїнської науково-практичної конфе-ренції (м. Донецьк, 24 квітня 2009 р.) / Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. — Донецьк, «Норд Комп’ютер» 2009. — С. 32-36.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А.М. ПРИТУЛА
Міжнародний гуманітарний університет
ПерсПективи кримінАліЗА онІЇ ДіЯнь
у виклЮЧніЙ (морськіЙ) еКООміЧніЙ
Зоні укрАЇни
На території виключної (морської) економічної зони України охороні під-лягають живі та неживі натуральні ресурси, мінеральні ресурси, енергія, що виробляється у межах виключної (морської) економічної зони України з вітру, води, течії, штучні споруди, об’єкти морської (підводної) культурно! спадщини. Незважаючи на певну увагу до цієї проблеми в юридичній літе-ратурі, багато питань, які стосуються визначення правової та юридичної природи обмеженої кримінально-правової юрисдикції України у виключній (морській) економічній зоні України залишаються гостро дискусійними в теорії кримінального права і неоднозначно вирішуються у правозастосовній практиці. Далека від досконалості і законодавча регламентация відповідних положень. Лише у одній нормі діючого КК України є спогади про юрисдік-ційні повноваження України щодо злочинів, скоєних у межах виключної (морської) економічної зони України.
3 огляду на те, що останнім часом гостро позначилася проблема боротьби з найбільш тяжкими злочинами, зокрема з тероризмом та піратством, можна з впевненістю сказати, що немає такої частини міжнародно-правового простору, у тому числі і відкритого моря, яка не могла б піддатися злочинному по-сяганню. Вщкрите море, його режим, стан і безпека є об’єктами міжнародної кримінально-правової охорони, оскільки у Світовому океані відбуваються специфічні злочини, і, найчастіше, злочини міжнародно-правового характеру: піратство, тероризм, работоргівля, злочини проти довкілля, порушення без-пеки міжнародного судноплавства, злочини проти культурно! спадщини та ін.
До того ж обмеженість матеріальних ресурсів призвела до поширення прав деяких держав на частину відкритого моря, що прилягае до їхніх тери-торіальних вод. В результаті з’явився інститут виключної економічної зони, який мае не внутрішньодержавний, а міжнародно-правовий режим забез-печення прав зацікавленої прибережної держави на природні ресурси цієї частини морського середовища. На початку XXI століття 96 держав створили власні виключні економічні зони та 25 держав декларували існування власних зон рибальства на протязі 200 морських миль вздовж берегів.
Міжнародно-правовий режим виключної економічної зони встановлюється міжнародним правом і забезпечується кожною прибережного державою всіма ефективними та доступними засобами, у тому числі й кримінально-право-вими. Охорона виключної економічної зони і забезпечення її міжнародно-правового режиму — завдання кожної прибережної держави, у тому числі й України.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таким чином:
1. Виключна економічна зона України — це частина відкритого моря, де не існує ніякого іншого правового режиму, окрім режиму відкритого моря. Юрисдикція України як прибережної держави в цій частині відкритого моря носить обмежений функціональний характер.
2. Інститут охорони виключної (морської) економічної зони розгля-дається як форма реалізації суверенних прав прибережної держави на захист від транснаціональних злочинів. При чому слід зазначити, що характеристика суверенних прав держави обмежена правом на забезпечення безпеки виключної (морської) економічної зони та морської (підводної) культурної спадщини. Саме безпека (стан захищеності від загроз стан захищеності живих та неживих натуральних ресурсів, мінеральних ресурсів, енергії, що виробляється у межах зони з вітру, води, течії, штучних споруд;) виключної (морської) економічної зони та морської (підводної) культурної спадщини має бути визнаною об’єктом кримінально-правової охорони виключної (морської) економічної зони України.
3. Право кримінального переслідування за діяння, скоєні на території виключної (морської) економічної зони виникає в результаті формування міжнародною спільнотою ексклюзивних повноважень прибережної держави на охорону ресурсів виключної (морської) економічної зони та морської (під-водної) культурної спадщини. Це зазначає, що саме на посягання на живі та неживі натуральні ресурси, мінеральні ресурси, енергію, що виробляється у межах зони з вітру, води, течії, штучні споруди розповсюджується виключна юрисдикція України.
4. Шлях встановлення повної кримінальної юрисдикції над територією виключної (морської) економічної зони та об’єктами морської (підводної) культурної спадщини (КК Грузії, КК Туреччини, КК Азербайджану) не повною мірою відповідає положенням Конвенції ООН по морському праву, оскільки коллізує з положеннями ст. 6 Конституції України. Отже у зв’язку із зазначеним вважаємо за доцільне надати пропозиції щодо уніфікації дію-чого законодавства України в частині надання виключних юрисдикційних повноважень щодо притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, які скоєно проти морського довкілля та об’єктів культурної спадщини, інших об’єктів злочинів на території виключної (морської) економічної зони:
— за аналогією із ч.1 ст.243 КК України вести ознаку «скоєне на території виключної (морської) економічної зони України» у диспозиції ст. 109 ч.2 КК, оскільки саме за публічні призови до насильницької зміни кон-ституційного строю передбачається право затримання;
— У диспозицію ст.110 КК додати слова «або території виключної (морської) економічної зони»;
— У диспозиції ст.113 після слова «скоєння» додати «на території держави або території виключної (морської) економічної зони України»;
— До найменування розділу VI «Злочини проти власності» додати примітку: «Дія норм цього розділу розповсюджується на живі та неживі
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
натуральні ресурси, мінеральні ресурси, енергію, що виробляється у межах виключної (морської) економічної зони України з вітру, води, течії, штучні споруди, об’єкти морської (підводної) культурної спадщини, що розташовані на території виключної (морської) економічної зони України».
— Для найменування розділів VIII «Злочини проти довкілля», розділу ХІІІ «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення», розділів ХХ «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» встановити примітку «Дія норм цього розділу розповсюджується на територію виключної (морської) економічної зони України;
— Ст.258 КК доповнити приміткою «Дія ст.ст 258-2584 КК розпов-сюджується також на злочини що скоєно у межах виключної (морської) економічної зони України»
— Ст.298 КК доповнити приміткою «Дія ст.298 КК розповсюджується також на злочини що скоєно у межах виключної (морської) економічної зони України та об’єкти морської (підводної) культурної спадщини»
— Диспозицію ч. 1 ст.446 «Піратство» сформулювати наступним чином «Піратство, тобто скоєне у відкритому морі чи у межах вод виключної (морської) економічної зони України захоплення морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна з метою одержання матеріальної вина-городи або іншої особистої вигоди,»
5. Генеза кримінально-правової охорони території виключної (морської) економічної зони залежить від характеристик ексклюзивної юрисдикції при-бережної держави та в умовах глобалізації веде до формування передумов комплексного захисту світової спільноти за злочини проти безпеки людства, екологічної, економічної та особистої безпеки та міжнародного правопорядку які носять транснаціональну спрямованість.
6. З метою підсилення профілактичної спрямованості Кримінального кодексу, заважаючи на відсутність вирішення загального питання легалізації заходів безпеки у кримінальному праві, встановити за необхідне у санкції ст.ст.243, 244, 249, 250, 446 КК вести конфіскацію морського або річкового судна, яке використовувалося для досягнення злочинних цілей.
7. Статтю 244. «Порушення законодавства про континентальний шельф України» сформулювати наступним чином: «Стаття 244. Порушення зако-нодавства про континентальний шельф або виключну (морську) економічну зону України
1. Порушення законодавства про континентальний шельф України або виключну (морську) економічну зону України, що заподіяло істотну шкоду живим та неживим натуральним ресурсам, мінеральним ресурсам, енергії, що виробляється у межах виключної (морської) економічної зони України з вітру, води, течії, штучні споруди, об’єктам морської (підводної) культурної спадщини, що розташовані на території виключної (морської) економічної зони України, або на континентальному шельфі, а також невжиття особою,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей.»
Реалізація названих пропозицій буде сприяти укріпленню захисту виключної (морської) економічної зони України у сучасних умовах
Т.В. РОДИОНОВА
Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова
ЖенскАЯ нАсильственнАЯ ПрестуПность
Негативные тенденции, наметившиеся в женской преступности, не могут не вызывать тревогу. Женская насильственная преступность потрясает основы существования общества как такового. Отличительной особенностью современного исследования женской насильственной преступности является принципиальный отказ от рассмотрения мужского поведения как нормы, образца, расценивающего женское поведение как специфическое копирование или даже повторение мужского, что существенно затрудняет не только понимание причин и мотивов женской насильственной преступности, но и определение эффективной политики ее предотвращения.
В настоящее время наличие существенных различий в поведении мужчин и женщин само по себе ни у кого не вызывают сомнений.Традиционный характер половых отличий сводится в основном к демонстрации характерных отличий мужской и женской природы без системного, междисциплинарного их анализа и объяснения. Приведем высказывание М.М. Решетникова в подтверждение этому, сформулировавшего суть проблемы: «Есть психология личности (бесполой), преступности, торговли, политической борьбы и т.д., а женской — нет,хотя женщин у нас все же больше, чем, например, политических деятелей. И лишь сейчас мы вновь возвращаемся к практически полностью забытому пониманию того, что мир состоит не из классов и сословий, не из бедных и богатых, которые всегда вторичны, а из мужчин и женщин»[1, 3].
До настоящего времени отсутствуют специальные исследования, касающиеся различий мужской и женской агрессии, имеются лишь отдельные упоминания, основанные на эмпирическом опыте. При этом агрессивное поведение чаще всего рассматривалось в рамках индивидуальной модели, т.е. его анализировали как индивидуальную реакцию, вызванную внешними и внутренними факторами. В рамках такого подхода социальным взаимоотношениям не уделялось должного внимания.
Несмотря на то, что исследования пола имеют ярко выраженный междисциплинарный характер, вопросы половых различий в поведении, и в
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
частности преступных насильственных действиях, требуют отдельного обоснования, что обусловлено рядом обстоятельств: во-первых, несмотря на то, что женщин на Украине больше, чем мужчин, удельный вес участия женщин в совершении насильственных преступлений никогда не был высоким; во-вторых, изменения в преступности женской не всегда совпадают с изменениями в характере преступлений, совершаемых мужчинами; в-третьих, насильственная женская преступность по своей структуре не повторяет мужскую, отличаясь от нее не только количественно, но и качественно.
Абсолютное большинство женщин фигурируют в преступлениях, связанных с воспитанием детей. Это жестокое или небрежное обращение с ребенком, нарушение закона об образовании, похищение ребенка. Поскольку ни один вид преступлений так хорошо не иллюстрирует половой диморфизм в преступности, как убийство, то подчеркнем: эти преступления, по мнению ученых, женщинами совершались в основном в сфере семейно-бытовых отношений. Жертва убийства, совершенного женщиной, в большинстве случаев связана с нею родственными, эмоциональными или интимными связями. Наиболее частыми жертвами были дети и мужья.
Некоторые ученые, в частности Антонян Ю.М., также отмечает: «О том, что женщины нередко совершают убийства и другие агрессивные преступления на почве семейных и бытовых конфликтов, известно давно. Сравнительно новым является то, что преступницы иногда объединяются в устойчивые группы для совершения разбойных нападений и других опасных преступлений, связанных с грубым и циничным насилием над личностью» [2, 5]. Часто женщина не только возглавляет криминальную группу, но и организовывает и совершает наиболее жестокие и изощренные преступления. В последние годы агрессивные деяния женщин дополнились новой их формой — заказными убийствами.
Многообразие совершаемых женщинами насильственных преступлений диктует необходимость исследовать агрессивные феномены с позиции их многогранности и наличия в их природе противоположных тенденций. В особенности это касается тех насильственных преступлений, в которых не прослеживается четкого бытового или корыстного мотива, которые совершаются против близких родственников и тем более — детей. Движущие силы таких преступлений требуют более широкого, комплексного подхода к их изучению.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Решетников М.М. Возвращая забытые имена: предисловие к книги Карен Хорни«Женская психология». СПб., 1993. С.3
2. Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни. М., 1995. С.5
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
М.А. РУБАЩЕНКО
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМЫ ТЕОРІЇ ВІКУ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Проблема віку кримінальної відповідальності для науки кримінального права не є новою. Думки вчених щодо віку, з якого може наставати кримі-нальна відповідальність можна розділити на декілька груп, залежно від того, який конкретний вік «підтримує» той чи інший дослідник.
Будучи однією з основ проблеми суб’єкта злочину, вік кримінальної від-повідальності як у нашій державі, так і в багатьох країнах світу досить ди-намічний. Ця обставина, як видається, пояснюється, передовсім, волею зако-нодавця, який виходить із відповідних історичних умов розвитку суспільства і кримінальної політики держави по боротьбі зі злочинністю на відповідних етапах його розвитку. При цьому, встановлюючи вік кримінальної відпові-дальності, законодавець враховує дані медицини, психології, педагогіки та інших наук, а також виходить з типових для більшості підлітків умов їхнього розвитку і формування на різних стадіях життєвого шляху.
Необхідність введения певної вікової межі кримінальної (та й юридичної) відповідальності взагалі, пов’язано з медико-біологічними та соціально-психо-логічними особливостями розвитку молодо! людини, несформованістю її, перш за все, психічних та юридико-психологічних характеристик, що викликає потребу в гарантуванні недопустимості застосування жорстких кримінально-пра-вових заходів до таких осіб. Тобто, встановлення віку відповідальності продиктовано мірою розвитку таких психофізіологічних якостей особистості як: усвідомлення власних діянь, вольові здібності щодо самоконтролю за такими діяннями, рівень ознайомлення про основні суспільно-правові цінності тощо.
Такий діалектично нерозривний зв’язок вказує на два основні недоліки теорії визначеності віку кримінальної відповідальності: 1) наявність певної часової миті в момент настання віку кримінальної відповідальності після якої «чудодійно» ступінь розвитку психофізіологічних якостей особи отримує належний рівень; 2) різний ступінь розвитку психофізіологічних якостей та психологічних акселеративних (декселеративних) показників.
Різний ступінь психофізіологічного розвитку у дітей дає можливість зро-бити висновок про незабезпечення принципу справедливості та формально! рівності при застосуванні заходів кримінальної відповідальності щодо осіб, які досягли мінімально встановленого віку відповідальності.
Тенденції психологічної акселерації (пришвидшення інтелектуального розвитку дитини) свідчать про необхідність перегляду мінімального віку кримі-нальної відповідальності, приміром, до 10 років за злочини, передбачені ч. 2. ст. 22 КК України та до 15 років за інші злочини.
При чому, у разі вчинення особою, вік якої становить від 10 до 14 років злочину, передбаченого ч. 2 ст. 22 КК України, питания про кримінальну
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відповідальність такої особи мае вирішуватися колегією суду на основі фак-тичних даних, які об’єктивно будуть свідчити про те, що психофізіологічний розвиток особи випереджає його вік і мае усі необхідні якості притаманні психофізіологічному розвитку 14-літньої особи (можливе призначення спе-ціальної експертизи). Менш жорсткими та такими, що будуть спрямовані на перевиховання дитини, мають бути І заходи кримінальної відповідальності щодо таких осіб.
Звичайно ж, все це потребуе ретельного переосмислення та «перетирания» у плідній науковій дискусії. Вік кримінальної відповідальності не повинен втратити здатність служити надійною гарантією забезпечення прав психологічно несформованої особистості, але й не може служити своєрідною «індульгенцією» для осіб, які використовують в корисливих цілях цей інс-титут як «абсолютне звільнення від кримінальної відповідальності».
О.С. РЯБЧУК
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНЕ ВІКТИМОЛОГІЧНЕ
ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКОМУ
ЗАДОВОЛЕННЮ СТАТЕВОЇ ПРИСТРАСТІ
НЕПРИРОДНИМ СПОСОБОМ
Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом є видом злочинів, певна роль у вчиненні яких належить потерпілій особі, тому при розгляді питания про запобігання вказаним злочинам, не можна обійти увагою жертву. Звернення до цього виду злочинів обумовлено їх підвищеною суспільною небезпекою через те, що крім тілесних ушкоджень потерпілій особі завдаються значні моральні страждання, а також через велику кількість неповнолітніх та малолітніх потерпілих осіб. Тому проблема запобігання злочинам, передбаченим ст. 153 КК України, завжди буде актуальною.
Віктимологічна профілактика доповнює традиційну профілактику новими формами і методами роботи. Як відмічається у віктимологічній літературі, слід змінити традиційний підхід до профілактики, орієнтований виключно на потенційних злочинців, який залишає за її межами запобіжний вплив на жертв злочину. Мова повинна йти про загальну переорієнтацію діяльності правоохоронних органів на першочерговий захист прав і інтересів жертв злочинів (реальних та потенційних). [1, С 38]
Віктимологічне запобігання злочинності — це складна система заходів, спрямованих на віктимність та її формування на рівні не тільки окремої осо-бистості, а й малих соціальних груп і всього суспільства, тобто на конкретні соціальні процеси та явища на різних рівнях соціальної системи. [3, С 188]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Воно здійснюється на тих самих рівнях, що і запобігання злочинності: за-гальносоціальне віктимологічне запобігання; спеціально-віктимологічне за-побігання; індивідуальне віктимологічне запобігання.
Нормативною базою віктимологічного запобігання злочинності, в тому числі і стосовно злочинів, передбачених ст. 153 КК України, є державні програми і нормативно-правові акти, спрямовані на запобігання злочинності, їх віктимологічний аспект, а також Указ Президента від 28 грудня 2004 року № 1560/2004 «Про концепцію забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпілі від злочинів», Розпорядження КМУ від 20 квітня 2005 року № 110-р «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Кон-цепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, на 2005-2006 роки».
Загальносоціальне віктимологіне запобігання насильницькому задово-ленню статевої пристрасті неприродним способом — це комплекс різно-манітних заходів, спрямованих на розвиток та вдосконалення суспільних відносин і усунення або нейтралізацію разом з тим факторів, що сприяють віктимізації населення. Воно включає соціально-економічні, культурні, ви-ховні, правові, організаційні та інші заходи. Вказані заходи носять довгот-ривалий характер.
1. Заходи соціально-економічного характеру: боротьба з безробіттям, бродяжництвом, безпритульністю, бездоглядністю дітей та неповнолітніх. Вказані фактори сприяють віктимізації, оскільки роблять осіб легкими жертвами статевого насильства та інших злочинів. Соціально-економічні заходи повинні спрямовуватись також на підвищення соціальної захищеності жінок.
2. Заходи культурно-виховного характеру: розробка і впровадження в виховний процес дитячих дошкільних і шкільних закладів спеціальних про-грам по віктимологічному вихованню дітей та підлітків; проведення роботи з віктимологічного виховання серед підлітків та дорослих; виховання поваги до жінки взагалі, її статевої свободи та статевої недоторканості, неприпус-тимості застосування до жінок будь-якого виду насильства, в тому числі і статевого. Знання з забезпечення власної безпеки, навіть самого загального характеру, в багатьох випадках допомогли б цим дітям не стати жертвою злочину. Завдяки цьому у людини закріплюється усвідомлення необхідності дотримання правил безпеки, обережності, почуття самоповаги, необхідності відстоювання, захисту та відновлення порушених прав і законних інтересів, повага до прав інших осіб. Для впровадження заходів віктимологічного ви-ховання населення необхідно здійснювати підготовку фахівців з цих питань, розробку спеціальних програм та методик, підручників, навчальної літера-тури.
Найважливішим заходом запобігання сексуального насильства є форму-вання в дітей і підлітків культури стосунків статей, ядром якої виступає сформоване почуття людської гідності. В основі культури стосунків статей лежить людська гідність, оскільки вона акумулює в собі моральну цінність
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ставлення людини до себе та інших, навколишнього світу. Таким чином, виховане почуття людської гідності не дозволить принизити, образити ні себе, ні інших. [4, С. 41-42]
3. Заходи правового характеру: проведення серед всіх категорій насе-лення роз’яснювальної роботи стосовно усвідомлення кола належних потер-пілій особі прав, користування ними, про наявність нормативно-правових актів з питань захисту потерпілих від злочинів, механізм звернення за за-хистом, органи і посадові особи, до яких треба звертатися для отримання юридичної та іншої інформації та допомоги. Все це необхідно для зміни ставлення населення до захисту всіх видів своїх прав і законних інтересів від злочинних посягань.
4. Заходи організаційного характеру: перебудова відносин між праців-никами міліції та потерпілими від статевих злочинів. Неприпустимим в їх роботі є зневажливе, не коректне, не чуйне ставлення до потерпілих від злочинів, ставлення до них виключно як до джерела інформації про подію злочину. Враховуючи тяжкість моральних страждань жертви сексуального насильства і «неуважність» осіб, які здійснюють слідчі заходи за участю жертви, вважаємо, що участь кваліфікованого спеціаліста в спілкуванні з жертвою не тільки буде сприяти психологічній реабілітації особи, яка пос-траждала від сексуального насильства, але і дозволить отримувати більш повну і адекватну інформацію про подію злочину, не спричиняючи додат-кових психічних травм жертві. [2, С. 37]
Важливим заходом є створення інформаційної бази про жертв злочинів, передбачених ст. 153 КК України. Збір віктимологічної інформації про жертв насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом повинен проводитися не тільки за матеріалами роботи органів внутрішніх справ, а й інших державних органів і служб, які стикаються з жертвами цих злочинів, мають інформацію про них, про потенційних жертв, фактори, які сприяють віктимізації. Що стосується статистичної звітності, то у формі статистичної картки треба передбачити внесення більш повної інформації про потерпілих від вказаних злочинів, наприклад, відомості соціально-демог-рафічного характеру, про місце вчинення злочину, відносини між потерпілою особою і злочинцем, про стан потерпілого на момент вчинення злочину та інші.
Також необхідним заходом віктимологічного запобігання є поліпшення, розширення співпраці населення з органами внутрішніх справ, залучення громадян до охорони громадського порядку.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Вавилова Л.В., Жук М.В. О виктимологической профилактике преступлений // Российский следователь — № 9. — 2004. — С. 37-40;
2. Журавлева Ю.В. Некоторые вопросы виктимологической профилактики изнасилования // Российский следователь. — № 4. — 2006. — С. 36-38;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Лукаш А.С. Згвалтування: кримінологічна характеристика, детер-мінація та попередження: Монографія / За ред. д-ра юрид. наук, проф. В.В. Голіни. — Х.: Право, 2008. — 256 с;
4. Мезеря І. Соціальна служба і профілактика сексуального насиль-ства над дітьми та підлітками // С. 39-42.
В.І. РЯШКО
кандидат історичних наук, доцент Львівський державний університет внутрішніх справ
роль логіЧного АнАліЗу кримінАльно-
ПрАвовиХ ПонЯть і термінів в
ЮриДиЧніЙ теоріЇ і ПрАктиці
Серед завдань, які стоять сьогодні перед теорією кримінального права України, одне з найважливіших полягає у вдосконаленні власного понятій-ного апарату. Відомо, що не лише кожна галузь законодавства, але кожна галузь права (у тому числі кримінальне право України) має свій понятійний апарат.
Право широко використовує поняття як форму мислення. В основному тут використовують дві групи понять — власні (юридичні) і запозичені з інших галузей наук, або із повсякденного використання понять в природній мові.
Кримінально-правові поняття володіють своєю специфікою, обумовленою особливостями їх місця і ролі в сфері правових відносин суспільства. Як відомо, люба наука представляє собою систему понять які відображають сутність предметів і явищ об’єктивної дійсності. Розвиток науки неможливий без удосконалення її понятійного апарату з уточненням понять їх змісту та обсягу.
Цілий ряд понять кримінального права володіють такими специфічними рисами логічного структурного характеру, що дає можливість виділити їх зі всієї маси наукових понять в особливий вхід понять. До них в першу чергу відносяться поняття «злочин», «склад злочину», а також терміни, які виражають конкретний склад злочину — «склад злочину крадіжка», «склад злочину грабіж», «склад злочину розбій» та інші.
Юридичні поняття виступають як особливе специфічне серед інших наукових понять. Слідчо-судове пізнання спрямоване на пізнання істини по кримінальним справам протікає в тих же логічних формах і підпорядковано тим же знанням, що і пізнання в любій іншій галузі знань. Правова наука, розробляючи проблеми пізнання в кримінальній сфері, спирається перш за все на досягнення багатьох наук. Методологічною базою пізнання виступає філософсько-діалектичний метод.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пізнання юридично-правових проблем-складний і діалектично супереч-ливий процес. Для встановлення істини потрібно підходити до аналізу юри-дичних фактів, суворо дотримуючись не тільки вимог теоретичних положень сучасної юридичної науки, але й логіки. Логіко-філософський підхід озброює правоохоронця правильними методами «встановлення істини по кримінальній справі» [1, c. 17].
Слідчо-судове пізнання, як і всяке інше, представляє собою складний діалектичний процес. Процес встановлення істини при аналізі кримінальних справ починається з чуттєвого контакту зі світом, з «живого споглядання». Під «живим споглядання» розуміють чуттєве відображення дійсності в таких формах як відчуття, сприйняття, уявлення. Вищою формою в порівнянні з чуттєвим пізнанням, якісно новим рівнем відображення дійсності є логічне (раціональне) пізнання.
Раціональне і чуттєве — це діалектично взаємозв’язані сторони єдиного пізнавального процесу, які лише в єдності можуть давати адекватну картину дійсності. Для адекватного відображення процесів і явищ які відбуваються в кримінально — правовій сфері широко використовуються такі логічні форми, як аналіз і синтез, абстракція й узагальнення, індукція і дедукція, аналогія і гіпотеза та інші. Розглядаючи слідчо-судове пізнання як таке, котре суттєво відрізняється від наукового пізнання буде неправильним.
Слідчо-судове пізнання виступає як особлива галузь наукового пізнання, це пов’язано в першу чергу зі специфікою кримінально-правової діяль-ності. На специфічний характер судового пізнання вказує А.А. Старченко. «Судове дослідження, — пише він, — на відміну від всякого іншого пізнання протікає в специфічних, тільки йому притаманних формах, що забезпечує ефективність прийняття правильних рішень» [2, c. 20]. Слід підкреслити, що пізнання істини в кримінальній справі відбувається відповідно із загальними законами пізнавальної діяльності людини.
Варто зазначити, що слідчо-судове пізнання відіграє важливу роль у пошуку істини в кримінальній справі. Разом з тим, володіючи своєю, тільки йому притаманною специфікою, яка виключно підпорядкована юридичним закономірностям його не слід протиставляти загально науковому пізнанню. Діалектика процесу пізнання загального включає і особливе — як конкретну галузь.
Особливе — це певна сукупність властивостей, притаманних лише слідчо-судовому пізнанню. Відмінність між загальним, особливим і одиничним відносно. Кожний предмет або явище являють собою єдність одиничного, загального і особливого.
Категорії одиничного, особливого і загального мають важливе значення в слідчо-судовому пізнанні. Вони відображають логіку його руху. Послідовність в процесі і часі. Процес пізнання є сходженням від одиничного до особливого і від особливого до загального. Слідчо-судове пізнання при розслідуванні кримінальних справ в першу чергу спрямовано на пізнання одиничного предмету (злочину діяння). «Слідчий і суд, — зазначає В.Є. Жеребкін, — не ста-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вить перед собою завдання пізнання яких-небудь загальних закономірностей соціально-правових явищ. Гносеологічна ціль їх більш скромна і зводиться до пізнання конкретного одиничного [3, c. 13]. Категорії одиничного, особливого і загального є також важливими категоріями логіки, з допомогою яких ство-рюються поняття, узагальнення, без чого неможливе пізнання взагалі. Отже, категорії одиничного, особливого і загального є одночасно і категоріями діалектики, теорії пізнання і діалектичної логіки.
Закони логіки в слідчо-судовому пізнанні діють не тільки як логічні ви-моги, але і як юридично-процесуальні. Норми кримінально-процесуального права регулюють всю діяльність суб’єктів пізнання (слідства і суд) щодо розслідування кримінальних справ.
З моменту введення понять закон вона визначається остаточно сфор-мульованим. Тепер вже терміни повинні використовуватися тільки в тому значенні, яке їм придав законодавець. Ні в якому іншому значені, окрім законодавчого визначення, ніякий термін застосовуватися не може. Таким чином, поняття функціонують в мислиннєвих процесах, в практиці судового пізнання саме в тому змісті, яке встановлено законодавцем. Так, якщо за-конодавець встановив зміст поняття N в сукупності ознак a, b, c, d, e, то ніхто не може застосувати це поняття в іншій сукупності ознак, скажімо розглядати його як сукупність ознак a, b, c або d, e, k. Наприклад, якщо встановлено в законі, то крадіжка (склад злочину крадіжка — це діяння свідоме, таємне, ненасильницьке викрадання чужого майна, вчинене осудною особою яка досягла 16-літнього віку). Отже, дане поняття функціонує у праві в сукупності тільки цих ознак, причому число ознак не може бути ні меншим ні більшим.
Вкажемо на те, що зведене поняття в закон набирає силу юридичного закону. Воно стає для суб’єктів пізнання які застосовують дане поняття, єдиним і обов’язковим. Це означає, що в процесі дослідження окремих, одиничних соціально — правових явищ слідство і суд можуть давати оцінку цим явищам тільки на основі даного, встановленого законом поняття і забо-роняється користуватися яким-небудь іншим поняттям.
В галузі права «авторитетним» є лише те поняття і те його визначення, яке встановлено або дано законодавцем. Всі інші визначення даного поняття або терміна не мають юридичної сили для органів, які застосовують це поняття [3, c. 14].
Правова теорія, як і всяка теорія, знаходиться в постійному русі і розвитку. Вона як правило випереджує законодавчу практику, готовить і удосконалює її.
Із зведенням поняття в закон його зміст стає більш жорсткішим, за-стиглим, нерухомим. Ця особливість юридичних понять надзвичайно важ-лива для права. Стабільність й однозначність права обумовлено перш за все стабільністю й однозначністю його понять. Право за своєю сутністю потребує стабільність своїх понять чіткості і жорстокості їх змісту. Мін-ливість, надмірна гнучкість юридичних понять, їх кон’юнктурна еластичність
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
негативно відбивається на праві, підриває його, руйнує право як соціальне явище.
Відображаючи предмет і його сутність, поняття тим самим відрізняє предмет від всіх інших предметів, виділяє його визначений клас. Предмети відрізняються один від одного перш за все своїми сутностями. Сутність і є те, чим відрізняється один предмет від іншого, одне явище процесу від іншого. Тільки сутність є основою виділення предметів у відособлений клас.
Поняття права, такі як «крадіжка», «грабіж», «розбій» та інші дають відповідь на питання про те, що таке крадіжка, грабіж, розбій тощо. Як соціально-правові явища розкривають сутність цих явищ. І чим точніше і глибше відображено в кожному із цих понять сутність тим більше суворим і точним є те, чи інше поняття, тим краще обмежує воно конкретне явище від усіх інших явищ права.
Як правило, юридичні поняття характеризуються більшою консерватив-ністю і стабільністю, але із цього, не слід робити висновок, що вони не підлягають принципу розвитку і зміни. Загальна діалектична закономірність розвитку притаманна й поняттям права. В сфері права не існує тієї безпе-рервної мінливості в зміні понять, яку можна спостерігати в інших галузях науки. Перш за все необхідно вказати, на ту особливість, що поняття які набули правової форми, будучи зведеними в закон, залишаються нерухомими і застиглими, до тих пір, доки діє даний закон.
Поняття змінюються лише разом із зміною закону. З прийняттям нового і відміною раніше діючого закону можуть змінюватися і поняття, що вира-жають цей закон.
Особливістю юридичних понять є також і те, що в їх зміст вносять зміни лише законодавець. Лише йому належить право заміняти «застарілі» поняття іншими, новими поняттями, Які більш чітко відображають існуючі суспільні відносини.
Варто зазначити, що юридичні дисципліни особливо потребують точності і чіткості понятійного апарату, що пов’язано в першу чергу зі специфікою законотворчості, законодавчої правозастосувальної практики. Від чіткості, якості і точності понять в значній мірі залежить дотримання законності. Нечіткі, розпливчаті поняття як правило ускладнюють вияснення їх сутності і негативно відбиваються в практиці застосування закону.
Саме в цій галузі ціна слова, іноді навіть літери чи розділового знаку надзвичайно велика. На цю проблему звертає увагу В.О. Навроцький «Новий КК України містить цілий ряд термінів та термінологічних зворотів, які ста-новлять собою законодавчі новели, а отже, породжують складнощі при вста-новленні їх змісту. Тому в теорії кримінального права та право застосовній практиці існує багато труднощів, пов’язаних із з’ясуванням змісту та роз-криттям об’єму понять, якими оперує новий КК України [4, c. 3]. Подібної точки зору дотримується, акцентуючи увагу на те, що « кримінальний закон має писатися сучасною літературною українською мовою і при цьому бути
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ясним, не допускати неоднозначного тлумачення, відповідати іншим вимогам, які пред’являються до нормативно-правових актів» [4, c. 5].
Виходячи з вище викладеного слід зазначити, що при підготовці законо-давцем нормативно-правових документів (законів) і їх ухвалення Верховною Радою України дуже важливе для того, щоб у статтях документів чітко, пос-лідовно і доступно формувалися основні ідеї. Якщо в цих документах існують суперечливі поняття і терміни, то таке положення не буде відповідати всім вимогам логіки, а на практиці, як правило призводить до неефективної пра-вової норми. Адже там, де закон не дає чітких визначень як слід діяти в тій чи іншій ситуації, вступає в свої права беззаконня, що неминуче призводить до соціальної напруги в суспільстві і порушення правил людиною.
Слід вказати, що юрист постійно приймає рішення, які повинні бути не тільки законними і логічно обґрунтованими, але й відповідати вимогам моралі. Як слушно вказує В. Тацій ці рішення «визначають авторитет та повагу до держави і є надзвичайно важливими для долі людини. Але коли ці рішення суперечать законодавству, порушують або не захищають права громадян та інтереси держави, то це вже ніщо інше, як беззаконня, що суперечить самій ідеї правової держави» [5, c. 10].
В юридичній теорії і практиці часто виникає необхідність розкрити зміст і обсяг юридичних понять, а також взаємовідносин між ними, які застосо-вуються в нормативних актах. Найбільшим недоліком, який зустрічається в практичній діяльності юристів це змішування понять, що призводить до хибного тлумачення тексту, а в результаті до помилок в аналізі і прийнятті рішень. «Недостатня логічна підготовка юристів, — зазначає Е.Ю. Щербина, — проявляється в наявності логічних помилок в текстах діючих законів України [6, c. 105].
Важливу роль в нормативно-правових актах відіграє точність понять і термінів. Змістова точність мови документів — одна з головних умов, що забезпечує практику і правову цінність ділового тексту. Недбало вибраний термін спотворює зміст статті кодексу, створює можливість для подвійного тлумачення закону, ускладнює його сприйняття. Як справедливо зазначають А.С. Токарська й І.М. Кочан «будь-яка двозначність формулювання у Цивіль-ному та Кримінальному кодексах призводить до чисельних службових зволі-кань, різночитань та різнотлумачень» [7, c. 4]. Засобами досягнення точності мови законодавства є : єдність термінології, чітке використання юридичних термінів, дотримання однакових вимог до структури нормативного акту, до-тримання правил конкретної сучасної літературної мови, логічна послідов-ність і стрункість викладу думки законодавця.
Отже, точність і правильність тексту правового акту — це дотримання системи норм, пов’язаних з належним використанням мовних, стилістичних, логічних, структурних і цільових характеристик конкретних текстів.
Правоохоронці у своїй службовій діяльності повинні не тільки логічно аналізувати процеси в юридично-правовій сфері, а й уміти виявляти об’єктивні і суб’єктивні чинники спрямовані на її удосконалення. Логіко-аналогічний
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
аналіз сучасного законотворчого процесу, оперативне внесенні змін спря-мовані на його вдосконалення є важливим фактором зміцнення законності і справедливости у професійній діяльності юристів, в забезпеченні захисту прав і свобод громадян України.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе / М.С. Строгович. — М.: АН СССР, 1955.
— 420 с.
2. Старченко А.А. Логика в судебном исследовании / А.А. Старченко.
— М.: Гос. изд-во юрид литературы, 1958. — 235 с.
3. Жеребкин В.Е. Логический анализ понятий права / В.Е. Жеребкин.
— К.: Вища школа, 1976. — 150 с.
4. Тростюк З.А. Понятійний апарат особливої частини Кримінального кодексу України: монографія / З.А. Тростюк. — К.: Атіка, 2003. — 144 с.
5. Тацій В. Проблеми вищої юридичної освіти в Україні: нові виклики сучасних реалій / В. Тацій // Право України. — 2009. — № 1. — С 4—10.
6. Щербина Е.Ю. Спецкурс «Логика и право» для магистров специализации «Логика» / Е.О. Щербина // Проблеми викладання логіки та дисциплін логічного циклу: IV Міжнародна науково-практична конференція (13—14 травня 2010 р.): матеріали доповідей і виступів. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. — С 104—106.
7. Токарська А.С. Культура фахового мовлення правників: навчальний посібник / А.С. Токарська, І.М. Кочан. — Львів: Світ, 2003. — 312 с
В.П. САМОКИШ
Одеський національний університет ім. /./. Мечникова
ПРАВОВА ОХОРОНА
ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ:
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРЕСПЕКТИВИ
Головною метою сучасного етапу національної політики є істотне пок-ращення стану навколишнього природного середовища України, створення еколого — економічних передумов для сталого розвитку держави. Стабілі-зація екологічної ситуації та оздоровления довкілля у країні потребують ши-рокомасштабних заходів, спрямованих на зменшення антропогенного впливу на природні ландшафти та попередження забруднення навколишнього середовища. В реалізації цих заходів важливу роль відіграють природно-заповідні території та об’єкти, які розглядаються як основа формування екологічної мережі України та системи єдиної Всеєвропейської екологічної мережі [1].
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Базовими законами, що визначають правові засади розвитку і функціо-нування природно-заповідного фонду країни є Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), «Про природно-заповідний фонд України» (1992 р.), «Про екологічну мережу України» (2004 р.) [2]. Для подальшого вдосконалення системи управління заповідною галуззю у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було створено спеціальний урядовий орган — Державну службу заповідної справи (Постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 2001 року № 239), як спеціально уповноважений орган державного управління у сфері організації, охорони та використання природно-заповідного фонду та виданий Указ Президента України «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні» (23 травня 2005 року № 838) [3].
Проте, в останні роки відбувся значний спад у розвитку заповідної справи та виявилися деякі вкрай негативні тенденції. Послабився програ-мовий підхід в управлінні природно-заповідним фондом. Кабінетом Міністрів України мала бути розроблена нова державна програма розвитку природно-заповідної справи в Україні на період до 2020 року. Однак досі вона не при-йнята. Також не прийнята передбачена законодавством Загальнодержавна програма збереження біотичного та ландшафтного різноманіття. Внаслідок цього в державі втрачені стратегічні механізми розвитку заповідної справи та бачення її перспектив.
Значною проблемою є також неузгодженість і недосконалість законо-давства — земельного, лісового, природоохоронного та законодавства про місцеве самоврядування — у частині заповідної справи, що потребує вне-сення відповідних змін до чинного законодавства та розробки нових зако-нодавчих актів. Необхідно врегулювати суперечності між різними законо-давчими актами, що стосуються природно-заповідного фонду (Лісовий та Земельний кодекси України, Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» тощо), законодавчо встановити пріоритетність заповідання при-родних територій над іншими видами користування.
Потрібно відмітити, що додатково ситуація ускладнюється тим, що до-статньо постійно проводяться масові зміни меж населених пунктів, до складу яких включаються як перспективні для заповідання природні території, так і існуючі заповідні об’єкти, які згодом переводяться у землі житлової за-будови з подальшою приватизацією. Аналогічна ситуація складається і з землями в заплавах річок, які мають водоохоронну цінність. Ці землі в ба-гатьох областях розпайовуються та надаються в приватну власність попри те, що законодавством заборонено їх розорювати, надавати під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва. Також існує також гостра проблема збереження вже існуючих об’єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, не-поодинокими є випадки зняття статусу об’єктів ПЗФ із заказників місцевого значення.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Актуальною є проблема державного контролю за виконанням природо-охоронного законодавства України. Сучасний стан дотримання вимог зако-нодавства в частині функціонування об’єктів природно-заповідного фонду є вкрай незадовільним. Зокрема, місцеві державні адміністрації, органи міс-цевого самоврядування повсюдно порушують вимоги законодавства в цій сфері. Однак належної оцінки з боку правоохоронних органів ці факти не отримують.
Так, наприклад, органами прокуратури порушується незначна кількість кримінальних справ стосовно порушення законодавства у сфері заповідної справи, але з них тільки третина направлена до суду. Судові органи також не проявляють, на нашу думку, належної принциповості при розгляді справ щодо порушень законів у сфері природно-заповідної діяльності.
Підсумовуючи викладене, треба зазначити, що для забезпечення ефек-тивного та перспективного розвитку природно-заповідної справи в Україні, з нашої точки зору, необхідно:
— по-перше, відновити і розвинути програмовий підхід в управлінні природно-заповідним фондом та невідкладно прийняти необхідні державні програми;
— по-друге, заборонити вилучення земель природно-заповідного, істо-рико-культурного та іншого природоохоронного призначення;
— по-третє, внести зміни і доповнення до чинної законодавчої і нор-мативно-правової бази, розробити та прийняти нові законодавчі акти в кон-тексті сучасних ринкових відносин та глобалізаційних процесів, зокрема до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення внести зміни щодо посилення відповідальності за пору-шення природоохоронного законодавства на територіях природно-заповідного фонду, зокрема за прийняття протиправних рішень щодо розпорядження земельними ділянками в межах територій і об’єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих під заповідання земель.
Таким чином, роль природно-заповідного фонду в біосфері та життєдіяль-ності суспільства, як складової сталого розвитку, є надзвичайно важлива і багатогранна. Тому, питання взаємодії природи і людини, удосконалення нормативно-правової бази із заповідної справи, покращення фінансового за-безпечення заповідних об’єктів та розширення мережі природно-заповідних територій потребують подальшого детального вивчення.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Європейський Союз та Україна:Стратегія відносин в контексті роз-ширення: Матеріали міжнародної конференції (Київ, 23 вересня 2003 року). — К.: «К.І.С.», 2003. — 206 с.; Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України вiд 25 червня 1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546;
2. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 р. № 2456-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
— ст. 502; Про екологічну мережу України: Закон України від 24 червня 2004 р. № 1864-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 45.
— ст. 502. Про утворення урядових органів державного управління у складі Міністерства екології та природних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 2001 р. № 239 // Офіційний вісник України. — 2001.
— № 11. — ст. 447;
3. Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні: Указ Президента України від 23 травня 2005 р. № 838/2005 // Урядовий кур’єр від 01 червня 2005 р. — № 100.
И.В. САМОХА
Национальный университет «Одесская юридическая академия»
обЩие ПерсПективЫ криминАлиЗАции биоЭтиЧескиХ Деликтов
Актуальность данной темы обусловлена необходимостью усовершенствования процесса криминализации биоэтических деликтов. Мировое сообщество обеспокоено проблемами, которыми занимается биоэтика. Новые возможности медицины, связанные не столько с лечением, сколько с управлением человеческой жизнью (например, генетическая коррекция особенностей человека, допущение донорства без согласия, уничтожение жизни на эмбриональных стадиях, отказ и прекращение медицинской помощи безнадежному больному), вступают в противоречие с установившимися моральными ценностями и принципами.
Как никакое другое направление научно-технического прогресса — новейшие биомедицинские технологии показывают связь между достижениями биомедицины и падением ценности человеческой жизни. Как это ни парадоксально, но падение ценности человеческой жизни проявляет себя особенно ярко в технологиях, обеспечивающих воспроизводство человеческой жизни. Так, заготовка «запасных» зигот и их последующее уничтожение
— условие процедуры искусственного оплодотворения. Отрицательные результаты пренатальной диагностики (дородовая диагностика) — еще одно мощное основание «показаний» для искусственного прерывания жизни. Превращение человеческих зародышей в фармацевтическое «сырье» является условием фетальной терапии (терапия, использующая живые клетки эмбриона (или фрагменты фетальных тканей))[1]. Эти и другие примеры наглядно показывают актуальность проблемы.
Формирование и развитие биоэтики связано с процессом трансформации традиционной этики вообще и медицинской этики в частности. Оно обусловлено, прежде всего, резко усиливающимся вниманием к правам человека и созданием новых медицинских технологий, порождающих множество острейших проблем, требующих юридического и морального регулирования.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нравственные убеждения людей остаются сегодня одним из основных способов защиты общества от разрушительных последствий использования новых биомедицинских технологий. Неоспоримым фактом истории человечества является непосредственная связь нравственных ценностей и религиозных представлений.
Постановка проблемы. В связи с развитием биомедицинских технологий возникает необходимость в криминализации новых деяний. Уголовное право должно адекватно отражать социальные реалии, быть максимально справедливым, только в этом случае оно может выполнить свое предназначение — защитить граждан и общество от преступных посягательств. Приоритетная уголовно-правовая охрана личности является одним из проявлениий гуманизма в уголовном праве.
Анализ исследований данной проблемы. Наибольшее освещение биоэтические проблемы получили в трудах философов и представителей биомедицинских наук — врачей различной специализации, генетиков, судебных экспертов.
Что касается юридической науки, то следует отметить, что в последнее время заметен рост числа исследований вопросов правового регулирования отдельных биомедицинских технологий: трансплантации органов и тканей человека, искусственного оплодотворения и имплантации эмбриона человека, генетической (генной) инженерии и т.д. Однако, уголовно-правовых исследований в рассматриваемой сфере крайне мало. Различными аспектами исследований вопросов уголовно-правовой защиты прав человека от общественно опасных нарушений биоэтики занимались такие ученые, как Крылова Н.Е. (Уголовное право и биоэтика: уголовно-правовые проблемы применения современных биомедицинских технологий), Седова Н.Н. (Юридическая институционализация субъектов биоэтики в правовом поле современной России), Г. Терешкович (Історичні основи біоетики. Ефективність державного управління), В. Фиглевский, О. Петрик, І. Сенюта и другие специалисты. Во всем мире к настоящему времени издано большое количество работ по биоэтике.
Основной материал. Современная медицина получает реальную возможность «давать» жизнь (искусственное оплодотворение), определять и изменять ее качественные параметры (генная инженерия), отодвигать «время» смерти (реанимация, трансплантация, геронтология). В силу этого формируется биоэтика как система знания о границах допустимого манипулирования жизнью и смертью человека. Вероятно, история биоэтики началась на Нюрнбергском процессе, когда правда о жутких деяниях нацистских врачей стала известна потрясенному человечеству. Именно тогда стало известно, что нацистские врачи умертвили 70 000 человек: людей с физическими недостатками, людей, считавшихся «бесполезными» для общества, душевнобольных, цыган и маргиналов. Ими была разработана чрезвычайно эффективная программа эвтаназии. Миру также стало известно, что некоторые врачи, вопреки данной ими клятве Гиппократа, ставили злодейские опыты на военнопленных и на
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
лицах, депортированных из занятых нацистами стран, тем самым, обесчестив профессию медика. Вопросы биоэтики являются достаточно разносторонними, но для уголовного права особое значение имеют именно те аспекты биоэтики, которые касаются охраны и защиты прав человека. Сам термин «биоэтика» впервые ввел в употребление Ван Ренселлер Поттер в своей книге «Биоэтика: мост в будущее»[2]. Объектами преступных нарушений в этой сфере должны рассматриваться, помимо уже поставленных под охрану уголовного закона, такие блага и интересы, которые в настоящее время уголовным правом не охраняются, а именно: физическая целостность эмбриона человека, генетическая целостность человека, достоинство человека и т.д. Расширяется применение новых биомедицинских технологий, но говорить об его полноценном правовом регулировании еще рано. Это проявляется, в частности, и в отсутствии достаточного законодательного обеспечения гарантий и прав пациентов, и в отсутствии правового регулирования применения репродуктивных технологий, и в правовом беспределе практики фетальной терапии (лечении с помощью эмбриональных стволовых клеток и тканей, а также биологически активных веществ, выделяемых ими).
Все эти биомедицинские разработки и все генетические исследования вызывают один основной вопрос: должно ли быть разрешено все, что технически возможно? Как только в результате научных исследований появляются новые возможности, они быстро внедряются в практику без каких-либо раздумий об этической стороне, об соотношении стоимости и выгоды. Таким образом, возникает объективная необходимость уголовно-правовой охраны прав человека, путём закрепления ее в уголовно-правовой норме.
Существует ряд факторов, которыми обусловлено появление или существование уголовно-правовой нормы. Так, например, Радутный А.Э. к этим факторам относит следующие: социально-экономические, нормативные, криминологические и социально-прогнозирующие.[3,с.14]. По мнению Беляева Н.А., основными критериями для решения вопроса об отнесении конкретного вида поведения человека к преступлениям являются: оценка поведения как общественно опасного; признание поведения неприемлемым для принципов морали и осуждаемым значительным большинством граждан; констатация того факта, что борьба с таким поведением возможна только путём применения уголовного наказания, а использование других мер принуждения и переубеждения не эффективно; а также, то, что наказание по своим объективным свойствам способно обеспечить достижение поставленной перед ним цели. [4, с.80]
Уголовное законодательство направлено на обеспечение безопасности государства, общества, в частности, человека. При установлении уголовной ответственности, прежде всего, нам необходимо исходить из принципа гуманизма. Гуманизм в общеупотребительном смысле означает «отношение к людям, проникнутое любовью к человеку, заботой об его благе, уважением к человеческому достоинству»[5,с.357], как философское понятие — это «исторически изменяющаяся система воззрений, признающая ценность человека
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
как личности, его право на свободу, счастье, развитие и проявление своих способностей, считающая благо человека критерием оценки социальных институтов, а принципы равенства, справедливости, человечности желаемой нормой отношений между людьми»[6,с.130]. Когда мы говорим о гуманистических основах криминализации биоэтических деликтов, то необходимо учитывать следующие два аспекта.
Прежде всего, при установлении ответственности мы должны помнить о подчинении иерархии интересов, охраняемых нормами уголовного права, гуманистическим ценностям, в наиболее полном отражении в данных нормах приоритета прав и свобод человека и гражданина.
Второй аспект связан с гуманным отношением к виновным при реализации норм, предусматривающих ответственность за совершенные ими преступные деяния в сфере биоэтики.
Существуют значительные проблемы с соблюдением прав человека, осужденного к лишению свободы. Содержание принципа гуманизма подразумевает запрет пыток и других жестоких, нечеловеческих или таких, которые унижают достоинство, видов поведения и наказаний.
Гуманное отношение к данным лицам обычно выражает содержание гуманистических ценностей, выраженных в уголовном законодательстве, и определяется, исходя из характера и степени общественной опасности совершенного преступления в сфере биоэтики, в строгих рамках возникающего на его основе конкретного уголовно-правового отношения ответственности.
Принцип гуманизма имеет международно-правовое и конституционное закрепление. Так, согласно ст. 28 Всеобщей Декларации прав человека (1948г.), «каждый человек имеет право на социальный и международный порядок, при котором права и свободы, изложенные в настоящей Декларации, могут быть полностью осуществлены»; в соответствии со ст. 8 «каждый человек имеет право на эффективное восстановление в правах компетентными национальными судами в случаях нарушения его основных прав, предоставленных ему конституцией или законами»; на основании ст. 5 «никто не должен подвергаться пыткам или жестоким, бесчеловечным или унижающим его достоинство обращению и наказанию»[7].
Часть 1 ст. 3 Конституции Украины гласит: «Человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью»[8]. Одной из гарантий осуществления этого конституционного положения на практике является его конкретизация в различных отраслях права. В уголовном праве этому способствует закрепление принципа гуманизма уголовной ответственности.
Таким образом, при установлении уголовной ответственности за биоэтические деликты необходимо учитывать следующее:
1) уголовное законодательство должно отражать защиту всего комплекса прав и интересов личности, а не только сферу безопасности человека. Под этим комплексом прав и интересов личности, подлежащих дополнительной защите, подразумевается право на уважительное отношение
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
до рождения, в период жизни и после смерти. Необходимо урегулирование вопросов криминализации деяний в сфере фетальной терапии, поскольку в ней используются человеческие зародыши, также пренатальной диагности, последствия результатов которой приводят к искусственному прерыванию жизни;
2) на правоприменительном уровне необходимо помнить о приоритетном обеспечении и защите прав и интересов личности, независимо от того, преступник это или потерпевший, обеспечив формирование надлежащих механизмов компенсации и реабилитации.
3) поскольку гуманность к упомянутым лицам имеет свои пределы и реализуется с учетом общественной опасности преступления, совершенного виновным, значимости тех отношений, нарушением которых причиняется ущерб потерпевшему, основания и критерии таких пределов тоже должны быть обозначены в уголовно-правовой норме. В частности, не должны допускаться меры безопасности и защиты, причиняющие физические страдания или унижающие человеческое достоинство, посягающие на отношения охраны частной жизни.
Выводы. Развитие биоэтики может способствовать гуманизации биомедицины, этическому самосознанию, как обычных людей, так и профессионального сообщества медиков, оно поможет сформировать новые этические регулятивы, осознать моральные коллизии и дилеммы.
Каждое государство, реализуя уголовно-правовую политику, должно исходить из уважения человека, признания и уважения значения его свободной воли, права и возможности играть определяющую роль при принятии решений, затрагивающих его телесное и (или) социальное благополучие. Без его осознанного и добровольного разрешения в принципе не должны проводиться никакие манипуляции; включая исследовательские, профилактические, диагностические и лечебные.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Силуянова И. Этика врачевания. Современная медицина и Православие [Электронный ресурс] / (Православие и современность. Информационно-аналитический портал Саратовской епархии Русской Православной Церкви). Режим доступа к сайту: http://lib.eparhia-saratov.ru/books/17s/ siluanova/medicine/19.html
2. Поттер Ван Ранслер. Биоэтика — мост в будущее./ Под ред. С.В. Вековшининой , В.Л. Кулиниченко. Киев: 2002. — 216 с.
3. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таєм-ницю: [монографія]/ О.Е. Радутний.- Харків: [Ксілон], 2008.- 202 с.
4. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. — Ленинград, 1986. — 176 с.
5. Словарь русского языка./ Под ред. А. П. Евгеньевой./ АН СССР, Ин-т русский язык; Т.1.- М., 1981.- 696 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6. Философский энциклопедический словарь./ М.: Совет. энцикл., 1983. — 840 с.
7. Всеобщая декларация прав человека: принята и провозглашена резолюцией 217 А (III) Генеральной Ассамблеи ООН от 10 декабря 1948 г. // Международные акты о правах человека/ сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева. — 2-е изд., доп. — М.: Норма-Инфа, 2002. — С. 38-42.
8. Конституція України від 28.06.1996р.// Відомості Верховної Ради України.- 1996: №30.- Ст.3.
Т.Є. СЕВАСТЬЯНОВА
кандидат юридичних наук, доцент
Інститут права /мен/ Володимира Сташиса
Класичний приватний університет
вЗАЄмоДіЯ ДерЖАви тА релігіЙниХ
оргАніЗАціЙ у ПротиДіЇ ЗлоЧинності
в сФері вірос ПовіДАннЯ
Відповідно ст 5. Закону України «Про свободу совісті та релігійні органі-зації» Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.
Принцип «відділення Церкви від держави» можна розуміти, як невтру-чання у сферу діяльності один одного та нейтралітет держави до діяльності усіх релігійних конфесій, причому, таке відділення не виключає співпраці де-ржави та релігійних організацій у різних сферах, зокрема, питаннях захисту моралі, релігійної та правової освіти, протидії злочинності тощо.
Успішність співпраці у питаннях протидії злочинності в сфері віроспові-дання полягає в тому, що політика держави тісно пов’язана з мораллю, ду-ховністю, релігією та є важливим елементом визначення спільного інтересу та волі більшості громадян, тією чи іншою мірою сформованих релігією. Релігія є формою суспільної свідомості, що формує соціальні норми, від-повідно до яких будується система суспільних відносин. В свою чергу, релігійні організації підпадають під вплив державної політики, що виражає й реалізує інтереси суспільства в цілому й окремої людини зокрема. Таким чином держава та релігійні організації впливають одне на одного. Від якості їхньої взаємодії залежить формування гармонійних і плідних відносин у системі: людина—релігійна організація—держава—суспільство.
Держава шляхом встановлення кримінальної відповідальності охороняє права та інтереси кожної особи та суспільства в цілому, але, на наш погляд, встановлення відповідальності недостатньо для нормального існування сус-пільства.
Протидія злочинності — це багаторівнева система заходів державного, громадського та державно-громадського характеру, спрямована на усунення
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
її причин та умов. Таким чином, державою повинні розроблятися норми, які б регулювали взаємовідносини між членами суспільства, норми, які б спрямовували поведінку суспільства. У науковій літературі розробляється теорія протидії злочинності, яка впроваджується шляхом вирішення як за-гально-соціальних, так і спеціалізованих задач.
Загально-соціальні задачі реалізуються в процесі рішення багато-масш-табних завдань, які ставляться перед суспільством.
Спеціальні задачі визначаються як комплекс засобів правового впливу, виховних, організаційних технічних заходів, які спрямовані саме на протидію злочинності.
На нашу думку, для протидії злочинів у сфері віросповідання повинна бути розроблена особлива програма, яка б передбачала специфіку вчинення таких злочинів. Повинні бути застосовані всі можливі профілактичні засоби: економічні, демографічні, політичні, ідеологічні, організаційні, технічні, та, зрозуміло, правові.
Для розробки такої програми повинні бути застосовані заходи як за-гальної профілактики: за суб’єктом (для кого попереджувальна діяльність не є обов’язковою і для тих, для кого вона є основною), за об’єктом (заходи попередження злочинів), за характером завдання (виявлення і усунення детермінант злочинів), за організаційною формою, за ступенем правового врегулювання (заходи правового і не правового характеру), так і заходи індивідуальної профілактики. При цьому повинні бути враховані наступні фактори: причини та умови вчинення злочинів, механізм злочинної поведінки у формуванні рішення про вчинення злочину в сфері віросповідання, фак-тори, що впливають на виникнення та реалізацію криміногенної мотивації в поведінці особи, вплив релігійних поглядів на рішення про вчинення злочину, особа злочинця та її типологія, а також, причини виникнення та існування «релігійної» злочинності взагалі, яка, в деякій мірі, є зворотнім віддзер-каленням недосконалості державного регулювання питань релігійної освіти та культури, що врешті-решт призвело до занепаду суспільної моралі та виникнення на цій підставі «релігійної» злочинності.
В даному випадку, недостатньо діяльності лише держави, а саме роботи громадських організацій, правоохоронних та правозахисних органів. В цій ро-боті повинні приймати участь релігійні організації. Саме взаємодія держави та релігійних організацій має вирішальне значення в побудові стратегічних питань протидії злочинності в цілому, а також, безпосередньо злочинів у сфері віросповідання.
Релігія (від лат. religio — «святиня», набожність, благочестя) — особлива форма усвідомлення миру, обумовлена вірою в існування надприрод-ного і залежність від цього результату людських дій і життя людини. Віра — основна ознака і елемент будь-якої релігії.
Також, релігія є складним соціально-духовним творенням, феноменом культурно-історичного прогресу людства. Від найдавніших часів до сьогодення вона існує як форма суспільної свідомості, певний вид духовно-практичного
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
освоєння світу, раціонального та ірраціонального мислення і пізнання людсь-кого буття. Тому, коли мотивом вчинення злочину є втілення в діях суб’єкта релігійної ненависті або бажання розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу або принизити національну честь і гідність представників окремих національних груп або, навіть, коли такі дії вчиняються з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи, такі злочини мають значну суспільну небезпеку саме тому, що причиною вчинення злочину виступає віра, як ознака релігії.
Суспільна небезпека таких злочинів та необхідність протидії ним полягає ще й в тому, що коли «спотворена» релігійна віра та свідомість стають за-собом уявлення особи про життєві цінності та ідеали, про поняття добра і зла, про норми поведінки в суспільстві, кожний громадянин в державі стає під загрозу бути потенційним об’єктом втілення релігійної ненависті.
В даному випадку держава та релігійні організації повинні спільно здійснювати суспільно значимі заходи, розробляти програми державно-кон-фесійних відносин з питань протидії злочинності, визначати пріоритетні на-прямки протидії злочинності у сфері віросповідання.
На сьогоднішній день частково така робота вже ведеться. Так, напри-клад, Християнські конфесії розгорнули волонтерський рух, де волонтери ве-дуть роботу в місцях позбавлення волі щодо духовної опіки засуджених. Де позитивні духовні настанови є підґрунтям ресоціалізації особи та бар’єром для вчинення нових злочинів.
Ще одним прикладом є розвиток релігійної свідомості, яка, в деякій мірі має взаємозв’язок з правосвідомістю особи. Враховуючи те, що кінема-тограф, який як найпопулярнішим різновидом сучасного мистецтва є доволі ефективним засобом впливу на суспільну свідомість, релігійні організації провели VI Міжнародний кінофестиваль «Покров», який пройшов у м. Києві. На ньому глядачам було запропоновано більше ста робіт із семи країн світу. Девіз заходу: «Православне кіно — для молоді». Цим закликом організатори дійства прагнули вказати православним кінематографістам і громадськості на головну проблему сьогодення — відсутність релігійного виховання під-ростаючого покоління.
Стратегічні рішення про формалізацію партнерства з профільними органами державної влади у вирішенні актуальних суспільних проблем ухвалили члени Всеукраїнської ради Церков та релігійних організацій на своєму засі-данні 16 грудня 2008 року. Це — Меморандум про співпрацю між ВРЦРО і Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі. У документі йдеться про визнання ролі релігійних об’єднань у про-дукуванні і поширенні в суспільстві високодуховних цінностей, вихованні громадян на загальнолюдських етичних засадах. Ці ж питання ставились на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми законодавства Ук-раїни про захист суспільної моралі» в Запоріжжі у березні 2010 року при обговоренні питання щодо удосконалення проекту Закону України «Про за-хист суспільної моралі», де прийняли участь голова НЕК України з питань
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
захисту суспільної моралі Костицький В.В., представники вищих навчальних закладів, судді, співробітники правоохоронних органів, а також представники релігійних організацій Запоріжжя.
В питанні протидії злочинності у сфері віросповідання необхідно пам’ятати, що суб’єктами або групою суб’єктів відповідно яких ведеться така робота виступають особи, які самі є членами релігійних організацій, діяльність яких носить протиправний характер (релігійні секти). В даному випадку, увага повинна приділятись створенню спеціальних програм для роботи з членами таких організацій. Програми повинні складатись з урахуванням знань пси-хології таких осіб та специфіки діяльності релігійних сект.
Тому, співпраця фахівців різних напрямків (психологів, священнослужи-телів, юристів) є необхідним важелем в досягненні загальної мети — про-тидії злочинів у сфері віросповідання.
Е.Е. СЕРДЦОВА
Донецкий юридический институт
Луганского государственного университета внутрених дел
имени Э.А. Дидоренко
соверШенствовАние уголовного
ЗАконоДАтельствА ПутЁм ПрАвового
ЗАкреПлениЯ ЭвтАнАЗии
Человек смертен, и смерть неизбежна. С древнейшей поры проблема жизни и смерти была предметом философского и правового осмысления. Эту проблему так же пытались решить и античные философы. По этому поводу было высказано много мнений. Среди мнений были и такие как, убийство тяжело больных считалось допустимым и без их согласия. Для каждого человека больно и невыносимо видеть как страдает умирающий, особенно если больной является его родственником.
Актуальность данной темы обусловлена потребностью совершенствования нормативно-правового регулирования эвтаназии, а также выработки соответствующего понятийно-категориального аппарата.
Научная новизна данной темы определена недостаточной степенью разработанности политико-правовой проблематики, связанной с темой эвтаназии, о чем свидетельствует практическое отсутствие монографий, диссертационных исследований, посвященных правовому анализу эвтаназии как политико-правового и социально-культурного феномена.
Термин эвтаназия происходит от греч. — хорошо и — смерть и означает сознательное действие, приводящее к смерти безнадежно больного человека относительно быстрым и безболезненным путем с целью прекращения страданий. Эвтаназия как новый способ медицинского решения проблемы смерти
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(прекращения жизни) входит в практику современного здравоохранения под влиянием двух основных факторов. Во-первых, прогресса медицины, — прогресса, который включает в себя развитие реаниматологии, позволяющей предотвратить смерть больного, т.е. работающей в режиме управления умиранием. Во-вторых, смены ценностей и моральных приоритетов в современной цивилизации с ее идеей «прав человека» в центре внимания [1].
Учёные различают два вида эвтаназии: активную (позитивную) и пассивную (негативную). Активной эвтаназией является намеренное осуществление определенных действий по ускорению смерти страдающего безнадежно больного («метод наполненного шприца»: передозировка снотворного, смертельная инъекция). Так же активная эвтаназия имеет несколько форм:
1) «убийство из милосердия « — родственники или сам врач, видя мучительные страдания безнадежно больного человека и будучи не в силах их устранить, вводят ему сверхдозу обезболивающего препарата, в результате чего наступает быстрая и безболезненная смерть. Вопрос о согласии пациента в данном случае вообще не ставится, поскольку он даже не в состоянии выразить свою волю;
2) самоубийство, ассистируемое врачом, происходит с согласия пациента, врач только помогает покончить с жизнью [2];
3) собственно активная эвтаназия происходит без помощи врача. Пациент сам включает устройство, которое приводит его к быстрой смерти.
Выделяют также активную эвтаназию, осуществляемую в виде системы, и эпизодическую.
А пассивная это — намеренное прекращение мер по поддержанию и продлению жизни ( «метод отложенного шприца» ).
Смерть в ситуации с эвтаназией не является целью, она выступает средством, при помощи которого отстаивается право на подлинно человеческое существование в том случае, когда другие возможности для его реализации отсутствуют.
Эвтаназия — это выбор не между жизнью и смертью, а между разными смертями: одна из них — спокойная и сравнительно легкая, а другая — бесконечно долгая агония. Люди должны иметь право на достойный уход из жизни.
Намеренное умерщвление невинного всегда является деянием которое подпадает под ст. 115 УК [3] Украины и несёт также наказание предусмотренное законодательством, а так же это нравственное зло. Эвтаназия — намеренное умерщвление невинного человека. Значит эвтаназия — преступное деяние и в тот же момент нравственное зло.
Сторонники эвтаназии могут апеллировать к факту, что вышеприведенное умозаключение подразумевает различие между оправданными и неоправданными умерщвлениями. На каком основании делается это различие? Если некоторые виды умерщвлений оправданы, почему нельзя оправдать хотя бы в некоторых обстоятельствах добровольной эвтаназии?
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Как известно, два вида убийства принимаются даже многими из самых рьяных противников эвтаназии — самооборона и наказание которые в строго установленных законных основаниях освобождают от уголовной ответственности ( наказание в виде смертной казни у нас в стране находится под запретом ). Ни один из них не является несправедливым; по сути, ни один из них не является злом.
В некоторых странах эвтаназия разрешена. Но не следует скрывать, что в тех странах где эвтаназия узаконена существует ряд нарушений. К примеру можно отнести статистические данные за последние пять лет в Нидерландах:
— 27% докторов проводят эвтаназию по требованию,
— 72% докторов обычно фальсифицируют свидетельство о смерти, указывая естественную причину смерти.
— Интервал между обращением и проведением эвтаназии в 13% случаев составил менее одного дня, в 35% случаев — неделю (по закону — два месяца).
— В 22% случаев это была однократная просьба (по закону их должно быть четыре, из них две письменные).
— В 12% случаев врач ни с кем не обсуждал обращение больного (по закону — с тремя врачами).
Сторонники «гуманной» смерти борются за право чтобы смертельно больные люди могли сами покончить жизнь самоубийством, так как каждый человек сам вправе распоряжаться своей жизнью. Монтень говорил: «Добровольная смерть — прекраснейшее завершение жизни. Ибо вся наша жизнь зависит от воли других людей, и только смерть — от нашей собственной».
Рассмотрим, как наше законодательство регулирует проблему эвтаназии.
В Украине любая эвтаназия запрещена, однако во многих западных странах «метод отложенного шприца» считается гуманным и пока единственно приемлемым легальным способом прекратить страдания больного. Пассивная эвтаназия разрешена в Голландии, Австралии, Швеции, Финляндии, некоторых штатах США. В научной литературе Украины были высказаны предложения о легализации добровольной пассивной эвтаназии. В определённом смысле это было прорывом в обсуждении проблемы как у наших соседей так уже и на территории Украины, на которое долгое время было наложено табу. До тех пор, пока эвтаназия в нашем государстве категорически запрещена, на наш взгляд, необходимо хотя бы изменить уголовно-правовую оценку обсуждаемых действий. И не только в отношении медиков. Так, лишение жизни из сострадания не может быть по степени опасности уравнено с умышленным убийством.
Мы считаем, что эвтаназию надо разрешать в целом. Но под массой и множеством условий. То есть, действительно, это должен быть консилиум, как минимум, это должна быть правовая оценка. Кроме того, кроме мнения
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
родственников, мнения самого пациента, я считаю, что должны быть в Украине процедуры — такие, например, как создание Комиссии по этике, которая занималась бы специально вопросами эвтаназии. Мы считаем, что эвтаназию надо разрешать в целом. Но под массой и множеством условий. То есть, действительно, это должен быть консилиум, как минимум, это должна быть правовая оценка. Кроме того, кроме мнения родственников, мнения самого пациента, я считаю, что должны быть в Украине процедуры — такие, например, как создание Комиссии по этике, которая занималась бы специально вопросами эвтаназии.
Принятие такого решения и осуществление эвтаназии должно быть в строгом соответствии с порядком, который, с учетом опыта других стран, должен быть разработан юристами и медиками и утвержден соответствующими министерствами. Несмотря на то, что в настоящее время ни в какой форме эвтаназия в нашей стране не может быть разрешена, от легализации этой проблемы не уйти. Решение ее надо начинать с правового обеспечения и разработки порядка жесткого контроля за каждым случаем эвтаназии. А пока врачам надо помнить, что побуждение и осуществление любой формы эвтаназии в соответствии с законодательством Украины является преступлением.
ЛИТЕРАТУРА:
2. Ардашева Н. А. Эвтаназия как метод искусственного прерывания жизни: правовые условия // Рос. юрид. журн, 1996.
3. Уголовный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 10 января 2010 года). — Х.: ООО «Одиссей», 2010.
я.г. смшянський
Харківський національний університет внутрішніх справ
особливості склАДу ЗлоЧину,
ПереДбАЧеного П. 4 Ч. 2 ст. 115
кк укрАЇни
Аналіз статистиних даних свідчить про певні позитивні зміни у динаміці тяжких насильницьких злочинів, які спостерігаються останнім часом. Однак, при цьому питома вага умисних вбивств серед всієї маси насильницьких злочинів залишається практично незмінною. При цьому умисні вбивства вчи-няються все з більшою жорстокістю і зухвалістю. В свою чергу складність механізму вчинення такого злочину, як умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю, пов’язана зі спеціфікою його об’єктивних та суб’єктивних характеристик, обумовлює труднощі кваліфікації зазначених діянь, що нерідко призводить до хибної їх юридичної оцінки, негативно впливаючи на призна-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
чення справедливого покарання та поширення соціальної несправедливості у нашому суспільстві.
Вказане обумовлює необхідність поглибленного дослідження юридичного складу умисного вбивства з особливою жорстокістю, встановлення його особливих ознак з метою розроблення рекомендацій щодо кваліфікації да-ного злочинного діяння.
Проведене нами дослідження дозволило виявити наступні особливості складу злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України.
1. Об’єктом умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю є суспільні відносини, що виникають із приводу недоторканості іншої життя людини. Учасниками таких відносин є, з одного боку, людина — «носій» життя, з іншого — будь-яка інша людина. Предметом цих відносин виступає життя іншої людини. Поняття «життя» характеризує існування людини у двох аспектах — як життєдіяльність (безперервне функціонування) біологіч-ного організму людської істоти і як форму існування людини в суспільстві. Змістом цих відносин є право «носія» на недоторканість життя та обов’язок будь-якої іншої особи не заподіювати смерті іншій людині. Життя людини як біосоціальної істоти починається з початку фізіологічних пологів та за-кінчується смертю її мозку.
2. Особлива жорстокість, як кваліфікуюча ознака умисного вбивства, органічно поєднує у собі характеристику як самого способу вчинення зло-чинного діяння, так й особистості винної особи, яка застосовує такий спосіб позбавлення життя іншої людини. Саме тому, таки ознаки об’єктивної сто-рони складу злочину, як місце, час, обстановка і засоби вчинення злочину мають безпосереднє значення для констатації вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю.
Під особливою жорстокістю, як кваліфікуючою ознакою умисного вбивства, слід розуміти такий спосіб вчинення злочину, що полягає в умисному застосуванні психічного та/або фізичного насильства (шляхом дії або через бездіяльність) безпосередньо перед, підчас або після вчинення злочину, необов’язкового (надмірного) для настання передбаченого від-повідною нормою кримінального закону злочинного наслідку, спрямованому на завдання потерпілому (іншій особі) особливих фізичних мучень та/або психічних страждань.
Вчиняючи вбивство з особливою жорстокістю, винний може використо-вувати різні форми фізичного (побої, мучення, мордування, заподіювання тілесних ушкоджень, тортури) і психічного (знущання, глумління, погрози) насильства як окремо, так і в різному їхньому сполученні, а також у сполу-ченні з обстановкою вчинення злочину. При цьому винний може як одноразово здійснювати акти насильства в зазначених формах, так і систематично. Слід враховувати, що їхня систематичність характеризується не тільки кількістю (багаторазовістю), але і внутрішнім взаємозв’язком (внутрішньою єдністю) дій, обумовлених спрямованістю умислу.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вибір конкретного способу вчинення злочину знаходиться в залежності від індивідуальних особливостей суб’єкта злочину, і від можливості в кон-кретній обстановці використовувати ним той або інший спосіб вчинення злочину, ту або іншу форму насильства.
3. При умисному вбивстві з особливою жорстокістю винний може використовувати або свідомо створювати відповідну обстановку вчинення злочину. Обстановка вчинення умисного вбивства може свідчити про його вчинення з особливою жорстокістю, якщо мали місце наступні обставини: 1) злочин вчинений у присутності близьких потерпілому осіб або близькі особи були умисно повідомлені винним про свій намір; 2) мало місце глум-ління над трупом потерпілого; 3) злочин вчинений відносно особи, яка пе-ребувала у безпорадному стані; 4) при вчиненні вбивства декількох осіб — одного за одним; 5) злочин вчинений багаточисленною групою осіб, які є співвиконавцями; тощо
4. Суспільно небезпечними наслідками вбивства з особливою жорс-токістю є смерть потерпілого. Відносно особливої жорстокості вчинення злочину — для кваліфікації вирішальне значення має не наявність факту об’єктивного відчування особливих мучень та страждань потерпілим або іншою особою, а встановлення суб’єктивного зв’язку між вбивством потер-пілого й особливими мученнями та стражданнями потерпілого (іншої особи), тобто усвідомлення винним можливості їх спричинення.
5. Умисне вбивство з особливою жорстокістю часто вчиняють особи, що мають певні психічні розлади, найбільш розповсюдженими з них є: пси-хопатії, патохарактеріологічний розвиток, залишкове явище після органіч-ного ураження центральної нервової системи травматичної етіології, психози, алкоголізм, наркоманія та ін. Для осіб, що мають психічні розлади такого роду характерні такі риси особистості, як підвищена збудливість, конфлік-тність, дратівливість, упертість, егоцентризм, афективна нестійкість, «сиюминутность» виникнення і задоволення антисуспільних потреб, істероїдні реакції, схильність до агресивних проявів тощо.
Переважна більшість умисних вбивств з особливою жорстокістю вчи-няються у стані алкогольного сп’яніння (як правило, у найбільш тяжкому ступені). Таким чином, при кваліфікації даного злочину може гостро стати питання обмеженої осудності винної особи. Значна частина умисних вбивств з особливою жорстокістю вчиняється неповнолітніми особами у групі. Вчи-нення таких злочинів відрізняється усвідомленим застосуванням винним най-більш жорстоких та нелюдських способів вчинення злочину та характерною довготривалістю позбавлення життя потерпілого.
6. Специфіка суб’єктивної сторони аналізованого складу обумовлюється складною багатоваріантністю сполучення прямого та непрямого умислу щодо заподіяння смерті потерпілому та особливих мучень та страждань потерпі-лого.
Умисне вбивство з особливою жорстокістю може вчинятися: 1) з прямим умислом, коли винний бажає настання смерті потерпілого і щоб вона
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
наступила саме в результаті відчуваних ним особливих фізичних мучень і/або психічних страждань; 2) коли до позбавлення життя потерпілого умисел прямий, а до мучень І страждань — непрямий; 3) з прямим умислом на за-подіяння особливих мучень та страждань І непрямим на позбавлення життя потерпілого; 4) з непрямим умислом І на позбавлення життя потерпілого, І на заподіяння особливих мучень І страждань. В усіх зазначених випадках незалежно від фактичного заподіяння (незаподіяння) потерпілому (іншій особі) особливих фізичних мучень і/або психічних страждань вже сам факт свідомого вибору винним саме такого способу вчинення злочинного діяння повною мірою свідчить про вчинення ним умисного вбивства з особливою жорстокістю.
На відміну від вини у формі умислу (прямого чи непрямого) як обов’язкового елементу суб’єктивної сторони аналізованого складу, мотив та мета вчинення злочину мають факультативний характер. Вчинення даного злочину можливо як з мотивів помети, ревнощів, користі тощо, так й з мотивів ствердження та самоствердження при вчиненні так званих «садист-ських» вбивств та групових вбивств, вчиняємих неповнолітніми.
Таким чином, встановлені особливості складу злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, на наш погляд, сприятимуть правільній юридичній оцінці даного виду злочинів та дозволять уникнути помилок при їх кваліфікації.
О.М. СМУШАК
Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника
ПРОБЛЕМЫ УДОСКОНАЛЕННЯ
КРИМ ШАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАЗДАЛЕПДЬ
НЕ ОБІЦЯНЕ ПРИХОВУВАННЯ
ЗЛОЧИНУ ВЧИНЕНОГО РОДИЧАМИ
ВИННОГО
Проблема причетності до злочину не отримала надежного закріплення в чинному кримінальному законі, І у теорії кримінального права в цьому питанні існують певні розбіжності.
Традиційно прийнято вважати, що причетність до злочину існує у таких формах: 1) приховування злочину; 2) потурання злочину; 3) не повідомлення про злочин.
1з прийняттям нового КК України інститут причетності, деякі його види, зокрема, неповідомлення про злочин було повністю декриміналізовано, приховування зазнало часткової декриміналізації, а потурання обмежилось лише галуззю службових злочинів (ст. 367 КК України).
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Висловлюється думка, що аналіз положень нового КК дозволяє виділити ще один вид причетності до злочину — заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій (ст. 256 КК).
Однією з найбільш небезпечних форм причетності, яка сприяє скоєнню особливо тяжких злочинів, є заздалегідь необіцяне переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів (ч.6 ст.27 КК України). Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідаль-ності лише у випадках, передбачених (ст.ст. 198 та 396 КК України). Аналіз даних статей дає підстави зазначити, що виникає колізія між положеннями Загальної і особливої частин, оскільки в КК відповідальність за заздалегідь необіцяне приховування злочину, яке врегульовано в ст. 256 КК України су-перечить положенням Загальної частини КК, а відповідальність за необіцяне заздалегідь приховування злочинної діяльності учасниками злочинної органі-зації, як і будь — якого іншого тяжкого, чи особливо тяжкого злочину може наставати лише за ст. 396 КК ( відповідно до вимог ч.6 ст.27 КК). Тож ці суперечності повинні бути урегульовані на законодавчому рівні.
Законодавець обмежує коло осіб, які можуть нести кримінальну відпові-дальність за приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Згідно з ч.2 ст.396 КК України встановлюється коло осіб які не підлягають кримі-нальній відповідальності за заздалегідь необіцяне приховування злочину щодо членів сім’ї чи близьких родичів особи, яка вчинила злочин, коло яких визначено законом. Ці норми відповідають положенню яке закріплене в ст.36 Конституції України, в якій теж врегульовано питання про відповідальність цієї категорії осіб.
Одним з перших по даному питанню висловив свою думку М.М. Ісаєв який запропонував встановити факультативність покарання у випадках коли в ролі осіб які приховують, виступають родичі злочинця. При цьому він зазначав, що відповідальність за приховування могла виключатися не тільки при наявності «кровного зв’язку», але і при іншій «близькості» а саме дружби, товариських стосунків. Цю точку зору підтримував і М.І. Ковальов, який зазначав, що під приховуванням яке скоюється близькими родичами, часто приховується така внутрішня душевна боротьба і такі страждання, що будь-які покарання можуть здатися мізерними в порівнянні з переживаннями за долю близької людини яка скоїла злочин. Він не допускав можливості звільнення від кримінальної відповідальності осіб які приховують особливо небезпечних державних злочинців та деяких інших тяжких злочинів. Іншу точку зору по даному питанню висвітлює Б.Т. Разгільдієв. На його думку потрібно звільняти від кримінальної відповідальності тільки тих осіб, які незалежно від того чи являються вони родичами чи ні, дієво розкаюються у скоєному приховуванні. В літературі була висловлена і інша точка зору згідно з якої особи які приховували родичів повинні звільнятися від кримінальної відповідальності, але не в усіх випадках, а тільки при наявності певних умов. Так А.І Бушуєв запропонував зберегти відповідальність за прихову-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вання близьких родичів у випадку скоєння ними тяжких злочинів і скоєння злочинів із низьких спонукань. Н.С. Косякова запропонувала не звільняти від кримінальної відповідальності родичів, якщо мало місце посягання на життя, на малолітнього, або з його використанням, при скоєнні особою яка переховує, нового злочину, а також якщо переховування скоєно з ко-рисливих мотивів. На думку А.В.Зарубіна від кримінальної відповідальності слід звільнити тільки подружжя, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках з особою яка приховує. Ці питання знайшли своє відображення в законодавстві зарубіжних держав. Зокрема, КК Франції, Іспанії і ФРН виключають кримінальну відповідальність за приховування злочинів, які скоєні родичем по прямій лінії чи подружжям, а КК Франції за дане діяння звільняються від кримінальної відповідальності і священнослужителі. В КК Франції зазначено, що не звільняється від кримінальної відповідальності за приховування і неповідомлення родичами винного, коли злочин скоєно по відношенню до неповнолітніх які не досягли 15 років, або осіб, які не мають можливості захистити себе в силу свого фізичного або психічного стану. В КПК ФРН зазначено, що право відмовитись від надання свідчень мають: 1) заручені з обвинуваченим; 2) подружжя обвинуваченого, якщо навіть шлюб вже розірвано; 3) той хто знаходиться з обвинуваченим у родинних стосунках по прямій лінії (абз.1 параграф 52). Законодавець Швейцарії звільняє від кримінальної відповідальності особу яка переховує особу, що скоїла злочин та знаходиться з нею у близьких відносинах, вирішення даного питання віднесено на розсуд суду. Поняття близьких родичів передбачене в п. 11 ст. 32, ч. 2 ст. 69 КПК України де до близьких родичів віднесено батьків, чоловіків (жінок), дітей, рідних братів і сестер, діда, бабу, онуків, усиновителів і усиновлених. Поняття «член сім’ї» КПК не містить, через що необхідно звернутися до Сімейного кодексу України і рішення Консти-туційного Суду України в справі від 3 червня 1999р. № 5-рп/99, де дається офіційне тлумачення терміна «член родини», яке до них відносить також осіб, які перебувають з суб’єктом права у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв’язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з ним; веденням з ним спільного господарства. Виходячи з цього можна зробити висновок, що законодавчо дане питання немає чіткої регламентації. В чинному кодексі визначення сім’ї не дуже якісне, тому, підходячи фактично, якщо дитина від вашого першого шлюбу, батько не позбавлений батьківських прав, а новий чоловік дитину не уси-новив, то вона не є членом сім’ї вашого нового чоловіка — це абсурдно.
Дане питання потребує більш чіткої регламентації і законодавчого за-кріплення в ч.2 ст.396 КК України.
Проаналізувавши вище зазначені пропозиції можемо зробити висновок, що деякі із запропонованих пропозицій отримали своє закріплення в ч. 2 ст. 369 КК України. Законодавець, виключивши вказаних осіб з числа суб’єктів, які підлягають кримінальній відповідальності за приховування зло-чинів, вчинив досить гуманно. Коли особа приховує свого чоловіка, близького
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
родича або не повідомляє про них, в даному випадку вирішується колізія між кримінально-правою забороною і моральними нормами які засуджують зраду близьких на користь останніх. В такій ситуації, коли сімейні і родинні зв’язки мають більший вплив на поведінку осіб ніж страх перед кримі-нальним покаранням, в такому випадку немає змісту встановлювати кримі-нальну відповідальність за приховування злочину. Законодавець повинен більш чітко врегульовувати, визначати перелік осіб які будуть звільнятися від відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину щодо членів сім’ї та близьких родичів не давши можливість причетним особам уникнути кримінальної відповідальності.
B.C. СОРКИН
кандидат юридических наук, доцент Гродненский государственный университет имени Я. Купалы
А.Н. МЕЛЕШКО Гродненский государственный университет имени Я. Купалы
особенности ПроцессуАльного
руковоДствА Прокурором
ПреДвАрительного рАсслеДовАниЯ
По ЗАконоДАтельству ресПублики
белАрусь и россиЙскоЙ ФеДерАции
В соответствии со ст. 34 УПК Республики Беларусь прокурор является должностным лицом, в пределах своей компетенции осуществляющий от имени государства уголовное преследование. В этой связи думается целесообразно остановиться на особенностях процессуального руководство прокурором на стадии предварительного расследования по УПК Российской Федерации. Мы разделяем мнение В.П. Божьева (журнал «Уголовное право» 2008 г. № 3), который утверждал, что принятие серии нормативных правовых актов, начало которой положено Федеральным законом от 5 июня 2007 г. № 87-ФЗ, вряд ли правильно считать акцией по реформе предварительного расследования, хотя такая оценка указанных актов присутствует у практикующих юристов и в определенной степени — в литературе. Установленные новеллы в уголовно-процессуальном законодательстве точнее было бы считать изменением организации расследования преступлений или организации процессуального руководства органами расследования. В результате корректировки УПК РФ и Федерального закона о прокуратуре (см. Федеральные законы № 87-ФЗ, № 90-ФЗ от 5 и 6 июня 2007 г.) нашли подтверждение ранее существовавшие формы расследования: дознание и предварительное следствие. В структуру первых введено новое подразделение — специализированное подразделение дознания, возглавляемое
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
начальником подразделения дознания и его заместителем (см.: п. 17.1 ст. 5, ст. 40.1 УПК). При этом существенно усилены полномочия прокурора по осуществлению процессуального руководства дознанием. В отношении следственных органов руководство и надзор прокурора существенно ослаблены, что привело к усилению их независимости от прокурора. Процессуальный контроль и руководство непосредственной деятельностью следователя по осуществлению расследования отныне сосредоточены главным образом у руководителя следственного органа (далее — РСО). У прокурора сохранились (хотя и не в полном объеме) полномочия по осуществлению надзора за деятельностью следователя, но он, как правило, не может непосредственно воздействовать на следователя, а действует через РСО. Например, признав незаконным отказ следователя в возбуждении уголовного дела, прокурор выносит мотивированное постановление о направлении соответствующих материалов руководителю следственного органа для решения вопроса об отмене постановления следователя (ч. 6 ст. 148 УПК РФ). Аналогичным образом прокурор поступает в случае разрешения жалобы на решение следователя о прекращении дела или уголовного преследования. Признав постановление следователя незаконным, прокурор выносит постановление о направлении соответствующих материалов РСО для решения вопроса об отмене постановления о прекращении дела или уголовного преследования (ч. 1 ст. 214 УПК РФ).
Думается, что подобная практика позволит в полном объеме оптимизировать надлежащую процедуру прокурорского надзора за органами дознания и предварительного следствия. Безусловно, вышеизложенные законодательные новеллы направлены, прежде всего, на повышение процессуальной самостоятельности следователя в уголовном процессе Российской Федерации, что, несомненно, правильно. Тем не менее, функцию прокурорского надзора за законностью деятельности органов дознания предварительного следствия отраженную в Законе о прокуратуре еще никто не отменял. Система уголовно-процессуального законодательства Республики Беларусь во многом сохранила еще советский подход (УПК БССР 1961 года) регламентацию процессуального руководства прокурором дознания предварительного следствия. Представляется, что на данном этапе это достаточно оправданно.
Резюмируя изложенное, можно прийти к выводу, что прокурорский надзор должен реализовываться таким образом, чтобы с одной стороны не ограничивалась процессуальная самостоятельность органов уголовного преследования, а с другой стороны, прокурор должен быть наделен надлежащими реальными властно-распорядительными полномочиями в своей надзорной деятельности при выполнении возложенных на него задач.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О.С. СТЕБЛИНСЬКА
кандидат юридичних наук
Прикарпатський юридичний інститут
Львівського державного університету внутрішніх справ
ЗАконоДАвЧе ЗАбеЗПеЧеннЯ
ЗАПобігАннЯ торгівлі лЮДьми
в укрАЇни
Дві світові війни та велика кількість збройних конфліктів в окремих країнах протягом останнього сторіччя примусили світове співтовариство за-мислитись над майбутнім людства. Особливої актуальності набуло питания дотримання прав та свобод людини. Тому невипадково ООН взяла на себе обов’язок здійснювати міжнародну співпрацю у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру в заохоченні й розвитку поваги до прав людини та основних свобод для всіх незалежно від раси, статі, мови та релігії. Цей обов’язок був закріплений у Статуті ООН.
На сьогоднішній день торгівля людьми вважаеться порушенням прав людини. Важливим етапом у ствердженні такої концепції стала всесвітня конференція з прав людини, що відбулася у Відні в 1993 році, коли вперше насильство над жінками визнали порушенням прав людини. Саме з позиції захисту прав людини в останні роки розроблялася низка міжнародних до-кументів щодо боротьби з торгівлею людьми. Це, наприклад, Гаазька мініс-терська декларація (1997 р.), Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності та протоколи, що ІТ доповнюють (2000 р.), Брюс-сельська декларація (2002 р.), Конвенція Ради Європи про заходи з протидії торгівлі людьми (2005 р.), в яких наголошуеться, що торгівля людьми — це порушення людських прав.
Діти мають ті ж права, що й повнолітні. Першим окремим документом, що закликав до охорони дітей та їхніх прав, була Женевська декларація прав дитини, прийнята 1924 року.
Іншим важливим міжнародним документом у цій галузі стала Конвенція про права дитини, прийнята і відкрита для підписання Генерального Асам-блеею ООН 20 листопада 1989 року. Конвенція ООН про права дитини проголошує необхідність правового та іншого захисту до і після народження дитини, важливість поваги культурних цінностей народу, до якого належить дитина, а також важливу роль міжнародного співробітництва у сфері захисту прав дітей. Статті Конвенції включають різні аспекти життя дитини: фізичний, особистісний, освітній та сімейний.
Останніми роками Україна намагається якомога активніше залучатися у процес міжнародного співробітництва у сфері боротьби з торгівлею людьми, а також до загальної боротьби з міжнародною організованою злочинністю.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Слід відзначити, що Україна (як на міжнародному, так і на національному рівні) застосовує багатовекторний підхід до проблеми боротьби з торгівлею людьми. Як правило, це проявляється у поєднанні стратегій боротьби з торгівлею людьми як такою, боротьби з нелегальною міграцією та боротьби із міжнародною організованою злочинністю.
Початком нормативно-правового закріплення запобігання торгівлі людьми в Україні слід вважати 1998 р., коли чинний на той час Кримінальний кодекс України було доповнено статтею, яка передбачала покарання за торгівлю людьми (ст. 124-1 КК України). Також у 1999 р. було створено Координа-ційну раду по боротьбі з торгівлею людьми, жінками та дітьми при Уповно-важеному Верховної Ради України з прав людини. Наступним, надзвичайно важливим кроком у врегулюванні протидії торгівлі людьми було створення у 2000 році в структурі Департаменту карного розшуку МВС України та в обласних управліннях внутрішніх справ спеціалізованих підрозділів по бо-ротьбі із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. У червні 2002 року КМУ було затверджено «Комплексну програму протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки», а також створено міжвідомчу координаційну раду з питань протидії торгівлі людьми, яка сьогодні є постійно діючим консуль-тативно-дорадчим органом при, КМУ. З вересня 2001 р. набрав чинності новий Кримінальний кодекс України і стала діяти нова редакція статті, що передбачала відповідальність за торгівлю людьми — ст.149 («Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини»), кримінальна від-повідальність передбачалася за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини, такі дії кваліфікувалися злочинними за наявності обов’язкового перетину державного кордону України. На сьогоднішній день діє змінена 12 січня 2006 р. редакція ст. 149 Кримінального кодексу України, нею передбачено кримінальну відповідальність за дії, що кваліфікуються як торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди щодо людини всередині держави, без обов’язковості перетину кордону.
«Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини» з об’єктивної сторони може виражатись у наступних формах:
1) торгівля людьми;
2) здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина;
3) вербування;
4) переміщення;
5) переховування;
6) передача;
7) одержання людини.
Враховуючи той факт, що більшість з діянь, котрі відповідають міжна-родному визначенню торгівлі людьми було закріплено в названих вище 4-7 формах об’єктивної сторони, перша форма є дещо ширшою та, відповідно, до міжнародно-правових норм, окрім іншого, передбачає відповідальність за купівлю-продаж людини з метою та без мети експлуатації. Таким чином, першою формою злочину, передбаченого ст. 149 КК України, охоплюються
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
дії з купівлі-продажу людини, що полягають у безповоротній передачі (от-риманні) людини за грошову винагороду.
Під здійсненням іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, слід розуміти як дії, спрямовані на вчинення інших, не пов’язаних з купівлею-продажем людини, а також таких, як передача людини в рахунок погашення боргу, в обмін на інші, крім грошей, цінності або на послуги матеріального характеру, дарування, передача в оренду тощо.
Важливо звернути увагу на те, що у чинному законодавстві не міститься визначення наступних термінів: вербування, переміщення, переховування, передача та одержання, що викликає певні труднощі при кваліфікації. Однак це природній процес, коли з’являються нововведення, вони спочатку дуже важко сприймаються і потребують пояснень, так як нова редакція статті була прийнята 12.01.2006 р.
Методичні рекомендації щодо розкриття та розслідування злочину, перед-баченого ст. 149 КК України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини», були схвалені та підтримані Генеральною прокуратурою та Вер-ховним судом, тому варто користуватися тими визначеннями, які подані там.
Під вербуванням слід розуміти досягнення з людиною добровільної (шляхом запрошування або умовляння особи, яка перебуває в уразливому стані) або вимушеної (шляхом шантажу, погрози застосування насильства) домовленості на її подальшу експлуатацію або на вчинення певних дій щодо неї, таких як переміщення, переховування, передача іншій особі. Вербування є закінченим з моменту досягнення домовленості з особою, яку вербують для експлуатації.
Під переміщенням людини слід розуміти дії, спрямовані на зміну місця її перебування. Зазвичай переміщення здійснює вербувальник, але це мо-жуть робити й інші особи. Найчастіше воно пов’язане з перетином кордону, але може відбуватись і всередині країни. Позитивним нововведенням чинної редакції ст. 149 КК України є те, що переміщення однозначно є факультативною ознакою торгівлі людьми. Переміщення є закінченим злочином з моменту зміни місця перебування людини.
Під переховуванням людини слід розуміти обмеження фізичних контактів людини з іншими особами, особливо з представниками правоохоронних ор-ганів, що може проявлятись як у наданні приміщення для перебування, так і в примусовому позбавленні волі. Переховування є закінченим злочином з моменту заволодіння особою і фактичного початку обмеження її волі.
Під передачею або одержанням людини слід розуміти вчинення дій, пов’язаних з переходом контролю над людиною від однієї особи до іншої. Наприклад, вербувальник або перевізник передає людину особі, яка її ек-сплуатуватиме. Злочин вважається закінченим з моменту передачі (одер-жання) людини Слід звернути увагу на те, що у випадках, коли дитина є потерпілою від злочину, кримінальне законодавство України використовує два терміни: неповнолітні та малолітні. Так, торгівля людьми буде кваліфіку-ватись як вчинена щодо неповнолітнього, коли потерпілою від цього злочину
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
є дитина віком від 14 до 18 років, і щодо малолітнього — дитина віком до 14 років.
На сучасному етапі основним документом, який визначає систему про-тидії торгівлі людьми в державі залишається «Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 p. « прийнята в березні 2007 p. Слід зазначити, що це друга програма, яка була затверджена українським урядом, яка мае більш ширший та комплексний характер та включає три основні компонента:
1) Протидія;
2) Захист постраждалих осіб;
3) Кримінальне переслідування злочинців
Таким чином, незважаючи на здійснення певних заходів щодо по запобі-ганню торгівлі людьми все таки проблема залишається актуальною.
Це негативне явище може виявлятися у різних формах — від викрадення людей до їх продажу з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи. Жертви торгівлі людьми використовуються для примусової праці, у порнобізнесі, як донори для трансплантації тканин і органів тощо.
Отже, ситуація, що склалася, потребує консолідації зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також міжнародних і громадських організацій щодо подолання даного негативного явища.
Є.Л. СТРЕЛЬЦОВ
доктор юридичних наук, доктор теології, професор,
член-кореспондент Національної академії правових наук України,
заслужений діяч науки і техніки України
Одеський національний університет імені /./. Мечникова
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМЫ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ
Традиційно вважається, що кримінальне право створює необхідну правову базу для здійснення комплексу заходів щодо протидії злочинності. Багато в створенні цього здійснюється завдяки криміналізації певних суспільно-небезпечних діянь, тобто виділення державою певних людських вчинків та надання їм статусу «злочинних», що переводе їх в сферу «інтересів» кримі-нального права з усіма можливими наслідками. Це, в свою чергу, потребує дуже виваженого та навіть «обережного» ставлення до таких процесів. Тому, на нашу думку, необхідно виділити деякі важливі положения, які потрібно завжди враховувати при здійсненні таких процесів.
Так, вже багато років ми постійно наполягаємо не тому, що ще зі ста-родавніх часів, фахівці вважали кримінальне право «ultima ratio» тобто «ос-таннім заходом», яке мае в своему арсеналі країна для подолання найбільш суспільно небезпечних діянь, які в неї відбуваються. Таке визначення не
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
зменшує ролі кримінального права в державному будівництві та надає йому так зване ведений характер. Навпаки, його «жорсткі» можливості, в разі їх розумного використання можуть зробити дуже і дуже багато, а в разі не-розумного застосування, можуть мати наслідки які часто навіть неможливо виправити. Тому таке тлумачення кримінального права потребує, а краще сказати, не повинно ніколи використовувати його в так званих політичних цілях. Що взагалі значить «останній засіб»? Це означає, що для усунення, зменшення обсягу та кількості певних подій, потрібно зробити низку, а можливо і комплекс низок відповідних заходів, які повинні вплинути на ці події. Безумовно, для того, щоб розробити та здійснити такі заходи, спочатку потрібно зрозуміти зміст того, що відбувається, які ознаки є для нього ос-новними, що є передумовами його виникнення і т.і. А вже потім розробити обґрунтований певний план подолання цих подій, перетворити заплановані заходи в реальні, надати їм систематичного характеру. Можливо, якісь з запланованих заходів виявляться недостатньо ефективними тоді їх потрібно уточнювати, змінювати. Питань багато, але саме так потрібно спочатку впли-вати на виникаючи негативні події. Це комплекс зовсім непростих дій, але його завжди потрібно проводити, по-перше ніж застосовувати покарання. Є цікаві приклади саме такого «перед кримінального» підходу до подолання негативних явищ.
Безумовно, це розробка відповідної програми це складний комплекс со-ціальний дій. «Зручніше», не дуже розібравшись з сутністю конкретного явища, з його ознаками, с причинами, які його породжують, прийняти закон, якій встановлює кримінальну відповідальність за такі дії. Зовнішньо все виглядає досить пристойно: реакція держави «відбулась», закон прийнятий оперативно, створена так звана правова база для протидії цим діянням. Тому можливо спокійно сказати: зараз все залежить від практики. Але що зможе зробити практика, коли такий закон, говорячи умовно, віртуальний характер. І починається низка дій, низка наслідків про які ми вже вище казали.
Ще одне положення, яке теж має відношення до важливих, загально державних положень. Наприклад, які діяння сьогодні взагалі ми можемо вважати суспільно небезпечними тобто які з них, в першу чергу, за своїм змістом повинні підпадати під дію кримінального права. Як визнати їх саме таку «цінність»? Ми в даному випадку не кажемо про дії, які завжди на протязі всього розвитку людства вважались злочини. Наприклад, «Не убий», «не вкради» і т.і., визнались суспільно небезпечними ще в богословських джерелах. Ми кажемо про сучасні часи, особливо це необхідно в країнах, які переживають принципові реформи свого розвитку. Для визначення основних цінностей притаманних даному суспільстві потрібна існувати національна ідея, тобто комплекс моральнісно — етичних ідей, якій домінує в ідеології конкретної країни і служить для максимального довгого збереження само ідентифікації цього народу. Сама такий комплекс повинне визначити най-більш важливі цінності, які повинні існувати в житті певної держави. Такі цінності повинні бути визначенні у всіх сферах суспільного життя, спиратися
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
на реальні об’єктивні процеси, які відбуваються в політиці, економіці тощо, і тільки наявність всього цього дасть змогу продуктивно існувати державі, надасть процесам криміналізації та декриміналізації, процесам педалізації та депеналізації необхідної змістовності, системності та послідовності. Виз-нання таких цінностей надасть змогу більш реально вважати не тільки які явище, процеси і діяння, створюють реальну небезпеку нашому сьогоденню. Наявність цього дасть нам можливість достатньо остаточно вирішити, який основний напрямок повинна мати програма протидії злочинності. Це буде боротьба зі злочинністю, або протидія злочинності або контроль за зло-чинністю, або… Причому мова тут йде не стільки про філологічну різницю в визначенні. Мова йде про принципово різний підхід до організації цього. Наприклад, раніше, в минулому столітті, фахівці колишнього СРСР чітко називали такі заходи боротьбою зі злочинністю. І для цього у них були не-обхідні аргументи, які полягали в тому, що на рівні того громадсько-політич-ного устрою, одним з основних ідеологічних положень було визнання того, що злочинність, яка в існувала, породжується тими «плямами капіталізму», що залишились від попередньої моделі громадського розвитку. А якщо це «не наше» і ми до цього не маємо відношення то його потрібно викоріняти завдяки боротьбі. А що відбувається зараз. Ми по суті повернулись до такої ж моделі громадського розвитку, у всякому разі проголошені економічні пріоритети не залишають сумніві в цьому. А коли це так, то дуже багато зі злочинів, які вчиняються в такому суспільстві породжуються саме склад-ними умовами його існування, тобто злочинність є невід’ємним компонентом такої моделі розвитку. А коли це так, то мова не може йди про боротьбу, бо кримінальне право дуже «слабке» для того щоб впливати на основні положення функціонування громадсько-політичної системи в державі. Тому залишають два можливих варіанту: протидія або контроль. Ці різні напрямки впливу на злочинність і їх не можливо розглядати як синоніми.
Все це має і певні фінансові проблеми. Як ми вже казали, криміналізація певного виду людської поведінки потребує на наступному етапі проведення певного комплексу заходів щодо протидії цій поведінки. Але маємо ми в кожному конкретному випадку криміналізації певної поведінки, так званий кошторис державних витрат на проведення необхідних заходів щодо протидії цьому. В кожному конкретному випадку потрібно рахувати низку державних витрат. Наприклад, чи в змозі кількісний склад відповідного оперативного напрямку (кримінальний розшук, управління по боротьбі з організованої злочинністю та ін.) проводити необхідні заходи на необхідному якісному рівні? Тут зразу виникає, ще одне суттєве положення, яке потрібно вра-ховувати при криміналізації діянь. Необхідно чітко враховувати, що кіль-кість таких діянь повинна бути такої, що б хоча б на теоретичному рівні держава змогла б забезпечити для кожного злочинця невідворотність від-повідальності. В конкретному житті таке не обов’язково трапляється, але так повинно буди. А якщо таких діянь настільки багато, що навіть якби відповідні робітники працювали би не тільки без вихідних, а й 24 години
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в добу, то все рівно не змогли би усім злочинцям «забезпечити» умови «невідвертості», то знову з об’єктивних причин з’являються вже відомі нам «двійні» стандарти, суб’єктивна оцінка правоохоронця стає домінуючою і т.і. Чи мають вони необхідні знання з цього приводу, особливо в випадках криміналізації не тільки складних, а й нових діянь, які в звичайній практиці ще не мають свого визначення? Такі ж питання виникають і при оцінці діянь слідчого? Суддя, який повинен приймати остаточно рішення по цій справі. Як він себе відчуває? А якщо в санкції конкретної статті вказаний такий від покарання як позбавлення волі, то чи хватить в нашій країні кримінально-виконавчих установ, де винні повинні відбувати покарання? Чи хватить у держави коштів на утримання таких установ, особистого складу, який в них працює, грошей на забезпечення мінімальних умов по для життя осуджених та їх годування? Такі питання можливо продовжувати, але це дає змогу поставити і інше питання. В існуючої моделі ринкової економіки фінансові можливості держави дуже обмеженні. Кожна значна витрата, яку повинна держава зробити, потрібна мати необхідну аргументацію, в основі якої повинна знаходитись соціальна доцільність. Тому питання може вигля-дати наступним чином: якщо держава повинна вирішити на що їй необхідно витратити достатньо обмежений фонд грошей, які є в неї в наявності, то як необхідно побудувати «субординацію» таких витрат. Спочатку виплату за-робітної плати працівникам бюджетних установ та пенсій похилим людям, а вже потім фінансувати увесь вище вказаний людсько-матеріальний комплекс, якій пов’язаний з реалізацією положень кримінальної політики, або навпаки — всі гроші відати на боротьбу зі злочинністю, а «позитивні» виплати по-чекають. Відповідь для багатьох, на нашу думку, вірогідна.
Безумовно, розвиваючи цю тезу, не потрібно вважати, що ми пропонуємо перекрити всі заходи, які направлені на протидію злочинності. Мова йде про те, що кожне рішення про криміналізацію повинно мати характер не стільки рекламного шоу, скільки продуманого та обґрунтовано акту законодавчої влади, який повинен враховувати усі вище згадані положення.
Спеціального обговорення потребують кримінально-правові заходи, які «пропонуються» при криміналізації діянь, в першу чергу, кримінальне пока-рання. Тут теж є над чим міркувати, а можливо і звертатися до зарубіжного досвіду.
В усякому разі, завжди потрібно враховувати, що якісний науковий аналіз загальних та більш локальних проблем кримінального права, повинен завжди покращувати наше розуміння сутності та соціальних завдань кримінального права і саме цим підвищувати його реальні можливості в суспільному житті.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А.В. СУМАЧЕВ
доктор юридических наук, доцент Тюменский юридический институт МВД России
о ДисПоЗитивности в уголовном
ПрАве и ФормАХ ее ПроЯвлениЯ
в ДеЙствуЮЩем уголовном
ЗАконоДАтельстве россии
В науке уголовного права диспозитивность начали осознавать как правовое явление относительно недавно. Более того, по мнению известных ученых, расширение диспозитивных начал признается важной тенденцией в эволюции современного уголовного права. Вместе с тем, исследования диспо-зитивности носят фрагментарный характер и касаются либо диспозитивных уголовно-правовых норм, либо примирения с потерпевшим, либо согласия потерпевшего. В основном же можно констатировать, что категорию «диспозитивность» в уголовно-правовых исследования используют как имя нарицательное и не более того. Серьезная научно-обоснованная база в таких исследованиях отсутствует, а монографических исследований практически нет.
Прежде всего, следует отметить, что диспозитивность представляет собой гарантированную государством возможность не подчиненных и независимых друг от друга субъектов права своей волей выбирать из предусмотренных законом альтернативных вариантов правомерного поведения такой, который наиболее полно способствовал бы удовлетворению законных интересов этих субъектов. Диспозитивность предполагает невозможность наступления для субъекта права отрицательных правовых последствий в случае его отказа от одного варианта поведения и отдания предпочтения другому.
Анализ соотношения частного и публичного права позволяет утверждать, что диспозитивность проявляется в различных отраслях права. И хотя частно-правовые или публично-правовые свойства предмета и метода правового регулирования определяют типовую сущность той или иной отрасли права в целом, в отраслях, относимых к публичному праву, может иметь место нетипичная сфера отношений, регулируемых диспозитивным методом правового регулирования, и наоборот.
Диспозитивность можно рассматривать посредством двух подходов: концептуального или политико-правового и инструментального.
В рамках концептуального подхода диспозитивность как правовое явление определяет приоритеты в научных уголовно-правовых исследованиях, уголовную политику, законодательную и правоприменительную деятельность.
В рамках инструментального подхода, диспозитивность следует рассматривать как свойство метода правового регулирования либо свойства правовых норм. Проекция общеправовых характеристик диспозитивного метода на область уголовного права позволяет утверждать, что диспози-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
тивный метод используется в сфере уголовно-правового регулирования тогда:
1) когда возникновение, прекращение или изменение отношений между субъектами права обусловлено волей частных лиц и организаций (за исключением лиц, совершающих или совершивших преступление), действующих в целях наиболее полного удовлетворения собственных законных интересов;
2) когда субъекты отношений независимы друг от друга, то есть не находятся в отношениях власти–подчинения; 3) когда реализация прав и исполнение обязанностей субъектами права может обеспечиваться без обращения к властному субъекту — государству.
Совокупность диспозитивных норм может образовывать диспозитивный правовой институт, который представляет собой не простую сумму диспози-тивных норм, а включает в себя дополняющие императивные нормы-гарантии, не изменяющие, однако, сущности диспозитивного правового института в целом. В действующем уголовном законодательстве России закреплены дис-позитивные правовые нормы. При этом к диспозитивным нельзя относить уголовно-правовые нормы, предусматривающие возможность добровольного отказа от совершения преступления либо деятельного раскаяния, поскольку продолжение совершения преступления при наличии возможности добровольного отказа влечет для лица уголовную ответственность, нежелание преступника деятельно раскаиваться, влечет для него отрицательные правовые последствия — несение тягот и лишений, содержащихся в уголовном наказании. А это не характерно для диспозитивных норм. Наряду с этим, закрепленные в УК РФ диспозитивные нормы являются казуистичными (например, примечание к ст. 122 УК РФ) и бессистемными (например, ст. 76, примечание к ст. 201 УК РФ). Поэтому можно констатировать, что в современном уголовном законодательстве России закреплены диспозитивные нормы, но диспозитивные институты отсутствуют.
И вопрос о формах проявления диспозитивности с позиций действующего уголовного законодательства России.
1. Необходимая оборона (ст. 37 УК РФ) является одной из форм проявления диспозитивности только в случае наличия у частного лица, находящегося в состоянии необходимой обороны, возможности избежать общественно опасного посягательства или обратиться за помощью к другим лицам или органам власти. Альтернативными вариантами поведения здесь выступают возможность причинения вреда посягающему и возможность избежать посягательства, а выбор варианта поведения зависит от воли лица, находящегося в состоянии необходимой обороны и стремящегося «выйти» из него с наименьшими потерями для себя. Отрицательные правовые последствия в случае его отказа от одного варианта поведения и отдания предпочтения другому для такого лица не наступают.
2. Задержание лица, совершившего преступление (ст. 38 УК РФ), только тогда является одной из форм проявления диспозитивности, когда задержание является правом частного лица, а не юридической обязанностью специально уполномоченного представителя власти.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Обоснованный риск (ст. 41 УК РФ) является одной из форм проявления диспозитивности, поскольку у рискующего субъекта всегда есть альтернатива выбора поведения. При этом выбор одного из вариантов поведения рискующим субъектом (а в случаях экспериментального риска и испытуемым субъектом) зависит исключительно от его воли. Отказ от рискованных действий не может повлечь наступление негативных правовых последствий ни для кого из субъектов.
4. Примирение (ст. 76 УК РФ) является одной из форм проявления диспозитивности лишь с позиций проявления воли пострадавшей стороны.
5. Возбуждение уголовного преследования по заявлению коммерческой организации или с ее согласия в случаях причинения вреда интересам этой организации преступлением, предусмотренным главой 23 УК РФ (примечание к ст. 201 УК РФ), также является формой проявления диспозитивности в современном уголовном праве России.
6. Формой проявления диспозитивности в современном уголовном праве России является и согласие лица на совершение действий, создающих для него опасность заражения ВИЧ-инфекцией (примечание к ст. 122 УК РФ).
Крайнюю необходимость, физическое или психическое принуждение, а также исполнение приказа или распоряжения, несмотря на то, что они предусматривают дозволение на причинение вреда, признавать формами проявления диспозитивности в уголовном праве нельзя.
Стоит отметить, что «согласие лица на причинение вреда собственным правам», хотя прямо и не отражено в действующем уголовном законодательстве России (за исключением случая, предусмотренного примечанием к ст. 122 УК РФ), также есть одна из форм проявления диспозитивности в уголовном праве. Согласие лица в уголовном праве может устранять преступность деяния, в связи с чем в уголовно-правовой литературе предлагают закрепить его в качестве такового в главе 8 УК РФ. На мой взгляд, это нецелесообразно. Во-первых, обстоятельства, исключающие преступность деяния, должны быть абсолютными или всеобщими, но не конкретно-прикладными. Например, необходимую оборону порождают абсолютно любые случаи насильственных общественно опасных посягательств; полный перечень предпосылок крайней необходимости нельзя даже перечислить; все виды возможных обоснованно рискованных действий практически невозможно назвать и т.п. Сама соответствующая ситуация (которую принято называть «состояние») является тем «абсолютом», который прямо и непосредственно обусловливает юридическую возможность причинения уголовно значимого вреда (естественно, при соблюдении необходимых условий). Характер согласия лица на причинение вреда не имеет такого всеобъемлющего начала. Согласие на причинение смерти не исключает преступность деяния. Согласие, например, на причинение тяжкого вреда здоровью может исключать преступность действий лишь в отдельных случаях (искусственное оплодотворение и имплантация эмбриона, искусственное прерывание беременности (аборт), медицинская стерилизация, трансплантация органов и (или) тканей
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
человека и др.). Согласие на отчуждение, уничтожение или повреждение имущества устраняет преступность деяния в принципе. Другой аргумент в пользу нецелесообразности закрепления согласия лица на причинение вреда своим правам в главе 8 УК касается возможной законодательной формулировки соответствующей правовой нормы. Так, при определении условий правомерности необходимой обороны, задержания преступника, крайней необходимости и т.п., ввиду той же абсолютности (всеобъемлемости) названных обстоятельств условия их правомерности могут быть общими (всеохватывающими) для всех типичных ситуаций. Проблема определения условий правомерности согласия лица на причинение вреда как обстоятельства, исключающего преступность деяния, ввиду многообразия конкретно-видовых ситуаций представляется в достаточной степени трудоемкой (хотя и выполнимой). Можно, конечно, попытаться отразить данные условия, но здесь появится необходимость «дублирования» на уровне уголовного закона положений иных нормативных актов (которых великое множество). Но есть ли смысл? Однако замечу, что речь идет не об отрицании за «согласием лица на причинение вреда» значения обстоятельства, исключающего преступность деяния. Речь идет лишь о нецелесообразности закрепления такового в действующем уголовном законодательстве России.
1.1. СУХОРЕБРИЙ
Національний університет «Одеська юридична академія»
ПРОБЛЕМНІ ПИТАНИЯ ПРОТИДІЇ
КОРУПЦІЙНИМ ЗЛОЧИНАМ,
ЩО СКОЮЮТЬСЯ УПРАВЛІНСЬКИМИ
ОСОБАМИ КОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Розповсюдженість використання службового становища при вчиненні злочинних діянь, впроваджує в науковому колі думки про доцільність роз-ширення рамок службового статусу особи, в залежності від виду служби, в тому числі й віднесення до нього категорії осіб, які не наділені управ-лінськими повноваженнями. Пропагування диференціації службових осіб в залежності від сфери реалізації функціональних повноважень має в собі виправдання, проте потребує аналізу. Так, Єгорова Н. пропонує при кваліфі-кації службових злочинів виходити з фактичного здійснення управляючим суб’єктом тих чи інших функцій, що в свою чергу дозволить чітко визначати ступінь відповідальності особи в залежності від її компетенції[2, с 25].
При цьому, потрібно також враховувати той факт, що на відміну від владної державної сфери, комерційній діяльності не є властивим імпера-тивний характер регулювання функціональних обов’язків її службових осіб. Наприклад, Шнитенков А. підіймає слушне питання про недоречність ото-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
тожнення термінів «функції» та «обов’язки», відносячи до першого коло обов’язкових дій відповідно до певних вимог, та коло діяльності, роль, зна-чення — до другого терміну[4,с. 82].
Поряд з цим, також при реалізації особами, які виконують управлінські функції в комерційній чи іншій організації, виникає ще ряд складних для кримінально-правового регулювання моментів. Так, Вітвицька С.С., піднімає актуальне питання проблеми оцінки корупційних діянь, вчинених з вико-ристанням інституту представництва. Основна складність при кваліфікації, на думку вченої, виникає у випадках перекладення повноважень виконав-чого органу однієї організації на іншу юридичну особу чи індивідуального підприємництва, виходячи з чого Вітвіцька С.С., переконана, в необхідності визнання суб’єктом корупційних злочинів, також й осіб, які у визначеному законом порядку здійснюють діяльність від імені юридичної особи[1, с. 24-27].
Багатогранність комерційної діяльності та управлінських осіб залучених в ній зумовлювали висловлювати наукові погляди щодо значного розширення кола такого роду суб’єктів корупційних злочинів, чи напроти їх втілення в один абстрагований термін «спеціальний суб’єкт». Саме тому поряд з існуванням загального суб’єкта злочину в теорії кримінального права за-гальноприйнятним є вживання поняття «спеціальний суб’єкт злочину», який, як зазначає Тарасова Ю.В., поряд з існуванням загальних ознак суб’єкта володіє особливими додатковими ознаками, обов’язковими та необхідними для конкретного складу злочину[3, с. 40].
Взагалі, вчинений корупційний злочин повинен безпосереднім чином пов’язаний зі спеціальним статусом суб’єкта корупційного делікту. Вихо-дячи з чого ми може дійти висновку, що саме суб’єкт корупційного злочину впершу чергу й впливає на суспільну-небезпеку корупційних злочинів, а потім вже об’єм та ступінь вчиненого корупційного делікту.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Витвицкая С.С. К вопросу об уголовной ответственности за экономические преступления лиц, имеющих особые правомочия по управлению организацией // Юристъ-правоведъ. — 2007. — №2. — С. 22-27.
2. Егорова Н. Уголовная ответственность управляющих субъектов и синергетика // Уголовное право. — 2003.- №4. — С. 24- 25.
3. Тарасова Ю.В. История формирования понятия специального субъекта преступления // Российский следователь. — 2007. — №8. — С.38-40.
4. Шнитенков А. Спорные вопросы регламентации в УК РФ понятия лица, выполняющего управленческие функции в коммерческой или иной организации // Уголовное право. — 2004. — №2. — С. 82-83.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.В. ТАРУБАРОВ
Филиал ГОУ ВПО КубГУ в г. Армавире
ПриЧинЫ неПрАвомерного ПовеДениЯ лиЧности в обЩественнЫХ местАХ
Важным условием и предпосылкой успешного предупреждения преступности является анализ ее причинного комплекса, определение всего спектра криминогенных детерминант, воздействие на которые позволит минимизировать негативные тенденции преступности в целом и отдельных ее разновидностей. Поскольку отечественная криминологическая наука исходит из социологического подхода к объяснению преступного поведения, следовательно, для исследования процессов социальной детерминации обязателен системный метод. Он позволяет раскрыть взаимодействие как внутри изучаемого социального явления, так и вовне, с крупными системными компонентами и сферами жизнедеятельности.
Преступность в своих проявлениях многообразна, многолика, что создает огромные трудности, как для ее теоретического осмысления, так и для практики борьбы с ней. Причины конкретных преступлений выступают первичным элементом криминогенной системы, между элементами которой существует сложное многоуровневое взаимодействие. В этой связи особую значимость приобретает рассмотрение причинного комплекса с учетом уров-невого подхода и характеристики причин преступлений, совершаемых в общественных местах, в содержательном аспекте.
Полный перечень причин, порождающих совершение преступлений в общественных местах, дать практически невозможно. Процессы и явления, способные прямо или косвенно сыграть определенную криминогенную роль, бесчисленны. Они коренятся практически во всех без исключения сферах жизнедеятельности общества, его институтов и социальных групп, отдельных людей. Поэтому в последующем изложении внимание будет сосредоточено только на тех факторах, повышенное криминогенное влияние которых доказано и подтверждено материалами научных исследований.
В условиях глобализации и мирового финансового кризиса все отчетливее заявляют о себе в качестве криминогенных детерминант экономические противоречия и диспропорции. В современных условиях кризисные явления в экономике обуславливают, прежде всего, резкое социально-имущественное расслоение, и как следствие, рост социальной напряженности. Продолжающийся мировой финансовый кризис и процессы глобализации по прогнозам ученых-криминологов могут привести к колоссальным проблемам криминогенного характера.
Известно, что любые экономические и иные процессы, если они не улучшают, а наоборот, ухудшают жизнь людей, не приемлемы и чреваты негативными последствиями. Поэтому анализ противоречий, свойственных экономическим, социальным, политическим и иным отношениям, существующим
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в обществе и обусловленным его нравственным состоянием, представляется весьма важным.
Социологи указывают, что экономические катаклизмы привели к люмпенизации части населения. По некоторым оценкам в России за чертой бедности находится ¼ часть населения. По мнению Г.В. Осипова, если соотношение доходов 10% самых богатых и 10% самых бедных превышает предельно критическое значение в мировой практике (10:1) — начинается распад общества и государства, физическая и нравственная деградация человечества. Децильный коэффициент в России по некоторым оценкам достигает 100-кратной величины. И действительно, если посмотреть на социально-демографическую характеристику лиц, совершивших преступления в общественных местах, 66,7% из которых не имеет постоянного источника дохода, все становится понятным. Как утверждает Ю.М. Антонян, именно бедное общество «является одной из главных причин нынешнего высокого уровня безнравственности и преступности. Особенно неблагополучно социально-экономическое положение молодежи из необеспеченных и малообеспеченных семей… Это может их толкать на совершение погромов, краж, грабежей, разбоев и хулиганских действий».
В советский период труд представлял ту ценность, на которую следовало ориентироваться. Сегодня же материальное благополучие, независимо от способов его достижения, определяет ценность человека в значительно большей мере, чем его труд. Резко растущее богатство узкого круга лиц порождает не только зависть, но и стремление получить такие же или хотя бы суррогат таких же благ.
Выделяя обстоятельства, в которых люди статистически чаще, чем в других, совершают преступления, можно говорить о так называемых криминогенных обстоятельствах, т.е. несущих в себе как бы возможность преступного поведения. Напротив, антикриминогенными называют те обстоятельства, которые затрудняют совершение преступлений, стимулируют правомерное поведение. Но их оценка как таковых относительна.
Современное российское общество в последние годы несет ощутимые потери от криминальных проявлений в ходе социально-политических, экономических, национальных, религиозных конфликтов. При этом утрачиваются моральные, нравственные и эстетические ценности, снижается общий уровень правовой культуры населения, растет социальная апатия и недовольство.
В результате негативных явлений в сфере политических отношений возникла, как утверждает А.И. Алексеев, реальная угроза утраты государством действительного контроля за криминальной ситуацией в стране. Как следствие, усилилась социальная дезорганизация общества, а свобода стала трактоваться как вседозволенность. Именно поэтому, некоторых преступников особо не пугает факт совершения преступления в общественном месте. Даже при большом скоплении людей они нередко проявляют особую жестокость и цинизм. В молодежной среде нередкими стали случаи, когда преступники сами снимают факты своей преступной деятельности
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
на мобильные телефоны, распространяя их среди сверстников, через сети Интернет.
На преступления, совершаемые в общественных местах, оказывает влияние и неупорядоченность миграционных процессов, состоящих в растущей иммиграции в Россию из стран дальнего и ближнего зарубежья; несовершенстве системы приема, размещения и оказания помощи мигрантам; хаотичности и недостаточном уровне административного и финансово-правового регулирования процессов внутренней миграции. Неконтролируемый рост населения отдельных территорий вызывает дополнительную нагрузку на объекты социальной инфраструктуры, здравоохранения, транспорта и т.д. Неупорядоченность миграционных процессов сказывается и на состоянии правопорядка: преступные группировки, состоящие из нелегальных мигрантов, создают в крупных городах неконтролируемый рынок товаров и услуг, уклоняются от налогов, ведут незаконную коммерческую деятельность, занимаются торговлей оружием и наркотиками. Незаконная миграция ведет к усилению религиозной розни, в среде незаконных мигрантов осуществляют свою деятельность религиозные организации и секты деструктивного толка, их агрессивная миссионерская политика создает условия для возникновения очагов межконфессиональной напряженности и способна провоцировать крупные асоциальные акции в городах и иных населенных пунктах. Присутствие этих мигрантов провоцирует обострение в обществе конфликтов на этнической почве, несет за собой угрозу ухудшения криминальной обстановки и т.д. В этой связи неслучайно, что 4,5% опрошенных участковых уполномоченных милиции среди новых качественных изменений преступлений, совершаемых в общественных местах, отмечают повышение интенсивности экстремистских проявлений, а также рост числа преступлений на почве ксенофобии.
Связь преступлений, совершаемых в общественных местах, с политическими противоречиями и возникшим на их основе национализме, пробудившем межнациональную ненависть и вражду, стала очевидной. Не снижается активность националистически или религиозно мотивированных вандалов. Экстремистские группировки заявляют о себе не только нападениями на выходцев из ближнего и дальнего зарубежья, но и криминальными взрывами, актами вандализма, хулиганства, другими насильственными преступлениями. Националистами-радикалами стали все чаще практиковаться взрывы. Нападениям повергаются даже могилы и культовые сооружения представителей практически всех религиозных течений.
Причины преступлений, совершаемых в общественных местах следует искать и в нравственном состоянии российского общества. «Если в социальной сфере господствует вопиющее неравенство людей, несоответствие слов делам, в семьях процветает моральная нечистоплотность и жестокость по отношению к детям, средства массовой информации и культуры пропагандируют насилие и порнографию, воспитывают людей на идеях вседозволенности, на образцах низкопробного искусства при забвении всего того, что
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
составляет золотой фонд человеческой культуры», — пишет профессор В.Е. Эминов, — «это и есть воспитание безнравственности, ведущей прямой дорогой к преступности». В.В. Лунеев также точно замечает: «Криминальные картины, непрерывно идущие в виртуальном кино-, телемире, показывают то, что существует в реальной преступной действительности, и это вызывает массовый интерес. Популярность бандитских боевиков стоит на одном из первых мест».
По мнению Ю.В. Кивич, уже в начале 90-х годов совершение преступления на улице, в присутствии многих людей, для определенной части населения перестало быть постыдным. Произошло смещение ценностных ориентаций граждан в сторону криминальных идеалов. Преуспевающие представителя криминальных структур превратились в пример, достойный подражания. Низкий уровень правовой культуры служит именно той причиной, которая определяет неправомерное поведение человека и само отношение к совершенному правонарушению, поскольку нарушители не усматривают собственной вины и не расценивают свои действия (бездействие) в качестве общественно опасных. С такой позицией солидарны и опрошенные нами сотрудники милиции. Так, на вопрос «что способствует столь широкому распространению и росту преступлений в общественных местах», абсолютное большинство опрошенных сотрудников (89,4%) указало на «низкий уровень культуры и нравственности граждан, безнаказанность».
Некоторые исследователи в качестве детерминант преступности выделяют недостатки в организации досуга и отдыха граждан. Так, Е.С. Надтока отмечает, что сокращение спортивных, творческих и других детско-юношеских учреждений привело к проведению досуга детей и молодёжи возле игровых автоматов, заполонивших всё вокруг; в игровых компьютерных клубах, интернет-кафе, где ребёнок захватывает в плен, стреляет, подрывает, ранит и убивает своего «виртуального» врага. У него формируется представление: чтобы стать победителем и выжить, необходимо действовать наступательно, активно, любыми, даже, насильственными способами. «Игровая» установка зачастую становится жизненной позицией.
Нормой поведения субъектов становятся эгоистические и нечестные поступки, а они постепенно убеждаются в ничтожности общественной морали, бессилии права, что ведет к противопоставлению себя социальным, нравственным и правовым институтам.
Анализ эмпирического материала позволяет сделать вывод, что обозначенные общественно опасные проявления достаточно распространены, обладают высокой степенью латентности, совершаются в абсолютном большинстве случаев в общественных местах и на улицах, в большинстве своем отличаются групповым, нередко организованным характером.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Я.О. ТРИНЬОВА
кандидат юридичних наук Національна академія прокуратури України
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА
ТА ОЗНАКИ ПОЗБАВЛЕННЯ ЖИТТЯ
ЛЮДИНИ НА ЇЇ ПРОХАННЯ
Конституцією України людина, її життя І здоров’я, честь і гідність, недо-торканність і безпека визнані найвищими соціальними цінностями.
Найважливішим серед них беззаперечно є життя людини, тому посягання на нього вважаються найбільш небезпечними проявами злочинної поведінки. Традиційно злочини проти життя ототожнюються з вбивством та доведениям до самогубства.
Спричинення смерті невиліковноно хворій людині на її прохання із співчуття, викликаного тяжкими фізичними чи психічними стражданнями цієї людини, на практиці також визнається вбивством. Це не викликає запе-речень з боку більшості представників кримінально-правової доктрини. При цьому одні дослідники проблеми вважають, що це діяння повинно розціню-ватись законодавцем як вбивство за обтяжуючих обставин, а інші, навпаки, відносять його до числа вбивств з пом’якшуючими обставинами. Щоправда, є й прихильники визнання позбавлення життя на прохання його носія із співчуття до нього обставиною, що виключає злочинність діяння.
Зазначені вище погляди на кримінально-правову природу цього діяння є, на нашу думку, хибними. Вони обумовлені усталеним уявленням, що будь-яке навмисне спричинення смерті є вбивством. Навіть пропозиція виз-нати спричинення смерті із співчуття обставиною, що виключає злочинність діяння, грунтується на зазначеній парадигмі. Відчуваючи несправедливість ототожнення цього діяння із вбивством, прихильники останньої точки зору вдаються до іншої крайності — фактично виступають за його декриміналі-зацію.
Ми пропонуємо абсолютно новий підхід до кримінально-правової оцінки позбавлення життя іншої людини із співчуття до неї. Він грунтується, по-перше, на тому. що не будь-яке навмисне спричинення смерті є вбивством, а лише насильницьке; по-друге, на тому, що обов»язковою ознакою насильства є застосування щодо особи фізичної або психічної сили проти її волі.
Визнання позбавлення життя людини із співчуття до неї вбивством не враховує однієї важливої обставини: вбивство — це виключно насильницьке діяння. Щодо позбавлення життя людини на ІТ прохання із співчуття до неї цього не скажет, адже вона сама просить про це.
Тому ми пропонуемо визнати позбавлення життя іншої людини із співчуття до неї самостійним злочином проти життя і віднести його до окремої групи цих злочинів — умисне ненасильницьке спричинення смерті. Викладене вище
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
дозволяє запропонувати наступну класифікацію злочинів проти життя: а) умисне насильницьке спричинення смерті (вбивство); б) умисне ненасильни-цьке спричинення смерті; в) необережне спричинення смерті; г) доведення до самогубства.
Запропоноване бачення кримінально-правової природи позбавлення життя людини із співчуття до неї обумовлює доцільність уточнення доктринального визначення вбивства. Таким, на нашу думку, слід визнавати насильницьке умисне протиправне позбавлення життя іншої людини.
Щодо особливостей характеристики об»єктивних та суб»єктивних ознак позбавлення життя на прохання людини із співчуття до її страждань за-уважимо наступне. Безпосереднім об’єктом цього злочину є не будь-яке життя, а лише життя низької якості. Неякісним є життя, коли один з його компонентів (соціопсихічний) відсутній взагалі, в результаті чого життя фак-тично перетворюється на біологічне існування, або коли в результаті сут-тєвої деформації іншого його компоненту — біологічного (нестерпний біль, параліч тощо) відповідних негативних трансформацій зазнає соціопсихічна його складова.
Предметом цього злочину виступає, попри удавану неетичність такого висновку, людина як носій життя. Визнання людини можливим предметом у складі низки злочинів, таких як торгівля людьми, організація незаконного пе-реправлення осіб через державний кордон України тощо набуває розповсюд-ження в теорії кримінального права і це відповідає сучасним уявленням про предмет злочину як не лише речі матеріального світу, але й іншої субстанціі, з ознаками якої повязується наявність складу відповідного злочину.
Особливістю об»єктивної сторони цього злочину є відсутність насиль-ства при спричиненні смерті та специфічна обстановка вчинення злочинного діяння. Відсутність насильства, як зазначалося, обумовлюється бажанням особи, яка висловлює прохання спричинити їй смерть, піти з життя з метою припинення своїх страждань, обумовлених смертельною хворобою. Слід за-уважити, що помилкове сприйняття позбавлення життя людини на її про-хання як вбивства витікає з ототожнення юридичного за своєю природою поняття «насильство» з будь-яким застосуванням чи використанням сили.
Щодо обстановки вчинення цього злочину можна стверджувати, що він, по-перше, вчиняється за наявності смертельної хвороби та викликаних нею нестерпних страждань особи, яка просить спричинити їй смерть з метою позбавлення від страждань; по-друге, цей злочин вчиняється в стресогенних умовах, коли особа постає перед надзвичайно складним моральним вибором — задовольнити чи ні зазначене прохання
Суб’єктом цього злочину слід визнати фізичну осудну особу, на момент вчинення злочину досягла 16 років. Встановлення зниженого віку відпові-дальності за його вчинення було б невиправданим через невідповідність загально відомим критеріям зниження такого віку. Окремої уваги заслу-говує проблема вчинення зазначеного діяння лікарем. За наявного стану розуміння кримінально-правової природи цього діяння, яка зводиться до його
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ототожнення з убивством, лікар, який припинить життя невиліковно зворого на прохання останнього буде визнаний банальним вбивцею. Усвідомлення абсурдності зазначеної ситуації та перегляд кримінально-правової оцінки такого діяння має привести до висновку про доцільність легалізації так званої евтаназії. Але за умови, що нею буде визнаватися лише припинення життя хворого лікарем за спеціально визначеною та жорстко контрольованою процедурою. Отже, у випадку виокремлення позбавлення життя на прохання його носія з числа вбивств у самостійний склад злочину його субєкт має бути загальним, а не спеціальним.
Суб’єктивна сторона позбавлення життя на прохання особи із співчуття до неї характеризуєтся прямим умислом, адже метою виконавця цього зло-чину є позбавлення хворого від страждань шляхом заподіяння йому смерті. Зазначена мета обумовлює й характер мотивації діяння. У своїй основі вона не є соціально небезпечною. Інша справа, що суб’єкт вдається до забо-роненого способу досягнення мети. Саме через це означене діяння й має вихнаватися злочином, але не вбивством.
Враховуючи зазначене доходимо висновку, що за своєю кримінально-правовою природою позбавлення життя смертельно хворої людини на її прохання є умисним позбавленням життя без ознак убивства. Суспільна не-безпечність цього діяння, беручи до уваги якісний стан об’єкта на який воно посягає, бажаність настання смерті для людини, яка терпить страждання, що обумовлює ненасильницький характер злочину, а також відсутність його суспільно-шкідливої мотивації, є значно меншою в порівнянні з убивством. Через це його необхідно визнати злочином невеликої тяжкості, а в перспективі — за умови реалізації ідеї розподілу керимінальних правопорушень на злочини та проступки — можливо й кримінальним проступком.
В.А. ТУЛЯКОВ
доктор юридических наук, профессор
Национальный университет «Одесская юридическая академия»
член-корреспондент Национальной академии правовых наук Украины
виктимологиЯ уголовного ЗАконА
(Пути реконстрУКи уИи рАЗДелов і и іі
обЩеЙ ЧАСТ к укрАинЫ)
В теории уголовного права сложилось устойчивое мнение, что развитие современной уголовно-правовой доктрины обладает определенной рациональностью в плане большего понимания по сравнению со своими предшественниками, того что должно быть объявлено преступным и будет наказано. Однако, как правило, рациональность и красота доктрины, натыкаясь на откровенное непонимание и непринятие законодателем блес-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
тящих идей теоретиков уголовного права, рождает «флюгерность» уголовной политики.
Практически все представители современной уголовно-правовой науки отмечают это. [1]
Рациональность наших советов и выводов корреспондирует с иррациональностью мышления и выводов сущестующей коньюктуры изменения уголовно-правовых норм.
Это вполне объяснимо. И, к сожалению, не только устойчивым представлением о качестве юридической подготовки законодателей и штата их помощников. Начнем с того, что ограниченность применения выводов любой доктрины (будь это концепция социального натурализма, структурного индетерминизма либо более низкая по уровню социального обобщения теория виктимологии закона) основана на констатации того, что любая социальная теория, описывающая нормативные рамки девиантного поведения личности или социальных общностей, методологически ораничена сферой ее применения.
Универсальность теоретического подхода отлично описывает общие состояния социальной модели, но блокируется недоступностью использования при формулировке конкретного уголовно-правового запрета. И дело здесь в том, что вера теоретиков в единство и силу позитивного права и закона наталкивается на бесконечное множество и разнообразие форм и проявлений человеческой активности, не все из которых подчиняются единым законам и принципам индетерминистической логики уголовно-правового запрета.
Нам уже доводилось писать о противоречиях между казуальностью повседневности, когда случай, стохастическое совпадение определенных взаимодействий вещества, информации и энергии порождает криминальность, и формальной логикой закона, в прокрустово ложе которого мы пытаемся втиснуть:
— и криминальных по своей природе сексуальных первертов Ломброзо,
— и эксплозивных установочных семейных насильников Фрейда,
— и вечно голодных и озлобленных Марксовых люмпенов,
— и стремящихся к признанию хулиганов Адлера и Фромма
— и ведомых жаждой власти «оборотней» Вебера в белых воротничках
— и создателей неведомого компютерных гениев Маслоу
— и уходящих за грани рационального аномийных субъектов Дюрк-гейма и Мертона.
Специалисты в области криминальной мотивации отметят, что вышеназванные субъекты в чистом виде встречаются в единицах уголовных дел, когда 11 процентов правонарушителей совершают 90 процентов общеуголовных преступлений. Причины же большинства иных деяний носят ситуативный характер и не осознаются в полном объеме лицами, их совершающими. Естественно, что доктринальные положения теоретиков уголовного права не в состоянии описать это.
Невозможно рационально описать иррациональность, познать энергетику виктимности, любви, горя, ненависти, страха и алгебраически выписать сан-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кции за деяния, ими вызываемые. Невозможно описать силу энергетического воздействия толпы и социально-психологического заражения и подражания.
Возможно, даже не стоит и пытаться это делать, оставив оправданные практикой столетий инструменты воздействия на общеуголовную «ядерную» преступность и декриминализировав большинство деликтов, исходя из принципа свободы воли, веры в рациональность права и защиты личных прав и свобод.
Может быть, стоит даже вернуться к забытому старому, рассматривая преступление не как посягательство на общество, а прежде всего как «обиду» личности, социальной группы, государства. «Обиду» потерпевшего в широком смысле этого слова?
Мы пытаемся вновь через века забвения сделать фигуру потерпевшего центральной в системе криминально-правовых норм современности.
Виктимология криминального закона пытается описать, как и каким образом характеристики жертв преступлений влияют на возникновение, изменение и прекращение уголовно-правовых отношений. В этом плане представляет теоретический интерес последовательная отработка действующего законодательства с точки зрения максимального соблюдения фундаментальных прав жертв преступлений (см. Декларацию ООН Основных принципов правосудия для жертв преступления и жертв злоупотребления властью).
В таком контексте последовательный анализ разделов Первого и Второго Общей части Уголовного кодекса Украины приводит к следующим выводам:
1. В Преамбуле Уголовного Закона должны содержаться ссылки на конституционную обусловленность уголовно-правового запрета, связанность его нормами Конституции государства и международно признанными основными принципами и фундаментальными свободами человека и гражданина. Среди участников уголовно-правовых отношений (преступник — государство — потерпевший — третьи лица) центральное место должен занимать потерпевший. Сущностью и содержанием ответственности должна выступать только кара, а компенсация и восстановление в правах потерпевшего, — отнесены к иным обязательным мерам реагирования на преступное деяние.
2. Основной, а может и единственной целью Уголовного кодекса должно стать правовое обеспечение охраны прав и свобод потерпевшего от преступления. Иные деяния должны быть декриминализированы, переведены в разряд уголовных проступков, либо возбуждаться по жалобе потерпевших ( в том числе государства и иных социальных общностей).
3. Расширение системы частного обвинения должно привести и к расширению альтернативных способов реагирования на преступление. Это предполагает описание в I разделе Общей части УК проблематики связанной с применением к виновному не только наказания, но и иных мер уголовно-правового воздействия (безопасности, социальной защиты, реституции, ком-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
пенсации). Здесь же требуется описание дополнения к принципу ‘ne bis dem idem» cсылкой на то, что отбытие наказания не освобождает от ответственности преступника перед потерпевшим
4. Принципы действия уголовного закона по кругу лиц должны быть дополнены патронажным принципом и указанием на обязательность компенсационных выплат вне зависимости от реализации ответственности в ином государстве.
И наконец, главное — Уголовный кодекс должен быть выписан не для правоприменителей и правонарушителей, а для потерпевших.
Особый цинизм ситуации в доктрине современности состоит в том, что мы адресуем ее правоприменителям, а не тем, кого защищаем. Для этого нужно время, иная философия, наработки в юридической лингвистике, но без этого мы не будем в состоянии перебороть основное противоречие современного уголовного права, существующее вне зависимости от страны, культуры и идеологии правящей партии: ратуя за безопасность простых людей, мы создаем доктрину и огромную систему наказаний для правоприменителей, используем ее для правонарушителей, а народ по-прежнему злоумышленно ворует гайки с необъятных просторов славянских железных дорог, не задумываясь о том благе, которое мы для него делаем.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Право України. — 2010 — № 9. — С. 4-131.
О.В. ТУРЧЕНКО
Одеський національний університет ім. 11 Мечникова
ДИСКУСІЙНІ ПИТАНИЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
ДІЯНЬ, ПОВ'ЯЗАНИХ 3 ОБМАНОМ
ПОКУПЦІВ ТА ЗАМОВНИКІВ
У процесі формування в Україні з початку 90-х років XX сторіччя рин-кових відносин, підтримки і захисту підприємництва, здійснення певного контролю за дотриманням порядку ведення господарської діяльності, ви-никнення багатоукладної економіки серед різного роду явищ, що негативно впливають на розвиток економічних відносин стало виявляти себе незаконне підприємництво, обман покупців та замовників як один з проявів нечесної підприємницької практики [1].
З’ясування принципових засад змісту правового регулювання відносин між державою та суб’єктами господарювання неможливо без урахування таких соціально-політичних факторів, як національні економічні інтереси; національний економічний та інформаційно-інтелектуальний суверенітет; на-ціональна економічна та інформаційна безпека. Саме трикутник цих взає-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
модіючих соціально-політичних чинників утворює основний публічно-правовий вплив на зміст і спрямованість господарсько-правового регулювання еконо-мічних відносин і, зокрема, їх державного регулювання. Разом з тим саме ці фактори потребують юридичного закріплення та нормативно-правового виз-начення, адже неможливо чітко з’ясувати, що становлять сьогодні внутрішні або зовнішні національні економічні інтереси в умовах глобалізації світового економічного і інформаційного простору, в умовах зростаючого дефіциту природних ресурсів та ролі ТНК в світовій економічній системі [2, 18-19]. Однією з принципових засад внутрішньої політики в економічній сфері згідно п. 17 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої полі-тики» № 2411-VI від 01.07.2010 р. визначено перехід на європейську модель ринкового нагляду, якості та безпеки продукції [3], що свідчить про те, що вищеназваний трикутник «національні економічні інтереси» — «національний економічний суверенітет» — «національна економічна безпека» є внутрішнім чинником саме економічної політики держави, зміст якого постійно потребує корекції і особливої правової форми вираження — через нормативно-правові акти особливого призначення і особливої правової природи — державні програми економічного розвитку та окремих його напрямів, у тому числі тих, що спрямовані на посилення захисту прав споживачів та їх адаптації до міжнародного законодавства з цих питань, наприклад Директиви 2001/95/ ЕС європейського парламенту та ради про загальну безпеку продукції від 3 грудня 2001 р. [4], регламенту ЄС № 178/2002 європейського парламенту та ради від 28 січня 2002 р. про встановлення загальних принципів і розпоряджень продовольчого законодавства, про заснування Європейського органу з безпеки продуктів харчування і про закріплення процедур у відно-шенні безпеки продовольчих товарів, тощо.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання інформації про вміст у продукції генетично модифі-кованих компонентів» № 1779-VI від 17.12.2009 р. [5] внесено зміни до ст. 156-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) доповнити частиною третьою такого змісту: «Надання виробниками або особами, зазначеними у частині першій цієї статті, недостовірної інформації про продукцію, в разі якщо ця інформація не зашкодила життю, здоров’ю та майну споживача — тягне , –…», що, на нашу думку, призведе до фак-тичної незастосовності цієї норми на практиці та помилок у розмежуванні суміжних правопорушень, зокрема тих, які передбачені ст. 155-2 КУпАП, оскільки, по-перше, дефініція ст. 156-1 КУпАП передбачає відповідальність за ненадання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію — будь-якої продукції (товари) вітчизняного виробництва або імпортованої на митну територію України, призначеної для спожи-вання та (або) виробництва іншої продукції, у тому числі напівфабрикатів і сировини, а також матеріалів, які використовуються у процесі її вироб-ництва, зберігання, транспортування, реалізації, пакування та маркування [6], а не тільки наявності/відсутності генетично модифікованих компонентів
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у продукції, вказівку на які повинна була б містити норма ст. 156-1 КУпАП, що випливає із змісту п. 4-5 ч. 1 ст. 15; п.4, п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону Ук-раїни «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХII [7], і за умови невідповідності з вимогами нормативно-правових актів і нормативних документів згідно ст. 6 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» власник такої продукції зобов’язаний вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої продукції у порядку, передбаченому цим Законом.
Окрім того, таке застереження, на нашу думку, потрібно було б зробити у контексті лише складу правопорушення, передбаченого ст. 155-2 КУпАП, який до речі охоплюється визначенням «іншого обману» та передбачає від-повідальність лише за наявності матеріального збитку на боці потерпілого у сумі, яка визначена законом, тобто є матеріальним складом правопорушення, на відміну від ч. 3 ст. 156-1 КУпАП.
В юридичній літературі було висловлено застереження про необхідність розрізняти момент закінчення обману і момент закінчення злочину. Обман вважається закінченим з моменту здійснення дій, спрямованих на введення в оману іншої особи. Момент закінчення злочину може збігатися, а може і не збігатися з моментом закінчення обману. Неспівпадіння цих моментів ми бачимо в матеріальних складах. Тут обман вчинений (ч. 3 ст. 156-1 КУпАП), а для закінчення самого злочину потрібно виконання додаткових дій або настання визначених наслідків [8, 56]. Неспівпадіння цих моментів можна бачити в обмані покупців і замовників (ст. 155-2 КУпАП).
По-друге, застосування ч.3 ст. 156-1 КУпАП у контексті галузей послуг потребує чіткого й адекватного окреслення їх нематеріального компоненту, вираженого в матеріальній грошовій формі, що дуже складно. У послугах велику роль грає не власність на річ, а правомочності: відбувається при-своєння і відчуження не речей, а прав і зобов’язань людей. У послугах, у тому числі в силу розщеплення прав, складніше, ніж у матеріальному вироб-ництві, розібратися в тому, хто є власником якого права, які права можна мати, привласнювати і відчужувати, за які права потрібно платити самому, а за які, навпаки, плату одержить окрема людина і суб’єкт суспільства від інших суб’єктів [9, 36].
В будь-якому разі законодавцеві потрібно встановити загальний обов’язок безпеки для будь-якої продукції, що випускається на ринок або іншим способом поставляється або надається в розпорядження споживачів, або при-значена споживачам чи здатна використовуватися споживачами в розумно передбачуваних умовах, навіть якщо вона їм не призначена. В усіх цих ви-падках відповідна продукція може становити ризики для здоров’я і безпеки споживачів, що вимагають запобігання.
Цією обставиною викликані значні складності при кваліфікації у тому числі злочинних діянь у сфері послуг, а, як відомо в правильній кваліфікації правопорушень, пов’язаних з обманом покупців і замовників, закладений
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
значний резерв подальшого підвищення ефективності всієї кримінально-пра-вової боротьби з розглянутими злочинами. Вивчення всіх проблемних питань кваліфікації обману покупців і замовників і розмежування суміжних правопо-рушень представляє велике теоретичне і практичне значення. І тут доречно послатися на цілком справедливий висновок. Н. Кудрявцева: «По суті справи весь процес кваліфікації складається в послідовному розмежуванні кожної ознаки зробленого діяння від ознак інших, суміжних злочинів. Можна ска-зати, що розмежування злочинів є зворотна сторона кваліфікації» [10, 85].
ЛІТЕРАТУРА:
1. Турченко О. В. Обман покупців та замовників як прояв нечесної під-приємницької практики // Духовне життя суспільства та злочинність. Сьомі юридичні читання, мiжнар. наук. конф. студ., аспiрантiв i молодих вчених (2009; Одеса) Матеріали, 11 грудня, 2009 / «Духовне життя суспільства та злочинність. Сьомі юридичні читання», мiжнар. наук. конф. студ., аспiрантiв i молодих вчених (2009; Одеса); уклад.: Євген Львович Стрельцов и Iрина Сергіївна Доброход ; кол.авт. ОНУ iм. I.I. Мечникова, Економiко-правовий фак., Каф. кримінального права, кримінального процесу i кримiналiстики и Український iн-т соцiально-правових дослiджень . — Одеса : Астропринт, 2009. — 135-137.
2. Задихайло Д. Державне регулювання ринкових відносин як актуальна юридична проблема // Українське комерційне право. — 2005. — № 6. — С. 18-28.
3. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України 01.07.2010. № 2411-VI // Голос України 20.07.2010 — № 132.
4. Директива 2001/95/ЕС европейского парламента и совета от 03 декабря 2001 г. об общей безопасности продукции. — Електрон. дан. (1 файл). — 2010. — Режим доступа:http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/ standarts/dir_security_production.htm#_ftn1 — Название с экрана.
5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання інформації про вміст у продукції генетично модифікованих компо-нентів: Закон України від 17.12.2009 року // Урядовий кур’єр. — .2010.
— 06 січня — № 2.
6. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон України від 14.01.2000 року // Відомості Верховної Ради України, 2000. — № 12. — Ст. 95.
7. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 року // Відомості Верховної Ради України, 1991. — № 30. — Ст. 379.
8. Сабитов Р. А. Обман как средство совершения преступления. — Учебное пособие, Омск, — Высшая школа милиции МВД СССР, 1980. — 80 с.
9. Жильцов Д. Собственность и сфера услуг // Диалог. — 2001.
— 11 янв.–С.8-10. 10. Самилык Г. М. Уголовная ответственность за обман заказчиков: Учебно-практическое пособие. — К., 1980. — 88 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Н.О. ФЕДЧУН
Національний університет «Одеська юридична академія»
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО
ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРОТИДІЮ ЗЛОЧИННОСТІ
НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ
Постійне зростання злочинності на морі змушує міжнародне співтова-риство розвивати співробітництво у боротьбі з суспільно-небезпечним пра-вопорушеннями безпеки мореплавства в рамках міжнародних організацій. Потреба в такому співробітництві спостерігається в межах морських про-сторів перед загрозою, яка виникає при порушенні правил експлуатації морського транспорту, незаконних актах втручання. Це потребує заходів щодо формування і розвитку норм міжнародного права; проведения наукових кримінологічних досліджень і обміну інформацією про їх результата.
Міжнародні міжурядові організації є компонентом міждержавної системи, що функціонує в галузі боротьби за безпеку на морі. Серед таких органі-зацій, що беруть безпосередню участь у боротьбі зі злочинністю, особливу роль відіграє Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Однак Інтерпол бере участь у боротьбі не з усіма видами злочинів. У її компетенцию не входять злочини, що зачіпають діяльність політичного, військового, релігійного чи расового характеру. В даний час 56 членів цієї організації є прибережними державами або мають морські флоти. Відносно морської безпеки, свою діяльність ця організація здійснює, як правило, в межах портів і ділянок сухопутно! території держав, прилеглих до їх морського узбережжя.
Оптимальність структури Інтерполу сприяє швидкому й ефективному проходженню інформації всередині цієї організації. Здійснюється накопи-чення та обмін інформацією і про осіб, що скоїли злочини, у тому числі і на морі. Ведеться облік особистих даних на таких осіб, а також на транспорте засоби (судна, катери, яхти), які, наприклад, використовуються для перевезення наркотиків, використовуються як засоби вчинення тероризму, піратства і взагалі створюють небезпеку для морського транспорту.
Розшукові заходи в рамках Інтерполу здійснюються, як правило, під час стоянки судна в порту. 3 метою затримання розшукуваних Інтерполом осіб під час перебування суден в межах внутрішніх вод і територіального моря держав, у відкритому морі можуть використовуватись поліцейські катери, військові кораблі або судна, спеціально уповноважені державами. Не виключається можливість здійснення правоохоронними органами держав, що входять в Інтерпол, розшукових заходів щодо осіб зі складу змішаних екіпажів суден.
Розшук в рамках Інтерполу осіб, які вчинили злочин на території закор-донної держави, обмін інформацією, що представляв взаємний інтерес для
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
правоохоронних органів держав, сприяє поліпшенню криміногенної обстановки в межах як сухопутної території, так і морських просторів.
У боротьбі зі злочинністю на морі, Інтерпол може також використовувати правоохоронні органи держав для вирішення наступних завдань:
— Вивчення криміногенної обстановки в приморських районах і водах, прилеглих до узбережжя держав;
— Своєчасного отримання інформації про злочини, що готуються і загрожують безпеці мореплавства;
— Розшуку зниклих суден;
— Запобігання в’їзду до держав через морські порти іноземних гро-мадян, які займаються протиправною діяльністю.
Суттєву роль у галузі боротьби зі злочинністю на морському транспорті відіграє ООН. Діяльність цієї організації багатогранна і зачіпає сферу бо-ротьби зі злочинами, що вчиняються на морі. Ряд прийнятих в рамках ООН конвенцій присвячений кваліфікації діянь, що вчиняються на морі, в якості злочинних, а також заходам щодо їх попередження та припинення. Безліч ре-золюцій ООН стосується безпосередньо боротьби зі злочинністю на морі.
Зростає роль регіональних міжнародних організацій, що складаються в основному з країн, що мають морське узбережжя і морські флоти. Все по-мітніше стає роль міжнародних організацій загальної компетенції, таких, як Асоціація держав Південно-Східної Азії (АДПСА), Європейський Союз (ЄС), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація американських держав (ОАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Рада Європи (РЄ), Співдружність незалежних держав (СНД) та ін.
Найбільший внесок у забезпечення безпеки на морі і в його складову
— боротьбу зі злочинністю на морі, вносить Міжнародна морська організація (далі по тексту — ІМО), яка входить до числа спеціалізованих установ ООН. Мета цієї організації визначена у ст.1 Конвенції про ІМО: заохочення та сприяння загальному прийняттю практично можливих максимальних норм щодо безпеки на морі, ефективності судноплавства, а також розгляд ад-міністративних та правових питань, пов’язаних з цілями, викладеними в цій статті; забезпечення обміну інформацією між урядами з питань, що знахо-дяться на розгляді Організації.
Зі структури ІМО можна виділити ті її підрозділи, функціональним при-значенням яких є вирішення низки завдань у галузі попередження та про-тидії злочинності на морському транспорті. Центральну роль тут відіграє Комітет з безпеки на морі, Комітет спрощення формальностей, допоміжну
— Комітет з технічного співробітництва, а також Юридичний комітет. Діяльність Комітету з безпеки на морі в основному зорієнтована на до-слідження і вироблення рекомендацій щодо захисту суден від актів піратства, тероризму та інших актів збройних нападів на судна. Серед підкомітетів, що входять до складу цього Комітету, найбільшу роль у питаннях забезпечення безпеки морського судноплавства грають підкомітети: з підготовки моряків до несення вахти; по радіозв’язку; по рятувальних засобах.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Комітет зі спрощення формальностей бере участь у розробці рекомендаций щодо портового та іншого контролю безпеки, в т.ч. у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків, захисту суден від актів тероризму в портах, протидії нелегальній міграції.
І.М. ФІЛЬ
Київський університет права HAH України
МЕДИЧНИЙ РИЗИК ЯК ОБСТАВИНА, ЩО ВИКЛЮЧАЄ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
Розвиток медичної науки і практики неможливий без ризикованих діянь медичних працівників, а тому необхідно чітко визначити критерії їх пра-вомірної та протиправної поведінки. Дослідження проблеми медичного ри-зику як обставини, що виключає злочинність діяння медичних працівників, здійснювалося такими криміналістами, як М.В. Анчукова, В.О. Глушков, П.С. Дагель, М.І. Ковальов, А.В. Серова, О.І. Ющик та іншими вченими. Однак, серед науковців немає єдиної точки зору з приводу цього поняття.
На думку М.В. Анчукової, М.І. Ковальова, А.В. Сєрової, О.І. Ющик, медичний ризик є різновидом виправданого ризику, під яким розуміється правомірне вчинення діяння (дії або бездіяльності) медичним працівником для врятування життя та збереження здоров’я пацієнта, якщо позитивного результату неможливо досягнути традиційними перевіреними засобами. В.О. Глушков та В.І. Самороков розглядають медичний ризик як правомірне створення небезпеки для порятунку людини. На нашу думку, це поняття медичного ризику не повинно суперечити загальному визначенню діянню, пов’язаному з ризиком у Кримінальному кодексі України (у подалыпому — КК). Так, у ст. 42 КК виокремлюються такі загальноприйняті умови пра-вомірності виправданого ризику: діяння спрямоване на досягнення суспільно корисної мети; суспільно корисно мета не може бути досягнута діями, не пов’язаними з ризиком; особа, яка допустила ризик, мае вжити достатніх заходів для запобігання шкоди; ризик не мае бути завідомо поєднаний із загрозою життя інших людей, екологічної катастрофи чи іншої надзвичайної події.
Визначальною умовою правомірності виправданого ризику законода-вець вважае, насамперед, вчинення діяння (дії чи бездіяльності) лише для досягнення суспільно корисної мети. Під такою метою вчені-криміналісти розуміють успішний результат із найменшими витратами часу і засобів (М.С. Грінберг) або корисний результат з урахуванням важливості суспільних відносин (життя, здоров’я тощо), яким загрожує небезпека заподіяння шкоди (М.Ш. Козаїв, В.І. Самороков). На думку М.В. Анчукової, О.О. Ільюхова, 0.1. Ющик, суспільно корисною метою у медичній діяльності є повне або часткове вилікування, чи радикальне покращення стану здоров’я пацієнта,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а також інтереси медичної науки. Тобто, фактично науковці виділяють дві мети медичного ризику: надання медичної допомоги конкретному пацієнту або науково-експериментальне завдання (проведення експериментів). Як стверджує О.О. Ільюхов, науково-експериментальний ризик спрямований на перспективу, на подальший розвиток медичної науки, на порятунок життя і здоров’я майбутніх поколінь (майбутніх хворих). Цей вид ризику направлений не на отримання негайного результату, а на наукову перспективу, на вирішення науково-дослідних завдань, оскільки у більшості не пов’язаний із наданням безпосередньої медичної допомоги конкретному пацієнту (А.Я. Билиця). Ризик під час надання медичної допомоги пацієнту, навпаки, безпосередньо пов’язаний із лікуванням конкретної особи шляхом засто-сування наявних у медичній практиці засобів і методик, спрямованих на усунення шкоди його життю і здоров’я. Враховуючи те, що відповідальність за неправомірне проведення експериментів передбачається у ст. 142 КК «Незаконне проведення дослідів над людиною», ризиковане діяння медич-ного працівника при наданні медичної допомоги конкретному пацієнту, яке не відповідає умовам, визначеним у статті 42 КК, має кваліфікуватися за ст. 140 КК.
У кримінально-правовій літературі виникає питання про те, чи можна вважати медичний ризик виправданим, якщо медичний працівник ризикує заради досягнення особистої користі. На думку багатьох вчених (М.Г. Кад-нікова, О.І. Ющик та інших) така діяльність медичного працівника не є обґрунтованою, оскільки він не працює на користь суспільства, держави чи окремих груп осіб. Вважаємо, що не можна погодитися з цією думкою, адже медичний працівник, який ризикує для досягнення особистої користі та відвертає настання суспільно небезпечних наслідків пацієнту (та досягає успішного результату), діє правомірно. Однак, у випадку, якщо мета, яку переслідує медичний працівник, протиправна за своєю суттю або відображає егоїстичний, авантюрний характер чи інтерес, то кримінальна відповідальність за заподіяння тяжких наслідків пацієнту настає на загальних підставах.
Ще одна умова правомірності виправданого ризику полягає у тому, що поставлена суспільно корисна мета не може бути досягнута у певній обста-новці без вчинення ризикованого діяння. «Там, де немає вибору, — вказує А.П. Альгін, — не виникає ризикована ситуація, і відповідно, не буде ри-зику» [1, с. 30]. Вчинення ризикованого діяння допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров’я пацієнтами ін-шими методами неможливе (А.Я. Билиця). Тобто, медичний працівник обирає ризиковане діяння, що є найбільш ефективним для досягнення бажаного суспільно корисного результату та недосяжна традиційними, перевіреними засобами.
При цьому для вибору ризикованого діяння медичний працівник повинен мати досвід, умови для проведення медичного втручання, використання всіх
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
можливостей для встановлення точного діагнозу і правильного визначення хірургічної тактики, відповідність методів діагностики, лікування та профілак-тики сучасним науково обґрунтованим вимогам. На думку В.О. Глушкова, Н.С. Малеіна, найважливішим критерієм правомірності вибору ризикованого діяння є отримання згоди та поінформованість пацієнта. Однак, необхідно мати на увазі, що отримання згоди для вибору ризикованого діяння в деяких випадках взагалі неможливо (наприклад, у випадку перебування пацієнта у безпорадному стані). Тому у таких випадках допускається наявність згоди законних представників пацієнта.
У деяких випадках досягнення суспільно корисної мети в ситуації ризику пов’язане з прямим порушенням законодавства у сфері надання медичної допомоги. Однак, такі діяння мають визнаватися правомірними. Як вдало зазначав В.А. Ойгензіхт, при правомірному ризику медичний працівник не-мовби нехтує передбаченням настання тяжких наслідків пацієнту, однак це є єдиним виходом із ситуації [2, с. 50]. Але, коли ризиковані діяння медич-ного працівника можуть завідомо спричинити шкоду життю або здоров’ю пацієнта, а досягнення суспільно корисної мети можна досягнути без ризику, медичний працівник зобов’язаний обрати безпечний варіант поведінки.
Для запобігання настання суспільно небезпечним наслідкам медичний працівник повинен вжити всіх заходів обережності, передбачених законо-давством у сфері надання медичної допомоги, медичній науці та практиці, які повинні бути достатніми (з погляду суб’єкта) та дозволяти обґрунтовано, а не легковажно (самовпевнено) розраховувати на їх відвернення. Також в кожному конкретному випадку враховується обсяг та умови надання ме-дичної допомоги, особливості патології, характер і тяжкість захворювання, вік пацієнта.
Отже, проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що медичний ризик — це вчинене діяння (дія або бездіяльність) медичного працівника, яке пов’язане із заподіянням тяжких наслідків пацієнту для досягнення позитивних результатів надання медичної допомоги, якщо вона у певній обстановці не могла бути досягнута нерезикованою дією (бездіяль-ністю), традиційними, перевіреними засобами і вжиті всі запобіжні заходи обережності, достатні розрахувати на запобігання настання суспільно не-безпечних наслідків.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни / Альгин А.П.
— М. : Мысль, 1989. — 263 с.
2. Ойгензихт В.А. Врачебная ошибка и врачебный риск / Ойгензихт В.А.
— Душанбе : Таджикский государственный университет им. В.И. Ленина, 1976. — 85 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
П.Л. ФРИС
доктор юридических наук, профессор
заслуженный деятель науки и техники Украины
Прикарпатский юридический институт
Львовского государственного университета внутренних дел
о ПонЯтии ПреДПрестуПного
состоЯниЯ и его криминологиЧеском
и уголовно-ПрАвовом ЗнАЧении
Анализ состояния преступности в нашем обществе свидетельствует о постоянно возрастающих её показателях, что ярко свидетельствует о негативных социальных процессах, происходящих в обществе. Еще в 2009 году авторитетный ученый и политик, заместитель секретаря СНБО СБ. Гавриш сообщал о росте преступности в стране на уровне 2,5%. При этом наблюдаются негативные тенденции в структуре преступности, связанные с ростом числа умышленных и, используя терминологию русского дореволюционного уголовного права, предумышленных преступлений (преступлений с заранее обдуманным конкретизированным умыслом). Все это свидетельствует, в первую очередь, о низком уровне профилактической деятельности, о наличии существенных пробелов в политике в сфере борьбы с преступностью. Следует быть откровенными и признать, что существовавшая в Советском Союзе система профилактики преступности, при всех известных её недостатках — излишней бюрократизации, зацикленности на показателях отчетности, формализме, дубляже функций и т. п., на сегодняшний день полностью уничтожена в Украине. Следует также признать, что уголовно-правовая доктрина нуждается определенного рода корректировке, поскольку не отражает потребности борьбы с преступностью, будучи нацеленной лишь на конечный результат преступной деятельности.
Перенос акцента на борьбу с отклонениями в поведении способными привести личность к преступлению требует углубленного анализа процесса десоциализации, фиксации происходящих изменений в социально-психологических и поведенческих характеристиках.
Предлагаемая ниже теоретическая концепция состоит в том, что профилактика преступлений рассматривается как динамическая система переходящая от этапа к этапу с различными содержательными характеристиками правового статуса, системы органов, интенсивности и объема, применяемых на каждом этапе мер.
Данная ступенчатость, в свою очередь, выводится из анализа динамического процесса социально-негативного развития личности1 в предпреступный
1 Автор предпочитает использовать для характеристики данного процесса термин «социально-негативное развитие личности», а не «антиобщественное развитие» поскольку последний предполагает противопоставления себя обществу. Дан й
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
период, имеющий несколько этапов. Формы профилактического воздействия должны соответствовать этапам социально-негативного развития личности. Это, в свою очередь, обуславливает необходимостью выяснять, что именно предопределило совершение преступления — «внутренняя готовность» к нему или давление ситуации.
В абсолютном большинстве случаев, совершение умышленного преступление является закономерным результатом процесса социально-негативного развития, протекавшего, как правило, продолжительное время. На микроуровне всё должно зависеть от степени деформации конкретной личности, на которую подобное воздействие направляется. Чем раньше оно будет начато, тем быстрее и легче может быть достигнут положительный результат, т. к. в центре внимания будет находиться личность ещё несформировавшаяся как преступник, хотя в его облике уже имеются отдельные присущие ему черты.
В весьма общем плане совокупность этих черт представляет собой комплекс имеющихся и проявляющихся социально-ценностных характеристик, определяемых степенью и направленностью социализации личности.
Именно в период, предшествующий совершению преступления происходит аккумуляция в стереотипе личности комплекса негативных социально-ценностных характеристик, что приводит к новому виду деятельности — преступному поведению. Это определяет необходимость изучения комплекса социальных, социально-психологических и поведенческих характеристик личности в период предшествующий совершению преступления. В особенности это относится к поведению, т. к. оно является критерием, по которому можно судить о социальной направленности личности.
Опираясь на высказанные в криминологической литературе принципиальные положения о длительности и этапности процесса социально-негативного развития личности большинства умышленных преступников в период предшествующей совершению преступления, представляется возможным выделить три основных этапа данного процесса:
— этап начальной социально-психологической деформации;
— начального (развивающегося) правонарушающего поведения;
— предпреступного правонарушающего поведения (предпреступного состояния).
Первый этап, в принципе, не возникает на «голом месте», а является следствием определенных социально-психологических деформаций в стереотипе личности произошедших в результате тех либо иных факторов имевшихся в процессе социализации. В случае, если эти деформации не устранены при применении мер ранней профилактики, личность и оказывается на первом этапе. Он может обуславливаться нахождением лица в неблаго-
|
|
|
|
|
|
|
|
термин можно применять для характеристики опасных, упорных преступников, в основном рецидивистов, тогда как для большинства преступников, в особенности первичных, характерно парциальное противопоставление себя обществу.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
приятных условиях жизни и воспитания (глобальных и парциальных), что и вызывает появление личной социально-психологической деформации. В абсолютном большинстве случаев это проявляется в негативных отклонениях от принятых норм поведения и выражается в грубости, невыдержанности, вспыльчивости и т.д. Проявляясь чаще всего в микроколлективе, и отражаясь чаще всего в сознании ближайшего бытового окружения (членов семьи, соучеников, коллег по работе) социально-психологическая деформация часто маскируется личностными взаимоотношениями и «оправдывается» ими.
Каждый последующий является логическим продолжением предшествующего при отсутствии либо несвоевременном или неправильном применении профилактических мер. Одновременно происходит накапливание статического «антиобщественного заряда», который ускоряет усвоение негативных привычек, стереотипов поведения, установок, их формирование и укрепление. Это, в свою очередь, отражается в поведении, которое приобретает все более противоправный характер, хотя не оканчивается преступлением.
Этап — начального (развивающегося) правонарушающего поведения, характеризуется совершением сначала отдельных, а затем систематических актов правонарушающего характера. Данный вид поведения обладает совокупностью признаков, позволяющих отличать его от иных видов деятельности и заключающихся в:
— противоправности;
— виновности;
— наказуемости. Формирование и укрепление элементов социально-негативного развития
личности всё более обуславливает с её стороны такое отношение к совершаемому деянию и его последствиям, которое определяется в уголовном праве как «умысел». Это имеет большое значение для рассматриваемой концепции т.к. предпреступное поведение может предшествовать лишь совершению умышленного неситуацийного преступления. Большое значение для формирования умысла имеет постепенное превращение единичных правонарушающих актов в систему, характеризующую поведение в целом.
Преступлению, как правило, предшествует систематическое нарушение лицом, его совершившим, правовых и нравственных норм. Постепенно у него складывается привычка нередко безнаказанно, нарушать те правила поведения, которые менее опасные для общества и поэтому не вызывают во многих случаях необходимой реакции со стороны общества.
Данные проведенных нами исследований свидетельствуют факт системности подобного поведения в пределах 40%.
Анализ этого положения, показывает совпадение между долей лиц систематически совершавших правонарушения, и лиц, совершивших преступление, которому предшествовали иные правонарушения, т.е. с числом лиц имевших достаточную подготовку к преступлению.
Третий этап — предпреступное правонарушающее поведение, предпре-ступное состояние является логическим продолжением и завершением пред-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
шествующего в случае недостаточного либо несвоевременного применения предупредительных мер. Он проявляется в системе поведения постепенно усугубляющегося характера. Количественно-качественные характеристики этапа сдвигаются в негативную сторону, непосредственно приближаясь к «красной черте» — преступлению.
Таким образом, каждый из рассмотренных этапов представляет собой определённую количественно-качественную совокупность, отличающуюся от предшествующего тремя основными характеристиками:
— частотой правонарушающего поведения;
— его интенсивностью (которая нарастает от этапа к этапу);
— ожет быть уподоблено эффекту катящегося с горы шара, когда его темп постепенно ускоряется от этапа к этапу. В этой связи, статистически достоверным, является тот факт, что пребывание на первом этапе длительнее чем на втором, а на втором — длительнее чем на третьем.
Вместе с тем приведённая схема пути к совершению умышленного преступления неполная. Она не рассматривает путь к совершению рецидивного преступления. Во втором случае личность характеризуется с одной стороны как лицо совершившее преступление, а с другой как объект профилактического воздействия с целью предупреждения совершения нового преступления.
Рецидивное предпреступное поведение имеется в деяниях лица уже осуждавшегося ранее за совершение преступлений, но не вставшего на путь исправления и готового, по антисоциальной направленности своей личности, к совершению нового преступления.
Оно является, несомненно, намного более опасным для, общества т. к. преступник уже полностью сформировавшаяся личность.
Социально-психологические параметры характеристики личности совершающей акты рецидивного преступного поведения по сравнению с первичным значительно смещены в отрицательною сторону. Естественно, что выявление этой категории лиц облегчено их предшествующим преступным поведением.
Кроме указанных, существует ещё два аспекта характеристики предпре-ступного состояния. С одной стороны, оно представляет собой своеобразный фон, на котором развертывается преступность и является по существу самостоятельным социальным и правовым явлением, которое характеризуется особыми видами межличностных связей, своеобразной деятельностью с проявляющейся в ней отрицательной жизненной позицией. С другой стороны, это последний этап развития личности на пути к преступлению.
Приведенная схема дает основания для постановки вопроса о разработке специального правового механизма воздействия на лиц находящихся в предпреступном состоянии. Автор прекрасно понимает, что подобное предложение находится в определенном противоречии с доктриной правовой ответственности, реализуемой в нашей стране. Постановка подобного вопроса еще 20-25 лет назад была бы вообще немыслимой. Однако, выдвижение
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
подобного предложения представляется оправданным и объективно обусловленным реальными данными криминологических исследований.
Каким же представляется подобный механизм?
В первую очередь представляется необходимым признать наличие своеобразного социально-психолого-правового состояния — «предпреступного состояния», как соответствующего феномена требующего соответствующей реакции.
Такая реакция возможна путем разработки комплекса норм, которые могут быть обозначены как меры правовой безопасности. Они должны включать в себя как уже существующие нормы, 1 так и вновь разрабатываемые. В целом они должны образовать целостный механизм средств правовой безопасности. Этот механизм должен быть закреплен в создаваемом законодательстве об уголовных проступках. Он будет требовать возврата к административной преюдиции как показателю системности правонарушающего поведения, свидетельству нахождения в предпреступном состоянии. К таким лицам необходимо применять определенные меры, которые по своему правовому характеру будут находиться между административным взысканием и уголовным наказанием, предшествовать последнему.
Все это требует особого углубленного изучения и анализа. Задача этой публикации состоит не во внесении рекомендаций по этим вопросам, а привлечении внимания научной общественности и практических работников органов уголовной юстиции к проблеме предпреступного состояния как таковой.
Е.А. ФУРСА
ГОУ ВПО Сибирский федеральный университет
к воПросу об уголовно-ПрАвовоЙ
оХрАне ПоДПисеЙ иЗбирАтелеЙ в
россиЙском ЗАконоДАтельстве
К сожалению, для российских выборов фальсификация подписей избирателей стала рядовым явлением, особенно на стадии сбора подписей в поддержку выдвижения кандидата. Широкое распространение преступлений в избирательной сфере, высокий уровень их латентности порождают у субъектов избирательного процесса и привлеченных ими лиц чувство безнаказанности и вседозволенности. Сравнительный анализ судебной практики по избирательным спорам (дел об оспаривании решений избирательных комиссий об
1 Более подробно об этих нормах см. Фріс П.Л. До питання про застосування кримінально-правових заходів безпеки. Актуальні проблеми кримінального права та кримінології. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. Донецьк 24 квітня 2009 року. С.32-36
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
отказе кандидатам в регистрации, где одна из причин отказа — признание подписей избирателей недостоверными, то есть не выполненными самими избирателями), судебной и следственной практики по делам о подделке (фальсификации) подписей избирателей (ч. 2 ст. 142 и ст. 142.1 Уголовного кодекса Российской Федерации) свидетельствует о недостаточной эффективности применения уголовного закона. И причины этого, не только юри-дико-техническое несовершенство текста кодекса, влекущее особенности его ошибочного восприятия и толкования, но и несовершенство избирательного законодательства в этой части, изобретательность фальсификаторов, отсутствие необходимых специальных знаний у правоприменителей.
Рассматривая объективную сторону состава преступления, выражающуюся в подделке (фальсификации) подписей избирателей необходимо учитывать, что российское избирательное законодательство (комплексный анализ норм Федерального закона «Об основных гарантиях избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации» от 12.06.2002 г. № 67-ФЗ (в ред. 27.07.2010 №222-ФЗ) предъявляет следующие требования к избирателю (исполнителю подписи):
— требование ко времени нанесения подписи: после внесения данных об избирателе в подписной лист, список избирателей, заявление о предоставлении возможности проголосовать вне помещения для голосования и проверки правильности произведенной записи;
— требования к характеру подписи: аналоги собственноручной подписи избирательным законодательством не предусмотрены; подпись избирателя в подписной лист вносится только лично (процедура исполнения подписи в поддержку выдвижения кандидата, избирательного объединения другим лицом от имени избирателя не предусмотрена); для внесения подписи в список избирателей, заявление о предоставлении возможности проголосовать вне помещения для голосования избиратель вправе обратиться к третьему лицу (законом установлен перечень лиц, которые не вправе оказывать помощь избирателю в получении и заполнении бюллетеня и соответствующая процедура);
— требования к порядку нанесения подписи: подпись избирателя вносится в подписной лист в присутствии сборщика подписей; в список избирателей — члена соответствующей избирательной комиссии с правом решающего голоса, осуществляющего выдачу избирательного бюллетеня; в сборе подписей запрещается участие органов государственной власти, органов местного самоуправления, органов управления организаций независимо от формы собственности, учреждений, членов избирательных комиссий с правом решающего голоса, равно как и принуждение избирателей в процессе сбора подписей и их вознаграждение за внесение подписи, не допускается. Запрещается сбор подписей на рабочих местах, по месту учебы, в процессе и в местах выдачи заработной платы, пенсий, пособий, стипендий, иных социальных выплат, а также при оказании благотворительной помощи;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
— требования к материалу письма: при внесении подписи избирателя запрещено использование карандашей;
— требования к лицу, вносящему подпись: лицо должно являться избирателем, обладающим активным избирательным правом на территории соответствующего избирательного округа;
— требования к проверке подписей: подписи избирателей, собранные в поддержку выдвижения кандидата, списка кандидатов подлежат обязательно выборочной или сплошной проверке по установленной процедуре членами избирательной комиссии, а также привлеченными экспертами и специалистами;
— требования к порядку нанесения избирателем иных знаков, связанных с подписью: при заполнении подписного листа обязательно собственноручное проставление избирателем даты внесения подписи (собственноручное внесение даты имеет важное правовое значение, в том числе и для признания подписи недействительной на основании заключения специалиста по результатам исследования, однако не имеет значения для квалификации уголовно или административно наказуемого деяния, так как составы норм ч. 2 ст. 142 , ст. 142.1 Уголовного кодекса РФ, а также ст. 5.46 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях предусматривают только фальсификацию (подделку) подписей избирателей (а не даты ее внесения), что представляется оправданным.
Несмотря на большое значение подписи избирателя, она является чрезвычайно несовершенным удостоверительным знаком:
— содержит ограниченный по объему графический материал, как правило, простой;
— нередко ее графическое изображение не совпадает с буквенным написанием фамилии исполнителя;
— подпись обычно выполняется более автоматизировано, чем письмо в целом: упрощаются буквы, оставляющие фамилию, используются оригинальные способы связывания входящих в его состав графических элементов;
— подпись избирателя, как правило, искажена (вследствие условий выполнения: на планшете, на стене, нагнувшись и пр., в силу состояния здоровья, освещения, материала письма, бумаги и пр., без должного внимания, ответственности к внесению подписи («естественная вариативность подписи»), или умышленно). Вместе с тем, учитывая, что почерк способен отразить состояние лица в момент подписания документа (при неидентификационном исследовании), например, при стрессе, угрозе, шантаже, такое свойство как «естественная вариативность подписи» может позволить проследить имело ли место влияние «сбивающих факторов» (необычных условий) при сборе подписей, получении избирательного бюллетеня.
О подделке подписи избирателя в списке избирателей для правоохранительных органов, как правило, свидетельствует справка эксперта — почерковеда, привлеченного избирательной комиссией для проверки подписных листов и давшего заключение о том, что две и более подписей выполнены одним лицом. Вместе с тем, необходимо заметить, что криминалистическое
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
исследование подписей избирателей с целью их сравнения среди неопределенного круга подписей или установления их исполнителей чрезвычайно сложно (объекты исследования — малообъемные записи (подписи) при отсутствии сравнительных образцов).
В этой связи, в целях повышения уровня уголовно-правовой охраны подписей избирателей, важным является, прежде всего, совершенствование норм избирательного законодательства и правоприменительной практики:
1. Законодательно закрепить размер графы для внесения подписи избирателя в подписной лист (список избирателей). На сегодняшний день размер графы определяется изготовителем избирательного документа на свое усмотрение. Вместе с тем, размер имеет не только практическое значение (подписи многих избирателей просто не входят, в результате чего необоснованно сокращаются (не соответствуют «естественной» подписи), но и криминалистическое (расположение подписи в графе имеет важное значение для исследования);
2. Запретить изготовление двусторонних подписных листов, что значительно усложняет сличение подписей.
3. Установить четкие требования к формированию папок с подписными листами (чем толще, тем сложнее проверять фальсификаторы пользуются этим). Предусмотреть обязанность сортировки подписей в папки по сборщикам (внутри сборщика по датам сбора).
4. Установить жесткие требования к материалу письма. Действующее законодательство запрещает только использование карандашей. На практике (особенно в процессе сбора подписей) нередко применяются ручки со стирающимися, симпатическими чернилами, с целью дальнейшей корректировки подписей;
5. Введение дополнительных обязательных реквизитов для собственноручного внесения их избирателем (например, указание фамилии, имени, отчества), с целью увеличения степени защиты подписей избирателей от подделки и увеличения объема материала для криминалистического исследования;
6. Улучшить качество проверки подписей, представленных в поддержку выдвижения кандидатов, списков кандидатов. Признать обязательным участие эксперта — почерковеда в исследовании (необходима соответствующая кадровая подготовка). Выработать практические рекомендации по проверке подписей для членов избирательных комиссий и методические рекомендации для экспертов-криминалистов по сравнительному исследованию подписей среди неопределенного круга подписей.
7. Предусмотреть, в исключительных случаях, процедуру расформирования (расшива) папок с подписными листами в целях повышения качества экспертизы.
8. По примеру ряда зарубежных стран сформировать электронный или бумажный банк подписей избирателей, для их оперативного сличения при проверке.
Представляется, что указанные рекомендации могут быть использованы при совершенствовании законодательства зарубежных стран.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.Б. ХАРЧЕНКО
кандидат юридичних наук Сумський державний університет
кримінАльно-ПрАвовА оХоронА сорту
рослин тА ПороДи твАрин Як об’Єктів
ПрАвА інтелектуАльноЇ влАсності
Перспективи входження України в європейський простір, приєднання нашої держави до СОТ, подалыпа розбудова громадянського суспільства, набуття чинності нових нормативно-правових актів з питань захисту прав інтелектуальної власності обумовлює необхідність оновленого погляду на систему кримінально-правової охорони окремих результатів інтелектуальної творчої діяльності, і перш за все, селекційно-племінних досягнень (для цілей даної роботи під терміном «селекційно-племінні досягнення» будемо розуміти сорт рослин та породу тварин). Це і зрозуміло, так як володіння правами інтелектуальної власності на сорти рослин та породи тварин забезпечує економічний потенціал країни та міцність конкурентних позицій нашої держави в набагато більшому ступені, ніж виробництво сільськогосподарських товарів, особливо в умовах світової економічної кризи та прогнозованого про-довольчого дефіциту. Тільки завдяки селекції сільськогосподарських тварин зростання їх продуктивності в розвинених країнах досягло майже 50%, а від стану селекції на 20% залежить продуктивність праці в цілому у сільському господарстві.
У зв’язку з цим, актуальним є питаниям визначення змісту суспільних відносин права інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин як об’єктів злочинного посягання, обґрунтування місця відповідного злочину в системі Особливої частини Кримінального кодексу України (далі — КК), обсягу та змісту результатів селекційно-племінних досягнень як елементу відносин інтелектуальної власності та предмету злочину.
Проблеми кримінально-правової охорони сорту рослин І породи тварин як самостійного об’єкту права інтелектуальної власності натепер недостатньо знайшли відображення в працях сучасних вчених. Але питаниям формування теоретичних та практичних засад охорони інтелектуальних прав на селек-ційні досягнення та правове регулювання селекційної діяльності присвя-чені праці Б. С. Антимонова, К- А. Флейшиц, В. А. Дозорцева, Г. В. Дручок, Н. Г. Кузміної, О. Ф. Онопрієнко, Ю. Ю. Русинова, В. А. Савченка та ін. Також важливе значения для вирішення цього питания мають праці вчених-цивілістів О. М. Мельник, О. А. Підопригори, О. В. Пічкура, Р. Б. Шишки та ін. Але в сучасних умовах питания кримінально-правової охорони зазначених об’єктів набуло особливої актуальності і значущості для гуманізації, систе-матизації та удосконалення національного законодавства І становления Ук-раїни як правової демократично! держави европейського типу. Актуальність
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
розгляду проблеми забезпечення належного рівня охорони сортів рослин і порід тварин саме кримінально-правовими засобами обумовлена і тим, що Україні належить понад чверть всіх світових чорноземів, а інтелектуальну роботу, пов’язану із створенням зазначених об’єктів права інтелектуальної власності з новими та покращеними властивостями, виконують понад 100 науково-селекційних і науково-племінних установ нашої держави.
Саме тому метою даної розробки є визначення змісту суспільних від-носин права інтелектуальної власності на сорти рослин і породи тварин, їх структури та обсягу, дефініції селекційно-племінних досягнень як предметів злочину, а також з’ясування інших елементів складу злочину, пов’язаного із посяганням на право інтелектуальної власності на зазначені об’єкти.
За часів СРСР щодо питання правової охорони селекційно-племінних досягнень точилися дискусії про поширення на зазначенні об’єкти норм за-конодавства, що застосовувалося до винаходів. Так В. Г. Дручок розглядав породи тварин як винахід. В той час, як В. І. Серебровський вважав, що селекційне досягнення не може бути винаходом, а тільки прирівнюється до нього за своєю правовою охороною. Б. С. Антимонов також підтримував таку точку зору. Й. Е. Маміофа та В. А. Дозорцев відстоювали точку зору, що сорти рослин та породи тварин являють собою самостійні окремі об’єкти, які не можуть прирівнюватися до винаходу, а потребують окремої регламен-тації та правової охорони.
Але 21 серпня 1973 року Радою Міністрів СРСР було затверджено Положення про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції, яке набуло чинності з 1 січня 1974 року. Абзац 2 п. 22 вказаного Положення зазначав, що нові сорти і гібриди сільськогосподарських культур та інших культивованих рослин, породи сільськогосподарських тварин та птахів, їх високопродуктивні заводські і внутрішньопорідні типи і заводські лінії, нові типи хутрових звірів та нові породи тутового шовкопряда прирівнюються за правовою охороною до винаходів. Також зазначалося, що видачу авторських свідоцтв і свідоцтв авторам (селекціонерам), а також підприємствам, органі-заціям і установам, в яких отримані вказані селекційні досягнення, проводить Міністерство сільського господарства СРСР після реєстрації їх Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів. Визна-чення новизни та корисності вказаних досліджень також було віднесено до компетенції Міністерства сільського господарства СРСР.
Набуття Україною незалежності та розбудова системи національного законодавства обумовили прийняття 15 грудня 1993 року Закону України «Про племінну справу у тваринництві», ст. 25 якого визначає, що селекційне досягнення в галузі племінного тваринництва визнається винаходом у вста-новленому законодавством порядку. Таким чином, селекційне досягнення в галузі племінного тваринництва вже не прирівнюється до винаходу, а вина-ходом визнається. З одного боку це зрозуміло, так як ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначає, що винахід (корисна модель) — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
якій сфері технології (курсив автора. — В.Х.), а селекційне досягнення та винахід є результатом саме творчої діяльності людини.
Але, з іншого боку, співставлення спільних рис селекційного дослідження та винаходу на цьому і закінчується. Слід повністю погодитися з думкою В. Ю. Лебедєва, що порода тварин та сорт рослин не можуть бути віднесені до винаходу з декількох підстав. По-перше, селекційно-племінне досягнення та винахід — це різні об’єкти матеріального світу (об’єкт органічної при-роди та об’єкт матеріального світу). По-друге, необхідною ознакою вина-ходу є можливість для відтворення (повторення), в той час як класичне селекційно-племінне досягнення повторити практично неможливо. По-третє, обов’язковими та необхідними ознаками породи тварин є однорідність і ста-більність, в той час як винахід та корисна модель таких обов’язкових ознак не мають.
Окремо необхідно зазначити і загальновизнаний недолік неузгодженості окремих законодавчих актів в галузі правової охорони прав інтелектуальної власності один з одним. На це неодноразово наголошувалося на найвищому рівні, але і дотепер зазначена проблема залишається актуальною. Як зазна-чалося раніше, ст. 25 Закону України «Про племінну справу у тваринництві» визначає, що селекційне досягнення в галузі племінного тваринництва виз-нається винаходом. Одночасно з цим, абз. 1 п. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановлює, що правова охорона згідно з цим Законом не поширюється на сорти рослин і породи тварин. До зазначеного питання неузгодженості окремих законодавчих актів слід також віднести і існуючу кримінально-правову охорону селекційно-племінних досягнень.
Кримінально-правова охорона селекційно-племінних досягнень у Кримі-нальному кодексі України 1960 року була передбачена як частина прав промислової власності ст. 137 КК «Порушення прав промислової власності». Але у подальшому, не зважаючи на ґрунтовні наукові пропозиції щодо не-обхідності деталізації кримінально-правової охорони окремих об’єктів права інтелектуальної власності, Законом України від 05 квітня 2001 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відпові-дальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності», вказана стаття була виключена з кримінального закону, а порушення прав інтелектуальної власності на селекційно-племінні досягнення було віднесено до ст. 136 КК як одного із злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (Глава IV Особливої частини КК України 1960 року).
Перша редакція ст. 177 КК України 2001 року «Порушення прав на об’єкти промислової власності» передбачала кримінальну відповідальність за незаконне використання сорту рослин. Але вже на той час, тобто на час прийняття нового КК України, вказана норма не відповідала положенням Закону України «Про племінну справу у тваринництві», так як передбачала захист лише одного з об’єктів права інтелектуальної власності — сорту
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
рослин. В подальшому зазначена норма ще тричі змінювалася та доповню-валася, але ці зміни та доповнення стосувалися уточнення кола суспільно небезпечних діянь, розміру матеріальної шкоди та знищення контрафактної продукції, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.
Але і зараз порода тварин, як різновид селекційно-племінних досягнень, не забезпечується охороною кримінально-правовими засобами. Крім того, 1 січня 2004 року набув чинності новий Цивільний кодекс України (далі — ЦК), який застосовується до цивільних відносин, що виникли після цієї дати. Згідно положень ЦК України, до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать сорт рослин та порода тварин (глава 42). Актуальність та необхідність такого захисту обумовлює і той факт, що протягом 1993-2008 років в Україні затверджено п’ять нових порід, типів, ліній тільки великої рогатої худоби. Вказане обумовлює необхідність удосконалення кримінально-правового захисту як всієї сукупності об’єктів права інтелектуальної влас-ності в цілому, так і сорту рослин та породи тварин зокрема, на що вже неодноразово наголошувалося в юридичній літературі.
М.В. ХВОРОСТЯНЫЙ
Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова
ПроблемЫ и тенДен меИи теневоЙ Экономики в СОВРЕнном мире
Невозможно представить себе развитие любого цивилизованного общества без изучения экономической теории и применения ее конкретно к каждому государству. Описать все процессы макроэкономики в одной работе невозможно, и поэтому мы решили остановиться на наиболее актуальных проблемах современности.
Во всех странах с рыночной структурой экономики была, есть и, по- видимому, будет существовать так называемая теневая экономика. Масштабы ее могут различаться, но ни одной из стран не удалось избавиться от нее совсем. Это все равно, что преступность, масштабы явления можно уменьшить, но ликвидировать вовсе — практически невозможно. Теневая экономика имеет много названий — незаконная, нелегальная, скрытая — но суть этого явления не меняется. Теневая экономика — это сокрытие доходов, неуплата налогов, контрабанда, наркобизнес, фиктивные финансовые операции. Доходы от этих видов деятельности поистине грандиозны, они исчисляются десятками миллиардов долларов, однако, те действия, которые пресекаются правоохранительными органами, являются лишь вершиной гигантского айсберга, определить размеры которого никому не под силу [1, 40].
Вот почему данные процессы, происходящие в обществе каждого государства, необходимо тщательно изучать, и лишь затем принимать хорошо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
проработанные меры по их устранению. В своей работе мы попытаемся осветить основные явления теневой экономики, как в нашем государстве, так и на примере других стран мира, сравнивая ее проявления в различных регионах.
Термин «теневая экономика» в целом относится к финансово-хозяйственным операциям, направленным на получение материальной выгоды. Определения «теневая», «скрытая» иногда уточняются с помощью понятия «незаконная». Таким образом, возникает необходимость четкого разграничения понятий законной и незаконной деятельности.
Применительно к действующему законодательству, к незаконной (или нелегальной) экономике, прежде всего можно отнести незаконное изготовление оружия, незаконное изготовление, приобретение, хранение, перевозку, пересылку либо сбыт наркотических средств или психотропных веществ, организацию или содержание притонов для занятий проституцией, а также выпуск или продажу товаров, выполнение работ либо оказание услуг, не отвечающих требованиям безопасности, и др. В эту же группу деяний входит мошенничество, если оно совершается с помощью финансово-хозяйственных операций. Итак, с правоохранительной точки зрения структуру экономики можно представить следующим образом.
Под теневой (неконтролируемой) экономикой (теневым бизнесом) в таком случае будет пониматься совокупность в принципе легальных, но не выявляемых открытыми проверочными методами финансово-хозяйственных операций. Отметим, что выделять теневую экономику из легальной, видимо, имеет смысл лишь применительно к определению степени вмешательства в экономику правоохранительных органов.
Причины теневой экономики различны для всех регионов мира, однако, комплекс причин существования теневого бизнеса при свободном рынке является более разнообразным, в особенности, если иметь в виду не самые устоявшиеся отрасли рыночной экономики.
Наиболее распространенными причинами возникновения данного явления являются: высший уровень налогообложения, незащищенность прав собственности, неблагоприятный социальный фон, политическая нестабильность. В зависимости от развития рыночных отношений, состояния экономики в целом причин существования теневой экономики будет больше или меньше, степень влияния разных из них будет варьироваться. Также на развитие теневой экономики влияют экономическая свобода, граничащая со вседозволенностью деформация морально этических требований [2,34].
Если сравнивать показатель по Украины с аналогичными по ряду других стран, то выясняется: он значительно выше, чем в наиболее развитых странах, но ниже, чем в ряде развивающихся, в частности, латиноамериканских стран.
По оценкам Контрольной группы по борьбе с легализацией незаконно приобретенных денежных средств (Великобритания), доля теневой экономики в Германии составляет 9% ВВП, в США — 10% ВВП, в Италии,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Греции, Испании — 25% ВВП. В самой же Великобритании этот показатель оценивается на уровне 7% ВВП.
Что касается экономики ряда латиноамериканских стран (Колумбия и др.), то специалисты склонны оценивать долю теневого сектора в их экономики 70% ВВП [3,16].
Следует заметить, что для ликвидации подобных тенденций в различных регионах нужно разрабатывать меры конкретные для каждого государства. В развитых странах, в том числе и в Украине, будет продолжаться коррумпирование власти и высших правительственных кругов. Подобные тенденции, разумеется, неизбежны, однако, особое опасение вызывает наше государство, где доля теневого сектора экономики продолжает стремительно расти. Тем не менее, есть и относительно благополучные регионы мира, где теневая деятельность не превышает 8 — 15% ВВП (Великобритания, США, Германия, Австралия). Опираясь на опыт именно этих стран необходимо проводить экономическую политику, как в Украине, так и в других экономически нестабильных государствах мира.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Макаров Д. Рыночной экономике — правовое государство. // Вопросы экономики. — 1998. — №3. — с.45.
2. Николаев И. Теневая экономика: причины, последствия, перспективы. // Общество и экономика. — 1997. — №6. — с.43.
3. Елисеева И. И. Оценка масштабов теневой экономики // Экономика, политика, инвестиции. — 1999. — №2. — с. 19
ХЕЙДЕР ХАЙХУТ
Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова
ШколЫ мусульмАнского ПрАвА
Мусульманское право возникло в период становления феодального общества в Арабском халифате в YII — X веках новой эры и составляет часть ислама. За время своего существования это право оказало глубокое влияние на развитие государственных образований и правовых систем целого ряда стран Востока. Причем более чем в 120 странах мира, где имеются мусульманские общины, почти в 40 из них — последователи ислама составляют большинство населения, а в ряде других стран — меньшинство, но весьма влиятельное, во многом именно благодаря положениям этого права. Возможно утверждать, что в целом роль, которая в настоящее время отводится мусульманскому праву в правовом развитии, политике и идеологии стран Востока, подтверждает, что это право сохраняет значительные возможности активно действовать и в современных условиях. Все это требует от исследователей постоянного обращения к мусульманскому праву, как к
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
идейно-политическому фактору и нормативному регулятору социально-политической, экономической и правовой жизни многих стран. Это, в свою очередь предполагает, необходимость понимания теоретических основ этого права, его характеристик, отличие его от других крупнейших правовых систем современности и др.
В целом, специалисты выделяют две группы взаимосвязанных источников мусульманского права. К первой относятся Коран — священная книга, содержащая высказывания пророка Мухаммеда и сунна — предания о решениях пророка, а ко второй — нормы, сформулированные мусуль-манско-правовой доктриной на основании иджмы (единогласного мнения наиболее авторитетных знатоков ислама) и кияса (суждения по аналогии). Источники первой группы называют первоисточниками, они представляют собой идейно-теоретическую базу мусульманского права, а источники второй группы — рациональными, которые содержат значительное большинство разработанных норм права.
Понимание исторических тенденций развития мусульманского права, социально-экономических основы современного мусульманского права, его источники позволяет специалистам выделять ряд школ (толков) мусульманского права, В первую очередь — суннитских (ханифитская, маликитская, шафиитская, ханбалитская), также и шиитских (джафаритская, исламитская, зейдитская), которые при всей схожести общих положений, имеют и существенные отличия в учениях. Принято считать, что такое деление началось примерно с середины XI в., когда мусульманское право стало практически разделяться на толки той или иной школы.
Следует отметить, что, несмотря на то, что в XIX — XX веках во многих мусульманских стран начались процессы замены основных положений мусульманского права, европейскими правовыми нормами и институтами (Судан, Йемен, ОАЭ и др.), мусульманские правовые школы продолжают оставаться главенствующими в целом ряде крупных стран, в том числе: Египта, Саудовской Аравии и др. Мусульманское право действует здесь прежде всего в своем традиционном виде — судьи основывают свои решения на признанных произведениях представителях школы определенного толка. Например, королевские указы 1926—1928 гг. Саудовской Аравии обязывают судей следовать положениям ханбалитской школы мусульманского права. В совокупности с шариатом действуют также нормативные акты, принятые государственными органами (законы в Саудовской Аравии об ответственности за употребление спиртных напитков, о половых извращениях и др.). Все это подчеркивает, что происходящие изменения как бы раздваивают мусульманское право: одна его часть становится составным элементом законодательства, а другая продолжает действовать в традиционной форме правовой доктрины.
Касается это и положений уголовного права. Источником мусульманского уголовного права в большинстве случаев являются религиозные предписания. Поэтому, сохраняется первоочередная охрана ценностей, связанных
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с религией Поэтому и законодательные нормы или положения, исходящие из мусульманского права, либо объединены в самостоятельные акты, либо вписаны в общие уголовные законодательные акты. Например, в уголовные кодексы ряда стран включены нормы мусульманского права, применяемые только к мусульманам : об ответственности за распитие спиртных напитков (ст. 403 УК Северной Нигерии, ст.ст. 411-412 УК Сомали и т.д.), за нарушение поста во время рамадана (ст. 222 УК Марокко, ст. 274 УК Иордании), о применении специальных видов наказаний и некоторые другие.
С начала 70-х гг. XX века начинается процесс пересмотра и исламизации законодательства, т.е. такой, при котором все вновь создаваемые законы должны основываться на принципах шариата, а старые, соответственно, реформироваться.
Например, новая Конституция Ирана 1980 г. провозгласила, что уголовные законы страны должны соответствовать принципам ислама (ст. 4), и при установлении ответственности за уголовные преступления следует применять нормы шариата (ст. 156). А стать 1 УК Объединенных Арабских Эмиратов 1987г. закрепляет положение о том, что ответственность за преступления худдуд, кисас и дийя определяется по шариату. Такое восстановление действия норм мусульманского уголовного права, можно охарактеризовать как определенный возврат к традиционным ценностям в праве (вера — жизнь — разум — продолжение потомства — собственность) и, как следствие, специфическим регулированием институтов уголовного права. Все это практически снова оживляет дискуссию о том, чего должно быть больше в праве: жестокости или терпимости, формы или содержания и др. Поэтому, более детальное изучение школ мусульманского права, их сравнений с правовыми школами, которые существуют в других странах, должно способствовать более глубокому пониманию действительного содержания этого права.
П.В. ХРЯПІНСЬКИЙ
доктор юридичних наук, доцент Запорізький національний університет
ЮриДиЧнА ПрироДА сПеціАльного ЗвільненнЯ віД віДПовіДАльності
Спеціальне звільнення від кримінальної відповідальності, що передба-чено у 18 приписах Особливої частини Кримінального кодексу України (далі — КК), а саме у: ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1, ч. 5 ст. 235-4, ч. 5 ст. 235-5, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321, ч. 6 ст. 369 КК, є яскравим прикладом реалізації у кримінально-правовій матерії принципів гуманізму та економії примусових заходів щодо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
осіб, які вчинили злочин. На відміну від загальних видів звільнення, які можливі у випадках вчинення злочинів невеликої або необережних злочинів середньої тяжкості (ст.ст. 45, 46 КК), а також будь-яких злочинів невеликої та середньої тяжкості (ст.ст. 47, 48 КК), спеціальні види звільнення мають своїми передумовами вчинення особливо тяжких (ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 114, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 258-3, ч. 3 ст. 289 КК), тяжких (ч. 4 ст. 235-4, ч. 4 ст. 235-5, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 307, ч. 3, ч. 4 і ч. 5 ст. 369 КК), середньої тяжкості (ч. 1 і ч. 2 ст. 175, ч. 2 і ч. 3 ст. 235-4, ч. 2 і ч. 3 ст. 235-5, ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 289, ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 369 КК), а також злочинів невеликої тяжкості (ч. 1 і ч. 2 ст. 212, ч. 1 і ч. 2 ст. 212-1, ч. 1 ст. 235-4, ч. 1 ст. 235-5, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 369 КК). Підставою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою позитивної посткримінальної поведінки, що містить склад право-мірної поведінки. Зазвичай, вона пов’язуються з припиненням злочинної по-ведінки у визначений законом спосіб, наприклад, здачею суспільно-небезпеч-ного предмету — вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин і пристроїв (ч. 3 ст. 263 КК), наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 4 ст. 307 КК), отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ч. 5 ст. 321 КК); фактичний вихід із злочинних організацій (ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 6 ст. 260 КК); здійснення відповідних виплат, податків, повернення майна, відшкодування завданої шкоди (ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1, ч. 4 ст. 289 КК). Усталеною є позитивна динаміка приписів про спеціальне звільнення від кримінальної відповідальності. Тільки по одній такій нормі було у Особливих частинах КК УРСР 1922 р. та 1927 р. (0,2-0,3%), у КК 1960 р. вже нарахо-вувалося 6 подібних норм (1,8%), КК України 2001 р. у Особливій частині мав 14 заохочувальних приписів (2,7%). Наразі розвиток спеціальних видів звільнення сприймається криміналістами неоднозначно. Одні дослідники пропонують йти саме цим шляхом, поступово замінюючи норми Загальної частини про звільнення від кримінальної відповідальності на змістовні по-ложення Особливої частини, оскільки це значно полегшує реалізацію норм закону у точній відповідності до їх соціального і юридичного призначення. Інші, навпаки, заперечують перспективу розвитку спеціальних видів звіль-нення в Особливій частині КК та виступають за їх уніфікацію шляхом уза-гальнення спеціальних підстав і закріплення їх у Загальній частині КК. На наш погляд, обидві точки зору є занадто категоричними і тому не можуть бути сприйнятими ані теорією, ані практикою. З одного боку, недоцільно спеціально відзначати в Особливій частині КК звільнення від кримінальної відповідальності у разі вчинення злочинів невеликої або середньої тяжкості при дійовому каятті чи примиренні з потерпілим. З іншого, — встановлюючи спеціальні види звільнення, законодавець переслідує різні, іноді, суто праг-матичні цілі, як це має місце при звільненні від кримінальної відповідаль-ності, якщо особа сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
санкції, пеня) до притягнення її до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 212 КК). Майже недосяжною виглядає мета уніфікувати всі різновиди спеціального звільнення від кримінальної відповідальності в рамках Загальної частини КК. Це призведе до невиправданого і недоцільного збільшення спе-ціальних норм в Загальній частині КК, їх непомірної деталізації і не буде відповідати вітчизняним традиціям кримінального законотворення. Відтак, тільки в органічній єдності загальних і спеціальних різновидів, взаємозв’язку і взаємодоповненні уявляється звільнення від кримінальної відповідальності у разі позитивної посткримінальної поведінки особи.
Немає одностайності серед правників у розумінні правової природи спе-ціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності. Раніше деякі фахівці пов’язували їх із «спеціальними випадками добровільної відмови». Так, А.А. Тер-Акопов визначав звільнення від кримінальної відповідальності за зраду Батьківщині як «специфічну форму добровільної відмови від дове-дення злочину до кінця». Інші дослідники заперечували як першу, так і другу точки зору і вказували, що вони є «єдиним інститутом звільнення, спеціально вказаним у законі». Всі зазначені точки зору базувалися на радянському праві і не могли враховувати законодавчих новел у вигляді окремого розділу Загальної частини КК «Звільнення від кримінальної відповідальності» (Розділ IX Загальної частини КК), значного розгалуження спеціальних видів звіль-нення у Особливій частині КК тощо. На сьогодні більшість криміналістів, серед яких А.В. Єндольцева, О.С. Козак, В.В. Мальцев, О.З. Рибак — вва-жають їх спеціальними різновидами (випадками) дійового каяття, Л.В. Головко визнає їх спеціальними підставами звільнення від кримінальної відпові-дальності, М.В. Григор’єв і Р.О. Сабітов — спеціальними видами звільнення від кримінальної відповідальності. Спеціальне звільнення, — на погляд І.Л. Петрухіна, — це спосіб припинення, попередження та розкриття тяжких злочинів, зовсім не обов’язково пов’язаний із дійовим каяттям. Законодавець відступає від принципів невідворотності відповідальності за вчинений злочин та рівності всіх перед законом задля порятунку людей, майна, захисту вищих державних інтересів та розкриття тяжких злочинів.
Слід критично поставитися до розуміння під ними «спеціальних випадків добровільної відмови». Як зазначає В.О. Навроцький, однією з обов’язкових ознак такого звільнення є вчинення особою закінченого злочину, а, як відомо, добровільна відмова можлива лише при незакінченому злочині. Не можемо прийняти й концепцію «спеціального дійового каяття». Ст. 45 КК, на відміну від ч. 2 ст. 75 КК РФ, не є загальною нормою до передбачених Особливою частиною спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності. По-перше, згідно з законами логіки, співвідношення загального і спеціаль-ного видів будь-якого явища, у тому числі й правового, передбачає, що спеціальний вид, зберігши всі риси та якості загального, додає специфічні, притаманні тільки йому, риси і якості. По-друге, згідно п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності»
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
поставлено крапку у суперечці, — чи достатньо однієї з перерахованих обставин, чи має встановлюватися їх сукупність, зазначивши, що дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялася, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених скла-дових дійового каяття виключає звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. По-третє, визнання спеціальних видів звільнення різновидами дійового каяття породжує нездоланну перепону, яка полягає в тому, що жоден спеціальний вид звільнення не відповідає вищезазначеним критеріям, прийнявши цю позицію, необхідно визнати наявність конкуренції загальних і спеціальних підстав звільнення від кримінальної відповідальності, що вини-кають, передусім, у зв’язку з інститутом дійового каяття. Така конкуренція має вирішуватися на користь спеціального звільнення від відповідальності у зв’язку з універсальним правилом: якщо законодавець вважає, що ситуація регулюється загальною нормою, то він не передбачає спеціальну норму, і навпаки. Загальні види звільнення передбачають універсальні правові під-стави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. В той же час спеціальні види в якості підстав звільнення не завжди передбачають дійове каяття або його елементи. Так, нерідко достатньо відмовитися від предмету, наявність якого зумовлює вчинення злочину, наприклад, добровільно здати органам влади зброю, бойові припаси або вибухові пристрої (ч. 3 ст. 263 КК) або наркотичні засоби, психотропні речовини і вказати джерело їх придбання (ч. 4 ст. 307 КК), щоб набути право на звільнення від кримінальної відпові-дальності. Натомість, заперечувати наявність деяких елементів, що тради-ційно відносять до дійового каяття, у підставах застосування спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності було б неправильним.
Відтак, юридична природа спеціального звільнення від кримінальної від-повідальності полягає у самостійному субінституті заохочувальних кримі-нально-правових норм у Особливій частині КК, конструктивними ознаками якого, на наш погляд, виступають: а) своєчасність, — здійснення позитивного діяння після вчинення злочину але до притягнення до кримінальної від-повідальності (порушення кримінальної справи щодо неї); б) добровільність, — невимушене, вільне, за власною волею здійснення комплексу, визначеної у відповідній нормі Особливої частини КК, позитивної посткримінальної поведінки; в) відпадіння суспільної небезпечності особи винного внаслідок позитивної посткримінальної поведінки; г) зникнення усього комплексу кримінально-правових відносин, що виникли у зв’язку із вчиненням особою певного злочину.
Підсумовуючи зазначимо, заохочувальні норми Особливої частини КК утворюють субінститут заохочувальних норм, своєрідність якого полягає у жорсткому поєднанні з вчиненням певного закінченого злочину. Суспільна корисність позитивної посткримінальної поведінки визначається: а) припи-ненням злочинної поведінки; б) добровільним повідомленням про злочин; в) самовикриттям у злочині; г) викриттям інших осіб, винних у вчиненні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
злочину; д) нейтралізацією, мінімізацією або відшкодуванням суспільно-не-безпечних наслідків (податки, збори, обов’язкові платежі, фінансові сан-кції, пені тощо); е) вилученням з неконтрольованого обігу предметів зі спе-ціальним статусом обігу (носіїв державної таємниці, наркотичних засобів, психотропних речовин, зброї, бойових припасів тощо); є) загальним і спе-ціальним запобіганням вчиненню нових злочинів; ж) виховним впливом на ін-дивідуальну та суспільну правосвідомість з метою профілактики злочинів.
Н.М. ЧЕКАН
Львівський державний університет внутрішніх справ
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МІЖНАРОДНИХ
ДОГОВОРІВ ТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ
ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ БОРОТЬБИ
31 ЗЛОЧИНАМИ, ПОВ'ЯЗАНИМИ 3
ПОРУШЕННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО
ПРАЦЮ
Згідно з ч.І ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною на-ціонального законодавства. В ст.З ч.5 КК України зафіксовано, що закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положениям, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Тому деякі з міжнародних договорів є джерелом кримінально-правової політики у сфері боротьби зі злочинами, пов’язаними з порушенням законодавства про працю. Іх можна класифіку-вати на дві групи:
— ті, які є частиною національного кримінального законодавства, тобто такі, що визначають концептуальні підходи до боротьби зі злочинністю в цілому;
— ті, які є частиною національного трудового законодавства.
Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законо-давство України, то застосовуються правила міжнародного договору. Прикладом переваги міжнародних договорів над законами України є співвід-ношення вищевказаних конвенцій та закону України «Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності»[1]. Зокрема, деякі положения цього закону не можуть застосовуватися державними інс-пекторами праці у їх практичній роботі як такі, що не відповідають нормам, ратифікованих конвенцій Міжнародної організації праці:
1) ч.П ст.4 цього закону щодо здійснення контрольного заходу у при-сутності керівника чи уповноваженої ним особи не відповідає п.2 ст. 12 Кон-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
венції №81 [2], яка дозволяє інспекторам праці не повідомляти роботодавця про свою присутність на підприємстві;
2) абзаци 2, 3 ч.І ст.6 та ч.4 ст.5 вказаного закону щодо обов’язкової наявності у державного інспектора праці посвідчення (направления) на проведения перевірки та необхідності надання суб’єкту господарювання копії документа, який є підставою для проведения перевірки та щодо поперед-нього повідомлення суб’єкта господарювання про проведения контрольного заходу не відповідають вимогам підпункту «а» п.1 ст.12 Конвенції №81 щодо права інспектора праці безперешкодно проходити на підприємство у будь-яку годину доби без попереднього повідомлення;
3) ч.З абзацу 4 цієї ж статті щодо права не допускати державного інспектора праці до здійснення державного нагляду(контрою) у разі нена-дання ним копії посвідчення (направления) на проведения планового або позапланового заходу не відповідають вимогам абзацу 1 п.1 ст.12 Конвенції №81, яким встановлено, що інспектор праці мае бути забезпечений лише документами, що засвідчують його повноваження;
4) ч.2 та 2 ст. 5, ч.З ст.22 даного закону щодо формування плану конт-рольних заходів залежно від ступеня ризику господарської діяльності об’єкта перевірки для безпеки життя і здоров’я населения не відповідають вимогам ст.16 Конвенції №81, відповідно до якої контрольні заходи проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного засто-сування відповідних положень законодавства.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» // http://zakon.rada. gov.ua /cgi-bin /laws/ main. cgi? nreg=877-16
2. Конвенція міжнародної організації праці про інспекцію праці у про-мисловості й торгівлі № 81 від 1947 року, ратифікована законом України від 08.09.2004 року №1985-IY // http://zakon.nau.ua/doc/?code=993_036
К.В. ЧЕМЕРИНСКИЙ
кандидат юридических наук, доцент
ГОУ ВПО «Северо-Кавказский государственный технический
университет» в г. Кисловодске
системА Прин ннИПов криминАлиЗАции
обЩЕСТВЕО оПАснЫХ ДеЯниЙ
в современном уголовном ПрАве
Криминализация общественной опасных деяний представляет собой процесс установления необходимости введения уголовно-правового запрета кон-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кретной формы общественно опасного поведения и результат этой деятельности, выражающийся в описании данной формы поведения в уголовном законе в качестве преступления.
Исходя из данного определения криминализация представляет собой процесс, протекающий в сознании законодателя, заключающийся в негативной оценке определенной формы человеческого поведения, требующей мер уголовно-правового противодействия, завершающийся в создании правовой модели, наиболее соответствующей представлению законодателя о нуждающемся в уголовно-правовом запрете поведении, которая получает свое отражение с помощью средств юридической техники в тексте уголовного закона. Как и многие другие виды юридической деятельности государства, процесс криминализации должен основываться на определенных принципах. Принципы криминализации, как указывается в юридической литературе, — это прикладные принципы, в соответствии с которыми устанавливается необходимый и эффективный уголовно-правовой запрет.
В уголовно-правовой науке отсутствует единство мнения относительно как количества принципов криминализации, так и их содержания.
Так, по мнению одних авторов, следует выделять следующие принципы криминализации: 1) выражающие объективную необходимость и политическую целесообразность установления уголовной ответственности (социальные и социально-психологические принципы криминализации), 2) определяемые требованием внутренней логической непротиворечивости норм права (системно-правовые принципы). Первая группа принципов определяется общественной опасностью, относительной распространенностью деяния, соразмерностью положительных и отрицательных последствий криминализации, уголовно-политической адекватностью криминализации. Вторая группа принципов, в свою очередь, подразделяется на: а) общеправовые — принципы конституционной адекватности, системно-правовой непротиворечивости, международно-правовой необходимости и допустимости, процессуальной осуществимости преследования; б) уголовно-правовые — принципы беспробель-ности закона и неизбыточностн запрета, определенности и единства терминологии, полноты состава, соразмерности санкции и экономии репрессии.
По мнению других авторов, можно выделить три группы принципов, которые: 1) юридико-криминологические, определяемые степенью общественной опасности деяний, их относительной распространенностью и типичностью, динамикой деяний с учетом причин и условий, их порождающих, возможностью воздействия на эти деяния уголовно-правовыми средствами при отсутствии возможности успешной борьбы менее репрессивными средствами, возможностью системы уголовной юстиции; 2) социально-экономические, зависящие от причиняемого деяниями материального и морального ущерба, отсутствия возможных побочных последствий уголовно-правового запрета, наличия материальных ресурсов для реализации уголовно-правового запрета; 3) социально-психологические, определяемые уровнем общественного правосознания и психологии и историческими традициями.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
По мнению четвертых — следует выделять следующие принципы криминализации: а) криминализируемое деяние должно быть общественно опасным; б) оно должно иметь достаточно широкую распространенность; в) ожидаемые положительные последствия криминализации должны превышать ее отрицательные последствия; г) криминализация деяния не должна противоречить Конституции РФ, действующему праву и международным соглашениям РФ; д) она не должна противоречить нормам нравственности; е) криминализация должна быть осуществима в процессуальном и криминалистическом аспектах; ж) криминализация, не должна проводиться, если борьба с данным вредным для общества деянием возможна и эффективна при помощи иных, более мягких мер.
Как видно, многие авторы включают в перечень принципов криминализации общественно опасных деяний одни и те же факторы. В то же время, имеющиеся отличия в позициях, а также терминологическая путаница вносят неясность в рассматриваемый вопрос и не позволяют четко определить те основные идеи, положения, которыми должен руководствоваться законодатель при осуществлении криминализации.
В связи с этим, хочется отметить, что включение практически всеми авторами в число принципов криминализации такого фактора, как общественная опасность, представляется неверным, поскольку общественная опасность выступает в качестве основания криминализации, а не ее принципа.
Исходя из того, что криминализация представляет собой процесс, включающий две основные стадии: формирования модели уголовно-правового запрета, соответствующего нуждающемуся в данном запрете человеческому поведению, отражения указанной модели с помощью средств юридической техники в тексте уголовного закона, представляется, что следует выделять две группы принципов криминализации общественно опасных деяний: относящихся к формированию уголовно-правового запрета, и относящихся к его описанию в тексте уголовного закона.
К принципам формирования модели уголовно-правового запрета в процессе осуществления криминализации, по нашему мнению, следует отнести:
1) принцип экономии уголовной репрессии при криминализации, характеризующийся невозможностью эффективного предупреждения криминализируемого поведения менее репрессивными средствами с помощью средств иных отраслей права или иных социальных регуляторов;
2) принцип допустимости криминализации, заключающийся в возможности воздействия на криминализируемое поведение уголовно-правовыми средствами;
3) принцип системности криминализации, предполагающий учет соответствия уголовно-правового запрета положениям других отраслей права, общеправовым и уголовно-правовым принципам, нормам нравственности, уровню общественного правосознания, историческим традициям, возможности системы уголовной юстиции противостоять криминализируемому поведению;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4) принцип социальной целесообразности криминализации, выражающийся в преобладании позитивных последствий криминализации над негативными, возникающими ввиду сужения социально полезных функций осужденного, его возможного исключения из активной общественной жизни, разрыва социально полезных связей, криминального заражения в процессе отбытия наказания и т.д.
К принципам отражения уголовно-правового запрета в уголовном законе, по нашему мнению, относятся:
1) принцип адекватности и полноты описания признаков состава криминализируемого преступления, заключающийся в том, что законодатель, формулируя уголовно-правовой запрет, должен стремиться максимально точно передать в словах и формулировках ту модель запрещаемого поведения, которая сложилась в его сознании; при этом, описывая в диспозиции нормы признаки соответствующего состава преступления, законодателю следует максимально подробно их охарактеризовать, стремясь одновременно к краткости и лаконичности текста закона. Кроме того, законодателю следует стремиться к оптимальному соотношению абстрактности и казуистичности в формулировках уголовно-правового запрета, унификации уголовно-правовых форм;
2) принцип единства и определенности терминологии уголовного закона. Содержание этого принципа заключается в необходимости употреблять термины в общеизвестном значении; точно и недвусмысленно отражать в термине содержание определяемого понятия; избегать применения в законодательстве архаизмов, неологизмов, вульгаризмов и малоупотребляемых иностранных слов; … соблюдать требование единства употребления юридической терминологии; давать в необходимых случаях четкие и немногословные определения юридических терминов. К этому следует добавить, что законодателю необходимо не допускать нормативного излишества, либо наоборот пробельности уголовно-правовых запретов, использования понятия без учета системности его изложения, синонимизма.
Подводя итог, следует указать, что представленная позиция не претендует на абсолютную теоретическую истинность и безупречность, а является лишь попыткой систематизировать существующие подходы к определению принципов криминализации общественно опасных деяний в уголовном праве.
ЛИТЕРАТУРА:
1. Антонов А.Д. Теоретические основы криминализации и декриминализации: Дисс. … канд. юрид. наук. — М., 2001.
2. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации. Монография. — Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 1987.
3. Кругликов Л.Л., Смирнова Л.Е. Унификация в уголовном праве. — СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2008.
4. Курс российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. — М.: Издательство «СПАРК», ИНФРА-М, 2001.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5. Лопашенко Н.А. Основы уголовно-правового воздействия: уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика. — СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004.
6. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев, A.M. Яковлев. — М.: Наука, 1982.
7. Старков О.В. Криминопенология: Учебное пособие. — М.: Издательство «Экзамен», 2004.
Н.О. ЧЕЧЕЛЬ
Волинський національний університет імені Лесі Українки
ЩОДО ПОНЯТТЯ ВІКТИМОЛОГІЇ,
ВІКТИМНОСТІ ТА ВІКТИМОЛОГІЧНОЇ
СИТУАЦІЇ
Запобігання злочинності можливе не лише за допомогою раціональної со-ціальної політики, але і за допомогою здійснення впливу на особу злочинця. Як показує практика, найбільш важливим суб’єктивним чинником, що впливає на формування злочинної поведінки, є віктимна поведінка потерпілого.
Вивчення наукової літератури засвідчує, що у різний час питаниями вік-тимології займалися такі вчені: Б.С. Антимонов, Г.В. Антонов-Романовський, Ю.М. Антонян, С.В. Бородін, В.І. Валицька, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, П.С. Дагель, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, В.Н. Кудрявцев, А.Н. Красиков, В.Є. Квашис,А.А. Лютова, B.C. Мінська, В.М. Полубінський, В.Я- Рибаль-ська, Д.В. Рівман, В.О. Туляков, Л.В. Франк та інші.
Як відомо, віктимологія (від лат. victima — жертва) — вчення про жертву, напрям наукових досліджень, що охоплює проблеми, пов’язані з особою по-терпілого від злочину [1, с. 102]. Ще в давні часи було помічено, що доля людини в певній мірі залежить від самої ж неї. Одні частіше стають жертвами злочинів, інші — рідше. Хтось сам провокує злочинця, або ж, навпаки, уникає конфліктів та настільки вміло веде себе в конфліктній ситуації, що злочину вдається запобігти або звести його наслідки до мінімуму. Починаючи з середини XVIII ст. кримінологія займається злочинною поведінкою людей, а з кінця XIX ст. — проблемами особи злочинця. Жертва злочину стала об’єктом кримінологічних досліджень лише з часу Другої світової війни. За-вдання віктимології різноманітні. Вона досліджує відносини між злочинцем і жертвою в момент вчинення кримінально караного діяння. Вона займаеться вивченням процесу віктимізації, І, перш за все, досліджує проблему послі-довного розвитку відносин між злочинцем та жертвою, тобто питания про те, чи викликає віктимізація злочинність або тільки заохочує її.
Одним з основних питань віктимології є роль потерпілого у виникненні кримінологічної ситуації. Практичне значения вивчення окремого конкретного
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
злочину у віктимологічному плані полягає в тому, що перед слідчим, судом, прокурором, особою, яка провадить дізнання, виникають нові додаткові мож-ливості, з’являється новий підхід для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин кримінальної справи, для виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочину, для правильної кваліфікації злочинного діяння. Беззаперечне значення для розкриття злочину має вивчення особистості і поведінки особи потерпілого, його ставлення до злочинця.
Віктимність — це сукупність якостей особистості, які обумовлюють її не-правильну, неоптимальну поведінку в криміногенній ситуації [1, с.100]. Цей термін вперше у вітчизняній науці ввів Л.В. Франк. У термін «віктимність» вкладається подвійний зміст: даним поняттям позначалося і соціальне явище, і спосіб дії певної особи. У цьому сенсі поняття «віктимність» нерозривно пов’язане зі злочинністю. Це означає, що поведінка людини може за своєю природою бути не лише злочинною, але й віктимною — необачною, ризико-ваною, легковажною, провокаційною, тобто небезпечною для самого себе. Отже, під віктимністю розуміється підвищена здатність людини в силу, по-перше, соціальної ролі і статусу, по-друге, ряду духовних і фізичних власти-востей за певних об’єктивних обставин ставати потерпілою від злочину [2, с.8]. Віктимність — це можливість і навіть здібність стати жертвою злочину при обставинах, коли такий наслідок не настав би коли б особа проявила достатню обережність, обачність, скромність тощо[3, с.106].
Віктимізація — це перетворення групи осіб в жертву злочину (набуття віктимності) [3, с.108]. С.В. Максимов визначає віктимізацію як процес або результат підвищення рівня віктимності особи [4, с.5].
Як свідчить практика, не існує «природжених жертв» або «жертв від природи». Але набуті людиною фізичні, психічні та соціальні риси і ознаки (наприклад, якісь фізичні та інші недоліки, нездатність до самозахисту або недостатня готовність до неї, особлива зовнішня, психічна і матеріально-фінансова привабливість) можуть зробити її схильною до перетворення в жертву злочину. Модель способу життя випливає з психологічної теорії, в якій особистість оцінюється як процес: жертва здатна своїм способом життя сприяти вчиненню злочину відносно неї, вона може створювати (свідомо чи несвідомо) об’єктивні і суб’єктивні умови для криміналізації (наприклад, надто виділятися в соціальному плані або, навпаки, ізолюватися від суспільства). Вона може нехтувати запобіжними заходами і тим самим наражати себе на небезпеку, яка суб’єктивно або об’єктивно пов’язана з поведінкою (свідомою чи несвідомою), що у віктимологічних ситуаціях і перетворює її на жертву злочину; жертва своєю поведінкою порушує соціальні стереотипи, й, тим самим полегшує вчинення злочину стосовно неї самої. Цією поведінкою вона може спонукати злочинця суб’єктивно виправдати своє діяння. Мова йде про ілюзорне спотворення ситуації, про процеси символічної інтеракції між зло-чинцем і потерпілим, в ході якої перший невірно інтерпретує поведінку іншого.
Г.І. Шнайдер виділяє наступні функції віктимності: утруднення прогно-зування ситуацій, що передують злочину; перешкоджання уникненню таких
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ситуацій;провокування злочинних посягань; зниження рівня захищеності людини до злочинних посягань; посилення негативних наслідків злочину [5,с.847].
Проте, як показує вивчення наукової літератури, питання жертви злочину у кримінології є дискусійним. Так, В.М. Полубінський вважає злочин сис-темним поняттям, який є результатом єдності взаємопов’язаних елементів: правопорушника, протиправного діяння або бездіяльності і потерпілого, його поведінки, що безпосередньо передувала вчиненню злочину або поведінки в ході вчинення злочину [6, с.5].
М.І. Енікеєв не згоден з існуванням кримінологічних ситуацій, коли об-ставини провокують злочин, створюють умови для його здійснення. Зокрема, він вважає, що для чесної людини, яка є солідарною з правом і є такою, що має високий рівень саморегуляції, не існує і не може існувати «злочинних» ситуацій. Ситуація не може бути сама по собі такою, що провокує злочин, вона може бути підходящою для реалізації відповідних позицій і установок тільки антисоціальної особистості [7, с.307].
Питання запобігання віктимної поведінки потерпілого має велике зна-чення для зміцнення правопорядку і законності. Зрозуміло, що оптимальні умови формування і розвитку особи, виховно-профілактичний вплив є важ-ливими в профілактичному сенсі, оскільки вони сприятимуть зниженню рівня насильницьких злочинів на віктимологічній основі.
Для попередження злочинів, що вчиняються на віктимологічній основі, варто здійснити наступні заходи: інформування населення дачею вказівок, рекомендацій по зниженню віктімності, на основі існуючих даних статистики і моніторингу території; проведення семінарів із залученням юристів, педа-гогів, психологів; висвітлення інформації про розкриті кримінальні справи, види і терміни покарання; активізація даної діяльності в школах, ліцеях, професійних училищах, із залученням відповідних фахівців.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Российская криминологическая энциклопедия / Под общ. ред. А.И. Долговой. –М.: НОРМА, 2000.–808 с.
2. Л.В. Франк. Потерпевший от преступления и проблемы советской виктимологии. — Душанбе, 1977.- 89 с.
3. Кримінологія: Загальна і Особлива част.: Підручник/ І.М.Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд- Х.:Право, 2003. — 352 с.
4. Максимов С.В. Краткий криминологический словарь: учеб. пособие.
— М.: Юристь, 1995. — 31 с.
5. Шнайдер Г.И. Криминология. Перевод с нем. Ю.А. Неподаева /Под ред. канд. юр. наук Иванова Л.О. — М., 1994. — 927 с.
6. Полубинский В.Н. Правовые основы учения о жертве преступления.
— Горький: ГВШ. МВД СССР, 1979. — 84 с.
7. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии:Учебник для вузов. — М.: Юристь, 1996. — 631 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І.Я. ЧИЖУК
Львівський національний університет імені Івана Франка
ДіЯльність СОннІАльниХ слуЖб
По ЗАПобігАЮ ЗлоЧинності
неПовнолітніХ у бельгіЇ
Проблеми запобігання злочинності уже багато десятиліть є предметом дискусії у наукових колах, хвилюють уряди більшості держав світу та ши-рокі кола громадськості. Сьогодні поняттям запобігання злочинності у за-рубіжних державах охоплюється система різноманітних заходів, які прямо чи опосередковано можуть впливати на усунення причин та умов вчинення злочинів. Відмінності у рівні розвитку окремих країн, їх політичному устрої, соціальних умовах, рівні освідченості населения та ін. спричинили різно-маніття підходів щодо шляхів запобігання злочинності як у світовому так і регіональних масштабах.
Слід зазначити, що множина суб’єктів, які відрізняються за характером, масштабом, формами І методами роботи, є однією із важливих особливостей діяльності по запобіганню злочинності неповнолітніх. Система суб’єктів за-лежить від тих концепцій та підходів, які лежать в основі формування моделей запобігання злочинності в окремих країнах. Безперечно, що важ-ливе місце у цій системі посідають соціальні служби. Для даного дослід-ження ми обрали діяльність соціальних служб у Бельгії, оскільки у своїй роботі із неповнолітніми, які опинилися у складних життєвих обставинах (сімейне неблагополуччя, правопорушуюча поведінка та ін.) вони вико-ристовують досвід успішної роботи здобутий упродовж десятиліть своєї діяльності.
3 першого погляду на систему соціальної допомоги Бельгії вражає різ-номаніття тих закладів, які готові прийти на допомогу сім’ї та особам, що опинилися у складних життєвих ситуаціях — від державних та приватних соціальних служб до спеціалізованих соціально — педагогічних служб. Поза увагою цих закладів не залишається жодна сім’я, яка опинилася у складних життевих обставинах, жоден неповнолітній чи молода людина, котрі потре-бують допомоги.
Система соціальної допомоги у Бельгії складається з наступних ланок:
— державні соціальні служби;
— приватні соціальні служби;
— соціально-педагогічні служби.
Дане дослідження присвячене аналізу заходів, які здійснюють соціально — педагогічні служби. Діяльність цих служб у Бельгії скерована до сус-пільно непристосованих дітей і молоді, а також їх сімей. До соціально-пе-дагогічних служб відносять осередки соціальної опіки та служби правової соціальної допомоги.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Осередки соціальної опіки працюють із неповнолітніми особами, які пот-ребують допомоги через їх деліквентну або девіантну поведінку, проживання у неблагополучних сім’я. Діяльність цих закладів полягає у здійсненні за-ходів індивідуальної профілактики, спрямованих як на самих неповнолітніх так і на їх сім’ї. Під час реалізації цих заходів неповнолітнього, як правило, не вилучають із сімейного середовища.
Безпосередньо із сім’ями працюють соціальні педагоги, які разом із своїми підопічними визначають ті чинники, які спричинили правопорушуючу поведінку неповнолітніх та визначають можливі шляхи їх усунення. У разі необхідності соціальні педагоги (громадські опікуни) можуть звернутися по допомогу до інших служб, або скерувати до них своїх підопічних.
Служби правової соціальної допомоги займаються особами, котрі вчинили злочини. Мета їх діяльності — сприяти ресоціалізації цих осіб та запобігти рецидиву злочинів. Це недержавні соціальні служби, вони працюють із особами котрі звертаються по допомогу із власної ініціативи, або принаймні не заперечують проти неї.
Серед заходів, які здійснюються службами правової допомоги можна виділити два види. Перший — це рання допомога, коли соціальний педагог працює з особами відразу після вчинення злочину, другий — громадська опіка, здійснюється після відбуття особою покарання за вчинений злочин.
Спеціалізована соціальна допомога ґрунтується на наступних принципах:
— порозуміння із неповнолітнім та його батьками;
— залучення сім’ї;
— індивідуальному підході при обранні заходів, які будуть проводи-тися.
Принцип порозуміння означає, що кожна неповнолітня особа, навіть якщо вона не досягнула 14 років, має право висловити свою думку щодо призначення спеціальної опіки, а по досягненні 14 років — надати згоду на призначення опіки соціального педагога. Вважається, що заходи соціальних служб будуть більш ефективними за наявності згоди неповнолітнього та його сім’ї на їх проведення.
Принцип залучення сім’ї полягає в тому, що неповнолітнього трактують як частину сім’ї, тому до розв’язання проблем із соціалізацією залучають усіх її членів.
Як правило, соціальний педагог працює із неповнолітнім у його родин-ному оточенні. Якщо ж сім’я сама по собі створює загрозу для фізичної чи психічної безпеки неповнолітнього, його поміщають у виховний заклад. Коли за час перебування неповнолітньої особи у виховному закладі праців-никам соціальних служб не вдається усунути негативні чинники у сімейному середовищі неповнолітнього, керівник осередку соціальної опіки скеровує подання до судді у справах неповнолітніх. В такому випадку батьків можуть позбавити батьківських прав, а неповнолітнього віддати у прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Опіка соціального педагога призначається щодо неповнолітніх та молоді, котрі:
— виявляють відхилення у поведінці;
— мають проблеми із професійною адаптацією;
— належать до «груп ризику»;
— конфліктують із сім’єю;
— мають такі проблеми, як алкоголізм, наркоманія;
— втікають з дому;
— вчинили злочин;
— відбули покарання у вигляді позбавлення волі.
Соціальний педагог перебуває у родинному середовищі підопічного, на-магається визначити коло проблем шляхом спостереження за поведінкою молодої людини, нав’язати контакти із нею та членами її сім’ї. В разі необ-хідності, соціальний педагог допомагає у вирішенні проблем, пов’язаних із житлом, гігієною, здоров’ям.
Однак основна функція соціального педагога — здійснення соціальної та педагогічної опіки. Він допомагає підопічному зрозуміти причини його поведінки та знайти шляхи їх усунення. Залежно від віку підопічного громад-ський педагог опікується ним у школі або на роботі, допомагає організувати вільний час. Діяльність соціального педагога носить комплексний характер, оскільки він надає педагогічну, психологічну, практичну допомогу своїм підо-пічним. За даними статистики у Бельгії, в середньому на 15 сімей припадає приблизно 5,5 соціальних педагогів.
Координує роботу соціальних педагогів радник (керівник осередку со-ціальної опіки), який має широкі повноваження. Залежності від ситуації він досить швидко може вжити заходів для найефективнішого надання допомоги неповнолітньому, котрий опинився у загрозливій для нього ситуації (як у випадку згоди неповнолітнього із пропонованими заходами, так і в проти-лежному випадку). Радник розглядає внески про призначення індивідуальної допомоги, скеровує їх до відповідних служб, контролює та координує заходи, які вживаються у кожному конкретному випадку. Соціальні педагоги, які здійснюють опіку над неповнолітнім звітують раднику про стан проведення заходів та досягненні результати. Якщо існує загроза для фізичної чи психічна безпеки дитини, а батьки відмовляються від співпраці із соціальними службами, радник може звернутися з поданням до суду про застосування приму-сових виховних заходів або поміщення неповнолітнього у виховному закладі .
Отже, діяльність соціально-педагогічних служб у Бельгії ґрунтується на наступних положеннях:
— оскільки відхилення у поведінці неповнолітніх, в тому числі вчи-нення ними правопорушень і злочинів, пов’язані із соціальними проблемами, їх слід вирішувати шляхом надання допомоги, а не застосуванням приму-сових заходів;
— правопорушуюча поведінка неповнолітніх пов’язана із дисфункцій-ністю сім’ї, сімейним неблагополуччям, тому головним напрямком діяльності
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
соціальних педагогів слід вважати роботу із такими сім’ями, не вилучаючи при цьому неповнолітнього із сімейного середовища (тобто поміщення у спеціальні виховні заклади слід використовувати у крайніх випадках).
— залучати правоохоронні органи до роботи із неповнолітніми слід лише у випадку примусового призначення допомоги соціального педагога неповнолітньому або вчинення ним злочину.
Видається, що досвід роботи соціально-педагогічних служб у Бельгії можна використати для удосконалення системи соціальної роботи із непов-нолітніми в Україні. Оскільки вітчизняна система соціальної роботи почала формуватися відносно недавно, для її вдосконалення слід використовувати досвід країн, які вже успішно працюють у даному напрямку. Зокрема це стосується системи та розподілу функцій між її окремими ланками, під-готовки відповідних фахівців, вироблення принципів здійснення соціальної роботи в Україні.
В.О. ЧОВГАН
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Проблеми реАліЗАЦІЇ Прин льИПу
ДемокрАтиЗму у кримінАНО-
виконАвЧому ПрАві укрАЇни
Дослідження принципу демократизму, який закріплений у статті 5 КВК України дає підстави стверджувати, що автори публікацій з даної тематики відносять до його змісту досить різні елементи. Однак, узагальнивши їхні теоретичні розробки можна стверджувати, що більшість з них все-таки від-носить до цієї засади кримінально-виконавчого законодавства, виконання І відбування покарань і схожі характеристики.
Таким чином, можна виділити наступні його складові:
а) відкритість, гласність виправних установ, громадський контроль за їх діяльністю;
б) участь громадськості, різних суспільних інститутів у діяльності ор-ганів і установ виконання;
в) розвиток елементів самоврядування засуджених, а також сприяння суспільно-корисної ініціативи;
г) вплив державних і суспільних інститутів, окремих громадян на кримінально-виконавчу політику і її реалізацію в законодавстві і практичній діяльності органів і установ виконання покарань.
Виходячи з того, що автори майже усіх проаналізованих праць включили до змісту досліджуваного принципу участь громадськості у діяльності органів та установ виконання покарань можна сміливо стверджувати, що законодавець, закріплюючи принцип демократизму у ст. 5 Кримінально-ви-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
конавчого кодексу, сам до кінця не розумів його змісту, про що свідчить виділення у вигляді окремого принципу участі громадськості в передба-чених законом випадках у діяльності органів І установ виконання покарань. Останній, охоплюється принципом демократизму. Такі висновки дають під-стави стверджувати, що принцип участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів І установ виконання покарань є зайвим у існуючій конструкції статті 5 КВК
Враховуючи те, що навіть для тих, хто створював норму, у якій за-кріплено принцип демократизму, був досить примарний його зміст, можна передбачити, що для тих хто буде даною нормою керуватись він теж не набуде особливої ясності. Тому, видаеться, що для створення ефективного механізму його реалізації він повинен знайти у законодавстві не безпосе-реднє закріплення, а опосередковане, тобто повинні бути закріплені його елементи, перелік яких був сформульований вище. Зрозуміло, що з метою дотримання правил юридичної техніки ці елементи повинні бути сформульо-вані відповідним чином. Крім того, вважаю, що такий підхід є виправданим І з огляду на відсутність безпосереднього закріплення принципу гласності у КВК, що, на мою думку, не сприяе надежному його втіленню у кримінально-виконавчому законодавстві, виконанні і відбуванні покарань.
О.А. ЧУВАКОВ
кандидат юридичних наук Одеський національний університет ім. 11 Мечникова
ТЕРОРИЗМ I ДИВЕРСІЯ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ
АНАЛІЗ
Тероризм останніх часів набуває у світі загрозливих масштабів. Україна, являючись органічною складовою світового співтовариства, не може не ви-являти занепокоєння з приводу перманентно! ескалації цього руйнівного явища. Інтеграційні процеси набувають все більшої динаміки, з огляду на що Україна буде зіткатися поряд з позитивним досвідом західних країн і з негативним.
Викладене зумовлює необхідність вжиття превентивних заходів щодо унеможливлення поширення одного з таких негативних явищ — тероризму та його інструменту — диверсійних актів.
Незважаючи на досить незначну частку у загальному масиві суспільне небезпечних діянь, величезна потенційна небезпека диверсії обумовлена тим, що навіть одиничний диверсійний акт може завдати серйозної шкоди еко-номіці нашої країни, сповільнити темпи будівництва та вводу в експлуатацію окремих підприємств, порушити ритмічність роботи тієї чи іншої галузі народного господарства. Крім того, потрібно мати на увазі, що такого роду злочин-ними акціями заподіюється також серйозна морально-політична шкода [1,3].
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тому у сучасних умовах з урахуванням створення нових засобів масового ураження величезної руйнівної сили, хімічної та бактеріологічної зброї значної ефективності, небезпека диверсії ще більше зростає.
Зазначена обставина обумовлює необхідність більш детального вивчення ознак таких суміжних злочинів як терористичний акт і диверсія. У тому числі таких ознак, що визначають конструктивні розходження між розглянутими злочинами і тим самим сприяли більш правильної кваліфікації таких діянь.
Терористичний акт за багатьма ознаками співпадає з диверсією. Проте є певні особливості, які й відмежовують ці злочини один від одного.
Так, слід звернути увагу на об’єктивну сторону складу злочину, пере-дбаченого ст. 113 КК України. Виділимо такі її форми, а саме вчинення: вибухів, підпалів чи інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю; вибухів, підпалів чи інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; дій, спрямо-ваних на радіоактивне забруднення; дій, спрямованих на масове отруєння; дій, спрямованих на поширення епідемій; дій, спрямованих на поширення епізоотій; дій, спрямованих на поширення епіфітотій.
Тобто сутність диверсії визначається сукупністю ознак, характерних рис та істотних особливостей, що присутні диверсії як воєнно-політичній та пра-вовій категорії, які складають її внутрішній зміст. Диверсія, перш за все, спрямована на ослаблення держави, завдання великої шкоди її економічній системі [2, 147].
Згідно до ст. 258 КК України об’єктивна сторона терористичного акту характеризується спрямованістю на спричинення шкоди невизначеному широкому колу осіб і вчинюється загальнонебезпечним способом, пов’язаним перед усім із спричиненням шкоди особі, а з іншого боку — із знищенням чи пошкодженням матеріальних об’єктів. До того ж завдання шкоди ма-теріальним об’єктам за своєю суттю є ні чим іншим як формою психічного тиску на людей, способом їх залякування. Таким чином, саме тероризм ста-новить загрозу безпеці суспільства: призводить до багаточислених людських жертв, значних матеріальних збитків, дестабілізує обстановку у державі, формує негативну морально-психологічну атмосферу, відчуття страху гро-мадян за своє життя.
Отже, ці поняття різні, хоча їх спільність в тому, що вони характери-зують спрямованість на завдання фізичної шкоди необмежено широкому колу осіб, а з іншого боку — пошкодження або знищення матеріальних об’єктів.
Не дивлячись на певну спільність цілей диверсії та тероризму, можна виз-начити деякі принципіальні відмінності між явищами, які ми розглядаємо.
По-перше, якщо в статті 113 КК України (диверсія), нам даний вичер-пний перелік злочинних діянь, то до тероризму, крім названих безпосередньо статтею 258 відносяться самі різноманітні інші дії. Тобто тероризм — це здійснення, підготовка, або загроза здійснення вибуху, підпалу або інших
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
дій, які створюють небезпечність для життя або здоров’я людини або загроза настання тяжких наслідків, якщо вони здійсненні з метою примушення ор-ганів державної влади, органів місцевого самоврядування або повноважних осіб, міжнародних організацій або їх представників, а також фізичних, юри-дичних осіб здійснити певну дію або утримання від її здійснення, спрямовані на залякування населення, провокацію війни або воєнних конфліктів, які призведуть до міжнародних ускладнень[3, 668].
По-друге, якщо при диверсії дії злочинців спрямовані на заподіяння сут-тєвої шкоди економічної системі держави [4, 247], то при тероризмі — на залякування населення, дестабілізацію обстановки. Головна мета диверсії складається головним чином в послабленні держави, а тероризму — в за-лякуванні населення, примушуванні до прийняття рішень або утримання від цього прийняття.
Таким чином, при диверсії дії спрямовані на знищення осіб, нанесення тілесних ушкоджень або заподіяння іншої шкоди, при тероризмі дії спря-мовані на залякування населення або його частини, дестабілізацію, пригні-чення. Мета диверсійних актів полягає у послабленні держави, метою же тероризму є примушування до прийняття якогось рішення чи утримання від його прийняття.
У даному випадку ціль є основною ознакою за якою можливо провести розмежування між зазначеними злочинами.
Крім зазначеної ознаки між диверсією і тероризмом можна виділити і цілий ряд інших, умовно кажучи, додаткових ознак.
Так, диверсант зазвичай діє тайно, а терорист — демонстративно, при-ваблює до себе увагу засобів масової інформації та населення, тобто теро-ристи нерідко афішують свою злочинну діяльність. У деяких випадках навіть спостерігається їхнє прагнення до присвоєння відповідальності за наслідки нещасних випадків, до яких вони не мали ніякого відношення. Такий ви-падок мав місце в Росії при катастрофі одного з житлових будинків через загоряння природного газу.
Також істотною роз’єднуючою ознакою є ультимативність дій при теро-ризмі.
Таким чином, саме за ознакою спеціальної мети (не враховуючи деяких інших ознак) тероризм треба відмежовувати від такого суміжного умисного злочину, як, диверсія.
Тобто, ціль є такою визначальною ознакою, що дозволяє розмежувати ці суспільно-небезпечні діяння.
Однак, виділення й інших, можливо, додаткових ознак дозволяє сформу-вати досить повне уявлення про існуючи розходження у розглянутих зло-чинах.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф., Діденко Б.М. Відповідальність за особливо небезпечні злочини проти держави. — К., 1994. — 345 с.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Литвак О.М. Держава і злочинність. — К: Атіка, 2004. — 302 с.
3. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. — К: Т-во «Знания», КОО, 2000. — 771 с.
4. Уголовный кодекс Украины. Комментарий. — Харьков.: «Одиссей», 5-е издание. 2008. — 872 с.
ОБ. ШАМАРА
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник
Національна академія Служби безпеки України
ФінАсувАннЯ терориЗму Як оДин іЗ виДів терористиЧноЇ ДіЯльності
Зміни, що зазнало вітчизняне антитерористичне законодавство у зв’язку із прийняттям національним Парламентом Закону України «Про внесения змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відми-ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» №2258-VI від 18.05.2010 (далі — Закон), потребує аналізу у частині змін, що зазнали Кримінальний кодекс України (далі — КК України) та Закон України «Про боротьбу з тероризмом».
Відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону іншого змісту набув вичерпний перелік видів терористичної діяльності, зокрема до нього входить: планування, організація, підготовка та реалізація терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях; організація незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як І участь у таких актах; вербування, озброення, підготовка та використання терористів; пропаганда і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
У Законі також надано визначення поняття «фінансування тероризму — надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково для організації, підготовки І вчинення окремим терористом або терористичною організацією визначеного Кримі-нальним кодексом України терористичного акту, втягнення у вчинення теро-ристичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, ство-рення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроба здійснення таких дій», та окремою кримінально-правовою нормою пе-редбачено відповідальність за вчинення фінансування тероризму — ст.2585 КК України. Частину першу цієї статті викладено у редакції: «Фінансування тероризму, тобто дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забез-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
печення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терорис-тичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації), -». Перше, на що звертає на себе увагу в цих законодавчих новелах це різний підхід щодо визначення поняття «фінансування тероризму», як щодо еле-ментів об’єктивної сторони, так суб’єктивної сторони суспільно небезпечного діяння. Зокрема, у КК України передбачена спеціальна мета «з метою фінан-сового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації),…». У Законі України «Про боротьбу з тероризмом» за-конодавець передбачив специфічний елемент суб’єктивної сторони, який не знайшов відображення у ст.2585 КК України — «надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково для організації…». На думку автора, такі речі повинні бути узгод-женні в базових антитерористичних законах при формулюванні понятійного апарату та конструюванні диспозиції кримінально-правової норми.
Якщо уважно переглянути формулювання диспозиції ч.1 ст.2585 КК Ук-раїни, де надається визначення поняття «фінансування тероризму» та звер-нутись до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в якому також сформульоване таке поняття можна дійти до висновку, що законодавець пішов шляхом переліку видів терористичної діяльності, які сьогодні фактично всі визначені у Законі України «Про боротьбу з тероризмом» та визнані зло-чинами — ст.258-2584 КК України. У зв’язку із цим постає логічне питання чому саме «фінансування тероризму», а не «фінансування терористичної діяльності»? Якщо звернутись до визначення терміну «тероризм» наданого у Законі України «Про боротьбу з тероризмом» — це «суспільно небез-печна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, заля-кування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей». Виходячи з цього визначення, така суспільно небезпечна діяльність повинна бути криміналізована (ч.1 ст.2 КК України), проте КК України не містить склад злочину — тероризм. Крім того, на думку автора, визначення поняття «тероризм» наданого у Законі України «Про боротьбу з тероризмом» дещо абстрактне, містить не чітко сформульовану мету та відділено дублює диспозицію ч.1 ст.258 КК України. Більш того, зазначене поняття, у такому формулюванні не охоплює, нап-риклад, такого суспільно небезпечного діяння, як створення терористичної групи чи терористичної організації та інші види терористичної діяльності. На думку автора, термін «тероризм» слід розглядати виключно як явище та роз-межовувати його з суспільно небезпечними діянням визначеними злочинами ст.258-2585 КК України, і які відповідно до ст.1 Законом України «Про бо-ротьбу з тероризмом» охоплюються поняттям терористична діяльність. Для правозастосовної практики потребує також конкретизації у Законі України
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
«Про боротьбу з тероризмом» у змісті терміну «фінансування тероризму» слова «будь-якої іншої терористичної діяльності», не зрозуміло, що мається на увазі. Адже вільне трактування цих слів ніякої користі для правозасто-совної практики не принесе, більш того законодавець у Законі України «Про боротьбу з тероризмом» надав вичерпний їх перелік.
Підсумовуючи викладене вище слід констатувати той факт сьогодні наявні не врегульовані позиції антитерористичного законодавства України, які пот-ребують системного, комплексного вирішення шляхом узгодження існуючись норм законодавчих актів у сфері протидіії терористичній діяльності. Вище викладене дає автору підстави запропонувати внести зміни до КК України та Законі України «Про боротьбу з тероризмом», де слова «фінансування тероризму» замінити словами «фінансування терористичної діяльності».
І.С. ШАПКІН
старший радник юстиції Прокуратура АР Крим
кількісниЙ склАД, Як оЗнАкА стіЙкиХ ЗлоЧинниХ об’ЄДнАнь
Визначення ознак є обов’язковим кроком у характеристиці будь-якого явища. Це дозволяє виділяти його особливості та відмежувати від суміжних понять.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 p. № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» до стійких злочинних об’єднань відносяться організована група, злочинна організація, банда, теро-ристична організована група та терористична організація та не передбачене законом воєнізоване або збройне формування [1].
Характеризуючи ознаку стійких злочинних об’єднань, дослідженню якої присвячена ця робота, на підставі чинного кримінального законодавства, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 Кримінального кодексу України (далі — КК України) кількісний склад організованої групи складає три або більше особи [2]. Згідно з ч. 4 ст. 28 КК України кількісний склад злочинної організації складає п’ять або більше осіб.
Відносно такої форми стійких злочинних об’єднань, як банда, необхідно зазначити, що чинне кримінальне законодавство не передбачає її визначення та не містить будь-якого визначення І тлумачення ознак, що притаманні цьому угрупованню.
Відповідно до зазначеної постанови бандою визнавати озброєну органі-зовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготри-валої підготовки.
Отже, на підставі зазначеного та відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 28 КК України, можна дійти висновку, що кількісний склад банди складає, або три або більше особи, або п’ять або більше осіб, в залежності від того, до якої форми співучасті вона буде віднесена, тобто до організованої групи чи злочинної організації відповідно.
Відносно кількісної ознаки таких форм стійких злочинних об’єднань, як терористична група та терористична організація необхідно зазначити на-ступне. Законодавець не виокремлює до якої саме групи, відповідно до форм співучасті, відноситься терористична група, а саме до групи осіб, до групи осіб за попередньою домовленістю або ж до організованої групи. Необхідно зауважити, що група осіб (ч. 1 ст. 28 КК України) та група осіб за попе-редньою домовленістю (ч. 2 ст. 28 КК України) називають «ситуативними злочинними групами» [3, с. 82 — 83].
Крім того, у ст. 5 Палермської конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року державам-учасницям рекомендується здійснити криміналізацію участі в якій би то не було формі в організованій злочинній групі. Згідно з п. а ст. 2 цієї конвенції «організована злочинна група» означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, яка існує впродовж певного періоду та діє узгоджено з метою вчинення одного або декількох серйозних злочинів [4].
Отже, з положеннями конвенції узгоджується криміналізація не будь-якої терористичної групи, а тільки організованої терористичної групи. На підставі зазначеного можна дійти висновку, що кількісний склад цього стійкого зло-чинного об’єднання склад три або більше особи.
Кількісний склад терористичної організації складає, на підставі того, з її визначення можна зробити висновок, що вона являє собою різновид зло-чинної організації, складає п’ять або більше осіб.
Відносно такої форми стійких злочинних об’єднань, як не передбачене законом воєнізоване або збройне формування необхідно зазначити, що у чинному кримінальному законодавстві не міститься роз’яснень щодо роз’яснення такої ознаки, як кількісний склад. Але, ж, на нашу думку, в залежності від того, що «формування» та «організація» являються синонімічними понят-тями, кількісний склад цих формувань складає п’ять або більше осіб.
Таким чином, на підставі зазначеного можна дійти висновку, що така ознака стійких злочинних об’єднань, як кількісний склад, передбачає різне тлумачення, відносно різних форм зазначених угруповань, на підставі чого доцільним є проведення досліджень з метою узгодженості цієї ознаки від-носно всіх форм стійких злочинних об’єднань та виключення неоднозначності її тлумачення.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ЛІТЕРАТУРА:
1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» // http://scourt.gov.ua/clients/ vs.nsf.
3. Организованные преступные группы в Украине: традиционное и типичное (социологический очерк) / Под ред. Ярмыша А. Н. — Х.: Нац. ун-т внутр. дел, 2002. — 336 с.
4. Конвенція ООН Проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р. // http://www.rada.gov.ua/ laws/pravo/new/cgi-bin/search/cgi.
B.M. ШЕВЧУК
Одеський національний університет ім. /./. Мечникова
КРИТЕРІЇ РОЗРАХУНКУ КВАЛІФІКОВАНОГО РОЗМІРУ ШКОДИ
Питання призначення покарання пов’язане із визначенням ступеню за-подіяної шкоди. Проте ці два поняття не завжди знаходять розумне співвід-ношення в частині розрахунків матеріальної складової шкоди та покарання.
Згідно кримінального законодавства України 90-х років ХХ століття єдиним критерієм розрахунку матеріальної складової шкоди та покарання первинно було встановлено критерій еквівалентний розміру мінімальної заробітної плати (надалі — «м. з. п.») [1, ст. 32, ст. 561, ст. 66, ст. 681, ст. 70 прим., ст. 81 прим. абзац. 2 — 3 та ін.].
В процесі реформування кримінального законодавства України шляхом внесення змін і доповнень до чинного на той час Кримінального кодексу України в редакції 1960 року (надалі — КК України 1960 р.) частково було запроваджено систему розрахунків шкоди на підставі використання неопо-даткованого мінімуму доходів громадян (надалі — «н. м. д. г.») в якості умовної одиниці визначення шкоди заподіяної злочином та кримінального покарання у вигляді штрафу за деякі види злочинів [1, ст. 45, ст. 461, ст. 75, ст. 751, ст. 803, ст. 803 прим. абзац 2, ст. 136 прим. та ін.].
Це поняття було спершу запроваджено як альтернатива уніфікації розра-хунків шкоди заподіяної вчиненим злочином на підставі «м. з. п.», а згодом, із набранням чинності Кримінальним кодексом України в редакції 2001 року (надалі — КК України 2001 р.), було запроваджено і для розрахунку кримі-нального покарання у вигляді штрафу [2, ст. 53 ч. 2].
Розмір «н. м. д. г.» для цілей застосування кримінального законодавства встановлювався на підставі Указів Президента України [3], останній з яких,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
виданий в 1995 році, визначив розмір одного «н. м. д. г.» еквівалентним 17 гривням [4; 5]. Один «н. м. д. г.» в розмірі 17 гривень залишився нез-мінним на протязі останніх 15 років і дотепер використовується в кримі-нальному законодавстві України для розрахунку розміру кримінального по-карання у вигляді штрафу.
Правова природа самого поняття «н. м. д. г.» розкривається положен-нями податкового права і становить одну із форм податкових пільг, якою визнається звільнення платника податку від нарахування і сплати податку або сплата ним податку у меншому розмірі за наявності підстав встанов-лених законодавством [6, 136].
Проте, на думку проф. Кучерявенко Н. П. прив’язувати одиницю «н. м. д. г.» до абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції недо-цільно. Саме тому слід виділяти величину одного «н. м. д. г.» кратним до величини однієї «м. з. п.», оскільки така величина одного «н. м. д. г.» буде автоматично збільшуватися при збільшенні «м. з. п.» [6, 138—139].
Така правова позиція була відображена в податковому законодавстві і для цілей податкового законодавства була досить виправдана та доцільна [7].
Але, із набранням чинності цим же податковим законодавством вносилися зміни до кримінального законодавства України, якими фактично було запро-ваджено дві різні системи розрахунків, — окремо для розрахунку кваліфіко-ваного розміру шкоди, заподіяної вчиненим злочином, окремо — для розра-хунку кримінального покарання у вигляді штрафу [7, ст. 22 п. 22.5.].
Основні зміни в системі розрахунку були пов’язані із запровадженням нового критерію взятого за умовну одинцю визначення кваліфікованого роз-міру шкоди. Таким критерієм знову стала «м. з. п.», але не в номінальному своєму значенні, як то було в КК України 1960 р., а із урахуванням по-ложень податкового законодавства, тобто встановлена на 01 січня звітного податкового року [7, ст. 6 п. 6.1. пп. 6.1.1.].
Аналогічна система розрахунків збережена і в проекті Податкового кодексу України, що вбачається із аналізу положень п. 9 Розділу ХIХ «При-кінцеві та перехідні положення» [8, 68 — 69] із відповідним посиланням на пп. 9.1.1. п. 9.1. ст. 9 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» проекту цього кодексу [8, 35, 37]. Це дає підстави розглянути більш докладно залеж-ність критеріїв розрахунку кваліфікованого розміру шкоди заподіяної вчи-неним злочином від деяких положень податкового законодавства України.
Сам термін «м. з. п.» за своєю правовою природою є економічним відоб-раженням певних результатів виробничої діяльності.
Основні риси цього поняття розкриваються різними галузями права, трудового, податкового, фінансового, бюджетного тощо. В різних галузях права цей термін відіграє роль певного уніфікованого регулятора економічних пра-вовідносин між окремими суб’єктами в державі.
Найбільш виражено, на мою думку, поняття «м. з. п.» розкривається в бюджетному законодавстві, оскільки фахівці саме цієї галузі здійснюють економіко-правовий аналіз виробничої діяльності в державі за поточний рік,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
прогнозують доходи та видатки на майбутній рік, і відповідно до розрахунків основних економічних показників в країні, здійснюють розрахунок і «м. з. п.».
Так, відповідно до положень бюджетного законодавства Кабінет Міністрів України (надалі — КМУ) у встановлені строки складає і подає на розгляд до Верховної Ради України проект Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період, який, поряд з іншими чинниками, повинен містити пропозиції КМУ щодо встановлення розміру «м. з. п.» і рівня за-безпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період [9, ст. 33 ч. 3 п. 11)]. Після цього Міністерство фінансів України узагальнює інформацію надану головними розпорядниками бюджетних коштів, розробляє проект Державного бюджету України, і подає його на розгляд КМУ, який схвалює і подає проект цього закону разом із відповідними матеріалами до Верховної Ради України [9, ст.ст. 35—37].
Законом про Державний бюджет України, що відображається і в його проекті, зокрема, визначається і розмір «м. з. п.» на плановий бюджетний період [9, ст. 38 ч. 2 п. 52)]. Цей розмір «м. з. п.» повинен бути схвалений Верховною Радою України під час розгляду проекту Державного бюджету України у другому читанні і не пізніше 20 листопада року, що передує плановому [9, ст. 43].
Для розрахунку розміру однієї «м. з. п.» законодавцем використовується розмір прожиткового мінімуму (надалі — «п. м.») [10, ст. 2 ч. 1 абзц. 2]. Розмір «п. м.» безпосередньо розраховується і встановлюється КМУ [10, ст. 4 ч. 1] на підставі рішення експертної комісії з питань проведення нау-ково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродо-вольчих товарів і набору послуг для встановлення «п. м.» [11, п. 10].
Отже, встановлений законодавцем розмір «м. з. п.» на поточний бюд-жетний період буде найбільш реально відображати економічний стан поточного розвитку держави, і саме тому може в своєму номінальному еквіваленті безпосередньо використовуватися як критерій розрахунку кваліфікованого розміру шкоди заподіяної вчиненим злочином, так і критерієм розрахунку кримінального покарання в у вигляді штрафу.
Використання цього критерію розрахунку з урахуванням обмежень, вста-новлених податковим законодавством, доцільне лише для цілей податкового законодавства, і не може розглядатися як виправдане для цілей криміналь-ного законодавства, зокрема при кваліфікації злочинних діянь та призначені покарань.
За викладених обставин законодавцем фактично здійснюється декримі-налізація певних злочинних діянь і нівелюється превентивне значення кримі-нального покарання, оскільки вчинення нового злочину не сприймається як таке, що тягне достатні негативні наслідки, а сприймається як процентне співвідношення між розміром заподіяної злочином шкоди та розміром кримі-нального покарання у вигляді штрафу.
Тому запроваджуючи «м. з. п.» в якості критерію розрахунку заподіяної злочином шкоди і розрахунок покарання слід проводити із розрахунку цього
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ж самого критерію. За цих умов система кримінального законодавства буде відповідати одному із основних своїх принципів — принципу відповідності покарання вчиненому злочинному діянню.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Кримінальний кодекс України, затверджений Законом від 28.12.1960. № 2000-05 // ВВР. — 1961. — № 2. — Ст. 14.
2. Кримінальний кодекс України: Схвалений Верховною Радою України 05. 04. 2001 р. № 2341-03 // ВВР. — 2001. — № 25 — 26. — Ст. 131.
3. Указ Президента України «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» від 13.09.1994 р. № 519/94 [Електронний ресурс] // Режим доступу / http: // zakon1. rada. gov. ua. / cgi-bin / laws / main.cgi?nreg = 519%2F94
4. Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 року № 519» від 03.02.1995 р. № 1082/95 [Електронний ресурс] // Режим доступу / http: // zakon1. rada. gov. ua. / cgi-bin / laws / main.cgi?nreg = 519%2F95
5. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 р. № 762/96 // Голос України. — 28.08.1996 р. — № 159.
6. Налоговое право Украины: Учебное пособие / Под ред. проф. Ку-черявенко Н. П. — Х.: Легас, 2004. — 488 с.
7. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV // ВВР. — 2003. — № 37. — Ст. 308.
8. Проект Податкового кодексу України // Урядовий Кур’єр. — 3 серпня 2010 року. — № 141. — С. 5-72.
9. Бюджетний кодекс України від 21.06.01 р. № 2542-III // ВВР. — 2001. — № 37-38. — Ст. 189.
10. Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-ХIV // ВВР. — 1999. — № 38. — Ст. 348.
11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму» від 24.09.1999 р. № 1767 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 39. — С. 65.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.Н. ШКУНОВ
доктор исторических наук, доктор педагогических наук Поволжский филиал Института российской истории РАН
уголовное ПрАво инДии и социАльнЫе ниЗЫ инДиЙского обЩествА
Уголовный кодекс Индии и Уголовно-процессуальный кодекс (оба приняты в 1973 г. — В.Ш.) основаны на британском уголовном праве (а точнее, на Уголовном кодексе 1860 г.), но, в то же время, имеют значительные отличия от английской правовой культуры. Так, в индийском уголовном праве мы практически не встретим понятия «состав преступления», поскольку основанием для уголовной ответственности является наличие совокупности заимствованных из англосаксонского уголовного права элементов actus reus и mens rea. Особенностями индийского УК являются его определенная размытость, сложность для восприятия, излишняя детализация некоторых норм, наличие многочисленных комментариев, пояснений и т.д. К этому следует добавить, что наряду с национальным уголовным правом в стране действует также индусское и мусульманское право, без которого немыслима индийская правовая культура. Несмотря на то, что Конституция провозглашает равенство граждан, а Уголовный кодекс и некоторые федеральные законы предусматривают уголовную ответственность за дискриминацию, на практике социальный статус гражданина, его варновая или кастовая принадлежность в повседневной жизни часто становятся решающим фактором в реализации как законных прав человека, так и неписанных правил поведения. К примеру, в совершенно разных условиях находятся в местах лишения свободы осужденные брахманы и представители низших каст; неравенство проявляется и во время судебных процессов, и в отношении полиции к нарушителям закона и т.д. Дифференцированный подход наблюдается и при выборе наказания. В уголовном праве Индии предусмотрено 6 видов наказаний: штраф, конфискация имущества, заключение, строгое заключение с каторжным трудом, пожизненное заключение и, наконец, смертная казнь.
Отличительной чертой современной Индии является широкое распространение прецедентного права. Такая ситуация объясняется отсутствием в республике собственной национальной концепции общего права, а также традициями, заложенными в период британского владычества. Поэтому не случайно индийские суды всех уровней в своей практической деятельности очень часто обращаются к нормам британского права и английскому прецеденту. Это в полной мере относится к рассмотрению уголовных дел. Таким образом, в правоприменительной деятельности в Индии особая роль принадлежит судебным органам.
Со времени обретения независимости Индии власти в качестве одной из важнейших и первоочередных целей поставили задачу искоренения социальной дискриминации по гендерному, кастовому и иным признакам. Такой
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
подход нашел отражение в Конституции Индии, которая упразднила неприкасаемость и провозгласила равенство всех людей перед законом, а также в ряде федеральных законов, запретивших дискриминацию на основе религиозной, кастовой или расовой принадлежности. О необходимости закрепления уголовной ответственности за преступления, совершенные на почве кастовой нетерпимости, говорили выдающиеся индийские политические, государственные и общественные деятели М.К. Ганди, Б.Р. Амбедкар, С. Вивекананда, Дж. Неру и др.
Как и 60 лет тому назад, проблема социальной дискриминации остается для Индии очень актуальной. И это не случайно, поскольку и в наши дни низшие социальные слои (так называемые «отсталые классы») составляют 75% населения республики. К ним относятся, прежде всего, так называемые далиты (бывшие «неприкасаемые»), которых в соответствии с Конституцией республики принято называть «зарегистрированные касты», а также «зарегистрированные племена», находящиеся на разных уровнях развития.
В 1976 г. в Индии был принят Закон об отмене системы кабального труда, в соответствии с которым вводилась уголовная ответственность за принуждение к труду за долги (лишение свободы на три года и крупный штраф). Поскольку кабальный труд очень широко распространен в Индии, этот закон, казалось бы, должен был существенно изменить ситуацию с положением низших слоев индийского общества. Однако на практике этого не произошло: до сих пор особенно в сельской местности существуют завуалированные формы кабального труда.
В этом же году был существенно пересмотрен Закон о преступлениях, связанных с практикой неприкасаемости 1955 г., который получил название Закон о защите гражданских прав. В нем достаточно детально прописаны самые разные случаи дискриминации, начиная от разного рода ограничений в общественной жизни, и заканчивая «принуждением» в сфере трудовых отношений и профессиональной деятельности. Указанный закон предусматривает уголовное наказание за различные оскорбления в отношении представителей низших слоев индийского общества, если они выразились на основе неприкасаемости. Под оскорблением закон понимает любые унижающие человеческое достоинство действия, выраженные словом, действием, жестом или иными способами. Также уголовная ответственность предусмотрена и в отношении действий тех виновных, которые поощряют других лиц к соблюдению неприкасаемости в самых разных формах.
В декабре 1996 г. Верховный суд Индии вынес решение о полном запрете детского труда. Десятью годами ранее, парламент страны принял закон, запрещающий детский труд в некоторых сферах общественного производства. Однако, несмотря на достаточно строгое наказание за нарушение закона, детский труд в стране до сих пор распространен очень широко, а случаи привлечения к уголовной ответственности нерадивых работодателей остаются весьма редкими. Нормы закона практически не работают и в отношении родителей, хотя домашний труд в Индии распространен среди
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
детей практически повсеместно. По этой причине многие дети (особенно из семей, находящихся за чертой бедности) не посещают школу. Правительство крупнейшей страны Южной Азии неоднократно корректировало сроки достижения полного охвата начальным образованием всех индийских детей. Очередной датой стал 2010 г., но уже сейчас понятно, что и эта цель вновь не будет достигнута.
В целях обеспечения прав представителей социальных низов индийское руководство со времени обретения страной независимости проводит политику так называемой защитной (позитивной) дискриминации. Однако ни действующее законодательство, ни меры государственной поддержки самых обездоленных слоев индийского общества не способны коренным образом изменить ситуацию. Дело в том, что в обществе сохраняется немало противников социальных перемен. Порой действия федерального правительства, региональных властей и местных органов самоуправления, а также решения судебных органов, встающих на защиту гражданских прав далитов и представителей иных социальных групп, вызывают протест и мощное противодействие «чистых» индусов. Не будет преувеличением утверждение о том, что нередко на решения судебных органов в Индии по вопросам прав да-литов влияет общественное мнение. Часто судьи вынуждены принимать во внимание позицию «большинства» в ущерб требованиям закона.
В уголовном праве Индии существуют и весьма специфические нормы, определяемые традициями и особенностями кастовой системы. Так, в конце 1993 г. парламент страны принял Закон о запрете найма на работу людей для уборки вручную человеческих нечистот. Однако в силу особенностей индийской правоприменительной практики этот закон вступил в силу лишь 6 штатах и во всех союзных территориях. Спустя несколько лет, закон был ратифицирован в еще нескольких штатах республики. Несмотря на уголовное преследование лиц, виновных в привлечении представителей касты уборщиков-бханги к уборке нечистот вручную, в Индии до сих пор этим унизительным занятием занимается почти 1 млн. чел.
Специфическим для Индии явлением остаются массовые акции гражданского неповиновения и принуждения властей к исполнению законов. Это вызвано тем, что на местах, особенно в сельской местности, нередко требования закона попросту попираются. Приведем пример. В 1989 г. индийский парламент принял Закон о пресечении жестокостей в отношении зарегистрированных каст, который ужесточил наказание за кастовую дискриминацию. Вскоре в разных районах республики прокатились акции протеста, в которых активно участвовали представители «чистых» индусов. В свою очередь, далиты стали настойчиво отстаивать свои права, надеясь на защиту нового закона. В 1995 г. парламент вынужден был принять «Правила пресечения жестокостей в отношении зарегистрированных каст и зарегистрированных племен». В соответствии с этими правилами, в каждом дистрикте Индии учреждались специальные суды для рассмотрения дел, подпадающих под действие закона 1989 г. Однако их эффективность, как
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
показала практика, оказалась незначительной. Так, известные индийские юристы обращают внимание на то, что в судах порой бывает очень сложно доказать, что совершенное тяжкое преступление (в индийском уголовном законодательстве нет четкого разграничения простого и тяжкого убийства, а также степени тяжести вреда здоровью. — В.Ш.) имело место на почве кастовой неприязни. Официальные данные свидетельствуют, что к концу первого десятилетия XXI века в индийских судах ежегодно рассматривается более 30 млн. дел, фиксируется 27 тыс. случаев насилия против далитов (данные на 2006 г. — В.Ш.), 32 481 убийство, 19 348 изнасилований («The Times of India», Jul. 26, 2009). В последние годы в республике отмечается рост преступлений, в том числе против далитов. Эта тенденция имеет устойчивый характер с середины 80-х гг. ХХ в. Так, с 1985 г. до середины 90-х гг. рост составил 170%.
По данным той же «The Times of India» (27 ноября 2009 г.), каждые 18 минут в Индии совершается преступление против далитов, каждые 35 минут — преступления, жертвами которых становятся дети.
Таким образом, несмотря на все усилия, предпринимаемые федеральным правительством Индии и властями регионов по улучшению положения представителей социальных низов, ситуация с обеспечением гражданских прав далитов, членов зарегистрированных племен, женщин, десятков миллионов детей остается по-прежнему очень острой. Несовершенство уголовного законодательства порождает многочисленные случаи отказа в возбуждении уголовных дел, потерпевшей стороной в которых выступают представители социальных низов Индии, различного рода судебных проволочек, вынесения несправедливых приговоров и т.д. Вот почему видные государственные деятели, ученые-юристы современной Индии, население которой в 2011 г., по всей видимости, превысит 1,2 млрд. человек, все чаще говорят о необходимости проведения реформы уголовного законодательства республики, ужесточения наказания за преступления, совершенные на кастовой почве.
л.в. шония
Национальный университет «Одесская юридическая академия»
особенности мусульмАнского
уголовного ПрАвА в условиЯХ
современного мирА
Особую актуальность, в настоящее время, данная тема приобретает в связи с такими явлениями, как исламский фундаментализм и терроризм, приобретшими с конца ХХ века особое, можно сказать, мировое значение. Система уголовного права арабских стран основана на переплетении и взаимодействии формального вида права (законодательства) и традиционного
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(мусульманского права). Если говорить о соотношении шариата и законодательства в арабских странах в настоящее время, то можно отметить, что в одних странах среди всех источников уголовного права первостепенное значение имеет шариат (например, в Объединенных Арабских Эмиратах, Судане, Йемене, Саудовской Аравии и Омане), а в других — законодательство (например, на Бахрейне, в Сирии, Ливане, Египте). В арабской юридической литературе вопросы мусульманского уголовного права рассматриваются такими авторами как Ахмед Фатхи Бахнаси, Джунди Абдель-Малек, Абдель-Кадер Ауда, Абдель-Вахаб Халлаф, Ясин Омар Юсеф, Абдель-Вахаб Хомад, Ахмед Фатхи Бахнаси, Абуд Зль-Сарадж и другими. Среди исследователей Запада можно отметить таких, как Л.Акерман, Х. Бехруза, Е. Быкову, С. Буянского, Р. Давида, М. Дамирли, З. Зарипову, Б. Маргинани, Л. Сюки-яйнена, Л. Петрова, К. Жоффре-Спинозу, Т. Стефанчишину, др.
1. Источники. Мусульманское право является религиозным по своей сущности, то основными его источниками служат Коран (содержащий высказывания пророка Мухаммеда) и Сунна (предания о его поступках и решениях). Однако, ни в Коране, ни в Сунне нет системы уголовно-правовых норм, но есть определенные положения, которые носят уголовно-правовой характер. Кроме того существуют нормы, сформулированные мусульманско-правовой доктриной на основе «рациональных» источников или логических приемов толкования. Это прежде всего единогласное мнение (иджма) наиболее авторитетных правоведов — муджтахидов и факихов (позволяет докторам ислама создавать новые правовые нормы, приспособленные к меняющимся условиям жизни), и кийас — суждение по аналоги (создает возможность рационального толкования источников мусульманского права).
2. Механизм действия. Особенностью механизма действия мусульманского уголовного права является то, что оно выступает, главным образом в виде казуальных норм, индивидуально-правовых решений, этим и объясняется характер мусульманского права как системы противоречивых норм. Особое значение для регулирующего действия этого права имеют конкретные правила поведения, общие принципы, сформулированные правоведами. Для механизма действия мусульманского права характерны также неопределенность, запутанность и противоречивость. Такая черта во многом объясняется тем, что мусульманское уголовное право теоретически не знает принципа судебного прецедента. В силу этого со временем оно превратилось в собрание огромного множества самых разнообразных норм, возникших в разные исторические эпохи.
3. Дуализм понятия «преступления». Разрабатывая определение понятия «преступление», мусульманские юристы исходили из двух основополагающих философско-богословских начал. Поэтому любой серьезный проступок рассматривается как наказуемое нарушение мусульманских запретов, смысл которых заключается в общей направленности ислама, в частности его правовых принципов и норм, на защиту пяти основных ценностей — религии, жизни, разума, продолжения потомства и собственности. Другим
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
принципиально важным моментом является рассмотрение правонарушения как непослушания воле Аллаха. Поэтому, по мнению мусульманских ученых-юристов, любое неправомерное в юридическом, смысле поведение не просто представляет собой отклонение от предписаний мусульманского права, за которое следует соответствующая «земная» санкция, но в то же время выступает как религиозный грех, влекущий потустороннюю кару.
4. Наказание и его сущность. Под наказанием понимают предписанное возмездие и возмещение в воздаяние за содеяние зла, установленные в Коране, с целью предупреждения совершения преступления и возмещения убытка, и назначаемые от имени Аллаха и в некоторых случаях с согласия потерпевшего. Из этого вытекает, что к признаки наказания можно отнести законность, персональность и публичность. Ответственность за деяния имеет свою специфичность: во-первых, деяния посягают только на интересы всей общины («права Аллаха») и во-вторых, они влекут наказания, либо однозначно определенные Кораном или Сунной, либо нормативно точно установленные правоприменительной практикой «праведных» халифов. В зависимости от степени определенности наказания и характера нарушенных прав и интересов за их совершение, наказание (от араб. «худуд») мусульманским законодательством подразделяется на следующие виды: смертная казнь, кровная месть («кисас»), денежный выкуп («дия» или «вира»), избиение камнями («раджм»), отсечение рук и ног, удары плетью, тюремное заключение, ссылка и конфискация имущества. Так, ст. 1 УК Объединенных Арабских Эмиратов 1987 г. закрепляет положение о том, что ответственность за преступления худдуд, кисас и дийя определяется по шариату. Есть еще и такие виды наказания как лишение некоторых гражданских прав, предупреждение кади, острижение бороды и волос и некоторые другие, которые шариатом не предусмотрены. Однако интерпретация различных видов наказания может варьироваться между мусульманскими странами, так как каждая страна имеет свою философию, поэтому толкует по-своему нормы шариата. «Наказания должны формировать у человека глубокое чувство отвращения к преступлениям против других людей, которые тем самым являются преступлениями против Аллаха» (Бехруз Х.).
Именно уголовное мусульманское право представляет значительный интерес вследствие его оригинальности и специфики. И именно практическая реализация уголовного права в мусульманских государствах привлекает повышенное внимание представителей европейской традиции права и международных правозащитных организаций из-за значительного распространения в нем смертной казни, телесных наказаний и иных для нас, европейцев, чуждых наказаний. В уголовном праве степень применяемого к человеку государственного принуждения является наивысшей, от него, в прямом смысле слова, зависит жизнь и смерть человека, что, в результате, значительно повышает важность и значимость этой отрасли. Поэтому в первую очередь именно мусульманское уголовное право должно подвергнуться научному рассмотрению.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Д.В. ШУЛЬГА
Інститут прокуратури та сл'щства Національного університету «Одеська юридична академія»
НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ I РОЗВИТКУ АНТИТЕРОРИСТОЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
УКРАЇНИ
Розвиток подій у суспільстві свідчить про невпинне зростання кількості та підвищення небезпечності злочинів терористичного характеру. В нашій держав! стан наукових розробок з проблем тероризму дедалі набуває позитивно! динаміки. Вивченням проблем тероризму в Україні займаються такі дослід-ники, як В.Ф. Антипенко, В.О. Глушков, О.Ф. Долженков, В.П. Ємельянов, В.В. Крутов, В.А. Ліпкан, СМ. Мохончук, Д.Й. Никифорчук, та деякі інші.
На сучасному етапі стан кримінально-правового регулювання протидії тероризму в Україні не можна визнати задовільним І таким, що відповідає міжнародно-правовим стандартам. Нині в Україні відсутні фактичні підстави для внесения відповідних законодавчих змін в Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003р. [1] та інші закони в частині обмеження конституційних прав і свобод громадян для втручання в особисте життя громадян з метою запобігання терористичним проявам. Зазначені обмеження під приводом боротьби з тероризмом можуть використовуватися окремими силами в політичних, комерційних та інших цілях. Світовий досвід пере-конливо підтверджує наявність обмежень деяких конституційних прав та свободу у державах, для яких актуальною є проблема негайної протидії системному тероризму.
Термін «терористичний акт», згідно до ч. 1 ст. 258 КК України, не охоплюе собою усіх терористичних діянь, а тому не може виступати уза-гальнюючою категорією для позначення таких діянь в Законі України «Про боротьбу з тероризмом». У зв’язку з цим потребують змін відповідні положения Закону. Враховуючи викладене, поняття терористичної діяльності в абз. 4 ст. 1 «Визначення основних термінів» Закону України «Про боротьбу з тероризмом» слід викласти в наступній редакції: «Терористична діяльність — діяльність, яка охоплюе: планування, організацію, підготовку та реалі-зацію терористичних злочинів; підбурювання до вчинення терористичних злочинів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях; організацію незаконних зб-ройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організо-ваних злочинних груп для вчинення терористичних злочинів, так само як І участь у таких злочинах...» і далі за текстом.
Видається доцільним, з огляду на підвищений ступінь суспільної небез-пеки терористичних злочинів, передбачити таку кваліфікуючу ознаку, як терористична ціль, у (особливо) кваліфікованих складах таких злочинів, як
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
диверсія (ст. 113 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146), захоплення заручників (ст. 147), напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261), незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263), незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265), погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні ма-теріали (ст. 266), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278), блокування транспортних комуні-кацій, а також захоплення транспортного підприємства (ст. 279), пошкод-ження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292), захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349), розроблення, виробництво, придбання, збері-гання, збут, транспортування зброї масового знищення (ст. 440), екоцид (ст. 441), посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443), злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст. 444). Перелічені загально кримінальні злочини можуть бути віднесені до злочинів терористичної спрямованості відповідно до положень міжнародних антите-рористичних правових актів.
Доцільно в КК України за вчинення терористичних злочинів передба-чити такий додатковий вид покарання, як конфіскація майна, що відповідає завданням і потребам протидії тероризму в сучасних умовах та міжнародно-правовим стандартам у цій сфері і обумовлюється передусім необхідністю можливого відшкодування завданої терористами шкоди.
Зміст поняття «тероризм» у правовому відношенні не може бути зведений до будь-якого конкретного злочину. Спроби звести тероризм до конкретного складу злочину (як би він не називався — «тероризм» чи «терористичний акт») є хибними за своєю суттю і юридично необґрунтованими.
Підсумовуючи, слід наголосити на тому, що процес формування антитеро-ристичного законодавства в України ще не завершився і на це є ряд причин суб’єктивного і об’єктивного характеру. Розвиток вітчизняного антитерорис-тичного законодавства має здійснюватися на основі норм міжнародного права та, зокрема, законодавства Європейського Союзу і Ради Європи у цій сфері у зв’язку з проголошеними орієнтирами щодо європейського вектору розвитку нашої держави. Міжнародно-правове співробітництво в питаннях видачі те-рористів та інших питаннях, які стосуються протидії тероризму, потребує застосування уніфікованих підходів у визначенні основних понять у цій сфері — «тероризм», «терористичні злочини», «терористична діяльність» тощо.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. // Голос України 2001, №107 від 19.06.2001
2. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003р. // Відомості Верховної Ради України 2003, N25 від 20.06.2003, ст. 180
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кандидат юридичних наук, доцент
Дніпропетровський національний університету
імені Олеся Гончара
ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ
НЕПОВНОЛІТНІХ У КОНТЕКСТІ
НОРМОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ, ЩО
ВІДБУВАЮТЬСЯ У СУЧАСНОМУ
УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Потенціал молодого покоління може мати конструктивну, соціальну спря-мованість, а може стати джерелом руйнівного, деструктивного впливу на важливі цінності суспільства. У процесі розвитку цивілізації, суспільство створює мнемонічний (від імені грецької богині пам’яті Мнемозіни) простір деструктивно-кримінального досвіду, який поширюється та вдосконалюється. Але у процесі еволюції, подібно до того, як разом із навичками виготовлення зброї, розвиваються навички виготовлення захисту від неї, суспільство не тільки накопичує набуває кримінальний досвід, а й виробляє досвід протидії, нейтралізації, мінімізації його деструктивного потенціалу. Мислителі, розмір-ковуючи про деструктивну поведінку особи, одночасно озброюють людський дух засобами для протидії спокусі, пробуджують духовні сили для боротьби зі злом. Саме тому питаниям запобігання злочинності, і особливо злочинності неповнолітніх постійно приділяється увага.
Запобігання злочинності неповнолітніх виступає предметом численних кримінологічних досліджень. Система запобігання, виступає стратегічним фактором недопущения соціально неприйнятної активності неповнолітніх. Це є позиція «захисту». Позиція «нападу» виступає у системі заходів впливу на негативні явища та фактори суспільного життя (бездоглядність, занедбаність дитини, наркоманія алкоголізм, проституція).
Ситуація, яка склалась в Україні є складною і неоднозначною. Процеси, що відбуваються у різних сферах суспільного життя носять як позитивний, так і негативний характер. Виходячи з цього матеріали у тезах викладено у двох напрямах. Негативні тенденції та позитивні зрушення, що відбуваються одночасно і позначаються на ефективності діяльності правоохоронних органів як суб’єктів запобігання та протидії злочинності неповнолітніх.
Зараз до правоохоронних органів прикута увага суспільства. До діяльності правоохоронних органів пред’являється багато претензій, а іноді встановлю-ються й прямі звинувачення, констатується низький рівень довіри населения до них. У такій ситуації доцільно було б звернути увагу на ті тенденції за-гального характеру, які безпосередньо та істотно позначаються на здійсненні діяльності по запобіганню злочинності неповнолітніх (запобіжних функцій) правоохоронними органами та значною мірою визначають її зміст. Вони були
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
помітні упродовж кількох останніх років, збереглися і на поточний рік, а й у певних моментах — посилилися.
По-перше, це зростання ролі правоохоронних органів, зокрема міліції, в суспільному та державному житті. Ніні ефективна діяльність по запобіганню злочинності неповнолітніх може впливати на політичні, економічні, правові, соціальні та інші процеси. Така тенденція є об’єктивною і закономірною для держави, яка претендує на статус правової та демократичної. Підтвер-дженням цього є, зокрема, постійне збільшення кількості заяв, скарг та звернень до міліції.
З одного боку, це може свідчити про зростання довіри громадян до міліції, в діяльності якої вони вбачають ефективний механізм захисту своїх прав і свобод. З іншого — про негативні процеси, для яких властиве пос-тійне збільшення кількості проблем системного характеру в різних сферах суспільних відносин. Такі проблеми розв’язують не ті суб’єкти і не тими за-собами, якими вони мали б їх розв’язувати (наприклад, політичні — шляхом політичного компромісу, економічні — економічними засобами). Таким чином, це навантаження падає на міліцію. При цьому правоохоронні органи опи-няються в дуже складному становищі, оскільки далеко не у всіх випадках чинне законодавство надає їм належні правові засоби для вирішення цих питань. Тому керівництво країни, державні та політичні діячі повинні заду-матися над подоланням цієї тенденції. Самостійно правоохоронні органи не зможуть розв’язати системні суспільні проблеми. Доречи, таке завдання і не ставиться перед ними. Змінити таке становище, виявляється можливим лише шляхом кардинального поліпшення загальної ситуації в країні, усунення фун-даментальних політичних, економічних та ідеологічних причин, які сприяють виникненню конфліктів у сучасному українському суспільстві. По-друге, це спроба втягнути правоохоронні органи у політичне протистояння, що негативно позначається на ефективності системи заходів запобігання злочинності. По-третє, неналежне матеріально-технічне, фінансове, кадрове забезпечення діяльності робить українську правоохоронну систему дуже вразливою. Подолання негативних процесів, що відбуваються у різних сферах державної влади, стабілізація економічних, політичних стосунків, сприятиме поетапній реалізації кримінальної політики держави у сфері запобігання злочинності неповнолітніх.
Позитивні процеси, які відбулися в українському суспільстві сприяли удосконаленню нормативно-правової бази з питань правоохоронної діяльності та профілактики правопорушень. Так, Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки була спрямована на забезпечення ефек-тивності здійснення узгоджених заходів щодо профілактики правопорушень та усунення причин, що зумовили вчинення протиправних дій.
Метою Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалі-зації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» є забез-печення оптимального функціонування цілісної системи захисту прав дітей в Україні. Програма певною мірою окреслює шляхи реалізації положень
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
визначених у міжнародних документах, що стосуються благополуччя непов-нолітніх: Конвенції ООН про права дитини (1989 р.), Всесвітній декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.), Мінімальних стандартних правилах ООН, що стосуються відправлення правосуддя по від-ношенню до неповнолітніх (Пекінські правила 1985р.), Правилах ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, які позбавлені волі (прийняті резолюцією 45/113 Генеральної Асамблеї від 14.12.1990 р.) у Керівних принципах ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні при-нципи), прийнятих резолюцією 45/112 від 14 грудня 1990р.
Окремим напрямком у програмі виділено профілактику правопорушень з боку дітей, значне зменшення кількості злочинів, вчинених дітьми, при-ведення умов їх утримання у спеціальних установах для дітей у відповід-ність із міжнародними стандартами. Запровадження у практику новітніх методів та форм роботи з дітьми, схильними до правопорушень повинні відповідати стандартам і нормам, що містяться у Резолюції ООН 1997/33, прийнятій на 36-му пленарному засіданні «Елементи відповідального попе-редження злочинності: стандарти і норми» (21 липня 1997 р.); Керівним принципам ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи). У Резолюції звертається увага на те, що за-побігання злочинності за допомогою заходів, не пов’язаних із застосуванням покарання виступає важливим додатковим елементом відправлення право-суддя (п. 1 Додатку до Резолюції 1997/33). У межах стратегії запобігання злочинності, особливо серед молоді, рекомендовано застосовувати заходи спрямовані на можливість отримання освіти, забезпечення зайнятості, жит-лових умов, а також можливості для проведення дозвілля (п. 17 Додатку до Резолюції 1997/33).
Реалізація положень Концепції реформування кримінальної юстиції Ук-раїни затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року (далі Концепція) спрямована на посилення захисту прав і свобод людини. У ній на-голошено на необхідність розробки спеціальних процедур ювенальної юстиції, що дасть змогу врахувати права та інтереси неповнолітніх, а кримінальні справи, в яких обвинуваченим є неповнолітній повинні розглядатись судом колегіально, за участю народних засідателів або присяжних. Реформування органів кримінальної юстиції передбачає створення у віданні Міністерства юстиції України служби пробації, яка повинна готувати та надавати суду матеріали соціального обстеження особи за своїми рекомендаціями. У Кон-цепції доречно зазначається, що система правоохоронних органів створена як механізм переслідувань і репресій, не була трансформована в інститут захисту і відновлення порушених прав осіб.
Система заходів запобігання злочинності неповнолітніх повинна будува-тись у напрямі дальшої демократизації, гуманізації, посилення захисту прав і інтересів дитини відповідно до традицій, що склалися в українському сус-пільстві та тих зобов’язань, які узяла на себе Україна перед європейським та світовим співтовариством.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Проблеми запобігання злочинності неповнолітніх повинні вирішуватись від принципів формування і планування цілого комплексу заходів гуманіс-тичного спрямування в інтересах неповнолітніх до виділення правових, ма-теріальних, організаційних гарантій їх здійснення на практиці.
Сьогодні у вирішенні проблем запобігання злочинності неповнолітніх потрібно замінити неефективний каральний підхід минулого століття, який залишився Україні у спадок. Новий гуманістичний підхід до принципів за-побігання злочинності неповнолітніх повинен враховувати історико-культурні здобутки України, ґрунтуватись на рекомендаціях, що містяться у документах ООН, Європейського Союзу, ЮНІСЕФ у проведенні профілактичної діяльності по запобіганню злочинності неповнолітніх, запровадженні системи ювенальної юстиції, а також враховувати передовій досвід Європейських країн у вирішенні проблем протидії правопорушенням неповнолітніх.
Н.А. ЯКОВЛЕВ
кандидат юридических наук, Липецкийо филиал ОРАГС
квАлиФикА нИЯ ПосЯгАтельств
нА трАнсПоРТЫе среДствА в россии:
теориЯ и ПроблемЫ ПрАвоПрименениЯ
Вопросы связанные с квалификацией различных посягательств на транспортные средства достаточно часто вызывают споры среди ученых и практиков. В связи с этим принятие Верховным Судом РФ постановления Пленума Верховного Суда РФ от 9 декабря 2008 года № 25 «О судебной практике по делам о преступлениях, связанных с нарушением правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств, а также с их неправомерным завладением без цели хищения» представляется своевременным и вызывает особый интерес. Неумаляя достоинств данного документа, все-таки хотелось бы обратить внимание на некоторые его спорные и неоднозначные положения:
1. В п. 20. постановления указано, что под неправомерным завладением транспортным средством без цели хищения (статья 166 УК РФ) понимается завладение чужим автомобилем или другим транспортным средством (угон) и поездку на нем без намерения присвоить его целиком или по частям.
Если мы обратимся к более ранним Постановлениям Пленума Верховного Суда, которые вновь принятым Постановлением были отменены, то обнаружим, что в Постановлении Пленума ВС РФ № 50 от 22. 10. 1969 г. «О судебной практике по делам о преступлениях, связанных с нарушением правил безопасности движения и эксплуатации транспортных средств, а также с их неправомерным завладением без цели хищения (ст. ст. 211, 2112,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1481 УК РСФСР) отмечено: «под неправомерным завладением транспортным средством без цели хищения следует понимать захват транспортных средств и поездку на них», в Постановлении Пленума Верховного суда РФ № 5 от 25.04.1995 г. «О некоторых вопросах применения судами законодательства об ответственности за преступления против собственности» разъясняется термин «угон» как противоправное временное пользование транспортным средством в корыстных или иных целях без согласия собственника или иного владельца.
Как можно убедиться, Пленум использует часть более устаревшего положения, но при этом возникает вопрос, как квалифицировать случаи, когда поездки вообще не было, а транспортное средство просто откатили на некоторое расстояние. Однако, затем далее в п. 20 рассматриваемого документа указано: «Неправомерное завладение транспортным средством без цели хищения является оконченным преступлением с момента отъезда либо перемещения транспортного средства с места, на котором оно находилось», то есть объективная сторона угона не всегда включает поездку на транспортном средстве, что свидетельствует о некоторой непоследовательности разработчиков.
2. В п. 20 указана цель завладения: «поездка на нем без намерения присвоить его целиком или по частям. Но, при этом отсутствуют рекомендации по поводу квалификации деяния, когда лицо совершило угон транспортного средства и затем оставило его, сняв отдельные детали. Интересно, что по поводу данной ситуации, ещё в 1988 г. Н.М. Свиридов и А.С. Сенцов предлагали следующее решение:
— если умысел на хищение деталей возник после угона, посягательство квалифицируется как угон и хищение деталей;
— если умысел на хищение деталей возник заранее или в момент угона, то содеянное образует хищение транспортного средства в целом, а не отдельных его частей».
3. Далее в п. 20 сделана попытка определить круг действий, которые представляют собой покушение на угон, под ним следует понимать: «действия лица, пытавшегося взломать замки и системы охранной сигнализации, завести двигатель либо с целью угона начать движение, если действия этого лица были пресечены или по иным независящим от него обстоятельствам ему не удалось реализовать преступный умысел на использование транспортного средства в личных интересах без цели хищения». Но непонятно почему отсутствует позиция по следующим распространенным действиям: проникновение в салон транспортного средства без взлома замков и системы охранной сигнализации, например, если двери автомобиля не закрыты или при помощи похищенных ключей; попытка откатывания автомобиля с места стоянки; незаконное проникновение в гараж или на охраняемую стоянку с целью угона и т. д.
4. В п. 21 Пленум Верховного Суда РФ выразил свою позицию относительно такого предмета указанного в ст. 166 УК РФ, как «иные транс-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
портные средства» под которыми следует понимать: «механические транспортные средства (троллейбусы, трактора, мотоциклы, другие самоходные машины с двигателем внутреннего сгорания или электрическим двигателем, катера, моторные лодки)». Причем в п. 2 Постановления приводится п. 1.2 Правил дорожного движения Российской Федерации, где указано, что к механическим транспортным средствам не относятся мопеды и другие транспортные средства, приводимые в движение двигателем с рабочим объемом не более 50 кубических сантиметров и имеющие максимальную конструктивную скорость не более 50 километров в час, а также велосипеды с подвесным двигателем, мокики и другие транспортные средства с аналогичными характеристиками. Данное положение имеет, как позитивные так и негативные стороны, так с одной стороны в практике применения данной нормы относительно понимания термина «транспортное средство» снято достаточно большое количество вопросов, с другой неправомерное завладение без цели хищения немеханическими транспортными средствами фактически декрими-нализовано, что неукоснительно повлечет нарушение гарантий защиты прав собственности со стороны государства и поставит потерпевшего в довольно сложное положение. В то же время, следует отметить, что не установлены критерии разграничения предметов преступлений предусмотренных в ст. 166 УК РФ «иные транспортные средства» и ст. 211 УК РФ «судна воздушного или водного транспорта либо железнодорожного подвижного состава».
5. П. 23 содержит рекомендации относительно квалификации, как неправомерное завладение транспортным средством без цели хищения поездки под управлением владельца или собственника в результате применения к нему насилия или угрозы применения насилия, но в то же время отсутствует позиция относительно необходимости квалифицировать эти действия дополнительно по ст. 127 УК РФ (Незаконное лишение свободы), хотя Верховный Суд рекомендует в том случае, когда при захвате автомобиля с целью угона водителя выводят из машины и помещают в багажник, квалифицировать угон по совокупности со ст. 127 УК.
6. П. 26, который гласит: «Неправомерное завладение автомобилем или иным транспортным средством без цели хищения и последующее его умышленное уничтожение или повреждение подлежат квалификации по совокупности преступлений, предусмотренных соответствующей частью статьи 166 УК РФ и при наличии к тому оснований статьей 167 УК РФ, если эти деяния причинили владельцу транспортного средства значительный ущерб, а действия виновного лица не квалифицированы как угон транспортного средства без цели хищения по признаку причинения потерпевшему особо крупного ущерба», влечет за собой ряд вопросов. Главным из которых: Для чего совершается угон? Например, преступник решил проехать по дороге, которая явно не приспособлена для езды на транспортных средствах, в результате чего автомобилю были нанесены значительные повреждения, а потерпевший понес значительный ущерб, возникает ли необходимость дополнительной квалификации по ст. 167 УК. Также, при дополнительной квалификации по
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ст. 167 УК возникает более строгое наказание до 7, 5 лет, чем за такие формы хищения как кража (п. «в» ч. 2 ст. 158), мошенничество (ч. 2 ст. 159), присвоение и растрата (ч. 2 ст. 160) с причинением значительного ущерба, где наказание до 5 лет. Аналогичные проблемы с санкциями возникают по сравнению с грабежом и разбоем.
7. Следует отметить, что в п. 28 Постановления это попытка сгладить противоречия, которые возникли в связи недостаточной проработанностью ст. 166 УК РФ. Суд рекомендует: «При рассмотрении дел о хищении транспортного средства надлежит выяснять, какие исследованные в судебном заседании обстоятельства подтверждают умысел лица, совершившего завладение указанным транспортным средством, на обращение его в свою пользу или пользу других лиц. Если суд установит, что указанные неправомерные действия лица совершены лишь для поездки на угнанном автомобиле (транспортном средстве) или в иных целях без корыстных побуждений, содеянное при наличии к тому оснований подлежит правовой оценке как неправомерное завладение автомобилем или иным транспортным средством без цели хищения по соответствующей части статьи 166 УК РФ, при условии, если такая квалификация содеянного не ухудшает его положение». Относительно данного положения в своей статье Ю. В. Голик замечает, что «Буквальное толкование п. 28 говорит о том, что у нас есть такое основание квалификации содеянного, как ухудшение положения обвиняемого. Изучив все публикации по квалификации, вы ничего подобного там не найдете. Конечно, в конце концов с трудом, можно понять, о чём идёт речь в данном пункте, но почему Верховный Суд своим тарабарским изложением резко усложняет жизнь правоприменителей, вместо того чтобы её облегчить?».
В целом, хотелось бы отметить, что необходимость принятия данного пленума возникла достаточно давно, многие положения позволяют разрешить спорные вопросы, однако содержание ст. 166 УК РФ вызывает много неразрешимых вопросов.
Е.Н. ЯРМОНОВА
кандидат юридических наук, доцент ГОУ ВПО КубГУ, филиал в г. Армавире
особенности ответственности
ЖенЩин ЗА уголовнЫе ПрестуПлениЯ
По россиЙскому ЗАконоДАтельству
XVIII—XIX вв.
Российское законодательство предусматривало особые меры ответственности за преступления, которые устанавливались только для женщин. Квалифицированным видом смертной казни было закапывание мужеубийцы
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
живой в землю по плечи. Об этом наказании впервые упоминало Уложение, применялось оно к женщинам, виновным в отравлении своих мужей. Убийц закапывали в землю таким образом, чтобы снаружи торчала одна голова. Казнь производилась на каком-либо публичном месте, например па торговой площади, и к жертвам приставляли стражу для наблюдения, чтобы никто к ним не подходил и не давал им ни есть, ни пить и чтобы собаки не отъели им головы. Днем священник читал здесь молитвы, а прохожие могли бросать монеты на погребение. Смерть при такой казни наступала обычно на второй, третий день. По Уложению было запрещено освобождать мужеубийцу даже в том случае, если суд просили об этом дети или другие близкие родственники убитых1. Однако, по словам Н.П. Загоскина, на практике закапывание в землю как наказание за мужеубийство часто заменялось пострижением в монастырь, а в 1689 г. оно было заменено отсечением головы2. Однако, несмотря на указ 19 февраля 1689 г., которым произведена замена закапывания отсечением головы, случаи применения этого наказания встречаются и в XVIII веке, даже и после Петра Великого3.
Ответственность женщин за преступления имела специфические черты. Телесные наказания для женщин были отменены раньше, чем для мужчин. При этом следует учитывать специфику отмены наказания. Для женщин ранее чем для мужчин были отменены наказание кнутом, плетью, розгами, клеймение, вырывание ноздрей. В то же время следует учитывать, что при отмене телесных наказаний преимущество отдавалось социальному статусу человека, а не его полу, так как в первую очередь телесные наказания были отменены для лиц привилегированного сословия обоих полов. Женщины непривилегированного сословия были освобождены от телесных наказаний позднее чем мужчины привилегированного сословия. В Пруссии женщины были освобождены от телесных наказаний в 1833 году4. В последствии освобожден от телесных наказаний женщины и в германских калониях5.
Применение смертной казни для женщин имело ряд особенностей. По отношению к беременным женщинам отлагалась до разрешения от бремени, по указу 1637 г. Указано откладывать казнь на 6 недель по разрешении от беременности6.
Применение смертной казни по приговорам судов, со времени введения в действие судебных уставов 1864 года, сохранилось по приговорам общих судов за государственные преступления, по приговорам военных судов — за государственные и за многие общие преступления. За преступления госу-
|
|
|
|
|
|
|
|
1 Подосенов О.П. Уголовное право России периода сословно-представитель-ной монархии (середина XVI — середина XVII в.) Красноярск, 2000. С. 56
2 Загоскин Н.П. Очерки истории смертной казни в России. Белгород, 1994. С. 27.
3 Таганцев Н.С. Смертная казнь. Сборник статей. Спб., 1913. С. 64
4 Тимофеев А.Г. История телесных наказаний в Русском праве. Спб. 1904. С. 39
5 Hansen. Stock. u. Peitsche. Dresden. 1899. C. 85
6 Таганцев Н.С. Смертная казнь. Сборник статей. Спб., 1913. С. 63
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
дарственные с 1866-1898 гг. общее число осужденных на смертную казнь было 134 (в том числе 16 женщин), а казненных 44 (в том числе 1 женщина). Если сравнить эти данные с положением во Франции, предлагаемыми Таган-цевым Н.С., то следует учесть, что отмечая уменьшение казненных в целом он особо указывает, что особенно уменьшилось число казненных женщин; с 1846-1860 г. Их было 39, с 1861-1875 гг. — 6, а с 1876 г. Не было казнено ни одной. Уголовное уложение 1903 г., предусматривало, что женщины старше 17 лет подлежат смертной казни только за преступления, предусмотренные ст. 99, однако на практике судов военных, не только полевых, но и обыкновенных, мы насчитываем многие десятки казненных женщин1.
Порядок несения ответственности женщинами имеет ряд особенностей, так как нормативные акты, регулирующие содержание арестантов под стражей, предусматривают ряд статей связанных с определением статуса женщин, отбывающих наказание, так и с защитой женщин беременных и кормящих грудью ребенка. Порядок отбытия наказания женщинами определяется статьями относящимися к нескольким нормативным актам, таким как Устав о ссыльных, Устав о содержащихся под стражей, Уголовное уложение и ряде других нормативных актах. Устав о ссыльных разделяет женщин на два разряда: 1) идущие по своей воле с мужьями; 2) отправленные по суду в ссылку с мужьями или без них. Для женщин, которые сопровождали мужей по собственной воле, установлено право на все время следования быть не-отделяемыми от мужей и не подвергаться строгому надзору. Для остальных женщин действуют те же правила, что и для мужчин, за исключением, правил, которые отдельно урегулированы нормативными актами.
Устав о ссыльных предусматривает возможность следовать за супругом как для муже, так и для жен (ст. 193-194 Устава оссыльных). В соответствии со ст. 199 Устава о ссыльных грудные младенцы остаются при матерях. Ст. 182 Устава о содержащихся под стражей предусматривает, что можно выделять отдельное помещение содержимым в тюрьмах беременным женщинам и женщинам, кормящим грудью младенцев, при содействии Комитетов, отдельное от других заключенных, где бы они имели лучший воздух. В случае невозможности обеспечить такие условиях в тюрьме, предусматривалась возможность помещения женщин в другие места. Примечание к статье, предусматривает что правило статьи наблюдается в отношении тех лишь беременных женщин, кои, по удостоверению акушера или повиальной бабки, ожидают скоро родов, так что они могли бы случиться во время пребывания в тюрьме2. Однако такая забота о кормящих и беременных женщинах обесценивается тем, что в статье содержится оговорка «буде можно», то есть если тюремное начальство не посчитает целесообразным
|
|
|
|
|
|
|
|
1 Таганцев Н.С. Смертная казнь. Сборник статей. Спб., 1913. С. 89
2 Рябчиков А.Н. Устав о содержащихся под стражею, по продолжению 1906 года (XIV т. Св. зак.): со всеми узаконениями и распоряжениями правительства по тюремной части, последовавшими по 1 янв. 1909 г. Спб., 1909. С. 166
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
осуществить перевод беременной или кормящей женщины в специальное помещение, то закон не обязывает его это сделать. В соответствии с примечанием статьи, требования о защите здоровья беременных женщин возникают на последних месяцах беременности, что так же не способствует обеспечению интересов женщин.
Особые правила предусмотрены и при перевозки ссыльных на подводах для женщин, имеющих грудных младенцах. В этом случае, ст. 42 Устава о ссыльных перевозку из на подводах по пеше-этапным трактам1. Примечание к этой статье позволяет перевозить на подводах пересылаемых женщин, не имеющих грудных младенцев. Для беременных женщин в нормативном акте нет никаких указаний и это дает нам возможность прийти к выводу, что вопрос о перевозке беременных женщин на подводах отнесен к компетенции местного начальников.
При поступлении в тюрьмы женщин, имеющих грудных младенцев, наблюдается, что бы они употребляемы были на такие работы, которые не препятствовали бы им иметь о детях своих надлежащее попечение, и чтобы сверх того оказываема была им нужна помощь. На кормление ребенка грудью полагается полуторагодичный срок от его рождения, после чего младенец поступает на попечение заведений общественного призрения. Правила об освобождении от работ женщине беременных и разрешившихся от бремени и об облегчении работ женщинам, питающим младенцев грудью, изложены в ст. 970 и применяется Устав Уголовного Судопроизводства. По вопросу о том, с какого возраста, находящихся при родителях в тюрьмах, детей следует зачислять на кормовое довольствие от казны, разъяснено, что женщинам беременным и питающим грудью младенцев должна быть даваема лучшая пища, а производимые на детей до 1½ годового возраста расходы, подлежать отнесению на экономические средства Комитетов и их Отделений, на счет которых и пища матери и беременных. По достижении же 1½ лет, малолетние, находящиеся при заключенных или передаются (на основ. 178 и 348 ст. Уст. о сод. Под стр.) в заведения общественного призрения или приюты, или же оставляются при матерях, получая продовольствие, на основе ст. 209 того же Уст от казны2.
Ст. 969 Устава уголовного судопроизводства предусматривает, что осужденные к ссылке женщины, у коих есть грудные дети, не разлучаются с ними, если сами не пожелают оставить их на попечении у своих мужей или родственников, и отправляются на подводах по правилам Устава о ссыльных. В соответствии со ст. 970 как в ссылке, так и в местах заключения вообще, женщины беременные, до разрешения их от бремени, а разрешившиеся до истичении срока дней после родов, освобождаются от работы. После сего
|
|
|
|
|
|
|
|
1 Свод Законов Российской Империи. Том 14. Спб., 1912. С. 233
2 Рябчиков А.Н. Устав о содержащихся под стражею, по продолжению 1906 года (XIV т. Св. зак.): со всеми узаконениями и распоряжениями правительства по тюремной части, последовавшими по 1 янв. 1909 г. Спб., 1909. С. 288
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
срока, женщинам, питающим младенцев грудью, работы облегчаются в той мере, в какой это необходимо для предупреждения вреда самой матери или питаемому ею младенцу. Постановления эти воспроизводят соответственные определения устава о ссыльных (ст. 42 п. 3, ст. 111 и 199) и уст. о сод. под страж. (ст. 348) и представляются совершенно излишними в уставе уголовного судопроизводства1.
Ограничения для ссыльно-каторжных устанавливаются в связи с возможностью вступления в брак. Для женщин, помимо общих ограничений, установленных для мужчин так и для женщин ст. 182-183 Устава о ссыльных ст. 184 установлены дополнительные ограничения, в соответствии с которыми лицам, женского пола, осужденным за преступления к ссылке на поселение с лишением прав состояния, дозволяется вступать в браки с одними только ссыльными, также лишенными прав состояния. Ссыльным мужчинам дозволяются браки как с сосланными преступницами, так и с женщинами свободного состояния. Для облегчения им вступления в брак и поощрения их к этому от казны были установлены специальные пособия. Гернет М.Н. приводит интересные данные, поясняющие почему законодательство того периода обеспечивало заинтересованность мужчин в браке и ограничивала возможности ссыльных женщин для вступления в брак. По его указанию, администрация на о. Сахалине назначала их в сожительство ссыльно-посе-ленцам, но из каждой партии прибывших женщин первый отбор делали для себя служащие по тюремному ведомству2.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Декларация прав ребенка, Конвенция о правах ребенка, Минимальные стандартные правила ООН, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних (Пекинские правила), Руководящие принципы ООН для предупреждения преступности среди несовершеннолетних (Эр-Риядские руководящие принципы), Минимальные стандартные правила ООН в отношении мер, не связанных с тюремным заключением (Токийские правила) и др.
2. В 2006 г. было осуждено 82218; в 2007 г. — 84124; в 2008 г. — 73311 и в 2009 г. — 56406 несовершеннолетних.
3. Применение данного вида наказания к несовершеннолетним было предусмотрено ФЗ от 27.12.2009 г. Официальной статистической информации Судебного Департамента при ВС РФ о практике его применения на момент подготовки настоящего доклада не имеется. По данным статот-четности ФСИН (Отчет о работе уголовно-исполнительных инспекций за 1 квартал 2010 г.) данный вид наказания отбывают 40 несовершеннолетних.
|
|
|
|
|
|
|
|
1 Устав уголовного судопроизводства. Систематический комментарий. Выпуск 5 (Статьи 765-999)/Под общей редакцией профессора М.Н. Гернета. М., 1916. С. 1567
2 Гернет М.Н. Женское равноправие и уголовный закон. 1916., С 49
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. Трансплантация органов и (или) тканей человека, искусственное оплодотворение, искусственное поддержание жизни и др. генетические технологии.
5. Например, селекция по наделению человека свойствами, к примеру, нечувствительность к боли, жаре, холоду и т.д., в которой может быть заинтересованы военные, спецслужбы, террористические организации и др. В.С. Овчинский выдвигает весьма обоснованную гипотезу о том, что возможно использование человеческих клонов для садомазохистских утех различного рода извращенцев или человекоподобных химеор для частных зоопарков, появление псевдоклонирования человека, человеческих органов и тканей… См.: Овчинский В.С. Криминология и биотехнологии. М., 2005. С. 60-63.
6. Например, в УК Швейцарии, Германии, Грузии и др. специальная норма об ответственности за эвтаназию именуется «Убийство по просьбе потерпевшего», в УК Италии, Литвы и др. — «Подстрекательство или помощь в самоубийстве».
7. По этой модели действуют, например, США, Канада, Франция, Германия, Швеция, Испания и др.
8. По этой модели действуют, например, Австрия, Дания.
9. По этой модели действуют многие страны бывшего социалистического лагеря.
10. В России действует соединение «модели возражения» и «модели острой необходимости».
11. Например, в УК Испании предусматривается ответственность за создание идентичных человеческих существ путем клонирования или совершение иных действий, направленных на селекцию людей.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
К.А. АВТУХОВ
ФУНКЦІЇ РЕЖИМУ В АРЕШТНИХ ДОМАХ ............... 5
Э.М. АГАДЖАНОВ
КРИМИНОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА УЧАСТНИКОВ НЕЗАКОННОГО ВООРУЖЕННОГО ФОРМИРОВАНИЯ .......... 6
Г.Г. АЗЖЕУРОВА, Д.І. ЧЕРНЕЦЬ
ОСОБЛИВОСТІ ВЧИНЕННЯ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ
ПІДЛІТКАМИ .............................. 10
Н.Ф. АКИМОВА, А.С.ГОСТЕВ
ШТРАФ В УГОЛОВНОМ И АДМИНИСТРАТИВНОМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ РФ КАК ОДИН ИЗ ВИДОВ НАКАЗАНИЯ . . . .13
О.М. АЛІЄВА
МЕДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ (КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ) ..... 16
Р.С. АЛЛАХВЕРДИЕВ
ПОЛИТЗАКЛЮЧЕННЫЕ: ИСТОРИКО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ ....... 19
Л.А. АНДРЕЕВА
РЕЙДЕРСТВО (УГОЛОВНО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ) ............ 24
А.В. АНДРУШКО
ПРОБЛЕМА ОСУДНОСТІ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ ............ 28
Н.В. АРТЕМЕНКО
ПРАКТИКА ПРИМЕНЕНИЯ НАКАЗАНИЯ
К НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИМ В РФ
(СТАТИСТИКО-ПРАВОВОЙ АНАЛИЗ) .................. 32
В.В. БАЗЕЛЮК
ОБ’ЄКТ ЗНИЩЕННЯ, РУЙНУВАННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ
ПАМ’ЯТОК — ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
ТА САМОВІЛЬНОГО ПРОВЕДЕННЯ ПОШУКОВИХ РОБІТ
НА АРХЕОЛОГІЧНІЙ ПАМ’ЯТЦІ ..................... 36
С.М. БАЙМОЛДИНА
ОСОБЕННОСТИ СОВЕРШЕНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ
В ОТНОШЕНИИ ЖЕНЩИН ....................... 38
Б.А. БЕГАЛИЕВ
К ЭТИМОЛОГИИ ТРАНСПОРТНЫХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ
В РЕСПУБЛИКЕ КАЗАХСТАН ...................... 41
А.В. БЕЛЯЕВА
МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ БОРЬБЫ
С ЛЕГАЛИЗАЦИЕЙ ПРЕСТУПНЫХ ДОХОДОВ ............. 46
Н.В. БОЧАРОВА
НОВІТНІ ПІДХОДИ ДО ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (ДОСВІД ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ) . . . .49
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О.М. БРОНЕВИЦЬКА
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ЮРИСДИКЦІЯ УКРАЇНИ ЗГІДНО ПРИНЦИПУ ПРІОРИТЕТУ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ ........ 52
Л.А. БУКАЛЕРОВА
ИНФОРМАЦИОННЫЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ В СФЕРЕ РЕЙДЕРСТВА . . . .55
О.А. БУРКИНА
О КВАЛИФИКАЦИИ СПОСОБОВ ПСИХИЧЕСКОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ
НА ЧЕЛОВЕКА ............................. 61
ВАН ЦЗЯНЬ
МЕРЫ ПОМОЩИ И ПОДДЕРЖКИ ЖЕНЩИНАМ ЖЕРТВАМ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ............................ 63
Г.В. ВЕРИНА
УГОЛОВНОЕ НАКАЗАНИЕ В ВИДЕ ОГРАНИЧЕНИЯ
СВОБОДЫ В РОССИИ: АКТУАЛЬНЫЕ
ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ................ 64
С.І. ВЕРЛАН
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ ЗЛОЧИНУ
В КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ОКРЕМИХ КРАЇН
ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ .................... 68
А.Я. ВИЛКС
ПРОБЛЕМЫ УГОЛОВНО-ПРАВОВОЙ ПОЛИТИКИ В ПЕРИОД ГЛОБАЛЬНОГО КРИЗИСА ........................ 71
Н.В. ВИСКОВ
НЕКОТОРЫЕ ПРОБЛЕМЫ ПРИМЕНЕНИЯ ПРАВИЛ
ОБ ОБРАТНОЙ СИЛЕ УГОЛОВНОГО ЗАКОНА ............. 74
Ж.В. ГЛОТОВА
К ВОПРОСУ О ФУНКЦИОНИРОВАНИИ ПОСТОЯННОГО МЕЖДУНАРОДНОГО УГОЛОВНОГО СУДА ............... 77
Т.О. ГОНЧАР
ЗАХОДИ ВПЛИВУ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ
ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ НІМЕЧЧИНИ .............. 79
О.П. ГОРПИНЮК
ДО ПИТАННЯ ПРО ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВУ ОХОРОНУ ПРИВАТНОСТІ ....... 81
С.В. ГРАЧОВ
ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕДАЧ ТОВАРІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДЕРЖАВНОМУ ЕКСПОРТНОМУ КОНТРОЛЮ .............. 84
О.П. ГРИЩЕНКО
ПОКАРАННЯ ЗА ФАЛЬСИФІКАЦІЮ ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАННЯ ..... 88
Р.З. ГУСЕЙНОВА-ЧЕКУРДА
ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЦЕНЗУРУ У ЕЛЕКТРОННИХ ЗМІ ....... 89
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І.С. ДОБРОХОД
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ПУБЛІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ........................... 93
В.Н. ДРЁМИН
ГЛОБАЛИЗАЦИЯ И КОРПОРАТИВИЗАЦИЯ ПРЕСТУПНОСТИ
КАК ПРЕДМЕТ МЕЖДУНАРОДНОЙ КРИМИНОЛОГИИ ......... 95
О.М. ДУБІНЧИНА, Я.О. ТАЛИЗІНА
ЩОДО ЧАСОВИХ МЕЖ ПРАВОМІРНОСТІ ЗАТРИМАННЯ ГРОМАДЯНАМИ ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИН ............ 99
О.О. ДУДОРОВ
ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
У ЗВ’ЯЗКУ З ПРИМИРЕННЯМ ВИННОГО З ПОТЕРПІЛИМ ...... 100
Т.Г. ЖУКОВА
ПОНЯТИЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ В РОМАНО-ГЕРМАНСКОЙ
ПРАВОВОЙ СИСТЕМЕ ......................... 105
О.А. ЗАХАРЯН
ИСТОРИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ УГОЛОВНО-ПРАВОВЫХ МЕР БОРЬБЫ
С ЛЖЕПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВОМ (МК — 4395) .......... 109
Н.А. ЗЕЛИНСКАЯ
К ВОПРОСУ О СООТНОШЕНИИ МЕЖДУНАРОДНОГО
УГОЛОВНОГО ПРАВА И МЕЖДУНАРОДНОЙ КРИМИНОЛОГИИ. . . 112
В.В. ЗУЄВ
ПРАВОТВОРЧА ФУНКЦІЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ........... 115
Л.О. ІВАНОВА
УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ
ОРГАНІЗОВАНОЇ ГРУПИ ТА ЗЛОЧИННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
В КРИМІНАЛЬНОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ .............. 118
И. Ю. КАРПУШЕВА, С.О.НОВИКОВ, Т.Ш.АЛИЕВ
НЕОБХОДИМОСТЬ ВВЕДЕНИЯ В ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО УКРАИНЫ ИНСТИТУТА ПРОБАЦИИ ....................... 120
М.И. КАЧАН
ОБОСНОВАННОСТЬ УЧЁТА НЕКОТОРЫХ ОБСТОЯТЕЛЬСТВ
В КАЧЕСТВЕ СМЯГЧАЮЩИХ НАКАЗАНИЕ .............. 123
І.М. КАЧУР
СУСПІЛЬНА НЕБЕЗПЕКА ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 300 КК УКРАЇНИ ............................... 127
Е.Р. КЕЙДУНОВА
ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПРОТИВ ЖИЗНИ И ЗДОРОВЬЯ, СОВЕРШАЕМЫЕ МЕДИЦИНСКИМИ РАБОТНИКАМИ: НАПРАВЛЕНИЯ РЕФОРМИРОВАНИЯ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА .............. 129
Т.Є. КЛИМЕНКО
НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї: ФОРМИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ...... 133
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.М. КЛИМКІН
НОРМИ ТА ЗВИЧАЇ КРИМІНАЛЬНОЇ СУБКУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВ ........ 135
Д.І. КОВБАСЮК
ЗЛОЧИНИ ВЧИНЕНІ НА ТЛІ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ,
РЕЛІГІЙНОЇ ВОРОЖНЕЧІ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ......... 137
О.С. КОЗЕРАЦЬКА
ДЕПЕНАЛІЗАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА . . . 139
В.Н. КОСАРЕВ, Л.В. КОСАРЕВА, И.В. МАКОГОН
ПРОБЛЕМА ПРЕСТУПНОСТИ ТРЕБУЕТ КАРДИНАЛЬНОГО ОСМЫСЛЕНИЯ И ПРОГРАММНО-ЦЕЛЕВЫХ МЕР БОРЬБЫ С НЕЙ . . 142
Е.А. КОТЕЛЬНИКОВА
О КВАЛИФИКАЦИИ СЛУЧАЕВ СОВОКУПНОСТИ НАСИЛЬСТВЕННЫХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ПРОТИВ ПОЛОВОЙ СВОБОДЫ И ПОЛОВОЙ НЕПРИКОСНОВЕНОСТИ И ИНЫХ НАСИЛЬСТВЕННЫХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ПРОТИВ ЧЕЛОВЕКА ................ 146
Л.К. КРАВЕЦЬ
ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ РОЗМІЩЕННЯ ЦІННИХ
ПАПЕРІВ БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ ВИПУСКУ ................. 149
Г.С. КРАЙНИК
ДЕЯНИЕ КАК ПРИЗНАК ОБЪЕКТИВНОЙ СТРОНЫ НАРУШЕНИЯ ПРАВИЛ БЕЗОПАСНОСТИ ВО ВРЕМЯ ВЫПОЛНЕНИЯ РАБОТ С ПОВЫШЕННОЙ ОПАСНОСТЬЮ ПО УГОЛОВНОМУ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ УКРАИНЫ ................... 152
С.С. КРАЙНИК
ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОІДАЛЬНОСТІ
ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ПРИДБАННЯ,
ОТРИМАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ АБО ЗБУТ МАЙНА,
ОДЕРЖАНОГО ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ ЗА КК УКРАЇНИ ...... 153
А.Н. КРУГЛЕНЯ
СРАВНИТЕЛЬНО-ПРАВОВОЙ АНАЛИЗ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ПРОТИВ ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ ПРАВ В УГОЛОВНОМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ УКРАИНЫ И РОССИИ ......................... 155
О.В. КРЮЧКОВА
ЧИ Є НЕОБХІДНІСТЬ ОБ’ЄДНУВАТИ В ОДНОМУ
СКЛАДІ ЗЛОЧИНУ ЗҐВАЛТУВАННЯ ТА ЗАДОВОЛЕННЯ
СТАТЕВОЇ ПРИСТРАСТІ НЕПРИРОДНИМ СПОСОБОМ? ........ 158
О.С. КУЗЕМБАЄВ
ВПЛИВ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ 1960 р.
НА КВАЛІФІКАЦІЮ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ ............. 160
В.М. КУЦ
ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
ТА РОЛЬ ПРОКУРАТУРИ В ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ ............ 162
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ю.Ю. ЛЕМЕШКО
КЛАССИФИКАЦИЯ ОТЯГЧАЮЩИХ ОБСТОЯТЕЛЬСТВ В НАУКЕ УГОЛОВНОГО ПРАВА И ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ ............ 165
М.В. ЛОТОЦЬКИЙ
СЕКСУАЛЬНЫЕ УСЛУГИ КАК ПРЕДМЕТ ВЗЯТКИ .......... 171
Е.О. МАВЕД
ЮРИДИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА ВРАЧЕБНОЙ ОШИБКИ .......... 174
Е.О. МАВЕД, Ф.В. ШИМАНСКИЙ
УГОЛОВНО-ПРАВОВАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА НАРУШЕНИЙ
УСЛОВИЙ ПЕРЕСАДКИ ОРГАНОВ И ТКАНЕЙ ЧЕЛОВЕКА ...... 176
Ю.С. МАРАДІНА
КАТУВАННЯ: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА (ХХI ст.) . . . . 178
В.В. МАРЄЄВ
ПРЕДМЕТ У СКЛАДАХ ЗЛОЧИНІВ В СФЕРІ МЕДИЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ .............................. 182
А.В. МАРКАРЯН
ИНТЕРЕСЫ СЛУЖБЫ В КОММЕРЧЕСКИХ И ИНЫХ
ОРГАНИЗАЦИЯХ КАК ОБЪЕКТ УГОЛОВНО-ПРАВОВОЙ ОХРАНЫ
ПО УГОЛОВНОМУ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ РОССИИ .......... 185
І.Б. МЕДИЦЬКИЙ
ОРГАНІЗОВАНІ ФОРМИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО ЗЛОЧИННОГО БІЗНЕСУ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ............... 189
П.В. МЕЛЬНИК
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ЛІСІВ (ПОРІВНЯЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНИ, РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
І РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ) ...................... 191
А.В. МИНБАЛЕЕВ
ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО ДАНИИ ОБ УГОЛОВНО-ПРАВОВОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА НАРУШЕНИЯ В РЕКЛАМНОЙ СФЕРЕ (ИСКЛЮЧАЯ УГОЛОВНЫЙ КОДЕКС ДАНИИ) ............ 193
Т.Ф. МИНЯЗЕВА
ОТСРОЧКА ОТБЫВАНИЯ НАКАЗАНИЯ МУЖЧИНЕ .......... 196
В.В. МІРОШНИЧЕНКО
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ......... 200
Н.М. МИРОШНИЧЕНКО
НЕПОВНОЛІТНІЙ СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА ФРН ТА УКРАЇНИ ................. 202
І.І. МИТРОФАНОВ
ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФУНКЦІЇ ВИКОНАННЯ ПРИЗНАЧЕНИХ ПОКАРАНЬ ОСОБАМ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ ........... 204
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І.І. МИТРОФАНОВ, Ю.І. БІЛОУС
ШКОДА НАВКОЛИШНЬОМУ ПРИРОДНОМУ СЕРЕДОВИЩУ
ЯК ОЗНАКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ .............. 208
І.С. МИХАЛКО
СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ПРИМУСОВІ ТА СТИМУЛЮЮЧІ
ЗАХОДИ» ТА «ОСНОВНІ ЗАСОБИ ВИПРАВЛЕННЯ
І РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ» .................. 211
І.М. НАКОНЕЧНА
ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ КВАЛІФІКУЮЧИХ (ОСОБЛИВО
КВАЛІФІКУЮЧИХ) ОЗНАК СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ ............ 215
О.В. НАРОЖНА
ЩОДО ПОНЯТТЯ БОЙОВОЇ ОБСТАНОВКИ ЯК ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ........................ 217
С.О. НОВИКОВ, О.В. ЗЛАГОДА
ОБЩЕСТВО КАК ОБЪЕКТ И СУБЪЕКТ КРИМИНОЛОГИЧЕСКОГО ИЗУЧЕНИЯ .............................. 219
В.Ю. ОКРУЖКО
СОСТОЯНИЕ ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ СОВРЕМЕННОГО МОШЕННИЧЕСТВА .......................... 222
В.В. ОРЛОВ
ВОПРОСЫ ЭФФЕКТИВНОСТИ НОРМ ОБ ОСВОБОЖДЕНИИ
ОТ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ . . 225
Б.М. ОРЛОВСЬКИЙ
УЯВНА ОБОРОНА ЯК ОБСТАВИНА, ЩО ВИКЛЮЧАЄ
ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ ........................ 227
К.М. ОРОБЕЦЬ
ДЕЯКІ ПИТАННЯ СУБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ НЕЗАКОННОГО
ЗАЙНЯТТЯ РИБНИМ, ЗВІРИНИМ АБО ІНШИМ ВОДНИМ
ДОБУВНИМ ПРОМИСЛОМ ...................... 231
А.В. ОСТРОУШКО
К ВОПРОСУ О ПРАВОВОМ РЕГУЛИРОВАНИИ ОБЩЕНИЯ
В СЕТИ ИНТЕРНЕТ .......................... 234
А.С. ПАНОСЯН
НЕКОТОРЫЕ ПРОБЛЕМЫ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ
УГОЛОВНОГО ЗАКОНА ........................ 236
Г.П. ПЕКЛИНА, К.Э. КОЛЕСНИК
НАРУШЕНИЯ ПРАВ ПАЦИЕНТА НА ЭТАПЕ
САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛЕЧЕНИЯ ................. 240
В.Ф. ПЕНЬКОВСКИЙ
КРИМИНОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ В НАСЛЕДИИ
ИВАНА ИЛЬИНА ........................... 243
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О.М. ПОЛІЩУК
ДИСПОЗИТИВІЗМ В КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ
УКРАЇНИ, БІЛОРУСІЇ ТА РОСІЇ .................... 246
В.В. ПОПКОВА
ДО ПИТАННЯ З’ЯСУВАННЯ СУТНОСТІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ, ЩО ФУНКЦІОНУЮТЬСЯ ПІД ВИДОМ ПОКАРАННЯ .............................. 249
А.М. ПРИТУЛА
ПЕРСПЕКТИВИ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ДІЯНЬ У ВИКЛЮЧНІЙ
(МОРСЬКІЙ) ЕКОНОМІЧНІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ ............. 253
Т.В. РОДИОНОВА
ЖЕНСКАЯ НАСИЛЬСТВЕННАЯ ПРЕСТУПНОСТЬ ........... 256
М.А. РУБАЩЕНКО
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ВІКУ КРИМІНАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ .......................... 258
О.С. РЯБЧУК
ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНЕ ВІКТИМОЛОГІЧНЕ ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКОМУ ЗАДОВОЛЕННЮ СТАТЕВОЇ ПРИСТРАСТІ НЕПРИРОДНИМ СПОСОБОМ ..................... 259
В.І. РЯШКО
РОЛЬ ЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПОНЯТЬ
І ТЕРМІНІВ В ЮРИДИЧНІЙ ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ ........... 262
В.П. САМОКИШ
ПРАВОВА ОХОРОНА ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРЕСПЕКТИВИ ................... 267
И.В. САМОХА
ОБЩИЕ ПЕРСПЕКТИВЫ КРИМИНАЛИЗАЦИИ БИОЭТИЧЕСКИХ ДЕЛИКТОВ .............................. 270
Т.Є. СЕВАСТЬЯНОВА
ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВИ ТА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
У ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ В СФЕРІ ВІРОСПОВІДАННЯ ....... 275
Е.Е. СЕРДЦОВА
СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ УГОЛОВНОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА
ПУТЁМ ПРАВОВОГО ЗАКРЕПЛЕНИЯ ЭВТАНАЗИИ .......... 278
Я.Г. СМІЛЯНСЬКИЙ
ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО
П. 4 Ч. 2 СТ. 115 КК УКРАЇНИ .................... 281
О.М. СМУШАК
ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАЗДАЛЕГІДЬ
НЕ ОБІЦЯНЕ ПРИХОВУВАННЯ ЗЛОЧИНУ ВЧИНЕНОГО
РОДИЧАМИ ВИННОГО ........................ 284
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.С. СОРКИН, А.Н. МЕЛЕШКО
ОСОБЕННОСТИ ПРОЦЕССУАЛЬНОГО РУКОВОДСТВА ПРОКУРОРОМ ПРЕДВАРИТЕЛЬНОГО РАССЛЕДОВАНИЯ ПО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ И РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ...... 287
О.С. СТЕБЛИНСЬКА
ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ
ЛЮДЬМИ В УКРАЇНИ ......................... 289
Є.Л. СТРЕЛЬЦОВ
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ............... 292
А.В. СУМАЧЕВ
О ДИСПОЗИТИВНОСТИ В УГОЛОВНОМ ПРАВЕ И ФОРМАХ ЕЕ ПРОЯВЛЕНИЯ В ДЕЙСТВУЮЩЕМ УГОЛОВНОМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ РОССИИ .................... 296
І.І. СУХОРЕБРИЙ
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЙНИМ ЗЛОЧИНАМ, ЩО СКОЮЮТЬСЯ УПРАВЛІНСЬКИМИ ОСОБАМИ КОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ............................. 299
В.В. ТАРУБАРОВ
ПРИЧИНЫ НЕПРАВОМЕРНОГО ПОВЕДЕНИЯ ЛИЧНОСТИ
В ОБЩЕСТВЕННЫХ МЕСТАХ ..................... 301
Я.О. ТРИНЬОВА
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ОЗНАКИ ПОЗБАВЛЕННЯ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ НА ЇЇ ПРОХАННЯ ................. 305
В.А. ТУЛЯКОВ
ВИКТИМОЛОГИЯ УГОЛОВНОГО ЗАКОНА
(ПУТИ РЕКОНСТРУКЦИИ РАЗДЕЛОВ I И II ОБЩЕЙ ЧАСТИ
УК УКРАИНЫ) ............................. 307
О.В. ТУРЧЕНКО
ДИСКУСІЙНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЯНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ
З ОБМАНОМ ПОКУПЦІВ ТА ЗАМОВНИКІВ .............. 310
Н.О. ФЕДЧУН
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРОТИДІЮ ЗЛОЧИННОСТІ НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ ............ 314
І.М. ФІЛЬ
МЕДИЧНИЙ РИЗИК ЯК ОБСТАВИНА, ЩО ВИКЛЮЧАЄ
ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ ........................ 316
П.Л. ФРИС
О ПОНЯТИИ ПРЕДПРЕСТУПНОГО СОСТОЯНИЯ И ЕГО КРИМИНОЛОГИЧЕСКОМ И УГОЛОВНО-ПРАВОВОМ ЗНАЧЕНИИ . . 319
Е.А. ФУРСА
К ВОПРОСУ ОБ УГОЛОВНО-ПРАВОВОЙ ОХРАНЕ ПОДПИСЕЙ ИЗБИРАТЕЛЕЙ В РОССИЙСКОМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ ....... 323
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.Б. ХАРЧЕНКО
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА СОРТУ РОСЛИН ТА ПОРОДИ ТВАРИН ЯК ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ . . . 327
М.В. ХВОРОСТЯНЫЙ
ПРОБЛЕМЫ И ТЕНДЕНЦИИ ТЕНЕВОЙ ЭКОНОМИКИ
В СОВРЕМЕННОМ МИРЕ ....................... 330
ХЕЙДЕР ХАЙХУТ
ШКОЛЫ МУСУЛЬМАНСКОГО ПРАВА ................. 332
П.В. ХРЯПІНСЬКИЙ
ЮРИДИЧНА ПРИРОДА СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВІЛЬНЕННЯ
ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ....................... 334
Н.М. ЧЕКАН
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ
ТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
У СФЕРІ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИНАМИ, ПОВ’ЯЗАНИМИ
З ПОРУШЕННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ .......... 338
К.В. ЧЕМЕРИНСКИЙ
СИСТЕМА ПРИНЦИПОВ КРИМИНАЛИЗАЦИИ ОБЩЕСТВЕННО ОПАСНЫХ ДЕЯНИЙ В СОВРЕМЕННОМ УГОЛОВНОМ ПРАВЕ . . . . 339
Н.О. ЧЕЧЕЛЬ
ЩОДО ПОНЯТТЯ ВІКТИМОЛОГІЇ, ВІКТИМНОСТІ
ТА ВІКТИМОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ .................. 343
І.Я. ЧИЖУК
ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ПО ЗАПОБІГАННЮ
ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ У БЕЛЬГІЇ ............. 346
В.О. ЧОВГАН
ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ДЕМОКРАТИЗМУ
У КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ......... 349
О.А. ЧУВАКОВ
ТЕРОРИЗМ І ДИВЕРСІЯ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ .......... 350
О.В. ШАМАРА
ФІНАСУВАННЯ ТЕРОРИЗМУ ЯК ОДИН ІЗ ВИДІВ
ТЕРОРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ .................... 353
І.С. ШАПКІН
КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД, ЯК ОЗНАКА СТІЙКИХ ЗЛОЧИННИХ
ОБ’ЄДНАНЬ .............................. 355
В.М. ШЕВЧУК
КРИТЕРІЇ РОЗРАХУНКУ КВАЛІФІКОВАНОГО РОЗМІРУ
ШКОДИ ................................ 357
В.Н. ШКУНОВ
УГОЛОВНОЕ ПРАВО ИНДИИ И СОЦИАЛЬНЫЕ НИЗЫ
ИНДИЙСКОГО ОБЩЕСТВА ...................... 361
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Л.В. ШОНИЯ
ОСОБЕННОСТИ МУСУЛЬМАНСКОГО УГОЛОВНОГО ПРАВА
В УСЛОВИЯХ СОВРЕМЕННОГО МИРА ................ 364
Д.В. ШУЛЬГА
НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ АНТИТЕРОРИСТОЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ...................... 367
Н.С. ЮЗІКОВА
ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ У КОНТЕКСТІ НОРМОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ, ЩО ВІДБУВАЮТЬСЯ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ .................... 369
Н.А. ЯКОВЛЕВ
КВАЛИФИКАЦИЯ ПОСЯГАТЕЛЬСТВ НА ТРАНСПОРТНЫЕ СРЕДСТВА В РОССИИ: ТЕОРИЯ И ПРОБЛЕМЫ ПРАВОПРИМЕНЕНИЯ ...... 372
Е.Н. ЯРМОНОВА
ОСОБЕННОСТИ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЖЕНЩИН
ЗА УГОЛОВНЫЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПО РОССИЙСКОМУ
ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ XVIII—XIX ВВ. . ................ 375
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Наукове видання
АктуАльні Проблеми
кримінАльного ПрАвА, Процесу
тА кримінАлістики
Матеріали II-ї міжнародної науково-практичної конференції
том 1 кримінальне, кримінально-виконавче право та кримінологія
8 жовтня 2010 року
Українською, російською та англійською мовами
упорядники: Ю.О. Гурджі, A.M. Притула
видано за авторською редакцією
Підписано до друку 04.10.2010. Формат 60x84/16. Папір офсетний. Гарнітура «Літературна». Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 23,25. Тираж 300 прим. Ціна договірна.
Видавництво ПП «Фенікс». Свідоцтво ДК № 1044 від 17.09.2002 р.
65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25.
Тел.: 7777-591.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: Матеріали II-ї між-народної науково-практичної конференції (м. Одеса, 8 жовтня 2010 р.). У 2 т. Т. 1. — Одеса, 2010. — 392 с.
Українською, російською та англійською мовами.
ISBN 978-966-438-301-8.
У науковому збірнику опубліковано матеріали II-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики», яка відбулась 8 жовтня 2010 року у місті Одеса.
Видання адресоване спеціалістам в галузі кримінального, кримінально-ви-конавчого права, кримінології, процесу, криміналістики та судової медицини, а також усім, хто цікавиться зазначеними проблемами.
В научном сборнике опубликовано материалы II-й Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы уголовного права, процесса и криминалистики», которая состоялась 8 октября 2010 года в Одессе.
Издание адресовано специалистам в отрасли уголовного, уголовно-исполнительного права, криминологии, процесса, криминалистики и судебной медицины, а также всем, кто интересуется указанными проблемами.
УДК 343(063)+343.98(063) ББК 67.408я43+67.52я43 А437
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
